Готові списки джерел за темами / Політика інноваційна / Статті в журналах
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Політика інноваційна.

Статті в журналах з теми "Політика інноваційна"

Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Політика інноваційна".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Рудь Н.Т. та Федас Д. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 26–38. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-4.

Повний текст джерела
Анотація:
В статті показано, що перехід економіки на інноваційний шлях розвитку є безальтернативним для України, для чого необхідне державне регулювання і підтримка розвитку інноваційної діяльності. В даний час механізм державної підтримки в країні слабо розвинений, включає лише його окремі, розрізнені між собою ланки, використання яких не дозволяє створити цілісну систему державної підтримки інноваційних підприємств. Проаналізовано найбільш інноваційні країни світу, інструменти їх державного регулювання і підтримки. Розглянута інноваційна політика провідних країн світу, їх механізми сприяння, фінансування та нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку. Проаналізована законодавча база України щодо становлення інноваційної економіки. Актуальним залишається прийняття Закону про інноваційну інфраструктуру. Рекомендується створити єдиний державний орган, який відповідає за координацію роботи всіх ланок і напрямів інноваційної діяльності в країні, в тому числі і кадрове забезпечення. У зв’язку з цим пропонується створити Координаційну Раду, яка вписується в існуючу структуру Міністерства освіти та науки України, як окремий орган, що повністю відповідає за інноваційний розвиток в країні. Відмічено про необхідність вжиття заходів щодо підтримки національного науково-технічного потенціалу. Слід сформулювати відповідальність регіональної влади в області практичного застосування результатів досліджень і розробок з урахуванням специфіки регіонального виробничого комплексу в сфері повноважень регіональної влади щодо розвитку інноваційної інфраструктури, визнання первинності інноваційної діяльності по відношенню до здійснюваних в регіоні структурних перетворень. При відборі цільових інвестиційних програм доцільно використовувати критерій: технологія – галузі – регіони з метою поширення найбільш перспективних технологічних систем у всіх тих регіонах, до яких «прив’язані» конкретні галузі, що використовують ці технології: стартова підтримка регіональних галузевих інноваційних проєктів і програм пайовою участю у фінансуванні міністерств і відомств, що враховує фактори розподілу науково-технічного потенціалу за секторами економіки та соціально-економічну обстановку в конкретному регіоні. Реалізація інструментів державної підтримки, запропонована в даній статті, дозволить внести певний внесок у формування інноваційної економіки країни.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Svyatohor, V. V. "Теоретичні основи державної інноваційної політики і її складників". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 258. http://dx.doi.org/10.15421/191629.

Повний текст джерела
Анотація:
Сучасна динаміка соціально-економічного розвитку актуалізувала питання підвищення ефективності державної інноваційної політики, її адекватності сучасним пріоритетам і проблемам розвитку країни. Доцільне і актуальне питання – систематизація знань, одержаних під час дослідження теоретичних основ державної інноваційної політики, і результативність її впровадження залежно від методів реалізації.Мета роботи – узагальнити теоретико-методологічні основи державної інноваційної політики.Автор розглянув типи державної інноваційної політики, фактори, що впливають на її формування, складники розробки та здійснення державної інноваційної політики. Зазначено, що реалізація державної інноваційної політики підпорядкована стратегії інноваційного розвитку й вказано стратегічні напрями інноваційного розвитку національної економіки. Окрему увагу автор звернув на етапи формування державної інноваційної політики в індустріально розвинених країнах та охарактеризував методи реалізації державної інноваційної політики. На основі отриманих результатів наукового дослідження запропоновано основні напрями інноваційної політики для України в умовах сьогодення.Зроблено висновок, що державна інноваційна політика являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених форм, механізмів, інструментів, технологій впливу держави на процеси формування, розвитку та реалізації науково-технічного, технологічного й інноваційного потенціалу країни, заснованих на перспективних світових тенденціях науково-технологічного розвитку. Реалізація державної інноваційної політики підпорядкована стратегії інноваційного розвитку, головна функція якої полягає у визначенні основних довготривалих напрямків наукових розробок, упровадженні нововведень, забезпеченні ресурсами для досягнення поставлених цілей. Держава, реалізуючи інноваційну політику, перш за все у сфері регулювання НДДКР, застосовує два основні типи методів: адміністративні й програмно-цільові. У ході розвитку програмно-цільових методів сформувалося кілька варіантів їх реалізації: система субсидій, інституційних програм і кооперативних впроваджувальних програм.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні методології державної інноваційної політики, яка охоплює інтегровану систему методів, способів, засобів її реалізації, із урахуванням пріоритетів сучасного інноваційного розвитку індустріально розвинених країн.Практичне значення дослідження – використання особливостей теоретико-методологічних основ державної інноваційної політики для вибору таких напрямів і методів реалізації інноваційної політики, які найбільш прийнятні для України в сучасних економічних умовах.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

ДАНІЧ, В. М., та М. С. ТАТАР. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (19 листопада 2021): 163–89. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243657.

Повний текст джерела
Анотація:
В умовах глобальних викликів особливо актуалізується проблематика дослідження взаємодії в інноваційних процесах, оскільки саме інновації відіграють важливу роль в боротьбі з різними видами викликів сучасності. В свою чергу глобальні виклики та криза є поштовхом до інноваційних змін та зрушень, інновації є протилежністю кризи, оскільки саме інноваційний прорив сприяє виходу з кризового стану. Метою статті є аналіз взаємодії учасників інноваційного процесу, визначення їх дій на різних стадіях інноваційного процесу, бар’єрів до формування стабільних соціально-економічних зв’язків та показників, що визначають ефективність такої взаємодії. Для досягання мети використано такі методи: абстрактно-логічний, системно-синергетичний, статистичний, порівняльний, горизонтальний, вертикальний, табличний та графічний методи відображення інформації. Результати. У статті визначено види взаємодії, проаналізовано поняття інноваційної дифузії та дій різних суб’єктів для її здійснення, проаналізовано соціально-економічну взаємодію учасників інноваційного процесу, визначено їх дії на різних стадіях інноваційного процесу, бар’єри до формування стабільних соціально-економічних зв’язків та показників, що визначають ефективність такої взаємодії. Проаналізовано кібернетичну, матричну й структурну моделі інноваційного процесу. Встановлено, що на швидкість поширення інновацій мають великий вплив інноваційна політика держави, існування адекватної інформаційної бази, механізмів функціонування науки та її взаємодії з виробництвом, форми прийняття законодавчих рішень з питань нововведень, способів передавання інформації, механізмів. Практична значимість дослідження полягає в можливості налагодження ефективної взаємодії між учасниками інноваційного процесу шляхом дослідження середовищ, де здійснюється дифузія інновацій (відповідних сайтів, соціальних мереж, НДЧ та методичних відділів вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів тощо), аналізу бар’єрів до формування стабільних взаємозв’язків між учасниками інноваційних проектів та існуючих моделей інноваційного процесу. У межах подальших досліджень планується удосконалити систему показників, що визначають ефективність взаємодії під час інноваційних процесів, визначити найбільш ключові з них, побудувати структурну модель забезпечення стабільної соціально-економічної взаємодії у інноваційній дифузній мережі.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Петренко, Н. О. "Інноваційна політика як складова регіональної промислової політики". Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія "Економіка", вип. 2 (10) (2018): 102–9.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Козубенко, Л. Д. "Товарна інноваційна політика розвитку внутрішнього ринку інноваційних товарів". Економіка та держава, № 1 (2012): 119–22.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Терьошкіна, Н. Є. "Інноваційна політика як інструмент реалізації національної інноваційної стратегії". Економіка розвитку, № 2 (74) (2015): 21–29.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Дячук, І. "Інноваційна політика розвитку економіки". Економіка України, № 2 (2005): 91–92.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Shestakovska, T. L., та S. O. Kushnir. "Інноваційні фактори забезпечення економічної безпеки аграрного сектору". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (10 жовтня 2019): 93–104. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.05.10.

Повний текст джерела
Анотація:
Статтю присвячено визначенню інноваційних факторів забезпечення економічної безпеки аграрного сектору у напрямку формування ефективної державної політки й обґрунтуванню відповідних стратегічних імперативів розвитку галузі. Метою статті є дослідження науково-прикладних засад оцінки факторів формування державної політики інноваційного розвитку аграрного сектору як напрямку забезпечення його економічної безпеки та підтримки конкурентоспроможності. Наукова новизна. Запропонована класифікація інноваційних факторів, що впливають на формування державної політики забезпечення економічної безпеки аграрного сектору: науково-освітній потенціал; впровадження інноваційних розробок; інноваційна зовнішньоекономічна спеціалізація держави; розвиток мережевих технологій; поширення серед населення та доступність сучасних інформаційних технологій. Побудована імітаційна модель забезпечення економічної безпеки аграрного сектору економіки, яка дозволяє дослідити вплив окремих напрямів розвитку інтелектуального та інноваційного потенціалу, визначити заходи активізації інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єктів аграрного сектору для забезпечення їх економічної безпеки. Висновки. Встановлено, що на сучасному етапі соціально-економічних трансформацій в країні результати наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є вирішальними факторами, що визначають перехід до інноваційного типу розвитку аграрного сектору, забезпечують її високу ефективність та економічну безпеку у ринковому середовищі. Систематизовано інноваційні фактори забезпечення економічної безпеки аграрного сектору та показники їх оцінки (Науково-освітній потенціал. Впровадження інноваційних розробок. Інноваційна зовнішньоекономічна спеціалізація держави. Розвиток мережевих технологій. Поширення серед населення та доступність сучасних інформаційних технологій). Для ефективної інноваційно-інвестиційної політики держави у сфері розвитку аграрного сектору та забезпечення його економічної безпеки важливим елементом є створення інноваційної та інвестиційної спроможності галузі, яка забезпечує їх конкурентоспроможність. Незважаючи на невідворотність процесів посилення залежності успіхів агровиробників від інноваційності агробізнесу, на практиці у вітчизняному агропромисловому секторі темпи продукування і впровадження інновацій залишаються низькими. Запропоновано визначати забезпечення економічної безпеки аграрного сектору через результативний показник інноваційного розвитку – валову додану вартість. Пропонується використання методу імітаційного моделювання, зокрема на основі концепції системної динаміки, для виявлення сценаріїв інноваційного розвитку аграрного сектору з метою забезпечення його економічної безпеки та підвищення конкурентоспроможності. Імітаційна модель побудована у відповідності до встановлених зав’язків між факторами інноваційної спроможності в аграрному секторі, які забезпечують його економічну безпеку. Усі цикли в моделі є контурами додаткового зворотного зв’язку, що має призводити до поширення позитивних тенденцій у моделі. Динаміка складових імітаційної моделі визначається побудованими економетричними моделями взаємозв’язків між показниками інтелектуального та інноваційного потенціалу й результатами діяльності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Лаврук, Олександр. "Державна інноваційна політика розвитку тваринництва". Expert: Paradigm of Law and Public Administration 4, № 2019-2(4) (серпень 2019): 229–37. http://dx.doi.org/10.32689/2617-9660-2019-4-2-229-237.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Семиноженко, В. П. "Яка інноваційна політика потрібна Україні?" Наука та інновації 7, № 1 (2011): 41–44.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Цигилик, І. І. "Інноваційна політика в системі підприємництва". Актуальні проблеми економіки, № 1 (2003): 75–79.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Мельник, Л. Ю. "Інноваційна та технологічна політика держав". Економічний вісник університету, Вип. 30/1 (2016): 15–26.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Приходько, Ю. І. "Інноваційна політика та інноваційна діяльність у військово-освітній сфері". Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія "Педагогіка та психологія", вип. 2 (6) (2017): 108–10.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Baula, O. V. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙ ТА АКТИВІЗАЦІЇ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (30 листопада 2021): 49–58. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.49-58.

Повний текст джерела
Анотація:
Метою статті є моніторинг зарубіжного досвіду комерціалізації інновацій та активізації інтеграційних процесів у інноваційній сфері. Для виконання окресленої мети у процесі дослідження використано методи формалізації, аналогій, аналізу, порівняння. Інформаційною базою дослідження є матеріали Європейської комісії, матеріали монографій, наукових статей вітчизняних і зарубіжних вчених, аналітичних оглядів. Проведено систематизацію праць вітчизняних та зарубіжних вчених з метою наведення комплексного трактування інновації в сучасних умовах господарювання. Проаналізовано рейтинг країн світу за Глобальним індексом інновацій у 2015-2021 рр. (ТОП-20 та Україна). Досліджено спектр практичних засобів та інструментів задля забезпечення інноваційного розвитку та підвищення рівня комерціалізації інновацій, що застосовують країни світового економічного простору. Оцінивши передовий досвід активізації інноваційної діяльності зроблено висновок про те, що першочерговим завданням, яке вирішують країни-інноваційні лідери є побудова інноваційного ланцюга від генерації ідеї до її реалізації в підприємницькому середовищі. У статті здійснено узагальнення зарубіжного інтеграційного досвіду фінансового, організаційного і нормативно-правового забезпечення комерціалізації інновацій, а також окреслено заходи даного спрямування, що можуть бути адаптовані для впровадження у вітчизняну інноваційну практику. Науковою новизною отриманих результатів є обґрунтування прямого впливу комерціалізації інновацій на конкурентоспроможність країни, уточнено трактування дефініції «інновації» акцентуванням на необхідності їх постійності та безперервності продукування, а також на оптимальності інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях. Виокремлено із передового зарубіжного досвіду країн – інноваційних лідерів заходи підвищення рівня комерціалізації інновацій для інтегрованих структур (наука, держава, бізнес), що сприятимуть підвищенню ефективності усього ланцюга створення інноваційного продукту у вітчизняній практиці. Одержані результати дослідження можуть бути використані при формуванні заходів інноваційної політики щодо формування стратегічних напрямів підвищення рівня комерціалізації інновацій.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Герасименко, А. "До питання про структуру сучасної економічної політики: інноваційна фінансова політика". Політологічний вісник, Вип. 67 (2012): 185–92.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Алексеева, К. А. "Державна інноваційна політика та економічний розвиток". Теоретичні та прикладні питання економіки, Вип. 16 (2008): 243–49.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Єрешко, Ю. О. "Інноваційна політика-складова механізму сталого розвитку". Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. Серія : Економіка 22, № 10/1 (2014): 10–16.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Підоричева, Ірина, та Валентина Антонюк. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ТЕХНОЛОГІЧНИМИ СЕКТОРАМИ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ". Science and Innovation 18, № 1 (14 лютого 2022): 3–19. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.01.003.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Розбудова інноваційно-конкурентоспроможної та високоукладної моделі економіки країни неможлива безсучасної розвинутої промисловості.Проблематика. Для запуску структурно-технологічних перетворень Україні потрібно здійснювати системну, послідовну інноваційну промислову політику, спрямовану на неоіндустріалізацію як основу розвитку внутрішнього ринку, нарощення експорту товарів з високою доданою вартістю, підвищення якості життя населення, зниження рівня бідності, формування середнього прошарку суспільства.Мета. Визначення сучасних тенденцій перебігу інноваційних процесів у промисловості у розрізі технологічних секторів з позиції можливостей і загроз для неоіндустріального розвитку України.Матеріали й методи. Дослідження базується на положеннях неошумпетерівської школи та інституціональної теорії, спирається на теоретичні напрацювання українських і зарубіжних учених з проблем інновацій та реалізації структурно-технологічних змін в економіці. Використано методи аналізу й синтезу, логічного узагальнення, системногопідходу, статистичного аналізу.Результати. Визначено несформованість інституційних засад модернізації та розвитку промисловості України відповідно до сучасних світових трендів. Здійснено аналіз інноваційної діяльності галузей національної промисловості у розрізі витрат і результатів, які систематизовано за рівнями технологічності на основі методики Євростату. Виявлено нестабільну динаміку та суттєву розбіжність між технологічними секторами, зниження наукомісткості інноваційної продукції, низьку ефективність інвестицій в інновації у більшості галузей, тенденцію до примітивізаціїінноваційної діяльності у промисловості.Висновки. Запропоновано напрями й заходи інноваційної промислової політики, спрямовані на неоіндустріалізацію України та виведення її з інноваційно-технологічного занепаду.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Снігур, Х. "Інноваційна політика підприємств у забезпеченні їх конкурентоспроможності". Світ фінансів, Вип. 4 (2011): 200–204.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Ситник, Г., О. Зубчик та М. Орел. "КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ОСМИСЛЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ДЕРЖАВИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Science and Innovation 18, № 2 (30 квітня 2022): 3–15. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.02.003.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. При вирішенні проблеми забезпечення інноваційного розвитку держави домінують фінансово-економічні та технологічні аспекти, а концептуальному осмисленню особливостей управління цим розвитком не надано належної уваги.Проблематика. Траєкторія інноваційного розвитку держав є турбулентною через нелінійну природу управління цим розвитком, тому концептуальне осмислення особливостей зазначеного управління є чинником ефективної інноваційної політики.Мета. Концептуальне осмислення особливостей управління інноваційним розвитком держави в сучасних умовахдержавотворення.Матеріали й методи. Аналітичний аналіз нормативних актів і наукових праць з використанням контент-аналізу,структурно-функціонального, системного, компаративного, абстрактно-логічного методів.Результати. Передумовою вирішення проблем інноваційного розвитку держави є запровадження підходу, який передбачає подолання її інституційної слабкості, враховує презумпцію нестабільності та невизначеності її буття. Запропоновано під цим розвитком розуміти впровадження нових політико-управлінських процесів, моделей і технологій, які забезпечують прийнятний рівень національної безпеки. Показано, що політичні технології можуть маніпулювати суспільною свідомістю при виборі пріоритетів вказаного розвитку, а його нелінійна динаміка зумовлює необхідність зміни цілей, методів і технологій в діяльності суб’єктів управління та забезпечення збалансованості між йогополітичною та адміністративною компонентами.Висновки. Стратегічним імперативом зменшення технологічних розривів між державами є врахування турбулентності траєкторії їхнього інноваційного розвитку, яка зумовлена нелінійною природою управління ним, тому інноваційна політика та механізми її імплементації мають враховувати нестійкість та невизначеність буття держави.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Єрмакова, О. "МЕХАНІЗМИ ПРОВАДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ІННОВАЦІЙНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА НА ОСНОВІ СТИМУЛЮВАННЯ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ІННОВАЦІЙ". Science and Innovation 18, № 2 (30 квітня 2022): 16–29. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.02.016.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Регіони мають потужний потенціал інноваційного розвитку. В умовах реформування місцевого самоврядування для України особливо актуальним є питання формування регіональної інноваційної політики, оскільки забезпечення інноваційної складової є необхідною передумовою економічної спроможності громад.Проблематика. Світовий досвід свідчить, що інноваційний розвиток регіонів потребує формування регіональних інноваційних систем та взаємозв’язків між усіма їх учасниками. В умовах реформи децентралізації в Україні співробітництво регіонів стає одним із інструментів їхнього соціально-економічного та інноваційного розвитку. Водночас цей інструмент недостатньо використовується в сфері інноваційної діяльності.Мета. Розробка методичних і прикладних засад впровадження механізмів інноваційного співробітництва на основі стимулювання попиту та пропозиції інновацій в регіонах України.Матеріали й методи. Інформаційною базою дослідження стали аналітичні матеріали ОЕСР, інноваційні брокерські платформи підприємств та регіонів країн світу, наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, даніДержавної служби статистики України, вивчені методами теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу, системного та економіко-статистичного аналізу.Результати. Запропоновано концептуальні засади організації процесу взаємодії суб’єктів попиту та пропозиції інновацій, здійснено систематизацію відповідних механізмів, діагностику стану інноваційного співробітництва між суб’єктами попиту та пропозиції інновацій в регіонах України, класифіковано ключові характеристики механізмів регіонального брокериджу в сфері інновацій та їх варіації для об’єднаних територіальних громад, розроблено механізм регіонального брокериджу, орієнтований на стимулювання суб’єктів інноваційного попиту до співробітництва.Висновки. Механізми регіонального брокериджу сприяють посиленню інноваційної спроможності регіонів шляхом подолання фрагментарності їхніх інноваційних систем.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Petrenko, Natalia. "INNOVATIVE POLICY OF REGIONAL DEVELOPMENT OF INDUSTRY." Scientific Bulletin of Mukachevo State University. Series “Economics”, no. 2(10) (2018): 102–9. http://dx.doi.org/10.31339/2313-8114-2018-2(10)-102-109.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Варналій, З. "Регіональна інноваційна політика України: проблеми та стратегічні пріоритети". Економіст, № 9 (2009): 36–39.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Єрмакова, О. А. "Європейська регіональна інноваційна політика: досвід для регіонів України". Економічні інновації, Вип. 60, кн. 3 (2015): 110–18.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Єрмакова, О. А. "Європейська регіональна інноваційна політика: досвід для регіонів України". Економічні інновації, Вип. 60, кн. 3 (2015): 110–18.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

Єрмакова, О. А. "Європейська регіональна інноваційна політика: досвід для регіонів України". Економічні інновації, Вип. 60, кн. 3 (2015): 110–18.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Любчич, А. М. "Інноваційна політика: індонезійський досвід і рекомендації для України". Право та інновації, № 3 (23) (2018): 133–37.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

Стеченко, Д. М. "Інноваційна політика кластероутворення в рекреаційно-туристичній сфері України". Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управління. Сер. 1 "Економіка", вип. 2 (22) (2014): 9–18.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Марченко, Т. В. "Національна інноваційна політика в контексті європейської інтеграції України". Науковий вісник Чернівецького університету. Економіка, Вип. 786 (2017): 11–16.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Shvedun, Viktoriia, та Larysa Hren. "ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ". Public Administration and Regional Development, № 10 (28 грудня 2020): 1092–105. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.06.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті запропоновано напрями розвитку державної інноваційної політики вдосконалення інвестиційно-будівельного комплексу України. Зокрема, охарактеризовано основні напрями і технології інноваційної діяльності в будівництві в Україні. Проаналізовано структуру і динаміку зміни капітальних інвестицій у будівельний комплекс України. Виокремлено напрями формування та реалізації державної інноваційної політики щодо вдосконалення інвестиційно-будівельного комплексу України. Серед основних заходів, реалізація яких дозволила б вивести будівельний комплекс України з кризового стану, виділено такі: перехід до реальної структурної й інституційної реформи української економіки; реалізація ефективної інвестиційної політики, орієнтованої на подолання поточних структурних змін негативного впливу; формування державно-приватного партнерства. Запропоновано впровадження гарантій для будівельних компаній в складі державно-приватного-партнерства, які уможливлять отримання більшої фінансової стійкості: гарантії завершення будівництва в розумні терміни за рахунок участі держави; гарантії одержання найменшої на ринку ціни за рахунок відсутності паразитних (трансакційних) витрат і оптимізації витрат на придбання земельних ділянок, будівництво та інфраструктуру.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

Mykhailiv, H. V., та L. V. Hryniv. "ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 14 (27 липня 2018): 58–64. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.58-64.

Повний текст джерела
Анотація:
У даній статті розглянуто загальний порядок формування інноваційної політики на підприємстві. Було установлено, що для здійснення ефективної інноваційної діяльності, необхідною є розробка інноваційної політики з дотриманням порядку її формування в контексті стратегії фінансово-економічної безпеки. Авторами було запропоновано наступні етапи формування інноваційної політики: встановлення актуальності формування інноваційної політики для підприємства; оцінка інноваційного потенціалу; формування стратегії інноваційного розвитку підприємства в орієнтирі фінансово-економічної безпеки; розроблення програми інноваційної діяльності; створення системи оцінки інноваційної програми.Досліджено та узагальнено теоретичні підходи щодо трактування змісту поняття «фінансово-економічна безпека». Проведено аналіз існуючих точок зору щодо підходів формування стратегії фінансово-економічної безпеки підприємства в умовах невизначеності та обґрунтовано необхідність системного підходу до формування системи стратегічного управління фінансово-економічною безпекою підприємства.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Лазебник, Л. Л., та О. М. Соколова. "Інноваційні кластери як об’єкт державної структурної політики України". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 7 (14 вересня 2021): 74–85. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.74-85.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуто основні наукові підходи до визначення сутності інноваційного кластера, з’ясовано основні сутнісні характеристики. Доведено, що інноваційні кластери мають внутрішні властивості, які зумовлюють синергетичний ефект інноваційності на мікро-, мезо- і макроекономічному рівнях. Обґрунтовано, що інноваційні кластери спроможні запустити інноваційний передавальний механізм трансляції змін у масштабні структурні зрушення у національній економіці. Проаналізовано та акцентовано увагу на низькій інноваційній активності промислових підприємств України, що не сприяє формуванню прогресивних тенденцій інноваційно-структурної модернізації економіки.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
33

Атаманова, Ю. "Державна інноваційна політика: проблеми правового визначення та законодавчого закріплення". Теорія і практика інтелектуальної власності, № 6 (2007): 49–59.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
34

Мармазова, Т. І. "Інноваційна політика та її роль у випереджальному соціальному розвитку". Політологічний вісник, Вип. 32 (2008): 59–68.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
35

Гайдабрус, А. О. "Інноваційна політика держави в постіндустріальному розвитку України. Вибір концепції". Держава та регіони. Державне управління, № 2 (2009): 41–45.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
36

Давидова, І. О. "Інноваційна політика бібліотеки в плановій та ринковій системах господарювання". Вісник Харківської державної академії культури, Вип. 27 (2009): 105–11.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
37

Буряк, О. В. "Бюджетна політика, інноваційна спрямованість розвитку та соціалізація економіки США". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 91 (2007): 9–13.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
38

Сошников, А. "Особливості розвитку інноваційної економіки в умовах боротьби з коронавірусною інфекцією COVID-19". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 185–90. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1940.

Повний текст джерела
Анотація:
Метою статті є аналіз підходів до визначення інноваційної економіки, дослідження її складників та надання оцінки її впливу на розвиток виробництва. Проаналізовано стратегічні документи, які окреслюють державну політику в напрямі розвитку інноваційної економіки, зокрема положення: Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», Цілей сталого розвитку України на період до 2030 р., Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 р. Підкреслено, що саме інноваційна економіка ґрунтується на інноваційному розвитку і дасть змогу Україні зайняти місце серед розвинених держав світу. Інноваційна економіка дає змогу залучити надресурси, нематеріальні, а саме інтелектуальні, яке потім уже комерціалізуються, тобто мають конкретне вартісне вираження. Аргументовано, що ідеїнапря-му не перетворюється на товар, ідея може бути етапом створення (модернізації, удосконалення) інноваційного товару або складником ціноутворення інноваційного товару. Визначено, що інноваційний розвиток завжди пов'язаний з інвестиціями, залученням значних коштів для створення цього інноваційного продукту або технологічних процесів. Своєю чергою, можна говорити, що інновації дають змогу зменшити собівартість продукції, можуть призвести до її здешевлення, зробити той чи інший товар більш конкурентоздатним. Головна теза -виробництво, що продукує інноваційний продукт або продукт, який має окремі інноваційні складники, це на першому етапі вартісне виробництво, а здешевлення вже відбувається у подальшому. Доведено, що саме людина, яка займається впровадженням інновацій, дає змогу суспільству змінюватися, постійно підвищуючи вимоги до продуктів (це і багатофункці-ональність чи універсальність), роблячи їх більш сучасними.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
39

Пуховська, Людмила. "ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ТА ІННОВАЦІЇ: ДОСВІД КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (1 жовтня 2018): 124–32. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.124-132.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проаналізовано політику Європейського Союзу щодо інновацій у сфері професійної освіти і навчання. Охарактеризовано сучасні європейські ініціативи щодо реалізації положень стратегії «Європа 2020», спрямовані на зміцнення співробітництва та активне включення молоді в інноваційні процеси. Розкрито результати діяльності європейської тематичної мережі «Інновації в професійній освіті і навчанні» на базі європейського Центру розвитку професійної освіти і навчання (CEDEFOP). З‘ясовано головні напрями розвитку інновацій у системах професійної освіти і навчання в країнах ЄС: інновації, пов‘язані з використанням новітніх інформаційних технологій (цифрові інновації); інновації в сфері підготовки вчителів і тренерів для системи професійної освіти і навчання; інновації, пов‘язані з кваліфікаціями (зміст, стандартизація, процедура і правила надання); інноваційне викладання та інновації оцінювання; інновації в сфері курікулуму; системні ініціативи у сфері співробітництва (створення урядами нових освітніх інституцій на засадах партнерства з роботодавцями; міжнародне співробітництво; створення національних схем заохочення співробітництва між професійною і вищою освітою). Проведено огляд кращих інноваційних практик у системах професійної освіти і навчання в країнах ЄС. Розглянуто нові заклади професійної освіти і навчання: Центри управління, підготовки і зайнятості (Італія), Кампуси професій і кваліфікацій (Франція), Центри компетентності (Латвія) тощо. Окреслено шляхи стимулювання інноватики в професійній освіті на різних її рівнях, включаючи використання нових навчальних методів і нових технологій навчання, запровадження нових механізмів фінансування, посилення співробітництва між інституціями професійної освіти, вищої освіти, дослідницькими організаціями і підприємствами. Визначено головні ідеї позитивного європейського досвіду, що є цінними для розвитку сучасної інноваційної політики і практики професійної освіти в Україні.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
40

Гайдук, Л. А. "Державна інноваційна політика як рушійна сила ефективного розвитку економіки України". Наукові праці НДФІ, Вип. 4 (65) (2013): 10–17.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
41

Лаврук, О. "Державна інноваційна політика та її функціональна спрямованість на розвиток тваринництва". Державне управління та місцеве самоврядування, Вип. 1 (40) (2019): 74–81.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
42

Яненкова, І. "Регіональна інноваційна політика в Україні та країнах ЄС: досвід і тенденції". Управлінські інновації, Вип. 3 (2013): 9–17.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
43

Гуменюк, А. І. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1-2 (4 грудня 2020): 64–75. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1-2.2020.64-75.

Повний текст джерела
Анотація:
В статті проведено дослідження особливостей формування і реалізації державної політики розвитку зеленого туризму в Україні. Встановлено, що рівень стимулювання і підтримки розвитку зеленого туризму інтерпретує масштаби туристичних потоків на рівні регіонів України та глобальному рівні. Отримані результати засвідчили, що розвиток зеленого туризму перебуває під постійним динамічним впливом інституційних змін, а саме неофіційних обмежень, правил, специфіки характеру й дотримання таких правил всіма учасниками економічного процесу на засадах обміну інтелектуальними, фінансовими, цифровими й іншими ресурсами. Представлені ключові положення інституційно-організаційної моделі розвитку зеленого туризму в Україні, яка передбачає досягнення своєчасного консенсусу інтересів основних груп суб’єктів досліджуваної сфери, а саме: 1) стейкхолдери (туристичний бізнес, держава та суспільство); 2) підсистеми державної політики розвитку зеленого туризму (функціональна, фінансово-економічна, споживацька, інноваційна, інтелектуальна). Розроблено напрями і системно-структурні ефективні інструменти та засоби щодо стимулювання розвитку зеленого туризму, які передбачають своєчасне забезпечення становлення сприятливого середовища для покращення результативності функціонування бізнесу у сфері зеленого туризму та дозволяють врегульовувати такі процеси безпосередньо на рівні держави.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
44

Лісовська Л.С. "РОЗВИТОК СПІВПРАЦІ З ПИТАНЬ ІННОВАЦІЙ З ІНОЗЕМНИМИ ПАРТНЕРАМИ У РЕГІОНАХ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 63–72. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-8.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті вивчено наведено результати дослідження диференціації інноваційної активності промислових підприємств на основі вивчення показників розвитку співпраці з питань інновацій. Для проведення дослідження було використано кластерний аналіз, зокрема інструменти ізоморфного розподілу та методу куль. Об’єктами спостереження є регіони України та діяльність промислових підприємств, які впроваджували технологічні інновації. Для проведення кластерного аналізу було обрано показники з інноваційної співпраці за місцем розташування партнерів (країни Європи, США, Китай та Індія, інші країни) протягом 2008/2020 рр. Здійснено систематизацію регіонів України за показниками співпраці підприємств з іноземними партнерами протягом вказаного періоду та доведено асиметричність та диспропорційність розвитку систем взаємодії у регіональному вимірі. Результати кластерування повинні стати інформаційним забезпеченням моніторингу показників ефективності інноваційних процесів у національній інноваційній екосистемі, їх дослідження на предмет виявлення закономірностей зміни їх ознак у різних економіко-соціальних умовах, а обґрунтовані висновки та пропозиції повинні бути покладені в основу формування регіональної інноваційної політики та інноваційної політики суб’єктів господарювання.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
45

КОТЛУБАЙ, Вячеслав, Євгенія РЕДІНА та Іван ПРИМАЧЕНКО. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ІННОВАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 36–44. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/232860.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета. Сформулювати основні стратегічні пріоритети, що обумовлюють управління розвитком вітчизняного бізнесу на інноваційних засадах. Методика. Для здійснення дослідження авторами задіяно загальнонаукові та спеціальні принципи, прийоми та методи наукового пізнання у сфері управління інноваційною діяльністю: динамічний та семантичний аналіз, компаративний аналіз та метод систематизації; метод групування, аналізування і синтезу, абстрактно-логічний та експертний методи. Результати. Сучасний етап розвитку інноваційної складової вітчизняного бізнесу характеризуєтеся повільними та іноді негативними темпами. Показано, що відсутність дієвої політики уряду на протязі останніх 10-15 років призвели до того, що вітчизняний бізнес вимушений самостійно вирішувати питання фінансування розвитку та впровадження інновацій. Доведено, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України розпорядження про план заходів щодо реалізації стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на 2020-2022 роки, а також відсутність відповідних державних коштів для реалізації встановлених Стратегією завдань, унеможливлює її виконання. Обґрунтовано, що ефективне впровадження інновацій у сучасному бізнесі неможливе без активної підтримки органів державної влади, що, у свою чергу, неможливо за відсутності чітко визначеної моделі інноваційного розвитку національної економіки та заходів державної політики. Сформульовано основні стратегічні пріоритети, що обумовлюють управління розвитком вітчизняного бізнесу на інноваційних засадах на мікро- та макрорівнях. Наукова новизна. Сформульовано стратегічні пріоритети управління розвитком інноваційної складової сучасного бізнесу на макро- та мікрорівнях. Практична значимість. Запропоновані стратегічні пріоритети можуть бути використані як на мікрорівні тобто безпосередньо для підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств за рахунок впровадження інноваційних складових, так і на макрорівні – під час розробки програмних та законодавчих документів, що стосуються розвитку вітчизняного бізнесу.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
46

Vorotin, V. Ye, та V. M. Prodanyk. "Від регуляторної політики до державно-приватного партнерства в публічному секторі України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 95–102. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.10.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджуються теоретичні питання державної регуляторної політики та державно-приватного партнерства в умовах реалізації та вдосконалення публічного управління підприємництвом в Україні. Розкриті шляхи та механізми публічного-приватного партнерства, зокрема досліджено відмінності між державним і публічними партнерством в Україні. Мета статті. У роботі поставлено за мету з’ясувати зміст державно-приватного партнерства в якості окремих управлінських категорій, застосування яких пов’язане з механізмами державного управління в країні, а також дослідити новітні тенденції формування такого партнерства в національній господарській практиці. Наукова новизна. За сучасних умов господарювання пріоритетним напрямом змін в управлінні національним господарським комплексом, особливо в умовах його критичного стану, виходять на перші позиції публічний сектор і публічно-приватне партнерство, це поступово модифікує відносини, які закладалися регуляторною політикою в Україні. Оптимізація таких відносин може досягатися шляхом реалізації різних форм публічно-приватного партнерства. Сучасний феномен публічно-приватного партнерства доцільно пояснювати з огляду на необхідність створення суспільних благ за умов обмеження ресурсів, а механізм публічно-приватного партнерства – як такий, що може використовуватися у державному управлінні та регулюванні. У роботі визначено, що державна регуляторна політика, як і публічно-приватне партнерство, спрямовані на недопущення прийняття економічно недоцільних і неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності. У сучасних умовах процесу розвитку ринкових відносин саме в рамках публічно-приватного партнерства і сформувалася достатньо інноваційна модель публічного управління та регулювання. Однак без реальної та своєчасної допомоги держави, без її партнерства із сучасним бізнесом майже неможливо побудувати ринок інновацій і перейти до ефективної моделі господарювання. Висновки. Для України використання механізму публічно-приватного партнерства може гарантувати соціальну стабільність і підвищуватиме ефективність управління системою господарювання. Однак процес переходу ускладнюється внутрішніми протиріччями – корупцією, недобросовісною конкуренцією, достатньо низькою якістю публічних послуг тощо. За таких умов необхідність проведення реформування та модернізації в означених сферах стає очевидним.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
47

Дзюбенко, О. М. "Державна інвестиційно-інноваційна політика розвитку лісового сектора: еколого-економічні аспекти та механізми реалізаці". Бізнес Інформ, № 9 (2017): 159–65.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
48

Шавга, Лариса, та Тетяна Баран. "ВПЛИВ СМАРТ-СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ НА ЯКІСТЬ ТОВАРІВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 63 (1 жовтня 2021): 11–14. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-02.

Повний текст джерела
Анотація:
Інноваційний вектор розвитку бізнесу в Республіці Молдова неможливий без підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. Особливе значення має впро-вадження нових інноваційних концепцій, таких як смарт-спеціалізація, покликаних забезпечити конкурентосп-роможність товарів на місцевому/регіональному/національному/міжнародному ринках. Смарт-спеціалізація - це концепція, що просувається Європейським Союзом для формування рамок та механізмів спеціалізації інно-ваційних процесів на рівні країни чи регіону. Дослідження має на меті висвітлити ті інноваційні проекти та технології, які орієнтовані на революцію технологій та інновацій на товарному ринку за допомогою смарт-спеціалізації. Таким чином, позиціонування на ринку можливе лише за рахунок підвищення якості та конкурен-тоспроможності товарів, шляхом формування іміджу продукції, компаній та країни. Було виявлено, що для менш розвинених регіонів головним завданням є забезпечення шляхом смарт-спеціалізації кращого зв’язку між бізнес-середовищем та науково-дослідними установами, а також університетами, що в кінцевому підсумку сприятиме виробництву товарів, які користуватимуться попитом на ринку, інноваційних продуктів більш високої якості, більш ефективному використанню ресурсів. Було зроблено висновок, що необхідні значні зусил-ля від усіх залучених гравців (бізнесу, наукових кіл та дослідників, влади, громадянського суспільства) для під-вищення обізнаності про важливість смарт-спеціалізації для підвищення якості виробництва, а також про те, що вона може стати частиною інноваційної політики економічного розвитку Республіки Молдова.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
49

Іванова, М. І., А. В. Дудник та А. В. Бардась. "ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ ШЛЯХОМ УТВОРЕННЯ ЕКОНОМІКО-ІННОВАЦІЙНИХ ОБ’ЄДНАНЬ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 3 (62) (27 жовтня 2021): 18–23. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/62-3.

Повний текст джерела
Анотація:
Метою статті є дослідження використання сучасного інструментарію управління інноваційно-інвестиційним розвитком шляхом утворення економіко-інноваційних об’єднань, основним елементом яких є інноваційний кластер. Використано загальнонаукові та спеціальні методи системно-структурного аналізу. Теоретичне дослідження виявило, що дієвим напрямом активізації інноваційно-інвестиційної діяльності як окремих підприємств, так галузей у цілому є застосування інноваційного кооперування. Наведено авторське визначення інноваційного кластера. З’ясовано, що розвиток інноваційних кластерів потребує впровадження дієвої державної підтримки – кластерної політики. Перспективами подальшого розвитку є визначення чинників, які сприяють підвищенню загального рівня конкурентоспроможності економіко-інноваційних об’єднань.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
50

Odotiuk, I. V., O. M. Fashchevska, and S. M. Shchehel. "Modern Innovation Policy of Ukraine: Preconditions, Main Approaches and Areas of Reformation." Visnik Nacional'noi' akademii' nauk Ukrai'ni, no. 07 (July 25, 2012): 32–46. http://dx.doi.org/10.15407/visn2012.07.032.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Також вас можуть зацікавити добірки на тему "Політика інноваційна" для інших типів джерел:
Дисертації Книги
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії