Статті в журналах: "Порівняння частот"

1

Zherebak, N. М., O. P. Gnatko та N. G. Skuriatina. "ХАРАКТЕР РАННІХ ГЕСТАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ВАГІТНИХ ІЗ ХРОНІЧНИМИ ГАСТРИТАМИ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (16 листопада 2018): 37–41. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9606.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – визначити за даними ретроспективного аналізу характер і частоту ранніх гестаційних ускладнень вагітності в жінок із хронічними гастритами. Матеріали та методи. Клініко-статистичний аналіз був здійснений за результатами оцінки медичної документації 200 вагітних, з яких 100 жінок (1 група) мали вказівки на наявність хронічного гастриту і 100 пацієнток (2 група) були без нього. В рамках аналізу оцінювали соціальний, гінекологічний, репродуктивний анамнез, наслідки попередніх вагітностей, перенесені захворювання, перебіг даної вагітності і результати її завершення. Статистичний аналіз результатів проводився в пакеті MedStat (2004–2017). Для кількісних ознак розраховувалося середнє значення і стандартне відхилення показника, для порівняння між групами використаний критерій Стьюдента. Для якісних ознак розраховувалася їх частота (%), порівняння частот проводилося за критерієм хі-квадрат. Для кількісної оцінки клінічного ефекту розраховувався показник відносного ризику (ВР) і його 95 % довірчий інтервал (95 % ДІ). Критичний рівень значущості прийнятий за 0,05. Результати дослідження та їх обговорення. Вік вагітних коливався від 19 до 45 років. Середній вік вагітних із хронічними гастритами склав (29,8±5,6) року, у 2 групі – (30,5±5,9) року, тобто статистично значущої різниці не було (р>0,005). В 1 групі було 30,0 % першовагітних і 70,0 % повторновагітних жінок, у 2 групі, відповідно, 44,0 % і 56,0 %. При проведенні порівняння даних гінекологічного та репродуктивного анамнезу статистично значущої різниці між групами не виявлено (p>0,05). Частота і характер екстрагенітальної патології в двох групах були порівнянні (p<0,05 за всіма патологіями). При проведенні аналізу характеру і частоти ранніх гестаційних ускладнень у вагітних двох груп виявлено статистично значимо (p=0,006) велику частоту для пацієнток 1 групи проявів раннього гестозу (блювання вагітних). Частота загрози переривання вагітності для пацієнток із хронічними гастритами була вищою (p=0,04), ВР=2,0 (95 % ДІ 1,1–3,8) порівняно з пацієнтками без них. Для вагітних 1 групи також була вищою (p<0,001) частота самовільного викидня, ВР=8,5 (95 % ДІ 3,1–23) порівняно з пацієнтками 2 групи. Статистично значимої різниці частоти завмирання вагітності не виявлено (p>0,05). Висновок. У вагітних із хронічними гастритами достовірно вища частота ранніх гестаційних ускладнень, особливо таких форм, як блювання вагітних, загроза переривання вагітності й самовільний викидень, порівняно з вагітними, які не мають гастритів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Satukov, Anatoliy, Anatoliy Prystupa та Mykola Moshel. "РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ВПЛИВУ ВОЛОГОСТІ ДЕРЕВ’ЯНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ПРОХОДЖЕННЯ СИГНАЛІВ НВЧ ДІАПАЗОНУ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 156–67. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-156-167.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження. Постійний розвиток НВЧ систем зумовлює появу новітніх пристроїв та методів вимірювання параметрів різноманітних матеріалів. Сфера застосування техніки, що працює в діапазоні надвисоких частот, стрімко розширюється. Велика кількість сучасних систем працюють у діапазоні 2-8 ГГц в межах приміщення та між різними інженерними спорудами. Ефективність їхньої роботи пов’язана з проходженням високочастотних сигналів через різні навколишні перешкоди – стіни, двері, перекриття тощо. Тому актуальним завданням є детальне дослідження взаємодії НВЧ сигналів із різними матеріалами. Серед них особливе місце посідає деревина, що має високу здатність до поглинання вологи, а вміст води в матеріалі навіть у незначних кількостях суттєво впливає на його фізико-хімічні й електричні властивості. Постановка проблеми. Поширення радіохвиль у приміщенні має складний характер, оскільки сучасна будова являє собою неоднорідний простір, заповнений хаотично розташованими напівпровідними перешкодами. Здебільшого в точку прийому потрапляє не одна хвиля, а кілька – за рахунок віддзеркалень від різних поверхонь і дифракції на перешкодах. Розуміння впливу різних факторів на поширення радіохвиль має безліч практичних застосувань, від вибору частот для міжнародного короткохвильового телерадіомовлення до проєктування надійних мобільних телефонних систем, радіонавігації та експлуатації радіолокаційних систем та систем моніторингу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розповсюдження радіохвиль у повітрі вивчені дуже ретельно й повно. Визначено затухання сигналів залежно від частоти. Це дозволило створити надійні і оптимально структуровані канали бездротового зв’язку, що працюють на частотах, для яких затухання сигналу найменше. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Останніми роками дедалі більше розвиваються системи радіозв’язку, які працюють в умовах розповсюдження радіохвиль за наявності різноманітних перешкод. Наприклад, мобільний зв’язок чи бездротовий Інтернет, які працюють зокрема в приміщеннях і будівлях. Такі параметри каналів радіозв’язку, як потужність передавачів, конструкція та розміщення антен тісно пов’язані з взаємодією радіохвиль з різноманітними перешкодами. Такими перешкодами, зокрема, можуть бути різні будівельні конструкції – стіни, перекриття та ін. Вони послаблюють потужність радіохвиль, що проходять крізь них. Значення такого послаблення може суттєво залежати від рівня вологості матеріалу перешкоди. Наведені в різних літературних джерелах дані здебільшого не враховують цього аспекту. Мета дослідження полягає у вивченні впливу вологості дерев’яних матеріалів на рівень послаблення НВЧ сигналів та визначення частот, на яких спостерігається мінімальний рівень послаблення. Виклад основного матеріалу. У статті проведено експериментальні дослідження з визначення ступеня послаблення НВЧ сигналів дерев’яними матеріалами при різному рівню вологості речовини. Отримані результати порівнювались із проходженням радіохвиль через сухий зразок. Це дало змогу з’ясувати саме вплив зміни вологості на послаблення радіосигналу. Вимірювання проводились в діапазоні частот 2–8 ГГц та зміні вологості зразків від 0 до 8 %. Проведено аналіз послаблення сигналу від ступеня вологості на окремих частотах. Здійснено порівняння послаблення радіохвиль різними матеріалами з однаковим рівнем вологості. Висновки відповідно до статті. За результатами експериментальних досліджень було побудовано графічні залежності затухання сигналу від рівня вологості зі збільшенням частоти для обраних порід дерева: дуба, сосни, верби та берези. Отримані дані дозволяють виділити частотні інтервали для оптимальної роботи апаратури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Шевченко, Т. О., А. Є. Педаченко та І. А. Сребняк. "Оцінка ефективності стапедопластики у пацієнтів з отосклерозом з використанням різних видів протезів". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (27 серпня 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.2.12167.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою роботи: вивчити функціональні результати стапедопластики з використанням тефлонового і комбінованого титаново – тефлонового протезу у терміни 3, 6 та 12 місяців після оперативного втручання у хворих на отосклероз. Матеріали і методи. Робота проводилась у відділі мікрохірургії вуха та отонейрохірургії. Було проведено динамічне обстеження і хірургічне лікування 30 пацієнтів з отосклерозом у віці від 28 до 67 років, з них 19 – жінок, 11 – чоловіків. Всім пацієнтам проводили спеціальні методи дослідження: отомікроскопію, тональну порогову аудіометрію, імпедансометрію. Показаннями до хірургічного втручання були скарги на зниження слуху, виявлення кондуктивної або змішаної приглухуватості з наявністю кістково – повітряного інтервалу у мовному діапазоні частот не менш 20 дБ, нормальний рівень тиску в барабанній порожнині (від -100 до 50 дПа) за даними імпедансометрії, відсутність регістрації акустичного рефлексу стремінцевого м’яза при впливі звуків надпорогової гучності: 80 – на усіх зареєстрованих частотах, нормальна проходимість слухової труби, відсутність некомпенсованої соматичної і запальної патології. Хірургічне втручання завжди проводили на вусі, яке гірше чує. Проводилася оцінка функціональних результатів лікування в терміни 3 - 12 місяців після операції. Результати дослідження. Для порівняння ефективності проведеного лікування пацієнти (n=30) розподілені на групи в залежності від матеріалу використаних стапедіальних протезів: 1 група представлена 22 пацієнтами, яким проведена поршнева калібровочна стапедопластика з використанням тефлонового стапедіального протезу; 2 група представлена 8 пацієнтами, яким проведена поршнева стапедопластика комбінованим титановим протезом. Отже, порівнюючи результати стапедопластики з різними видами стапедіальних протезів за показниками кістково-повітряного інтервалу, нами встановлено, що більш ефективним в плані функціональних результатів є використання титанових протезів на відміну від тефлонових. Встановлено, що при використання титаново-тефлонового протезу при стапедопластиці визначається достовірно виражене зниження порогів слуху на високих частотах (3-8) кГц, що може бути обумовлено меншим діаметром протезу. КПІ після оперативного втручання на низьких частотах у пацієнтів, яким був встановлений тефлоновий протез, знаходився в межах 10-20 дБ у всіх пацієнтів. Доведено, що після поршневої стапедопластики із використанням тефлонового протезу спостерігається повільне закриття КПІ до 10 дБ через 6 місяців у 78 % хворих після оперативного втручання порівняно з раннім післяопераційним періодом. Використання комбінованого тефлонового протезу виявляє кращі результати через 3 місяці після оперативного втручання з закриттям КПІ до 10 дб у 96 % пацієнтів зі зменшенням порогів ПП по всьому діапазону частот, але саме у цієї групи хворих результати погіршилися через 12 місяців у 26 % хворих, що ми пов’язуємо із порушенням кровообігу у слизовій оболонці довгого відростка ковадла внаслідок більш щільного контакту металевої частини протезу із лентикулярним паростком.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Zurnadzhy, L. Yu, T. I. Rogounovitch, V. O. Saenko, M. Yu Bolgov, S. V. Masiuk, S. V. Burko, T. L. Degtyaryova та ін. "Порівняльне імуногістохімічне дослідження BRAFV600E-позитивних і BRAFV600E-негативних радіогенних і спорадичних папілярних тиреоїдних карцином". Endokrynologia 26, № 2 (9 липня 2021): 105–18. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.105.

Повний текст джерела

Анотація:

Найпоширенішою точковою мутацією в папілярній тиреоїдній карциномі (ПТК) є BRAFV600E, яку пов’язують із більш агресивною поведінкою пухлини. Тим часом дані про частоту цієї мутації в різних вікових групах пацієнтів при наявності або відсутності радіаційного впливу в анамнезі вельми суперечливі. У більшості зазначених досліджень не використовувалися адекватні контрольні групи та/або не оцінювалися інвазійнівластивості ПТК. Мета — порівняння за допомогою імуногістохімічного (ІГХ) дослідження частоти експресії мутантного білка BRAFV600E в однакових за віком на момент операції групах хворих із радіогенними та спорадичними ПТК і оцінювання інвазійних властивостей BRAFV600E-позитивних і BRAFV600E-негативних ПТК в обох серіях. Матеріал і методи. ІГХ дослідження виконані на 247 радіогенних ПТК (105 — діти ≤14 років, 52 —підлітки 15-18 років, 91 — дорослі 19-28 років на момент операції) і 138 спорадичних ПТК (39 — діти, 37 — підлітки, 62 — дорослі зазначеного вище віку). ІГХ дослідження проводили з антитілами anti-BRAF (mutated V600E) antibody (VE1) ab228461 (Abcam). Результати. У радіогенних ПТК частота експресії мутантного білка BRAFV600E, що свідчить про наявність BRAFV600E мутації, була істотно нижче, ніж у спорадичних ПТК (10,5% і 30,4%,p=2,67Е‑06); частота мутації підвищувалася з віком пацієнтів в обох серіях. За порівняння BRAFV600E-позитивних і BRAFV600E-негативних радіогенних ПТК статистично значущі відмінності відзначені в частотах більшості вивчених характеристик. Із боку домінантної структури в радіогенних BRAFV600E-позитивних ПТК переважає типова папілярна, а в радіогенних BRAFV600E-негативних ПТК — солідно-трабекулярна (р=1,12Е‑06 і р=0,001 відповідно). Частота всіх основних показників інвазійності в BRAFV600E-позитивних радіогенних ПТК була статистично значимо нижче, ніж у BRAFV600E-негативних ПТК. За частотою більшості вивчених характеристик BRAFV600E- позитивні спорадичні ПТК не відрізнялися від BRAFV600E-негативних, або ж, як і в радіогенних ПТК, окремі показники інвазійності були нижче, ніж у BRAFV600E-негативній групі, наприклад, лімфатично-кровоносна інвазія (р=7,46Е‑06) або наявність N1b метастазів (р=0,025). BRAFV600E-позитивні ПТК з обох серій (на відміну від BRAFV600E-негативних) практично не мали суттєвих статистичних розбіжностей у порівнянні між собою по всім вивченим показникам. Висновки. BRAFV600E мутація більш властива спорадичним, ніж радіогенним ПТК у всіх вікових групах, і її частота збільшується з віком пацієнтів в обох серіях. Порівняно з BRAFV600E-негативними пухлинами BRAFV600E-позитивні ПТК характеризувалися нижчими (радіогенні) або подібними (спорадичні) інвазійними властивостями в пацієнтів у віці до 28 років на момент операції в обох етіологічних серіях, що вказує на те, що BRAFV600E мутація не асоціюється з більш агресивним перебігом захворювання у хворих молодого віку, незалежно від етіології ПТК.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Козаченко, Алексей. "Оптимізація параметрів двобарабанної обчісувальної жниварки для збирання насіння льону олійного". Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», № 22 (7 грудня 2020): 109–22. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2020.22.109-122.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі представлено результати експериментальних досліджень обґрунтування раціональних конструктивно-режимних параметрів жниварки для збирання насіння льону олійного методом обчісування рослин на корені. Обробкою результатів математичного моделювання процесу сепарації вороху в жниварці обчісувального типу з криволінійною формою кожуха із врахуванням фізико-механічних властивостей його компонентів встановлено, що значущими факторами процесу є такі конструктивно-режимні параметри: частота обертання бітера-відбивача n1 і обчісувального барабана n2, положення прозорої зони границі L повітряної сітки кожуха і її ширина B. Експериментальними дослідженнями процесу сепарації вороху в жниварці встановлено залежності масової частки відходу лушпиння і часточок стебла з її області δh, частки відходу насіння і коробочок із насінням δh і потужності Р, що споживається, від частоти обертання бітера-відбивача n1 і обчісувального барабана n2, положення повітряної сітки L і її ширини B. Виділені, як найбільш значущі такі конструктивно-режимні параметри жниварки обчісувального типу для збирання насіння льону олійного: частота обертання бітера-відбивача n1 = 892 об/хв., частота обертання обчісувального барабана n2 = 652 об/хв., положення повітряної сітки L = 0,62 м і її ширина B = 0,56 м. При цьому масова частка відходу лушпиння і часточок стебла складає δh = 47,5 %, частка втрат насіння і коробочок із насінням з області жниварки, відповідно, δh = 2,1 %, а потужність, що споживається на виконання процесу, P = 2,7 кВт. Статистичний аналіз показав, що коефіцієнт кореляції між теоретичними і експериментальними даними складає 0,88-0,95, відносна похибка оптимальних значень 4,6 %. Наочне і статистичне порівняння теоретичних і експериментальних даних підтвердило адекватність математичних моделей, які розроблено в результаті теоретичних досліджень. За результатами виконаних експериментальних досліджень можна стверджувати про корисність їх застосування для інженерних розрахунків при створенні нових технічних засобів для збирання врожаю сільськогосподарських культур методом обчісування рослин на корені.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

КІБЕНКО, ОЛЕНА, та ОЛЕНА ПЕЛИПЕНКО. "Частка у статутному капіталі товариства як об’єкт права власності: окремі аспекти". Право України, № 2021/05 (2021): 67. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-05-067.

Повний текст джерела

Анотація:

Що являє собою частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю? Чи є достатнім укладення договору купівлі-продажу для переходу права власності на частку як на звичайне рухоме майно? Або чи достатньо державної реєстрації змін складу учасників товариства для набуття права власності на частку? Ці та безліч інших подібних запитань постійно виникають на практиці. Одна із причин таких дискусій – законодавча невизначеність чіткого механізму переходу права власності на частку та, відповідно, захисту таких прав, зокрема й у судовому порядку. Метою статті є висвітлення особливостей правової природи частки у статутному капіталі товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю як об’єкта права власності. У статті розкриваються належні способи захисту права власності на частку крізь призму сформованої судової практики. Авторки публікації підкреслюють, що частку як об’єкт цивільного права вже не раз досліджували науковці у своїх працях і, в принципі, є доктринальне розуміння того, що частка у статутному капіталі є не майном у класичному розумінні цього терміна, а являє собою сукупність майнових і немайнових прав учасника товариства, на яку для зручності цивільного обігу (передачі такої сукупності прав від однієї особи до іншої) законодавець фактично поширив режим рухомого майна. Встановлено, що відступлення частки та вихід учасника із товариства не можна ототожнювати. Крім того, відступлення частки не є спеціальним механізмом відчуження частки або окремим видом договору та відбувається у межах вже існуючих правових механізмів відчуження майна (купівля-продаж, міна, дарування). З’ясовано, що відсутність правочину, який може бути підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності в учасника товариства, свідчить про те, що переходу права власності на частку не відбулося. У статті порушується проблема виконання судових рішень у справах про захист прав на частку. Авторки наголошують, що у деяких справах не є достатнім звернення особи до суду без усвідомлення нею порядку виконання судового рішення, у разі задоволення позову, наслідків впливу такого рішення на законні права та інтереси інших осіб (учасників) товариства. Ця публікація присвячена впливу судової практики на доктринальне розуміння частки як об’єкта цивільного обігу та, відповідно, доктринальної трансформації правового уявлення щодо природи володіння часткою порівняно із володінням майном у класичному розумінні. У статті розглядаються належні та ефективні способи судового захисту прав на частку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Melenchuk, L. M., та L. B. Chorna. "РОЗРОБКА СИСТЕМИ ЕФЕКТИВНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ, РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ І ПРОФІЛАКТИКИ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ В ЖІНОК ІЗ ПАТОЛОГІЄЮ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЗАЛЕЖНО ВІД ГЕНОТИПУ ПОЛІМОРФНИХ ВАРІАНТІВ ГЕНА VEGF". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (12 червня 2019): 119–25. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.10198.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – встановити частоту генотипів та алелів поліморфного локусу 405G/C гена VEGF та розробити систему ефективного прогнозування та ранньої діагностики і профілактики перинатальної патології. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження були 40 вагітних жінок із патологією сечовидільної системи, які були поділені за діагнозами ниркової патології: гострий пієлонефрит (І група, ГП), хронічний пієлонефрит (ІІ група, ХП) та 30 здорових жінок із фізіологічним перебігом вагітності. Проводили виділення ДНК із лейкоцитів периферійної крові 70 вагітних жінок та ампліфікацію послідовностей ДНК in vitro, використовуючи метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Результати дослідження та їх обговорення. Результати показали, що у групі жінок із ГП найчастіше виявлявся генотип GG поліморфного локусу 405G/C гена VEGF – 46,7 % та виявлено вищу частоту CC генотипу – 20,0 %. У групі жінок із ХП показано вищу частоту генотипу GG – 48,0 % та зниження частки носіїв генотипу CC – 4 %. Встановлено, що у групі вагітних жінок із ХП частота носіїв генотипу GG (48,0 %) та частота G алеля (75,0 %) вищi порівняно з групою жінок із ГП та контрольною групою жінок, проте відмінності не досягли рівня статистичної вірогідності. Висновок. Виявлена нами тенденція до зростання частки G алеля та GG генотипу може вказувати на те, що алель G локусу 405G/C гена VEGF може бути додатковим генетичним чинником ризику схильності до виникнення хронічного пієлонефриту, проте для більш коректних висновків дослідження слід продовжити на більшій вибірці пацієнтів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Merza, R. O., та Ya M. Pidhirnyi. "Механічна вентиляція легень, керована об’ємом або тиском під час нейрохірургічних операцій. Чи є перевага?" EMERGENCY MEDICINE 17, № 8 (27 січня 2022): 51–54. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.17.8.2021.245574.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Однією з головних технологій сучасної анестезіології є механічна вентиляція легень (МВЛ). На даний час в інтенсивній терапії широко визнаною є протективна технологія МВЛ. Доцільність застосування даної технології в операційній, особливо у хворих з інтактними легенями, є не такою очевидною. Більшість наукових робіт, що висвітлюють дану проблему, стосується хворих з абдомінальною патологією, і менш висвітленою вона залишається у пацієнтів з нейрохірургічною патологією. Пацієнти, які оперуються з приводу нейрохірургічної патології, відносяться до групи хворих високого хірургічного ризику, це і змотивувало нас провести дане дослідження. Метою дослідження було вивчити доцільність застосування протективної МВЛ під час операційних втручань у нейрохірургічних хворих. Матеріали та методи. Нами обстежено 46 хворих, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у КНП «8 МКЛ м. Львова» з приводу патології хребта та яким було виконане операційне втручання — вертебропластика із спондилодезом. Пацієнти були розподілені на дві групи: у першій групі (34 хворі) МВЛ проводили за технологією S-IPPV — синхронізована примусова вентиляція легень з контролем по об’єму, а в другій групі (12 хворих) МВЛ проводилась за технологією PCV — вентиляція, керована тиском. Результати. Ми ретроспективно визначили частоту виникнення післяопераційних легеневих ускладнень (ПОЛУ) у хворих першої та другої групи. З 34 хворих першої групи ознаки ПОЛУ були виявлені у 17 осіб (50 %), а з 12 хворих другої групи ПОЛУ було виявлено у 4 (33,3 %). Слід зауважити, що МВЛ у хворих обох груп не відрізнялася за такими параметрами, як частота дихання, кінцево-альвеолярний тиск на видиху та фракція кисню в дихальній суміші. Висновки. Порівняно невелика кількість хворих не дозволяє, очевидно, робити остаточні висновки, проте слід звернути увагу на те, що МВЛ (особливо керована об’ємом) сприяє виникненню післяопераційних легеневих ускладнень у пацієнтів з інтактними легенями в доопераційний період. А застосування МВЛ, керованої тиском, має тенденцію до зменшення частоти виявлення легеневих ускладнень в післяопераційному періоді. Якщо врахувати, що частота дихання, кінцево-альвеолярний тиск на видиху та фракція кисню в дихальній суміші були порівнянні у хворих обох груп, можна припустити, що фактором, який впливає на частоту виникнення ПОЛУ, є механіка вентиляції легень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Коtenko, О. G., А. А. Міnich, О. V. Hrynenko, О. О. Popov, А. V. Gusev, М. S. Grygorian, D. О. Fedorov та V. І. Yednak. "Функція трансплантата правої частки печінки від живого родинного донора". Klinicheskaia khirurgiia, № 2 (2 лютого 2018): 5–8. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.02.05.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Порівняння функціональної активності печінки після трансплантації правої частки від живого родинного донора з серединною веною та без неї. Матеріали і методи. Проаналізовано результати 75 трансплантацій правої частки печінки від живого родинного донора у двох групах реципієнтів: 1–ша група – реципієнти (37), яким трансплантовано праву частку печінки з серединною веною, 2–га група – реципієнти (38), яким трансплантовано праву частку печінки без серединної вени. Для аналізу використовували дані біохімічних показників крові в обох групах протягом першого тижня та на 10, 14, 21, 30–ту добу після трансплантації. Результати. Встановлено, що пікові рівні аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотранферази (АСТ) і загального білірубіну були вищими у 2–й групі (відповідно 384,43; 399,77 і 206,70), ніж у 1–й групі (відповідно 212,64; 285,57; 203,18). Суттєвої різниці між рівнями гамаглутамілтранспептидази (ГГТП), лужної фосфотази (ЛФ), показниками протромбінового часу (ПЧ) і міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) не було. Висновки. Формування адекватного венозного відтоку від п’ятого та восьмого сегментів трансплантата правої частки печінки забезпечує ефективність його функціонування. Функція трансплантата правої частки печінки з серединною веною відновлюється більш повноцінно порівняно з трансплантатом без серединної вени за рахунок відсутності венозного застою в правій частці печінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Orlyk, T. V., та V. V. Povorozniuk. "Частота вертебрального больового синдрому в жінок та чоловіків залежно від мінеральної щільності кісткової тканини". TRAUMA 15, № 6 (1 листопада 2014): 48–52. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.15.2014.81796.

Повний текст джерела

Анотація:

З метою вивчення частоти розвитку вертебрального больового синдрому в чоловіків та жінок старших вікових груп залежно від мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) обстежено 1934 особи віком 50–89 років, із них 1697 жінок та 237 чоловіків. Частота больового синдрому в спині вивчалася залежно від стану кісткової тканини (остеопороз, остеопенія, норма).Встановлено, що частота розвитку больового синдрому серед осіб старших вікових груп вірогідно вища в жінок порівняно з чоловіками (88,3 % (1499/1697) vs 84,8 % (201/237), р = 0,01). У жінок віком 50–89 років із остеопорозом без низькоенергетичних переломів частота болю як у грудному, так і в поперековому відділі вірогідно вища порівняно з жінками з остеопенією (р = 0,01) та нормою (р = 0,02) за МЩКТ, а також порівняно з чоловіками з відповідним станом кісткової тканини, тобто остеопорозом (91,8 % (337/367) vs 76,2 % (16/21), р = 0,01). Частота болю як у грудному, так й у поперековому відділах хребта в жінок пов’язана з МЩКТ, а наявність остеопорозу збільшує ризик розвитку болю у грудному відділі хребта (ВР = 1,27, ДІ 95%: 1,12–1,44; р = 0,0001).У жінок старших вікових груп наявність низькоенергетичних переломів суттєво впливає на збільшення частоти болю у грудному відділі незалежно від МЩКТ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Cherkashyna, L. V., I. I. Kyrychenko та G. P. Siabrenko. "КЛІНІЧНІ ВАРІАНТИ СОМАТОГЕННОГО АСТЕНІЧНОГО СИМПТОМОКОМПЛЕКСУ ТА КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК У КОМБАТАНТІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 104–8. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11823.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Актуальність дослідження визначається недосконалістю існуючих підходів до оцінки кардіоваскулярного ризику (КВР), що базуються на лабораторно-інструментальних дослідженнях, при яких не враховують ні психологічного портрету особистості, ні наявності непсихотичних розладів психічної сфери. Саме це й вимагає удосконалити концепцію діяльності на первинному рівні надання допомоги задля підвищення ефективності профілактичних заходів та покращання прогнозу пацієнтів із високим КВР. Мета дослідження – вивчити частоту та характер клінічних варіантів соматогенного астенічного симптомокомплексу серед комбатантів, стратифікованих за рівнем КВР. Матеріали і методи. Первинною інформаційною базою для виконання дослідження стали результати комплексного клініко-анамнестичного обстеження 450 пацієнтів комбатантів, серед яких 400 осіб мали НППС та які попередньо були стратифіковані за рівнем кардіоваскулярного ризику (КВР), визначеним за методикою «SCORE». Застосування цієї методики передбачало урахування віку, статі, наявності тютюнокуріння, рівня артеріального тиску тощо і передбачало можливість екстраполяції можливого ризику на старший вік. Результати. Серед 99 пацієнтів із мінімальним КВР виявлено, що САСК мало місце у (21,2±4,1) % обстежених: однаково поширеними були всі клінічні варіанти САСК (їх частота коливалась у межах від (3,0±1,7) % – астенічний, до (7,1±2,6) % – астено-тривожний та астено-субдепресивний). При цьому проміжне положення за показником частоти займав дисомнічний варіант САСК – (4,0±2,0) %. Серед 102 пацієнтів з середнім КВР виявлено, що частота САСК у цій групі не відрізняється від аналогічного показника групи з мінімальнгим КВР та становила (21,6±4,1) %, однак у структурі САСК групи з середнім КВР достовірна (р≤0,05) більше клінічних варіантів астенічного типу, частота якого становила (11,8±3,2) %, тоді як інші клінічні варіанти в цій групі діагностовані з однаковою частотою (у межах від (2,0±1,4) % – дисомнічний варіант до (4,9±2,1) % – астено-субдепресивний, р>0,05). Серед 97 пацієнтів із високим КВР виявлено, що САСК мав місце достовірно (р≤0,05) рідше, ніж при мінімальному КВР – у (10,1±3,2) % обстежених, а за частотою діагностування клінічні варіанти САСК виявлялися однаково часто (від (1,0±1,0) % – дисомнічний, до (3,0±1,7) % – астено-тривожний та астено-субдепресивний, р>0,05). Висновки. У дослідженні визначені частота та характер клінічних варіантів САСК у комбатантів із різним рівнем КВР та доведено наявність найбільш високої частоти астенічного типу (р<0,05) в групі пацієнтів з середнім рівнем КВР порівняно з іншими клінічними варіантами. Астенічний тип САСК найбільш властивий хворим із реалізованим КВР та пацієнтам з середнім рівнем КВР, тоді як інші клінічні варіанти САСК виявлені з однаковою частотою серед пацієнтів з різним рівнем КВР.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Андрєєва, Діана Миколаївна. "ВПЛИВ ІМУННОЇ КАСТРАЦІЇ СВИНОК ТА ЇХ ПЕРЕДЗАБІЙНОЇ ЖИВОЇ МАСИ НА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ М’ЯСА". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (46) (12 жовтня 2021): 37–45. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.3.6.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті порівняно фізико-хімічні показники та хімічний склад найдовшого м’язу спини (m. longissimus dorsi) в іму-нокастрованих та некастрованих свинок отриманих від помісних свиноматок ірландського ландраса та ірландського йоркшира і кнурів синтетичної лінії Maxgrо за їх забою в 110 кг та 130 кг. Встановлено, що за фізико-хімічними показни-ками м’яса імунокастрованих та некастрованих свинок обох досліджуваних вагових категорій суттєвих розбіжностей не було. Проте спостерігалась тенденція до збільшення у м’ясі імунокастрованих тварин відсотку вільної вологи через 48 годин та на 6-ту добу після забою, вологоутримуючої здатності, вмісту зв’язаної вологи у % до загальної вологи та мармуровості порівняно зі своїми некастрованими аналогами. Водночас за показниками колірності та електропровідно-сті через 48 годин та на 6-ту добу після забою мали перевагу над своїми аналогами некастровані свинки живою перед-забійною масою 110 кг, тоді як, у тварин за вагової категорії 130 кг спостерігалась зворотна тенденція за досліджува-ними показниками. З аналізу показнику активної кислотності найдовшого м’язу спини встановлено що дозрівання м’язової тканини імунокастрованих свинок за обох вагових категорій було дещо повільнішим в порівнянні з некастрова-ними свинками. З підвищенням передзабійної живої маси з 110 до 130 кг м’ясо, як імунокастрованих так і некастрованих свинок набуває кислішої реакції. За хімічним складом найдовшого м’язу спини значних відмінностей між імунокастровани-ми та некастрованими тваринами за різної їх передзабійної живої маси не встановлено, та всі досліджувані показники знаходились в межах норми для м’яса категорії NORM. За показникам масової частки вологи та золи спостерігалась тенденція до збільшення їх у м’ясі імунокастрованих свинок з передзабійною живою масою 110 кг на 0,15% та на 0,02%, а з передзабійною живою масою 130 кг відповідно на 0,20% та на 0,01% порівняно зі своїми некастрованими аналогами. Встановлено більшу масову частку білку була у м’ясі некастованих свинок за передзабійної живої маси як 110 так 130 кг відповідно на 0,21% та 0,18% порівняно з імунокастрованими тваринами таких же самих вагових категорій. Масова частка жиру у м’язовій тканині імунокастрованих свинок за живої маси 110 кг була більша на 0,04% в порівнянні з м’ясом їх некастрованих аналогів. Водночас за вагової категорії 130 кг у найдовшому м’язі спини імунокастрованих свинок масо-ва частка жиру виявилось меншою на 0,03% порівняно з некастрованими тваринами аналогічної вагової категорії. За результатами двофакторного дисперсійного аналізу дія фактору передзабійної живої маси тварин, типу кастрації та їх взаємодія не мала статистично вірогідного впливу на більшість досліджуваних фізико-хімічних показників які у більшості випадків залежали від неврахованих факторів. Отримані результати досліджень засвідчили, що застосування імунної кастрації для свинок не має негативного впливу на якісні показники м’яса свинок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Іващенко, В. Є., І. А. Калабуха, О. В. Хмель та М. В. Брянський. "Можливості застосування електрозварювання живих тканин для герметизації дефектів паренхіми при хірургічному лікуванні хворих на туберкульоз легень". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 11. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-08.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтування. При оперативних втручаннях на легенях, уражених туберкульозом, на різних етапах виникає необхідність герметизації дефектів паренхіми, що з’явилися під час роз’єднання зрощених запальним процесом листків плеври, розділення часток легені та, власне, резекції ураженої ділянки легені. Серед наявних методів герметизації з 2010 р. у нашому відділенні віддається перевага техніці біологічного зварювання живих тканин. Мета. Оцінити ефективність і переваги біологічного зварювання живих тканин для герметизації дефектів паренхіми під час операцій у хворих на туберкульоз легень. Матеріали та методи. Було проаналізовано результати лікування 234 хворих на туберкульоз легень. У 122 пацієнтів для герметизації дефектів, у тому числі механічного шва паренхіми, було застосовано зварювальний комплекс ЕК 300 М1. Групу порівняння становили 112 пацієнтів, яким герметизацію відновлювали за допомогою ручного вузлового шва. Критеріями порівняння були: частота інтраопераційних або післяопераційних ускладнень, тривалість післяопераційного лікування, частота рецидивів захворювання, легенево-плевральних ускладнень, середня тривалість післяопераційного лікування. Дослідження виконувалося коштом держбюджету. Результати та їх обговорення. Ми порівняли результати оперативного лікування хворих на туберкульоз легень із герметизацією дефектів паренхіми традиційним способом (прошивання вузловими швами) та методом зварювання живих тканин. Інтраопераційних або післяопераційних ускладнень у основній групі не було, тривалість післяопераційного лікування становила 15,7+3,2 доби. Протягом 1 року після операції рецидивів захворювання не спостерігалося. У групі порівняння легенево-плевральні ускладнення спостерігалися в 10 випадках (8,9+1,8 %), що спонукало до виконання додаткових хірургічних маніпуляцій і додаткової медикаментозної терапії та стало причиною подовження післяопераційного лікування: від 24 до 117 діб (в 1 випадку), середня тривалість – 32,3+6,9 доби. Отже, порівняно з традиційним, представлений спосіб має такі переваги: не виконується додаткових аеростатичних і гемостатичних швів; зберігається міцність шва; не порушуються еластичні властивості тканини в зоні шва; запобігаються післяопераційні ускладнення; зменшується потреба в хірургічних маніпуляціях у післяопераційному періоді; утворення шва минає без стадії продуктивного запалення; скорочується термін післяопераційного перебування в стаціонарі на 9,6+1,7 дня. Висновки. Застосування техніки біологічного зварювання живих тканин позбавляє багатьох недоліків, які пов’язані з прошиванням паренхіми вручну, запобігає ускладненням і підвищує загальну ефективність лікування хворих на туберкульоз легень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Борисенко, Т. І., М. В. Цінова та Є. Б. Гродська. "ПОРІВНЯЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОНСТРУКЦІЙ «CAN/COULD + INFINITIVE» ТА «MAY/MIGHT + INFINITIVE» (НА МАТЕРІАЛІ ТЕКСТІВ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ)". Nova fìlologìâ 1, № 81 (22 червня 2021): 42–48. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-6.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються граматичні, лексико-семантичні та статистичні характеристики модальних конструкцій із “may/might + infinitive” й “can/could + infinitive” для їх подальшого порівняння. Матеріалом для роботи послугували текстові корпуси технічних спеціальностей «теплотехніка», «електротехніка» й «автомобільна промисловість». Вони складені на основі статей із наукових журналів у відповідних галузях знань, опублікованих у Великобританії та США. Загальний обсяг становив 300 тис. слововживань. Найбільш частими конструкціями з дієсловами may/might були моделі з другим складником в інфінітиві в дійсній заставі – may V, яка в загальній частоті представляє більше ніж половина всіх конструкцій з активним інфінітивом у другому складнику. Дієслова can/could – у них пріоритет мають дієслівні конструкції, які використовуються у формі пасивного інфінітиву. Найбільш частою є модель can be Ven, яка також охоплює більше ніж половину загальної частоти всіх моделей із can/could. Отже, поряд із абсолютно різними граматичними характеристиками в конструкціях із may/might і can/ could вони (конструкції) мають статистичні збіги, крім того, є лексичні та стилістичні збіги в других складниках модальних конструкцій: вони (складники) належать до тих самих лексичних шар – загальновживаної та загальнонаукової. У конструкціях, що посідають друге місце за частотою використання, також можна спостерігати певні збіги. У конструкціях, що посідають друге місце за частотою використання, також можна спостерігати певні збіги. На другому місці за частотою використання в текстах у конструкціях із модальним дієсловом may/might знаходяться моделі, у яких другий складник використовується в пасивному заставі (33% від загальної частоти всіх моделей із цим дієсловом), і найбільш високочастотною конструкцією є модель may be Ven. У модальних конструкціях із can/could на другому місці з’являються ті, де інфінітив зустрічається в дійсному заставі, і знову 33% від загальної частоти всіх моделей із цим дієсловом. Отже, набір граматичних зразків з обома модальними дієсловами абсолютно однаковий. У менш частих конструкціях другі складники здебільшого також належать до загального й загальнонаукового шарів. Детальний огляд прикладів показав, що основним значенням обох дієслів є «здатність щось робити». Збіг усіх вищезазначених характеристик у конструкціях із модальними дієсловами may/might і can/could дає змогу дійти висновку, що дієслова may й can у них можуть бути функціональними замінниками й використовуватися в текстових корпусах наукового дискурсу з тією самою функцією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Perebendyuk, T. V. "Колонізація стрептококами групи В урогенітального та ректального шляхів вагітних із вилікуваним безпліддям шляхом застосування екстракорпорального запліднення". CHILD`S HEALTH, № 5.48 (1 вересня 2013): 24–28. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.5.48.2013.84732.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено зіставлення частоти колонізації урогенітального та ректального шляхів вагітних стрептококами групи В між жінками з нормальною і відновленою репродуктивною функцією шляхом застосування екстракорпорального запліднення. Встановлена вірогідно більша частота інфікування стрептококами групи В жінок після екстракорпорального запліднення порівняно з вагітними з незміненою фертильністю. Максимальна частота колонізації стрептококами групи В урогенітального та ректального шляхів вагітних із відновленою репродуктивною функцією спостерігається у II і III триместрах вагітності. Методом вибору встановлення колонізації вагітних стрептококами групи В є комбінована проба II.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Скибчик, О. В. "Мікробіота пародонтальних кишень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та хронічним генералізованим пародонтитом". CLINICAL DENTISTRY, № 2 (27 серпня 2021): 47–55. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12330.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Хронічний генералізований пародонтит (ХГП) визнаний одним із незалежних факторів ризику у виникненні ішемічної хвороби серця (ІХС). Існують припущення про те, що одним із основних пускових факторів розвитку атеросклеротичного ушкодження судин унаслідок ХГП виступає саме патогенна мікробіота пародонтальних кишень, яка спричиняє вивільнення прозапальних медіаторів, С-реактивного білка і, як наслідок, призводить до виникнення системного запалення та дисфункції ендотелію. Мета дослідження – визначити склад мікробіоти пародонтальних кишень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та хронічним генералізованим пародонтитом. Матеріали і методи. Проведено мікробіологічне дослідження вмісту пародонтальних кишень 84 хворих із ХГП початкового-І, ІІ та ІІІ ступенів тяжкості: 64 хворих із ХГП та ІХС основної групи (середній вік – (56,9±7,9) року) та 20 осіб із ХГП, не обтяжених ІХС, що склали групу порівняння (середній вік – (45,2±11,8) року). Результати досліджень та їх обговорення. У результаті мікробіологічного дослідження вмісту пародонтальних кишень у всіх обстежених хворих на ІХС та ХГП було виявлено наявність патогенної мікробіоти, яка характеризувалася видовою різноманітністю та високим рівнем загального обсіменіння. У хворих основної групи простежувалося переважання стрептококів (Str. Mitis, Str. Salivarius, Str. Pyogenes) та коринебактерій (Corynebacterium spp.). За показниками частоти виявлення представників анаеробної ланки в основній групі зареєстровано переважання висівання A. actinomycetemcomitans, P. intermedia, B. melaninogenicus, Fusobacterium spp., Veillonella spp. та E. Corrodens., частота виявлення яких зростала із ступенем тяжкості патологічного процесу в тканинах пародонта. Висновки. Результати аналізу проведених мікробіологічних досліджень показали зміни мікробіоти вмісту пародонтальних кишень, у тому числі аеробних та анаеробних мікроорганізмів у хворих із ХГП на тлі ІХС. Встановлено високий рівень колонізації патогенною пародонтальною мікробіотою, порівняно з групою осіб із ХГП, не обтяжених ІХС. Простежується перерозподіл між грамнегативною та грампозитивною мікробіотою: при ХГП ІІ ступеня та ХГП ІІІ ступеня частка грамнегативних анаеробів зростає та активності набирає більша кількість їх видів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Tytelmaier, Kostiantyn, та Maksym Khomenko. "ПОРІВНЯННЯ МЕТОДІВ КЕРУВАННЯ ДВОФАЗНИМ ДВОНАПРАВЛЕНИМ ПЕРЕТВОРЮВАЧЕМ ПОСТІЙНОЇ НАПРУГИ З ЧЕРГУВАННЯМ ФАЗ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 3(13) (2018): 196–208. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-3(13)-196-208.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Останніми роками спостерігається різке збільшення використання поновлювальних джерел електроенергії. Основні топології перетворювачів добре розглянуті та досліджені. Проте мало уваги приділяється методам керування двонаправлених перетворювачів для малої потужності. Тому є потреба в аналізі та порівнянні методів керування неізольованих перетворювачів для подальшого виявлення і застосування найбільш оптимальних. Постановка проблеми. У процесі розроблення портативних систем живлення на базі відновлювальних джерел, розробникам доводиться вирішувати завдання побудови високоефективних та швидкодійних систем керування. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі та в базі IEEE Xplore, які стосуються методів керування двонаправленими перетворювачами постійної напруги. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Аналіз та вибір оптимального методу керування неізольованих двонаправлених перетворювачів. Постановка завдання. Провести огляд та аналіз методів керування неізольованих двонаправлених перетворювачів постійної напруги. Виклад основного матеріалу. Показана малосигнальна модель двофазного двонаправленого перетворювача та виведена динамічна модель його станів. Проведено огляд основних методів керування, а саме класичний метод із використання ПІД-регулятора та метод із передбаченням по моделі. Порівняно результати моделювання цих методів для двонаправленого перетворювача. Висновки відповідно до статті. Результати порівняння показують, що метод передбачення по моделі показує кращі динамічні характеристики, однак вимагає більших затрат на розрахунки, що варто враховувати при проектуванні системи загалом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Мельник, В. С., Л. Ф. Горзов, Л. М. Білищук, К. В. Зомбор та Є. М. Гриненко. "ЧАСТОТА ПОШИРЕНОСТІ РЕТЕНОВАНИХ ТА ДИСТОПОВАНИХ ЗУБІВ У ДІТЕЙ М. УЖГОРОДА". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 84–88. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-84-88.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблема розвитку патологічних станів, обумовле-них аномаліями формування та прорізування зубів за-лишається актуальною в сучасній стоматології. Ре-тинований зуб - це досить часте явище серед сто-матологічних захворювань, яке вимагає обов'язкового втручання ортодонта або хірурга - стоматолога. Дистопія пов'язана з неправильним положенням зуб-ного зачатку в результаті порушення ембріонального розвитку, або з патологією прорізування зубів, яка зумовлена генетичними або екзогенними факторами. Мета даного дослідження вивчення частоти поши-реності ретенованих і дистопованих зубів серед ді-тей м. Ужгорода в порівнянні з іншими захворюван-нями зубощелепної системи, а також етіопатогенез даних захворювань і методи їх діагностики. Проведе-но стоматологічне обстеження 143 дітей у віці 15-18 років, з них 85 дівчаток та 58 хлопчиків. Резуль-тати даного дослідження : частота поширення ре-тенції зубів у дітей склала 27 %. Найбільш часто зу-стрічалася ретенція третіх молярів – 42,4 %, з них в горизонтальному положенні ‒ 48 %. У більшості клі-нічних спостережень зустрічалася двостороння ре-тенція третього моляра нижньої щелепи ‒ 18,7 %. Таким чином, проблема ретенції зубів займає одне з провідних місць серед патології зубощелепного апа-рату, що вимагає перегляду заходів з профілактики та санації порожнини рота у даній категорії насе-лення. Своєчасне виявлення і лікування даної патології сприяє запобіганню розвитку ускладнень і вторинних деформацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Тенкач, О. О., А. В. Русин, Е. С. Палагонич та М. М. Кляп. "Ефективність реалізації мультимодальної безопіоїдної стратегії анестезіологічного супроводу в ранньому післяопераційному періоді хворих, прооперованих із приводу колоректального раку". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, № 2 (31 грудня 2020): 29–35. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.29-35.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Реалізація сучасних програм периопераційної та післяопераційної підтримки пацієнтів, прооперованих з приводу патологій раку ободової та прямої кишки, з метою забезпечення їх пришвидшеного одужування після проведення відповідних хірургічних втручань (Enhanced Recovery after Surgery – ERAS), передбачає можливості практичної імплементації протоколів анестезіологічного супроводу з мінімальним застосуванням опіоїдів або ж реалізації повністю безопіоїдних стратегій у ранньому післяопераційному періоді. Мета дослідження: оцінити ефективність реалізації мультимодальної безопіоїдної стратегії анестезіологічного супроводу у ранньому післяопераційному періоді хворих, прооперованих з приводу колоректального раку. Матеріали та методи. Дослідження було проведено на базі КНП «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер» у відділенні хірургії пухлин протягом 2019-2020 рр. Формування досліджуваної вибірки проводилося серед пацієнтів з діагностично підтвердженою патологією колоректального раку та потребою в проведенні хірургічного втручання резективного характеру. Протокол загального знечулення у групі дослідження та групі порівняння був ідентичним, відмінність анестезіологічної підтримки у групі дослідження полягала у реалізації власне додаткових компонентів преемптивної та превентивної аналгезії, в той час як у групі порівняння в післяопераційному періоді купірування больового симптому забезпечувалося за рахунок застосування опіоїдів. Інтенсивність больових відчуттів при рухах у післяопераційний період визначали за шкалою NRS. Додатково також реєстрували факт відновлення перистальтичних рухів кишківника та період розвитку таких у певний день після проведеного оперативного втручання, а також рівні систолічного артеріального тиску (САТ), діастолічного артеріального тиску (ДАТ) та частоту серцевих скорочень (ЧСС) у ранній післяопераційний період. Результати досліджень та їх обговорення. Моніторинг показників оцінки інтенсивності больових відчуттів за шкалою NRS дозволив встановити виражену поширеність постопераційного болю середнього та високого рівнів інтенсивності у групі порівняння через 2 (серед 68% пацієнтів) та 8 годин (серед 80% пацієнтів) після операції, в той час як поширеність болю аналогічної інтенсивності у групі реалізації безопіоїдної стратегії анестезіологічного супроводу через 2 години була у 28% пацієнтів, а через 8 годин – у 20% пацієнтів. На 1-ий та 2-ий день після операції показники інтенсивності болю, зареєстровані у групі дослідження та групі порівняння, характеризувалися статистично значимою різницею: 5,14±2,53 проти 6,32±2,09 (p < 0,05) та 4,17±1,92 проти 5,49±2,02 (p<0,05). Статистично нижчі показники систолічного та діастолічного тиску, а також частоти серцевих скорочень були виявлені у групі дослідження через 2 (p<0,05) та 8 годин (p<0,05) після операції, а також у 2-ий (p<0,05) та 3-ій дні (p<0,05) після хірургічного втручання, у порівнянні з групою порівняння. Відновлення перистальтики у групі дослідження було зареєстровано через 1,7±1,1 дня після оперативного втручання, тоді як у групі контрою – через 3,5±1,2 дня. Висновки. Використання підходу безопіоїдного мультимодального анестезіологічного супроводу із реалізацією принципів преемптивної та превентивної аналгезії сприяє зниженню поширеності больових відчуттів середнього та сильного рівнів інтенсивності у ранній післяопераційний період, утриманню оптимальних рівнів САТ, ДАТ та ЧСС, а також пришвидшенню відновлення перистальтичних рухів кишківника у порівнянні із результатами застосування класичних протоколів загального знечулення в процесі хірургічного лікування пацієнтів із колоректальним раком та їх післяопераційної підтримки. Ключові слова: колоректальний рак, безопіоїдна аналгезія, постопераційний супровід, біль

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Клапчук, В. "РЕСПІРАТОРНА ГІМНАСТИКА В РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСАХ ПІСЛЯ ІНФАРКТУ МІОКАРДА". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 10 (26 квітня 2022): 31–37. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.10.4.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета – підвищити ефективність лікувальної гімнастики шляхом застосування спеціальнихдихальних вправ у хворих на інфаркт міокарда.Методи. Проводили гіпоксичні проби у двох варіантах: із затримкою дихання на вдиху (пробаШтанге) і затримкою дихання на видиху (проба Генча). Результати оцінювали за тривалістю часузатримки дихання і за показником хронотропної реакції серця на затримку дихання. Його визна-чали за величиною відносини частоти серцевих скорочень після закінчення проби до вихідної час-тоти пульсу. Також розраховували інспіраторний та експіраторний гіпоксичні індекси як частку відділення тривалості затримки дихання (с) на частоту серцевих скорочень (уд./хв).Результати. Під впливом реабілітаційного комплексу підвищення показників гіпоксичнихпроб Штанге и Генча було статистично значимим як у основній, так і у контрольній групах. Алепри порівнянні їх між собою прикінцеві показники в основній групі за цими пробами були ста-тистично кращими: t = 3,03 та 3,12 відповідно, р < 0,01. Обчислення гіпоксичних індексів підчас прикінцевого дослідження виявило статистично значиме переважання позитивної динамі-ки в основній групі за інспіраторним індексом (0,657 ± 0,013 ум. од.) при порівнянні з контр-ольною (0,552 ± 0,016 ум. од.) та за експіраторним індексом: відповідно, 0,657 ± 0,013 ум. од.та 0,445 ± 0,011 ум. од. (t = 5,09 і 5,94; p < 0,001).Висновки. У хворих після інфаркту міокарда на стаціонарному етапі реабілітації показникизовнішнього дихання за результатами гіпоксичних проб Штанге і Генча з оцінкою хронотропноїреакції серця на затримку дихання, а також інспіраторного та експіраторного гіпоксичних індек-сів, отримані при первинному дослідженні, були зниженими. З метою підвищення ефективностілікувальної гімнастики застосовані спеціальні дихальні вправи при напівліжковому (палатному)та вільному рухових режимах з використаням елементів пранаями індійської оздоровчої системихатха-йога. Після проведеного реабілітаційного курсу модифікована нами методика лікувальноїгімнастики виявилась більш ефективною у порівнянні із загальноприйнятою, що має статистичнозначиме підтвердження і тому дозволяє рекомендувати її до впровадження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Клапчук, В. "РЕСПІРАТОРНА ГІМНАСТИКА В РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСАХ ПІСЛЯ ІНФАРКТУ МІОКАРДА". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 10 (26 квітня 2022): 31–37. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.10.4.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета – підвищити ефективність лікувальної гімнастики шляхом застосування спеціальнихдихальних вправ у хворих на інфаркт міокарда.Методи. Проводили гіпоксичні проби у двох варіантах: із затримкою дихання на вдиху (пробаШтанге) і затримкою дихання на видиху (проба Генча). Результати оцінювали за тривалістю часузатримки дихання і за показником хронотропної реакції серця на затримку дихання. Його визна-чали за величиною відносини частоти серцевих скорочень після закінчення проби до вихідної час-тоти пульсу. Також розраховували інспіраторний та експіраторний гіпоксичні індекси як частку відділення тривалості затримки дихання (с) на частоту серцевих скорочень (уд./хв).Результати. Під впливом реабілітаційного комплексу підвищення показників гіпоксичнихпроб Штанге и Генча було статистично значимим як у основній, так і у контрольній групах. Алепри порівнянні їх між собою прикінцеві показники в основній групі за цими пробами були ста-тистично кращими: t = 3,03 та 3,12 відповідно, р < 0,01. Обчислення гіпоксичних індексів підчас прикінцевого дослідження виявило статистично значиме переважання позитивної динамі-ки в основній групі за інспіраторним індексом (0,657 ± 0,013 ум. од.) при порівнянні з контр-ольною (0,552 ± 0,016 ум. од.) та за експіраторним індексом: відповідно, 0,657 ± 0,013 ум. од.та 0,445 ± 0,011 ум. од. (t = 5,09 і 5,94; p < 0,001).Висновки. У хворих після інфаркту міокарда на стаціонарному етапі реабілітації показникизовнішнього дихання за результатами гіпоксичних проб Штанге і Генча з оцінкою хронотропноїреакції серця на затримку дихання, а також інспіраторного та експіраторного гіпоксичних індек-сів, отримані при первинному дослідженні, були зниженими. З метою підвищення ефективностілікувальної гімнастики застосовані спеціальні дихальні вправи при напівліжковому (палатному)та вільному рухових режимах з використаням елементів пранаями індійської оздоровчої системихатха-йога. Після проведеного реабілітаційного курсу модифікована нами методика лікувальноїгімнастики виявилась більш ефективною у порівнянні із загальноприйнятою, що має статистичнозначиме підтвердження і тому дозволяє рекомендувати її до впровадження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Пономарьова, Інна, Тамара Лісяна, Людмила Стамболі, Ольга Мацола та Микола Лісяний. "СТАН МІКРОЕКОЛОГІЇ ТА МІСЦЕВОГО ІМУНІТЕТУ ПІХВИ У ЖІНОК В ПІСЛЯАБОРТНОМУ ПЕРІОДІ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 1-2 (21 травня 2021): 5–12. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.1-2-01.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. На протязі останнього десятиріччя частота абортів в Україні залишається стабільно високою. Поряд з традиційним хірургічним методом пере-ривання вагітності в багатьох країнах світу застосовується медикаментозний аборт, який вважається менш травматичним в порівнянні з хірургічним абортом. Але відомо, що наслідками медикаментозного аборту є довготермінова присутність відторгнутих некротичних тканин та скупчення значних об’ємів крові, що створює умови для активної проліферації потенційно патогенної мікрофлори. Виникнення в післяабортному періоді запальних захворювань призводить до морфо-функціональної неповноцінності ендометрія внаслідок деструкції залоз строми, тер-мінальних судин та склеротичних процесів в них. Ризик інфікування після аборту пов’язують зі зниженням місцевого імунітету.Мета роботи. Вивчення стану місцевого імунітету та структури мікробіому піхви в після-абортному періоді та порівняння показників мікробної контамінації піхви в залежності від метода застосування аборту.Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилось 130 жінок, які були розділені на 2 групи: I група (62 жінки) включала пацієнток, яким був проведений хірургічний аборт та II група (68 жінок), яким був проведений медикаментозний аборт. Пацієнтки обстежувались за 2-3 доби до проведення аборту та на 14-15 добу після аборту. Проведення мікробіологічних аналізів та облік результатів здійснювали згідно наказу № 234 МОЗ України від 10.05.2007 року. Кількісний вміст sIgA та IgG, IgA, IgM (г/л) та рівень лізоциму у біологічних рідинах статевих шляхів визначали за допомогою радіальної імунодифузії у гелі з використанням антисироваток до окремих класів імуноглобулінів за методом Mancini.Результати. В ході дослідження встановлено, що після хірургічного аборту в терміни 14-15 діб у пацієнток реєструється збільшення частоти виділення та зростання ступеня обсіменіння піхви різними представниками мікроорганізмів роду Enterobacteriacea в асоціаціях із стафілококами та грибами роду Candida. Після медикаментозного аборту в структурі мікробіоти піхви відмічається тенденція до збільшення питомої ваги грампозитивних коків в асоціаціях з ентерококом, а також збільшення частоти реєстрації гарднерельозу. Після хірургічного аборту спостерігається більш значне зниження показників лізоциму та підвищення рівня імуноглобулінів (SIgA, IgG, IgA) в цервікальному слизі, ніж після медикаментозного переривання вагітності.Висновки. Встановлено дисбаланс місцевого імунітету та активна проліферація потенційно патогенної флори, збільшення частоти формування бактеріальних спільнот, яка асоціюється з дефіцитом лактобактерій у піхві жінок після хірургічного аборту, що свідчить про необхідність імунної та бактеріальної корекції виявлених порушень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Морнева, М. О., С. М. Голубєва та А. С. Торопов. "Цифрові системи автоматичного керування в мехатронних системах". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 5 (269) (10 вересня 2021): 20–23. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-269-5-20-23.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто питання щодо цифрових систем автоматичного керування, які відносяться до класу лінійних імпульсних систем, але мають свої особливості. Також знайдені різницеві рівняння і Z-перетворення передавальної функції двома способами: класичним і за допомогою білінійних перетворень. Побудовані перехідні і частотні характеристики системи автоматичного керування (САК). За допомогою математичного моделювання підтверджено, що при порівнянні характеристик безперервного і дискретного фільтрів з ростом частоти відмінність в характеристиках зростає.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Rudenko, O., Z. Rudenko, G. Golovko та O. Odarushchenko. "ЗНАХОДЖЕННЯ ПАРАМЕТРІВ СКОРИГОВАНОЇ ЛІНІЇ ЕКСПОНЕНЦІАЛЬНОЇ АПРОКСИМАЦІЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДАНИХ ВИЯВЛЕНИХ ДЕФЕКТІВ ПРИ ОЦІНЮВАННІ КІЛЬКОСТІ ВТОРИННИХ ДЕФЕКТІВ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, № 52 (13 грудня 2018): 74–78. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.6.074.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено аналіз місця характеристики надійність програмного забезпечення в структурі моделей якості програмного забезпечення. Визначено, що в ієрархічній структурі більшості моделей якості програмного забезпечення характеристика надійність є першою підхарактеристикою характеристики якість. Виділені п’ять принципів урахування вторинних дефектів програмних засобів. Для урахування вторинних дефектів програмних засобів використовується: теорія динаміки програмних систем, у якій процеси прояву дефектів у програмних засобах розглядаються як результат дії детермінованих потоків дефектів; теорія часових рядів, де виділяються вторинні дефекти із загального потоку дефектів; імітаційне моделювання; модифікація функцій ризику моделей оцінки надійності програмних засобів та функцій, що характеризують параметри цих моделей, внесенням імовірнісних коефіцієнтів; модифікація функцій ризику моделей оцінки надійності програмних засобів шляхом внесення параметра, що визначає число вторинних дефектів, який визначається порівнянням значень полігона частот дефектів з відповідними значеннями функції регресії. Проаналізовано поняття недосконалого відлагодження програмного забезпечення у контексті урахування вторинних дефектів. Обґрунтовано вибір експоненціальної апроксимації полігона частот виявлених дефектів програмних засобів. Наведено приклади моделей оцінки надійності програмних засобів, функції ризику яких містять експоненціальну складову. Розглянуто послідовність знаходження коефіцієнтів функції, одержаної в результаті зміщення лінії експоненціальної апроксимації полігона частот виявлених дефектів програмних засобів. Показано застосування одержаних коефіцієнтів для методики оцінювання числа вторинних дефектів, що ґрунтується на порівнянні даних статистики числа дефектів і даних зміщеної лінії експоненціальної апроксимації полігона частот дефектів. Одержані рівняння скоригованої лінії експоненціальної апроксимації для вибірок малих і великих об’ємів. Одержані формули для обчислення числа вторинних дефектів на часових інтервалах без урахування та із урахуванням поправки Бесселя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Діденко, С. М., В. Ю. Субботін та О. М. Орлич. "Аналіз результатів гібридних артеріальних реконструкцій у лікуванні хворих на цукровий діабет з хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, № 1 (30 червня 2020): 45–49. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.45-49.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. За даними ВООЗ, гангрена у хворих на ЦД зустрічається в 30 разів частіше, ніж у хворих, які на діабет не хворіють. Високу ампутацію нижньої кінцівки пацієнтам з ЦД виконують в 10-12 разів частіше ніж пацієнтам без ЦД. Мета дослідження. Вивчити та проаналізувати результати гібридних артеріальних реконструкцій у хворих на цукровий діабет із хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки. Матеріали та методи. Вивчені результати хірургічного лікування 164 хворих на цукровий діабет (ЦД), ІІ типу, з хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки (ХКІНК) та поєднаним стенотично-оклюзійним ураженням (СОУ) поверхневої стегнової артерії (ПСА) та артерій підколінно-гомілкового сегментів (ПГС). Згідно з характером виконаного оперативного втручання, пацієнти були розподілені на групу 1 – 61 хворий, яким була виконана відкрита реконструкція артерій стегнового сегменту без втручання на артеріях ПГС; групу 2 – 38 хворих, яким була виконана відкрита дворівнева реконструкція артерій; групу 3 – 65 хворих, яким була виконана гібридна артеріальна реконструкція. Результати досліджень та їх обговорення. Первинна прохідність зони стегнової реконструкції у пацієнтів групи 1 становила 65,6%, вторинна – 81,9%, частка високих ампутацій – 18%, летальність – 11,5%. Первинна прохідність зони стегнової реконструкції у пацієнтів групи 2 становила 89,5%, вторинна – 92,1%, частка високих ампутацій – 5,2%, летальність – 7,9%. Первинна прохідність зони стегнової реконструкції у пацієнтів групи 3 становила 81,5%, вторинна – 93,9%, частка високих ампутацій – 7,7%, летальність – 4,6%. Висновки. У хворих групи 1 відновлення прохідності ПСА без втручання на артеріях ПГС має незадовільні результати: найвищий рівень летальності 11,5% (достовірно відрізняється від летальності в групі 2 (p<0,05) та 3 (p<0,001)), частку високих ампутацій – 14,8% (достовірно відрізняється від частки високих ампутацій в групі 2 та 3 (p<0,001)) та достовірно найгірший показник за шкалою R.B. Rutherford та співавт. (1997) – 77,1% (p<0,05). Відмова від реконструкції артерій ПГС суттєво погіршує кровопостачання стопи та перспективи загоєння виразково-некротичного ураження (ВНУ) стопи і є провокуючим фактором тромбозу зони артеріальної реконструкції (ЗАР) стегнового сегменту. Показники первинної та вторинної прохідності ЗАР і частки високих ампутацій у хворих групи 2 та 3 є зіставними – 89,5 і 81,5%, 94,7 і 96,9% та 2,6 і 3,1% відповідно (p>0,05). Проте летальність у групі 2 достовірно вища в порівнянні з летальністю в групі 3 – 7,9% проти 4,6% (p<0,05). Таким чином, методом вибору хірургічного лікування хворих на ЦД із ХКІНК при поєднанні СОУ артерій ПГС та ПСА є гібридна артеріальна реконструкція, оскільки при порівняних інших показниках демонструє майже вдвічі нижчу летальність. Ключові слова: цукровий діабет, хронічна критична ішемія нижньої кінцівки, гібридна артеріальна реконструкція.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Бугайов, Микола Вікторович, Олександр Анатолійович Нагорнюк та Роман Вікторович Шапар. "Огляд аналізаторів радіочастотного спектра та пропозиції щодо динамічної реалізації енергетичного детектора". Технічна інженерія, № 2(88) (30 листопада 2021): 95–102. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2021-2(88)-95-102.

Повний текст джерела

Анотація:

На сьогоднішній день основним підходом до організації моніторингу радіочастотного спектра є повністю автоматичний безперервний аналіз заданого діапазону частот. Переважна більшість програмних продуктів світових лідерів, що спеціалізуються на розробленні засобів радіомоніторингу, має відкриту архітектуру, що дозволяє користувачам реалізовувати власні модулі оброблення сигналів. Тому вдосконалення програмно-алгоритмічного забезпечення існуючих аналізаторів спектра дозволить підвищити ефективність виявлення зайнятих ділянок частот та формування приймальних каналів. У роботі для виявлення частотних каналів запропоновано використовувати динамічний енергетичний детектор у частотній області. Динамічність детектора полягає у послідовному формуванні порогу виявлення залежно від значення тестової статистики. Як тестову статистику використано коефіцієнт варіації частотних відліків. Сутність запропонованого методу полягає у розрахунку коефіцієнта варіації із використанням відліків спектральної щільності потужності прийнятого сигналу, порівняно з її граничним значенням, у разі перевищення якого розраховується поріг для розділення частотних відліків на сигнальні та шумові. Надалі процедура повторюється, доки не будуть виявлені усі сигнальні відліки. Для забезпечення роботи алгоритму необхідно задати лише параметри періодограми Уелча, вектор порогових значень тестової статистики та ймовірність хибної тривоги. Програмна реалізація запропонованого підходу дозволить виявляти та визначати частотні межі сигналів у широкому динамічному діапазоні, за невідомих значень завантаженості смуги частот аналізу та потужності шуму. Зростання швидкодії розробленого алгоритму, порівняно з аналогічними, залежить від рівня зайнятості радіочастотного спектра, динамічного діапазону сигналів і довжини швидкого перетворення Фур’є та може становити десятки разів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Shvayko, Svitlana, Olena Dmytrotsa, Yurii Trofymiak та Оleksandr Zhuravlov. "Адаптаційні можливості серцево-судинної системи дітей молодшого та середнього шкільного віку". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 12(337) (30 січня 2019): 160–66. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-160-166.

Повний текст джерела

Анотація:

Вивчено показники адаптаційних можливостей серцево-судинної системи дітей молодшого та середнього шкільного віку. У результаті дослідження встановлено, що в молодших школярів показники частоти серцевих скорочень й артеріального тиску перебувають у межах вікової норми. У віковий період 7–9 років зафіксовано зниження частоти пульсу та підвищення артеріального тиску. За значеннями показників серцевого індексу відзначено перевагу симпатичної регуляції кровообігу, низьку витривалість і неекономну роботу серця обстежуваних молодшого шкільного віку. У підлітків частота серцевих скорочень зменшується, а артеріальний тиск підвищується, порівняно з молодшим шкільним віком. За показниками витривалості роботи кровообігу та аеробними можливостями серцевої діяльності переважають учні середнього шкільного віку. Адаптаційні можливості в дітей і підлітків знижені, що пояснюється як віковими, так і фізіологічними особливостями розвитку організму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Gromov, G., та O. Sevbo. "До питания визначення інтегральної частоти пошкодження активної зони". Nuclear and Radiation Safety 12, № 4 (15 грудня 2009): 23–26. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2009.12-4(44).03.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглядається питання порівняння результатів імовірнісного аналізу безпеки енергоблоків атомних електростанцій України з імовірнісними критеріями безпеки. Показано, що імовірнісні критерії призначено для порівняння з повномасштабними оцінками ризику від експлуатації енергоблока протягом календарного року. Запропоновано підходи з кількісної оцінки інтегральної частоти пошкодження активної зони як міри ризику при експлуатації енергоблока.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Vinychuk, S. M., та Î. Y. Fartushna. "Диференційоване лікування транзиторних ішемічних атак — ефективний спосіб профілактики повторних гострих церебральних подій". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 6.68 (19 листопада 2014): 87–92. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.6.68.2014.80766.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи — дослідити кумулятивну частоту та ризик розвитку повторної транзиторної ішемічної атаки/інсульту в пацієнтів після першої транзиторної ішемічної атаки на тлі диференційованої терапії порівняно з традиційною залежно від патогенетичного підтипу гострої церебральної події за результатами 2-річного проспективного спостереження. Результати комплексного клініко-неврологічного та інструментального динамічного обстеження 178 пацієнтів показали, що диференційована терапія в поєднанні з Цераксоном зумовлювала при різних патогенетичних підтипах захворювання вірогідне зменшення частоти розвитку ішемічних інсультів у середньому в 2–4 рази та повторних транзиторних ішемічних атак — в 3–7,5 раза.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Андрєєва, Діана Миколаївна, Микола Григорович Повод, Тетяна Василівна Вербельчук та Сергій Петрович Вербельчук. "МОРФОЛОГІЧНИЙ СКЛАД ТУШ ІМУНОКАСТРОВАНИХ ТА НЕКАСТРОВАНИХ СВИНОК З А РІЗНОЇ ПЕРЕДЗАБІЙНОЇ ЖИВОЇ МАСИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4 (47) (5 січня 2022): 49–54. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.4.8.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті проведено порівняльну оцінку морфологічного складу туш та співвідношення окремих тканин в ній у імунокастрованих і некастрованих свинок за різної передзабійної живої маси отриманих від помісних свиноматок ірландського ландраса та ірландського йоркшира і кнурів синтетичної лінії MaxGrо. Найбільший вміст м’яса у масі туші 71,8% мали некастровані свинки за передзабійної маси 110 кг, тоді як у інших піддослідних свинок цей показник становив 71,1%. Найбільшу частку жиру у туші 19,2%, мали імунокастровані свинки вагової категорії 130 кг, що на 0,2% більше порівняно з некастрованими свинками такої ж вагової категорії. Найменшу частку жирової тканини виявлено у тушах некастрованих тварин за передзабійної маси 110 кг, що достовірно на 0,8% менше ніж у їх імунокастрованих аналогів. За часткою кісток у тушах піддослідних тварин за обох вагових категорій помічено тенденцію незначного зменшення цього показника у імунокастрованих свинок. Так частка кісток у тушах некастрованих тварин за передзабійної живої маси 110 кг та 130 кг виявилась невірогідно більшою відповідно на 0,1% та 0,2% порівняно з їх імунокастрованими аналогами. Найкраще співвідношення м’яса до кісток мали імунокастровані тварини за передзабійнї живої маси 130 кг. Їх туші мали більше м’язової тканини ніж кісткової в 7,33 рази, що на 0,15 одиниць менше порівняно з їх некастрованими аналогами. У імуно-кастрованих та некастрованих свинок за вагової категорії 110 кг різниці за м'ясо-кістковим співвідношенням не виявлено. М'ясо-сальне співвідношення було кращим у некастрованих свинок за обох вагових категорій. Некастровані тварини за передзабійної маси 110 та 130 кг мали тенденцію до покращення цього співвідношення відповідно на 0,21 та на 0,04 одиниці порівняно з аналогами дослідної групи. Застосування імунної кастрації для свинок не несе в собі негативного впливу на морфологічний склад туш. Більшого впливу на морфологічний склад як некастрованих так і імунокастрованих свинок мала їх передзабійна жива маса. З її збільшенням знижувався вміст кісток та збільшувався вміст жиру, тоді як вміст м’язової тканини залишався практично стабільним.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Masudi, A. V., D. O. Dziuba, O. T. Chkhaidze та O. A. Loskutov. "Клінічний випадок анестезіологічного забезпечення пацієнтів при реконструктивних операціях з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок з низькою фракцією викиду лівого шлуночка". EMERGENCY MEDICINE 18, № 2 (19 травня 2022): 90–94. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1481.

Повний текст джерела

Анотація:

Низька фракція викиду часто є супутньою патологією при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок у літніх людей, які звертаються за анестезіологічною допомогою, та складним викликом для анестезіолога через підвищений ризик періопераційних ускладнень. Комбінований ризик низької фракції викиду і поганий серцевий резерв можуть призвести до збільшення періопераційної смертності при реконструктивних операціях з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок. У цій статті проведено аналіз подібного клінічного випадку з порівнянням тактики анестезіологічного менеджменту зі світовою практикою. Розбір клінічного випадку та його аналіз показує, що нейроаксіальні методи та регіональні блокади дають кращі результати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які перенесли некардіологічні операції, порівняно із загальною анестезією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Khmelnychyi, Serhii, Yuliia Martynova, Petro Mykytiuk, Tetiana Kryvchenko, Vitalii Miadelets та Maryna Naumenko. "ДОВГОЛІТТЯ КОРІВ МОЛОЧНОЇ ХУДОБИ ЗАЛЕЖНО ВІД МЕТОДІВ РОЗВЕДЕННЯ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 1(44) (29 березня 2021): 103–9. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.1.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено тривалість та ефективність довічної продуктивності корів української чорно-рябої молочної породи різної кровності за голштинською породою та чистопородних голштинів вітчизняної селекції заводського стада. У межах генотипів було сформовано чотири піддослідні групи помісних корів з урахуванням умовної кровності за голштинською породою: I група 3/4-кровні; ІІ група – 7/8; ІІІ – 15/16; ІV – 31/32. Встановлено, що кращими показниками продуктивного довголіття відзначалися чистопородні голштини вітчизняного походження порівняно з помісями, одержаними за поглинального схрещування з бугаями голштинської породи. Найдовшою тривалістю життя (2633 дні) та найбільшою кількістю лактацій за життя (5,2) характеризувалися корови з умовною часткою спадковості голштинів 3/4. При порівнянні чистопородних голштинських корів з помісними тваринами І та ІІ груп високодостовірна різниця на користь помісних корів за тривалістю життя становила відповідно 378 та 289 днів (Р<0,001), а за тривалістю лактацій – на 1,3 та 0,9 штук (Р<0,001). Зростання спадковості голштинської породи не спричинило у помісних тварин відповідного зменшення довічного надою. Від групи чистопородних голштинських корів з часткою крові голштина 96,88% було отримано найвищий довічний надій (30327 кг) з перевищенням груп корів решти генотипів на 1575-4615 кг молока з достовірною різницею у порівняннях з помісними генотипами І-ІІІ груп (Р<0,001). З високою достовірністю чистопородні голштини переважали відповідні помісні групи за довічним виходом молочного жиру, відповідно на 68,1-164,6 кг (Р<0,001). Надій чистопородних голштинських корів на один день життя становив 13,4 кг з перевищенням корів інших груп помісних генотипів на 1,2-3,6 кг з високим ступенем достовірності (Р<0,001). Встановлена додатна кореляція між часткою спадковості голштина та тривалістю життя, кількістю використаних лактацій, довічним надоєм, молочним жиром та надоєм на один день життя. Рівень умовної кровності на вміст жиру в молоці не вплинув. Із нарощуванням спадковості голштинської породи кореляційна залежність ознак довголіття від спадковості голштина істотно зменшувалася.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Los, Svitlana. "Популяційна мінливість морфологічних ознак жіночих репродуктивних органів Quercus robur L. у Лісостепу та Степу України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 22 (10 червня 2021): 108–20. http://dx.doi.org/10.15421/412109.

Повний текст джерела

Анотація:

Наведено результати вивчення популяційної мінливості Quercus robur L. у Лісостепу та Степу за довжиною плодоніжки, її формою та кількістю жолудів на ній. Досліджено 18 деревостанів природного та штучного походження у Харківській, Полтавській, Луганській, Донецькій і Кіровоградській областях. Деревостани природного походження представлені лісовими генетичними резерватами, штучного – переважно постійними лісонасінними ділянками. Зразки заготовляли під кронами дерев у кількості 30-100 штук (залежно від урожаю жолудів – по 1-2 з дерева) у кожному обстеженому виділі. Для порівняння мікропопуляцій за комплексом морфологічних і біометричних показників використано графічний метод побудови зображень морфотипів у програмі MC EXEL. Визначено рівні внутрішньо- та міжпопуляційної мінливості. У природних деревостанах Харківської, Донецької і Луганської областей переважали дерева, для яких характерні плодоніжки завдовжки 2,1-5,0 см, тоді як у деревостанах природного походження в Кіровоградській області – 5,1-8,0 см. У насадженнях штучного походження на Кіровоградщині представлені дерева як з короткими, так і довгими плодоніжками. Виявлено регіональні особливості щодо прямизни плодоніжки: у природних деревостанах Харківщини переважали дерева із прямими плодоніжками, а на Кіровоградщині – з дещо викривленими. Серед штучних насаджень були такі, в яких переважали дерева з прямими плодоніжками (п’ять деревостанів), зі злегка викривленими плодоніжками (два деревостани) та з рівною часткою дерев обох цих груп (один деревостан). У природних деревостанах Харківщини та Донеччини переважали дерева з одним жолудем на плодоніжці, тоді як у природних деревостанах Кіровоградщини частоти трапляння дерев з одним та двома жолудями на плодоніжці приблизно однакова. У більшості штучних деревостанів Кіровоградщини переважали дерева з одним жолудем на плодоніжці. У переважній більшості випадків недорозвинених зав’язей на плодоніжках не відзначено. Частка дерев, на плодоніжках яких було по одній недорозвиненій зав’язі, становила від 10,0 до 33,3%. Рівень внутрішньопопуляційної мінливості за всіма показниками – від високого до дуже високого, міжпопуляційної – середній. Для природних деревостанів Quercus robur L. у Харківській, Донецькій та Луганській областях характерне переважання дерев з відносно короткими прямими плодоніжками й одним жолудем на ній, тоді як у Кіровоградській – середньої довжини та з двома жолудями. Встановлено збільшення довжини плодоніжки та кількості жолудів на ній у напрямку зі сходу на захід. Штучним деревостанам притаманний вищий рівень мінливості за всіма показниками порівняно з природними.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Ноєс, А. Д., Я. П. Фелештинський та В. Ю. Пироговський. "Особливості хірургічного лікування анальної тріщини, поєднаної з хронічним гемороєм". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (30 квітня 2021): 77–81. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.1.12026.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: покращити результати лікування пацієнтів із хронічним гемороєм, поєднаним з хронічною анальною тріщиною шляхом комбінованого виконання трансанальної гемороїдальної деартеріалізації з висіченням тріщини. Матеріали і методи. Обстежено 177 пацієнтів з анальною тріщиною та гемороєм, які були розділені на три групи: І – 60 пацієнтів, яким проведена гемороїдектомія за Міліганом–Морганом та видалення анальної тріщини, ІІ – 60 пацієнтів, яким видалена анальна тріщина без втручання з приводу геморою, ІІІ – 57 пацієнтів, прооперованих за оригінальною методикою. Оцінка результатів проводилась за критеріями: інтенсивність болю, рання п/о затримка сечі, нагноєння п/о рани, рецидив, інконтиненція, перебування в стаціонарі. Для оцінки інтенсивності кровотоку в ділянці анальної тріщини проводили лазерну Доплерну флоуметрію. Результати досліджень та їх обговорення. Досягнуто зниження інтенсивності болю з 8±1 в І групі до 4±1 в ІІІ (р=0,006), зниження частоти виникнення затримки сечі з 31,7 в І групі до 10,5 % в ІІІ групі (р=0,004). Нагноєння п/о рани вдалося знизити з 8,3 в І групі до 1,7 % в ІІІ групі (p=0,104), що зіставне з результатами, отриманими при операційному лікуванні з приводу лише анальної тріщини (без геморою) в ІІ групі. Пацієнти І групи після операції перебували в стаціонарі (6±1,2) дня, ІІ групи – (4±1,3) дня, ІІІ групи – (3±1,1) дня. Вдалося знизити частоту виникнення рецидивів тріщини до 1 (1,7 %), а геморою до 2 (3,5 %) в ІІІ групі, порівняно з 5 (8,3 %) та 6 (10 %) в І групі. Ми не спостерігали жодного випадку ятрогенної інконтиненції у пацієнтів ІІІ групи порівняно з 4 (6,7 %) в І рупі та 1 (1,7 %) в ІІ групі. В ІІІ та ІІ групах не спостерігали післяопераційних стриктур анального каналу, в І групі стриктури виникли у 5 (8,3 %) пацієнтів. Узагальнена оцінка за частотою ускладнень свідчить про суттєве зниження відносного ризику ускладнень (на 88 %) в ІІІ групі порівняно з групою І – OR=0,12 (0,04–0,29), р=0,0001, та тенденцію до зниження ризику ускладнень на 15 % у порівнянні з ІІ групою – OR=0,85 (0,29–2,4), р=0,734.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Mazurenko, R. V., P. P. Gorbik, G. M. Gunya, and S. N. Makhno. "Electrophysical Properties of Nanocomposites on the Basis of Polychlorotrifluoroethylene and Magnesium Oxide Modified with Copper Iodide." Фізика і хімія твердого тіла 17, no. 4 (December 15, 2016): 482–86. http://dx.doi.org/10.15330/pcss.17.4.482-486.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено електрофізичні властивості в надвисокочастотному діапазоні та на низьких частотах композитів на основі хімічно модифікованого йодидом міді високодисперсного оксиду магнію та поліхлортрифторетилена в інтервалі температур 25 - 170оС і концентрацій CuI від 0 до 0,80 об’ємних часток. Встановлено оптимальний об’ємний вміст йодиду міді (~ 0,75) в композитах CuI/MgO, при якому міжфазна взаємодія проявляється найбільш інтенсивно, а електрофізичні параметри набувають максимальних значень. Показано, що полімерні композити, до складу яких входить CuI/MgO, мають вищі значення дійсної та уявної складових комплексної діелектричної проникності та електропровідності в порівнянні з системою, яка не містить модифіковані компоненти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Перминов, Ю. М., Н. В. Марченко та С. Ю. Перминова. "ПОРІВНЯННЯ ПАРАМЕТРІВ АСИНХРОННИХ ТА СИНХРОННИХ ЕЛЕКТРОГЕНЕРАТОРІВ ЗІ ЗБУДЖЕННЯМ ВІД ПОСТІЙНИХ МАГНІТІВ ДЛЯ ВІТРОУСТАНОВОК". Vidnovluvana energetika, № 2(65) (28 червня 2021): 61–71. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.2(65).61-71.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі характеристик деяких вітрових зон України [1] та швидкості вітру, яка застосовується при проєктуванні в Україні й за кордоном, проведено порівняння основних параметрів вітроустановок різних конструкцій, які мають найбільше застосування. Для цього за певним алгоритмом [2–7] був розрахований ряд синхронних генераторів потужністю від 600 до 3600 кВт з урахуванням потужності машин, які випускаються ТОВ «Завод крупних електричних машин» (м. Каховка, Україна). Показана також конструкція генераторів цього заводу після заміни в них асинхронних двигунів на синхронні двигуни зі збудженням від постійних магнітів. Визначено перспективність використання постійних магнітів в системах збудження синхронних генераторів. Відзначено, що при такому підході до створення синхронних електрогенераторів для вітроустановок потрібне обов'язкове застосування мультиплікаторів для забезпечення частоти обертання, яка відповідає частоті обертання вихідного двигуна. Другою умовою є відповідність індукції в робочому зазорі не нижче 0,7–0,8 Тл. Для цього необхідне використання магнітів типу NdFeB, що відрізняються високою питомою енергією та дають змогу спростити конструкцію, усунути втрати на збудження, які притаманні генераторам з електромагнітним збудженням, підвищити ККД і надійність генераторів. Застосування мультиплікаторів вимагає їх обов'язкового регулярного обслуговування і знижує надійність електроагрегату. У зв'язку з цим була розглянута оригінальна конструкція безредукторного генератора зі збудженням від постійних магнітів. Особливість цієї конструкції генератора полягає у відсутності ярма статора та мультиплікатора, а також корпусу генератора. Корпусом генератора є шихтований пакет статора, і в цілому генератор являє собою модуль у складі головки вітроустановки, що дозволяє істотно зменшити його масу. В статті обґрунтовано доцільність застосування безкорпусної модульної конструкції вітроустановки зі збудженням від постійних магнітів без мультиплікатора та проведено порівняння параметрів вітроустановок зазначених конструкцій. Бібл. 9, табл. 4, рис. 3.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Карпенко, Ю. О. "Ступені порівняння різних частин мови та їхні функції". Мовознавство, № 2/3 (2010): 41–48.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Mazur, N. P., Ye I. Fedorovych та V. V. Fedorovych. "Продуктивне довголіття молочної худоби за різних методів розведення". Animal Breeding and Genetics 55 (15 травня 2018): 102–12. http://dx.doi.org/10.31073/abg.55.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено тривалість та ефективність продуктивного використання корів молочних порід за різних методів розведення. Встановлено, що кращими показниками продуктивного довголіття відзначалися чистопородні тварини вітчизняних порід порівняно з помісями, одержаними за поглинального схрещування з бугаями голштинської породи. З поміж чистопородних тварин голштинської, української чорно- та червоно-рябої молочних порід найдовше використовувалися у стадах (3,78 лактації) та мали найвищі довічні надої (19894 кг) корови української червоно-рябої молочної породи. Найдовшою тривалістю життя, продуктивного використання, лактування та найбільшою кількістю лактацій за життя характеризувалися корови вітчизняних порід, частка спадковості голштинів у яких не перевищувала 50%. З підвищенням у корів частки спадковості голштинської породи спостерігалося зниження їх довічних надоїв. Інтенсивність молокоутворення (надій на один день життя, продуктивного використання та лактування) найвищою була у корів з високою часткою спадковості голштинів. Зв’язки між умовною кровністю за голштинcькою породою та показниками продуктивного довголіття корів досліджуваних порід були слабкими за силою, проте у більшості випадків додатними і вірогідними (Р < 0,001). Від’ємні значення коефіцієнтів кореляції відмічено між часткою спадковості та надоями на один день продуктивного використання та лактування. Сила впливу умовної кровності за голштинською породою на показники тривалості та ефективності довічного використання корів української чорно- та червоно-рябої молочних порід коливалася від 9,0 до 34,3%.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Horpynchenko, О., E. Nemolovsky та O. Ligotskyy. "Аналіз впливу заходів з підвищення безпеки енергоблока № 1 Рівненської АЕС на цільові показники безпеки". Nuclear and Radiation Safety, № 1(45) (15 березня 2010): 3–5. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2010.1(45).01.

Повний текст джерела

Анотація:

Для оцінки впливу заходів з підвищення безпеки енергоблока № 1 Рівненської АЕС на цільові показники безпеки проведено розрахунки частоти пошкодження активної зони, частоти граничного аварійного викиду радіоактивних речовин та частоти пошкодження палива для басейну витримки, а також порівняння їх значень до і після впровадження заходу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Huber, Yu M., I. V. Petryshak, Zh Ya Humeniuk та M. M. Ilkiv. "Дослідження процесу гнуття деревини бука у пресі з високочастотним нагріванням". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 2 (28 березня 2019): 103–8. http://dx.doi.org/10.15421/40290221.

Повний текст джерела

Анотація:

Перспективною технологією виготовлення гнутих деталей із масивної деревини є використання пресів, обладнаних генераторами СВЧ. Нагрівання деревини в полі струмів високої частоти дає змогу швидко нагріти її до потрібної температури, за якої пластичні властивості деревини будуть найкращими. Час на повний цикл гнуття становить 20…40 хв, тиск – до 500 кг/см2, кінцева вологість заготовок – 6…8 %. Ця технологія істотно зменшує час на гнуття та підвищує продуктивність порівняно з іншим обладнанням та технологіями. Наведено методику та результати дослідження процесу гнуття деревини бука у пресах з високочастотним нагріванням, а також вплив технологічних параметрів безпосередньо на якість оброблених заготовок. Дослідження проведено в умовах виробництва із застосуванням преса італійської фірми Italpresse, загальною потужністю 35 кВт. Експерименти проведено на шаблоні для гнуття із стрілою прогину 70 мм з використанням заготовок завдовжки 975 мм та поперечним перерізом 37×27 мм. Аналізуючи якість гнуття, визначено кількість придатних заготовок. Неякісною вважали заготовку, придатність якої є неможливою через наявність у ній тріщин, сколів, вм'ятин, потемніння та інших дефектів, що унеможливлює її використання з естетичних чи фізико-механічних вимог у виробництві меблевих виробів. За результатами досліджень отримано три групи графіків залежності частки виходу якісних заготовок від часу витримки, напруженості електромагнітного поля та тиску пресування. На основі аналізу отриманих графічних залежностей зроблено такі висновки: 1) збільшення тиску пресування до межі 100 кг/см2 призводить до зменшення частки якісних заготовок, а за тиску 120 кг/см2 – частка якісних заготовок зростає і є більшим, ніж за 80 кг/см2; 2)збільшення часу витримки до межі 20 хв призводить до зростання частки якісних заготовок, а за межі 30 хв – до зменшення частки якісних заготовок; 3) із зростанням напруженості електромагнітного поля частка якісних заготовок зменшується. Для знаходження оптимальних параметрів процесу гнуття букових заготовок виконано оптимізацію, за результатами якої можна стверджувати, що найбільшу кількість якісних гнутих заготовок (98,63 %) можна отримати за найменшої напруженості електромагнітного поля та за найбільшого значення тиску пресування, і витримки заготовок під тиском упродовж 20 хв 40 с.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Hrynyk, Heorhiy H., Andriy I. Zadorozhnyy та Olena M. Hrynyk. "Стовбурова біопродуктивність букових деревостанів Полонинського хребта Українських Карпат". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 23 (29 грудня 2021): 98–109. http://dx.doi.org/10.15421/412131.

Повний текст джерела

Анотація:

Розроблені на основі середніх значень діаметра, висоти та відносної повноти букових деревостанів моделі адекватно описують залежність компонентів надземної фітомаси дерев бука лісового в типах лісорослинних умов С3 та D3. Показники загальної біопродуктивності у досліджуваних типах лісорослинних умов мають близькі значення, але істотно відрізняються структурою компонентів надземної фітомаси стовбурів деревостану. Встановлено, що модальні букові деревостани у властивих їм типах лісу в ТЛУ D3 незначно переважають аналогічні в ТЛУ С3 за такими таксаційними показниками деревостанів, як середня висота, середній діаметр, сума площ поперечного перетину, загальний запас деревини. Також виявлено, що в ТЛУ D3 вищі значення притаманні фітомасі стовбура та фітомасі стовбура у корі. Сумарні значення фітомаси гілок у корі у ТЛУ D3 є вищими, порівняно із ТЛУ C3, у віці 1-20 років, а від 21 до 100 років вищі значення виявлено у ТЛУ C3. З’ясовано, що загальна біопродуктивність до 70 років є вищою у ТЛУ D3. Загальна надземна стовбурова фітомаса букових деревостанів на досліджуваній території становить 24592775 т, зокрема найбільшу частку становлять середньовікові деревостани – 51,2% . Зважаючи на нерівномірний розподіл площ деревостанів за групами віку, зі зростанням віку деревостану збільшується їхня відносна частка у загальній біопродуктивності. Найбільшу частку у загальній біопродуктивності надземної частини дерева становить фітомаса стовбура (74,1%), гілок (17,5%), кори стовбура (3,9%), листя (3,4%) та кора гілок (1,1%). У розрізі вікових груп фітомаса стовбура зі збільшенням віку деревостану зростає. Так само збільшується значення частки стовбура у корі – від 73,5 до 78,9%. Частка гілок у корі з віком, навпаки, зменшується – від 22,4 до 17,9%.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Homon, M. L., та I. P. Shlapak. "Вплив редукції дози місцевого анестетика в інтратекальній анестезії на ефективність симпатоміметиків та інфузійної терапії при протезуванні кульшового суглоба". EMERGENCY MEDICINE, № 1.64 (15 березня 2015): 82–86. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79581.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджували залежність симпатоміметичного ефекту мезатону під час аплікації цементу при протезуванні кульшового суглоба від зниження дози місцевого анестетика (0,5% бупівакаїну) для спінальної анестезії. Проведено порівняння перебігу мультимодальної анестезії в комплексі анестезіологічного забезпечення протезування кульшового суглоба в 43 хворих із операційним ризиком 3-го ступеня за ASA. Хворі були розподілені на 2 групи залежно від методики анестезіологічного забезпечення. У 1-й, контрольній групі з 22 пацієнтів використана спінальна анестезія 0,5% бупівакаїном у дозі 3,9 ± 0,1 мл, у 2-й, дослідній групі, що включала 21 хворого, — редукована спінально-перидуральна анестезія. Редукція дози спінального компонента становила 13 % — 3,4 ± 0,1 мл (р = 0,001) 0,5% бупівакаїну. Проведений порівняльний аналіз динаміки середнього артеріального тиску (САТ) та частоти серцевих скорочень (ЧСС) протягом оперативного втручання та аплікації цементу. Як маркер чутливості симпатоадреналової системи до симпатоміметика аналізувалась доза використаного титрованого (у 10 разів) мезатону, що використовувалась під час фіксації компонентів протеза на цемент як гідродинамічний замок. Введення титрованого мезатону проводили відразу після аплікації цементу до досягнення вихідних або на 10 % більших від цільових показників гемодинаміки. Аналізувалась також частота повторного введення симпатоміметика. Встановлено вірогідно менше зниження САТ та ЧСС при використанні меншої дози бупівакаїну в другій групі до етапу аплікації компонентів протеза на цемент порівняно з першою групою. На етапі аплікації компонентів протеза на цемент при використанні інтратекально більшої дози бупівакаїну відмічались вірогідне зниження САТ та епізоди брадикардії, що вимагали застосування більшої дози мезатону та використання атропіну порівняно з основною групою. Встановлена стійка (r = 0,72) кореляційна залежність між редукцією дози бупівакаїну до 13 % в інтратекальній анестезії та зниженням загальної використаної дози мезатону при протезуванні кульшового суглоба. Встановлена також кореляційна залежність між редукцією дози бупівакаїну та зниженням об’єму інфузійної терапії під час операції протезування кульшового суглоба, що також свідчить про більшу активність симпатоадреналової системи. Тому редукція дози бупівакаїну на 13 % в інтратекальній методиці анестезіологічного забезпечення протезування кульшового суглоба забезпечує більш стабільні показники гемодинаміки та вищу чутливість симпатоадреналової системи до мезатону та інфузійної терапії. Підвищення тиску під час компресії неполімеризованого цементу компонентами протеза забезпечує меншу вираженість токсичних реакцій гіпотензії після етапу встановлення кульшового суглоба.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Іващенко, І. Є., С. А. Адаменко, С. А. Масловата та І. Д. Жиляк. "Вплив мікродобрива фульвогумін на укорінення троянд сорту Mildred scheel чайно-гібридної групи". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (9 вересня 2021): 22–26. http://dx.doi.org/10.36930/40310403.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено особливості коренеутворення напівздерев'янілих живців троянд сорту Mildred scheel чайно-гібридної групи. Наведено результати впливу різних концентрацій мікродобрива Фульвогумін та поєднання його з іншими видами стимуляторів коренеутворення. Вважають, що для укорінення стеблових живців велике значення має наявність пластичних речовин, зокрема вуглеводів, з якими пов'язані всі основні процеси життєдіяльності рослин. Вихідним матеріалом для розмноження троянд були відділені від рослин частини, а саме − стеблові напівздерев'янілі живці, які висаджували у теплицю навчально-науково-виробничого відділення УНУС, облаштовану дрібнодисперсним зволоженням. За отриманими результатами з'ясовано, що інтенсивність процесу коренеутворення стеблових живців троянди сорту Mildred scheel залежить не тільки від досліджуваних регуляторів росту, а й від їх концентрації та правильно підібраної комбінації. Застосування всіх препаратів позитивно впливало на індукційні процеси утворення нових тканин живців троянд. Однак, якщо аналізувати тільки частку укорінених живців, то найвищою вона є у варіанті 7 (100 %), при цьому інтегрований показник укорінення становить 61,6 % і не є найвищим з-поміж досліджуваних варіантів. Тому оптимальнішим ми вважаємо варіант 3 – частка укорінення 90 % й інтегрований показник 69,0. Якщо ж взяти для порівняння Контроль (варіант 8), то тут спостерігаємо 60,0 % укорінених живців та 22,0 % інтегрованого показника. Варто зазначити також, що використовуючи Фульвогумін у концентрації 100 мл/л отримано 40 % укорінених живців з інтегрованим показником укорінення 12,0 %. Проте, в разі використання такої концентрації Фульвогуміну у поєднанні з Янтарною кислотою (варіант 5) частка укорінення становить 85,0 % за інтегрального показника укорінюваності 53,8 %. А поєднання Фульвогуміну 100 мл/л з Нафтилоцтовою кислотою дало значно гірші показники, порівняно із контролем – 40,9 % та 10,6 % відповідно. Очевидно, ці два стимулятори не є повністю сумісними.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Bodnya, A. I., та S. L. Dubovik. "Хірургічне лікування хворих із позасуглобовими переломами дистального відділу плечової кістки". TRAUMA 22, № 6 (21 січня 2022): 32–38. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.22.2021.249599.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються позасуглобові переломи дистального відділу плечової кістки згідно з класифікацією АО/ASIF, до яких залежно від площини зламу та характеру зміщення уламків відносять типи 12А–С. Мета: вивчити особливості переломів плечової кістки в нижній третині і провести порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування. Матеріали та методи. Під наглядом перебували 127 пацієнтів із позасуглобовими дистальними переломами плечової кістки. Для ретроспективного аналізу пацієнти були розподілені на групу порівняння (92 особи), в якій був виконаний традиційний накістковий остеосинтез, і групу дослідження (35 осіб), в якій застосовували розроблений нами пристрій зовнішньої фіксації стрижневого типу. Найближчі та віддалені функціональні результати вивчені з використанням шкали MEPS. Результати. Проаналізовані різні показники, встановлені нами для порівняння, і результати лікування в 101 пацієнта (група порівняння — 68 осіб, група дослідження — 33 особи). Більшість значень цих показників були цілком порівнянними за віком, статтю, термінами госпіталізації, тривалістю операцій тощо, але виявлені відмінності показників все ж таки не досягали рівня статистичної вірогідності (p > 0,05). Оцінка клінічного застосування запропонованого нами пристрою показала цілком порівнянне з накістковим остеосинтезом відновлення анатомії плечової кістки і досягнення кінцевого результату лікування. Однак число ускладнень за видом і загальною кількістю було вірогідно (p < 0,001) вищим у 4,5 раза у групі порівняння, де на їх частку припадала найбільша кількість випадків нейропатій (16,18 %), незрощень (8,82 %), конт-рактур ліктьового суглоба (8,82 %) і гетеротопічної осифікації (4,42 %). Підсумкові значення за шкалою MEPS серед обстежених хворих у групі порівняння становили 84,9 ± 10,2 бала, у групі дослідження — 92,6 ± 3,7 бала. При цьому сумарна оцінка позитивних результатів лікування після накісткового остеосинтезу становила 66,18 %, після черезкісткового остеосинтезу — 81,82 %. Висновки. Аналіз отриманих даних дозволяє рекомендувати спосіб малоінвазивного остеосинтезу стрижневим пристроєм зовнішньої керованої фіксації як метод вибору для більш широкого клінічного використання при лікуванні пацієнтів із переломами плечової кістки на рівні нижньої третини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Korkh, Igor, Ivan Pomitun, Nadiya Коsova, Natalia Boyko, Lyubov Pankiv, Pavlo Ryazanov, Volodymyr Ivashchenko та Volodymyr Borodin. "ВПЛИВ УЛЬТРАДИСПЕРСНИХ НАНОАЛМАЗІВ ДЕТОНАЦІЙНОГО СИНТЕЗУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ВІВЦЕМАТОК, ІНТЕНСИВНІСТЬ РОСТУ ЯГНЯТ ТА ОКРЕМІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СИРОВАТКИ КРОВІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 1-2(36-37) (1 липня 2019): 58–67. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2019.1-2.9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати досліджень з визначення ефективних способів уведення та перспективності використання 0,005 % і 0,02 % ультрадисперсної суспензії наноалмазів як можливого активатора фізіолого-біохімічного статусу та поліпшення продуктивних якостей овець харківського внутрішньопородного типу породи прекос. Реалізація поставлених завдань роботи передбачала використання комплексу загальноприйнятих аналітичних, зоотехнічних, біохімічних, біометричних методів. У рамках проведених пошукових експериментів встановлено покращення хімічного складу молока вівцематок, яке супроводжувалось збільшенням вмісту масової частки жиру та значним зниженням вмісту соматичних клітин. Зокрема, за вмістом масової частки жиру вівцематки дослідної групи мали незначну перевагу на 5,7 % над представницями контрольної групи, тоді як за вмістом білку, навпаки, поступались їм – на 13,3 %. Вміст масових часток сухої речовини, сухого знежиреного залишку та лактози перебував майже на одному рівні. Щодо молодняку: суспензія наноалмазів забезпечила незначне підвищення інтенсивності росту, рівня збереженості та поліпшення загального фізіологічного стану. В цілому, за період від 20 діб до 3-місячного віку, суспензії наноалмазів сприяла підвищенню середньодобових приростів у дослідних ягнят, які були на 10,6–11,3 % вищими порівняно з контрольними, що й вплинуло на збільшення їх живої маси при відлученні на 6,7 і 6,9 % проти контролю. Крім того, незначне підвищення в сироватці крові молодняку дослідних груп у кінці досліду загального білка на 2,7 і 8,6 %, альбумінів – на 2,2 і 3,1 %, гамма-глобулінів – на 5,6 і 1,8 %, коефіцієнта А/Г – на 9,5 і 13,5 % та глюкози – на 1,6 % в обох випадках порівняння свідчить про підвищення в їх організмі кровотворних функцій та певне посилення обмінних процесів, що підтверджується вищою живою масою. Однак ці відмінності були на рівні тенденції. Тоді як введення суспензії наноалмазів різними способами (перорально і підшкірно) не мало істотної різниці. Для подальшого виявлення механізму впливу суспензії наноалмазів на організм овець варто провести тривалішу перевірку його використання з залученням до груп більшої чисельності тварин та розширення низки фізіологічних досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Шуминський, Є. В., та А. В. Копчак. "КЛІНІКО-АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЛОМІВ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ РІЗНИМ ТИПОМ ЇЇ ПНЕВМАТИЗАЦІЇ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 114, № 1 (6 жовтня 2021): 36–47. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-39-1-36-47.

Повний текст джерела

Анотація:

Індивідуальна анатомія кісток середньої зони облич-чя (КСЗО) позначається на особливостях їх руйну-вання та ускладнює процес лікування та реабілітації пацієнтів із травматичними переломами.Мета. Вивчення взаємозв’язків між клініко-рентгенологічними характеристиками переломів вер-хньої щелепи (ВЩ) та особливостями її будови, зок-рема ступенем пневматизації.Матеріали і методи. Проаналізовано та порівняно значення кількості щілин переломів, кількості улам-ків, частоту утворення дефектів на ділянках контр-форсів, показник Facial Injury Severity Scale у пацієн-тів із різним значенням індексу пневматизації (ІП).Результати. Пневматичний тип будови КСЗО хара-ктеризується збільшенням ступеня фрагментації та утворенням дефектів контрфорсів ВЩ у порівнянні з нормальним типом будови (66 % та 58 % відповідно, р>0,999).Висновки. Характеристики переломів ВЩ залежать від особливостей її архітектоніки, а саме від ІП, що необхідно враховувати при плануванні лікувальних заходів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Петик, Любов, та Владислав Барабаш. "АНАЛІЗ ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 399–403. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-86.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено депозитну політику банківських установ в умовах економічної нестабільності в період з 2017 по 2020 роки. Проаналізовано основні показники макроекономічного впливу, такі як ВВП та індекс інфляції, визначена їхня роль у структурі депозитної політики банків. Проведено порівняння та співвідношення частки депозитних та кредитних ресурсів у складі ресурсної бази вітчизняних банків. Проведено дослідження обсягів забезпечення депозитними та кредитними ресурсами банківських установ України. Установлено, що кредитна діяльність банків в період економічної нестабільності в більшій мірі забезпечується за рахунок депозитних ресурсів. Визначено, що кожен із обраних показників так чи іначе несе за собою позитивний чи негативний вплив на подальший розвиток депозитної політики комерційних банків. Виявлені та проаналізовані сучасні тенденції росту депозитного забезпечення вітчизняних комерційних банків в порівнянні з минулими роками. Досліджені можливі наслідки втрати довіри населення до комерційних вітчизняних банків, проаналізована загальна кількість вкладів як фізичних так і юридичних осіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Туровський, О. Л. "Аналіз ефективності застосування двохетапного алгоритму оцінки несучої частоти фазомодульованого сигналу супутникової системи зв’язку при передачі даних в безперервному режимі". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(65), (1 жовтня 2020): 73–78. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.65.11.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі узагальнено процедуру та сформовано двохетапний алгоритм оцінки несучої частоти фазомодульованого сигналу супутникової системи зв’язку при передачі даних в безперервному режимі з врахуванням умови невизначеності всіх параметрів сигналу. Досягнення мінімального інтервалу спостереження в поданому алгоритмі оцінки несучої частоти забезпечується використанням функції швидкого перетворення Фур’є. З метою аналізу ефективності вказаного алгоритму проведено моделювання процесу оцінки несучої частоти фазомодульованого сигналу супутникової системи зв’язку при передачі даних в безперервному режимі та отримані функціональні залежності максимуму частоти в спектрі сигналу та мінімальна дисперсія оцінки несучої частоти. Аналіз оцінки проведено на основі порівняння співвідношення отриманої мінімальної дисперсії оцінки несучої частоти і теоретично можливого кордону мінімальної дисперсії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Шкурупій, C. C., В. М. Пилипенко, О. О. Клімішен, М. І. Кожушко та І. О. Атаманенко. "Аналіз методів синхронізації еталонних частотно-часових сигналів військовим користувачам". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 4(45) (25 листопада 2021): 116–23. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.45.15.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглядаються основи побудови, зберігання, відтворення, синхронізації та передачі розміру одиниці часу та частоти для військових користувачів. Порівнюються методи синхронізації сигналів статичних та динамічних стандартів за основними джерелами похибок, видами синхросигналів, алгоритмами порівняння, апаратурною реалізацією. Високі темпи вдосконалення еталонів часу і частоти, їх відносна нестабільність визначає актуальність підвищення точності опорних генераторів та удосконалення методів синхронізації. Аналізуються параметри нестабільності фази сигналу синхронізації від автономних стандартів частоти та глобальних навігаційних супутникових систем. Обґрунтовується вибір методу двосторонньої передачі сигналів часу та частоти як найбільш прецизійного.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Mosiychuk, L. M., O. V. Simonova, I. S. Konenko та O. P. Petishko. "СТАН СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ШЛУНКА ЗА ДАНИМИ ЕНДОСКОПІЇ ІЗ ВИСОКОЮ РОЗДІЛЬНОЮ ЗДАТНІСТЮ ТА РЕЖИМОМ ВУЗЬКОСМУГОВОЇ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ У ХВОРИХ НА АТРОФІЧНИЙ ГАСТРИТ, ПОЄДНАНИЙ З ПАТОЛОГІЄЮ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 88–94. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11346.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Рак і передракова патологія шлунка представляють на сьогодні важливу проблему в медицині. Особливого значення надають виявленню додаткових факторів ризику розвитку раку шлунка. Результати поодиноких досліджень показали взаємозв’язок між розвитком атрофічного гастриту й захворюваннями щитоподібної залози. Мета дослідження – визначити особливості макро- і мікроструктури слизової оболонки шлунка за даними ендоскопічного дослідження з режимами збільшення і вузькосмугової візуалізації у хворих на хронічний атрофічний гастрит залежно від наявності структурних змін у щитоподібній залозі (ЩЗ). Матеріали і методи. 45 хворим на атрофічний гастрит проводили ендоскопічне обстеження шлунка за допомогою ендоскопа з високою роздільною здатністю й вузькоспектральною візуалізацією та ультразвукове дослідження щитоподібної залози, за результатами якого хворих поділили на наступні групи: перша група – хворі з наявністю вогнищевих змін у ЩЗ, друга – пацієнти з дифузними змінами ЩЗ, група порівняння – без патологічних змін ЩЗ. Проводили статистичний та кореляційний аналізи отриманих даних. Результати. Аналіз отриманих даних дозволив виявити збільшення поширеності еритематозних змін в шлунку, тенденцію до збільшення частоти і поширеності вузлувато-бугристого рельєфу в групі хворих із вогнищевими утвореннями у ЩЗ, збільшення частоти ерозій, виразок і геморагій у пацієнтів зі структурними змінами в ЩЗ, суттєве збільшення частоти дифузного поширення кишкової метаплазії (КМ) у шлунку в осіб із вогнищевими змінами в ЩЗ, порівняно з хворими з дифузними змінами структури ЩЗ, або без них; дисплазію слизової оболонки шлунка виявлено в середньому тільки у хворих із структурними змінами ЩЗ з тенденцією до збільшення частоти цієї ознаки у пацієнтів першої групи (p>0,05). Отримані відмінності підтверджено кореляційним аналізом. Висновки. У хворих на атрофічний гастрит, поєднаний із патологією ЩЗ (дифузного й вогнищевого характеру), виявлено суттєве збільшення частоти структурних змін слизової оболонки шлунка, в т. ч. передракового характеру, що підтверджено результатами кореляційного аналізу й свідчить про необхідність подальшого ретельного вивчення даної проблеми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Порівняння частот"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями