Статті в журналах: "Поділ Польщі"

1

Вавринюк, А. А. "Адміністраційний поділ Польщі після II світової війни на основі законодавства Республіки Польщі". Адміністративне право і процес, № 1 (1) (2012): 125–32.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Вавринюк, А. А. "Адміністраційний поділ Польщі після II світової війни на основі законодавства Республіки Польщі". Адміністративне право і процес, № 1 (1) (2012): 125–32.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Даниленко, Василь. ""Четвертий поділ" Польщі і встановлення радянського тоталітарного режиму в Західній Україні". З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, № 1/2 (22/23) (2004): 59–79.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Тадждехібонаб, Мехпара Каміль кизи. "ВПЛИВ ПОДІЙ В УКРАЇНІ НА РОСІЙСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ (2004–2014)". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 170–74. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.27.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті йдеться про те, як події, які відбулися на Україні в 2004–2014 роках, вплинули на відносини між Російською Федерацією та Республікою Польща. Автор зазначає, що з початку нового тисячоліття в російсько- польських відносинах починається новий етап, що було пов’язано як зі змінами у внутрішньополітичному житті Росії, так і з вступом Польщі навесні 1999 року в НАТО. У 2000–2003 роках у взаєминах двох держав спостерігалося «потепління», почався політичний діалог на вищому рівні. Однак «потепління» в міждержавних відносинах довго не тривало – вже в листопаді 2004 року в російсько-польських відносинах відчувалося «перше похолодання», що було пов’язано з подіями в сусідній Україні. Відомо, що в листопаді 2004 року в Україні відбулися президентські вибори, на яких основна боротьба йшла між прихильником прозахідного шляху розвитку України В. Ющенком та проросійським В. Януковичем. У 2004 році Польща підтримувала українську «помаранчеву революцію», і в перемозі В. Ющенко тоді польські політики грали значущу роль. Позиція Польщі не сподобалася Росії, і В. Путін звинуватив А. Кваснєвського у втручанні у внутрішні справи інших країн. Однак надалі щодо Польщі у прозахідного В. Ющенко риторика змінилася. Все це кинуло тінь на його передвиборчу обіцянку «зближення з Польщею». На чергових виборах у 2010 році В. Ющенко позбувся підтримки Польщі. На тлі поразки В. Ющенко на президентських виборах у 2010 році в стосунках між Росією та Польщею почалося чергове «потепління» відносин, проте воно довго не тривало. У зв’язку з подіями в Україні, що почалися з осені 2013 року, відносини між двома державами знову зіпсувалися. Польська держава і польське суспільство підтримували Євромайдан. Відносини між Росією і Польщею особливо зіпсувалися після березня 2014 року, коли Росія, зневажаючи всі міжнародні правові норми, захопила Кримську республіку, під прикриттям добровольців в українські області, Донецьк і Луганськ були введені російські збройні сили. Починаючи з весни 2014 року в стосунках між Росією і Польщею, в тому числі Росії з Європейським Союзом почалася «холодна війна», яка триває до сьогоднішнього дня. Польська сторона вважає за можливе повернення до нормальних відносин, якщо Росія відречеться від агресивної політики проти України, виведе свої військові формування з Донбасу і Луганська і поверне Крим Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Slipetska, J. M. "Адміністративна реформа в Україні: проблеми та перспективи втілення". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 9 (16 вересня 2017): 72–76. http://dx.doi.org/10.15421/1717124.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено основні наукові підходи до розуміння поняття «адміністративна реформа», проаналізовано існуючий адміністративно-територіальний поділ України та перспективи його зміни, простежено еволюцією концепцій адміністративної реформи, визначено плюси і мінуси як її реалізації загалом, так і кожної концепції зокрема. Розкрито особливості імплементації адміністративної реформи в Україні, міфи з якими вона пов’язана, виділено три площини її реалізації, окрема увага приділена аналізу переваг, які вона може принести для громади. Визначено ключові проблеми та загрози імплементації адміністративної реформи в Україні. Прослідковано вплив політичного чинника, зокрема періодичних виборчих кампаній на терміни реалізації адміністративної реформи в Україні. Проаналізовано нормативну базу, прийняту ключовими політичними інституціями держави та міжнародні правові документи у контексті адміністративної реформи. Вивчено зарубіжний досвід впровадження адміністративної реформи в Польщі та Латвії, а також ті «уроки», які Україна може почерпнути для себе. Визначено першочергові кроки, які необхідно здійснити на шляху реалізації реформи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Telvak, Vitalii, and Iryna Lozynska. "Ukrainian Historical Institutions in Interwar Poland: the Attempt to Generalise." Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University. Series: History, no. 36 (June 2021): 104–11. http://dx.doi.org/10.31652/2411-2143-2021-36-104-111.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті. На основі аналізу різнопланової історіографічної літератури узагальнено інституційну структуру української історичної науки у міжвоєнній Польщі. Методологія дослідження ґрунтується на використанні міждисциплінарного підходу. Виходячи з принципів об’єктивності та історизму, дослідницький акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів і порівняльно-історичному методі. У статті використано евристичні можливості методів періодизації, класифікації і типологізації. Наукова новизна статті полягає у спробі узагальнення інституційної структури української гуманітаристики в Другій Речі Посполитій. Висновки. Українські інтелектуали в Другій Речі Посполитій, подекуди за сприяння представників польської влади, але частіше наперекір її антиукраїнській політиці, загалом добре адаптувалися до наявних у країні суспільно-політичних реалій. Відповідаючи на численні виклики, вони успішно трансформували набутий у попередній період інституційний досвід української гуманітаристики та, попри значні фінансові труднощі, ініціювали створення нових науково-дослідних інституцій, чиї співробітники опрацьовували найбільш перспективні тоді українознавчі проблеми. Специфікою української гуманітаристики в Другій Речі Посполитій був її інституційний поділ між Львовом та Варшавою. І тут, попри насиченість міжособистісних взаємин між галицькими вченими та їхніми наддніпрянськими колегами-емігрантами у польській столиці, так і не вдалося налагодити повноцінної інституційної співпраці. Це призвело до дублювання організаційних структур, котрі нерідко займалися подібною проблематикою. Така ситуація, котра вочевидь не відповідала скромним матеріальним і людським ресурсам тогочасної української науки, мала наслідком неузгодженість наукових проєктів, а іноді – й особистісну конфліктність. Утім, саме наявні у Другій Речі Посполитій українські історичні інституції були перенесені у повоєнному часі емігрантами до країн вільного світу, що дозволило вітчизняній гуманітаристиці перетривати часи комуністичного експерименту на Батьківщині та зберегти інституційну пам‘ять.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Kliuchuk, Iulia. "Зовнішня політика Республіки Польща щодо України в період президентства Л. Качинського крізь призму програми «Європейська політика сусідства»". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (3) (26 квітня 2018): 3–11. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-03-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено особливості зовнішньої політики Польщі щодо України в період каденції Л. Качинського (2005–2010 рр.). Як ніколи, відчувалася підтримка Республіки Польща, яка вже була членом Європейського Союзу та НАТО, а Україна, що перебувала в постреволюційному стані, лише прагнула до євроатлантичної інтеграції. Ці два факти сформували особливий інтерес Польщі до України та навпаки, оскільки такий вектор зовнішньополітичної орієнтації міг значно зміцнити позиції обох держав. За основу в зовнішньополітичних орієнтирах Польщі в східному напрямі в період президентської каденції Л. Качинського (2005–2010 рр.) взято програму «Європейська політика сусідства» На базі опрацьованих матеріалів та документів установлено, що східному вектору зовнішньої політики Республіки Польща в Україні надавали пріоритетного значення. Окреслено основні напрями співпраці, які є взаємновигідними для країн Євроатлантичного простору й України. З’ясовано, що програма «Європейська політика сусідства» спрямована на розвиток двосторонніх відносин між країнами-партнерами ЄС і її членами й сприяє можливому поступовому приєднанню до європейської політики та програм. Республіка Польща ініціює створення програми «Європейська політика сусідства», у рамках якої й здійснювалася реалізація східного напряму зовнішньої політики РП щодо України. Однак половинчасті дії українського політикуму стосовно демократизації суспільства, помірковані кроки на шляху до впровадження реформ та низка гучних заяв сприяли охолодженню відносин із Республікою Польща. А після трагічних подій 2010 р. під Смоленськом та зміною очільника України світова спільнота однозначно констатувала, що ера адвокатування українських інтересів польськими президентами закінчилась зі смертю Л. Качинського. Установлено, що зовнішня політика Республіки Польща щодо України у 2005–2010 рр. продовжила загальні тенденції, закладені у двосторонніх відносинах у попередні роки, відтак напряму залежала від рішень і дій президентів, чим і надалі підтримувала особливий простір польсько-українського співробітництва – президентський вимір.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Єжова, Анна. "ІСТОРИЧНА ПОЛІТИКА РОСІЇ ЩОДО ПОЛЬЩІ". Молодий вчений, № 6 (94) (30 червня 2021): 195–97. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-39.

Повний текст джерела

Анотація:

Аналізуючи польсько-російські відносини за останні роки, з упевненістю можна сказати, що найбільшою проблемою є російська інтерпретація історичних подій. Президент Росії прагне відродити велику державу, якою була Росія за радянських часів, і відновити втрачені сфери впливу на міжнародній арені і в окремих державах колишнього Радянського Союзу і Східного блоку. Замість пошуку компромісу в інтерпретації складних історичних епізодів, російська сторона прагне створити негативний образ Польщі на внутрішньому, як і зовнішньому рівні. Навмисно інтерпретуючи історію, російська влада хоче домогтися зміни світового порядку, ослаблення Євросоюзу і НАТО. Мета статті: охарактеризувати історичну політику Росії щодо Польщі в Інтернет-ЗМІ. У статті проаналізована історична політика Росії щодо Польщі. З'ясовані ключові аспекти «політики пам'яті» і формування національно-державної ідентичності в сучасній Росії. Здійснений аналіз російської історичної політики, дає змогу дійти висновку, що у відносинах між Російською Федерацією і Польщею, на даному етапі немає можливості вирішити конфлікт.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Hryniuk, Iryna. "Роль кордону та прикордоння в польсько-українських відносинах". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 41 (26 червня 2020): 220–28. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.41.220-228.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено аналіз проблеми функціонування прикордоння, як окремої форми співпраці між країнами. Базою для дослідження виступили праці польських науковців з окресленням основних аспектів такого співробітництва на прикладі Польщі та України. Тип прикордонного регіону кожної країни залежить від характеру кордону, біля якого він знаходиться, та політичного режиму країни з якою він межує. Важливим питанням окреслення прикордонного регіону є його віддаленість від кордону та встановлення його меж в географічній чи адміністративній площині. Транскордонна співпраця між Польщею та Україною відбувається в рамках так званого польсько-українського транскордонного регіону. Найчастіше даний регіон окреслюється в межах адміністративного поділу держав, зокрема це Люблінське та Підкарпатське воєводства в Польщі та Волинська, Львівська та Закарпатська області України. Основними характеристиками транскордонного регіону є специфічна, притаманна лише йому, регіональна форма економічної, історично-суспільної, транскордонної співпраці та транскордонна інфраструктура.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Каліщук, Оксана. "(НЕ) ПАМ’ЯТЬ ЄДВАБНОГО, (НЕ) ПАМ’ЯТЬ ВОЛИНІ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 16–20. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.02.

Повний текст джерела

Анотація:

Події Другої світової війни залишається однією з найтрагічніших та найдражливіших сторінок європейської історії. Історичні події, на кшталт Волині, погрому в Єдвабному, виселення силезьких німців, не могли обго- ворюватися в комуністичні часи. За нових реалій пам’ятання про ці події набуло офіційного виміру. Річниця «кривавої неділі» 11 липня (що від певного часу стала Національним днем пам’яті жертв геноциду українських націоналістів проти громадян Республіки Польща) відзначається відразу після 10 липня, коли вшановують погром євреїв польськими жителями Єдвабного на Підляшші. Аналіз цих історичних дискусій дозволяє ствердити спільні риси їх ходу та впливу на суспільну думку. Обидві теми виявилися надчутливими для суспільної думки, вони спричинила переоцінку виміру жертви – кати. Протягом останніх років у Польщі дуже багато говорилося про випадок Єдвабного і про те, що поляки відповідальні за цей злочин. Водночас поширюється аргумент «у першу чергу саме поляки – це невинні жертви, сотні тисяч невинних жертв на Волині і Галичині». Така аргументація часто виступає виправданням, наприклад, зверхнього ставлення до українців, які зараз працюють чи навча- ються у Польщі. Спроби ж відстоювати за будь-яку ціну своє бачення, своє право вибирати свою історію, прирікає нас на постійні зіткнення з тими, хто прагне, щоб знали іншу частину правди. Особливістю науко- вого та суспільного дискурсів у випадку Єдвабно’41 та Волині’43 слід уважати функціонування не лише різних національних версій (єврейської та польської, польської та української – відповідно), а й відмінних дискурсів усередині (консервативний, ліберальний). Стверджено, що історичні суперечки навколо Єдвабного та Волині`43 з часом не лише не вичерпуються, а навпаки, час до часу розгораються з новою силою. Показано формування конфліктів пам’яті в обох сусідніх країнах і вказано на необхідність відокремлення суперечок довкола минулого та розбудови сучасних міждержавних відносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Близняк, Ольга. "Позиції країн Вишеградської групи в політиці ЄС щодо України в умовах російсько-української війни". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 42 (23 лютого 2021): 27–35. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.42.27-35.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття є спробою дослідити позиції країн Вишеградської групи в політиці ЄС щодо України в умовах російсько-української війни. Зазначено, що російсько-українська війна створила принципово нову ситуацію не лише в Україні, а й у Європі. Доведено, що країни Вишеградської групи активізували діяльність націлену на те, щоб українське питання міцно закріпилося на порядку денному в європейських інституціях. З’ясовано внесок Польщі під час врегулювання російсько-української війни. Окреслено фактори, які впливали на зацікавлення Варшави українським питанням. Проаналізовано позицію Угорщини, Чехії та Словаччини щодо російсько-української війни. Доведено, що найбільш принципову позицію щодо подій в Україні висловлювала Польща. Обґрунтовано думку про те, що позиції Угорщини та Чехії є відверто проросійськими та прагматичними, а Словаччини – поміркованими та мінливими. Війна на Сході України демонструє, що наразі серед країн Вишеградської групи немає чіткої і головне спільної позиції щодо України та її болючих проблем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

БОЙКО, ІГОР. "Західноукраїнська Народна Республіка та її місце в історії національного державотворення (до 100-річчя проголошення)". Право України, № 10/2018 (2018): 164. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-10-164.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано передумови утворення, процеси становлення і розвитку Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), а також визначено її місце в історії національного державотворення. Метою статті є аналіз становлення та розвитку ЗУНР, визначення її місця в історії національного державотворення. Зазначено, що проголошення ЗУНР було знаковою подією у тисячолітній історії національного державотворення. Ця подія свідчила про реалізацію українським народом свого права на політичне самовизначення і відповідала тогочасним європейським та світовим стандартам і традиціям, які визнавали право народу на самовизначення. Проголошення ЗУНР мало епохальний вплив на формування українського народу і його боротьбу за національну гідність та державну незалежність у ХХ ст. Наголошено, що однією з вагомих причин падіння ЗУНР була військова агресія Польщі та Румунії. Крім цього, до краху призвели надзвичайно складні міжнародні обставини, підтримка післявоєнною Європою експансіоністських, загарбницьких дій щодо ЗУНР Польщі та Румунії. Власне, зовнішньополітичні фактори й були основ ною причиною загибелі обох українських держав: щодо Української Народної Республіки – це наступ російських більшовицьких військ, підтриманих місцевими більшовиками, що зайняли значну частину українських земель; щодо ЗУНР – це захоплення її території Польщею й Румунією. З внутрішніми негараздами та проблемами обидві українські держави напевне могли б впоратися, а ось із зовнішньою агресією з боку значно сильніших сусідів не змогли. Зазначено, що ЗУНР мала важливе історичне значення. Це була чергова спроба українського народу відновити державу, звільнитися від вікової влади чужинців, влади, яка різними способами нав’язувала своє панування, право, ідеологію, історію. Великим позитивом було й те, що ЗУНР формувалась як національна держава на демократичній основі: визнання народу джерелом влади, рівність усіх перед законом, прагнення забезпечити конституційне оформлення новоствореної держави, проголошення принципів поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, гарантування широких політичних і культурних прав національним меншинам та ін. Українці заявили про себе всьому світові як окрема нація, яка має право на власну державу. Значно підвищився рівень національної свідомості тогочасного українського народу. Українці здобули досвід державотворення, який міцно вкоренився в історичну пам’ять і став надбанням наступних поколінь борців за Українську державу, зокрема й ХХ ст. Історичне значення ЗУНР також полягає у тому, що було збережено ідентичність української нації й поглиблено процес українського державотворення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Grishmanov, E., I. Zakharchenko, P. Berdnik та M. Kasyanenko. "ВИБІР МАТЕМАТИЧНОГО АПАРАТУ ДЛЯ ПОБУДОВИ ВЕКТОРНОЇ МОДЕЛІ ТЕКСТОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ ДЛЯ НАВЧАННЯ ГЛИБОКОЇ НЕЙРОННОЇ МЕРЕЖІ ПРОГНОЗУВАННЮ НЕСПРИЯТЛИВИХ АВІАЦІЙНИХ ПОДІЙ В ПОЛЬОТІ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 2, № 54 (11 квітня 2019): 18–21. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.2.018.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі проводиться дослідження і вибір математичного апарату для побудови словника і векторної моделі текстових повідомлень для навчання глибокої гібридної нейронної мережі прогнозуванню несприятливих авіаційних подій в польоті. Для визначення вагових значень слів в текстових повідомленнях про несприятливі авіаційнї події в польоті при формуванні словника аналізуються вагові моделі на основі мір TF-IDF, TF-RF і TF-ICF. У якості методів векторного представлення текстової інформації в роботі досліджуються: «мішок слів», латентно-семантичний аналіз (Latent semantic analysis (LSA)), моделі векторного уявлення Word2Vec, Global Vectors (GloVe) та Doc2Vec. В результаті аналізу вказаних моделей і методів в якості базового підходу до формування словника уніграмм (біграмм) пропонується використовувати міру TF-ICF, а в якості моделі векторного уявлення слів (словосполучень) пропонується використовувати модель CBOW.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Tomaszewski, Patrick. "Центральна, Східна Європа та Південний Кавказ у геополітичних концепціях президента Леха Качинського 2005-2010". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 1 (13 лютого 2021): 22–35. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.3.

Повний текст джерела

Анотація:

Роздуми Леха Качинського на геополітичні теми стосувались переважно питань, пов'язаних з історичним розташуванням Польщі, особливо місцем Польщі та поляків на територіях Польщі до поділу. У його роздумах про зовнішню політику можна помітити посилання, які стосуються географічного положення Польщі в районі Балтійського моря та Чорноморської полоси, також зі стратегічної точки зору, далекосяжної, насамперед, стосовно енергетичних ресурсів Польщі. Беручи до уваги геополітику, географічне положення також розглядалося в контексті можливостей та загроз для ведення зовнішньоекономічної політики. За такого підходу можна побачити конкретні рішення, які пропагував президент Качинський, особливо стосовно міжнародної діяльності Польщі на пострадянському просторі. Особливо в контексті України (у довгостроковій перспективі також Республіки Молдова та Республіки Білорусь) та країн Балтії, з особливим акцентом на співпраці з Литовською Республікою, а також співпраці на Південному Кавказі з Республікою Азербайджан, Республіка Вірменія і, перш за все, Грузія. В статті автор представляє як геополітичну концепцію президента Леха Качинського, так і практичні елементи її реалізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Романюк, О. Д., та Р. О. Романюк. "ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИЙ КОНТИНУУМ В ЕНЕРГЕТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНО-ЧАСОВОМУ ПОЛІ ОБ’ЄМНОГО ВСЕСВІТУ". Математичне моделювання, № 2(45) (13 грудня 2021): 140–47. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.2(45)2021.247065.

Повний текст джерела

Анотація:

Основними параметрами енергетично-інформаційно-часового поля об'ємного Всесвіту, є: енергія; час; інформація, які безпосередньо також характеризують просторово-часовий континуум. Отже, питання визначення зони знаходження просторово-часового континууму в енергетично-інформаційно-часовому полі об'ємного Всесвіту є одним з основоположних. Відповідно до встановленого правила нумерації відносно початкової точки відліку, незалежно від розглянутої осі, наступні події утворюють замкнуту криву на основі якої побудована енергетична октаграма об'ємного Всесвіту. Дана енергетична октаграма характеризується унікальним властивостям, а саме: сума енергетичних носіїв подій по будь-якій діагоналі або будь-якого довільного «хороса» октаграми завжди дорівнює «початковій енергії». Згідно властивості дуальності матеріального світу була перебудована енергетична октаграма об'ємного Всесвіту в енергетичну гексаграму матеріального світу, що дало можливість встановити зону знаходження просторово-часового континууму в енергетично-інформаційно-часовому полі об'ємного Всесвіту. Відповідна зона характеризується чотирьохвимірним полем і розташовується на енергетичній осі моделі об'ємного Всесвіту. Це обумовлює неявний вираз таких параметрів як, час та інформація. Саме тому для реалізації нам доступна тільки енергетична складова, яка і визначає одномірність поля просторово-часового континууму згідно фундаментальної мірності моделі об'ємного Всесвіту. Таким чином, на даному етапі нашого розвитку ми спостерігаємо, усвідомлюємо і реалізуємо події, в диференціальній області розуміння. Що зумовлює іноді надзвичайно складні математичні викладки для опису відповідних подій, так як розглядаємо певне ціле як окремі частини, іноді на наш погляд не взаємопов'язані. Для усвідомлення, а тим більше розуміння цього єдиного цілого необхідно переходити в інтегральну область розуміння. Прогресивніше за все, є область фундаментального розуміння, тому що, усвідомлюючи події восьми октант, як єдине ціле, ми зможемо не тільки зрозуміти справжню сутність речей, але й навчиться їх реалізовувати. Усвідомити і сприйняти нульову мірність, можливо тільки пізнавши основний закон Всесвіту, у всьому його нескінченному різноманітті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Grishmanov, E., A. Mogilatenko та Yu Danilov. "РОЗРОБКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ НЕСПРИЯТЛИВИХ АВІАЦІЙНИХ ПОДІЙ В ПОЛЬОТІ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 53 (5 лютого 2019): 36–40. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.1.036.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі розроблена інформаційна технологія автоматизованого прогнозування несприятливого авіаційних подій в польоті з використання глибоких нейронних мереж для вирішення задач розпізнавання і запобігання несприятливих авіаційних подій є мало розглянутими і вимагають подальших досліджень. Запропоновано реалізація розробленої інформаційної технології (ІТ) в чотири етапи: підготовчий, основний, додатковий та заключний. Перший (підготовчий) етап функціонування ІТ виконується до початку прогнозування несприятливих авіаційних подій в польоті. Вхідні дані задаються у вигляді архівних текстових повідомлень про ситуацію в польоті за даними від зовнішніх джерел. Вихідні дані включають топологію та вагові коефіцієнти згорткової нейронної мережі (ЗНМ), які передаються для виконання основного етапу функціонування ІТ. Основний, додатковий та заключний етапи функціонування ІТ виконуються в процесі прогнозування несприятливих авіаційних подій в польоті. Вхідними даними для відповідних етапів є текстові повідомлення про ситуацію в польоті за даними від зовнішніх джерел, а також топологія та вагові коефіцієнти ЗНМ, отримані на підготовчому етапі з використанням модулю рекурентної нейронної мережі (LSTM). Вихідними даними основного етапу функціонування ІТ є задокументована інформація щодо результатів прогнозування несприятливих авіаційних подій в польоті. Розроблена ІТ технологія дозволяє реалізувати процес автоматизованого прогнозування несприятливого авіаційних подій в польоті з використанням глибоких нейронних мереж, з чітко визначеною і взаємозалежної сукупністю етапів, з можливістю подальшого розпаралелювання виконання їх процедур, з урахуванням особливостей подання (формалізації) знань про розпізнавання несприятливих авіаційних подій в польоті по текстовій інформації, що отримана та узагальнена від різних джерел за результатами контролю повітряного простору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

БОЛЯНОВСЬКИЙ, Андрій. "ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОТИСТОЯННЯ CИЛ ПОЛЬСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ПІДПІЛЛЯ У РОКИ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ: ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТРАКТУВАННЯ ПОДІЙ У ПОЛЬЩІ". Східноєвропейський історичний вісник, № 18 (30 березня 2021): 239–51. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226505.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Мета дослідження – висвітлити, як різні інтерпретації найактуальніших питань теми репрезентовані в історіографії предмета дослідження у Польщі. Методологія дослідження базується на застосуванні методів порівняльного і критичного аналізу, а також принципу наукової об’єктивності у процесі вивчиенн головних праць, опублікованих із вказаної теми. Наукова новизна статті – критичний аналіз причин, ходу і наслідків конфліктів між польськими і українськими підпільними силами в історіографії у Польщі в останні десятиліття. Висновки: У процесі аналізу праць з історії міжетнічних конфліктів можна прослідкувати виразну тенденцію: схильність нав’язати сприймання цих конфліктів виключно зі сприймання його учасниками з очевидною метою отримати емпатію до “своїх” жертв із замовчуванням “чужих жертв” цих конфронтацій. Типовим прикладом поширення таких тенденцій може бути стан вивчення дослідниками у Польщі проблеми протистоянь між польською Армією Крайовою (AK) з одного боку і Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й Українською Повстанчою Армією (УПА) з другого у 1943–1944 роках. У цій країні актуальною залишається потреба критично-наукового дослідження причин, форм і наслідків цього протистояння. Головну увагу у дослідженні цієї проблематики у Польщі присвячено висвітленню втрат польського цивільного населення в ході протистояння. Водночас багато інших важлививх питань для розуміння передумов, характеру й розвитку цього протистоянння потребують подальшого вивчення (з’ясування кількості українських жертв протистояння збройних формувань АК і УПА, порівняльний аналіз форм та методів злочинів, скоєних їх вояками проти цивільного населення, спроби зупинити протистояння шляхом ведення переговорів між представниками українського та польського підпілля, вплив нацистської Німеччини та Радянського Союзу на погіршення українсько-польських відносин тощо). З’ясування причин конфліктів, політичної відповідальності за їх наслідки, втручання “третіх сил” та кількості загиблих має особливе значення для розуміння комплексу проблем конфронтації між АК і УПА у майбутніх наукових дослідженнях, що повинні бути вільними від однобічних національних упередженостей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Kolesnik, A., I. Zakharchenko та P. Berdnik. "МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ПРИ ВІДМОВІ ДВИГУНА НА ПОВІТРЯНОМУ СУДНІ В ПОЛЬОТІ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, № 58 (28 грудня 2019): 15–19. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.6.015.

Повний текст джерела

Анотація:

Предметом вивчення в статті є процеси розвитку ситуації при відмові двигуна на повітряному судні в польоті. Метою є побудова моделі можливого подальшого розвитку ситуації у випадку відмови двигуна на повітряному судні в польоті. Завдання: статистичний аналіз авіаційних подій, що сталися з цивільними повітряними суднами України, причиною яких стала відмова двигуна в польоті, аналіз необхідністі дослідження дій авіаційних спеціалістів в особливих випадках з точки зору прийняття ними своєчасних правильних рішень в умовах зростаючого психоемоційного навантаження. Використовуваними методами є: методи аналізу і синтезу складних інформаційних систем, методи імітаційно-статистичного моделювання. Отримані такі результати. Встановлено, що кількість авіаційних подій, пов’язаних з відмовою двигуна не має тенденції до зниження. Встановлено, що додаткове нервово-емоційне навантаження стає на заваді виконання пілотом та авіадиспетчером їх основних професійних функцій. Побудована модель можливого розвитку ситуації при виникненні особливого випадку в польоті - відмові двигуна на повітряному судні для її подальшого використання при практичній підготовці авіадиспечерів до дій в особливих випадках. Висновки. Напрямком подальших досліджень є розробка та побудова системи підтримки прийняття рішень для удосконалення технології роботи авіадиспетчера управління повітряним рухом

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Dashko, V. V. "Становлення польського руху опору в Західній Україні на початку Другої світової війни". Grani 19, № 2 (28 лютого 2016): 100–104. http://dx.doi.org/10.15421/1716030.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено характер радянської тоталітарної етнополітики та її вплив на зародження польського руху Опору в Західній Україні на початку Другої світової війни. З’ясовано основні чинники формування активних протестних настроїв частини польського населення на західноукраїнських територіях, що відійшли до СРСР внаслідок поділу Польщі в результаті реалізації пакту Молотова-Ріббентропа. Визначено категорії осіб польської національності, що були невдоволені репресивною сталінською політикою 1939-1941 рр. та стали тим соціальним середовищем, у якому остаточно сформувався рух опору тоталітарному і, зокрема, антинародному, по відношенню до польського етносу, режиму та з середовища якого згодом з’явилися активісти даного руху. Зроблено аналіз діяльності радянської влади на окупованих територіях колишніх «Всходніх Кресув» Другої Речі Посполитої та встановлено основні фактори, що призводили до невдоволення жорсткою політикою радянської влади по відношенню до колишніх державних службовців, військових осадників та служителів Римо-католицької церкви. Досліджено етапи та визначено особливості становлення польського руху Опору на колишніх територіях Східної Польщі, окупованих у 1939 р. СРСР та до окупації цих земель у 1941 р. фашистською Німеччиною. Описано зародження та діяльність перших польських підпільних збройних формувань на території Західної України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Cherkaska, Nataliya. "Notes to the history of the Dubno archive of the Lubomirskis." Острозька давнина 1, no. 6 (December 19, 2019): 289–321. http://dx.doi.org/10.25264/2707-1650-2019-6-289-321.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена історії функціонування головного родового архіву Любомирських у Дубні. Рід Любомирських досяг магнатського статусу у XVII ст. Як кредитори власника Острозької ординації Любомирські брали участь у її поділі 1753 р. Автор досліджує інформативний потенціал джерел до історії Острозької ординації, а також роду Любомирських, їх маєтків і архівів у XVI-XX ст. Розкрито драматичну долю документів Любомирських у складі колекції Київського відділу Імператорського Російського військово-історичного товариства після 1918 р. Відділ функціонував з 1909 до 1918 р. У наш час документи з архівів Любомирських потрапили до родових фондів і колекцій державних адміністративних установ України, Польщі тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Макушинська, Г. П. "Світоглядні засади державної незалежності в контексті історичних подій в Україні і Польщі та євроінтеграційного поступу". Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, Вип. 71 (2017): 58–67.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Filipow, Krzysztof, and Zbyshek Shustek. "DWA ALBUMY Z PIERWSZEJ WOJNY ŚWIATOWEJ – CZECHOSŁOWACJA I POLSKA." Ukrainian Numismatic Annual, no. 4 (December 20, 2020): 184–95. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2020-4-184-195.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – уведення до наукового обігу двох альбомів часів Першої Світової війни, що становить цінне джерело для вивчення історії становлення грошової системи відроджених Польщі та Чехословаччини. Наукова новизна полягає у тому, що подібні джерела історії грошового обігу вперше публікуються з розширеним аналізом їх змісту а також із залученням архівних та боністичних джерел.Перша Світова війна принесла незалежність колись поневоленим націям. Розпад Австро-Угорської імперії призвів до утворення Чехословаччини а також відновлення незалежності Польщі через 123 роки після її поділу. Основним атрибутом незалежної держави виступає її власна грошова система. Отже, у нових незалежних державах й розпочалося відродження цих систем. Свідченнями бурхливих подій війни та особливостей оновлення грошової системи в різних регіонах слугують різноманітні джерела. Такі джерела становлять два альбоми, матеріали яких відображають зріз грошового обігу в Польщі та Чехословаччині наприкінці війни. Альбом із польськими грошовими знаками демонструє зразки грошових замінників та окупаційних грошей у Польщі з 1914 по 1918 роки. Альбом грошей Чехословаччини – це офіційний документ для користування у Міністерстві Фінансів. Основи обох альбомів складають зразки справжніх грошей, що вийшли з обігу. На початку альбому Чехословаччини включені гроші Австро-Угорщини, що курсували до 1918 року. Альбом складається із прошитих сторінок, кожна з яких має наклеєну банкноту та коментарі до них. Альбом було підготовлено та вручено міністру фінансів Чехословаччини Куно Зоннтагу, призначеного на посаду 25 січня 1925 року, на пам’ять про незалежність. Альбом містить також відбиток банкноти 200 корон, виготовлений за згодою керівництва Австро-Угорського Банку, а також 25 корон більшовицької емісії. В альбомі також представлені рідкісні на час побутування типи банкнот, пробні зразки та старі банкноти Австро-Угорщини із наклеєними марками, в тому числі фальшивими. Польський альбом виготовлений у Варшаві у 1918 році і має деякі відмінності. Альбом розпочинають окупаційні випуски часів німецької окупації. Частину зображених грошей в альбомі було створено із репродукцій, в тому числі подані зображення монети 3 копійки 1916 року, що випускалися Банком Східної Німеччини для Литви. Вказані в альбомі замітки про рідкість предметів боністики свідчать про його колекційну спрямованість. Ще однією відмінністю альбому виступає наявність у ньому місцевих грошей окремих населених пунктів Польщі – Лодзі, Ченстохови, Соснівця та Коло, а також грошових сурогатів та замінників. Також в альбомі представлені бони Кронштадта, острова Котлін та Мітави. Серед грошових знаків новоутворених у Королівстві Польському товариств привертає увагу рідкісна бона вартістю 50 копійок Товариства друзів Цехокінека.Не лише державні утворення, міста та приватні підприємці емітували власні гроші та сурогати. В альбомі представлені грошові знаки муніципалітету, гроші гміни Доброва Горніца. Рідкісними зразками випусків магістратів стали бони номіналом 10 та 40 грошей міста Коло, датовані 1 січня 1917 року, написи на яких вказані польською мовою. Обсяг даної емісії, судячи зі вказаної на бонах інформації, був незначним, всього на 972 рублі сумарної кількості двох емісій. Як додаткова частина в альбомі представлені свідки товарного та продуктового дефіциту Першої Світової війни – хлібні картки, датовані 8 жовтня 1915 року. Представлені картки на отримання маку до Великодня, 1/44 фунта хліба. Представлені також і поштові марки – в альбомі наявні 6 грошів 1915 року міського поштового відділення у Варшаві. Доповнює зібрану в альбомі колекцію лотерейний квиток Королівства Польського.Альбом став популярною для зацікавлених в історії грошового обігу пам’яткою, тому його було тиражовано видавництвом Л. Бруса у Варшаві. Друковані альбоми користувались значним попитом, тому було розроблене і випущене його друге доповнене видання, із доданими ваучерами та бонами міст Лібави та Вроцлава. Цікавий також і той фікт, що видавцем альбому було те саме видавництво «Військові пам’ятки», що виготовляло популярні відзнаки із вказівкою на ринкові ціни для боротьби зі спекулянтами та зростанням цін. Обкладинку альбому прикрашено зображенням евакуаційної квитанції, яку видавали державним чиновникам на час їх виходу із зони російської окупації. Висновки дослідження. Альбом є унікальною пам’яткою грошового обігу та побуту часів Першої Світової війни. Відображає як найпопулярніші, так і рідкісні та пробні зразки державних, міських, муніципальних та приватних бонів. Окрім грошових знаків, сурогатів та грошових замінників в альбомі представлено лотереї, поштові марки, чеки та квитанції, різноманітні посвідки та агітаційні матеріали, що об’єднані в одному виданні на пам’ять про Велику Війну. Крім того, представлені альбоми – це виразні свідчення відродження Польщі та Чехословаччини а також цінне джерело вивчення історії грошового обігу та державотворчих процесів ХХ століття.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Крамар, Юрій. "ПОЛІСЬКЕ ВОЄВОДСТВО В КОНЦЕПЦІЯХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УРЯДІВ МІЖВОЄННОЇ ПОЛЬЩІ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 159–64. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.25.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються програми державної політики з національного питання, які реалізовувались польськими урядами на території Поліського воєводства в міжвоєнний період (1921–1939 рр.). Показано специфіку регіону під кутом зору національної структури його мешканців. Акцентовано на тому, що понад 75% населення воєводства становили представники слов’янських меншин – білоруси, українці, росіяни і так звані «тутейші». Остання етнічна група була найчисельнішою (700 тис. з понад 1,1 млн загалу мешканців) і не мала виразної національної ідентичності. Це дало підстави польській владі втілювати політику, націлену на прискорену полонізацію населення краю усіма доступними для цього засобами. Упродовж 1920–1930-х рр. було опрацьовано кілька урядових програм державної політики на Поліссі, головна мета якої полягала у зміцненні польської державності на північно-східних землях та їх якнайшвидшій інтеграції до політичної та соціально- економічної системи Речі Посполитої. У 1920–1930-х рр. ці програми реалізовувались поліськими воєводами С. Довнаровичем, Я. Крагельським, В. Костек-Бєрнацьким. Основними засобами політики національно- державної асиміляції на Поліссі у 1920–1930-х рр. були: розширення сфери вживання польської мови в усіх сферах життя з одночасним обмеженням використання української та білоруської мов; заборона діяльності українських, білоруських, російських громадських, культурних, релігійних, кооперативних організацій і това- риств; закриття шкіл із національними мовами викладання; поступова полонізація Православної церкви шляхом впровадження польської мови до внутрішньоцерковного життя; нейтралізація впливів українського і білоруського рухів на Поліссі, які розглядались виключно в категоріях антидержавних. Зауважимо, що упро- довж міжвоєнного двадцятиліття жодна з державних програм, запропонованих польськими урядами для вирішення національного питання, не привела до врегулювання міжнаціональних відносин на східних землях, а подекуди їх загострила. Це вилилось у драматичні події на західноукраїнських та західнобілоруських землях напередодні та в роки Другої світової війни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Гришманов, Є. О., І. А. Хижняк та П. Г. Бердник. "Оцінка ефективності застосування інформаційної технології автоматизованого прогнозування несприятливих авіаційних подій в польоті". Системи обробки інформації, № 2(157) (29 травня 2019): 134–39. http://dx.doi.org/10.30748/soi.2019.157.19.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Колесник, А. В., С. В. Смеляков, П. Г. Бердник та О. І. Колодяжний. "Метод оцінки ризику при відмові двигуна на повітряному судні в польоті на основі мережі Байєса". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 2(64), (15 червня 2020): 53–60. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.64.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Предметом вивчення в статті є оцінка ризику для випадку виникнення особливої ситуації-відмові двигуна на повітряному судні в польоті. Метою є моделювання та кількісна оцінка ризику для випадку виникнення ситуацій, які можуть призвести до відмови двигуна на повітряному судні з використанням байєсівських мереж. Завдання: аналіз ряду математичних моделей, які доцільно використовувати для кількісної оцінки ризику в області безпеки польотів, побудова математичної моделі ризику, яка відображає розвиток можливих подій внаслідок відмови двигуна з використанням байєсівських мереж для визначення ймовірності виникнення авіаційних подій різного ступеня. Використовуваними методами є: теорія графів, байєсівські мережі, методи аналізу і синтезу складних інформаційних систем, методи імітаційно-статистичного моделювання. Отримані такі результати. Розроблений метод оцінки ризику в сфері безпеки польотів, внаслідок реалізації такої небезпеки, як відмова двигуна на повітряному судні, заснований на застосуванні мереж Байєса. Побудована математична модель, що дозволяє визначити рівень ризику для випадку виникнення ситуацій, які можуть призвести до відмови двигуна в польоті у вигляді графа з таблицями безумовних, умовних та сумісних розподілів ймовірностей. За допомогою побудованої моделі визначено найбільш ймовірний наслідок прояву такої небезпеки як відмова двигуна на повітряному судні, а також найбільший рівень ризику. Висновки. Напрямком подальших досліджень є розробка та побудова системи підтримки прийняття рішень для удосконалення технології роботи авіадиспетчера управління повітряним рухом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

БОРИМСЬКИЙ, Віталій. "ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ 1920 р В ПОЛЬСЬКОМУ ПУБЛІЧНОМУ ДИСКУРСІ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ". Східноєвропейський історичний вісник, № 19 (30 червня 2021): 136–46. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.19.233795.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є висвітлення взаємодії політичної думки і фахової історіографії, її вплив на трактування польсько-українського союзу в контексті подій та динаміці історичного процесу. Інтегральною частиною свого дослідження вважаємо характеристику дискусій щодо східної політики в польському суспільстві перед укладенням союзу. Антагонізм між так званими федеративною та інкорпораційною моделями, який яскраво проявився у період від утворення незалежної Польської Республіки до підписання Ризького миру, детермінував ставлення до польсько-українського союзу 1920 р. протягом цілого міжвоєнного періоду. Методологія дослідження. Оскільки значну частину джерел становлять преса і політична публіцистика, то основним з методів дослідження є контент-аналіз, а також герменевтичний та епістеміологічний підходи. При аналізі роботі з текстами вважаємо ключовими принципи, розроблені К. Скіннером і Дж. Пококом, що відзначають важливість розуміння контексту й інтелектуальної атмосфери в момент появи тексту, а також врахування планованого автором реципієнта тексту. Відповідно до методики наративного аналізу, розробленої Єжи Топольським, аналітично виділяємо в текстах три складові: логічно-граматичний, переконувальний та теоретико-ідеологічний шари. Поділяємо принцип релятивності історичного джерела стосовно знань та світогляду історика. Наукова новизна полягає у тому, що в українській історіографії здійснено комплексний аналіз польського публічного дискурсу міжвоєнного періоду на предмет ставлення до союзу з УНР, укладеного напередодні Київського походу 1920 р. Висновки. У статті зазначено, що в міжвоєнний період польсько-український союз 1920 р. не викликав значного зацікавлення як у польської громадськості, так і серед істориків. Іноді він згадувався у мемуарах політиків, іноді обговорювався публіцистами як один із другорядних епізодів польсько-радянської війни. Писалося про нього головно в загальних працях з історії Польщі або дослідженнях, що стосувались формування кордонів після 1918 р. З огляду на характер цих праць, польсько-український союз описувався поверхово, увага здебільшого акцентувалась на політичних аспектах, тобто на визнанні Польщею України та рішеннях стосовно кордонів. Проблема ґенези та різних практичних втілень польсько-української співпраці залишались поза увагою. Трактування союзу з УНР дуже залежало від політичних симпатій автора. У схвальних інтонаціях писали про нього прихильники концепцій Ю. Пілсудського, рішуче негативно він оцінювався симпатиками національної демократії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Kravtsov, Y. S. "Особливості комунікативної раціональності у структурному полі освіти". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 4(144) (11 липня 2017): 88. http://dx.doi.org/10.15421/171766.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається нова ситуація в сфері освіти, яка задається особливостями сучасного етапу розвитку системи освіти і визначається необхідністю переосмислення ціннісних принципів освіти в ХХІ ст. через призму пріоритетів сталого розвитку. Автор аналізує комунікативні підстави зміни парадигми правової освіти - від педагогічної «машини» як засобу педагогічного впливу до розуміння освіти як сфери стратегічного розвитку. Автор активно використовує ідеї соціологічної феноменології, з точки зору прихильників якої соціальну реальність утворюють не речі або події матеріального світу, а зміст, вкладений в ці предмети і події. З філософської позиції розкриваються онтологічні і гносеологічні чинники появи нового історичного типу суспільства, в нашому випадку - інформаційного. Особливістю сучасного соціального пізнання, яка задає нову парадигму, є те, що воно здійснюється через аналіз того, якими уявленнями опосередковано саме пізнавальне ставлення до соціальних феноменів, що супроводжується глибоким переосмисленниям комунікативної природи соціальної реальності, змін в соціально-комунікативній сфері.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Яценко, І. С. "Деякі питання методології історико-правових досліджень ідейно-теоретичних засад реалізації принципу поділу влади на прикладі республіки Польща". Юридична Україна, № 7/8 (175/176) (2017): 12–20.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Vorobei, Olha, Alina Akimova та Anastasiya Akimova. "Метафорична концептуалізація ВІЙНИ у китайськомовному спортивному дискурсі". PSYCHOLINGUISTICS 29, № 2 (5 квітня 2021): 25–45. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-29-2-25-45.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження. Виявити та описати способи вербалізації феномену концептуальної метафори СПОРТ – ВІЙНА у матеріалі спортивних ресурсів ЗМІ, а також визначити особливості її функціонування. Методи. За допомогою лінгвокогнітивного та кількісного аналізів репрезентативної вибірки китайськомовних текстів спортивного дискурсу, домінантним концептом яких був СПОРТ, була визначена наступна система метафоричних моделей: СПОРТ – ВІЙНА, СПОРТ – ТЕАТР, СПОРТ – СІМ’Я, СПОРТ – ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ. Частка спортивної лексики, яка пов’язана з концептуальною метафоризацією загалом, складає 22.0%, в рамках яких найбільший відсоток (17.5%) припадає на метафоричну модель СПОРТ – ВІЙНА. Основним методом емпіричного дослідження метафоричної моделі СПОРТ – ВІЙНА було обрано метод метафоричного моделювання. Увагу акцентовано на визначенні основних моделей концептуальної спортивної метафори, які мають фреймово-слотову структуру, та виявлено мовні засоби їх відтворення. Результати. Вивчено структуро-семантичні властивості спортивної метафори, джерелом експансії якої є поняттєва сфера ВІЙНА. Здійснено структурний аналіз фреймів, в яких спортивні події та їх учасники представлено як воїнів на полі бою, що прагнуть перемоги, які є метафоричним переосмисленням безапеляційної жаги до перемоги. З’ясовано, що метафорична модель СПОРТ – ВІЙНА в китаємовному спортивному дискурсі представлена трьома основними фреймами: «Військові дії», «Результати війни», «Воїни». У межах кожного фрейму виділено основні слоти та описано їх лексичне наповнення. Визначено комунікативні функції метафоричної моделі СПОРТ – ВІЙНА в китаємовному спортивному дискурсі, а також з’ясовано причини її активізації. Висновки. Фреймово-слотова структура метафоричної моделі СПОРТ – ВІЙНА, представлена в китаємовному медійному дискурсі, відображає стійке бажання та волю до перемоги та абсолютне несприйняття поразки, і свідчить про активізацію використання досліджуваної метафоричної моделі в період зростання глобальної гегемонії Китаю. З’ясовано, що в об’єктивації концептів поняттєвої сфери СПОРТ для відображення перемоги китайських гравців переважають позитивно-оцінні метафори військових дій, її учасників та результатів протистояння, а негативно-оцінні метафори – при поразці супротивників. Не зважаючи на те, що спортивні змагання – це подія мирного характеру, однак такі екстралінгвістичні характеристики як боротьба на межі людської витривалості, емоційне протистояння, максимальна самовідданість заради перемоги – це причини того, що саме у військових термінах переважно окреслюються спортивні події. Відтак, феномен метафоричної концептуалізації ВІЙНИ у китайському спортивному дискурсі є беззаперечним і визначається паралінгвістичними особливостями військових дій та спортивних змагань, які, не зважаючи на візуальну відмінність, мають певну концептуальну схожість

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Нерода, Інна. "АКЦІЯ «РЕВІНДИКАЦІЇ ДУШ» НА ВОЛИНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1930-Х РОКІВ". Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 17–23. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Релігія була для українців не тільки засобом національної ідентичності, а й предметом репресивної політики Польщі проти православ’я. Такою політикою, від якої потерпали українці у другій половині 1930-х років, стала акція «ревіндикації душ», яка відбувалася шляхом навернення православних безпосередньо до латинського обряду. Акція «ревіндикації душ» була започаткована з ініціативи уряду. Незважаючи на протести навіть у самих урядових колах, ревіндикаційні плани цілеспрямовано втілювалися в життя. Саме тому ця політика та методи її проведення мали для православних волинян особливо тяжкі наслідки. Мета роботи. Метою дослідження є аналіз політики польського уряду, спрямованої на реалізацію акції «ревіндикації душ» православних українців. Методологічну основу дослідження складають принципи об’єктивності, історизму та світоглядного плюралізму щодо висвітлення явищ минулого. Застосовані методи систематизації, порівняльного аналізу, періодизації, класифікації, що базуються на пріоритеті документальних фактів. У всій своїй сукупності зазначені методи стали важливим механізмом для розкриття поставленої мети і дали можливість виявити особливості церковно-релігійних процесів на Волині, проаналізувати внутрішні і зовнішні чинники цих процесів, простежити їх динаміку в контексті державно-церковних відносин у міжвоєнній Польщі. Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі опрацювання, систематизації та узагальнення архівних і опублікованих документів, статистичних джерел комплексно досліджено важливу наукову проблему «акція ревіндикації душ» на Волині у другій половині 1930-х років. Дослідження не лише ілюструє події з історії Православної церкви на Волині, але й показує взаємозв’язки та взаємовпливи різноманітних чинників у церковно-релігійних про- цесах в Польщі загалом та на Волині зокрема. У роботі зроблено акцент на постійному прагненні волинян-українців до відновлення і збереження соборних та національних традицій у православ’ї, а також на значенні церковно- релігійного аспекту для усвідомлення і збереження ними власної віросповідної та національної ідентичності. Віднайдення та використання низки маловідомих і невідомих джерельних матеріалів, а також урахування напрацювань вітчизняної та зарубіжної спеціальної літератури дали можливість висвітлити дану тему цілісно. Висновки. Православ’я в міжвоєнній Польщі постійно зазнавало асиміляційних замахів. Найбільш яскраво це виявилося в реалізації на користь католицизму ревіндикаційної акції, яка була спрямована безпосередньо проти православного населення. Перехід до католицизму супроводжувався переманюванням, різноманітними утисками православних, погрозами, репресіями і навіть обіцянками і заохоченнями. На Волині не було жодного випадку, де б населення добровільно заявило про свій перехід у лоно РКЦ. Небажання навернутися викликало реакцію ревіндикаторів, які виправляли положення не проповіддю, а обманом, відкритими репресіями щодо православних. Саме тому «ревіндикація душ» та методи її проведення мали для православних волинян особливо тяжкі наслідки. Незважаючи на постійні асимілятивні замахи, запроваджувані як урядом, так і РКЦ, українська православна громадськість не стала легким здобутком. Ні полонізація, ні спроби окатоличення не могли зупинити національних процесів в українському суспільстві і знищити потребу в його етнічній та релігійній самоідентифікації. Чим активнішим був наступ на православ’я, тим сильнішим ставав супротив українців. Тому можна ствердити, що Православна церква в Польській державі стала для української спільноти потужним об’єднуючим і консолідуючим чинником.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

KLICH, A. "Proceedings Before Regional Commission for Evaluation of Medical Events (RCME) in Poland as an extrajudicial method of resolving civil disputes involving patients." Medicne pravo 2020, no. 1 (April 21, 2020): 38–56. http://dx.doi.org/10.25040/medicallaw2020.01.038.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Бондаренко, Марина, та Ірина Дунайна. "КУЛЬТУРА ТА ПОВСЯКДЕННЯ СЕЛА СТОВП’ЯГИ (ПЕРЕЯСЛАВЩИНА) У СПОГАДАХ МАРІЇ ІВАНІВНИ ДАНИЧ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.10.

Повний текст джерела

Анотація:

В основу статті увійшли польові матеріали авторів, що були записані у 2017 році від жительки села Стовп’яги (Переяславщина) Марії Іванівни Данич. Вони містять безцінну інформацію про селянський побут, звичаї, обряди, календарну обрядовість, відомості про рідне село з погляду дитячих та юнацьких спостережень. Даний матеріал презентує факти, які не знайшли відображення в офіційних документах, але вони мають зна- чення як матеріали особового походження. У них відображений фактичний матеріал, «дух часу», насичений спостереженнями та роздумами респондента про описуванні події, подробиці життя людей та їхні настрої. Дослідження специфіки культурних явищ як минулих, так і сучасних поколінь українців базується на «живому» зв’язку записувача й опитуваного. Метод «опитування» є одним з основних методів збору первинної інформації про окремі структурні компоненти традиційно-побутової культури українців, їхнє функціонування як певної системи, застосування до осіб, які мають безпосередній досвід або знання предмета чи події. Сучасний дослідник ще має можливість спостерігати збережені в сучасному побутуванні елементи традиційного обряду та запи- сати спогади про реліктові явища від старшого покоління. Також це дає змогу зафіксувати масив унікальних спогадів, традицій, звичаїв, особливості побутового і господарського життя, що підлягають неодмінній передачі з покоління в покоління. Польові етнографічні записи – це найцінніші документи історії. Ґрунтовне знання свого краю, свого історичного регіону, своєї держави потрібне не тільки вчителям та викладачам, що базують педагогічний матеріал на краєзнавстві, не тільки кожному працівнику в культурній сфері, а і кожному свідомому громадя- нину нашої країни. Збір історико-етнографічних матеріалів має стати складовою частиною наукової роботи науково-дослідних та науково-освітніх установ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Карпа, Марта. "АРХЕТИПНІ ЗАСАДИ МАСОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ: ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ". Public management 21, № 1 (29 травня 2020): 108–21. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-107-121.

Повний текст джерела

Анотація:

Розкрито архетипні засади масової політичної свідомості. Масову політичну свідомість визначено як суб’єктивне відображення ма- совим суб’єктом політико-управлінських відносин, публічно-управлін- ської діяльності та всіх пов’язаних із ними явищ. З’ясовано, що це один з видів масової свідомості, що формується під впливом як подій політично- го, так і управлінського середовищ. Публічне управління через інструменти державного управління та місцевого самоврядування здійснює вплив на формування політичної свідомості населення у частині формування по- літичної пам’яті, культури, думки та настроїв. Виявлено формотворчі еле- менти масової політичної свідомості та проаналізовано фактори впливу на її розвиток. Зокрема проаналізовані основні складові масової політичної свідомості на формотворчому рівні: політичні знання суспільства; полі- тичне сприйняття; політична оцінка; політична готовність. Формотворчі процеси архетипних засад масової політичної свідомості відбуваються у сферах інформаційного, адміністративного та психологічного забезпечен- ня здійснення публічного управління. Схарактеризовано особливості ар- хетипних засад масової політичної свідомості. Архетипні засади масової політичної свідомості сформовані основними її елементами: політичне свідоме, що набуває форми політичних програм, теорій політичної сис- теми, концепцій політичних партій, напрямів розвитку суспільства та ін.; політичне несвідоме, що виявляється у потребах, інтуїції, бажаннях мас; політичне підсвідоме. Розкрито публічно-управлінський аспект у частині здійснення можливих впливів на формування масової політичної свідо- мості з позиції поділу формотворчих процесів на дві фази: пасивну, яка передбачає формування політичної пам’яті, політичної культури та налаш- тована на внутрішньомасові потреби й уявлення; активну, яка передбачає розвиток оціночних уявлень у масовій свідомості, їх сприйняття та форму- вання політичної готовності масового суб’єкта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Павлик, Б. В., Р. М. Лис, А. С. Грипа, Д. П. Слободзян, І. О. Хвищун, Й. А. Шикоряк та Р. І. Дідик. "Радіаційно-стимульована перебудова дефектів у кристалах кремнію". Ukrainian Journal of Physics 56, № 1 (17 лютого 2022): 64. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.1.64.

Повний текст джерела

Анотація:

Запропоновано фізичну та математичну моделі процесу радіаційно-стимульованого впорядкування дефектної структурикристалів кремнію. У даній моделі враховано збільшення коефіцієнта дифузії міжвузловинного кремнію в полі дії радіації, зменшення часу життя дефектів при дозах опромінення до 260 Гр. Ефективними стоками дефектів вважали вільні поверхні кристалів, межі поділу фаз, дислокації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Pelekh, Oksana. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ ВІД ПОЧАТКУ XX CТОЛІТТЯ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 371–85. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-371-385.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано необхідність вивчення структурної динаміки національного експорту та імпорту та оцінено структурні зміни зовнішньоекономічної діяльності України. Доведено, що від початку XX століття існувало дві повноцінні хвилі зростання і спадання експорту та імпорту. Перша хвиля – стабільне і стрімке зростання обсягів експорт та імпорту, яке завершилося зниженням зовнішньої торгівлі у період кризи 2009 року. Наступною хвилею стало зростання обсягів імпорту й експорту, яке зумовлене сприятливими умовами на зовнішніх ринках і перервалося політичним чинником – початком війни в 2014 році. Ознаки нової хвилі піднесення українського імпорту/експорту почалися з 2016 році. Ще на початку 2000-х років. у період відносної стабільності експорту та імпорту сформувалися умови для випереджувального зростання імпорту. Резерви поліпшення сальдо зовнішньої торгівлі вичерпалися в 2005 році. Відносно сприятлива кон’юнктура для товарів українського експорту хоч і забезпечувала приріст зовнішніх надходжень, проте виробничі можливості галузей-експортерів вичерпалися. Відтак зовнішня торгівля в Україні набула характеру здебільшого одностороннього зв’язку. Якщо частка імпорту все ж залишалася приблизно на одному рівні, то в останні роки навіть зросла, і в підсумку маємо майже 50% валового внутрішнього продукту (ВВП). Результати свідчать про високий рівень відкритості української економіки, важливість міжнародної торгівлі для її потреб і зростаючу залежність від зовнішніх чинників. В дослідженні виокремлено комплекс чинників такої динаміки імпорту та експорту: економічні та політичні, зовнішні та внутрішні. Зокрема, останнє падіння обох показників пояснено зміною зовнішньоекономічних пріоритетів України. Виділено ключовий чинник змін зовнішньоекономічних пріоритетів України, який дав поштовх дії інших чинників - це події в Криму та на Сході України. Для детальнішого розуміння та зіставлення структурних змін зовнішньоекономічної діяльності України, зроблено аналогічний аналіз цих процесів у Польщі, результати якого виявилися не на користь України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Хома, Іван. "УЧАСТЬ СТАРШИН АРМІЇ УНР У ВІДРОДЖЕННІ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ЛЬВОВА (серпень 1920 – вересень 1921 рр.)". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 133–48. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.240969.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. На кінець липня 1920 р. декілька осередків старшин армії УНР та УГА, які перебували в Празі, не покладали надій, що союзні польсько-українські війська здобудуть перемогу проти Червоної армії та відвоюють частину території УНР. Ці питання були предметом обговорення в Празі наприкінці липня 1920 р. на засіданні Стрілецької ради та 2–3 серпня «З՚їзду відпоручників українських військових частин і організацій за кордоном». За результатом цих зустрічей січові стрільці Армії УНР, що координувався Стрілецькою радою, прийняв рішення повертатися до Галичини і там облаштовувати організаційні засади для продовження боротьби за відродження української державності. Вже в середині серпня 1920 р. до Львова з Праги приїхала група старшин січових стрільців. Серед них у подальшому ключовими постатями стали М. Матчак, В. Кучабський та Я. Чиж. Після повернення до Львова їм не вдалося відразу організувати підпільну військову організацію. Розібравшись з громадсько-політичними настроями, сконцентрували свою публічну діяльність на боротьбі за право українців вчитися в університеті без національного приниження та відкриття українського університету у Львові. Цей напрям став добрим прикриттям для підпільної роботи зі створення військової організації. За декілька місяців вони відновили діяльність «Українського студентського союзу», «Академічної громади» та інших студентських товариств. Упродовж року організовані цими товариствами різні заходи стали головними громадсько-політичними подіями українського населення міста, які привернули увагу польської влади. Методологічною основою статті є принципи історизму, об՚єктивності та критичного підходу. Наукова новизна. Уперше акцентовано увагу на тому, що відроджений український студентський рух, як і загалом громадсько-політичне життя у Львова після поразки визвольних змагань, це результат діяльності старшин українських армій. До наукового обігу введено низку невідомих та маловідомих фактів. Висновки. Український студентський рух за право навчатись у Польщі без національного приниження і боротьба за відкриття українського університету у Львові організували й очолювали старшини Армії УНР. Події, пов՚язані з цим рухом, стали головними ознаками відродження українського громадсько-політичного життя в окупованому поляками Львові з осені 1920 р. і до вересня 1921 р.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Forkosh, S. M. "Трансцендентальна прагматика К. О. Апеля в контексті комунікативних стратегій дослідження культури". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 12 (11 березня 2018): 30–35. http://dx.doi.org/10.15421/1717161.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються основні стратегії досліджень у гуманітарній сфері, пов’язані з трансформаційно-комунікативним підходом запропонованим К. О. Апелем. Проаналізовано найважливіші передумови трансцендентально-герменевтичного поняття мови і, відповідно, орієнтованої на мову трансформації трансцендентальної філософії. Виявлено, що трансцендентально-комунікативний підхід дає можливість встановити взаємозв’язок мови й суспільства, науки й культури, становленню інноваційної методологічної схеми, евристичний потенціал якої можна перевірити в полі дослідження культури. Як наслідок трансцендентального обґрунтування мови, К. О. Апель формулює трансцендентальну прагматику, що припускає комунікативне співтовариство, члени якого здатні розуміти й оцінювати аргументацію. Розвиток суспільства, отже, має визначаться забезпеченням умов для встановлення комунікативних взаємодій, що призводять до конвенціональності, в якій проявляється кінцева мета співіснування. Звідси поділ етапів розвитку моралі на предконвенціональний, конвенціональний і постконвенціональний.Сучасні уявлення про культуру, які б вони не були різноманітні й фрагментарні, все ж не можуть обійтися без урахування мови як одного з найважливіших аспектів її (культури) існування, проте повне визнання за мовою вихідного поля досліджень майже у всіх гуманітарних дисциплінах призвело до ігнорування або нехтування концепцій, пов’язаних із іншим уявленням як про людину, так і про суспільство. Традиційні метафізичні питання вже здаються наївними, говорити сьогодні, наприклад, про онтологію у контексті сучасних досліджень можна хіба що в історії філософії, хоча актуальність останньої наявна в багатьох сферах знання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Ковальчук, Ю. М. "ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ІЗ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ МІСЦЕВИХ РАД НА БАЗОВОМУ РІВН". Знання європейського права, № 1 (27 квітня 2021): 36–40. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.167.

Повний текст джерела

Анотація:

Від проголошення незалежності і до цього часу Україна постійно перебуває в стані пошуку власної моделі організації місцевої влади, яка була б досить ефективною і відповідала сучасним проблемам, які постають перед нею. Розпочавши процес передачі влади на місця, наша держава стала на шлях дієвих змін та утвердження міжнародних стандартів у національному законодавстві в сфері місцевого самоврядування. При цьому чималу роль у діяльності системи органів місцевого самоврядування відіграють їхні виконавчі органи як інструменти безпосередньої реалізації наданих повноважень. У зв’язку з цим постає необхідність звернення до зарубіжного досвіду держав у питанні регулювання діяльності виконавчих органів місцевих рад на базовому рівні. Метою статті є вивчення, дослідження та аналіз системи, функцій, форм та методів діяльності виконавчих органів місцевих громад у міжнародних актах і нормативно-правових актах зарубіжних країн шляхом виокремлення критеріїв їх класифікації та умовного поділу на групи для висвітлення їх різнорідного та спільного характеру, вироблення цілісного уявлення досліджуваного питання. За результатами дослідження встановлено та сформовано основні критерії класифікації зарубіжного досвіду у сфері регулювання діяльності органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, зокрема: за концепціями (моделями) місцевого самоврядування, функціональним призначенням, методом правового регулювання, способом визначення, формою державного устрою, територіальним (географічно-територіальним) критерієм, за історичними формами регулювання тощо. Відповідно до зазначених критеріїв виокремлено і проаналізовано його види. Особлива увага приділена зарубіжному досвіду країн із близькими до критеріїв України. Визначено, що такими країнами є Польща та Франція. На основі їхнього досвіду вивчено та підсумовано результати реформування системи місцевого самоврядування в Україні за останні роки. Відповідно до результатів дослідження зроблено висновки щодо можливості використання міжнародного досвіду для України та сформовано основні проблемні питання, які необхідно вирішити для врегулювання питання діяльності виконавчих органів місцевих громад.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Бондаренко, Олег. "ВПЛИВ ЛІВОНСЬКОЇ ВІЙНИ НА ВСТАНОВЛЕННЯ САМОДЕРЖАВНОЇ МОНАРХІЇ В МОСКОВСЬКІЙ ДЕРЖАВІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI СТОЛІТТЯ". Litopys Volyni, № 22 (16 березня 2021): 45–50. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.07.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає в розкритті деяких аспектів, пов’язаних із проведенням російською владою політики возз’єднання західноросійських (білоруських) і південноросійських (українських) земель у складі Московської дер- жави. Автор вважає, що після розпаду Золотої Орди Московська держава прагнула зайняти місце, що звільнило полюса геополітичної сили в прикордонні Східної Європи та Північно-Західної Азії. Однак на роль гегемона східноєвропейського простору також претендувала польсько-литовська унія. У дослідженні автором розглядаються основні передумови встановлення самодержавного ладу в Московській державі та спроби з боку царської влади проводити політику об’єднання східнослов’янських земель. Акцентується увага на тому, що основні причини, які призвели до Лівонської війни, були зумовлені конфліктом між Московсь- кою державою та Великим князівством Литовським через західноросійські й південноросійські території. Уряд Великого князівства Литовського прагнув не допустити посилення Московської держави з її виходом до Балтійського моря. Автор вважає, що утвердження опричнини було пов’язане з потрясіннями Російсько-Литовської війни та пер- шими важкими ураженнями царських військ. Це був репресивний захід, спрямований проти служивих людей, які становили основну масу емігрантів, що прямувала до Великого князівства Литовського. З XV століття й аж до кінця XVII століття відбувалася досить напружена боротьба за представників стану військовиків між польсь- ко-литовською унією та Московською державою. Оцінка подій XVI століття дає автору змогу зазначити, що основним напрямом зовнішньої політики Московської держави був західний, за якого російський уряд прагнув возз’єднати західноросійські землі та про- водив експансію в Прибалтиці. Натомість на півдні та сході Москва вела оборонні війни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

ТИЩИК, БОРИС. "Розвиток права у Західноукраїнській Народній Республіці (1918–1919 роки)". Право України, № 2020/01 (2020): 197. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-01-197.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано становлення у листопаді 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), з часу проголошення і діяльності якої у 2018–2019 рр. минуло 100 років. Мета статті – розглянути історичну долю Галичини перших десятиліть ХХ ст. Значну увагу зосереджено на характеристиці особливостей становлення права ЗУНР (прийняття тимчасової Конституції, конституційних законів про громадянство, про державну мову (українську), про встановлення основних засад виборчого права (його загальність, рівність, таємність), про вибори до Галицького Сейму, серії законів із державного права (про структуру центральних і місцевих органів влади й управління, судоустрій країни, створення правоохоронних орга нів тощо). Показано, що одним із найважливіших законів, прийнятих Українською Народною Радою (УН Рада), був “Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії”, який завершив процес конституційного оформлення новоствореної держави. Цей правовий акт забезпечив внутрішню легітимізацію влади та сформулював основні напрями розвитку ЗУНР як суверенної держави. З проголошенням новоствореної держави парламентською республікою було обґрунтовано принципи поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Територія держави визначалася етнографічними межами проживання українців у складі Австро-Угорської імперії. Засадничими нормами Тимчасової конституції ЗУНР стало гарантування широких політичних і національних прав поляків, євреїв та німців. Тимчасовий характер Конституції обґрунтовувався необхідністю організації роботи Сейму республіки, до першочергових обов’язків якого і входило утвердження Основного закону держави. УН Радою, урядом, державним секретарствами було прийнято ще чимало нормативно-правових актів із різних галузей державно-політичного, соціально-економічного, культурно-освітнього та інших галузей життя новоствореної української держави на західних землях України. Вживалися енергійні організаційні заходи щодо їх реалізації. Щоправда, довше, ніж вісім місяців, проіснувати, розвинутися, зміцнитися ЗУНР не зуміла: при прямій військовій і дипломатичній підтримці країн Антанти її окупувала Польща. Проте створення її правової основи, як і взагалі розвиток права у ЗУНР, заслуговує на увагу та схвалення навіть сьогодні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Коробка, Іван. "ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ПОЛЬОТІВ АВІАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ". Public management 20, № 5 (29 грудня 2020): 143–55. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-143-155.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглядається актуальна проблема розвитку і впровадження інноваційних технологій у контексті діяльності органів державного управ- ління щодо забезпечення прийнятного рівня безпеки польотів авіації ДСНС України в надзвичайних ситуаціях. Фундаментальною парадигмою діяльності державних органів управління безпекою польотів державної авіації до цього часу залишається виявлення порушень вимог нормативних документів та відхилень в експлуатації по- вітряних суден, з наступним проведенням профілактичних заходів. Ця ре- троактивна система та закладені в її основу організаційно-правові механіз- ми управління безпекою польотів на сьогодні практично вичерпали себе. Тому вирішення проблеми має бути зосередженим на пошуку інноваційних механізмів управління безпекою польотів, спрямованих на упередження розвитку небажаних у польоті подій на засадах проактивних і прогностичних підходів. На сьогодні безпосереднє управління безпекою польоту конкретного пові- тряного судна орієнтоване на екіпаж і органи управління польотами, а опосе- редковане — відбувається через законодавчі і нормативно-правові механізми та організаційні заходи, що здійснюються органами управління суб’єктами державної авіації та органами державного управління. Управління безпекою конкретного польоту повітряного судна ДСНС має базуватися на ймовірнісних і статистичних методах, але їх реалізація потре- бує досить глибокодеталізованого інформаційного забезпечення. Сутність зазначеної методики полягає у визначенні певного набору необхідних для безпечного польоту параметрів, які характеризують штатне функціонування системи: “екіпаж, повітряне судно, координатор на об’єкті надзвичайної си- туації, орган управління польотами”. Нові методики визначення кількісних та якісних показників ризиків мо- жуть стати одним з інноваційних підходів у досягненні прийнятного рівня безпеки польотів державної авіації, а застосування показників ризику дасть змогу порівнювати дію шкідливих і небезпечних чинників різної природи й виду, визначати інтегральний ступінь небезпеки. Концепція прийнятного ри- зику, на засадах системного підходу, сприятиме побудові достатньо гнучкого алгоритму детального аналізу всіх етапів польоту та отриманню достатньо чітких і адекватних результатів для швидкого ухвалення управлінських рі- шень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Трибунский (Pavel Aleksandrovich Tr, Павел Александрович. "От отставки до отставки: П. Г. Виноградов, московские историки и университетская корпорация (1901–1911)". Journal of Modern Russian History and Historiography 14, № 1 (18 жовтня 2021): 114–75. http://dx.doi.org/10.30965/22102388-12340004.

Повний текст джерела

Анотація:

Abstract В статье исследуются две отставки медиевиста Павла Гавриловича Виноградова (1854–1925) из Московского университета в 1901 и 1911 гг. Общественная деятельность, высшей точкой которой стало председательствование в комиссии по руководству курсовыми совещаниями, сделала его лидером профессорского большинства (1901). Позиция властей привела не только к закрытию комиссии, но и к заявлению об отставке лично оскорбленного Виноградова. Его попытки изменить ситуацию в свою пользу ни к чему не привели, и ученый все-таки официально подал в отставку, исходя из вполне рациональных ожиданий на получение полной пенсии. Срок службы позволил Виноградову получить только половинную пенсию, несмотря на содействие и поддержку Министерства народного просвещения. Коллеги Виноградова по историко-филологическому факультету тщетно сохраняли для него кафедру в надежде на его возвращение. После избрания Виноградова профессором Оксфорда московские историки с целью обеспечения преподавания предложили выбрать Д. М. Петрушевского на вакантную кафедру. Совет университета, желая восстановить справедливость по отношению к Виноградову, предпринял попытку пригласить его, но столкнулся с резкой позицией ученого по политическим вопросам. Как результат, избран был Петрушевский. Вторая попытка приглашения Виноградова оказалась более удачной: в ходе выбора нового профессора А. Н. Савина началась кампания за возвращение маститого ученого. Виноградов был избран сверхштатным ординарным профессором (1908). Согласившись совмещать преподавание в Москве с лекциями в Оксфорде, Виноградов, помимо нравственных обязательств перед русскими студентами, имел в виду и выслугу срока на полную пенсию. События 1911 г. позволили Виноградову уйти из Московского университета вместе с протестовавшими профессорами и приват-доцентами. Хотя он не имел права на полную пенсию, позиция министерства, желавшего ослабить позиции фрондеров, позволила Виноградову таковую получить. Делается вывод о сочетании в отставках Виноградова оппозиционного настроя профессора и рациональных оснований, прежде всего финансового характера.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Koval, Vitalii. "Деструктивний зміст реклами: образи та символи (соціально-філософський аспект)". Multiversum. Philosophical almanac 1, № 2 (8 червня 2021): 30–42. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2021.1.2.02.

Повний текст джерела

Анотація:

Вивчення деструктивного змісту реклами дає нам можливість проаналізувати її ступінь та методи впливу на сучасний зовнішній медіапростір людини та суспільства. Завдання статті – вивчити та проаналізувати руйнівний зміст реклами та дослідити соціальний фактор у процесі комунікаційних процесів суспільства на прикладі інформації сучасних рекламних повідомлень. Актуальність теми виявляється у необхідності вивчення існування людини в медіа-просторі та її соціального становлення у віртуальному суспільстві. Зі збільшенням участі людства у віртуальній інформаційній мережі збільшується ризик неконтрольованості особистості та більша залежність від колективних установок. Вивчається та аналізується сутність соціального фактора від використання деструктивного змісту в рекламному дискурсі, огляду та аналізу деструктивного змісту реклами, її суб'єктивного змісту та впливу на екзистенційне сприйняття людини світом. Досліджено синергетичний ефект реклами з деструктивними образами в комунікативних соціальних процесах. Досліджено роль формування віртуальних втрат (збитків) у процесі просування товарів та послуг, що використовують руйнівний зміст реклами. Дослідження формування нових ментальних установок одержувачів реклами та їх впливу на існуюче співіснування та взаємодію у суспільстві. У сучасному суспільстві реклама стала важливою частиною соціалізації людей, саме тому вона відіграє значну роль у формуванні громадської думки, оцінках людей та подій, встановленні рівня життя та ставлення до взаємодії, в тому числі спрямованої на внутрішній світ особи. Відзначається, що через неможливість протидії рекламним зображенням в інформаційному полі людина є споживачем інсталяцій, але водночас вона здатна по-різному коригувати наявний вплив і відображати на ньому.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Mazur, T. V. "Правові засади захисту культурної спадщини в зарубіжних дослідженнях". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 8–21. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Культурна спадщина є, без сумніву, однією із засад збереження культурного розмаїття цивілізації, а також потужним інструментом для діалогу культур. Тож науковці різних країн приділяли велику увагу вивченню теоретико-правових засад її охорони. Сучасні дослідження повинні характеризуватися серйозною роботою щодо вироблення теорії та методології правового регулювання охорони культурної спадщини в контексті осмислення зарубіжного досвіду. Метою статті є надання, на основі проведеного аналізу праць, змістовної характеристики тенденцій розвитку західної правової доктрини у сфері охорони культурної спадщини. Наукова новизна полягає у комплексному вивченні, систематизації та класифікації зарубіжних наукових розвідок щодо захисту, збереження та використання об’єктів культурної спадщини. Висновки. Проблеми у сфері охорони культурної спадщини існують у всіх країнах, але вони постійно знаходяться в полі зору не лише держави і суспільства, а й науковців, які, використовуючи міждисциплінарний комплексний підхід, пропонують концептуальні засади збереження культурного надбання. На основі проведеного аналізу запропоновано класифікацію наукових розвідок, яка відтворюється, частково або комплексно, у працях зарубіжних авторів і включає як загальнотеоретичні правові аспекти збереження культурного надбання, аналіз міжнародно-правової регламентації та її практичне застосування на фоні реальних подій сучасного світу, так і питання правового забезпечення різних аспектів охорони та використання культурної спадщини, державної політики зарубіжних країн у цій сфері. Констатується, що суспільство жорстко вимагає від держав вироблення ефективної системи заходів з охорони національного та світового культурного надбання, а науковці активно залучаються до цих процесів. Захист культурної спадщини є спільною проблемою людства, тому майбутнє розвитку цього напрямку суспільної діяльності значною мірою залежатиме від удосконалення профільних міжнародних норм та їх імплементації в національні законодавства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Підлипський, Андрій Ігорович. "СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОГО АНСАМБЛЮ ТАНЦЮ «НАДЗБРУЧАНКА» У 1961–1986 РОКАХ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 44 (25 червня 2021): 171–77. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235415.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у відтворенні панорами становлення та розвитку професійного ансамблю танцю «Надзбручанка» впродовж перших 25-ти років існування, а саме: з’ясуванні передумов та особливостей процесу створення, виявленні мистецьких здобутків та репертуарної політики ансамблю у зазначений період. Методи. У процесі дослідження застосовано комплекс наукових методів: аналіз літератури та джерел; історико-хронологічний – задля розгляду подій у хронологічній послідовності; мистецтвознавчий – для виявлення стилістичних особливостей хореографічних постановок в ансамблі. Наукова новизна. Запропоновано періодизацію творчого шляху ансамблю танцю «Надзбручанка», виявлено основні підходи до формування репертуару «Надзбручанки», його митецькі особливості. Висновки. На етапі формування (1959–1961) та в перші роки існування в статусі професійного ансамблю танцю (1961–1964) балетмейстером «Надзбручанки» був Віталій Дяконов. На першому репертуарі ансамблю позначилися вектори культурної політики СРСР щодо ансамблів народного танцю: художнє опрацювання місцевого фольклорно- етнографічного матеріалу, інтерпретація танців сусідніх регіонів («Рахівчанка»), втілення сучасної виробничої теми («На кукурудзяному полі»). Створенню самобутнього репертуару переважно на основі танцювального фольклору регіону прислужився Олександр Данічкін, який упродовж 1964–1986 рр. був головним балетмейстером ансамблю. Його хореографічні композиції «Вихиляс», «Свати», «Весілля», «Чабани», «Копіруш», «Трясунець», «Кивун» та ін. відбивали тогочасні тенденції репертуарної політики, але і сьогодні не втрачають актуальності, зберігаються в репертуарі ансамблю. Ім’я О. Данічкіна сприймається невіддільно від ансамблю «Надзбручанка», адже під його керівництвом колектив досягнув розквіту. Досить умовно можна провести періодизацію творчого шляху «Надзбручанки» до 1986 р.: передпрофесійний (1959–1961), становлення ансамблю під орудою В. Дяконова (1961–1964), стабілізація творчих принципів та розквіт колективу під орудою О. Данічкіна (1964–1986).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Бергхауер-Олас, Емьовке Ласлівна. "БАГАТОАСПЕКТНА СОЦІОМЕТРІЯ МИРЕІ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (10 травня 2022): 48–55. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Присутність однолітків відіграє особливо важливу роль у житті школярів, оскільки діти проводять усе більше часу у компанії однолітків й поступово вчаться знайти своє місце у групі шляхом засвоєння норм. Обставини організації групи, ролі у соціальних формуваннях, а також досвід й спогади про дружні відносини також мають кардинальне значення. Основна мета цієї статті – шляхом аналізу міжнародної спеціалізованої літератури з відповідної теми, а також представлення емпіричних досліджень, зосередитись на потенційному дослідницькому методі багатоаспектної соціометрії Ф. Миреі як методі вивчення соціальних відносин. Ф. Миреі шукав інший тип соціометрії порівняно з попереднім методом, який дійсно аналізує суспільство; який не тільки вказує на місце людини у ньому, але й характеризує саме суспільство, дозволяє визначити людську спільноту (конгломерат) як соціально-психологічну одиницю. На підставі критеріїв відбору багатоаспектної соціометрії можливо локалізувати суттєві відхилення від тез Я. Морено. Понад усе, вона відображає інтерпретацію соціальної позиції членів групи як доповнення до соціальної позиції досліджуваного формування з метою отримання інтерпретаційної підтримки про малу групу як соціальну одиницю. По-друге, вона обов’язково містить відносини в соціальному полі зі всіма його підрозділами, ієрархіями та взаємозв’язками. По-третє, вона передбачає цілі, які сприяють наданню додаткової інформації про мотиви, вибір та належність до соціальної сфери. Задля правильного керування групою або класом, вчителю необхідно знати внутрішню динаміку групи, глибинні, приховані події, які можуть слугувати важливим орієнтиром у виборі методів керування. Відмінний спосіб зробити це – провести соціометричне опитування. Сьогодні застосування цього методу несправедливо відійшло на другий план у психолого-педагогічній практиці, частково через його надзвичайну трудомісткість. На противагу цьому, ця публікація пропонує наочну перспективу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

П. Є. Антонюк, М. В. Гуцалюк,. "ЩОДО СУТНОСТІ ЕЛЕКТРОННОЇ (ЦИФРОВОЇ) ІНФОРМАЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛА ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ". Криміналістичний вісник 33, № 1 (10 лютого 2021): 37–49. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-33-1-37.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – науково обґрунтувати теоретичні засади правового регулювання та сучасної практики використання електронної (цифрової) інформації як джерела доказів у кримінальному провадженні. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено сукупністю методів філософського, загальнонаукового і конкретно-наукового рівнів. Зокрема, з позиції матеріалістичної діалектики розглянуто сутність електронних (цифрових) доказів як процесуальних джерел доказів та їх відмінність від інших джерел доказів. Із застосуванням методів формальної логіки (аналіз, синтез, аналогія, дедукція) зроблений висновок про синонімічність (під кутом зору використання) таких понять, як «електронна інформація» і «цифрова інформація» у вітчизняному правовому полі. Завдяки методам аналогії та моделювання на реальних прикладах продемонстровано специфічні властивості електронних (цифрових) доказів як самостійних джерел інформації про подію правопорушення та їх взаємозв’язок із матеріальними об’єктами – технічними носіями такої інформації. Застосуванням порівняльно-правового методу засвідчено помилковість сприйняття як електронних усіх документів, створених в електронній (цифровій) формі, що підтверджується прикладами слідчої та судової практики, проаналізованими за допомогою статистичних методів. Наукова новизна. Електронні докази розглядаються як інформація в електронній (цифровій) формі, що отримана в передбаченому законом порядку і має значення для кримінального провадження. Вироблено пропозиції щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України стосовно розширення кола процесуальних джерел доказів шляхом уведення до нього електронних (цифрових) доказів. Висновки. Проаналізовано вітчизняне кримінальне процесуальне законодавство щодо процесуальних джерел доказів у кримінальному судочинстві, а також нормативно-правові акти стосовно електронної (цифрової) інформації з позиції належності електронних (цифрових) доказів до процесуальних джерел доказів. Вироблено пропозиції щодо правового закріплення такого розуміння електронних (цифрових) доказів у кримінальному процесуальному праві України. Доведено необхідність удосконалення процесуальної процедури отримання електронних (цифрових) доказів, а також окреслення кваліфікаційних вимог до суб’єктів – носіїв спеціальних знань, залучуваних до роботи з електронними доказами, чітко розмежувавши їх компетенцію щодо обсягу та форми застосування спеціальних знань.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Мамай, Ю. Ю. "КОГНІТИВНІ ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ ЯДЕРНИХ ВЕРБАЛІЗАТОРІВ КОНЦЕПТУ TRAUMA". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 133–39. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-22.

Повний текст джерела

Анотація:

Взаємовідносини мислення і мови протягом тривалого часу досліджуються різними науковими напрямами. Когнітивна лінгвістика, яка розглядає мову як засіб вербалізації думок, передачі інформації, інструмент за призначенням якого можна краще зрозуміти природу когнітивних процесів у мисленні людини, займає окреме місце поряд із психологією, психіатрією, медициною, соціологією. Лінгвістичний аналіз допомагає краще зрозуміти, які саме асоціації викликають певні слова, вирази або явища у свідомості носіїв, які проживають у спільноті, мають схожу історію, культурний розвиток, спілкуються однією мовою. Концепт TRAUMA, який знаходиться нині в полі інтересу медичного, публіцистичного, психологічного дискурсів, потребує ретельного вивчення когнітивною лінгвістикою для того, щоб зрозуміти причину зростаючої популярності. Статтю присвячено аналізу визначень «категорія», «класифікатор», «когнітивні ознаки» в рамках лінгвокультурного і лінгвокогнітивного підходів. На основі теоретичних знань виокремлено когнітивні диференційні ознаки ядерних вербалізаторів концепту TRAUMA для розуміння того, як людина розрізняє цей концепт, коли декодує слово trauma в англійській мові. Теорія номінації О.С. Кубрякової, лінгвокультурний підхід З.Д. Попової і Й.А. Стерніна та Дж. Лакоффа вказують на технології досліджень концептів, виділяючи універсальні когнітивні категорії, які притаманні усім концептам, класифікаційні, шляхом аналізу яких можна виокремити диференційні ознаки ядра і периферії концепту. На основі цих теоретичних засад у статті застосовано методологію когнітивного диференційного аналізу ознак ядерних вербалізаторів концепту TRAUMA взятих із 6 сучасних лексико-графічних джерел для встановлення образів, які закріплені в людській свідомості стосовно травмувальних подій, умов скоєння травми, діючих осіб, наслідків і характеристики досвіду, який формується через інтерпретацію навколишнього середовища, коли людина перебуває у стані крайнього шоку, несподівано неприємних почуттів і переживань. Отриманий матеріал буде доданим до аналізу контекстуальної актуалізації концепту TRAUMA у творах «Олівія Кіттерідж», «І знов Олівія» для визначення індивідуально-авторського концепту TRAUMA письменницею Є. Страут.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Айтов, С. "Новітні історично-антропологічні студії як сучасна філософія історії". Studies in history and philosophy of science and technology 29, № 2 (16 грудня 2020): 25–32. http://dx.doi.org/10.15421/272018.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття дослiджує складну проблематику впливу новітніх наукових розвідок історичної антропології на утворення парадигми сучасної фiлософії icторії. Методологiя даної праці заснована на реалізації принципів комплементарностi, структурностi, дiалогiчностi. У студії зазначеної проблематики були залучені методи: філософської герменевтики, системноструктурний, мiждисциплiнарний. Новітні студії з історичної антропології проявляють теоретичну сутність сучасної філософії історії. Вона реалізується через такі пізнавальні площини осмислення історично-антропологічними розвідками змісту і значущості багатоаспектної історичної динаміки, як «історія ментальностей», «мікроісторія», «історія жінок», «нова культурна історія», «історія ідентичності», «історія пам’яті», історія ментальних аспектів політичних процесів. Сутність філософсько-історичної основи студій з «історії ментальностей» полягає в осмисленні психологічного і культурного впливу на соціуми минулого магічних уявлень, легенд та вірувань та їх ролі у суспільному розвитку. Вона проявляється також у аналізі сприймання суспільcтвами різних історичних епох феномена дитинства та їх ставлення до дітей. Наукові розвідки з «мікроісторії» розподіляються на дослідження життєвого шляху окремих людей, сімей та історії мешканців локальних громад, які існували й діяли у різні часи минулого. Вони включають і реконструкцію, й осмислення значущості великих сімей у соціокультурному розвиткові минулих епох. Новітні історично-антропологічні студії з «історії жінок» утворюють три теоретичні піднапрями. Відповідно до них належить аналіз соціокультурної специфіки шлюбних стосунків у минулі епохи, вивчення ролі жінок у соціально-економічному розвиткові суспільства, загальні дослідження, які орієнтовані на розуміння різноманітних ментальних аспектів участі жінок у історичній динаміці. Дослідження у царині «нової культурної історії» вивчають психологічно-культурний горизонт історично-культурних процесів та їх вплив на динаміку суспільств минулого. Аналіз кола наукових проблем, пов’язаних з реконструкцією і осмисленням уявлень про власні соціокультурні особливості різноманітних соціальних груп і соціумів минулих епох, складає основу напряму «історії ідентичності» новітніх історично-антропологічних студій. Дослідження у проблемному полі «історії пам’яті» реалізуються за трьома когнітивними рівнями. На мікрорівні відбувається аналіз пам’яті про минуле окремих особистостей та невеликих спільнот. На мезорівні здійснюється вивчення матеріальних об’єктів, котрі виступають символами історичних подій та генерують і підтримують пам’ять про них у певних соціумах. На мегарівні реалізуються студії напрямів функціонування історичної пам’яті та її складових (культурних міфів) і їх вплив на динаміку «локальних цивілізацій». Наукові розвідки з історії ментальних аспектів політичних процесів осмислюють вплив бачення суспільством політичних процесів та їх емоційного сприймання на особливості і розвиток політики минулого. Новітні студії історичної антропології як сучасної філософії історії суттєво сприяють розумінню ментально-культурних причин і чинників динаміки минулого, реконструкції і релевантному аналізу людського виміру складних історичних процесів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

I.V., Dolynskiy. "RHETORICAL DEVICES IN THE AMERICAN LEADERS’ POLITICAL SPEECHES AS THE MANIPULATION WAYS OF THE CITIZENS’ PUBLIC CONSCIOUSNESS." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, no. 1 (August 2, 2021): 45–51. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-7.

Повний текст джерела

Анотація:

Increasing of language contacts, globalization and internationalization of public relations, expansion of modern information technologies encourage a comprehensive study of modern English communication. Political activity has always played a special role in society. An important role in determining the country’s international image is played by its presentation by the country’s political leaders. With the help of speeches, politicians have the opportunity to address both the international community and the citizens of their country. Direct contact with the audience determines the choice of lexical, syntactic and phonetic means in the design of speech. Political speeches have three main functions: the communication function, the announcement function and the influence function. American oratory theorists point to the need for the speaker to concentrate on composing his speech, taking into account the audience reaction what he is trying to provoke. Much attention in the American oratory theory is paid to the speech compositional construction. One of the political discourse genres is political speech. Presidential political speech is an oral political text, which is proclaimed by the president to a mass audience, sets urgent tasks in a particular sphere of public life, and gives recommendations for the implementation of tasks. It performs the functions of persuasion, agitation, congratulations, has a pre-created script, which depends on the communicative situation. The construction of a political speech is based on the principle of argumentation (introduction, main part, final part), which facilitates the speech audience perception. The study was based on the political speeches texts of two American presidents – John F. Kennedy, Ronald Reagan and presidential candidate Hillary Clinton. The analyzed speeches have different topics: inaugural addresses of presidents, comments during hostilities and diplomatic (delivered during visits). The article highlights the concept of political discourse; it’s identified and described the main types of political speeches; revealed the linguistic and stylistic features and expression means of John F. Kennedy’s; Ronald Reagan; Hillary Clinton political speeches.Key words: English discourse, political speeches, linguistic and stylistic aspect, translation aspect, rhetorical devices. Розширення мовних контактів, глобалізація та інтернаціоналізація суспільних відносин, впровадження сучасних інформаційних технологій спонукають до всебічного дослідження сучасної англомовної комунікації. Політична діяльність завжди відігравала особливу роль у житті суспільства. Політичний дискурс – це явище, з яким люди стикаються щодня. Боротьба за владу є основною темою та рушійним мотивом цієї сфери спіл-кування. Політична комунікація, орієнтована на викладення тих чи інших політичних подій, пропаганду ідей, установок, цінностей, володіє емоційним та інтелектуальним впливом на свідомість громадян. Важливу роль у визначенні іміджу країни відіграє спосіб презентації політичними лідерами держави. За допомогою виступів політики мають можливість звернутися як до міжнародної спільноти, так і до громадян своєї країни. Прямий контакт з аудиторією зумовлює вибір лексичних, синтаксичних і фонетичних засобів в оформленні промови. Політичні промови мають три основні функції: функцію спілкування, функцію повідомлення та функцію впливу. Теоретики американського ораторського мистецтва вказують на необхідність оратора сконцентруватися на тому, щоб його промова була складена, враховуючи реакцію аудиторії, яку він намагається викликати. Велика увага в теорії американського ораторського мистецтва приділяється композиційній побудові ораторської промови. Одним із жанрів політичного дискурсу є політична промова. Президентська політична промова – це усний політичний текст, який проголошується президентом перед масовою аудиторією, ставить назрілі завдання в тій чи іншій сфері громадського життя, дає рекомендації щодо здійснення поставлених завдань. Вона виконує функції переконання, агітації, вітання, має завчасно створений сценарій, який залежить від комунікативної ситуації. Побудова політичної промови засновується на принципі аргументації (вступ, основна частина, завершальна частина), що полегшує сприйняття промови аудиторією. На основі аналізу текстів політичних промов можна змоделювати інтереси, вподобання, типові реакції політичного лідера, його уявлення про друзів і ворогів. Матеріалом дослідження слугували тексти політичних промов двох американських президентів – Джона Кеннеді, Рональда Рейгана – й кандидата в президенти Гілларі Клінтон. Проаналізовані промови мають різну тематику: інавгураційні звернення президентів, коментарі під час воєнних дій і дипломатичні (що виголошувалися під час візитів). У статті викладено поняття політичного дискурсу; визначено й описано основні типи полі-тичних промов; виявлено лінгвостилістичні особливості й засоби вираження політичних промов Джона Кеннеді, Рональда Рейгана, Гілларі Клінтон.Ключові слова:англомовний дискурс, політичні промови, лінгвостилістичний аспект, перекладацький аспект, риторичні прийоми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Поділ Польщі"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями