Добірка наукової літератури з теми "Площина сагітальна"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Площина сагітальна".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Площина сагітальна"
1
Руденко, Г., Ю. Лянной, О. Звіряка та Є. Василенко. "Оцінка ефективності програми фізичної реабілітації дітей із наслідками дисплазії кульшових суглобів". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (15 лютого 2021): 112–18. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.112-118.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисплазія кульшових суглобів за несвоєчасного виявлення та лікування в ранньомудитячому віці прогресує і призводить до негативних наслідків, які починають проявлятися удітей дошкільного віку.Мета. Оцінити ефективність застосування засобів фізичної реабілітації у дітей із наслідкамидисплазії кульшових суглобів. Методи. У дослідженні взяли участь 68 дітей дошкільного вікуз односторонньою дисплазією кульшових суглобів за анамнезом (виявлено за результатамианалізу медичних карт), середній вік обстежених 5,6 ± 0,5 року. Для проведення дослідженьсформовано дві групи: основну (ОГ; n = 35) – діти, які займалися за розробленою нами про-грамою реабілітації, та контрольну (КГ; n = 33) – діти, які займалися за програмою дитячогонавчального закладу. Тривалість дослідження – 2014–2019 рр. Результати. Після проведенняпрограми фізіотерапевтичних втручань виявлено, що тонус м’язів-аддукторів наблизився дозначень інтактної кінцівки, що пов’язано з покращенням тонусу м’язів антагоністів (м’язів-абдукторів стегна (m. gluteus medius, m. gluteus minimus, m. tensor fasciae latae), та виправ-ленням патологічної привідної контрактури у кульшовому суглобі (в ОГ інтактна – 72,3 ± 3,2та уражена – 70,2 ± 3,4 (–х ± S); в КГ – інтактна – 69,4 ± 3,5 уражена –76,3 ± 3,7, (р > 0,05). Зарезультатами обстеження виявлено покращення параметрів відеомоніторингу постави, асаме: в ОГ кількість дітей з порушеннями у сагітальній площині зменшилось на 11 осіб; пору-шення постави у сагітальній площині зберіглися у 12 (34,2 %) дітей групи. В КГ також виявленопозитивну динаміку, але лише у п’яти дітей покращився профіль постави у сагітальній площині,у решти 17 (51,5 %) дітей порушення постави у сагітальній площини зберіглися рівні первин-них значень. Висновки. Використання комплексної авторської програми фізичної реабілітації,спрямованої на усунення та зменшення проявів наслідків дисплазії кульшових суглобів, покра-щення та корекцію функціональних можливостей опорно-рухового апарату, у яких відбулисяпатологічні зміни, зміцнення суглобово-зв’язкового апарату, дозволяє більш ефективно усуну-ти прояви наслідків ДКС порівняно зі стандартними програмами реабілітації.
2
Гагара, В. Ф., та В. В. Логвиненко. "Оцінювання впливу занять з карате на показники фізичного здоров’я у дітей 8–10 років". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (20 квітня 2017): 58–63. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2017.1.58-63.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначення ефективності впливу занять з карате (WKF) на підвищення рівня фізичного здоров’я дітей віком 8–10 років. Методи: аналіз літературних джерел; дослідження морфофункціонального стану організму, фізичної рекреації; педагогічного експерименту; математичної статистики. Результати. Майже всі обстежені діти мали переважно нижчий за середній рівень фізичного здоров’я, а також порушення постави у фронтальній і сагітальній площинах. Найпоширенішими порушеннями в обстежуваній групі виявились сутулуватість і сколіотична постава. Всі виявлені порушення є функціональними (нефіксованими) і підлягають корекції. В результаті шестимісячного тренувального циклу з регулярними тренуваннями тричі на тиждень достовірно підвищився рівень фізичного здоров’я, покращилися показники постави як у фронтальній, так і в сагітальній площині (загальні результати обстеження за картою рейтингу постави та плечовий показник), суттєво покращились результати тестів на гнучкість. Висновки. Використання засобів карате, а саме розділів програми «кихон» (виконання рухів і переміщень у стійках) і «ката», сприяє підвищенню рівня фізичного здоров’я, дозволяє дітям сформувати уявлення про правильну поставу і зменшити ризик розвитку її порушень, є ефективним засобом у коригуванні нефіксованих порушень постави у дітей.
3
Radomsky, O. A., та P. V. Ryabokon. "Спосіб металоостеосинтезу внутрішньосуглобових переломів п’яткової кістки блокованим стрижнем (попереднє повідомлення)". TRAUMA 14, № 3 (1 травня 2013): 82–84. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.14.2013.87986.
Повний текст джерелаАнотація:
На підставі остеометричних та біомеханічних досліджень розроблено новий спосіб металоостеосинтезу внутрішньосуглобових переломів п’яткової кістки блокованим канюльованим стрижнем. Останній має три отвори для проведення блокуючих гвинтів у горизонтальній і сагітальній площині, що забезпечує стабільну фіксацію уламків. А внутрішньокісткове розташування конструкції суттєво зменшує ризик гнійних ускладнень. Крім того, для проведення стрижня та його блокування розроблено навігаційні системи. Виконано 20 хірургічних втручань відкритим і закритим способом.
4
Колісник, П. Ф., Я. П. Лісков, С. П. Колісник, В. І. Колісник, Н. С. Гончарова та О. В. Долинна. "Зв’язок між показниками вертебробазилярного кровотоку та стабілометрії у пацієнтів з периферичним головокружінням і дегенеративними змінами шийного відділу хребта". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 35. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.34805.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Поширеність головокружіння складає від 4 до 7 % дорослого населення. За даними Yardley L. (1998), із 20 тисяч опитаних людей працездатного віку до 30 % страждали на головокружіння понад 5 років, що значно погіршувало якість життя та підвищувало ризик падіння. До найпоширеніших причин периферичного головокружіння відносяться: доброякісне пароксизмальне позиційне головокружіння, хвороба Меньєра, вестибулярний нейроніт і порушення кровотоку у вертебробазилярному басейні (ВББ). За даними Яхно Н. Н. (2005), причинами порушення кровотоку ВББ є стеноз магістральних судин, вроджені особливості будови судинного русла, мікроангіопатії, синдром підключичного обкрадання, компресія хребтових артерій патанатомічно зміненими структурами в шийних сегментах, защемлення потиличного нерва, гостра травма шийного відділу хребта, артеріїти, антифосфоліпідний синдром, спазм підпотиличних м’язів тощо. Основними методами дослідження є: МРТ в судинному режимі, УЗД судин шиї та голови, реоенцефалографія (РЕГ), стабілометрія, електроністагмометрія тощо. Хоча залежність ризику падіння від постуральних функцій доведена, але зв’язок між показниками базилярного кровотоку та стабілометрії потребує вивчення.
Мета: вивчити зв’язок між реографічними показниками кровотоку в ВББ та даними стабілометричного аналізу у пацієнтів з периферичним головокружінням та дегенеративними змінами шийного відділу хребта, оцінити кореляційний зв’язок між даними РЕГ та стабілометрії.
Матеріали і методи: у дослідження було включено 16 пацієнтів з периферичним головокружінням віком 23–63 (42,07 ± 13,6) років. Реєстрацію РЕГ виконували в стандартних (фронтомастоїдальному та окципіто-мастоїдальному) відведеннях з різницею базового імпедансу до 10 Ом. Зміни кровотоку досліджувалися у стандартному положенні голови. Показники постуральної стійкості досліджувалися за допомогою стабілометрії у вертикальному положенні з відкритими очима. Статистичну обробку проводили за допомогою програми SPSS. Для оцінки кореляції використовували коефіцієнт кореляції Пірсона. Достовірність різниці рівня ознаки в групах розраховано за допомогою критерію Манна – Уїтні.
Результати. Встановлено достовірну різницю показників відхилення центру мас у сагітальній площині у пацієнтів з головокружінням (U = 10,5; p = 0,01). Спостерігався прямий кореляційний зв’язок середньої сили між коефіцієнтом асиметрії кровотоку у ВББ та відхиленням центру мас у сагітальній площині (r = 0,56; p ≤ 0,05).
Висновки. Отримані результати свідчать про прямий кореляційний зв’язок середньої сили між коефіцієнтом асиметрії кровотоку у ВББ та відхиленням центру мас в сагітальній площині у пацієнтів з периферичним головокружінням, що може свідчити про зв’язок порушень кровотоку в ВББ з периферичним головокружінням і потребує подальшого дослідження.
Перспективи подальших досліджень. Дослідження є фрагментом дисертаційної роботи та науково-дослідної роботи кафедри. Триває обстеження пацієнтів і дослідження між показниками вертебробазилярного кровотоку та стабілометрії.
5
Данищук, А. Т. "Cтабілометричні показники рівноваги у дітей 7–14 років з різним станом склепінчастого апарату стопи". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (30 вересня 2019): 24–28. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.24-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Виявити стабілографічні особливості рівноваги дітей шкільного віку в залежності від стану склепінчастого апарату стопи. Методи. За допомогою системи оцінки функціонального стану опорно-рухового апарату тіла людини «DIERS FAMUS» (Німеччина) досліджували показники швидкості та величини відхилення загального центру ваги тіла і центрів тиску на кожну стопу дітей 7–14 років з порушенням і без порушення склепінчастого апарату стопи. Результати. Представлено дані про показники рівноваги у дітей шкільного віку, що мають різний стан склепіння стопи. Встановлено, що існують вірогідні відмінності показників середнього відхилення загального центру тиску в сагітальній площині у дітей з нормальним станом склепінчастого апарату стопи і плоскостопістю, які виражаються у більшій нестабільності тіла у вертикальній стійці дітей з плоскостопістю. При цьому виявляється тенденція до зменшення показників середньоквадратичного відхилення загального центру тиску у фронтальній площині у дітей з порушенням склепінчастого апарату стопи. Висновок. Функція рівноваги у дітей з нормальним станом склепінчастого апарату стопи більш виражена, ніж у їхніх однолітків, які страждають на плоскостопість.
6
Бєсєда, Володимир. "ВИДИ І ПРИЧИНИ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ В САГІТАЛЬНІЙ ПЛОЩИНІ У ДІТЕЙ РАННЬОГО І ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХОМОТОРНОГО РОЗВИТКУ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(92) (28 жовтня 2019): 365–77. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2019.08/365-377.
Повний текст джерела
7
Shvets, A. V., A. Yu Kikh, Y. O. Parkhomenko та I. A. Lukianchuk. "ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ПОРУШЕННЯ ПРОСТОРОВОЇ СТІЙКОСТІ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З НАСЛІДКАМИ ЗАКРИТОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ ТА АКУБАРОТРАВМИ". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 1 (23 березня 2020): 40–49. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-040.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Перебуваючи в умовах бойових дій військовослужбовці піддаються впливу комплексу негативних факторів, які призводять до зниження їх боєготовності та працездатності через наслідки мінно-вибухової травми. Черепно-мозкова травма (ЧМТ) стає складною медико-соціальною проблемою у зв'язку з підвищенням професійної дискваліфікації в багатьох країнах світу. Поєднана патологія практично завжди тягне за собою дефекти у підтриманні контролю за позою, що робить зазначені дослідження актуальними для вчасної діагностики та моніторингу кохлео-вестибулярних порушень і цілеспрямованого відновного лікування наслідків мінно-вибухової травми.
Мета дослідження – дослідити особливості відновлення порушення просторової стійкості у військовослужбовців з наслідками закритої черепно-мозкової травми та акубаротравми в підгострому періоді реабілітації як методу контролю оцінки відновлення їх функціонального стану.
Матеріали та методи. Була обстежена група з 30 військовослужбовців, які мали в анамнезі (більше 3-х місяців) закриту ЧМТ, ускладнену акубаротравмою. Дослідження статичної просторової стійкості (функції рівноваги) проводили за допомогою приладу «МПФИ стабилограф 1» і пакета програмного забезпечення StabiliS протягом 1 хв. Дослідження проводили при поступленні на реабілітацію та після 14±2 діб відновного лікування.
Результати. Показники комп'ютерної стабілометрії, отримані в умовах відсутності зорового контролю за підтриманням вертикальної пози, є найінформативнішими характеристиками, які можуть служити критеріями діагностики порушень функціонального стану після перенесених ЧМТ з акубаротравмою. Виявлено, що під час досліджень віддалених наслідків ЧМТ, показники стабілографії суттєво не змінюються під час реабілітації, але варіабельність їх значно зменшується (до реабілітації була достовірно вищою). Це свідчить про гармонізацію функцій вестибулярного апарату у досліджуваної групи осіб в період підгострої реабілітації.
Висновки. Показано важливість проведення періодичної оцінки функціонального стану за стабілометричними показниками в осіб у процесі лікування акубаротравми, поєднаною зі струсом головного мозку в підгострому періоді реабілітації, для удосконалення та індивідуалізації технології відновного лікування зазначеної патології. Визначено, що статистично підтверджена позитивна динаміка реабілітації характеризується зменшенням варіабельності характеристик показників стабілометрії серед пацієнтів без зорового контролю: середнє положення центру тиску в фронтальній площині, ексцес коливань центру тиску в фронтальній площині, зсув автокореляційної функції у фронтальній та сагітальній площині до отримання значення коефіцієнта кореляції менше ніж нуль, що свідчить про гармонізацію функцій вестибулярного апарату у досліджуваної групи осіб під впливом лікування та проведених реабілітаційних заходів. Динаміка відновлення більшості показників стабілограми у військовослужбовців за кількісними характеристиками їх відхилення від нормальних значень не залежно від зорового контролю свідчить про наявність позитивних результатів відновного лікування та має певні структурні особливості.
8
Колісник, П. Ф., О. В. Долинна, Н. С. Гончарова, С. П. Колісник, О. В. Марчук та Я. П. Лісков. "Відмінності постурального балансу у пацієнтів з деформуючими дорсопатіями та болем у шийному відділі хребта після виконання аеробних динамічних вправ". Pain medicine 3, № 2/1 (17 жовтня 2018): 23–24. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.34796.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Деформуючі дорсопатії (ДД) шийного відділу хребта (ШВХ) часто зустрічаються в структурі коморбідної патології, можуть супроводжуватись больовим синдромом та призводити до порушень постурального балансу (ПБ). Сабілометрія є одним із методів оцінки контролю балансу тіла. Доведений зв’язок між показниками стабілометричного аналізу та ризиком падінь. Вивчення порушень ПБ та можливостей їх корекції дозволить розробити програми реабілітації, знизити ризик травматизму та виникнення обмежень життєдіяльності у пацієнтів з ДД.
Мета: вивчити особливості ПБ у пацієнтів з ДД та болем у ШВХ до і після виконання АДВ.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 16 пацієнтів з ДД (середній вік 43,9 ± 10,0 років), розділені на дві групи (основна – хворі з цервікалгією, група по- рівняння – без болю в ШВХ). ПБ оцінено за допомогою силової платформи до і після виконання АДВ. Стабілометрія виконувалась з візуальним контролем і закритими очима, в біподальній позиції, стоячи. ДД ШВХ діагностовано за даними рентгенографії. Статистичний аналіз отриманих даних проведено за допомогою програми SPSS. Різниця рівня ознак (відхилення тіла у сагітальній (ВСП) та фронтальній площинах (ВФП), середнє відхилення (СВ) від центру протягом часу дослідження – 30 секунд) в групах розрахована за допомогою U-критерію Манна – Уїтні.
9
Kashuba, Vitaliy, Natalya Nosova, Tetyana Kolomiyets’, Olena Bondar та Bohdan Lisovskyi. "АПРОБАЦІЯ КАРТИ СКРИНІНГ-КОНТРОЛЮ БІОГЕОМЕТРИЧНОГО ПРОФІЛЮ ПОСТАВИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 45–52. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.45-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Розробити та апробувати карту візуального скринінгу біогеометричного профілю постави дітей 5–6 років у процесі фізичної реабілітації. Методи. У процесі дослідження використанометод аналізу науково-методичної літератури, соціологічні методи (анкетування, опитування), методи кваліметрії та методи математичної статистики. Основним методом дослідження обрано педагогічний експеримент. Констатувальний етап передбачав отримання інформації про стан біогеометричного профілю постави дітей 5–6 років (n=76) у процесі фізичної реабілітації. Результати. Науково обґрунтована та апробована карта скринінг-контролю стану біогеометричного профілю постави дітей 5–6 років у процесі фізичної реабілітації, в умовах закладів дошкільної освіти, для своєчасної профілактики та корекції її порушень. Розроблена карта дає можливість розділити дітей з функціональними порушеннями постави за такими рівнями стану їх біогеометричного профілю постави:високий, вище за середній, середній та низький. Використання розробленої технології контролю стану біогеометричного профілю постави дітей 5–6 років у процесі фізичної реабілітації дозволило розподілити дітей з різними типами порушення постави за рівнями стану біогеометричного профілю. Отримані результати дослідження являлись підґрунтям для розробки комплексів фізичних вправ окремо для кожного типу постави на різних періодах фізичної реабілітації з урахуванням рівнів стану біогеометричного профілю постави дітей 5–6 років. Висновок. За рівнем стану біогеометричного профілю у 10,53% обстежених дітей зафіксовано низький рівень стану біогеометричного профілю постави за наявності комбінованих порушень постави у фронтальній і сагітальній площинах, у 19,74% зареєстровано вище за середній рівеньстану біогеометричного профілю постави за наявності такого порушення останньої, як сутула спина.Ключові слова: контроль, біогеометричний профіль постави, діти старшого дошкільного віку,фізична реабілітація.
10
Колісник, П. Ф., О. В. Долинна, І. В. Баранова, Н. С. Гончарова, С. П. Колісник, Ю. Й. Рудий та Я. П. Лісков. "Постуральний баланс у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та деформуючими дорсопатіями шийного відділу хребта". Pain medicine 3, № 2/1 (17 жовтня 2018): 25. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.34801.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Порушення постурального балансу (ПБ) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) можуть виникати внаслідок підвищення артеріального тиску, побічних реакцій на ліки, ураження органів-мішеней, супутніх захворювань, зокрема патології шийного відділу хребта (ШВХ). Деформуючі дорсопатії (ДД) ШВХ також сприяють виникненню порушень ПБ за рахунок змін кровотоку у вертебробазилярному басейні.
Мета: вивчити відмінності стабілометричних показників ПБ у пацієнтів з ГХ та ДД ШВХ.
Матеріали та методи. Обстежено 16 пацієнтів з ГХ та ДД ШВХ (середній вік – 43,9 ± 10,0 років). ДД діагностовано за допомогою рентгенографії ШВХ. ПБ оцінювався під час аналізу стабілометричних показників, отриманих за допомогою силової платформи. Вимірювання проводилось у біподальній позиції з відкритими очима протягом 30 секунд до виконання фізичних вправ та після фізичного навантаження. Визначено відхилення тіла у сагітальній (ВСП) та фронтальній площинах (ВФП), середнє відхилення (СВ) від центру. Статистичний аналіз отриманих даних проведено за допомогою програми SPSS. Різниця рівня ознак розрахована за допомогою U-критерію Манна – Уїтні.
Результати та їх обговорення. Виявлена статистично значима різниця рівня ВСП, ВФП, СВ до виконання фізичних вправ та після фізичного навантаження. Результати представлені в таблиці 1.
Висновки. Встановлено достовірне покращення показників постурального балансу у пацієнтів з ГХ та осіб з нормальним артеріальним тиском до виконання фізичних вправ та після фізичного навантаження.
Перспективи подальших досліджень. Дослідження являється фрагментом дисертаційної наукової роботи та науково-дослідної роботи кафедри. Продовжується обстеження пацієнтів та вивчення особливостей ПБ у пацієнтів з ГХ, їх значення під час створення реабілітаційних програм.
Дисертації з теми "Площина сагітальна"
1
Адашевський, Володимир Михайлович, Володимир Олександрович Бубнов та А. С. Степаненко. "Розрахункова схема та математична модель біомеханічної системи "спортсмен – жердина"". Thesis, НТУ "ХПІ", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/38276.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Площина сагітальна"
1
Брошко, Євгеній Олегович, та Михайло Фотійович Ковтун. Морфометричні та біомеханічні особливості організації скелету кінцівок деяких наземних хребетних з різним типом локомоції і орієнтації кінцівок. Черкаський університет, 2014. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1528.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено деякі особливості відносних змін структурно-біомеханічних властивостей скелетних елементів стилоподію і зейгоподію кінцівок плазунів і ссавців. Визначено наступні морфометричні і структурно-біомеханічні параметри кісток: маса кістки; лінійні линейные розміри кістки – довжина, фронтальний і сагітальний діаметри діафізу; параметри геометрії перерізу діафізу: площа компакти, моменти інерції (головні і полярний), радіуси інерції. Встановлено, що вказані параметри кісток стилоподію і зейгоподію мають різний характер алометричних залежностей від маси тіла. В усіх випадках відмічено позитивну алометрію маси кістки та ізометрію довжини кістки до маси тіла. Більшість параметрів елементів стилоподію плазунів і елементів зейгоподію ссавців мають позитивну алометрію до маси тіла. Це свідчить про різний характер механічних навантажень на окремі елементи скелету кінцівок у представників різних класів, що пов’язано з відмінною орієнтацією кінцівок (сегментальна у плазунів, пара сагітальна у ссавців).
2
Брошко, Євгеній Олегович. Некоторые случаи морфо-функциональных адаптаций скелета конечностей птиц. Азово-Черноморская орнитологическая станция, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1527.
Повний текст джерелаАнотація:
Біпедалізм у птахів значно впливає на морфологію їхніх кінцівок, яка досить консервативна. Вузька спеціалізація кінцівок призводить до більш суттєвих адаптацій їхнього скелета. У даній роботі досліджені кістки кінцівок семи видів птахів: плечова, ліктьова, променева, стегнова, великогомілкова, цівка (табл. 1). Визначені маса (m, г), загальна довжина кістки (l, мм), фронтальний (df, мм) та сагітальний (ds, мм) діаметри середини діафіза; параметри геометрії перерізу діафіза: площа перерізу (А, мм2), головні моменти інерції (Imax, Imin, мм4), полярний момент інерції (J, мм4) (табл. 2). Обчислено індекси: співвідношення діаметрів діафіза (df/ds), індекс компакти (ik), співвідношення головних моментів інерції (Imax/Imin) (табл. 3). Площа перерізу, головні та полярний моменти інерції відображають стійкість кістки до механічних навантажень різного характеру: на стискання, згинання і кручення відповідно. Форма перерізу діафіза безпосередньо пов’язана з цими параметрами. Досліджена також міжвидова алометрія характеристик (табл. 4, 5). Встановлено, що кістки крила мають переважно еліптичну форму перерізу (рис. 1). Але у представників роду Anas вона округла через значні навантаження на кручення, викликані інтенсивним характером польоту. Для перерізу кісток тазової кінцівки (особливо, стегнової) найбільш типова форма – округла (рис. 2). Це свідчить про переважання в тазовій кінцівці навантажень на кручення при більшості форм наземної локомоції. Але водоплавання супроводжується значним підвищенням навантажень на згинання у сагітальній площині, оскільки переріз стегнової кістки Anas має еліптичну форму. Проте дана особливість – не єдиний шлях адаптацій до водоплавання. До підвищення відносних механічних навантажень при збільшенні маси тіла кістки кінцівок птахів пристосовуються шляхом більш інтенсивного відносного зростання механічних показників. Це демонструє їх позитивна алометрія (для площі перерізу – b > 0.67, для моментів інерції – b > 1.33). Лінійні розміри кісток переважно ізометричні до маси тіла. Таким чином, при біпедалізмі властивості кісток кінцівок зазнають скоріше якісних змін (підвищення міцності та стійкості до навантажень), ніж кількісних (відносне збільшення).