Добірка наукової літератури з теми "Популярна культура"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Популярна культура".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Популярна культура"
1
ВОЛОШЕНКО, Вікторія. "“ПУБЛІЧНІ ОБРАЗИ ВІДЧУВАННЯ” ДЛЯ СЕЛЯН: ОБРАЗОТВОРЧІ ЛУБКИ У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ДОСВІДУ". Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 54–63. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253725.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Розглянути українські образотворчі лубки зламу ХІХ – ХХ ст. як складову популярної культури і комунікативний канал реактуалізації українського культурного досвіду серед селянства. Методологія дослідження полягає у застосуванні міждисциплінарного підходу на перетині селянознавства, мистецтвознавства, етнології та студій популярної культури. Аналіз феномену лубків здійснений у межах концепту лубкової культури як помежів’я міжкультурних комунікацій. Наукова новизна. Вперше привернуто увагу до українських образотворчих лубків як “публічних образів відчування” (К. Гірц), за “наївним” візуальним рядом яких приховані пласти синтетичного простору української популярної культури ХVІ – ХХ ст. Вказано на співіснування у ХІХ ст. решток ранньомодерного і новочасного популярного візуального мистецтва як чинника впливу на культурну свідомість селянства. Висновки. Витоки масового візуального мистецтва зламу ХІХ – ХХ ст., частиною якого були українські образотворчі лубки, сягають часів зародження у ХVІ – ХVІІ ст. народного ікономалярства, граверства і споріднених з ними художніх практик. Модифікації “публічних образів відчування” відбивають зміни соціокультурної ситуації. Традиція репродукування візуального ряду зазнає трансформації на зламі ХVІІІ – ХІХ ст. Редукування системи образів, позиціонованих як українські, наголос на їх етнографічній і рустикальній складовій, сприяють обмеженню розуміння “українськості” як домодерного, ієрархічно підпорядкованого явища. Водночас популярні мистецькі образи уможливлюють зберегти публічне поле для актуалізації і чуттєво-емоційної апропріації україноцентричного наративу; можливості самоототожнення селян зі спільнотою, для якої відтворювані культурні коди були знайомими і спільними, відкривали вікно діалогу з минулим, сприяючи його вживлянню до тканинитодішньої культури.
Ключові слова: українські образотворчі лубки, культурний досвід, популярна візуальна культура, емоційно-образна освіта селян, ідентичність.
2
Безугла, Р. І. "Масова та популярна культура: до проблеми співвідношення понять". Культура і сучасність, № 2 (2010): 86–91.
Знайти повний текст джерела
3
Безугла, Р. І. "Масова та популярна культура: до проблеми співвідношення понять". Культура і сучасність, № 2 (2010): 86–91.
Знайти повний текст джерела
4
Сітнікова, Інна Петрівна. "ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В ГАЛУЗІ ЕСТРАДНОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 156–66. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247387.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — висвітлити теоретико-методологічні аспекти формування та механізми самоорганізації творчої особистості в галузі естрадного музичного мистецтва. Охарактеризувати феномен творчої особистості як об’єкт наукових досліджень у соціологічному, психологічному, навчально-педагогічному, філософському аспектах, а також у контексті мистецтвознавчої науки. Методологія дослідження поєднала типологічний підхід до цілісної особистості фахівця у професійній діяльності та емпіричні дослідження індивідуально-психологічних особливостей творчої особистості. Базовими засадами дослідження є принципи історизму, об’єктивності, детермінізму та системності, всебічності, наступності світоглядності, єдності свідомості та діяльності. Враховуючи поділ цих методів на тріаду (методи теоретичного дослідження, емпіричного дослідження, методи аналізу та інтерпретації отриманих емпіричних даних), було застосовано: метод огляду та аналізу наукової літератури; типологічний метод. Новизна дослідження орієнтована на розмежування понять масової культури, естрадної культури і популярної культури на засадах аксіологічного та акмеологічного аспектів мистецтвознавчої науки, окреслено функційні детермінанти сучасних форм естрадного мистецтва. Підкреслено відмінність категорій «особистість» («індивідуальність») і «творча особистість» («творча індивідуальність»), що є пріоритетним у галузі естрадного музичного мистецтва. Вперше окреслено об’єктивний метод-підхід щодо інтегративності, інтерактивності та відмінності наукових понять «масова культура», «естрадна музична культура», «популярна музика». Висновки. Дослідження естрадного мистецтва як явища масової музичної культури виявило особливості його розвитку в системі духовної культури з урахуванням тих змін, які відбулися в естетичних запитах суспільства, у мистецькому житті. За такого підходу набуває актуальності мистецтвознавчий аналіз естрадного мистецтва, за основу якого взято критерій популярності, духовний та виховний потенціал музичної культури. Обґрунтовуючи закономірності й особливості розвитку різних форм масової музичної культури, доведено, що естетичні ознаки сучасної пісенної естради мають аналогії у класичному мистецтві. Теоретичною основою для такого дослідження стала традиційна для академічного мистецтва методологія аналізу творчості музикантів- виконавців і композиторів, а також дослідження питань психології особистості, специфічних стилістичних і жанрових характеристик, розкриття суспільного контексту й обставин особистого життя й творчості митця.
5
Chebotar, Maryna. "ВОКАЛЬНА ЕСТРАДА УКРАЇНИ В КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ ХХІ СТОЛІТТЯ". ART-platFORM 1, № 1 (14 травня 2020): 336. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.336-350.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено розвитку та ролі естради у формуванні культурного фону сучасної епохи і встановленню діалогу між мистецтвом, суспільством і державою. Виявлено основні тенденції розвитку та функціональні преференції естради в сучасному інформаційно-комунікативному просторі, простежено її структурні та жанрові модифікації.
Починаючи з 1991 р., українська естрада починає інституалізуватися. Якщо до цього часу вона відігравала роль компенсації пригніченого комплексу етнічної недооціненості, то від часів здобуття незалежності вона стає самостійним культурним феноменом. Диференціація відбувається відразу на кількох рівнях. Найголовнішим є жанровий і стильовий. Українська естрада розподіляється на популярний, фольклорний та рок- рівні.
Важливим фактором у функціонуванні української естрадної музики є поява такого явища, як індустрія естрадного мистецтва. Насиченість напрямків сучасної музики корелює з кількістю вкладених коштів. Відповідно, музичне мистецтво стає залежним від загальних тенденцій в економіці країни.
У зв’язку з початком російсько-української війни у 2014 р. змінилася конфігурація презентації української естрадної музики в ефірах теле- та радіоканалів. Крім цього, на законодавчому рівні було обмежено частку російськомовного продукту. Деякі джерела трансляції естрадної продукції припинили існування. Почав відчуватися процес поширення та конкурентної спроможності україномовного естрадного продукту у зв’язку з уведенням квот на російськомовну музичну продукцію. Але не всі питання є врегульованими остаточно. Це пов’язано з недосконалістю законодавчої бази, з недостатнім рівнем культури споживання музичної продукції в українського споживача та порівняно невеликими (за світовими параметрами), бюджетами представлення української естрадної продукції.
Ключові слова: масова культура, естрадне мистецтво, естрада, шоу-бізнес, популярна пісня, артист, поп-культура, музична культура, цільова аудиторія,інформаційно-комунікативна галузь.
6
Admink, Admink, та Сергій Русаков. "РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ АРТ-РИНКУ У ПОПУЛЯРНІЙ КУЛЬТУРІ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ), № 33 (3 травня 2020): 90–96. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.vi33.296.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор досліджує репрезентацію арт-ринку в контексті популярної культури. Методологічною основою став міждисциплінарний підхід Cultural Studies, зокрема теорія «схема культури», що уможливлює вивчення динаміки сучасної культури. Популярна культура постає як знаковий чинник, що відображає сучасний культурно-мистецький процес та, водночас, впливає на подальший розвиток сфери культури і мистецтва. Репрезентація є важливою особливістю феномена арт-ринку, що потребує постійної підтримки свого дискурсу. Арт-ринок постає як смислотворчий простір для виникнення, презентації і споживання сучасного мистецтва. Для ілюстрації авторської думки аналізуються бестселери про мистецтво С. Торнтон, які розглядаються в якості посередника між арт-ринком і читачем, що сприяють поширенню культурно-мистецьких ідей серед широкої аудиторії і, будучи творами популярної культури, потребують інтелектуальної, емоційної і моральної активності читача. Твори популярної культури активно реагують на бажання людей розширювати свої обрії, пропонуючи все більше нових культурних текстів, що у свою чергу сприяють соціокультурному розвитку.
The author investigates the representation of the art market in the context of popular culture. The methodological basis for the article was the interdisciplinary approach of Cultural Studies, in particular the theory of «circuit of culture», which makes it possible to study the dynamics of contemporary culture. Popular culture emerges as a important factor that reflects the contemporary cultural and artistic process. At the same time it influences the further development of the sphere of culture and art. The representation of the art market becomes an important feature of the art market phenomenon, which requires a constant support of its discourse. The art market emerges as a meaningful space for the emergence, presentation and consumption of contemporary art. Sarah Thornton's bestsellers about art are analyzed to illustrate the author's thoughts. Bestsellers about art are seen as a mediator between the art market and the reader. Readers promote the spread of cultural and artistic ideas among a wide audience and. These ideas, as works of popular culture, require intellectual, emotional and moral activity of the reader. Popular culture works are actively responding to people's desire to broaden their horizons. They are offering more and more new cultural pieces, which contribute to social and cultural changes themselves.
7
Медвідський, Б. "Популярна і народна культура: що є в них спільного і розбіжного". Народознавчі зошити, № 3/4 (93/94), спецвип., травень - серпень (2010): 466–74.
Знайти повний текст джерела
8
Тягур, Р. С., Б. П. Лісовський, І. М. Ткачівська та Я. М. Яців. "ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ У АНТИЧНОМУ КИТАЇ, ЯПОНІЇ І КОРЕЇ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 9 (21 березня 2022): 205–16. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.28.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено маловідомий у вітчизняній науці пласт знань про розвиток фізичної культури і спорту у країнах Стародавнього Сходу – Китаї, Японії, Кореї. Звертається увага на участь давніх китайців у різних спортивних змаганнях, пов’язаних із ритуалами, військовою підготовкою, соціальними традиціями, здоров’ям та медициною. Мета дослідження – аналіз становлення та розвитку фізичної культури і спорту в Китаї, Японії та Кореї. Методи дослідження: робота ґрунтується на використанні історичного аналізу наукової літератури та джерел і системного аналізу. Результати дослідження та їх обговорення: становлення спортивних видів діяльності у Стародавньому Китаї було пов’язане із самозахистом, тому китайські бійці опанували техніку ушу, яка і стала основою тренування для військових та гімнастикою для оздоровлення. Великий вплив на розвиток фізичного виховання та спорту у Китаї мала система військової підготовки: стрільба з лука, їзда верхи, фехтування, бокс, командні ігри, які переросли у показові виступи. Дослідження вчених показують, що популярна гра «чжу-ке» є прародичкою сучасного футболу і набула особливого значення в китайському суспільстві. Великою популярністю користувалися такі ігри, як «джи-жду» (кінне поло) і «чівуан» (аналог гольфу). У Давній Японії розвивалися такі види спорту, як: сумо, «кемарі» («копаний мяч»), «дака» (поло), стрільба з лука верхи, скачки, зароджувалися джиу-джитсу і японське дзюдо. Для Кореї властиво було зародження боротьби тхеквондо, «сірум» і стрільба з лука. Корейці грали в гру з м’ячем – «чиккук», схожу на китайський «суджа», а також грали в поло та «чанг чиги» (сучасний хокей).
9
Діденко, Ніна. "КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНІ ЗАКЛАДИ ТА РЕКРЕАТИВНА ХОРЕОГРАФІЯ В МАСОВІЙ КУЛЬТУРІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (31 січня 2022): 132–40. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.509.
Повний текст джерелаАнотація:
На прикладі культурно-спортивних закладів розглянута масова культура України – комунікативна система, що містить значний рекреаційний потенціал, який реалізується в дискурсивних практиках світової індустрії дозвілля. Індустрія дозвілля та її сегменти (індустрії відпочинку, розваг, свята) розглядаються як система рекреаційних послуг. Особлива увага приділяється становленню популярної музично-танцювальної медіа культури масового мистецтва, на якій ґрунтуються тренувально-педагогічні практики культурно-спортивних закладів України й музичному руху як методу особистісного виховання. Типологія даних закладів визначається профілем та метою їх діяльності (професійний танцювальний спорт, рекреація та фізіологічна реабілітація, лікувальна терапія, індустрія танцю тощо). Виявлено, що діяльність культурно-спортивних закладів України полягає в реалізації психофізіологічних, релаксаційних, соціально-емоційних, естетичних, комунікативних та виховних функцій масової культури загалом та активного дозвілля зокрема.
10
Могілей, Ірина. "Художньо-естетичне виховання старшокласників засобами сучасної популярної музики". Освітній вимір 41 (8 травня 2014): 167–74. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2888.
Повний текст джерелаАнотація:
Могілей І. В. Художньо-естетичне виховання старшокласників засобами сучасної популярної музики.
У статті розглянуто сучасні тенденції викладання художньої культури у старшій школі. На основі аналізу й узагальнення наукової інформації уточнюється сутність дефініцій «естетичне виховання», «художнє виховання», «сучасна популярна музика» в аспекті мистецької освіти. Запропоновано форми й методи художньо-естетичного виховання з використанням сучасної популярної музики.
Дисертації з теми "Популярна культура"
1
Попова, К. "Гендерний аспект сучасної української популярної музики". Thesis, Видавництво СумДУ, 2007. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/17429.
Повний текст джерела
2
Гулевський, С. В. "Трансформація соціокультурного дискурсу телевізійних серіалів у сучасному медіа-просторі". Thesis, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16166.
Повний текст джерелаАнотація:
У дисертації досліджено телесеріал як культурний феномен, виявлено особливості його соціокультурного дискурсу як самобутнього і функціонально самодостатнього медіа. Продемонстровано, що соціокультурний дискурс телесеріалу, який значною мірою рефлексивно самомоделюється, створює для глядачів спільну емоційну атмосферу, через яку транслюються смисли і цінності. Запропоновано і апробовано пізнавальну модель дослідження телесеріалів, яка виокремлює іконічні, індексальні і символічні серіали. Телесеріал представлено «холодним» медіа.
Книги з теми "Популярна культура"
1
Нариси української популярної культури. Київ, 1998.
Знайти повний текст джерела
2
Популярная иллюстрированная энциклопедия. Русская культура / С.В. Стахорский. Москва: Дрофа-Плюс, 2006.
Знайти повний текст джерела
3
Марчик, Валентина Іванівна, та Ірина Леонідівна Мінжоріна. Функціональні проби та індекси в дослідженні фізичного стану людини. КПІ ДВНЗ «КНУ», 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/338.
Повний текст джерелаАнотація:
Збірка найбільш популярних, розповсюджених і простих у використанні функціональних проб та індексів для дослідження фізичного стану людини. Представлений матеріал переслідує ціль надати допомогу фахівцям та студентам в організації науково-дослідницької роботи в галузі фізичної культури і спорту, оформленні результатів та підготовки їх до оприлюднення.
Частини книг з теми "Популярна культура"
1
Анфиногенов, Богдан. "Популярная удмуртскоязычная молодежная музыка 2010-х годов". У Современная удмуртская культурa. Том II. Tallinn University Press, 2021. http://dx.doi.org/10.22601/udmurdi-2.2021.06.
Повний текст джерелаТези доповідей конференцій з теми "Популярна культура"
1
Борин, О. В. "Популярна музична культура України в епоху глобалізації". У CULTURAL STUDIES AND ART CRITICISM: THINGS IN COMMON AND DEVELOPMENT PROSPECTS. Baltija Publishing, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-004-9-81.
Повний текст джерела
2
Аксенова, Л. В., Р. М. Валитова та А. Р. Ханова. "Применение упражнений аэробной гимнастики в практике проведения занятий с дошкольниками". У XI Всероссийская научно-практическая конференция. Нижневартовский государственный университет, 2021. http://dx.doi.org/10.36906/fks-2021/02.
Повний текст джерелаАнотація:
Современная оздоровительная физическая культура использует значительное количество физкультурно-оздоровительных технологий, научно-обоснованных и практико-ориентированных методик для детей дошкольного возраста. В содержание физкультурных занятий с детьми дошкольного возраста активно внедряются современные оздоровительные технологии на основе технико-эстетических видов гимнастики, в частности, аэробной гимнастики. В настоящее время аэробная гимнастика активно развивается и становится популярным оздоровительным видом двигательной активности.
3
Зинченко, С. А. "БУКРАНИЙ В ИСКУССТВЕ НЕОЛИТИЧЕСКИХ КУЛЬТУР ДРЕВНЕГО ВОСТОКА, ЭГЕИДЫ И ЦЕНТРАЛЬНОЙ ЕВРОПЫ: ОТ НАТУРОПОДОБИЯ К ЗНАКУ". У Знаки и образы в искусстве каменного века. Международная конференция. Тезисы докладов [Электронный ресурс]. Crossref, 2019. http://dx.doi.org/10.25681/iaras.2019.978-5-94375-308-4.56-57.
Повний текст джерелаАнотація:
Букраний достаточно популярен в памятниках искусства Древнего мира, что, безусловно, определяется условиями существования и мировосприятия этих культур. В качестве памятников для анализа будут привлечены изображения букрания в пластике, монументальной живописи, расписной керамике. Выделяются с самого начала иконографические признаки, связанные с букраниями: изображение костного каркаса без явного акцента на передачу мягких тканей, выделение пустых/впалых глазниц либо отсутствие глазниц, наличие рогов. Первые букрании выполнены с использованием натуралистичных компонентов из настоящих бычьих черепов или их частей. Памятники, связанные с натуроподобным воспроизведением букраниев, датируются от последних десятилетий XI начала-середины X тыс. до н.э. до 76006000 гг. до н.э., встречаются в Левантийском регионе, Северной Месопотамии и Анатолии, имеют достаточно четкую видовую (Bos primigenius) и, возможно, половую принадлежность. Наибольшая концентрация артефактов наблюдается на поселениях Северной Месопотамии, начиная со времени перехода от эпипалеолита к PPNA до PPNB. Выделяется определенная последовательность в функционировании букрания: от применения исключительно натуральных компонентов до преобладающего применения искусственных компонентов. Присутствие букраниев на поселениях Северной Месопотамии и Анатолии в течение достаточно длительного периода указывает на значимость этой культурной традиции. Причины этого, возможно, связаны с первоначальным функционированием букрания. В качестве рабочей гипотезы выдвигается предположение о том, что букрании могли использоваться как маски (как доказательства могут выступать остатки масокнаголовников, статуэтки, происходящие с Кипра, и эгейские печати и статуэтки). Маска обладает огромным набором ролей , которые она либо проживает в пространстве ритуала, либо хранит в себе, будучи повешенной на стену или вмонтированной в нее. Применение натуроподобных компонентов при создании маски усиливало эффект конкретизации происходящих в процессе ритуала действ и явлений. Постепенно при производстве букраниев количество натуральных компонентов сходит на нет, приём натуроподобия заменяется на условность художественного знака. Букрании, потеряв натуроподобные компоненты, став объектами, полностью созданными в результате художественного творчества, превратились в знак. Знак, минимализируя изобразительные приёмы, но не теряя при этом глубины информативности, постепенно побеждает, становясь наиболее приемлемым вариантом для репрезентации букрания в дальнейшей истории неолитических культур в различных видах искусства (расписной керамике, глиптике, пластике малых форм).
Звіти організацій з теми "Популярна культура"
1
Марчик, В. І., О. П. Терещенко та В. Є. Андріанов. Культура рухової діяльності в системі освіти. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1716.
Повний текст джерелаАнотація:
В студентському середовищі досліджувалися найбільш привабливі види фізичних вправ. Через анонімне анкетування виявлено, що серед представниць жіночої статті найбільш популярним є волейбол, друге і третє місце поділяють баскетбол і плавання і поступаються їм легка атлетика та фітнес-аеробіка.
2
Бережна, Маргарита Василівна, та Віталій Андрійович Великодний. Відтворення гумористичних стилістичних засобів (на матеріалі роману Д. Адамса The Restaurant at the End of the Universe та його перекладів українською мовою). Видавничий дім «Гельветика», 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4309.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена особливостям відтворення засобів створення гумористичного ефекту при перекладі з англійської мови українською роману Д. Адамса The Restaurant at the End of the Universe. У роботі проаналізовано переклади Павла Насади «Ресторан на краю Всесвіту» (1996 р., журнал «Всесвіт») та Олексія Антомонова «Ресторан "Кінець світу"» (2016 р., НК Богдан). Досліджуваний матеріал є другою частиною популярної серії науково-фантастичних романів «Путівник Галактикою». Дослідники творчості Д. Адамса приділяють більше уваги першій частині серії, наводять аналіз оказіоналізмів, досліджують категорію абсурду та розглядають переклади іншими мовами. Ця робота має на меті висвітлити особливості та способи відтворення таких гумористичних елементів як алогізм, гра слів, гіпербола та зевгма при перекладі з англійської мови українською. Вважаємо, що ці одиниці є характерними для авторського стилю Д. Адамса у досліджуваному романі, а отже, мають бути відтворені у перекладі повністю, частково або компенсовані. Отримані результати свідчать, що 1) при перекладі алогізмів найбільш продуктивним способом є передача алогізмом; перекладацька трансформація - дослівний переклад; алогізм є універсальним засобом створення гумористичного ефекту та утворюється на рівні смислу; 2) гіпербола переважно зберігається в обох перекладах через використання дослівного перекладу; перебільшення є універсальним засобом створення гумористичного ефекту і не залежить від мови, якою виражається; 3) гра слів передається грою слів, алогізмом; провідна перекладацька трансформація – компенсація; гра слів є культуро- та мовнозалежною одиницею, а тому потребує індивідуальних рішень у кожному окремому випадку; 4) зевгма зберігається у перекладах при дослівному перекладі та модуляції. При перекладі засоби створення гумористичного ефекту передають ідентичними, подібними або іншими засобами, нейтральною лексикою зі збереженням загального смислу повідомлення або нульовим відповідником. Слід зазначити, що переклад П. Насади є часто ближчим до оригіналу внаслідок переважання дослівного перекладу та використання стратегії очуження. У перекладі О. Антомонова простежується модуляція, а також частотне використання зниженої лексики, що відчутно змінює інтенцію та стиль автора. Тут переважає стратегія одомашнення. Обидва переклади пропонують вдалі рішення для відтворення засобів створення гумористичного ефекту і є популярними серед читацької аудиторії.