Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Порушення рухів.

Статті в журналах з теми "Порушення рухів"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-49 статей у журналах для дослідження на тему "Порушення рухів".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Гагара, В. Ф., та В. В. Логвиненко. "Оцінювання впливу занять з карате на показники фізичного здоров’я у дітей 8–10 років". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (20 квітня 2017): 58–63. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2017.1.58-63.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета: визначення ефективності впливу занять з карате (WKF) на підвищення рівня фізичного здоров’я дітей віком 8–10 років. Методи: аналіз літературних джерел; дослідження морфофункціонального стану організму, фізичної рекреації; педагогічного експерименту; математичної статистики. Результати. Майже всі обстежені діти мали переважно нижчий за середній рівень фізичного здоров’я, а також порушення постави у фронтальній і сагітальній площинах. Найпоширенішими порушеннями в обстежуваній групі виявились сутулуватість і сколіотична постава. Всі виявлені порушення є функціональними (нефіксованими) і підлягають корекції. В результаті шестимісячного тренувального циклу з регулярними тренуваннями тричі на тиждень достовірно підвищився рівень фізичного здоров’я, покращилися показники постави як у фронтальній, так і в сагітальній площині (загальні результати обстеження за картою рейтингу постави та плечовий показник), суттєво покращились результати тестів на гнучкість. Висновки. Використання засобів карате, а саме розділів програми «кихон» (виконання рухів і переміщень у стійках) і «ката», сприяє підвищенню рівня фізичного здоров’я, дозволяє дітям сформувати уявлення про правильну поставу і зменшити ризик розвитку її порушень, є ефективним засобом у коригуванні нефіксованих порушень постави у дітей.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

A. Pashov та I. Zharova. "Клінічні особливості порушення реципрокного гальмування лицьових м’язів-антагоністів як об ́рунтування для застосування програм реабілітації пацієтів з давнім невідновленим паралічем Белла". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (21 травня 2019): 92–98. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.1.92-98.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета. Визначити порушення в реципрокному гальмуванні лицьових м’язівантагоністів як можливу причину їхніх спільних скорочень під час спонтанних та вільних мімічних рухів у пацієнтів з неповністю відновленим паралічем Белла, та обґрунтувати застосування програм реабілітації в процесі відновлення таких пацієнтів. Методи. Проаналізувати динаміку спільних скорочень у парах м’язів: м’яз – підіймач верхньої повіки – коловий м’яз ока (повікова частина), лобовий м’яз – коловий м’яз ока (очноямкова частина) і виличний м’яз – м’яз – опускач кута рота і підборідний м’яз. Дослідити порушення реципрокного гальмування м’яза – піднімача верхньої повіки як можливого фактора, що сприяє формуванню повіко-губної сінкінезії. Результати. Порушення реципрокного гальмування м’яза – піднімача верхньої повіки при спонтанному морганні і довільному заплющуванні очей у пацієнтів з неповністю відновленим паралічем Белла викликає надмірне посилення скорочувальних сигналів від кори головного мозку в напрямку колового м’яза (повікової частини) і часто призводить до неповного закриття очної щілини. Це порушення, ймовірно, також сприяє формуванню повіко-губної синкінезії.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Кавецький, Антон, та Олена Бісмак. "Відновлення координації рухів при атаксії мозочкового генезу з використанням високоінтенсивної фізичної терапії та відеоігор". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (18 вересня 2021): 122–27. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.122-127.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. Розглянуто методи реабілітації пацієнтів із синдромом атаксії, що є складним завданням через важкі порушення у виконанні активних дій повсякденного життя. Мета. Вивчити проблеми відновлення координації рухів при атаксії мозочкового генезу з використанням високоінтенсивної фізичної терапії та відеоігор. Методи. Теоретичний аналіз, синтез і узагальнення сучасних даних наукової та науково-методичної літератури. Результати. Проаналізовано результати досліджень різного рівня. Проведено узагальнення досліджень, що включали змішану фізіотерапевтичну стратегію з ерготерапією, програми високоінтенсивної фізичної терапії з певними координаційними вправами, та досліджено програму тренувань на основі відеоігор. Отримана інформація дозволяє сформувати основні принципи організації реабілітаційного втручання для пацієнтів із мозочковою атаксією. Описані дослідження доводять, що високоінтенсивна фізична терапія може бути ефективною при дегенеративній атаксії, використання відеоігор може сприяти покращенню функціонального стану пацієнта, що прирівнюється до одного або кількох років природного прогресування захворювання. Ключові слова: мозочкова атаксія, порушення координації, ерготерапія, фізична терапія, реабілітація.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Burzhynska, Inna. "СИНДРОМ ГІПЕРГІДРАТАЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ З НИРКОВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ". Actual Problems of Nephrology, № 26-27 (22 грудня 2020): 42–47. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2020.26-27-06.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Синдром накопичення рідини (гіпергідратація) виникає при порушеннях водно-сольового обміну. При нирковій недостатності гіпергідратація пов’язана з порушенням складу і об’єму позаклітинної рідини. Це впливає і на внутрішньоклітинний об’єм, змінюючи тканинний метаболізм втсторону катаболічних процесів з розпадом білків, жирів і вуглеводів. Такий стан супроводжується симптомами: падіння температури тіла, починається слиновиділення, нудота, блювота, порушення координації рухів, з’являються судоми, м’язова слабкість, головний біль.Мета. Описати клінічні прояви гіпергідратації та проаналізувати динаміку лабораторно-інструментальних показників у пацієнта з хронічною нирковою недостатністю та синдромом накопичення рідини в органах і тканинах.Матеріал і методи. Загальноприйняті лабораторні та інструментальні методи дослідження (УЗД, ехокардіографія, ЕКГ, ЕГДС).Результати. Наведено клінічний випадок: Вторинна нефрогенна артеріальна гіпертензія, ІІ ст., 2 ст., ризик високий (3). Гіпертензивне серце, помірна відносна недостатність мітрального клапану, невелика відносна трикуспідальна недостатність, мінімальна недостатність аортального клапану СНПА зі збереженою функцією викиду лівого шлуночка (52%), двобічний гідроторакс, невеликий гідроперикард, легенева гіпертензія ІІ ст. ФКП. ХХН 5Д ст. гломерулонефрит. Лікування гемодіалізом з 01.11.2017 р. Анемія. Вторинний гіперпаратиреоз. Проаналізовані різні типи гіпергідратації. Наведено механізм розвитку синдрому накопичення рідини та виникнення ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з хронічною хворобою нирок.Висновок. При хронічній нирковій недостатності основним механізмом розвитку гіпергідратації є первинна затримка натрію і води, яка з часом призводить до систолічної та діастолічної дисфункції серця, внаслідок чого зростає кінцево-діастолічний тиск у порожнинах серця та судинах. Поглиблення змін одночасно з боку нирок і серця (синдром накопичення рідини в органах і тканинах – дифузно-набрякові зміни паренхіми нирок, гідроторакс, плеврит, перикардит, асцит) сприяють прогресуванню ниркової недостатності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Крук, Б. Р., та Н. Я. Росолянка. "Неінструментальні методи оцінки рівноваги у осіб із черепно-мозковою травмою". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 33. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.25739.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність. Черепно-мозкова травма (ЧМТ) являє собою складну як медичну, так і соціально-економічну проблему (J. Ghajar, 2000). Зниження працездатності та інвалідизація хворих є наслідком черепно-мозкової травми і трапляється у 50–100 % випадків, залежно від важкості травми. Для перевірки ефективності фізичної терапії необхідні тести, які дають змогу оцінити здатність виконання повсякденних завдань, а також відобразити вплив неповносправності на загальний стан здоров’я і якості життя пацієнта (Яворская В. А., 2012; Живолупов С. А., 2009). Мета дослідження: проаналізувати використання клінічних тестів для оцінки рівноваги в осіб із черепно-мозковою травмою. Матеріали та методи: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури та інформаційної мережі Інтернет. Результати дослідження та їх обговорення. Для оцінки важкості порушення рухових навичок, ефективності та результатів фізичної терапії необхідні тести, які дають можливість об’єктивно визначити рівень володіння руховими навичками та встановити чинники, які впливатимуть на загальний стан здоров’я і якості життя пацієнта (Wood-Dauphinee S., 1997; Живолупов С. А., 2009). Використання тестів для оцінки рівноваги в процесі фізичної терапії є необхідним для формування цілей реабілітації. Для визначення рівноваги можемо застосовувати клінічні шкали, які виявляють наявність або відсутність порушень, визначають ризики падінь (шкала Берга, функціональне досягнення, тест чотирьох квадратів, проба Ромберга). Перелічені тести мають доведену надійність (Berg K., 1992; Hong S. K., 2015; Dite W., 2007; Blennerhassett J. M., 2008; Duncan P. W., 2017; Whitney S. L., 2007). Є простими і зручними у застосуванні. Висновки. Існує низка тестів, які можуть бути використані як достовірні та ефективні клінічні тести для оцінювання рівноваги й координації рухів у хворих із неврологічними розладами, зокрема для осіб із забоєм головного мозку. Їх доцільно використовувати для оцінки важкості рухових порушень, ризиків падіння та динаміки результатів реабілітації. Перспективи подальших досліджень будуть пов’язані з використанням клінічних тестів для оцінки стану рівноваги та координації рухів у осіб із забоєм головного мозку в лікарняному періоді реабілітації.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Fotina, T. I., H. A. Fotina, S. M. Nazarenko, A. I. Fotin, I. N. Kovalenko та R. A. Yaroshchuk. "Дослідження гострої та хронічної токсичності зразків Гінкго Білоба (Ginkgo Biloba)". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 330–38. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.43.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті наведені результати гострої та хронічної токсичності зразків Гінкго Білоба. Встановлено, що при оцінці загального стану тварин через 30 хв. та 1 год після однократного введення екстракту у дозах 1000, 2500 та 5000 мг/кг відмічено зменшення рухливості як мишей, так і щурів, що минула на третю годину спостереження. Жодних інших ознак інтоксикації, зокрема з боку центральної та вегетативної нервової системи (бічне положення, зниження м’язового тонусу, порушення координації рухів, блефароптоз, гіперсалівація тощо) не відмічено. Виходячи з результатів досліджень, екстракт Гінкго Білоба при підшкірному введенні білим мишам протягом 14 діб у терапевтичній дозі не спричиняв суттєвих змін загального стану, маси тіла, морфологічних та біохімічних показників крові.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Беспалова, O., M. Лянной, B. Литвиненко, T. Бугаєнко та T. Терещенко. "Фізична терапія та ерготерапія для осіб похилого віку із хворобою Альцгеймера". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (15 лютого 2021): 100–105. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.100-105.

Повний текст джерела
Анотація:
Деменція розглядається як стійке порушення когнітивних функцій людини, що виникає внаслідок захворювань або травм головного мозку. Хвороба Альцгеймера є первинною дегенеративною деменцією, яка супроводжується постійним прогресуванням певних порушень і призводить до тотального недоумства. Серед основних клінічних проявів захворювання є: прогресуючі порушення вищих психічних функцій, а саме пам’яті, уваги і мислення, погіршення в некогнітивній сфері і поведінкової діяльності, які дезадаптують людину в соціальному, професійному та побутовому середовищі. Мета. Теоретично обґрунтувати та розробити комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії для осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення матеріалів науково-методичної літератури; контент-аналіз медичної документації (результатів об’єктивних досліджень, протоколів обстежень, листів спостереження, результатів лабораторних аналізів); педагогічні (спостереження).Результати. У представленій роботі узагальнені дані щодо основних та супутніх порушень у стані здоров’я пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Визначено роль, мету та завдання фізичної терапії та ерготерапії у процесі реабілітаційного втручання. Розкрито структуру програми реабілітації та її змістово-процесуальне наповнення. Висновки. З урахуванням основних та супутніх порушень у пацієнтів із хворобою Альцгеймера, у процесі дослідження нами було розроблено комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії, яка включала: ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, працетерапію, лікувальну дозовану ходьбу. Метою реабілітаційного втручання було: поліпшення фізичного здоров’я та якості життя осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Досягнення поставленої мети конкретизується у поставленихзавданнях, серед яких: підвищення психоемоційного стану або зниження рівня перезбудження; підвищення рівня добової рухової активності; розвиток основних фізичних якостей: загальної витривалості, м’язової сили, координаційних здібностей (орієнтація у просторі, рівновага) та збільшення амплітуди рухів у суглобах; уповільнення прогресування когнітивних порушень. Дослідження проводилося упродовж 2018–2019 рр. на базі Комунальної установи Сумської обл. ради «Лебединський психоневрологічний інтернат», у якому взяли участь 14 осіб, серед них 9 жінок та 6 чоловіків віком від 65–66 років із хворобою Альцгеймера. Впровадження розробленої нами програми відбувалося упродовж п’яти місяців із дотриманні загальнодидактичних (активності, поступовості, доступності, наочності та ін.) і специфічних принципів, та відповідно до функціональних можливостей пацієнтів (щадному та щадно-тренувальномурухових режимах).
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Prymachok, Liudmyla. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ ВІДНОВЛЕННЯ РУХОВОЇ ФУНКЦІЇ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНИЙ ІНСУЛЬТ З УРАХУВАННЯМ ЇХНІХ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 221–34. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-221-234.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті зазначено, що найбільш частим і важким наслідком церебрального ішемічного інсульту є розлади рухової функції особистості. Характерний поліморфізм рухових порушень у хворих на церебральний ішемічний інсульт. При цьому загальним для них є лиш випадання або порушення довільних рухів (виникнення геміпарезу або геміплезії). Інші клінічні симптоми є великою мірою варіабельними і залежать певною мірою від розмірів ділянки ураження, її локалізації та ін. За оцінками різних науковців, стійкі розлади рухової функції спостерігаємо також у перші дні після захворювання в 70–80 % хворих, які пережили ішемічний інсульт. Розроблено «Функціональну методику відновлення рухової функції хворих на ішемічний інсульт з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей», засновану на психологічних принципах поетапності, послідовності та комплексності, а також на максимальному й адекватному психологічному впливі реабілітолога на пацієнта. Зазначено, що основними напрямами психотерапії та психокорекції в досліджуваних, котрі перенесли ішемічний інсульт, є допомога в усвідомленні пацієнтом його основних потреб, мотивів, настановлень, відносин; його внутрішніх конфліктів і механізмів психологічного захисту; особливостей поведінки та емоційного реагування, їх адекватності й реалістичності; корекція настановлень пацієнта; допомога у формулюванні та закріпленні адекватних форм поведінки на підставі особистісних досягнень у пізнавальній, мотиваційній, емоційній сферах; сприяння підвищенню позитивної мотивації на одужання й збільшення активності в боротьбі з хворобою на поведінковому рівні.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Михайлевич, М. Ю., та В. Ф. Макєєв. "Оклюзійні інтерференції і скронево-нижньощелепні розлади". CLINICAL DENTISTRY, № 1 (30 квітня 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.1.12041.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. На сьогодні немає жодної узгодженої оклюзійної концепції, яка давала би відповідь на розробку ефективної технології нормалізації оклюзійних контактів при тому чи іншому варіанті прикусу. Багато в чому складність ситуації пояснюється існуючою до тепер «оклюзійною незʼясованістю», яка затруднює оптимальний вибір тактики лікування оклюзійної інтерференції. Мета дослідження – проаналізувати джерела науково-медичної інформації відносно сучасних поглядів щодо впливу оклюзійних інтерференцій на скронево-нижньощелепні розлади. Матеріали і методи. Бібліографічний аналіз із питань взаємодії оклюзії і скронево-нижньощелепних суглобів. Результати досліджень та їх обговорення. Класична гнатологічна теорія заснована на принципах концепції середньостатистичного «ідеального» прикусу, і на основі якої побудований середньоанатомічний артикулятор, відходить на задній план. Стабільні трансверзальні та вертикальні положення нижньої щелепи забезпечують фісурно-горбкові контакти жувальних зубів, які перешкоджають зміщенню нижньої щелепи, здійснюючи «оклюзійний захист СНЩС». Напрямні площини зубів у сагітальному та трансверзальному напрямках впливають на характер оклюзійних рухів нижньої щелепи. Оклюзійні порушення, особливо після неадекватного протезування, своїм впливом на скронево-нижньощелепні розлади можуть проявитися через 4–6 років, що повʼязано з високими пристосувальними можливостями як мʼязів, так скронево-нижньощелепних суглобів. Висновки. Необхідно зазначити недостатність даних про закономірності впливу оклюзії у динаміці патологічних процесів на функцію жувальних мʼязів і скронево-нижньощелепні суглоби, а також в питаннях донозологічної діагностики порушень функцій жувальних мʼязів і СНЩС в ортопедичній стоматології.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Михайлевич, М. Ю., та В. Ф. Макєєв. "Оклюзійні інтерференції і скронево-нижньощелепні розлади". CLINICAL DENTISTRY, № 1 (30 квітня 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.12041.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. На сьогодні немає жодної узгодженої оклюзійної концепції, яка давала би відповідь на розробку ефективної технології нормалізації оклюзійних контактів при тому чи іншому варіанті прикусу. Багато в чому складність ситуації пояснюється існуючою до тепер «оклюзійною незʼясованістю», яка затруднює оптимальний вибір тактики лікування оклюзійної інтерференції. Мета дослідження – проаналізувати джерела науково-медичної інформації відносно сучасних поглядів щодо впливу оклюзійних інтерференцій на скронево-нижньощелепні розлади. Матеріали і методи. Бібліографічний аналіз із питань взаємодії оклюзії і скронево-нижньощелепних суглобів. Результати досліджень та їх обговорення. Класична гнатологічна теорія заснована на принципах концепції середньостатистичного «ідеального» прикусу, і на основі якої побудований середньоанатомічний артикулятор, відходить на задній план. Стабільні трансверзальні та вертикальні положення нижньої щелепи забезпечують фісурно-горбкові контакти жувальних зубів, які перешкоджають зміщенню нижньої щелепи, здійснюючи «оклюзійний захист СНЩС». Напрямні площини зубів у сагітальному та трансверзальному напрямках впливають на характер оклюзійних рухів нижньої щелепи. Оклюзійні порушення, особливо після неадекватного протезування, своїм впливом на скронево-нижньощелепні розлади можуть проявитися через 4–6 років, що повʼязано з високими пристосувальними можливостями як мʼязів, так скронево-нижньощелепних суглобів. Висновки. Необхідно зазначити недостатність даних про закономірності впливу оклюзії у динаміці патологічних процесів на функцію жувальних мʼязів і скронево-нижньощелепні суглоби, а також в питаннях донозологічної діагностики порушень функцій жувальних мʼязів і СНЩС в ортопедичній стоматології.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Передера, Р. В., та О. Ю. Сахарова. "ВИРІВНЮВАННЯ МЕДІО-ЛАТЕРАЛЬНОГО ДИСБАЛАНСУ КОПИТ У КОНЕЙ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (29 березня 2012): 135–38. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.01.33.

Повний текст джерела
Анотація:
Наведені причини порушення функцій копит і під-бір оптимальних способів лікування диспропорціймедіальної і латеральної копитних стінок у коней.Встановлено, що медіо-латеральний дисбалансзустрічається у 92 % коней із деформаціями ко-пит і супроводжується аритмією рухів, недоста-тнім виносом кінцівок, інколи кульґавістю та бо-лючістю у плечах, спині, попереку. Основними ліку-вальними заходами при цій патології є поступовета поетапне зменшення медіо-латеральноїдиспропорції й створення форми, що відповідаєанатомічно-правильним показникам здоровогокопита. Reasons abnormality of hoofs functions and optimalmethods of treatment disproportions of medial and lateralcoffin walls of horses are considered. Established thatmediolateral disbalance is found out at 92% of horsesbecause of deformation of hoofs and accompany witharrhythmia of motion, inefficient movement of limbs,sometimes lameness and having an ache of shoulders,back and loin. Gradual decrease of mediolateraldisproportion and creating of form that according to the right anatomical parameters of healthy hoof are general methods of treatment of disease.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Катюкова, Л. Д., В. В. Зінченко, Л. Д. Кравчук та А. П. Русанов. "Ефективність застосування ізометричних вправ у поєднанні з вправами на петлі гліссона в лікуванні пацієнтів з остеохондрозом шийного відділу хребта". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (30 листопада 2018): 62–67. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.2.62-67.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета. Оцінити вплив застосування методики тракції за допомогою петлі Гліссона та ізометричних вправ у відновленні пацієнтів з проявами цервікалгії на тлі остеохондрозу шийного відділу хребта. Методи. Теоретичний комплексний аналіз науково-методичної літератури та джерел, інструментальні методи досліджень (кількісне та якісне оцінювання больового синдрому за ВАШ та оцінювання ступеня порушення життєдіяльності за анкетуванням Оswestry). Результати. Проаналізовано результати власних досліджень лікування 46 хворих (28 жінок і 18 чоловіків) з клінічними і морфологічними проявами гриж міжхребцевих дисків шийного відділу хребта. На підставі отриманих результатів встановлено, що поєднання методу тракції шийного відділу та ізометричних вправ у порівняльному аспекті дають максимальний клінічний ефект, що виявляється в швидкому усуненні больового синдрому, неврологічних симптомів захворювання, нормалізації обсягу рухів у шийному відділі у пацієнтів з клінічними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта. Висновки. Застосування тракції на тлі медикаментозного лікування, кінезитерапії (ізометричних вправ) у пацієнтів із дегенеративними змінами у шийному відділі хребта дозволяє підвищити ефективність лікування, що підтверджується результатами власних досліджень. Означений підхід дозволяє досягти максимального функціонального результату.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

БАБИЧ, Наталія, та КАТЕРИНА ТИЧИНА. "КРИТЕРІАЛЬНО-ПОКАЗНИКОВА БАЗА ДІАГНОСТИКИ СКЛАДОРИТМІЧНОЇ СТРУКТУРИ МОВЛЕННЯ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 11–26. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-11-26.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття висвітлює питання мовленнєвого дизонтогенезу, що стосуються діагностики базових параметрів складоритмічної структури мовлення (складоритму) в дітей дошкільного віку із порушеннями рухової, сенсорної і мовленнєвої сфер. Розглянуто базове поняття «складоритм», яке трактується авторами як ритмічне чергування синтагматичних конструкцій різної структурної складності в мовленнєвому потоці, що забезпечується просодичними компонентами мовлення. Актуальною проблемою в дослідженні параметрів складоритму (рух-простір-ритм) є визначення показників й критеріїв їх оцінювання. Це дозволить з’ясувати особливості та стан складоритмічної структури мовлення для подальшого створення ефективних корекційно-розвивальних програм із застосуванням сучасних інноваційних технологій. Метою статті є обґрунтування критеріально-показникової бази дослідження складоритмічної структури мовлення у дітей дошкільного віку із ООП. Для реалізації поставленої мети було висвітлено основні засади її діагностики та здійснено обґрунтування показників базових параметрів складоритму, що спиралися на теорію рівнів побудови рухів М. Бернштейна. Було виділено чотири складові “ритморух” – рівень А (тонус), В (ритм); “ритмопростір” – рівень А, В, С (простір); “ритмовимова” – рівень А, В, С, D (номінант); “складоритм” – рівень А, В, С, D, E (розгорнуте мовлення). Відповідно до визначених показників авторами статті розроблені критерії оцінювання дисбалансу зазначених базових параметрів, що можуть оцінюватися відповідно до вікових особливостей. Запропонований підхід до діагностики та оцінювання стану сформованості складоритму в дітей дошкільного віку з ООП є інноваційним, адже ґрунтується на розумінні онтогенетичних закономірностей оволодіння параметрами складоритмічної структури мовлення та дає можливість у короткий термін визначити рівні їх сформованості. Перспективними напрямами реалізації окресленого дослідження є створення технології формування параметрів складоритмічної структури мовлення у дітей дошкільного віку з ООП для реалізації подальшого алгоритму мовленнєвої компенсації. Ключові слова: складоритмічна структура мовлення, синтагматичні конструкції, рухова організація мовлення, ритм мовлення, просторова організація мовлення, діти з комплексними порушеннями, порушення мовлення.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Lisovsky, Volodymyr. "ВИНИКНЕННЯ СЕПАРАТИЗМУ ТА ЙОГО РОЛЬ У ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ ПОЛІЕТНІЧНИХ ДЕРЖАВ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (7) (18 березня 2020): 148–65. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-148-165.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проаналізовано концептуальний підхід до дослідження сепаратизму, що передбачає територіально-політичний рух, мета котрого – відокремлення від країни частини її території та створення незалежної держави. Сепаратизм призводить до порушення єдності, суверенітету й територіальної цілісності держави, принципу непорушності кордонів. Уточнено сутність поняття досліджуваного феномену. Визначено терміни «сепаратизм» і «політика сепаратизму», виявлено специфіку сепаратизму в контексті інших етнооб’єднавчих і етнороз’єднавчих рухів. Виокремлено функціональні моделі політики сепаратизму, що проводяться з урахуванням характеру стратегічних цілей суб’єктів сепаратизму й типу панівних у певний історичний період міжнародних відносин. Розкрито суть подвійної природи сепаратизму, його специфіку на двох рівнях – внутрішньополітичному та міжнароднополітичному. Звертається увага на регіональні різновиди сепаратизму: західноєвропейський (нараховує вісім проявів сепаратизму); східноєвропейський (13 проявів сепаратизму); ісламський (шість проявів сепаратизму); азіатський (14 проявів сепаратизму); африканський (шість проявів сепаратизму); американський (чотири прояви сепаратизму). Доведено, що сепаратизм має глибокі історичні корені, котрі пов’язані з існуванням суперечності між історичними традиціями взаємодії держав на принципах державного суверенітету й непорушності кордонів, з одного боку, та принципах права націй на самовизначення, що утвердилися в практиці міжнародних відносин і передбачають можливість формування незалежних держав, осередків сепаратизму у світі, накладають відбиток на політико-географічне положення території. До вироблення конкретних рекомендацій стосовно зниження ризиків сепаратизму може призвести розуміння механізмів цього впливу.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Tjupak, Tatiana, Yuri Tjupak, Yuri Tjupak, Felix Filak та Volodymyr Tarasyuk. "Аналіз стану окремих показників фізичного й функціонального розвитку школярів 11–12 років із сутулістю". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3(47) (1 жовтня 2019): 72–77. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-03-72-77.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність. У звʼязку з тривалим сидінням на уроках, малорухливим способом життя в період навчання проблема формування правильної постави набуває особливого значення. Сутулість – найбільш поширена форма кіфозу (викривлення верхнього відділу хребта). Мета дослідження – аналіз стану окремих показників фізичного й функціонального розвитку школярів 11–12 років, у яких виявлено сутулість. Матеріал і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 12 хлопців із сутулістю віком 11–12 років та 12 здорових однолітків ЗОШ І–ІІІ ступенів с. Прилуцьке, Волинської області. Під час дослідження використовували теоретичні методи дослідження, клінічний огляд, анкетування, опитування, антропометричні методи, функціональні методи, діагностику рухових функцій. Результати дослідження. У ході дослідження визначено, що 57 (66,3 %) школярів мають різноманітні порушення постави. Анкетування й спілкування дали можливість визначити, що у хлопців із сутулістю спостерігали обмеження рухів хребта, що викликає біль та втому; зʼявляється важкість концентрувати свою увагу. Аналіз результатів антропометричного обстеження хлопців 11–12 років засвідчив, що зріст хлопців із сутулістю вищий за своїх однолітків без сутулості, показники маси тіла дещо збільшені, порівняно зі здоровими, що можна пояснити зменшеною руховою активністю; сила м’язів кисті сильнішої руки слабша в сутулих хлопців. Дані функціонального стану кардіореспіраторної системи підлітків 11–12 років свідчать про обмеження в руховій активності внаслідок сутулості. Проведене дослідження засвідчило, що сутулість впливає на рухливість хребта. Середній показник нахилу вперед у сутулих хлопців становив 1,62±0,7см., що не відповідає віковій нормі. Отримані середні показники сили мʼязів спини вказують на недостатній їх розвиток в обох групах. При цьому сила мʼязів спини в здорових підлітків значно більша, порівняно з хлопцями із сутулістю.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Pipchenko, Nataliia. "Поняттєво-категоріальні характеристики міжнародної Інтернет-комунікації як інструментарію зовнішньополітичної діяльності". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (29 травня 2017): 104–15. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-02-104-115.

Повний текст джерела
Анотація:
Проаналізовано поняттєво-категоріальні характеристики міжнародної інтернет-комунікації як інструменту зовнішньополітичної діяльності. Зазначено, що наукові дослідження у сфері комунікації, характеризуються такими етапами розвитку як здійснення емпіричних спостережень у сфері комунікації, розробка теорії масової комунікації, аналіз ролі масової комунікації в політичних процесах та формулювання теоретичних термінів, розробка методології та методів дослідження у сфері комунікації та розширення можливостей мас-медіа засобами «електронної революції», використання інноваційних комунікативних підходів до взаємодії у межах світового співтовариства. З’ясовано етапи формування підходів до трактування міжнародної інтернет-комунікації у контексті зовнішньої політики. Встановлено, що використання сучасного інструментарію міжнародної інтернет-комунікації привело до зміни усталених уявлень про роль і можливості участі міжнародних акторів у зовнішньополітичному процесі, зокрема щодо дій окремих нетрадиційних акторів міжнародних відносин у межах існуючих правових норм, спрямованих на процеси прийняття зовнішньополітичних рішень. Обґрунтовано наявність асиметричності міжнародної інтернет-комунікації та доведено її диференційований (позитивний/негативний) вплив на систему міжнародних відносин. Подано авторське визначення поняття «міжнародна інтернеткомунікація», яке використовується у сучасній науковій практиці як тотожне поняттям «соціальні медіаплатформи», «соціальні мережі», «нові медіа» та «комп’ютерно-опосередковані комунікації», і вживається для позначення взаємозв’язків, які складаються між міжнародно-політичними або суспільними акторами внаслідок використання сучасних мережевих технологій. Зазначено основні функції міжнародної інтернет-комунікації та зовнішньополітичної діяльності, такі як пояснювальна, прогностична, синтезуюча, методологічна, практична, а також проаналізовано вплив та структуру кожної функції зокрема. Встановлено, неоднозначність впливу соціальних медіаплатформ на зовнішню політику. Зазначено проблеми для міжнародної комунікації, такі як сприяння розвитку екстремістських рухів, недотримання безпеки збереження персональних даних, порушення авторських прав, поширення недостовірної та неправдивої інформації, що може впливати на політичні процеси в державі, зовнішньо-політична пропаганда.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Бойко, Анна, та Катерина Колиушко. "Ефективність застосування алгоритму фізичної терапії осіб після тотального ендопротезування кульшового суглоба". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 1 (3 липня 2021): 19–23. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.19-23.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотація. У статті подано оцінку ефективності впровадження алгоритму фізичної терапії пацієнтів після тотального ендопротезування кульшового суглоба на амбулаторному етапі відновлення. З огляду на те що до основних ускладнень після ендопротезування кульшового суглоба належать стійкі порушення його функціональності, обмеження мобільності та активності пацієнта у виконанні щоденної діяльності значно знижують і погіршують якість життя. Мета. Оцінити ефективність застосування алгоритму фізичної терапії пацієнтів після тотального ендопротезування кульшового суглоба у 3–4-й фазі відновного процесу. Методи. Теоретичні, соціологічні, клінічні, математичної статистики. Результати. У дослідженні брали участь 37 осіб 56,1 ± 8,2 року після тотального ендопротезування кульшового суглоба у 3–4-й фазі відновного процесу, яких було розподілено на основну та групу порівняння. При первинному обстеженні було виявлено, що у більшості пацієнтів спостерігалися знижені показники амплітуди рухів у суглобах, сили м’язів в ураженій кінцівці та погіршення їх мобільності. Застосування алгоритмізованого фізіотерапевтичного втручання для зазначених осіб базувалося на сучасних підходах: проблемно-орієнтований, пацієнт-центрований, мультидисциплінарний та комплексний. Алгоритм фізичної терапії в основній групі пацієнтів включав засоби і методи, які умовно було поділено на чотири компоненти: терапевтичні вправи (додатково тренування ходьби та переміщень), мануальна терапія (масаж, пасивні рухи, постізометрична релаксація); апаратна фізіотерапія (процедури електроміостимуляції); рекомендації зі щоденної активності та мобільності. Для пацієнтів групи порівняння застосовували стандартні реабілітаційні заходи. При повторному обстеженні у результаті застосування алгоритму реабілітаційних заходів було виявлено достовірну позитивну динаміку на рівнях структури, функції і діяльності та участі за МКФ у пацієнтів обох груп, проте в основній групі більшість зазначених показників була достовірно кращою. Ключові слова: кульшовий суглоб, фізична терапія, алгоритм, відновний процес.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Protsyk, Liubov. "Негативні психічні стани та реакції працівників поліції в екстремальних умовах службової діяльності". Проблеми політичної психології 24 (30 грудня 2021): 172–85. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol24-year2021-73.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність дослідження. Виконання службових завдань працівниками поліції в екстремальних умовах з психологічної точки зору характеризуються впливом на психіку особистості широкого спектра несприятливих стрес-факторів. Тривале здійснення своїх службових обов’язків у надто напружених, екстремальних умовах може призводити до дезадаптації, нервово-психічного перенапруження, результатом чого є розвиток стійких негативних психічних станів. Проблема психічних станів є однією з маловивчених і складних у психологічній науці, зокрема в її прикладних розділах, пов’язаних із професійною діяльністю особистості в екстремальних умовах. Метою статті є аналіз особливостей негативних психічних станів та реакцій працівників поліції в екстремальних умовах службової діяльності. Методи і методологія. На основі комплексного аналізу наукових джерел досліджено негативні психічні стани та реакції, які виникають у працівників поліції під час виконання службових завдань в екстремальних умовах: професійний стрес, невроз, стомлення, монотонія, персервація, ригідність, фрустрація, страх, паніка, істерика, афект. Результати дослідження. Охарактеризовано найбільш типові умови і стрес-чинники, які найчастіше зустрічаються при виконанні працівниками поліції свого професійного обов’язку і приводять до виникнення негативних психічних станів та реакцій. Показано, що при виконанні професійних обов’язків високого рівня відповідальності, що потребують пошуку швидких й нестандартних варіантів виходу з екстремальної ситуації, у працівників поліції можуть проявлятися розгубленість, зниження координованості i точності рухів, уповільнення реакції, порушення логіки міркувань, зниження критичності мислення та розсіяність уваги. Запропоновано шляхи екстреної психологічної допомоги при негативних психічних реакціях. Практична значущість та перспективи подальших досліджень. Дослідження зовнішніх та внутрішніх стрес-факторів, що впливають на особистість працівника поліції в екстремальних умовах службової діяльності, сприятиме розробці засобів і методів психологічної профілактики негативних психічних станів та реакцій у працівників поліції.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Чабанюк, Сергій. "КОМОРБІДНА ПАТОЛОГІЯ У ХВОРИХ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ІЗ ЛЕГКОЮ РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ". Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine, № 1-2 (30 грудня 2021): 81–89. http://dx.doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-10.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність. Проведені в останні роки дослідження показали, що як в Україні, так і за кордоном, відзначається збільшення числа дітей і підлітків з розумовою відсталістю, при цьому зростання захворюваності відбувається в основному за рахунок збільшення числа легких форм патології. У даної категорії хворих спостерігається широкий діапазон супутньої психічної та соматичної патології.Мета дослідження. Вивчити існуючу коморбідну патологію у осіб з легкою розумовою відсталістю підліткового віку та її вплив на перебіг основного захворювання.Матеріали та методи дослідження. На базі Криворізького психоневрологічного диспансеру (м. Кривий Ріг), за умови інформованої згоди, було проведено двоетапне дослідження, в рамках якого було обстежено 154 хворих 2003-2008 років народження, які знаходилися на диспансерному спостереженні підліткового психіатра по досягненні 15 річного віку. В ході дослідження були використані клініко-епідеміологічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний методи. В якості основного інструменту дослідження використовувалася «Карта для клініко-епідеміологічних досліджень».Результати дослідження. Серед коморбідних психічних розладів підлітків з легкою розумовою відсталістю було виявлено чотири основні групи: розлади поведінки – 40,91%, специфічний розлад розвитку мови в 37,01%, неврозоподібні розлади 26,62% та органічний астенічний розлад у 24,03%. Серед неврологічної патології переважали функціональні розлади рухів 43,5%, дизартрія – 26,62%, вегетативні розлади – 20,78%, ЧМТ – 17,53%. Серед коморбідної соматичної патології найчастіше були представлені захворювання кістково-м›язової системи 53,89%, порушення зору 28,57%, патологія органів дихальної системи – 27,92%, захворювання шлунково-кишкового тракту – 22,08%.Висновки. Вплив коморбідної патології на перебіг легкої розумової відсталості носить комплексний і системний характер – неврологічна та соматична патологія потенціюють виникнення та розвиток психопатологічних розладів. Наявність коморбідної патології у даного контингенту хворих збільшує тривалість та частоту стаціонарного лікування, сприяє розвитку неврозоподібних розладів, призводить до поглиблення соціальної дезадаптації.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Локес-Крупка, Т. П., Н. С. Канівець, Л. П. Каришева, О. Д. Соболєва та Я. Р. Обідний. "РЕНТГЕНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОБАКИ ЗА НАЯВНОСТІ РОЗШИРЕНОГО СТРАВОХОДУ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 254–58. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.33.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті наведений опис клінічного випадку мегаезофагусу у свійського собаки породи пекінес ві-ком 8 років, масою тіла 5 кг. Тварину досліджували за загальноприйнятою схемою, а саме збір анам-нестичних даних, клінічні дослідження (термометрія, пальпація, аускультація), рентгенографія стравоходу. Анамнестичні дані: пригнічення загального стану, неспокій, анорексія, часті ковтальні рухи, задишка, кашель, гіперсалівація, періодичне блювання після годівлі, або пиття. У собаки під час огляду виявили пригнічення загального стану на тлі неспокою, збільшення частоти дихальних рухів (29 рух./хв.), частоти скорочень серця (135 уд./хв.), температура тіла була в межах фізіологічних коливань і становила 38,3 С, за пальпації стравоходу болючості не виявлено. За результатами клі-нічних досліджень лікар ветеринарної медицини не встановив розвитку розширення стравоходу. Але слід відмітити, що відмічені у хворої собаки дані анамнезу вказували на дисфагію та були ознаками розширення стравоходу (мегаезофагусу). Наступним кроком були проведені рентгенологічні дослі-дження стравоходу (ділянки голови, шиї та грудного відділу) хворої собаки. На рентгенограмі мегае-зофагус візуалізувався як протяжне розширення стравоходу діаметром 26,79 мм, яке було заповнене як рідиною, так і газами. Водночас у грудній порожнині виявляли вогнища пневмонічної інфільтрації. Одержані дані рентгенологічного дослідження хворої собаки чітко візуалізують розширення стра-воходу (мегаезофагус), що спричинює порушення метаболізму. Кормовий ком, просочений слиною і частково пережований, надходить у стравохід, який починає скорочуватися. Скорочення останньо-го проходять за наявності м’язового шару, однак у разі патології стравоходу, зокрема розширення, стінка езофагусу розтягнута і напружена, тому м’язи не скорочуються. Кормова маса не може просуватися далі і починає загнивати. Утворені токсини гнильної мікрофлори отруюють організм собаки, спричиняють запалення стравоходу, носа, бронхів і навіть легень. Прогноз, як уже зазнача-лось, обережний і часто несприятливий. Отже, проведення обстеження собаки породи пекінес із засто-суванням рентгенологічного дослідження дозволило встановити остаточний діагноз – мегаезофагус.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ, Микола, та Лілія СТРЕЛЬБИЦЬКА. "ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ТА СОЦІАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ РЕЛІГІЙНИХ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ В УКРАЇНІ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СВОБОДУ СОВІСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки 60, № 1 (23 лютого 2022): 52–57. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2021.1.9.

Повний текст джерела
Анотація:
Відносно самостійне існування держави і церкви, не виключає їх духовної єдності через суспільство. З відомих причин, на сучасному етапі розвитку демократичної України питання захисту свободи совісті і віросповідання в контексті міжконфесійних відносин все частіше привертають до себе увагу науковців. Метою статті є дослідження історико-правових та соціальних передумов релігійних взаємостосунків в Україні в контексті забезпечення релігійної безпеки держави. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, як-от: 1) дослідження взаємозв’язку права на свободу совісті та міжрелігійних відносин в Україні; 2) розкриття сутності поняття релігійних конфліктів та конфліктів на релігійному ґрунті; 3) визначення факторів, що впливають на радикалізацію релігійного чинника в сучасних умовах в Україні. Наукова новизна. У статті історико-правові та соціальні передумови релігійних взаємостосунків в Україні розглядаються як складова забезпечення невід’ємного права людини на свободу совісті, що безпосередньо впливає на стан релігійної безпеки держави в умовах зовнішньої гібридної агресії. Як висновок, у статті наголошується, що на внутрішню нестабільність в Україні суттєво впливає ускладнення та радикалізація релігійного чинника, під впливом низки зовнішніх факторів, таких, як інформаційна та гібридна війна з боку суміжних держав, пряма підтримка антиукраїнських сил та рухів, що виступають під гаслами порушення існуючої територіальної цілісності України або завдання іншої шкоди її національним інтересам. Основними методами використання релігійного фактора в Україні сьогодні є: проведення акцій інформаційного впливу та спеціальних інформативних операцій, поширення чуток і пліток про расову, релігійну чи національну нетерпимість в Україні, маніпулювання свідомістю населення тощо. Цілями окремих політичних сил іноземних держав є використання існуючих конфліктів на релігійному ґрунті для проведення антиукраїнської діяльності; провокація ескалації релігійної ворожнечі з метою дестабілізації внутрішнього суверенітету України; диверсифікація громадської думки; використання релігійної ворожнечі, як окремої складової гібридної війни.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Yu.O., Krykunenko. "THEORETICAL ANALYSIS OF THE STUDY OF SPEECH FEATURES IN AUTISTIC DISORDERS IN CHILDREN OF PRESCHOOL AGE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 128–32. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-19.

Повний текст джерела
Анотація:
The effectiveness of the process of socialization of a child with autism spectrum disorders depends on a number of complex unresolved issues, as well as on the theoretical and methodological development of correctional programs. Despite the large number of works devoted to the study of various aspects of the development of children with ASD, it should be noted that in the domestic and foreign literature has not formed an established, full definition of this issue.The purpose of the article is to review the theoretical aspect of the study of speech features in autistic disorders in preschool children. The analysis of domestic and foreign literature on the problem of RAS, its essence, speech features and communicative interaction of children with others. Manifestations of speech development in preschool children with autism spectrum disorders that affect the process of socialization are characterized. The variety of behavioural features of children with ASD and personality traits are considered.It is established that autism spectrum disorders in children have a number of characterological features of development and behaviour that are not inherent in other nosologies, namely: stereotyped movements and manifestations, communication disorders (verbal and nonverbal), regression of interests, lack of interest in interacting with others. Most scientists have come to the conclusion, that RAS is a specific state of a child’s development, which manifests itself in sensory-perceptual disorders and deficits, and therefore requires detailed study and development of corrective techniques that will allow to correct personality development. It was found that preschoolers with autism spectrum disorders have a number of difficulties in establishing social interaction, which is associated with the characteristics of development, and significantly affects the process of socialization of the child in society. The researchers noted that the inclusive education of children with ASD should be based on two areas: behaviour correction and the formation of skills and abilities. Correction methods should be developed individually through a comprehensive approach to the individual.Key words: autistic disorders, ASD, speech development, communicative activity, socialization. Ефективність процесу соціалізації дитини з розладами аутистичного спектра залежить від низки складних невирішених питань, а також від теоретико-методологічного розроблення корекційних програм. Незважаючи на велику кількість праць, які присвячені дослідженню різних аспектів розвитку дітей з РАС, необхідно констатувати, що у вітчизняній та зарубіжній літературі так і не сформовано усталеної, повноцінної дефініції з цього питання.Мета статті – огляд теоретичного аспекту дослідження мовленнєвих особливостей у разі аутистичних порушень у дітей дошкільного віку. Проведений аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури щодо проблеми виникнення РАС, його сутності, мовленнєвих особливостей і комунікативної взаємодії дітей з оточуючими. Охарактеризовані прояви мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектра, які впливають на процес соціалізації. Розглянуто різноманіття особливостей поведінки дітей з РАС та характерні риси особистості.Встановлено, що розлади аутистичного спектра у дітей мають низку характерологічних особливос-тей розвитку та поведінки, які не притаманні іншим нозологіям, а саме: стереотипність рухів та проявів, порушення комунікації (вербальної та невербальної), регідність інтересів, відсутність зацікавленості у взаємодії з оточуючими. Більшість науковців прийшли до думки, що РАС – це специфічний стан розвитку дитини, який проявляється у сенсорно-перцептивних розладах та дефіциті, а тому потребує детального вивчення та розроблення корекційних методик, які дадуть можливість корегувати розвиток особисто-сті. Виявлено, що дошкільники з розладами аутистичного спектра мають низку труднощів у встановленні соціальної взаємодії, що пов’язано з характерологічними особливостями розвитку, суттєво впли-ває на процес соціалізації дитини у суспільство. Дослідники зазначали, що інклюзивна освіта дітей з РАС повинна базуватися на двох напрямах: корекції поведінки та формування навичок та умінь. Мето-ди корекції повинні розроблятися індивідуально шляхом комплексного підходу до стану особистості.Ключові слова: аутистичні порушення, РАС, мовленнєвий розвиток, комунікативна діяльність, соціалізація.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Markin, L. B., та T. V. Fartushok. "ПРОФІЛАКТИКА РОЗЛАДІВ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ПЛАЦЕНТИ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 березня 2021): 106–10. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11847.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета дослідження – можливості профілактики ускладнень гестаційного процесу. Матеріали і методи. Першу групу спостереження склали 25 жінок, у яких при 28–30-тижневому терміні вагітності виникли початкові ознаки порушення життєдіяльності плода. Другу групу склали 25 жінок, яким з метою профілактики передчасних пологів із 22–24-тижневого терміну вагітності призначали вагінально мікронізований прогестерон прогінорм геста 200 мг на добу. Третю групу склали 25 вагітних групи ризику функціонального диференціювання плаценти, які з 22 тижня вагітності приймали прогестерон 200 мг на добу вагінально. Оцінку розвитку плода проводили за допомогою ультразвукової системи SA-8000 EX. Мінімальний об’єм фетометрії включав визначення біпарієтального розміру головки (БПР), довжини стегнової кістки (ДС) і середнього діаметра живота (ДЖ), визначали також кількість генералізованих (ГР) і тривалість епізодів постійних дихальних (ДР) рухів плода, використовували індекс ГР та індекс ДР. Реєстрацію кардіотахограми проводили монітором типу 8030 А фірми «Hewlett-Packard». Результати дослідження та їх обговорення. Проведені дослідження показали, що середній показник біофізичного профілю плода (БПП) у вагітних першої групи дорівнював (5,6±0,3) бала. При цьому базальна частота серцевих скорочень (БЧСС) у плода складала (171,3±4,3) уд./хв, спостерігався ундулюючий тип варіабельності. Амплітуда миттєвих осциляцій – (3,4±0,5) уд./хв, частота – (3,0±0,4) уд./хв, реєструвалися поодинокі (2,2±0,3) акцелерації помірної амплітуди ((16,5±0,8) уд./хв) і тривалості ((17,8±1,6) с). У 24 % випадків відмічені окремі (1,5±0,4) децелерації. Амплітуда останніх складала (18,5±1,7) уд./хв, тривалість (20,4±1,9) с. Було виявлено лише (2,3±0,5) ГР, поодиноких короткочасних ((25,5±3,4) с) епізодів постійних ДР. Індекс ГР складав (2,3±0,4) %, індекс ДР – (2,6±0,4) % (р˂0,05). У першій групі при наявності у 48 % випадків плацента відрізнялась високою ехогенністю. У вагітних другої групи виявили фетальний дистрес у 12 % випадків. У третій групі розлади функціонального диференціювання плодової частини плаценти мали місце у 24 % вагітних. Висновки. Призначення прогінорм геста вагітним групи ризику розладів функціонального диференціювання плодової частини плаценти позитивно впливає на перебіг процесів функціонального диференціювання плодової частини плаценти, забезпечує профілактику фетального дистресу.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Zastavna, Olha. "Значення розвитку вестибулярного апарату для формування усного мовлення у дітей з порушенням слуху за верботональною методикою". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3 (43) (27 вересня 2018): 49–55. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-49-55.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність дослідження. На сьогодні у світі існує багато різних підходів до виховання й навчання дітей із порушеннями слуху. Однією з альтернативних систем реабілітації дітей із порушеннями слуху, що принципово відрізняється від традиційних підходів, є верботональна методика. Вона передбачає одночасний розвиток усіх органів чуття, не пропонує ізолювати окремий вид сприйняття, не перебільшує роль певного стимулу або заміну іншим лінгвістичним кодом. Основним завданням методики є гармонійний розвиток дитини, її підготовка до соціальної адаптації та інтеграції, ураховуючи індивідуальні здібності. Мета дослідження – висвітлення особливостей розвитку вестибулярного апарату для формування усного мовлення в дітей вз порушенням слуху за верботональною методикою. Матеріали методи дослідження. Аналіз наукових джерел, зорово-моторної координації, швидкості й точності рухів, розвитку сприйняття, зорової пам’яті, оцінки слухового розвитку, координації. Обстежено 40 дітей дошкільного віку. Основну групу 1 (ОГ1) склала 21 дитина віком 5,2±0,1 роки (10 хлопчиків, 11 дівчат), контрольну (КГ1) – 19 дітей. Критеріями виключення було пацієнти з аутичним спектором та розумовую відсталістю. Результати. Представлено результати реабілітації дітей на основі результатів оцінки психомоторного розвитку. Методика має комплексний характер і включає такі елементи, як стан зорово-моторної координації, швидкість і точністю рухів, розвиток сприйняття, зорової пам’яті, оцінка слухового розвитку, координації. Висновки. Визначено, що розвиток вестибулярного апарату відіграє важливу роль у розвитку усного мовлення й спрямований на відновлення слухомовних навиків для нормального функціонування індивіда. Показано, що в процесі реабілітації потрібно приділяти особливу увагу цілісному гармонійному розвитку особистості, відновленню інтелектуального розвитку, фізичного, духовного та мовного зростання дитини на основі її потенційних здібностей. Своєчасна та правильно організована реабілітаційна робота забезпечує належний розвиток індивіда й сприяє швидкій соціалізації дитини. Перспективу подальших досліджень убачаємо в розробці реабілітаційних заходів для цього контингенту хворих з використанням верботональної методики.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

БАРНА, Христина, Оксана ЧЕКАН, Оксана КАС’ЯНЕНКО та Вікторія ФІЗЕР. "ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МУЗИЧНО-РИТМІЧНИХ РУХІВ У ПОДОЛАННІ ПОРУШЕНЬ ЗВУКО-СКЛАДОВОЇ СТРУКТУРИ СЛОВА". Humanities science current issues 3, № 30 (18 вересня 2020): 218–23. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.3/30.212505.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

M.O., Borovyk. "COMPLEX COMBINATION OF PROFESSIONAL TRAINING DIRECTIONS AND THE PURPOSE OF FORMATION OF PHYSICAL ENDURANCE IN FUTURE POLICE OFFICERS." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 56–63. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-8.

Повний текст джерела
Анотація:
This work covers issues related to the formation of physical endurance of future police officers through a comprehensive combination of directions of physical, tactical, fire and psychological training.The term physical training of a police officer is considered. Physical training of police officers is a specialized professional-applied system of physical education, which is aimed at maintaining health, preservation creative and labor activity, comprehensive development of physical and mental qualities, special-applied and vital skills and abilities needed to perform official tasks, its general and special tasks are defined.The effectiveness of the use of techniques of physical impact by police officers depends on the development of physical qualities. The development of the speed component of physical endurance allows you to get ahead of the opponent, react faster and gain time in the fight. The manifestation of complex forms of speed features is closely related to the level of development of strength, flexibility, coordination skills, perfection of the technique of performing a certain motor action.Realization of techniques of physical impact forces police officers to develop such a feature as flexibility.Such actions occur during the use of police coercive measures, prosecution of offenders, overcoming various obstacles.In difficult, unpredictable conditions, motor tasks will be performed more effectively by employees with a sufficient level of dexterity development. The main elements of dexterity are coordination, accuracy, timeliness and rationality of movements and actions.The development of the force component of certain muscle groups will improve the manifestation of “the explosive force” of a police officer, which is relevant when apprehending an offender who commits malicious disobedience.The essence of tactical, fire and professional-psychological training of future police officers is revealed, their directions and means of realization are defined.It was found that providing a combination of directions of training (physical, tactical, fire and psychological) is possible if the cadets master the algorithms of police action in different situations of professional activity both during training and during training and internships.An example of a scenario of a situational task on the topic: “Group violation of public order” is offered, which will allow to solve a number of questions, namely: 1) to master actions at the termination of group violation of a public order; 2) to improve actions on observance of measures of personal safety; 3) improve communication tactics; 4) to improve the skill of “contact and cover”.Key words: professionally important qualities, cadet, professional training, physical endurance, situational task, integrated approach. У праці розглянуто питання, пов’язанні з формуванням фізичної витривалості майбутніх офіцерів поліції шляхом комплексного поєднання напрямів фізичної, тактичної, вогневої та психологічної підготовки.Розглянутий термін фізична підготовка поліцейського, а саме фізична підготовка поліцейських – це спеціалізована професійно-прикладна система фізичного виховання, яка спрямована на збереження здоров’я, творчої та трудової активності, усебічний розвиток фізичних і психічних якостей, спеціально-прикладних і життєво важливих умінь і навичок, необхідних для виконання службових завдань, визначені її загальні та спеціальні завдання.Ефективність виконання прийомів фізичного впливу працівниками поліції залежить від розвитку фізичних якостей. Розвиток швидкісного складника фізичної витривалості дає змогу випередити суперника, відреагувати швидше й виграти час у поєдинку. Вияв комплексних форм швидкісних рис тісно пов’язаний із рівнем розвитку сили, гнучкості, координаційних здібностей, досконалістю техніки виконання певної рухової дії.Виконання прийомів фізичного примусу вимагає від поліцейських розвитку такої риси, як гнучкість.Такі дії виникають під час застосування поліцейських заходів примусу, переслідування правопоруш-ників, подолання різноманітних перешкод.У складних, непередбачуваних умовах ефективніше виконуватимуть рухові завдання працівники з достатнім рівнем розвитку спритності. Основними елементами спритності є координованість, точність, своєчасність і раціональність рухів і дій.Розвиток силового складника окремих груп м’язів дасть змогу вдосконалити прояв вибухової сили поліцейському, що є актуальним при затриманні правопорушника, який чинить злісну непокору.Розкрита сутність тактичної, вогневої та професійно-психологічної підготовки майбутніх офіцерів поліції, визначені їх напрями й засоби реалізації.Установлено, що забезпечення поєднання напрямів підготовки (фізичної, тактичної, вогневої та психологічної) можливо за умови оволодіння курсантами алгоритмами дій поліцейського в різних ситуаці-ях професійної діяльності як під час проведення навчальних занять, так і під час проходження навчальної практики і стажування на посаді.Запропоновано приклад сценарію ситуаційного завдання на тему: «Групове порушення публічного порядку», що допоможе вирішити низку питань, а саме: 1) оволодіти діями при припиненні групового порушення публічного порядку; 2) удосконалювати дії з дотримання заходів особистої безпеки; 3) удосконалити тактики комунікації; 4) удосконалювати вміння здійснювати «контакт і прикриття».Ключові слова: професійно важливі якості, курсант, професійна підготовка, фізична витривалість, ситуаційне завдання, комплексний підхід.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Андрієнко, Г., О. Шинкарук та Ю. Литвиненко. "Біомеханічний контроль стійкості та рівноваги кваліфікованих спортсменок у черліденгу в дисципліні чер-данс- фристайл-дует методом стабілографії". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (20 грудня 2021): 3–12. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.3-12.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. Мета. Довести ефективність та практичну реалізацію методу стабілографії для контролю виконання техніки рухів у змагальній композиції, а саме стійкості та рівноваги кваліфікованих спортсменок у черліденгу в дисципліні чер-данс-фристайл-дует. Методи. Теоретичні, емпіричні, метод стабілографії. Результати. Аналіз отриманих даних свідчить, що у спортсменок, які спеціалізуються в чер-данс-фристайл-дует, спостерігається середній рівень якості функції рівноваги (60,57–89,21 %) у пробі з розплющеними очима та низький (25,86–49,41 %) у пробі із заплющеними очима. Це свідчить про невисокий рівень розвитку зорового аналізатора та низький рівень розвитку пропріорецепторів. На період дослідження спортсменки вивчали нову змагальну програму, в якій особливе місце відводили елементам рівноваги, сенсорній координації. Результати досліджень були враховані при коригуванні процесу підготовки в напрямі підвищення координованості, рівноваги, роботи над пропріорецепторами та зоровим аналізатором. Недостатність сенсомоторної координації може позначатися на порушенні стійкості тіла і системи тіл; просторово-тимчасового орієнтування тіла на опорі і без неї; темпо-ритмовій структурі; диференціюванні параметрів рухів. Для тренувань було запропоновано тренажери рівноваги, які є спеціальними комп’ютерними програмами біологічного зворотного зв’язку, що базуються на візуалізації положення центру тиску або управління певними діями за допомогою переміщення спортсменки. Дані тренажери дозволяють розвивати різні спеціалізовані навички координації балансувальних рухів в основній стійці. Використання тренажерного обладнання зі зворотним біологічним зв’язком дозволило підвищити рівень якості рівноваги, що відзначилося при виконанні нової змагальної вправи: у спортсменок зменшилася кількість помилок при виконанні елементів рівноваги на 34 %, в парі вони продемонстрували сенсомоторну координацію. Проведені дослідження та багаторічний досвід застосування методу стабілографії свідчать про його високу інформативність для складнокоординаційних видів спорту. Цей метод дозволяє визначити діяльність зорових та пропріорецептивних аналізаторів, що впливають на функцію рівноваги. В черліденгу при складанні змагальної програми важливими елементами є складність і точність рухів, стійкість при виконанні елементів, контроль корпуса і всіх частин тіла під час виконання рухів і елементів, перенесення ваги тіла, максимальне використання простору змагального майданчика, перебудови, взаємодії в парі, згладжені зміни позицій і положень тощо. Поєднання методу контролю за допомогою стабілографії та використання тренажерів рівноваги дозволили спортсменкам підвищити рівень якості рівноваги та зменшити кількість помилок при виконанні змагальної програми. Ключові слова: черліденг, дисципліна чер-данс-фристайл-дует, рівновага, стабілографія,контроль.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

Tsymbaliuk, Yu V. "Результати довготривалої електростимуляції при наслідках ушкодження малогомілкового нерва". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 5.59 (1 травня 2013): 39–42. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.5.59.2013.85545.

Повний текст джерела
Анотація:
У роботі наведені результати хірургічного лікування 25 хворих із наслідками ушкодження малогомілкового нерва з використанням системи для довготривалої електростимуляції «Ней-сі-3М». Система вітчизняного виробництва є індивідуальною та надає можливість проведення сеансів прямої електростимуляції в домашніх умовах декілька разів на добу протягом тривалого часу. Загалом отримали позитивні результати у вигляді збільшення обсягу та сили рухів у кінцівках різного ступеня, відновлення чутливих порушень та зникнення або зменшення больового синдрому у 18 (72 %) хворих. При неефективності консервативного лікування та наявності показань до оперативного втручання у хворих з ушкодженням малогомілкового нерва використання довготривалої електростимуляції надає більше шансів для відновлення втрачених функцій кінцівки, регресу больового синдрому та вегетативно-трофічних порушень.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Ivanitsky, Roman, Alla Alеshіna та Alexander Bychuk. "До питання доцільності впровадження варіативного модуля «фітнес» у процес фізичного виховання дітей із вадами слуху". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(42) (26 липня 2018): 59–63. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-59-63.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність. Адаптивне фізичне виховання – новий напрям у науковому та освітньому просторі, який потребує постійного розвитку й удосконалення, за допомогою пошуку нових форм і методів роботи з дітьми, котрі мають різні вади в індивідуальному розвитку. Аналіз наукової та науково-методичної літератури, Інтернет-джерел й ознайомлення з практикою роботи спеціальних шкіл для дітей із вадами слуху дає підставу стверджувати, що зміст програм із фізичного виховання для цієї категорії школярів є недостатньо розробленим. Мета дослідження – вивчити можливість впровадження елементів фітнесу в процес фізичного виховання дітей із вадами слуху. У процесі дослідження ми використовували такі методи, як аналіз науково-методичних літературних та Інтернет-джерел, синтез, систематизація, конкретизація. Результати дослідження. Ураження слухового аналізатора позначається на роботі вестибулярного й кінестетичного апаратів, що супроводжується затримкою формування прямостояння, порушенням м’язового тонусу та здатності підтримки рівноваги, недорозвиненням просторової орієнтації, утрудненнями в диференціації рухових відчуттів і виконанні складнокоординаційних рухів. У зв’язку з цим важливого значення набуває впровадження в спеціальній школі для дітей означеної нозології відповідної системи педагогічних заходів, яка б забезпечувала належний рівень розвитку фізичних якостей у поєднанні з корекційно-оздоровчою спрямованістю процесу адаптивного фізичного виховання. Висновки. Наявність суперечностей між психологічними, соціальними й фізичними потребами дітей із вадами слуху та їхніми можливостями визначає пошук і наукове обґрунтування ефективних шляхів корекції наявних у них рухових порушень засобами адаптивного фізичного виховання, зокрема впровадженням варіативного модуля «Фітнес» із використанням таких його видів, як «Степ-аеробіка», «Фітбол-гімнастика», «Пілатес» та «Стабілізація», і відповідного обладнання, зокрема еспандера-тренажера «Метелик», еспандера «Mini Bands», гумових стрічок, обручів для Пілатесу, степ-платформ, фітболів, балансувальних платформ.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Сяо Я, Лон. "СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ В СИСТЕМІ НАВЧАННЯ АРТИСТІВ БАЛЕТУ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 52 (2019): 53–68. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2019.52.04.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті порушено проблему підвищення ефективності класичного тренажу в системі підготовки сучасних артистів балету. Традиційне виховання та вдосконалення виконавської майстерності ґрунтується на точному дотриманні суворих вимог при максимальних фізичних зусиллях щодо виконання рухів та вправ, що є запорукою отримання необхідного результату згідно з вимогами балетного мистецтва. Однак, зважаючи на його стрімкий розвиток та філософсько-психологічну спрямованість, навчання артистів балету, окрім традиційних академічних підходів, слід спрямовувати на соматичні практики, що досі не знайшло поширення в структурі класичного тренажу. В межах хореологічного та педагогічного наукового дискурсу визначення та обґрунтування сучасних педагогічних підходів у системі підготовки висококваліфікованих балетних виконавців не знайшло повноцінного висвітлення. З огляду на це, в дослідженні окреслено, проаналізовано та запропоновано умовні назви можливих педагогічних підходів до вдосконалення виконавської техніки артистів балету на уроці класичного танцю: «анатомічний» («біомеханічний») – ґрунтується на анатомічних та біомеханічних властивостях організму, реалізується шляхом досконалого тлумачення механізму роботи м’язів, зв’язок та суглобів, що відповідають за виконання того чи іншого руху; «кінестезичний» – ґрунтується на особистому відчутті рухів виконавцем, реалізується за рахунок власного «ставлення» танцівника до специфіки руху та його покрокового опанування через фокусування спочатку на різних його аспектах, а потім комплексному засвоєнні; «асоціативий» – ґрунтується на образному трактуванні рухів та вправ, реалізується за допомогою використання педагогом влучних порівняльних характеристик; «музично-ритмічний» («евритмічний») – ґрунтується на мелодико-ритмічних властивостях рухів, реалізується за рахунок м’язового відчуття ритму та мелодії, аналітичної ритмо-пластичної інтерпретації музики; індивідуальний – ґрунтується на особистих анатомічних, технічних та психологічних можливостях танцівника, реалізується шляхом урахування індивідуальних особливостей виконавця з метою виявлення найкращих можливостей та розвитку до необхідного рівня слабко виражених. У межах кожного із зазначених підходів (окрім «кінестезичного») виокремлено традиційний елемент та визначено шляхи до їх удосконалення, як засобу створення новаторського вектору у навчанні артистів балету. Обґрунтовано сенс «кінестезичного» підходу, як такого, що досі не використовувався в системі навчання артистів балету, та виявлено доцільність його застосування. Зроблено припущення, що сучасні педагогічні підходи сприятимуть реформуванню системи класичного тренажу, покликаного виховати універсального артиста балету, здатного усвідомлювати всі аспекти рухів і власні фізіологічні та психологічні відчуття під час їх виконання.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

Гусєва, Тетяна. "ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ КОРЕКЦІЇЇ ЛЮДЕЙ ІЗ ІНВАЛІДНІСЮ ВНАСЛІДОК ІНТЕЛЕКТУЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), № 9(103) (30 листопада 2020): 33–43. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/033-043.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми трудового виховання як засобу корекції людей із інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень. Окреслено шляхи допомоги таким людям в умовах реабілітаційної установи, до яких віднесено розвиток особистих трудових умінь людей із інвалідністю; збагачення уявлень про навколишнє середовище в процесі праці; розвиток уявлень, сприймання, мислення, набуття вмінь планувати та передбачати результат праці, оволодіння різними знаряддями праці; виховання потреби й готовності працювати в колективі; розвиток дрібної моторики, зорової та рухової координації, координації рухів рук, виховання взаємодопомоги, колективізму, готовності працювати, формування позитивного ставлення до праці дорослого, уміння доводити працю до кінця; виховання працювати правильно, охайно; розвиток мовленнєвого спілкування, розширення та збагачення словника. Ефективність роботи залежала від її цілеспрямованості й систематичності, створення відповідних умов для розвитку якостей, необхідних для трудової діяльності, усвідомлення мети та характеру праці, умов її виконання, дотримання охоронно-педагогічного режиму з урахуванням специфічних особливостей психічного розвитку кожної особистості.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Руденко, Анна, Юрій Лянной та Олександр Звіряка. "ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ АМПЛІТУДИ РУХІВ ТА СИЛИ ОКРЕМИХ М’ЯЗОВИХ ГРУП У ДІТЕЙ ІЗ НАСЛІДКАМИ ДИСПЛАЗІЇ КУЛЬШОВИХ СУГЛОБІВ". Слобожанський науково-спортивний вісник 4, № 78 (26 червня 2020): 5–10. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-4.001.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета: визначити особливості функціональних порушень кульшових суглобів, що сформувались внаслідок дисплазії у дітей дошкільного віку. Матеріал і методи: у дослідженні, яке проводилося протягом 2014–2019 рр., взяла участь 131 дитина дошкільного віку (середній вік 5,6±0,5 років). Учасників було поділено на дві групи: основну (ОГ, n=68) – діти з односторонньою ДКС за анамнезом (виявлено за результатами аналізу медичних карт) та групу порівняння (ГП, n=63) – діти без порушень з боку кульшових суглобів. Для оцінки результатів використано метод тензодинамометрії (мануальний м’язовий тестер на базі датчика механічного зусилля “EXPANDER”) та метод гоніометрії. Результати:результати дослідження показників електротензодинамометрії м’язів нижніх кінцівок у дітей ОГ свідчать про достовірне зниження сили м’язів-абдукторів стегна (m. gluteus medius, m. gluteus minimus, m. tensor fasciae latae) ушкодженої кінцівки відносно інтактної у кульшовому суглобі (інтактна – 85,8±6,8 та уражена 54,5±4,9 ( ±S), (p ≤0,05)) та гіпертонус м’язів-аддукторів стегна (m. gracilis, m. adductor longus, m. adductor brevis) з боку ураженої кінцівки відносно інтактної кінцівки (інтактна – 68,2±4,4, уражена – 95,8±4,1, ( ±S), (p ≤0,05). Під час вивчення показників тензодинамометрії у дітей з ДКС виявлено сильний прямий кореляційний взаємозв’язок між станом м’язового апарату і розвитком привідної контрактури кульшового суглоба (коефіцієнт кореляції між показниками сили м’язів-абдукторів стегна та амплітудою відведення – r = 0,7 (сильний зв’язок, p < 0,05). Висновки: тензодинамометричне дослідження м’язів дало можливість виявити зниження тонусу м’язів-абдукторів стегна, biceps femoris, m. semitendinosus, m. semimembranosus, m. quadriceps femoris, m. sartorius. Результатом дисбалансу функціональної активності м’язів є формування торсійно-вальгусної деформації кульшового суглоба, яка вимагає поетапного індивідуального проведення реабілітаційно-корекційних втручань. Ключові слова дисплазія кульшових суглобів, дошкільний вік.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
33

Simko, Alla. "On the issue of the features of psychomotor activity and the structure of the levels of constructing movements on the example of children with psychophysical development violations." Actual problems of the correctional education (pedagogical sciences), no. 14 (June 21, 2019): 259–69. http://dx.doi.org/10.32626/2413-2578.2019-14.259-269.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
34

Vaskovskyi, М. І. "Динамічний скрут підземного трубопроводу від раптового повоpоту фрагмента основи". Oil and Gas Power Engineering, № 1(33) (3 вересня 2020): 66–72. http://dx.doi.org/10.31471/1993-9868-2020-1(33)-66-72.

Повний текст джерела
Анотація:
У цій статті ми вивчаємо питання міцності підземних трубопроводів, які прокладені через території тектонічних розломів, і, як наслідок, експлуатуються в складних гірничо-геологічних умовах. На таких небезпечних ділянках окрім штатного навантаження тиском транспортованого продукту труба зазнає додаткових впливів від рухів неоднорідної, часто пошкодженої основи. Прогнозовано найбільш небезпечною виглядає ситуація, коли такі рухи є швидкоплинними. Метою роботи є розробка моделі для описання нестаціонарного процесу деформування трубопроводу на пошкодженій основі, спричиненого раптовим взаємним розворотом блоків довкола осі труби. Динаміку трубопроводу досліджували в лінійній постановці, моделюючи його стрижнем з трубчастим поперечним перерізом. При розгляді питань граничної рівноваги долучали безмоментну теорію циліндричних оболонок та енергетичну концепцію міцності. ґрунтову засипку розглядали як пружний прошарок Вінклера. Локальне порушеннями суцільності жорсткої основи описується раптовим розривом кута повороту її фрагмента. Такий підхід, відпрацьований на задачах статики, дає можливість і в динаміці оцінювати міцність підземного трубопроводу не за зовнішнім навантаженням від ґрунту, яке зазвичай є невідомим, а за спостережуваними чи прогнозованими параметрами рухів берегів розлому. Сформулювали початково-крайову задачу для гіперболічного диференціального рівняння скруту з розривною правою частиною. На підставі аналітичного розв’язку задачі, побудованого у вигляді квадратур від функцій Бесселя, вивчено вплив раптового розвороту фрагмента основи довкола осі труби на напружено-деформований стан трубопроводу. Побудовано графіки просторово-часового розподілу кута повороту, кутової швидкості, крутної деформації та еквівалентного напруження Мізеса в передфронтовій та післяфронтовій області. Встановлено, що урахування динамічних ефектів призводить до підвищення максимумів деформації скруту та еквівалентного напруження у стінці труби порівняно з випадком статичного збурення.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
35

ШЕЛУДЧЕНКО, С. Б., та Я. І. МАЛАХОВСЬКА. "АСОЦІАТИВНА МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ (АНГЛІЙСЬКОЇ) В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ 1–2 КЛАСІВ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 222–29. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.31.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті визначено поняття «метод асоціативних символів» (МАС) та описано суть асоціативної методики, її функціональність і значення для навчання іноземної мови в інклюзивному освітньому середовищі 1–2 класів. Установлено психолого-педагогічні критерії для ефективного залучення асоціативних методик викладання. Розглянуто основні навички, які допомагають розвинути методику в ході опанування іноземної мови, і схарактеризовано переваги й труднощі під час застосування в інклюзивному класі. Окреслено освітній потенціал методики асоціаційних символів під час подолання труднощів у процесі навчання здобувачів освіти з психофізіологічними порушеннями. Виділено категорії, для яких методика оптимальна. Молодший шкільний вік визначено як важливий період для вивчення іноземної мови з огляду на превалювання образного мислення. Це передбачає широке використання асоціацій у навчальному процесі молодших школярів, що зі свого боку потребує відповідної підготовки майбутніх учителів. Раннє вивчення іноземної мови необхідне для здобувачів освіти загалом, і з психофізіологічними особливостями зокрема. Діти з обмеженими можливостями ще в дошкільному віці починають розуміти свою відмінність від однолітків без порушень розвитку. Тому в освітньому закладі необхідно створювати необхідні умови для формування в дітей з особливими освітніми потребами самостійності, впевненості, мобільності ще в ранньому віці, адже всі діти є цінними й активними членами суспільства. Найсуттєвішими труднощами в навчальному процесі й середовищі закладів загальної середньої освіти є навчальні й матеріально-технічні проблеми для дітей з особливими потребами. Саме тому необхідно приділити найбільшу увагу підбору ефективних і доступних методів навчання. Методика асоціативних символів – це метод «живого» викладання, ігровий метод, мова рухів, жестів, міміки. Він дозволяє дитині пізнавати світ у живому спілкуванні, що і є головною перевагою методу, оскільки дитина вчиться, не втомлюючись. Визнано, що перевага методу асоціативних символів над іншими формами навчання полягає в тому, що він ігровий. Установлено, що залучення різних аналізаторів допомагає учням компенсувати свої особливості й розвивати вроджені задатки. Доведено, що ігри захоплюють увагу, розвивають пам’ять, спонукають учнів до активної взаємодії з вчителем. Розглянуто, що гра й асоціації дають змогу повторити лексику з теми, організувати відпочинок на уроці, активізувати словниковий запас дітей, навчити учнів вживати лексику в різних мовленнєвих ситуаціях, розвивати творчість.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
36

Павличук, Т. О., Ю. В. Чепурний та А. В. Копчак. "КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ГОЛІВКИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ І З ВИКОРИСТАННЯМ НАВІГАЦІЙНИХ ШАБЛОНІВ ТА ПАЦІЄНТО-СПЕЦИФІЧНИХ ІМПЛАНТАТІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 112, № 3 (27 травня 2021): 41–49. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-37-3-41-49.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Переломи виросткового відростку нижньої щелепи, є одним із найбільш поширених видів її трав-матичних уражень. За даними літератури 25-40 % переломів НЩ локалізуються на ділянці виросткового відростку. Серед них 25-30 % становлять найбільш складні для діагностики і лікування переломи голівки нижньої щелепи.Мета даного дослідження. Провести оцінку клініч-ної та функціональної ефективності застосування навігаційних шаблонів та пацієнто-специфічних фік-саторів у пацієнтів з переломом голівки нижньої ще-лепи у порівнянні із традиційними методами остео-синтезу.Матеріалом даного дослідження було 37 пацієнтів з 48 переломами голівки нижньої щелепи (31 чоловік та 6 жінок, віком від 19 до 61 року, середній вік 38±11,8 років). Залежно від способу проведення остеосинтезу голівки нижньої щелепи всіх пацієнтів було розділено на 2 групи, однорідні за віком, статтю та важкістю травми.Хворих в обох групах було обстежено згідно станда-ртної схеми, що включала збір анамнезу, оцінку зага-льного та місцевого статусу, застосування лабора-торних і інструментальних методів дослідження.Використання навігаційних хірургічних шаблонів та пацієнто-специфічних фіксаторів у пацієнтів із пере-ломом голівки нижньої щелепи дозволяє покращити анатомічні і функціональні результати їх хірургічно-го лікування, а саме збільшити точність відновлення анатомічної форми голівки, зменшити частоту оклюзійних порушень та вторинних зміщень, а та-кож збільшити максимальну амплітуду рухів ниж-ньої щелепи на 6,4-20 %.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
37

Kurinny, I. M., та O. S. Strafun. "Особливості реабілітації хворих із переломами головки променевої кістки після реконструктивних оперативних втручань". TRAUMA 15, № 1 (15 січня 2014): 88–92. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.15.2014.81284.

Повний текст джерела
Анотація:
Переломи ділянки ліктьового суглоба становлять близько 4,3 % від загальної кількості переломів. Ліктьовий суглоб схильний до розвитку контрактур після травм, і переломи його кісток часто можуть призводити до істотних функціональних порушень. У роботі подані розроблені рекомендації з реабілітації пацієнтів після реконструктивних оперативних втручань на головці променевої кістки.Проаналізовано віддалені результати лікування пацієнтів після реконструктивних оперативних втручань із приводу перелому проксимальних відділів променевої кістки. Загальна кількість спостережень — 46: 18 чоловіків та 28 жінок. Вік хворих коливався від 7 до 62 років та в середньому становив 30,03 ± 12,66 року. Права кінцівка страждала в 29 випадках, ліва — в 17. Реабілітація хворих після хірургічного лікування переломів головки променевої кістки має важливе значення, її характер та інтенсивність залежать від типу хірургічного втручання та часу, що минув після операції. Важливими віхами в досягненні повного об’єму рухів у ліктьовому суглобі ми вважаємо: гіпсування хворих у післяопераційному періоді в положенні розгинання в ліктьовому суглобі; початок активної реабілітаційної програми з 1-го дня після оперативного втручання; застосування змінних іммобілізаційних шин для ліктьового суглоба в положеннях максимального згинання та розгинання ліктьового суглоба з поступовою їх заміною при досягненні більшого кута. Розроблена нами система післяопераційної реабілітації ліктьового суглоба дозволила отримати 80 % добрих та відмінних результатів лікування у групі пацієнтів із переломами головки променевої кістки.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
38

Прохазка, Г. "ПЕРСПЕКТИВИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІРТУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 183–89. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2282.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена проблемам правового визначення віртуального простору у міжнародному праві. Віртуальний простір авторкою пропонується розглядати, як частину віртуальної території, яка підлягає правовому регулювання на міжнародному рівні. Зазначений простір виступає різновидом інших просторів, в межах яких держави здійснюють свою політичну, економічну і правову діяльність на умовах визначених сучасним міжнародним правом і укладених міжнародних договорів. На відміну від інших територій, віртуальний простір має не природне, а штучне походження, проте також наділений межами і може визначатися кордонами. Основне призначення кордонів полягає у закріпленні просторових меж територіального верховенства держави та в обмеженні приналежної їй території. З іншого боку, віртуальний простір є частиною світової мережі інтернету, яка не належить окремій державі. Держава може регулювати окремі відносини пов’язані із використанням інтернету в межах власних територій на підставі національних законів і за міжнародними договорами. Разом з цим, більшість правових відносин з використання віртуального простору носить екстериторіальний характер. Перебування віртуального простору у колі інтересів міжнародної спільноти попри правову неврегульованість, зумовлене активністю використання технологій найрозвинутішими державами світу та виступає частиною їх міжнародної співпраці. У запропонованій статті, авторкою порушуються і проблеми віртуальних територій, які не мають правового закріплення в міжнародному праві, зокрема мікронацій або «віртуальних держав». Останні можуть бути створені в мережі інтернету та не будучи суб’єктами міжнародного права, мають можливість використовувати віртуальний простір для протиправної діяльності, сепаратиських рухів, підриваючи правові основи державотворення, що підкреслює актуальність порушеної теми.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
39

Antoniuk-Kysil, V. M., I. Ya Dzubanovskyi, V. M. Yenikeeva, S. I. Lincher, V. M. Lypnyi та I. V. Zhulkevych. "ПЛАНОВЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПЕРВИННОГО СИМПТОМНОГО ХРОНІЧНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ВЕН У ВАГІТНИХ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (11 червня 2019): 43–54. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.10179.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета дослідження – оцінити безпечність для плода, клінічну ефективність для вагітної планового хірургічного лікування первинного симптомного хронічного захворювання вен. Матеріали та методи. Прооперовано 457 вагітних з первинним симптомним хронічним захворюванням вен (ПСХЗВ) С2s-C4s, Еp, Аs, p, Pr (basis СЕАР, 2002). Усім оперованим вагітним виконано дуплексне сканування вен з картографуванням патологічних зон (рефлюкси, варикозні конгломерати), оцінку серцебиття плода і тонусу матки у вагітної шляхом кардіотокографії як до, так і після операції за критеріями ВООЗ від 1985 р. Проведено порівняльну оцінку перебігу вагітності залежно від методу лікування ПСХЗВ. Результати дослідження та їх обговорення. Оперативні втручання виконував тільки при згоді вагітних в умовах акушерського стаціонару судинний хірург «монотехнолог», за відсутності протипоказань до оперативного втручання з боку вагітної та плода без медикаментозної премедикації, замінивши її «словесною», під місцевим знеболюванням з використанням хірургічних методик: при низхідному розвитку ПСХЗВ у басейні сафенових вен – типу CHIVA, при висхідному – поєднання методик CHIVA й ASVAL, в басейні несафенових вен – перев’язування варикозно розширених вен пахових каналів, що поширюються на зовнішні статеві органи та/або нижні кінцівки, накладанням лігатур шляхом обшивання в ділянці зовнішнього пахового кільця. У 100 % вагітних під час оперативного втручання, в післяопераційний період порушень соматичного статусу, тонусу матки у вагітних, серцебиття плода (дані кардіотокографії) не зафіксовано. За суб’єктивною оцінкою вагітних, порушень кількості та якості рухів плода не відмічено. У 98 % випадків вони відзначили позитивний клінічний результат хірургічного втручання. Висновки. Показаннями до виконання планового оперативного втручання є: відсутність позитивного результату від консервативної терапії ПСХЗВ нижніх кінцівок, промежини, зовнішніх статевих органів та пахвинного каналу; наявність косметичних дефіцитів у ділянці зовнішніх статевих органів та на відкритих частинах нижніх кінцівок (на прохання вагітних); запобігання акушерським кровотечам при варикозному розширенні вен зовнішніх статевих органів і промежини шляхом підготовки пологового шляху до безпечного проведення пологів природним шляхом; активна профілактика тромбофлебітичних і тромбоемболічних ускладнень під час вагітності та в післяпологовий період. Оперативне втручання, виконане в плановому порядку з приводу ПСХЗВ у басейні сафенових і/або несафенових вен, є на 100 % безпечним для вагітних та плода з позитивним клінічним результатом у 98 % оперованих у післяопераційний період.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
40

Настюк, А. А. "СИСТЕМА ЗБОРУ ДАНИНИ ДО ПРАВЛІННЯ СВЯТОСЛАВА ІГОРОВИЧА". Прикарпатський юридичний вісник, № 2 (31 серпня 2021): 15–22. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.866.

Повний текст джерела
Анотація:
Настюк А. А., Третяк С. М. Система збору данини до правління Святослава Ігоровича. - Стаття. У статті нами досліджується виникнення та розви­ток системи збору данини в Київській Русі. У нашій роботі ми проаналізували арабські джерела, в яких отримали дані про податкову систему в русів і слов’ян до приходу Рюрика. Нами було встановлено, що в ру- сів і слов’ян були різні по суті системи збору данини. Якщо в русів система податків була основана на базі процентних відрахувань на користь хакана й залежала напряму від прибутків, розбою та торгівлі, то в слов’ян надходження в казну царя залежали від об’єму виро­блених харчів, які своєю чергою впливали на кількість родин. Наступним етапом нашого дослідження став період створення глобальної системи збору данини, яку візан­тійський імператор Костянтин Багрянородний назвав полюддя. Аналіз літописних джерел вказав, що систе­ма почалась формуватися після захоплення Олегом Ки­єва. Ми дійшли висновку, що за основу системи сплати данини більшою мірою бралася хазарська модель. Нами виявлено, що оподаткування з людини й сім’ї замінюється на сплату з господарської одиниці. Літо­писи вказують, що із самого початку формування сис­теми сплати данини виплати були фіксовані й могли змінюватись тільки після спроб повстань із боку дан­ників. Слід зазначити, що полюддя спонукало князів­ську владу шукати вигідні й великі центри збуту сиро­вини. За вказаними критеріями таким центром стала Візантія. Нами було встановлено, що залежність систе­ми полюддя від візантійських ринків призвела до фінансової катастрофи в період правління Ігоря Рюри­ковича. Саме ця катастрофа, на нашу думку, і спричи­нила кризу в системі сплати данини. Ми вважаємо, що саме нестача коштів у казні руського князя через еко­номічну блокаду Візантії й призвела до того, що були порушені данницькі відносини з древлянами. У нашому досліджені ми дійшли висновку, що дії княгині Ольги були спрямовані не на встановлен­ня нової системи збору данини, а на запуск старої, яка була зруйнована Ігорем Рюриковичем.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
41

Копочинська, Ю. В., та В. О. Зайцева. "ОГЛЯД СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 2 (4 листопада 2021): 85–90. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-2-12.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті висвітлено досвід застосування засобів фізичної реабілітації (терапії) для дітей, хворих на церебральний параліч. Зроблена спроба науково обґрунтувати, розкрити й оцінити ефективність засобів фізичної терапії в разі дитячого церебрального паралічу. В основу статті покладено аналіз літературних джерел про засоби для реабілітації дітей із дитячим церебральним паралічем, наукову літературу, лікарсько-педагогічні спостереження, засоби фізичної терапії (кінезіотерапія, фізіотерапія, тейпування та масаж), клініко- інструментальні методи дослідження (огляд, пальпація, гоніометрія, мануально-м’язове тестування). Проаналізовано частоту виявлення дитячого церебрального паралічу різних форм в Україні і світі. Узагальнено досвід застосування засобів реабілітації: методи Б. і К. Бобатів, М. Єфименка, В. Козявкіна, Г. Кебота, В. Феліса, К. Семенової. Узагальнення публікацій виявило, що найбільш часто використовується метод Б. і К. Бобатів і М. Єфименка. Викладено особливості застосування різних програм реабілітації для дітей із різними симптомами прояву дитячого церебрального паралічу (від ледь помітної недолугості до суттєвого ускладнення рухів однієї або декількох кінцівок, паралічу і тугорухливості суглобів, поведінкові проблеми, проблеми із зором або слухом і / або судомні розлади). Серед програм відзначено такі: методи лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапії і рефлексотерапії – уважаються досить ефективними на всіх етапах реабілітаційного процесу з урахуванням тяжкості функціональних порушень і загальних протипоказань. Для вибору методів реабілітації корисно вивчити закономірності рухового розвитку здорової дитини і механізмів формування рухової патології в дітей із дитячим церебральним паралічем. У статті зроблено висновки, що кінезіотерапія, фізіотерапія, кінезіотей- пування, масаж та використання методів Б. і К. Бобатів і М. Єфименка сприяють позитивній динаміці клінічних проявів захворювання, норма- лізації функціонального стану нервової системи дитини.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
42

Аntonyuk-Кysil, V. M., I. Ya Dziubanovskyi, V. M. Yenikeeva, S. I. Lichner, V. M. Lypnyi та M. V. Semeniuk. "Покази до планового хірургічного лікування вагітних при первинному симптомному хронічному захворюванню вен нижніх кінцівок, зовнішніх статевих органів, промежини або в їх поєднанні в умовах короткотермінового перебування в стаціонарі". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (16 жовтня 2018): 5–17. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9435.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета роботи: розробити і впровадити суворо індивідуальні показання до безпечного як для матері, так і дитини, ефективного патогенетичного планового хірургічного лікування вагітних із первинним симптомним хронічним захворюванням вен (ПСХЗВ) в умовах короткотермінового перебування в акушерському стаціонарі (до 72 год за термінологією IAAS). Матеріали і методи. На базі комунального закладу «Обласний перинатальний центр» Рівненської обласної ради за період з початку 2013р.по перший квартал 2018р. прооперовано 356 вагітних з ПСХЗВ С2s-C4s,Еp,Аs,p.Pr (basis СЕАР,2002). Показанями до планового оперативного втручання у 246 вагітних (69,1 %) – були наростання явищ хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок, зовнішніх статевих органів, промежини не зважаючи на проведену консервативну терапію; у 84 пацієнток (23,6 %) з метою підготовки пологових шляхів до природних пологів при варикозному розширенні вен зовнішніх статевих органів та промежини, для зменшення ризиків кровотеч при можливому розриві варикозних вузлів та звужуючи покази до хірургічних пологів; у 26 хворих (7,3 %) за їх побажанням зменшення косметичних проблем, які зумовлені варикозним розширенням вен зовнішніх статевих органів і/або на відкритих частинах нижніх кінцівок. Всім оперованим вагітним виконано дуплексне сканування вен із картографуванням патологічних зон (рефлюкси, варикозні конгломерати), оцінку біофізичного профілю плода (БПП), кардіотокографію (КТГ), вивчення згортаючої системи крові, кровотік у маткових, пуповинній, середньомозковій артеріях як до, так і після операції. Результати досліджень та їх обговорення. Оперативні втручання виконували тільки при згоді вагітних, при відсутності протипоказань до оперативного втручання як з боку соматичного, так і акушерського статусів в умовах акушерського стаціонару. Всі оперативні втручання виконували без премедикації, для знеболення використовували тумесцентну анестезію і хірургічну методику за типом CHIVA при низхідному розвитку ПСХЗВ, а при висхідному – поєднання методик CHIVA і ASVAL. У 100 % вагітних під час оперативного втручання в післяопераційному періоді порушень соматичного статусу, тонусу матки у вагітних, серцебиття плода (дані КТГ, БПП) не зафіксовано. За суб’єктивною оцінкою вагітними, порушень кількості та якості рухів плода не зазначено, і вони у 98 % випадків вказали на позитивний клінічний результат хірургічного втручання. Оперовані у ІІ та на початку ІІІ триместрів у 85 % знаходились протягом 24 год, 10 % – на протягом 48 год в умовах стаціонару, після виписувались під спостереження акушера-гінеколога за місцем проживання, 5 % оперованих в кінці ІІІ триместру залишались в стаціонарі до пологів.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
43

Lyakh, Yuriy, Oksana Usova, Alona Romaniuk, Viktoria Melnychuk, Marуna Lyakh та Andriy Antipov. "Комп’ютерна стабілометрія в оцінці функціонального стану людини". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(46) (30 червня 2019): 66–72. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-66-72.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність. Комп’ютерна стабілометрія дає змогу досліджувати функціональну систему підтримки рівноваги. Цей метод має широкий спектр застосування: оцінювання відновлення функцій опорно-рухового апарату за умов протезування, діагностики вестибулярних порушень, обґрунтування критеріїв вертикалізації хворих на гострий інфаркт міокарда, для уточнення й оптимізації режиму рухової активності. Також є обов’язковим компонентом системи моніторингу у відновлювальному лікуванні хворих на геміпаретичну форму дитячого церебрального паралічу. У спортивних дослідженнях стабілометрія дає змогу отримати загальну інформацію про стан спортсмена, провести точний аналіз окремих дій, контролювати спортивну форму, допомагає об’єктивно оцінити індивідуально-типологічні особливості кожного спортсмена, здійснювати контроль функціонального стану спортсмена. Мета дослідження. Вивчити особливості комп’ютерної стабілометрії з урахуванням довжини запису стабілограми для оцінки функціонального стану на прикладі осіб чоловічої статі віком 16–17 років. Методи дослідження. Дослідження проводилося на особах чоловічої статі віком 16–17 років. Реєстрація стабілограм здійснювалася з використанням стабілометричної платформи. Результати. Аналіз стабілометричних показників в обстежуваних із застосуванням штучного зворотного зв’язку показав статистично значиму різницю (p<0,05) між двома відрізками запису (0–30 та 30–60 с) стабілограми всіх обстежуваних показників, окрім середнього квадратичного відхилення проекції положення центра маси в медіолатеральній площині. Під час аналізу стабілометричних показників в обстежуваних під час виконання тестів із закритими очима встановлено статистично значиму різницю (p<0,05) між двома відрізками запису (0–30 та 30–60 с) стабілограми всіх обстежуваних показників, окрім середнього квадратичного відхилення проекції положення центра маси в антеріопостеріорній площині. Аналіз результатів стабілометрії в обстежуваних під час виконання тестів із відкритими очима характеризувалися тим, що не встановлено статистично значимої різниці між записом тривалістю 0–30 та 30–60 с. Висновки. Установлено збільшення довжини стабілограми в досліджуваних під час виконання тестів із закритими очима, порівняно із відкритими очима, що може розцінюватися як певні особливості функціонального стану, що зумовлені переважанням у структурі рухів за підтримки вертикальної пози, великої кількості дрібних високочастотних коливань, тому необхідні під час врахування оцінки функціонального стану організму. Під час виконання тестів зі штучним зворотним зв’язком та тестів із відкритими очима (0–30 с) відзначено статистично значимо вищі значення довжини стабілограми у обстежуваних, що свідчить про включення в процес когнітивних функцій. Отже, для оцінки функціонального стану обстежуваних інформативним є тест із відкритими очима (0–30 с).
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
44

Лобода, Ксенія. "СОЦІАЛЬНИЙ ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА ПРОТИДІЮ СЕПАРАТИЗМУ В УКРАЇНІ". Актуальні проблеми політики, № 64 (23 січня 2020): 321–33. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i64.204.

Повний текст джерела
Анотація:
Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. У статті 2 зазначено, що Україна є унітарною державою. Очевидно, що в 2014 році Євромайдан спричинив кристалізацію цінності та територіальний сепаратизм різних регіонів України, що буде стимулюватися державними та громадськими організаціями сусідньої країни. Згідно з історичним досвідом, прихильники сепаратизму можуть вдатися до ненасильницьких акцій (пропагандистські акції, діяльність політичних партій, громадських рухів, проведення масових мітингів, референдумів тощо) для досягнення своїх цілей, а також до використання збройних форм і методів боротьби (терористичні акти, терористичні акти, диверсія, використання повстансько-партизанської тактики тощо). Відповідно, методи, які використовуються державами для збереження територіальної цілісності, можна приблизно поділити на два основні типи: ненасильницькі та насильницькі (насильницькі чи репресивні). Ненасильницькі методи включають політичні та економічні заходи, включаючи: обґрунтовану соціальну політику. Тимчасова окупація територій Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей негативно вплинула на весь спектр прав їх мешканців і, в багатьох випадках, спричинила їх вимушену міграцію. За даними Міністерства соціальної політики України, станом на жовтень 2019 року в Україні нараховували 1 мільйон 413,6 тисяч внутрішньо переміщених осіб з Донбасу та Криму. У тому числі - понад 785 тис. Пенсіонерів, 240 тис. Дітей та приблизно 48 тис. інвалідів. На думку міжнародних експертів, Україна не вживає достатніх заходів щодо поваги прав своїх громадян, які постраждали внаслідок анексії Криму та війни на сході, як це передбачено її зобов'язаннями відповідно до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ратифікованого Україною 19 жовтня 1973 року. Дискримінація у здійсненні права на соціальний захист може вважатися однією з найпоширеніших форм дискримінації осіб, постраждалих внаслідок конфлікту. Право на соціальне забезпечення та захист є одним із основних прав людини, відображених у міжнародних договорах про права людини, учасниками яких є Україна. Право на пенсію є невід'ємною частиною соціального захисту та соціального забезпечення. Фактично додаткові умови отримання пенсії внутрішньо переміщеними особами не стосуються всіх інших пенсіонерів України, є дискримінаційними та не відповідають критеріям необхідності та пропорційності. Таким чином, сепаратистські процеси є негативними для української держави в цілому: механізм функціонування політичної системи порушений, легітимність центрального уряду падає, національна політика переживає кризу. Сепаратизм, загрожуючи суверенітету держави, підриває територіальну цілісність, порушує принципи геополітичної безпеки держави, знижує її міжнародний престиж та знижує соціальні стандарти для громадян. З огляду на викладене, для запобігання проявам сепаратизму необхідно підвищити соціальний рівень життя громадян, особливо на територіях, які потрібно повернути Україні.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
45

Kuznetsova, L. P., та T. V. Bogoslav. "ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ СТАБІЛЬНОЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ В ПОЄДНАННІ ІЗ НЕГОСПІТАЛЬНОЮ ПНЕВМОНІЄЮ У ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ – В ФОКУСІ СТАТИНИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (23 квітня 2019): 86–91. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10054.

Повний текст джерела
Анотація:
Стабільна ішемічна хвороба серця залишається надзвичайно актуальною медико-соціальною пробле­мою, що обумовлено високим рівнем захворюваності та смертності. Мета – визначити особливості клінічного перебігу, функціональної та структурно-геометричної перебудови лівих відділів серця у хворих на стабільну ІХС (СІХС) в поєднанні із нетяжкою негоспітальною пневмонією (НП) та ефективність комплексного лікування з додатковим включенням до традиційного протокольного лікування препарату Розувастатин, в добовій дозі 40 мг на ніч, на термін перебування в стаціонарі, та надалі – амбулаторно протягом 6 місяців. Матеріал і методи. У дослідження було включено 77 пацієнтів, старших 65 років. Хворі були поділені на 3 групи: в 1 увійшли хворі на СІХС із супутньою НП (n=32), у 2 – хворі з ізольованою НП (n=27), в 3 – 18 хворих із ізольованою СІХС, які перебували на лікуванні в терапевтичному відділенні КЗ «ЦЛ Комунарського району» м. Запоріжжя, впродовж 2017 року. Середній вік хворих складав (66,2±7,1) років. Чоловіків було 42, жінок – 35. Усім пацієнтам проведено загальноклінічне обстеження згідно з вітчизняними рекомендаціями. Додатково хворим була проведена ехокардіографія в М- та В-режимах. Діагноз СІХС встановлювали на підставі наказу МОЗ України № 152 від 02.03.2016 р., діагноз НП – згідно з наказом МОЗ України (№ 128 від 19.03.2007 р.). Хворі на СІХС, як із поєднаним перебігом (СІХС+НП), так і з ізольованою СІХС, отримували лікування згідно з «Протоколом надання медичної допомоги хворим з ішемічною хворобою серця: стабільною стенокардією напруження» (наказ МОЗ України № 152 від 02.03.2016 р.), хворі на НП – згідно з «Протоколом надання медичної допомоги хворим на НП дорослим особам» (наказ України № 128 від 19.03.2007 р.). До госпіталізації всі хворі з СІХС отримували, згідно з протоколом, статини (розувастатин) в дозі 10–20 мг. Беручи до уваги плейотропну протизапальну дію статинів і їхню здатність поліпшувати функції зовнішнього дихання за рахунок зростання показників ОФВ, ФЖЄЛ, хворим 1 і 2 груп на фоні призначення традиційної терапії НП та СІХС ми призначали розувастатин у добовій дозі 40 мг 1 раз на добу на ніч. Пацієнтам 3 групи дозу статинів, яку хворі приймали раніше, не змінювали. Результати. За об'єктивними, лабораторними та інструментальними даними встановлено, що НП сприяє погіршенню клінічного перебігу СІХС: вірогідно вищими на 23,4 % (р<0,05) були частота серцевих скорочень (ЧСС), на 10,1 % – частота дихальних рухів (ЧДР) (р<0,05); виявлено зниження сатурації кисню на 2,7 % (р<0,05), підвищення показників ШОЕ на 13,7 %, лейкоцитозу – на 26,0 % і показників імунозапальної активації – СРП – на 9,6 % (р<0,05), порівняно із пацієнтами 3 групи (СІХС без НП). Функція зовнішнього дихання (ФЗД) у пацієнтів 1 групи була не­значно порушена, в основному за рестриктивним типом. Хворі 1 групи, яким додатково призначали розувастатин у добовій дозі 40 мг, вже через 10–12 днів відмічали позитивну динаміку: поліпшення загального стану та показ­ників крові. Скоротився також термін перебування цих хворих у стаціонарі – до (14,2±1,1) днів проти (16,62±1,0) (р<0,05) у хворих з ізольованою СІХС, що одержували тільки традиційне лікування. Вплив призначеного комплексного лікування на прогноз СІХС після перенесеної НП вивчався сімейним лікарем амбулаторно впродовж 6 місяців потому. Висновки. Аналіз результатів дослідження: загальний стан хворих обох груп, показники лабораторних та інструментальних досліджень, вказують на негативний вплив НП на перебіг СІХС у хворих похилого віку, на відміну від хворих з ізольованою СІХС. Комплексне ж протокольне лікування хворих з коморбідним перебігом СІХС із супутньою НП з додатковим призначенням препарату Розувастатин (40 мг на добу на ніч) у період стаціонарного лікування, – сприяє швидшому одужанню хворих від НП. Продовження ж прийому розувастатину хворими на СІХС після перенесеної НП ще протягом півроку, в тій же самій дозі, вказує на його позитивний вплив на стан кардіогемодинаміки та обумовлює більш сприятливий перебіг захворювання і покращення якості життя хворих, про що свідчить відсутність повторних госпіталізацій серед 32 хворих на СІХС, що перенесли НП, впродовж всього терміну спостереження.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
46

Тимошенко, Олексій, та Валентин Лукіянчук. "ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМ ПОСТАВИ". Молодь і ринок, № 5/191 (29 серпня 2021). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2021.235669.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті викладено зміст, засоби і методи розвитку координації рухів дітей 7–10 років, які мають дефекти постави з урахуванням виду порушення. Розкрито результати перевірки ефективності розробленої методики розвитку координаційних здібностей молодших школярів з порушенням постави на уроках фізичної культури, показано річну динаміку показників координації рухів хлопчиків 7–10 років. Представлено оздоровчий ефект застосування фізичних навантажень координаційної спрямованості в аспекті зменшення дефектів постави учнів початкової школи протягом навчального року.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
47

Тудоси, В. Г. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ХВОРОБІ ПАРКІНСОНА". Art of Medicine, 3 квітня 2020, 202–6. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.1.13.201.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. Хвороба Паркінсона була відкрита і описана вже більше ніж 250 років тому Дж. Паркінсоном. Вона є найрозповсюдженішим хронічним захворюванням, що уражає людей переважно похилого віку (старше 60 років). В основі захворювання лежить прогресуюче руйнування нейронів, які виробляють нейромедіатор дофамін у чорній субстанції. З часом недостатність вироблення дофаміну веде до виникнення моторних і немоторних проявів захворювання. Ознаки хвороби Паркінсона – ригідність рухів, тремор, гіпокінезія, постуральні порушення, вегетативні, когнітивні і психологічні порушення, проблеми з мовою і ковтанням. У 1976 році Хеном і Яром було запропоновано 5 стадій захворювання, перехід з однієї стадії в іншу відзначається 3-ма типами прогресування. Більшість авторів відмічають доцільність застосування різних реабілітаційних заходів і медикаментозного лікування. Завдання фізичної терапії – попередження або зменшення темпів прогресування симптоматики і пристосування хворих до вже наявних рухових порушень. Позитивно на організм впливає масаж – він сприяє нормалізації функцій ЦНС і відновлює м’язову рухливість. Ціль ерготерапії полягає в тому, щоб забезпечити незалежність пацієнта в повсякденній діяльності від сторонньої допомоги, облаштувати його оточення зручними та безпечними речами. За допомогою методу біоуправління у хворого формується рухова навичка самостійного контролю положення центра тиску, яка в подальшому допомагає рухатися без втрати рівноваги. Доцільним є впровадження в комплекс фізичної терапії приформованих фізичних факторів – гідротерапія (прісні, перлинові, хлориднонатрієві, йодобромні, сірчані ванни), електросудомна терапія.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
48

Залевський, С. В., С. Ю. Штриголь та Д. В. Штриголь. "Психотропні властивості та гостра токсичність 2-(2,4-діоксо-1,4-дигідрохіназолін-3(2H)-іл)-N-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-ацетаміду – перспективного антиконвульсанта". Фармакологія та лікарська токсикологія 15, № 6 (3 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.33250/15.06.363.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета дослідження – з’ясувати вплив 2-(2,4-діоксо-1,4-дигідрохіназолін-3(2H)-іл)-N-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-ацетаміду на поведінкові реакції мишей у відкритому полі, тривожність, депресивну поведінку, тонус м’язів і координацію рухів, визначити гостру токсичність зазначеної сполуки.Експеримент виконано на 21 білій нелінійній миші. Досліджувану сполуку в дозі 100 мг/кг і референс-препарат вальпроат натрію в дозі 300 мг/кг вводили внутрішньошлунково за 30 хв до тестування у відкритому полі, піднесеному хрестоподібному лабіринті (анксіолітична дія), в іммобілізаційному тесті підвішування мишей за хвіст (депресивна поведінка), ротарод-тесті (м’язовий тонус і координація рухів). Гостру токсичність визначали експрес-методом Т. В. Пастушенко шляхом уведення 2-(2,4-діоксо-1,4-дигідрохіназолін-3(2H)-іл)-N-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-ацетаміду в дозі 5 г/кг внутрішньошлунково. 2-(2,4-Діоксо-1,4-дигідрохіназолін-3(2H)-іл)-N-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-ацетамід не впливав на рухову, орієнтовно-дослідницьку та емоційну активність у тесті відкритого поля на відміну від вальпроату натрію, який чинив депримувальну дію. Також 2-(2,4-діоксо-1,4-дигідрохіназолін-3(2H)-іл)-N-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-ацетамід викликав анксіолітичний ефект (вальпроат натрію суттєво не впливав на тривожність), виявляв антидепресивну дію (вальпроат натрію – депресогенний вплив) і не порушував тонус м’язів і координацію рухів, які погіршувались під впливом вальпроату натрію. Доза 2-(2,4-діоксо-1,4-дигідрохіназолін-3(2H)-іл)-N-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-ацетаміду 5 г/кг не викликала загибелі тварин, тобто, орієнтовно належить до V класу токсичності – практично нетоксичні речовини.Таким чином, доведено сприятливий профіль центральних ефектів 2-(2,4-діоксо-1,4-дигідрохіназолін-3(2H)-іл)-N-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-ацетаміду – відсутність негативного впливу на поведінку тварин в умовах стрес-реакції в тесті відкритого поля, наявність анксіолітичних та антидепресивних властивостей, а також відсутність порушень м’язового тонусу та координації рухів. Орієнтовно сполука належить до V класу токсичності – практично нетоксичні речовини.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
49

Zaremba, E. H., J. H. Kiyak, O. V. Zaremba-Fedchyshyn, O. V. Zaremba, M. M. Virna, H. J. Kiyak та L. O. Odnorih. "ОРГАНІЗАЦІЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ КАРДІОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (22 травня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i1.8718.

Повний текст джерела
Анотація:
Інфаркт міокарда був і залишається хворобою, яка приводить до смерті та інвалідизації населення. Раніше хворі на інфаркт міокарда на менше місяця повинні були дотримуватись суворого ліжкового режиму абсолютно без активних рухів для максимального розвантаження серця. Проте, такий ліжковий режим мав несприятливий психологічний вплив, сприяв застою в легенях та гіпостатичним пневмоніям, атонії кишок, порушенню сечовиділення. У 1952 р. американці Levine S.A. і Lown B. запропонували використовувати у лікуванні хворих на інфаркт з перших днів сидяче положення у кріслі. У 1964 р. проф. Мясніков А.Л. називає єдиного радянського професора, який визнавав ідею ранної реабілітації – проф. Олійника С.Ф. Про досягнуті успіхи застосування ранньої фізичної реабілітації у хворих на інфаркт міокарда проф. С.Ф. Олійник зробив доповідь на Українському з’їзді терапевтів у 1965 р., а у 1972 р. у союзному журналі «Кардиология» було офіційно визнано, що рання фізична реабілітація при інфаркті міокарда вперше в СРСР почала застосуватися у Львові. Тепер в жодного лікаря не виникає сумнівів у необхідності використання довільних рухів, масажу та лікувальної гімнастики, більш ранній підйом з ліжка, ходьбу вже з перших днів хвороби. Монографія «Сучасна діагностика та лікування гострого інфаркту міокарда» авторського колективу у складі Антоненко Л. М., Жарінова О. Й., Іваніва Ю. А., Павлюка В. І., Чубучного В. М., Ютанова В. І. - присвячується «пам’яті професора Степана Олійника, який вперше в Україні організував лікування хворих на гострий інфаркт міокарда в блоках інтенсивної терапії та впровадив ранню реабілітацію, сміливо ламаючи застарілі стереотипи».Основною метою реабілітації хворих є відновлення максимально повноцінного життя пацієнта, включаючи повернення до праці. Під час реабілітації потрібно брати до уваги фізичні, психологічні і соціально-економічні фактори. Процес потрібно починати якомога раніше після поступлення в стаціонар і продовжувати протягом наступних тижнів і місяців.Висновки:В Україні з кожним роком зростає рівень захворюваності на хвороби системи кровообігу, збільшується тимчасова і стійка втрата працездатності, що приводить до значних економічних витрат.Необхідно впроваджувати чіткі програми щодо реабілітації кардіологічних хворих.Недостатнє впровадження сучасних програм кардіореабілітації є загальноєвропейською проблемою, призводить до високого розповсюдження факторів ризику, пов'язаних з коронарними ускладненнями, низького рівня фізичної активності пацієнтів.Фізична реабілітація є складовою консервативного і хірургічного лікування кардіологічних хворих. Вона повинна проводитися на ранніх етапах, щоб зменшити ризик розвитку ускладнень і покращити процеси відновлення порушених функцій. Фізична реабілітація має бути комплексною: включати в себе фізичну, психологічну, трудову і соціальну складові.Міжнародна практична конференція (22-23 березня 2018 року) з кардіореабілітації, організована школою реабілітаційної медицини Українського католицького університету, очолюваною доктором гуманітарних наук, отцем Богданом Прахом, за підтримки експертів Європейської асоціації профілактичної кардіології професорів Хуго Санера і Джопа Перка, стане стимулом для подальшого впровадження реабілітаційних заходів в Україні не тільки для спеціалізованих відділень, але й для первинної ланки - сімейних лікарів.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії