Статті в журналах: "Поверхні"

1

Клендій М.Б. та Драган А.П. "ОБГРУНТУВАННЯ КОНСТРУКЦІЇ РОБОЧОГО ОРГАНА ГВИНТОВОЇ СЕКЦІЇ КОМБІНОВАНОГО ҐРУНТООБРОБНОГО ЗНАРЯДДЯ". Перспективні технології та прилади, № 18 (7 липня 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2021-18-10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено аналіз робочих органів комбінованих ґрунтообробних машин та надано рекомендації щодо побудови компонувальної схеми. Обґрунтовано конструкцію гелікоїдального робочого органу для поверхневого обробітку ґрунту поверхня якого буде відрізнятися від іншої широко відомої гвинтової лінійчатої поверхні – гвинтового коноїда. Наведено параметричні рівняння розгорнутого гелікоїда з горизонтальною віссю обертання. Складено диференціальні рівняння руху частинки поверхнею гелікоїда, і на їх основі отримано траєкторії руху частинок ґрунту поверхнею гелікоїда. Незалежно від точки вступу частинки на поверхню, вона ковзає по ній, наближаючись при цьому до внутрішньої периферії поверхні, тобто до циліндричного вала. При збільшенні швидкості руху агрегату це наближення зростає. Запропоновано конструкцію робочого органу з решітчастим валом який буде додатково виконувати функцію котка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Цапко, Ю. В., О. Ю. Горбачова, С. М. Мазурчук та О. П. Бондаренко. "Встановлення ефективності захисту термомодифікованої деревини граба від дії ультрафіолету". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 2 (29 квітня 2021): 81–87. http://dx.doi.org/10.36930/40310213.

Повний текст джерела

Анотація:

Доведено, що колір деревини має тенденцію темніти внаслідок зміни хімічних компонентів деревини, зокрема від деградації аморфних вуглеводів під час термічного оброблення за високої температури. Застосування термічного модифікування істотно змінило значення параметрів кольору L*, a*, b* у зразках термомодифікованої деревини. Нанесення масловоску та лазурі на поверхню зразків також вплинуло на потемніння їх забарвлення. Виявлено вплив захисної речовини на значення ΔL* залежно від обробленої поверхні. Визначено, що параметр L* після 16 місяців перебування під прямими променями необробленої деревини зменшується на 8 у торцевих зразків та 11 – у радіальних. На поверхні із нанесеним масловоском різниця в 2 рази менша. Встановлено, що рівень захисту поверхні лазур'ю найкращий. У термомодифікованої деревини без додаткового покриття як у торцевих, так і радіальних зразках L* продовжувало зменшуватися – на 7 і 6 відповідно. Виявлено, що найінтенсивніше вицвітали поверхні без захисного покриття. Встановлено, що значення a* на поверхні деревини без додаткового покриття змінилося для необроблених та термомодифікованих режимом 1 – зросло на 5 для обох видів поверхонь. Виявлено максимальну зміну параметра а* у групі зразків із восковим покриттям на радіальній поверхні необробленої та термомодифікованої режимом 1. Захист масловоском торцевої поверхні виявився дещо гіршим. Видно, що максимальні зміни показника b* відбулися на обох поверхнях необробленої та модифікованої за температури 160 °С для усіх груп зразків. Результати зміни b* для зразків термомодифікованих за 190 та 220 °С незначні, залежності не встановлено. У всіх зразків деревини, окрім необробленої та модифікованої режимом 1, виявлено вицвітання поверхні. Про це свідчить зменшення загальної різниці кольору ΔЕ*. Найсвітлішими після завершення експерименту виявилися зразки без додаткового оброблення поверхні. Торцева поверхня зразків термомодифікованих режимами 6, 8 і 9 виявилася стійкішою порівняно із радіальною. Найменшу різницю ΔЕ* виявлено у зразків, модифікованих за температури 190 °С упродовж 20 год та за 220 °С – 10 та 20 год із восковим покриттям та вкритих лазур'ю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Швець С. В., к.т.н. "ВПЛИВ СХЕМИ РІЗАННЯ ТА МЕТОДУ ФОРМОУТВОРЕННЯ НА КОНСТРУКЦІЮ РІЗАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТА". Перспективні технології та прилади, № 14 (7 грудня 2019): 150–58. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2019-14-26.

Повний текст джерела

Анотація:

У процесі різання вирішуються дві задачі – видалення припуску та формування поверхні деталі з необхідними параметрами якості. Це вимагає визначення схеми різання і методу утворення поверхні деталі. На цей час у літературі немає однозначного визначення цих понять. В роботі, в першу чергу, приділена увага цій проблемі. Також показано, що вихідна інструментальна поверхня може бути реальною поверхнею, яка обмежує калібрувальну частину інструмента і на якій знаходяться формоутворюючі різальні кромки або їх ділянки, що контактують з поверхнею деталі. А може утворюватися рухами різальних кромок у просторі, тобто кінематично. Припуск може розділятися на шари поверхнями, що огортають поверхню деталі з наступним подрібненням кожного такого шару, або поверхнями, які перетинають поверхню деталі з подальшим розділенням їх на стружку. Методів формоутворення лезовим інструментом також може бути два. Це або лінійний контакт, або точковий. Схеми різання і методи формоутворення у поєднанні з відносними рухами інструмента і деталі та уявою інженера-конструктора створюють широкі можливості для утворення різних видів і типів різальних інструментів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Fedynets, V. O., Ya P. Yusyk та I. S. Vasylkivskyi. "Особливості вимірювання температури циліндричних обертових поверхонь". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (27 грудня 2018): 78–85. http://dx.doi.org/10.15421/40281115.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто методи вимірювання температури циліндричних обертових поверхонь на основі контактного вимірювання температури пристінного шару робочого середовища, що омиває обертову поверхню, яка має функціональну залежність з температурою поверхні. Показано, що пристінний шар робочого середовища між обертовою поверхнею і перетворювачем має деякий перепад температур, що є основним джерелом виникнення методичної похибки вимірювання температури обертової поверхні. Розроблено методику математичного опису теплових процесів, що відбуваються під час вимірювання температури циліндричних обертових поверхонь, та узагальнено стаціонарну математичну модель процесу вимірювання температури обертових поверхонь, яка характеризує зв'язок між вхідними, вихідними, керуючими і збурювальними параметрами процесів передачі тепла під час вимірювання температури обертових поверхонь у стаціонарному режимі. Аналіз розробленої математичної моделі дав змогу зменшити тепловтрати через перетворювачі та синтезувати перетворювачі температури з мінімальним значенням методичної похибки вимірювання температури для заданих умов експлуатації. Розглянуто особливості метрологічної перевірки перетворювачів температури та запропоновано установку для її проведення, що дало змогу спростити метрологічну перевірку і підвищити її точність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Пилипака, С., Т. Кресан, Т. Федорина та В. Хропост. "Врахування товщини листового матеріалу при виготовленні конічного диска згинанням плоского кільця". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 2(16) (15 грудня 2020): 78–83. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.2(16).78-83.

Повний текст джерела

Анотація:

При виготовленні деталей із листового матеріалу відбувається його деформація. Наприклад, ґрунтообробний диск конічної і сферичної форми мають різні робочі поверхні. У першому випадку поверхня є розгортною, у другому – нерозгортною. Згинання листового матеріалу у розгортну поверхню можна описати аналітично за допомогою відповідної теорії диференціальної геометрії. Вона ґрунтується на тому, що довжина ліній на поверхні і кути між лініями не змінюються в процесі згинання, а сама поверхня має нульову товщину. Ця теорія дає досить точні результати при згинанні листового матеріалу малої товщини, наприклад, листа паперу. Робочі органи, які несуть певне функціональне навантаження, повинні мати відповідну товщину матеріалу. Їх можна розглядати, як оболонку, обмежену внутрішньою і зовнішньою поверхнями. При згинанні такої оболонки теорія дає лише наближені результати.В статті розглянута задача згинання плоскої заготовки заданої товщини у конічний диск. Заготовка у вигляді плоского кільця має гострий край зовнішньої периферії. Передбачається, що після згинання кільця у готовий виріб кут загострення зміниться. Потрібно знайти кут загострення заготовки, щоб після її згинання конічний диск набув заданого кута загострення. Запропонована модель згинання ґрунтується на тому, що довжина загостреної крайки (леза) не змінюється під час згинання, а дві поверхні, що проходять через цю крайку, не змінюють своєї площі, тобто згинаються як поверхні нульової товщини. Розроблена математична модель, яка описує таке згинання. За отриманим аналітичним описом побудовано проміжні положення згинання обох поверхонь із спільною лінією перетину. Отримано формулу для знаходження кута загострення заготовки за заданим кутом загострення готового виробу. Згідно розробленої моделі товщина листа на готовому виробі буде меншою від товщини плоскої заготовки. Розроблена модель є однією із можливих при описанні процесу згинання листового матеріалу із врахуванням його товщини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Дєлєв, Д. С. "МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РУХУ СОНЯЧНОЇ ПЛЯМИ ПО ПОВЕРХНІ РЕСИВЕРА ДВИГУНА СТІРЛІНГА". Vidnovluvana energetika, № 4(67) (25 грудня 2021): 44–49. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.4(67).44-49.

Повний текст джерела

Анотація:

Одним з прикладів автономної сонячної термодинамічної системи може слугувати використання двигуна Стірлінга для отримання електричної енергії. Ідея і реалізація подібних систем не нова. Протягом ХХ століття і в ХХІ столітті розроблялись системи, які використовували сонячні концентратори, що спрямовували потік сонячного випромінювання на ресивер двигуна Стірлінга. Ресивер в цьому разі розміщується у фокусі концентратора, але можливі й інші конфігурації таких систем. Одна з ідей полягає у використанні лінз як елемента, що концентрує випромінювання на ресивері. В роботі було розроблено математичну модель, яка дає змогу визначити поверхню фокусування сонячного випромінювання з допомогою лінзи на ресивер двигуна Стірлінга. Для знаходження поверхні запропоновано розбити процес на дві основні задачі: визначення ходу сконцентрованого лінзою випромінювання на горизонтальній поверхні і безпосередньо розрахунок поверхні фокусування. Перша задача була вирішена прорахунком залежності координат сконцентрованого випромінювання в кожен момент часу в залежності від таких сонячних кутів як: азимутального кута Сонця, кута нахилу сонячних променів до горизонтальної площини, кута схилення Сонця. Вирішення другої задачі полягало у пошуку поверхні, кожна точка якої є рівновіддаленою від лінзи. Зафіксована на відстані 1 м від горизонтальної поверхні лінза з фокусною відстанню 2,78 м протягом жовтня утворює поверхню, обмежену по осі Х координатами -2,15 і 2,15, по осі Y – координатами 2,7 і 3,6, по осі Z – координатами -0,2 і -0,8. Поверхня в кожній своїй точці рівновіддалена від лінзи, відстань до лінзи є фокусною відстанню. Отже, поверхня є масивом точок фокуса лінзи при зміні положення Сонця протягом місяця. За допомогою моделі можна проєктувати ресивер двигуна для застосування у сонячних автономних установках з використанням лінз. Виконання ресивера двигуна у формі, що повторює поверхню фокуса протягом часу використання установки, дозволяє максимізувати час перебування ресивера у фокусі концентраційної лінзи і, як наслідок, збільшити сумарну величину надходження і використання сонячної радіації. Бібл. 4, рис. 6

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Sira, Natalia, Antonina Kolohoida, Oleksandr Lytvyn та Dmytro Kalchenko. "ВИЗНАЧЕННЯ СИЛ РІЗАННЯ ПРИ ЧИСТОВОМУ ШЛІФУВАННІ ЦИЛІНДРИЧНОЇ ТА ГОЛЧАСТОЇ ПОВЕРХОНЬ ВАЛИКА ТЕКСТИЛЬНОЇ МАШИНИ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1 (15) (2019): 63–72. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-1(15)-63-72.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. За правильно підібраних режимів обробки голчастої гарнітури виникають задирки на кінчиках голок. У процесі шліфування базових поверхонь текстильних валиків виникають похибки форми циліндричної поверхні. Отже, вивчення процесу шліфування циліндричної та голчастої поверхні барабанів та валиків текстильних машин є актуальним завданням. Постановка проблеми. На якість вовни після її обробки на текстильних агрегатах впливає геометрична точність базових циліндричних поверхонь барабанів та валиків, а саме їх циліндричність та відсутність хвилястості, а також гострота голок та форма їхньої робочої поверхні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Традиційно використовують два методи визначення сил різання: емпіричний та розрахунково-експериментальний. Запропоновані методики визначення сили різання при глибинному шліфуванні орієнтованим ельборовим кругом, де враховується вплив ріжучих та деформуючих зерен, а також жорсткість обробляючої системи. Розроблено метод однопрохідного доводочного шліфування гладких циліндричних поверхонь, що забезпечує високу геометричну точність та продуктивність обробки. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Однак не проведено дослідження складових сил різання, що виникають у процесі чистового шліфування циліндричної та голчастої поверхонь барабанів та валиків текстильних машини. Постановка завдання. Створення загальної модульної 3D моделі поверхонь інструменту та деталі, процесу формоутворення й зняття припуску при шліфуванні циліндричної поверхні текстильного валика. Визначення закономірностей розподілу сил різання вздовж профілю абразивного зерна. Виклад основного матеріалу. За новим способом однопрохідного доводочного шліфування циліндричної поверхні орієнтованим шліфувальним кругом запропоновані математичні 3D моделі поверхні інструменту та циліндричної поверхні текстильного валика, на базі чого розроблені моделі зняття припуску та формоутворення. Досліджено характер контакту одиничного абразивного зерна з поверхнею деталі. Розроблена модель різання одиничним абразивним зерном у програмі Abaqus. Визначено закономірності розподілу сил різання вздовж профілю зерна в радіальній та осьовій площинах. Висновки відповідно до статті. Розроблені модульні 3D моделі зняття припуску та формоутворення при чистовому шліфуванні гладкої циліндричної поверхні текстильних валиків. Виявлено розподіл сил різання вздовж профілю зерна в радіальній та осьовій площинах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Bekhta, Pavlo, Yurii Maksymiv та Tomasz Krystofiak. "Вплив температури термічного ущільнення підкладки, типу лаку і кількості його шарів на блиск опорядженої поверхні". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 20 (4 червня 2020): 206–13. http://dx.doi.org/10.15421/412019.

Повний текст джерела

Анотація:

В основному, поверхня підкладки шліфується перед нанесенням на неї лакового покриття. Метою дослідження є з’ясування можливості заміни операції шліфування підкладки перед нанесенням на неї лакового покриття операцією термічного ущільнення і встановлення впливу температури термічного ущільнення, типу лаку і кількості його шарів на блиск опорядженої поверхні. Як підкладку було використано лущений вільховий шпон (Alnus glutinosa), приклеєний до волокнистої плити середньої щільності (MDF). Перед приклеюванням шпону до поверхні MDF він піддавався термічному ущільненню за температур 150, 180 та 210°С і тиску 2 МПа впродовж 3 хв. Використано три типи лаку: водорозчинний (IQ-HY1330-15), поліуретановий (R533-2-15) і акриловий (UV120-45) ультрафіолетового затвердіння. На термічно ущільнену поверхню підкладки наносили один або два шари лакового покриття, з міжшаровим шліфуванням або без нього. Оцінку блиску здійснювали при куті падіння світла 60° за допомогою блискоміра Erichsen PICOGLOSS 503. Для порівняння визначали блиск лакового покриття на шліфованій підкладці. Встановлено, що всі змінні фактори суттєво (p ≤ 0,05) впливають на формування блиску лакованої поверхні на термічно ущільненій підкладці. Акриловий лак ультрафіолетового затвердіння дає змогу сформувати лакове покриття з найвищими значеннями блиску. Водорозчинний та поліуретановий лаки формують матове і напівматове покриття поверхні. Із збільшенням кількості шарів лаку блиск підвищується. Міжшарове шліфування не дає відчутного ефекту на блиск лакованої поверхні на термічно ущільненій підкладці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Палюх, Олександр, Анна Храпко та Ірина Стратійчук. "Дослідження вибіркового флокування в оздобленні картонних паковань". Технологія і техніка друкарства, № 3(73) (25 жовтня 2021): 42–58. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.3(73).2021.251056.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто особливості технології нанесення коротко нарізаних волокон заданої довжини на клейову поверхню з високими адгезійними властивостями в технологічному процесі флокування поверхонь подарункових паковань, яка змінюється залежно до видів паковань. Досліджено умови забезпечення міцного закріплення ворсу до основи та отримання композитного матеріалу високої еластичності. Встановлено чинники впливу на якісні показники формування флокованих зображень подарункових паковань, які визначаються змінними факторами, зокрема, видом паперу, фізико-механічними властивостями клеїв і ворсу та принципами їх нанесення. За результатами аналізу проведених досліджень сформульовано рекомендації з виготовлення паковальної продукції із застосуванням технології флокування. Встановлено, що флоковані поверхні паковань волокнами довжиною 1,3 мм мають однорідне заповнення без пробілів чи скупчення ворсу, що сприяє досягненню максимальних показників збіжності для утворення композитної структури матеріал +клей + флок, виявлені при застосуванні дисперсійного клею Papermax CR (Польша), з яким щільність та рівномірність розташування флоку на поверхні паковання відповідає вищим якісним показникам. Визначено, що флоковані поверхні волокнами довжиною 0,8 мм більш стійкі до експериментальних випробувань — ледь помітний осип волокон свідчить про переваги застосування флоку дрібного мелення для утворення оздоблюваних поверхонь обмежених за розмірами подарункових паковань.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Kuzyk, M. P., та M. F. Zayats. "КІНЕТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СУШІННЯ КОТЛІВ ТП-10 ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕПЛОТИ ЖИВИЛЬНОЇ ВОДИ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (26 квітня 2018): 101–4. http://dx.doi.org/10.15421/40280321.

Повний текст джерела

Анотація:

Спалювання непроектного вугілля на теплових електростанціях неминуче призводить до забруднення зовнішніх поверхонь нагріву котла і як наслідок – до погіршення техніко-економічних показників роботи пиловугільного котла. Аналізуючи літературні джерела та досвід експлуатації електростанцій, визначено основні чинники, які зумовлюють перебіг корозійних процесів на зовнішніх поверхнях нагрівання котлів під час спалювання різних видів палива та вплив на них режимів роботи котлів. До основних чинників, що зумовлюють процеси корозії на зовнішніх поверхнях нагрівання котлів, які розміщені в резерві, належать: вид і властивості палива, яке спалюється перед виведенням котлів у резерв – хімічний склад і властивості відкладень на поверхнях нагрівання, відносна вологість і температура повітря, що оточує поверхні нагрівання, проведені заходи для зниження вмісту сірки у відкладеннях на поверхнях нагрівання перед виведенням їх у резерв. Практикою експлуатації встановлено, що ретельно очистити поверхні від відкладень можливо тільки за допомогою водяного обмивання. Після обмивання потрібно провести якісне сушіння всіх зволожених поверхонь котла, щоб мінімізувати процеси низькотемпературної корозії. Викладено результати дослідження режимів малозатратної та ефективної процедури сушіння шляхом подачі в пароводяний тракт котла живильної води зі загальностанційного трубопроводу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Andronova, O., та V. Kurak. "ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗМІЩЕННЯ ПРИЙМАЧІВ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГІЇ РЯДАМИ ДЛЯ КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ". Vidnovluvana energetika, № 2(61) (28 червня 2020): 45–53. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.2(61).45-53.

Повний текст джерела

Анотація:

Максимальне надходження сонячної енергії на поверхню приймачів при їх розміщенні паралельними рядами забезпечується мінімізацією затінення одного ряду іншим. Існуючі методики розрахунку надходження сонячної радіації до приймачів в умовах затінення рядами не дають універсальної відповіді на питання щодо оптимального взаєморозташування рядів сонцесприймальних поверхонь і потребують залучення даних щодо умов сонячної інсоляції для конкретної місцевості. Оскільки методики, що базуються на розрахунку абсолютних показників з надходження енергії до поля приймачів, потребують, окрім енергетичних, додаткових критеріїв оптимізації, то варто орієнтуватися на показники з надходження сонячної радіації на одиницю площі сонцесприймальної поверхні, яка затінюється. Метою даної роботи є розрахунок надходження сонячної радіації на одиницю площі сонцесприймальної поверхні частково затіненого ряду та визначення оптимальних параметрів розміщення приймачів паралельними рядами для кліматичних умов півдня України. Представлено методику розрахунку надходження сонячної енергії на частково затінені ряди, що враховує пряму, дифузну, відбиту сонячну радіацію від підстилаючої поверхні та нахиленої поверхні приймачів. Для кліматичних умов м. Херсона отримано вирази, що дозволяють в зручний спосіб без проведення громіздких розрахунків визначити річну питому енергію, яка надходить на одиницю площі затіненого ряду при заданому куті нахилу поверхні та відстані між рядами. Показано, що в якості оптимального кута положення, який визначає відстань між рядами приймачів, доцільно прийняти кут висоти Сонця у сонячний полудень 21 грудня. Визначено оптимальний кут нахилу поверхні приймачів, що забезпечує максимальне річне надходження сонячної радіації на одиницю площі сонцесприймальної поверхні затіненого ряду. Розраховано параметри розміщення приймачів паралельними рядами для інших міст півдня України та визначено середні значення оптимальних кутів положення та нахилу сонцесприймальної поверхні. Бібл. 8, табл. 8, рис. 4.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Гринчук, О. А., Т. В. Афанас'єва, І. П. Коваль та М. Г. Находкін. "Адсорбція молекулярного кисню на по-верхню Si1–xGex/Si(001)". Ukrainian Journal of Physics 57, № 3 (30 березня 2012): 355. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe57.3.355.

Повний текст джерела

Анотація:

За допомогою розрахунків із перших принципів якісно розглянуто адсорбцію молекули O2 на поверхню Si1–xGex/Si(001) та визначено стабільні адсорбційні конфігурації молекулярного кисню. O2 недисоціативно хемадсорбуються на поверхню Si1–xGex/Si(001). У випадку, коли поверхняSi1–xGex/Si(001) представлена чистими Si–Si та змішаними Si–Ge аддимерами, адсорбція молекул O2 проходить без подолання бар'єра. У випадку, коли поверхня представлена чистими Ge–Ge аддимерами, бар'єр для адсорбції не перевищує 0,1 еВ. Адсорбція молекули O2 супроводжується зміною спінового стану системи з триплетного на синглетний та зменшенням хімічної активності поверхні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Чжан, Чженчуань. "ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКРИТТЯ ЗІ СРІБЛА НА ПОВЕРХНІ ОЛОВ’ЯНОЇ БРОНЗИ, СФОРМОВАНОГО МЕТОДОМ ЕЛЕКТРОІСКРОВОГО ОСАДЖЕННЯ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 4 (46) (7 квітня 2022): 60–66. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2021.4.9.

Повний текст джерела

Анотація:

Срібло як м’який матеріал використовується у конструкції підшипників, які несуть високі навантаження і високі швидкості, і має хороші характеристики змащення, механічні властивості та стійкість до корозії. Існує багато методів формування відповідного покриття, але не достатньо описаний процес нанесення Ag-покриття на поверхню олов’яно-бронзової втулки підшипника за допомогою технології електроіскрового осадження (ESD) для покращення умов експлуатації. У статті досліджене покриття, отримане на підкладці з олов’янистої бронзи, яке було сформоване в результаті ESD із застосуванням срібла як м’якого антифрикційного матеріалу. Досліджено морфологію, склад і властивості покриття. Приведено технологію формування Ag-покриття на поверхні олов’яної бронзи, яке утворене шляхом почергового електроіскрового осадження (ESD) нанесенням м’якого матеріалу срібла. Аналіз впливу осадження на масообмін, шорсткість, товщину, морфологію поверхні, елементний склад і трибологічні властивості Ag-покриття досліджували за допомогою електронних ваг, 3D-оптичних профілометрів, скануючої електронної мікроскопії (SEM), спектру енергетичної дисперсії (EDS) та трибометра. Покриття зі срібла наносили на поверхню олов’яної бронзи електроіскровим напиленням. Оптимальний параметр процесу був отриманий таким чином: напруга 60 В, робочий цикл 25%, продуктивність 1 хв/см2. За оптимальних параметрів процесу масообмін становить 25,0 мг, шорсткість поверхні Ag-покриття – 15,46 мкм, а товщина – 15 мкм. Зокрема, шар, отриманий за оптимальних параметрів процесу, зменшує поверхневі мікротріщини і має відносно гладку і щільну поверхню з хорошою цілісністю. Ag-покриття має хороший дифузійний зв’язок із підкладкою, а мікроструктура осадження компактна. Завдяки швидкому нагріванню та охолодженню поверхні підкладки за технологією ESD зерна в шарі осадження дуже щільні, витончені, рівномірно розподілені. Трибологічні властивості покриття при сухому терті показують, що менший опір демонструє Ag-покриття, нанесене з використанням м’якого антифрикційного матеріалу. Коефіцієнт поверхневого тертя стабільний після обкатки і стає стабільним протягом випробування, а мінімальний коефіцієнт тертя Ag-покриття становить приблизно 0,31 після етапу обкатки. У механізмі зношування Ag-покриття переважають пластична деформація, абразивне зношування та незначне полірування. На відносно м’якому Ag-покритті переважали пластична деформація та абразивне зношування. Срібло і мідь мають дуже хорошу «змочуваність», що сприяє покращенню ефективності дифузійного зчеплення між металами під час електростатичних розрядів. Однак ефективність застосування срібла як антифрикційного покриття потребує подальшого покращення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Брикун, О. М., Р. Є. Черняк та О. В. Горик. "МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ВПЛИВУ УДАРНОЇ ДІЇ ДРОБИНОК НА СТАН МЕТАЛЕВИХ ПОВЕРХОНЬ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 257–68. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.30.

Повний текст джерела

Анотація:

Однією із технологічних проблем є недостатньо вивчена дробоструминна очистка, яка широко використовується в різноманітних галузях машинобудування, зокрема сільськогосподарській, для підготовки поверхонь металевих деталей машин і виробів під захисні неметалеві покриття. Надій-ність і довговічність таких виробів на 80% залежать від якості підготовки поверхні дробострумін-ням. Тому вивчення стану поверхонь після їхнього очищення має пріоритетне значення у промисло-вому виробництві металевих виробів, особливо тих, які експлуатуються в агресивних середовищах. Аналітичне прогнозування якості оброблених поверхонь не завжди дає достовірний результат через складність моделювання масового імпульсного впливу потоку атакуючих частинок на атаковану металеву перешкоду і переважно обмежується взаємодією з нею окремої сферичної дробинки. Тому експериментальне визначення окремих характеристик процесу дробоструміння має практичне зна-чення, а часто і визначальне. Метою цієї роботи є розробка методики проведення і отримання ок-ремих результатів експериментальних досліджень процесу дробоструминного очищення металевих поверхонь. Для визначення впливу на геометрію сліду, залишеного дробинкою на атакованій поверхні, вихідних параметрів процесу (кута і швидкості атаки та діаметру дробинки) подано методику дос-лідження ударної взаємодії окремої дробинки з плоским пластинчастим сталевим зразком. Дослі-дження проводили в лабораторії Полтавської державної аграрної академії на розробленій установці (стенді) з використанням однозарядного пневматичного пістолета марки «ИЖ-53М», який тесту-вався за швидкістю вильоту дробинки з дула за допомогою сертифікованого оптоелектронного ви-мірювального комплексу ИБХ-731. Для визначення шорсткості обробленої поверхні, ступеня шаржу-вання та інтенсивності руйнування поверхневого шару проводили дослідження взаємодії з поверхнею сталевих дискових зразків дробоструминного факела на модернізованій промисловій установці ВАТ «Полтавський автоагрегатний завод». Зразки піддавали термічній обробці в режимі нормалізацій-ного відпалу в камерній електропечі СНЗ-6,3 х 13

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Glyva, V., О. Khodakovskyy та L. Levchenko. "ЗАСАДИ ПРОЕКТУВАННЯ ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ГРАДІЄНТНОГО ТИПУ ДЛЯ ЕКРАНУВАННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ПОЛІВ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 61 (11 вересня 2020): 111–14. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.3.111.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі розглянуто основні принципи проектування та вироблення матеріалів для екранування електромагнітних полів широко частотного діапазону. Призначення таких матеріалів - облицювання поверхонь великих площ. Сформульовано головні вимоги до таких матеріалів. Головними з них є: лицьова поверхня повинна мати електрофізичні властивості (діелектричну та магнітну проникності), мінімально можливі для забезпечення низьких коефіцієнтів відбиття електромагнітних хвиль. При цьому обов'язковим є одночасне забезпечення міцнісних характеристик, вогнестійкості, нетоксичності тощо. Вміст радіопоглинальної субстанції у прошарку шарової структури й закономірності зростання ефективної діелектричної (магнітної) проникності у бік підкладинки повинні забезпечувати широкосмуговість та ефективність матеріалу. Дисперсійна залежність повинна забезпечити рівномірне у заданому діапазоні частот поглинання електромагнітної енергії та її проходження від вхідної поверхні до підкладинки. Надано розрахунок необхідної товщини градієнтного матеріалу за заданого коефіцієнта відбиття, виходячи з максимальної та мінімальної довжин хвиль екранованого поля, магнітних проникності та товщин окремих шарів. Показано можливість виготовлення монолітного металополімерного екрана з поверхневим шаром з малою діелектричною проникністю за рахунок термооброблення поверхні матеріалу під час виготовлення. Показано можливість та надано технологічні рішення щодо створення монолітного металополімерного екрана з керованим градієнтом феромагнітної дрібнодисперсної субстанції у напрямку від лицьової поверхні до нижньої. Такий матеріал можливо застосовувати для керування співвідношень коефіцієнтів екранування високочастотних електромагнітних полів, електричних та магнітних полів наднизьких частот і супутнього екранування природного магнітного поля

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Roslyk, Iryna, та Veronica Zahorodna. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ НАНОПОРИСТОГО ВУГЛЕЦЮ, ОТРИМАНОГО З КАРБІДІВ РІЗНОЇ БУДОВИ". Metallurgicheskaya i gornorudnaya promyshlennost, № 1 (30 березня 2020): 25–32. http://dx.doi.org/10.34185/0543-5749.2020-1-25-32.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета - визначення зв'язку між початковою структурою карбіду та пористою структурою синтезованого з нього вуглецю, а саме розмірами пор, розподілом пор за розмірами та величиною питомої поверхні. Методика. Нанопористий вуглець одержували високотемпературною обробкою порошків карбідів з різною будовою потоком хлору на експериментальній установці проточного типу. Визначення питомої поверхні та розміру пор виконували на автоматичному обладнанні (Quantachrome, США) з комп’ютерним керуванням та обробкою даних. Для визначення питомої поверхні застосовували метод Брунауера-Еммета-Теллера (БЕТ). Пористу структуру вуглецю, а саме об’єм пор та їх розподіл за розмірами, було визначено на підставі функціональної теорії нелокальної щільності (NLDFT) з застосуванням програмного забезпечення. Результати. Експериментально встановлено, що високопористий вуглець з розподілом розмірів пор в вузькому інтервалі від 0,5 до 2 нм можна отримати з карбідів, що мають кубічну гратку. Самий високий об’єм мікропор та найменший середній розмір пор спостерігається у вуглецю, що отриманий з карбіду титану з гранецентрованою кубічною ґраткою. Також у нього достатньо висока питома поверхня 1247 м2/г. Вуглець, синтезований з карбіду заліза Fe3C з ромбічною ґраткою, має найменший об’єм мікропор та самий широкий діапазон розподілу пор за розмірами (від 0,8 до 20 нм).Наукова новизна. Вперше встановлено що використання карбідів з кубічною граткою забезпечує отримання нанопористого вуглецю з контрольованими розмірами пор у межах від 0,5 до 2 нм та достатньо високою питомою поверхнею. Практична цінність. Результати роботи можуть бути використані для синтезу вуглецю для виготовлення електродів суперконденсаторів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Muzychka, Diana. "ВПЛИВ ЗНОСУ ЗЕРЕН НА ТЕОРЕТИЧНУ ДОВЖИНУ ТВІРНОЇ ГОЛОВНОГО РІЗАЛЬНОГО КОНУСА". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 3(13) (2018): 18–29. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-3(13)-18-29.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Підвищення продуктивності алмазного шліфування при забезпеченні якості оброблюваної поверхні та збереженні високих показників працездатності кругів є важливим завданням машинобудівного виробництва. Постановка проблеми. Дослідження процесу зношування різальної поверхні алмазних шліфувальних кругів з метою підвищення продуктивності обробки та зниження її собівартості. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз досліджень зношування робочого шару шліфувального круга в радіальному перерізі показав, що закономірності утворення робочої поверхні залежать як від виду і методу шліфування, так і від умов обробки. Зміна розмірів і геометричної форми різальної поверхні круга зумовлена зносом окремих зерен. У процесі дослідження закономірностей зносу одиничних абразивних зерен здебільшого розв’язується задача стійкості окремого зерна у зв’язці круга. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Відсутні дослідження процесів, які одночасно поєднують у собі мікро- та макрозношування робочого шару шліфувального інструменту. Постановка завдання. Метою роботи є дослідження впливу зносу алмазних різальних зерен на теоретичну довжину твірної головного різального конусу робочого шару алмазного шліфувального круга. Виклад основного матеріалу. Показано, що формоутворення профілю робочої поверхні шліфувального круга залежить від умов обробки. Встановлено, що теоретична довжина твірної головного різального конуса (ГРК) є функцією від часу контакту зерна з оброблюваною поверхнею, отже, залежить від зносу різального зерна по задній поверхні. Виконано теоретичні дослідження впливу зносу алмазних зерен на довжину твірної ГРК. Висновки відповідно до статті. Проведені дослідження показали, що зі збільшенням часу контакту зерна з оброблюваною поверхнею довжина твірної головного різального конуса збільшується незалежно від марки зв’язки, а напруження на границі зерно-зв’язка від дії температурно-силових факторів із появою площадок зносу зростають у 3÷7 разів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Ткач, Михайло Мартинович. "Математичний опис рівноваги двоногої локомоції". Адаптивні системи автоматичного управління 1, № 20 (23 листопада 2012): 146–52. http://dx.doi.org/10.20535/1560-8956.20.2012.30715.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі проаналізовано поточний стан побудови антропоморфних крокуючих апаратів. Визначено області їх перспективного впровадження. Основою публікації є визначення критеріїв дотримання нестійкої рівноваги крокуючих апаратів за методом антропної симуляції. Зокрема, наводиться формалізоване вирішення задачі дотримання рівноваги на поверхнях другого роду за принципом спостереження переміщення проекції центру мас апарата на вказаній поверхні та коригування траєкторії цієї проекції згідно до умови дотримання нестійкої рівноваги. Математична модель, що отримана в роботі описує антропоморфну модель крокуючого апарата побудовану за антропним принципом, і на відміну від існуючих аналогів забезпечує дотримання рівноваги за рахунок застосування принципово-нового датчика натиску опори на поверхню, що дозволяє суттєво розширити область застосування даної моделі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Kalchenko, Vitalіі, Volodymyr Kalchenko, Yaroslav Kuzhelnyi та Volodymyr Morochko. "ВИЗНАЧЕННЯ СИЛ РІЗАННЯ ПРИ ЧИСТОВОМУ ШЛІФУВАННІ ЦИЛІНДРИЧНОЇ ПОВЕРХНІ ВАЛА". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1 (15) (2019): 41–52. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-1(15)-41-52.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Під час процесу шліфування орієнтованим кругом на інструмент діють сили різання від абразивних зерен. Визначення сил різання в зоні шліфування дає можливість вибирати оптимальні режими обробки. Постановка проблеми. На кінцевий результат обробки циліндричної поверхні вала впливають різноманітні фактори, які, у свою чергу, залежать від абразивного круга. Орієнтація абразивних зерен в інструменті впливає на величину та напрямок сил різання під час обробки. Під час круглого шліфування розподіл зрізуваного матеріалу вздовж кромки круга та його знос відбуваються не раціонально. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Існують способи глибинного шліфування зі схрещеними осями абразивного круга та деталі, в яких кут орієнтації різального інструменту вибирається залежно від найбільшої продуктивності процесу шліфування. Для визначення сил різання застосовують два методи: емпіричний та розрахунково-експериментальний. Створено метод однопрохідного чистового шліфування гладких циліндричних поверхонь, який забезпечує високу точність обробки. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Відсутність дослідження сил різання, що виникають у процесі чистового шліфування циліндричної поверхні вала. Постановка завдання. Розробка загальної модульної 3D моделі поверхонь шліфувального круга та деталі, процесу формоутворення та заняття припуску, при шліфуванні циліндричної поверхні вала. Створення 3D моделі процесу різання деталі одиничним абразивним зерном при чистовому шліфуванні. Визначення розподілу сил різання від різальних та деформуючих кромок у відповідних площинах абразивного зерна. Виклад основного матеріалу. Для способу чистового шліфування циліндричної поверхні вала орієнтованим шліфувальним кругом розроблені математичні 3D моделі поверхні шліфувального круга та деталі. Створені моделі зняття припуску та формоутворення. Створено 3D модель процесу різання деталі одиничним абразивним зерном. Визначено розподіл сил різання від різальних та деформуючих кромок у відповідних площинах абразивного зерна. Висновки відповідно до статті. Створені модульні 3D моделі поверхонь шліфувального круга та деталі, зняття припуску та формоутворення при чистовому шліфуванні циліндричної поверхні вала. Розроблена 3D модель процесу різання одиничним абразивним зерном та визначено розподіл сил різання від різальних та деформуючих кромок у відповідних площинах абразивного зерна.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Афанас’єва, Т. В., О. А. Гринчук, І. П. Коваль та М. Г. Находкін. "Структура чистих Si−Si, Ge−Ge та змішаних аддимерів Si−Ge на поверхні Si(001)". Ukrainian Journal of Physics 56, № 3 (15 лютого 2022): 240. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.3.240.

Повний текст джерела

Анотація:

Використовуючи кластерні квантовохімічні та гібридні квантово-хімічні–молекулярно-механічні розрахунки з перших принципів (ab initio), досліджено адсорбцію Ge на поверхню Si(001). Розрахунки з врахуванням конфігураційної взаємодії (кв)використовувалися для визначання геометричної та електронної структури чистих Si–Si, Ge–Ge, та змішаних Si–Ge аддимерів на поверхні Si(001). Як чисті Si–Si, Ge–Ge, так і змішані Si–Ge аддимери – не нахилені до поверхні та носять бірадикальнийхарактер. Довжини зв'язків чистих Si–Si та змішаних Si–Ge аддимерів становлять 2,35 Å, 2,45 Å та 2,41 Å відповідно. Утворення чистих Ge–Ge аддимерів на поверхні Si(001) є більш енергетично вигідним, ніж утворення змішаних аддимерів Si–Ge. Заселеності натуральних антизв'язуючих орбіталей чистих Si–Si, Ge–Ge та змішаних Si–Ge аддимерів становлять 0,56, 0,65 та 0,66 відповідно. Натуральні заселеності антизв'язуючих орбіталей для димерів поверхні становлять 0,35. Бірадикальний характер був більший у випадку аддимерів. Також розглянуто вплив прикладеної до вістря напруги на натуральні заселеності антизв'язуючих орбіталей чистих Si–Si та змішаних Si–Ge аддимерів поверхні Si(001). Під дією напруги вістря спостерігалася зміна плетності чистого аддимера Ge–Gе з синглету на триплет.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Андрущенко М.І., к.т.н., Куликовський Р.А., к.т.н., Акритова Т.О., асп., Капустян О.Є., к.т.н., Бриков М.М., д.т.н. та Осіпов М.Ю., к.т.н. "ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ТА ПРИЛАДІВ ТЕРМОМЕТРІЇ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ПОВЕРХОНЬ ТЕРТЯ ДЕТАЛЕЙ ПІД ЧАС ЗНОШУВАННЯ". Перспективні технології та прилади, № 14 (4 грудня 2019): 12–23. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2019-14-2.

Повний текст джерела

Анотація:

Показано, що одним із основних параметрів, який негативно впливає на зносостійкість і здатність до самозміцнення поверхні тертя деталей в процесі зношування, є температура. Особливо це стосується матеріалів з великою кількістю в структурі метастабільного аустеніту. В залежності від хімічного складу метастабільного аустеніту негативний вплив нагрівання поверхні тертя може позначатися вже при температурах близько 100° С. Тому для обґрунтованого вибору матеріалів для виготовлення або відновлення деталей та їх структури потрібна інформація про рівень температури, яка виникає на поверхні тертя в процесі зношування. В роботі розглянуті два основні способи термометрії, які найкраще підходять для визначення температури робочих поверхонь деталей. Це контактний, за допомогою термоелектричних термометрів (термопар), та безконтактний, в якому датчиком виступає напівпровідниковий імерсійний болометр БП1-2, що працює в інфрачервоній частині спектру. Запропоновано способи, схеми та пристосування для визначення температур робочих поверхонь скребків змішувачів вогнетривкої маси та штампів для пресування вогнетривів в виробничих умовах. А також поверхонь тертя зразків при випробуваннях на стандартній установці Х4-Б та на лабораторному стенді, розробленому в ЗНТУ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Павельчук, Ю. Ф., О. Л. Ляшук, С. М. Грушецький та О. П. Прокопова. "МОДЕЛЮВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ СІВБИ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР СОШНИКАМИ ДЛЯ ПРЯМОГО ПОСІВУ НА СХИЛАХ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes, № 4 (46) (7 квітня 2022): 18–24. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2021.4.3.

Повний текст джерела

Анотація:

Натепер посів є одним із найактуальніших завдань, саме тому широко затребувана універсальна посівна техніка, яка повинна забезпечити рівномірний розподіл числа рослин на одиницю площі для створення однакових умов розвитку. Теоретичні дослідження проводили з використанням методів теоретичної механіки, опору матеріалів, теорії ймовірності, математичного аналізу й моделювання. Дослідження проводяться на основі численної реалізації рівнянь динаміки суцільного середовища у прикладних програмах інженерного розрахунку – CAE-системах. У статті проведений теоретичний аналіз взаємодії ґрунтового шару із поверхнею робочого органа сівалки під виконання технологічного процесу висіву насіння зернових культур на схилах. Отримали схему сил що діють на ґрунт під час робочого процесу, схему сил які діють на шар ґрунту під час руху вздовж схила, схему для визначення параметрів робочої площини, початкові і граничні умови взаємодії робочого органа з ґрунтовим середовищем. Розглянули процес взаємодії робочого органа, який має форму плоского двогранного клина, з ґрунтовим середовищем під час роботи у горизонтальній площині і отримали схему сил що діють на ґрунтовий шар. З метою визначення товщини шару ґрунту, що потрапляє на робочу поверхню робочого органа зобразили векторну діаграму швидкості шару ґрунту, тобто визначили співвідношення швидкостей руху робочого органа та відносної швидкості шару ґрунту по робочій поверхні сошника. Отримали схему зміни швидкостей шару ґрунту на схилах. Для знаходження сили тяжіння шару ґрунту, що діє на робочий орган, зобразили схему роботи робочого органа на схилі і отримали схему сил які діють на шар ґрунту на схилах. Під час переміщення робочого органа вгору по схилу отримали залежність сили тяжіння шару ґрунту на поверхні робочого органа та сили підпирання від кута нахилу схила. Розглянуто початкові і граничні умови математичної моделі технологічного процесу, та розроблено методику реалізації математичної моделі технологічного процесу роботи робочого органа на схилах з різними значеннями кута нахилу робочої поверхні. Розроблено математичну модель технологічного процесу обробітку ґрунту на різних типах агроландшафтів експериментальними робочими органами. Встановлено початкові та граничні умови математичної моделі технологічного процесу обробітку ґрунту з врахуванням нахилу робочої поверхні поля.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Fialko, N. M., R. O. Navrodska, R. V. Dinzhos та S. I. Shevchuk. "ВОДОГРІЙНІ КОНДЕНСАЦІЙНІ ТЕПЛОУТИЛІЗАТОРИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ НАНОКОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ГАЗОСПОЖИВАЛЬНИХ ОПАЛЮВАЛЬНИХ КОТЛІВ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 2 (29 березня 2018): 124–28. http://dx.doi.org/10.15421/40280223.

Повний текст джерела

Анотація:

Викладено результати досліджень ефективності використання в теплоутилізаційних технологіях газоспоживальних опалювальних котельних установок із глибоким охолодження їхніх відхідних газів водогрійного теплоутилізаційного устаткування різного типу. Розглянуто устаткування, теплообмінні поверхні якого компонувались з пучків поперечно-оребрених труб двох видів та гладкотрубних пучків. Визначено для різних режимів роботи котельних установок протягом опалювального періоду такі відносні характеристики даних поверхонь, як теплопродуктивність на одиницю маси цієї поверхні та її об'єм на одиницю теплопродуктивності. Виконано порівняльний аналіз зазначених характеристик при використанні для поверхонь теплообміну традиційних матеріалів і полімерних мікро- і нанокомпозитів з різними коефіцієнтами теплопровідності. За значеннями робочих температур теплообмінної поверхні із мікро- і нанокомпозитів визначено її полімерну матрицю, а за величиною теплопровідності - необхідний склад наповнювачів полімеру, якими можуть слугувати мікрочастки алюмінію або вуглецеві нанотрубки. Показано, що для опалювальних котельних установок водогрійне теплоутилізаційне устаткування із вказаних нанокомпозиційних матеріалів за питомою теплопродуктивністю має істотні переваги над традиційно застосовуваними аналогами цього призначення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Grigoriev, A., Z. Bilyk, Yu Litvinov, A. Sakun, V. Marushchenko та O. Cherniavsky. "Ефект збільшення комптонівського розсіювання гамма-квантів під час проходження їх вздовж металевої поверхні". Nuclear and Radiation Safety, № 3(63) (1 вересня 2014): 33–35. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2014.3(63).07.

Повний текст джерела

Анотація:

Експериментально досліджено змінення енергії джерела γ-випромінювання 137Cs при проходженні γ-випромінювання вздовж поверхні металу. Виявлено зменшення енергії γ-випромінювання джерела 137Cs в разі орієнтації пучка γ-квантів паралельно металевій поверхні в діапазоні кутів 0—1,66º відносно прямої, що проходить крізь детектор — поверхню металу — джерело γ-квантів. Зменшення енергії γ-випромінювання спостерігали по зменшенню кількості γ-квантів, що зареєстровані, в піку повного поглинання до рівня комптонівської долини та збільшенню комптон-ефекту. Кількість зареєстрованих гамма-квантів у піку повного поглинання у вказаному діапазоні кутів зменшується в 3,5 рази.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Лук'янова, Т. В., О. Я. Хлієва, Ю. В. Семенюк, В. П. Желєзний, С. Г. Корнієвич та E. I. Альтман. "Експериментальне дослідження коефіцієнта тепловіддачі при кипінні нанохолодоагенту R141b/наночастинки TiO2 на поверхнях з різним ступенем змочування". Refrigeration Engineering and Technology 54, № 3 (12 грудня 2018): 50–57. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v54i3.1111.

Повний текст джерела

Анотація:

Як один із перспективних і недорогих способів інтенсифікації процесів кипіння холодоагентів у випарниках холодильних машин останнім часом розглядається введення в склад робочого тіла наночастинок. Наявні в даний час експериментальні дослідження в цій області нечисленні й суперечливі. Тому дослідження впливу добавок наночастинок на процес кипіння модельного холодоагенту є актуальними. В роботі наведено результати експериментального дослідження впливу добавок наночастинок TiO2 (0,1 мас. %) і поверхнево-активної речовини (ПАР) Span80 (0,1 мас. %) в холодоагент R141b на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні у вільному об’ємі. При проведенні експерименту густина теплового потоку варіювалася від 5 до 60 кВт·м-2, значення тиску підтримувалися рівними 0,2, 0,3 і 0,4 МПа. Експерименти проведено при кипінні об'єктів дослідження на двох поверхнях нагріву, які відрізнялися ступенем змочування холодоагентом R141b: на поверхні з нержавкої сталі та на поверхні, вкритій тонким шаром фторопласту. Встановлено, що при кипінні на поверхні, вкритій фторопластом, спостерігаються значно більші значення перегріву в порівнянні з кипінням на сталевій поверхні, а відтак, менші значення коефіцієнту тепловіддачі. Зроблено висновок, що зниження коефіцієнта тепловіддачі при кипінні на поверхні, покритій фторопластом, обумовлено переважно не зміною ступеня змочування, а меншою шорсткістю поверхні фторопластового покриття. Показано, що уведення у холодоагент наночастинок і ПАР призводить до інтенсифікації процесу тепловіддачі при кипінні в діапазонах параметрів, характерних для роботи випарників холодильних систем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Лисенко, В. С., С. В. Кондратенко, Ю. М. Козирев, М. Ю. Рубежанська, В. П. Кладько, Ю. В. Гоменюк, О. Й. Гудименко, Є. Є. Мельничук, Ж. Грене та Н. Б. Бланшар. "Морфологія та оптичні властивості нанокластерів Ge на окисленій поверхні Si(001)". Ukrainian Journal of Physics 57, № 10 (3 грудня 2021): 1132. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe57.11.1132.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто нанокластери Ge, вирощені методом молекулярно-променевої епітаксії на хімічно окисленій поверхні Si(001) при температурі 700 ºC. По дифракції рентгенівських променів та спектроскопії фотопровідності вперше виявлено, що нанокластери мають кристалічну структуру із об'ємоцентрованою тетрагональною ґраткою, яка має край власного поглинання поблизу 0,48 еВ при 50 K. Нанесення Si на поверхню з нанокластерами Ge приводить до реконструкції поверхні та формуванню полікристалічного покриття із кубічною ґраткою, а об'єм нанокластерів стає твердим розчином SiGe із тетрагональною ґраткою. Край власного поглинання завдяки перемішуванню Si–Ge зазнав зсуву до 0,73 еВ. Обґрунтовано можливий механізм росту нанокластерів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Мацепа, Сергій Михайлович, Георгій Вікторович Канашевич, Юрій Іванович Коваленко, Роман Володимирович Цинда та Ігор Сергійович Жайворонок. "ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ОПТИЧНИХ ПОВЕРХОНЬ ЕЛЕМЕНТНОЇ БАЗИ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ МЕТОДОМ ЕЛЕКТРОННО-ПРОМЕНЕВОЇ МІКРООБРОБКИ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 4 (24 грудня 2021): 35–44. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.4.2021.244832.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі наведено результати електронно-променевої мікрообробки оптичних поверхонь елементної бази інформаційних систем, що доводять покращення їх якісних характеристик (зменшення мікрошорсткості та мікронапруження у поверхневому шарі матеріалу, структурної та хімічної стабілізації у дефектному і тріщиноподібному шарах, керована зміна адгезійними властивостями поверхні матеріалу тощо). Розглянуто структурні та хімічні перетворення, які виникають на поверхні та у приповерхневому шарі оптичного матеріалу внаслідоктакої мікрообробки. Встановлено технологічні режими електронно-променевої мікрообробки оптичного скла, при яких відбувається якісне покращення поверхонь оптичних елементів, що приводить до підвищення експлуатаційних показників та показників надійності цих елементів. Показано перспективу використання методу електронно-променевої мікрообробки оптичних елементів при виготовленні, удосконаленні та оновленні елементної бази сучасних інформаційних систем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Kravchenyuk, K. U., та M. D. Kuchtyn. "Формування біоплівок на нержавіючій сталі AISI 321, залежно від шорсткості поверхні та початкової кількості Е.сoli". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 75 (2 лютого 2017): 144–48. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7529.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено результати досліджень щодо впливу шорсткості поверхні нержавіючої харчової сталі на процес формування біоплівки штамом Esсheriсhia coli АТСС 25299. Для дослідження були використані пластинки з нержавіючої корозійно-стійкої нікель-хромової аустенітної сталі марки AISI 321, з шорсткістю поверхні Rа = 0,955 мкм, Rа = 0,63 мкм та Rа = 0,16 мкм. Встановлено, що за сприятливих температурних режимів кишкова паличка протягом 9–12 год. здатна формувати біоплівки середньої та високої щільності на поверхні нержавіючої сталі з шорсткістю 0,955 мкм. Проте щільність біоплівок за початкової кількості клітин E. coli до 1 тис. на см2 площі була в середньому в 1,8–2,2 раза (Р ≤ 0,05) нижчою, порівняно з біоплівкою, сформованою у варіантах з початковою кількістю клітин 2–10 тис. та 20–50 тис. на см2 площі сталі. Інтенсивність формування біоплівки на поверхні сталі з шорсткістю 0,63 мкм була дещо сповільнена, порівняно з поверхнею із шорсткістю 0,955 мкм. Проте, незважаючи на це, за щільністю біоплівки у варіантах з початковою кількістю клітин E. coli 2–10 тис. і 20–50 тис. на см2 площі були високої щільності починаючи з 12 години інкубації, тобто аналогічно, як на поверхні із шорсткістю 0,955 мкм. Процес плівкоутворення за таких початкових кількостях E. coli на поверхні з шорсткістю 0,63 мкм завершувався на 24 год., тимчасом, як за шорсткості 0,955 мкм на 18 год. інкубації. За початкової кількості E. coli на поверхні сталі до 1 тис. з шорсткістю поверхні 0,63 мкм, біоплівки формувалися високої щільності, починаючи з 20 год., що, в середньому, на 5-6 год. довше, порівняно з шорсткістю поверхні 0,955 мкм. За шорсткості поверхні сталі 0,16 мкм процес плівкоутворення значно сповільнився, порівняно з поверхнями, які мали шорсткість 0,955 та 0,63 мкм. Через дев’ять годин інкубації E. coli на сталі з шорсткістю 0,16 мкм біоплівки були в середньому в 2,0 рази (Р ≤ 0,05) слабшої щільності, порівняно з шорсткістю 0,955 мкм, і в 1,3–1,6 раза (Р ≤ 0,05), порівняно з шорсткістю 0,63 мкм незалежно від початкової кількості E. coli. За 12 годин інкубації E. coli у варіанті з початковою кількістю до 1 тис. на см2 площі біоплівка ще була слабкою, а у варіантах з початковою кількістю 2–10 тис. і 20–50 тис. на см2 площі – середньої щільності – 0,805 і 0,916 од. відповідно. Протягом 18 годин інкубації біоплівка була середньої щільності тільки у варіанті з початковою кількістю до 1 тис. E. coli на см2 поверхні. За більшої початкової кількості бактерій вона була високої щільності. Тільки через 24 год інкубації E. coli біоплівки у всіх варіантах були високої щільності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Ozymok, Yu І., та І. О. Ben. "Особливості загострювання ножів лущильних і шпоностругальних верстатів". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 7 (27 вересня 2018): 101–3. http://dx.doi.org/10.15421/40280722.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто проблему загострювання ножів лущильних та шпоностругальних верстатів, яка є на підприємствах, що спеціалізуються з виготовлення струганого та лущеного шпону. Особливістю загострювання цих ножів є те, що вони мають широку задню поверхню, малі кути загострення та велику довжину. Велика зона контакту абразивного круга з поверхнею ножа призводить до утворення високих температур на поверхні ножа. Внаслідок цього змінюються початкові властивості леза, відбувається його припалювання, виникають великі завусениці, мікротріщини та інші дефекти. Наявні рекомендації щодо раціональних режимів загострення та доводіння дереворізальних інструментів, зокрема лущильних і шпоностругальних ножів, частково вирішують цю проблему, але істотно зменшують продуктивність процесу загострення. Оцінено та проаналізовано конструкції абразивних кругів, які застосовуються для загострення цих ножів. З'ясовано, що для загострення ножів з широкою задньою поверхнею потрібно удосконалювати та розробляти новий спеціальний абразивний інструмент, який повною мірою забезпечить якісне загострювання та високу продуктивність процесу. Цей інструмент не повинен потребувати значних змін у конструкції верстата для загострення дереворізальних ножів, повинен бути дешевим і надійним в експлуатації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Козаченко, А., К. Седых та О. Волковский. "Фізико-математична модель взаємодії диска з ґрунтом". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 2(16) (15 грудня 2020): 69–77. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.2(16).69-77.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено результати теоретичних досліджень взаємодії ґрунтового середовища з дисковим робочим органом ґрунтообробного знаряддя і визначено складові сили опору шляхом дослідження руху частинки ґрунту по увігнутій сферичній поверхні робочого органу дискатора та визначення лінії контакту ґрунтового середовища із нею; визначення площі контакту ґрунтового середовища із поверхнею робочого органу дискатора; враховуючи напруження, що виникають в ґрунтовому середовищі при дії на нього дискового робочого органу визначено складові відповідної сили опору.В результаті аналітичних досліджень переміщення частинки ґрунту по увігнутій сферичній поверхні робочого органу дискатора з урахуванням сили підпору шару ґрунту, що напливає на дисковий робочий орган, відцентрової сили та сили Коріоліса, що виникають в результаті його обертання, розроблено програмний код в програмному пакеті Mathematica, який дозволяє визначати площу та рівняння лінії контакту ґрунтового середовища із поверхнею робочого органу дискатора в залежності від його конструктивних параметрів: радіуса сферичної поверхні R та діаметра дискаd, кута атаки α і кута нахилу γ та глибини обробітку ґрунту h.Враховуючи отримані залежності площі та рівняння лінії контакту ґрунтового середовища із поверхнею робочого органу дискатора та використовуючи відомі аналітичні закономірності для компонентів нормальних напружень пружно-в’язко-пластичного ґрунтового середовища, розроблено програмний код в програмному пакеті Mathematica, який дозволяє визначати залежності проекцій сили опору від кутів атаки α і нахилу γ робочого органу дискатора, швидкості його переміщення V та глибини обробітку ґрунту h. Зроблені відповідні висновки щодо отриманих результатів теоретичних досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Лісняк, В. С. "Асоційовані лінійчаті поверхні". Вісник Київського університету. Серія "Фізико-математичні науки", вип. 2 (2000): 76–83.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Григорова, Лариса. "Розробка авторських фактур та їх використання у дизайн-проектуванні сучасного одягу". Professional Art Education 2, № 1 (15 квітня 2021): 35–44. http://dx.doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.05.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто роль авторських фактур у контексті дизайн-проектування сучасного одягу; проаналізовано колекції студентів кафедри дизайну, факультету мистецтв, ХНПУ імені Г.С. Сковороди з точки зору інноваційної розробки фактурних поверхонь і їх використання. Результати показали, що тема вибору поверхів матеріалу в дизайні сучасного одягу дуже актуальна і вимагає постійної інноваційної розробки для отримання нових фактурних рішень. Зазначено, що у сучасному дизайні фактура активно впливає на формоутворення, пластику, композицію і силует костюму, акцентує увагу на певних ділянках поверхні виробу, підсилює природну виразність використаного матеріалу, а також є важливою для визначення стилю. Поєднування різних фактурних поверхів дає можливість досягти різноманітності рішень у підході до створення костюму та його обробки, а також підвищує естетичний статус моделі. Визначено, що для створення фактурних поверхонь можна використовувати різні прийоми виготовлення, а саме: використання контрастних і нюансних поєднань фактур; випалювання на основі витинанки; використання традиційної витинанки у поєднані з печворком; квілінг; вишивка; перфорація; строчки та пришивні елементи; защипи і утворення складок; розтягування, тертя, тиснення; нанесення об’ємних малюнків та фотограми; насичення фактури об’ємними доповненнями (ворс, вузли, букле, каміння, кисті, джгути). Аналіз способів створення авторських фактур на основі робіт студентів кафедри дизайну ХНПУ імені Г.С. Сковороди дозволяє глибше переосмислити вплив фактурних поверхонь для втілення дизайнерської ідеї, а саме: виразності образу, композиційного рішення, ступеня об’ємності одягу, її маси, щільності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Киричок, Тетяна Юріївна, Володимир Анатолійович Баглай, Надія Леонідівна Талімонова, Тетяна Євгенівна Клименко та Андрій Анатолійович Безпалий. "Дослідження якості поверхні друкувальних елементів форм інтагліодруку, виготовлених прямим лазерним гравіюванням". Технологія і техніка друкарства, № 4(70) (30 грудня 2020): 4–14. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.4(70).2020.229630.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати дослідження параметрів профілю гравійованих штрихів, отриманих методом прямого лазерного гравіювання. Дослідження методами оптичної металографії шліфів гравійованих штрихів, що відрізнялися запроектованим профілем показало, що всі гравійовані штрихи зразка мають відхилення від заданого геометричного профілю (нахил стінки штриха 90⁰ зменшується до 60⁰–75⁰), є несиметричними, захисне PVD (Plate Vapour Deposition) покриття має недостатню адгезію до основного матеріалу форми. Дослідження шорсткості поверхні досліджуваних друкарських форм на ділянках пробільних та друкувальних елементів за допомогою механічного профілографування показало, що шорсткість пробільних елементів форм суттєво нижча, ніж шорсткість дна друкувальних елементів, що повністю кореспондується з даними досліджень мікрошліфів. Також це підтверджено мікроскопічними дослідженнями дна друкувальних елементів: нерівності мають регулярний характер, що спричинено особливостями лазерного оброблення поверхні. Аналіз отриманих даних дає підстави стверджувати, що особливості обробки матеріалу форми лазером під час DLE, впливає на шорсткість оброблюваних поверхонь та утворює напливи, що може мати негативний вплив на адгезію захисного PVD покриття, що суттєво знизить тиражостійкість друкарських форм. Зважаючи на цей факт, доцільним є удосконалення технологічних режимів лазерного гравіювання поверхні латуні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Ліннік А.Ю. та Фльонц О.В. "ДОСЛІДЖЕННЯ КІНЕМАТИКО-ДИНАМІЧНИХ ЗВЯЗКІВ ОЧИСНИКА З КОРЕНЕПЛОДОМ". Перспективні технології та прилади, № 18 (7 липня 2021): 81–89. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2021-18-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Зниження собівартості цукрової сировини поряд з підвищенням її якості дозволить підтримувати та підвищити конкурентноспроможність українських виробників цукру на міжнародному рівні, а також будуть створені передумови для зниження вартості кінцевого продукту на внутрішньому ринку. Одним із шляхів досягнення такої мети виступає застосування таких технічних рішень під час виробництва сировини які забезпечать зниження затрат праці та енергоємність процесів виробництва. У статті розглянуто взаємодію очисника з голівкою коренеплоду цукрового буряка з метою дослідження динамічних показників очисника з урахуванням механічних властивостей тіла головки коренеплоду та залишків гички, а також їх геометричних розмірів. Межі допустимого навантаження з боку робочого органу очисника на головку коренеплоду виходячи з умов не пошкодження кореня, але руйнування залишків гички визначено розглянувши контактну задачу взаємодії поверхні очисника-голівка коренеплоду залишок гички. Для аналізу динаміки взаємодії, а саме визначення зусиль, що діють на поверхню коренеплоду та залишки гички, а отже і напружень на поверхні контакту очисника з коренем визначено кінематичні показники кінців лопатей та прутків очисника. Крім того, умови якості виконання процесу очищення голівок коренеплодів будуть залежати від кінематичного режиму роботи очисника, який забезпечить умову відсутності пропусків контакту лопать-поверхня голівки коренеплоду та забезпечить мінімальне пошкодження коренів за рахунок повторного контакту лопатей очисника з коренем. Отримано величину відношення переносної та кутової швидкостей очисника, яка забезпечує відсутність пропусків контакту лопатей очисника з головкою коренеплоду що є коефіцієнтом кінематичного режиму роботи ротаційного очисника з віссю обертання паралельною до напрямку переносної поступальної швидкості. Аналіз динамічних та кінематичних параметрів роботи очисника дозволяє вибрати раціональні параметри роботи машини виходячи з конструктивних особливостей робочих органів, агрофізичних властивостей контактуючих тіл та характеристик агрофону поля.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Петрова, А. Т. "ГЕОМЕТРИЧНІ АСПЕКТИ ТРАНСЦЕНДЕНТНОГО ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРОСТОРУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 4 (26 листопада 2021): 83–88. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.4.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються питання, пов’язані з вивченням можливостей деяких спеці- альних координатних систем, які можуть застосовуватися під час проєктування повер- хонь складної криволінійної форми. Криві поверхні застосовуються в багатьох галузях науки й техніки, зокрема машинобудуванні, будівництві, архітектурі та інших галузях знань, а також на виробництві. Конструювання складних кривих поверхонь може бути спрощеним, якщо під час проєктування застосовується геометричний апарат створення спеціальної координатної системи. У таких випадках геометричний апарат спеціальної координатної системи органічно зв’язується з геометрією та кінематикою поверхні, що конструюється. У практиці архітектурного проєктування є чимало прикладів застосування спеціаль- ної координатної системи під час проєктування оболонок і різних криволінійних варіантів покриттів будівельних об’єктів та інших споруд. У зв’язку із цим у роботі пропонується докладний опис геометричних перетворень прямокутної декартової системи координат на інші координатні системи. Будь-яку тривимірну систему координат представляємо у вигляді трьох умовних осей і трьох величин, що відкладаються на цих осях. Осі можуть бути прямолінійними чи криволінійними, а координати можуть бути лінійними величи- нами, кутовими, виражатися простим числом або взагалі бути якоюсь функцією деяких наперед заданих параметрів. Будь-яка точка, лінія або навіть поверхня може використовуватися як початок від- ліку вибраних координат. Таким чином, отриману безліч координатних систем можна назвати узагальненою координатною системою. Водночас сутність будь-якої просторо- вої координатної системи може бути представлена певною конгруенцією. Геометричним апаратом узагальненої координатної системи є будь-яка конгруенція прямих чи кривих ліній з урахуванням конкретних умов, що зв’язують параметри конгруенції. У визначення «узагальнена координатна система» включаються також відомі в математиці цилін- дрична та сферична координатні системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Alekseyenko, S. "ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЮ ВПЛИВУ ЗЛЕДЕНІННЯ НА ЛІТАЛЬНИЙ АПАРАТ". Journal of Rocket-Space Technology 29, № 4 (17 листопада 2021): 166–78. http://dx.doi.org/10.15421/452119.

Повний текст джерела

Анотація:

В певних льотних умовах переохолоджені краплі води, що містяться в хмарах, можуть замерзати, потрапляючи на аеродинамічні поверхні літальних апаратів. Крижані нарости, які в результаті цього утворюються, можуть мати істотний вплив на аеродинаміку літака, змінюючи шорсткість поверхні та її форму. Але питання визначення ступеню негативного впливу зледеніння на літальний апарат, який має певні компоновку, аеродинамічну форму і розміри в певних метеорологічних та льотних умовах, є досить складним і все ще залишається далеким від завершення. В роботі запропоновано та проілюстровано методику визначення ступеню негативного впливу зледеніння на літальний апарат, яка знаходиться у відповідності до нормативної документації та існуючої системи визначень умов зледеніння, та дозволяє враховувати як конфігурацію і розміри літального апарату, так і метеорологічні та льотні умови. Методика заснована на розробленому програмно-методичному забезпеченні, яка дозволяє чисельно моделювати процеси обмерзання аеродинамічних поверхонь літальних апаратів. При описі повітряно-крапельного потоку і процесу випадіння вологи на обтічну поверхню використано модель взаємопроникних середовищ, а при описі процесу наростання криги – методика, що базується на рівняннях нерозривності і збереження енергії. На прикладі профілю NACA 0012 проведено дослідження впливу зледеніння на літальний апарат в широкому діапазоні льотних і метеорологічних параметрів, результати розрахунків представлені у вигляді чотирипараметричних номограм. Наведена систематизація результатів дозволить швидко аналізувати небезпеку зледеніння за запланованим маршрутом польоту в відомих метеорологічних умовах, а також під час польоту з використанням поточних даних стану атмосфери, виробляти рекомендації щодо зміни плану польоту. Методика може бути доповнена детальним врахуванням впливу зледеніння на аеродинамічні характеристики, стійкість та керованість літального апарату.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Lymar, О. O. "ПРО УТОЧНЕННЯ УМОВ СТІЙКОСТІ КОЛИВАНЬ ПРЯМОКУТНОЇ ПЛАСТИНИ, ЯКА ПОДІЛЯЄ ДВОШАРОВУ ІДЕАЛЬНУ РІДИНУ З ВІЛЬНОЮ ПОВЕРХНЕЮ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical and Mathematical Sciences, № 2 (12 березня 2021): 11–20. http://dx.doi.org/10.26661/2413-6549-2020-2-02.

Повний текст джерела

Анотація:

У лінійній постановці отримано і досліджено частотне рівняння власних коливань пластини, яка горизонтально розділяє двошарову ідеальну рідину з вільною поверхнею в прямокутному каналі. Контури пластини можуть мати довільні закріплення. Спільні коливання пружної пластини і двошарової рідини з вільною поверхнею моделюються з допомогою системи інтегро-диференціальних рівнянь. Для затиснених контурів пластини отримано єдину форму частотного рівняння як для симетричних, так і несиметричних спільних коливань пластини і рідини. Розглянуто граничні випадки виродження пластини в мембрану та її відсутність. Показано, що при глибині верхньої рідини більшої ширини каналу впливом вільної поверхні на частотний спектр можна нехтувати. Уточнено умови стійкості спільних коливань пластини і рідини з вільною поверхнею для таких трьох випадків, як відсутність розтягувальних зусиль у пластині, виродження пластини в мембрану і випадок рідин з однаковою щільністю за умов дії на пластину стискальних зусиль. Показано, що в першому випадку наближені значення умов стійкості занижено для несиметричних частот у 1,050 разів, а для симетричних – у 1,075 разів. У випадку мембрани наближені значення занижено для несиметричних частот у 1,251 раз, а для симетричних – у 1,222 рази. У третьому випадку наближені значення занижено для несиметричних частот у 1,002 рази, а для симетричних – у 1,010 разів. Таким чином, для пластини наближені значення умов стійкості з достатньою для практики точністю збігаються з точними, а у разі мембрани для наближених обчислень слід ураховувати більше двох членів ряду. На підставі проведених досліджень і результатів попередніх робіт можна стверджувати, що наближені й точні умови стійкості спільних коливань пластини і двошарової рідини не залежать від наявності вільної поверхні, її відсутності і навіть від наявності пружної пластини на вільній поверхні верхньої рідини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Науменко, Микола, Дмитро Макаренко, Вікторія Гурідова та Дмитро Крутоус. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ВЗАЄМОДІЇ СОШНИКА ПОСІВНОГО КОМПЛЕСУЗ ҐРУНТОМ ЗА УСКЛАДНЕНИХ УМОВ ЙОГО ЕКСПЛУАТАЦІЇ". Математичне моделювання, № 1(44) (1 липня 2021): 55–61. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.1(44)2021.235926.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлена математична модель динамічної взаємодії паралелограмного механізму дисково-анкерного сошника з рельєфом поля. При цьому передбачено, що перешкода, на яку потрапляє опорне колесо сошника, має синусоїдальну поверхню. Розв’язок кінематичних рівнянь дозволяє визначати в будь-який момент часу швидкості та прискорення окремих елементів механізму в залежності від форми профілю перешкоди на поверхні поля та від відносної швидкості сошника.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Maiboroda, Viktor, Nataliia Havrushkevych, Ivanna Slobodianiuk та Kristina Poznjak. "ЗАСТОСУВАННЯ МАГНІТНО-АБРАЗИВНОГО ОБРОБЛЕННЯ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ІНСТРУМЕНТУ БАГАТОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ЙОГО ВЛАСТИВОСТЕЙ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 3(25) (2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2021-3(25)-9-16.

Повний текст джерела

Анотація:

На основі аналізу особливостей процесу експлуатації та подальшого циклу оброблення стоматологічних борфрез багаторазового використання представлено обґрунтування можливості застосування на етапі передстерилізаціного очищення методу магнітно-абразивного оброблення поверхонь робочих частин твердосплавних борів кулеподібної форми. Виконано аналіз стану поверхні та параметрів шорсткості робочих поверхонь борфрез до та після магнітно-абразивного оброблення. Надані рекомендації щодо часу оброблення та діапазонів розмірів різальних кромок борів, що забезпечують збільшення термінів експлуатації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Калахан, Олег. "Електрохімічні закономірності корозійно-механічного руйнування титанових сплавів". Bulletin of Lviv National Agrarian University Agroengineering Research, № 25 (20 грудня 2021): 113–19. http://dx.doi.org/10.31734/agroengineering2021.25.113.

Повний текст джерела

Анотація:

На підставі кореляційних змін на поверхні й електродного потенціалу ідентифіковано характерні ділянки, які відповідають окремим етапам процесу корозійної багатоциклової втоми титанових сплавів різного структурно-фазового стану: руйнування захисних оксидних плівок; пасивація свіжоутворених поверхонь (СУП); утворення мікротріщин та їх розвиток у макротріщину; субкритичний ріст магістральної тріщини та спонтанне руйнування. Утворення захисних оксидних плівок на недеформованих і циклічно деформованих титанових a- і (a+b)-сплавах констатували, усуваючи з їхньої поверхні оксиди і визначаючи зміщення потенціалу та поведінку за зовнішньої поляризації, а також після призупинення оновлення поверхні – за швидкістю зміни електродного потенціалу та струму. З’ясовано, що потенціал СУП титанових сплавів (t = 5 ms) знешляхетнюється та наближається до величини зворотного потенціалу анодної реакції Ті + Н2О = ТіО + 2Н+ + 2 (j0а = –1,31 V), неоднозначно залежить від концентрації Cl–-іонів в діапазоні 0,1–1,5 N розчинів NaCl. Регенерація пасивності сплавів у перші секунди відбувається за лінійним законом із подальшим уповільненням і стабілізацією до 1 h. Регенерація пасивності циклічно деформованих сплавів характеризується етапною зміною і потенціалу, і струму. На перших етапах їхній спад описується прямою лінією в координатах напруга (струм) – логарифм часу експозиції за різних кутових коефіцієнтів. На третьому етапі потенціал СУП досягає значення, що дорівнює потенціалу сплаву до оновлення поверхні. Характер зміни i–t кривих без і за наявності деформацій однаковий, але під дією деформації струм знижується швидше і за час експозиції до 10 s зменшується до стаціонарного значення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Моторний, Л. Т. "Про поверхні узагальненого переносу". Вісник Київського університету. Серія "Фізико-математичні науки", Вип. 2 (2001): 76–80.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Роп’як, Любомир Ярославович, Максим Володимирович Шовкопляс та Василь Степанович Витвицький. "ВИЗНАЧЕННЯ ПРИПУСКІВ НА МЕХАНІЧНУ ОБРОБКУ ДЕТАЛЕЙ З ХРОМОВИМИ ПОКРИТТЯМИ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 2 (22 червня 2021): 117–27. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.2.2021.242339.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз методів визначення припусків на механічну обробку металевих, оксидних та керамічних покриттів, які базуються на міцності покриттів, зміні мікротвердості, забезпечені одержання мінімальної шорсткості обробленої поверхні. Визначення раціональних припусків на механічну обробку деталей з електрохімічними хромовими покриттями є важливою техніко-економічною задачею машинобудування, оскільки занижені значення припусків не гарантують досягнення необхідної точності розмірів та відповідної шорсткості робочої поверхні деталей, призводить до зниження ресурсу роботи виробів, а завищені значення припусків призводять до зростання витрат на механічну обробку. Мета – розроблення інженерної методики визначення припусків на механічну обробку сталевих деталей з хромовими електрохімічними покриттями для забезпечення необхідної точності та шорсткості зовнішніх циліндричних поверхонь. Покриття наносили на циліндричні сталеві зразки у спокійному та проточному електроліті на установці спорядженій автоматизованою системою контролю технологічних параметрів процесу електрохімічного хромування. Досліджено шорсткість поверхонь після алмазного круглого шліфування електрохімічних хромових покриттів нанесених у спокійному та в проточному електролітах. Встановлено, що товщина дефектного шару залежить від способу нанесення електрохімічного хромового покриття. Хромування сталевих деталей у проточному електроліті забезпечує одержання меншої товщини дефектного шару порівняно з хромуванням у спокійному електроліті. Також встановлено, що мінімальний припуск, для одержання поверхонь із мінімальною шорсткістю після алмазного шліфування електрохімічного хромового покриття, залежить від загальної товщини покриття та збільшується із її зростанням. Аналіз результатів розрахунку припусків показав, що припуск на механічну обробку заготовок деталей з хромовим покриттям, нанесеним у спокійному електроліті, є більшим у порівнянні із покриттям, отриманим у проточному електроліті в 2,5 рази. Це обумовлено нерівномірним нанесенням електрохімічного хромового покриття у спокійному електроліті внаслідок ускладнення газовідведення з поверхні покриття у процесі електролізу порівняно із електролізом у проточному електроліті. Вказані недоліки хромування в спокійному електроліті усуваються під час нанесення покриття на циліндричні деталі в проточному електроліті, про що свідчить також, зменшення конусоподібності деталей з покриттями близько в 1,7 раза та глибини дефектного поверхневого шару – 2,6 раза відповідно. Наукова новизна роботи полягає у встановленні товщини дефектного шару для хромових електрохімічних покриттів, нанесених у спокійному та проточному електроліті на циліндричні сталеві деталі, після зняття якого алмазним круглим шліфуванням забезпечується отримання обробленої поверхні з мінімальною шорсткістю. Практична цінність – розроблено інженерну методику розрахунку припусків на механічну обробку (операцію алмазного шліфування) циліндричних сталевих деталей з хромовими електрохімічними покриттями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Kahaniak, Yulian, Ivan Ilkiv та Serhii Havryliuk. "Багатомірна будова букових деревостанів північно-східного мегасхилу Українських Карпат теоретичні аспекти і практичне значення". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 22 (10 червня 2021): 130–40. http://dx.doi.org/10.15421/412111.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідженнями охоплено високоповнотні одновікові високопродуктивні букові деревостани північно-східного мегасхилу Українських Карпат у різному віці. Методом перелікової таксації зібрано первинну інформацію про таксаційну будову букового деревостану. Первинними даними є діаметри та висоти дерев бука, які отримано з урахуванням їхнього зв’язку в динаміці. Математико-статистичний аналіз первинних даних букових деревостанів дав змогу обґрунтувати основні таксаційні параметри для подальшого моделювання їх у динаміці і статиці. Моделлю розподілу діаметрів і висот вибрано рівняння вирівнювальної поверхні типу А. Функція щільності розподілу ймовірностей цієї моделі описується 14 параметрами. Розподіл діаметрів (висот) оцінено середньоарифметичною величиною, стандартним відхиленням, асиметрією та ексцесом, а також шістьма параметрами, які зв'язують зазначені розподіли, дають змогу отримати теоретичну поверхню. За результатами моделювання 14 параметрів вирівнювальної поверхні типу А побудовано двовимірні розподіли частот за діаметром та висотою. Теорію таксаційної будови доповнено розподілами висот з урахуванням зв’язку з діаметрами у динаміці. Поверхні розподілу частот діаметрів і висот описують структуру букових деревостанів Іс-ІІ класів бонітету в діапазоні 10-120 років. Розрахунок запасу деревостану здійснено із застосуванням моделі багатовимірного розподілу, що дає змогу розширити інформаційну основу сортиментації й товаризації. Застосування методу багатовимірного оцінювання розподілу висоти й діаметра в різному віці, у різних лісорослинних умовах дає змогу формалізувати проектування рубок догляду, деталізувати оцінку підземної та асимілятивної частин деревостану.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Talerko, M., Е. Garger та G. Kuzmenko. "Програмний комплекс для оцінки та прогнозування радіаційної ситуацій в Чорнобильській зоні відчуження". Nuclear and Radiation Safety, № 3(47) (16 вересня 2010): 45–49. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2010.3(47).10.

Повний текст джерела

Анотація:

Наведено опис структури та можливостей програмного комплексу, призначеного для оцінок та прогнозування радіаційної ситуації в Чорнобильській зоні відчуження (ЧЗВ). Комплекс дозволяє розраховувати поля концентрації радіонуклідів в приземному повітрі, щільності випадінь на земну поверхню, дози опромінення як при аварійних викидах з радіаційно-небезпечних об’єктів у ЧЗВ, так і у разі підвищеної емісії радіонуклідів з поверхні землі при екстремальних погодних умовах (включаючи вторинний вітровий підйом та лісові пожежі).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Васько, П. Ф. "АПРОКСИМАЦІЯ УНІВЕРСАЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ГІДРОТУРБІН МЕТОДАМИ ІНЖЕНЕРНОЇ ГЕОМЕТРІЇ". Vidnovluvana energetika, № 3(66) (30 вересня 2021): 62–71. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.3(66).62-71.

Повний текст джерела

Анотація:

Апробовано застосування методів інженерної геометрії для апроксимації функціональних двопараметричних залежностей універсальних характеристик гідротурбін, які являють собою сукупність розімкнених та зімкнених ліній на площині, що характеризують результати експериментальних досліджень фізичних моделей турбін. Універсальні характеристики наведені в номенклатурі гідротурбін і слугують вихідною інформацією для вибору параметрів натурних зразків та визначення режимів їх ефективної експлуатації. Вони дозволяють розрахувати діаметр робочого колеса для отримання заданої потужності; номінальне число обертів турбіни; значення ККД і допустимі висоти відсмоктування при всіх напорах і потужностях; відкриття напрямного апарату для будь-якого навантаження турбіни. Проведення багатоваріантних розрахункових досліджень потребує цифрового оброблення вихідної графічної інформації та її подальшого використання. Тому були розглянуті питання апроксимації кривих та поверхні кубічними сплайн-функціями, графічного визначення максімори поверхні та графічного визначення перетину поверхонь. Розроблено методичні положення визначення енергоефективного режиму роботи пропелерних та радіально-осьових гідротурбін при змінних витратах води та частоти обертання. Положення ґрунтуються на застосуванні методів інженерної геометрії для апроксимації універсальної характеристики турбіни у формі поверхні тривимірного геометричного тіла та визначення максімори поверхні, яка характеризує оптимальну функціональну залежність між відкриттям напрямного апарату і частотою обертання, що забезпечує найбільшу енергетичну ефективність процесу перетворення гідроенергетичного потенціалу водотоку в механічну енергію обертового руху турбіни. Запропоновано алгоритм розрахунку коефіцієнтів апроксимаційних кубічних сплайн-функцій універсальної характеристики гідротурбіни для визначення та реалізації законів керування енергоефективними режимами роботи гідроагрегатів при одночасній зміні двох параметрів керування. Алгоритм полягає в апроксимації вихідної універсальної характеристики гідротурбіни на рівномірну сітку параметрів керування з подальшим прямим розрахунком коефіцієнтів сплайн-функцій за рекурентними співвідношеннями. Бібл. 17, рис. 7.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Матєвосова, О. Г., А. В. Коваленко та В. Н. Курашов. "Радіаційні втрати у планарному світловоді зі шорсткою межею поділу діелектричних шарів". Ukrainian Journal of Physics 57, № 3 (30 березня 2012): 304. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe57.3.304.

Повний текст джерела

Анотація:

Розвинуто статистичну модель розсіювання світла шорсткою поверхнею планарного світловода, вільну від наближення слабонаправленого світловода. Досліджено залежність величини втрат від висоти профілю показника заломлення, товщини серцевини світловода та кореляційниххарактеристик розсіюючої поверхні. Проаналізовано відмінності розсіювання TE та TM мод, показано, що двовимірна модель непридатна для кількісних оцінок втрат у випадку TM мод.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Тищенко, А. В., О. Д. Тищенко, О. О. Пілярська, О. М. Димов, Г. М. Куц та Н. М. Гальченко. "Вплив стимуляторів росту на фотосинтетичну діяльність і насіннєву продуктивність люцерни". Аграрні інновації, № 4 (26 березня 2021): 126–35. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2020.4.19.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Дослідження впливу стимуляторів росту й умов зволоження на фотосинтетичну діяльність і насіннєву продуктивність сортів люцерни різних років життя та їх взаємозв’язок. Методи. Польовий, лабораторний, ста- тистичний. Результати. Під час вивчення площі лист- кової поверхні в рік сівби в умовах природного зволо- ження в сорту Зоряна на варіанті контроль ці показники коливаються по фазах: стеблування ‒ 6,48 тис. м2/га, бутонізації ‒ 9,95, масового цвітіння ‒ 16,11, масового плодоутворення ‒ 15,46 тис. м2/га. Застосування сти- муляторів росту сприяє збільшенню асиміляційної поверхні рослин люцерни. Кращі результати отримані по стимуляторах Агростимулін і Гарт у фазу масового цвітіння – 18,37 і 18,76 тис. м2/га. За краплинного зро- шення зберігається така ж закономірність. Найбільша площа асиміляційної поверхні формується у фазу масо- вого цвітіння ‒ 26,45 і 26,47 тис. м2/га. У посівах другого року життя площа листкової поверхні значно збільши- лася в порівнянні з посівами першого року й склала по сорту Зоряна за фазами розвитку: початок бутонізації ‒ 20,27 тис. м2/га, початок цвітіння ‒ 25,49, масове цві- тіння ‒ 35,79 і масове плодоутворення ‒ 28,16 тис. м2/га в умовах природного зволоження (контроль 1). За краплинного зрошення відзначається та ж послідов- ність, але за вищих значень площі асиміляційної поверхні: 32,17; 40,82; 53,61; 45,92 тис. м2/га відпо- відно. Максимальні значення зафіксовані в разі вико- ристання стимуляторів Гарт і Люцис по всіх фазах розвитку (34,31‒34,69; 46,12‒46,74; 61,98‒63,21; 52,80‒54,11 тис. м2/га). Вивчення фотосинтетичного потенціалу показало, що за застосування стимуля- торів росту значення фотосинтетичного потенціалу сприяє зростанню його величини й знаходиться в межах 0,75‒0,78 млн м2×днів/га; 0,47‒0,49 і 2,68‒2,87 млн м2×днів/га в умовах зрошення по фазах розвитку (сорт Зоряна ‒ контроль 1). Без зрошення показники фото- синтетичного потенціалу нижче й складають 0,47‒0,48; 0,29‒0,30 і 1,65‒1,71 млн м2×днів/га відповідно. Кращими варіантами є варіанти з використанням сти- муляторів Гарт і Люцис незалежно від умов зволоження з показниками 0,77‒0,78; 0,49; 2,81‒2,87 млн м2×днів/га (зрошення) та 0,48; 0,30 та 1,70‒1,71 млн м2×днів/га. Максимальний урожай насіння люцерни отримано в разі застосування стимуляторів Гарт і Люцис із коливаннями від 655 до 671 кг/га за зрошення та 472–497 кг/га в умовах природного зволоження. Визначені кореляційні зв’язки між врожайністю насіння люцерни, показниками площі листкової поверхні (r = 0,888‒0,945) і фотосинтетичним потенціалом (r = 0,939‒0,945). Висновки. Результати проведених досліджень дозволили встановити вплив стимуляторів росту на асиміляційну поверхню рослин люцерни, фотосинтетичний потенціал, а також кореля- ційні зв’язки між врожайністю насіння люцерни, показ- никами площі листкової поверхні (r = 0,888‒0,945) і фотосинтетичним потенціалом (r = 0,939‒ 0,945).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

В. Титаренко, Валентина, Едуард П. Штапенко, Євген О. Воронков, Аруна Вангара, Володимир А. Заблудовський, Войцех Колоджейчик, Каріна Капуста та Сергій І. Оковитий. "АДСОРБЦІЯ ИОНОВ МЕТАЛІВ Co, Ni, Cu, Zn НА ФУЛЕРЕНІ C60 І НА ОДНОСТІННІЙ ВУГЛЕЦЕВІЙ НАНОТРУБЦІ C48 ЯК ДІЮЧА СИЛА ЕЛЕКТРООСАДЖЕННЯ КОМПОЗИЦІЙНИХ ПОКРИТТІВ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 1 (30 квітня 2021): 42–54. http://dx.doi.org/10.15421/082108.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено композиційні плівки, осаджені у водних розчинах електролітів, що містять іони металів і частинки вуглецевих наноматеріалів, таких як фулерен C60. Результати дослідження катодних поляризаційних кривих показали збільшення опору переносу заряду. Аналіз фазового складу металевих плівок показав наявність вуглецевих наночастинок (ВНЧ) всередині металевої матриці і значні зміни у кристалічній решітці. З результатів дослідження мікрофотографій слідує, що додавання ВНЧ змінює структуру росту металевих плівок від стовбчатої до мікрошаруватої через пасивацію поверхні. У даній роботі теорія функціонала густини (ТФГ) була використана для розрахунку термохімічних, електронних і структурних властивостей комплексів іонів металів з ВНЧ. Результати розрахунків енергії зв'язку комплексів ВНЧ- Me2+ дозволяють припустити, що адсорбція іонів Co2+, Ni2+, Cu2+ та Zn2+ на поверхні фулерену C60 і одностінної вуглецевої нанотрубки (ОВНТ) C48 можлива і термодинамічно вигідна. Було виявлено, що енергія зв'язку більша у разі адсорбції іона металу на поверхні ОВНТ C48, у порівнянні з адсорбцією на фулерені C60. Оскільки комплекси Cu2+ були найбільш термодинамічно стабільними, енергія зв'язку зростала у такій послідовності Co2+<Zn2+<Ni2+<Cu2+. Результати розрахунків вільної енергії зв'язку показали хорошу кореляцію з шириною забороненої зони, відстанями між іоном металу і поверхнею ВНЧ, дипольними моментами, делокализацією заряду у методі природних орбіталей (МПO) і другим потенціалом іонізації іонів металів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Tuz, V., N. Lebed та I. Lebed. "Гідродинаміка сепараційних пристроїв технологічного обладнання АЕС". Nuclear and Radiation Safety, № 2(62) (10 червня 2014): 22–25. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2014.2(62).05.

Повний текст джерела

Анотація:

Наведено результати експериментального дослідження стійкості плівкової течії та впливу дійсного стану поверхні контакту сепараційних пристроїв на процес змочування. Отримано карту режимів для газорідинних систем на поверхнях сепараційних пристроїв із сітчастим екрануванням. Аналіз результатів показав, що область сталої течії плівки по стінках каналу із сітчастим покриттям значно розширена порівняно з каналами, які мають гладкі стінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Захарчук В.І., Захарчук О.В., Галущак О.О. та Галущак Д.О. "Захарчук В.І., Захарчук О.В.,Галущак Д.О., Галущак О.О." Перспективні технології та прилади, № 18 (30 червня 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2021-18-9.

Повний текст джерела

Анотація:

Відновлення деталей автомобілів та інших машин дозволяє використати їх матеріал, форму і залишкову довговічність, що зменшує потребу запасних частин, праці, енергії та матеріалів, а також сприяє збереженню навколишнього середовища. Дослідженнями встановлено, що 85% деталей машин стають не роботоздатними при зношуваннях поверхонь не більше 0,2-0,3 мм, а собівартість їх відновлення складає 50-60% від ціни нової деталі. Зношені поверхні можуть бути відновлені, як правило, декількома способами. В залежності від величини зношування, матеріалу деталі та її термообробки запропонований метод вибору раціональної технології відновлення зношеної поверхні в залежності від технологічних можливостей виробництва, умов експлуатації, собівартості відновлення, залежності вартості відновлення від довговічності роботи. Оцінка цих чинників виконується послідовно за технологічним, ресурсним та економічним критеріями. Остаточне рішення щодо вибору технології відновлення приймається на конкретному виробництві з врахуванням його технічних та фінансових можливостей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Поверхні"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями