Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Планування економіки.
Статті в журналах з теми "Планування економіки"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Планування економіки".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Бегун С.І. та Придатко Ю.М. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ ЕКОНОМЕТРИЧНИХ МОДЕЛЕЙ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 3 (20 липня 2020): 52–56. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Специфіка функціонування провідних економічних систем світу та транснаціональних корпорацій зокрема, свідчить про необхідність широкого застосування специфічного економіко-математичного інструментарію для вирішення проблем планування економічного розвитку, розширення виробництва та побудови багатофункціональних та складних логістичних систем в умовах глобальної економіки та посилення інтернаціоналізації світових сировинних, товарних, фінансових, фондових та валютних ринків. Особливість застосування подібних економетричних моделей полягає в необхідності забезпечення їх якомога більшої точності з одного боку, а з іншого – потребує врахування багатьох різноманітних ринкових індикаторів, які впливають на діяльність провідних економік та окремих крупних компаній світу. Відповідно, менеджмент сучасних компаній неможливий без реалізації багатофакторних моделей економічного прогнозування.
У статті розглянуто сучасні особливості розвитку інформаційних моделей економічного планування та прогнозування в системі менеджменту. На основі аналізу економіко-математичних методів визначено, що їх застосування в процесі прийняття рішень на сучасному етапі економічного розвитку сприяє підвищенню ефективності функціонування підприємств. Розглянуто специфіку застосування визначених економетричних методів та моделей в різних умовах для прогнозування та планування діяльності суб’єктів господарювання. Визначено комплекс факторів, які можуть призводити до зміни суттєвих параметрів економетричних моделей. Запропоновано комплекс заходів по уникненню зазначених ризиків і оптимізації застосування економіко-математичних моделей.
2
Архангельський, Ю. С. "Необхідність державного планування економіки обгрунтовано економіко-математичною теорією". Економіка України, № 1 (614) (2013): 82–90.
Знайти повний текст джерела
3
Левченко, Ярослава, та Віолета Гераймович. "ПІДПРИЄМНИЦТВО: ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ COVID-19". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 27 (14 листопада 2021): 25. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.25.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 334; JEL Classification: М21, R42
Анотація. Протягом свого історичного існування, людство стикалося з багатьма кризами, які згодом ставали «старт-апами» для розвитку суспільства в цілому. Таким випробуванням сучасності стала пандемія COVID-19, яка вплинула на всі сфери економіки держав, на звичний спосіб життя, на соціальну та культурну взаємодію. Пандемія також вплинула на діяльність підприємств приватного бізнесу і змусила їх розробляти нові методи ведення бізнесу. З початку 2020 року і до теперішнього часу підприємці відчувають значні труднощі ведення індивідуального бізнесу. Загострення пандемії коронавірусу в 2021 році створило значний вплив на світову економіку та продовжує впливати на всі види діяльності. Спостерігається значне зменшення попиту на споживчі товари. Транспортний сектор також відноситься до найбільш постраждалого, внаслідок зупинки якого збитки для держави колосальні, а для регіонів, часом катастрофічні. Проведення заходів реабілітації є стратегічним вектором. Рядом досліджень висвітлено та доведено вплив підприємництва на розвиток держави в цілому і транспортного підприємництва зокрема. Тому в рамках даного дослідження запропоновано ургентні заходи його державної фінансової підтримки. Методики дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу, логічна генерація висновків, математичне моделювання. Результати. На підставі розгляду проблеми фінансового забезпечення підприємництва, доведено актуальність і необхідність державної підтримки підприємництва з метою реабілітації секторів економіки, що найбільше постраждали від пандемічних викликів COVID-19. Визначено умови віднесення секторів економіки до категорії найбільш постраждалих На підставі показників ризикованості та пріорітетності сектора економіки можливо визначити сектори економіки для розподілу фінансових вливань. Наукова новизна: запропоновано комплексну методику фінансового забезпечення підприємництва в контексті фінансових капіталовкладень з метою реабілітації секторів економіки, що враховує ризикованість та пріорітетність сектора економіки. Практична значущість: Дане дослідження практично цікаво державним органам управління при розподілі коштів за вектором підтримки найбільш постраждалих секторів економіки від пандемічних викликів, а теоретично – дослідникам, що займаються питаннями фінансового забезпечення та державного адміністрування.
4
Волотівський, П. Б. "Питання мобілізаційного планування національної економіки". Наука і оборона, № 2 (2019): 17–24.
Знайти повний текст джерела
5
Архангельський, Ю. "Про необхідність державного планування ринкової економіки". Економіка України, № 3 (2004): 47–52.
Знайти повний текст джерела
6
Semenenko, Oleg, Ihor Moskalenko, Serhiy Seredyuk, Olha Romanchenko, Ivan Motrunych та Viktoriia Koverga. "Методика оцінювання здатності національної економіки забезпечити достатній рівень воєнної безпеки держави". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 6 (31 грудня 2020): 93–106. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні є багато суперечливих поглядів на можливості оцінювання взаємозв’язку показників рівня воєнної безпеки держави та показників його ресурсної забезпеченості, які характеризують стан розвитку національної економіки держави, але чіткого послідовного підходу до вирішення такого завдання до теперішнього часу не має. Тому запропонована авторами у статті методика являє собою послідовність дій, яка повинна дозволяти проводити оцінювання рівня воєнної безпеки держави на визначений плановий час або період її формування на основі оцінок стану або рівня забезпеченості різними видами ресурсів та їх складовими, які характеризують розвиток національної економіки держави. На основі результатів отриманих практичних розрахунків формуються практичні рекомендації та пропозиції, які будуть враховані на наступний плановий період формування показника необхідного рівня воєнної безпеки держави із урахуванням оцінок здатності національної економіки забезпечити цей рівень. Методика передбачається для використання спеціалістами оборонного планування стратегічного рівня під час проведення середньострокового та довгострокового оборонного планування, а також спеціалістами економічної сфери, які залучаються до вирішення завдань визначення та прогнозування рівня воєнної та економічної безпеки держави.
За результатами використання методики планується обґрунтовано визначати або уточнювати показники необхідного рівня розвитку національної економіки держави за напрямом ресурсного забезпечення воєнної безпеки держави на плановий момент (період) оцінювання під час середньострокового та довгострокового оборонного планування; проводити оцінку рівнів забезпеченості ресурсними можливостями національної економіки на визначений момент оцінювання та період планування; обґрунтовано, ефективно коригувати показники рівня воєнної безпеки держави та ресурсної забезпеченості за складовими національної економіки на визначений час (період); визначати чутливість отриманих оцінок до можливих змін вхідних даних та характеризувати стабільність прийнятих рішень на основі отриманих оцінок.
7
Зайченко, В. В. "НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗМІЦНЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 7 (30 грудня 2019): 33–38. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано актуальність формування технологічної конкурентоспроможності економіки України за сучасних глобальних викликів і загроз. Здійснено аналіз вітчизняної інституційно-організаційної системи державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки. Розкрито стан інституційно-правової системи державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки України. Наведено результати аналізу державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки України за функціями управління. Встановлено, що недоліками державної політики забезпечення технологічної конкурентоспроможності за функцією аналізу є відсутність системи комплексного аналізу й оцінювання інноваційно-технічної активності; за функцією планування – неінституціалізованість системи програмування та планування технологічної конкурентоспроможності економіки; за функцією організації – невибудованість цілісної організаційно-інституційної системи державного регулювання інноваційної діяльності; за функцією мотивації – відсутність достатнього митно-тарифного та бюджетно-податкового стимулювання інноваційно-технологічної діяльності; за функцією контролю – несформованість середовища незалежних інституцій моніторингу й контролю державної інноваційної і технологічної політики.
8
Zahreba, M. M., V. V. Vyshnevska та B. V. Dmytryshyn. "ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ПАНДЕМІЇ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 91 (20 грудня 2020): 57. http://dx.doi.org/10.31713/ve320206.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті описано шляхи поширення пандемії COVID-19 в світі та в Україні, а також негативний вплив, що вона здійснює на економіку та інші сфери суспільного життя. Розглянуто обмежувальні заходи, що здійснюються урядами країн по відношенню до бізнесу в умовах карантину та співвідношення позитивних і негативних наслідків даних заходів. Досліджено втрати української економіки від протиепідемічних заходів в абсолютних цифрах та у відсотках ВВП, а також дано прогноз щодо підсумкових втрат за 2020 календарний рік. Оцінено вплив форсмажорних обставин на планування бізнесу, зокрема особливості використання підходів та моделей бізнес-планування в сучасних умовах. Запропоновано методи прогнозування та прийняття рішень в контексті пандемії у різних сферах діяльності підприємства з використанням сучасних інформаційних технологій.
9
Глущенко, Я. І., М. І. Шенгер та А. М. Десна. "СУТНІСНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «ПОДАТКОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТНК» В УМОВАХ ДІЇ BEPS". Підприємництво та інновації, № 21 (30 грудня 2021): 11–14. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/21.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено сутнісний аналіз понять «податкове планування», «корпоративне податкове планування», «агресивне податкове планування», наданих вітчизняними і зарубіжними науковцями. Проведене співставлення дозволило визначити тотожні та відмінні риси у досліджених трактуваннях. Обґрунтовано думку авторів щодо недоцільності формулювання мети податкового планування, як мінімізація податкових зобов’язань. Підкреслено увагу вітчизняних науковців до взаємоузгодження інтересів держави і суб’єктів господарювання у процесі розробки моделей податкового планування на сучасному етапі розвитку економіки. Зазначено причини появи такого виду податкового планування, як агресивне. Визначено необхідність виокремлення та надано трактування терміну податкове планування транснаціональних корпорацій з урахуванням заходів проекту BEPS.
10
Kulchytska, N. Ye. "СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОЦЕС РОЗБУДОВИ МУНІЦИПАЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 166–80. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.166-180.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті досліджено теорію державного стратегічного управління на регіональному рівні. Вивчено світовий досвід ефективності розвитку економіки територій та на цій основі виокремлено стратегічне планування. Аргументовано, що теорія державного стратегічного управління схожа зі стратегічним менеджментом будь якої компанії. Розроблено модель процесу стратегічного управління. Обґрунтовано ключові елементи системи стратегічного планування в Україні. Виокремлено рівні системи державного стратегічного планування. Аргументовано структуру напрямків діяльності муніципальної освіти в ОТГ. Метою написання статті стало дослідження соціально-економічного розвитку муніципальної освіти в контексті стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону. У статті використано методи аналізу, історичного порівняння, емпіричного дослідження, акцент зроблено на подібності теорії державного стратегічного управління та стратегічного менеджменту. Вивчено доктрини, теорії та концепції державного регулювання економіки і соціально-економічного розвитку, і тому звернено увагу на відсутність такого визначення як державне стратегічне управління, муніципальна освіта які б внесли нове бачення для збалансованого розвитку суспільства і економіки, внаслідок чого наукова новизна полягає в визначенні понять та обґрунтуванні вказаних його цілей, етапів та функцій. Практична значущість дослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані у діяльності органів місцевого самоврядування. Результатами дослідження є: розробка комплексних стратегій розвитку регіонів, муніципальної освіти; організація виконання стратегічних планів; координація дій з реалізації стратегічних завдань; мотивація на досягнення стратегічних результатів; контроль за процесом виконання стратегії регіонального соціально-економічного розвитку.
11
Калініченко, Сергій, Тетяна Колєснік, Вадим Грохольський та Андрій Грібіник. "РОЛЬ ПЛАНУВАННЯ В ЕФЕКТИВНОМУ ФУНКЦІОНУВАННІ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (28 квітня 2022): 33–39. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Основним напрямом стратегічного розвитку туристичних підприємств є орієнтація на планування діяльності з урахуванням змін, що відбуваються на ринку туристичних послуг та в соціально-економічному середовищі в цілому. Саме таке планування надає змогу туристичним підприємствам поєднати загальну стратегію розвитку з наявністю реальних і потенційних можливостей для її реалізації, ураховуючи загрози, які можуть виникнути на ринку. Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства. Потрібно переглянути наукові та практичні підходи до планування в умовах ринкової економіки. Не можна відкидати планування як ідеологічний підхід минулого та ототожнювати планування з насаджуванням нашій державі, під виглядом планування, неефективного шляху розвитку. Моделі прогнозування розвитку туристичного ринку дозволяють визначити нову структуру туристичного ринку залежно від еластичності реакції туристів та ієрархії їхніх потреб в контексті кон’юнктурних чинників. Реалізація таких моделей може забезпечити розвиток туристичної сфери через встановлення й підтримання рівноваги між збереженням природних та історико-культурних ресурсів, створення сприятливих умов для формування якісного туристичного продукту.
В сучасних умовах господарювання всі учасники ринкових відносин самостійно здійснюють планування своєї діяльності на основі ринкового попиту, раціонального використання наявних ресурсів, прагнення отримати максимальну величину прибутку. При цьому в практичній діяльності підприємство використовує різні види планів. В умовах скрутного матеріального становища планування є важливим чинником економії ресурсів та дає змогу ефективно використовувати інвестиційні надходження. Більшість націлених на успіх менеджерів присвячують себе концепції внутрішньофірмового планування. Вони намагаються зробити все можливе, плануючи життєвий шлях підприємства
12
Гавриш, О. М., Т. В. Капелюшна та В. П. Пильнова. "ПЛАНУВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 21–25. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто різні підходи до визначення сутності поняття «планування». Установлено, що торгівля є найважливішою сферою формування та стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі секторальних, регіональних та кластерних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб і недопущення соціальної напруженості в суспільстві. Особливо важливим є процес планування торговельної діяльності підприємств на міжнародних ринках. Під час виходу на міжнародні ринки кожне торговельне підприємство з метою отримання стабільного успіху повинне уявляти можливі результати своєї діяльності, критично оцінювати свої можливості, правильно розділяти цілі за часом, ефективно використовувати ресурси й отримувати конкурентні переваги. Установлено, що в Україні, відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, торгівля належить до секції G й має назву «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів». Досліджено динаміку прямих інвестицій (акціонерного капіталу) як в економіку України, так і з економіки України за видами економічної діяльності. Установлено, що найбільше прямих інвестицій в економіку України протягом останніх років спостерігається від промисловості, оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів та від операцій із нерухомим майном. Наведено динаміку зовнішньої торгівлі товарами та послугами, яка свідчить про зростання як експорту, так й імпорту. Установлено, що вагомим чинником, який впливає на планування торговельної діяльності, є розмір підприємства. Так, у малих за розмірами підприємствах вищі керівники самостійно визначають весь процес планування, тоді як у великих та середніх за розмірами підприємствах розроблення стратегічних, поточних і календарних планів проводиться з урахуванням прийнятої організаційної структури, розподілу обов’язків між колективами певних служб, супідрядності управлінців, контролю й координації всіх функцій організації як єдиного цілого. Схематично зображено перелік залежностей структури планування торговельної діяльності на міжнародних ринках від параметрів підприємства.
13
Шушкова, Ю. В. "АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДТРИМКИ ТА СТИМУЛЮВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ РЕФОРМ В УКРАЇНІ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 69–75. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати аналізування ефективності державної політики підтримки та стимулювання розвитку технологічних реформ в Україні. Встановлено, що в Україні не виконуються базові завдання державної політики технологічної модернізації. Щодо завдання організації та управління, то відсутні центральний орган та місцеві структури, які забезпечують формування та реалізацію державної політики. Щодо завдання планування, то несформованою є система стратегічного планування технологічної модернізації економіки, відсутніми є конкретні інструменти та механізми регулювання. Щодо завдання формування правого поля, то актуалізувалась необхідність перегляду положень базових нормативно-правових актів, які регламентують інноваційно-технологічну діяльність, зокрема щодо підсилення ефективних інструментів стимулювання та підтримки розвитку інноваційно-технологічної діяльності. Щодо завдання становлення інфраструктури, то низьким є рівень розвитку, а слабкою – інституційна спроможність елементів інфраструктури підтримки й стимулювання розвитку процесів технологічної модернізації національної економіки. Щодо завдання забезпечення мотивації, то слабкою залишається спроможність системи фінансово-кредитного сприяння технологічному розвитку економіки.
14
Ткач, Юлія. "Орієнтовне календарне планування програм з курсу "Основи економіки"". Географія та основи економіки в школі, № 6 (2005): 26–30.
Знайти повний текст джерела
15
Ткаченко, Н., М. Хуторна, Р. Топазли, С. А. I. А. Еісай та І. Трофименко. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ КАПІТАЛОУТВОРЮЮЧОЇ БАЗИ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 88–99. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251403.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Присвячена обґрунтуванню методологічних аспектів стратегічного планування капіталоутворювальної бази підприємств відповідно до об’єктивних особливостей економіки знань. Стосовно базового поняття наукової статті — «капітал» — запропоновано його тлумачити за фінансовим підходом, водночас у рамках управління підприємницькою діяльністю та забезпечення розвитку суб’єктів господарювання розглядати особливості формування капіталоутворювальної бази, зокрема, ураховуючи положення теорій інтелектуального (людського) та інформаційного капіталів. При цьому капіталоутворювальну базу підприємства пропонуємо розуміти як сукупність активів (фінансових, матеріальних і нематеріальних), які перебувають у його власності та/або розпорядженні, використання яких формує потенціал суб’єкта господарювання до розвитку в часі. При цьому формування капіталоутворювальної бази підприємства в умовах становлення економіки знань повинно базуватися на принципах комплексності, системності, стратегічності та інноваційності. До головних пріоритетів формування капіталоутворювальної бази підприємств віднесено: 1) забезпечення стабільного функціонування в часі шляхом створення достатнього запасу міцності; 2) акумулювання потенціалу до стійкого розвитку; 3) формування здатності підприємства до інноваційної трансформації. Стратегічне планування капіталоутворювальної бази підприємств запропоновано здійснювати на основі форсайт-підходу, щодо якого здійснено критичний аналіз його переваг і недоліків у контексті вирішення поставленого наукового завдання, а також розкрито змістове розмежування понять «прогнозування», «форсайт», «передбачення». Доведено, що ефективність форсайт-підходу стратегічного планування капіталоутворювальної бази окремого підприємства забезпечується логічним поєднанням п’яти факторів: 1) чіткістю формулювання цільових орієнтирів форсайту і варіантизацією їх здійснення; 2) обґрунтованістю і глибинністю розуміння підстав для ухвалення рішень усіма учасниками форсайту; 3) відображеністю цільових пріоритетів у конкретних дослідницьких, інвестиційних та інших проєктах; 4) самостійністю ідентифікування учасниками форсайту своїх позицій, окрім порядку взаємодії учасників (визначається організаторами форсайту); 5) можливою зміною позицій учасників залежно від початково прийнятих детермінант. Також реалізаційна здатність стратегічного планування на підприємстві безпосередньо залежить від наявності та якості розроблення стратегії розвитку відповідної галузі на рівні профільних державних інституцій. Методологічні особливості стратегічного планування капіталоутворювальної бази розглянуто на прикладі підприємств будівельної індустрії та як його фундаментальна основа сформовано контурні детермінанти драйверів інноваційної трансформації будівельної індустрії за такими змістовими напрямами: технологічні, екологічні, кадрові, економічні, управлінські. Своєю чергою, для стратегічного планування капіталоутворювальної бази підприємств будівельної індустрії виокремлено технологічний, соціальний, кадровий, фінансовий та управлінський компоненти, за кожним з яких сформульовано операційні заходи. Ключові слова: капітал, капіталоутворювальна база, підприємство, стратегічне планування, форсайт-підхід, сталий розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 25.
16
Ivanyshyn, O. V. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ І СОЦІАЛЬНОЇ КОРИСНОСТІ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ МХП ЗА ДОПОМОГОЮ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ABM RINKAI TMS". Transport development, № 2(7) (15 березня 2021): 7–16. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Натепер спостерігається зміна глобального тренду логістики в Укра- їні в бік сталого та якісного розвитку. Це дозволить реалізувати величезний логістичний потенціал України, перетворити логістику в галузь національної економіки, яка сприятиме підвищенню конкурентоспроможності й прибутковос- ті вітчизняних підприємств. Визначено, що управління власним і найманим транспортом підприємства проводиться за допомогою інноваційної системи ABM Rinkai TMS і містить економію транспортних витрат за 3 модулями: план, факт, аналіз відхилень. Встановлено, що використання системи моніторингу й управління транспортом надає всі основні функції, необхідні для спрощення повсякденних операцій з управ- ління доставленням. Предмет дослідження. Процеси роботи системи TMS ABM Rinkai, запропо- новані з метою підвищення ефективності управління транспортом, доступнос- ті, прозорості й оптимізації всього процесу логістики. Мета статті – дослідження переваг інноваційної системи транспортної логістики ABM RINKAI TMS МХП для підвищення якості, ефективності й соці- альної корисності. Результати роботи. Розглядаючи логістичні інновації, не можна оминати новітні логістичні технології, які застосовуються в плануванні й інформацій- ному забезпеченні, що необхідне для ефективного використання транспортної та логістичної інфраструктур та електронної обробки даних, автоматизації виробництва й впровадження інших нових досягнень для вдосконалення структу- ри інформаційних потоків. Пропозиції ABM Rinkai Rinkai TMS: діагностика й виявлення «вузьких місць»; оптимізація процесів планування торгових маршрутів, контролю та аналізу ефективності транспортної логістики; впровадження автоматичного плану- вання маршрутів доставляння на підставі наявних замовлень та автомобілів з урахуванням різних обмежень, економія транспортних витрат. Визначені ефекти транспортної логістики з ABM Rinkai TMS: підвищення ефективності використання транспорту; зниження транспортних витрат; мінімізація необхідного автопарку; скорочення сумарного кілометражу; збіль- шення кількості обслуговуваних клієнтів за маршрут; скорочення кількості запіз- нень і впевненість клієнтів в якісному й вчасному обслуговуванні; підвищення якос- ті процесів, відсутність витрат на дороге програмне забезпечення, що виступає передумовою ефективної реалізації логістичної діяльності підприємства. Методологія дослідження. У процесі дослідження використано загальнона- укові й спеціальні методи, зокрема: діалектичний, системного аналізу; оптимі- зації запасів залежно від рівня логістичної системи; моделювання руху матері- альних та інформаційних потоків логістичної системи з допомогою призначень, вибору найкоротшого шляху; формування методів математичного програмуван- ня оптимальної виробничої програми. Галузь застосування результатів. Економіка, транспорт, управління, макро- й мікроекономіка, інформатика, логістика, інновації. Висновки. Запропоновано використання інноваційної системи транспортної логістики ABM RINKAI TMS МХП. Встановлено мотиви застосування інновацій на підприємствах. Визначено необхідність використання логістичних інновацій, новітніх технології планування та інформаційного забезпечення; електронної обробки вантажопотоків; автоматизації виробництва; ефективність управлін- ня транспортною логістикою з ABM Rinkai TMS.
17
Полозенко, Д. В. "Планування в системі державного регулювання економіки і ринкового саморегулювання". Статистика України, № 4 (2004): 57–60.
Знайти повний текст джерела
18
Геєць, Валерій Михайлович. "Про оцінку економічних втрат України внаслідок збройної агресії РФ". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, № 5 (24 травня 2022): 30–38. http://dx.doi.org/10.15407/visn2022.05.030.
Повний текст джерелаАнотація:
У доповіді наведено попередню оцінку втрат економіки України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, яку було виконано із застосуванням розробленого в Інституті економіки та прогнозування НАН України модельного апарату. Зазначено, що крім оперативного державного планування іншою важливою складовою економічної політики воєнного часу має бути розроблення стратегічного плану заходів з реконструкції галузевої інфраструктури та відновлення нормального функціонування енергетики в умовах післявоєнного соціоекономічного розвитку. до роботи над яким повинні долучитися фахівці НАН України.
19
ЄРЕМЕНКО О. М. "ОСОБЛИВОСТІ ІНДИКАТИВНГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ КРАЇНИ ТА РЕГІОНІВ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 85, № 4 (14 січня 2020): 71–77. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.85-4-09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості індикативного управління в умовах ринкової економіки. Досліджено алгоритм здійснення і принципи ефективного застосування способів індикативного управління. Визначено роль і основні функції індикативного планування у вирішені соціальноекономічних проблем розвитку країни і регіонів.
20
Razumova, Hanna. "ОПТИМІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ПЛАНУВАННЯ ЗМІН В РЕГУЛЯТОРНІЙ ПОЛІТИЦІ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 3, № 19 (27 вересня 2019): 23–30. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-03-23-30.
Повний текст джерелаАнотація:
Удосконалено процес оптимізації змін в регуляторній політиці, що на відміну від інших передбачає диференціацію сфер за необхідністю прискорення розвитку та змін у регулюванні на основі матриці порівняльних переваг, визначення зведених за сферами агрегованих індексів розвитку та узагальнюючих індексів регуляторної політики, побудову моделі залежності між ними та розв’язання задачі оптимізації з врахуванням виявлених обмежень граничної доцільності зростання (зменшення) узагальнюючих індексів регуляторної політики за сферами національної економіки та обмеження можливостей до зростання значень даних показників. Встановлено, що оптимальне значення зведеного за сферами агрегованого індексу розвитку національної економіки складає 1,221.
21
Битов В.П., Горбач Л.М. та Котляров В.О. "ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій статті розглянуто роль і значення надзвичайно важливого питання, а саме інвестування, яке є сьогодні одним із визначальних на шляху розвитку економіки як на рівні підприємства, так і економіки держави. Адже саме в інвестиційному процесі об’єднується спільна діяльність багатьох учасників розвитку економічного зростання виробничих процесів, які працюють над розширенням основних фондів, що дають можливість збільшення виробництва продукції та забезпечення зростання прибутковості підприємства.
У статті відображено окремі посилання, що стосуються чинного законодавства, яким визначаються загальні, правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності для забезпечення рівного захисту прав, майна та інтересів із метою ефективного функціонування господарюючих суб’єктів у ринкових умовах.
Наведені також основні напрями інвестиційної стратегії, які передбачають планування та контроль за використанням капіталовкладень та вдосконалення їх технологічної структури, на користь досить вагомих в економіці галузей, що нами досліджуються і, зокрема, таких, що виробляють сільськогосподарську продукцію. Показано окремі позитивні приклади інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств Волинської області.
22
Білецька, Н. В., Л. В. Транченко, О. М. Транченко та Р. І. Лопатюк. "ЗАСТОСУВАННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ МЕТОДІВ ДЛЯ ВИБОРУ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ РЕГІОНУ ЯК ОСНОВА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 22–31. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-03.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах інтеграції України до світового економічного простору аграрний сектор є однією з пріоритетних та стратегічно важливих галузей національної економіки. Тому метою нашого дослідження є вивчення, аналіз та розробка фінансово-економічних методів для вибору пріоритетних напрямів аграрного сектору регіону як основи стратегічного планування та прогнозування, а також вдосконалення результатів за допомогою кількісних характеристик альтернативних сценаріїв. У статті аналізуються механізм та особли-вості кількісних характеристик альтернативних сценаріїв на рівні аналізу, що допомагає керівнику, що прий-має рішення, візуалізувати профіль альтернативи сценарію у певний момент часу часового проміжку, порів-няти між собою часові перерізи альтернатив одного або декількох сценаріїв у визначений момент часу. В ре-зультаті дослідження виявлено, що кожний фактор, опрацьований за запропонованою нами методикою, опи-сується певним інтегральним показником, до складу якого входять згруповані та впорядковані за важливістю для даного фактора лінгвістичні змінні у вигляді вербальних описів можливих варіантів розвитку подій. Таким чином практичне значення досліджень дає змогу формалізувати нечіткі уявлення щодо розвитку досліджува-ного соціально-економічного процесу в межах певного сценарію, побудованого на основі тенденцій, виявлених експертами, та чинники, які впливають на розвиток соціально-економічної системи регіону і які необхідно розглядати не лише з точки зору загальної характеристики окремого фактора, а й в контексті конкретної системи та її цільового спрямування. Визначено, що для короткострокового прогнозування, особливо в умовах швидкої, стрибкоподібної зміни ситуації у національній економіці, прогнозування інвестиційного забезпечення регіональної економіки оптимальніше виконувати на основі прогнозу валового регіонального продукту, оскільки саме він є результуючим показником, що характеризує галузеву структуру та динаміку регіональної економіки, узагальнюючи вплив всіх чинників зростання.
23
Ширалієв, Р. Ш., П. Б. Волотівський та С. П. Леонтович. "Чинники, що впливають на процес мобілізаційного планування національної економіки України". Наука і оборона 8, № 3 (28 грудня 2019): 10–17. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2019-8-3-10-17.
Повний текст джерела
24
Шамборовський, Г. "Інституційна теорія економічного планування та її критика неоавстрійською школою економіки". Схід, № 4 (124) (2013): 114–19.
Знайти повний текст джерела
25
Титарчук, І. М. "АНАЛІЗ БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ АГРАРНОЇ СФЕРИ". Підприємництво і торгівля, № 26 (2 липня 2020): 87–97. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-26-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто та проаналізовано основні бюджетні програми аграрної сфери, за які було відповідальне в минулому Міністерство аграрної політики та продовольства України та сьогодні Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Визначено особливості програм, їх значимість та обсяг фінансування (без урахування програм державної підтримки). Окреслено важливі проблемні аспекти, що негативно позначаються на етапі здійснення планування та показниках виконання програм, призводячи до зниження очікуваного економічного ефекту від їх запровадження, розпорошеності державних коштів і, подекуди, невиконання бюджету. Внесено пропозиції щодо удосконалення планів формування бюджетних програм та ефективності виконання бюджету за видатками на аграрний сектор економіки України
26
Маматова, Л. Ш. "РОЛЬ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 44–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто необхідність бізнес-планування для суб’єктів господарювання та роль бізнес-плану. Визначено систему зовнішніх та внутрішніх чинників впливу процес бізнес-планування. Бізнес-планування для підприємства є методом залучення фінансово-інвестиційних ресурсів та для інвесторів – підтвердженням цільового використання коштів та результативності проєкту. Зазначено, що бізнес-планування вирішує основне питання економіки у виборі успішного методу співвідношення факторів виробництва з вирішенням проблем у вичерпності ресурсів для задоволення потреб суспільства. Узагальнено цілі, яким підпорядковується розроблення бізнес-плану підприємством, та завдання бізнес-планування. За рахунок відповідності та збалансованості цілей і вигід внутрішніх та зовнішніх користувачів визначено результати, які повинно включати в себе бізнес-планування задля ефективного впровадження в діяльність підприємств. Бізнес-планування відіграє важливу роль в управлінні та формуванні стратегії розвитку підприємства, а отже, це дало можливість визначити для кожного учасника процесу бізнес-планування результативність в ефективній діяльності підприємства. Бізнес-план виконує зовнішню функцію для інвесторів та внутрішню – для бізнес-одиниці, а саме є інструментом бізнес-планування та механізмом контролю і реалізації бізнес-стратегії на підприємстві. Бізнес-планування дає змогу здійснити кількісне й якісне обґрунтування оптимального управлінського рішення, систематизувати та конкретизувати відповідності цілей і результату стратегії, визначити джерела інформації та достовірність відповідно до ситуації на підприємстві. Визначено, що ефективна структура бізнес-плану має включати в себе кількісні й якісні характеристики проєкту відповідно до вибраного результату задля його впровадження та вирішити цілу низку завдань. Роль бізнес-планування у розвитку діяльності підприємств зводиться до можливості концентрації усіх видів наявних та потенційних ресурсів для визначення системи поточних та майбутніх напрямів розвитку суб’єкта господарювання з метою створення інноваційної продукції та використання інноваційних технологій, задоволення потреб споживачів та отримання фінансових результатів.
27
Bubliy , M., та L. Drobiazko . "ТРАНСФОРМАЦІЯ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ЙОГО РОЛІ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ". Theory and Practice of Public Administration 4, № 71 (17 грудня 2020): 89–96. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.04.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено трансформацію планування від директивного до стратегічного та його роль у державному управлінні соціально-економічним розвитком. З’ясовано, що саме система стратегічного планування і державне управління на її основі являють собою найбільш сучасну модель управління, яка є основною сполучною ланкою, необхідною передумовою до подальшої модернізації діяльності органів влади і напрямом подальшої оптимізації процесів. Стратегічне управління в найбільш комплексному вигляді реалізує ту ж логіку системного походу, на яку спирається розвиток державного управління в рамках сучасних форм NPM, “ефективного управління” і “держави розвитку”.
Доведено, що розвиток соціально-економічних систем у сучасних умовах вимагає застосування нових технологій управління і прийняття рішень, що забезпечують більш широке врахування суспільних вимог, необхідності вирішення проблем не тільки економіки, а й соціальної сфери. Методологічно обґрунтовано обов’язковість використання системи стратегічного планування в діяльності органів управління соціально-економічним розвитком.
28
Добровольська, О., С. Москаленко, Г. Кучер, Г. Скорик та Я. Мудра. "ДО ПРОБЛЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 335–41. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3728.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Визначено основні проблеми, які виникають у публічному управлінні фінансово-економічною безпекою України в умовах пандемії COVID-19, можливі наслідки пандемії в аспекті впливу на економічну та національну безпеку. Завдання дослідження — дослідження впливу пандемії коронавірусної інфекції на фінансово-економічну систему України та світову економіку, аналіз загрози біологічного фактора на економічну та національну безпеку України. Предмет дослідження — аналіз проблем публічного управління фінансово-економічною безпекою України в умовах пандемії COVID-19, що є відгуком на актуальні питання для нашої країни: стагнація економіки, інфляція, невирішені проблеми, пов'язані зі зростанням цін на продовольчі товари та погіршенням геополітичної ситуації. Авторами доведено думку про те, що незалежність, стійкість, конкурентоспроможність національної економіки та фінансово-економічна безпека України, залежить, насамперед, від забезпечення економічної безпеки кожного її регіону. У статті авторами розроблено та обґрунтовано положення про те, що публічне управління фінансово-економічною безпекою України в умовах пандемії COVID-19 пов’язано зі зміцненням економічної безпеки регіонів, яке повинно базуватися на вдосконаленні державного регулювання економічного зростання шляхом створення нормативно-правових актів територіального та міжрегіонального планування, спрямованих на підтримання реального сектора економіки та розвиток перспективних технологій, що будуть дієвими в умовах пандемії COVID-19. У статті автори приділили увагу дослідженню теоретичного та практичного значення фінансово-економічної безпеки України та ефективного публічного управління у цій сфері, як невід'ємної складової національної безпеки нашої держави. Ключові слова: національна безпека, економічна безпека, публічне управління, фінансова безпека, пандемії COVID-19.
29
Колянко, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 48–52. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-08.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах перманентної політичної та економічної кризи в Україні, непередбачуваних викликів внутрішнього та зовнішнього середовища актуальним є обгрунтування детермінант управління інвестиціями на регіональному та місцевому рівнях та стимулювання соціально-економічного розвитку. Україна потребує суттєвих структурних змін, а це неможливо без формування механізму відтворення цілісної національної еко-номіки. Обґрунтувано рубрикатори ефективності управління інвестиціями та можливі напрями її підвищення в умовах нестабільного середовища. Досліджено прагматику економічної ситуації України, проаналізовано напрацювання відомих наукових економічних шкіл у питаннях управління інвестиціями на регіональному та місцевому рівнях. Обгрунтовані теоретико-методичні засади оцінювання ефективності управління інве-стиціями. Оскільки йдеться про перехід до регульованої ринкової економіки, можна передбачити, що методо-логічно і практично постає досить складне питання взаємодії процесу планування інвестицій із ринковим ме-ханізмом, якому не притаманний плановий диктат. Тому роль планування має бути докорінно змінена таким чином, щоб воно не тиснуло і не заважало розвиткові ринкових відносин в інвестиційному комплексі. Запропо-новано напрями підвищення результативності використання важелів управління інвестиціями в умовах не-стабільного середовища. Зроблено висновок, що важелі стабілізаційної політики працюють не тільки в періоди кризи, а й у випадках необхідності закріплення досягнутого рівня розвитку, підтримки загальної еко-номічної рівноваги за повної зайнятості, стійкого зростання економіки, стабільного рівня цін і збалансованого платіжного балансу, запобігання небажаного виходу параметрів економіки за допустимі межі через вплив на сукупний попит чи сукупну продукцію. Зокрема, підвищення результативності управління економічної політики має проводитися в розрізі цільового, функціонального та ресурсного підходів.
30
Єресько, І. "Формування конкурентоспроможної регіональної економіки як мета стратегічного планування комплексного розвитку регіону". Конкуренція, № 3 (2006): 19–25.
Знайти повний текст джерела
31
Варецька, Олена. "Календарне планування до курсу "Подорож у світ економіки", 5-6 класи". Географія та основи економіки в школі, № 8 (2007): 2–3.
Знайти повний текст джерела
32
Миронов, Ю. Б., І. І. Свидрук та М. Я. Топорницька. "Стратегічне маркетингове планування в туризмі". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 1 (27 лютого 2020): 94–98. http://dx.doi.org/10.36930/40300116.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто роль маркетингу під час розроблення та виконання стратегічного бізнес-плану організації, висвітлено структуру типового бізнес-плану туристичного підприємства, акцентовано увагу на головних вимогах до бізнес-планування. За умов глобалізації та креативізації економіки, гіперконкуренції й глибоких метаморфоз, які відбуваються у сутності та змісті бізнесу, стає очевидним, що важливим чинником успішного функціонування сучасної туристичної організації є її забезпечення адекватною системою стратегічного маркетингового планування. Відтак охарактеризовано процес формування стратегії маркетингу у туристичному бізнесі та його етапи. Обґрунтовано доцільність застосування у туристичному бізнесі маркетингової моделі розроблення та просування туристичного продукту "7Р". Відповідно до цього вважається, що якісний туристичний продукт розробляється на основі досліджень попиту споживачів, пропонується у потрібному місці, адресно скеровується конкретним сегментам споживачів, за привабливими цінами, грамотно та професійно видається на ринку туристичних послуг та реалізується з якісним обслуговуванням. Цього можна досягти завдяки чіткій та послідовній стратегічній програмі маркетингу. Стратегічна програма маркетингу туристичного підприємства насамперед повинна відображати попит та конкурентну ситуацію на ринку й описувати негайні заходи на випадок їх зміни. Професійно розроблена стратегія маркетингу дає змогу туристичним компаніям протидіяти різним впливам зовнішнього середовища у довготерміновому періоді. Відповідно до цього виокремлено принципи формування стратегії маркетингу туристичної компанії. Вивчено можливості збільшення прибутковості туристичної компанії у контексті реалізації стратегії маркетингового планування. Визначено значення позиціювання туристичного продукту на ринку туристичних послуг під час формування стратегії маркетингу в туризмі. Запропоновано дієві методи контролю реалізації упровадженої стратегії. Визначено перспективні шляхи подальших наукових досліджень у цьому напрямі.
33
Лазарєва О.В. "ЕКОНОМІКА ЗЕМЛЕУСТРОЮ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ОСОБЛИВОСТІ ТА МОЖЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ДО УКРАЇНСЬКОГО ПРОСТОРУ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-2.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проаналізовані питання, пов’язані з успішністю ведення економіки землеустрою. Ціллю дослідження є вивчення основних аспектів здійснення економіки землеустрою в країнах ЄС та на цій основі обґрунтування перспектив здійснення економіки землеустрою в Україні.
Проаналізовано досвід орендних відносин, грошової оцінки, переоцінки землі. Діагностовано ціни на земельні ділянки в європейських країнах.
Вивчено такий метод економіки землеустрою як економічне стимулювання. З’ясовано, що він в основному стосується надання різноманітних субсидій і прямих виплат фермерам на дотримання ними стандартів охорони земельних ресурсів. Вивчення пріоритетів здійснення економіки землеустрою в країнах Євросоюзу дозволило окреслити можливості її адаптації до українського простору.
Встановлено, що основними показниками економіки землеустрою є структура земельних угідь, питома вага сільгоспугідь та ріллі в загальній площі, питома вага ріллі та багаторічних насаджень в сільгоспугіддях, питома вага умовної площі в площі сільгоспугідь, структура посівів, середньорічна чисельність робітників на 100 га сільгоспугідь (трудозабезпеченість), фондооснащеність (фондозабезпеченість), фондо- та енергоозброєність, відносні затрати на внутрігосподарський землеустрій, відносна величина витрат на проектні вишукувальні роботи по землеустрою, капітальні вкладення по організації території.
З’ясовано, що основними перспективами здійснення економіки землеустрою в українських реаліях є обов’язкова розробка схем землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель, запровадження повноцінного ринку землі, стратегічне планування використання земель, визначення вартості земельних ділянок, виходячи з рівня окупності витрат культур, справедливе визначення нормативної грошової оцінки землі, залучення іноземних інвестицій, надання кредитної підтримки малому та середньому бізнесу, обов’язкове визначення показників економіки землеустрою.
34
Taraban, S. "ПЕРСПЕКТИВИ УПРОВАДЖЕННЯ ПІДХОДІВ РОЗУМНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ (СМАРТ-СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ) У ПРОЦЕС СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ". Theory and Practice of Public Administration, № 4 (67) (26 листопада 2019): 40–47. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.04.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано сутність підходів європейської методології “розумної спеціалізації” (смарт-спеціалізації) до процесу стратегічного планування регіонального розвитку в Україні. З’ясовано, що застосування ідеї смарт-спеціалізації визначається як ключовий компонент співпраці в рамках Європейської політики добросусідства щодо можливості використовувати європейські структурні та інвестиційні фонди. Досліджено доцільність розроблення та упровадження підходів розумної спеціалізації для України, проаналізовано поточний стан та перспективи модернізації економіки країни на інноваційних засадах.
35
Osadcha, A. H., та N. M. Bryk. "CVP-АНАЛІЗ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 89 (4 червня 2020): 153. http://dx.doi.org/10.31713/ve1202014.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах сучасної економіки, для ефективної діяльності підприємства, особливу увагу слід приділяти управлінським рішенням та прогнозуванню. В ході дослідження було виявлено, що найбільші проблеми при застосуванні методу CVP-аналізу виникають під час розподілу постійних витрат в умовах випуску декількох продуктів, тому при розрахунку точки беззбитковості видів продукції було застосовано для порівняння два підходи: традиційний та управлінський. Вони відрізняються методологією розподілу постійних витрат, але показують суттєві результати беззбиткового виробництва окремих видів продукції. Досягнення критичної точки виробництва виявилось недостатньо для прогнозування діяльності підприємства. Необхідно дізнатись величину можливого прибутку, гарантії його отримання та суму виручки для покриття всіх затрат, щоб отримати при цьому прибуток.
36
Мусіна, Л. А. "Концептуальні підходи до стратегічного планування науково-технологічного розвитку в єдиній системі державного прогнозування та стратегічного планування розвитку перехідної економіки". Формування ринкових відносин в Україні, № 7/8 ( 98/99) (2009): 11–18.
Знайти повний текст джерела
37
Рябоконь, О. О. "Планування та управління фінансовими ресурсами місцевих бюджетів в умовах децентралізації економіки України". Економіка та держава, № 11 (2016): 98–100.
Знайти повний текст джерела
38
Кравченко, О. М. "Впровадження інвестиційних проектів у стратегічні пріоритети національної економіки на стадії довгострокового планування". Формування ринкових відносин в Україні, № 6 (121) (2011): 75–82.
Знайти повний текст джерела
39
Варецька, Олена. "Програма та календарне планування курсу "Початки економіки" для початкової школи. Пояснювальна записка". Географія та основи економіки в школі, № 2 (2007): 12–21.
Знайти повний текст джерела
40
Мацкевич, Ю. І. "Бізнес-планування як інструмент фінансової стійкості підприємства в умовах нестабільності української економіки". Економіка і організація управління, № 3 (2020): 218–28. http://dx.doi.org/10.31558/2307-2318.2020.3.19.
Повний текст джерела
41
Проскуріна, Марія, Олена Хлистун, Тарас Григорчук, Оксана Крупа та Владислав Каримов. "ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В УМОВАХ ТУРБУЛЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (29 квітня 2022): 392–405. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3702.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасна форма глобалізації визначає нову площину, у якій культурні практики взаємодіють із інноваціями в глобальному масштабі, формуючи таким чином новий сектор економіки – креативні індустрії. Вони охоплюють економічну діяльність, пов’язану з отриманням, використанням, перетворенням, розповсюдженням та комерціалізацією інформації та знань, що мають значний економічний і соціальний вплив (наприклад, стимулювання сталого розвитку та створення інклюзивних робочих місць). Отже, креативні індустрії перетворюються на стабілізуючий елемент конкурентоспроможності країни. Метою роботи є визначення особливостей планування діяльності суб’єктів креативних індустрій в умовах турбулентності сучасного економічного середовища та виділення перспектив посилення їхньої конкурентоспроможності. Методологія цього дослідження вимагає дослідницьких практик, які узгоджуються з перетином креативної економіки, міжнародних відносин, макроаналізу та географії. Вона заснована на вивченні впливу креативного сектора на соціально-економічне середовище в Україні. Результати. Результати дослідження показують, що необхідна потужна підтримка креативних індустрій для посилення залучення їх у систему національного господарювання та процес цілеспрямованого створення доданої вартості. У зв’язку з цим існує гостра необхідність у критичному осмисленні творчої праці та вивченні її ролі в українському суспільстві, а також визначенні її організаційної структури. Підвищення обізнаності слід розпочати з вивчення, розробки та впровадження нових освітніх програм для професіоналізації нового сектору та стабілізації кар’єрних траєкторій. Для того щоб приймати обґрунтовані рішення, необхідно вивчити роль креативного класу в національній соціальній системі.
42
Шкарупа, О. В. "Бізнес-планування «зеленого» зростання економіки регіону як чинник екологічної модернізації соціально-економічних систем". Механізм регулювання економіки, № 3 (73) (2016): 9–18.
Знайти повний текст джерела
43
Соловйова, Н. "Прогнозування і планування: ідеологічний конфлікт конвергенції "плану" і "ринку" в координатах постіндустріальної економіки". Економіка України, № 10 (575) (2009): 15–26.
Знайти повний текст джерела
44
Ortinski, Volodymyr. "Features of planning of investigation of crimes in the field of economics." Visnik Nacional’nogo universitetu «Lvivska politehnika». Seria: Uridicni nauki 2017, no. 861 (February 20, 2017): 4–10. http://dx.doi.org/10.23939/law2017.861.004.
Повний текст джерела
45
Ліпич Л.Г., Хілуха О.А. та Кушнір М.А. "ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ ПОВЕДІНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Економічний форум 2, № 2 (12 червня 2021): 101–9. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-12.
Повний текст джерелаАнотація:
З розвитком досліджень у галузі поведінкової економіки зростає актуальність їх впливу на процеси прийняття рішень.
Мета статті - критичний аналіз ефективності управління підприємством з точки зору поведінкової економіки.
Встановлено, що напрямок розвитку організації інтегрується з поведінкою менеджерів. Завдання лідера - зменшити напругу між підтримкою статусу-кво та потребою в інноваціях. Доведено, що розвиток підприємств майбутнього вимагає використання нетрадиційних методів управління, які створюються на горизонтальних соціальних зв'язках, де працівники рівні, незалежно від важливості їх ролі на підприємстві, а не відносин "начальник" -підпорядковані ". Розглядаються пастки раціональності, в які можуть потрапити підприємства. Якірна пастка: Людський розум може позначати отриману інформацію спочатку як «якір», який не вимагає розгляду інших варіантів. Пастки для планування: Більшість керівників вважають, що вони мають дар передбачення. Рейтингова пастка: компанія впевнена, що у неї краща ресурсна позиція або що вона краще справляється із завданнями, ніж конкуренти. Пастка витрат: Підприємства продовжують нерелевантні проекти. Пастка управління “силосом”: відсутність здатності команди працювати в команді та орієнтація кожного на окремі завдання. Зазначається, що для усунення цих пасток необхідно дотримуватися дистанції від першої інформації, вислуховувати критичні думки, звертатися до різних джерел, розподіляти завдання між різними командами та критикувати поточні процедури. Розуміння того, що емоції домінують над раціональністю, дозволяє менеджерам зробити контроль за поведінкою свідомим. Обґрунтовано, що напрямком підвищення управлінської компетентності є впровадження раціональності в механізми, в яких переважають емоції.
Доведено, що джерелом ефективного управління є мотивація, яка об’єднує працівників у гармонійні колективи. Компонент, що об’єднує команду, - стандарти етичної поведінки. Ефективними способами мотивації є самомотивація. Безкомпромісний характер контролю підвищує етику поведінки працівників
46
Voronchenko, Ihor. "Щодо воєнно-економічної проблематики планування розвитку Збройних Сил України як основного елементу забезпечення її національної безпеки". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 1 (28 лютого 2021): 259–70. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.22.
Повний текст джерелаАнотація:
Фундаментом національної безпеки України, а також однією з її найважливіших функцій є забезпечення її економічної безпеки, що можливе лише за умов захищеності національних інтересів України від будь-якого силового тиску та зазіхань із застосуванням воєнної сили. Тому серед головних передумов забезпечення національної безпеки та подальшого економічного розвитку України величину ролі її воєнної безпеки слід розглядати поряд з економічною, а за певних обставин перша може набувати навіть пріоритетного значення. У Збройних Силах України продовжується робота щодо підвищення ефективності оборонного планування та управління оборонними ресурсами. Розвиток будь-яких збройних сил визначається комплексом економічних, політичних, науково-технічних та інших факторів, які між собою тісно взаємопов’язані. Рівень розвитку збройних сил значною мірою залежить від обсягів ресурсів, що виділяються на забезпечення оборонних потреб. Тому як ресурси держави обмежені, то проблема знаходження доцільної частки ресурсів, які потрібно виділяти на потреби оборони, є завжди однією із найбільш актуальних в процесі розвитку збройних сил. Одним із ключових моментів ефективного планування застосування збройних сил за відповідним сценарієм є вірне, обґрунтоване визначення обсягів необхідних оборонних ресурсів (людських, матеріально-технічних, фінансових). У статті сформовано систему поглядів щодо воєнно-економічної проблематики планування розвитку Збройних Сил України як основного елементу забезпечення її національної безпеки, а також визначено ряд несприятливих і сприятливих факторів впливу оборонних витрат на розвиток національної економіки держави та рівень її національної безпеки.
47
Fedchenko, Konstantin Anatoliiovych. "АНАЛІЗ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ КРАЇНИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 85–96. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-85-96.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Останніми роками економіка України характеризується нестабільністю фінансово-економічних показників її розвитку, суттєвим впливом факторів зовнішнього середовища та мінливістю політичної ситуації в країні. Це призводить до зниження темпів економічного розвитку, соціальної напруженості в країні та загострення економічної кризи. В цих умовах важливого значення набуває постійний моніторинг динаміки зміни основних показників, що визначають стан економічного розвитку, своєчасне застосування превентивних заходів по мінімізації негативного впливу основних її дестабілізуючих факторів. Постановка проблеми. Відсутність ефективного інструментарію забезпечення макроекономічної рівноваги в країні та повного набору індикаторів її оцінювання зумовлює потребу в розробці інтегрального показника макроекономічної стабільності та його використання в подальшій державній економічній політиці. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти оцінювання рівня макроекономічної стабільності досліджені в наукових працях О. І. Барановського, О. С. Білоусова, І. А. Канцір, Г. П. Клімова, О. Д. Рожко та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. На сьогоднішній день питання оцінювання рівня макроекономічної стабільності потребують більш системного та ґрунтовного дослідження. В науковій літературі наявна значна кількість підходів до оцінювання окремих аспектів макроекономічної стабільності, в той час ґрунтовні комплексі підходи до визначення її інтегрального значення відсутні. Постановка завдання. Основним завданням дослідження є порівняльний аналіз існуючих підходів до визначення макроекономічної стабільності. Виклад основного матеріалу. В роботі наведені основні показники макроекономічної стабільності країни, проведений їх горизонтальний аналіз. Висновки. За результатами дослідження зроблено висновок про те, о стабільність національної економіки є комплексним поняттям ґрунтовне дослідження якого має вирішальне значення на етапі стратегічного та тактичного планування ключових факторів розвитку національної економіки. Зроблено висновок про вагомий вплив макроекономічної стабільності на обсяг ВВП в країні.
48
Sobolieva, T. О., та K. V. Yakubova. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ АКТИВАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 375. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202033.
Повний текст джерелаАнотація:
Поширення економіки знань на тлі глобалізації та розвитку нових технологій зумовлює особливу увагу в процесі управління організацією до інтелектуальних активів як основного джерела капіталізації бізнесу та створення конкурентних переваг на ринку. Створення та ефективне використання інтелектуальних активів можливе за умови здійснення в організації цілеспрямованого управління такими активами, в тому числі розробки стратегії розвитку цієї сфери бізнесу. Важливими аспектами при цьому виступають ідентифікація та аудит інтелектуальних активів, їх каталогізація, узгодження стратегії управління інтелектуальними активами з іншими стратегіями в організації, комерціалізація та охорона прав на інтелектуальну власність. Всі ці етапи вимагають концептуального системного підходу, планування і використання сучасної успішної практики на ринку.
49
Toniuk, M., T. Karpova, T. Pishenina та O. Yakovleva. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, № 1 (5 березня 2020): 34–41. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено сутність, основні особливості інвестицій в аграрний сектор, що зумовлюються специфікою правового стану України, специфікою аграрного виробництва в Україні та специфікою нового світового порядку планування, виробництва, розподілу. Визначено теоретичні та методологічні проблеми залучення інвестицій в аграрний сектор України. Виділено основні складові сільськогосподарської галузі економіки, в які в Україні, в основному, залучено іноземні інвестиції. Проаналізовано види та деякі характеристики інвестицій, основні проблеми гальмування інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Запропоновано шляхи вирішення існуючих проблем інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано ризики вкладання інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано динаміку прямих іноземних інвестицій у сільське господарство за період з 2010 по 2017 рр. та їх вплив на основні показники розвитку сільського господарства України. Зроблено висновок, що іноземних інвесторів цікавлять підприємства, які можуть забезпечити за короткий час повернення вкладеного капіталу з отриманням найбільшого прибутку. З огляду на це, більш перспективними в українській економіці для них є не виробництво сільськогосподарської продукції, а її переробка. Сьогодні увага акцентується на необхідності диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення аграрної сфери. Виявлено на які види за видами вирощуваних культур розподілилися посівні площі. Визначено ТОП-10 найбільших агрохолдингів за обсягом земельного банку. Виділено основні індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України. Обґрунтовано стратегічну спрямованість залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки України. Зроблено висновок, що недостатня ступінь довіри іноземних інвесторів до України і високий рівень інвестиційного ризику зумовлюють низький рівень надходжень інвестицій, а інвестиційний клімат в свою чергу безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку держави. Проаналізовано стратегічні цілі, індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України та основні макроекономічні проблеми.
50
Моголівець, А. А. "ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ МЕХАНІЗМУ АНТИЦИКЛІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БУДІВНИЦТВА". Building production 1, № 66 (28 листопада 2019): 63. http://dx.doi.org/10.36750/2524-2555.66.63-67.
Повний текст джерелаАнотація:
Уточнено економічну сутність понять "економічний цикл", "індикатори зміни фазекономічного циклу", "антициклічне управління", "механізм управління фінансовою стійкістюбудівництва в умовах економічної циклічності". На основі аналізу літературних джерел встановлено, що економічний цикл це періодичне коливання ділової активності, який має піки та спади,а антициклічне управління процес планування, організації, приведення в дію та контролю діяльності будівельного підприємства з метою пом'якшення негативної дії циклічності під часспаду, та виявлення потенційних можливостей під час підйому економіки. Даний підхід є теоретичною основою для побудови механізму управління фінансовою стійкістю будівництва в умовах економічної циклічності як сукупності засобів і методів, які використовуються в процесіантициклічного управління та спрямовані на створення умов підвищення фінансової стійкостів умовах коливань ділової активності.