Статті в журналах з теми "Пластичні операції"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Пластичні операції.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-32 статей у журналах для дослідження на тему "Пластичні операції".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Sizy, M. Yu, V. V. Makarov, O. M. Shevchenko та V. M. Lykhman. "Реконструктивно-пластичні операції після поранень шиї". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (5 листопада 2019): 62–67. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.3.10548.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: підвищити ефективність хірургічного лікування постраждалих після поранень шиї шляхом застосування реконструктивно-пластичних операцій.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати реконструктивно-пластичних операцій у пацієнтів після поранень шиї. Втручання виконували у 82 пацієнтів: як у чоловіків, так і у жінок в одній віковій групі від 41 до 50 років. Проведено пластику місцевими тканинами та мікрохірургічну автотрансплантацію тканин.
Результати досліджень та їх обговорення. Кожен із методів має самостійне значення: пластика місцевими тканинами в різних її варіантах усуває невеликі за площею дефекти з мінімальною втратою в донорській зоні, у свою чергу, метод мікрохірургічної автотрансплантації тканин дозволяє домогтися гарних анатомічних та функціональних результатів при великих і глибоких дефектах м’яких тканин шиї. Оцінка результатів хірургічного лікування пацієнтів показує, що в більшості спостережень вдалося отримати хороший остаточний результат (86,6 %) – у 71 пацієнта із 82. Проте в 11 пацієнтів отримано незадовільний результат, що склало 13,4 % від всіх пацієнтів, яким були застосовані різні методи заміщення м’якотканинних дефектів шиї після поранень.
2
Rusyn, V. I., K. Ye Rumiantsev, V. V. Rusyn та V. V. Mashura. "Гастроєюнодуоденостомія в лікуванні та профілактиці неспроможності кукси дванадцятипалої кишки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (20 січня 2020): 39–45. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10762.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: оцінити ефективність сполучення дванадцятипалої кишки із петлею тонкої кишки, сформованою за Ру, в профілактиці та лікуванні неспроможності кукси дванадцятипалої кишки після дистальної резекції шлунка.
Матеріали і методи. За період з 2009 по 2019 р. автори застосували запропонований спосіб реконструкції безперервності травного тракту в 15 пацієнтів. Вперше гастроєюнодуоденостомію застосовували в пацієнтів із пошкодженням дванадцятипалої кишки внаслідок травми (3 хворі). У подальшому таку операцію виконано при неможливості надійного закриття кукси дванадцятипалої кишки під час первинної операції (4 хворі) та при неспроможності кукси в післяопераційному періоді (8 хворих). Помер один (12,5 %) пацієнт після операції з приводу неспроможності кукси дванадцятипалої кишки (ДПК).
Результати досліджень та їх обговорення. Оцінюючи досвід застосування гастроєюнодуоденостомії на виключеній за Ру петлі тонкої кишки можна виділити такі її позитивні сторони: універсальність – можливість використання як при первинно “тяжкій” куксі, так і для лікування її неспроможності; технічну простоту – хірург тільки перетинає і накладає практично стандартні анастомози без необхідності пластики, викроювання і т.д.; придатність при пенетруючих, “низьких” та юкстапапілярних виразках – пришивання тонкої кишки до кукси можливо навіть по кратеру виразки або по краю слизової шириною 1 мм (з обов’язковим використанням атравматичного шовного матеріалу); придатність при відсутності передньої стінки ДПК – після попередньо накладеного гастродуоденоанастомозу за Фіннеєм або Джабуле, після висічення перфоративної виразки за Джаддом; пластичні властивості – використання добре васкуляризованої петлі тонкої кишки для закриття дефекту ДПК із запаленими краями після неспроможності є по суті тією ж пересадкою шкірного клаптя на рановий дефект на поверхні тіла; декомпресія ДПК – при підвищенні тиску в ДПК в результаті скупчення секретів, декомпресія через анастомоз із тонкою кишкою, яка перистальтично скорочується в напрямку “від ДПК”, представляється дуже вірогідною; “редуоденізація” пасажу їжі.
3
Volkov, R. K. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ КОМПРЕСІЙНОГО ОДЯГУ ТА СИЛІКОНОВИХ ПЛАСТИН ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ПАТОЛОГІЧНИХ РУБЦІВ ШКІРИ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ТРАВМ ТА ОПЕРАЦІЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (28 січня 2020): 48–57. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10792.
Повний текст джерелаАнотація:
Реабілітація потерпілих з опіками, травмами та після операцій завжди була й залишається актуальною, адже навіть обмежені ураження шкіри, які не становлять проблеми для хірурга в плані їхнього загоєння або оперативного лікування, можуть викликати розвиток рубцевих масивів з деформаціями, контрактурами, алопеціями й трофічними виразками. Незважаючи на те, що існує багато методів профілактики та лікування рубців, їх результативність залишається не завжди задовільною.
Мета − вивчити ефективність профілактики та лікування післяопікових гіпертрофічних та келоїдних рубців на основі вивчення клініко-морфологічних особливостей їх формування при використанні аплікацій силіконових пластин і компресійного одягу.
Матеріал і методи. Проведено порівняння ефективності профілактичних та лікувальних заходів у 65 хворих з післяопіковими рубцями, які виникли після поверхневих та глибоких опіків площею від 5 до 20 % поверхні тіла. Серед обстежених хворих з опіками було 30 осіб (46,2 %) чоловічої та 35 (53,8 %) жіночої статі віком від 9 до 64 років. Пацієнти були поділені на 3 групи. У першу групу ввійшли 30 хворих, в яких через 3–5 днів після повної епітелізації опікових ран використовували силіконові пластини та компресійний одяг на ділянки, в яких розпочалося утворення рубців; у другу – 19 хворих, яким силіконові пластини та компресійний одяг використовували через 20–30 днів після повної епітелізації опікових ран. Третю групу склали 16 пацієнтів із застарілими (1–3 роки після опіків) рубцями, яким була проведена кріодеструкція, ксенопластика, з аплікаціями силіконових пластин після повної епітелізації післяопераційних ран.
Результати. При клінічному обстеженні пацієнтів першої групи, які протягом 4 місяців використовували аплікації силіконових пластин та компресійний одяг, лише в двох пацієнтів (6,6 %) виявлено гіпертрофічні рубці, які призвели до незначних косметичних дефектів шкірних покривів, у 9 (30 %) пацієнтів відзначався яскраво-рожевий колір шкірних покривів протягом перших двох місяців, у інших 19 пацієнтів утворення патологічних рубців не виявлено.
Аналіз результатів лікування пацієнтів другої групи, яким силіконові пластини накладали на гіпертрофічні та келоїдні рубці через 20–30 днів після епітелізації опікових ран протягом 4 місяців, проводився за допомогою універсальної шкали. Загальна сума балів після проведеного лікування зменшилася в 2,6 раза, що свідчить про значну ефективність вказаного методу лікування. Електронно-мікроскопічне дослідження рубців після застосування силіконових пластин показало, що в сполучній тканині помітно знижувався вміст фібробластів, спроможних до інтенсивного колагеноутворення. Застосування силіконових пластин під час загоєння тяжких опікових ран приводило до покращення епітелізації, зникнення запального процесу, значного зменшенням кількості дерматогенних ускладнень.
Висновки. Клінічно та морфологічно встановлено високу ефективність застосування силіконових пластин та компресійної терапії, а також кріодеструкції з ксенопластикою, для профілактики утворення та лікування патологічних рубців.
4
Korobeynikov, A. V., A. F. Mkrtchyan, V. V. Sitnikov, and A. V. Nagovitsyn. "Predicting the Durability Period of a Metal Cutting Tool Based on a Neural Network." Intellekt. Sist. Proizv. 18, no. 3 (November 17, 2020): 95. http://dx.doi.org/10.22213/2410-9304-2020-3-95-102.
Повний текст джерелаАнотація:
Рассматривается задача прогнозирования периода стойкости металлорежущего инструмента при заданных параметрах режима резания. Для решения поставленной задачи предлагается использовать нейросетевую модель. Предложено использовать в качестве структуры нейронной сети многослойный персептрон. Обучающей выборкой при обучении нейросетевой модели прогнозирования служат накопленные статистические данные системы «Инструментальный шкаф». Входными данными нейронной сети служат значения параметров режима резания (тип материала заготовки, значение глубины резания при технологической операции, значение подачи при технологической операции, значение скорости резания) и значения параметров конструкции металлорежущей пластины, указанных в маркировке пластины согласно ISO 1832-85. Программная реализация предложенной нейронной сети выполнена с использованием библиотеки машинного обучения «DeepLearning4J».При обучении нейронной сети формировалось 5 обучающих подвыборок, содержащих по 20 % от количества образцов в обучающей выборке. Для решения проблемы переобучения нейронной сети использовался метод перекрестной проверки. Использовалась обучающая выборка общим количеством 500 записей по множеству металлорежущего инструмента, состоящему из 10 пластин. Проведенные эксперименты показали работоспособность предложенного подхода. В работе представлены графики, показывающие зависимость прогнозируемого периода стойкости от одного из параметров режима резания.Цель работы заключается в повышении эффективности планирования закупок металлорежущего инструмента.
5
Лаврик, Андрій, Вікторія Пилипенко, Сергій Галич, Андрій Згонник, Олена Дмитренко, Олексій Дабіжа та Анастасія Панків. "СИНДРОМ ПРАДЕРА-ВІЛЛІ: НОВІ МОЖЛИВОСТІ В ЛІКУВАННІ ПІДЛІТКІВ І ДОРОСЛИХ". Problems of Endocrine Pathology 79, № 1 (15 березня 2022): 43–50. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2022.1.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Синдром Прадера–Віллі (СПВ) — це генетичне захворювання, яке характеризується розвитком тяжких форм ожиріння в комплексі з рядом коморбідних станів. Відомі терапевтичні методи лікування ожиріння при СПВ дають помірний позитивний ефект, а хірургічні методи корекції ваги мають високий ризик розвитку післяопераційних ускладнень. Мета дослідження: проаналізувати результати проведеного бариатричного хірургічного втручання методом лапароскопічного дистального шунтування шлунка з одним анастомозом та з подальшою пластичною корекцією шкірно-жирових клаптів і надлишкових тканин у пацієнта з синдромом Прадера–Віллі, ускладненим морбідним суперожирінням (ІМТ = 73 кг/м2). Клінічний випадок: Одному хворому із генетичним захворюванням — синдромом Прадера– Віллі, що поступив у клініку з морбідним суперожирінням (ІМТ=73 кг/м2) та його ускладненнями, виконано лапароскопічне дистальне шунтування шлунка з одним анастомозом та подальшою пластичною корекцією. Після операції вага пацієнта зменшилася на 80 кг, нормалізувалися показники рівня глюкози та артеріального тиску, уночі пацієнт спить без використання CPAP-апарата, рухається вільно без задишки. Обговорення. Показами до проведення бариатричної операції у пацієнтів із СПВ вважається наявність індексу маси тіла (ІМТ) ≥ 35 кг/м2 у поєднанні з тяжкими супутніми коморбідними станами (синдром обструктивного апное, синдром Піквіка, ЦД 2 типу, неалкогольний стеатогепатоз тяжкої форми, захворювання опорно-рухового апарату), або ІМТ ≥ 40 кг/м2 у поєднанні з більш легкими супутніми патологіями. Пошук оптимальної методики лікування ожиріння у хворих на СПВ продовжується. Висновки. Важливий мультидисциплінарний підхід до лікування хворих з СПВ з обов’язковим залученням ендокринологів, генетиків, терапевтів і бариатричних хірургів. Проведення сучасних бариатричних операцій у комплексі з медикаментозним лікуванням дозволяє досягти стійкого зниження маси тіла та позитивної медико-соціальної реабілітації у хворих на морбідне ожиріння.
6
Ponomarenko, E. V. "Використання складних клаптів для реконструкції дефектів м’яких тканин тулуба та кінцівок, зумовлених травматичним пошкодженням". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (3 січня 2019): 90–94. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9719.
Повний текст джерелаАнотація:
Ключові слова: травма; дефект м’яких тканин; ранова поверхня; складні клапті; кінцівки.
Мета роботи: розширити показання до використання пластичних реконструктивних втручань для раннього закриття дефектів м’яких тканин тулуба та кінцівок травматичного генезу.
Матеріали і методи. У роботі проаналізовано дані 242 хворих із дефектами м’яких тканин тулуба та кінцівок, які виникли внаслідок механічного пошкодження. Пацієнтам було виконано 697 оперативних втручань, з них 492 (70,6 %) операцій з приводу відновлення пошкоджених тканин за період 2008 – 2016 рр.
Результати досліджень та їх обговорення. Всі хворі розподілені на 4 групи залежно від розмірів, глибини та ступеня пошкодження м’яких тканин та інших структур тулуба й кінцівок. Перша група – 44 хворих із обмеженою ділянкою пошкодження шкіри та прилеглих тканин до глибокої фасції. Їм виконано 51 втручання з відновлення шкіри методом автодермопластики. Складні клаптів не використовували. Другу групу склали 67 хворих із великою та надвеликою рановою поверхнею й пошкодженням м’яких тканин нижче глибокої фасції. В цій групі виконано 144 оперативні втручання, з них 23 втручання складними клаптями для відновлення м’яких тканин. третю групу склали 90 хворих із дефектами покривних тканин, які виникли разом або внаслідок пошкодження кістково – суглобового апарату. Виконано 272 операції, з них 35 із використанням складних комплексів тканин. Четверта група – 41 хворий з поєднаною або множинною травмою, що супроводжується пошкодженням магістральних судин, нервів, частковим або повним відокремленням кінцівки. В цій групі виконано 220 операцій, з них 47 операцій – складними клаптями.
7
Duda, B. S., та V. V. Protsenko. "Особливості ендопротезування колінного суглоба при пухлинах кісток, коли спостерігається дефіцит м’яких тканин". TRAUMA 16, № 6 (18 грудня 2015): 59–64. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.16.2015.79701.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті повідомляється про результати ендопротезування колінного суглоба при пухлинах кісток у 72 пацієнтів. У 43 пацієнтів під час ендопротезування застосована трубка з поліетилентерефталату для ізоляції ендопротеза та підшивання до неї резеційованих м’язів та сухожилків. У 28 пацієнтів при ендопротезуванні колінного суглоба виникла необхідність у формуванні адекватного м’язового футляра для укриття ендопротеза, що вимагало проведення додаткового пластичного етапу операції. Як пластичний матеріал застосовано м’язовий клапоть, сформований із медіальної частини литкового м’яза, та м’язовий клапоть, сформований із медіальної частини широкого м’яза стегна. Частка інфекційних ускладнень після ендопротезування колінного суглоба становила 18,06 %. У групі з 43 пацієнтів, у яких застосовувалася трубка з поліетилентерефталату, при ендопротезуванні колінного суглоба інфекційні ускладнення спостерігалися у 4 пацієнтів, а в групі з 28 пацієнтів, яким виконано пластичний етап операції, інфекційні ускладнення відзначені в 1 пацієнта. Отже, застосування пластичного етапу операції при дефіциті м’яких тканин та трубки з поліетилентерефталату для ізоляції ендопротеза дозволило розширити показання до ендопротезування колінного суглоба при пухлинах кісток та знизити кількість інфекційних ускладнень у ложі ендопротеза після ендопротезування.
8
УШАКОВ, О. В., М. Ю. КОСТЕНКО, and Р. В. БЕЗНОСЮК. "EFFICIENCY OF APPLICATION OF THE COMBINED METAL CUTTING TOOL." VESTNIK RIAZANSKOGO GOSUDARSTVENNOGO AGROTEHNOLOGICHESKOGO UNIVERSITETA IM P A KOSTYCHEVA, no. 1(49) (March 30, 2021): 170–77. http://dx.doi.org/10.36508/rsatu.2021.49.1.025.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема и цель. Одним из элементов успешного функционирования организаций в современных условиях рынка является цель – повысить эффективность производственных процессов и конкурентоспособность выпускаемого продукта. При этом многие предприятии задумываются о применении новых инновационных технологий или методик организации производства, в частотности, внедрении концепции «бережливого производства». Методология. «Бережливое производство» в современном варианте – многогранная концепция, насчитывающая более 35 инструментов. Многие из инструментов решают вопрос по сокращению потерь времени на производстве. В качестве одного из вариантов для сокращения времени выполнения операций можно рекомендовать применение комбинированного инструмента. Результаты. Приведено сравнение комбинированного металлорежущего инструмента для нарезания метрической резьбы, М6 шаг1, совмещающего в себе операции по сверлению, нарезанию резьбы и зенкованию отверстий с классической технологией нарезания резьбы, включающей использование таких инструментов, как сверло, метчики (первый и второй номер, М6, шаг1) и обработку края отверстия зенкером. Сравнения проводили при нарезании метрической резьбы в стальной пластине и в профильной трубе. При сравнении оценивались такие показатели, как затраты времени, себестоимость операции и производительность. Заключение. По результатам проведенных сравнений выявилось преимущество комбинированного инструмента, позволившего за одну операцию произвести 3 действия, затратив при этом в среднем 1,5 минуты; та же операция, выполняемая 4-мя инструментами, потребовала более 6 минут. Технологическая себестоимость при использовании комбинированного инструмента была ниже в 1,5 раза, а производительность увеличилась в пять раз. Problem and purpose. One of the elements of the successful functioning of organizations in modern market conditions is the goal - to increase the efciency of production processes and the competitiveness of the product. At the same time, many enterprises are thinking about the use of new innovative technologies or methods of organizing production, in frequency the introduction of the concept of "lean production". Methodology. "Lean Manufacturing" in its modern version is a multifaceted concept with more than 35 tools. Many of the tools address the issue of reducing lost time in production. One of the options for reducing the time for performing operations can be recommended using a combined tool. Results. A comparison is given of a combined metal-cutting tool for cutting metric threads, M6 step1, which combines the operations of drilling, threading and countersinking holes with the classic threading technology, including the use of tools such as a drill, taps (frst and second number, M6, step1) and processing the edge of the hole with a countersink. Comparisons were made when cutting metric threads in a steel plate and in a profle pipe. The comparison evaluated metrics such as time required, cost of operation, and productivity. Conclusion. According to the results of the comparisons, the advantage of the combined tool was revealed, which made it possible to perform 3 actions in one operation while spending an average of 1.5 minutes (the same operation performed by 4 tools required more than 6 minutes), the technological cost when using the combined tool was 1.5 times lower, and the productivity increased fve times.
9
Баранова, Елена, Сергей Степанов, Павел Полянский, Виталий Артюх та Геннадий Иванов. "ЗАМЕНА ОПЕРАЦИИ ШЛИФОВАНИЯ НА ПОВЕРХНОСТНУЮ ПЛАСТИЧЕСКУЮ ДЕФОРМАЦИЮ". Modern engineering and innovative technologies, № 05-02 (15 листопада 2017): 62–66. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2018-05-02-025.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі представлений метод поверхневої пластичної деформації обкатуванням роликами сталевих деталей із стабілізацією зусилля обкатування з метою підвищення їх зносостійкості та запропоновано замінити операцію шліфування обкатуванням роликами. Підвищення
10
Гусев, Е. Э., М. Ю. Фомичёв, М. А. Махиборода та А. А. Дедкова. "ТЕХНОЛОГИЯ ВРЕМЕННОГО БОНДИНГА ДЛЯ ФОРМИРОВАНИЯ СВЧ МЭМС-СТРУКТУР". NANOINDUSTRY Russia 13, № 4s (11 вересня 2020): 503–5. http://dx.doi.org/10.22184/1993-8578.2020.13.4s.503.505.
Повний текст джерелаАнотація:
Отработана операция временного бондинга с использованием в качестве носителя кварцевой пластины. Получена экспериментальная зависимость толщины адгезионного слоя от скорости вращения центрифуги. Толщина утоненной рабочей Si-пластины ø150 мм составила 93 ± 3 мкм. Прогиб утоненной структуры не превышает 30 мкм.
11
Гусев, Е. Э., М. Ю. Фомичёв, М. А. Махиборода та А. А. Дедкова. "ТЕХНОЛОГИЯ ВРЕМЕННОГО БОНДИНГА ДЛЯ ФОРМИРОВАНИЯ СВЧ МЭМС-СТРУКТУР". Nanoindustry Russia 13, № 5s (28 грудня 2020): 556–59. http://dx.doi.org/10.22184/1993-8578.2020.13.5s.556.559.
Повний текст джерелаАнотація:
Отработана операция временного бондинга с использованием в качестве носителя кварцевой пластины. Получена экспериментальная зависимость толщины адгезионного слоя от скорости вращения центрифуги. Толщина утоненной рабочей Si-пластины 0150 мм составила 93 ± 3 мкм. Прогиб утоненной структуры не превышает 30 мкм.
12
Oliinyk, A. Yu, та H. V. Oliinyk. "Особливості зубощелепних деформацій у пацієнтів із вродженими незрощеннями верхньої губи та піднебіння". Clinical Dentistry, № 4 (17 лютого 2020): 45–54. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.4.10881.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. В огляді описано літературні джерела, що стосуються динаміки формування деформацій зубних рядів верхньої щелепи у пацієнтів із різними формами вроджених незрощень верхньої губи і піднебіння (ВНВГП) після пластичних операцій.
Мета дослідження – вивчити особливості формування деформацій зубощелепної системи у пацієнтів із ВГВГП і динаміки їх розвитку.
Матеріали і методи. Опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосувалися зубощелепних деформацій у пацієнтів, які в минулому перенесли операційні втручання з приводу ВНВГП, шляхом їх аналізу за 2003–2018 рр.
Результати досліджень та їх обговорення. У статті подано огляд літератури стосовно характерних морфофункціональних зубощелепних деформацій у пацієнтів із ВНВГП. Проаналізувавши результати досліджень їх особливостей, можна провести певну типізацію деформацій зубощелепного комплексу в дорослих осіб із ВНВГП після пластичних операцій з точки зору завдань і потреб протетичного лікування.
Висновки. Деформації зубних рядів верхньої і нижньої щелеп та динаміка їх формування у хворих із ВНВГП повинні бути обов’язково враховані в процесі надання їм ортодонтичної допомоги, так і при виборі алгоритму застосування відповідної ортопедичної конструкції у наступному їх протезуванні.
13
Astapenko, O. O., N. M. Lytovchenko, T. M. Kostiuk та I. A. Shynchukovskiy. "Використання конструкцій із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії у реконструктивно-відновній хірургії щелепно-лицевої ділянки". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (4 лютого 2021): 5–18. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11713.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. На сьогодні для фіксації кісткових фрагментів у щелепно-лицевій хірургії (ЩЛХ) найширше використовують накісткові титанові пластини й шурупи. Необхідність повторної операції із видалення металоконструкції збільшує терміни непрацездатності хворого, економічні витрати на лікування та психоемоційне навантаження на хворого, пов’язане з переживанням і додатковим стресом. Все це призвело до появи альтернативного методу остеосинтезу з використанням біодеградуючих пластин і шурупів, які не мають зазначених вад.
Мета дослідження – підвищити ефективність хірургічного лікування хворих із вродженою та набутою кістковою патологією щелепно-лицевої ділянки з використанням фіксуючих конструкцій заданих властивостей із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії.
Матеріали і методи. При виконанні дослідження були використані такі методи: 1) в експериментальній частині роботи – фізико-хімічні, санітарно-хімічні, токсиколого-гігієнічні – з метою визначення можливості використання ЕПУ–ГАП–ЛЕВ-композиції для виготовлення фіксаторів кісткових фрагментів при проведенні остеосинтезу в ЩЛД, фізико-механічні (для визначення міцніших, еластичних, в’язко-пружних властивостей ЕПУ та його композицій з ГАП та ЛЕВ), рентгенологічні (для контролю якості проведення експерименту на тваринах), морфологічні (гістологічні та морфометричні дослідження кісткових регенератів у ділянці дефекту нижньої щелепи (НЩ) при імплантації поліуретанових і титанових пластин і шурупів) – для вивчення перебігу процесів репаративної регенерації м’яких і кісткової тканин і перебудови кісткової тканини в ділянці травматичного ушкодження; 2) в клінічній частині роботи – клініко-лабораторні (для визначення динаміки основних клінічних симптомів і результатів лікування хворих), рентгенологічні методи (рентгенографія кісток лицевого черепа в традиційних укладках, ортопантомографія, КТ 3D, створення і аналіз комп’ютерних 3D моделей, рентгенденситометрія, рентгенморфометрія) – для визначення характеру патологічного поцесу в кістковій тканині й дослідження архітектоніки кісткової тканини ЩЛД, контролю за перебігом консолідації переломів (у тому числі інтраопераційних), статистичні методи (визначення середніх величин, похибок середніх і вірогідності розбіжностей у групах, кореляційний та регресійний аналіз) – для обробки й аналізу отриманих результатів).
Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження стали основою для пошуку способів отримання матеріалу без металевого дефекту, з якого можна було б виготовити фіксатор у вигляді пластин і гвинтів для остеосинтезу щелепно-лицевої ділянки. Розроблено біорезорбтивний матеріал біоактивної дії (ЕПП-ГАП-ЛЕВ) на основі поліуретанової композиції, що містить 20 % гідроксиапатиту і 6 % левамізолу для остеосинтезу. Результати експериментальних досліджень лягли в основу клініко-рентгенологічних досліджень. Доведено ефективність фіксаторів ЕПУ-ГАП-ЛЕВ для остеосинтезу при лікуванні пацієнтів з переломами і деформаціями лицевого черепа.
Висновки. Позитивні результати власних клінічних досліджень в ранні й віддалені терміни свідчили про ефективність і перспективність використання полімерних (у тому числі ЕПУ-ГАП-ЛЕВ) мініпластин у хірургічному лікуванні переломів кісток лицевого черепа зі зміщенням. Завдяки правильному плануванню лікування всі пацієнти, в лікуванні яких застосовували полімерні фіксатори, змогли отримати повну реабілітацію.
14
Klimovitsky, V. G., та D. V. Borodin. "Малоинвазивный остеосинтез при переломах проксимального отдела бедренной кости у больных пожилого возраста". TRAUMA 14, № 1 (1 лютого 2013): 6–8. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.14.2013.88851.
Повний текст джерелаАнотація:
Определены сложности, возникающие в ходе оперативного вмешательства на проксимальном отделе бедренной кости при использовании современных методов остеосинтеза. Использование специальной проксимальной бедренной пластины для остеосинтеза переломов вертельной области у лиц пожилого и старческого возраста дало возможность минимизировать операционную травму, уменьшить продолжительность операции, разрешить раннюю осевую нагрузку. При этом дополнительного оборудования для выполнения вмешательства не потребовалось.
15
Герасименко, Ю. В., Н. В. Комаров, В. Н. Комаров та А. С. Ермакова. "ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ОПЕРАЦИЙ ОТМЫВКИ ПЛАСТИН И ПОДЛОЖЕК НА РАЗЛИЧНЫХ ЭТАПАХ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА, ПРИМЕНЯЕМЫЕ И ПЕРСПЕКТИВНЫЕ РЕШЕНИЯ ДЛЯ ИХ РЕАЛИЗАЦИИ". NANOINDUSTRY Russia 96, № 3s (15 червня 2020): 475–79. http://dx.doi.org/10.22184/1993-8578.2020.13.3s.475.479.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведен комплексный обзор способов устранения загрязнений поверхности пластин и подложек, применяемых в технологическом процессе. Рассмотрены конструктивные решения для реализации эффективных методов очистки поверхности пластин и подложек. Представлены варианты сочетаний методов отмывки и сушки в специальном технологическом оборудовании, представлен опыт ОАО «НИИПМ» в этой области. The paper presents a comprehensive review of the wafers and substrates surface pollution particle removal methods used in the technological process. Design solutions for the implementation of effective methods for wafers and substrates surface cleaning have been considered. Besides, the paper gives variants of cleaning and drying methods combinations in special technological equipment, as well as the experience of Scientific Research Institute of Semiconductor Mechanical Engineering in this area.
16
Шустеров, Ю. А., А. Р. Хурай, М. М. Тусупбекова, and Б. С. Ахмадьярова. "Interlamellar Keratoplasty with Nail Plate." Офтальмология. Восточная Европа, no. 2 (May 28, 2021): 155–61. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2021.11.2.019.
Повний текст джерелаАнотація:
Введение. В ряде офтальмохирургических операций для коррекции миопии, кератоконуса, при кератопротезировании используют трансплантаты. Однако одним из основных недостатков существующих материалов для изготовления трансплантатов является то, что по своему химическому составу и физическим свойствам они значительно отличаются от роговичной ткани, что в свою очередь может повлиять на оптические и трофические функции роговой оболочки глаза и ограничить возможность их применения.Цель исследования: изучение возможности применения трансплантатов из ногтевой пластины для имплантации в слои роговой оболочки глаза.Материалы и методы. Операции проведены на 18 взрослых кроликах (36 глаз). Использованы ауто-, алло- и ксенотрансплантаты из ногтевой пластинки (коготь). Использовались варианты межслойной тоннельной кератопластики. Морфологические исследования проведены в сроки 7-е, 14-е сутки и через 1, 2, 3 и 6 месяцев.Результаты и обсуждение. Послеоперационный период протекал без осложнений. Отсутствовала клеточная реакция на пребывание трансплантатов в строме роговицы. В сроки 3–6 месяцев после имплантации наблюдалась картина прорастания пучков коллагеновых волокон, даже при использовании в качестве пересадочного материала ксеноимплантата.Выводы. На основании проведенных морфологических исследований можно заключить, что ногтевая пластинка (ауто, алло и ксено) является перспективным пересадочным материалом для интерламеллярной кератопластики в связи с хорошей биосовместимостью. Изменения со стороны структурных образований роговицы в ответ на введение ногтевой пластинки минимальны, что говорит об отсутствии нарушений метаболизма роговицы как в ранние, так и поздние сроки наблюдения. Introduction. In a number of ophthalmic surgeries grafts are used to correct myopia, keratoconus, and keratoprosthetics. However, one of the main drawbacks of existing materials for the manufacture of transplants is that their chemical composition and physical properties are significantly different from the corneal tissue, which in turn can affect the optical and trophic functions of the cornea of the eye and limit the possibility of their use.Purpose: to study the possibility of using transplants from the nail plate for implantation into the layers of the cornea of the eye.Materials and methods. Operations were performed on 18 adult rabbits (36 eyes). Used auto, allo and xenografts of the nail plate (the claw). Used options interlamellar tunnel keratoplasty. Morphological studies were carried out in terms of 7, 14 days, and 1, 2, 3 and 6 months.Results and discussion. The postoperative period was uneventful. There was no cellular response to the presence of transplants in the corneal stroma. In terms of 3–6 months after implantation was observed, the picture of germination of bundles of collagen fibers, even when used as a transfer material of a xenograft.Conclusion. On the basis of the conducted morphological researches it is possible to conclude that the nail plate (auto, allo and xeno) is a promising material for interchange interlamellar keratoplasty in association with good biocompatibility. Changes in the structural formations of the cornea in response to the introduction of the nail plate to the minimum, which indicates the absence of metabolic disorders of the cornea, both in the early and late observation periods.
17
Шайко-Шайковский, А. Г., Е. Н. Сорочан та А. Г. Дудко. "МЕТОДИКА ОПТИМАЛЬНОГО РАЗМЕЩЕНИЯ ФИКСИРУЮЩИХ ЭЛЕМЕНТОВ НА КОРПУСЕ НАКОСТНОЙ ПЛАСТИНЫ ПРИ ОСТЕОСИНТЕЗЕ". Сбор. мат. межд. науч.-практ. конф., посвященной 30-летнему юбилею Мед. института «Современная медицина новые подходы и актуальные исследования», № 1 (22 жовтня 2020): 661–66. http://dx.doi.org/10.36684/33-2020-1-661-666.
Повний текст джерелаАнотація:
В работе рассмотрена предложенная авторами методика научно обоснованного подхода к вопросу о размещении фиксирующих и блокирующих винтов для крепления накостных фиксирующих конструкций при диафизарных, проксимальных и метафизарных переломах длинных трубчатых костей опорно-двигательного аппарата человека. Комплекс внешних нагрузок, как простых, так и сложных на биотехническую систему «кость-фиксатор» предполагает создание надёжной и прочной фиксации отломков повреждённой кости. Проведение излишне большого числа фиксирующих винтов требует предварительного сверления соответствующего числа отверстий для их проведения. А это – является весьма нежелательным компонентом операции, поскольку будет неоправданно ослаблять и так повреждённую переломом кость. Поэтому – определение минимально необходимого и оправданного числа отверстий и проводимых сквозь них винтов, мест их расположения – важная и актуальная задача, стоящая перед биомеханиками и травматологами.
18
Fofanov, O. D., A. P. Jurtseva, B. М. Zinyak, Yu R. Dotsenko, and V. О. Fofanov. "The own experience of reconstructive-plastic operations on the bladder in children." Paediatric Surgery. Ukraine, no. 3(72) (September 29, 2021): 43–50. http://dx.doi.org/10.15574/ps.2021.72.43.
Повний текст джерелаАнотація:
In our country, complex surgical reconstruction of the distal urinary tract in severe bladder dysfunction in children is performed infrequently, given the number of children who need these operations. These operations were carried out in our country by specialists invited from abroad. Therefore, we want to share our first experience of performing a complex surgical reconstruction of the distal urinary tract in children. Purpose – to іmprove the quality of life of children with severe bladder dysfunction. Materials and methods. The results of reconstructive and plastic operations on the bladder in 7 children with severe bladder dysfunction were analyzed. Four patients had a neurogenic bladder 3 of them had a spinal bladder), and two patients had a microcyst after surgical correction of bladder exstrophy and total epispadias. Augmentation ileocystoplasty was performed in 3 children, two of them also underwent appendicocystostomy, 3 patients underwent only appendicocystostomy. An assessment of the urinary tract condition, the degree of urinary retention, postoperative complications and quality of life of operated children. Results. All operated children recovered. The bladders in three patients after augmentation have sufficient volume and fully provide reservoir function. We did not observe metabolic acidosis or other serious metabolic disorders described by other authors in the children we operated on. Urolithiasis was also not observed after surgery. In 5 patients who underwent appendicocystostomy, the latter is well catheterized, has a good cosmetic effect. In 4 out of 5 patients there is no leakage of urine through the stoma. All operated children were recovered for vesicoureteral reflux and chronic pyelonephritis. According to the results of the survey, the improvement of most parameters of quality of life of operated patients (cessation of urinary tract infection, complete urinary retention with more infrequent and controlled urination, the ability to visit children’s groups and social adaptation of these children in society). Conclusions. Based on the first own experience of augmentation ileocystoplasty and appendicocystostomy according to Mitrofanoff, the good efficiency of these reconstructive-plastic operations is noted. In all operated patients the quality of life significantly improved – controlled urination was achieved, the progression of kidney damage was stopped. All postoperative complications are successfully corrected. Of great importance for achieving a good effect of treatment is the correct choice of the the urinary tract surgical reconstruction type in each case. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki declaration. The study protocol was approved by the Local ethics committee of all participating institution. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interest was declared by the authors. Key words: augmentation ileocystoplasty, appendicocystostomy, children.
19
Romanyuk, S. O., S. V. Pavlov, O. N. Romanyuk, and N. V. Titova. "Intellectualized high-performance systems for planning plastic and reconstructive operations on the human face." Optoelectronic information-power technologies 40, no. 2 (2021): 56–64. http://dx.doi.org/10.31649/1681-7893-2020-40-2-56-64.
Повний текст джерела
20
Лисичина, Світлана, та Валентина Мотроненко. "СТРОМАЛЬНО-ВАСКУЛЯРНА ФРАКЦІЯ ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ РЕГЕНЕРАТИВНОЇ БІОІНЖЕНЕРІЇ". Біомедична інженерія і технологія, № 5 (12 травня 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.5.225564.
Повний текст джерелаАнотація:
Реферат – Бурхливий розвиток пластичної естетичної хірургії сприяв збільшенню досліджень якостей жирової тканини, яка залишалась після операцій ліпосакції. Це допомогло детально описати її потенціал і з’ясовати, що в стромально-васкулярній фракції (СВФ) жирової тканини містяться стовбурові клітини, які можуть бути потенційним джерелом матеріалів для регенеративної медицини.
Наразі ведуться десятки досліджень, спрямованих на вивчення потенціалу СВФ, зокрема її застосування при проблемах шкіри, шрамах, остеоартрозі, тендинопатії, загоєнні ран, андрогенній алопеції, васкулопатії, мігрені та рубцюванні голосових складок. Та попри значну кількість досліджень і можливих перспектив, поки ще немає офіційно затверджених протоколів і дозволів використання цієї методики для лікування конкретних хвороб. Оскільки проведених експериментів ще недостатньо, а правове регулювання цієї сфери не сформовано.
У цій роботі аналізуються останні систематичні та стислі літературні огляди, що стосуються біологічних властивостей, клінічних застосувань та регуляторних вимог до СВФ з метою формування загального уявлення про поточний статус СВФ жирової тканини, як альтернативного джерела для регенеративної медицини.
21
Vares, Ya E., та V. Z. Slipyi. "Оцінка ефективності застосування фібрину, збагаченого тромбоцитами, та композицій на його основі при заміщенні післяекстракційних дефектів альвеолярного відростка". Clinical Dentistry, № 3 (9 грудня 2020): 16–23. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.3.11565.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Пріоритетним завданням підготовки альвеолярного відростка (АВ) до дентальної імплантації після операції видалення зуба є реконструкція його біометричних параметрів та профілактика атрофії. З цією метою обґрунтованим є використання різних хірургічних технік із застосуванням кістково-пластичних матеріалів, бар’єрних мембран, армуючих пристосувань чи регенеративних технологій, зокрема збагаченого тромбоцитами фібрину (ЗТФ). Водночас, відкритими залишаються питання ефективності комбінованого застосування ЗТФ та кістково-пластичних матеріалів у рамках передімплантаційної підготовки АВ після видалення зуба.
Мета дослідження – апробація та оцінка ефективності застосування передового фібрину, збагаченого тромбоцитами (A-PRF+®), та композицій на його основі при заміщенні лунки видаленого зуба як заходу передімплантаційної підготовки.
Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування 24 хворих (13 жінок та 11 чоловіків віком (34,25±9,79) року) із загостренням хронічного періодонтиту, радикулярними кістами, травматичними вивихами та переломами коренів зубів.
Результати досліджень та їх обговорення. Станом на 6 місяць спостереження зменшення відстані між оклюзійною площиною та рівнем кістки АВ, а відповідно і приріст кістки, порівняно з початковими передопераційними замірами, склав 12,9 % у хворих основної групи А, 17,5 % – у хворих основної групи Б, 18,4 % – у пацієнтів основної групи В, тоді як у контролі констатували вертикальну атрофію АВ обсягом 7,2 % порівняно з вихідними параметрами. Рівень горизонтальної атрофії АВ у цей період, порівняно з вихідними замірами, склав 8,4 % у основній групі А, 6,0 % – в основній групі Б, 5,4 % – в основній групі В та 17,1 % – у контролі. Показники кісткової щільності у завершальний термін спостереження фіксувались на рівні (636,41±47,70) од. HU в основній групі А, (685,98±42,67) од. HU – в основній групі Б, (714,5±58,35) од. HU – в основній групі В, в той час, як цей показник у пацієнтів контрольної групи становив лише (440,77±68,48) од. HU.
Висновки. Інтраопераційне застосування автологічного фібрину А-PRF+® та композицій на його основі в рамках передімплантаційної підготовки у ділянці післяекстракційного дефекту є ефективним заходом, який мінімізує кількісні зміни параметрів кісткової тканини АВ та пришвидшує її формування.
22
Варес, Я. Е., Ю. І. Федин, Н. В. Штибель та Я. Я. Варес. "Використання автологічного дентин-графту при заміщенні лунок періодонтально скомпрометованих зубів. Перший досвід". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (11 березня 2022): 5–14. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.4.12787.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Загоєння лунки видаленого зуба супроводжується значними просторовими змінами альвеолярної кістки у вигляді її резорбції та деформації, що створює несприятливі умови для майбутньої дентальної імплантації та протетичної реабілітації. Поєднання кістково-пластичних матеріалів, зокрема автологічного дентин-графту, зі збагаченим тромбоцитами фібрином, може бути перспективною терапевтичною опцією для заміщення дефектів після видалення зубів з причин гострої чи хронічної періодонтальної патології.
Мета дослідження – апробація та клінічна оцінка ефективності застосування автологічного дентин-графту в поєднанні з фібрином, збагаченим тромбоцитами, при заміщенні лунок зубів із біляверхівковою патологією.
Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування 12 хворих (7 жінок та 5 чоловіків віком (28,23±7,78) року із загостренням хронічного періодонтиту, гранулематозним верхівковим періодонтитом, радикулярними кістами, які не підлягали консервативному лікуванню. План лікування передбачав атравматичне видалення зуба та заповнення лунки композицією гранульованого дентину, приготованого за допомогою пристрою «Smart dentin grinder» (KometaBio, США) з фібрином, збагаченим тромбоцитами. В жодному з випадків не використовувались інші резорбуючі чи нерезорбуючі мембрани фабричного виробництва для керованої регенерації тканин. Контрольні клінічні огляди проводили на 1; 3; 10; 14 дні. Конусно-променеву комп`ютерну томографію проводили на 3 та 6 місяць після операційного втручання за допомогою томографа «Veraviewepocs 3D R100» (J. Morita Manufacturing Corporation, Японія) з метою визначення обсягу кістковотканинної втрати по вертикалі (шляхом вимірювання відстані між оклюзійною площиною та альвеолярним відростком) та горизонталі (шляхом вимірювання ширини лунки на рівні її середини), визначення мінеральної щільності кісткової тканини в зоні дефекту за допомогою застосунку i-Dixel 2.1 для перегляду комп'ютерних томограм.
Результати досліджень та їх обговорення. Термін повної епітелізації лунки становив (13,2±0,84) доби (р<0,001). При дослідженні вертикальної втрати кісткової тканини встановлено, що до операції цей показник був у середньому (8,49±0,67) мм, через 3 місяці після операції – (8,59±0,69) мм (p>0,05), а через 6 місяців – (10,52±0,75) мм (p<0,05). Ширина альвеолярного відростка на рівні середини дефекту до операції становила у середньому (7,38±0,36) мм, через 3 та 6 місяців – (7,13±0,40) мм та (6,98±0,44) мм відповідно (p>0,05). Щільність кісткової тканини в проекції середини колишніх післяекстракційних дефектів була у середньому (663,34±44,90) HU на 3-й місяць спостереження та (714,5±58,35) HU на 6-й місяць спостереження (p<0,05), що свідчить про формування в ділянці дефектів повноцінної кісткової тканини. Розглянуто клінічний випадок пацієнта 38 років як приклад успішного застосування комбінації автологічного дентин-графту та збагаченого тромбоцитами фібрину для заміщення дефекту, спричиненого видаленням зуба та радикулярної кісти великого розміру.
Висновки. Композиція автологічного дентин-графту з фібрином, збагаченим тромбоцитами, доводить свою ефективність при заміщенні періодонтально скомпрометованих зубів, біляверхівкових гранульом, радикулярних кіст.
23
Гурьев, А. М., М. А. Гурьев, С. Г. Иванов та Е. В. Черных. "РАЗРАБОТКА ТЕХНОЛОГИИ ДИФФУЗИОННОГО УПРОЧНЕНИЯ СПЕЧЕННЫХ КЕРАМИЧЕСКИХ W-Cо МАТЕРИАЛОВ ОДНОВРЕМЕННЫМ ДИФФУЗИОННЫМ НАСЫЩЕНИЕМ БОРОМ, ХРОМОМ И ТИТАНОМ". Фундаментальные проблемы современного материаловедения, № 3 (29 вересня 2021): 368–76. http://dx.doi.org/10.25712/astu.1811-1416.2021.03.014.
Повний текст джерелаАнотація:
Диффузионное борирование, как один из видов химико-термической обработки, значительно повышает износостойкость, а также коррозионную стойкость упрочненных изделий. При этом, основной недостаток боридных покрытий, который ограничивает применение – это их высокая хрупкость. Данная проблема может быть решена путем создания многокомпонентных покрытий на основе бора: борохромирование, боротитанирование, бор-хром-титанирование. Образцы из спеченного керамического W-Cо материала марки ВК8 диаметром 12 мм и длиной 10 мм покрывали обмазкой из порошка титана зернистостью 40 мкм, разведенного в этилсиликате. В качестве насыщающей среды использовали самозащитную порошковую засыпку, насыщение вели в камерной печи, оборудованной ПИД-Контроллером. Температура и время насыщения соответственно выбраны равными 1050 °С и 1,5 ч. Образцы после завершения процесса насыщения извлекали из контейнера и подвергали закалке в масле непосредственно с температуры насыщения. Твердость основного материала на образцах ВК8 составила 1740±180 HV0,1. Максимальная микротвердость диффузионных покрытий составила 4600 HV0,1для покрытий, полученных на образцах, предварительно обмазанных титаном и далее подвергнутых комплексному бор-хром-титанированию. Для покрытий, полученных одновременным бор-хром-титанированием без дополнительной обмазки, максимальная микротвердость не превышала 3500 HV0,1. Толщина диффузионного слоя на упрочненных с применением предварительной обмазки титаном образцах составила 10 мкм, толщина диффузионного покрытия при одновременном насыщении бором, хромом и титаном – 12 мкм. Согласно данным производственных испытаний, стойкость упрочненных диффузионным бор-хром-титанированием с применением предварительной обмазки титаном, съёмных резцовых пластин из ВК8 на операции фрезерования литой стали оказалась в 3,2-3,5 раза выше стойкости неупрочненных и в 1,5 раза выше бор-хром-титанированных резцовых пластин.
24
Ioffe, O. Y., A. V. Omelchenko, O. P. Stetsenko та T. V. Tarasiuk. "Особливості хірургічного лікування спортивної грижі у футболістів". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 лютого 2021): 5–14. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.4.11777.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: визначити оптимальну тактику вибору хірургічного лікування спортивної грижі у футболістів.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування 36 футболістів професійних та аматорських клубів віком від 18 до 34 років із діагнозом спортивна грижа, які перебували в хірургічному відділенні КМКЛ № 3 впродовж 2014–2019 рр.
Хворих було розподілено на дві групи дослідження залежно від методики хірургічного втручання. В першій групі виділено дві підгрупи, до першої підгрупи хворих увійшли 10 футболістів, яким виконували лапароскопічну інтраперитонеальну герніоалопластику за методикою IPOM. До другої підгрупи увійшли 8 футболістів, яким виконували лапароскопічну інтраперитонеальну герніоалопластику за методикою IPOM із субдермальним ушиванням внутрішніх пахових кілець. До другої групи увійшли 18 футболістів, яким виконували лапароскопічну трансабдомінальну преперитонеальну герніоалопластику за методикою TAPP. Для оцінки показників якості життя застосовували опитувальник The Copenhagen Hip and Groin Outcome Score (HAGOS) та Eura HS Quality of Life score (Eura HS-QoL у модифікації).
Результати досліджень та їх обговорення. При аналізі показників за шкалою HAGOS якість життя до операції не відрізнялась в обох групах дослідження, тоді як після проведення хірургічного лікування значно підвищилась у другій групі з 47 до 96 балів та в першій групі з 45 до 80 балів (р<0,05). Також в другій групі встановлено достовірне зменшення больового синдрому в пахвинній ділянці після лапароскопічної герніоалопластики за методикою ТАРР з 8 балів до 2 балів за шкалою ВАШ і після застосування методики IPOM у першій групі з 7,5 до 3 балів (р<0,05). Найкоротший термін повернення спортсмена до тренувань становить 3 тижні після хірургічного лікування спортивної грижі виявлено при лапароскопічній пластиці задньої стінки пахового каналу за методикою ТАРР зі встановленням самофіксуючої сітки.
У дослідженні проведено порівняльний аналіз результатів лапароскопічних хірургічних втручань та визначено оптимальну тактику вибору хірургічного лікування спортивної грижі у футболістів.
25
Kirkilevsky, S. I., A. A. Mashukov, V. E. Maksimovsky, A. I. Rybin, O. I. Tkachenko, R. R. Yarema, D. N. Osadchy, M. A. Ohorchak, V. V. Pirogov та V. A. Linekevich. "МІСЦЕ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНОЇ ГІПЕРТЕРМІЧНОЇ ХІМІОПЕРФУЗІЇ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ПЕРИТОНЕАЛЬНО-ДИСЕМІНОВАНИЙ РАК ШЛУНКА". Вісник наукових досліджень, № 4 (31 січня 2019): 13–25. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9796.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконання поєднання гастректомії (ГЕ), перитонеоектомії (ПЕ) і внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії (ВЧГТХП) при раку шлунка (РШ) є частиною специфічної медичної ідеології, яку впровадила група ентузіастів, об’єднаних під егідою PSOGI (Peritoneal Surface Oncology Group International – Всесвітня медична спільнота з вивчення перитонеального канцероматозу). Очікується, що з часом ГЕ/ПЕ/ВЧГТХП стане стандартом комбінованого лікування хворих на канцероматоз при РШ. У статті представлено досвід Одеського центру реконструктивної та пластичної медицини і Одеського національного медичного університету щодо використання методики внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії (ВЧГТХП або процедури HIPEC), у т.ч. в лікуванні хворих на перитонеально-дисемінований рак шлунка. Коротко представлено огляд деяких етапів розвитку хірургії раку шлунка.
Мета дослідження – вивчити і дослідити виживання хворих на канцероматоз при використанні стандартної внутрішньовенної хіміотерапії і процедури HIPEC.
Матеріали і методи. У дослідження включено 47 осіб, яких прооперовано з приводу канцероматозу очеревини в період 2015–2017 рр. У клініці реконструктивної та пластичної медицини Одеського національного медичного університету. Досліджували тільки радикально або умовно-радикально прооперованих хворих. Середній вік – 54,9 року, чоловіків – 14, жінок – 33. В усіх випадках діагноз було верифіковано гістологічно. Для порівняння виживання хворих після ПЕ/ВЧГТХП було набрано ретроспективну групу порівняння, в яку включили 22 хворих на канцероматоз черевної порожнини, для лікування яких застосовували тільки внутрішньовенну системну хіміотерапію (СХ).
Результати досліджень та їх обговорення. Проведене власне спостереження, засноване на аналізі історій хвороби 47 хворих, яким провели ВЧГТХП при раку шлунка, раку яєчників, колоректальному раку і деяких інших видах злоякісної патології черевної порожнини. Порівнювали виживання хворих після процедури HIPEC і пацієнтів із канцероматозом черевної порожнини, яким виконали тільки внутрішньовенну системну хіміотерапію (СХ). Виживання хворих після виконання циторедуктивних операцій (у статті використано Міжнародну абревіатуру CRS – cytoreductive surgery), в т.ч. з приводу раку шлунка, була незначно гірше, ніж після СХ. Інтерес представляє можлівість індивідуалізації схеми ВЧГТХП з точки зору призначення певного хіміопрепарату. У зв’язку з цим оформлено патент UA 121792 U від 11.12.2017. Машуков А. О., Максімовський В. Є., Четвериков С. Г., Лук’янчук О. В., Осадчий Д. М., Заволока С. О., Роша Л. Г., Пирогов В. В. Спосіб лікування раку шлунка, ускладненого канцероматозом черевної порожнини. При цьому застосовано індівідуальний підхід процедури HIPEC до виконання залежно від експресії того чи іншого маркера в пухлинній тканині. Перед процедурою виконують лапароскопію із забором достатньої кількості матеріалу з пухлинної тканини, з подальшим його імуногістохімічним дослідженням на основні маркера чутливості терапії: TOP2A, ERCC1, TS.
Висновки. З огляду на міжнародні дані й дані деяких вітчизняних онкологічних центрів (Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр), необхідний більш ретельний відбір хворих, ґрунтуючись на значенні перитонеального індексу канцероматозу (PCI – peritoneal carcinomatosis index) і рівні планованої циторедукції.
26
Хоров, О. Г., Е. Н. Головач та В. Н. Сак. "Remote Results of Complex Treatment of Patients with Chronic Otitis Mediа". Оториноларингология. Восточная Европа, № 2 (16 липня 2020): 103–15. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2020.2.2.002.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье представлены клинико-морфологические и функциональные результаты хирургического лечения 32 пациентов с хроническим гнойным средним отитом, длительность наблюдения составила 5 лет. У 30 пациентов (93,8%) был односторонний хронический отит, у 2 пациентов (6,2%) – двусторонний. При выполнении микроотоскопии установлено наличие перфорации барабанной перепонки у 32 пациентов (94,1%), ретракционного кармана с перфорацией у 7 (20,6%), стойких ретракций – у 2 (5,9%), рубцовых изменений барабанной перепонки – у 14 (41,2%). При изучении вентиляционной функций слуховой трубы у пациентов до операции нами установлено, что все они имели нарушение данной функции (у 21 из них выявлена 3-я степень нарушения). Описаны интраоперационные и послеоперационные способы профилактики ретракционных осложнений у данной категории пациентов. Для реконструкции стенок неотимпанальной полости применялись свободные хрящевые трансплантаты в виде пластин и костно-кровяная масса. В послеоперационном периоде пациенты выполняли комплекс кинезиотерапии мышц глотки. Данный комплекс был разработан нами. Каждое упражнение комплекса проверено на эффективность его влияния на вентиляцию среднего уха. Применение комплексного подхода в лечении пациентов с хроническим средним отитом способствует не только получению хороших результатов в раннем послеоперационном периоде, но и сохранению их в отдаленные сроки наблюдения. Наш подход к ведению пациентов с хроническим средним отитом показал высокие результаты как морфологические, так и функциональные. Хороший клинико-морфологический результат получен в 94% случаев в сроке наблюдения 1 год после операции, 82,1% – 3 года, 80,8% – 5 лет. Количество пациентов с социально-адекватным уровнем слуха через год после операции составило 79,4%, а через 5 лет – 76,9%. The article presents the morphological and functional results of our surgical treatment of 32 patients with chronic purulent otitis media after 5 years. 30 patients (93.8%) had unilateral chronic otitis, 2 patients (6.2%) had bilateral otitis. Microotoscopy found the presence of eardrum perforation in32 patients (94.1%), retraction pocket with perforation in 7 (20.6%), stable retractions – in 2 (5.9%), scar changes of eardrum – in 14 (41.2%). When studying the ventilation functions of the auditory tube in patients before surgery, we found that all of them had a disorder of this function (21 of them showed 3 degrees of disorder). The intraoperative and postoperative methods of preventing of the retraction complications in these patients are described. Cartilaginous transplantats in the form of plates and bone-blood mass were used for reconstruction of the walls of neotympanic cavity. In postoperative period patients with chronic purulent otitis media performed kinesiotherapy of pharyngeal muscles. This complex was developed by us. Each exercise of the complex has been tested for the effectiveness of its effect on the ventilation of the middle ear. The use of an integrated approach in the treatment of patients with chronic mean otitis contributes not only to the achievement of good results in the early postoperative period, but also to their preservation within a long period of observation. Our approach to the management of patients with chronic medium otitis has shown high results both morphological and functional. A good clinical morphological result was obtained in 94% of cases in the observation period of 1 year after the operation, 82.1% – 3 years, 80.8% – 5 years.The number of patients with socially adequate hearing levels one year after surgery was 79.4%, and after 5 years – 76.9%.
27
Руденко, С. А., А. В. Руденко, О. М. Трембовецька, О. К. Гогаєва та В. В. Лазоришинець. "Інтраопераційна характеристика пацієнтів з ішемічною мітральною недостатністю". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 30 листопада 2018, 30–32. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/18.33/07(030-032).
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема хірургічного лікування ішемічної мітральної недостатності (ІМН) актуальна і на сучасному етапі розвитку кардіохірургії. Дискутуються питання показань до різних методsв корекції, удосконалюються методики. Раніше всі операції виконувалися за клапанозамісною методикою, а в останні роки почали диференційовано підходити до вибору методики хірургічної корекції мітральної недостатності ішемічного ґенезу. Матеріал дослідження склали 142 пацієнти. Хворі були розділені на дві групи залежно від хірургічної тактики лікування. В першу групу (n=93) ввійшли хворі, яким було виконано пластичні втручання на клапанах. Хворим другої групи (n=49) виконувалося протезування мітрального клапана. Тривалість оклюзії аорти досить значно відрізнялася в обох групах. У першій групі вона становила 98,8±29,2 хв., тоді як у другій дорівнювала 115,8±33,2 хв., що можна пояснити більшим об’ємом втручання при протезуванні мітрального клапана, оскільки іноді протезуванню передували спроби виконання пластичної операції. Важливим і основним принципом лікування ІМН була повна реваскуляризація міокарда. Кількість дистальних анастомозів була зумовлена кількістю уражень ВА і варіювала від одного до шести. ПМШГ (83,1%) шунтувалася частіше, ніж усі інші артерії, за винятком ПВА. ПВА шунтували майже з тією ж частотою, що і ПМШГ ЛВА, – у 85,2% (121). У 108 (76,1%) пацієнтів методом вибору корекції мітральної недостатності була та чи інша методика пластики мітрального клапана. Однак при ревізії та вивченні результатів в інтраопераційний період у 15 (13,9%) пацієнтів виконання клапанозберігаючої операції визнано незадовільним. У цих випадках вирішено було виконати протезування мітрального клапана штучним протезом. Отже, із усіх 49 протезувань мітрального клапана штучним протезом тільки 34 (69,4%) пацієнтам було вирішено виконувати операцію за даним методом із самого початку, а для 15 (30,6%) хворих протезування клапана стало методом вибору після неуспішної клапанозберігаючої корекції мітральної недостатності.
28
Vergun, A. R. "Врослий ніготь, оптимальна клініко-морфологічна класифікація: авторські погляди (моя модифікація) і дискусійні аспекти". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.4.8255.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Операції з приводу патологічної інкарнації нігтьової пластини в епоніхеальний валик становлять значний відсоток хірургічних втручань, що здійснюються в амбулаторних хірургічних відділеннях; їх результати не завжди задовільні; за даними різних клінік, рецидиви спостерігаються у 3-35 % випадків. Вростання нігтя асоціюється з гіпертрофією епоніxeальних м'яких тканин, фокальними некрозами, гіпергрануляціями та іншими гнійними ускладненнями. Не існує консенсусу та не існує чіткої класифікації таких уражень. Потребують дискусії варіанти найпоширенішої форми дистального бокового вростання.Мета дослідження. Створити оптимальну клінічну класифікацію неускладненого та ускладненого вростання нігтів на основі аналізу літератури та власних даних.Матеріали та методи. Протягом п'яти років (2011-2016) було діагностовано 436 випадків вростання нігтів у пацієнтів віком 12-86 років (з них 325 випадків інкарнованого оніхомікозу), в 259 (59,4 %) чоловіків і 177 (40,6 %) жінок. У 182 (41,7 %) хворих були стверджені пізні рецидиви мікотичного асоціативного онйокриптозу після попередніх операцій в інших клініках.Результати та обговорення. Пізні рецидиви оніхокриптозу спостерігаються у 5-18 % (12,4 % – наша статистика), при оніхомікотичних інкарнаціях – 30-70 % (41,7 % – результати клінічного аналізу), що підтверджується нашими попередніми дослідженнями. Було також стверджено, що в 60-65 % випадках вростання нігтя з утворенням епоніхеальних гіпергрануляцій (60,3 % – наша статистика), спостерігається їх контамінація мікотичною флорою. У 82 випадках (18,8 % вибірки), захворювання перебігало на фоні облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок атеросклерозу у 60 (13,76 %) та цукрового діабету у 22 пацієнтів (5,05 %). Клінічно оптимізовано і впроваджено нову авторську версію класифікації врослого нігтя "ENMK", з описом морфологічних характеристик нігтьового ложа; наявністю буквено-цифрового кодування, аналізом повного «спектру» та максимальним охопленням клінічних варіантів оніхокриптозу, включаючи випадки мікотичного вростання (за вираженістю усі морфологічні зміни парціально диференційовані на 5 субтипів): Е (епоніхеальна патологія), N (зміни краю нігтьової пластини), М (зміни матриксу та його деформації), К (наявність супутньої коморбідної патології). Основними, прийнятими в клінічній практиці методами хірургічного лікування інкарнацій є резекція нігтя і видалення нігтьової пластини з епоніхектомією та парціальною матриксектомією.Висновки. Чотирьохкомпонентна ENMK оптимізована клінічна класифікація повністю охоплює варіанти клінічного перебігу врослого нігтя та морфології ураження, клінічно значимі патологічні зміни, фонові та супутні захворювання. Резекція врослого нігтя або його видалення є клінічно ефективними, блокоподібна епоніхектомія та парціальна маргінальна матриксектомія (здійснюється механічним або хімічним шляхом) забезпечують санацію ділянки інкарнації, звужуючи ніготь і запобігаючи його повторному вростанню.
29
"Конструктивные особенности мультибарьерных гетеродиодов с отрицательным дифференциальным сопротивлением / Гергель В.А., Горшкова Н.М., Минкин В.С., Соболев А.С., Павлов А.Ю., Хабибуллин Р.А." Тезисы докладов XIV РОССИЙСКОЙ КОНФЕРЕНЦИИ ПО ФИЗИКЕ ПОЛУПРОВОДНИКОВ «ПОЛУПРОВОДНИКИ-2019», 20 серпня 2019, 161. http://dx.doi.org/10.34077/semicond2019-161.
Повний текст джерелаАнотація:
Несмотря на широкий выбор интегральных микроволновых схем миллиметрового диапазона для телекоммуникационных и радиолокационных приложений, представленных на мировом рынке, потребность в компактных генераторах этого диапазона, которые могут быть интегрированы на одном кристалле GaAs, остается актуальной для отечественной промышленности. В качестве источника терагерцового излучения можно использовать многобарьерные гетеродиоды на основе GaAs/AlGaAs. Мультибарьерные гетеродиоды, на которых основывается исследование, состоят из эпитаксиальных слоев GaAs/AlGaAs, толщиной порядка 50 нм и содержащие 6-7 барьеров. Ранее были исследованы процессы возникновения и поведения отрицательного дифференциального сопротивления в мультибарьерных гетероструктурах, а также предложена модель расчета электрических характеристик мультибарьерных структур сложной архитектуры [1,2]. Спроектированы принципиально новые топологии гетеродиодов, разработан технологический маршрут изготовления. Основные операции технологического маршрута: формирование мезы для гетеродиода (глубина травления до нижнего легированного кремнием GaAs), формирование омических контактов на основе Ni/Ge/Au, нанесение диэлектрического слоя на основе SiO2 или Si3N4 (толщина диэлектрика не менее 0,2 мкм), формирование окон в диэлектрическом слое, нанесение металла на основе Ti/Au (толщина металлизации не менее 0,5 мкм), резка пластины на кристаллы. Под формированием «мезы» подразумевают создание структуры на полупроводниковой пластине с проводящими и непроводящими слоями с помощью травления поверхности гетероструктуры. Цель данной операции – отделение активных областей, на которых формируются приборы, друг от друга для избегания электрического контакта между приборами. Омический контакт представляет собой переходную область между приведенными в соприкосновение металлом и полупроводником. Омический контакт должен оказывать минимальное сопротивление проходящему току, т.е. иметь минимальное возможное переходное сопротивление. А также омические контакты должны удовлетворять следующим требованиям: высокая проводимость, хорошая адгезия металлов к полупроводнику, тепловая устойчивость, однородность границы контакта, технологичность (формирование контакта доступными методами), устойчивость к электромиграции, высокая коррозийная стойкость, морфология после термообработки. Проведено приборно-технологическое моделирование многобарьерных гетеродиодов для оптимизации электрофизических параметров приборов.
30
"Использование ультрадисперсных порошковых добавок для получения твердосплавных рабочих элементов буровой техники Севера". ARCTIC AND SUBARCTIC NATURAL RESOURCES, 29 травня 2019, 123–30. http://dx.doi.org/10.31242/2618-9712-2019-24-1-123-130.
Повний текст джерелаАнотація:
В настоящее время рабочие элементы из твердых вольфрамокобальтовых сплавов широко применяются в буровой технике. Вместе с тем, свойственные твердым сплавам хрупкость и низкая пластичность часто приводят к недостаточной работоспособности рабочих элементов в условиях интенсивных эксплуатационных нагрузок буровой техники Севера (мерзлый грунт, горные породы и др.). Одним из способов улучшения структуры и свойств твердых сплавов является управление размерами зерна их карбидной фазы путем введения ингибиторов роста из ультрадисперсных порошков. Ультрадисперсные порошковые добавки, введенные в состав вольфрамокобальтовых сплавов, способствуют уменьшению размеров зерен карбида вольфрама в структуре сплава. Это приводит к улучшению физико-механических и эксплуатационных свойств рабочих элементов буровой техники. В статье приведены результаты исследований по использованию ультрадисперсных порошковых добавок шпинели магния MgAl2O4 и карбида кремния SiC для улучшения структурного состояния и физико-механических свойств вольфрамокобальтового сплава ВК8. Обоснованы и выбраны технологические операции подготовки порошковых смесей и изготовления буровых пластин с ультрадисперсными добавками. Исследованы физико-механические свойства и структура опытных буровых пластин. Для этого использованы традиционные методы исследований механических свойств в сочетании с металлографическим анализом. Результатами экспериментальных исследований показана перспективность использования ультрадисперсных порошковых добавок шпинели магния MgAl2O4 и карбида кремния SiC для улучшения физико-механических и эксплуатационных свойств буровых пластин из вольфрамокобальтового сплава ВК8.
31
Vergun, A. R. "ДЕСТРУКТИВНИЙ УСКЛАДНЕНИЙ ОНІХОМІКОЗ ІЗ ВРОСТАННЯМ НІГТЯ: АНАЛІЗ СЕРІЇ КЛІНІЧНИХ ВИПАДКІВ, КОМПЛЕКСНЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8166.
Повний текст джерелаАнотація:
Частими варіантами хірургічної патології нігтів є оніхокриптоз (інкарнація нігтя) та деструктивний оніхомікоз, що становлять більше половини усіх звернень за медичною допомогою при оніхеальній патології. Як відомо, серед нозологічних форм гнійно-некротичної деструктивної хронічної та комбінованої патології дистальних фаланг пальців, вростання нігтя становлять значну кількість неускладнених і ускладнених випадків.Мета дослідження – конкретизувати оптимальну послідовність комплексного лікування, включаючи локальну та системну терапії, операційні втручання у пацієнтів із захворюваннями нігтів, ускладненими мікотичною інкарнацією.Матеріали і методи. За п’ятирічний період (2011–2016 рр.) було діагностовано 325 випадків інкарнованого оніхомікозу. В 182 пацієнтів було підтверджено пізні рецидиви оніхокриптозу після попередніх хірургічних втручань в інших клініках. За допомогою клінічного аналізу встановлено наявність взаємозв’язків між клінічними варіантами хронічної гнійно-некротичної інфекції та комбінованих процесів на тлі коморбідності.Результати досліджень та їх обговорення. Підтверджено, що хірургічні операції за методиками Dupuіtren, Emmert-Schmiden та інших є дуже травматичними, дисфігурують і деформують нігтьову пластину та спричиняють функціональні порушення, в 2–20 % випадків (залежно від відсутності або наявності комбінованої патології – оніхокриптозу та оніхомікозу) виникають рецидиви. У 22,58 % випадків інкарнація виникла на тлі облітеруючого ураження артерій нижніх кінцівок: атеросклерозу в 60, цукрового діабету – в 22 пацієнтів. Враховуючи ризик ускладнень у хворих із вираженою фоновою облітеруючою патологією артерій, перевагу надавали резекції ураженого нігтя. Пікову частоту спостережень трихофітних уражень клінічно підтверджено у групах пацієнтів 40–50 і 50–60 років. Уростання нігтя лівого галюкса було виявлено у 58,68 % вибірки, правого рідше – у 39,94 %, наявність вростання нігтів галюксів обох стоп – у 1,38 % субвибірки. Системну терапію ітраконазолом застосовували до операційного лікування (базової санації уражених нігтів) та в післяопераційний період. У пацієнтів з облітеруючою патологією артерій нижніх кінцівок часто виявляли комбіноване ураження: патологічне вростання мікотично уражених нігтів. Підтверджено три варіанти дерматофітоми: фронтальна (передня) центральна – до 25 % ерозування нігтя (45 випадків), субтотальна – від 25 до 70 % (без ураження росткової зони нігтя) (38 випадків), тотальна – від 70 до 90 % (з ураженням росткової зони нігтя) (інші випадки). Пізні незадовільні результати комплексного лікування деструктивного оніхомікозу, поєднаного з вростанням (виникнення компресійних рецидивів), перш за все визначаються технічними помилками операційних втручань (невідповідний вибір методу та обсягу резекції, травматичне виконання оніхектомії, неповноцінне виконання парціальної матриксетомії).Висновки. Упровадження превентивної системної терапії ітраконазолом у процесі етапів операційного лікування (базової санації оніхеальних уражень та вогнищ мікотичної інкарнації), блокоподібної епоніхектомії як основного доступу до уражених країв нігтів є оптимальними та, на нашу думку, первинними заходами комплексного лікування, остання створює можливість розширення доступу для резекції/видалення нігтьових пластин, ревізії та санації субоніхеальних структур. Парціальна маргінальна матриксектомія звужує ніготь, попереджуючи рецидив, рекомендована в усіх випадках (за умов мікотичної інкарнації – методом діатермокоагуляції) як первинний антирецидивний захід; є фрагментом трикомпонентних хірургічних втручань, що дозволяє зменшити кількість повторних післяопераційних вростань.
32
Гурьев, А. М., М. А. Гурьев, Е. В. Черных та С. Г. Иванов. "ТОНКАЯ СТРУКТУРА ПЕРЕХОДНОЙ ЗОНЫ ДИФФУЗИОННОГО БОР-ХРОМ-ТИТАНОВОГО ПОКРЫТИЯ НА СТАЛИ 45". Фундаментальные проблемы современного материаловедения, № 1 (30 квітня 2019). http://dx.doi.org/10.25712/astu.1811-1416.2019.01.015.
Повний текст джерелаАнотація:
Одновременное диффузионное насыщение углеродистых сталей бором совместно с хромом и титаном является актуальной задачей современного материаловедения и представляет значительный интерес для специалистов занимающимся химико-термической обработкой (ХТО) деталей машин и инструмента. Несмотря на введение дополнительных технологических операций ХТО при изготовлении изделия возможно получение значительного экономического эффекта за счет снижения стоимости исходного материала. В работе представлена микроструктура диффузионного покрытия на стали 45, полученного одновременным насыщением бором, хромом и титаном. Изображения были получены на СЭМ «Тескан Лира 3». Параллельно проводили ЭДС-анализ элементного состава диффузионного покрытия и переходной зоны. По результатам ЭДС-анализа установлено, что темная фаза в верхней части боридного слоя содержит от 20 до 23 масс. % бора, светлая фаза – от 12,8 до 19,6 масс. % бора. Содержание бора в переходной зоне составило от 4,5 масс. %, вблизи боридных игл до 1,5 масс. % на глубине до 450-500 мкм от поверхности образца. При этом хром распределен преимущественно внутри игл, тогда как титан концентрируется по их краям. Кроме того, в промежутках между иглами, как высокобористой, так и низкобористой фазы присутствуют силициды титана. На границе боридных игл присутствуют карбиды и карбориды железа и хрома, а также карбид титана (белая оторочка боридных игл). Показаны колонии перлита, образованные ферритом, легированным преимущественно хромом с выделениями боридов титана и карбоборидов железа. Колонии перлита, изначально существовавшего в стали, подвергаются фрагментации в результате диффузионных процессов. В процессе диффузии атомов бора, хрома и титана в поверхностном слое стали, основными путями диффузии являются границы зерен и фаз. Об этом, в частности, свидетельствуют выделения на поверхности цементитных пластин, представленные на снимках BSE пластин цементита.