Статті в журналах: "Понятійна сфера"

1

Романенко, О. П. "КОГНІТИВНА ІНТЕГРАЦІЯ ДЕМІНУТИВІВ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 120–25. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-17.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто процес концептуальної інтеграції, який базується на основі об’єднання теорії концептуальної метафори та теорії концептуальних просторів. Досліджено ментальні простори як концептуальні структури оперативної пам’яті людини, що виникають в її свідомості в момент породження мовлення. Ментальні простори перебувають між собою в когнітивних зв’язках, тому концептуальні структури можуть використовуватися для утворення інших концептуальних структур, які виникають в інтегрованих просторах. Ці простори, комбінуючись, утворюють бленд, який є не просто набором елементів початкових просторів, а новою унікальною структурою. Розглянуто просторові моделі, що конструюються на основі метафори, яка актуалізує ті ознаки та смисли, що не є головними і суттєвими для прямого значення слова, але є стійкими у свідомості мовців. Зазначено, що в основі метафоризації, за теорією концептуальної метафори, лежить процес взаємодії між структурами знань двох доменів: сфери-джерела і сфери-мішені. Чим детальніше структурована понятійна сфера-джерело, тим більше номінативних можливостей у понятійної сфери-донора. Особливу увагу зосереджено на дослідженні процесу метафоричного моделювання та ознак метафоричної моделі А.П. Чудінова Творчо опрацьовано семантико-когнітивні форманти, досліджені у роботах Ю.В. Кравцової, що базуються на типах метафоричної мотивації. Представлено певні аспекти метафоричного моделювання демінутивів, що відбуваються через вербалізацію корелятивних в асоціативному плані понять, утворюючи метафоричні моделі. Метафорична модель містить вихідну і нову поняттєві сфери метафоричної проєкції та семантико-когнітивний формант, який інтегрує ці сфери за схожою рисою. Розглянуто метафоричні моделі демінутивів, які утворюються за перенесення компонента значення твірного слова на похідне слово, тобто під час взаємодії компонента значення одного концептуального простору зі значенням іншого концептуального простору, у результаті чого утворюється бленд, демінутивна одиниця. Детально досліджено метафоричну модель демінутива «котик».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Savchuk, L. M. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 2, № 13 (26 червня 2017): 171–77. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.13.171-177.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття спрямована на поглиблення теоретичних засад розвитку сфери охорони здоров’я в умовах реалізації стратегії сталого розвитку держави. Узагальнено понятійно-термінологічний апарат сучасної економічної науки про здоров’я. З’ясовано такі категорії як: “здоров’я людини”, “громадське здоров’я”, “охорона здоров’я”, “сфера охорони здоров'я”, “галузь охорони здоров’я”, “розвиток”, “сталий розвиток”. Введено поняття “сталий розвиток сфери охорони здоров’я”. Узагальнено підходи загальнотеоретичного осмислення проблем у сфері охорони здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Karabaza , N. F. "Оцінка наукової розробленості понятійно-категоріального апарату судового провадження щодо податкових кримінальних правопорушень в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (29 грудня 2021): 62–71. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.06.07.

Повний текст джерела

Анотація:

Понятійно-категоріальному апарату кримінального процесуального права, кримінального провадження і, зокрема, судового провадження приділяється фрагментарна увага. Остання монографічна праця у цій царині представлена ще до ухвалення Кримінального процесуального кодексу України 2012 року. Питання понятійно-категоріального апарату саме судового провадження щодо податкових кримінальних правопорушень не досліджувалось у вітчизняній процесуальній науці. Це видається прогалиною з огляду на розповсюдженість податкових кримінальних правопорушень та необхідність володіння суддею спеціальними знаннями у сфері оподаткування. Метою статті є оцінка ступеню наукової розробленості категорій і понять, пов’язаних із судовим провадженням щодо податкових кримінальних правопорушень та визначення дослідницьких векторів аналізу цього питання. Наукова новизна зумовлена відсутністю наукових розробок понятійно-категоріального апарату судового провадження щодо податкових кримінальних правопорушень. Разом із тим, у кримінальному провадженні, в процесі ухвалення судових рішень, супутньої діяльності судді першочергову роль відіграє розуміння понятійно-категоріального апарату у певній сфері, вміння оперувати ним і застосовувати щодо конкретних ситуацій. Відповідні спеціальні знання судді є підґрунтям для визначення методики судового провадження, його процедури, передумовою ухвалення справедливого судового рішення і, як наслідок, виконання завдання кримінального провадження, вирішення суспільно-правового конфлікту, зумовленого податковим кримінальним правопорушенням, реалізації функцій держави у податковій сфері. Проведений моніторинг наукового інтересу до таких категорій як «судове провадження» (в кримінальному процесі), «понятійний апарат» (кримінального процесуального права), «податкові кримінальні правопорушення» (у контексті кримінальної процесуальної сфери) дозволив визначити стан їх дослідження, основні проблемні питання та сформувати напрями вивчення обраного предмета наукового пошуку. Висновки. Підсумовано, що в науці кримінального процесуального права слова «поняття», «понятійний апарат» вживаються, в основному, як сталі аксіоматичні означення окремих термінів чи інститутів. У дослідженнях здебільшого увага акцентується на юридичній техніці побудови норми, тексту кримінального процесуального закону. Це, безумовно, має важливе, але не єдине значення для розуміння понятійно-категоріального апарату кримінального процесуального права і кримінального провадження, які, своєю чергою, відрізняються, на думку авторки, саме у контексті використання понять, категорій, термінів (понятійно-категоріальний апарат кримінального провадження, а особливо судового провадження видається з ширшим змістовним наповненням). Підтвердженням цієї позиції стане інституційний підхід до вивчення такого системного утворення (понятійно-категоріального апарату) у міжгалузевому взаємозв’язку кримінальних процесуальних і податкових правовідносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Дудок, Х. Р. "СУЧАСНА АНГЛІЙСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ СФЕРИ МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 123–28. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-19.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу продуктивних способів термінотворення англійської мови у сфері засобів мобільного зв’язку. Завдяки стрімкому розвитку інформаційно-комунікаційних технологій відбувається процес збагачення словникового складу всіх мов, англійської зокрема, новими лексичними одиницями на позначення інновації сфери мобільного зв’язку. Цей засіб зв’язку характеризується максимальною швидкістю передавання й отримання необхідної інформації, що перетворює мобільний зв’язок на невід’ємний атрибут сучасної людини. Зараз настав час для узагальнення інформації, яка дасть змогу окреслити особливості понятійної системи «Мобільний зв’язок», шляхи та специфіку її використання в мовознавчій науці. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю аналізу широкого застосування нової лексики сфери технологій мобільного зв’язку, важливістю та специфікою цієї сфери. Здійснено теоретичний і практичний аналіз праць, присвячених дослідженню англомовної сфери мобільного зв’язку, розкрито суть понятійно-термінологічної системи «Мобільний зв’язок», її лексико-семантичний, структурний потенціал. Матеріал вибірки термінів сфери мобільного зв’язку засвідчив, що поряд із такими способами термінотворення, як композиція, синтаксичне словосполучення, вторинна номінація та афіксація, найбільш продуктивним в цій сфері є термінотворення за допомогою абревіації. Акцентовано увагу на тому, що мова SMS сформувалася на основі скорочень та умовних позначень, яка активно використовується широким колом користувачів мобільного зв’язку для передавання коротких текстових повідомлень. Зазначено, що SMS-мова, «новомова» або «тестова мова» практично є метамовою, не стільки перекладається, скільки локалізується, адаптується до мовних і культурних норм її користувачів [Language Localisation]. Зроблено висновок, що новомова відрізняється від загальнонародної мови специфічною лексикою, фразеологією, графікою, словотворенням, відсутністю розділових знаків, які часто замінюють піктограмами. Вплив сучасних науково-технічних технологій спричиняє появу нових слів, словосполучень і термінів у сучасній англійській мові сфери мобільного зв’язку в плані вираження, а термінологічні одиниці сфери технологій мобільного зв’язку відображають як структурні, так і лексичні особливості сучасної фахової англійської мови.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Korkuna, O. I., I. I. Korkuna, O. Ya Tsilnyk та O. V. Bordun. "Аналіз сучасного стану монетарної політики України та її вплив на сферу туризму". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 151–54. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.28.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено аналіз сучасного стану монетарної політики України. Охарактеризовано понятійно-термінологічний апарат суті монетарної політики. Обґрунтовано її вплив на розвиток сфери туризму. Підкреслено важливість вдосконалення монетарної політики держави у напряму забезпечення стабільного розвитку туристичної сфери та національної економіки загалом. Розглянуто види монетарної політики та наведено основні принципи, на яких базується реалії грошово-кредитної політика. Встановлено, що Центральний банк з метою впливу на кількість грошей або на процентні ставки в сфері туризму використовує низку інструментів грошової політики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Makaliuk, Iryna, Hanna Zhaldak та Vasyl Martynenko. "«Інституція» та «інститут»: тенденція «штучної підміни» понять". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 8, № 1 (20 березня 2022): 204–34. http://dx.doi.org/10.51599/are.2022.08.01.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Метою статті є поглиблення теоретико-методологічних положень економічної науки шляхом обґрунтування доцільності подолання тенденції «штучної підміни» базових понять інституціональної теорії у вітчизняному науковому просторі через понятійне розмежування «інституцій» та «інститутів» на основі критеріально-етимологічної ідентифікації їх ключових особливостей. Методологія / методика / підхід. Дослідження базується на діалектичному методі пізнання та системно-структурному підході до вивчення інституціонального середовища взагалі та інституту аграрного підприємництва зокрема. Для досягнення поставленої мети в роботі використано методи: метод наукового узагальнення та порівняння – для визначення сутності категорій «інституція» та «інститут»; прийоми індукції, структурного аналізу та синтезу – для визначення діалектики взаємозв’язку між інституціями, інститутами, організаціями, органами, нормами, законами, звичаями тощо; асоціативний метод – для виявлення співвідношення між складовими елементами інституціонального середовища в контексті загального та часткового; дедуктивний метод – для визначення змісту суспільних інститутів; абстрактно-логічний метод і систематизація – для критеріально-етимологічної ідентифікації ключових особливостей інституцій та інститутів. Результати. Обґрунтовано актуальність використання чіткого понятійно-категорійного апарату при проведенні інституціональних досліджень з метою подолання методологічних протиріч та несумісності теоретичних висновків у науковій і політичній лексиці. Досліджено наукові підходи до трактування, а також проаналізовано спроби понятійного розмежування категорій «інституція» та «інститут» вітчизняними та зарубіжними науковцями. Визначено діалектику взаємозв’язку між інституціями та інститутами через опосередкування організацій, органів та норм, правил, звичок, традицій, законів тощо. Установлено, що інституції є джерелом творення норм і правил, а інститути – засобом їх закріплення та поширення. Розглянуто зміст суспільних інститутів, таких як держава, армія, підприємство, сім’я тощо. Виділено характерні ознаки інституцій та інститутів. Охарактеризовано структуру інституту аграрного підприємництва в Україні. Проаналізовано сучасні тенденції змін інституційних механізмів взаємовідносин між суб’єктами аграрної сфери, що зумовлені законодавчими нововведеннями. Визначено перспективи дальших наукових досліджень у напрямі удосконалення структури інституціонального середовища в аграрній та інших сферах. Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено понятійний апарат інституціональної теорії, що полягає в розмежуванні понять «інституція» та «інститут» за критеріально-етимологічною ідентифікацією їх ключових особливостей, а саме: функціональності, всезагальності, суспільної необхідності, морального авторитету (спонукальної сили), психологічності, екстернальності, організуючого впливу на соціальне життя (для інституції) та історичності, структурності, структурованості, об’єктивності, примусовості, ієрархічності, організаційності, правової закріпленості / легітимності (для інституту). Практична цінність / значущість. Результати проведеного дослідження є підґрунтям для дальшого розвитку інституціональної теорії на теренах вітчизняного наукового простору, оскільки дозволяють подолати тенденцію «штучної підміни» понять при трактуванні її базових категорій. Своєю чергою, впровадження диференційованого вживання термінів і розуміння сутності й діалектики взаємозв’язку між інституціями та інститутами є поштовхом до удосконалення інституціональної структури національного господарства з метою підвищення добробуту усіх його учасників і суспільства загалом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Маджет, Хассун Мухамед Абдель. "АНАЛІЗ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ДИПЛОМАТИЧНИХ ВІДНОСИН". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 239–49. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-239-249.

Повний текст джерела

Анотація:

визначено, що, на сучасному етапі розвитку державного управління у сфері дипломатичних відносин, важливим аспектом дослідження є аналіз науково-теоретичних основ механізмів державного управління цього напряму: дефініцій термінів «державна політика», «механізм державного управління», «дипломатія», «дипломатичні відносини» та інших з цим пов’язаних визначень, що дозволить збільшити результативність діяльності системи державного управління, у цілому. Обгрунтовано, що державна політика комплексно характеризує діяльність держави у відповідній сфері, визначає стратегічні цілі та завдання влади, а розв’язання конкретних громадських проблемних питань є однією з її частин. Відмічено, що головним засобом впровадження державно-виконавчої влади є саме механізм управління нею. Одночасно, будучи єдиним комплексом окремих елементів соціуму у їх органічному взаємозв’язку, а, також, поєднанням певних процесів та закономірностей, суб’єкт цього механізму визначає інтереси та потреби суспільного розвитку, утверджує рішення та дії, на цій основі, і, нарешті, впроваджує у життя рішення відповідних проблем, зважаючи на державно-владний контекст. Обгрунтовано, що у ракурсі системної концепції, механізм державного управління включає взаємозв’язки між її суб’єктом і об’єктом управління, забезпечує здійснення функцій держави у рамках законодавчо закріпленої сфери державно-управлінського впливу та сприяє цілісності системи державного адміністрування. Зроблено висновок про те, що в енциклопедичних визначеннях дипломатія використовується як синонім зовнішньої політики держави. Отже, поняття дипломатичної діяльності ототожнюється з поняттям зовнішньої політики. Однак, така точка зору не досить детально розкриває зміст терміну та є не цілком коректною. Адже визначення дипломатії є набагато вужчим, аніж визначення зовнішньої політики і є, скоріше, однією зі складових зовнішньої політики, засобом її здійснення, що встановлює взаємозв’язки між суб’єктами зовнішньополітичних зносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Теремецький, В. І., та О. С. Ховпун. "Сучасні понятійні інтерпретації терміна «фармація» як адміністративно-правової категорії". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (4 вересня 2020): 121–24. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).578.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто категоріальні інтерпретації терміна «фармація» в аспекті її адміністративно-правового забезпечення. Мета статті полягає у визначенні понятійної інтерпретації терміна «фармація» як адміністративно-правової категорії. Необхідність дослідження терміна «фармація» зумовлена відсутністю його тлумачення у Законах України «Про лікарські засоби», «Основи законодавства України про охорону здоров'я», а також неоднаковим розумінням у юридичній і фармацевтичній науках. Встановлено наявність конкуренції таких термінів, як «фармація», «фармацевтична сфера», «фармацевтична діяльність». У зв'язку з цим сформульована авторська позиція щодо цих понять. Підкреслено, що найбільш базовим терміном є «фармація», який охоплює всі напрями діяльності людини, пов'язані з лікарськими засобами, зокрема державне управління фармацевтичною діяльністю, фармацевтичну науку, підготовку фармацевтичних працівників, управління фармацевтичним підприємством, господарську фармацевтичну діяльність. Наголошено, що фармацевтична сфера - це самостійна частина фармації, фармацевтична діяльність - науково-практична господарська діяльність, яка охоплює фармацевтичний ланцюг. Під останнім розуміється система дій від розробки до реалізації лікарських засобів, включаючи маркетингові дослідження для встановлення потреби на ринку лікарських препаратів, інноваційні розробки нових ліків, контроль їхньої якості, проведення клінічних досліджень нових ліків, їх реєстрація, фармацевтична логістика, реалізація лікарських засобів, фармацевтичний маркетинг, управління фармацевтичним підприємством і підготовка фармацевтичних кадрів. Наведений підхід може використовуватися у подальших наукових дослідженнях у галузі адміністративного права, адже надає можливість найбільш об'єктивно виявити різні аспекти терміна «фармація».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Онищенко, Г. В. "Понятійно-категоріальний апарат у сфері лібералізації візового режиму". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 12, грудень (2016): 16–19.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Пилипчук, В. Г. "Проблеми визначення понятійно-категоріального апарату у сфері державної безпеки". Питання боротьби зі злочинністю, Вип. 12 (2006): 71–87.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Нізовцев, Ю. Ю. "Окремі питання упорядкування понятійно-термінологічного апарату у сфері кібербезпеки". Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ, № 4 (79) (2017): 135–44.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Kuzmin, V. V. "Понятійно-категоріальний апарат соціології кар’єри". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 10 (17 жовтня 2017): 48–54. http://dx.doi.org/10.15421/1717132.

Повний текст джерела

Анотація:

Автором відзначено, що поняття «кар’єра» – складне й багатомірне. На сьогодні це поняття в соціологічному дискурсі залишається недостатньо дослідженим. Визначено, що це сталося тому, що за радянського та пострадянського історичних періодів дослідження здійснювалось у межах соціології економіки та соціології праці. У рамках роботи було проаналізовано поняття «кар’єра» та його похідні в рамках соціологічного дискурсу і скориговано його з урахуванням сучасних соціологічних знань. У статті розглянуто контекстність вживань поняття «кар’єра» та його ґенезу. Наведено приклади конкретних соціальних маркерів, що визначають історичні та соціальні особливості вживання поняття в українському соціологічному дискурсі. Визначено особливості ексергічності поняття «кар’єра», що дає можливість досліджувати концептуальність змісту кар’єри відносно її соціальної важливості в контексті актуальних соціальних процесів та практик. Проаналізовано автором генезис поняття «кар’єрні амбіції» як акумуляції ресурсів для професійного розвитку своєї особистості з метою реалізації свого кар’єрного сценарію, деталізовані особливості структури кар’єри та її похідних. Стратегія кар’єри може розглядатися як визначення на основі своїх стратегічних кар’єрних цілей у сфері побудови своєї кар’єри та кола потенційних можливостей для самовдосконалення та самореалізації в рамках трудової діяльност

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Грузинська, Ірина. "ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ЧИННИКА ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ". Молодий вчений, № 3 (103) (31 березня 2022): 43–48. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-3-103-9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначена актуальність понятійно-категоріального обґрунтування дослідження проблеми публічної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти, важливість якого пов’язана з перспективами інтеграції України до Європейського освітнього простору. Проаналізовано та узагальнено основні підходи до визначення понять «публічна політика», «державна політика» та «державна політика у сфері освіти». Констатована відсутність визначення змісту поняття «публічна політика у сфері забезпечення якості вищої освіти» та запропоновано авторське визначення, зокрема, це стратегічно обумовлена та законодавчо врегульована система дій органів публічної адміністрації та громадянського суспільства, спрямовану на досягнення відповідності результатів навчання у закладах вищої освіти встановленим вимогам.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Губар, О. В. "Понятійно-категорійний апарат дослідження державного управління у сфері біологічної безпеки". Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія "Державне управління", № 4 (87) (2017): 28–34.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Корчагіна, А. М. "МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕЛІГІЙНОЮ БЕЗПЕКОЮ ЯК СКЛАДОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (12 квітня 2022): 87–94. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті викладено результати дослідження основ державного управління релігійною безпекою як складової національної безпеки України. Розкрито понятійно-термінологічний апарат дослідження, зокрема поняття «релігійна безпека», визначено чинники забезпечення релігійної безпеки, зокрема внутрішньорелігійна та зовнішньорелігійна стабільності, наявність комплексної стратегії суспільно-політичного й духовного розвитку держави. В ході проведеного дослідження автор звертає увагу на відсутність єдиного підходу в правовій та управлінській доктрині до розуміння дефініції та змістовного наповнення національної безпеки загалом та релігійної безпеки як її складової зокрема. Автором надано дефініцію відносин у сфері релігійної безпеки та окреслено їх особливості в контексті державного управління. Окрема увага приділена характеристиці складових здійснення державою політики в сфері релігійної безпеки. Проаналізовано інституційне забезпечення, зокрема систему державних органів, діяльність яких направлена на встановлення, забезпечення та реалізацію релігійної безпеки; охарактеризовано правові основи державного регулювання релігійної безпеки України як елементу механізму державного управління національною безпекою країни та визначено недоліки правового регулювання зазначеної сфери. Проведене дослідження змісту нормативно-правових актів, які регламентують релігійну безпеку свідчать про їх декларативний характер, «безадресність», та в більшості випадків в них відсутній чіткий механізм реалізації та контролю за виконанням приписів, що вони містять. Також автором визначено роль та значення наукової та інформаційної складової даного механізму як важливих компонент, спрямованих на інформування населення про реальні та потенційні загрози та прояви їх деструктивного впливу як індивідуального характеру, так і на загальнодержавному та міжнародному рівнях. На основі проведеного дослідження зроблено висновки щодо розуміння сутності механізму державного релігійною безпекою України як складової національної безпеки в Україні та перспектив подальших досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Федорчук, І. "Семантика категорії «організаційно-правовий механізм реалізації конституційного права на житло»". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2021): 145–52. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2040.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню семантики категорії «організаційно-правовий механізм реалізації конституційного права на житло». Зазначено, що якісне дослідження будь-якої проблематики потребує, перш за все, чітко окресленого понятійно-категорійного апарату, його глибокогорозуміння, що своєю чергою є неодмінною передумовою вмілого оперування термінологією у процесі аргументування своєї позиції щодо предмета дослідження. Метою статті є розкриття семантики категорії «організаційно-правовий механізм реалізації конституційного права на житло» з подальшим формуванням авторської дефініції досліджуваної категорії. Шляхом використання методів лексико-семантичного аналізу, фрагментації та дефрагментації лексичних одиниць, наукової компіляції вивчено змістове навантаження основних понять та категорій -механізм, механізм реалізації, механізм права, механізм реалізації права, організаційний механізм, правовий механізм - котрі утворюють досліджувану категорію. На основі отриманого матеріалу сформульовано авторське розуміння категорії «організаційно-правовий механізм реалізації конституційного права на житло». Запропоновано під організаційно-правовим механізмом реалізації конституційного права на житло розуміти систему законодавчих, підзаконних і локальних нормативно-правових актів, що корелюються з положеннями Конституції України щодо права на житло і спрямовані на урегулювання сфери суспільно-правових житлових відносин, та органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що взаємодіють із метою перетворення норм права, закріплених у названих нормативно-правових актах, на практичні правомірні активності суб'єктів права у сфері суспільно-правових житлових відносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Mytko, Antonina, та Tetiana Mishchuk. "Особливості конкурентної розвідки та шпіонажу на підприємствах". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (29 травня 2017): 90–103. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-02-90-103.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено процеси промислового шпигунства та конкурентної розвідки як прихованих форм отримання конфіденційної інформації конкурентів. Мета статті – проаналізувати особливості конкурентної розвідки й шпигунства на підприємствах. Із цією метою схарактеризовано понятійний апарат конкурентної розвідки й промислового шпигунства та їхні відмінності, розглянуто тенденції розвитку промислового шпигунства на світовому рівні на прикладах найбільших світових компаній. За допомогою історико-порівняльного методу здійснено ретроспективний аналіз конкурентної розвідки й шпіонажу на підприємствах. Розкрито прояви шпигунства в політичній сфері, зокрема на прикладі міжнародного соціального мережевого проекту «ВікіЛікс», а також проаналізовано наслідки політичної розвідки. На основі отриманих результатів запропоновано способи протидії шпигунству й розвідці на мікро- та макрорівнях. Доведено, що в країнах із ринковою економікою завжди існували шпіонаж і конкурентна розвідка, мета яких – вивчення секретів, що лежать в основі досягнень та успіхів чужих підприємств і країн. Від них потерпають усі сфери економіки й не захищені навіть стратегічні компанії, що мають подвійний, воєнно-цивільний характер. Активною конкурентна розвідка та шпіонаж існують і в політичній сфері. Сьогодні різні кризи, які накладаються одна на одну, змушують політиків усе частіше звертатися до закулісних можливостей отримання інформації, ідей чи навіть прямого саботування дій інших країн. Світовий досвід підтверджує неминуче виникнення загроз економічній безпеці країни в контексті поширення процесу промислового шпигунства. На сьогодні гостро стоїть завдання розробки єдиних механізмів захисту від інсайдерських загроз. Автори вважають, що у подальшому слід розробити методики оцінювання економічної ефективності впровадження систем захисту комерційної інформації та промислового шпіонажу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Melnyk, I. M. "Conceptual and categorical apparatus in the field of forestry." BULLETIN OF KHARKIV NATION AGRARIAN UNIVERSITY NAMED AFTER V.V.DOKUCHAYEVA. SERIES "ECONOMIC SCIENCES" 1, no. 4 (2019): 426–40. http://dx.doi.org/10.31359/2312-3427-2019-4-1-426.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Frolova, L. V., and T. V. Koryavchenkova. "The Dialectics of the Conceptual-Categorical Apparatus of Creative Industries." Business Inform 11, no. 526 (2021): 13–18. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2021-11-13-18.

Повний текст джерела

Анотація:

The article brings out the problems of unjustified equalization and fragmentary formalization of such definitions as «creative economy», «creative industries», «cultural industries», «creative product», «product of creativity». Based on retrospective analysis, it is argued that cultural industries are part of the creative industries and, correspondingly, the use of these concepts as synonyms in the economic scientific field be incorrect. On the basis of comparative analysis, the fundamental difference between enterprises of various types of economic activity in the creative economy and enterprises of creative industries was identified, which is determined by the results of creative process. It is substantiated that in the former case such a result is the product of creativity, which is a combination of creative ideas and non-standard solutions that ensure the achievement of the desired results of the enterprise in dynamic business environment and/or represents the final market product. The result of creative process in the field of kindred industries is a creative product – a specific symbolic and semantic ware, characterized not only by its economic, but also its socio-cultural value, which includes some socially significant content, is determined by the current conditions of socio-economic reality. The proposed authors’ definition of creative industries is, according to the results of the research, a sphere (type) of entrepreneurial activity based on the intellectual and creative abilities of economic interaction entities as to creation and offer of a creative product that meets the socio-cultural needs of consumers.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Ryabets, K. A. "Політико-правове забезпечення публічного управління у сфері охорони та використання транскордонних вод в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 129–36. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є аналіз політико-правового забезпечення публічного управління у сфері охорони та використання транскордонних вод в Україні та визначення напрямів його вдосконалення. Охорона та використання транскордонних вод в Україні є об’єктом дослідження низки вчених у галузі екології, економіки, права тощо. Наукова новизна даного дослідження обґрунтовується тим, що у ньому вперше проаналізоване політико-правове забезпечення публічного управління у сфері охорони та використання транскордонних вод в Україні. Досліджені основні складові понятійно-категоріального апарату охорони та використання транскордонних вод, що регламентовані положеннями міжнародного законодавства. Викладені заплановані урядом України заходи у сфері охорони та використання транскордонних вод на території України. Надані пропозиції щодо удосконалення політико-правового забезпечення публічного управління у сфері охорони та використання транскордонних вод в Україні. Висновки. Недосконалість політико-правового забезпечення публічного управління у сфері охорони та використання транскордонних вод в Україні є наслідком недостатнього виконання євроінтеграційних вимог та неналежного міждержавного співробітництва. Міжнародну водно-екологічну ситуацію запропоновано покращити шляхом створення налагодженого управління басейнами транскордонних водних об’єктів в цілому. Розпочати вказану роботу необхідно із укладання угод, сторонами яких повинні бути усі держави, на територіях яких простягаються басейни транскордонних водних об’єктів. Надалі потрібно посилити увагу на подальшому створенні міжнародних басейнових комісій та напрацюванні планів управління басейнами річок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Дурман, Микола. "СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ДЕРЖАВНИЙ» ТА «ПУБЛІЧНИЙ» У СФЕРІ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ: АКТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО АПАРАТУ". Науковий вісник: державне управління 4, № 2020-2 (2020): 135–48. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-2(4)-135-148.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Аніщенко, Олена, Сергій Прийма та Осана Строкань. "ВИЗНАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕФОРМАЛЬНОГО ТА ІНФОРМАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, № 16 (28 листопада 2019): 9–19. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.9-19.

Повний текст джерела

Анотація:

Публікацію присвячено аналізу проблеми визнання результатів неформального та інформального навчання. Конкретизовано понятійно-термінологічний апарат дослідження. Обгрунтовано, що визнання результатів неформального та інформального навчання є вкрай важливим для розвитку суспільства та економіки в цілому, оскільки сприяє зниженню рівня безробіття, забезпечує рівний доступ до здобуття кваліфікацій, а також є інструментом, що сприяє подоланню невідповідності попиту й пропозицій щодо вмінь і навичок дорослих на ринку праці. Здійснено теоретичне обгрунтування процедури визнання результатів неформального й інформального навчання на основі аналізу національного й зарубіжного досвіду. Проаналізовано окремі аспекти законодавчого забезпечення визнання результатів неформального й інформального навчання в зарубіжній і витчизняній практиці. Стисло охарактеризовано етапи процедури визнання, її методи та інструменти. Підкреслено, що визнання результатів неформального й інформального навчання розглядається в більшості зарубіжних країн як складова освіти упродовж життя, що регулюється на відповідному законодавчому рівні. Проаналізовано етапи процедури визнання, її методи та інструменти. Розкрито потенціал та значення валідації результів неформального й інформального навчання у різних сферах діяльності. Окреслено сфери використання визнання результатів неформального й інформального навчання. Акцентовано увагу на досвіді використання формального освітнього середовища для перевірки, підтвердження результатів набутих знань, умінь і навичок шляхом неформального та інформального навчання. Наголошено на винятково важливій ролі громадського («третього) сектору у сприянні забезпечення валідації неформального та інформального навчання дорослих. Обгрунтовано доцільність розроблення національної стратегії визнання результатів неформального й інформального навчання. Ключові слова: освіта дорослих, неформальне навчання, інформальне навчання, результати навчання, визнання результатів навчання, валідація, ідентифікація, документування, сертифікація.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Левон, Світлана Борисівна. "ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПУБЛІЧНИМИ ЗАКУПІВЛЯМИ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 150–64. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-150-164.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі систематизації сучасних наукових підходів до виокремлення суттєвих характеристик та чинників запровадження закупівельної діяльності держави в ринковій економіці уточнено зміст понять «державні закупівлі», «публічні закупівлі», «прок’юремент», «система управління публічними закупівлями». На основі порівняльного аналізу літературних джерел встановлено, що державні або публічні закупівлі (government procurement, public procurement) – це закупівля товарів, робіт і послуг за замовленням держави для задоволення суспільних потреб. В Україні ці два терміни зазвичай використовують як синоніми. У державах із федеральним устроєм під державними закупівлями іноді мається на увазі закупівельна діяльність лише центрального уряду, а під публічними закупівлями – закупівельна діяльність усіх суб’єктів публічної влади. Зважаючи на той факт, що уряди країн усього світу намагаються вирішити задачу поліпшення функціонування системи закупівель як з точки зору правової форми, так і з позицій практичної застосовності. У зв'язку з цим надзвичайно важливим є питання формулювання принципів реалізації системи публічних закупівель. Детальний аналіз наукової літератури дав змогу виокремити низку підходів до визначення сутності системи управління державними/публічними закупівлі, а саме: функціональний, організаційний (інституційний), системний. Зроблено висновок, що управління публічними закупівлями повинно діяти в рамках управління соціальним і економічним розвитком як держави, так і певного регіону. Діюча система управління публічними закупівлями потребує постійного удосконалення з метою пошуку найбільш раціональної та прийнятної для нашої економіки моделі розвитку державно-закупівельної діяльності. При розробці необхідного нормативно-правового супроводу реалізації Стратегії реформування публічних закупівель («дорожню карту») необхідно враховувати уточнений понятійно-категоріальний апарат дослідження системи управління у зазначеній сфері відносин та закріпити його у положеннях чинного законодавства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Данилевич, М. В., О. В. Романчук, Р. С. Коваль та Н. О. Федчишин. "РОЗВИТОК КІНЕЗІТЕРАПІЇ У ФРАНЦІЇ (1970–2020)". Медична освіта, № 1 (20 квітня 2021): 23–28. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.1.11967.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано розвиток кінезітерапії у Франції з 1970 до 2020 р. Наукову новизну роботи пояснюємо фактором того, що до сьогодні історія кінезітерапії у Франції не привертала уваги українських науковців, навіть не зважаючи на той факт, що якість надання медичних та реабілітаційних послуг у системі охорони здоровʼя цієї держави вважають однією з найвищих у світі. У результаті проведеного аналізу виявлено, що у 80-х та 90-х роках ХХ століття відбувалося вдосконалення системи підготовки фахівців з кінезітерапії. У цей час було уточнено понятійно-категоріальний апарат, запропоновано визначення професійних дій, технік, методик; окреслено повноваження й обовʼязки кінезітерапевтів; запроваджено диплом працівника медичної сфери, спільний для багатьох парамедичних професій. Зазначено, що у 2002 р. спеціальною постановою пацієнтам був наданий доступ до їхньої історії хвороби. У 2006 р. регламентовано перелік медичних засобів, які масажисти-кінезітерапевти можуть використовувати, засновано Національне обʼєднання масажистів-кінезітерапевтів. У 2008 р. був прийнятий, а у 2020 р. доповнений Кодекс деонтології у кінезітерапії. Реформа системи підготовки масажистів-кінезітерапевтів розпочинається з 2015 р. зміною тривалості навчання з трьох на чотири роки, не враховуючи однорічний курс, спільний для всіх, хто навчається на медичних спеціальностях, а оцінка частини модулів здійснюється в університетах. Інститути, які провадять підготовку фахівців галузі, сьогодні вводять доказову практику, що має на меті набуття необхідних компетенцій для пошуку теоретичної та клінічної інформації, її оцінювання щодо доцільності подальшого використання у професійній діяльності. У галузі починають активно застосовуватися цифрові технології. Політика у сфері охорони здоровʼя і новітні технології зумовили обовʼязкове ведення професійної документації, зокрема інформаційної картки пацієнта, яка вважається параметром якості та безпеки, і дозволяє повністю відслідковувати всі надані пацієнту медичні послуги. На сьогодні у Франції функціонує ціла низка організацій, робота яких стосується професійної діяльності масажистів-кінезітерапевтів. У 2016 р. запропоновано нове визначення галузі, однак тривають дискусії стосовно найменування самої сфери, ролі масажиста-кінезітерапевта, його співпраці з іншими фахівцями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Прокопенко, В. В. "Адміністративна процедура в митній справі: питання структури". Митна безпека, № 1(2) (11 січня 2019): 168–74. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5959.1(2).2018.168-174.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті акцентується увага на наявність у нормативних актах України з питань митної справи підміни або ототожненні деяких ключових дефініцій, що значно ускладнює як сприйняття понятійно-категоріального апарату, так і правозастосовну діяльність у цій сфері. Встановлено, що деякі автори помилково митні формальності розглядають як різновид адміністративної процедури. Доведено, що внутрішню структуру адміністративної процедури в митній справі становлять митні формальності та дії. Запропоновано внесення змін у національне митне законодавство щодо заміни по всьому тексту і у всіх відмінках поняття «митний режим» на поняття «митна процедура».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Bliznyuk, A. S. "Concept-category machinery apparatus state regulation of development of recruitment sphere." Public administration and customs administration 2 (2018): 28–34. http://dx.doi.org/10.32836/2310-9653-2018-2-28-34.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Соколов, В. А. "Категоріально-понятійний апарат проблематики аналітичної діяльності у сфері забезпечення національної безпеки України". Інвестиції: практика та досвід, № 15, серпень (2016): 73–78.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

ПАНОВ, МИКОЛА. "Понятійний апарат кримінального права та його науково-практичне значення". Право України, № 2018/04 (2018): 205. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-205.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблема понятійного апарату кримінального права та її складових понять, категорій та юридичної термінології – має надзвичайно важливе значення для теорії і практики кримінального права. Проте вона ще не отримала належного наукового дослідження, а тому є недостатньо розробленою. Метою статті є надання загальної характеристики та з’ясування значення понятійного апарату для теорії і практики кримінального права, розгляд його складових: понять, категорій та юридичної термінології, встановлення їхніх суттєвих та основних ознак, системоутворюючих відношень і зв’язків. Понятійний апарат кримінального права розглядається як система взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів: понять, категорій та юридичної термінології, сукупність яких утворює відповідне збірне юридичне поняття. Сутність цього апарату полягає у тому, що за допомогою його елементів у тексті права відображаються об’єкти (явища) реальної дійсності, що відносяться до сфери суспільних відносин, які виникають і функціонують із приводу злочинів, покарань, інших заходів кримінально-правового характеру. Функціональне призначення понять, категорій та термінології кримінального права полягає у визначенні і нормативно-правовому закріпленні в тексті закону кримінально-правових норм, інститутів, юридичних конструкцій, інших нормативно-правових утворень, що становлять зміст кримінального права. На основі проведеного аналізу обґрунтовується висновок про важливе значення понятійного апарату і його елементів для науки кримінального права, правотворення та практики застосування закону про кримінальну відповідальність. Поняття трактуються як такі логіко-юридичні утворення кримінального права, які відображають і фіксують у своєму змісті суттєві загальні типові ознаки певного класу (виду) об’єктів (явищ) реальної дійсності у сфері злочинів, покарань, інших заходів кримінально-правового характеру, та якими вони відрізняються від інших об’єктів (явищ). Логічною структурою понять визнається їхній зміст і обсяг, які виражаються у словесній формі. Виокремлюються, залежно від обсягу узагальнення, видові і родові поняття, залежно від ролі в науці і практиці кримінального права доктринальні і легальні. Розглядаються основні риси понять кримінального права: формальна визначеність, точність, що дає можливість достатньо чітко і повно визначати їхній зміст і обсяг у кожному випадку і, відповідно, встановлювати коло об’єктів (явищ) реальної дійсності, які відображаються у відповідних поняттях. Поряд із цим розглядаються оціночні поняття, зміст і обсяг яких не мають чіткого визначення, а процедура їхнього застосування пов’язана з оціночно-пізнавальною діяльністю і, відповідно, з правозастосовною дискрецією. Пропонується обмежувати їх використання у кримінальному законодавстві, одночасно висловлюються рекомендації щодо особливого порядку застосування цих понять. Категорії розглядаються як гранично широкі за обсягом фундаментальні поняття кримінального права, такі як “закон про кримінальну відповідальність”, “поняття злочину”, “склад злочину” та його елементи, поняття покарання тощо. Наголошується на важливому методологічному значенні категорій, зокрема, для упорядкування системи понять та для більш глибокого пізнання кожного з них. Відстоюється позиція, згідно з якою до змісту понятійного апарату кримінального права, поряд із поняттями, входять також (як і в інших галузях права) властиві йому категорії як неодмінна і надзвичайно важлива складова. Термінологія кримінального права визначається як система юридичних термінів – особливих знакових мовних одиниць, за допомогою яких у тексті закону в словесній формі визначаються (фіксуються) поняття та категорії, що входять до змісту кримінального права. Розглядаються суттєві ознаки термінів кримінального права як основоположних одиниць термінології, акцентується увага на жорсткому зв’язку термінів кримінального права з його поняттями і категоріями. Формулюються основні вимоги до термінології кримінального законодавства. У висновках розкриті основні положення змісту розглянутої проблеми та її значення для удосконалення кримінального правотворення і практики застосування чинного кримінального законодавства, розвитку юридичної науки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Гавва, О. В. "ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТІЙНЕ РОЗРІЗНЕННЯ АКАДЕМІЧНОСТІ Й АКАДЕМІЗМУ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 32 (2 лютого 2022): 14–18. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1018.

Повний текст джерела

Анотація:

Гавва О. В. Щодо питання про понятійне розрізнення академічності й академізму. – Стаття. У статті представлено авторський погляд на вжиток у філософії понять «академізм», «академічність» з опорою на поняття перетвореної форми в Б. Новікова й М. Мамардашвілі та діалектику прогресу і регресу у викладі В. Босенка. Актуальність звернення до проблеми випливає з необхідності вітчизняної освіти і науки відповідати на докорінні зміни й виклики, що відбуваються в цих сферах людської діяльності. Суть питання, яке порушується в статті, полягає в потребі розрізнення понять «академізм», «академічність» як складників одного процесу творення наукового знання. Це необхідно з огляду на діалектичну складність самого цього процесу, у якому невіддільно переплетені прогресивні та регресивні моменти та які потрібно виділяти й розуміти для побудови цілеспрямованої та осмисленої діяльності в науці й освіті. Пропонується розглядати академізм як явище, що відповідає регресивному, консервативному моментові цього процесу, а академічність – як те, що відповідає прогресивному. При цьому ототожнення прогресу й регресу з, відповідно, позитивними чи негативними сторонами уникається. Означена проблема ілюструється показовими епізодами з історії організацій, так чи інакше пов’язаних із першопочатковим поняттям академії. Автор звертає увагу на неоднозначності в практиці, власне, платонівської Академії, Французької академії та так званого кола Стефана Ґеорґе. Для останніх двох організацій характерною рисою є те, що їхня основа створювалася з осередків, які вважали себе спадкоємцями традицій Академії Платона. При цьому в статті підкреслюється, що ці традиції, суворо кажучи, теж були творчістю таких осередків, адже достеменно структура й порядок занять у платонівській Академії не відомі, та й сама Академія не могла протягом усього часу свого існування залишатися незмінною, щоб давати усталений зразок для наслідування. Відповідно до цього, одна й та сама структура – Академія Платона, що трактувалася як беззаперечно позитивне явище, могла бути використана для втілення будь-яких намірів її послідовників, що й наводиться в статті. Це є ще однією об- ставиною, що обґрунтовує висунуту ідею про уточнення слововжитку термінів академічності й академізму, особливо прикладаючи їх до неакадемічних форм продукування наукового знання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Стеблянко, А. В. "ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ ЯК ОСНОВНА ФОРМА КООРДИНАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ З ФІНАНСОВИМИ УСТАНОВАМИ ПІД ЧАС ЇХ ВЗАЄМОДІЇ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЗЛОЧИННИХ ДОХОДІВ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 177–80. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).34.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню питання обміну інформацією як основної форми координації діяльності правоохоронних органів із фінансовими установами під час їх взаємодії у сфері протидії легалізації злочинних доходів. Наголошено, що координаційна діяльність сприяє ефективній і результативній взаємодії між означеними суб’єктами, узгодженості їх дій, є передумовою попередження фактів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Доведено, що ключову роль у координаційній діяльності відіграє така форма координації як обмін інформацією. Уточнено понятійно-категоріальний апарат, зокрема щодо поняття «координація», а також з’ясовано співвідношення понять «взаємодія» та «координація», на підставі чого зроблено висновки стосовно сутності координації. З урахуванням теоретичних напрацювань вітчизняних учених і наявної законодавчої бази визначено, що Державна служба фінансового моніторингу України є суб’єктом, який здійснює координацію діяльності правоохоронних органів з фінансовими установами під час їх взаємодії в означеній сфері. Встановлено сутність категорії «форма координації» та надано авторське бачення поняття «форми координації» як способу організації та здійснення певними суб’єктами спільної діяльності з метою вирішення завдань, що покладені на них. Доведено, що покладення на Держфінмоніторинг функції координації діяльності правоохоронних органів із фінансовими установами під час їх взаємодії у сфері протидії легалізації злочинних доходів зумовлено об’єктивними причинами. Окреслено коло нормативно-правових актів, які регламентують обмін інформацією між досліджуваними нами суб’єктами. Наведено статистичні дані, що стосуються обміну інформацією з цього питання. Зроблено висновок щодо головних особливостей координаційної діяльності в досліджуваній сфері.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Oleksenko , R., та V. Voronkova. "ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ КЛАСИФІКАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ТА АДМІНІСТРУВАННІ: ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІЙНИЙ АПАРАТ". Theory and Practice of Public Administration 3, № 70 (30 жовтня 2020): 82–90. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.03.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Виявлено напрями покращання якості організації публічного управління та адміністрування, що зводиться до завдання програмування розвитку його системотворчих структур. Розкрито онтологію ієрархії структури соціального процесу, що реалізується в політичній сфері життєдіяльності суспільства. Сформовано класифікацію соціальних процесів, в основі якої більш складні, середні й малі масштаби соціальних процесів, які подано в моделях таксонами різного рівня, що важливо використовувати в управлінській діяльності на всіх рівнях. Обґрунтовано поняттєво-категорійний апарат формування моделі класифікації соціальних процесів у публічному управлінні та адмініструванні, виражений поняттями “таксон”, “аутопоезис”, “ієрархія”. Дослідження про формування моделі класифікації соціальних процесів у публічному управлінні та адмініструванні та її понятійно-категорійний апарат становлять практичну цінність для управлінців усіх рівнів, розкриваючи інноваційний підхід до публічного управління та адміністрування, в основі якого покращання якості, результативності та дієвості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Buchynsky, O. "КАТЕГОРІЙНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ". Theory and Practice of Public Administration 3, № 70 (30 жовтня 2020): 138–46. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.03.16.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто понятійний апарат дослідження інвестиційного розвитку регіонів з погляду державно-управлінських засад. Виявлено особливості поняття “інвестиції”, обґрунтовано відмінності цього терміна в суміжних економічних та юридичних науках. Вивчення поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених, трактування цього поняття у науково-довідникових статтях та посібниках сприяло формуванню авторської дефініції. У результаті розглянуто інвестиції як об’єкти, що мають певну оцінку, як матеріальну цінність, природно-ресурсну цінність, що можуть бути включені до об’єктів підприємницької та інших видів діяльності для отримання ефективного корисного результату. Наведено численні приклади використання поняття “інвестиції” в наукових дослідженнях у сфері інвестицій та інвестиційної діяльності, зазначається, що вченим не вдалося дійти згоди щодо його трактування в економічній та юридичній науках. Доведено, що відсутнє єдине визначення цього поняття і в нормативно-правових актах, що ускладнює дослідження цієї теми у сфері науки “Публічне управління та адміністрування”.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Kovtun, Liudmyla V., та Yulia Olexandrivna Shabanova. "ПPОБЛЕМНЕ ПОЛЕ «ФІЛОСОФІЇ ПЕРЕКЛАДУ»". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 1 (8 липня 2020): 51–61. http://dx.doi.org/10.15421/342006.

Повний текст джерела

Анотація:

Активізація уваги до проблем та питань філософії перекладу на початку XXI століття обумовило необхідність дослідження поняття та змісту наданого філософського напрямку, теоретичними джерелами якого визначаються герменевтика, феноменологія, аналітична філософія, філософія семантики та прагматики. Аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури довів відсутність єдиного концептуального підходу до філософії перекладу в сучасних філософсько-перекладацьких студіях. В дослідженні пропонується методологічне визначення філософії перекладу як філософської методології творчої адаптації сенсів першоджерельних текстів до смислового поля актуалізованих запитів на тлі кумулятивного простору первинного змісту. Проблемним полем філософії перекладу визначаються: питання критеріїв «правильності» перекладу з урахуванням феномену «неперекладності», а також питання культурного коду та антропологічного виміру історико-філософських перекладів, що очікують імовірного розширення та перспективних здійснень в сфері питань лінгво-семантичної амбівалентності, співвідношення транскрипції, транслітерації та інтерпретації, матриці понятійно-категоріального апарату філософії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Гуменюк, В. Є. "ПЕНСІЙНА СИСТЕМА ЯК ОБ’ЄКТ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, № 94 (30 червня 2021): 192–200. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.94.192-200.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено концептуальні підходи до аналізу розвитку державної пенсійної системи. Досліджено сутність пенсійної системи та понятійний інструментарій її аналізу. Розглянуто принципи побудови системи пенсійного забезпечення. Доведено, що для розвитку пенсійної системи в сучасній Україні характерні непослідовність і циклічність, залежність від низької результативності реформ у політичній, економічній, духовній і соціальній сферах. Наголошено, що зростає демографічне навантаження на працездатне населення, негативний вплив справляють невисока заробітна плата для більшості зайнятого населення, великі обсяги тіньових виплат. Зроблено висновок, що пенсійне забезпечення безпосередньо впливає на тривалість життя не тільки в післяпрацездатному віці, але і в більш молодшому. Доступність та надійність пенсійного забезпечення багато в чому визначають не тільки трудовими аспектами, але й життєвою поведінкою населення, оскільки формують суспільне уявлення про життя в пенсійному віці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Телеки, Марія, та Валентина Синиця. "ІНФОРМАЦІЙНА ЄМКІСТЬ ТЕРМІНІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ КИШКОВИХ ІНВАЗІЙНИХ ХВОРОБ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 4 (15 травня 2021): 337–44. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.062.

Повний текст джерела

Анотація:

Інформація, вербально закодована у термінах, є основою для обробки даних і прийняття рішень у науково-практичній діяльності. У якості прикладу пропонується увазі відображення інформаційної місткості термінів, що функціонують у сфері інфектології та паразитології на матеріалі латинської та англійської мов. Фактичний матеріал засвідчує, що інформацію про інвазію забезпечує понятійний зміст терміна. Латинська та англійська термінологія застосовують однакові словотворчі афікси, додавання яких до твірної основи назви збудника паразитарних хвороб зумовлює утворення похідного терміна з новим значенням – хвороба: латинська мова послуговується суфіксами -osis, англійська – -osis/-iasis. Крім однослівних термінів-композитів англійська мова використовує синонімічні позначення хвороб, які описово доповнюють або уточнюють інформацію про інвазійну хворобу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

ПОЛЯКОВ, БОРИС, та ВАЛЕРІЯ РАДЗИВІЛЮК. "Доктрина конкурсного процесу". Право України, № 2021/04 (2021): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-013.

Повний текст джерела

Анотація:

Відродження інтересу до теоретичних досліджень таких правових явищ, як банкрутство та конкурсний процес зокрема, у незалежній Україні пов’язано з прийняттям першого національного законодавчого акта, присвяченого регламентації матеріальних і процесуальних відносин банкрутства. Юридична наука фактично вже з кінця 90-х років минулого століття, опинившись у нових, порівняно з попередніми, умовах, значну увагу приділяла переосмисленню концептуальних засад права банкрутства, які і почали активно та достатньо послідовно розроблятися в науковій літературі. Це актуальні проблеми, зокрема: вдосконалення, кодифікації законодавства про банкрутство; оптимізації понятійно-категоріального апарату банкрутства; державної політики у сфері банкрутства; визначення правової природи відносин банкрутства; специфіки правового статусу сторін та інших учасників відносин банкрутства; процесуальних засад та особливостей розгляду справ про банкрутство; визначення та змістовного наповнення процедур банкрутства; тощо. Метою статті є висвітлення впливу досягнень догми національного права банкрутства та її складової – догми конкурсного процесу на вдосконалення новітнього українського законодавства про банкрутство та практики його застосування. Встановлено, що практичне значення доктринальних положень конкурсного процесу полягає в їхній реалізації у нормотворчій та правозастосовній діяльності. Автори доходять висновку, що законодавець при вдосконаленні правового регулювання відносин банкрутства має зважати на результати доктринальних досліджень у цій сфері, спрямовані на вирішення глобальних завдань із відновлення платоспроможності насамперед суб’єктів господарювання і врегулювання боргових зобов’язань громадян.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Панов, Микола. "Про співвідношення і взаємозв’язок понятійних апаратів наук кримінального циклу". Право України, № 2019/09 (2019): 182. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-09-182.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню проблеми співвідношення і взаємозв’язку понятійних апаратів наук кримінального циклу: кримінального права, кримінального процесу, кримінально-виконавчого права, кримінології, криміналістики тощо, які об’єднуються, головним чином, єдиною для них предметнопрагматичною проблемою. Більше в її узагальненому вигляді – проблемою. Більше боротьби зі злочинністю, яка базується на міжгалузевій фундаментальній науковій основі – “загальній теорії боротьби зі злочинністю”. Методологічну основу співвідношення цих наук становлять методи диференціації та інтеграції. Метод диференціації лежить в основі поділу знань у сфері боротьби зі злочинністю на окремі, відносно відособлені групи і визнання їх як самостійних юридичних наук. Метод інтеграції вказує на процеси зближення і взаємодії наук, взаємопроникнення їх на рівні окремих елементів понятійних апаратів: правових категорій, понять, юридичних термінів. Серед них виділяється клас “міждисциплінарних”, які використовуються усіма науками кримінального циклу (зокрема, “злочин”, “кримінальна відповідальність”, “склад злочину”, “покарання”, “суб’єкт злочину”) і при цьому є предметом дослідження та розробки, перш за все, науки кримінального права. На підставі поділу всіх наук кримінального циклу на фундаментальні й прикладні обґрунтовується необхідність трактування “міждисциплінарних категорій, понять і термінів” при використанні їх у прикладних науках, зважаючи на зміст та обсяг, що вкладаються в них, головним чином, наукою кримінального права, що відносно інших наук цього циклу є фундаментальною наукою. Інші категорії, поняття і терміни є предметом інших (прикладних) наук кримінального циклу. Вони повинні розглядатися у всіх випадках, з огляду на їхнє трактування в науках, предметом яких вони є. Сформульовані пропозиції та рекомендації мають важливе значення для розвитку наукових досліджень, а також у правотворчості і правозастосуванні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Botvinov, Rostyslav G. "Методологія дослідження публічної служби особливого призначення". Public administration aspects 5, № 12 (30 березня 2018): 42–49. http://dx.doi.org/10.15421/15201749.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються методологічні підходи дослідження публічної служби особливого призначення, посадові особи якої здійснюють професійну діяльність із реалізації функцій, прав і обов’язків органів державної влади в особливих умовах, що регулюється спеціальними нормативними актами. Автор наголошує, що в умовах зміни ідеологічних орієнтирів у суспільстві потрібен новий понятійний апарат і сучасні методологічні засоби наукових досліджень у сфері публічного управління. На думку автора, інтеграція різних напрямів у вивченні публічно-правових явищ, різноманітність методологічних підходів та прийомів, їх взаємодоповнення є запорукою успішного дослідницького пошуку. Автор доводить, що відсутність єдиної науково обґрунтованої моделі розвитку публічної служби і її галузевих різновидів не дозволяє сьогодні сформувати відповідний законодавчий масив, а в результаті – помітно знижує ефективність функціонування апарату державного управління. Автор доходить висновку, що вивчення публічної служби особливого призначення має свою специфіку, яка заснована на використанні як загальних наукових, так і спеціальних методів та форм пізнання процесів і явищ. Основним його завданням є виявлення й обгрунтування всіх факторів і аспектів службової діяльності у правоохоронній сфері держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Прокопенко, Тетяна Петрівна. "ДИСКУРСНЕ ПОЛЕ ПРОБЛЕМАТИКИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ". Public management 27, № 2 (11 жовтня 2021): 55–67. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-2(27)-5.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – здійснення поглибленого аналізу науково- історичної бази у межах дослідження дискурсного поля проблематики публічного адміністрування туристичної сфери. Доведено, що єдиної думки у зарубіжній та вітчизняній державно-управлінській науці щодо визначення факторів, які негативно або позитивно впливають на розвиток туристично- рекреаційної сфери, на сьогодні не існує. Методологія. Складність і специфіка досліджуваної теми зумовили використання сукупності методів емпіричного і теоретичного рівнів піз- нання. Це дало можливість сформувати відповідні теоретико-методологічні засади виконання поставлених завдань. Підкреслено, що туризм, на думку більшості авторів, визначається як складне і багатовимірне поняття, яке одночасно виступає і як галузь націо- нальної економіки, і як окремий вид діяльності, і як форма рекреаційної діяль- ності, і як спосіб проведення дозвілля людей, і як наука, і як бізнес-напрям. Зазначено, що сьогодні туризм виступає соціально значущою та затре- буваною практикою, а також платформою для саморозвитку та самовдосконалення людей, простором для формування суспільних благ, стимулів та потреб особистості. Наукова новизна. Удосконалено понятійно-категорійний апарат науки державного управління шляхом здійснення огляду дискурсного поля пробле- матики формування державного регулювання розвитку туризму, що відрізня- ється від уже наявних робіт фокусуванням наукової уваги на принципах роз- витку даної сфери у межах застосування інноваційних інструментів кооперації та кластеризації міжнародного ринку туризму, а також використанням механіз- мів державно-приватного партнерства та прийняття модельних бізнес-рішень. Висновки. У результаті проведення поглибленого аналізу науково-істо- ричної бази у межах дослідження дискурсного поля проблематики публіч- ного адміністрування туристичної сфери підкреслено, що для нинішнього етапу досліджень науки про туризм та функціонування туристичної галузі характерним є зосередження на принципах розвитку даної сфери та суміж- них галузей у межах застосування інноваційних інструментів кооперації та кластеризації міжнародного ринку туризму, використання механізмів дер- жавно-приватного партнерства та модельних бізнес-рішень. Обґрунтовано, що дані дослідження зосереджені на історико-філософському осмисленні природи туризму як соціогуманітарного феномену, а також базового інфор- маційного ресурсу для формування підґрунтя з метою розширення меж практичного використання основних інструментів та механізмів публічного адміністрування туристично-рекреаційної галузі у процесі реалізації полі- тики держави у цьому напрямі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Курбатова, Т. В., та О. Г. Ліхошерст. "ПОНЯТІЙНИЙ СКЛАДНИК КОНЦЕПТУ ПОЛІТИКА В СТРУКТУРІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОМОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 145–50. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-21.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджена лінгвокогнітивна структура понятійного складника концепту ПОЛІТИКА в сучасній англомовній картині світу. Політика – одна з найважливіших сфер буття людини та суспільства. Як одиниця картинування свідомості вона представляє індивідуальний досвід людини, а також досвід усього суспільства, відбиваючи явища політичного життя в свідомості носіїв мови. Серед основних завдань у цій роботі визначаємо аналіз дефініцій мовних реперезентантів концепту в англомовних словниках з метою виокремлення понятійного складника та інтерпретації змісту концепту. Для досягнення цієї мети використовувалися методи дефініційного та компонентного аналізу. Об’єктом дослідження виступає концепт ПОЛІТИКА в сучасній англійськомовній картині світу. Предметом дослідження є структура понятійного складника концепту. Матеріалом дослідження виступають мовні одиниці, що репрезентують концепт ПОЛІТИКА. Дослідження проводилось із застосуванням комплексної методики концептуального аналізу. Це дозволило визначити основні уявлення про політику як такі, що зафіксовані у семантиці мовних одиниць, співвіднесених із політичною сферою діяльності носіїв сучасної англійської мови. Абстрактний характер цього поняття спричинює існування декількох лексичних одиниць, які активізують різні за змістом аспекти – politics, policy, political, politician, які утворюють ядерну зону концепту. У периферійній зоні знаходяться такі одиниці, як power, government, political activity, science, party, organization, state, country, leader, politician, the UN, globalization, crisis, human rights, global society, які конкретизують це поняття та виражають його різноманітні аспекти. Структура понятійного шару концепту ПОЛІТИКА характеризується високою лексико-семантичною щільністю. Це викликано абстрактним характером поняття, що є одним з базових в світосприйнятті людини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Semenets, Alina. "ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ ТА СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ: ФОРМАЛІЗАЦІЯ ДЕФІНІЦІЙ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 386–97. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-386-397.

Повний текст джерела

Анотація:

Нині незаперечно й істотно зростає роль і значення внутрішнього контролю у фінансово-господарській діяльності й управлінні підприємствами та економікою в цілому. Проведені дослідження виявили неоднозначність поглядів теоретиків й практиків у сфері контролю на наріжні та атрибутивні питання контролю, а саме: щодо сутності, змісту, ролі, значення внутрішнього контролю та системи внутрішнього контролю в системі управління підприємством, його фінансово-господарською діяльністю. Це вкрай негативно позначається на практиці ведення контрольної діяльності, в свою чергу негативно впливає на всю систему управління підприємством, і як наслідок на кінцеві результати фінансово-економічної діяльності. Метою даної роботи є дослідження означених питань для систематизації та узагальнення існуючих й можливих підходів для визначення понять «внутрішній контроль» і «система внутрішнього контролю». За результатами досліджень виявлено, що формалізація дефініцій «внутрішній контроль», «система внутрішнього контролю» має величезне значення для розвитку понятійно-категоріального апарату, як в теорії контролю й управління, так і економічної науки в цілому, а також має визначальне значення на практику управління , контролю та ведення фінансово-господарської діяльності в сучасних умовах господарювання. Узагальнено й згруповано існуючі підходи вітчизняних й зарубіжних фахівців у сфері контрольної та управлінської діяльності, як теоретиків, так і практиків, до визначення понять «внутрішній контроль», «система внутрішнього контролю». Проведені дослідження переконливо свідчать, що впровадження систем внутрішнього контролю в значній частині вітчизняних підприємств, особливо великих й середніх, що знаходяться в кризовому й передкризовому стані на сьогодні є однією з першочергових задач, що сприяє подоланню кризових явищ, істотного зниження ризиків, і як наслідок , підвищення ефективності всієї фінансово-господарської діяльності. Результати дослідження можуть бути використані в практиці міжнародного бізнесу, в економічній сфері міжнародних відносин. За результатами проведених досліджень надано авторське визначення понять «внутрішній контроль» та «система внутрішнього контролю», що на нашу думку, має сприяти подальшому розвитку теорії й практики контрольної діяльності, менеджменту, міжнародного менеджменту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Шилінська, І. Ф., та Т. В. П’ятничка. "ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИКОНО-АНАЛІТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ІТ-ФАХІВЦЯ НА ОСНОВІ ТЕЗАУРУСНО-ЦІЛЬОВОГО ПІДХОДУ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 198–203. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-29.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проблемі формування лексиконо-аналітичного мислення майбутніх фахівців галузі «Інформаційні технології» на основі тезаурусного підходу у процесі вивчення іноземної мови. У представленій роботі описано сучасні підходи до висвітлення окресленої проблематики, а також до визначення основних понять дослідження, а саме: індивідуальний лексикон, професійний лексикон, тезаурус, професійний тезаурус. Проаналізовано роль лексикону та тезауруса у структурі мовної особистості, значення індивідуального лексикону у процесі професійного становлення фахівця. Проаналізовано сутність тезаурусно-цільового підходу, доцільність його застосування під час вивчення іноземної мови студентами спеціальностей ІТ-галузі. Зазначено, що терміносистема ІТ-галузі характеризується постійним лексичним оновленням, тому потребує упорядкування і стандартизації термінологічної лексики для створення єдиного інформаційного простору і забезпечення ефективної комунікації між фахівцями і науковцями різних країн. Описано етапи розроблення словника тезаурусного типу як засобу формування лексиконо- аналітичного мислення майбутнього фахівця галузі «Інформаційні технології», з-поміж яких виокремлено такі, як: моделювання системи знань предметної сфери ІТ-фахівця; розробка глосарія термінів і спеціальної лексики ІТ-галузі; представлення понятійних статей термінів; створення двомовного словника, у якому представлено слова і словосполучення, які входять до складу понятійних статей термінів. Наведено приклади складових компонентів словника тезаурусного типу фахівця галузі «Інформаційні технології». Запропонований словник слугує основою розвитку лексиконо-аналітичного мислення ІТ-фахівця під час вивчення іноземної мови. Означений процес формування лексиконо-аналітичного мислення передбачає осмисленість концептосфери предметної галузі, що становить основу фахового лексикону ІТ-фахівців; обізнаність із семантичними та функціональними особливостями фахового лексикону; засвоєння алгоритмів лексичного смислоутворення та семасіологічного тлумачення фахового тексту. Представлено алгоритм усвідомлення смислу слова ІТ-фахівцем під час професійної мовленнєвої діяльності й алгоритм осмислення тексту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

ПАНОВ, МИКОЛА. "Загальна теорія науки кримінального права: проблеми обґрунтування і формування". Право України, № 2020/02 (2020): 31. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-02-031.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена розробленню недослідженої досі проблеми загальної теорії науки кримінального права, під якою пропонується розуміти теорію кримінальної відповідальності. Розглядаються емпіричні і теоретичні основи обґрунтування цієї теорії, які одночасно слугують складовими формування її змісту. Акцентується увага на важливому методологічному значенні теорії кримінальної відповідальності як загальної теорії, для окремих (спеціальних або приватних) теорій кримінального права, для науки кримінального права загалом і, таким чином, визначається її потенційний вплив на практику кримінального права – кримінальне правотворення і правозастосування. Метою статті є обґрунтування і формування загальної теорії науки кримінального права (якою визнається теорія кримінальної відповідальності) як методологічної основи окремих (спеціальних чи приватних) теорій науки кримінального права загалом, з’ясування її впливу на кримінальне законотворення і на практику застосування чинного кримінального законодавства. Наука кримінального права являє собою доволі складну, але водночас упорядковану систему знань у сфері кримінально-правового регулювання. Центральним елементом цих знань є наукові теорії як найбільш розвинені і досконалі форми їх організації, оскільки включають до свого змісту такі, обумовлені предметом науки, важливі й необхідні елеме нти пізнання, як ідеї, гіпотези, концепції, методологію, понятійний апарат тощо, інтегрують їх і забезпечують отримання цілісного уявлення про суттєві зв’язки та закономірності системного й цілісного об’єкта пізнання. У науці кримінального права розроблено низку окремих теорій відносно різних актуальних проблем: підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину, складу злочину і його елементів, покарання, незакінченого злочину, співучасті у злочині, окремих інститутів Особливої частини кримінального права тощо. Ці теорії присвячені вирішенню, безумовно, важливих, але все ж окремих проблем, а тому мають спеціальний (відокремлений або приватний) характер. Причому вони не спиралися на загальну теорію науки кримінального права, яка ще не була і не є нині предметом дослідження. Вказана методологічна обмеженість цих приватних теорій, безперечно, негативно вплинула на їхню повноту, обґрунтованість та отримані результати. Під загальною теорією науки кримінального права пропонується розуміти теорію кримінальної відповідальності, яка органічно пов’язана майже з усіма інсти тутами і категоріями кримінального права, понятійним апаратом науки загалом. Розроблення цієї теорії здійснюється шляхом аналізу емпіричних (системи кримінально-правових норм, що становлять зміст інституту кримінальної відповідальності) і теоретичних (категорії “кримінальна відповідальність” та підпорядкованих їй системи понять і юридичної термінології) підстав як необхідних передумов її формування. Причому ці підстави розглядаються як необхідні складові змісту теорії, що перебувають у діалектичній єдності. На підставі дослідження визначаються основні риси теорії кримінальної відповідальності, що становлять її зміст як загальної теорії науки кримінального права, підкреслюється її методологічне значення для окремих (спеціальних або приватних) теорій науки, з’ясовується її вплив на науку та практику кримінального права – кримінальне правотворення і правозастосування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Бугай, О. "ОПОДАТКУВАННЯ ВІРТУАЛЬНИХ АКТИВІВ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 138–44. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2276.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена висвітленню питання особливостей оподаткування віртуальних активів в Україні та світі. Було досліджено ряд чинних нормативно-правових актів та законопроєктів, пов’язаних зі встановлення правового режиму віртуальних активів в Україні. Автор наголошує, що найбільш актуальним з точки зору доктринального дослідження є Проєкт Закону України «Про віртуальні активи» № 3637, прийнятий у другому читання, однак ветований Президентом України. Автором було ґрунтовно проаналізовано не лише нормативно-правові акти у сфері оподаткування віртуальних активів, а й правозастосовні акти податкових органів, зокрема індивідуальні податкові консультації. Розглянуто позицію контролюючих органів щодо оподаткування операцій з віртуальними валютами на підставі індивідуальних податкових консультацій. Автор окремо звернув увагу на понятійно-категоріальний апарат, запропонований рядом законопроєктів та присутній у чинних нормативно-правових актах. З огляду на важливий характер та практичну значимість оподаткування віртуальних активів для податкової системи України було розглянуто зарубіжні підходи до врегулювання аналогічних операцій. Автор зазначає, що Швеція не має заборон на використання або торгівлю віртуальними валютами, однак, якщо криптокомпанія пропонує послуги, де віртуальні валюти виступають засобами платежу, то така юридична особа зобов’язана зареєструватися як фінансова установа в управлінні фінансового та страхового нагляду Швеції. Було наголошено на тому, що естонське законодавство щодо криптобізнесу найсуворіше з незабороненого, однак прозорість та чіткість законодавчих приписів перетворила Естонію в одне з найпривабливіших місць для реєстрації криптостартапів. Азіатсько-Тихоокеанський регіон залишається одним із найсуперечливіших у сфері регулювання віртуальних валют як «революційного» явища, за винятком Японії. Автором було проаналізовано ставки податків на оподаткування операцій з віртуальними активами в Японії, Ізраїлі, США та інших країнах. Як висновок, автор зазначає, що зареєстровані проєкти законів України у першу чергу, повинні подолати проблематику, що пов’язана із термінологічною визначеністю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Калюжна, Тетяна. "ПРОФЕСІЙНИЙ САМОРОЗВИТОК ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ АНДРАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 19 (10 червня 2021): 72–81. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.72-81.

Повний текст джерела

Анотація:

В оглядовій статті автор розкриває проблему професійного саморозвитку як складової формування андрагогічної компетентності викладача післядипломної педагогічної освіти. Наголошується на важливості особистості викладача, яка є ключовою фігурою реформ української освіти. Проаналізовано та конкретизовано понятійно-термінологічний апарат дослідження. Розкрито поняття «професійний розвиток» та вказано, що цей термін трактується науковцями як багатокомпонентний, цілеспрямований, пролонгований і поетапний процес професійного становлення, розвитку та саморозвитку особистості, зорієнтований на набуття нових компетентностей; характеризується неперервністю, системністю, динамізмом, циклічністю і синергізмом та передбачає перетворення ціннісно-світоглядних орієнтирів, мотиваційної сфери, психологічної структури професійно-педагогічної діяльності, засвоєння та реалізацію інноваційних професійних ролей і функцій. Автор виходить з того, що професійний саморозвиток викладача післядипломної педагогічної освіти тісно пов'язаний з формуванням у нього андрагогічної компетентності й впливає на процес підготовки та перепідготовки педагогічних працівників, а також є невід'ємною складовою андрагогічної компетентності. Акцентовано увагу на тому, що професійний саморозвиток викладача закладу післядипломної педагогічної освіти має бути усвідомленою потребою в неперервному самовдосконаленні, ставленні до навчання як пріоритету професійної діяльності, а сукупність набутих знань, умінь, навичок, якостей і ціннісних орієнтацій, які необхідні для виконання ролі андрагога – андрагогічна компетентність буде реалізуватись через освітню діяльність, розвиваючи соціально-значимі якості дорослої людини. Ключові слова: професійний розвиток; саморозвиток; андрагогічна компетентність; викладач; післядипломна педагогічна освіта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Ковбас, І. В. "Нагородна справа як об’єкт адміністративно-правового регулювання: поняття та зміст". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 81–87. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).521.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Практичне виконання положень Концепції реформування нагородної справи в Україні істотно актуалізує проблематику визначеності поня-тійного апарату, одним із елементів якого є нагородна справа. Саме відсутність легального визначення наго-родної справи у законодавстві України зумовлює різ-ні підходи до його тлумачення на практиці у процесі застосування нагородного законодавства. Наслідком цього є ототожнення її із системою нагород, нагородною системою, нагородною практикою, нагородною політи-кою тощо. Представники різних галузевих правових наук поглиблено, на жаль, феномен нагородної спра-ви не досліджували, а здебільшого зосереджувалися на окремих проблемах різновидів нагород, нагородної процедури, співвідношенні нагороди з іншими видами заохочень тощо. Саме відсутність наукових ґрунтов-них тематичних досліджень, безпосередньо присвя-чених нагородній справі, зумовили й «дефект» дефі-ніційного ряду й проєктів нормативно-правових актів з проблематики нагородної справи. Тобто понятійна прогалина нагородного законодавства стосовно визна-чення основного «понятійного» фундаменту залиша-ється, а отже, й різноваріативність нагородної практи-ки також, що негативно впливає й буде зберігатися й у майбутньому. Отже, нагальна потреба корегування «базового» понятійного нагородного апарату, насам-перед стосовно визначення нагородної справи, яке б охопило її зміст, визначає вектори наукових тема-тичних фахових досліджень і, зокрема, цієї роботи. Метою роботи є – на підставі опрацювання «базових» тематичних наукових, нормативних джерел сформу-лювати визначення поняття «нагородна справа», яке б охоплювало весь її зміст, й обґрунтувати доцільність закріплення його для використання як офіційної дефі-ніції. Об’єкт дослідження формують суспільні відно-сини, що виникають у зв’язку із використанням наго-род, що виникають у сфері нагородної справи. Предмет дослідження – теоретико-методологічні положення щодо розуміння нагородної справи, її змісту, співвід-ношення із суміжними поняттями, а також форму-вання наукового базису для нормативних визначень. Методи дослідження, які використовувалися, форму-ють систему загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, серед яких: діалектичний, порів-няльно-правовий, логіко-юридичний, семантичний, експертних оцінок, прогнозування, моделювання. Під час написання роботи опрацьовувалися наукові, нор-мативні, публіцистичні тематичні джерела, які тією чи іншою мірою пов’язані із нагородною справою, а саме: роботи Є. Трофімова, М. Титаренко, А. Майдебури, Д. Коритько та інших. Результати дослідження. Уза-гальнюючи все вищезазначене, можна запропонувати авторське визначення нагородної справи як регламен-тованої нормами права історично сформованої з ура-хуванням нагородних традицій офіційної публічної діяльності, безпосередньо пов’язаної із впроваджен-ням та застосуванням державних нагород за заслуги особи (колективу осіб) перед державою, українським народом, а також реалізацією гарантій такої діяльно-сті. Таку діяльність умовно варто поділяти на два види: основну (безпосередньо пов’язану із впровадженням та застосуванням державних нагород) та додаткову (організаційне, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення такої діяльності). Нагородну справу вар-то розглядати як елемент єдиного тематичного суміж-ного понятійного ряду, відмежовуючи від нагородної системи держави, системи нагород, нагородної політи-ки, нагородної практики, нагородних традицій, наго-родної культури, нагородної ідеології, нагородної про-цедури, нагородної юстиції та нагородних матеріалів (нагородних документів), нагородного права, нагород-ного законодавства. Враховуючи її тісні зв’язки з ін-шими нагородними явищами, нагородну справу варто розглядати як складник нагородної системи України. Запропоноване визначення варто використовувати як у наукових дослідженнях з проблематики нагородного права, так і закріпити як норму-дефініцію, упорядку-вавши тим самим понятійний термінологічний апарат й усунувши передумови для помилкового ототожнення суміжних нагородних явищ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Мартовицька, О. В. "ПОНЯТТЯ ТА КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ЗАСАД НАДАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 385–91. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.43.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність статті полягає в тому, що належне надання правової допомоги й у подальшому ефективна реалізація її окремих процедур напряму залежить від повноти й якості визначення провідних засад функціонування даної сфери суспільних відносин. Саме засади надання та реалізації правової допомоги мають визначальний вплив на подальший розвиток даних суспільних відносин, оскільки їх недотримання або ж порушення може поставити під сумнів законність та обґрунтованість кінцевих процесуальних рішень. У статті наголошено на необхідності з’ясування сутності та критеріїв класифікації засад надання та реалізації правової допомоги з урахуванням як наукових напрацювань, так і нормативно- правових положень з метою визначити теоретичні та прикладні проблеми інституту професійної правничої допомоги в кримінальному процесі України. Підкреслено, що засади надання та реалізації правової допомоги мають визначальний вплив на подальший розвиток даних суспільних відносин, оскільки їх недотримання або ж порушення може поставити під сумнів законність та обґрунтованість кінцевих процесуальних рішень. Уточнено понятійно-категоріальний апарат, що використовується в представленому дослідженні. З’ясовано, що актуальним є використання вузького підходу до визначення сутності категорії «засада», в досліджу- ваному випадку – їх ототожнення з категорією «принцип». Запропоновано під засадами надання та реалізації правової допомоги розуміти закріпле- ну в приписах чинного національного законодавства сукупність правових положень, на основі яких уповноважені суб’єкти надають правову допомо- гу, що в подальшому реалізується в межах функціонування відповідних су- спільних відносин. Зазначено, що на сьогодні можна назвати доволі значну кількість засад надання та реалізації правової допомоги, з огляду на що їх слід піддати науковій класифікації. Сформовано критерії класифікації за- сад надання та реалізації правової допомоги можуть з огляду на значну кількість аспектів: сфери суспільних відносин; правових засад їх функціону- вання; суб’єктного складу; процесуальної стадії тощо. Надано пропозицію обрати найбільш універсальний критерій класифікації засад надання й ре- алізації правової допомоги, який би вказував як на загальне значення даної інституції, так і на особливості її функціонування в межах кримінального процесу України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Радченко, Олександр Віталійович, та Оксана Олександрівна Радченко. "ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМАТИКИ ГІБРИДНИХ ВІЙН В СУЧАСНОМУ ДИСКУРСНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ". Public management 29, № 1 (24 травня 2022): 116–24. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-17.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття пропонує авторську систематизацію наукових та експертних поглядів і підходів до проблематики гібридних війн та їх впливу на забезпечення інформаційного суверенітету держави в сучасному дискурсному просторі. Обґрунтовано нагальність дослідження інформаційних загроз, негативних зовнішніх впливів на стан національної безпеки України, що особливо актуалізувалося після 2014 року, коли не в останню чергу завдяки успішному застосуванню інформаційних спецоперацій Росії вдалося анексувати Крим та розгорнути військове протистояння Сході України через забезпечення позитивного сприйняття частиною місцевого населення цих регіонів агресивних дій РФ. Визначено, що кінцевою метою розв’язаної Росією гібридної геополітичної інформаційної війни є цивілізаційний вибір українського народу: рухатися в напрямку європейської інтеграції чи повертатися в лещата православно-російської цивілізації. На основі сгенерованої в інтернет-сервісі Word’s Хмарки тегів виокремлено 5 основних кластерів наукового розуміння проблематики феномену інформаційної війни. Розкрито основні підходи до наукового розуміння зазначеного соцієтального феномену в контексті: філософсько-онтологічної сутності інформаційної війни; понятійно-категоріального апарату; виокремлення ключових загроз національній безпеці держави; механізмів і технологій ведення гібридних війн; суб’єкт-об’єктної структуризації та практичних кейсів. Зроблено висновок про необхідність розгортання в Україні системної діяльності органів публічного врядування, насамперед, інституту Президента України, Кабінету Міністрів України, Збройних сил, СБУ та МВС з формування сучасної ефективної системи захисту національного інформаційного суверенітету, яка б включала підготовку фахівців сфери розпізнавання, запобігання й протидії проявам інформаційної війни, ведення контрпропагандистських інформаційних операцій тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Барабаш, Світлана, та Ольга Бурко. "Використання текстових написів пам’яток університетів для навчання інокомунікантів української мов". New pedagogical thought 108, № 4 (29 грудня 2021): 81–87. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-81-87.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується специфіка вивчення української мови інокомунікантами в контексті історії університету. Доречними засобами дослідження вважаємо меморіальні та пам’ятні знаки, кабінети, аудиторії, лабораторії визначних діячів, студентів, аналіз подій університетів. Уперше авторами запропоновано використання текстів про меморіальні та пам’ятні знаки на заняттях з української мови як іноземної в контексті граматичного, країнознавчого матеріалу, глибшого розуміння на цій основі знакових постатей обраного напряму діяльності на прикладі Національного авіаційного університету та Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Окреслено систему методичних прийомів роботи з текстами країнознавчої сфери спілкування в технічному та медичному університетах. Звернуто увагу на різницю у лексичних значеннях понять «меморіальна дошка» та «пам’ятна дошка». У статті схарактеризований алгоритм роботи зі студентами-першокурсниками Національного авіаційного університету, що впроваджений на заняттях з української мови як іноземної під час дистанційного навчання протягом 2020–2021 н. р., зокрема розглянуто аспекти цієї діяльності. Важливого значення надаємо ознайомленню інокомунікантів із текстом про меморіальні дошки, на основі якого формується понятійний та граматичний апарат. Зв’язок із обраною спеціальністю, специфікою діяльності простежується на прикладі завдань із зазначеної теми для студентів Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Уберман, В., та Л. Васьковець. "Проблеми імплементації базових європейських екологічних понять у водне законодавство України". Юридичний вісник, № 1 (6 серпня 2020): 237–45. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1617.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено співробітництво України та ЄС із питань охорони навколишнього середовища, а саме проблеми імплементації в українське екологічне законодавство базових еколого-правових категорій і визначень законодавства ЄС. Проаналізовано перші кроки співпраці у сфері «якість води й управління водними ресурсами». Зазначено, що ця діяльність почалася не з гармонізації базових понять, до яких належать «забруднення», «забруднюючі речовини», «якість води», а одразу перейшла на рівень еколого-правових інститутів. Виявлено, що такий перехід ігнорує принципові відмінності в понятійних засадах, які можуть негативно вплинути на здійснення державної політики у сфері охорони вод, спричинити її дивергентний розвиток відносно європейських вимог. Стверджується, що подолання змістовних відмінностей згаданих понять є однією з головних наукових проблем апроксимації Водного кодексу України (ВКУ) та відповідних підзакон-них актів до Директиви 2000/60/ЄС (ВРД). Метою статті є виявлення правових відмінностей між ВРД і ВКУ щодо зазначених понять, а завданням - аналітичне порівняння їх застосування. Дослідження ґрунтувалося на тому, що норми стосовно забруднення та якості вод утворюють у водному законодавстві України та в екологічному законодавстві ЄС еколого-правові структури, європейським центром яких є ВРД. Доведено, що принципові відмінності між базовими поняттями водних законодавств ЄС й України щодо забруднення, забруднюючих речовин, якості вод і її регулювання визначаються різною цільовою спрямованістю цих законодавств, водоохоронною й господарською відповідно. Досліджено деякі наслідки розбіжностей, які негативно позначаються на законодавчому регулюванні скидання забруднюючих речовин. Зроблено висновок, що усунення відмінностей вимагає зміни парадигми української охорони вод з господарської на екологічну, яку слід починати з рецепції зазначених базових понять ЄС. Альтернативою глибокій зміні ВКУ може стати розроблення й прийняття спеціального Закону України «Про охорону вод».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Понятійна сфера"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями