Добірка наукової літератури з теми "Плівкоутворення"

Не дивлячись на багаточисельні дослідження біоплівок, їх структури, фізіологічних особливостей, проблема терапії пацієнтів з біоплівковими інфекціями залишається актуальною. Обмежена кількість препаратів з антибіоплівковою дією спонукає до пошуку нових сполук з виразною активністю та потребує оцінки специфічної активності впроваджених в клінічну практику антимікробних засобів. Дослідження показали, що представник карбапенемів меропенем порушує плівкоутворення P. aeruginosa, обумовлює деструкцію сформованих біоплівок, що підтверджується зменшенням біомаси та кількості життєздатних клітин. За дії меропенему у концентрації 2,0 МІК спостерігається зменшення вмісту загальних полісахаридів, Pel-полісахариду та білка у матриксі біоплівок P. aeruginosa.

Millions of people have died from acute infections in the past century, but they have been effectively fought through the development of modern vaccines, antibiotics and infection control measures. Chronic infections are slower than acute infections, and the symptoms are often vague, difficult, and sometimes impossible to cure with antibiotics. Important signs of chronic biofilm infections are extreme resistance to antibiotics and many other common antimicrobials, as well as the extraordinary ability to avoid the host’s defenses. One such disease is chronic inflammatory lesions of the tonsils, the main infectious agents of which are gram-positive cocci, strains Staphylococcus spp., Streptococcus spp. The purpose of the study of the ability of strains of Staphylococcus aureus to form a biofilm isolated from the surface of the epithelium of the upper respiratory tract of children. Clinical strains of Staphylococcus aureus bacteria obtained from the oropharynx of 32 children with tonsils affected by the inflammatory process at the age of 4-12 years (median – 7) were studied. The results of microbiological examination of biomaterial obtained from children with chronic inflammatory lesions of the tonsils showed that in 32 samples 25 strains of S. aureus were identified, 12 of them (48%) are capable of forming a biofilm, and 13 strains (52%) (not adhesive) are not had this ability. The study of the dynamics of biofilm formation by selected strains of S. aureus showed an increase in optical density (OS) during three days of cultivation, ranging from 0.143

У статті наведено результати досліджень щодо впливу шорсткості поверхні нержавіючої харчової сталі на процес формування біоплівки штамом Esсheriсhia coli АТСС 25299. Для дослідження були використані пластинки з нержавіючої корозійно-стійкої нікель-хромової аустенітної сталі марки AISI 321, з шорсткістю поверхні Rа = 0,955 мкм, Rа = 0,63 мкм та Rа = 0,16 мкм. Встановлено, що за сприятливих температурних режимів кишкова паличка протягом 9–12 год. здатна формувати біоплівки середньої та високої щільності на поверхні нержавіючої сталі з шорсткістю 0,955 мкм. Проте щільність біоплівок за початкової кількості клітин E. coli до 1 тис. на см2 площі була в середньому в 1,8–2,2 раза (Р ≤ 0,05) нижчою, порівняно з біоплівкою, сформованою у варіантах з початковою кількістю клітин 2–10 тис. та 20–50 тис. на см2 площі сталі. Інтенсивність формування біоплівки на поверхні сталі з шорсткістю 0,63 мкм була дещо сповільнена, порівняно з поверхнею із шорсткістю 0,955 мкм. Проте, незважаючи на це, за щільністю біоплівки у варіантах з початковою кількістю клітин E. coli 2–10 тис. і 20–50 тис. на см2 площі були високої щільності починаючи з 12 години інкубації, тобто аналогічно, як на поверхні із шорсткістю 0,955 мкм. Процес плівкоутворення за таких початкових кількостях E. coli на поверхні з шорсткістю 0,63 мкм завершувався на 24 год., тимчасом, як за шорсткості 0,955 мкм на 18 год. інкубації. За початкової кількості E. coli на поверхні сталі до 1 тис. з шорсткістю поверхні 0,63 мкм, біоплівки формувалися високої щільності, починаючи з 20 год., що, в середньому, на 5-6 год. довше, порівняно з шорсткістю поверхні 0,955 мкм. За шорсткості поверхні сталі 0,16 мкм процес плівкоутворення значно сповільнився, порівняно з поверхнями, які мали шорсткість 0,955 та 0,63 мкм. Через дев’ять годин інкубації E. coli на сталі з шорсткістю 0,16 мкм біоплівки були в середньому в 2,0 рази (Р ≤ 0,05) слабшої щільності, порівняно з шорсткістю 0,955 мкм, і в 1,3–1,6 раза (Р ≤ 0,05), порівняно з шорсткістю 0,63 мкм незалежно від початкової кількості E. coli. За 12 годин інкубації E. coli у варіанті з початковою кількістю до 1 тис. на см2 площі біоплівка ще була слабкою, а у варіантах з початковою кількістю 2–10 тис. і 20–50 тис. на см2 площі – середньої щільності – 0,805 і 0,916 од. відповідно. Протягом 18 годин інкубації біоплівка була середньої щільності тільки у варіанті з початковою кількістю до 1 тис. E. coli на см2 поверхні. За більшої початкової кількості бактерій вона була високої щільності. Тільки через 24 год інкубації E. coli біоплівки у всіх варіантах були високої щільності.

Резюме. Відомо, що близько 65–85 % усіх інфекційних захворювань спричинені бактеріями, які мають здатність до формування біоплівок. Мета дослідження – вивчити формування біоплівок in vitro штамами S. aureus та визначення їх чутливості до місцевих анестетиків окремо та в комбінації з антисептиком декаметоксином. Матеріали та методи. Активність місцевих анестетиків (бупівакаїн 0,5 %, лідокаїн 2 %, ропівакаїн 0,75 %) досліджували на клінічних штамах S. aureus (n=31) якісним диско-дифузійним методом з використанням стандартних стерильних паперових дисків, просочених ex tempore клінічними дозами препаратів. Як контроль використовували антисептик декаметоксин 0,01 %. Вивчено здатність S. aureus продукувати біоплівки в присутності клінічних концентрацій місцевих анестетиків на поліуретанових катетерах та за оптичною щільністю (ОЩ) біоплівок у 96-лунковому планшеті з подальшим фарбуванням кристал віолетом (за Christensen, 1985). Результати. Локальні анестетики проявляли протистафілококову дію, яка поступалась протимікробній дії декаметоксину. У присутності 1,0 % лідокаїну та 0,125 % бупівакаїну мало місце пригнічення плівкоутворення S. aureus в 0,778 та 0,776 разів відповідно, а середній показник плівкоутворення S. aureus зростав у присутності 0,375 % ропівакаїну та 0,25 % бупівакаїну в 1,308 та 1,206 разів відповідно. Висновки. Культура S. aureus має виражену здатність до формування біоплівок на медичних виробах. Клінічні штами S. aureus, які колонізують полімерні поверхні медичних засобів володіють високою чутливістю до декаметоксину. Місцеві анестетики бупівакаїн, лідокаїн володіють вираженими антимікробними властивостям щодо ізолятів S. aureus, пригнічують утворення ними бактеріальної біоплівки, в порівнянні з низькою антистафілококовою дією ропівакаїну.

<p><em>Проаналізовані результати різнопланових досліджень (антибіотико- та фагорезистентності, здатності до плівкоутворення) </em><em>MRSA</em><em> та </em><em>MSSA</em><em> позалікарняних штамів-збудників гнійно-запальних процесів. Визначені напрямки удосконалення діагностики та лікування гнійно-запальних захворювань.</em></p><p><strong><em>Ключові слова: </em></strong><em>гнійно-запальні захворювання, антибіотикорезистентність, фагочутливість, </em><em>MRSA</em><em> та </em><em>MSSA</em><em> штами, біоплівки.</em></p>