Статті в журналах з теми "Плазматична"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Плазматична.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-31 статей у журналах для дослідження на тему "Плазматична".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Hnatiuk, M. S., та L. V. Tatarchuk. "ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАЛЬНИХ ІМУННИХ РЕАКЦІЙ У ДВАНАДЦЯТИПАЛІЙ КИШЦІ ПРИ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНІЙ ПОРТАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (8 серпня 2018): 41–46. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9272.
Повний текст джерелаАнотація:
Резекція великих об'ємів печінки може призводити до різних пострезекційних ускладнень: кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асциту, спленомегалії, вторинного гіперспленізму, паренхіматозної жовтяниці, портосистемної енцефалопатії, печінкової недостатності, портальної гіпертензії. Пострезекційна портальна гіпертензія призводить до структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени, а також ремоделювання їх структур. Венозний дренаж від дванадцятипалої кишки здійснюється через ворітну печінкову вену, де гемодинамічні розлади ускладнюються різними морфологічними змінами у судинах та структурах вказаного органа. Особливості локального імунного захисту дванадцятипалої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії вивчені недостатньо.
Мета – дослідити особливості локальних імунних реакцій у дванадцятипалій кишці при пострезекційній портальній гіпертензії.
Матеріал і методи. Дослідження проведені на 45 щурах-самцях, які були поділені на 3 групи. До 1 групи увійшли 15 інтактних тварин, до 2 – 15 щурів після резекції лівої бокової частки (31,5 % паренхіми печінки), до 3 – 12 тварин після резекції правої та лівої бокових часток печінки (58,1 % паренхіми печінки). Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки із дванадцятипалої кишки фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну і, після відповідного проведення через етилові спирти зростаючої концентрації, заливали у парафінові блоки. Гістологічні зрізи товщиною 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксиліном-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. При виявленні плазматичних клітин-продуцентів Ig A, Ig M, Ig G, Ig E мікротомні зрізи дванадцятипалої кишки обробляли моноспецифічними антисироватками проти вказаних класів імуноглобулінів, кон'югованими із ізотіоціанатом флуоресцеїну, застосовуючи прямий метод Кунса з відповідними контролями, які вивчали за допомогою люмінесцентного мікроскопа «Люмам Р-8». У люмінесцентному світлі рахували плазматичні клітини, що давали специфічне світіння, на 1 мм² слизової оболонки досліджуваного органа. Вміст секреторного Ig A (SIgA) визначали методом роздільної імунодифузії в агарі з специфічною сироваткою проти SIgA. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати. Через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки локальні імунні реакції у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки змінилися незначно. Порушення локального імунного гомеостазу виявилося більш вираженим при резекції 58,1 % об'єму печінки. Так, чиcло плазматичних клітин з IgA у слизовій оболонці досліджуваного зменшилося на 26,6 %, рівень секреторного імуноглобуліну А знизився на 27,9 %, а рівні плазмоцитів-продуцентів IgM, IgG, IgE відповідно збільшилися на 97,0 %, у 4,2 та 6,0 разів. Ступінь змін місцевого гомеостазу корелював із глибиною та поширеністю гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі, тобто йому належить важлива роль у морфогенезі дванадцятипалої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії.
Висновки. Резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та виражених змін локального імунного гомеостазу у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, які характеризуються зниженням рівнів SIgA і кількості плазмоцитів-продуцентів IgA, значними порушеннями співвідношень між імуноцитами, що синтезують IgA, IgM, IgG, IgE, появою імунних комплексів у стромі та судинах. Ступінь змін місцевих імунних реакцій корелює із глибиною та поширеністю гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі.
2
Nykyforuk, A. Y., L. S. Fira та P. G. Lykhatskyі. "ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ЗАСОСУВАННЯ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ З ШПИНАТУ ГОРОДНЬОГО ЛИСТЯ ЯК МЕМБРАНОПРОТЕКТОРНОГО ЗАСОБУ ЗА УМОВ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ". Фармацевтичний часопис, № 3 (9 вересня 2019): 74–82. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.3.10407.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Дослідити мембранопротекторні властивості густого екстракту зі шпинату городнього листя за умов токсичного ураження печінки тетрахлорметаном.
Матеріали й методи. Експерименти проведені на білих щурах-самцях, яким моделювали токсичний гепатит шляхом ураження печінки тетрахлорметаном. Токсикант вводили в дозі 1,0 мл/кг маси тіла тварин. Густий екстракт зі шпинату використовували у дозі 150 мг/кг маси тіла, препарат порівняння силімарин у дозі 100 мг/кг маси тіла. Евтаназію щурів проводили під тіопенталовим наркозом на 4-ту, 7-у та 10-у добу експерименту з дотриманням усіх правил Конвенції із захисту хребетних тварин. Активність мембранодеструктивних процесів оцінювали за аланін- та аспрататамінотрансферазною, гама-глутамілтранспептидазною активністю та еритроцитарним індексом інтоксикації. Для статистичної обробки даних використовували параметричні (за Стьюдентом) та непараметричні (Вілкоксоном) методи дослідження.
Результати й обговорення. Встановлено, що ураження щурів тетрахлорметаном призводить до вірогідного підвищення у сироватці крові активності амінотрансфераз та гамаглутамілтранспептидази у всі терміни дослідження (4,7 та 10 доби від початку експерименту). У печінці щурів спостерігалось прогресуюче зниження активності ензимів, що є наслідком порушення проникності плазматичних мембран гепатоцитів. У крові щурів, уражених тетрахлорметаном, відмічено підвищення відсотку проникнення еритроцитарних мембран. Використаний густий екстракт зі шпинату городнього листя проявив ефективний вплив на досліджувані показники і за ефективністю незначно поступався препарату силімарину.
Висновки. Ураження печінки щурів тетрахлорметаном призводить до порушення проникності плазматичних мембран гепатоцитів та еритроцитів, максимальні зміни яких відмічено у кінці дослідження. Співставлення ефективності застосування силімарину та екстракту зі шпинату городнього листя підтверджує мембранопротекторні властивості даного засобу, що робить перспективним подальші дослідження його фармакологічної активності.
3
Stasyk, T. V., and M. D. Lutsik-Kordovsky. "Isolation and properties of glycophorin from plasma membrane of hen red blood cells." Biopolymers and Cell 12, no. 4 (July 20, 1996): 94–99. http://dx.doi.org/10.7124/bc.00043f.
Повний текст джерела
4
Veklich, T. О. "Mg(2+),ATP-dependent plasma membrane calcium pump of smooth muscle cells. ІІ. Regulation of activity". Ukrainian Biochemical Journal 87, № 2 (27 квітня 2015): 5–25. http://dx.doi.org/10.15407/ubj87.02.005.
Повний текст джерела
5
Yavorovsky, O. P., V. V. Lobanov, O. H. Minchenko, Yu O. Paustovsky, and O. V. Filonenko. "Quantum chemical modeling studies on interaction between methyl tertiary-butyl ether and lipid bilayer of the plasma membrane." Ukrainian Journal of Occupational Health 2015, no. 2 (June 30, 2015): 32–40. http://dx.doi.org/10.33573/ujoh2015.02.032.
Повний текст джерела
6
Morar, I. K., V. V. Vlasov, V. Yu Bodyaka, K. A. Pokhodun та Y. U. Chuprovskaya. "Вплив гіалуронової кислоти на морфологічні особливості грануляційної тканини лапаротомної рани при використанні безперервного обвивного шва". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (28 жовтня 2019): 36–42. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.3.10471.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: вивчити в експерименті вплив місцевого застосування гіалуронової кислоти на морфологічні особливості грануляційної тканини лапаротомної рани при зашиванні останньої безперервним обвивним швом.
Матеріали і методи. Проведено експеримент на 108 лабораторних щурах, яким виконано серединну лапаротомію та зведено краї м’язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки безперервним обвивним швом. Тваринам основної групи на лінію шва м’язово-апоневротичного шару наносили безбарвний прозорий в’язкий гель гіалуронової кислоти. Забір біологічного матеріалу проводили на 1-шу, 7-му та 14-ту доби після виконання оперативного втручання.
Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що місцеве застосування гіалуронової кислоти при зашиванні країв м’язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки за допомогою безперервного обвивного шва призводить до пригнічення дозрівання грануляційної тканини, оскільки спостерігається вірогідне зниження відсотка фібробластів, плазматичних клітин та зростання лімфоїдних клітин і нейтрофілів, а також питомого об’єму кровоносних судин на 14-ту добу спостереження.
7
Yurko, K. V., N. F. Merkulova, H. O. Solomennyk, A. S. Liesna та V. V. Kucheriavchenko. "ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ У ХВОРИХ НА КОРОНАВІРУСНУ ІНФЕКЦІЮ". Інфекційні хвороби, № 3 (3 грудня 2020): 18–22. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11549.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – проаналізувати особливості порушення системи гемостазу у хворих на коронавірусну інфекцію.
Матеріали та методи. Проаналізовано 78 медичних карт стаціонарних хворих, госпіталізованих в обласну клінічну інфекційну лікарню м. Харкова за період з травня по вересень 2020 р. Для оцінки стану системи гемостазу та ризику виникнення тромбогеморагічних ускладнень проводили моніторинг рівня тромбоцитів, фібриногену, D-димеру, активного часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).
Результати дослідження. Під час дослідження були проаналізовані порушення клітинних і плазматичних показників гемостазу. Хворі були поділені на групи, залежно від ступеня тяжкості дихальної недостатності. Моніторинг коагуляційних тестів проводили кожні 48 год.
Висновок. У пацієнтів із середнім ступенем тяжкості переважали порушення системи гемостазу у вигляді гіперкоагуляції. Тривалий перебіг хвороби понад 21 добу або у хворих із тяжким чи вкрай тяжким ступенем гіперкоагуляція змінювалася на гіпокоагуляцію та виникав ДВЗ-синдром. Показники гемостазу прямо корелювали зі ступенем тяжкості коронавірусної інфекції.
8
Korol, T. Yu, E. P. Kostyuk та P. G. Kostyuk. "INFLUENCE OF β-AMYLOID PEPTIDE ON PLASMALEMMAL CALCIUM CHANNELS OF HIPPOCAMPAL CELL CULTURE [". Fiziolohichnyĭ zhurnal 55, № 4 (29 серпня 2009): 10–16. http://dx.doi.org/10.15407/fz55.04.010.
Повний текст джерела
9
Bevza, O. V. "The сalix[4]arene C-107 is highly effective supramolecular inhibitor of the Na+,K+-АТРase of plasmatic membrane". Ukrainian Biochemical Journal 85, № 2 (27 квітня 2013): 5–19. http://dx.doi.org/10.15407/ubj85.02.005.
Повний текст джерела
10
Veklich, T. O. "Mg(2+),ATP-dependent plasma membrane calcium pump of smooth muscle cells. I. Structural organization and properties." Ukrainian Biochemical Journal 87, no. 1 (February 27, 2015): 5–20. http://dx.doi.org/10.15407/ubj87.01.005.
Повний текст джерела
11
Kotsyumbas, H. I., та N. P. Vretsona. "Гістологічні та гістохімічні зміни в нирках собак за отруєння ізоніазидом". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 238–46. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлені результати макроскопічних, гістологічних та гістохімічних досліджень нирок собак за отруєння ізоніазидом. Проведено патологоанатомічний розтин 19 трупів собак різного віку та породи, відібрано фрагменти нирок для морфологічних досліджень. Взірці нирок фіксували в 10 % водному розчині нейтрального формаліну, рідині Карнуа і Буена. Зневоднення проводили в етанолі зростаючої концентрації та заливали в парафін. Зрізи виготовляли на мікротомі МС–2 товщиною 7 мкм, фарбували гематоксиліном та еозином, за методикою Мак–Мануса і Перлса. Виготовлені гістопрепарати розглядали під світловим мікроскопом Leica DM 2500 (Switzerland), фотофіксацію здійснювали фотокамерою Leica DFC450C з використанням програмного забезпечення Leica Application Suite Version 4.4. Макроскопічно нирки кровонаповнені, бобоподібної форми, збільшені в об’ємі. Поверхня органу гладка, волокниста капсула нирки знімалась легко, на розрізі межа між кірковою і мозковою речовиною виражена. Кіркова речовина забарвлена у коричнево-вишневий колір, в той час як мозкова речовина – червоно-рожевого відтінку. З поверхні розрізу кіркової речовини стікала венозна кров. За гістологічного дослідження у нирках встановлено: гіперемія, стаз, діапедезні крововиливи, гемоліз еритроцитів, який супроводжував відкладання гранул гемосидерину та білірубіну в епітелії канальців та макрофагів; плазматичне просякання і накопичення глікопротеїнів у стінках капілярів клубочка, капсули Шумлянського-Боумена, артеріолах та у стромальних елементах інтерстицію; у проксимальних звивистих канальцях нирок превалювали гідропічна дистрофія та некробіоз, що вказувало на розвиток некротичного тубулонефрозу. Виявлені мікроструктурні зміни нирок загиблих собак відзначались не однотипністю в структурах кіркової та мозкової речовини, але спільним було прогресуюче порушення гемодинаміки та руйнування клітинних елементів.
12
Ogurtsova, Viktoriia V., Svetlana Ye Kovalenko, Igor F. Kovalenko, and Olga I. Gordienko. "Activation Energy of Water and Cryoprotectant Molecules Penetration Through Plasma Membrane of Murine Enterocytes and Dynamics of Their Dehydration During Freezing." Problems of Cryobiology and Cryomedicine 27, no. 3 (September 25, 2017): 242–49. http://dx.doi.org/10.15407/cryo27.03.242.
Повний текст джерела
13
Halenova, T. I. "ISOLATION AND CHARACTERIZATION OF INSULIN RECEPTOR OF PLASMA MEMBRANES OF RAT LIVER CELLS AT MODEL OF TYPE 2 DIABETES." Biotechnologia Acta 7, no. 3 (2014): 81–87. http://dx.doi.org/10.15407/biotech7.03.081.
Повний текст джерела
14
Kushkevych, M. V., V. V. Vlizlo, and U. V. Martyn. "Physiological prion and activity of plasma membrane Na(+),K(+)- and Ca(2+)-ATPase in the medulla oblongata of rats of different ages." Ukrainian Biochemical Journal 85, no. 2 (April 27, 2013): 52–58. http://dx.doi.org/10.15407/ubj85.02.052.
Повний текст джерела
15
Tselevych, M. V. "The influence of bivalent cations on the basal plasmatic membrane Mg2+–АТPase activity of loach embryos (Misgurnus fossilis L.)". Studia Biologica 2, № 1 (2008): 61–70. http://dx.doi.org/10.30970/sbi.0201.010.
Повний текст джерела
16
Kotliarova, A. B., та V. V. Manko. "Cа2+ transporting systems in secretory cells of the rat exorbital lacrimal gland. І. Ca2+ pumps of plasma membrane and endoplasmic reticulum". Studia Biologica 6, № 2 (2012): 99–114. http://dx.doi.org/10.30970/sbi.0602.232.
Повний текст джерела
17
Brodiak, IV, AR Hnatush, and NO Sybirna. "Effect of L-arginine and aminoguanidine on morphological characteristics of the lymphocyte plasma membranes during experimental diabetes mellitus." Fiziolohichnyĭ zhurnal 56, no. 5 (October 29, 2010): 77–85. http://dx.doi.org/10.15407/fz56.05.077.
Повний текст джерела
18
Grytcishin, L. E., L. S. Fira та P. H. Lykhatskyi. "АКТИВНІСТЬ ЦИТОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ЩУРІВ ЗА УМОВ ХРОНІЧНОЇ НЕОПЛАСТИЧНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПІСЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИТОСТАТИКІВ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (22 серпня 2019): 105–11. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10378.
Повний текст джерелаАнотація:
Штучно індуковані за допомогою певних канцерогенів пухлини у лабораторних тварин створюють можливість для дослідження різних аспектів канцерогенезу, які не можуть бути ефективно вивчені безпосередньо на людському організмі.
Мета –з’ясувати в динаміці зміни цитолітичних процесів за умов моделювання раку товстої кишки введенням 1,2-диметилгідразин гідрохлориду та після застосування цитостатика Кселоди.
Матеріал і методи. У щурів досліджували особливості розвитку цитолітичних процесів за умов індукованого раку товстої кишки, зумовленого введенням 1,2-диметилгідразину та після застосування цитостатика Кселоди. 1,2-диметилгідразин вводили підшкірно в дозі 7,2 мг 1 раз на тиждень впродовж 30 тижнів. Кселоду вводили внутрішньошлунково щоденно в дозі 134 мг/кг маси тіла тварини протягом 21 дня, починаючи відразу після 7-місячного моделювання онкопроцесу. Розвиток цитолітичних процесів оцінювали за активністю амінотрансфераз, лужної фосфатази та еритроцитарним індексом інтоксикації.
Результати. В умовах ДМГ-індукованої інтоксикації встановлено значне прогресуюче зростання активностей амінотрансфераз та лужної фосфатази у сироватці крові тварин протягом 7 місяців, а також підвищення відсотка проникності плазматичних мембран еритроцитів. Застосування Кселоди дещо посилювало зростання активності цих ензимів та еритроцитарного індексу інтоксикації, що вказує на відсутність позитивного впливу цитостатиків на мембранодеструктивні процеси в організмі тварин з неопластичною інтоксикацією.
Висновки. Отримані результати підтверджують гепатотоксичність цитостатика Кселоди, що потребує введення додаткових коригуючих чинників з метою усунення його побічної дії на печінку та стабілізації проникності клітинних мембран.
19
Ovsiienko, T. V. "Використання дексмедетомідину в програмі мультимодальної малоопіоїдної анестезії при проведенні лапароскопічних оперативних втручань на нирках". EMERGENCY MEDICINE 18, № 2 (19 травня 2022): 58–65. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1476.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Дексмедетомідин — високоселективний агоніст α2-адренорецепторів, став цінним компонентом малоопіоїдної мультимодальної анестезії, що забезпечує седативні, анксіолітичні та знеболювальні ефекти. Ці особливості роблять його корисним доповненням до протоколу анестезії, особливо в контексті забезпечення адекватного антиноцицептивного захисту, антистресового ефекту, стабілізації гемодинаміки і профілактики виникнення післяопераційного делірію. Мета: оцінити ефективність використання дексмедетомідину в програмі мультимодальної малоопіоїдної анестезії під час проведення лапароскопічних оперативних втручань на нирках шляхом порівняння ефективністі із загальною анестезією, у якій для забезпечення антиноцицептивного ефекту застосовувалися традиційні дози опіатів. Матеріали та методи. Були обстежені 55 пацієнтів, яким виконані лапароскопічні операції на нирках в умовах двох різновидів загальної анестезії. Усі пацієнти оперувалися в умовах ендотрахеального наркозу. Індукція: в/в пропофол 2 мг/кг, фентаніл 1,5–2 мкг/кг, атракуріум 0,6 мг/кг. Підтримка анестезії: севофлуран (МАК — 1,44 ± 0,25 об.%). У першій дослідній групі анальгетичний ефект загальної анестезії забезпечувався в/в введенням фентанілу в дозі 3,89 ± 2,1 мкг/кг/год. У другій групі використовувалась мультимодальна малоопіоїдна анестезія фентанілом 2,38 ± 1,01 мкг/кг/год із додаванням дексмедетомідину 0,7 мкг/кг/год. Ефективність антиноцицептивного захисту оцінювали за динамікою концентрацій стресових гормонів (кортизолу, АКТГ), показників гемодинаміки (артеріального тиску, середнього артеріального тиску та ЧСС), концентрації глюкози крові та за оцінкою болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ). Результати. Сумарна середня інтраопераційна доза фентанілу становила: у контрольній групі — 369,23 ± 16,42 мкг, у групі дексмедетомідину — 272,41 ± 10,98 мкг. У хворих контрольної групи зафіксоване зростання плазматичної концентрації АКТГ на 111,86 % (р < 0,01) з 25,7 ± 2,1 пг/мл до 54,45 ± 5,43 пг/мл (дослідження проводилось до початку оперативного втручання та після закінчення операції), що супроводжувалось статистично вірогідним підвищенням концентрації кортизолу з 371,00 ± 32,32 нмоль/л до 562,72 ± 45,37 нмоль/л (на 51,67 %) (р < 0,01). У хворих другої дослідної групи (групи дексмедетомідину) зафіксоване інтраопераційне підвищення плазматичної концентрації АКТГ з 26,25 ± 2,3 пг/л до 46,88 ± 2,36 пг/л (на 78,59 %) (р < 0,01), що супроводжувалось статистично невірогідним інтраопераційним підвищенням концентрації кортизолу з 393,51 ± 25,00 нмоль/л до 436,37 ± 34,92 нмоль/л — усього на 10,89 % (р > 0,05). Концентрації глюкози крові в ранньому післяопераційному періоді в дослідних групах становили відповідно 6,79 ± 0,31 ммоль/л і 6,29 ± 0,24 ммоль/л (р > 0,05). Показники гемодинаміки та BIS, що підтримувався в межах 44,0 ± 6,4 %, свідчили про адекватність анестезіологічного забезпечення та достатній рівень анестезії у всіх пацієнтів дослідних груп. Показники функціонального стану нирок також були в межах норми у всіх пацієнтів. В групі 1 в післяопераційному періоді у 8 пацієнтів (30,7 %) виникла необхідність у додатковому знеболюванні наркотичними анальгетиками (рівень болю за ВАШ перевищував 4 бали). У групі 2 четверо хворих (13,8 %) потребували знеболювання опіоїдами. У групі 1 блювання в післяопераційному періоді виникло в 5 пацієнтів, у групі 2 — у 3 пацієнтів. Стандартизований показник післяопераційної нудоти та блювання в контрольній групі становив 19,2 %, у групі 2 — 10,3 %. Висновки. Використання дексмедетомідину в програмах мультимодальної малоопіоїдної анестезії забезпечує повноцінний/адекватний антиноцицептивний захист під час проведення лапароскопічних оперативних втручань на нирках та знижує стресову реакцію організму на оперативне втручання.
20
Kovalenko, N. O., Zh I. Bilyk, and T. A. Palladina. "Effect of adaptogenic preparations on Na(+)/H(+)-antiporter function in plasma membrane of corn root cells under salinity conditions." Ukrainian Biochemical Journal 86, no. 5 (October 27, 2014): 134–41. http://dx.doi.org/10.15407/ubj86.05.134.
Повний текст джерела
21
Yu. Puhovkin, Anton, and Evgeniy F. Kopeika. "Plasma Membrane Permeability of Carp (Cyprinus carpio, L., 1758) Spermatozoa for Water and Cryoprotectants Molecules at Different Stages of Cryopreservation." Problems of Cryobiology and Cryomedicine 26, no. 4 (December 23, 2016): 340–48. http://dx.doi.org/10.15407/cryo26.04.340.
Повний текст джерела
22
Veklich, T. O. "Kinetics of inhibitory effect of calix[4]arene С-90 on activity of transporting plasma membrane Cа(2+),Mg(2+)-ATPase of smooth muscle cells". Ukrainian Biochemical Journal 86, № 5 (27 жовтня 2014): 37–46. http://dx.doi.org/10.15407/ubj86.05.037.
Повний текст джерела
23
Korbetskyy, A. R., and M. M. Sharan. "The effect of thiotriazolin in dog ssemen freezin gextender on sperm plasma membrane and acrosome integrity after thawing." Animal Biology 16, no. 1 (March 2014): 83–89. http://dx.doi.org/10.15407/animbiol16.01.083.
Повний текст джерела
24
Стоцька, Ольга Ігорівна. "МОНІТОРИНГ ХВОРОБ ШКІРИ СОБАК В УМОВАХ ПРИВАТНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ КЛІНІКИ «АЛЬФА-ВЕТ», М. КОНОТОП". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 2 (53) (27 січня 2022): 3–8. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.2.1.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі був проведений моніторинг захворюваності собак на дерматити поліетіологічного походження. Дерматит – загальне визначення для будь-якого типу запалення шкіри. Цей термін, зазвичай, використовують для опису стану шкіри до досягнення конкретного діагнозу. Існує безліч причин запалення шкіри, включаючи зовнішні подразники, опіки, алергени, травми та інфекції (бактеріальні, вірусні, паразитарні або грибкові). Дерматит також може бути пов’язаний із захворюваннями внутрішніх органів Дослідження проводилися на базі клініки ветеринарної медицини «Альфа-вет» (м. Конотоп, вул. Красногірська 4а) в період 2020-2021 рр. Пацієнтами для проведення досліджень були хворі на дерматити собаки порід мопс, ягд-тер’єр, лабрадор, стафордширський тер’єр, німецька вівчарка, шарпей, такса, французький бульдог, різних вікових груп та статі. Всього клінічно за цей період було обстежено 730 собак. При постановки діагнозу враховували дані анамнезу, клінічні ознаки, результати мікроскопічних досліджень, клінічні та біохімічні показники крові, цитологічні дослідження. Саркоптичний дерматит був зареєстрований у восьми випадках, в яких, крім саркоптичних кліщів, також були помічені нейтрофіли, макрофаги та плазматичні клітини та ороговілі епітеліальні клітини. Гематологічними дослідженнями встановлена відносну нейтрофілія та легка еозинофілію. Важкого та генералізованого демодекозу, ускладненого бактеріями та Malassezia sp. також було зафіксовано у 28 випадках зараження. Гістопатологічно численні Demodex sp. було виявлено кліщів у різній стадії дозрівання, які пошкоджують волосяні фолікули разом із супутніми патологічними змінами та гранулемами стороннього тіла. Крім того, алергічний дерматит від бліх також спостерігався у 89 собак. Цитологія виявилася однозначно ефективною при діагностиці паразитарного дерматиту. Собак з атопічним дерматитом було зафіксовано 28 випадків. Однак виникнення нових випадків постійно зростає. Патогенетичні механізми цього захворювання до кінця не вивчені, проте доведено участь аномальних генів та змінених імунологічних процесів. У собак діагноз атопічного дерматиту ґрунтується на зборі анамнезу, клінічному обстеженні та диференційній діагностиці. Основну частину захворювань займають алергічні хвороби шкіри та бактеріальні захворювання шкіри собак. При проведенні моніторингу дерматитів у собак було встановлено, що алергічні дерматити складали 63,01 % випадків; паразитарні – 24,66 %, грибкові – 9,32 % та бактеріальні – 3,01% Найбільш складні у діагностуванні та лікуванні атопічний, контактний та алергічний дерматити.
25
Khalaniia, M., V. Pritsak та G. Kotsyumbas. "Патоморфологічні зміни в нирках котів за інфекційного перитоніту". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (26 лютого 2018): 66–72. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8313.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати патологоанатомічного розтину 20 трупів котів, віком від 3 місяців до 7 років, у яких прижиттєво (на основі анамнезу, клінічних ознак, лабораторно-інструментальних методів дослідження та експрес-тесту VetExpert FCoV Ab) було діагностовано інфекційний перитоніт. Усі тварини утримувалися в домашніх умовах. Для гістологічного та гістохімічного дослідження були відібрані зразки нирок, які фіксували у 10% водному розчині нейтрального формаліну, рідині Карнуа та Буена. Виготовлені гістозрізи фарбували гематоксиліном та еозином, за методами Браше, Стідмена та Мак-Манусом. Зразки нирок після фіксації в 10% водному розчині нейтрального формаліну промивали в проточній воді та за допомогою заморожуючого мікротома ТОС-2 виготовляли гістозрізи, які в подальшому фарбували суданом-ІІІ. За патологоанатомічного розтину виявлено в більшості випадків помірну нефромегалію, застійну гіперемію, де в одних котів - превалювали дрібні крапкові крововиливи, в інших – сіруваті осередки. За гістологічного дослідження нирок котів, хворих на інфекційний перитоніт, структурні зміни були не однотипними, що, ймовірно, зумовлено тривалістю перебігу хвороби. У паренхімі нирок одних котів спостерігали кровонаповнення капілярів клубочків, мікросудин строми, гломерулярні та тубулоінтерстиціальні зміни. Структурні зміни в клубочках характеризувались розширенням капсули Шумлянського-Боумена та нагромадженням у просвіті гомогенної білкової або пінистої фуксинофільної маси, потовщення капілярних мембран сплетінь клубочків з помірним розширенням мезангіального матриксу, а в епітелії дистальних та проксимальних відділів канальців – білково-жирову дистрофію, що вказувало на розвиток серозного гломерулонефриту і білково-жирової дистрофії епітелію канальців. У нирках інших котів превалювало інтерстиціальне запалення. Інтерстиція просочена глікозаміногліканами, глікопропротеідами та інфільтрована клітинними елементами. В осередках запалення відзначали лімфогістіоцитарну інфільтрацію з домішками нейтрофілів і плазматичних клітин. Навколо клубочків, судин та між канальцями формувались клітинні інфільтрати. У ниркових клубочках простежували розширення перикапілярного просвіту з набубнявінням капілярних стінок і нагромадженням між ними гомогенної білкової еозинофільної маси. В епітелії звивистих канальців кіркової і мозкової речовини нирок виражені різного ступеня дистрофічно-некробіотичні зміни. Виявлені світлооптичні зміни вказували на розвиток гострого тубулоінтерстиціального нефриту.
26
Derkach, M. I., та V. V. Chopyak. "Алергенспецифічна імунотерапія: історія, сучасні погляди та проблеми". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 6.54 (1 серпня 2013): 144–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.6.54.2013.84647.
Повний текст джерелаАнотація:
Як відомо, найбільш поширеною формою алергічних реакцій є так звана IgE-опосередкована гіперчутливість, що, за даними різних авторів, зустрічається у 25 % населення індустріально розвинених країн [1].Як відомо, метод алергенспецифічної імунотерапії (ASIT) включає в себе повторне введення сенсибілізуючого алергену, зазвичай шляхом підшкірної ін’єкції або, як було запропонованого нещодавно, сублінг-вально [8].Деякі останні дослідження підтверджують роль дендритних клітин в індукції певної популяції CD4+ Т-лімфоцитів, здатних у великій кількості продукувати IL-10, що в сучасній літературі позначаються терміном «Т-регуляторні клітини» (Treg1) із фенотипом і функціональними властивостями Т-лімфоцитів-хелперів. На думку багатьох авторів, поява цієї популяції регуляторних клітин, мабуть, і є основним позитивним результатом при проведенні ASIT [15]. Однак така антигенна презентація причинного антигена незрілими дендритними клітинами викликає посилення продукції IL-10 Treg1 клітинами, що зрештою з часом призводить до ослаблення алергічної запальної реакції. Недавні клінічні випробування ASIT показали, що збільшення концентрації IL-10 може бути пов’язане з безпосереднім синтезом даного цитокіну іншими антигенпрезентуючими клітинами (В-лімфоцитами, моноцитами і макрофагами) і формуванням на цьому фоні генерації IL-10-секретуючих Treg1 клітин [16].Було встановлено, що Treg1 клітини у відповідь на вплив алергенів кліщів домашнього пилу або пилку берези на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів виробляють IL-10 і TGF-β. Ці субкласи регуляторних клітин були позначені як Th3-клітини. Treg1 клітини, індуковані активацією Toll-like рецепторів, здатні продукувати в основному IL-10 із невеликою кількістю IFN-γ, а Treg1 клітини, індуковані алергенами отрути перетинчастокрилих, у відповідь на проведену ASIT переважно виробляють IL-10 [19]. Таким чином, виявилося, що множинні Treg1 клітини неоднорідні й залежно від впливу мікрооточення здатні продукувати різні комбінації цитокінів.На той час як більш ранні дослідження вказували на перехід від Th2-типу системного клітинного відповіді до Th1-відповіді у хворих у пізній стадії алергічної реакції в шкірі та слизових оболонках, більшість сучасних досліджень вказує на те, що ASIT алергенами пилку рослин призводить до збільшення в слизовій оболонці периферичних Treg1 клітин, здатних синтезувати IL-10 і TGF-β. При цьому локальна присутність CD4+ CD25+ Treg1 клітин в назальному епітелії та збільшення їх кількості після проведеної ASIT безпосередньо підтверджують роль цих клітин в індукції та підтримці алергенспецифічної толерантності. При цьому збільшення кількості цих клітин корелює з клінічною ефективністю проведеної ASIT і зменшенням сезонного алергічного запалення [20].На підставі вищевикладеного ключова роль у формуванні імунологічної толерантності при проведенні ASIT відводиться IL-10, ключовому цитокіну, здатному регулювати синтез антигенспецифічних IgG і IgE. При цьому IL-10 залишається потужним імуносупресивним фактором для вироблення як загального, так і алергенспецифічного IgE. Високі концентрації IL-10 призводять до системного підвищення рівня виробництва плазматичними клітинами імуноглобулінів класу G4 (IgG4). Таким чином, IL-10 здатний не тільки індукувати Т-клітинну імунологічну толерантність, але й регулювати формування специфічного ізотипу плазматичних клітин зі зміною профілю високоспецифічної відповіді на алерген з IgE-залежної на IgG4-домінуючу імунологічну відповідь.Було відзначено, що в процесі проведення ASIT у пацієнтів із проявом алергії на антигени кліща домаш-нього пилу протягом 70 днів після терапії спостерігалося значне збільшення вмісту в сироватці IgА і IgG4, що збігається за часом із підвищенням концентрації IL-10 і TGF-β. Це багато в чому пояснює асоціативну роль IgА і TGF-β, а також IgG4 і IL-10 у формуванні периферичної імунологічної толерантності при впливі алергенів на здорових індивідуумів. Цілком можливо, що зниження співвідношення IgE/IgG4 у процесі проведення ASIT відбиває формування клітинної девіації від алергенспецифічних Th2-клітин до Treg1 клітинної популяції.Значна частина часу при проведенні серій ASIT, ймовірно, йде на виснаження клону довгоживучих алергенспецифічних плазматичних клітин, термін служби яких може бути ще однією мішенню для проведення додаткової супутньої імуномодуляції.Спостереження за пацієнтами, які мають алергічну патологію, в Західному регіональному центрі клінічної імунології та алергології протягом 10 років показали, що кількість IgE-залежних захворювань становила 72,3 % від загальної кількості обстежених 5845 хворих. Переважна більшість пацієнтів були хворі на поліноз — 91,8 %, алергічний риносинусит — 84,7 %, атопічний дерматит — 70,2 % бронхіальну астму — 58,6 % кропив’янку — 54,8 %, інші IgE-залежні захворювання/реакції — 50,8 %. Проведення алергенспецифічної діагностики визначило необхідність застосування SIT або ASIT. На жаль, кількість тих пацієнтів, які отримали цей вид терапії, становила лише 5,3 %. Причин такого низького рівня застосування цього виду лікування багато, і в сучасних умовах постала необхідність більш широкого навчання лікаря-алерголога та самих пацієнтів, щоб змінити їх ставлення до використання SIT та особливо ASIT як доказового методу лікування IgE-залежних алергічних хвороб із рівнем доказовості А.
27
Lynda, O. S., V. Ye Pelykh, L. S. Fira та O. V. Denеfil. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КАРДІОПРОТЕКТОРНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КОРВІТИНУ ТА СУХОГО ЕКСТРАКТУ З ХОСТИ ЛАНЦЕТОЛИСТОЇ ЛИСТЯ ЗА УМОВ АДРЕНАЛІНОВОГО УШКОДЖЕННЯ СЕРЦЯ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (3 лютого 2020): 44–53. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10838.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У сучасних умовах психоемоційний стрес ускладнює перебіг і прогноз основних захворювань серцево-судинної системи (ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу) та може призвести до розвитку некротичного ушкодження міокарда. Дослідження, які проводять в останні роки фармакологи, фармацевти і медики, спрямовані на пошук нових рослинних засобів із кардіопротекторними властивостями з більшою ефективністю та меншою токсичністю порівняно з існуючими на сьогодні на фармацевтичному ринку препаратами.
Мета дослідження – вивчити мембранопротекторні властивості сухого екстракту з хости ланцетолистої листя та показники функціонування серцевого м’яза на моделі токсичного ураження серця адреналіном.
Методи дослідження. Експерименти проведено на шестимісячних 42-х білих щурах-самцях масою 180–200 г. Некротичне ушкодження міокарда моделювали шляхом одноразового внутрішньом’язового введення 0,18 % розчину адреналіну гідротартрату з розрахунку 0,5 мг/кг. З метою корекції щодня протягом експерименту вводили сухий екстракт з хости ланцетолистої листя в дозі 100 мг/кг маси тіла та корвітин у дозі 42 мг/кг. Дослідження виконували через 24 та 48 год після введення адреналіну. Записували і проводили аналіз електрокардіограм, у сироватці крові та серці визначали активність аспартатамінотрансферази і креатинфосфокінази.
Результати й обговорення. Активність аспартатамінотрансферази і креатинфосфокінази у сироватці крові щурів, яким вводили адреналін, підвищувалася в усі терміни експерименту. Активність креатинфосфокінази в сироватці крові тварин після введення адреналіну збільшувалася: через 24 год – у 2,2 раза, через 48 год – у 2,5 раза. У серці щурів спостерігали зворотну тенденцію до зниження цих показників. Через 24 год після введення адреналіну позитивний вплив на активність ензимів мав корвітин. У кінці експерименту ефективними виявились обидва коригувальних чинники. На електрокардіограмах підтверджено розвиток міокардіодистрофії в щурів, які отримали токсичну дозу адреналіну. До кінця експерименту як екстракт, так і корвітин проявили позитивний вплив на показники електрокардіограми у тварин, що підтвердило їх кардіопротекторні властивості.
Висновки. Кардіотоксична доза адреналіну призводить до цитолізу кардіоцитів та зміни проникності плазматичних мембран, на що вказують підвищення активності аспартатамінотрансферази і креатинфосфокінази у сироватці крові та її зниження в серці. Сухий екстракт з хости ланцетолистої листя та корвітин мають виражений протекторний вплив на активність ензимів. Екстракт і корвітин, введені на тлі адреналінового ушкодження серця, зменшують збудливість синусового вузла та сповільнюють проведення імпульсів передсердями і шлуночками.
28
Tatarchuk, L. V. "Особливості місцевих імунних реакцій у порожній кишці при пострезекційній портальній гіпертензії". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (20 липня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.2.9201.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: дослідити особливості локальних імунних реакцій у порожній кишці при пострезекційній портальній гіпертензії.Матеріали і методи. Дослідження проведено на 45 щурах-самцях, які були розділені на 3 групи: 1-а група – 15 інтактних тварин, 2-а – 15 щурів після резекції лівої бокової частки – 31,5 % паренхіми печінки, 3-я – 15 тварин після резекції правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки із порожньої кишки фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну і після відповідного проведення через етилові спирти зростаючої концентрації заливали у парафінові блоки. Гістологічні зрізи завтовшки 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксилін-еозином, за ван-Гізоном, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. При виявленні плазматичних клітин-продуцентів Ig A, Ig M, Ig G, Ig E мікротомні зрізи порожньої кишки обробляли моноспецифічними антисироватками проти вказаних класів імуноглобулінів, кон’югованими із ізотіоціанатом флюоресцеїну, застосовуючи прямий метод Кунса з відповідними контролями, які вивчали за допомогою люмінісцентного мікроскопа “Люмам Р-8”. У люмінісцентному світлі рахували плазматичні клітини, що давали специфічне світіння, на 1 мм² слизової оболонки досліджуваного органа. Вміст секреторного Ig A (SIgA) визначали методом роздільної імунодифузії в агарі зі специфічною сироваткою проти SIgA. Кількісні показники обробляли статистично.Результати досліджень та їх обговорення. Через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки локальні імунні реакції у слизовій оболонці порожньої кишки змінювалися незначно. Порушення локального імунного гомеостазу проявилося більш вираженим при резекції 58,1 % об’єму печінки. Так, чиcло плазматичних клітин з IgA у слизовій оболонці досліджуваного органа зменшилося на 26,6 %, рівень секреторного імуноглобуліну А знизився на 22,4 %, а плазмоцити-продуценти IgM, IgG, IgEЄ, відповідно, збільшилися на 70,1 %, у 3,8 та 4,6 раза. Ступінь змін місцевого гомеостазу відповідав глибині та поширенню гемодинамічних розладів, дистрофічним, некробіотичним, інфільтративним та склеротичним процесам у досліджуваному органі, тобто йому належить важлива роль у морфогенезі порожньої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії. Отже, резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та виражених змін локального імунного гомеостазу в слизовій оболонці порожньої кишки, які характеризуються зниженням рівнів SIgA і кількості плазмоцитів-продуцентів IgA, значними порущеннями співвідношень між імуноцитами, що синтезують IgA, IgM, IgG, IgE, появою імунних комплексів у стромі та стінці судин. Ступінь змін місцевих імунних реакцій збігається з глибиною та поширенням гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі.
29
Бризгіна, Т. М., В. С. Сухіна, Н. Г. Грушка та Н. В. Макогон. "МОРФОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ АПОПТОТИЧНОЇ ЗАГИБЕЛІ КЛІТИН ЛІМФОВУЗЛІВ І ТИМУСА МИШЕЙ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ КОНКАНАВАЛІНУ А". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 2, № 2 (7 лютого 2013). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2007.v0.i2.347.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджували рівень спонтанної й індукованої дексаметазоном і етопозидом апоптотичної загибелі, а також морфологічні прояви апоптозу в клітинах лімфовузлів і тимуса мишей в умовах ушкодження печінки введенням Т-клітинного мітогена конканаваліну А ( КонА, 15 і 30 мг/кг). Метод прижиттєвого подвійного забарвлення клітин тимуса і лімфовузлів (культивованих протягом 18 годин) флуоресцентними барвниками Хехст 33342 і пропідіум йодид дозволив диференціювати апоптоз на ранніх (конденсація хроматину) і пізніх (пікноз і фрагментація ядер) його стадіях, а також виявити клітини з ознаками вторинного (постапоптотичного) некрозу. Встановлено, що за умов введення КонА дозозалежно посилювався індукований апоптоз клітин лімфовузлів і збільшувався відсоток клітин на пізніх стадіях апоптозу з ушкодженням плазматичної мембрани. Спостерігалося підвищення відсотка клітин лімфовузлів і тимуса з морфологічними ознаками постапоптотичного некрозу, а також загальної кількості клітин з втратою цілості плазматичної мембрани. Значне посилення постапоптотичного некрозу може бути одним з механізмів виникнення і посилення запальних процесів в печінці
30
Harapko, Т. V., А. S. Holovatskyi, L. R. Mateshuk-Vatseba, and О. О. Sodomora. "CHANGES IN THE STRUCTURAL ORGANIZATION OF THE SPLEEN UNDER THE INFLUENCE OF MONOSODIUM GLUTAMATE AND AFTER ITS ABOLITION." Art of Medicine, April 5, 2021, 11–17. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2021.1.17.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Глутамат натрію є однією з найпоширеніших харчових добавок в світі. В статті наведено та проаналізовано дані експериментального дослідження, яке проводено на 52 білих щурах самцях та самках репродуктивного віку.
Мета дослідження – вивчити морфометричні, гістологічні та електронно-мікроскопічні зміни паренхіми селезінки щурів за умов впливу глутамату натрію та після його відміни.
Методи. Мікроанатомію компонентів селезінки білих щурів за умов фізіологічної норми дослідили на 10 інтактних тваринах. Експериментальні тварини поділені на 3 групи. Статистичну обробку цифрових даних проводили за допомогою програмного забезпечення «Excel» та «STATISTICA» 6.0 з використанням параметричного методу.
Результати. Через вісім тижнів дії глутамату натрію виявлено достовірне зменшення відносної площі білої пульпи в паренхімі селезінки білих щурів самців та самок, збільшення кількості вторинних лімфоїдних вузликів, зростання кількості моноцитів, макрофагів, плазматичних клітин та клітин мієлоїдного ряду, зростання частки ретикулярної сполучної тканини в складі селезінкових тяжів червоної пульпи. Еритроцити та тромбоцити заповнюють не лише просвіт пазух селезінки, але й накопичуються в пульпарних тяжах, велика кількість лімфоцитів на різних стадіях апоптозу. Венозні пазухи червоної пульпи повнокровні, їхні просвіти розширені та дещо деформовані. Навколо судин та венозних пазух наявні ознаки набряку. Збільшення кількості плазматичних клітин свідчить про пришвидшення проліферації активованих лімфоцитів, яке є ознакою iмуноіндукуючого ефекту. Через чотири тижні після відміни глутамату натрію гістологічна та електронно-мікроскопічна будова органа майже не відрізняється від попередньої групи тварин. Зростає повнокрів’я судин паренхіми селезінки, щільність клітин зменшується. Збільшується кількість апоптично змінених клітин.
Підсумок. Через вісім тижнів після відміни глутамату натрію зворотніх змін у структурі паренхіми селезінки не виявлено. Отже, відміна введення глутамату натрію після його тривалого впливу не «покращує» морфометричних показників паренхіми селезінки щурів та не призводить до відновлення структурної організації органа.
31
Gerasymchuk, P. O., V. G. Vlasenko та O. V. Pavlyshyn. "МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДИН АРТЕРІАЛЬНОГО РУСЛА У ХВОРИХ ІЗ СИНДРОМОМ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ". Вісник наукових досліджень, № 3 (11 листопада 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.3.5197.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>Метою дослідження було встановити особливості морфологічних змін судин артеріального русла нижніх кінцівок у хворих із синдромом діабетичної стопи. В основу роботи покладено вивчення 131 гістологічного препарату, який виготовили з біопсійного матеріалу, отриманого у 30 хворих із синдромом діабетичної стопи під час хірургічного лікування. При виконанні морфологічних досліджень використали загальноприйняті гістологічні методики. З метою дослідження судинного русла препарати забарвлювали за допомогою гематоксиліну та еозину, за Хартом, альциановим синім за методом Стідмена, трихромним за Массоном, суданом III. У мікросудинах та артеріях дрібного і середнього калібру порушення проявлялися переважно десквамативно-деструктивними змінами ендотелію з наступним плазматичним просяканням, склерозом та гіалінозом їхніх стінок, проліферацією клітин м’язового шару, тромбуванням просвіту. В судинах крупного калібру виявлялися атеросклеротичні зміни, особливістю яких був циркулярний або сегментарний медіакальциноз та поширення процесу на артерії середнього і навіть дрібного калібру. Такі грубі морфологічні зміни судин викликали порушення механізмів ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної регуляції судинного тонусу. </p>