Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Побудова сім'ї.
Статті в журналах з теми "Побудова сім'ї"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-24 статей у журналах для дослідження на тему "Побудова сім'ї".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Nesvidomin, V., S. Pylypaka, and A. Nesvidomina. "CONSTRUCTION OF A FAMILY OF FLAT CURVES ACCORDING TO THE EQUATIONS OF ISOMETRIC GRIDS." Modern problems of modeling 22 (June 16, 2021): 111–17. http://dx.doi.org/10.33842/22195203/2021/22/111/117.
Повний текст джерела
2
Костенко, Т. М. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД СІМЕЙ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ ПО ЗОРУ". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 92–102. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.10.
Повний текст джерелаАнотація:
На становлення особистості з інвалідністю в суспільстві, соціалізацію та інтеграцію головним чином впливають такі чинники, як сім'я, соціальні інститути, в межах яких та чи інша людина виконує свої ролі й функції. Найбільш значимим з них для людей з інвалідністю по зору є сім'я. Сприятливі умови для інтеграції людини з інвалідністю по зору в суспільство, підвищення соціального статусу створює саме сім'я. Мета статті полягає у висвітленні проблеми психологічного супроводу сімей з інвалідністю по зору та обґрунтуванні необхідності побудови психологічної підтримки таких сімей в Україні. В статті використовувались наступні методи: аналіз, порівняння та систематизація науково-методичних, вітчизняних та зарубіжних досліджень із спеціальної психології. В роботі виокремлено основні проблеми сімей осіб з інвалідністю по зору – проблеми одного з подружжя, в якого є порушення зору та спільні проблеми сім'ї. Виділені основні труднощі в парах, які включають партнера з інвалідністю по зору, визначені основні завдання на їх подолання на трьох рівнях: когнітивному – підвищення рівня обізнаності про самого себе і партнера; емоційному – зміна емоційного стану партнерів і формування у них емоційної близькості; поведінковому – формування умінь і навичок, що підвищать ефективність взаємодії партнерів один з одним. Обґрунтовано основні принципи психологічного супроводу сім'ї з інвалідністю по зору та описана орієнтовна програма психологічного супроводу, яка включає: психологічне консультування; психологічну діагностику; психологічну корекцію; психотерапевтичну допомогу; соціально-психологічний тренінг; психологічну профілактику; психологічний патронаж. Проблема психологічного супроводу сімей осіб з інвалідністю по зору в Україні потребує подальших науковопрактичних розвідок. Людина з інвалідністю по зору часто від непоінформованості про можливість отримати необхідну психологічну допомогу та підтримку залишається на одинці зі своїм проблемами. Розроблена програма супроводу таких сімей має бути включена в комплексну систему реабілітації, зокрема, – психологічної реабілітації.
3
Колосова, С. В., та Ю. В. Сирова. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ З РОДИНАМИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, № 6 (24 грудня 2020): 65–73. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-65-73.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто організаційні аспекти взаємодії вихователів закладів дошкільної освіти та сім'ї. Встановлено, що процес взаємодії вихователів з батьками має будуватися на партнерських засадах співпраці. Проаналізовано основні форми співробітництва вихователів з родинами. З’ясовано, що пріоритетними в роботі з батьками є форми, які побудовані на діалозі, передбачають обмін досвідом сімейного виховання, забезпечують становлення всіх учасників (батьків, дітей, вихователів) як суб’єктів педагогічного процесу. Звертається увага на необхідність поєднання традиційних форм роботи з варіативними інноваційними технологіями організації взаємодії вихователів ЗДО з батьками вихованців. Проаналізовано, що до найбільш зручних форм співробітництва вихователів і батьків в умовах адаптивного карантину відносять: мобільний зв’язок; короткі текстові повідомлення; групи в вайбер або телеграм; анкети, створені за допомогою онлайн-ресурсів; сторінки в соціальних мережах; веб-сайт дитячого садка; блог або онлайн щоденник групи. Визначено, що ефективна взаємодія сім'ї та закладу дошкільної освіти, як система регулярних взаємозв’язків вказаних суб’єктів з метою здійснення спільного впливу на розвиток особистості дитини, потребує створення відповідних умов. В контексті проблеми дослідження визначено наступні педагогічні умови співпраці закладу дошкільної освіти з сім'єю: соціально-педагогічна діагностика сім’ї; встановлення партнерських взаємовідносин та інтеграція батьків у освітній процес; використання різноманітних форм роботи закладу дошкільної освіти з сім'єю; систематичне здійснення зв'язку закладу дошкільної освіти з батьками протягом усього року; тематичний самоконтроль вихователями освітньої роботи з батьками.
4
Savchuk, Tetiana. "«Зруйнований мікрокосмос»: сім’я парафіяльного священника в радянській Україні у 1920-1930-х рр." Eminak, № 2(30) (26 червня 2020): 125–34. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2020.2(30).413.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснена спроба мікроісторичного аналізу становища сім’ї парафіяльного сільського священника з Дніпропетровщини Сергія Андрійовича Мізецького в умовах суспільно-політичних трансформацій у радянській Україні в 1920-1930-х рр. Простежено моделі взаємодії між представниками різних поколінь, ступінь впливу радянської модернізації на формування членами сім’ї стратегій побудови життєвої траєкторії. Показано, що відмова від власного «я», свого минулого у родині священника мала поступовий, трагічний і незворотний характер.
5
КАНІШЕВСЬКА, Любов. "ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОГО БАТЬКІВСТВА В СТАРШОКЛАСНИКІВ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 171–82. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-171-182.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито особливості формування готовності до відповідального батьківства старшокласників інтернатних закладів, що зумовлені: 1) специфікою контингенту вихованців (соціальне сирітство, наявність деприваційного синдрому; відсутність можливості засвоєння позитивного соціального досвіду батьків); 2) особливостями організації життєдіяльності вихованців шкіл-інтернатів (вимушена адаптація до великої кількості однолітків; звуження діапазону статевих ролей); 3) урахуванням потенційних можливостей позаурочної діяльності інтернатних закладів; 4) сенситивністю раннього юнацького віку в контексті зазначеної проблеми (вироблення ідеалів жіночності та мужності, зверненість у майбутнє, побудова життєвих планів). Визначено структуру поняття «готовність до відповідального батьківства у старшокласників інтернатних закладів», що включає такі компоненти: когнітивний – знання основ законодавства про сім’ю та шлюб; знання про функції сім’ї; про сутність батьківства; усвідомлення значущості батьківства; знання та вміння з основ репродуктивної культури і сімейної педагогіки; емоційно-ціннісний – цінності, потреби, позитивні мотиваційні установки на створення сім’ї, народження дітей у майбутньому; збагачення емоційної сфери почуттями радості, любові, переживання за інших; поведінково-діяльнісний – вміння гармонійної взаємодії з іншими людьми; потреба у вдосконаленні себе як майбутнього батька/матері; вміння, спрямовані на збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я. Критеріями готовності старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів до відповідального батьківства визначено такі, які відповідають компонентам готовності до відповідального батьківства в зазначеного контингенту учнів, а саме: когнітивний (знання про функції сучасної сім’ї; щодо сутності відповідального батьківства; з основ репродуктивного здоров’я), емоційно-ціннісний (позитивні мотиваційні установки на створення сім’ї, на народження дитини у майбутньому; здатність до емпатії; потреба в спілкуванні та міжособистісній взаємодії), поведінково-діяльнісний (вміння гармонійної взаємодії з іншими людьми; набуття вмінь, спрямованих на зміцнення репродуктивного здоров’я; здатність до самовдосконалення себе як майбутнього батька/матері). Результати дослідження свідчать, що високий рівень готовності до відповідального батьківства виявили 25,8 % старшокласників інтернатних закладів; середній рівень – 34,4 %, низький рівень – 39,8 % . Ключові слова: готовність до відповідального батьківства, старшокласники інтернатних закладів, структура, критерії і показники готовності до відповідального батьківства, особливості формування готовності до відповідального батьківства, педагогічні умови.
6
Udzhmadzhuridze, G. G. "Політична культура студентської молоді ДНУ ім. О. Гончара". Grani 19, № 4 (12 березня 2016): 88–98. http://dx.doi.org/10.15421/1716084.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню політичної культури студентів ДНУ ім. О. Гончара. Автор використовує основні теоретичні положення концепту політичної культури у побудові методико-методологічної моделі дослідження політичної культури студентської молоді. Враховуються особливості перехідного характеру українського суспільства. Політична культура визначається як система інтеріоризованих знань, відчуттів, оцінок індивідів до -політичного. Типологізація політичної культури здійснюється на основі використання шкал: демократія/тоталітаризм, активність/пасивність. Виокремлюються чотири типи політичної культури студентської молоді. Проведене емпіричне дослідження зафіксувало, що 87,3% студентів ДНУ відносяться до пасивно-демократичної політичної культури. Виявлено вплив наступних факторів на формування політичної культури студентів ДНУ: рівень освіти батьків, певне вірування, матеріальне положення сім’ї. Натомість з’ясовано, що політична культура студентів ДНУ не залежить від рідної мови спілкування або країни походження батьків.
7
Omelchenko, Tetiana. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЖИТТЄВИХ ЦІЛЕЙ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ". Психологія: реальність і перспективи, № 13 (26 грудня 2019): 90–96. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.128.
Повний текст джерелаАнотація:
Найактуальнішою проблема становлення суб’єкта саморозвитку стає в юнацькому віці, коли вирішуються найбільш важливі завдання розвитку особистості: інтеграція і побудова цілісного образу Я, досягнення самоідентичності, особистісне, соціальне і професійне самовизначення. Стаття присвячена визначенню особливості юнацького віку особистості та категорії «студентства» як особливої соціокультурної спільноти. Метою є експериментально дослідити самооцінку реалізації життєвих цілей студентів-психологів. Саморозвиток студентів-психологів є інтегральним психологічним новоутворенням, яке характеризує міру підготовленості особистості до діяльності. Становлення сучасного фахівця можливе тільки за умови єдності розширення професійних знань, вдосконалення вмінь та постійного особистісного зростання. Фах психолога особливий тим, що у ньому рівень професіоналізму пов’язаний з особистісною неординарністю спеціаліста. Діагностичний інструментарій включає основні сфери розвитку особистості, пов’язані з новоутвореннями юнацького віку – вибір професії та кар’єра, створення сім’ї, людські взаємини. Констатовано переважання низького та нижче середнього рівня готовності студентів до постановки стратегічних життєвих цілей з професійного самовизначення, з вибору шлюбного партнера та визначення власної життєвої позиції.
8
Лаврі-Гончарова, Оксана. "СІМ’Я VS ДЕРЖАВА: ДОНОСИ В СИСТЕМІ ЦІННОСТЕЙ РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 1930-Х РОКІВ". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, № 8 (13 липня 2021): 125–32. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Суспільне життя у СРСР упродовж 1930-х років супроводжувалося постійними новаціями та експериментами, які радянська влада реалізовувала в рамках політики побудови «нового суспільства». Фор- сована індустріалізація, виконання п’ятирічних планів, суцільна колективізація і Голодомор 1932–1933 рр. як їх результат призводили до нагнітання істерії, посилення страху, викривлення адекватного сприйняття реальності. Це допомагало комуністичній партії міцно утримувати владу, паралельно здійснюючи хвилеподібні чистки. Доноси у цій новій системі цінностей вважалися сумлінним учинком, обов’язком кожного свідомого громадянина перед державою. Вивчаючи низку досліджень із психології та етики, авторка зробила аналіз того, як у масах пропагувалося виказування за заміну ідеалів та як влада руйнувала сімейні зв'язки та формувала нове суспільство. У статті робиться наголос на ролі доносів у суспільстві та сім’ї. Правдивість, сумління та інакомислення в СРСР розглядалися як щось невірне, неприроднє.
9
Комісаренко, В. Д. "захист особистих немайнових прав батьків та дітей: досвід Польщі". Ірпінський юридичний часопис, № 2(4) (6 квітня 2021): 261–69. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.2(4).2020.261-269.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена питанням дослідження законодавчого регулювання та практики здійснення і захисту особистих немайнових прав батьків та дітей у Польщі. Питання взаємних прав та обов’язків батьків та дітей у сучасній Польщі врегульовані положеннями Кодексу сім’ї та опіки (Kodeks rodzinny i opiekuńcz). Наголошено, що збереження тривалих та міцних сімейних відносин сприяє передачі національної свідомості від покоління до покоління, та впливають на завершення формування політичної нації, збереження сім’ї як соціального інституту, зміцнення взаємної поваги між поколіннями. Здійснення немайнових прав батьків і дітей у частині взаємного спілкування, виховного впливу батьків та державних інституцій гарантує збереження самобутності та національної ідентичності шляхом передачі відповідних цінностей та звичаїв. Питання особистих немайнових прав батьків та дітей визначаються у Польщі на рівні норм, що детермінують зміст «батьківської влади». Із позицій правової ідеології польське законодавство демонструє органічний взаємозв’язок сучасного правового регулювання з традиційним підходом до побудови взаємних відносин у родині. Держава бере активну участь у здійсненні та захисті особистих немайнових прав батьків і дітей через різноманітні допоміжні інституції, такі як судовий куратор, сімейний асистент, установи соціально-психологічної допомоги. Також вартий уваги у сенсі перейняття польський досвід діяльності опікунського суду, функцію якого виконує суддя загального суду (районної ланки). Згадані інституції та діяльність суду створюють ефективний механізм правового впливу на процес здійснення та захисту особистих немайнових прав батьків та дітей, на якому варто акцентувати увагу.
10
Lytvynenko, Svitlana, та Vadim Yamnitsky. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З БАТЬКАМИ В ПСИХОТЕРАПІЇ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ". Психологія: реальність і перспективи, № 13 (26 грудня 2019): 69–75. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.125.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено обґрунтування особливостей психотерапії з дітьми та підлітками, оскільки такий напрям психологічної допомоги відрізняється від психотерапії з дорослими більш складною структурою психотерапевтичної ситуації, що зумовлює й більш складну систему відносин в цій ситуації. Передусім діти і підлітки, як пацієнти психотерапії, характеризуються залежністю від батьків та впливу на них найближчого оточення, а тому дитячий психотерапевт в роботі формує подвійні терапевтичні відносини та робочий альянс.
У роботі з батьками психолог звертається до розуміння особливостей та оцінки можливостей залучення батьків до участі в психотерапії й визначення стилю роботи з ними. Батьки потребують емпатійної підтримки психолога в подоланні опору щодо звернення про допомогу; а також допомоги в розумінні психологічних особливостей та вікових криз у розвитку дітей та підлітків; розумінні особливостей процесу та результатів терапії. В ході терапевтичної роботи важливим є з’ясування ролі сім’ї в розвитку порушень у дитини, а також впливу проблем та порушень у розвитку дитини на її сім’ю. Доведено, що при плануванні, організації і проведенні психотерапевтичної роботи з дітьми та підлітками слід враховувати чинники, що зумовлюють опір сім’ї та батьків на початку та в ході процесу психотерапії. Зневаження або ігнорування дитячими психотерапевтами/ психологами урахування опору сім’ї та батьків пацієнтів, може призвести до зниження ефективності терапевтичного процесу і редукції вже досягнутих позитивних результатів, передчасного припинення чи переривання психотерапії. Важливою опорою в побудові терапевтичного альянсу з сім’єю є зосередження уваги на здорових та позитивних аспектах досвіду взаємодії дитини і батьків як головного ресурсу для розвитку та змін у ході терапевтичного процесу.
Виявлено, що ситуація приналежності батьків як обов’язкового елемента дитячої психотерапії створює труднощі в пошуках компромісу в дотриманні етичних принципів професійної діяльності щодо інформування і водночас збереження конфіденційності в роботі з дітьми і підлітками.
11
НАДИЧ, Віолетта, та Антоніна ГРИСЬ. "ОСОБЛИВОСТІ УЯВЛЕНЬ ПРО РОЛЬОВІ СТОСУНКИ МІЖ ПОДРУЖЖЯМ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ СВІТОГЛЯДНИХ ОРІЄНТИРІВ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 89–100. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено розгляд актуальної для сімейної психології проблеми – рольові уявлення у сучасному подружжі. Метою статті є висвітлення результатів дослідження впливу типу світогляду на рольові уявлення, сімейні цінності, рольові очікування та домагання, що характерні для подружжя з релігійним та матеріалістичним типами світогляду. Стаття присвячена аналізу психологічних чинників, що визначають задоволеність подружжя шлюбними стосунками. Розкрито сучасні підходи до понять «сім’я» та «шлюб» у вітчизняній та зарубіжній літературі. Представлено аналіз сучасних наукових уявлень про рольові очікування та домагання подружжя, обґрунтування особистісних чинників, що пов’язані із певним типом світогляду. Висвітлено результати вивчення взаємозв’язку рольових очікувань і домагань подружжя залежно від типу світогляду. Обгрунтовано психодіагностичний інструментарій, що дав змогу вивчити рольові очікування і домагання, задоволеність шлюбом партнерів. Виявлено, що для сімей з матеріалістичном світоглядом найбільш важливі сімейні цінності: «Здоров’я» і «Цікава робота», «Саморозвиток», «Матеріально забезпечене життя». Для релігійного подружжя – «Здоров’я», «Любов», «Щасливе сімейне життя», ІІ місце – цінності «Розвиток», «Цікава робота». Виявлено, що для чоловіків найбільш важливі сімейні цінності: батьківсько-виховна, соціальна активність, зовнішня привабливість; для жінок найбільш значущі такі цінності: зовнішня привабливість, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність. Виявлено взаємозв’язки між типом свіотгляду і узгодженістю сімейних цінностей, рольовою адекватністю, рольовими очікуваннями і домаганнями подружжя, сімейними ролями. У контексті представлених матеріалів авторами викладено емпіричне узагальнення результатів дослідження психологічних предиктів характеру сімейних стосунків, притаманих сучасним Українським подружнім парам. Відзначається успадкування уявлень про сім’ю та сімейні стосунки, що змушують дотримуватися стереотипів у створенні «традиційної» сім’ї. Наголошується, що сучасна сім’я прагне до варіативності різних способів побудови рольової структури сім’ї. Дослідження відкриває перспективи вивчення проблем, пов’язаних із задоволенням різних факторів, що впливають на взаємини між подружжям та іншими членами сім’ї, а також систематизовано практичні рекомендації психологам щодо ефективності роботи із рольовими уявленнями у подружній парі.
12
Radchuk, Halyna. "КУЛЬТУРНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У КОНТЕКСТІ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ". HUMANITARIUM 42, № 1 (14 листопада 2019): 146–54. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-146-154.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано концептуальні засади культурно-психологічного підходу в сімейному вихованні. Виокремлено три основних підходи до визначення культури: ціннісний (аксіологічний), діяльнісний та особистісний. Визначено, що культурний розвиток досить часто розглядається з точки зору розвитку діяльності, що приводить до редукування цілісного становлення особистості дитини, до розвитку виключно інтелектуальних структур. Зауважено, що в поясненні місця людини в культурі як і раніше використовується об’єктний підхід, у відповідності з яким культура надбудовується над людиною, а не проявляється у її власному бутті та життєтворчості. Доведено, що культура – це середовище, яке вирощує і живить розвиток особистості, а культурно-психологічний підхід у сфері сімейного виховання передбачає розвиток дитини як особистості, індивідуальності й активного суб’єкта діяльності та може бути реалізований лише на основі побудови діалогічної стратегії діяльності дорослого. Обґрунтовано освітній діалог, як культурно доцільну форму навчання, спрямовану на перетворення внутрішнього, духовного досвіду батьків і майбутніх батьків та набуття нового в царині сімейного виховання, а також розвитку діалогу як необхідної умови розгортання особистісного потенціалу дитини у сім’ї. Розроблено освітню програму, в якій діалог виконує двоєдине завдання: 1) як умова становлення повноцінної особистості дитини в сім’ї; 2) як ефективна форма навчання батьків інноваційним підходам у сфері сімейного виховання. Визначено методичні особливості та структуру освітньої програми у формі освітнього діалогу. Наведено результати апробації цієї програми у просвітницькій роботі з батьками і майбутніми батьками, що переконливо засвідчують її ефективність.
13
Mykhaylyshyn, Galyna, та Myroslava Dovga. "Соціальне проектування як один із прогресивних засобів подолання проблем молодих сімей у Івано-Франківській області". Освітній простір України 17 (22 листопада 2019): 139–46. http://dx.doi.org/10.15330/esu.1.139-146.
Повний текст джерелаАнотація:
В процесі суспільних змін відбулося погіршення соціокультурних умов життєдіяльності різних категорій осіб (в нашому випадку молодих сімей), що спричинило низку невирішених соціальних проблем. Адже, однією із важливих проблем є низький рівень правових знань молодих людей, що проявляються у неготовності до побудови та спільного сімейного життя. Тому робота з молодими сім’ями має бути спрямована на аналіз, прогноз та надання правової допомоги шляхом навчання, інформування та консультування з питань прав, обов’язків та відповідальності членів молодих сімей у різних видах діяльності, знайомство з пільгами, законодавчими і нормативними документами тощо. Саме така діяльність сприятиме зміцненню статусу молодої сім’ї, підвищить її соціальну значущість у суспільстві, що позитивно позначиться на підвищенні народжуваності та добробуту молодих сімей і зменшення кількості розлучених молодих сімей (413 молодих сімей із 590 сімей загалом за статистичними даними Головного територіального управління Юстиції в Івано-Франківській області управління державної реєстрації відділу РАЦСу у 2018 р.). Для вирішення низки проблем молодих сімей, які виникли в результаті цих змін нами розкрито суть та особливості соціального проектування, проаналізовано та показано важливість соціального проекту для подолання проблем молодих сімей на основі чітко зазначених статистичних даних з відділу РАЦСу Івано-Франківської області. Розглянуто різні концептуальні положення поняття соціального проектування та соціального проекту і запропоновано їх авторські визначення. Також розроблено соціальний проект для подолання проблем молодих сімей у Івано-Франківській області шляхом створення Мобільної групи з надання соціально-правової та психологічної допомоги молодій сім’ї.
14
ГОНЧАРУК, Ольга. "ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДУХОВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Acta Paedagogica Volynienses 2, № 1 (14 квітня 2022): 37–43. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.6.
Повний текст джерелаАнотація:
На сучасному етапі побудови українського суспільства надзвичайно актуальною є проблема формування духовності особистості. Духовність, представляючи внутрішній стан людини, що визначає і скеровує її життєдіяльність, формується протягом усього життя. Сприятливим для формування основ духовності є молодший шкільний вік. Системна спільна діяльність школи та сім’ї є важливим чинником формування основ духовності дитини молодшого шкільного віку. Провідне місце в системі формування духовності молодшого школяра посідає дозвіллєва діяльність. Метою статті є сутнісно-процесуальний аналіз формування основ духовності учнів початкової школи в процесі реалізації їх дозвілля. Для досягнення поставленої мети використано методи: аналізу та синтезу для розкриття сутнісних ознак духовності та особливостей її формування в молодшому шкільному віці, узагальнення, систематизації, абстрагування для визначення можливостей використання народних звичаїв, традицій та обрядів у формуванні основ духовності дітей. Спираючись на наукові психолого-педагогічні дослідження та педагогічний досвід, автором статті викладено основні положення формування основ духовності в молодших школярів з урахуванням вікових та психологічних особливостей. Наголошено, що дитяча дозвіллєва діяльність має бути педагогічно організованою, сприяти фізичній, емоційній, розумовій, соціальній активності; долучати дитину до соціальної взаємодії; формувати морально-етичні цінності і розвивати внутрішній світ (духовність) дитини; сприяти розвитку когнітивних процесів та інтересу до пізнання людини, природи, історії, звичаїв і традицій народу; формувати традиції класу, школи, родини. Розкрито можливості дозвіллєвої діяльності для формування «доброго серця» як одного зі складників внутрішнього світу особистості, використовуючи народний та християнський календарі. Наголошено на необхідності активізації спільної діяльності початкової школи та сім’ї з формування особистості дитини загалом і її внутрішнього духовного світу зокрема.
15
КОБРІЙ, Ольга, та Оксана ЯЦІВ. "ФІЛОСОФСЬКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ". Human Studies Series of Pedagogy, № 45 (9 грудня 2021): 43–51. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито основні філософсько-психологічні засади розвитку проблеми формування педагогічного світогляду майбутнього вчителя, які акцентують на визнанні процесу гуманізації свідомості людини за основу становлення її ціннісних орієнтацій, розширенні її духовного світу, забезпеченні зв’язку з народністю і національними традиціями. На основі аналізу сучасного змісту вищої освіти, який відповідає соціальному замовленню і європейським стандартам, особистісно орієнтованому підходу до навчання й виховання студентів, охарактеризовано зміни щодо якісної побудови цього змісту, які дозволяють втілювати основні орієнтири педагогічної підготовки майбутнього фахівця, що обов’язково позначаться на формуванні його педагогічної свідомості, відстоюванні власних поглядів і переконань, самостійності прийнятих рішень. Обгрунтовано тенденції розвитку цієї проблеми (якісної побудови цього процесу, цілісного підходу до вивчення педагогічних явищ і процесів, засвоєння моральності через перехід до ідеалістичної християнської системи цінностей, визнання пріоритету моралі, необхідності практикування моральних чеснот), які стосуються також позитивної мотивації гуманізації змісту педагогічної освіти, його особистісної зорієнтованості та характеристики гуманізації як самогуманізації. Саме педагогічний світогляд кожного студента допомагає створенню умов для самоактуалізації (повного використання здібностей, можливостей, талантів особистості, здатності бути вільним) та самореалізації студентів як майбутніх фахівців. Філософсько-психологічні засади розвитку проблеми формування педагогічного світогляду майбутнього вчителя, які дозволяють втілювати основні орієнтири його педагогічної підготовки, акцентують на визнанні процесу гуманізації свідомості людини за основу становлення її ціннісних орієнтацій, розширенні її духовного світу, забезпеченні її зв’язку з народністю і національними традиціями тощо. Доведено, що вони складаються в її свідомості завдяки виявленим особливостям духовного становлення дитини в умовах родини, накопиченню духовного потенціалу молодих людей та усвідомленню дорослими християнських засад їхнього виховання. Миролюбна свідомість людей (коли вони на власному досвіді переконуються в суттєвих перевагах примирення, миролюбності, рівноцінності людей, прощення) є виявленням їхньої свободи, прав на власну культуру. Усвідомлення християнських засад виховання є основою духовного відродження суспільства і всіх освітніх закладів, родини, гуманізації кожної особистості, а соціальна справедливість і суспільна любов – головними цінностями, на яких ґрунтується перебудова суспільства та виховання дитини в сім’ї, і соціальний мир можливий лише за умови внутрішньої єдності суспільства.
16
МИЦА, ЮРІЙ. "Просторова власність: законодавство і доктрина". Право України, № 2021/05 (2021): 103. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-05-103.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу конструкції просторової (поверхової) власності, яка передбачає допущення існування речових прав на окремі приміщення в будівлях у співвідношенні таких прав із правом на будівлю загалом. Метою статті є визначення оптимальної моделі просторової власності для цивільного права України, що має істотне значення з огляду на соціальну важливість цього питання при недостатньому його розробленні у вітчизняній цивілістичній доктрині. Автор простежує соціально-економічні передумови формування конструкції просторової власності, висвітлює моделі її побудови у країнах романо-германської правової сім’ї. У вказаному загальному контексті простежується історія виникнення та розвитку поверхової власності у вітчизняному правопорядку, а також аналізується поточний стан чинного законодавства з окресленого питання. Автор доходить висновку про необхідність істотного реформування інституту просторової власності в цивільному праві України. Вихідною ідеєю при цьому повинно стати запровадження можливості існування трьох альтернативних моделей організації просторової власності: прийнятої у вітчизняному праві романської моделі (з її одночасним удосконаленням), кооперативної моделі та південно-німецької моделі права спільної власності на увесь будинок загалом. При цьому власникам квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку має бути надана можливість самостійно обирати ту модель організації відносин власності, яку вони бажають запровадити для себе. Однак в одному будинку має існувати лише одна така модель.
17
Підвальна, О. Г., та С. І. Богуславська. "ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ІНДУСТРІЄЮ ТУРИЗМУ В РЕГІОНІ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 48–52. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розвиток регіонального туризму розглядається як соціально-економічний феномен єдиної, цілісної соціально-економічної системи, де економіка і соціологія є її основними підсистемами. Під час дослідження організаційно-економічного механізму управління індустрією туризму в регіонах застосовано системний підхід. Визначено, що організаційно-економічні процеси в туристичній індустрії в регіонах є рухом елементів соціальної системи, її підсистем, будь-якого соціального об'єкта та здійснюються під дією внутрішніх і зовнішніх умов; на побудову організаційно-економічного механізму управління в туристичній індустрії регіону впливають соціальні зміни в динаміці. Кожен організаційно-економічний механізм у туристичній індустрії регіону складається з декількох стадій, що розрізняються за змістом і механізмами, способами взаємозв'язку компонентів, що визначає його напрям і темпи на даній стадії. Означено характерні риси організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону, які дають змогу вважати його ядром, центральним моментом соціокультурної ситуації в регіоні. У теоретичному аспекті якісні зміни, вироблені організаційно-економічними процесами в туристичній індустрії регіону, розмежовано на горизонтальні і вертикальні рівні. На підставі розглянутої методології організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону сформовано визначення організаційно-економічних процесів у туризмі та розглянуто систему чинників впливу організаційно-економічних процесів (соціальної системи) на розвиток туристичної індустрії і туристичної галузі регіону в цілому. Обґрунтовуючи туризм як категорію соціальну та масовості, визначено основні численні чинники, вплив яких може визначати рівень туристичного попиту: загальноекономічні (добробут суспільства і збільшення вільного часу); соціально-демографічні (вікова структура, структура сім’ї, рівень доходів та освіти населення, співвідношення міського і сільського населення); чинники культурного і суспільно-психологічного характеру.
18
Shulga, Anastasia, та Natalia Surina. "Соціальний захист дитинства в Україні: нормативно-правове забезпечення та сучасний стан (на прикладі Миколаївської області)". Public Administration and Regional Development, № 8 (30 червня 2020): 618–53. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.08.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано нормативно-правове забезпечення соціального захисту дитинства в Україні, окреслено сучасний його стан (на прикладі Миколаївської області), виявлено існуючі проблеми у досліджуваній сфері та запропоновано способи їх вирішення. На початку статті визначено сутність поняття «соціальний захист» та «соціальний захист дитинства», наведено різні точки зору вчених на тлумачення цих двох термінів. Основна частина статті присвячена характеристиці становлення системи соціального захисту дитинства та її нормативно-правового забезпечення. Встановлено, що за роки незалежності України у вирішенні питань соціального захисту дітей ратифіковано низку міжнародних нормативно-правових актів, прийнято векторні вітчизняні закони та інші правові документи, вивчається та застосовується кращий іноземний досвід розвинутих країн світу в побудові сучасної національної системи охорони дитинства тощо. Також вжито суттєвих заходів щодо запровадження в країні проактивної соціальної політики стосовно родин, які виховують дітей. При цьому з’ясовано, що наразі вітчизняна система соціального захисту дітей не відповідає всім потребам населення країни та повною мірою не виконує взяті на себе зобов’язання, спрямовані на забезпечення соціально-правових гарантій прав дітей. Проаналізовано систему закладів інституційного догляду та виховання дітей, а також досліджено розподіл дітей за віком, за терміном перебування у закладах по їх догляду в Миколаївській області тощо. Встановлено, що деінституціалізація має на меті запровадження змін у системі захисту дитинства, орієнтованих передусім на збереження та підтримку сім’ї, якнайкраще забезпечення прав та інтересів дітей. Така політика є умовою для проведення реформ, які спрямовані на зменшення рівня сирітства в країні. У підсумку зазначено, що комплексна реалізація запропонованих у статті заходів сприятиме вирішенню існуючих проблем у вітчизняній системі соціального захисту дитинства, координації і спрямуванню дій усіх суб’єктів соціальної роботи на раннє виявлення сімейного неблагополуччя, надання родинам із дітьми комплексної підтримки і допомоги в подоланні складних життєвих обставин.
19
Петровська, І. Р. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МІСТЯН І СЕЛЯН". Problems of Modern Psychology, № 2 (16 лютого 2021): 215–21. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-23.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу психологічних чинників становлення громадянської ідентичності містян і селян. В емпіричному дослідженні взяло участь 350 осіб віком 30-50 років, з них 192 осіб, що народилися і проживають у містах, та 158 осіб, які народилися і проживають у сільській місцевості. Проведений порівняльний аналіз факторних оцінок чинників становлення громадянської ідентичності осіб із різним місцем проживання виявив статистично значущі відмінності, а саме що жителі сільської місцевості в порівнянні з жителями міст мають вищі факторні оцінки за «Соціальною інтегрованістю» і «Просоціальною спрямованістю», і нижчі – за «Суб’єктністю» та «Задоволеністю потреб у державі». Це пояснюється особливістю соціалізації жителів сільської місцевості, а саме вираженою орієнтованістю на єдність з іншими, підтримку тісних зв’язків, традиції колективізму, конформності, взаємопідтримки і взаємодопомоги, а також більшою схильністю до екстернальності та патерналізму. Здебільшого негативні уявлення селян про забезпечення державою умов для їхньої самореалізації та підтримання ефективної життєдіяльності (фрустрація потреб фізичного та соціального існування в державі) негативно впливають на сприйняття держави та себе як громадянина цієї держави і може ускладнювати формування стійкої позитивної громадянської ідентичності. Регресійні моделі, побудовані окремо для селян і містян, дозволяють стверджувати про наявність відмінностей у відносних вкладах незалежних змінних у прогнозуванні інтегрального показника громадянської ідентичності. Для жителів сільської місцевості найбільш значущими психологічними чинниками у становленні громадянської ідентичності є «Задоволеність потреб фізичного та соціального існування у державі», «Колективістські цінності батьківської сім’ї», «Соціальна інтегрованість» та «Соціоцентричні ціннісні орієнтації», тоді як для містян найбільш значущими психологічними чинниками є «Просоціальна спрямованість», «Суб’єктність особистості» і «Задоволеність потреб особи у державі».
20
Гаврилюк, В. О. "ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 2 (40) (4 лютого 2021): 85–93. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-40-2-85-93.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про соціальний захист працівників державної служби. Мета статті полягає у з'ясуванні переваг та недоліків сучасного правового регулювання соціального захисту працівників публічної служби. Було виявлено, що соціальний захист працівників публічної служби різниться залежно від категорії таких працівників та напряму діяльності органу публічної служби. У роботі висвітлено необхідність поліпшення соціального захисту працівників державної служби шляхом створення загальних та єдиних норм закону щодо принципів та критеріїв забезпечення такого захисту. Визначені у роботі переваги та недоліки сучасного правового регулювання соціального захисту працівників публічної служби можуть слугувати основою для побудови національної стратегії щодо вдосконалення законодавства та роботи виконавчих органів України з даного питання.
Автором визначено, що до працівників публічної служби зараховуються особи, що перебувають у трудових відносинах із державою в особі державних органів, так й з територіальною громадою. Їх спільною ознакою є наявність владних повноважень, що й не дозволяє включити до переліку працівників державних та комунальних організацій, установ, а також й проведення діяльності щодо виконання державних завдань та надання послуг усьому суспільству, що відрізняє їх від приватних компаній. До переваг соціального захисту працівників публічної служби можливо віднести: спеціалізованість, відповідність сучасній економічній ситуації, забезпеченість. Щодо спеціалізованості, то найбільш яскраво це проявляється у соціальному захисті правоохоронних органів, кожен із яких має різний напрям діяльності. Гарантується стабільність рівня матеріальної допомоги та соціального забезпечення для прокурора та членів його сім’ї, щоб соціальний ризик настання пенсійного віку не мав негативних наслідків. Разом з тим, положення щодо медичної безоплатної допомоги лише за тим місцем, де перебував прокурор на обліку під час служби є спірним, адже не враховує можливості переїзду. Ще однією перевагою соціального захисту працівників публічної служби можливо вважати його відповідність економічній ситуації.
Ключові слова: соціальне законодавство, соціальний захист, публічна служба, працівник публічної служби, державна служба.
21
N.V., Tsumarieva. "THE PROBLEM OF THE REVERSIBILITY, CORRECTION AND COMPENSATION OF EMOTIONAL DEPRIVATION EFFECTS OF JUNIOR SCHOOL AGED CHILDREN." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 2 (June 8, 2021): 109–17. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-2-13.
Повний текст джерелаАнотація:
The article is devoted to the observation of the overcoming methods of the effects of junior school aged children emotional deprivation.Purpose: to carry the theoretical analysis of the reversibility problem, correction and compensation of the emotional deprivation effects out in the concept of modern investigations and to suggest the own model of overcoming it in junior school aged children.Methods. The learning and the analysis of the emotional deprivation and its effects in children-orphans and in lained parental care children literature; the generalization and systematization of researches devoted to the children emotional deprivation correction; modeling for the construction of the program of overcoming the emotional deprivation effects in junior school aged children in the adoptive family conditions.Results. Due to the theoretical research data it is stated the presence of negative affect of emotional deprivation on children. It is established that the result of emotional deprivation is the complex of defections in physical, psychico, behavioring and social spheres.It is discovered that emotional deprivation effects appear in changing of limbic and endocrine systems, emotional, adaptive, behaviouring and cognitive disorders, psychosomatic diseases and even in deep psycho disorders.It is noticed that the emphasis difficulty of emotional deprivation results is due to the fact that different types of deprivation at once affect on children in the conditions of institutional establishments.It is noted that due to the same deprivation conditions we can observe absolutely different effects in children and the deepness of deprivation damages depends on the duration of child’s being in emotional deprivation situation.It is generalized that with the reversibility aim correction and compensation of emotional deprivation effects may be used readaptation, studying, resocialization, psychological correction, reabilitation, psychotherapy, psychological support. It is made and it is probed in the model of psychological support to the adoptive family with the aim of overcoming emotional deprivation effects in junior school aged children.Conclusions. The psychological support of adoptive families which is realized in the shape of specially organized events (diagnostics, education, correction, development, consulting) is one of the effective instruments of emotional deprivation effects correction in children.Key words: emotional deprivation, reversibility, compensation, correction the model of psychological support, junior school aged children, adoptive family. Статтю присвяченооглядуметодів подолання наслідків емоційної депривації у дітей молодшого шкільного віку.Мета. Здійснититеоретичний аналіз проблеми оберненості, корекції та компенсації наслідків емоційної депривації в руслі сучасних досліджень та запропонувати власну модель її подолання у дітей молодшого шкільного віку.Методи. Вивчення та аналіз літератури з проблеми емоційної депривації та її наслідків у дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки; узагальнення та систематизація наукових досліджень, присвячених корекції емоційної депривації у дітей; моделювання для побудови програми подолання наслідків емоційної депривації у дітей молодшого шкільного віку в умовах прийомної сім’ї.Результати. За даними теоретичного дослідження констатовано наявність негативного впливу емоційної депривації на дітей. Установлено, що результатами емоційної депривації є комплекс порушень у фізичній, психічній, поведінковій та соціальній сферах. Виявлено, що наслідки емоційної депривації проявляються у змінах лімбічної та ендокринної систем, емоційних, поведінкових, адаптаційних, когнітивних порушеннях, психосоматичних захворюваннях і навіть у глибоких пси-хічних розладах.Зауважено, що складність виділення наслідків емоційної депривації зумовлена тим фактом, що на дітей в умовах інституціональних закладів діють одразу декілька типів депривації.Відзначено, що за одних і тих самих деприваційних умов у дітей можуть спостерігатися абсолютно різні наслідки, а глибина деприваційних уражень залежить від тривалості перебування дитини в ситуації емоційної депривації.Узагальнено, що з метою оберненості, корекції та компенсації наслідків емоційної депривації можуть застосовуватися реадаптація, навчання, ресоціалізація, психологічна корекція, супровід, реабілітація, психотерапія.Розроблено та апробовано модель програми психологічного супроводу прийомної сім’ї з метою подолання наслідків емоційної депривації у дітей молодшого шкільного віку.Висновки. Психологічний супровід прийомних сімей, реалізований у формі спеціально організованих заходів (діагностика, просвіта, корекція, розвиток, консультування), є одним з ефективних інстру-ментів корекції наслідків емоційної депривації у дітей.Ключові слова: емоційна депривація,оберненість, компенсація, корекція, модель психологічного супроводу, діти молодшого шкільного віку, прийомна сім’я.
22
A.I., Krailyuk, and Ponomareva V.K. "THE RELATIONSHIP OF PARENTAL EMPATHY WITH THE PECULIARITIES OF RAISING PRESCHOOL CHILDREN." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (December 1, 2021): 40–47. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-5.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. The article is devoted to the study of parental empathy and the identification of the relationship between this phenomenon and the peculiarities of raising children at the age period from 3 to 6 years. The article considers the essence and mechanisms of empathy phenomenon. It was found that the phenomenon of empathy has been studied by many scientists from different angles, creating their own concepts of understanding this phenomenon and its mechanisms, while emphasizing its importance. The phenomenon of empathy was considered as an emotional sensitivity to another, as a perception of the inner world of another person, as a penetration into the individual identity of the object of communication without losing understanding of oneself. The main mechanisms of empathy included decentralization, interpretation, emotional contagion, and identification. The role of parental empathy in relationships and interactions with the child that affect the child's development was demonstrated.Methods. An empirical study was organized and conducted based on a sample of 65 mothers and fathers aged 25 to 44 living in Ukraine who have their first or only child aged 3 to 6. Three psychodiagnostic methods were used to implement the study, namely: questionnaire of emotional empathy by A. Megrabyan and N. Epstein (1975), adapted by Yu.M. Orlov and Yu.N. Emelyanov; multifactor questionnaire by M. Davis (1980), adapted by T. Karyagina, N. Budagovskaya and S. Dubrovskaya (2013); questionnaire of emotional relations in the family by O. Zakharova (1996). Psychometric verification of the reliability and representativeness of the selected methods for empirical research was conducted.Results. The level of parents’ empathy and peculiarities of interaction with the child were determined, correlation analysis with interpretation of the obtained results was carried out. It has been proven that the higher the level of emotional empathy in parents, the higher the level of emotional intimacy with the child.Conclusions. It was found that parental emapthy is a necessary condition for positive emotional and educational interaction with the child, which has a significant impact on the child's development, communication and building relationships with other people in the future.Key words: empathy, parents, family upbringing, children, correlation, relationships. Мета. Мета статті –дослідити емпатію батьків та виявити зв’язок між даною властивістю та особливос-тями виховання дітей віком від 3 до 6 років. У статті розглянуто питання сутності та механізмів феноменів емпатії. З’ясовано, що феномен емпатії досліджувало багато вчених з різних боків, створюючи власні концепції розуміння даного феномену та його механізмів, при цьому підкреслюючи його важливість. Феномен емпатії розглянуто як емоційну чуйність до іншого, як сприйняття внутрішнього світу іншої людини, як проникнення в індивідуальну своєрідність особистості об’єкта спілкування без втрати розуміння самого себе. До основних механізмів емпатії віднесено децентрацію, інтерпретацію, емоційне зараження та ідентифікацію. Розглянуто роль емпатії батьків у стосунках та взаємодії з дитиною, які впливають на розвиток дитини.Організовано та проведено емпіричне дослідження, яке базувалось на вибірці з 65-ти матерів та батьків віком від 25 до 44 років, які проживають в Україні та мають першу або єдину дитину віком від 3 до 6 років. Методи. Для реалізації дослідження було використано три психодіагностичні методики, а саме: опитувальник емоційної емпатії А. Меграбяна та Н. Епштейна, 1975 р., в адаптації Ю.М. Орлова та Ю.М. Ємельянова; багатофакторний опитувальник М. Девіса, 1980 р., в адаптації Т.Д. Карягіної, Н.А. Будаговської та С.В. Дубровської, 2013 р.; опитувальник емоційних відносин у сім’ї О.І. Захарової 1996 р. Проведена психометрична перевірка надійності й репрезентативності вибраних методик для емпіричного дослідження.Результати. Визначено рівень емпатії батьків та особливостей взаємодії з дитиною, проведено кореляційний аналіз з інтерпретацією отриманих результатів. Встановлено, що більшість батьків мають середній рівень емпатії, якого цілком досить для гармонійного виховання дитини. Доведено, що чим вищий рівень емоційної емпатії у батьків, тим вищий рівень емоційної близькості з дитиною. Висновки. Встановлено, що емпатія батьків є необхідною умовою позитивної емоційної і виховної взаємодії з дитиною, яка має значний вплив на розвиток дитини, її комунікацію та побудову стосунків з іншими людьми в майбутньому.Ключові слова: емпатія, батьки, сімейне виховання, стосунки, кореляція.
23
Волошин, Андрій Леонідович. "Метод побудови досконалих протоколів розподілу декількох секретів із багатоадресним повідомленням, що реалізують сім'ї ієрархій доступу, для підсистем керування доступом інформаційно-телекомунікаційних систем". Ukrainian Information Security Research Journal 9, № 3(34) (15 липня 2007). http://dx.doi.org/10.18372/2410-7840.9.4159.
Повний текст джерела
24
Gorban, N. E. "ПОЛИП И ГИПЕРПЛАЗИЯ ЭНДОМЕТРИЯ – ЭТИОПАТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ РАЦИОНАЛЬНОГО ПОДХОДА К ПРОБЛЕМЕ". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8246.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним з основних завдань сучасної гінекології є вивчення різних аспектів патогенезу проліферативних процесів ендометрія. У даний час гіперпроліферативні процеси ендометрія (ГПЕ) і поліпи ендометрія (ПЕ) є актуальною проблемою, оскільки, з одного боку, з даними патологічними станами лікар акушер-гінеколог щодня стикається в своїй практиці, а з іншого – ГПЕ можуть слугувати фоном для розвитку раку ендометрія при тривалому перебігу і відсутності лікування.Мета дослідження – вивчити предиктори ризику розвитку доброякісної гіперпроліферативної патології ендометрія у жінок репродуктивного віку для удосконалення підходів до тактики ведення даного контингенту пацієнток.Матеріали і методи. Для реалізації поставленого завдання ми проаналізували історії хвороби 1743 пацієнток репродуктивного віку, які перебували на хірургічному лікуванні (гістероскопія з діагностичним вишкрібанням) у відділенні планування сім’ї ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України” (керівник – проф. І. Б. Вовк) в період з 2010 до 2014 року. Критеріями включення в дослідження були: репродуктивний вік пацієнтки (18–49 років); гістологічна верифікація доброякісної проліферативної патології ендометрія (поліп ендометрія, гіперплазія ендометрія, поєднана проліферативна патологія ендометрія). Для отримання зразків матеріалу з порожнини матки використовували стандартну методику гістероскопії з наступною механічною евакуацією тканини і проведенням її гістологічного дослідження.Результати досліджень та їх обговорення. Частота доброякісної проліферативної патології ендометрія у пацієнток репродуктивного віку склала 52,2 % випадків (910 випадків із 1743 проведених). При аналізі вікового фактора виявлено, що вік обстежуваних жінок склав у середньому 35 років. Виходячи з результатів гістологічного висновку про вид проліферативної патології ендометрія, усіх пацієнток поділили на 3 групи: першу склали хворі з наявністю поліпа ендометрія (n=705); другу – жінки, які мають тільки гіперплазію ендометрія (n=89); третю групу – пацієнтки з поєднаною патологією ендометрія – гіперплазія і поліп ендометрія (n=116). Для проведення аналізу факторів, пов’язаних із ризиком розвитку поліпів і гіперплазії ендометрія, було використано метод побудови та аналізу багатофакторних моделей логістичної регресії.Висновки. Поліпи ендометрія є наслідком запалення, цитокінового стресу, реалізації порушення апоптозу й активації ростових факторів. При поєднаній проліферативній патології ендометрія одночасно відбувається ініціація вищеперерахованого на тлі гормонального дисбалансу.