Статті в журналах: "Політика безпеки підприємства"

1

Mykhailiv, H. V., та L. V. Hryniv. "ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 14 (27 липня 2018): 58–64. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.58-64.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті розглянуто загальний порядок формування інноваційної політики на підприємстві. Було установлено, що для здійснення ефективної інноваційної діяльності, необхідною є розробка інноваційної політики з дотриманням порядку її формування в контексті стратегії фінансово-економічної безпеки. Авторами було запропоновано наступні етапи формування інноваційної політики: встановлення актуальності формування інноваційної політики для підприємства; оцінка інноваційного потенціалу; формування стратегії інноваційного розвитку підприємства в орієнтирі фінансово-економічної безпеки; розроблення програми інноваційної діяльності; створення системи оцінки інноваційної програми.Досліджено та узагальнено теоретичні підходи щодо трактування змісту поняття «фінансово-економічна безпека». Проведено аналіз існуючих точок зору щодо підходів формування стратегії фінансово-економічної безпеки підприємства в умовах невизначеності та обґрунтовано необхідність системного підходу до формування системи стратегічного управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Соколова, Виктория, Галина Всеволодівна Крусір, Тетяна Василівна Шпирко, І. Кузнєцова та І. Коваленко. "Розробка ключових елементів системи ресурсо- та енергоефективності". Scientific Works 83, № 1 (1 вересня 2019): 21–26. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v83i1.1412.

Повний текст джерела

Анотація:

В сучасному світі, все більше користуються попитом готелі та ресторани. Це пов’язано з високою зайнятістю та активним життям сучасної людини. Вищезазначені заклади в процесі свого функціонування несуть безповоротний вплив на довкілля. Проведені дослідження відкривають повну картину проблем, пов’язаних з функціонуванням готельно-ресторанного комплексу, серед яких вплив на атмосферу, гідросферу та літосферу; споживання ресурсів; накопичення твердих побутових відходів та ризики. В ході досліджень оцінено фактори, які впливають та спричиняють додаткове навантаження на довкілля. Для досліджуваного готельно-ресторанного підприємства сформована екологічна політика, впровадження якої дозволить знизити негативний вплив підприємства завдяки формуванню організаційної, технічної та технологічної складової. Проаналізовано та оцінено за бальною шкалою вплив готельно-ресторанного комплексу на навколишнє середовище методом релевантних таблиць або Матриць Леопольда.. Розроблено реєстр екологічних аспектів готельно-ресторанного комплексу, а саме вхідні, вихідні та ризикові; визначено підрозділи та процеси, які наносять значний вплив довкіллю. За результатами дослідження зроблено висновки, що суттєвий негативний вплив на довкілля наносять стічні води підприємства, які забруднені синтетичними миючими засобами. Визначено, що основними забруднювачами, що потрапляють у навколишнє середовище в процесі функціонування готельно-ресторанного комплексу є фтор-, хлорорганічні сполуки. В роботі ідентифіковані екологічні аспекти підприємства та надані рекомендації щодо поліпшення рівня екологічної безпеки готельно-ресторанного підприємства. В ході досліджень, визначено, що готельно-ресторанне підприємство наносить на навколишнє середовище суттєвий негативний вплив.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Підлипна, Р. П. "ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТУВАННЯ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 63 (1 жовтня 2021): 64–69. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-10.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено методологічним аспектам оцінювання економічної доцільності інвестицій у соціально-економічний розвиток персоналу, яка визначається високим рівнем їх окупності і потребує оп-тимізації інвестиційних потоків підприємства. Визначено, що загальними цілями розвитку персоналу є ство-рення умов для стимулювання розкриття потенціалу працівників і забезпечення високої вмотивованості щодо досягнення поставлених завдань. Показано, що особливістю сучасних підходів до розвитку персоналу є завдан-ня творчої імплементації у реальну комерційну практику існуючих та безперервної генерації нових знань. Зміни в економічних системах постіндустріального етапу ставлять до персоналу вимоги знання інноваційних техно-логій, здатності розробляти та впроваджувати нові проекти. Водночас соціальна позиція визначає місце працівника в системі управлінських відносин, залежить від його функціональних обов’язків і професійно-кваліфікаційної характеристики. Ефективне інвестування у соціально-економічний розвиток передбачає вит-рати на навчання, охорону здоров’я, виховання і підвищення лояльності працівників до підприємства. Однак кадрова політика більшості підприємств націлена виключно на зменшення витрат, а система мотивації зво-диться до процедури оплати праці. Оцінювання потреби в розвитку персоналу є підґрунтям виявлення причин-но-наслідкового зв’язку між запланованими навчальними програмами і набутим у результаті їх реалізації соціально-економічним ефектом, що дозволяє включати планування розвитку персоналу в загальну стратегію розвитку підприємства. Запропонований поетапний алгоритм аналізу дозволяє як точно і неупереджено врахувати загальну ефективність інвестицій у соціально-економічний розвиток персоналу, так і об’єктивно оцінити кожну зі складових проекту на відповідність цілям розвитку підприємства і окремих працівників. По-дальші дослідження пропонується спрямувати на аналіз впливу окремих напрямків соціально-економічного розвитку на рівень забезпечення соціальної безпеки підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Харченко, Н. В. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ В УКРАЇНІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (26 січня 2022): 208–14. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.735.

Повний текст джерела

Анотація:

Харченко Н. В. Організаційно-правові засади охорони державної таємниці в Укра- їні. – Стаття. З огляду на чинне законодавство України проаналізовано визначення поняття держав- ної таємниці, визначено порядок обов’язку держави здійснювати контроль за інформацією, зарахованою до державної таємниці. На підставі Закону України «Про службу безпеки України» та з метою охорони державної таємниці законодавчо закріплено за Службою без- пеки України обов’язок здійснювати забезпечення охорони державної таємниці. Дослідже- но, що органи державної влади та підприємства, установи або організації, що здійснюють діяльність, пов’язану з державною таємницею, з метою забезпечення режиму секретності створюють на правах окремих підрозділів режимно-секретні відділи, які безпосередньо ке- руються керівником відповідних державних органів. Важливо усвідомлювати ймовірність витоку інформації, адже втрата чи витік зазначеного виду інформації несе загрозу для національної безпеки держави. Саме тому державна політика країни щодо забезпечення державної таємниці ставить на меті своєчасне виявлення джерел реальних і потенційних загроз у цій сфері, не від’ємною діяльністю цього напряму є аналіз причин виникнення, спосіб нейтралізації й попередження таких випадків. Підкреслюючи важливість Служби безпеки України, слід зазначити, що правоохоронний орган контролює стан охорони дер- жавної таємниці в усіх державних органах та підприємствах, установах або організаці- ях, що здійснюють діяльність, пов’язану з державною таємницею. Безпосередньо Служба безпеки України має право здійснювати офіційні перевірки за додержанням стану охорони державної таємниці та за результатом цієї перевірки фіксувати порушення в акті перевірки, що містить позитивний або негативний відгук про стан якості за додержанням відповідних вимог, зауваження, що містяться в актах перевірки, є обов’язковими до усунення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

ОСТРІКОВА, ТЕТЯНА. "Місце і роль авторизованого економічного оператора в системі інструментів забезпечення митної безпеки". Право України, № 2021/03 (2021): 157. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-03-157.

Повний текст джерела

Анотація:

В умовах євроінтеграційних процесів та необхідності оптимізації здійснення митної справи в Україні важливим завданням є імплементація в механізм правового регулювання різноманітних форм партнерських взаємовідносин між митними органами та підприємствами – суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, провідне місце серед яких займає інститут авторизованого економічного оператора (АЕО). Окрім того, цей інститут є окремим, відносно самостійним структурним елементом забезпечення митної безпеки як інструмента поліпшення процедури здійснення митної справи та захисту реалізації економічних інтересів підприємств. Мета статті полягає у визначенні місця та ролі АЕО через призму інструментів забезпечення митної безпеки держави. Встановлено, що в системі інструментів забезпечення митної безпеки АЕО – це відносно самостійний елемент, який одночасно є і інструментом сприяння торгівлі та покращення ефективності роботи митних органів, і формою захисту економічних інтересів підприємств. Роль АЕО в механізмі державного забезпечення митної безпеки запропоновано розглядати дуалістично: з боку реалізації політики сприяння міжнародної торгівлі та підвищення конкурентноспроможносні підприємств із високим ступенем довіри, що одночасно забезпечує безпеку ланцюга постачання товарів; та з боку безпосередньої оптимізації процедур здійснення митної справи. Встановлено, що запровадження спеціальних спрощень і переваг, які передбачають суттєві полегшення митних формальностей для підприємств із високим ступенем довіри щодо товарів, що переміщуються такими підприємствами, та, відповідно, зменшення обсягів контролю до АЕО з боку митних органів потенційно хоча і створюють вірогідність загроз митної безпеки, однак подібна мінімізація обсягів контрольно-наглядових дій за суб’єктами, що отримали у встановленому законом порядку авторизацію АЕО та набули статус АЕО, компенсується через проведення центральним органом виконавчої влади, який реалі зує державну митну політику із залученням посадових осіб відповідних митниць відносно таких суб’єктів оцінки відповідності підприємства критеріям АЕО, яка за своєю правовою суттю є перевіркою, а також подальшого проведення митними органами моніторингу відповідностіпідприємства критеріям АЕО та повторної оцінки відповідності у визначених законом випадках. Окрім цього, забезпечення належного рівня митної безпеки досягається перенесенням контролю на більш ранню стадію (на період оцінки відповідності підприємства встановленим критеріям набуття статусу АЕО), що дає змогу вивільнити кадрові, організаційні та інші ресурси митних органів для виконання інших завдань при здійсненні митної справи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Murashko, Mykola, та Dmytro Sotnikov. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ БУДІВЕЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 254–61. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-254-261.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано сутність функціонування інвестиційного будівельного сектору економіки в сучасних умовах. Доведено, що нині становище вітчизняних будівельних підприємств на ринку інвестицій характеризується їхньою неготовністю до ефективного освоєння основних засобів на інноваційній основі, а також неготовністю потенційних інвесторів вкладати капітал у будівельні підприємства через високі ризики, пов'язані з незахищеністю права власності, з великою ймовірністю неповернення коштів через неефективне управління. Водночас сучасні інноваційно-інвестиційні процеси в будівельній галузі повинні бути спрямовані не тільки на зростання питомої ваги інноваційно орієнтованих підрядних робіт у загальному обсязі будівельно-монтажних робіт, а й на інноваційну перебудову самої будівельної галузі. Обґрунтовано, що основними причинами, що стримують інвестиції в зростання будівельного виробництва та технічне переоснащення будівельної галузі, є нестабільність політичної ситуації, тіньові та різного роду спекулятивні процеси в інвестиційно-будівельній сфері, високі податки та ризики інвестиційної діяльності, велика вартість позикового капіталу та складність отримання кредиту, а також інші чинники, що характеризують інвестиційний клімат України як несприятливий. Тому в контексті вищезазначених причин, інвестиційна політика в будівельній галузі повинна органічним чином поєднувати інструменти державного впливу та дерегуляції з метою створення сприятливого інвестиційного середовища як для вітчизняних, так і іноземних інвестицій. Інвестиційна політика України в середньостроковій перспективі має бути спрямована на стійкий розвиток будівельної галузі на інноваційній основі, забезпечення економічної безпеки країни, формування повноцінного ринку землі, розвиток ринкової інфраструктури, нарощування інвестиційно-будівельного потенціалу та створення сприятливого інвестиційного середовища для трансферу сучасних технологій, застосування узгоджених з нормами ДБН механізмів захисту національного будівельного ринку, створення дієвих стимулів для поступального розвитку інноваційно-інвестиційних процесів у будівельній галузі України шляхом першочергової реалізації проектів із реконструкції, модернізації та технічного переоснащення виробничих потужностей та інфраструктурних об’єктів на інноваційній та екологічній основі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Nekhai, Valentyn. "ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ – ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3 (19) (2019): 330–38. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-330-338.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто особливості формування та управління системою фінансово-економічної безпеки аграрних підприємств. Зазначено основні ризики та чинники, що їх зумовлюють. Визначено, що виклики і ризики, які сьогодні формуються у світовій економіці, мають значний вплив на економічне середовище України у коротко- та довгостроковій перспективі, вимагають пошуку нових стратегій та інструментарію економічної безпеки, що визначатимуть і нові напрями політики економічної безпеки держави загалом, галузей економіки та окремих суб’єктів господарювання. Доведено, що формування ефективної системи фінансово-економічної безпеки сільськогосподарських підприємств, належного інформаційно-аналітичного забезпечення управління нею має важливе значення як для самого підприємства, так і в контексті ефективного функціонування системи економічної безпеки держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Манідіна, Євгенія Анатоліївна, Вадим Генієвич Рижков, Карина Володимирівна Бєлоконь, Оксана Сергіївна Воденнікова та Віктор Анатолійович Цимбал. "ВПЛИВ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ Й ЕКОНОМІЧНИХ ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ЕРГОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ НА РІВЕНЬ ТРАВМАТИЗМУ НА МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Scientific Journal "Metallurgy", № 2 (22 лютого 2022): 133–39. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2021-2-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Закон України «Про охорону праці» наголошує, що принцип державної політики базується на принципах пріоритету життя та здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці. Одним із маркерів рівня безпеки праці та в цілому стану охорони праці на промислових підприємствах є рівень травматизму. За даними Міжнародної організації праці, щорічно в світі відбувається близько 340 млн нещасних випадків на виробництві та 160 млн випадків професійних захворювань. Світова спільнота вже давно зрозуміла, що вкладення коштів у провадження заходів з охорони праці та тим самим попередження травматизму на виробництві є найбільш економічно-доцільним ніж потім мати витрати, пов’язані з нещасними випадками, та ліквідовувати наслідки нещасних випадків і аварій на підприємстві. На сьогодні відповідно до Закону України «Про охорону праці» для підприємств нашої держави, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 % від фонду оплати праці за попередній рік. Визначення головних причин виникнення нещасних випадків на підприємстві дає змогу встановити пріоритетність та ефективність заходів з охорони праці то, як наслідок, їх економічну доцільність. Аналіз статистичних даних за останні роки щодо рівня травматизму на підприємствах України показав, що до головних причин виникнення нещасних випадків відносять організаційні причини. Практика також показує, що якісне проведення первинного інструктажу з охорони праці, дотримання ергономічних вимог облаштування робочих місць забезпечують суттєве зниження рівня травматизму на металургійних підприємствах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Вдовенко, І. С. "ФІНАНСОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ: ОСОБЛИВОСТІ ТА НЕДОЛІКИ". Підприємництво та інновації, № 15 (30 грудня 2020): 88–92. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.14.

Повний текст джерела

Анотація:

В умовах нестабільного ринкового середовища зростає роль ефективності управління фінансами підприємств через застосування дієвих фінансових механізмів розвитку підприємств аграрного сектору. Проаналізовано основні фінансові механізми розвитку підприємств галузі сільського господарства, визначено їх особливості та недоліки. Встановлено, що запроваджена система фінансування державної підтримки агропромислового комплексу не забезпечує визначеного на законодавчому рівні сприяння життєдіяльності аграрних підприємств, їх конкурентоспроможності на внутрішньому й зовнішньому ринках, гарантування продовольчої безпеки, посилення соціального захисту сільського населення переважно через недосконалість наявних механізмів та небажання самих аграріїв користуватися ними. Визначено стримуючі фактори кредитування аграрних підприємств та розвитку агрострахування, що унеможливлює поліпшення їх фінансового забезпечення та ефективного управління ризиками в аграрному секторі задля нарощення потенціалу їх динамічного розвитку. Ефективність фінансових механізмів забезпечення розвитку аграрного сектору економіки залежить від правильно сформованої фінансової політики окремо взятого підприємства та держави загалом, що сприяє збігу економічних інтересів аграрного підприємства та держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Korostova, Irina. "ЗВ'ЯЗОК ЗЕЛЕНОГО МАРКЕТИНГУ З ЕКОЛОГІЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ ПІДПРИЄМСТВА". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 229–38. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0221.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті запропоновано власне тлумачення поняття «екологічний маркетинг», розглянута роль екологічного маркетингу, а також фактори, що впливають на його формування та розвиток в загальній управлінській структурі підприємства. Розкрито засади становлення та розвитку концепції екологічного маркетингу, розглянуті вигоди зеленого маркетингу для підприємства, а також рівень екологічної безпеки на рівні підприємства. Розробка та впровадження безвідходних та маловідходних процесів, удосконалення існуючих і створення нових очисних споруд, перепрофілювання та суттєва зміна інфраструктури та частини сформованих господарських зв'язків підприємств — все це кардинально вплине на такий показник, як собівартість. Він, в свою чергу, впливає на весь комплекс господарських об'єктів, а також на економічну і соціальну обстановку в цілому. На підставі вивченого матеріалу, автором пропонується власна розробка зовнішнього і внутрішнього зв’язку екологічного маркетингу на підприємстві. Доведено, що одним з сучасних методів, що сприятиме формуванню комплексної програми розвитку з урахуванням екологічних ризиків є впровадження системи екологічного маркетингу. Екологічний маркетинг виступає в якості заключного етапу менеджменту навколишнього середовища, своєрідною сполучною ланкою між економікою підприємства та екологією, значення якого посилюється при інтегруванні принципів сталого розвитку в загальну стратегію розвитку. З огляду на вимоги щодо підвищення відповідальності виробників перед споживачами і суспільством в цілому, за рахунок дослідження впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на діяльність підприємства, отримали подальший розвиток складові екологічного маркетингу. Також автором розширено комплекс маркетингу до «8 Р». Така концепція екологічного маркетингу дозволяє підвищити конкурентоспроможність та сприятиме збалансованому поєднанню інтересів держави і бізнесу в області національного природокористування. Ефективність впровадження в компанії екологічних заходів і систем екологічного управління виражається в прямих вигодах, які пов'язані з можливістю розширити ринок збуту продукції, уникнути непотрібних витрат, знизити витрати, зберегти основні фонди, отримати потрібні інвестиції, і в непрямих, що включають поліпшення мотивації співробітників компанії, відносин з місцевим населенням, репутації компанії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Melnyk, N. B. "ОБЛІКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 13 (26 червня 2017): 122–26. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.13.122-126.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито важливість облікового забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства, незалежно від функцій, які виконує бухгалтер (інформаційну чи інформаційно-аналітичну). Визначено мету та основне значення даних обліку (фінансового) для керівництва окремо кожною із функціональних складових економічної безпеки підприємства: внутрішньовиробничими (фінансова, політична, правова, інтелектуальна, кадрова, технічна, технологічна, інформаційна, екологічна, соціальна, силова, інноваційна) і позавиробничими (ринкова, інтерфейсна).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Лаврук, Олександр. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА УКРАЇНИ". Public management 16, № 1 (30 січня 2019): 74–83. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-74-83.

Повний текст джерела

Анотація:

Акцентується увага на актуальності питання прискореного рівня політичного розвитку держави, оновлення пріоритетів та цінностей політичної культури населення України. Зазвичай такі інноваційні проце- си потребують формування нових завдань перед державною політикою в аграрному виробництві. Дослідження ґрунтуються на використанні інфор- маційних ресурсів, узагальненні наукових розробок вітчизняних і закордон- них вчених, особистих спостереженнях. Зазначено необхідність подолання кризових явищ у тваринництві як однієї з провідних галузей економічного зростання виробництва, які потребують відповідного впливу держави шля- хом формування системи державного управління та реалізації ефективної державної політики. Визначено сутність державної політики, що становить сукупність форм, методів, принципів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність тваринницьких підприємств та на функціо- нування ринку тваринницької продукції. Доведено, що одним із напрямів державної політики є розширення мож- ливостей тваринництва для використання сучасних технологій з метою виробництва нових видів високоякісної тваринницької продукції. Встанов- лено, що від існуючих проблем у тваринництві залежить не лише соціально- економічний розвиток держави, а й рівень її продовольчої безпеки. А тому державна політика за допомогою ухвалених державно-політичних рішень повинна регулювати постійно виникаючі людські потреби в продуктах тва- ринного походження з можливістю держави і суспільства їх задовольняти. Відповідно вказується на необхідність спрямування заходів державної по- літики на покращення державної підтримки, яка передбачає здійснення, за рахунок фінансування з державного бюджету, інноваційного оновлення і регулювання виробничої діяльності тваринницьких підприємств. Запропо- новано Міністерству аграрної політики України розробити заходи науково обґрунтованої та ефективної державної політики, яка б забезпечила розви- ток конкурентоспроможного тваринництва на внутрішньому та зовнішньо- му ринках.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Ясинська, Д. В., та О. В. Добровольська. "АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО- ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 111–15. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-17.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі аналізуються норми чинного законодавства, а також міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють виникнення, зміну та припинення суспільних відносини у сфері забезпечення управління фінансово-економічною безпекою. Оскільки в Україні одним із пріоритетних напрямків вбачається забезпечення нормального функціонування управління фінансово-економічною безпекою – важливим є не лише дотримання господарюючим суб’єктам норм чинного законодавства, а і, перш за все, гідне нормативно-правове регулювання питань що стосуються ефективного забезпечення управління фінансово-економічною безпекою. Так, з метою нівелювання ризиків загроз управління фінансово-економічною безпекою суб’єкта господарювання – необхідно вжити заходів щодо затвердження відповідальності за недотримання нормального рівня фінансово-економічної безпеки на виробництві. В статті наведено порівняльну характеристику міжнародних нормативно – правових актів, що застосовують в своїх текстах поняття забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства, прямо або опосередковано, а також проведено аналіз чинного законодавства, що реалізують політику у сфері фінансово-економічної безпеки. Зосереджено увагу на регулюванні чинного законодавства щодо питань фінансово-економічної безпеки, а також на динамічному розвитку суспільних відносин у даній сфері, наголошено на досягненнях серед яких прийняття проекту закону, який регламентуватиме перш за все, суспільні відносини у сфері забезпечення управління фінансово-економічною безпекою; у якому буде закріплено засади щодо її забезпечення, а також який буде регламентувати роботу центрального органу виконавчої влади, що здійснюватиме контроль за дотриманням фінансово-економічної безпеки та недопущенням кризового стану у господарській діяльності підприємства. Також запропоновано систематично здійснювати розрахунок фінансово-економічної безпеки згідно Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджених Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Lysak, R. S. "АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЄКТІВ І ПРОГРАМ БЕЗПЕКИ ТРАНСПОРТНОГО КОМПЛЕКСУ". Transport development, № 2(7) (15 березня 2021): 42–51. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.04.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. У статті проведений аналіз наукової літератури, який дав змогу визначити, що безпека на транспорті здійснює вагомий вплив на економічний потенціал країни, стимулює розвиток суміжних взаємопов’язаних галузей. Про- блемам розвитку транспорту, транспортних технологій присвячено значну кількість наукової літератури, але дослідженню проєктів безпеки на транспор- ті приділено мало уваги. З метою досягнення стабільного розвитку, підвищення рівня життя та добробуту населення та безпечного використання транспор- ту Україна взяла вектор європейського розвитку. У роботі був проведений огляд впровадження проєктів і програм безпеки для сталого розвитку транспорту. Було визначено, що виробниче значення транспорту визначається об’єктивною необхідністю переміщення вантажів від місця виробництва до місць спожи- вання. Головною задачею транспорту є своєчасне, якісне й повне забезпечення потреб населення в якісних і безпечних перевезеннях. Мета. Стаття розкриває результати аналізу впровадження проєктів безпеки на автотранспортних під- приємствах для сталого розвитку транспорту. Результати. Було досліджено, що в Україні існує досить висока небезпека дорожньо-транспортних пригод за участю автомобільного транспорту з вини водіїв. Було визначено, що одним з основних чинників, що впливає на виникнення дорожньо-транспортних при- год, залишається людський фактор. Встановлено, що більшість небезпечних помилок роблять водії через неспроможність вчасно й правильно відреагува- ти на несподівані зміни в дорожній обстановці. Висновки. Для формування та реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспор- ті загального користування необхідно систематично впроваджувати проєкти безпеки в діяльність автотранспортних підприємств. У статті ми пропонуємо впровадження європейських стандартів системи управління безпекою в діяль- ність автотранспортних підприємств та як їх складових частин – стандарти ISO 14000 та ОHSAS 18001.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

O., Zharikova, та Pashchenko O. "ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ АГРОБІЗНЕСУ ЗА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ". Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, № 42 (25 червня 2021): 64–71. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2021-42-10.

Повний текст джерела

Анотація:

This article reveals the essence of financial and economic activity of agribusiness according to international standards. The activity of small enterprises, which produce 60-80% of GDP and employ about 70% of the working population, are the main producers in many countries, and it is proved that small business contributes to a fair competitive market by producing a wide range of high quality goods and services. Its importance in the agricultural sector requires the attention of public authorities, as well as scientific and public organizations. According to the financial and economic analysis, it is proved that small farms must be provided with the necessary socio-economic conditions for commodity production. Thus, small businesses need to create dairy farms in the livestock sector, and their activities must meet the requirements of European standards, comply with environmental standards and safety of dairy consumption. Despite the fact that the share of households was 76% of all categories of farms in total milk production, its production requires capital investment in Ukraine. Cooperation is an important way to increase the efficiency of small farms. Service cooperatives can organize the sale and processing of products, provide the farm with feed, equipment and advanced technologies, which will help increase the productivity and economic efficiency of each member of the service cooperative. As a result of the study, it was found that in terms of efficiency and quality, large agricultural enterprises are of great importance in milk production. However, public policy should promote milk production in households and small farms, as they concentrate almost 76% of milk production. Based on the study, we can conclude that currently the problem of the economy is to provide competitive and high-quality marketable dairy products and obtain a large amount of raw milk, and for this it is necessary to keep highly productive breeds of animals, introduce high-performance equipment and new production technologies. milk and quality control of raw milk at all stages of its production and sale to dairy enterprises. It is not possible for households and small farms to carry out these measures on their own. This is possible through the cooperation of small businesses, which will promote the production of quality dairy products, increase productivity and economic efficiency of each member of the cooperative, as well as government support.Keywords: agricultural enterprises, households, farms, milk production, production competitiveness, servicing cooperatives. У даній статті розкрито сутність фінансово-економічної діяльності агробізнесу за міжнародними стандартами. На основі власних досліджень практично та теоретично обгрунтовано діяльність малих підприємств, що виробляють 60-80% ВВП і зайняті близько 70% працездатного населення, є основними виробниками в багатьох країнах, а також доведено, що малий бізнес сприяє формуванню справедливого конкурентного ринку, виробляючи широкий асортимент високоякісних товарів та послуг. Його значення в аграрному секторі вимагає уваги державних органів влади, а також наукових та громадських організацій. За здійсненим фінансово-економічним аналізом доведено, що маленькі фермерські господарства повинні бути забезпечені необхідними соціально-економічними умовами для товарного виробництва. Охарактеризовано, малому бізнесу потрібно створити молочні ферми у галузі тваринництва, а їх діяльність повинна відповідати вимогам європейських стандартів, дотримуватися норм щодо охорони навколишнього середовища та безпеки споживання молочних продуктів. Незважаючи на те, що частка домогосподарств становила 76% усіх категорій ферм у загальному виробництві молока, його виробництво вимагає капітальних вкладень в Україну. Співпраця є важливим способом підвищення ефективності діяльності малих фермерських господарств. Обслуговуючі кооперативи можуть організовувати збут та переробку продукції, забезпечувати ферму кормами, технічними засобами та передовими технологіями, що допоможе підвищити продуктивність та економічну ефективність кожного члена обслуговуючого кооперативу. В результаті проведеного дослідження виявлено, що з точки зору ефективності та якості, великі аграрні підприємства мають велике значення у виробництві молока. Однак державна політика повинна сприяти виробництву молока в домашніх господарствах та невеликих фермерських господарствах, оскільки вони концентрують майже 76% виробництва молока. На основі проведених розрахунків доведено, що в даний час проблема економіки полягає у забезпеченні конкурентоспроможної та якісної товарної молочної продукції та отриманні великої кількості молочної сировини, а для цього необхідно утримувати високопродуктивні породи тварин, впроваджувати високопродуктивні технічні засоби та нові технології виробництва, зберігання сирого молока та контролю якості молочного сировини на всіх етапах його виробництва та реалізації молочним підприємствам. Встановлено, що до-могосподарствам та дрібним фермерським господарствам неможливо здійснити ці заходи самостійно, лише можливо завдяки співпраці малих підприємств, що сприятиме виробництву якісної молочної продукції, підвищенню продуктивності та економічної ефективності кожного члена кооперативу, а також державній підтримці. Ключові слова: аграрні підприємства, домогосподарства, ферми, виробництво молока, конкурентоспроможність виробництва, обслуговування кооперативів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Venger, Vitalii. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (31 серпня 2019): 30–44. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0204.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основні етапи розвитку транснаціональних корпорацій та визначено основні чинники, що впливали на процеси транснаціоналізації у різні періоди. Доведено, що на кожному етапі причини становлення та розвитку транснаціональних корпорацій різні, проте всі вони певною мірою повʼязані, насамперед, з недосконалою конкуренцією, бар’єрами на шляху розвитку міжнародної торгівлі, валютним контролем, значними транспортними витратами, відмінностями у податковому законодавстві різних країн. До головних конкурентних переваг, які є основою ефективної діяльності транснаціональних корпорацій належать: безперешкодне володіння і доступ до природних ресурсів, капіталу і результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт по всьому світу; горизонтальну диверсифікацію або вертикальну інтеграцію; економію на масштабах підприємства; низьку вартість фінансових ресурсів завдяки ширшим можливостям їх залучення; можливість за рахунок прямих інвестицій долати різні бар’єри на шляху до збільшення обсягів експорту своїх творів на ринок тієї або іншої країни тощо. Розкрито можливий негативний вплив транснаціональних корпорацій на розвиток економік приймаючих країн. Зокрема, транснаціональні корпорації на внутрішньому ринку приймаючих країн створюють потужну конкуренцію місцевим компаніям, не даючи їм розвиватися. Крім того, вільне переміщення фінансового капіталу може підірвати стабільність національних валют і створити загрозу для національної безпеки країн, що розвиваються. Маючи свій інтерес у приймаючій країні, транснаціональні корпорації здатні насаджувати їй ідеологію, яка суперечить інтересам розвитку національного бізнесу і пригнічувати розвиток національно-державних інтересів. Через стрімкий розвиток інтеграційних процесів та значний соціально-економічний ефект національні економіки не можуть уникнути впливу ТНК, проте уряди держав можуть регулювати рівень їхньої присутності. Таке регулювання відбувається що найменш на чотирьох рівнях: наддержавному; міждержавному; внутрішньодержавному; суспільному. На основі міжнародних статистичних баз даних проаналізовано першу десятку найбільших транснаціональних корпорацій світу у 2018 році до яких входили: сім банківських установ, чотири з яких китайські (ICBC, China Construction Bank Corporation, JPMorgan Chase, Agricultural Bank of China, Bank of America, Wells Fargo, Bank of China), багатопрофільний американський холдинг (Berkshire Hathaway), американська технологічна компанія (Apple) та китайська страхова компанія (Ping An Insurance Group). Виявлено, що серед основних чинників, які сприяли високому рейтингу цих компаній були: гнучка політика та стабільна діяльність в умовах економічних криз; активне розміщення виробництва на території інших країн; великі масштаби діяльності та опора на інформаційні технології.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Мельник, М. О., Г. Д. Нікітин та К. О. Мезенцева. "Аналіз побудови моделі політики інформаційної безпеки підприємства". Системи обробки інформації, № 2(148) (28 березня 2017): 126–28. http://dx.doi.org/10.30748/soi.2017.148.24.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Levytska, S. O. "ЕКОНОМІЧНА ВИГОДА АКТИВІВ В ТРАНЗАКЦІЯХ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОГО БІЗНЕСУ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 91 (20 грудня 2020): 111. http://dx.doi.org/10.31713/ve3202011.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є: узагальнення на основі міжнародної та вітчизняної практики розвитку бізнесу факторів впливу на оцінку економічної вигоди активів підприємств з урахуванням вимог щодо соціально-економічної та екологічної збалансованості бізнесу; визначення та обґрунтування методичних та організаційних підходів щодо ідентифікації варіативних форм економічної вигоди, її оцінки. Підтверджено, що міжнародна практика підприємництва, враховуючи суспільну корисність бізнесу, виокремлює підвищення впливу на оцінку корисності підприємства результативність вирішення ним питань соціального забезпечення та екологічної безпеки як на рівні своєї діяльності, безпосередньо, так і в регіональному масштабі. Зазначене суттєво міняє роль і доповнює зміст поняття «економічна вигода»: оцінка потребує перегляду з урахуванням використання активу; серед елементів оцінки, крім економічних фінансових показників, з’являються нефінансові – якісні, що в цілому підвищує достовірність облікової інформації. Досліджено альтернативні форми економічної вигоди від використання виробничих ресурсів зарезультатами транзакцій вітчизняних підприємств в контексті політики збалансованого ведення бізнесу. Наведено міжнародну практику визначення фінансових результатів діяльності суб’єктів на основі аналітичного обліку елементів оцінки економічної вигоди, враховуючи їх вплив на вирішення питань економічного розвитку, соціального захисту та екологічної безпеки. В роботі уточнено критерії оцінки економічної та соціально-економічної вигоди, соціального ефекту. Зазначене уможливить проведення результативного стратегічного планування як розрахунково-платіжної дисципліни, так і розвитку бізнесу на перспективу, що, безперечно, позитивно вплине на поступальний збалансований розвиток підприємництва в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Гринь, Вікторія Петрівна. "Інтегрована звітність як інструмент стратегічних облікових комунікацій". Економіка, управління та адміністрування, № 2(96) (7 липня 2021): 47–53. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-2(96)-47-53.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано необхідність проведення досліджень щодо аналізу факторів, які впливають на розкриття стратегічної інформації в інтегровані звітності. Розроблено модель політики розкриття стратегічно орієнтованої облікової інформації в інтегрованих звітах. Визначено, що така політика є компромісом між перевагами оприлюднення стратегічно орієнтованої облікової інформації в інтегрованих звітах та обліковою інформаційною безпекою підприємства. Обґрунтовано причини існування ризику прийняття несприятливих рішень стейкхолдерами в результаті оприлюднення інтегрованої звітності. Проаналізовано причини необхідності обмеження розкриття стратегічної інформації в інтегрованій звітності. Встановлено необхідність застосування нових та менш витратомістких способів донесення та оприлюднення додаткової інформації до користувачів з метою мінімізації витрат на розкриття стратегічної інформації в інтегрованій звітності. Проаналізовано поняття «інтегрованої звітності» в широкому розумінні та особливості її розкриття в Україні. Обґрунтовано перспективи розвитку інтегрованої звітності як інструмента стратегічних облікових комунікацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Пиршін, М. І. "ЕКОНОМІЧНІ ЗАГРОЗИ САМОДОСТАТНЬОМУ РОЗВИТКУ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 72–82. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-12.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто стан розвитку підприємств лісового господарства і лісозаготівлі та запропоновано узагальнюючий підхід до питання визначення економічних загроз їх самодостатності, згідно з яким сутність її може бути охарактеризована як досягнення якісного і кількісного рівня ефективності функціонування господарюючої системи, так і певний стан захищеності від загроз збалансованої, стійкої і стабільної роботи. Визначено, що економічні загрози самодостатності розвитку підприємств – це будь-які обставини або події, які можуть привести не лише до поточного порушення наявних бізнес-процесів, одержання збитків або зменшення доходів, так і втрати гарантій учасникам господарювання на збереження і примноження вкладених активів і створеного іміджу. Дослідження дозволило узагальнити наявні економічні загрози, які стоять на шляху до самодостатнього їх розвитку за окремими напрямами, зокрема у сфері: бюджетно-податкової політики, відносин з постачальниками та підрядниками, ціноутворення на об’єкти діяльності, платоспроможності, ефективності господарювання, автономії, інвестування, окупності витрат, створення цільових резервів, продуктивності праці, впливу інфляційних процесів, формування доданої вартості, приросту ринкової вартості підприємств, побудова системи контролінгу, капіталізації потенціалу та превентивно-профілактичної протидії тіньовій економіці. Проведене оцінювання наявних економічних загроз державним лісогосподарським підприємством із урахуванням впливу реалізації інтересів стейкхолдерів надає можливість отримання комплексної оцінки рівня самодостатності господарювання, що сприяє прийняттю більш ефективних управлінських рішень щодо покращення стану економічної безпеки, стійкості функціонування та розвитку лісової галузі. Подальші дослідження доцільно спрямувати на обґрунтування превентивно-профілактичної, оперативно-інформаційної та прогностичної функцій, які є абсолютною основою забезпечення самодостатнього розвитку підприємств лісової галузі. Це дозволить протистояти ідентифікованим і потенційним загрозам самодостатньому розвитку підприємств шляхом ефективного управління ризиками в процесі своєї господарської діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Маковський, Ігор Юрійович. "Аналіз вихідних даних для формування політики інформаційної безпеки на підприємстві". Економіка, управління та адміністрування, № 1(91) (14 квітня 2020): 38–42. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-1(91)-38-42.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Качановський, О. І. "КЛАСИФІКАЦІЯ ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ ДЛЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 5 (26 лютого 2021): 90–96. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.5.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються теоретичні та методологічні основи класифікації порушених земель унаслідок інтенсивного видобутку корисних копалин. Державна політика у сфері забезпечення екологічної безпеки на підприємствах видобувної галузі не відповідає вимогам часу. Мінімізація негативних явищ та поліпшення екологічної ситуації можливі шляхом: обов'язкової рекультивації та екологічної реабілітації територій, порушених унаслідок провадження виробничої діяльності видобувної промисловості; забезпечення максимально повного використання видобутих корисних копалин, мінімізації відходів під час їх видобутку та переробки; приведення законодавчих і економічних механізмів у відповідність із міжнародними і європейськими вимогами екологічного права; посилення контрольних функцій органів влади, високого рівня наукової обґрунтованості заходів щодо екологізації виробничої діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

TKACHUK, V. I., L. V. TARASOVICH, and D. O. DAVYDOV. "DIVERSIFICATION AS A TOOL OF ECONOMIC GROWTH OF AGRICULTURAL ENTERPRISES: THEORETICAL-APPLIED ASPECT." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 42, no. 4 (December 23, 2019): 89–94. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2019.42.14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті доведено, що диверсифікація діяльності сільськогосподарського підприємства є дієвим маркетинговим інструментом забезпечення його економічного зростання, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності та економічної безпеки, посиленню довгострокової позиції на ринку, нівелюванню ризиків виробничо-господарської діяльності у стратегічній перспективі. Визначено місце мотиваційної складової у конфігурації переваг диверсифікації діяльності підприємства та моделюванні очікуваних ефектів. Доведено, що механізм диверсифікації є основою побудови взаємозв’язків між елементами локальної системи (структурних підрозділів у межах конкретного підприємства), необхідними для узгодження всіх параметрів її функціонування (прогнозування споживчого попиту, готовності до диверсифікації, оцінки диверсифікаційного потенціалу тощо). Аргументовано, що реалізацію стратегії диверсифікації за відсутності дієвого механізму її формування слід вважати економічно невиправданим і стратегічно непередбачуваним управлінським рішенням, що супроводжується фрагментарністю та неузгодженістю. Це підкріплюється нівелюванням системного підходу до розробки та імплементації загальної стратегії розвитку суб’єкта господарювання на сталій основі. Обґрунтовано, що оцінка потенціалу диверсифікації та прогнозування ефективності цього процесу є своєрідними індикаторами побудови моделі розвитку підприємства. При цьому, механізм диверсифікації передбачає наявність відповідних маркетингових інструментів як стратегічних орієнтацій підприємства, що використовуються в чітко визначеній послідовності у процесі реалізації політики диверсифікації та здійснюється розрахунок економічного ефекту. Для оцінки стратегічних можливостей розвитку і розробки пропозицій щодо формування стратегії диверсифікації діяльності здійснено поваріантний прогноз показника обсягу реалізації готової продукції (на прикладі ТОВ «Овочевий комбінат «Станишівка»). Охарактеризовано етапи здійснення та визначено найдоцільніші напрями диверсифікації діяльності підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Петренко, Олександр. "ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ФАКТО РІВ НА ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОМАДСЬКОГО ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ". Public management 20, № 5 (29 грудня 2020): 166–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-166-177.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто основні фактори, що впливають на діяльність гро- мадського пасажирського автомобільного транспорту. Визначено, що еко- номічну політику у сфері державного регулювання громадського пасажир- ського транспорту слід розглядати як важливу частину загальної державної економічної і соціальної політики, спрямованої на підвищення якості життя населення. Обґрунтовано, що формування та реалізація економічної полі- тики має пов’язуватися зі створенням дієвих методів, процедур і механізмів соціального та економічного обґрунтування дотацій та встановлення ефек- тивних тарифів на перевезення, спрямованих на збереження і розвиток сис- теми громадського транспорту, узгоджених з планами розвитку, а також раціонального управління маршрутами з метою їх оптимізації при використан- ні сукупності соціально-економічних обмежень. Доведено, що управління безпекою руху — найважливіша функція дер- жави, яка має ефективно і комплексно реалізовуватися у складі механізмів і процедур управління громадським транспортом. Кількісне зростання ав- тотранспортних засобів в Україні не супроводжується якісними змінами в позитивний бік. Навпаки, зношення автопарку щорічно збільшується, що є причиною підвищеного забруднення навколишнього середовища, аварій- ності і високих транспортних витрат. Вибору соціальної за своєю сутністю політики має передувати моделю- вання її основних характеристик і результатів. Отже, такі моделі доцільно створювати і використовувати у практиці державного макроекономічного ре- гулювання. Підвищення ефективності державного регулювання має забезпе- чуватися податковою регламентацією діяльності підприємств пасажирсько- го транспорту та приватних перевізників через правові механізми, а також рядом організаційних заходів, що забезпечують паспортизацію маршрутів, моніторинг процесів перевезень та їх фінансування з бюджету, вдосконален- ня механізму та процедур інформаційного забезпечення процесів формуван- ня економічної політики та її реалізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Островий, Олексій. "АНАЛІЗ УМОВ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КІБЕРНЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 300–310. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-300-310.

Повний текст джерела

Анотація:

Узагальнюються основні тенденції, особливості та проблеми, які безпосередньо впливають на формування державної політики забез- печення кібернетичної безпеки. Проаналізовано сучасний стан кіберзло- чинності у світі та доведено її глобальний характер розповсюдження. До- сліджено потенціал кібератак в Україні та виявлено, що його підвищення обумовлено такими тенденціями у діяльності підприємств та бізнесу, як зростання кількості комп’ютерної техніки, підвищення доступу до мережі Інтернет, а також збільшення рівня використання інформаційно-комуніка- ційних технологій у своїй діяльності. Виявлено постійно зростаючу тенден- цію до збільшення кількості злочинів у сфері використання електронно-об- числювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку в Україні, а також збільшення їх питомої ваги у загальній кількості злочинів в Україні. Узагальнено основні фактори, які сприяли зростанню кількості кіберзлочинів в Україні, серед яких як технічна і структурна неготовність існуючої системи управління правоохоронних органів, так і недосконалість державної політики. На підставі аналізу злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів) (за закінченими розслідуваннями у кримінальних провадженнях) сфор- мовано “портрет” кіберзлочинця та доведено, що основною його рисою є високий кваліфікаційний рівень. Виявлено, що серед позитивних тенденцій у сфері боротьби з кіберзлочинністю в Україні на сьогодні можна спостері- гати впровадження у практичну діяльність сучасних методик виявлення, фіксації і дослідження цифрових доказів; підписання договорів про взає- модію у сфері боротьби з кіберзлочинністю з організаціями різних країн світу; налагодження ефективної взаємодії зі світовими соціальними мере- жами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Mytko, Antonina, та Tetiana Mishchuk. "Особливості конкурентної розвідки та шпіонажу на підприємствах". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (29 травня 2017): 90–103. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-02-90-103.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено процеси промислового шпигунства та конкурентної розвідки як прихованих форм отримання конфіденційної інформації конкурентів. Мета статті – проаналізувати особливості конкурентної розвідки й шпигунства на підприємствах. Із цією метою схарактеризовано понятійний апарат конкурентної розвідки й промислового шпигунства та їхні відмінності, розглянуто тенденції розвитку промислового шпигунства на світовому рівні на прикладах найбільших світових компаній. За допомогою історико-порівняльного методу здійснено ретроспективний аналіз конкурентної розвідки й шпіонажу на підприємствах. Розкрито прояви шпигунства в політичній сфері, зокрема на прикладі міжнародного соціального мережевого проекту «ВікіЛікс», а також проаналізовано наслідки політичної розвідки. На основі отриманих результатів запропоновано способи протидії шпигунству й розвідці на мікро- та макрорівнях. Доведено, що в країнах із ринковою економікою завжди існували шпіонаж і конкурентна розвідка, мета яких – вивчення секретів, що лежать в основі досягнень та успіхів чужих підприємств і країн. Від них потерпають усі сфери економіки й не захищені навіть стратегічні компанії, що мають подвійний, воєнно-цивільний характер. Активною конкурентна розвідка та шпіонаж існують і в політичній сфері. Сьогодні різні кризи, які накладаються одна на одну, змушують політиків усе частіше звертатися до закулісних можливостей отримання інформації, ідей чи навіть прямого саботування дій інших країн. Світовий досвід підтверджує неминуче виникнення загроз економічній безпеці країни в контексті поширення процесу промислового шпигунства. На сьогодні гостро стоїть завдання розробки єдиних механізмів захисту від інсайдерських загроз. Автори вважають, що у подальшому слід розробити методики оцінювання економічної ефективності впровадження систем захисту комерційної інформації та промислового шпіонажу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Brazhnуk, L. V. "Стан і тенденції інвестиційної діяльності аграрного сектора економіки в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (2 жовтня 2021): 120–26. http://dx.doi.org/10.32886/10.32886/instzak.2021.05.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена теоретичним і практичним питанням інвестиційних процесів, оцінки рівня державної підтримки аграрного сектора в Україні. У статті окреслені проблеми залучення інвестицій та покращення інвестиційної привабливості національних підприємств України. Досліджено стан капітальних інвестицій у сільському господарстві, що відображає зниження інвестиційної привабливості та потребує запровадження ефективної інвестиційної політики. Проаналізовано структуру інвестицій за джерелами фінансування в аграрне виробництво України, що підтверджує реалізацію другого сценарію інвестиційної політики, де приватному сектору відводилися лідируючі позиції в акумуляції та використанні інвестиційних ресурсів. Метою статті є дослідження еволюції інвестиційних моделей та процесів на вітчизняному інвестиційному ринку. Наукова новизна. Обґрунтовано тенденції у сфері інвестування, визначено рівень забезпечення капіталовкладеннями для умов ефективної економіки та можливості функціонування розширеного відтворення, що дозволило запропонувати пріоритетні вектори реформування державної інвестиційної політики у контексті специфічних неспроможностей трансформаційної економіки. Висновки. Графічна інтерпретація коливань індексів сільськогосподарської продукції та капітальних інвестицій в аграрний сектор України сигналізує про погіршення капіталовкладення. Загальний індикатор державного фінансування, зокрема сукупної оцінки підтримки сільської галузі з 2013 року мав від’ємне значення. Дослідження свідчать про необхідність оптимізації векторів фінансового забезпечення, оскільки аграрна галузь є стратегічно важливою для національної безпеки країни. Аналіз показав, що основним джерелом фінансування інвестицій залишаються власні кошти підприємств, є потреба у нарощуванні обсягів фінансових інвестицій шляхом розвитку фінансового посередництва, а найбільш привабливою сферою інвестування є промисловість. Спостерігаються негативні явища інвестиційних процесів в аграрному секторі, невтішний прогноз у короткостроковій перспективі щодо активізації інвестиційної активності у сільському господарстві. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано інвестиційні процеси в країні, розкрито проблеми сьогодення та приділено увагу питанням реалізації державної інвестиційної політики у контексті загальносвітових тенденцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Palamarchuk, V. I., and N. V. Pryvalova. "The In-Enterprise Policy of Labor Remuneration of the Enterprise Security Specialists: Technology of Formation." Business Inform 3, no. 506 (2020): 155–60. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-3-155-160.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Dyak, O. T. "СТАН ТА НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ ПТАХІВНИЦТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (5 вересня 2016): 58–61. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6910.

Повний текст джерела

Анотація:

Стратегічним пріоритетом соціального та економічного розвитку України в умовах ринкових трансформацій є підвищення рівня продовольчої безпеки держави на основі нарощування виробництва продуктів харчування. При розв’язанні даного питання птахівництво стало одним із найбільш економічно привабливих та конкурентоспроможних видів агробізнесу і є в Україні традиційною галуззю сільського господарства, чому сприяють кліматичні умови та розвинуте зернове господарство. Однак в агропромисловому виробництві України досліджувана галузь залишається проблемною. Проведений в дослідженні аналіз сучасного стану розвитку галузі показує, що в цілому по Україні спостерігається позитивний розвиток птахівництва, спостерігається тенденція до збільшення поголів’я птиці, обсягів виробництва м’яса птиці та виробництво яєць. Але, незважаючи на позитивні тенденції, у птахівничих підприємств ще залишається низка проблем, таких як нестабільність державної підтримки, цінової політики, податковий тиск, недостатня кормова база, неналежна якість продукції тощо. Тому, основними напрямами розвитку птахівництва повинні стати: формування нових та відродження колишніх спеціалізованих комплексів з виробництва продукції птахівництва на індустріальній основі, основі більш повного використання генетичного потенціалу кросів і порід птиці, раціональної організації праці та виробництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій виробництва продукції, поглиблення переробки птахівничої сировини, розширення асортименту і підвищення якості продукції; освоєння сучасних методів маркетингу, збуту, реклами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Лаврук, Олександр. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА АКТИВІЗАЦІЯ ЇЇ ФУНКЦІЙ У РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 124–35. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-124-135.

Повний текст джерела

Анотація:

Вказується на загострення соціально-економічних проблем у розвитку галузі тваринництва, які потребують активної регулюючої участі держави за рахунок формування і реалізації державної політики з метою за- безпечення стабільних економічних, правових, соціальних передумов його подальшого функціонування. Підкреслюється, що важливість цих актуаль- них і стратегічних питань має перебувати під прискіпливою увагою держави та її державної політики, якій належить постійно забезпечувати узгодження інтересів тваринницьких підприємств регіонів і держави. Зазначається, що подальша нестійка виробнича діяльність тваринництва призведе до такої критичної ситуації, коли держава не отримає необхідного обсягу найбільш важливих продуктів харчування власного виробництва, що вплине на стан продовольчої безпеки країни. Вказується, що на даний час потребують на- укового осмислення й обґрунтування питання організаційного, норматив- но-правового забезпечення впровадження сучасних інструментів державної політики у тваринництві. Розглядається роль та складові елементи функ- цій державної політики, які мають безпосередній вплив на збільшення гене- тичного потенціалу тварин та обсяги виробництва тваринницької продукції. Обґрунтовуються методи та механізм реалізації різних видів функцій державної політики під час виробництва якісної тваринницької продукції. Визначаються основні функції, які повинні підпорядковуватися виконанню місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядуван- ня, оскільки сприяють ефективному розвитку галузі тваринництва. Окрес- лено доцільність держави впроваджувати спеціальні соціальні програми для підтримки тваринництва і створення сприятливих умов для його ефектив- ного функціонування. Запропоновано структурні класифікаційні характе- ристики та основні складові активізації функціональної спрямованості дер- жавної політики на інноваційний розвиток тваринництв.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Kucher, G. Ya. "Модель максимізації доданої вартості енергосервісних компаній". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 5 (3 листопада 2020): 71–75. http://dx.doi.org/10.36930/40300512.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано необхідність розвитку механізму енергосервісу в Україні як напряму енергоефективності. Енергосервісну діяльність розглянуто як засіб реалізації політики енергозбереження для підвищення економічної безпеки України. Доведено, що енергосервіс є найефективнішим механізмом для здійснення швидкої модернізації енергетичної системи. Проаналізовано принципи і схему роботи енергосервісних компаній та особливості їх функціонування на ринку енергосервісних послуг. Розглянуто питання забезпечення фінансування енергоефективних заходів енергосервісними компаніями. Енергосервісна компанія повністю приймає на себе всі фінансові ризики і є відповідальною за реалізацію проєкту з підвищення енергоефективності. Проаналізовано основні методи реалізації енергосервісних контрактів, які використовуються у світовій практиці, визначено їх переваги і недоліки. Розглянуто основні моделі доданої вартості підприємств (ЕVA) у контексті їх застосування у вартісно-орієнтованому управлінні на мікрорівні сучасної економіки і розкрито їх економічний зміст. Вони спрямовані на визначення величини приросту вартості підприємств. Наведено розрахунок показника ефективності енергосервісного договору як суми дисконтованих грошових потоків та охарактеризовано механізм здійснення оплати за цим договором енергосервісній компанії. Обґрунтовано економічний зміст показника доданої вартості. Визначено основні підходи до оцінки доданої вартості компаній. Розглянуто моделі доданої вартості (модель ринкової доданої вартості та модель рентабельності інвестицій), які можуть використовуватися для розрахунку показників ефективності діяльності енергосервісних компаній. Наведено основні підходи до побудови та обґрунтована модель доданої вартості та її максимізації для енергосервісних компаній. Розкрито значення цієї моделі для досягнення економічного ефекту компанії і підвищення енергоефективності всієї економіки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

В. О., ШПИЛЬОВА, ФІНАГІНА О. В. та БУРЯК Є. В. "ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНА КЛАСТЕРНА ПОЛІТИКА: ПОТЕНЦІАЛ ТА ЦІЛЬОВІ ІНТЕРЕСИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 88, № 3 (8 січня 2021): 28–44. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.88-3-03.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено теоретико-генетичний розвиток інтеграційних процесів в сучасному регіональному менеджменті з урахуванням векторів суспільного прогресу, поєднання знань економіки, інноватики, соціології, теорії ринків та підприємництва. Наголошено, що інтеграційні процеси завжди мають загальну або локальну дію, формальні та неформальні прояви, позитивний або негативний вплив на явища та процеси людської діяльності, забезпечують позитивну або негативну динаміку окремих соціально-економічних явищ і процесів. Саме інтеграція як рушійна сила формує потенціал суспільства й економіки держави та її територій. Визначено ключові чинники суспільного прогресу, що обумовили дослідження процесу інтеграції в економіці та менеджменті: прискорене формування світового ринку та його впливовість на національні економіки, зміна границь регіонів; укрупнення, централізація та диверсифікація капіталів, прискорена диверсифікація виробництва та сфери послуг; масове виробництво та його залежність від науково-технічного прогресу, екологічних і соціальних стандартів; територіальний перерозподіл світу, зони економічного впливу та новітні формати регіоналізації. Зосереджено увагу на тому, що кластер, як прояв економічної інтеграції в сучасній діяльності, галузевої та регіональної влади, постає первинним в інструментарії стимулювання ринків, бізнесу, якісного та кількісного покращення ділового середовища, залучення інвестицій, інструментом балансу інтересів влади та бізнесу. Зазначено, що кластери постають центром промислової політики, балансують групи регіональних інтересів, стимулюють і корегують регіональний розвиток, прискорюють комерціалізацію національних наукових надбань. Визначено такі компоненти потенціалу кластероутворення регіонів, як: наука та освіта; ресурсна база; заощадження підприємств та населення; малий і середній бізнес та інфраструктура підтримки малого та середнього бізнесу. Реалізація потенціалу кластероутворення має ґрунтуватися на системі безпеки від наявних ризиків, побудова якої може максимально швидко сформувати платформу взаємних дій, колективного прийняття рішень, заходів організації та контролю. Обґрунтовано управлінське бачення формування стратегічної мети кластероутворення з урахуванням принципів консолідації та гармонізації ключових інтересів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Rozhenko, A. V. "THE KRYVYI RIH MINING ENTERPRISES LABOR RESOURCES SAFETY ASSESSMENT AS THEIR EMPLOYMENT POLICY BASIS." TRADE AND MARKET OF UKRAINE 44, no. 2 (2018): 96–101. http://dx.doi.org/10.33274/2079-4762-2018-44-2-96-101.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Латковська, Т. А. "Напрями гармонізації податку на прибуток до вимог Європейського Союзу". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (26 липня 2021): 69–79. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.698.

Повний текст джерела

Анотація:

Становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави передбачає необхідність проведення політичних, соціально-економічних та правових реформ, реформування та удосконалення існуючої податкової системи. Перед Україною постає вибір шляху розвитку в напрямі сучасної цивілізаційної моделі, реалізація якого покликана сприяти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства й держави. Податкові реформи, що відбуваються в Україні, безпосередньо впливають на стан правового регулювання відносин у сфері публічних фінансів та залежать від податкової політики, яка розробляється на різних рівнях управління. Ці зміни зумовлюють необхідність переосмислення багатьох питань, до кола яких відносяться і проблеми прибуткового оподаткування. Мета статті полягає у тому, щоб на основі вітчизняного і зарубіжного законодавства проаналізувати податок на прибуток підприємств як один з основних доходів формування бюджету у будь-якій країні, виявити наявні проблеми та запропонувати напрями і шляхи їх вирішення. Методами дослідження стали такі методи, як логічний, історико-правовий, системно-структурний, формально-юридичний та порівняльно-правовий метод. На основі проведеного дослідження запропоновані зміни до Податкового кодексу України, які сприятимуть подальшій гармонізації податкового законодавства, спрощенню адміністрування податку на прибуток підприємств, матимуть позитивний ефект на процеси економічного зростання та підвищення інвестиційної привабливості країни загалом. Встановлено, що класична модель оподаткування прибутку підприємств в сьогоднішніх складних економічних реаліях в країні є неефективною, оскільки податок на прибуток має низку суттєвих недоліків, серед яких не тільки складні правила розрахунку об'єкта оподаткування та проблеми з накопиченням збитків, але й те, що значною перешкодою для становлення в Україні конкурентоспроможної у глобальному вимірі національної економіки та забезпечення належної технологічної та екологічної безпеки є високий рівень зносу основних засобів. Запропоновано перейти до моделі податку на виведений капітал, запровадження якого дозволить вирішити існуючі системні проблеми, пов'язані з адмініструванням податку на прибуток підприємств, відновити справедливість в оподаткуванні, спростити ведення бізнесу та в певній мірі скоротити витрати платників податків на виконання податкового обов'язку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Loiko, Valeryia, та Stanyslav Maliar. "ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 2 (31 грудня 2018): 77–86. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0209.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто економіко-правові аспекти інноваційного розвитку житлового фонду України в умовах євроінтеграційного розвитку економіки України. Сучасний процес реформування житлового фонду України пов'язаний із створенням об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), які є неприбутковими організаціями і діють у рамка, визначених законодавством України. На теперішній час конкретний перелік суб’єктів управління житловим фондом є відсутнім. За проведеним аналізом нормативно-законодавчих актів, що регулюють відносини у сфері житлового господарства, можна виділити наступні суб’єкти господарювання: власник житлового будинку або житлового комплексу, співвласник багатоквартирного будинку, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-комунальні підприємства, управитель, виконавець комунальної послуги, споживач, виконавець. Серед учасників відносин у сфері надання послуг з управління житлом особливо слід виокремити таких суб’єктів, як споживач, виробник та виконавець житлово–комунальних послуг. Співвласники багатоквартирного будинку можуть здійснювати управління житловим фондом самостійно або безпосередньо ухвалюючи певні рішення на зборах. Процес управління житловим фондом характеризується наявністю ієрархії рівнів управління та багатофункціональністю. Узагальнено у хронологічній послідовності зміни у законодавчих та нормативних актах України щодо управління об’єктами житлового фонду, котре дозволило виявити, що на ефективність управління об’єктами житлового фонду впливає недосконалість нормативно-правової бази України. Сучасне економічне державне регулювання житлово-комунальної сфери здійснюється за рахунок податкової, інвестиційної, бюджетної, цінової політики та цінового регулювання. Процес управління житловим фондом, зокрема ОСББ, потребує аналізу методів управління, що застосовуються в теперішній час, та напрацювання досвіду із застосування інноваційних методів, які забезпечать достатній рівень управлінської безпеки. Виділено фактори забезпечення управлінської безпеки житлової сфери. Вбачається потреба у збільшенні обсягів приватно-державного співфінансування програм реконструкції, реставрації, проведення капітальних ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирних будинках та реалізації енергоефективних заходів у житлових будинках міст та сіл України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Koibichuk, Vitaliia, та Roman Kocherezhchenko. "Канонічний аналіз факторів цифрової довіри в умовах конвергенції цифровізації екосистем". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 48, № 2 (1 листопада 2021): 58–65. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.48.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Враховуючи залежність від онлайн-технологій, зростання дезінформації, спричиненої пандемією, політикою та іншими соціальними факторами, зростання кібератак, актуальними та нагальними є питання дослідження цифрової довіри та взаємодії факторів, що її визначають. В статті обґрунтовано наявність конвергенційних процесів сфери цифровізації країн світу, враховуючи чисельність користувачів Інтернет, осіб, які мають передові навички, та показники інфраструктури (покриття мережі, населення, охоплене принаймні мобільною мережею 3G, населення, охоплене принаймні мобільною мережею 4G), доступу (доступ до інформаційно-комунікаційних технологій вдома, активні підписки на мобільний широкосмуговий доступ, підписки на фіксований широкосмуговий доступ), стимуляторів (фіксований широкосмуговий доступ зі швидкістю більше 10 Мбіт/с, кошик мобільного передавання даних і голосу, високе споживання) та бар’єрів (фіксований широкосмуговий доступ зі швидкістю від 256 кбіт/с до 2 Мбіт/с та від 2 Мбіт/с до 10 Мбіт/с кошик мобільного передавання даних і голосу, низьке споживання) цифрового розвитку. Методологічну основою визначення сігма-конвергенції процесів цифровізації складає коефіцієнт варіації. Проведений аналіз канонічних кореляцій з використанням програмного забезпечення Statgraphics 19 між факторами цифрової довіри, а саме між цифровим середовищем та ставленням до цифрової довіри, між поведінкою в цифровому просторі та цифровим середовищем, між поведінкою в цифровому просторі та цифровим досвідом користувачів, між цифровим середовищем та цифровим досвідом користувачів дозволив сформувати п’ять пар моделей, що мають високий ступінь взаємозв’язку. Практична значущість результатів полягає у їх можливості застосування як на рівні аналітичних відділів, IT-секторів підприємств так і службами безпеки соціально-економічних об’єктів (банків, фінансових установ, фірм, організацій, компаній) з метою виявлення резервів щодо підвищення рівня цифрової довіри.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Мірошниченко, С. С. "ЕКОНОМІЧНИЙ ТЕРОРИЗМ – СКЛАДОВА ЧАСТИНА МІЖНАРОДНОЇ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ЗАГРОЗИ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 497–504. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.55.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність статті полягає в тому, що загроза тероризму є не- від’ємною складовою сучасного світу. Міжнародна спільнота стикається з проявами різноманітних видів терористичної загрози постійно. Однак якщо релігійний, збройний, інформаційний та політичний тероризм – яви- ща глибоко і широко досліджені, то економічний тероризм – явище мало аналізоване і недостатньо висвітлене в юридичній літературі та нор- мативно-правових документах. Тим не менш, воно досить активно про- являється у міжнародній практиці. Річ у тім, що економічний тероризм – поняття різнорівневе. На базовому рівні акти економічного тероризму спричиняють падіння акцій та призводять до банкрутства підприємств. На топ-рівні реакція значно складніша та критичніша – поява економічних бар’єрів, суттєве падіння рівня валового внутрішнього продукту, погір- шення умов життя, введення ембарго та заборон на експортно-імпортні операції. І це не остаточний перелік наслідків економічно-терористичної діяльності. Метою статті є конкретизація поняття економічного теро- ризму та розробка пропозицій щодо покращення його юридичного закріплен- ня у вітчизняній правовій доктрині відповідно до міжнародних стандартів. Стаття присвячена економічному тероризму, як складової частини між- народної терористичної загрози. Встановлено, що міжнародний тероризм є багатоаспектним і багаторівневим поняттям і інтерпретується з пози- цій різних науковців. На сьогодні можна знайти різні визначення як теро- ризму загалом, так і окремих його видів, однак поняття економічного теро- ризму нечасто фігурує у дослідженнях. Міжнародний економічний тероризм – явище на сьогодні не достатньо досліджене, проте важливе у контексті розвитку понятійного розуміння тероризму. Проаналізовано економічний тероризм і визначено, що це поняття мало конкретизоване та відверто розмите з точки правового визначення, однак, не зважаючи на це – воно є одним з напрямків світових правових інтересів, як частина терористичної діяльності. Зокрема, воно опосередковано фігурує у доповіді К. Лян «Індекс глобального тероризму» на Женевському звіті щодо глобального тероризму 21 листопада 2017 року, організованого Женевським центром політики безпеки. Дійдено висновку, що історично понятійне виокремлення економіч- ного тероризму виникло в результаті еволюції підходу до розуміння теро- ристичної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Боєва, О. "Обмеження розвитку інституту судового захисту трудових прав в Україні в період 1937-1945 рр. (частина 1)". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2021): 54–61. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2029.

Повний текст джерела

Анотація:

Наукова стаття присвячена розкриттю аспектів розвитку інституту судового захисту прав людини у сфері праці. Здійснено аналіз стану захисту трудових прав в Радянській Україні з періоду прийняття Конституції УРСР 1937 р. та за часів Другої світової війни. Наприкінці 30-х рр. ХХ сторіччя Україна починає втрачати свою суверенність та незалежність, що є закономірним наслідком здійсненої зміни конституційно-правового статусу республіки. Це вбачається зі змісту конституційних положень різних років. Так, якщо взяти до уваги зміст доповнень до Конституції УСРР, прийнятих у 1925 році, то можна побачити, що там було закріплено, що УСРР входить до складу СРСР як «незалежна республіка», згодом у Конституції УСРР 1929 р. зазначалася «суверенна договірна держава», а про створення союзної держави не йшлося. Проте в Конституції 1937 року (найменування УСРР було змінено на УРСР на Надзвичайному XIV з'їзді Рад в січні 1937 р.) ці положення відсутні, є лише запис про об'єднання республік у союзну державу. Конституція УРСР 1937 р. замість з'їздів Рад, ЦВК УРСР та їх Президій визначала найвищим органом державної влади республіки Верховну Раду УРСР. Верховна Рада УРСР обирала Президію -колегіальний постійно діючий орган влади у періоди між сесіями Верховної Ради. В Україні поступово на перший план виходило керування загальносоюзних органів управління республіканськими об'єктами господарства, пріоритетною ставала дія загальносоюзного законодавства над республіканським як у вигляді копіювання змісту загальносоюзних законодавчих актів, так і щодо застосування союзних нормативних актів як актів прямої дії. Такі негативні тенденції не оминули галузь трудового права. Теоретично прийняття у 1937 р. Конституції УРСР мало би бути важливим кроком на шляху встановлення прогресивних принципів трудового права та закріплення нових підходів до вдосконалення захисту прав працівників, проте демократичні засади й положення Конституції залишилися декларативними. Конституцією проголошувалося право кожного на працю (положення про загальну трудову повинність було відсутнє), але проголошене Конституцією УРСР право на працю фактично було обов'язком працювати, а іншими нормативним актами відбувалося закріплення працівників за підприємствами, установами, заборонялося виїжджати на заробітки тощо. Наприкінці30-х - початку 40-хрр. минулого століття у всій союзній державі (зокрема, в УРСР) задля збільшення випуску продукції у всіх галузях народного господарства та підвищення продуктивності вводилися початкові засади примусової праці. Зокрема, особи, які не працювали без поважних причин (так звані тунеядці, дармоїди, нероби), притягувалися до адміністративної або кримінальної відповідальності; було більш жорстке покарання за порушення трудової дисципліни, виробництво продукції з браком, недотримання правил техніки безпеки. У період Другої світової війни відбулося значне погіршення умов праці, падіння рівня прав та гарантій працівників, взагалі була відсутня можливість захисту їх трудових прав, тобто трудове право, покликане захищати права працівників, набуло певних регресивних ознак. Такий відступ від основних засад і принципів трудового права був обумовлений тим, що суттєва частина працездатного населення (переважно чоловічої статі) поповнила лави збройних сил. Задля забезпечення кадрами підприємств оборонного значення та сільгосппідприємств (колгоспів, радгоспів) слід було змінювати політику держави у сфері регулювання праці, оскільки на теренах УССР, РСФСР та інших союзних республік діяли Кодекси законів про працю 19221924 рр., за змістом яких передбачалися засади добровільної праці. Трудовим законодавством трудова повинність була передбачена лише за необхідності боротьби зі стихійними лихами та для виконання найважливіших державних завдань, а також лише на підставі конкретних постанов Ради Народних Комісарів. Такі демократичні засади не в змозі були забезпечити безперервну роботу оборонної промисловості, проведення оборонних і будівельних робіт, заготівку палива, безперебійного функціонування транспорту тощо. Для забезпечення виконання цих завдань радянський уряд прийняв певну кількість Указів Президії Верховної Ради СРСР та Постанов РНК СРСР, за якими вся держава переходила на воєнний стан, фактично руйнувалися всі набуті раніше демократичні досягнення у сфері трудового права. Цей період характеризується мілітаризацією праці, мобілізацією працездатного населення, залученням до праці підлітків з 14 років, збільшенням тривалості робочого часу, скасуванням відпусток та введенням надурочних робіт. Унікальність цього явища щодо дослідження генези судового захисту трудових прав населення України полягає в тому, що такі регресивні тенденції переважно були не на території УРСР, а на території РСФСР, куди були евакуйовані українські підприємства разом зі своїми працівниками та їх родинами у зв'язку з тимчасовою окупацією німецько-фашистськими військами території України. Також на території РСФСР у період із серпня 1941 р. до лютого 1943 р. здійснювали свою діяльність законодавчі та виконавчі органи влади української республіки (вони були евакуйовані до Саратова, а пізніше перебували в Уфі та Москві). Під час війни трудове законодавство союзних республік фактично не діяло, було повністю підкорено принципам і положенням законодавства СРСР, як мало на меті не забезпечення та захист прав і гарантій працівників, а застосування таких методів і заходів в організації праці, які б у найко-ротші строки сприяли налагодженню оборонної промисловості та випуску воєнної продукції в таких обсягах, щоб можна було отримати перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Боєва, О. "Обмеження розвитку інституту судового захисту трудових прав в Україні у період 1937–1945 рр. (частина 2)". Юридичний вісник, № 1 (12 квітня 2021): 56–64. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2081.

Повний текст джерела

Анотація:

Наукова стаття присвячена розкриттю аспектів розвитку інституту судового захисту прав людини у сфері праці. Здійснено аналіз стану захисту трудо-вих прав у Радянській Україні з періоду прийняття Конституції УРСР 1937 року та за часів Другої світової війни. Наприкінці 30-х років ХХ сто-річчя Україна починає втрачати свою суверенність та незалеж-ність, що є закономірним наслідком здійсненої зміни конституційно-правового статусу республіки. Це вбачається зі змісту конститу-ційних положень різних років. Так, якщо взяти до уваги зміст допов-нень до Конституції УСРР, при-йнятих у 1925 році, то там було закріплено, що УСРР входить до складу СРСР як «незалежна рес-публіка», згодом у Конституції УСРР 1929 року зазначалося, як «суверенна договірна держава», а про створення союзної держави мови не було. Проте в Конститу-ції 1937 року (найменування УСРР було змінене на УРСР на Надзви-чайному XIV з’їзді Рад у січні 1937 року) ці положення відсутні, є лише запис про об’єднання респу-блік у союзну державу. Конститу-ція УРСР 1937 року замість з’їздів Рад, ЦВК УРСР та їх Президій визначала найвищим органом дер-жавної влади республіки Верховну Раду УРСР. Верховна Рада УРСР вибирала Президію – колегіальний постійно діючий орган влади у пері-оди між сесіями Верховної Ради. В Україні поступово на перший план виходило керування загально-союзних органів управління респу-бліканськими об’єктами господар-ства, пріоритетною ставала дія загальносоюзного законодавства над республіканським як у вигляді копiювання змiсту загальносо-юзних законодавчих актів, так і застосуванням союзних норматив-них актів як актів прямої дії. Такі негативні тенденції не оминули і галузь трудового права. Теоретично прийняття у 1937 році Конституції УРСР мало б бути важливим кроком на шляху встановлення прогресивних принципів трудового права та закріплення нових підходів до удосконалювання захисту прав працівників, проте демократичні засади і положення Конституції залишилися деклара-тивними. Конституцією проголошувалося право кожного на працю (положення про загальну трудову повинність було відсутнє), але проголошене Конституцією УРСР право на працю фактично було обов’язком працювати, а іншими нормативним актами відбувалося закріплення працівників за під-приємствами, установами, заборо-нялося виїжджати на заробітки тощо. Наприкінці 30-х – початку 40-х років минулого століття у всій союзній державі (у тому числі і в УРСР) з метою збільшення випуску продукції у всіх галузях народного господарства та підви-щення продуктивності вводилися початкові засади примусової праці. Зокрема, особи, які не працювали без поважних причин (так звані «тунеядці», «дармоїди», «нероби»), притягувалися до адміністратив-ної або до кримінальної відповідаль-ності; мало місце більш жорстке покарання за порушення трудової дисципліни, за виробництво про-дукції з браком, за недотримання правил техніки безпеки. У період Другої світової війни відбулося значне погіршення умов праці, падіння рівня прав та гаран-тій працівників, взагалі була від-сутня можливість захисту їхніх трудових прав, тобто трудове право, покликане захищати права працівників, набуло певних регре-сивних ознак. Такий відступ від основних засад і принципів трудового права був зумовлений тим, що суттєва частина працездатного населення (в основному чоловічої статі) поповнила лави збройних сил. З метою забезпечення кадрами підприємств оборонного значення та сільгосппідприємств (колгос-пів, радгоспів) слід було змінювати політику держави у сфері регулю-вання праці, оскільки на теренах УССР, РСФСР та інших союзних республік діяли Кодекси законів про працю 1922–1924 років, за зміс-том яких передбачалися засади добровільної праці. Трудовим зако-нодавством трудова повинність була передбачена лише у разі необ-хідності боротьби зі стихійними лихами та для виконання найважливіших державних завдань, та лише на підставі конкретних постанов Ради Народних Коміса-рів. Такі демократичні засади не в змозі були забезпечити безперервну роботу оборонної промисловості, проведення оборонних і будівель-них робіт, заготівлю палива, без-перебійного функціонування тран-спорту тощо. Для забезпечення виконання цих завдань радянський уряд прийняв певну кількість ука-зів Президії Верховної Ради СРСР та постанов РНК СРСР, за якими вся держава переходила на воєнний стан і фактично руйнувалися всі набуті раніше демократичні досяг-нення в сфері трудового права. Цей період характеризується міліта-ризацією праці, мобілізацією пра-цездатного населення, залученням до праці підлітків з 14 років, збіль-шенням тривалості робочого часу, скасуванням відпусток та введен-ням надурочних робіт. Унікальність цього явища у плані дослідження ґенези судового захисту трудових прав населення України полягає в тому, що такі регресивні тенденції в основному мали місце не на території УРСР, а на території РСФСР, куди були евакуйовані українські підприєм-ства разом зі своїми працівниками та їхніми родинами у зв’язку з тимчасовою окупацією німець-ко-фашистськими військами тери-торії України. Також на території РСФСР у період із серпня 1941 року до лютого 1943 року здійснювали свою діяльність законодавчі та виконавчі органи влади української республіки (вони були евакуйовані до Саратова, а пізніше перебували в Уфі та Москві). Під час війни трудове законодавство союзних республік фактично не діяло, було повністю підкорене принципам і положенням законодавства СРСР, яке, своєю чергою, мало на меті не забезпечення та захист прав і гарантій працівників, а застосування таких методів і заходів в організації праці, які б у найкоротші строки сприяли налагодженню оборонної промисловості та випуску воєнної продукції в таких обсягах, щоб можна було здобути перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Фурсова, Вікторія, Галина Гавриш та Анастасія Солоха. "АНАЛІЗ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ «ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА»". Економіка та суспільство, № 32 (26 жовтня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-32-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Забезпечення фінансової безпеки є ключовим завданням менеджерів та власників підприємств всіх форм власності, оскільки від неї залежить його подальший розвиток та фінансова стійкість. Методологічною базою дослідження послужили праці вітчизняних науковців, які розкривають понятійно-категоріальний апарат з питань фінансової безпеки підприємства. У дослідженні, відповідно до поставленої мети, проаналізовані та систематизовані наукові підходи до визначення поняття «фінансова безпека підприємства», виділені їх особливості. За результатами проведеного дослідження авторами було запропоновано уточнену класифікацію підходів до виявлення суті дефініції «фінансова безпека підприємства» за змістом формування. Отримані результати мають значну практичну цінність і можуть бути використані власниками або керівниками компаній для удосконалення політики розвитку підприємства та підвищення ефективності управління ним.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

А.Г., Курило. "Місце інформаційної безпеки в системі національної безпеки". Bulletin of the National University of Civil Protection of Ukraine. Series: Public Administration, № 1(14)2021 (2021). http://dx.doi.org/10.52363/2414-5866-2021-1-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню місця інформаційної безпеки в системі національної безпеки держави. Однією з головних проблем залишається відсутність чіткої сформульованої політики необхідної для виявлення та попередження інформаційних загроз національній безпеці. Реалізація державної інформаційної політики повинно забезпечуватися проведенням єдиних організаційно-технічних заходів на території України органами влади всіх рівнів влади, організаціями та підприємствами щодо забезпечення інформаційної безпеки від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Ткачук, Г. О. "ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". Food Industry Economics 9, № 3 (4 жовтня 2017). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v9i3.629.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведена систематизація наукових підходів до визначення категорії «кадрова безпека». Напідставі аналізу джерел визначено поняття склад основних кадрових загроз. Систематизовано види таосновні напрямки кадрової політики. Виділено види обліково-аналітичного забезпечення кадрової по-літики. Запропоновано склад інформаційно-кадрового забезпечення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Єдинак, Тетяна, та Аліна Здорик. "ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ І АУДИТ У СФЕРІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ". Економіка та суспільство, № 35 (25 січня 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-35-2.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено трактування науковців щодо змісту і ролі державного контролю. Досліджені аспекти контролю аграрної галузі та визначено коло контролюючих суб'єктів. Визначено, що заходи державного контролю сільськогосподарських підприємств спрямовані на створення конкурентного середовища та розвиток підприємництва у цій сфері, а з іншого боку, на забезпечення соціального захисту населення. Розкрито зміст повноважень та завдань контролю з боку Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів, Державної податкової служби, Державної аудиторської служби України. Надано пропозиції щодо вдосконалення чинної системи контролю сільськогосподарських підприємств в напрямках формування єдиного регламенту проведення державного контролю, систематизації діяльності органів виконавчої влади з метою уникнення дублювання або конфлікту повноважень та визначення допустимими форм державного контролю сільськогосподарських підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Блохін, Павло. "МАКРОЕКОНОМІЧНІ ІНДИКАТОРИ АКТИВІЗАЦІЇ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ МИРОБУДІВНИЦТВА І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Економіка та суспільство, № 23 (26 січня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-23-26.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено та проаналізовано вплив основних макроекономічних показників на економічну безпеку країни під час ведення бойових дій на сході України. Проведене аналітичне дослідження висвітлює передумови негативного впливу конфлікту на Сході України на системи економіки миробудівництва та економічної безпеки країни. Дослідження показує, безпосередні втрати частини економічного потенціалу країни у процесі зростання гібридних конфліктних дій з боку Російської Федерації та зміни вектору зовнішньої торгівлі в цілому. Визначено, що повномасштабне миробудівництво можливе по завершенню воєнного конфлікту та деокупації територій. Запропоновано сучасні напрями активізації гібридних загроз миробудівництва і забезпечення економічної безпеки України. Під час аналізу виявлено, що внаслідок прямого воєнного вторгнення вітчизняна економіка втратила близького четверті свого промислового потенціалу. Крім того, на непідконтрольних територіях країни залишилися значні поклади корисних копалин, особливо кам’яного вугілля, – стратегічного ресурсу з позиції функціонування паливно-енергетичного комплексу економіки; відрізаними від загальної системи – важливі транспортні та логістичні коридори; втрачено низку стратегічних коопераційних зв’язків та відносин з-поміж підприємств і виробничо-господарських комплексів з різних регіонів країни; держава не в змозі використовувати цілий комплекс інтелектуально-кадрових, матеріально-технічних, техніко-технологічних, інноваційно-технологічних та інших ресурсів. Гібридна агресія, фінансово-економічні кризи, внутрішня політико-економічна нестабільність та глобалізаційні процеси позначилися й на тенденціях вітчизняного сільськогосподарського виробництва. Досліджена динаміка індексу реального ВВП в Україні та країнах Центральної Європи. Зазначена головна причина в цьому – низька економічна продуктивність, коли обсяги виробництва товарів та послуг на одиницю населення суттєво не відповідають промисловому, інноваційно-технологічному, інтелектуально-кадровому та особливо ресурсному потенціалу національного господарства України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Дятлова, Валентина, Діна Єрохіна та Дмитро Чмихов. "МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ВУГЛЕДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Економіка та суспільство, № 26 (27 квітня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-33.

Повний текст джерела

Анотація:

Встановлено сучасні тенденції у вугледобувній галузі країни, структурі видобутку кам’яного вугілля. Доведено значимість вугілля в енергетичному балансі. Акцентовано увагу на зовнішньоекономічній діяльності галузі, взаємозв’язку видобутку з імпортом вугілля. Визначено країни – партнери з експорту та імпорту вугілля кам'яного й антрациту. Показано зміну в рамках державної енергетичної політики України щодо спрямованості видатків з держбюджету на підтримку та реформування вугільної галузі, а саме анулювання покриття витрат із собівартості готової вугільної продукції та введення видатків на ліквідацію неперспективних вугледобувних підприємств. Підкреслено проблеми державного сектору, пов’язані з реструктуризацією. Обґрунтовано використання в механізмі розвитку вугледобувної галузі лізингу та кредитування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Hladii, I., and L. Maister. "FORMATION OF ACCOUNTING POLICY ON EXPENDITURE ON FIRE AND TECHNOGENIC SAFETY AS AN ELEMENT OF SOCIAL RESPONSIBILITY OF THE ENTERPRISE." PROBLEMS OF SYSTEMIC APPROACH IN THE ECONOMY, no. 2(82) (2021). http://dx.doi.org/10.32782/2520-2200/2021-2-24.

Повний текст джерела

Анотація:

In order to prevent emergencies, businesses incur significant costs. However, the state level does not specify what amounts should be spent on man-made and fire safety. It is under these circumstances that the social responsibility of the enterprise becomes the leading mechanism for preventing emergencies. Many researchers have paid attention to the study of social responsibility and the process of accounting policy formation. However, it is the process of forming an accounting policy in the direction of fire and man-made safety costs that needs more in-depth research. The research methodology was based on the application of a set of general scientific methods of cognition: inductive, deductive, systematic analysis, theoretical generalization, formal-logical, analysis and synthesis. The purpose of the article was to study the peculiarities of the formation of the accounting policy of the enterprise in relation to the costs of man-made and fire safety of the enterprise in the direction of increasing the social responsibility of enterprises in the field of emergency prevention. The need for economic entities to realize the need to strengthen their social responsibility in the field of man-made and fire safety has been proven. Effective planning, clear control and prompt regulation of the cost of such activities becomes paramount. It is revealed that as a result of functioning of the system of accounting and analytical support the information necessary for the system of management of expenses for fire and technogenic safety of the enterprise is formed. As a rule, it is reduced to the information produced by synthetic and analytical accounting. This forms the system of social responsibility of the enterprise in the direction of preventing situations that will threaten the economic and environmental security of Ukraine. The problem of social responsibility of enterprises in the direction of man-made and fire safety is an urgent need for a system of strategic management of enterprises in various spheres of economic activity.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Політика безпеки підприємства"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями