Статті в журналах з теми "Порівняльна педагогіка"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Порівняльна педагогіка.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Порівняльна педагогіка".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Ткачук, М. "Виховання загальнолюдських та національних цінностей у майбутніх педагогів при вивченні дисципліни "Порівняльна педагогіка"". Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, Вип. 2, ч. 2 (2020): 155–61.
Знайти повний текст джерела
2
Саяпіна, Світлана, Наталія Гарань та Олена Коркішко. "ПОРІВНЯЛЬНА ПЕДАГОГІКА ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА В СИСТЕМІ ВЗАЄМОДІЇ З ПЕДАГОГІЧНОЮ НАУКОЮ ТА ПРАКТИКОЮ ОСВІТИ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(100) (3 грудня 2021): 17–25. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1002021.245386.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що внаслідок глобального характеру перетворень особливого значення набуває аналіз світового досвіду розвитку освіти, виявлення основних тенденцій і закономірностей, позитивних і негативних аспектів, форм і способів взаємозбагачення національних педагогічних культур, реалізації гуманістичних принципів освіти. У цьому контексті зростає значення порівняльно-педагогічних досліджень, порівняльної педагогіки як науки, яка на межі тисячоліть стала активно розвиватись в Україні. Констатовано, що підвищення якості викладання педагогічних дисциплін у вищій школі передбачає дослідження особливостей порівняльної педагогіки як навчальної дисципліни, що формується в системі взаємозв’язків із педагогічною наукою та практикою освіти (як функції соціуму). Доведено, що взаємозв’язок порівняльної педагогіки як навчальної дисципліни з педагогічною наукою та соціальною практикою здійснюється на рівні компонентів: аспекти аналізу наукової дисципліни йскладники соціальної практики виконують певну функцію щодо компонентів навчальної дисципліни. Зміст навчальної дисципліни визначається сукупністю теорій досліджуваної науки, традиційним і інноваційним практичним досвідом викладача, особистим досвідом здобувачів у галузі досліджуваної наукової дисципліни.
3
Sysoieva, Svitlana. "Comparative pedagogy in the development of educology." Osvitolohiya, no. 3 (2014): 17–23. http://dx.doi.org/10.28925/2226-3012.2014.3.1723.
Повний текст джерела
4
Алфімов, В. М. "ПІДТРИМКА ОБДАРОВАНИХ ШКОЛЯРІВ В УКРАЇНІ ТА ЗАКОРДОНОМ: ПРОБЛЕМИ ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 6–13. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-6-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню проблем компаративістики у галузі педагогічної підтримки обдарованих школярів. Розкриті завдання, функції та фактори педагогічної підтримки обдарованих школярів в Україні та закордоном в контексті компаративістики. Підкреслено, що порівняльна педагогіка покликана об’єктивно вивчати міжнародний досвід становлення теорії і практики освіти. Це стосується й педагогіки обдарованості, основними завданнями якої є пояснення, передбачення і перевірка. Із цих завдань випливають такі її функції як пояснювальна, прогностична, критична та функція перенесення. Відмічається, що рекомендації компаративіста можуть впливати на політику в галузі досліджень і практики шкільної обдарованості у вітчизняній педагогіці, що не можна допускати неточностей у цих порадах. Рекомендації мають бути чіткими, зрозумілими виконавцям і адресовані керівникам освіти, шкільним управлінцям, педагогам, батькам та самим учням. Втім, розробляючи рекомендації, слід пам’ятати, що традиції, які склалися у тій чи іншій країні, не завжди можна переносити на національну систему освіти через рівень економічного розвитку країн, цінності народу тощо. Таксономія результатів, які мають бути враховані при аналізі педагогічної підтримки обдарованих учнів, має бути такою: освітня політика; організація підтримки (національний, регіональний, муніципальний, шкільний рівні); фінансування заходів; навчальні плани й навчальні програми, посібники (слід пам’ятати, що їх зміст в різних країнах орієнтується на різні філософські системи – прагматизм, раціоналізм, гуманізм тощо, різні педагогічні концепції); орієнтація змісту освіти. Також слід врахувати досвід підготовки педагогічних кадрів до роботи із обдарованими школярами, сімейне виховання, допомогу різноманітних благодійних фондів, позакласну роботу.
5
Іваницький, О. І., М. А. Панічук та С. В. Сичева. "МОДЕРНІЗАЦІЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 69–76. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено шляхи модернізації професійної підготовки майбутніх педагогів закладів вищої освіти в умовах цифровізації освітнього простору. Емпіричне дослідження показало значну неоднорідність рівнів педагогічних знань та рівня цифрової компетентності здобувачів освітньої програми «Педагогіка вищої школи». Обґрунтовано детермінанти, орієнтація на які сприяє більш ефективній магістерській підготовці майбутніх педагогів закладів вищої освіти. Виділені детермінанти вказують на шляхи модернізації професійної підготовки майбутніх педагогів закладів вищої освіти, а саме: 1) забезпечення гнучкості й варіативності освітньо-професійної програми, силабусів і робочих програм, змісту дисциплін; 2) здійснення планомірних науково-методичних досліджень членами проєктної групи щодо вихідного рівня підготовленості студентів до навчання в магістратурі, ефективності формування загальних і фахових компетентностей майбутніх педагогів закладів вищої освіти; 3) порівняльне вивчення ефективних систем діяльності педагогів закладів вищої освіти, націленість на формування в магістрантів елементів авторської системи діяльності викладача закладу вищої освіти; 4) демонстрацію викладачами активної взаємодії зі студентами як експертів, «тренерів», консультантів, фасилітаторів; 5) урахування рівня підготовленості студента до навчання в магістратурі, розроблення й виконання індивідуальних програм підготовки студентів; 6) фокусування на актуальних рекомендаціях та визнаних ефективних практиках Європейського освітнього простору. На основі виділених детермінантів оновлено освітньо-професійну програму «Педагогіка вищої школи», зокрема, доповнено перелік фахових компетентностей, поданих у Стандарті вищої освіти України. Представлені в освітньо-професійній програмі компетентності інтегрують досягнення педагогіки, освітнього менеджменту, педагогічної психології, акмеології, андрагогіки та публічної діяльності, що підкреслює націленість програми на підготовку нової генерації дієвих та ефективних педагогів закладів вищої освіти, здатних до інноваційної й пошуково-дослідницької діяльності.
6
Лушпай, Л. І. "РОЛЬ ФЕМІНІСТСЬКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ВПРОВАДЖЕННІ ТЕНДЕРНОГО ПІДХОДУ У СЕРЕДНІ ШКОЛИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ". Educational Dimension 30 (19 травня 2022): 388–95. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4872.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто виникнення та розвиток феміністської педагогіки у Великій Британії. Проаналізовано навчальні програми у школах Великої Британії й зроблено висновок, що шкільний курікулум відображає гендерну структуру суспільства. Наявність гендерного дисбалансу в суспільстві відтворюється і в шкільному курікулумі, і в навчальних програмах з шкільних дисциплін. Зроблено порівняльний аналіз традиційної та феміністської педагогіки. Виявлено, що представники феміністської педагогіки розвинули нову модель навчально-виховного процесу, запропоновану критичною педагогікою, підкресливши необхідність змінити пасивні ролі учня і учителя на активні. Наголошено, що важливим внеском у розвиток феміністської педагогіки є дослідження індивідуальних професійних біографій шкільних вчителів.
7
ОСТАПЙОВСЬКИЙ, Ігор, та Тетяна ОСТАПЙОВСЬКА. "БАТЬКІВСЬКА ШКОЛА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ Й СІМ’Ї В СПАДЩИНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 113–19. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливою для сучасної педагогічної науки та шкільної практики є проблема педагогіки партнерства. Її тео- ретичну та практичну значущість обґрунтовано у Концепції Нової української школи. Аналіз історико–педаго- гічних джерел засвідчує, що ще у минулому столітті її було успішно реалізовано видатним вітчизняним педа- гогом Василем Олександровичем Сухомлинським. Необхідною умовою у здійсненні педагогіки партнерства, за Сухомлинським, є єдність дій сім’ї та школи щодо навчання, виховання та розвитку школярів. Формувалася спільність дій сім’ї та школи в процесі оволодівання батьком та матір’ю батьківською педагогікою, знаннями якої вони оволодівали у школі для батьків. Мета роботи. За результатами аналізу педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського розкрити сутність батьківської школи як важливого чинника у забезпеченні партнерської взаємодії між закладом освіти та сім’єю. Методологічною основою дослідження є наукові підходи (концептуальний, системний, аспектний, діалек- тичний, компетентнісний), принципи(науковості, об’єктивності, розвитку, практичності, історизму ); норма- тивно-законодавча база у сфері освіти; Концепція Нової української школи; твори В.О. Сухомлинського; праці науковців про В.О. Сухомлинського. Для реалізації мети дослідження було також використано методи порівняльно – історичний, аналізу, синте- зу, узагальнення, систематизації, інтерпретації. Наукова новизна дослідження. За результатами наукового пошуку обґрунтовано сутність батьківської педа- гогіки і умови ефективної взаємодії сім’ї та школи у творчому доробку вченого. Розкрито особливості та форми організації діяльності школи для батьків в спадщині В. Сухомлинського. Розвитку набуло вчення педагога про батьківську любов та висвітлення згубного впливу любові замилування, деспотичної і відкупу. Визначенні пер- спективності ідей В.О. Сухомлинського. Висновки. Важливою складовою частиною у творчому доробку Сухомлинського є партнерська взаємодія сім’ї та школи. Умовою цього партнерства є оволодівання сім’єю батьківською педагогікою. Опанування батьків- ської педагогіки та визначення стратегії спільної діяльності сім’ї та школи відбувалося на заняттях школи для батьків.
8
АНІСІМОВА, О. Е., та C. П. ЧЕПУРНА. "ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (17 листопада 2021): 3–9. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.1.
Повний текст джерелаАнотація:
За умов інтеграції українського освітнього середовища до європейського освітнього простору актуальною стає проблема підвищення якості підготовки майбутніх педагогів. Відповідно до компетентнісного та практико- орієнтованого підходів метою професійної підготовки здобувача у закладі вищої освіти є не тільки засвоєння багажу знань, удосконалення умінь і навичок, але й уміння швидко орієнтуватися у безпосередній професійно- педагогічній діяльності. Сучасний етап розбудови національної системи освіти підвищує вимоги до формування професійних компетентностей педагогів закладів дошкільної освіти. У фаховій підготовці педагогічних кадрів враховуються нові умови функціонування системи дошкільної освіти: зміна співвідношення родинного та суспільного виховання, різноманітність форм суспільного дошкіль- ного виховання та їх відповідність новим завданням і умовам ринкових відносин, багатоваріантність освітньо- професійних програм. Педагогічна практика є обов’язковою формою організації освітнього процесу, що забезпечує здобувачеві вищої освіти застосування набутих теоретичних знань і практичних умінь за реальних умов професійної діяльності. У статті схарактеризовано роль педагогічної практики як засобу формування професійних компетентностей майбутніх фахівців дошкільної освіти. Проаналізовано підходи до організації педагогічної практики здобувачів освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта. Здійснено порівняльний аналіз погодинного розподілу навантаження для різних видів педагогічної практики. У статті розкрито характерологічні особливості різних видів практичної підготовки здобувачів вищої освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта: навчальної, виробничої та переддипломної. Відповідно до нового стандарту вищої освіти за спеціальністю 012 Дошкільна освіта першого (бакалаврського) рівня вищої освіти у статті представлено програму навчальної практики, орієнтовану на удоско- налення навичок організації ігрової діяльності дітей дошкільного віку. У статті розкрито принципи формування партнерської взаємодії здобувача освіти з усіма учасниками освіт- нього процесу закладів дошкільної освіти (дошкільниками та їх батьками, вихователями, колегами-педагогами, керівництвом тощо) засобами інноваційних форм роботи.
9
Довженко, Т. О., І. А. Небитова та В. О. Шишенко. "РОЛЬ МЕНТОРСТВА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 77–87. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито роль менторства у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи. Метою дослiдження є теоретичне обґрунтування ролі менторства у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи. Використано загальнонаукові (аналіз, узагальнення), порівняльно-зіставний і прогностичний методи наукового пізнання. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено суть понять: «наставництво», «менторство», «ментор», «менти», «коуч», «тьютор», «фасилітатор». Зазначено ступені наставництва: I ступінь – педагог-ментор; II ступінь – педагог-тьютор; III ступінь – педагог-коуч; IV ступінь – педагог-фасилітатор. Проаналізовано закордонний досвід впровадження менторства в систему освіти. Визначено переваги менторства для педагога-ментора у ЗВО а саме: менторство допомагає досвідченому викладачеві побачити й окреслити нові перспективи в сфері власної педагогічної діяльності; при успішному здійсненні цих функцій ментор відчуває свій внесок у систему професійної адаптації менти, отримує задоволення від спілкування; справжній педагог завжди має прагнути до самовдосконалення; виконання функцій ментора може допомогти в розвитку професійної кар’єри педагога, підвищення його кваліфікації, сприяє зростанню довіри до нього в педагогічному колективі ЗВО. Охарактеризовано найбільш оптимальні моделі взаємодії, до яких повинен прагнути ментор у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи: спілкування-корекція (спрямоване на виконання діагностичної функції ментором); спілкування-підтримка (доречне у ситуаціях, коли необхідно допомогти підопічним у вирішенні складних ситуацій); спілкування – зняття психологічних бар’єрів (передбачає володіння ментором технологією спілкування на досить високому рівні). Визначено роль менторства у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи під час педагогічної практики. Окреслено переваги і недоліки застосування методу менторства у ЗВО. Доведено, що менторство позитивно впливає як на освітній процес, так і на професійну підготовку майбутніх педагогів. Дружні стосунки, психолого-педагогічна підтримка, стимул до професійного розвитку і самовдосконалення є запорукою успішних менторських взаємин.
10
Терещук Г. В. та Янкович О. І. "ОСВІТНЯ, НАУКОВА Й УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ВІНЦЕНТА ОКОНЯ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНИЙ КОНТЕКСТ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (25 листопада 2021): 226–34. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.327.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті відображено життєвий шлях, освітню, наукову й управлінську діяльність Вінцента Оконя – знаного у світі польського вченого, професора Варшавського університету, члена Польської академії наук, засновника Польського педагогічного товариства, редактора польських педагогічних журналів, почесного члена Польського товариства дослідження ігор.Зазначено вагомий внесок польського педагога в розвиток дидактики, педагогіки вищої школи, педевтології (науки про вчителя), історії педагогіки, порівняльної педагогіки. В. Оконь обґрунтував засади проблемного навчання, багатостороннього навчання; розробляв проблеми психології й педагогіки гри та забави; довів необхідність розвитку активності учня в набутті знань, готовність до навчання впродовж життя, що сьогодні трактується як ключова компетентність. Переконання вченого про партнерські стосунки вчителів, батьків і учнів закладено у формулу Концепції Нової української школи. Визначено перспективи використання ідей В. Оконя в сучасній освітній галузі України та Польщі: підвищення ефективності проблемного навчання за умови реалізації з груповими формами роботи; єдність процесів набуття знань, виховання цінностей, волі, переконань учнів; формування самостійності та відповідальності особистості як шлях до зміни світу; підготовка вчителя до забезпечення суб’єктності учасників освітнього процесу; розвиток педагогічної культури суспільства як чинника досягнення прогресу країни.Акцентовано увагу на тому, що популяризація ідей польського вченого в Україні сприяє поглибленню євроінтеграційних тенденцій, зближенню двох держав і взаємному обміну культурно-моральними цінностями. Наголошено, що життя й діяльність В. Оконя є прикладом для наслідування сучасними науковцями, що досліджують актуальні проблеми педагогіки, психології, менеджменту освіти.
11
Strazhnikova, Inna. "Проблеми ґендерної політики в Україні та країнах Західної Європи: порівняльно-історіографічний аналіз". Педагогічний дискурс, № 24 (17 травня 2018): 63–68. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2018.24.09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано погляди українських та учених інших країн на гендерне виховання учнівської молоді як на соціально-педагогічну проблему, виявлено спільне й відмінне у методології гендерної педагогіки, механізмах реалізації гендерного підходу в освітньому просторі. Автором розкрито основні стратегії реалізації гендерного виховання німецької молоді, молоді у Великобританії та Україні, проаналізована гендерна спрямованість профорієнтаційної роботи серед молоді окремих країн, особливості функціонування й утвердження принципів гендерного виховання невіддільного від навчальних процесів, підвищення загальної гендерної культури соціуму та поглиблення гендерної компетенції педагогів шляхом внутрішньо- й зовнішньошкільного підвищення їх кваліфікації. Показано особливості гендерного виховного процесу у німецьких загальноосвітніх закладах різного типу та у школах Великої Британії, зокрема в початковій та основній школах, уточнено імплементацію змісту, форм, методів і прийомів гендерного виховання; з’ясовано особливості історичного розвитку виховної системи в Німеччині, уточнено шляхи становлення гендерного виховання учнівської молоді Німеччини на сучасному етапі, яке здійснюється шляхом спільного, роздільного та частково роздільного навчання.
12
Сорочинська, Тетяна. "ТВОРЧА СПАДЩИНА В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 214–19. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.290.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються творчі напрацювання Василя Олександровича Сухомлинського щодо становлення й професійного зростання учителя, які є надважливими в сучасних умовах реформування професійної підготовки фахівця. Зокрема, здійснено обґрунтування ідеї самовиховання як необхідної передумови набуття і збереження професіоналізму вчителя; розглянуто основні характеристики педагога-початківця та педагога-майстра; як майбутній учитель з об’єкта виховного впливу («Я – студент, нехай мене вчать») має перетворитися на суб’єкт організації власної життєдіяльності («Я – майбутній педагог, готую себе до педагогічної діяльності щоденно»). Водночас, використовуючи педагогічний досвід відомого ученого, розкрито сутність професійної індивідуальності вчителя; педагогічної культури та педагогічної техніки як вирішальних елементів формування педагогічної майстерності. Доведено, що індивідуальна педагогічна культура виявляється у професійній поведінці педагога. Здійснено порівняльний аналіз учителя з високим і низьким рівнем педагогічної культури, обґрунтовано поняття «педагогічного безкультур’я» як неуцтва та обмеженості вчителя. Зосереджено увагу на духовно-моральній складовій як основі педагогічної діяльності майбутнього фахівця.
13
Крамаренко, Тетяна Григорівна. "Проблеми підготовки вчителя до використання методу навчальних проектів". Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 13, № 3 (25 грудня 2015): 242–47. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v13i3.1006.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено теоретичне дослідження шляхом аналізу наукових та навчально-методичних джерел, експериментальне дослідження у ході відповідного навчального курсу, анкетування студентів. Розглянуто питання підготовки педагогів до використання у навчанні учнів та студентів методу навчальних проектів, хмарних технологій Google та Microsoft, висвітлено перспективи застосування новітніх ІКТ навчання.
Метою дослідження є виявлення особливостей сучасної підготовки педагогів до використання методу навчальних проектів у навчанні учнів та студентів.
Завдання дослідження – здійснити порівняльну характеристику третьої та десятої версій навчальних програм тренінгу Intel «Навчання для майбутнього», апробувати методичні рекомендації у навчанні студентів – майбутніх учителів математики.
Об’єктом дослідження є впровадження методу навчальних проектів, предметом дослідження – використання ІКТ у процесі впровадження методу навчальних проектів.
Результати дослідження представлено у вигляді порівняльних таблиць, методичних рекомендацій для використання на тренінгу.
Висновки. Підготовка вчителів за 10-ю версією програми Intel «Навчання для майбутнього» сприяє кращій підготовці вчителів з використання ІКТ, оскільки в учасників тренінгу формуються компетентності використовувати мережні, хмарні технології, Веб 2.0; забезпечувати мобільність навчання учнів та студентів.
14
Іонова, О. М. "ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ВАЛЬДОРФСЬКОГО РУХУ В УКРАЇНІ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 75–86. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено основні тенденції становлення та розвитку вальдорфського руху в Україні (із 1991 р. по цей час). Актуальність і доцільність дослідження зумовлена нагальною потребою звернення до кращих традицій світової педагогіки з метою використання її надбань у сучасному освітньому процесі, об’єктивного й систематичного вивчення досвіду Вальдорфської школи, яка на практиці вирішує широке коло актуальних освітньо-культурних проблем. Мета дослідження – здійснити аналіз тенденцій становлення та розвитку українського вальдорфського руху в контексті розвитку міжнародного культурно-освітнього вальдорфського руху. Методи дослідження: загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, класифікація наукових джерел), історичні, порівняльно-зіставні. Схарактеризовано основні етапи становлення та розвиткусвітового вальдорфського руху: І етап (1919–1937 рр.) – етап наукового обґрунтування та втілення в освітню практику концептуальних положень Штайнер-педагогіки; ІІ етап (1938–1944 рр.) – етап заборони націонал-соціалістами роботи німецьких вальдорфських шкіл; ІІІ етап (1945–1968 рр.) – етап відродження зруйнованого нацистами вальдорфського руху та відкриття нових шкіл у Європі, Північній та Південній Америці; ІV етап (1969–1990 рр.) – етап визнання Вальдорфської школи як найуспішнішого внеску Німеччини у світову педагогіку, заснування нових шкіл у Німеччині та за її межами; V етап (1991–2019 рр.) – етап динамічного розвитку міжнародного вальдорфського руху, який охопив країни колишнього Радянського Союзу та соціалістичного табору, держави Азії тощо. Визначено основні тенденції становлення та розвиткувальдорфського руху в Україні у площині теоретико-концептуального обґрунтування доцільності використання вальдорфських ідей і технологій, науково-дослідницької роботи в галузі вальдорфської педагогіки, організаційно-процесуальної діяльності з упровадження вальдорфських підходів, розробки змісту вальдорфської освіти та професійної підготовки вальдорфського вчителя.
15
ГРІНЧЕНКО, Тетяна. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 223–32. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-223-232.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано наукові джерела щодо трактування поняття “критичне мислення” з точки зору філософії, психології, педагогіки, мистецтвознавства. Актуальність обраної теми підтверджується радикалізацією змін, що нині відбуваються в освітньому середовищі, закріпленням важливості розвитку критичного мислення школярів у Концепції НУШ. Доведено, що в порівнянні з широким використанням технологій розвитку критичного мислення у викладанні загальноосвітніх дисциплін у фаховій підготовці вчителів музики цьому питанню уваги приділяється недостатньо. У всесвітній мережі міститься велика кількість дидактично-методичних розробок учителів-практиків, у яких пропонується застосування низки методів розвитку критичного мислення школярів на уроках музики і мистецтва. Натомість, поняття “критичне мислення майбутнього вчителя музики” нині не отримало наукового визначення. Метою статті є обґрунтування необхідності застосування технологій розвитку критичного мислення в підготовці студентів музично-педагогічних закладів освіти до музично-педагогічної діяльності в процесі фахової підготовки. У статті наведено приклади методик і технологій розвитку критичного мислення, серед яких доведено доцільність використання в музично-педагогічній освіті методу асоціативного пошуку, обов’язкової постановки питань, “Кошика ідей”, мозкового штурму, укладання асоціативних кущів, написання есе, здійснення рефлексивого аналізу, складання порівняльних синхронних таблиць, синквейнів, методів сприяння розвитку емоційного інтелекту, ретельної перевірки отриманої інформації, пошуку доказів цінності тієї чи іншої інтерпретації музичного твору, ознайомлення з відгуками, посиланнями на авторитетні джерела, накопичення музичних знань, розширення мистецького світогляду. Подальшому науковому аналізу підлягають ідеї розробки спеціальних технологій розвитку критичного мислення педагога музиканта, у яких будуть ураховані практичний досвід світової освітньої системи в поєднанні зі специфікою музичної освіти і виховання. Ключові слова: вчитель музики, критичне мислення, музично-педагогічна діяльність, мистецький світогляд, інформаційні ресурси.
16
Небитова, І. А. "АКТУАЛІЗАЦІЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВИХ АСПЕКТІВ САМООСВІТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЯК ЗАПОРУКА ЇХНЬОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 144–53. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито проблему актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти майбутніх учителів початкових класів як запоруки їхнього професійного зростання. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти майбутніх учителів початкових класів та аналіз її впливу на процес професійного зростання майбутніх фахівців. Використано загальнонаукові (аналіз, узагальнення), порівняльно-зіставний і прогностичний методи наукового пізнання. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено поняття «ціннісно-смислова спрямованість підготовки майбутніх учителів початкових класів». Зазначено компетенції, що забезпечують спрямованість підготовки сучасного вчителя початкових класів, а саме: усвідомлення ціннісно-смислових аспектів педагогічної діяльності в сучасному суспільстві та соціальної значущості майбутньої професії, володіння мотивацією щодо організації професійної діяльності; використання різних засобів професійного самопізнання і саморозвитку; вміння проєктувати індивідуальний маршрут у педагогічній освіті; володіння способами вдосконалення професійних знань, умінь та навичок шляхом використання можливостей інформаційного середовища закладу освіти, регіону, області, країни; володіння способами розв’язання різних завдань виховання та духовно-морального розвитку особистості учнів тощо. Визначено особистісно-педагогічні цінності, в яких відображено цілі, мотиви, ідеали, установки діяльності вчителя початкових класів та його педагогічна культура: позитивне сприйняття себе як педагога і ціннісне ставлення до себе як до самоцінності; гуманістична позиція щодо дітей; потреба в особистісній і професійній самореалізації; здатність до самоосвіти, особистісної оцінки власного життєвого досвіду; потреба в індивідуально-творчому саморозвитку; володіння способами професійно-особистісного становлення; здатність коригувати умови та обставини професійно-особистісного саморозвитку; емоційно-вольова саморегуляція тощо. Доведено, що у процесі практичної підготовки студентів для актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти доцільно використовувати технологію самопроєктування як засіб професійно-особистісного становлення майбутніх педагогів.
17
Чен, Пен. "НАВЧАЛЬНА РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ В КНР (НА ПРИКЛАДІ КОМУНІКАТИВНО ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ)". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 55 (2020): 34–45. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.55.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Китайська педагогічна наука завжди мала досить складні стосунки з поняттям «обдарованість» як соціальною та освітньою реальністю, оскільки ознакою обдарованості людини у традиційній китайській педагогіці вважався соціальний успіх людини (обре матеріальне становище, соціальний та професійний попит, максимальна відповідність соціальному ідеалу суспільства). Онлайн-освіта завжди вважається допоміжною формою освіти в Китаї або варіантом освітньої послуги, діяльність якої спрямована на особливі категорії дітей (важкодоступні діти, діти з особливими фізичними та освітніми потребами, ті, хто опинився у складній життєвій ситуації: ув’язнені, у лікарні тощо). Однак ситуація з пандемією 2020 року поставила увесь світ та Китай, зокрема, перед необхідністю переглянути погляди щодо місця дистанційної освіти. Вся педагогічна та освітня робота у світі була переміщена в Інтернет і робота з обдарованими дітьми не стала винятком. Стаття має на меті представити китайський досвід роботи з обдарованими дітьми (особливо з комунікативно обдарованими) в Інтернеті за допомогою спеціальних освітніх платформ та програм. Для написання статті було використано комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження (метод абстракції, аналіз педагогічної літератури, індукція та дедукція, спостереження тощо). Дослідження проводиться в рамках програми «Порівняльне дослідження професійного розвитку вчителів початкових класів у Китаї та Південній Кореї» (реєстраційний номер ZKNUC2017038)
18
Ткачук, Вікторія Василівна. "Відповідність підготовки інженера-педагога за профілем «комп’ютерні технології» міжнародним рекомендаціям". New computer technology 10 (16 червня 2016): 67–69. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v10i1.532.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено порівняльну характеристику змісту підготовки педагогів-інженерів IGIP та бакалаврів професійної освіти у ДВНЗ «КНУ». Проаналізовано відповідність підготовки інженерів-педагогів в ДВНЗ «КНУ» міжнародним рекомендаціям IGIP.
19
Сисоєва, С. "Розвиток порівняльної професійної педагогіки в Україні: освітологічний контекст". Освітологія, № 7 (2018): 49–58.
Знайти повний текст джерела
20
Ємчик, О. "Науково-дослідна робота у процесі вивчення порівняльної педагогіки". Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Педагогічні науки, № 9 (382) (2018): 63–68.
Знайти повний текст джерела
21
Каневська, Ольга БорисІвна. "Порівняльна характеристика українських та російськомовних скоромовок". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 4 (11 грудня 2014): 137–49. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v4i0.1336.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті в порівняльному аспекті проаналізовані українські і російські скоромовки, схарактеризовані їх тематичні та художньо-образні особливості. Установлено, що в народних скоромовках інтегрувалась, закріплювалась й акумулювалась вироблена певним народом традиційна інформація: етнічна самосвідомість, історична пам’ять, побут і звичаї, символізація явищ матеріальної культури та інше. Поетична цінність і педагогічна значущість скоромовок полягає не у смисловому навантаженні (хоча в них в ігровій, веселій формі відбиваються матеріальна культура та ціннісна система народу, описуються природні явища тощо), а в такому підборі та розстановці слів, вимова яких вимагає від мовця певних зусиль і сприяє виробленню дикції, правильної артикуляції, що підвищує його культуру мовлення.
22
Хриков, Є. М. "Аналіз стану дослідженості наукової проблеми у галузі порівняльної педагогіки". Український педагогічний журнал, № 4 (2015): 57–64.
Знайти повний текст джерела
23
Хриков, Є. М. "Аналіз стану дослідженості наукової проблеми у галузі порівняльної педагогіки". Український педагогічний журнал, № 4 (2015): 57–64.
Знайти повний текст джерела
24
Чарченко, Павло Станіславович. "Порівняльний аналіз підходів до визначення поняття «здібності»". Освітній вимір 38 (16 травня 2013): 366–69. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3248.
Повний текст джерелаАнотація:
Чарченко П. С. Порівняльний аналіз підходів до визначення поняття «здібності».
Проаналізовано теоретичні підходи до визначення поняття «здібності» та здійснено систематизацію поглядів щодо розвитку здібностей у контексті філософії, психології, педагогіки та соціології. Визначено ознаки здібностей; обґрунтовано думку про те, що результативність діяльності слугує критерієм їх оцінки і вираження.
25
Мудрая, Елена. "ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ ЭКОНОМИСТОВ К ПРОФЕССИОНАЛЬНОМУ ИНОЯЗЫЧНОГО ОБЩЕНИЯ КАК ПРОБЛЕМА СРАВНИТЕЛЬНОЙ ПЕДАГОГИКИ". Modern engineering and innovative technologies, № 10-03 (31 грудня 2018): 42–46. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-10-03-019.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті окреслено підготовку майбутніх економістів до професійного іншомовного спілкування як проблему порівняльної педагогіки; викладено результати вивчення стану дослідженості проблеми в теорії та практиці у Великій Британії та в Україні; визначено нап
26
Nenko, Yuliya. "Професійний саморозвиток педагога: світові тенденції". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 96–101. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.96-101.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано сучасний стан проблеми професійного розвитку педагогічних працівників, виявлено світові тенденції та закономірності досліджуваного явища. Здійснено порівняльний аналіз результатів опитування понад 70 000 освітян із 23 країн-учасниць щодо їхнього професійного саморозвитку. Встановлено, що інтенсивність, тривалість та форми професійного саморозвитку як активної специфічної діяльності педагога залежать від його особистості. Доведено, що місце розташування закладу освіти, форма власності не впливають на перебіг цього процесу.
27
Черній, Алла, та В’ячеслав Долід. "В. СУХОМЛИНСЬКИЙ ТА Р. ШТАЙНЕР: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ". New pedagogical thought 99, № 3 (10 лютого 2020): 27–32. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-99-3-27-33.
Повний текст джерела
28
Волинець, Н. В. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТІСНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ПРИКОРДОННИКІВ ТА ФАХІВЦІВ ІНШИХ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛЬНОТ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СТАЖУ РОБОТИ". Психологія: реальність і перспективи, № 12 (3 листопада 2019): 33–41. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.43.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати порівняльного аналізу особливостей особистісного благополуччя персоналу Державної прикордонної служби України та психологів, соціальних працівників і соціальних педагогів в залежності від стажу роботи. Виявлено, що переважна більшість прикордонників, психологів, соціальних працівників та соціальних педагогів мають середній з тенденцією до високого рівень особистісного благополуччя, і що рівень особистісного благополуччя прикордонників є вищим порівняно з представниками інших професійних спільнот. Показано, що від стажу роботи залежать професійна компетентність і самореалізація, професійний розвиток і досягнення, загальний показник особистісного благополуччя прикордонників, а також професійна компетентність і самореалізація психологів, соціальних працівників та соціальних педагогів.
29
Адаменко, Олена Вікторівна. "Порівняльна характеристика «масових відкритих» та «традиційних» дистанційних курсів крізь призму досвіду учасника". New computer technology 12 (25 грудня 2014): 100–110. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v12i0.700.
Повний текст джерелаАнотація:
Об’єкт дослідження – дистанційні курси з аналізу даних «Кількісні та дослідницькі методи для лідерів» (Університет Франкліна Пірса, США), «Статистичні методи аналізу в бізнесі» (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна), «Великі дані в освіті» (Колумбійський університет, США). Кожен курс розглядався як педагогічна система. Предметом дослідження виступали структурні компоненти цих систем. Метою статті була презентація результатів порівняльного аналізу трьох конкретних дистанційних курсів крізь призму досвіду учасника. Головним методом дослідження виступав case study. У результаті аналізу встановлено спільні риси та відмінності між трьома курсами, їхні недоліки та переваги. Зроблено висновок про корисність для викладачів ВНЗ брати участь у відкритих дистанційних курсах у якості студентів, що дає змогу не лише підвищити рівень своєї кваліфікації, а й по-іншому подивитися на свій курс, підсилити його переваги й подолати недоліки.
30
Чумак, Микола. "ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОЕКЦІЯ ФЕНОМЕНА «НАВЧАННЯ»". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 78–81. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.78-81.
Повний текст джерелаАнотація:
У змістовому наповненні статті проблематизовано взаємозалежність процесів пізнання та навчання, що відтворено на рівні вітчизняних історико-педагогічних пошуків попередніх періодів. Окреслено значущість впливу закономірностей пізнання на продуктивність навчання, без урахування яких унеможливлюється досягнення поставлених освітніх цілей. За посередництвом компаративного аналізу акцентовано увагу на догматичній центрованості навчання в період Середньовіччя, яке в ході поступального розвитку поступилося пояснювально-ілюстративному навчанню. Наголошено на проблемному характері «старіння» людських знань, викликаного пришвидшеним суспільним прогресом, що зумовлює необхідність популяризації навчання впродовж життя. Урахування теоретичних узагальнень уможливило співставлення міжособистісної двосторонньої співпраці: навчання учителя та учіння учня. Проведено історіософську паралель між пізнавальною діяльністю учня в процесі навчання та науковим пізнанням ученого-дослідника за обраними критеріями. Репрезентовано низку авторських поглядів на проблему навчального пізнання. Актуалізовано особливості навчального пізнання, зокрема: можливість опанування складного; інтенсифікація процесу навчання; пошук нових і невідомих фактів. Репрезентовано авторські висновки щодо закономірностей аналітико-синтетичної діяльності учнів, перехід від яких уможливив у подальшому теоретичну структуризацію наочно-дієвого, наочно-образного та словесно-логічного мислення.
Інструментарієм дослідження є історико-педагогічний, поетапно-проблемний, хронологічно-змістовний та порівняльний методи. Використання цілої низки методологічного інструментарію уможливило підсумування того, що феномен «навчання» успішно «циркулює» на рівні основоположних конструкцій – чуттєвого та наочного сприйняття, які прийшли на зміну непродуктивному заучуванню. Підсумовано, що наявний історичний досвід навчання потребує сьогодні системного аналізу та збагачення новими теоретико-методологічними підходами, здатними переформатувати наявну освітню реальність у високопродуктивний навчальний процес.
31
Sysoieva, Svitlana. "Development of comparative professional education in Ukraine: educological context." Osvitolohiya, no. 7 (2018): 49–58. http://dx.doi.org/10.28925/2226-3012.2018.7.4958.
Повний текст джерелаАнотація:
The article presents a quantitative and qualitative analysis of comparative studies on professional education in Ukraine since the years of independence (since 1991); the consideration of the concept of «comparative professional education», the main provisions of its methodology; the analysis of the tasks and specifics of comparative studies in the field of professional education. It should be emphasized that the question of the methodology of conducting comparative studies is a weak link in the studies of Ukrainian comparativists. Actual is the study of the experience of European countries and the USA regarding the methodology of conducting comparative education studies. The article shows that the specificity of comparative professional education requires an interdisciplinary approach to research, taking into account external factors (historical, social, cultural, economic, political, etc.) of influence on the system, tendencies, content, technology, forms and methods of professional education in foreign countries that is possible to carry out on the principles of Educology. In Ukraine, there is a lack of associations or societies on educational comparative studies that would coordinate comparative studies, in particular in the field of professional education, in the country, establish cooperation with other institutions of the research infrastructure of Europe, the USA. Canada, etc., systematically hold scientific and practical conferences, seminars, discussion platforms, etc. It is worth noting that the conclusions of comparative studies are left only conclusions of the dissertations and are practically not used in the development of political decisions in the field of education, the development of the principles of reforming and modernizing education in the country. We consider it is necessary to create a system for familiarization of the competent authorities responsible for the formation of educational policy in Ukraine, with important conclusions of comparative studies, in particular, of doctoral level.
32
Білавич, Г. В., Л. М. Височан, Б. П. Савчук та Г. І. Кліщ. "ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ ОСВІТИ В ДЕРЖАВАХ ЗАКОРДОННЯ КРІЗЬ ВИМІР НАУКОВОГО ДИСКУРСУ УКРАЇНСЬКИХ КОМПАРАТИВІСТІВ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)". Медична освіта, № 3 (16 грудня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.3.12587.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано стан дослідженості питання щодо розвитку іншомовної освіти в державах закордоння крізь вимір наукового дискурсу українських компаративістів (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). Зазначено, що українські компаративісти, досліджуючи іншомовну освіту в державах закордоння (зазвичай у вимірі аналізу освітніх систем тих чи інших країн), роблять акцент на творчому використанні європейського та світового досвіду, зокрема на актуалізації вивчення іноземних мов у закладах середньої та вищої освіти України. Сучасні вчені доходять висновку, що для здобувача української іншомовної освіти важливі не тільки такі показники, як володіння лексикою і граматикою мови, що вивчається, а й соціокультурна та комунікативна компетентність. Українська компаративістика має серйозні напрацювання щодо дослідження іншомовної освіти держав закордоння, започатковані ще у 90-х рр. ХХ ст. І досі важливими для сьогодення є творчі здобутки лабораторії порівняльної педагогіки Інституту педагогіки АПН України (Г. Єгоров, Л. Волинець, О. Локшина, Б. Мельниченко, О. Першукова та ін.). Сучасні компаративісти активно розробляють питання формування іншомовної компетенції здобувачів освіти.
33
Цзінсюй, Ду. "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ РОЗРОБЛЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ В КНР ТА УКРАЇНІ". Теорія та методика навчання та виховання, № 48 (2020): 32–41. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті констатовано, що в КНР проблема формування підприємницької компетентності в молоді ефективно вирішується на державному рівні, унаслідок чого підприємництво перетворилося на один із найважливіших стратегічних факторів інтенсивного розвитку національної економіки. У таких умовах доцільним кроком для українських освітян є творче використання теоретичних та практичних доробок китайських фахівців з окресленої проблеми. Тому тема статті є дійсно актуальною. Як установлено, окремі аспекти проблеми формування підприємницької компетентності студентів вищої школи розкрито в працях таких учених, як: А. Агеєв, Ван Хуей, Л. Земка, Чжан Хуйхуа та ін. Проте вченими не проводився порівняльний аналіз стану розробленості проблеми формування підприємницької компетентності студентів вищої школи у КНР та Україні. Мета та завдання статті: на основі аналізу китайської й української наукової літератури та практичного досвіду з формування підприємницької компетентності студентів вищої школи навести порівняльну характеристику стану розробленості зазначеної проблеми в Китайській народній республіці та Україні. У дослідженні використовувались теоретичні методи (аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація) для опрацювання наукової літератури з досліджуваної проблеми та практичні методи (спостереження, анкетування, бесіди) для вивчення відповідного освітнього досвіду. У статті зазначено, що у вищій школі КНР викладаються різні навчальні курси, реалізуються державні й міжнародні освітні програми та проекти з окресленої проблематики. У позааудиторний час для майбутніх фахівців також організовуються зустрічі з успішними бізнесменами та проводяться майстер-класи, конкурси стартапів, консультування висококваліфікованих фахівців тощо. У публікації також з’ясовано, що українськими авторами визначено й реалізовано на практиці конкретні шляхи, засоби, педагогічні умови, методи формування підприємницької компетентності студентів у вищій школі України. У подальшому дослідженні планується виявити перспективні напрями використання доробок китайських педагогів із проблеми формування підприємницької компетентності студентів вищої школи в умовах освітніх реалій України.
34
Shestakova, Tetiana. "Філософські витоки професійного самовдосконалення учителів початкових класів". Педагогічний дискурс, № 27 (7 листопада 2019): 61–71. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2019.27.07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі глибокого аналізу розвитку ідеї самовдосконалення в історії філософської думки виділено й описано ідеалістичне, матеріалістичне та діалектичне розуміння самовдосконалення особистості, подано їх порівняльну характеристику та підкреслено їх значення для формування власної світоглядної позиції щодо професійного самовдосконалення у вчителів початкових класів. Автором здійснена спроба класифікувати учителів початкових класів залежно від домінуючих тенденцій у власному професійному самовдосконаленні на педагогів-ідеалістів, прагматиків і гармонізаторів. Підкреслюється важливість ознайомлення майбутніх учителів початкових класів із представленими вище філософськими підходами в розумінні сутності і змісту самовдосконалення особистості.
35
Радкевич, Валентина, Олександра Бородієнко, Вікторія Кручек та Олександр Радкевич. "РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ ПАРТНЕРСТВА У ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Professional Pedagogics 2, № 21 (21 січня 2021): 69–82. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.69-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність: у системі підготовки педагогів для професійної (професійно-технічної) освіти бракує взаємодії між суб’єктами цього процесу, стейкхолдерами та іншими зацікавленими сторонами, що зумовлює її невідповідність потребам ринку праці, знижує якість освіти. Разом з тим, сформованість професійних компетентностей викладачів визначає не лише якість підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти, але й усієї системи, що спрямована на забезпечення економіки країни кваліфікованими робітничими кадрами. Механізми управління професійною підготовкою викладачів для закладів професійно-технічної освіти (ПТО) потребують перегляду та вдосконалення. Одним з інструментів розв’язання цієї проблеми є управління на основі партнерства та стандартизації. Тому дослідження сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти заради розроблення нових механізмів управління підготовкою є надзвичайно актуальним. Мета: аналіз сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів – для вивчення сучасних тенденцій в управлінні професійною підготовкою педагогів; метод опитування (анкетування з використанням веб-сервісу GoogleForms), метод експертного оцінювання, порівняльний аналіз – для з’ясування сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Результати: представлено результати опитування викладачів закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку здобувачів за спеціальністю «Професійна освіта», здобувачів вищої освіти, педагогів та керівників закладів професійної освіти. Висновки: опитування засвідчило факт недосконалості існуючої системи підготовки педагогів професійного навчання, зокрема: несистемної співпраці усіх суб’єктів освітнього процесу та потенційних роботодавців, недостатньої практичної та професійної спрямованості навчання, невідповідності вимогам ринку праці, віддаленості від виробничих умов, затеоретизованості навчання, невикористання усіх потенційних можливостей співпраці з міжнародними організаціями, центрами зайнятості, професійними спілками. Для посилення якості підготовки необхідне впровадження нових механізмів управління цією підготовкою, вдосконалення методики навчання, організації практичного навчання здобувачів освіти та системи підвищення кваліфікації через налагодження тісної співпраці, розширення партнерських відносин між закладами професійної (професійно-технічної), вищої освіти та з іншими зацікавленими сторонами.
36
Легка, Світлана. "Внесок Галини Кирилової у розвиток вітчизняної балетної педагогіки другої половини ХХ ст." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 4 (4 травня 2022): 72–75. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.4.72-75.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Розглянуто викладацьку діяльність Г. Кирилової, проаналізовано її роль у розвитку вітчизняної балетної педагогіки. Мета. Вивчити педагогічний доробок народної артистки УРСР Галини Миколаївни Кирилової, пов’язаний з її роботою в Київському державному хореографічному училищі та Київському ДАТОБ ім. Т. Шевченка. Методи. Аналітичний, загальноісторичний, проблемно-хронологічний, порівняльний, культурологічний. Результати. Педагогічну й репетиторську роботу Г. Кирилової у руслі формування українського національного балету можна умовно розглянути у двох творчих площинах: артистичне вдосконалення (технічне, стильове, акторське) провідних майстрів балетної трупи Київського ДАТОБ ім. Т. Шевченка; викладацька діяльність у старших класах Київського ДХУ. З солістами театру Г. Кирилова працювала у пошуку новаторських методів, головним чином, у царині осучаснення репертуару за рахунок постановки творів балетмейстерів-експериментаторів – радянських і зарубіжних. На посаді художнього керівника Київського ДХУ Г. Кириловою було ініційовано відкриття відділення народно-сценічної хореографії, яке згодом стало основним центром вишколу висококваліфікованих фахівців для численних ансамблів народного танцю. Педагог впровадила традицію підготовки випускних вистав (повноактних балетних творів з репертуару академічної спадщини); сприяла зміцненню творчих контактів Київського ДХУ з багатьма зарубіжними балетними школами; виховала кілька поколінь провідних солісток української та зарубіжної балетної сцени.
Ключові слова: український балетний театр, хореографічне мистецтво, народно-сценічний танець.
37
ПОЛЄЖАЄВ, Юрій. "КУЛЬТУРНА ГРАМОТНІСТЬ ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ: НАУКОВА ДИСКУСІЯ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 98–107. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-98-107.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ У статті висвітлено наукову дискусію щодо культурної грамотності як педагогічної категорії, наведено погляди вчених на дефініцію цього феномена з позицій філософії, педагогіки, культурології, лінгвістики, психології. Розкрито сутність понять «культура» та «культурна грамотність». Зазначено, що культура є багатоаспектним поняттям, чим пояснюється різноплановість його тлумачень, але в основі культури – завжди система цінностей. Підкреслюється, що професійна культура майбутнього фахівця визначається якістю підготовки у вищій школі, а рівень культури особистості впливає на її кар’єру та життя. Акцентується на тому, що проблема культурної грамотності стає сьогодні однією з найважливіших проблем, які забезпечують успішність комунікації, в тому числі – міжмовної. Вказується на те, що культурна грамотність є системою базових знань (у всіх сферах людської діяльності), необхідною людині для того, щоб орієнтуватися в сучасному світі. Систематизовано й узагальнено історичні аспекти філософського розуміння культури та культурної грамотності; проаналізовано окремі теорії та концепції культурної грамотності: для успішного володіння мовою необхідне глибоке знання відповідної національної культури партнерів по комунікації (Е. Hirsh); грамотність не набувається природно – їй необхідно навчатися (C. Kramsch). Здійснено порівняльний аналіз дефініцій поняття «культурна грамотність» у сучасних педагогічних дослідженнях, на основі якого сформульовано авторське визначення педагогічної категорії «культурна грамотність»: це – комплексна система знань, цінностей і регулятивів людської діяльності, що забезпечує адекватне сприйняття й розуміння отриманої інформації; виступає засобом ефективної міжкультурної взаємодії та міжмовної комунікації; дає змогу орієнтуватися в сучасному світі безперервних динамічних трансформацій і перебувати в гармонії з ним; впливає на життя й кар’єру особистості в умовах глобалізації. Обґрунтовано необхідність подальшого наукового пошуку в контексті вивчення процесу формування культурної грамотності в майбутніх фахівців у процесі професійної підготовки. Ключові слова: глобалізація, знання, комунікація, культура, культурна грамотність, мова, цінності.
38
Sorokolit, Nataliya, Olga Rymar та Olena Bodnarchuk. "Порівняльний аналіз ставлення учителів фізичної культури до освітніх реформ в закладах загальної середньої освіти". Physical education, sport and health culture in modern society, № 2 (50) (1 липня 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-02-20-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження. У статті розглянуто питання впровадження освітніх реформ у фізичне виховання школярів. Основною передумовою таких змін є бажання України інтегруватися в європейський освітній простір. Мета дослідження – здійснити порівняльний аналіз підтримки реформ серед учителів фізич- ної культури, які передбачені «Новою українською школою». Методи дослідження – аналіз та узагальнення літературних джерел, опитування учителів фізичної культури на основі анкетування, їх математична обробка та порівняльний аналіз. Опитано 391 учителя фізичної культури із семи областей України, а саме: Львівської (n=100 – 25,8 %); Івано-Франківської (n=53 – 13,6 %); Тернопільської (n=54 – 13,8 %); Хмельницької (n=48 – 12,3 %); Вінницької (n=50 – 12,8 %); Дніпропетровської (n=36 – 9,2 %); та Херсонської (n=50 – 12,8 %). Із них – 259 чоловіки, що становить 66,2 % та 132 жінки, що становить 33,8 % від опитаних нами педагогів. Відзначимо, що в опитування залучено педагогів із різним педагогічним стажем і рівнем кваліфікації. Так, серед опитаних учителів 175 осіб (44,8 %) мають вищу кваліфікаційну категорію; 100 осіб (25,6 %) – першу; 62 особи (15,9 %) – другу та 54 (13,8 %) – категорію «спеціаліст». Результати роботи та висновки. Виявлено різний рівень під- тримки освітніх реформ серед учителів фізичної культури. Найвищий рівень підтримки мають такі нововве- дення: навчання через діяльність ігровими методами як у класі, так і поза його межами – 78,6 %; забезпечення різних форм здобуття середньої загальної освіти – 71,3 %. Вище та нижче за середній рівень підтримки освітніх реформ мають інтегроване навчання – 51,6 %; зміна структури закладу освіти – 51,6 %; інклюзивне навчання – 42,2 % і 12-річний термін здобуття освіти – 28,1 %. Низький рівень підтримки в учителів фізичної культури мають вербальне оцінювання навчальних досягнень учнів – 19,7 %.
39
Нагрибельний, Я. "Порівняльний аналіз змісту підручників і навчальних посібників з історії педагогіки для студентів вищих педагогічних закладівосвіти Незалежної України". Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки, вип. 3 (2019): 320–28.
Знайти повний текст джерела
40
Koziavkin, V. I., та T. B. Voloshyn. "Порівняльна характеристика психоемоційного стану батьків дітей з аутизмом, які проживають у зоні АТО та в інших регіонах України". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 7.77 (1 грудня 2015): 11–14. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.7.77.2015.78128.
Повний текст джерелаАнотація:
Люди, які проживають у зоні антитерористичної операції (АТО) в Донецькій та Луганській областях, піддаються значно більш вираженому впливу стрес-факторів. Хронічна психотравма та стан субдепресії в жителів, залучених у конфлікт, або тих, які перебувають/перебували в зоні бойових дій, не викликають сумнівів. Наявність у сім’ї дитини з аутизмом, відсутність або втрата логопедів, педагогів, реабілітологів, які працювали з дитиною, лише погіршують психоемоційний стан як самих пацієнтів, так і їх батьків. Дослідження проводилось у Міжнародній клініці відновного лікування, його метою було провести порівняльну характеристику психоемоційного стану батьків дітей з аутизмом, які проживають в зоні АТО та в інших регіонах України. У процесі дослідження використовувався набір із 3 тестів — спеціалізований депресивний опис (MDI), опитувальник загального здоров’я (GHQ-28), аналіз сімейних взаємин. Верифіковано зміни в показниках тривожності, соціальної дисфункції, психологічної нестабільності батьків дітей з аутизмом згідно з MDI і GHQ-28. З них ті, які проживають у зоні АТО, мають значно гірші показники психоемоційного статусу порівняно з жителями інших регіонів України. Зміна соціального середовища, економічні втрати не дозволяють повноцінно реабілітувати дитину з аутизмом, що не лише сповільнює редукцію аутичної симптоматики та знижує реабілітаційний потенціал самих пацієнтів, а й погіршує психоемоційний стан їх батьків.
41
Oleksandr, Bihun. "PEDAGOGICAL TRAINING OF A TEACHER IN THE COLLEGES OF GREAT BRITAIN AND UKRAINE: COMPARATIVE ASPECT." Pedagogical sciences, no. 88 (October 24, 2019): 92–98. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2019-88-15.
Повний текст джерела
42
Гриценок, Інна. "ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ У ПРОЦЕСІ ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Professional Pedagogics 1, № 22 (1 липня 2021): 23–31. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.23-31.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність: Нова якість професійної освіти орієнтована не стільки на засвоєння учнівською молоддю певної суми знань, умінь, скільки на розвиток особистості. Заклади професійної (професійно-технічної) освіти мають формувати ключові компетенції, професійні компетентності, особливо гостро постає питання розвитку підприємницької компетентності учнівської молоді. Це можливо завдяки використанню сучасних освітніх технологій. Мета: охарактеризувати педагогічну технологію розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі проєктної діяльності, висвітлити критерії ефективності її реалізації. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів – для з’ясування сучасних тенденцій формування педагогічної технології розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі проєктної діяльності; методи аналізу і синтезу – для формулювання критеріїв та показників ефективності реалізації педагогічної технології розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі проєктної діяльності, систематизація даних, узагальнення професійного досвіду для розроблення теоретичних і методичних підходів до визначення умов перевірки її результативності; порівняльний аналіз, синтез та методи експертного оцінювання – для формування вимог щодо експериментальної перевірки результативності педагогічної технології розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі проєктної діяльності. Результати: сформульовані критерії та показники ефективності реалізації педагогічної технології розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі проєктної діяльності на сучасному етапі розвитку суспільства. Висновки: експериментально перевірено результативність педагогічної технології розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих робітників у процесі проєктної діяльності, сформульовано критерії та показники ефективності її реалізації – це, в свою чергу, дозволить переключити організацію освітнього процесу з «театру одного актора» на співпрацю і продуктивну проєктну діяльність.
43
Гош, В. Е. "Порівняльний аналіз особливостей розвитку теорії внутрішньошкільного контролю у вітчізняній педагогіці протягом другої половини XX ст. - початку XXI ст." Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки, № 2 (27) (2016): 5–11.
Знайти повний текст джерела
44
Мандрагеля, В. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 2(90) (9 грудня 2021): 63–74. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.2(90).2021.63-74.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аргументуєтьсянеобхідність підвищення якості освіти як ключового фактора, що визначає інноваційні моделі розвитку суспільства та досягнення цілей сталого розвитку, визначені ООН. Підвищення добробуту та рівня життя людей, системне поєднання економічних, політичних та соціокультурних реформ неможливі без значних інвестицій у освіту, запровадження нових педагогічних підходів у загальному контексті розвитку інформаційно-комунікативних технологій. Особливої актуальності ця проблема набула ц зв’язку з пандемією, яка різко підвищила вимоги до формування цифрових і м’яких навичок педагогів і учнів. На категоричний імператив перетворилася концепція навчання протягом життя. Про це свідчать реалії життя, результати соціологічних опитувань, численні документи ООН, ЄС, ОЕСР, Світового Банку, Міжнародного Валютного Фонду, законодавчі та нормативно-правові акти розвинутих країн світу.
Незважаючи на посилення науково-дослідницької діяльності академічних інститутів, співробітництва з міжнародними партнерами, спектр і глибина досліджень в сфері освіти значно поступається відповідним зарубіжним аналогам. Насамперед, не вистачає системних досліджень щодо взаємозв’язку якості освіти в Україні з темпами економічного розвитку держави, матеріально-технічною і навчально-методичною базою освітніх установ, рівнем соціальної, медичної, санітарно-гігієнічної захищеності педагогів і учнів (студентів, слухачів), станом законодавства в сфері освіти, впливом певних зовнішніх чинників, міграційними процесами.
Здійснено порівняльний аналіз кількості закладів освіти в Україні і європейських країнах, їх державного фінансування, щорічних витрат на одного студента тощо. Акцентована увага на недостатньо динамічному розвитку швидкісного якісного Інтернету, обмежені можливості його використання через технічні проблеми та низький рівень життя пересічних громадян країни. Наголошено на необхідність актуалізації зусиль держави і закладів освіти щодо покращання цифрової компетенції, м’яких навичок, знання іноземних мов педагогів і учнів. Аргументується необхідність проведення системних досліджень сфери освіти з урахуванням усіх внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на її функціонування.
45
ПЕТРИКІНА, Анна, Ірина ОМЕЛЬЧЕНКО та Вадим КОБИЛЬЧЕНКО. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ СФОРМОВАНОСТІ СИНЕРГЕТИЧНОГО КОМПОНЕНТА ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ Й ІЗ НОРМАЛЬНИМ ЗОРОМ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 233–40. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.34.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні взяли участь 130 респондентів, з яких 111 підлітків (68 підлітків із порушеннями зору (ЕГ1), 43 їх однолітка з нормальним зором (ЕГ2) і 19 педагогів (10 – із загальноосвітніх шкіл і 9 – зі спеціальних загально- освітніх шкіл), які виконують роль класних керівників тих підлітків із порушеннями зору й із нормальним зором, які стали респондентами дослідження. Мета: реалізувати порівняльний аналіз особливостей сформованості синергетичного компонента творчої активності особистості в підлітків із порушеннями зору й із нормальним зором. Дослідження реалізовано в руслі особистісно орієнтованого підходу. Для забезпечення достовірності резуль- татів і висновків і досягнення поставленої мети використовувався комплекс методів: теоретичні методи: дедуктивний – для системного опису досліджуваного явища; індуктивний – для встановлення закономірностей, їх систематизації на основі отриманих результатів в емпіричній частині дослідження; емпіричні методи: кон- статувальний експеримент із використанням двох психодіагностичних методик для діагностики синергетично- го компонента творчої активності підлітків із порушеннями зору й із нормальним зором. Уперше реалізовано порівняльний аналіз особливостей сформованості синергетичного компонента творчої актив- ності в підлітків із порушеннями зору щодо їх однолітків без порушень зору. Уточнено й поглиблено наукові розвідки про загальну емпатійну тенденцію в зазначеної категорії підлітків. Подальшого розвитку набули дослідження осо- бливостей особистісного розвитку підлітків із порушеннями зору в контексті формування їх творчої активності. Результати дослідження дають підстави дійти висновку про необхідність цілеспрямованої роботи над фор- муванням, зокрема, синергетичного компонента творчої активності підлітків із порушеннями зору. Перспекти- ви майбутніх наукових студій будуть спрямовані на розроблення та апробацію педагогічної технології форму- вання творчої активності зазначеної категорії підлітків.
46
PENG, Chen. "ШТУЧНІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ФОРМА УПТМ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: НОВІ МОЖЛИВОСТІ". Astraea 1, № 2 (2020): 38–52. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.2.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Ідея використання можливостей штучного інтелекту для потреб навчального процесу не нова для сучасної педагогіки, але її розвиток до початку пандемії COVID-19 був досить фрагментованим. Пандемія, самоізоляція та тривалий карантин змусили шукати нові можливості та форми для відтворення навчального процесу в цій ситуації. І тут на перший план вийшли можливості організації навчального процесу для всіх рівнів освіти з використанням штучного інтелекту. Мета цієї статті - проаналізувати форми використання можливостей штучного інтелекту для організації навчального процесу для учнів початкових класів, що активізувалися через пандемію COVID-19. Використання авторських методів особистого навчання (UPTM) під час навчання в школі завжди вважалося ознакою ідентичності та елітарності навчального процесу в конкретній країні. UPTM, з одного боку, більше відповідає потребам країни та суспільства у підготовці молодого покоління. З іншого боку - це можливість вузької конкретизації навчального процесу. У процесі написання статті були використані емпіричні та теоретичні методи дослідження, характерні для наукових досліджень такого роду. В результаті можна зазначити, що карантин, спричинений пандемією COVID-19, зіграв сприятливу роль у розширенні спектру можливостей використання штучного інтелекту в галузі освіти, навіть у тих сферах, які традиційно вважалися непридатними або неефективними для їх використання через особливості навчальних завдань. Статтю опубліковано в рамках дослідницької програми «Порівняльне дослідження професійного розвитку вчителів початкових класів у Китаї та Південній Кореї» (реєстраційний номер ZKNUC2017038)
47
Іванюк, Ганна Іванівна, Леся Валентинівна Куземко та Ірина Михайлівна Новик. "ТРЕНІНГ «ПРОЄКТУВАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ТА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ» ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВИХ НАВИЧОК МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". Information Technologies and Learning Tools 79, № 5 (28 жовтня 2020): 73–89. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.3901.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено результати експериментального дослідження з проблеми формування цифрових навичок майбутніх педагогів. Охарактеризовано вітчизняні та світові підходи щодо визначення сутності змісту цифрових навичок, використання ІКТ для їх формування. Здійснено аналіз Європейської рамки цифрової компетентності освітян (DigCompEdu) за шістьма сферами діяльності (професійне залучення; цифрові ресурси; навчання інших та самонавчання; оцінка; розширення можливостей учнів; сприяння розвитку цифрової компетентності здобувачів освіти) з метою визначення цифрових навичок, які необхідні сучасному вчителеві. Виокремлено п’ять цифрових навичок (використання цифрових пристроїв та ІКТ; пошук та критичне оцінювання цифрового контенту; модифікація та створення цифрових ресурсів; обмін інформацією та організація цифрової комунікації; вчитися й навчати використанню ІКТ), які становлять основу цифрової компетентності майбутніх педагогів, а також з'ясовано критерії та показники їх сформованості. За 100 бальною шкалою ступеня вияву показників визначено рівні сформованості цифрових навичок, а саме: незадовільний (20–59 балів); задовільний (60–74 бали); добрий (75–81 балів); дуже добрий (82–89); відмінний (90–100 балів). Результати вивчення рівнів сформованості цифрових навичок у майбутніх учителів початкових класів та вихователів закладів дошкільної освіти на констатувальному етапі дослідження засвідчили необхідність розроблення технологічного інструментарію щодо їх формування. Представлено авторську програму тренінгу «Проєктування мультимедійного середовища закладу загальної середньої освіти та закладу дошкільної освіти» із застосуванням ІКТ. Порівняльний аналіз результатів констатувального та контрольного етапів емпіричного дослідження, проведеного впродовж 2018-2020 рр. у Педагогічному інституті Київського університету імені Бориса Грінченка, засвідчив позитивну динаміку рівнів сформованості цифрових навичок студентів і довів ефективність впровадженого технологічного інструментарію. Статистичну значущість результатів дослідження перевірено з використання коефіцієнту рангової кореляції Спірмена.
48
НАГРИБЕЛЬНИЙ, Ярослав. "COMPARATIVE ANALYSIS OF THE CONTENTS OF MANUALS AND TUTORIALS ON THE HISTORY OF PEDAGOGY FOR STUDENTS OF HIGHER PEDAGOGICAL ESTABLISHMENTS OF INDEPENDENT UKRAINE." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 27, 2019): 320–28. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-3-320-328.
Повний текст джерела
49
Скорик, Т. В., та Н. В. Грицик. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКСЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ У КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 151–58. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті піднімається питання професійної підготовки майбутнього вчителя, шляхів її удосконалення та оптимізації. Визначено, що особливий інтерес у питанні вдосконаленні фахової підготовки майбутнього педагога становить підхід, який розроблено в контексті ідеї створення праксеологічного освітнього середовища. Метою статті є дослідження ролі праксеологічного підходу в контексті професійного становлення майбутнього вчителя. Методи. Під час дослідження використовувались такі теоретичні методи, як аналіз та синтез, індукція та дедукція, порівняння, класифікація, узагальнення та систематизація, ідеалізація, абстрагування. Результати. У статті розглядаються сутність, зміст та структура таких педагогічних категорій, як: «праксеологічний підхід», «праксеологія», «праксеологічне освітнє середовище». У дослідженні розкрито сутність функцій праксеологічного підходу та проаналізовано їх взаємозв’язок у праксеологічному освітньому середовищі професійного становлення майбутнього вчителя. Запропоновано остаточний та порівняльний аналіз впровадження праксеологічного підходу в контексті підвищення кваліфікації майбутнього вчителя у закладі вищої освіти. У статті розглядається визначальний аналіз загальнонаукових концепцій, таких як праксеологічний підхід у контексті професійного розвитку майбутнього вчителя. Висновок. Зазначається, що праксеологічний підхід формує та розвиває такі важливі праксеологічні компетенції майбутнього вчителя, як здатність планувати, організовувати та оцінювати якість власних освітніх та професійних досягнень.
50
Іонова, О. М., та С. Є. Лупаренко. "НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ КОМІСІЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ В УКРАЇНІ (1922–1932 рр.)". Теорія та методика навчання та виховання, № 49 (2020): 43–55. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Державно-громадський характер розвитку сучасної системи освіти передбачає поєднання діяльності держави та громадськості (комісій, комітетів, рад, громадських товариств) у соціокультурному забезпеченні дітей. З огляду на це доцільним є вивчення досвіду діяльності організацій, що вдало розв‟язували освітні, соціальні і культурні проблеми дитинства, зокрема Центральної комісії допомоги дітям, яка діяла в Україні протягом 1922-1932 рр. з метою об‟єднання зусиль соціуму в боротьбі з дитячою безпритульністю, покращенні побуту дитячих закладів, громадського харчування тощо. Метою дослідження є висвітлення напрямів діяльності Центральної комісії допомоги дітям. Використано загальнонаукові (історико-педагогічний аналіз, узагальнення, ретроспективний, хронологічний), історико-структурний, порівняльно-зіставний, ретро-праксиметричний, проблемно-цільовий і прогностичний методи наукового пізнання. З‟ясовано групи дітей, з якими працювала Центральна комісія допомоги дітям (діти з губерній, охоплених голодом; безпритульні діти; діти безробітних батьків; діти – повні сироти; діти з руху юних ленінців; діти членів комітетів незаможних селян; діти, які залишили дитячі будинки за віком; хворі діти). Узагальнено основні напрями діяльності Центральної комісії допомоги дітям, а саме: утримання дитячих установ; надання дотацій та підтримка відділів народної освіти, охорони здоров‟я, округів, юних ленінців; реевакуація дітей; надання індивідуальної допомоги; індивідуальне патронування дітей; боротьба з дитячою безпритульністю; охорона материнства і дитинства. Визначено джерела надходжень коштів до Центральної комісії допомоги дітям, зокрема: податки та інші місцеві збори; добровільні збори і відрахування; продаж марок, значків, прапорів, газет і брошур; прибутки від підсобних підприємств; внески і відрахування осередків товариства «Друзі дітей»; лотереї і казино; кошторисні асигнування відділу охорони здоров‟я і відділу народної освіти; кошти робочих та різних організацій; збір із нетрудового населення. Виокремлено перспективи впровадження педагогічно цінного досвіду діяльності Центральної комісії допомоги дітям в сучасну освітню практику, а саме: забезпечення комплексного підходу до розв‟язання соціальних й освітньо- 44 культурних проблем дітей з боку закладів освіти, педагогів, батьків, громадських організацій; посилення співпраці держави і громадських організацій у справі соціокультурного забезпечення дітей; усвідомлення дорослими цінності дитинства і дитини; підвищення вимог до педагогів; налагодження взаємодії закладів освіти з батьками.