Статті в журналах: "План стратегічний"

1

Бондар, Анастасія, та Руслан Байрамов. "Стратегічний менеджмент неолімпійського спорту (на прикладі сумо)". Слобожанський науково-спортивний вісник K, № 6 (30 грудня 2019): 10–15. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2019-6.022.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: визначити стратегію розвитку сумо в Харківській області. Матеріал і методи: проаналізовано Статут громадської організації «Харківська обласна федерація сумо» та Націо- нальну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність – здоровий спосіб життя – здорова нація» (2016), системний аналіз та метод моделювання дав можливість побудувати стратегічну модель розвитку сумо у Харківській області, соціологічне опитування серед жителів Харківської області сприяло визначенню думки населення щодо сумо та перспектив його розвитку у нашому регіоні, метод експертних оцінок використано для оцінки розробленого в ході дослідження перспективного плану розвитку сумо в Харківській області. Результати: у ході дослідження визначено, що сумо притаманні ознаки європейської моделі професійного спорту: відсутність чіткого поділу між аматорським і професійним напрямом; спортивно-комерційна спрямованість розвитку. Окреслено стратегію розвитку сумо в Харківській області, подано результати попередніх досліджень щодо перспек- тивного плану розвитку сумо та запропоновано стратегічну модель розвитку сумо, яка базується на принципах сис- темності, науковості, цілепокладання, гуманізму, включає мережу організаційно-управлінських заходів, що зумовлю- ють досягнення поставлених завдань, таких як зростання популярності та конкурентоспроможності сумо; покращення спортивних результатів на міжнародних змаганнях сумо; збільшення кількості людей, які займаються сумо. Висновки: Отримані результати доповнюють і розширюють сучасні наукові дані щодо стратегічного управління роз- витком неолімпійського спорту в Україні. Розроблений перспективний план розкриває мережу заходів, які покладені в основу моделі і сприятимуть вирішенню стратегічних завдань щодо розвитку сумо в регіоні. Для ефективного вико- нання перспективного плану ми пропонуємо Громадській організації «Харківська обласна федерація сумо» створити структурний підрозділ «Центр розвитку сумо» зі статусом Юридичної особи, для проведення власної господарської діяльності, що передбачена статутом Федерації та не суперечить діючому законодавству, на який покласти обов’язки роботи із зовнішніх зв’язків та маркетингу. На базі Центру створити структурні підрозділи, які відповідатимуть окремим напрямкам роботи: «Спортивний комплекс», «Академія сумо», «Музей сумо», «Спортивний магазин», «Відділ марке- тингу», «Видавництво» (або видавничий відділ). Запропонована нами стратегічна модель, з урахуванням внутрішніх і зовнішніх ризиків, відображає розвиток неолімпійського спорту, зокрема сумо, ефективний менеджмент сприятиме вирішенню нагальних завдань на кожному етапі та досягненню генеральної мети. Ключові слова сумо, стратегія розвитку, план, модель, федерація, центр розвитку сумо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Амельченко, Ю. "Стратегічний план "Розумний регіон" і бібліотеки Одещини". Бібліотечна планета, № 2 (84) (2019): 18–19.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Гончаренко, Євген, та Ірина Когут. "Сталий розвиток Спеціальних Олімпіад: стратегічний план розвитку". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 4 (4 травня 2022): 59–64. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.4.59-64.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Нині у світі, в тому числі і в Україні, спостерігаються позитивні зміни у ставленні до осіб з інвалідністю, залучення їх до активного способу життя, реалізації інклюзивного підходу в освіті, спорті, культурі, інших сферах. Разом з тим однією з найменш захищених верств населення залишаються люди з відхиленнями розумового розвитку. Спорт та фізична культура стали доступними для людей цієї нозологічної групи з появою руху Спеціальних Олімпіад. Зародившись у 1960-х роках, сьогодні вони являють собою міжнародний спортивний феномен, який охоплює мільйони людей з відхиленнями розумового розвитку у понад 170 країнах. Мета. Виявлення перспективних напрямів діяльності Спеціальних Олімпіад у світі, що обумовлені реалізацією Глобального стратегічного плану у 2021–2024 рр. Методи. Аналіз і узагальнення спеціальної науково-методичної літератури, документальних матеріалів та матеріалів мережі Інтернет, синтез та узагальнення. Результати. Філософія Спеціальних Олімпіад полягає у формуванні світу без дискримінації, заснованого на принципах рівності та взаємоповаги. Протягом всієї історії діяльність Спеціальних Олімпіад була орієнтована на захист прав людей з відхиленнями розумового розвитку, пошук ефективних засобів соціальної інтеграції людей з інвалідністю через заняття спортом, розробку моделей інклюзивних тренувальних занять, вирішення медичних, освітніх та соціальних проблем. Саме тому у 2020 р. Спеціальна Олімпіада затвердила Глобальну стратегію розвитку на 2021–2024 рр., що розроблена на основі Цілей сталого розвитку ООН до 2030 р. У статті охарактеризовано Цілі сталого розвитку – підсумковий документ Саміту ООН зі сталого розвитку 2015 р., проаналізовано аспекти реалізації Цілей сталого розвитку ООН в межах спортивного руху Спеціальних Олімпіад, визначено фактори, які обумовлюють досягнення цілей, проаналізовані практичні кроки досягнення цілей у світі та в Україні. Ключові слова: цілі сталого розвитку, Спеціальна Олімпіада, особи з відхиленнями розумового розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Yakymchuk, V. Yu. "СТРАТЕГІЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 93 (26 березня 2021): 240. http://dx.doi.org/10.31713/ve1202122.

Повний текст джерела

Анотація:

В процесі децентралізаційної реформи об’єднані територіальні громади сьогодні вступають в новий етап свого розвитку. Вони отримали повноваження, інвестиційні ресурси, є відповідальними перед своїми жителями за формування комфортного й безпечного середовища проживання. Задля цього потрібен прогнозований і вмотивований розвиток громад. Необхідною є нині базова динамічна конкурентна стратегія розвитку територіальних громад зі урахуванням інвестиційної складової, яка б передбачала формування конкурентних переваг громади шляхом мінімізації впливу на нівелювання слабких сторін за допомогою можливостей, які зараз виникають в процесі децентралізації. При цьому громада повинна максимально використовувати свої сильні сторони. Сьогодні в Україні сформовано нормативно-законодавчу основу задля регіонального розвитку, що в цілому відповідає кращим європейським стандартам. Нині розроблено державну стратегію регіонального розвитку, яка подібна за змістом і структурою до аналогічних документів країн-членів Європейського Союзу. На основі проведеного дослідження на прикладі Млинівської ОТГ, запропоновано план стратегічного розвитку Млинівської ОТГ, що дозволить реалізувати принципово новий підхід до планування, інвестування й управління економічного розвитку. Відмінності такого плану полягають у відображенні й реалізації інтересів територіальної громади, системний підхід до розв’язання проблем розвитку. Стратегічний план розвитку громади містять заходи щодо коротко-, середньо- та довгострокового інвестування. Унаслідок реформи децентралізації місцеві громади здобули кращі можливості щодо розвитку своїх територій, створення сучасної медичної, освітньої, транспортної, житлово-комунальної інфраструктури, а також перспективи поліпшити життя громадян у кожному населеному пункті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Lіvinsky, A. I. "Методологічні аспекти прогнозування реноваційного розвитку підприємств тваринництва". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (1 червня 2018): 57–64. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.03.08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено теоретико-методологічні підходи до формування моделі системного економічного прогнозування розвитку виробництва продукції тваринництва. Обґрунтовано, що вся система моделей управляється однією центральною балансово-оптимізаційною економіко-систематичною моделлю програмно-цільового розвитку тваринницького виробництва, в якій акумулюються властивості моделей окремих підкомплексів й одночасно виявляється можливий рівень виробництва продуктів тваринництва шляхом збалансування виробничої діяльності основних сфер аграрного виробництва. Представлений методологічний підхід дозволяє комплексно оцінити ресурси через максимальний розмір валової продукції та скласти стратегічний план розвитку аграрних підприємств на основі оптимізації розміщення капітальних інвестицій, домогтися взаємопов’язаного збалансованого співвідношення ресурсів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Lytvynova, O. N., L. P. Zaporozhyan та K. Y. Yuriyiv. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОЄКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО СИСТЕМУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я»". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (19 березня 2021): 81–87. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11914.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: показати актуальні питання громадського здоров’я, проголошені в проєкті Закону України «Про систему громадського здоров’я», та можливості їх реалізації. Матеріали і методи. Використовуючи метод системного аналізу, проведено вивчення найактуальніших завдань системи громадського здоров’я у даному законопроєкті. Результати. Даний законопроєкт орієнтований на стратегічний план розвитку громадського здоров’я, має бути консолідованим законом на кшталт Основ законодавства чи Кодексу. У ньому повинна бути чітко виписана виконавча структура, її місце у владних органах, співіснування з ними, функціональна підпорядкованість тощо. У даному законопроєкті вводиться нова структура – уповноважений орган у сфері громадського здоров’я, який розглядають як «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері громадського здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя, у тому числі щодо організації та здійснення державного контролю, в порядку визначеному законом, за дотриманням вимог санітарного законодавства у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарно-епідемічного благополуччя». У цьому законопроєкті не чітко визначено місце даного органу у виконавчій структурі влади, а отже унеможливлює його співфункціонування ні в плані розподілу праці, ні в плані фінансування. Декларативні стратегічні тези мають мати чітко визначене фінансування зі зазначеними джерелами поступлень та співвідноситись із фінансовими можливостями. Питання вакцинації на сьогодні має ознаки юридичної колізії та потребує збалансування між правами особи та інтересами громади. Питання громадського здоров’я повинно вирішуватись консолідованими силами суспільства і узгодженими діями виконавчої вертикалі влади. Пропаганда здоров’я і профілактика захворювань повинні бути пріоритетним напрямком державної політики у сфері охорони здоров’я. Висновки. Безперечно, що галузь громадського здоров’я потребує вагомого законодавчого підґрунтя, яке має бути достатньо виважене, орієнтоване на інтереси як громади, так і окремого громадянина і не викликати настороги з боку населення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Zhakhovsky, V. O., V. G. Livinskyi, T. M. Ostaschenko, O. M. Ivanko та N. O. Vasiuk. "Медичне забезпечення Збройних Сил України у контексті трансформації суспільної охорони здоров’я: нормативно-правові аспекти". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 5–13. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-005.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – аналіз законодавчої і нормативно-правової бази суспільної охорони здоров’я України та дослідження її впливу на медичне забезпечення Збройних Сил (ЗС) України. Матеріали та методи. Використано законодавчі та нормативно-правові акти з питань охорони здоров’я в Україні, публікації у відкритих наукових джерелах. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу. Результати. Встановлено, що стан охорони здоров’я в Україні потребує радикальних змін, зокрема в частині удосконалення законодавчого врегулювання забезпечення населення своєчасною та якісною медичною допомогою. З цією метою Президентом України поставлене завдання Кабінету Міністрів України розробити та затвердити Стратегічний план розвитку системи охорони здоров’я населення України на період до 2030 року з визначенням чітких механізмів, строків і відповідальних за виконання забезпечення рівного доступу громадян України до своєчасної, безпечної та якісної екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), паліативної медичної допомоги та реабілітації у сфері охорони здоров’я. Висновки. Виконання завдань, визначених Стратегічним оборонним бюлетенем України та Стратегією розвитку Медичних Сил Збройних Сил України до 2035 року передбачає поетапне нарощування спроможностей Медичних сил ЗС України для виконання завдань з медичного забезпечення ЗС України як у мирний час так і в особливий період, що корелює з перспективами розвитку системи охорони здоров’я в Україні та Стратегією людського розвитку України, рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про стан національної системи охорони здоров’я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Королюк, Катерина. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ СХЕМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД): КОНВЕРГЕНЦІЯ ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ". Public management 21, № 1 (29 травня 2020): 133–50. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-133-150.

Повний текст джерела

Анотація:

Зазначено, що єдність нації — це стратегічний план безпеки і продуктивного розвитку сучасної держави, що в Україні формується посту- пово. З’ясовано поєднання традицій та інновацій у сучасних підходах щодо розвитку держави як інституту, що забезпечує суспільний розвиток. Вико- ристано методи аналізу та синтезу, аналізу документів, знакове моделюван- ня, компаративний (синхронний) аналіз. Було розглянуто коеволюційний етап розвитку суспільства та поняття індивідуального “Я” і колективного “Ми” як домінуючих суб’єктів соціальних інтеракцій на різних етапах од- ного циклу суспільного розвитку. Зміна традиційної концепції управління на нову втілюється у програмі діджіталізації (“Держава у смартфоні”) як засіб полегшення надання адміністративних послуг населенню. Яким саме є рівень готовності суспільства сприйняти ці зміни? Почуття спільної й осо- бистої відповідальності — сприяє розвитку колективного “Ми”. Показано, що тенденції, які підтверджують позитивні зміни в Україні спостерігаються через виникнення багатьох волонтерських рухів, краудфандингових плат- форм, зростання кількості громадських організацій протягом останніх років. Разом з тим, зростає власна відповідальність індивіда за своє благополуччя. Чим розвиненішим є суспільство, тим активніше інновації впроваджуються у сферу суспільних відносин, значно оновлюючи їх. З’ясовано, що залуче- ність громадян до суспільного сектору частково обумовлена публічним ін- тересом та тенденцією зростання попиту на зайнятість у публічному секторі і здійснення соціально значущої професійної діяльності. На основі здійсне- ного аналізу, було розроблено формулу, що прораховує індекс колективного “Ми”. Розуміння необхідності розвитку суспільства шляхом конвергенції традицій та інновацій — важлива частина у плануванні державної та соці- альної політики України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Budaieva, І. V., H. О. Revenko, V. V. Маvrutenkov, О. P. Shtepa, V. H. Rezvykh, О. V. Kuzmenko та I. P. Belova. "Визначення показників ризику виникнення дифтерії на підставі дослідження антидифтерійного імунітету у населення Дніпропетровщини". ACTUAL INFECTOLOGY 9, № 5-6 (26 січня 2022): 21–26. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.9.5-6.2021.246692.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Вакцинація є найбільш ефективною ланкою первинної профілактики. Серологічний моніторинг за інфекційними захворюваннями, що охоплюються національними програмами імунізації, дуже важливий, оскільки він надає актуальну інформацію щодо тягаря інфекції та імунологічного статусу населення. Мета дослідження: навести аналіз епідеміологічного моніторингу протидифтерійного захисту населення, показати узагальнюючу епідеміологічну ситуацію щодо дифтерії та визначити показники ризику виникнення дифтерії серед населення Дніпропетровщини. Матеріали та методи. Епідеміологічний аналіз протидифтерійного імунітету (2017–2019 рр.) проводився на підставі результатів імуноферментного аналізу рівнів антитіл IgG проти дифтерійного токсину у 271 мешканця Дніпропетровщини. Результати. Аналіз результатів виявив, що лише 30,6 % (n = 83) населення мають рівні антитоксичних антитіл 1,0 МО/мл і більше, що обумовлює цим особам достатній захист проти дифтерії в найближчі 5–7 років життя. Разом з тим більшість населення (69,4 %) потребує негайної одноразової бустерної вакцинації (n = 134; 49,5 %) або негайної базової вакцинації (n = 54; 19,9 %) внаслідок низьких показників антитоксичних протидифтерійних антитіл. У групі віком 8–15 років 65,9 % (n = 62) потребують негайної базової або бустерної вакцинації, це свідчить про те, що у дітей цього віку не сформований базисний імунологічний захист внаслідок порушень графіку вакцинації або її відсутності. У групі віком 27 років і старше 79,1 % (n = 72) досліджених не мають протективних рівнів антидифтерійних антитіл, що свідчить про відсутність фактичного захисту проти дифтерії. Висновки. Результати роботи свідчать про недостатній популяційний захист населення проти дифтерії. У зв’язку з цим є актуальними питання розробки стратегічних заходів масової імунопрофілактики дифтерії як дітей, так і дорослих. У країні повинні проводитися регулярні епідеміологічні моніторинги, які вивчали б популяційний імунітет проти дифтерії та інших керованих інфекцій і складали перспективний стратегічний і тактичний план з ліквідації недоліків в роботі щодо проведення масової імунопрофілактики населення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Рудь Н.Т. та Богатко Б.В. "СТАРТАПИ: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА РИЗИКИ". Економічний форум 2, № 2 (12 червня 2021): 46–54. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-6.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті вказано на актуальність розвитку стартапів, що набувають великого поширення у всьому світі. Основною проблемою для розвитку стартап-компаній в Україні є відсутність підтримки з боку держави і недостатність фінансування. Компанії зацікавлені вкладати свої кошти лише у кращі проєкти, які матимуть прибуток. Саме об’єднання зусиль учасників у процесі розробки й комерціалізації інновацій приведе до ефективного нарощування потенціалу їх розвитку у реалізованих ними інноваційних проєктах. Досліджено поняття стартап та сформульоване авторське: стартап – є новою інноваційною структурою, яка реалізує бізнес-ідею в умовах невизначеності, що потребує грамотного управління ризиками. Виділено особливості й переваги стартапу: ключова роль проєкту, глобалізаційна діяльність і глобальний розвиток стартапів в світі. Для знаходження інвесторів проєкту рекомендовано скласти стратегічний план пошуків, проаналізувати кілька подібних проєктів та зробити оцінку. Необхідно використовувати соціальні мережі, створити власний веб-сайт. Систематизовано ризики формування стартапів, наведено заходи щодо можливості їх усунення. Проаналізовано типові стадії, які проходить стартап в процесі свого розвитку і виділено специфічні ризики на кожній стадії. Виділено основні ризики розвитку інноваційних проєктів. Показано ефективність використання інноваційних проєктів. Розглянуто основні види інноваційних проєктів та наведено їх характеристики. Проаналізовано види, приклади успішних українських інноваційних проєктів. Відмічено переваги та недоліки стартапу: інформативність, висока результативність, велике охоплення цільової аудиторії, забезпечення потреб споживачів, нераціональне використання коштів та інше.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Михайленко, Ольга, Віктор Годун та Євгенія Юхименко. "РОЗРОБКА БІЗНЕС-ПЛАНУ ПІДПРИЄМСТВА". Молодий вчений, № 6 (94) (30 червня 2021): 211–14. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-43.

Повний текст джерела

Анотація:

Об’єктом дослідження є основні методологічні підходи та основні процедури підготовки бізнес-плану як ключової складової стратегії управління бізнесом. Метою написання цієї статті є визначення сутності та положення бізнес-плану в системі стратегічного управління компанією. Метою дослідження є вивчення ролі бізнес-плану в стратегічній системі управління компанією, аналіз методології формування структурних елементів бізнес-плану та їх зміст. Методологічну основу дослідження складали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених та провідних експертів, детальний матеріал з проблеми дослідження, нормативна база. Досліджено сутність поняття "бізнес-план", визначено функції, завдання та основні структурні елементи бізнес-плану. За основу для розробки планів малого бізнесу пропонується взяти міжнародні стандарти. Сфера результатів. Результати дослідження можуть бути використані менеджерами малого та середнього бізнесу та спеціалізованими організаціями для поліпшення якості бізнес-планів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Ткачук, Н. "СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ТА СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ". Юридичний вісник, № 4 (6 жовтня 2021): 80–86. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.2219.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено сутністьстратегічного аналізу через призмустратегічного планування у сферізабезпечення національної безпеки.Проаналізовано сучасний стан нау-кової розробки проблем стратегіч-ного планування і стратегічногоаналізу у сфері забезпечення націо-нальної безпеки, розглянуто рольстратегічного аналізу у страте-гічному плануванні, зокрема в під-готовці стратегічних документів.Окреслено низку ключових проблемпід час підготовки та реалізаціїстратегічних документів, а такожможливість застосування страте-гічного аналізу для їх вирішення.На основі аналізу науковихпраць, присвячених системномудослідженню теоретичних засадстратегічного аналізу крізь призмустратегічного планування, атакож визначення низки ключовихпроблем під час підготовки та реа-лізації стратегічних документів якрезультату стратегічного аналізузроблені висновки щодо значеннястратегічного аналізу для їх вирі-шення. Стратегічний аналіз у сферізабезпечення національної безпекиварто розглядати не як лінійний, аяк циклічний процес. Будучи вихід-ним етапом стратегічного плану-вання, він забезпечує якість роз-робки стратегічних документів усфері забезпечення національноїбезпеки. Проте виникнення необ-хідності уточнення стратегічнихнаціональних пріоритетів і, як,наслідок, корегування стратегіч-них документів вимагає розробкивідповідної методології такогокорегування. Остання може бутипредставлена послідовною інте-граційною схемою стратегічногоаналізу і прогнозування за кожнимстратегічним національним пріо-ритетом із формуванням узагаль-нених оцінок стану національноїбезпеки. Результати корегуванняСтратегії після їх затвердженняповинні враховуватися в усіх доку-ментах стратегічного планування,зокрема в державних програмахта під час планування державногобюджету.Доведено, що стратегія захистунаціональних цінностей і націо-нальних інтересів має становитиголовний зміст зусиль державищодо забезпечення національноїбезпеки на довгострокову перспек-тиву, оскільки ці фактори безпо-середньо впливають на державнуполітику розвитку країни тазабезпечення національної безпеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Shynkarov , A. М., та V. M. Prodanyk . "Організаційно-правові засади стратегічного планування у сфері розвитку регіонів України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 115–21. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкриті організаційно-правові засади стратегічного планування регіонального розвитку в сучасних умовах подальшого реформування системи публічного управління в Україні та децентралізації владних повноважень.Метою статті є обґрунтування організаційно-правових засад і складових механізмів стратегічного планування та теоретичне визначення законів і закономірностей у контексті регіонального розвитку в Україні.Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту та концептуальних підходів до процесу (законів і закономірностей) формування стратегічного планування у сфері регіонального розвитку в Україні.Висновки. Встановлено, що під стратегічним плануванням доцільно розуміти особливий вид планової діяльності, що полягає в розробці стратегічних рішень (у формі прогнозів, проектів, програм і планів), які передбачають висування таких цілей, завдань і стратегій розвитку регіонів, реалізація яких забезпечить їх ефективне функціонування у довгостроковій перспективі, а також швидку адаптацію до умов зовнішнього середовища, що постійно змінюються. З’ясовано, що стратегічне планування як функція управління полягає в намаганні завчасно врахувати при можливості всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування й розвитку об’єкта управління. Планування – це визначення параметрів управлінського процесу на основі співставлення інформації про потреби зовнішнього середовища в результатах діяльності та його можливостей, з урахуванням розвитку самого суб’єкта, що направлено на досягнення поставленої перед системою мети, а план – це кількісне відображення цілей та розробка шляхів їх досягнення.Проаналізовано об’єктивний характер стратегічного планування як частини публічного управління в розвинених державах світу, праці вітчизняних і зарубіжних науковців щодо проблем стратегічного управління регіонального розвитку, встановлено, що оптимальне сполучення стратегічного планування та публічного управління – реальний шлях розвитку соціально-економічного потенціалу держави.Результати дослідження показують, що в процесі вдосконалення системи стратегічного планування на публічному рівні доцільно було б провести оптимізацію державних цільових програм, перейти від тактичного ситуативного планування до стратегічного планування, яке дає змогу розширити планові горизонти, комплексно вирішувати проблеми публічного управління. Саме завдяки вмілому поєднанню зазначених факторів реформування системи стратегічного планування розвитку регіонів у публічному управлінні можна досягти головної мети – створення ефективних та реальних стратегічних програм розвитку держави та окремих регіонів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Сікалюк, А. І., та В. А. Пермінова. "ПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 177–81. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-27.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено педагогічний підхід до процесу формування соціально- етичних цінностей у здобувачів вищої освіти, зокрема менеджерів. Обґрунтовано сутність і структуру соціально-етичних цінностей як особистісних якостей майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Під впливом цілеспрямованої взаємодії викладача та студента вищого навчального закладу об’єктивні, гуманістичні, загальнолюдські етичні цінності виступають у ролі предмета пізнання та переживання їх як потреб, що спонукають до реалізації цих цінностей у житті. Соціально-етичні цінності мають своє поле в прояві професійно-етичних цінностей, вони відображають систему та характер суспільних відносин. У практиці вони проявляються в поведінці особистості, залежать від професійних функцій і конкретних соціальних ролей. Визначено професійні функції менеджера, які допомагають фахівцю зрозуміти суть розподілу та координації різних видів праці, необхідність проєктування цілей і шляхів їх досягнення, стимулювання, мотивації на досягнення успіху у позитивно спрямованій взаємодії всіх учасників процесу, аналіз, контроль і корекція вчинків та уміння реалізовувати стратегічний план дій, які у сукупності впливають на прийняття рішень і поведінку виконавців: теоретичні, економічні, політичні, соціальні, етичні, естетичні, релігійні. У результаті проведеного пілотного дослідження було виявлено змістову характеристику складників процесу формування соціально-етичних цінностей майбутніх фахівців. Для напряму підготовки «Менеджмент» загалом окреслено окремі соціально-етичні цінності, які реалізуються в практичній діяльності в різних ситуаціях: цілеспрямованість під час проєктування мети та завдань діяльності; соціальна відповідальність за результати власної діяльності та діяльності партнерів чи підлеглих; взаємодія (співпраця) як прояв позитивних дій з метою поліпшення якості результатів; справедливість у вирішенні професійних проблем; толерантність (повага) у вирішенні професійних завдань і розподілі функціоналу учасників. Доведено, що рефлексія є своєрідним умінням студента здійснювати самооцінку, самоаналіз, самокорекцію власної поведінки, власної діяльності. При цьому зазначено, що саме професійна рефлексія передбачає усвідомлення особистістю себе як носія певних професійних соціально- етичних цінностей, які проявляються як відображення стандартизованої професійної поведінки, зумовленої конкретною ситуацією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Gruzieva, T. S., та V. B. Zamkevich. "СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ БОРОТЬБИ З НЕБЕЗПЕЧНИМ ТА ШКІДЛИВИМ ВЖИВАННЯМ АЛКОГОЛЮ В ДОКУМЕНТАХ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (18 листопада 2019): 124–33. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10603.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: дослідити сучасні стратегії та підходи до профілактики вживання алкоголю і зменшення шкоди, пов’язаної з цим чинником ризику, в стратегічних документах Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Матеріали і методи. При виконанні дослідження використано бібліографічний та інформаційно-аналітичний методи. Науковою базою є інформаційні, стратегічні, програмні та робочі документи ВООЗ та Європейського регіонального бюро (ЄРБ) ВООЗ. Результати. Аналіз стратегічних і програмних документів ВООЗ, ЄРБ ВООЗ, ООН, ЄС засвідчив пріоритетність питань профілактики та скорочення нездорового вживання алкоголю в рамках боротьби з неінфекційними захворюваннями та зміцнення здоров’я населення. Глобальний план дій щодо неінфекційних захворювань, Глобальна стратегія скорочення шкідливого вживання алкоголю висвітлюють перспективні напрями запобігання нездоровій алкогольній поведінці та зменшення поширеності цього чинника ризику з використанням популяційних, групових та індивідуальних підходів, економічних, правових, інформаційних, медичних та інших важелів. Регіональні європейські документи, насамперед Європейський план дій зі скорочення шкідливого вживання алкоголю на 2012–2020 рр., представляють комплекс дієвих заходів, що стосуються впровадження заходів маркетингової та цінової політики, підвищення обізнаності громадян, боротьби з водінням у нетверезому стані, лідерства і прихильності, скорочення негативних наслідків вживання алкоголю та алкогольної інтоксикації в рамках сектору охорони здоров’я, зменшення доступності алкогольних напоїв, скорочення вживання, виробленої незаконно алкогольної продукції або неорганізованим сектором, моніторингу та епідеміологічного нагляду. Висновки. Визначені перспективні напрями, стратегії та заходи протидії нездоровому вживанню алкоголю, які окреслено міжнародними та регіональними документами в охороні здоров’я, є основою для обґрунтування і розробки концептуальних засад та конкретних планів дій з профілактики і боротьби з негативними наслідками вживання алкоголю населенням з урахуванням національного контексту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Харченко, Н. П. "Види стратегічних правових актів: загальнотеоретичні аспекти". Актуальні проблеми держави і права, № 87 (5 листопада 2020): 179–83. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i87.2816.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто стан та напрями розвитку стратегічних правових актів як самостійної правової категорії та предмета дослідження загальнотеоретичної науки, окреслено різні наукові позиції щодо класифікації нормативно-правових та стратегічних правових актів, визначені особливості стратегічних правових актів як виду нормативно-правового акта, а також особливості застосування цієї категорії у вітчизняному законодавстві, надано авторське бачення поділу стратегічних правових актів за суб'єктами створення: стратегічні правові акти Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування тощо; за формою закріплення: закони, укази, постанови, накази тощо; з а територією дії: загальні, обов'язкові для виконання на всій території держави; відомчі, норми яких поширюються на організації та осіб, що перебувають у системі службового підпорядкування відповідного міністерства, відомства; місцеві, дія яких обмежується територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці; за часом дії: постійні, тимчасові; за простором: екстериторіальні та територіальні; за строком дії: довгострокові, середньострокові та короткострокові; за порядком ухвалення: видані одноособово (указ Президента України), ухвалені колегіально (постанова Кабінету Міністрів України); за назвою: доктрини, стратегії, концепції, програми, плани тощо; за сферами регулювання суспільних відносин: екологічні, економічні, оборонні та національної безпеки, воєнні, інформаційні тощо; за характером спеціалізованих норм: акти-декларації, акти-концепції, акти-стратегії тощо; за цільовим призначенням: декларативні, програмні, концептуальні тощо; акцентовано на науковій актуальності дослідження стратегічних правових актів загальнотеоретичною наукою, а також законодавчому закріпленні концептуальних засад розроблення й ієрархії стратегічних правових актів відповідно до головних характеристик і особливостей кожного з них.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Бондаренко, Василіса. "КОНЦЕПЦІЯ ВЗАЄМОПОВ’ЗАНОСТІ «ВІЙНИ» ТА «ПОЛІТИКИ» КАРЛА ФОН КЛАУЗЕВІЦА У КОНТЕКСТІ ВЕДЕННЯ ВОЄННИХ ДІЙ У ХХІ СТОЛ ІТТІ НА ПРИКЛАДІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ВОЄННО-АСИМЕТРИЧНОГО КОНФЛІКТУ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 85–88. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-17.

Повний текст джерела

Анотація:

Дана наукова стаття пропонує глибинний аналіз концепції взаємопов’язаності категорій «війни» та «політики» прусського військового реформатора Карла фон Клаузевіца, відомого завдяки своїй незавершеній праці «Про війну». Наукове дослідження роботи представляє вивчення характеру нерозривного взаємозв’язку обох категорій в контексті російсько-українського асиметричного конфлікту, який за своєю сутністю підпорядковуються твердженню про те, що «війна – це акт насилля, який має на меті змусити супротивника виконати волю іншого актора». Ідеї та підходи до розгляду характеру війни фон Клаузевіца широко та активно використовувалися у німецькій воєнній теорії початку ХХ століття. Вагомим внеском Карла фон Клаузевіца у питанні теоретичного спадку є те, що прусський теоретик ще на початку минулого століття почав проводити аналіз зв’язку війни з політикою та вважав, що війна у людській спільності – це безперечно війна цілих цивілізованих народів і вона завжди виникає через політичне становище відповідного актора. Війна, на думку, прусського мислителя, є не тільки політичним актом, але і справжнім дієвим засобом політики, як і продовженням політичних відносин. Розглядаючи гібридну війну, розпочату країною агресором у 2014 році наукове дослідження дійшло висновку, що російський стратегічний план та воєнні дії на сході України детально та точно передають аргументацію тезису К. фон Клаузевіца про те, що війна є продовженням державної політики іншими засобами. Сьогодні асиметричний конфлікт на окупованих територіях модифікувався із «активного» у «заморожений» і відповідно, можна дійти висновку, що протистояння між Україною та Російською Федерацією двічі переходило із однієї в іншу фазу: із політичної у військову (2014-2015), а потім знову трансформувався у політичну площину. Дана робота також проводить пропонує розглянути прогностичний підхід щодо подій на регіональній та геополітичних мапах світу. Безсумнівним буде залишатись те, що Росія продовжуватиме свій курс щодо посилення «суверенізації» окупованих територій Донбасу та Криму. Головною метою в даному контексті залишається з одного боку забезпечити тотальний контроль РФ на окупованих територіях, а з іншого збереження поля задля політичного та військового маневру. Досягнення цієї мети Російською Федерацією перш за все дозволятиме у будь-який момент і в залежності від російських, українських та міжнародних реалій перейти до повномірної «інтеграції» окупованих територій «само проголошених національних республік» до складу Росії. На основі проведеного наукового дослідження можна прослідкувати ретроспективний зв’язок двох категорій та його віддзеркалення у сьогоденних реаліях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Загородня, Алла. "Реформування середньої освітив добу незалежності: система профільного навчаннястаршої школи". New pedagogical thought 103, № 3 (14 грудня 2020): 17–20. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-17-20.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено питання організації профільного навчання, стратегічні завдання реформування освіти, зокрема ланки загальної середньої освіти. Визначено мету та завдання профільного навчання. Наведено перелік нормативних документів, що регламентують реформи освіти й загальної середньої освіти в Україні, як-от: постанова Кабінету Міністрів України «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і12-річний термін навчання» (2000 р.), Національна доктрина розвитку освіти (2001 р.), Концепція профільного навчання у старшій школі (2003 р.), закон «Про загальну середню освіту» (2017 р.), Національна стратегія розвитку освіти на період до 2021 року (2013 р.), План пріоритетних дій Уряду до 2020 року (2017 р.) тощо. Окреслено пріоритетні завдання щодо запровадження профільного навчання в шкільну освіту України, які наведені в даних документах. Визначено особливості процесу профілізації змісту навчання у старшій загальноосвітній школі. Означено принципи, на яких ґрунтується профільне навчання, зокрема: фуркації, варіативності й альтернативності, наступності та неперервності, гнучкості, діагностико-прогностичної реалізованості. Проаналізовано навчальні плани сучасних закладів загальної середньої освіти України. Продемонстровано зміни щодо системи загальної середньої освіти профільної школи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Kovalova, O. V. "Інноваційний інструментарій структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 99–108. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню питань інноваційного інструментарію структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки. Метою статті є дослідження та застосування інноваційних інструментів структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки. Наукова новизна. Визначено, що існує взаємозв’язок між типом економічних відносин та моделлю управління, періодичністю процесів ускладнення та спрощення систем управління, пов’язаних із базовим розподілом праці. При спрощені (скороченні) функцій державного управління на перший план виходять альтернативні організації. Тому актуалізуються принципи належного врядування як елемент організаційно-управлінської системи політики, притаманний сучасним системам державного управління. Визначено логічні підсистеми структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки. Розроблено та обґрунтовано напрями і стратегічні пріоритети модернізаційної структурної політики в аграрному секторі економіки України. Висновки. Забезпечення сталого розвитку аграрного сектору – визначальний пріоритет, який повинна враховувати держава при розробці і здійсненні структурної політики. Реалізація концепції сталого розвитку за рахунок раціонального використання потенціалу сільського сектору, сільського господарства й суміжних галузей має стати головною компонентою національного соціально-економічного зростання. Без відповідної структурної політики розвитку аграрного сектору рух в заданому напрямі є проблематичним. На такому баченні перспективи сьогодні наполягає усе передове світове співтовариство тому, що до аграрного сектору сформовані принципи економічної, екологічної та соціальної сталості. Усі вони пов’язані з природою та діяльністю людини, а сільське господарство – частина природи, яка задіяна у формуванні системи забезпечення головною компонентою людського існування – продовольством. Сталий розвиток аграрного сектору економіки нерозривно пов'язаний із забезпеченням сталого розвитку сільських територій. І тут необхідним є врахування зарубіжного, зокрема Європейського досвіду вирішення цієї проблеми. Вирішення даного питання вважаємо стратегічним для забезпечення конкурентоспроможного розвитку агропродовольчого комплексу та сільських територій. Стратегічні пріоритети сталого розвитку аграрного сектору економіки мають узгоджуватися з глобальними рішеннями, які прийняті світовою спільнотою, зокрема Цілями сталого розвитку 2030.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Миронов, Ю. Б., І. І. Свидрук та М. Я. Топорницька. "Стратегічне маркетингове планування в туризмі". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 1 (27 лютого 2020): 94–98. http://dx.doi.org/10.36930/40300116.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто роль маркетингу під час розроблення та виконання стратегічного бізнес-плану організації, висвітлено структуру типового бізнес-плану туристичного підприємства, акцентовано увагу на головних вимогах до бізнес-планування. За умов глобалізації та креативізації економіки, гіперконкуренції й глибоких метаморфоз, які відбуваються у сутності та змісті бізнесу, стає очевидним, що важливим чинником успішного функціонування сучасної туристичної організації є її забезпечення адекватною системою стратегічного маркетингового планування. Відтак охарактеризовано процес формування стратегії маркетингу у туристичному бізнесі та його етапи. Обґрунтовано доцільність застосування у туристичному бізнесі маркетингової моделі розроблення та просування туристичного продукту "7Р". Відповідно до цього вважається, що якісний туристичний продукт розробляється на основі досліджень попиту споживачів, пропонується у потрібному місці, адресно скеровується конкретним сегментам споживачів, за привабливими цінами, грамотно та професійно видається на ринку туристичних послуг та реалізується з якісним обслуговуванням. Цього можна досягти завдяки чіткій та послідовній стратегічній програмі маркетингу. Стратегічна програма маркетингу туристичного підприємства насамперед повинна відображати попит та конкурентну ситуацію на ринку й описувати негайні заходи на випадок їх зміни. Професійно розроблена стратегія маркетингу дає змогу туристичним компаніям протидіяти різним впливам зовнішнього середовища у довготерміновому періоді. Відповідно до цього виокремлено принципи формування стратегії маркетингу туристичної компанії. Вивчено можливості збільшення прибутковості туристичної компанії у контексті реалізації стратегії маркетингового планування. Визначено значення позиціювання туристичного продукту на ринку туристичних послуг під час формування стратегії маркетингу в туризмі. Запропоновано дієві методи контролю реалізації упровадженої стратегії. Визначено перспективні шляхи подальших наукових досліджень у цьому напрямі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Сидор, Вікторія Дмитрівна. "ЗАПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ". Історико-правовий часопис 17, № 2 (30 березня 2022): 80–85. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/11.

Повний текст джерела

Анотація:

Публікація присвячена комплексному аналізу новітніх нормативних підходів до стратегічного планування розвитку території територіальної громади. Досліджено поняття, юридичну природу та зміст такої документації, як концепція інтегрованого розвитку території територіальної громади, комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, план зонування території та детальний план території. Доведено, що стратегічне планування розвитку території територіальної громади спрямоване на забезпечення соціально, економічно й екологічно збалансованого розвитку території територіальної громади. Установлено, що документація із землеустрою та містобудівна документація повинні відповідати вимогам забезпечення сталого розвитку територіальної громади з додержанням принципу збалансованості державних, громадських та приватних інтересів. Обстоюється доцільність ухвалення рішень щодо землекористування на підставі оцінки соціальних, екологічних та економічних умов конкретної території як основи стратегічного планування використання територій. Це пояснюється індивідуальними особливостями інженерно-транспортної інфраструктури та благоустрою кожного населеного пункту, необхідністю охорони земель та інших компонентів навколишнього природного середовища, формування екомережі, охорони і збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища населених пунктів. Обґрунтовано думку, що сталий розвиток, закладений в основу стратегічного планування, дозволить створити повноцінне життєве середовище для сучасних та майбутніх поколінь на основі раціонального використання земельних та природних, удосконалити екологічну інфраструктуру, покращити умови проживання, відпочинку й оздоровлення громадян, зберегти та збагатити біологічне розмаїття та культурну спадщину.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Shcherbak, N. V. "Стратегічне планування у діяльності парламентів та їх секретаріатів: міжнародні практики та досвід зарубіжних країн". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (6 грудня 2020): 90–99. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є дослідження кращих міжнародних практик та досвіду парламентів інших країн із розвитку та впровадження стратегічного планування. Наукова новизна полягає у вивченні можливостей упровадження стратегічного планування в Апараті Верховної Ради України (з урахуванням міжнародного досвіду та кращих практик) з метою забезпечення модернізації його подальшої діяльності та виконання основних завдань парламентської реформи. Висновки. Україна розпочала реалізацію широкомасштабної парламентської реформи та модернізацію системи державного управління. У зв’язку з цим особливого значення набувають питання упровадження стратегічного планування у діяльність органів державної влади, зокрема Верховної Ради України та її Апарату. Вивчення кращих міжнародних практик та досвіду роботи секретаріатів парламентів інших зарубіжних країн (зокрема, Грузії, Канади, Молдови, Шотландії тощо) свідчить про необхідність розуміння методології та етапності упровадження стратегічного планування, а також його ресурсного забезпечення. Аргументовано, що пріоритетної уваги потребує питання визначення стратегічних цілей та цінностей, які мають розділяти усі основні парламентські стейкхолдери. Як свідчить досвід роботи Міжпарламентського Союзу (МПС), питання стратегічного планування відіграють важливу роль у міжнародному міжпарламентському співробітництві, з огляду на основні стратегічні цілі МПС (розвиток ефективного врядування, прозорість та інформаційно-роз’яснювальна робота, забезпечення гендерної рівності, належні фінансові та людські ресурси, розбудова партнерства). На основі проведеного дослідження вироблено практичні рекомендації щодо розробки та упровадження нового стратегічного плану розвитку Апарату Верховної Ради України, насамперед з урахуванням основних завдань парламентської реформи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Мишко О.А. та Камінська І.М. "ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 142–47. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-17.

Повний текст джерела

Анотація:

Інвестиційна діяльність виробничих підприємств в сучасних умовах значною мірою залежить від зовнішніх умов. Значний вплив на неї справляються значні темпи економічної глобалізації та загального технічного і технологічного розвитку, які інтенсифікують процес старіння технологій та значно підвищують роль інновацій та інноваційного оновлення виробничої бази суб’єктів господарювання. Тому особливого значення для ефективної діяльності підприємств та для забезпечення високого рівня їх конкурентоспроможності набуває інвестиційна діяльність, яка дозволяє досягти мети щодо відповідності сучасним технологічним вимогам. В такому аспекті прості вкладення не мають актуальності, оскільки потреба оновлення виробництва є більш масштабною, ніж просте оновлення обладнання. Таким чином у підприємств виникає необхідність побудови спеціалізованої системи управління інвестиційною діяльністю, яка повинна бути спрямована на планування та контроль за реалізацією інвестиційних планів у тісному взаємозв’язку з стратегічними планами розвитку підприємства. В дослідженні розглядаються комплексні вимоги щодо підприємств, дотримання яких необхідне для ефективного здійснення інвестиційної діяльності в умовах посиленої конкуренції. Визначено необхідність формування дієвого та ефективного плану інвестиційної діяльності підприємства, який повинен бути чітко пов’язаний із загальним стратегічним планом його розвитку. Перевага при цьому повинна віддаватися вкладенням в інноваційні проекти, зокрема – в придбання нових технологій, авторських прав та патентів. При цьому матеріальні інвестиції повинні здійснюватися, перш за все в обладнання, машини та виробничий інструмент і тільки потім – в придбання землі або виробничих приміщень. Запропоновано ряд рішень щодо підвищення ефективності процесу інвестування на виробничих підприємствах та ефективного управління інвестиційною діяльністю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Ісаєва, Наталія. "МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ СТРАТЕГІЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 361–66. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-70.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено методичні рекомендації ЄС та Польщі щодо формування та оцінювання стратегічних документів. Обґрунтовано, що експертну оцінку якості стратегічних документів необхідно проводити ще на етапі розробки їх проектів, це дасть можливість виявити недоліки в структурному, змістовному, ресурсному плані та завчасно усунути їх, а також встановити актуальність, адекватність та узгодженість пропонованих заходів. Розроблено методичний підхід експертного оцінювання якості стратегій соціально-економічного розвитку. Пропонований методичний підхід оцінювання якості стратегій рекомендується проводити за основними напрямками оцінки: узгодженість, структура, якість змісту, реалістичність та реалізованість. Завдяки практичному використанню розробленого методу оцінювання можна поліпшити якість стратегічного документу ще на етапі підготовки його проекту, а також використовувати в процесі реалізації стратегії, що вплине на ефективність управлінських рішень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Левитська, Тeтяна. "ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ДАНІЇ НА ПРИКЛАДІ КОПЕНГАГЕНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПРИКЛАДНИХ НАУК". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), № 9(103) (30 листопада 2020): 443–58. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/443-458.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано зміст професійної підготовки фахівців з фізичної терапії у вищих навчальних закладах Данії на основі використання методів аналізу, систематизації, порівняння й узагальнення. Визначено перелік данських університетів, які проводять підготовку фахівців із фізичної терапії. Проаналізовано навчальний план підготовки бакалаврів фізичної терапії в Копенгагенському університеті прикладних наук, де навчаються фахівці з фізичної терапії. Висвітлено стратегічні цілі, види навчальних занять і кількість балів (ECTS) для підготовки фахівців із фізичної терапії в данських університетах. Уточнено компетентності фахівців із фізичної терапії та умови здійснення їх професійної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Kiyko, S., E. Druzhinin та O. Prokhorov. "ІМІТАЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГОРЕСУРСАМИ МЕТАЛУРГІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, № 58 (28 грудня 2019): 20–27. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.6.020.

Повний текст джерела

Анотація:

Розроблено агентну імітаційну модель аналізу процесів управління енергоресурсами металургійного підприємства при реалізації портфеля проектів енергозбереження. Розкрито особливості інформаційної взаємодії агентів в мультиагентній системі, за рахунок механізмів, пов'язаних з децентралізованим мультипроектним плануванням, що включає вирішення ресурсних конфліктів при виконанні завдань, пошук найбільш оптимальних ресурсів, при використанні яких виконання робіт буде відбуватися на найбільш вигідних умовах. Використання даної моделі дозволяє послідовно проводити аналіз проектів з метою виявлення можливості їх реалізації на підприємстві, узгоджувати плани реалізації проектів і плани підприємства на різних рівнях планування. Запропонований підхід має відмінні риси: інтеграція стратегічних рішень (прийняти або відхилити нові проекти) і оперативних аспектів (розподіл ресурсів); можливість гнучкого управління ресурсами

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Шкурат, Марія, Галина Кукель, Людмила Штефан та Віталій Мазур. "РОЗВИТОК ІНДУСТРІЇ 4.0 В ЄС: ОСОБЛИВОСТІ ТА ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ ПОСТПАНДЕМІЙНОГО ВІДНОВЛЕННЯ". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (29 квітня 2022): 213–20. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3606.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено провідну роль цифровізації та формування Індустрії 4.0 для економічного розвитку країн у сучасних умовах. Підкреслено, що нові цифрові технології можуть допомогти об’єднаній Європі стати більш конкурентоспроможною. Водночас пандемія COVID-19 підкреслила важливість цифровізації економіки та розвитку Індустрії 4.0 і підвищила ризики для досягнення економічних цілей Європи, якщо цифрова трансформація не буде проведена. Наведено основні задекларовані положення розвитку Індустрії 4.0 у ЄС і визначено, що фактично ці плани не було досягнуто перед економічним спадом, що був викликаний пандемією. Запропоновано аналіз впливу пандемії COVID-19 на макроекономічні показники ЄС: криза виявила взаємозалежність глобальних ланцюгів вартості та цінності глобально інтегрованого єдиного ринку Європи. Визначено, що в таких умовах нового сенсу та актуальності отримала необхідність швидкого переходу до більш цифрової та стійкішої економічної та промислової моделі, щоб підтримувати і посилювати прагнення ЄС до стійкої конкурентоспроможності. Проаналізовано Багаторічний фінансовий план ЄС на 2021—2027 рр., який має на меті нівелювання економічної та соціальної шкоди, яку було завдано пандемією коронавірусу. Ключовими для активізації майбутнього зростання ЄС мають стати: інновації, цифрова трансформація, стратегічна інфраструктура та єдиний ринок. Значний обсяг бюджетного фінансування Європейського Союзу направлений на відновлення економіки через цифрову трансформацію та формування Індустрії 4.0. Планується, що це допоможе інвестувати більше в передові цифрові навички та ширше використання цифрових технологій в економіці та суспільстві, тобто формування бази для подальшого розвитку Індустрії 4.0. Хоча ще повною мірою не видно наслідків пандемії для економіки ЄС, уже існує стратегія їх подолання через акселерацію інноваційного розвитку, інтенсифікацію цифрової трансформації та розвиток Індустрії 4.0 в усіх країнах ЄС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Харченко, Н. П. "СТРАТЕГІЧНІ ПРАВОВІ АКТИ УКРАЇНИ: ПЛЮРАЛІЗМ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (13 квітня 2020): 48–51. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).393.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснюється теоретико-правове розкриття юридичної природи, понять, змісту, особливостей стра-тегічних правових актів у законодавстві України шля-хом аналізу різних наукових позицій. Констатується, що, оскільки й донині нормативно невизначеними є порядок ухвалення, юридична сила, співвідношення, а також відмінність одного стратегічного акта від ін-шого, часто-густо правові акти, які за змістом приписів є стратегіями, мають назву «програма», «концепція», «доктрина» чи «основи державної політики». Навпа-ки, правові акти, які містять норми нестратегічного характеру, названі стратегіями. Виокремлюється низ-ка специфічних ознак (характеристик) стратегічних правових актів, що вирізняють їх від інших норматив-но-правових актів. Зокрема, це такі ознаки: спеціальне найменування (доктрина, концепція, стратегія, про-грама, план, основи державної політики тощо); домі-нування у змісті норм-ідей, норм-цілей, норм-завдань, норм-принципів тощо, тобто декларативних, розпоряд-чих норм; наявність як правових норм, так і доктринальних, концептуальних положень, системи заходів і механізмів реалізації, а також критеріїв оцінки ефек-тивності; спрямованість на впорядкування не конкрет-них галузей законодавства, а міжгалузевих правових інститутів; наявність комплексного об’єкта регулюван-ня; їх реалізація неможлива без міжсистемних зв’яз-ків правовідносин в різних сферах суспільного життя (навіть якщо ці акти не містять відповідних галузевих правових норм); вони є основою для ухвалення інших правових актів; їхня юридична сила є різноманітною, адже вони ухвалюються різними державними органа-ми, тому можуть мати як законний, так і підзаконний характер; вони здебільшого ухвалюються на визначе-ний строк. Аргументується доречність застосування категорії «стратегічні правові акти» як категорії, що охоплює всі нетипові правові акти стратегічного ха-рактеру, в яких містяться приписи, що визначають систему офіційних концептуальних ідей і поглядів, науково обґрунтованих принципів, єдиних організа-ційних вимог, а також напрямів, пріоритетів, способів, суб’єктів реалізації державної політики щодо впоряд-кування юридично однорідних суспільних відносин в різних сферах у чітко визначений проміжок часу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

КОТЛУБАЙ, Вячеслав, Євгенія РЕДІНА та Іван ПРИМАЧЕНКО. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ІННОВАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 36–44. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/232860.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Сформулювати основні стратегічні пріоритети, що обумовлюють управління розвитком вітчизняного бізнесу на інноваційних засадах. Методика. Для здійснення дослідження авторами задіяно загальнонаукові та спеціальні принципи, прийоми та методи наукового пізнання у сфері управління інноваційною діяльністю: динамічний та семантичний аналіз, компаративний аналіз та метод систематизації; метод групування, аналізування і синтезу, абстрактно-логічний та експертний методи. Результати. Сучасний етап розвитку інноваційної складової вітчизняного бізнесу характеризуєтеся повільними та іноді негативними темпами. Показано, що відсутність дієвої політики уряду на протязі останніх 10-15 років призвели до того, що вітчизняний бізнес вимушений самостійно вирішувати питання фінансування розвитку та впровадження інновацій. Доведено, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України розпорядження про план заходів щодо реалізації стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на 2020-2022 роки, а також відсутність відповідних державних коштів для реалізації встановлених Стратегією завдань, унеможливлює її виконання. Обґрунтовано, що ефективне впровадження інновацій у сучасному бізнесі неможливе без активної підтримки органів державної влади, що, у свою чергу, неможливо за відсутності чітко визначеної моделі інноваційного розвитку національної економіки та заходів державної політики. Сформульовано основні стратегічні пріоритети, що обумовлюють управління розвитком вітчизняного бізнесу на інноваційних засадах на мікро- та макрорівнях. Наукова новизна. Сформульовано стратегічні пріоритети управління розвитком інноваційної складової сучасного бізнесу на макро- та мікрорівнях. Практична значимість. Запропоновані стратегічні пріоритети можуть бути використані як на мікрорівні тобто безпосередньо для підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств за рахунок впровадження інноваційних складових, так і на макрорівні – під час розробки програмних та законодавчих документів, що стосуються розвитку вітчизняного бізнесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

BORYSHKEVYCH, IRYNA. "Розробка типової стратегії розвитку сільськогосподарського підприємства (за методом Хосин Канрі)." Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University 6, № 3-4 (20 грудня 2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.15330/jpnu.6.3-4.15-21.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасні умови глобалізації бізнесу, значна обмеженість ресурсів, посилення конкуренції та прискорення технологічних нововведень вимагають від сільськогосподарських підприємств здатності швидко пристосуватися до мінливих умов зовнішнього середовища. Запорукою їх успішного продуктивного розвитку є забезпечення максимально ефективного використання наявного ресурсного потенціалу. У науці та практиці існує велика кількість різноманітних методичних інструментів, які сприяють покращенню функціонування суб’єктів господарської діяльності. Одним із таких інструментів, що забезпечує досягнення результативного розвитку, формуючи стійкі конкурентні переваги, є стратегія. Йдеться про складну модель, яка охоплює усі процеси на підприємстві. Використання керівниками сільськогосподарських підприємств прогресивних методів розробки стратегії є запорукою успіху її ефективної реалізації та нарощення підприємством конкурентних переваг в ринковому середовищі. У статті проаналізовано існуючі методи стратегічного планування, в основі яких лежить різна методика побудови стратегій. Проведено характеристику наступних методів: ресурсний метод, цільовий метод, метод екстраполяції, інтерполятивний метод, пробно-статистичний метод, критеріальний метод, нормативний метод, балансовий метод, матричний метод і побудова стратегічного плану. На основі опрацьованих джерел досліджено метод Хосин Канрі, що базується на застосуванні циклу Демінга та являє собою концепцію циклічного управління. Розроблено типову стратегію розвитку сільськогосподарського підприємства у вигляді Х-матриці. Дана стратегія розрахована на 3 роки і включає стратегічні і тактичні цілі, процеси і результати, між якими встановлені відповідні кореляційні зв’язки. Серед стратегічних цілей, що є типовими для сільськогосподарських підприємств виокремлено наступні: підвищення ефективності бізнесу, підвищення ефективності збутової діяльності, впровадження інноваційних технологій у виробництво та оптимізація бізнес-процесів. Відповідно керівництво сільськогосподарських підприємств можуть формувати більшу кількість перспективних цілей, виходячи із потреб суб’єктів господарювання. Отримані результати формують підґрунтя для подальших досліджень механізму формування та впровадження стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Кривизюк, Леонід Петрович. "БІЛОРУСЬКА СТРАТЕГІЧНА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ (23 ЧЕРВНЯ - 29 СЕРПНЯ 1944 РОКУ): ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ВІЙСЬК ЧОТИРЬОХ ФРОНТІВ". Військово-науковий вісник, № 35 (11 травня 2021): 170–92. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.170-192.

Повний текст джерела

Анотація:

Аналізується Білоруська стратегічна наступальна операція: обстановка, що склалася на території Білорусії після бойових дій взимку і весною 1944 р.; загальні плани сторін на літньо-осінню кампанію; замисли командувачів фронтів на проведення фронтових операцій і завдання військам; питання взаємодії військ фронтів, загальновійськових армій, рухомих груп, артилерійських і авіаційних з’єднань в ході підготовки та проведення операції і зроблено висновки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Приходькіна, Н. О. "МЕДІА- ТА ІНФОРМАЦІЙНА ГРАМОТНІСТЬ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ НАПРЯМ У ДІЯЛЬНОСТІ ЮНЕСКО". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 212–20. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-32.

Повний текст джерела

Анотація:

Авторкою проаналізовано ключові документи конференцій ЮНЕСКО, що сприяли розвитку медіа- та інформаційної грамотності у світі. ЮНЕСКО у своїй діяльності підкреслює роль медіаграмотності як найважливішої компетенції цифрової епохи. У середині 70-х років ЮНЕСКО заявило не тільки про свою повну підтримку медіаосвіти, а й про медіаосвіту як про пріоритетний напрям на найближчі десятиліття. Вважається, що термін «медіаосвіта» офіційно на світовому рівні вперше було використано у 1973 р. у процесі спільного засідання Сектору інформації ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно та телебачення. У деклараціях та резолюціях міжнародних конференцій ЮНЕСКО підкреслює важливість цього напряму і визначає медіаосвіту як один з пріоритетних напрямів своєї діяльності. Дослідницею проаналізовано зміст декларацій, резолюцій та рекомендацій, прийнятих за підсумками міжнародних конференцій у Грюнвальді, Тулузі, Відні, Севільї, Москві, Празі, Сеулі, які формулюють цілі і завдання для подальшого поширення медіа- та інформаційної грамотності і розвитку глобального інформаційного суспільства загалом. Зокрема, авторка звернула увагу на зміст та основні положення Празької декларації про створення суспільств інформаційної грамотності, Олександрійської декларації про інформаційну грамотність і неперервну освіту, Паризької декларації з розвитку медіаінформаційної грамотності для країн ООН, Феської декларації щодо медіаінформаційної грамотності, Плану дій Глобального альянсу для партнерства з медіаінформаційної грамотності, Паризької декларації з медіаінформаційної грамотності в епоху цифрових технологій, Сеульської декларації про медіа- та інформаційну грамотність для всіх і у разі загальної участі: захист від дезінфодемії тощо. У текстах містяться заклики до урядів і неурядових організацій активно підтримувати і розвивати медіа- та інформаційну грамотність у всіх сферах життя і на всіх рівнях, акцентовано увагу на потребі постійного розвитку медіаосвіти та медіаграмотності як важливих елементів формування світогляду людини. ЮНЕСКО відіграє провідну роль в ініціативі щодо підтримки розробників інформаційних ресурсів з медіа- та інформаційної грамотності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Ryzhyi, I. B., та O. I. Hovera. "СТРАТЕГІЧНІ РІШЕННЯ ДЛЯ ПЛАНУВАННЯ РЕКЛАМИ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (4 листопада 2019): 173–80. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.173-180.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі розглянуті важливі питання планування реклами в сучасних умовах. Зокрема, проаналізована категорія непостійних споживачів конкретної торгової марки. Зазначено, що це - крайня зона цільової аудиторії. Покупці цієї групи споживають товари як досліджуваної торгівельної марки, так і товари конкуруючих марок. Якщо збільшити частоту покупок з боку цих споживачів, то можна наростити обсяг збуту продукції.Обґрунтовано, що для визначення збутового потенціалу кожного з виділених типів споживачів необхідно знати їх рівень обізнаності про товарну категорію, ставлення до неї і до конкретної торгівельної марки, можливі види поведінки при купівлі товарів. З цією метою досліджується категорія профілю як узагальненого опису особистості та стилю життя типового представника цільової аудиторії.Виокремлено поняття рекламного важеля як відношення очікуваного зростання продажів у вартісному вимірі до кошторису заходів з реклами, що можуть спричинити таке зростання. Стверджується, що на рекламний важіль впливає життєвий цикл того чи іншого товару. Показано, що для нових покупців характерним є зменшення рекламного важеля відповідно до послідовної зміни етапів життєвого циклу товару. Це відбувається у зв’язку з тим, що витрати на переконання споживачів спробувати новий для них товар є достатньо високими, хоча цей тип споживачів має високий збутовий потенціал.Визначені основні підходи до аналізу цільової аудиторії, обгрунтовані методи роботи з непостійними споживачами товару, аналізується поняття рекламного важеля. На основі матриці Россітера – Персі запропоновані стратегічні прийоми для формування ставлення споживачів до торгової марки.Запропонована низка стратегічних підходів до планування реклами, пов’язаних з формуванням мотивації споживача, особливостями сприйняття ними інформації про основні переваги товару, які подаються в рекламі.В статті окреслено, що для визначення збутового потенціалу кожного з типів споживачів, а саме: новий користувач товарної категорії, споживач лояльний до конкретної торгової марки, непостійний споживач торгової марки, непостійний споживач інших торгових марок, споживач лояльний до інших торгових марок необхідно знати їх рівень обізнаності про товарну категорію, ставлення до неї і до конкретної торгової марки, можливі види поведінки при купівлі товарів. Саме тому, цільова аудиторія повинна бути охарактеризована з точки зору демографічних, географічних, психографічних профілів.Авторами статті стверджується, що для прийняття більш обґрунтованих стратегічних рішень при виборі засобів реклами в процесі її планування бажано підключати творчий персонал. Якщо творчі та медіа рішення будуть прийматися професійною командою, то й ефективність рекламних зусиль буде вищою.Також автори статті відмічають, що географічний чинник в значній мірі ускладнює роботу фахівців з планування реклами. Адже у різних географічних зонах переваги споживачів відрізняються, навіть в одному регіоні може спостерігатися різне ставлення до торгових марок, засобів реклами. Саме ці особливості необхідно враховувати при розробці рекламного плану.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Бондарчук, Наталія, Леся Васільєва та Альона Міньковська. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Підприємництво та інновації, № 23 (29 квітня 2022): 37–41. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню ролі інноваційного розвитку у системі фінансово-економічної безпеки аграрного підприємства. Констатовано, що в умовах активізації інноваційної діяльності підприємств, постає питання про вибір найефективніших інструментів управління діяльністю підприємством, в т.ч. інноваційною. Це дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності підприємства, оперативно визначати його внутрішні можливості інноваційної діяльності та виявляти приховані резерви розвитку. В статті розглянуто основні етапи розробки ефективної стратегії інноваційного розвитку аграрного підприємства, серед яких: формування принципів та стратегічних цілей інноваційного розвитку підприємства; аналіз економічного та інноваційного стану підприємства; аналіз впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на інноваційний розвиток підприємства; формування бізнес-плану інноваційного розвитку підприємства; прогнозування результатів реалізації запропонованих заходів; реалізація стратегії інноваційного розвитку підприємства; моніторинг інноваційного розвитку підприємства. Запропонована технологія вибору інноваційної стратегії для подальшого розвитку інноваційної детальності аграрного підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Khudyk, H. O. "Еволюція поняття «стратегія» в політико-іміджевому контексті". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 4 (6 травня 2018): 25–33. http://dx.doi.org/10.15421/171853.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті йдеться про «політичну іміджеву стратегію» на різних рівнях становлення складників цього феномену. Цей феномен існував завжди, але у різних проявах. Це зумовило виокремлення ключових стадій у розумінні та трактуванні поняття «стратегія»: стадія «мілітаристської взаємодії», «дипломатичної співпраці» та «інформаційно-комунікативна». Стадія «мілітаристської взаємодії» ознаменована інтуїтивним підходом до розуміння стратегії. Наступна стадія «дипломатичної співпраці» характеризується тим, що стратегія починає свідомо осмислюватися науковцями, наслідком чого стає дослідження стратегічних питань у ключі м’якої сили та застосування отриманих результатів на практиці. А вже на «інформаційно-комунікативній» стадії поняття «стратегія» виокремлюється у конкретних прикладних науках, чим зумовлює її виявлення в політико-іміджевому контексті. На підставі аналізу праць провідних фахівців із досліджуваної проблематики виявлено, що іміджу політичних акторів завжди притаманна певна стратегія. Це зумовило потребу розглянути іміджеву стратегію в політичному контексті. Визначено, що політична іміджева стратегія становить комплексний план, сукупність дій, розроблення та реалізація яких передбачає побудову прийомів, маневрів, технік, методик, застосування технологій, спрямованих на подолання наявного положення чи ситуації (за потреби – уникнення) для побудови, відновлення, просування чи «очищення» іміджу політичного діяча.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Присяжнюк, П. В. "РОЗШИРЕННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ХЕРСОНЩИНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 4 (16 грудня 2020): 148–54. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.4.18.

Повний текст джерела

Анотація:

Розширення переліку об’єктів природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ) Херсонської області та збереження наявних заповідних територій мають позитивний ефект щодо розвитку рекреаційної, оздоровчої, туристичної діяльності. У статті досліджено осно- вну нормативно-правову базу, що регулює всі етапи формування ПЗФ країни й регіону. Проаналізовано стан заповідання та переведення об’єктів Херсонщини до ПЗФ. Наведено кількісний склад об’єктів Херсонщини по районах, які входять до перспективного плану заповідання найближчим часом. Перелік об’єктів під заповідання, що знаходяться в регіо- ні, є широким, а також є ті об’єкти, які вже перебувають на межі винищення, тому слід вжити низку заходів, які сформують належні умови для збереження первозданності міс- цевої флори та фауни. У зв’язку з цим визначено групи основних факторів, які стримують реалізацію цього процесу для того, щоби сформувати низку стратегічних і тактичних завдань щодо мінімізації їх впливу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Yelahin, V., та M. Blagovestov. "СИСТЕМА ОЦІНКИ ЯКОСТІ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 1(57) (26 травня 2020): 261–70. http://dx.doi.org/10.34213/ap.20.01.30.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано основні дослідження у сфері оцінювання результатів неформального навчання на території Україні та країн-членів Європейського Союзу. Відокремлено базові характеристики існуючих методик оцінювання послуг у галузі освіти, виявлено класифікацію існуючих підходів для визначення проблем забезпечення та покращення якості освітніх послуг. Запропоновано створення окремого Комітету з питань системи оцінювання якості неформальної освіти в Україні та розроблено модель оцінки рівня якості неформальної освіти на базі кваліметричного підходу факторно-критеріальних моделей. Виявлено, що на відміну від країн-членів ЄС, в Україні відсутні стратегічні напрями, що дозволяють визнавати результати якості неформальної освіти з отриманими компетенціями, що призводить до необхідності у розробці і застосуванні відповідних для цього методів у державному та приватному секторах. На перший план виходить потреба у детальному опрацюванні технологій оцінювання і контроля якості неформальної освіти, розробці та конкретизації освітньої кваліметріі ефективності оцінки досягнень осіб, які навчаються та дослідження методик і властивостей критеріїв, які б дозволили підвищити точність визначення рівня досягнень у галузі неформальної освіти. Встановлено, що наявність механізму визнання результатів неформального навчання в Україні свідчить про позитивні зрушення у сторону державної підтримки неформальної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Свидрук, І. І. "ДЕТЕРМІНАНТИ РАДИКАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙ У КЛАСТЕРНИХ УТВОРЕННЯХ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 2 (19 квітня 2021): 54–63. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-2-7.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено виокремленню детермінант радикальних інновацій підприємств в межах туристичних кластерів. Досліджено особливості географічної концентрації як чинника конкурентоспроможності та кластеризації – як ефективної моделі розвитку туристичних підприємств. Виявлено синергетичний ефект об’єднання зусиль окремих суб’єктів для зростання інноваційної активності туристичного кластеру. Проаналізовано географічну концентрацію суб’єктів та потенціал розвитку культурного туризму в Україні. Описано чинники широкого впровадження радикальних інновацій з метою підвищення глобальної конкурентоспроможності. Виявлено значний негативний вплив структурного, незначний позитивний – реляційного та суттєвий позитивний – когнітивного соціального капіталу на зростання інновацій, а також прямий незначний вплив сприйняття ринкової динамічності. Менеджерам підприємств рекомендовано включати в стратегічні плани прогнозні дослідження ринкового середовища. Подальші дослідження запропоновано зосередити на питаннях аналізу впливу розвитку людського капіталу та інституційного регулювання на технологічний прорив та поступові інновації в галузі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Грицук, Юрій Валерійович, та Оксана Вікторівна Грицук. "Дистанційна освіта як компонент мультимедійного освітнього середовища внз". New computer technology 11 (22 листопада 2013): 93–95. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v11i1.161.

Повний текст джерела

Анотація:

Одним з основних елементів сучасної освіти можна вважати мультимедійне освітнє середовище (МОС), в якому здійснюється взаємодія викладача й студента за допомогою засобів мультимедіа [1]. Використання мультимедіа як особливого класу програмного й апаратного забезпечення, глобальної мережі Internet та дистанційних навчальних курсів дозволяє активізувати пізнавальну діяльність студентів, реалізувати творчі здібності, адаптувати процес навчання до їхніх індивідуальних особливостей. Вони дозволяють використовувати інформаційно-пошукові системи, освітні портали, бібліотечні каталоги та файл-сервери, що піднімає дистанційну освіту на більш якісний рівень. Концепцію саморозвитку студентів [2] в умовах МОС можливо сформулювати наступним чином: саморозвиток є можливим в умовах інформатизації освіти та оптимізації методів освіти, активного використання технологій відкритої освіти. Така концепція містить декілька стратегічних напрямків (рис. 1), які в сумі дають можливість підготувати студентів, що здатні орієнтуватись та саморозвиватись в умовах МОС.У цілому, МОС може бути представленим за допомогою основних характеристик мислення, на які воно впливає (рис. 2). Оскільки використання мультимедіа у дистанційній освіті дає можливість студентам усвідомлювати й рефлектувати мисленнєвий процес, такий підхід дозволяє переглянути уявлення про їхні психічні функції (мислення, уяву, увагу, пам’ять та ін.).Засоби мультимедиа у контексті МОС дозволяють диференціювати рівень складності навчальних завдань, обрати оптимальний темп навчання, підвищити оперативність виконання завдань.Одним з засобів формування МОС є дистанційна освіта, що на сьогоднішній день переживає бурний розвиток в Україні [3]. Вона виокремлюється серед інших форм навчання,оскільки її характерною рисою виступає опосередкована взаємодія викладача та студента у інформаційному навчальному середовищі.Дистанційна освіти має певні організаційно-методичні принципи, серед яких виділяються модульність побудови навчального матеріалу, гнучкість та оперативність оновлення інформації, орієнтація навчального матеріалу на особистість студента, врахування його здібностей та мотивації. Разом з цим з боку викладача необхідно чітко планувати власну професійну діяльність, створювати сприятливе інформаційно-комунікативне середовище, обирати ефективні методи впливу на особистість студентів, враховувати особливості їхньої емоційної сфери, надавати їм зворотній зв’язок.Основним середовищем дистанційної освіти є мультимедійна система, заснована на застосуванні інформаційно-комунікативних технологій. Сучасні мультимедійні системи спроможні покращити якість навчання, полегшити керування навчально-виховним процесом, поширити використання інтегрованих міждисциплінарних навчальних програм, створити мотивацію самоосвіти й саморозвитку особистості студентів.Дистанційна освіта має евристичний характер, тобто студент самостійно шукає і засвоює знання, способи освітньої діяльності. Однак він не тільки отримує знання, але й планує власну освітню діяльність, складає план власних занять, висуває стратегічні цілі, розвивається як особистість. Дистанційна форма освіти прискорює процес екстеріоризації навчального матеріалу, його матеріалізації у вигляді таблиць, схем, малюнків, анімації, розвиває можливості одночасного розгляду декількох варіантів перетворення об’єкту [4; 5].Таким чином, дистанційна освіта як невід’ємний елемент мультимедійного освітнього середовища ВНЗ є перспективним дидактичним засобом, який за певними умовами дає можливість підвищити ефективність навчального процесу за умови врахування індивідуальних особливостей студентів, їх рівня компетенції та мотивації, відповідності освітніх потреб та мети навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Завгородня, Ю. В. "КІБЕРКОНФЛІКТИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 32 (3 лютого 2022): 144–48. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1040.

Повний текст джерела

Анотація:

Завгородня Ю. В. Кіберконфлікти як елемент політичних технологій в інформаційному просторі. – Стаття.Протиборство сучасних політичних акторів набуває нових форм та проявів. Впливові політичні лідери виходять за територіальні межі окремих країн, політичних організацій та міжнародних громадських об’єднань та стають не лідерами окремих регіонів чи країн, а світовими флагманами політичного та державного управління. Сучасна світова спільнота здійснює суттєвий вплив на бачення громадян під час вибору нового політичного лідера країни або окремого регіону, області чи міста, що формує новітні форми поглядів, думок та завоювання популярності політичними лідерами. А тому в сучасних формах взаємодії між суб’єктами політики пріоритетні відкриті переговори, які доступні для публічного суб’єктивного сприйняття. Демократичне суспільство здійснює аналіз політичних форм взаємодії, оцінює та робить власні висновки щодо подальших індивідуальних та стратегічних глобальних дій у суспільстві.Оскільки тренди та пріоритети в суспільстві змінюються, змінюється політична форма активності з метою зацікавлення більшої кількості громадян. Сучасний напрям публічної взаємодії та також іпротиборства суб’єктів політики – інтернет-простір, за допомогою якого політичні діячі все частіше говорять про власні досягнення та поразки або не дороблені справи опонентів. Істотно впливає на спроможність власного самовираження як суб’єкта політико-правових ефективна структура кіберпростору як дієвого механізму для політичної активності та впливу на свідомість громадян, через пропаганду суб’єктивних ідеологічних поглядів, які обстоюють інтереси зацікавлених груп, регіонів або індивідів, які матеріально спроможні залучати інформацію в маси та формувати план ефективного політичного розвитку. Така діяльність є новим чинником дії політичних технологій, які набувають новітніх форм прояву у зв’язку зі зміною публічних локацій для політичних акторів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Кондор М.Ю. "Характеристика основних компонентів структури комунікативної компетентності майбутніх викладачів професійного навчання". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 150–57. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.121.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті доведено, що зміна освітньої парадигми нашої держави вимагає перегляду моделей формування основних професійних компетентностей майбутніх викладачів професійного навчання. Для розробки заходів педагогічного впливу на формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів професійного навчання проведений аналіз і узагальнення існуючих теорій змісту досліджуваного феномена. Це дозволило виділити основні компоненти структури комунікативної компетентності (мотиваційний, гносеологічний, діяльнісний і оціночний). На основі праць та моделей Кенала та Свейн наведено авторське трактування поняття «комунікативна компетентність». Показано, що при розробці моделі комунікативної компетентності майбутніх викладачів професійного навчання поряд із лінгвістичним компонентом, що входить до складу гносеологічного компонента, необхідно враховувати прагматичний компонент комунікативної компетентності (соціолінгвістичний, дискурсний, стратегічний), що дозволить підвищити ефективність спілкування і більш точно оцінити її якість. Розкрито особливості соціокультурного компонента комунікативної компетентності, який відображає вміння висловлювати інформацію належним чином у межах загального соціального та культурного контексту спілкування, відповідно до прагматичних факторів, пов’язаних із різними варіантами використання мови. Наведені основні параметри, що відображають прагматичний компонент комунікативної компетентності.Встановлено, що відсутність знань про соціальні норми або культурні традиції призводить до набагато більших проблем у професійному спілкуванні між учнем і викладачем, ніж мовна помилка або брак словникового запасу, тому навчальні плани формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів професійного навчання повинні бути заснованими не тільки на граматиці, а й на понятійно-функціональній парадигмі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Малігон, Юлія Михайлівна. "Державна кадрова політика у сфері охорони здоров’я: теоретичні засади та сучасні тенденції". Економіка, управління та адміністрування, № 4(94) (29 грудня 2020): 160–64. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-160-164.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті охарактеризовано теоретичні засади державної кадрової політики та сучасні тенденції її розвитку. Доведено, що кадри відіграють ключову роль у вирішенні проблемних питань розвитку медичної галузі. Виокремлено основні чинники впливу на формування державної кадрової політики. Визначено, що серед невідкладних завдань, що стоять перед системою охорони здоров’я в Україні, першочергово потребує вдосконалення кадрова політика. З’ясовано, що кадровий потенціал є найвагомішою складовою ресурсного забезпечення системи охорони здоров’я. Обґрунтовано необхідність професійної підготовки кадрів вищих медичних навчальних закладів в Україні. Доведено, що шляхом втручання держави в усі напрями підготовки кадрів для системи охорони здоров’я в перспективі можливі реальні зміни в кількості хворих та відповідно зменшення показника смертності населення й підвищення якості надання медичних послуг. Визначено актуальність підвищення рівня професіоналізму кадрів сфери охорони здоров’я, у тому числі кадрів – представників середнього медичного персоналу у контексті реформування системи охорони здоров’я України. Виявлено, що стратегічні зміни в механізмі державного управління системи охорони здоров’я є необхідною передумовою побудови країни кардинально нової генерації із здоровим населенням. Окреслено основні напрями, за якими може формуватися державна політика у сфері охорони здоров’я України в подальшій перспективі. Доведено, що перспективність досліджень аналогічної тематики та важливість кардинальних змін висуває на перший план необхідність удосконалення й оновлення державної кадрової політики в системі охорони здоров’я відповідно до новітніх вимог та викликів сучасного світу. Адже головними завданнями розвиненої держави є побудова дієвої моделі системи охорони здоров’я, покращення рівня здоров’я населення та забезпечення розвитку здорової української нації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Орінда, Едді. "Роль Центрів регіонального співробітництва по контролю та профілактики захворювань в Африці у боротьбі з епідеміями та п". Актуальні проблеми політики, № 64 (23 січня 2020): 159–67. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i64.194.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються питання міжнародно-правового співробітництва у боротьбі з епідеміями, перш за все, допомоги фінансової та технічної для боротьби з ендемічними хворобами потребують держави, що розвиваються. Міжнародно-правова основа боротьби з епідеміями та пандеміями є результатом вираження захисту прав людини на міжнародному рівні, включаючи право на здоров’я, здійснюється через: 1) міжнародні договори та рекомендаційні акти, такі як Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права та Декларація Алма-Ати; 2) діяльність міжнародних організацій, що займаються питаннями охорони здоров’я, такими як ВООЗ; Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу. Визначається,що Міжнародні медико-санітарні правила 2005 р. містять ряд процедур по управлінню подіями, пов’язаними зі спалахами епідемій, а також вимоги щодо національних систем епіднагляду за хворобами і заходів у відповідь. Аналізуються, що Африканські Центри регіонального співробітництва по контролю та профілактики захворювань в Африці погоджують стратегічні плани та дорожні карти для профілактики та реагуванняна захворювання в Африці. Встановлено, що на африканському континенті основою міжнародно-правової боротьби зінфекційними захворюваннями та епідеміями становить співробітництво ВООЗ з Африканським Союзом. Доведено, що стратегічні пріоритети Африканського комітету у справах сім’ї та дітей на найближчі п’ять років – це посилення систем охорони здоров’я, пов’язаних із контролем та створенням центрів інтелектуальногодослідження хвороб для покращення прийняття рішень та дій у сфері громадського здоров’я. Обґрунтовано, що Африканський Центр регіонального співробітництва по контролю та профілактики захворювань та його регіональні спільні центри співпрацюють з державами-членами для посилення системи готовності до епідемій, системи нагляду та реагування, а також створюють механізм раннього попередження для швидкого реагуванняна випадки спалахів інфекційних хвороб та гуманітарних надзвичайних ситуацій в Африці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Zamkovyi, R. V. "Співробітництво України з Міжнародною організацією зі стандартизації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 103–9. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у визначенні механізмів співробітництва України з Міжнародною організацією зі стандартизації. Наукова новизна полягає в удосконаленні наукових підходів до впровадження організаційно-правового механізму співробітництва України з Міжнародною організацією зі стандартизації на засадах повноправного члена національного органу зі стандартизації та участі в реалізації Стратегії ISO 2016-2020 (ISO Strategy 2016-2020). Висновки. Глобальна система стандартизації (тобто стандартизація на національному, регіональному та міжнародному рівнях) являє собою угоди про співпрацю між ISO, ІЕС та ITU на міжнародному рівні. ISO є незалежною неурядовою міжнародною організацією, у діяльність якої залучені національні органи зі стандартизації. Україна є повноправним членом в ISO; національним органом зі стандартизації є Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»). Відповідно до умов членства у Міжнародної організації зі стандартизації механізмами співробітництва для України є участь у розробці стандартів ISO та стратегії розвитку, участь і голосування на технічних та політичних зустрічах ISO тощо. Відповідно до стратегічного плану ISO упродовж 2016–2020 років передбачена спільна діяльність у таких стратегічних напрямках: розробляти високоякісні стандарти через глобальне членство ISO, забезпечувати ефективне «залучення зацікавлених сторін та партнерів», міцний фундамент «розвитку людей та організацій», ефективне «використання технологій» та акцент на «комунікації» для досягнення кінцевої мети «стандартів ISO, які використовуються скрізь».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Купира М.І. та Киришко М.В. "ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 3 (20 липня 2020): 104–10. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-16.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті доведено, що формування фінансової стратегії як основи стійкого та конкурентоспроможного розвитку у довгостроковій перспективі вимагає чітко побудованого алгоритму з врахуванням сучасних тенденцій. Встановлено, що під фінансовою стратегією в системі забезпечення конкурентоспроможності підприємства важливо трактувати загальний план окреслення точковості фінансових цілей та завдань на довгострокову перспективу через формування фінансових ресурсів у векторному напрямку фінансовою стійкості. Проведено теоретичний розбір сутнісного наповнення фінансової стратегії в процесі формування, реалізації та коригування з виділенням структурних елементів фінансової стратегії в частині результативності. Розроблено архітектуру формування фінансової стратегії в системі забезпечення конкурентоспроможності через матричний аналіз та фінансовий ефект. Доведено, що фінансова стратегія в частині результативності діє через принципи та етапність щодо формування і впровадження та працює за виведеним алгоритмом: Управління = капітал + активи + інвестиції + грошові кошти+ прибуток + ризики. Узгодженість та ефективність управління на кожному етапі створює вектор прибутковості в процесі гнучкої фінансової політики. В першу чергу, в систему закладають достатній обсяг фінансових ресурсів, методи ефективності використання капіталу, оптимізація його структури та швидке реагування й нейтралізація ризиків на довгострокову перспективу. Запропоновано матрицю вибору фінансової стратегії в частині ефективного стратегічного управління підприємства через синергію та дисбаланс з визначеним рівнем ефективності кожного структурного елементу та розраховано фінансовий ефект від вбудованих інноваційних інструментів у фінансову стратегію, який лише підсилить конкурентні позиції підприємства на ринку. Фактично, фінансова стратегія є тією основою, яка забезпечує векторне фінансове підґрунтя для фінансово-економічного розвитку в частині нарощення прибутковості. Її ефективність окреслюється моментами, за яких стратегічні цілі ґрунтуються на реальних фінансових показниках та можливостях підприємства, чіткій системі управління, гнучкості та прозорості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Cтинська, Вікторія, та Любов Прокопів. "ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН У ЗВО В ПРОЦЕСІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 145–49. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.145-149.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано фактори розвитку вищої освіти, що актуалізують інноваційні освітні процеси; висвітлено сутність категорії «інновація» щодо вищої освіти; охарактеризовано найбільш ефективні інноваційні методи викладання дисциплін у ЗВО у процесі магістерської підготовки зі спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки (кейс-метод, ділова гра, метод «Коло ідей», метод «Акваріум», метод «Займи позицію», проблемний (проблемно-пошуковий метод), моделювання, аудіовізуальний метод навчання, метод проєктів, «Дерево рішень» та ін.).Встановлено, що у світлі сучасних вимог підготовка студентів у ЗВО має бути максимально спрямованою на майбутні фахові потреби, формувати такий рівень професійної та загальної культури, фахової компетентності, який дозволить підтримувати високий професіоналізм у будь-якій сфері діяльності. Такий підхід у процесі магістерської підготовки передбачає не тільки розроблення і введення в навчальні плани нових перспективних дисциплін, а й упровадження інноваційних методик.Зроблено висновок, що стратегічною метою реформування вищої освіти і науки в Україні є створення ефективного інноваційного освітнього середовища у ЗВО, упровадження найсучасніших методів навчання у соціокультурній сфері, системі управління та організації праці в умовах ринкової економіки.Отже, тільки органічне поєднання інноваційних методик із класичними, традиційними, продумане і гармонійне комбінування різних методів щодо кожної дисципліни та кожного заняття залежно від їх мети, призначення, специфіки сприятиме підвищенню якості та інтенсивності освітнього процесу уЗВО у процесі магістерської підготовки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

ЗАВРОЦЬКИЙ, Олександр. "ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ РЕФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИХ КАДРІВ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, № 1 (17 серпня 2020): 79–91. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.400.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті, відповідно до законодавчої бази, виокремлено стратегічні дії Міністерства охорони здоров’я України щодо запровадження системи інноваційних заходів у сфері медичної освіти та розвитку кадрового потенціалу. На основі змісту кваліфікаційних характеристик до посади генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я, заступника генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я, медичного директора окреслено компетенції, що мають формуватись у процесі магістерської підготовки керівних кадрів у закладах вищої освіти. В контексті повноважень генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я схарактеризовано економічну, правову, технічну, організаційну, загальногалузеву, продуктивну, комунікативну, навчальну, інформаційну, діагностичну, здоров’язбережувальну компетенції; заступника генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я – економічну, правову, технічну, організаційну, комунікативну, навчальну, діагностичну, здоров’язбережувальну компетенції; медичного директора – організаційну, загальногалузеву, комунікативну, навчальну компетенції. Автором запропоновано підходи закладам вищої освіти, що здійснюють підготовку керівних кадрів системи охорони здоров’я за напрямами «Управління та адміністрування», «Публічне управління та адміністрування», «Право», «Соціальні та поведінкові науки» до структурування змісту підготовки магістрантів із врахуванням специфіки функціонування медичних закладів. Проаналізовано принципи менеджменту (соціальної детермінації; гуманізації; науковості та компетентності; інформаційної достатності; аналітичного прогнозування; оперативного регулювання; зворотного зв’язку; наступності і перспективності; демократії та централізму; стимулювання; законності; ділової активності та фінансово-економічної раціональності), що мають враховуватись науково-педагогічними працівниками у побудові змісту дисциплін навчального плану.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Брич, В. В. "ЗМІЦНЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЯК СТРАТЕГІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ПОГЛЯД ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (15 квітня 2022): 31–37. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12853.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: проаналізувати погляди та підходи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) до зміцнення реабілітації як стратегії системи охорони здоров’я. Матеріали і методи. Під час дослідження використані метод системного аналізу, бібліосемантичний та інформаційно-аналітичний методи. Матеріалами стали оприлюднені інформаційні джерела та документи ВООЗ. Результати. ВООЗ в останнє десятиліття значну увагу приділяє розвитку реабілітаційного напрямку в системах охорони здоров’я. Розроблено ряд документів із рекомендаціями щодо впровадження, зміцнення та фінансування ефективної системи надання реабілітаційних послуг. Експертами ВООЗ сформовано 4-стадійний процес зміцнення реабілітаційної системи, який включає оцінку ситуації, стратегічне планування, розробку процесу моніторингу й оцінки, реалізацію стратегічного плану. Для оцінки результатів реабілітації в системах STARS та FRAME застосовується ланцюжок із 4 компонентів, характерний для моніторингу й оцінки різних програм, а саме вкладені ресурси, безпосередні результати, проміжні результати, кінцеві результати. ВООЗ адаптувала ланцюжок до системи реабілітації, що дозволяє проведення якісної та кількісної оцінки її потенціалу й ефективності. Також було визначено концепцію організації реабілітаційної допомоги та реабілітаційні послуги за категоріями. Висновки. ВООЗ представила рекомендації щодо впровадження, зміцнення та фінансування ефективної системи надання реабілітаційних послуг. Їх слід використовувати країнам при плануванні і реалізації заходів на національному та субнаціональному рівнях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Peretiatko, Yuliya Mitrofanovna. "РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗБУДОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 1(17) (2019): 74–77. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-1(17)-74-77.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Україна взяла курс на побудову інформаційного суспільства, закріпивши свої прагнення у Законі України ―Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки‖. Внаслідок цього почали активно розвиватися такі направлення як інформаційні та телекомунікаційні технології. Постановка проблеми. Внаслідок відсутності налагодженої системи щодо виконання плану дій побудови інформаційного суспільства в Україні, більшість очікуваних результатів не були досягнуті. Тому, у 2013 році схвалюється Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні. З метою успішної побудови інформаційного суспільства в Україні необхідно здійснювати постійний моніторинг стану виконання поставлених задач в Стратегії. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти побудови інформаційного суспільства в Україні досліджувалися в працях О. В. Прудникова; Ю. Є. Петрухно; А. Є. Меньшеніної; В. М. Поперечнюка та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. На сьогоднішній день, недостатньо досліджені питання з оцінки ефективності реалізації поставлених завдань з побудови інформаційного суспільства в Україні. Постановка завдання. Основним завданням є моніторинг стану досягнення основних стратегічних цілей з побудови інформаційного суспільства шляхом порівняння планових індикаторів розвитку інформаційного суспільства із фактичними. Виклад основного матеріалу. Порівняно контрольні значення індикаторів розвитку інформаційного суспільства, які визначені в Стратегії із фактичними значеннями міжнародних рейтингів інформаційного суспільства. Висновки. Виявлено, що існує суттєвий диспаритет між контрольними та фактичними значеннями індикаторів розвитку інформаційного суспільства. Це означає, що заходи, які визначені Стратегією не дають бажаних результатів, а отже, гальмують розвиток інформаційного суспільства в Україні. Тому, постає гостра необхідність у коригуванні чинної Стратегії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Семенець-Орлова, Інна Андріївна, та Сергій Вікторович Храпатий. "РОЗБУДОВА СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Public management 28, № 3 (12 квітня 2022): 82–89. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. У статті проаналізовано сутність концепції організаційного розвитку, здійснено екстраполяцію основних її категорій у галузь вітчизняної вищої освіти. Через призму функціонального навантаження компонентів організаційного розвитку у реалізації стратегічних планів розвитку закладів вищої освіти визначено основні інструменти практичної реалізації концепції організаційного розвитку, що можуть бути використані у системі управління сучасним університетом.Методологія. Зростаючий запит на ініціативність, креативність, нестандартний підхід до проєктних активностей, емоційну стійкість, високу мотивацію досягнень, орієнтацію на майбутнє, оригінальне застосування спеціальних знань у вирішенні професійних завдань, стійкий характер продуктивності спілкування у діяльності сучасного викладача інноваційного університету визначає потребу особливих технологій підтримки його безперервного професійного вдосконалення з боку адміністрації закладу. Відповідальність керівників усіх рівнів за управління людськими ресурсами, підтримка новаторства у співробітників є викликом для управлінської діяльності у сучасному університеті.Наукова новизна. Забезпечення підготовки та впровадження освітніх змін на різних рівнях освітньої системи можливе завдяки створенню або освоєнню нової практики освіти. Це – нелінійні ситуації відкритого діалогу, прямого та зворотного зв’язків, солідарної освітньої пригоди, занурення в один самоузгоджений темп освіти. Це також ситуації пробудження власних сил і здібностей, відкриття себе, співробітництва із самим собою та іншими людьми, що допомагає з точки зору інноваційних практик оптимізувати плани, програми, рішення, загалом усю систему управління освітнім процесом у закладі.Висновки. Новітні підходи до забезпечення організаційного навчання через спільну діяльність викладачів, студентів, адміністрації та інших співробітників закладу все частіше розглядаються як частина концепції організаційного розвитку університетів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "План стратегічний"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями