Добірка наукової літератури з теми "Поле освіти"

У статті розглядаються деякі аспекти неформальної мистецької освіти. Доведено, що розвиток неформальної мистецької освіти спричинили певні проблеми формальної вищої освіти, серед яких – підготовка фахівців за застарілими спеціальностями, комерціалізація вищої освіти, застаріла матеріально-технічна база, яку важко підлаштувати до рівня сучасних інформаційних технологій тощо. Доведено, що неформальна освіта є найбільш гнучкою, різноманітною за формою і багатоаспектною ланкою системи безперервної освіти, зокрема і мистецької, найприйнятнішим форматом якої є онлайн-формат. Можливості, які пропонує інтернет, надають нову додаткову цінність навчанню за допомогою різних методів подання інформації, поєднання різних видів контенту (аудіо- та відеофайлів, презентацій тощо). Вебсайти і сторінки в соціальних мережах, які дозволяють здобувачам освіти демонструвати власні мистецькі досягнення, дискутувати стосовно них, мотивують молодих людей приймати креативні рішення, творчо розвиватися, а також працюють як самоорганізоване поле для мистецької освіти у її кращих проявах. Обґрунтовано, що сучасна мистецька освіта має бути якісною та доступною і забезпечуватися ефективним поєднанням формальної та неформальної освіти.

У статті розкрито впровадження цифрових технологій у позашкільну освіту, що розкриває широке поле для діяльності педагогів та учнів, а саме: створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, упровадження якісно нових форм і методів організації позашкільної життєдіяльності підлітків. На прикладі м. Кропивницький автор аналізує єдину освітню мережу, створену у місті, яка підтримується системним адміністратором. Із метою надання можливості громадянам вільного доступу до інформації про заклади освіти міста реалізовано проєкт «Освітня карта м. Кропивницького», працюють сервіси електронної реєстрації до закладів позашкільної освіти міста. У публікації наголошується, що в умовах сьогодення актуальною стала дистанційна освіта, яка дає можливість створення системи самоосвіти та постійного обміну інформацією та включає такі заходи: надання освітніх матеріалів для вихованців гуртка; контроль виконання завдань; інтерактивна співпраця керівника гуртка та вихованців; можливість швидкого доповнення курсу новою інформацією. У процесі дистанційного навчання під час організації позашкільної діяльності та дозвілля використовуються такі форми, як чат-заняття та вебзаняття. Медіаграмотність, навички роботи з технологіями є надважливими умовами успішної діяльності педагогів. Автор наголошує, що для організації дистанційної діяльності позашкілля краще вибрати потужні та ефективні освітні платформи, які допоможуть створити необхідні умови для успішної взаємодії всіх учасників освітнього простору: Kahoot, Quzizz, Idroo, Miro; zoom.us; hangouts.google.com; систему ClassTime; віртуальний клас ClassDojo. У статті виокремлено сервіси, за допомогою яких можна організувати дистанційне навчання: LMS (Learning management system – система керування навчанням); Moodle (модульне об’єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище), Google Classroom; безкоштовний сервіс Google. Ці сервіси дають змогу охопити всі сфери позашкільної діяльності учасників освітнього процесу, залучити якомога більше вихованців до яскравого та насиченого життя, що не лише сприятиме розкриттю творчого потенціалу учнів, а й дасть змогу адаптувати життя дітей до умов пандемії.

У статті аналізуються світові трансформаційні зміни в різноманітних сферах життєдіяльності суспільства, що сприяють процесу реформування освіти в Україні. Нова українська школа пропонує нові підходи і технології, що відповідають запитам суспільства та забезпечують формування конкурентоспроможності сучасної молоді на міжнародному ринку праці. У публікації окреслюється один із таких підходів – трансдисциплінарний, що поєднує в єдине ціле дисципліни та наукове знання. Переосмислюються деякі аспекти впровадження означеного підходу в природничо-математичній галузі в закладах середньої освіти, розглядається вектор розвитку організації освітнього процесу від дисциплінарності до трансдисциплінарності. Підкреслюється, що вітчизняні науковці та соціальні інституції розуміють неможливість неврахування такого важливого аспекту як «трансдисциплінарність», у зв’язку з чим вимушені залишити поле своєї діяльності та функціонування і поринути в інноваційний простір. Ключову роль за цієї умови надано природничо-математичному напряму. Зазначається, що в освітні програми природничих наук сучасної України передбачено запровадження трансдисциплінарного підходу (реалізація STEM-освіти) від початкової школи до вищої та професійної. Трансдисциплінарний підхід до навчання дає змогу поєднати науку, технології, інженерію та математику, є одним із основних щодо впровадження STEM-освіти та підвищення якості викладання природничо-математичних дисциплін в Україні. Автори підкреслюють, що запити суспільства та потреби сучасної економіки роблять природничо-математичну освіту ключовим напрямом, одним із основних чинників інноваційного розвитку освіти та складовою української державної політики щодо зміцнення людського капіталу та підвищення конкурентоздатності української молоді.

В статті окреслено особливості організації мовно-літературної освіти молодших школярів в умовах Нової української школи з урахуванням нормативних документів, типових освітніх програм, методичних рекомендацій, авторських навчальних програм, підручників та посібників.Обгрунтовано, що мовно-літературну освітню галузь зосереджено на вивченні дітьми рідної, водночас й іноземної мови задля формування іншомовної комунікативної компетентності. Відтак розширюється поле комунікації, передбачено потенційні можливості й потреби особистості у міжкультурному спілкуванні.Узагальнено, що особливістю організації мовно-літературної освіти молодших школярів стають уміння учителя, який обирає за якою програмою навчати учнів, а відтак визначає пріоритети навчання: традиційне чи інтегроване, звичне чи інноваційне, спрямо-ване на формування знань чи зорієнтоване на формування практичних умінь і навичок, а відтак і реалізацію діяльнісного підходу.

Проблемне поле філософії та практики виконання замовлення на освітні послуги у дослідженні надається у форматі, що закріплений нормативно-правовими документами. Це державні принципи послідовності та наступності всіх ланок освіти. У статті аналізуються деякі аспекти міжнародної практики стандартизації та тестування, в тому числі в освітній галузі. Вивчається коло підходів до сучасних рейтингових оцінок. Характеризуються закономірності та ідентичності процесів, що відбуваються в системах освіти різних країн світу під час впровадження методик тестування. При висвітленні проблемних питань змістовної та організаційної складової оцінювання, тестування та моніторингових досліджень доведена необхідність перебудови філософії мислення як практика-керівника, так і практика-педагога. Орієнтиром для України повинні служити виклики зовнішньополітичного, євроінтеграційного курсу та вимоги сучасного ринку праці. Оцінено, в ряді випадків, негативний вплив стандартизованого тестування й рейтингових показників на характеристики діяльності навчальних закладів. Встановлено, що галузь тестування і підтримки освітнього процесу знаходиться на підйомі. Але проблем якості освіти це не вирішує, навпаки, призводить до комерціалізації освіти. Визначені шляхи вирішення цих проблем через перетворення стандартизації в систему ефективного оцінювання, яке дозволить підвищувати амбіції та досягати намічених цілей, зробити це не підсумком освітнього процесу, а необхідністю «освіти впродовж життя». Стандартизація – невід’ємна, але допоміжна частина шкільної культури. Досягнення такого балансу – одне з головних завдань управлінців від освіти.

У статті визначено й розкрито найбільш важливі напрями розвитку етико-деонтологічного знання у сфері управління закладами освіти в Україні. Перший напрям розвитку управлінської деонтології полягає в обґрунтуванні її проблематики у площині управлінської культури. Відповідно до зазначеного підходу, управлінська культура визначається дослідниками як відповідність керівника вимогам, що ставляться до управлінської діяльності і до його особистісних якостей. Управлінська культура є універсальною і розглядається як фундамент професійної поведінки керівника, що обумовило упровадження у науковий обіг поняття «деонтологічна культура». Другим напрямом розвитку теорії управлінської деонтології на початку ХХІ ст. є «деонтологізація» управління. Науковцями розглядаються такі проблеми: механізми ціннісної та смислової детермінації управління закладом освіти, деонтологічні вимоги до керівника закладу освіти, сутність його професійного обов’язку й відповідальності, обґрунтування змісту деонтологічної етики. Третім напрямом розвитку теорії професійної деонтології є зростання інтересу вітчизняних науковців до проблем етичної та деонтологічної підготовки фахівців. Підкреслено, що у площині професійної підготовки менеджера освіти зазначена проблема висвітлюється побіжно. Причина цього полягає в розрізненості деонтологічних знань. За результатами здійсненого дослідження зроблено висновок, що проблема оформлення статусу управлінської деонтології у системі наукового знання пов’язана з нагальною потребою її виділення з площини суміжних наук в окреме проблемне поле, систематизації й узагальнення деонтологічних знань у сфері управління освітою. Ключові слова: професійна етика, управлінська деонтологія, управлінська культура, управління освітою, керівник закладу освіти.

У країнах Європейського Союзу своєрідним інструментом, завдяки якому вдається вирівнювати дисбаланс між зростаючими потребами молодих людей, вимогами ринку праці і можливостями сфери освіти, є дуальна модель здобуття професійної освіти, яка знайшла своє застосування і в сфері вищої педагогічної освіти Німеччини. Це актуалізує потребу вивчення практики дуальної підготовки в педагогічній освіті у даній країні. У статті охарактеризовано структуру й зміст практичної підготовки майбутніх учителів професійної школи у Німеччині, виявлено та проаналізовано особливості застосування дуального підходу до її організації. З’ясовано, що набуття професійного досвіду, формування необхідних практичних навичок і вмінь здійснюється в процесі виробничої і шкільної практик та педагогічного стажування. Упродовж практики на виробництві формується емпіричний фундамент для навчання в закладі вищої освіти. Шкільна практика розглядається як форма набуття навичок, а не як поле діяльності. Формуванню педагогічної діяльнісної компетентності вчителя-початківця слугує педагогічне стажування, яке організоване за принципом дуальності місць навчання. Під час педагогічного стажування найповніше реалізовується єдність та взаємопроникнення теоретичної і практичної педагогічної підготовки. Ці складові практичної професійно-педагогічної підготовки дають змогу поєднувати та узгоджувати теоретичний і практичний компоненти навчання, синтезувати наукові знання і практичні вміння, формувати власний стиль професійної діяльності. Визначено перспективи використання позитивного досвіду застосування дуальної моделі практичної професійно-педагогічної підготовки учителів професійної школи в Німеччині в аналогічній практиці педагогічної освіти в Україні: ініціювання попередньої практичної діяльності на виробництві з обраного фаху як необхідної передумови вступу до закладу вищої освіти; запровадження педагогічного стажування; здійснення кооперування закладу вищої освіти з підприємствами, установами та організаціями. Ключові слова: учитель професійної школи, практична професійно-педагогічна підготовка, виробнича практика, шкільна практика, педагогічне стажування, дуальність, Німеччина

Вступ. У статті представлено результати емпіричного дослідження психосемантичного змісту поняття «педагог» у мовній свідомості студентської молоді. Мета дослідження полягала у вивченні та порівнянні психосемантичного наповнення поняття «педагог» у мовній свідомості майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти та вчителів початкових класів. Методи. Дослідження проводилось методами вільного асоціативного експерименту та семантичного диференціала зі студентами першого курсу бакалаврського освітнього рівня педагогічних спеціальностей. Результати. За результатами дослідження встановлено, що у мовній свідомості студентів педагогічних спеціальностей асоціації на поняття-стимул «педагог» мають психосемантичний зміст, що характеризується емоційним та інтелектуальним наповненням. Асоціативне поле поняття «педагог» у мовній свідомості студентів спеціальностей «Дошкільна освіта» та «Початкова освіта» має деякі відмінності. Відповідно до результатів проведення семантичної інтерпретації отриманих асоціативних реакцій, розподілених нами за тематичними категоріями (емпатійні, інтелектуальні, діяльнісні, експресивні, креативні, вольові), визначено, що психосемантичний зміст поняття «педагог» у мовній свідомості майбутніх учителів початкових класів порівняно з майбутніми вихователями закладів дошкільної освіти має більш сильне інтелектуальне забарвлення. Результати аналізу центру і ближньої периферії асоціативних реакцій майбутніх вчителів початкових класів вказують на те, що вони схильні сприймати педагога як людину, яка насамперед спрямована на навчання дітей, вміє добре організувати навчальний процес і креативно діяти, є достатньо розумною та освіченою. Натомість студенти спеціальності «Дошкільна освіта» у поняття «педагог» вкладають психосемантичний зміст, що вказує на емоційне сприйняття ними професії педагога. Відповідно до аналізу центру і ближньої периферії асоціативних реакцій майбутні вихователі закладів дошкільної освіти схильні сприймати педагога як людину, яка спрямована на розуміння внутрішнього світу дітей, їхнє виховання.

У статті представлено результати дослідження асоціативного поля концепту «інформаційна безпека». Теоретико-методологічною основою роботи стали новітні підходи до інформаційної безпеки як складової психологічної та інформаційної захищеності суспільства. Метою дослідження є виявлення асоціативного поля концепту «інформаційна безпека» за даними асоціативного експерименту з бакалаврами освітніх програм «Журналістика», «Міжнародна журналістика», «Реклама та зв’язки з громадськістю», «Видавнича справа та редагування», діяльність яких безпосередньо пов’язана з інформаційною сферою.Аналіз концепту «інформаційна безпека» як такого, що формується у свідомості споживача інформації через певне усвідомлення інформаційної та особистісної захищеності в площині соціальних комунікацій у мережі Інтернет, а також такого, що презентує мовну картину світу індивіда в інформаційну епоху, здійснювався на міждисциплінарному рівні.Зокрема, у дослідженні подано аналіз асоціативного поля концепту «інформаційна безпека» відповідно до отриманих логічних і граматичних реакцій ста вісімнадцяти респондентів. Аналіз за логічним компонентом виявив сім тематичних груп асоціацій: сфера захисту особистої інформації; сфера засобів масової інформації / соціальних мереж; сфера технологій; сфера державної інформаційної безпеки; соціальна сфера; психологічна захищеність; сфера захисту авторської інформації.Важливість поняття «інформаційна безпека» для цілої низки сфер інформаційної діяльності зумовлюється подальшим розвитком інформаційних технологій та технічних засобів обробки та захисту інформації, тому незаперечною є перспектива подальшого дослідження поняття в контексті виявлення рівня усвідомлення інформаційної безпеки як підґрунтя інформаційного та особистісного комфорту, а також для вивчення специфіки кореляції асоціативних полів концептів «інформаційна безпека», «інформаційна культура», «інформаційний комфорт», «інформаційний дискомфорт» тощо.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти – Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. – Харків, 2010. Дисертація присвячена дослідженню трансформацій раціональності в полі освіти. Розроблено концепцію динамічної нелінійної трансформації раціональності в освіті як теоретико-конститутивного базису філософії освіти, на основі якого необхідно розглядати хід розвитку освітянських стратегій. Аналіз матеріалу, що представлений не тільки парадигмами освіти та визначними педагогічними практиками, але й різними культурними техніками, які знаходяться під впливом педагогічної раціональності, показав, що необхідно розмірковувати про багаторівневі трансформації раціональності. Виділені та проаналізовані типи раціональності в полі освіти. Порівняльний аналіз показав, що прояви раціональності в освіті можуть мати як конструктивний, так і деструктивний характер.
Thesis for the Doctoral Degree in Philosophy, speciality 09.00.10 – Philosophy of Education. – Kharkov National Pedagogical University named after Scovoroda. – Kharkov, 2010. The Dissertation is devoted to research of transformations rationality in the field of the education. The doctrine of dynamical unsteady transformation of rationality in education was made on the basis of key positions of doctrine of transformation of rationality in education. It must become a theoretical-designing base in philosophy of education, that ought to be the boring of education process. Analysis of material, represented not only by the paradigms of education and certain pedagogical practices but also the different cultural techniques which are under constraint to rationality in the process of education, showed that it is necessary to speak about multilevel transformations of rationality. The types of rationality in the field of education were selected and analyzed. Comparative analysis showed that manifestations of rationality in education could have the constructive and destructive character.

Ємельяненко Є. О. Лексика та фразеологія системи освіти Великобританії та США, особливості перекладу українською мовою : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 «Філологія» / наук. керівник В. В. Погонець. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 90 с.
UA : Дипломна робота − 90 стор., 114 джерел. Об’єкт дослідження: концептосфера освіти та її репрезентація в англійській та українській мовах. Мета роботи: дослідити лінгвальні особливості англомовної лексики та фразеології системи освіти Великобританії та США, способи та засоби перекладу українською мовою. Теоретико-методологічні засади: ключові положення, які стосуються поняття лексико-семантичного поля, мікрополів і груп у складі лексикосемантичного поля, розроблені Й. Тріром і Й. Л. Вайсгербером; дослідження лексики і фразеології у складі лексико-семантичного поля системи освіти Великобританії та США В. І. Кантора; принципи теорії перекладу, розроблені В. Карабаном, І. Корунцем, Т. Кияком, К. Райс та ін.). Отримані результати: Системи освіти Великобританії та США мають багато спільного в етапах та рівнях навчання, основна різниця полягає в тривалості навчання, різних спеціалізаціях та номінаціях учбових закладів. У межах лексико-семантичного поля “Education” можна виділити такі групи: терміни (терміни власне терміносистеми освіти, суміжні терміни) і колоквіалізми (розмовну шкільну лексику: студентську лексику, професійну розмовну лексику викладачів і вчителів). Вибір стратегії перекладу лексики та фразеології системи освіти Великобританії та США українською мовою залежить від специфіки лексичних та фразеологічних одиниць, типу тексту оригіналу, його прагматичних та жанрово-стилістичних особливостей, цільової аудиторії і мети тексту перекладу. При перекладі використовуються різні види транскодування, 5 транскодована реномінація, калькування, синомічна заміна, аналоги, описовий переклад.
EN : The thesis deals with the vocabulary of British and American education system, the peculiarities of translation into Ukrainian. Modern linguistics pays a lot of attention to the study of terms in terminological systems that reflect different socially significant conceptospheres. Terminological system of education or educational vocabulary, along with the terminological systems of law, public administration and others, belongs to such important fields. In addition, educational vocabulary is developing differently in different cultures and it contributes to the necessity of our research as it is of particular interest to translators. Educational vocabulary of Ukrainian and English languages consists of: 1) terms (general and specific); 2) nomenclature; 3) colloquialisms: pupil’s vocabulary, student’s vocabulary, professional teachers’ vocabulary. Lexical-semantical groups of semantic field “Education” are the following: 1) individual in the process of training; 2) learning subject; 3) educational institution; 4) type, form, process and means of training; 5) assessment, result and graduation documents. Insufficient uniformity and not always accurate interpretation of some terms of Ukrainian educational terminology complicate the inventory of the constituents of lexical-semantical field “Education” in the Ukrainian language. Compared to Ukrainian, English language educational vocabulary (in both British and American cultures) is more stable, due to the chronological differences in the formation of these branches of public life. Differences in the components of the lexical-semantic field “Education” in the Ukrainian and English languages can be represented in the following scheme: початкова освіта − primary education − elementary education, середня освіта − secondary education, vocational training- професійно-технічнa освіта and further education, вища освіта − higher education, tertiary education. Synchronous translational contrastive comparison of lexical-semantic field “Education” in Ukrainian and English makes it possible to distinguish several types of lexical correlates. The first group includes equivalents with a similar phonographic design, as well as the same etymology (mostly borrowed from Latin or Greek). The first group of this type is not numerous (names of subjects and studies). The second group includes mainly polysemantic lexemes with an identical set of certain lexicalsemantic variants. Lexeme “school” has more semantic components than its equivalent in Ukrainian (the following coincide: school - institution for educating children, an educational institution that provides general education and upbringing of the younger generation; building used by such an institution, the premises in which such an institution is located; all the pupils or all the pupils and teachers in a school, a team of students of an educational institution; students and teachers of such an institution). The examples of the second group are as follows: report card (a written statement about a pupil's work and behavior), names of subjects, examination marks, marks for the pupil's term work, teacher’s comment on pupil's general progress, etc. 75 The third type consists of lexemes which do not have an equivalent for the following reasons: a) the absence of a referent in the target language (e.g. Eleven plus (an examination taken at the age of eleven, to decide which type of secondary school a child should go to), Ivy League (a group of traditional universities in the eastern USA with a reputation for high academic standards and a high social status) - American Ivy League, the oldest and most prestigious universities in New England (Brown University, Columbia University, Cornell University, Dartmouth College, Harvard University, University of Pennsylvania, Prinston University, Yale University); b) no concise verbal design to indicate an existing referent (e.g. reentrant - (American) a teacher who did not work in the school system for a certain period of time and then returned to school. Differences in the conceptual structure of the education systems of the United Kingdom, the United States of America and Ukraine, and, accordingly, between the educational vocabulary of the Ukrainian and English languages create multiple problems. This fact necessitates finding accurate translation equivalents to overcome barriers in interlingual communication. The results of our research show that the main methods and techniques of translating Ukrainian educational vocabulary into English are the following: transcoding (seminar - семінар); transcoding and variant equivalent (dissertation, treatise, thesis – dissertation –дисертаціятрактат;); loan- translation (самовчитель- self-teacher); use of regular equivalents (post-graduate student - аспірант). The research also analyses educational neologisms as a socio-linguistic and translation issue and outlines the further potential of the problem under consideration. It was found out that the emergence of neologisms in education is caused by various factors: the development of scientific and methodological conceptions, education reform, changes in curricula, emergence of new courses, innovations in education funding, development of technical teaching aids, changes in politics, the degree of openness of society, its multinationality and internationalization, etc.

У статті розглядаються сучасні підходи до інтеграції поняття “креативність ”, аналізуються принципи розвитку креативності в умовах поліхудожнього виховання молоді, визначаються далекі за семантичним впливом поля, що зумовлюють специфіку стимулювання креативності у професійній підготовці вчителя музики, як засіб гуманізації сучасної освіти.