Статті в журналах з теми "Період репресій"

У статті розглядаються історично сформовані методи консервації російського моноцентризму. Відзначається, що Російська «держава» набуває моноцентричний персоніфікований характер у період хрещення Русі і татаро-монгольського ярма, який зберігається протягом століть. Виявлено основні механізми консервації російського моноцентризму: а) сакралізація суверена (як персони, так і його владного статусу), б) консервація доклассової структури суспільства, в) фрагментація елітних груп і створення альтернативних їм у функціональному плані політичних акторів та надзвичайних органів, г) функціональне перевантаження і дублювання повноважень государевих «установ», клієнтелізм, д) використання популізму, репресій і цензури з формуванням Державної Думи – виборчі технологій. В усі часи існували закриті (гільдійські) механізми формування інституту персоніфікованого лідера.Мета дослідження полягає у виявленні основних механізмів консервації персоналістського моноцентричного характеру російської політії.Гіпотеза дослідження: з плином століть у Російського «держави» сформувався комплекс механізмів, що забезпечують «хороший» еквілібріум (рівновага) у рамках архаїчної політичної системи.Методи дослідження: діалектичний, історичний, логічний.

Актуальність статті полягає в тому, що нові види конфліктів в різ- них регіонах світу жодна країна не може повністю говорити про свою аб- солютну безпеку, при цьому виникають нові виклики, які не можуть бути вирішені країнами самостійно, а вимагають їх спільної взаємодії з держа- вами свого регіону. Колективна робота над зовнішніми загрозами довела свою ефективність, створення Ліги Націй, а потім і Організації Об’єднаних Націй в чому знизило і навіть запобігло рівень загроз, як і поява нових вог- нищ військової активності, але і ці організації не можуть повністю забез- печити державам безпеку і мир. Формою підтримки світової безпеки у світі залишається політика нейтралітету. Нейтралітет є міжнародно-право- вим інститутом, комплексом заходів щодо захисту держави від економіч- них, географічних і політичних наслідків воєн, а також від агресії експан- сіоністської налаштованих держав. За першим поняттям, «нейтралітет», непричетність до боротьби за життя і домінування, був тимчасовим політичним фактором, був неможливим як правовий статус. Держава не могла відмовитись від боротьби за виживання так само, як і людина. Про- те, з плином часу після світових воєн, великої кількості жертв та низки економічних наслідків воєн інститут нейтралітету набував все більшої ваги. Стаття розкриває основні етапи становлення та розвитку політики нейтралітету в європейському регіоні. Автор досліджує головні історичні передумови, які зумовлюють становлення нейтралітету з бажаного зов- нішньополітичного курсу в закріплений міжнародними нормами і догово- рами статус. Стаття висвітлює основні види нейтралітету в Європі, а саме озброєний нейтралітет, або нейтралітет під час війни, і постійний нейтралітет. Автор аналізує основні сучасні тенденції розвитку нейтралі- тету на прикладі Швейцарії. Період позитивізму характеризувався змен- шенням авторитету церкви. Саме в цей період у рамках галузі морського права виникли технічні правила нейтралітету, які знайшли своє найбіль- ше розроблення. У перші дні фіксованої європейської цивілізації на північ від Альп приватні репресії були нормальним способом вирішення суперечливих тверджень про право. Теорія «справедливої війни» за феодальної політичної організації створила природний закон репресій, забравши назад те, що було несправедливо відібрано іншим, доступним для рівних у феодальному мас- штабі майже на всіх рівнях.

Для українців релігія відігравала надзвичайно важливу роль у житті. Але опинившись у міжвоєнний період в іновірній Польщі, Православна церква зазнавала утисків та репресій. У статті розглядаються особливості процесу ревіндикації на Волині, її причини та передумови. Дослідження зумовлене суперечливими сторінками спільної історії України та Польщі. Становище православних церков у католицькій Польщі було досить нестабільним та розбіжним. А питання церковної власності було особливо важливим для Православної церкви в Польщі в міжвоєнний період (1921–1939 рр.). З огляду на наукове, теоретичне та практичне значення проблеми, недостатню вивченість теми, викори- стання неопублікованих джерел, вітчизняні і зарубіжні публікації документів та матеріалів ставиться мета дослідити політику польських урядових кіл і католицького костелу щодо церковного майна Православної церкви на території Польщі. Нині в умовах українсько-польської співпраці надзвичайно важливим є проблема дослідження та висвітлення історії цих двох сусідніх народів. Тривалий час дослідники залишали поза увагою національну політику Польщі. Зокрема, Волинь посідала в національній політиці II Речі Посполитої особливе місце. Надзвичайно довго поляки та українці йшли до діалогу та порозуміння. І, зрештою, це призвело до того, що два народи стали на шлях співпраці та допомоги один одному. Однак досить складно стерти з пам’яті всі ті потрясіння, через які пройш- ли українці, знаходячись під владою ІІ Речі Посполитої. Досліджувана проблема має значний науковий інтерес. Нині сучасними вітчизняними та іноземними дослідниками опубліковано низку праць, що стосуються становища Православної церкви в Польщі. Проте не можна стверджувати, що ця проблема достатньо висвітлена в історичній науці. Проблема ревіндикації чекає на подальші наукові студії.

У статті детально проаналізовано злочинну діяльність нацистськогорежиму проти єврейського та українського населення на території містаКалуша та Калуського району в роки Другої світової війни, яка кваліфікованаміжнародними правовими організаціями як злочини проти людства. Автор наоснові матеріалів Галузевого державного архіву Управління Служби безпекиУкраїни в Івано-Франківській області, Державного архіву Івано-Франківськоїобласті, спогадів жертв нацистських репресій та досліджень краєзнавців відстежує хронологію, форми та методи, за допомогою яких гітлерівці винищувалиєврейське населення міста та району. У статті на конкретних прикладах знищення євреїв Калуша та регіону продемонстровано нелюдськість нацистськогототалітарного режиму.Окрім опису знищення єврейського населення, у дослідженні детальнопроаналізовано боротьбу проти нацистів молодих українських націоналістів, якінавчалися в Калуській торговельній школі, арешти їх гестапівцями, перебігслідства та розстрілів юнаків. Участь у підпіллі учнів торговельної школи сталаще одним прикладом самовідданої боротьби Організації українських націоналістів проти гітлерівської Німеччини.Автор у статті з’ясовує роль і значення колабораціоністів з нацистськоїкримінальної поліції в знищенні мирного населення, а також пошуків їх в післявоєнний період радянськими спецслужбами та понесеної злочинцями кримінальноївідповідальності. Окрему увагу в науковій статті присвячено розшукам місцьзлочинів нацистів та їх прислужників, які сьогодні мали б працювати як місцяпам’яті для відвернення в майбутньому приходу до влади антилюдськихтоталітарних режимів.

Мета дослідження – на прикладі історії пізнього протестантизму в Україні визначити особливості політичної етики в реформаційній доктрині. Методологія дослідження спирається на методи: загальнонаукові (аналітичний, синтетичний, парадигмальний, холістичний); загальноісторичні (системно-хронологічний, історико-порівняльний); та соціологічний (контент-аналіз). Наукова новизна полягає у тому, що вперше в новітній українській історіографії і філософській науці зроблена спроба комплексного аналізу впливу зовнішніх чинників на політичну етику протестантів на прикладі історії протестантизму в Україні ХХ – початку ХХІ ст. Висновки. Реформаційна доктрина була сформована 500 років тому. За цей період вона пройшла випробування часом. Дослідивши окрему складову доктрини – політичну етику, автори статті дійшли висновку, що її ключові тези були сформовані в період раннього протестантизму і залишаються незмінними до сьогодні. Виразні специфічності є реакцією на історичні умови існування та проявом етноконфесійних відмінностей. Прикладом слугує буття протестантів у радянській Україні. Посилаючись на біблійну тезу “всяка влада від Бога”, протестанти сприйняли всі гасла радянської влади. На своїх з’їздах вони висловили бажання навіть проходити службу в армії. Згодом, коли атеїстичний експеримент в УРСР набрав обертів і представники богоборчої влади вдалися до репресій, віруючі намагалися використати різні стратегії виживання в суспільстві з панівним ворожим світоглядом: від наполегливих вимог реєстрації громад до оголошення сидячих страйків і намагання емігрувати в “будь-яку несоціалістичну країну”. Так, християни дійшли висновку, що та влада від Бога, яка слугує добрій справі. Протестанти в сучасній Україні повільно включилися до політичного життя. Християни віри євангельської найбільш виразно демонструють солідарність із суспільними настроями (участь в Помаранчевій революції, Революції Гідності, капеланському служінні). У сучасному протестантському середовищі піддається сумніву сліпе підпорядкування будь-якій владі, вносяться зміни в пацифістські настрої, виникають передумови до зародження соціально-політичного богослов’я. Особливою цінністю для нього є категорії правди, свободи і відповідальності (що є проявом етноконфесійних відмінностей), а позакультове служіння організоване із дотриманням ортодоксії та ортопраксії.

У статті висвітлюються контакти Пантелеймона Куліша з Галичиною, що охоплюють період від першого приїзду українського письменника і громадського діяча до Львова влітку 1858 р. і до переходу на державну службу наприкінці 1864 р. та появи останніх публікацій у часописах “ранніх” народовців на початку 1865 р. П. Куліш відіграв особливу роль в утвердженні української національної ідеї серед галичан, особливо в 1867 р. – на початку 1870-х рр., підтримував діяльність місцевих народовців. Значну увагу звернено на листування П. Куліша з Я. Головацьким після знайомства в 1858 р., його взаємини з ліде­ра­ми народовців Д. Танячкевичем і К. Климковичем, русофілом Б. Дідицьким та ін. Різножанрові твори П. Ку­ліша – як нові, так і раніше опубліковані, насамперед з альманаху “Кіевлянинъ” 1840 і 1841 рр. та пе­тербурзького журналу “Основа” (1861–1862 рр.) – регулярно друкувалися в народовській пресі у Львові – часописах “Вечерниці” (1862–1863 рр.), “Мета” (1863–1865 рр.) і “Нива” (1865 р.). Водночас П. Куліш друкувався в русофільських виданнях – газеті “Слово” і літературному збірнику “Галичанинъ”, що на початку 1860-х рр. проявляли інтерес до нової української літератури. Кулішеві зв’язки з галицькими діячами перервалися після його призначення російським чиновником у Варшаві в умовах посилення антиукраїнських репресій царизму та внутрішньої кризи в діяльності галицьких народовців. З новою силою інтерес П. Куліша до Галичини проявився з 1866 р. Ключові слова: Пантелеймон Куліш, український діяч, Галичина, контакти, часопис, народовці, русофіли.

Упродовж останніх трьох десятиліть проблеми масових політичних репресій, державного терору, інших злочинів радянського тоталітарного режиму продовжують бути предметом досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних істориків. Написано тисячі книг, десятки тисяч статей, оприлюднено величезні масиви архівних документів. Здавалося б, цю тему можна вважати вичерпаною раз і назавжди. Однак, якщо уважніше придивитися до змісту вказаних праць, можна побачити, що серед них відсутні узагальнюючі комплексні роботи, які б висвітлювали не тільки окремі події, трагічні факти, людські долі, а й розкривали в усіх деталях державно-правовий механізм сталінської диктатури, зокрема його серцевину – органи державної безпеки. Тому, коли наприкінці 2019 року побачила світ монографія Окіпнюка В. Т. «Радянські органи державної безпеки в Україні в період панування тоталітарного режиму (1929–1953 рр.)», присвячена історико-правовому аналізу юридичного статусу, організаційної структури та правозастосовної діяльності в Україні органів ДПУ–НКВС–НКДБ–МДБ, вона відразу привернула увагу фахівців і широкого читацького загалу. Робота має безперечну наукову новизну. Це перше в Україні комплексне історико-правове дослідження, в якому на основі вивчення архівних документів, праць науковців, довідкової літератури, публікацій у періодичних виданнях та інших джерел висвітлена наукова проблема, що полягає у розкритті юридичних засад функціонування радянських органів державної безпеки в Україні в період панування тоталітарного режиму (1929–1953 рр.). Дослідження репресивної спрямованості діяльності радянських органів державної безпеки в Україні, як приклад негативної історичної спадщини, повинно сприяти виробленню запобіжного механізму від повторення таких подій в сучасній Україні. Вивчення цього історичного досвіду може стати також додатковим матеріалом, який можна використати в процесі розробки законодавчих засад реформування сучасних спецслужб нашої держави. Ретельно продумана та логічна структура монографії складається із п’яти розділів, в яких аналізуються теоретико-методологічні засади, історіографія та джерельна база дослідження, розкриваються правовий статус, організаційна структура та діяльність органів державної безпеки, особливості юридичного статусу місцевих територіальних і спеціалізованих органів та військових формувань, кадровий склад органів державної безпеки, висвітлюється місце органів державної безпеки в системі тоталітарного владарювання. Робота ґрунтується на широкій історіографічній та джерельній базі: автором використано 480 нормативних, наукових та архівних джерел, з яких більше 250 архівних справ чотирьох центральних державних і галузевих архівів – Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Галузевого державного архіву Міністерства внутрішніх справ України. Велику кількість документів вперше введено у науковий обіг. У монографії характеризується вся сукупність елементів механізму державного терору – політико-ідеологічні (настанови та політичні рішення партійних органів), юридичні (норми, які регулювали застосування державного примусу) та інституційні (система організаційних структур, що забезпечували застосування цих настанов і норм), які були цілеспрямовано вибудовані тоталітарною владою як інструмент для тотального контролю над суспільством. У роботі також комплексно розглянуто різноманітні аспекти еволюції юридичного статусу місцевих територіальних і спеціалізованих органів державної безпеки, підпорядкованих їм військових формувань, специфіка кадрового забезпечення радянських спецслужб в Україні, особливості здійснення контролю та нагляду за їх діяльністю. Автором зокрема доведено, що карально-репресивна спрямованість діяльності ДПУ–НКВС–НКДБ–МДБ УРСР зазнавала еволюційних змін відповідно до трансформації політичної системи радянської держави, що відображалося у законодавчих змінах повноважень та структури названих органів. Отже, рецензована монографія є комплексною, завершеною науковою працею, в якій вперше в історії вітчизняної історико-правової науки досліджено юридичні засади функціонування радянських органів державної безпеки в Україні в період панування тоталітарного режиму (1929–1953 рр.), а висновки, сформульовані автором, мають документально підтверджений, достовірний характер. Наукова праця має багато позитивних якостей і, безперечно, стане настільною книгою для фахових дослідників, а також усіх, хто цікавиться історією органів державної безпеки тоталітарних держав. Її можна вважати прикладом класичних наукових досліджень. Звичайно, не всі думки вченого є незаперечними, деякі з них є дискусійними. Однак наукові підходи, рівень аргументації, методологія вирішення наукових завдань, форма викладу матеріалу відповідають кращим зразкам сучасного рівня розвитку української юридичної науки. Тому ми переконані, що монографія В. Т. Окіпнюка «Радянські органи державної безпеки в Україні в період панування тоталітарного режиму (1929–1953 рр.)» становитиме значний науково-теоретичний і практичний інтерес для наукової спільноти, працівників правоохоронних органів, а також громадськості та зробить суттєвий внесок у розвиток вітчизняної юридичної науки.

На основі нових, розсекречених матеріалів радянських спецслужб, проаналізовано кількісні та якісні характеристики результатів репресивних акцій, проведено джерелознавчий аналіз документів державної безпеки періоду проведення масових репресій стосовно їх інформативності та ступеня повноти, репрезентативності та достовірності, варіантів фальсифікацій тощо. Розглянуто механізм функціонування позасудових органів сталінських репресій – трійок, двійок, Особливої наради. Роль і наслідки діяльності особливих трійок, їх склад і характер справ. У пропонованому дослідженні використано джерело, яке ще донедавна було малодоступним – матеріали розслідування службової діяльності та злочинів співробітників органів державної безпеки. Мета дослідження полягає у статистичному аналізі регресивних результатів антропологічної статистики на прикладі роботи миколаївської трійки.

Представлены результаты изучения судеб трех пострадавших в период политических репрессий православных женщин, реализованных в типичных для традиционной модели женского поведения ролях: жена священника и многодетная мать; верующая православная мирянка; монахиня. Судьбы Хионии Архангельской, Татьяны Гримблит, Александры (Червяковой) вписаны в исторический контекст первых двух десятилетий советской эпохи, когда социальные перспективы для верующих женщин были закрыты. На примере анализа биографий и индивидуальных поведенческих характеристик показано, что в условиях гонений на Церковь они сохранили гендерную идентичность в выражении своих религиозных взглядов, продолжив присущее русской традиции понимание женщины как символа нравственного идеала. Обсуждается важность формирования исторического нарратива в гендерных исследованиях,посвященных сложному для отечественной истории периоду репрессий, и становлению женского дискурса в контексте историко-гендерной проблематики как самостоятельного направления.

Анотація. У статті аналізуються комеморативні заходи, які склали змістову основу політики пам՚яті щодо радянських репресій у Дрогобичі, яка проводилася впродовж 1991–2020 рр. Мета статті – проаналізувати політику пам՚яті щодо радянських репресій у Дрогобичі, яка формувалася у 1991–2020 рр. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності, авторської об՚єктивності, а також на використання загальнонаукових методів (індукції та дедукції, аналізу і синтезу) та спеціально-історичних методів (історико-системний, історико-генетичний, історико-типологічний). Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснено аналіз і виокремлено ідеологічно-аксіологічний дискурс політики пам՚яті щодо радянських репресій у Дрогобичі. Висновки. Отже, політику пам՚яті місцевих органів влади Дрогобича (1991–2020) щодо сталінського терору у червні 1941 р. на західноукраїнських землях можна поділити на два періоди, які розділяє факт створення меморіального комплексу «Тюрма на Стрийській» у 2012–2013 рр. За три десятиріччя традиційними стали заходи, присвячені вшануванню пам՚яті жертв репресій: віче (мітинг-реквієм) на місці розкопок (згодом на теренах меморіального комплексу «Тюрма на Стрийській»), площі Ринок та панахида на Полі Скорботи. Місцеві органи влади, політичні сили, громадські організації, по суті, сформували ідейно-аксіологічний дискурс зазначених заходів. Окрім вшанування пам՚яті жертв репресій, він включав категоричний осуд радянського режиму, комуністичної ідеології, комуністичної партії, згодом – тих сил, які пов՚язувалися з радянським минулим, але діяли в незалежній Українській державі, а зараз – осуд російської військової агресії у Криму та на сході України, викриття і засудження ідей «русского мира» тощо.

Метою статті є комплексне дослідження арештів української інтелігенції в 1965 р. на тери­торії Івано-Франківської області. У контексті цієї мети виділені такі завдання: встановлення кіль­кісних масштабів арештів на території Івано-Франківщини, аналіз висунутих представникам інтелі­генції обви­нувачень, методів ведення слідства, поведінки заарештованих, дослідження судових процесів над іва­но-франківськими дисидентами. Основу джерельної бази становлять документи Галузевого державного архіву Служби безпеки України у м. Київ та матеріали самвидаву. Методологічною осно­вою дослідження є концепція Я. Секо про співіснування в українському русі спротиву 1950–80‑х рр. двох парадигм – націо­нально-визвольної (підпільні організації) та націоналізаційної (легальна діяльність інтелігенції із сере­до­вища “шістдесятників”). Автор статті приходить до висновку, що у ході хвилі репресій проти україн­ського шістдесятницького правозахисту у серпні-вересні 1965 р. було затримано п’ятьох представників інтелігенції Івано-Франківщини, із яких чотирьох осіб (В. Мороза, О. Заливаху, М. Озерного, В. Іванишина) було заарештовано. Основними пунктами обвинувачення були розповсю­джен­­ня забороненої літератури та бесіди про необхідність виходу України з СРСР, що було трак­товано як “антирадянська агітація і пропаганда”. Суворість покарання інакодумців значною мірою за­лежала від проявлення ними у ході слідства необхідних емоцій, які свідчили б про їх “розкаяння” і “пере­виховання”. У ході “першої хвилі арештів” Івано-Франківська область опинилась на третьому міс­ці за кількістю репресованих осіб після Львівщини та Київщини. Репресії завдали значного удару по осередках шістдесятницького правозахисту на Прикарпатті та місцевій мережі поширення самвидавної літератури. Ключові слова: український дисидентський рух, радянський режим, “перша хвиля арештів”, самвидав, Комітет державної безпеки (КДБ), Валентин Мороз, Опанас Заливаха, Михайло Озерний.

У статті висвітлено умови, в яких існувала Дніпропетровська римо-католицька парафія св. Йосипа в кінці 20-х – 30-ті роки ХХ ст. У цей період влада впроваджувала політику, характерними рисами якої були посилення антирелігійної пропаганди, масове закриття культових споруд, репресії проти католицьких священників і польського населення. Ймовірно, римо-католицька спільнота Дніпропетровська проіснувала довше більшості громад Південної України. Точна дата закриття костелу в обласному центрі, на жаль, невідома, але наведені аргументи дозволяють найбільш вірогідною датою вважати кінець 1936 року. Через відсутність документів немає можливості точно описати механізм закриття названого храму, можна лише «намалювати схему» цього процесу, користуючись документами про ліквідацію костелів в інших містах Півдня та Сходу України. Останній удар по парафії св. Йосипа нанесли репресії 1937 року, в результаті яких вона на певний час припинила своє існування.

У статті на матеріалі романів «Століття Якова», «Соло для Соломії», «Країна гіркої ніжності» Володимира Лиса простежено особливості художньої реінтерпретації маловідомих сторінок історії Волині ХХ століття. Акцентовано на періоді репресій 30-х років, долі дітей «ворогів народу» та повстанському русі УПА. Вказано на руйнування канону щодо добровільного прийняття селянами радянської влади на Волині. Простежено художні шляхи «ревізії історії» у романістиці письменника. Альтернативна історія епохи оприявлена через приватний досвід героїв. Історична достовірність маркована датами, просторовими координатами, реальними постатями доби. Нехрестоматійне зображення дійсності дозволило автору вказати на плюралістичність історичної правди.

У статті висвітлено повсякденне життя населення Острожчини у період німецької окупації (1941–1944 рр.). Простежено процес формування районної, міської та сільських управ, які становили невід’ємну частину гітлерівської адміністрації. Виокремлено функції української допоміжної поліції, охарактеризо­вано її особовий склад. З’ясовано економічну політику німецьких загарбників, в основі якої лежала нещадна експлуатація місцевого населення, котре, крім того, було позбавлене громадянських прав і свобод, страждало від дефіциту продовольства, інфляції, жахливих побутових умов тощо. Показано, що масові репресії, примусове вивезення острожан на роботи до Райху стали жахливим повсякденням. Проаналізований стан освіти, культури релігійного життя на Острожчині в умовах «нового порядку».

У статті висвітлено обставини, в яких існувала Катеринославська (Дніпропетровська) римо-католицька парафія святого Йосипа у непрості для вірян всіх конфесій 20-ті роки ХХ ст. Антирелігійна політика, що її проводила радянська влада, не створювала сприятливих умов для вільного сповідування віри. Католики жили в атмосфері нагляду, фінансового тиску, втручання у внутрішні справи спільноти з боку влади. Відсутність масових репресій проти Римо-Католицької Церкви до кінця 20-их років давала можливість громадам РКЦ діяти. У Катеринославі (Дніпропетровську) діяв костел, парафія мала священника, існувала громада, але кількість парафіян у 1920-ті роки суттєво зменшилася у порівнянні з дореволюційним періодом.

У статті досліджено життєвий та трудовий шлях першого випускника Криворізького національного університету, студента Криворізького вечірнього робітничого технікуму 1922-1926 рр., одного з організаторів гірничорудної промисловості Кривого Рога, учасника повоєнної відбудови Криворізького залізо- рудного басейну, першого в історії Криворізького гірничорудного інституту Героя Соціалістичної Праці. Біографія Андрія Павловича Жмайла (1903-1961) – є яскравим віддзеркаленням радянської епохи в історії України, вмістилищем ключових подій та явищ першої половини ХХ століття, а саме: утворення робітничих факультетів для навчання малоосвіченого пролетаріату і селянства, в одному з яких (Криворізькому вечірньому робітничому технікумі) А.П. Жмайло отримав кваліфікацію гірничого техніка; кампанії коренізації – українізації 1920-х – початку 1930-х рр., що забезпечила можливість кар’єрного зростання представникові української нації і знайшла відображення у навчальних планах тогочасних вищих навчальних закладів України; форсованої індустріалізації міжвоєнного періоду, внаслідок якої було утворено гірничорудну галузь соціалістичного Кривбасу; Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.), під час якої було проведено безприкладну у світовій історії евакуацію виробничих сил в глиб країни та продемонстровано масовий трудовий героїзм; післявоєнної відбудови зруйнованого господарства, коли було проведено реевакуацію виробництв і кадрового потенціалу зі Сходу на Захід і забезпечено функціонування відновленого народного господарства. Андрій Павлович Жмайло уникнув сталінських репресій, однак, жив в умовах тоталітарної дисципліни, яка жорстко карала за помилки, допущені у роботі: у 1935 р. Жмайло був знятий з посади, виключений з партії і отримав судовий вирок. Однак цей прикрий епізод фактично не вплинув на біографію випускника КВРТ і не завадив йому здобути звання Героя Соціалістичної Праці у 1958 р., що, в принципі, було нетипово для радянської практики державних нагород.

У статті розкрито «зміновіхівство» 1920-х рр. у традиціях суспільно-політичного життя України. Повернення до України «зміновіхівців» активізувало у республіці рух за розбудову національної культури. Встановлено, що широкі українські кола, які раніше уникали співробітництва з радянською владою, почали брати участь у роботі державних органів і громадських організацій. Відбувається активне залучення української інтелігенції до наукової праці, літератури, учительства тощо. Це дало поштовх до активізації всього культурного життя: виникають різноманітні літературні організації та групи, постають видавництва, театри, народжується нове кіномистецтво. Безперечно, «зміновіхівство» спричинило до послаблення сил української еміграції, яка доступними засобами продовжувала вести боротьбу за волю українського народу. «Українські зміновіхівці» постійно перебували під наглядом радянських каральних органів і згодом стали жертвами першої хвилі сталінських масових репресій.

В статье рассматриваются изменения, связанные с семьей и семейным бытом чеченцев в 20-30-е годы XX, в эпоху социалистических «модернизаций» в стране. Вековые традиционные формы, являющиеся основой семейного быта чеченского общества, в период модернизационных процессов постепенно разрушались. В период советской власти, особенно в 20-30-е годы XX столетия, эти основы претерпели кардинальные изменения. Сегодня, в постоянно меняющемся мире, где семье, семейным традициям отводится второстепенная роль, актуальным представляется изучение, анализ трансформаций, которые происходили в чеченских семьях, в семейном быте, роли женщины в обществе и семье в прошлом и настоящем. Несмотря на то, что данная тема освещалась в историко-этнографических исследованиях, пробелов достаточно. Актуальность избранной проблемы и заключается в том, чтобы объективно изучить и извлечь уроки из прошлого: содействовать сохранению ценностей, на которых развивалось чеченское общество, так как именно эти основы помогали чеченскому народу сохранить себя как социум в двадцатом столетии в процессе репрессий и страшных военных катаклизмов.

Мета дослідження. Автор у статті на основі матеріалів Державного архіву Івано-Франківської області та мемуарних праць систематизував дані про місце народження, вік, освітній рівень, фах, сімейний стан, віросповідання, приналежність до громадських та партійних організацій, репресії польської кримінально-правової системи щодо українців, які доклали зусиль до допомоги Карпатській Україні в 1938 – 1939 рр. Крім того, у статті проаналізовано час нелегального перетину польсько-чехословацького кордону українцями, форми участі добровольців у житті Карпатської України та чисельність загиблих у протистояннях. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, верифікації, об’єктивності, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) і спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що на основі польських поліційних донесень проаналізовано персональні дані 634 українців, які намагалися допомогти Карпатській Україні. Це дало змогу сформувати усереднений соціально-політичний портрет українця, що відгукнувся на заклик допомогти новостворюваній Українській державі на Закарпатті. Висновки. У результаті національно-виховної місії Греко-Католицької Церкви, формування національної свідомості громадськими організаціями (товариство “Просвіта”, Пласт, товариство “Рідна школа” тощо), а також завдяки значній організаційній підтримці Організації українських націоналістів (кожен 10 доброволець був членом організації) українська молодь активно долучилася до допомоги Карпатській Україні. Проаналізовані дані польської поліції свідчать, що на заклик допомогти Карпатській Україні рівною мірою відгукнулися усі заселені українцями регіони тогочасної Польщі, більше 80 % добровольців становили молоді неодружені особи. Польсько-чехословацький кордон для участі в розбудові Української держави переходили люди з різною освітою, але 40 % з них були охоплені гімназійною освітою і майже 20 % навчалися у вишах. У професійному плані добровольці відображали зріз соціально-економічного життя Галичини і тому серед них було більше 30 % сільськогосподарських робітників. Найактивніше кордон українці нелегально перетинали і затримувалися польськими прикордонниками та поліцією в листопаді 1938 р., в основному поповнюючи лави новостворюваної Карпатської Січі. Польська правоохоронна система арештовувала, ув’язнювала добровольців і застосовувала до них різні форми позасудової розправи.

Розглядаються і узагальнюються деякі концептуальні, ідеологічні, історіографічні й конкретно-історичні аспекти ґенези виникнення, перебігу та здійснення революції 1917 року в Росії як однієї з найпомітніших подій світової історії XX ст. Констатовано, що ця революція, породжена комплексом об’єктивних чинників соціально-економічного і політичного характеру, невирішеністю найгостріших питань суспільства (аграрного, робітничого, національного, культурного), перманентним відставанням Росії від передових країн за темпами і масштабами модернізаційних процесів, різко посилених руйнівними наслідками Першої світової війни, призвела до падіння царизму, самодержавства, імперії і сходження на правлячий Олімп більшовизму як найрадикальнішої течії в російському соціалістичному русі, відкрила простір для докорінних трансформаційних перетворень, що супроводжувались не тільки забезпеченням назрілих і довгоочікуваних змін в країні, а й формуванням та утвердженням жорстокого тоталітарного режиму, розпалюванням соціально-класової ворожнечі, насадженням жупела «революційної доцільності», беззаконня, насильства, масованим наступом проти власного народу (голодомори, репресії тощо). Тому, наголошується в статті, Російська революція навіть через сторіччя після її вчинення продовжує залишатись в епіцентрі наукових, медійних та суспільних дискусій і пристрастей, але здебільшого не стільки своїми конкретними подіями, скільки у річищі політичних наслідків, впливу її імпульсів та сигналів для наступних доль Росії, СРСР, світу.

Статья посвящена истории города Нового Нахичевана, основанного в 1779 г. переселенными по указу Екатерины II из Крыма в Россию армянами, получившими при этом от правительства ряд льгот и привилегий. Новый город успешно развивался и благоустраивался за счет купеческой торговли, развития ремесел, промышленности, благотворной деятельности меценатов, способствовавших строительству в нем учебных заведений, церквей, театра, музея и других культурных объектов, в результате чего он вскоре стал одним из экономически и культурно важных центров на Юге России. Но с присоединением Нового Нахичевана в декабре 1928 г. к соседнему городу Ростову-на-Дону, в котором он первое время существовал в виде Нахичеванского района, а затем с переименованием в 1929 г. в ни о чем не говорящий Пролетарский район, историческое название города, в котором прочно сохранялся национальный быт его жителей и уроженцами которого были многие выдающиеся армяне, исчезло, а в дальнейшем, особенно в 1920–1930-е гг. сталинских репрессий, существенно пострадали и сам город, и его известные горожане. В наше время, на фоне возрождающегося интереса к своей истории, донскими армянами все чаше стали высказываться пожелания о возвращении городу его прежнего названия, что стало бы актом большого нравственного значения.

1.Андрухів О. І. Правові причини та наслідки радянізації Галичини в 1939–1941 роках. – Стаття. У статті розкриваються основні засади реалізації політики «радянізації» західноукраїнських земель, зокрема Галичини у 1939–1941 рр., та вирішення радянською владою питання дитячої безпритульності та бездоглядності. Встановлено, що одним із перших кроків радянської влади на новоприєднаних територіях були дії, пов’язані з переміщенням окремих груп населення. Упровадження радянської системи права на західноукраїнських землях здійснювалося оперативно, оскільки до цього процесу залучали політвідділи військових частин Українського фронту та радянсько-партійних працівників, що прибули. Так, протягом 1939–1941 рр. на території інкорпорованої Галичини відбувалося формування органів радянської влади, зокрема міліції та силових структур, та проводилися заходи щодо громадської безпеки і попередження контрреволюційної і антирадянської діяльності. У жодному з офіційних наказів, розпоряджень чи вказівок вищого республіканського керівництва не згадано про проблему безпритульних та бездоглядних дітей. Першим кроком радянської влади в Галичині було формування партійної структури і системи органів місцевої влади. 24 березня 1940 р. проведено вибори депутатів до Верховної Ради СРСР та УРСР, а 15 грудня того ж року – до місцевих рад, що юридично діяли як адміністративні одиниці з 20 січня 1940 р. Паралельно з формуванням нової правової системи в регіоні здійснювалися кардинальні соціально-економічні реформи, які мали на меті повністю інтегрувати приєднані території до загальноукраїнського господарського комплексу. Ці перетворення були традиційними для радянської дійсності 1920–1930-х рр., а тому провокували народне невдоволення і стали причиною появи дитячої безпритульності та бездоглядності. Після перших хвиль репресій без опіки залишилися тисячі дітей. Констатовано, що політика радянізації зумовила запровадження специфічних термінів, які мали правову основу та стосувалися проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності. Одним із таких понять є «ворог народу». Поняття «ворог народу» було затверджене в Кримінальному кодексі УРСР 1927 та 1934 рр. і передбачало поділ правопорушників на дві категорії. До першої застосовували найвищу міру покарання, а до другої – ув’язнення в трудово-виправних закладах. Таким чином, політика радянізації в західних областях УРСР супроводжувалася порушенням прав людини, зокрема й неповнолітніх. При цьому жодних заходів із протидії поширенню безпритульності та бездоглядності дітей не здійснювалося.

Статтю присвячено проблемі розуміння традиційних (внутрішніх) девіацій в українській гендерній культурі, які набувають загостреного вираження під впливом поширення гендерних девіацій іншокультурного (переважно – європейського і американського) походження. У результаті проведеного дослідження автор доходить до висновку про те, що культивована матріархатом недовіра чоловіків одне до одного, їх взаємна демонізація за рахунок ідеалізації матерів і знецінення батьків сприяють зростанню мізандрії та гомофобії несексуального змісту. Йдеться про страхи, пов’язані із несексуальною (соціально-культурною та соціально-економічною) сферами, які, проте, можуть сексуалізуватись і набувати форми сексуальної гомофобії. Ці страхи стосуються, здебільшого, різноманітних виявів брехні і шахрайства, які стають нормальними для чоловічих відносин саме через спотвореність комунікацій між ними. В статті констатовано, що мізандрія та гомофобія в українській гендерній культурі виражають страхи чоловіків перед власне маскулінними проявами в будь-якій сфері діяльності (включаючи сексуальну сферу), що проекуються на інших чоловіків як зовнішні об’єкти і спричиняють виявлення щодо таких об’єктів соціально-поведінкових реакцій у вигляді тих чи інших технологій гендерної кастрації (культурної, соціальної, психічної або тілесної). Соціум реагує на маскулінних чоловіків гендерною репресією, оскільки їх поведінка інтерпретуєтсья іншими учасниками соціальних інтеракцій як така, що несе із собою загрозу напрацьованим сценаріям придушення соціальної агресії.. Спотвореність цих сценаріїв полягає в тому, що будь-яка конструктивна активність викликає соціальні почуття підозри і заздрості, що тягне за собою відцентрові соціальні реакції у вигляді ізоляції ініціатора цієї активності або ж саботажу та соціального ескапізму. Ця спотвореність виявляється в переважному приховуванні мотивів та інтенцій учасників та невідповідності вербальної поведінки реальним поведінковим характеристикам.

После открытия советских архивов в конце 1980-х годов многие исследователи считали результаты переписи 1939 г. малодостоверными, поскольку, по их мнению, статистики, проводившие перепись, помня печальную судьбу организаторов переписи 1937 г., признанной вредительской, и понимая, что власти хотят видеть большую численность населения, пошли на фальсификацию результатов. Наше исследование показывает, что огромные усилия, вложенные в точное проведение переписи, не пропали даром. И сотни тысяч переписчиков, от которых требовали найти каждого человека, проживающего на их участке, действительно старательно выполняли свою работу. Изучение архивных материалов позволяет понять, как при обработке были получены результаты, переданные правительству и озвученные руководством страны. Исследование показало, что перепись 1939 г. была действительно точной, более достоверной, чем предшествующие и последующие переписи. И даже однопроцентная поправка на неполноту учета, сделанная, казалось бы, без серьезных обоснований, не является ошибочной, поскольку число лиц, уклонявшихся от переписи (из-за уголовного прошлого, отсутствия прописки по месту жительства, болезни или по другим причинам) заведомо превышает 1%. При этом от введения такой поправки следует отказаться, поскольку ее не было в других переписях, а для получения достоверных результатов необходимо, чтобы использованные данные имели примерно равную точность. Также из переписи были нами исключены лица, которые встретились со счетчиком вне дома, но неверно указали в контрольных бланках место своего постоянного проживания. В архивных таблицах эта категория жителей сопровождалась указанием: «Может быть включено в качестве постоянного или временного населения». Эта надпись сделана людьми, составлявшими документ для своего начальства и хорошо знавшими все материалы и степень достоверности этих данных. И то, как сделана эта гипотетическая рекомендация, позволяет считать, что сами составители полагали, что «может быть и не включено».Таким образом, численность населения по переписи 1939 г. принимается почти на 2 млн меньше, чем в публикациях ЦСУ советского времени. С целью приведения результатов переписей примерно к равной надежности было необходимо ввести определенные коррекции в переписи 1926 г. (из-за отсутствия контрольных бланков и контрольного обхода, неодинаковой продолжительности переписи в городе и в селе, а также из-за предполагаемой многими исследователями и полученной нами в процессе расчета неполноты учета переписью малолетних детей) и 1937 г. (из-за иной методики ее проведения). Сделанные поправки позволяют получить более надежную оценку потерь населения СССР от коллективизации и репрессий в период 1929-1939 гг.

<p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Понятие двойственности</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">одно из ключевых в социально-экономической науке. Всем, кто изучал</span><span class="CharOverride-2"> основы классической экономической теории «по Марксу», хорошо знакомо понятие </span><span class="CharOverride-2">двойственности товара. А именно возможность того или иного продукта, с </span><span class="CharOverride-2">одной стороны, удовлетворять те или иные потребности человека, а с другой</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">содержать в себе определенную стоимость (ценность), которая может служить основой </span><span class="CharOverride-2">прироста активов «хозяйствующего субъекта» (непосредственного производителя или фактического собственника).</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Разрешение </span><span class="CharOverride-2">имманентного конфликта между этими двумя свойствами товара, согласно постулатам марксистской </span><span class="CharOverride-2">теории, является сложнейшей теоретической и практической проблемой. От ее удовлетворительного </span><span class="CharOverride-2">решения зависит, будет ли на земле, в конечном счете, построен</span><span class="CharOverride-2"> мир гармонии и всеобщей справедливости.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Увы, как показала практика, такая</span><span class="CharOverride-2"> постановка ключевой проблемы социально-экономического развития и утопична, и очень схематична</span><span class="CharOverride-2">. Тем не менее она дает пищу для анализа многих </span><span class="CharOverride-2">проблем и ситуаций в различных сферах человеческой деятельности. Например, </span><span class="CharOverride-2">при размышлении о судьбах развития Севера и Арктики.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Этот уникальный регион тоже имеет двойственный характер.</span><span class="CharOverride-2"> С одной стороны, Арктика</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">достояние всего человечества (особенно, с</span><span class="CharOverride-2"> точки зрения влияния на климатические процессы), с другой</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">реальную возможность использовать ее уникальные природные ресурсы для решения собственных</span><span class="CharOverride-2"> проблем и задач могут только приарктические страны, берега которых омывает</span><span class="CharOverride-2"> Северный Ледовитый океан и моря его бассейна.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Двойственность всех хозяйственных</span><span class="CharOverride-2"> процессов в Арктике обусловлена такими обстоятельствами, как а) стремление к</span><span class="CharOverride-2"> освоению и использованию в хозяйственной деятельности ее уникальных природных ресурсов</span><span class="CharOverride-2"> (чаще всего это связано с их вывозом на внешние рынки,</span><span class="CharOverride-2"> расположенные далеко за пределами данной территории); б) применение при </span><span class="CharOverride-2">решении хозяйственных и социально-экономических проблем подходов и практик, успешно себя </span><span class="CharOverride-2">зарекомендовавших в других регионах или районах.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">В практическом смысле отмеченная выше</span><span class="CharOverride-2"> двойственность проявляется как безусловное доминирование глобального начала над локальным, </span><span class="CharOverride-2">то есть «внешние» по отношению к Арктике практики, присущие современной</span><span class="CharOverride-2"> цивилизации, преобладают над теми, что сформировались на ее территории в течение длительного времени</span><span class="CharOverride-2">.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">На взгляд автора, только</span><span class="CharOverride-2"> сейчас в какой-то мере можно говорить о начале сближения (поиска</span><span class="CharOverride-2"> точек соприкосновения) двух отмеченных выше сторон хозяйственной деятельности в Арктике.</span><span class="CharOverride-2"> Именно этому и посвящена нынешняя тематическая подборка журнала «ЭКО». </span><span class="CharOverride-2">Ее авторы анализируют особенности активов арктической экономики</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">как с позиции глобальной экономики (стремления к достижению «экономии на</span><span class="CharOverride-2"> масштабе»), так и локальной/традиционной (обладающей таким качеством, как</span><span class="CharOverride-2"> «трансформность») (статья В. А. Крюкова и Д. Д. Меджидовой).</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Чрезвычайно поучителен </span><span class="CharOverride-2">и показателен пример «фронтирного» города на примере Игарки (статья Н.</span><span class="CharOverride-2"> Ю. Замятиной). Основные причины его угасания</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">в узкоиндустриальном </span><span class="CharOverride-2">подходе к развитию градообразующей хозяйственной деятельности и отсутствии (скорее, даже</span><span class="CharOverride-2"> невозможности) комплексного подхода, учитывающего не только глобальные, но и</span><span class="CharOverride-2"> локальные его особенности в рамках избранного направления «глобально-ориентированного» развития. «“</span><span class="CharOverride-2">Золотой век” массового производства и обострения узкой специализации (заложенный еще в предвоенные годы после репрессий в системе </span><span class="CharOverride-2">Севморпути и многократно усиленный погоней за валовыми показателями в последние </span><span class="CharOverride-2">десятилетия советской власти) обернулся слабостью городской системы перед лицом пришедших </span><span class="CharOverride-2">экономических трудностей 1990-х».</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Представляет интерес взгляд на данные процессы «свидетелей» событий </span><span class="CharOverride-2">бурного освоения Арктики в начале прошлого века. Так, норвежский и</span><span class="CharOverride-2"> российский предприниматель Йонас Лид (который в 1912 г. основал «Сибирское</span><span class="CharOverride-2"> общество пароходства, промышленности и торговли», был одним из инициаторов</span><span class="CharOverride-2"> организации лесопильного производства на Ангаре, а также сооружения ряда портов</span><span class="CharOverride-2"> по трассе Карского морского пути) заметил следующее (в книге, первоначально</span><span class="CharOverride-2"> изданной в Лондоне в 1960 г.)</span><span class="myFootnotes CharOverride-3"><span id="footnote-002-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2021_01/HTML/Column_1_2021.html#footnote-002">1</a></span></span><span class="CharOverride-2">:</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">«…Игарка была построена</span><span class="CharOverride-2"> исключительно для обслуживания экспортной торговли. Она имела двойное назначение</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">обеспечение экспорта леса на Запад и удовлетворение предполагаемых потребностей Сибири</span><span class="CharOverride-2"> в древесине. На мой взгляд, намного лучше было бы построить</span><span class="CharOverride-2"> лесопильный завод рядом с Красноярском, например, в Маклаково. Игарка возникла</span><span class="CharOverride-2"> для того, чтобы за первый пятилетний план увеличить объем экспорта</span><span class="CharOverride-2"> леса по Карскому морскому пути и тем самым приукрасить статистику</span><span class="CharOverride-2"> производительности. Для тех дней подобная ситуация была в порядке вещей.</span><span class="CharOverride-2"> И, конечно же, вся древесина сплавлялась вниз по реке. Свободный</span><span class="CharOverride-2"> водный путь позволял океанским кораблям без помех заходить в устье</span><span class="CharOverride-2"> реки. При этом не было смысла отправлять продукцию из Игарки</span><span class="CharOverride-2"> вверх, против течения, в Центральную Сибирь на расстояние свыше 1000</span><span class="CharOverride-2"> миль. В 1933 году произошли значительные изменения в характере торговли,</span><span class="CharOverride-2"> и перед Игаркой встала дилемма: либо умереть, либо продолжать экспорт</span><span class="CharOverride-2"> леса на Запад».</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Изначально не принимались во внимание не только вопросы</span><span class="CharOverride-2"> будущего развития северного города, именно как города (а не места</span><span class="CharOverride-2"> проживания работников лесоперевалочного хаба), но также и вопросы его </span><span class="CharOverride-2">связи с развитием экономики более южных регионов Сибири. По сути, </span><span class="CharOverride-2">это был изолированный производственный проект «глобального» характера.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Не менее </span><span class="CharOverride-2">убедительны впечатления американской журналистки Рут Грубер</span><span class="myFootnotes CharOverride-3"><span id="footnote-001-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2021_01/HTML/Column_1_2021.html#footnote-001">2</a></span></span><span class="CharOverride-2">, опубликованные в далеком</span><span class="CharOverride-2"> 1939 г.</span><span class="myFootnotes CharOverride-3"><span id="footnote-000-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2021_01/HTML/Column_1_2021.html#footnote-000">3</a></span></span><span class="CharOverride-2">: «Дом Советов, Горсовет</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">встреча с Валентиной Остроумовой</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">секретарем Горкома КПСС,</span><span class="CharOverride-2"> а также парторгом Администрации Севморпути в Игарке:</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Валентина Остроумова: “</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">Наши</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> важнейшие задачи</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">дел</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">ать жизнь комфортной</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> и здоровой для всех</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> работающих. Нам необходимо п</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">остроить более теплы</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">е и удобные дома. Мы</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> должны увеличить наши теплицы</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">, чтобы наши рабочие</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> имели свежие овощи.</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> Нам надо обеспечить вс</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">ех наших колхозников</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> скотом</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">коровами и</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> свиньями, создать н</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">а этой основе местну</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">ю продовольственную </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">базу. Нам необходимо</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> построить водонапорн</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">ую башню для обеспеч</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">ения населения чисто</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">й питьевой водой. Мы</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> должны увеличить мощность</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> нашей энергостанции</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> с 1300 кВт до 3600</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> кВт”</span><span class="CharOverride-2">.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Рут Грубер: “</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">Я видела пар</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">оходы в гавани. Как </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">работает Карский морской</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> путь?</span><span class="CharOverride-2">”</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Валентина Остроумова: “</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">Очень просто”. </span><span class="CharOverride-2">Ответила</span><span class="CharOverride-2"> она, немного подумав</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">. “Каждое лето иностранные и</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> советские пароходы </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">приплывают из портов Е</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">вропы в Карское море</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> в Советскую Арктику</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">. Их встречает советский ледокол</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">, который помогает к</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">аравану судов пройти</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> через Карское море, которое </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">путешественники называют “ледяным сунд</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">уком Арктики”. Также</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> в составе каравана </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">суда приходят по Енисею в</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> Игарку. Они привозя</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">т машины, различные </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">виды продовольствия, а также все то, ч</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">то мы заказываем. В </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">свою очередь, они забирают</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> наш лес</span><span class="CharOverride-2">”.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Рут Грубер: “Пытаясь подвести</span><span class="CharOverride-2"> итог сказанному и подчеркнуть значимость города, я постаралась суммировать услышанное</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">: “Тогда можно опред</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">еленно сказать, что </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">реальная роль Игарки</span><span class="myItalicChars CharOverride-2"> быть Арктическим морским портом, вор</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">отами, через которые </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">Сибирские богатства </span><span class="myItalicChars CharOverride-2">могут поставляться на мировые ры</span><span class="myItalicChars CharOverride-2">нки?”.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Она (В. Остроумова) утвердительно кивнула».</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Успешность поиска и реализации различных моделей сочетания глобальных и локальных черт и особенностей экономических процессов</span><span class="CharOverride-2"> в Арктике зависит от многих участников</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">государства, сообществ коренных</span><span class="CharOverride-2"> народов, хозяйствующих субъектов и, прежде всего, от крупных, глобальных</span><span class="CharOverride-2"> по своей сути и направленности деятельности ресурсных корпораций, обосновавшихся </span><span class="CharOverride-2">здесь. Последние имеют ряд как исходных отличительных черт, так </span><span class="CharOverride-2">и новых особенностей, обусловленных в том числе современными технологическими и </span><span class="CharOverride-2">информационными процессами (статья А. Н. Пилясова и А. О. Богодухова), позволяющих </span><span class="CharOverride-2">выделить их в особый класс арктических ТНК. Однако слабый учет</span><span class="CharOverride-2"> ими локальной специфики ведет к тому, что «реалии платформенного</span><span class="CharOverride-2"> освоения Арктики порождают, с одной стороны, недостижимый ранее уровень эффективности</span><span class="CharOverride-2"> интеллектуальных производственных процессов; с другой</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">–</span><span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter CharOverride-2"> </span><span class="CharOverride-2">многочисленные социальные издержки для</span><span class="CharOverride-2"> территории добычи от новых технологических решений».</span></p><p class="_7Osnovnoi-text"><span class="CharOverride-2">Процесс решения непростой проблемы</span><span class="CharOverride-2"> преодоления двойственности арктической экономики и формируемой ею реальности находится, пожалуй,</span><span class="CharOverride-2"> в самой начальной стадии. Скорее всего, это решение не может</span><span class="CharOverride-2"> быть универсальным, приемлемым для всех случаев и во всех местах.</span><span class="CharOverride-2"> И не менее очевидно, что поиск его не будет успешным</span><span class="CharOverride-2"> без стремления всех сторон к диалогу и умения идти на</span><span class="CharOverride-2"> взаимоприемлемые компромиссы. Надеемся, что материалы сегодняшней подборки подскажут, как и</span><span class="CharOverride-2"> в каком направлении можно и нужно вести обсуждение этих проблем.</span></p><p class="_7Osnovnoi-text">---------</p><div id="footnote-002" class="_idFootnote"><p class="Primechanie-verkhnee-N"><span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><a class="_idFootnoteAnchor _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2021_01/HTML/Column_1_2021.html#footnote-002-backlink">1</a></span> <span class="myItalicChars" lang="ar-SA">Лид Йонас.</span><span lang="ar-SA"> Сибирская Арктика. Исследование и развитие Карского морского пути. История «Сибирской компании». Красноярск: Издательство «Растр»,</span> 2019. 320 с.<span lang="ar-SA"> [С. 238]. </span><span lang="en-US">URL</span>: https://gnkk.ru/books/yonas-lid-sibirskaya-arktika-issledov/</p></div><div id="footnote-001" class="_idFootnote"><p class="Primechanie-verkhnee-N"><span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><a class="_idFootnoteAnchor _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2021_01/HTML/Column_1_2021.html#footnote-001-backlink">2</a></span> <span class="myItalicChars" lang="ar-SA">Парасюк И.</span> <span lang="ar-SA">Три жизни американской журналистки Рут Грубер</span>. <span lang="en-US">URL: https:</span><span lang="en-US">//w</span><span lang="en-US">ww.partner-inform.de/partner/detail/2019/3/235/9476/tri-zhizni-amerikanskoj-zhurnalistki-rut-gruber?lang=ru</span></p></div><div id="footnote-000" class="_idFootnote"><p class="Primechanie-verkhnee-N"><span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><a class="_idFootnoteAnchor _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2021_01/HTML/Column_1_2021.html#footnote-000-backlink">3</a></span><span lang="en-US"> Ruth I Gruber. Went to the Soviet Arctic. New York: Simon and Shuster, 1939. 333 p. [</span><span lang="ar-SA">Рр</span><span lang="en-US">. 85–88].</span></p></div>

У даному дослідженні на основі документальних та усних джерел вивчаються деякі аспекти історії спецділянки НКВС УРСР у Биківнянському лісі м. Києва (Україна) у період її функціонування 1937-1941 років. Використовуючи історичні й інші дослідницькі методи розкривається зовнішній вигляд місця поховання жертв сталінських репресій у Биківнянському лісі та деталізується механізм здійснення політичних репресій в м. Києві.

У даному дослідженні використовуючи змістовне наповнення навчально-освітньої діяльності педагогів радянських закладів освіти демонструється процес формування в дитячій свідомості ідеї боротьби з «ворогами народу» і місце в цьому учителів радянської України у період 1920-1930-х років, як активних провідників ідей комуністичного режиму під час активного становлення радянської тоталітарної системи. На конкретних прикладах боротьби, зокрема з «куркулями» або з релігією, ілюструється яким чином закріплюється в дитячій свідомості політика політичних репресій проти так званих «ворогів народу», які були в уяві радянських партійних і урядових діячів того часу.

Висвітлено історію розвитку громади Свідків Єгови на українських теренах протягом останніх ста років. Охарактеризовано релігійну політику польської та румунської влади на західноукраїнських землях. Проаналізовано репресивну складову антирелігійної політики компартійно-радянського режиму в Україні впродовж 1939–1989 рр., а також визначено перспективи подальшого дослідження цієї проблеми. Звернена увага на виселення Свідків Єгови до Сибіру під час проведення операції “Північ” у післявоєнний період. Описано умови реєстрації цієї релігійної громади в УРСР. Наведено сучасні факти переслідувань її пред-ставників з боку внутрішніх органів безпеки Російської Федерації. Введено у науковий обіг деякі нові матеріали з архівів МДБ-КДБ та спогадів очевидців. Ключові слова: компартійно-радянський режим, репресії, депортація, Свідки Єгови, Дослідники Біблії, операція “Північ”, легалізація

статье рассматривается специфика репрессий 1937– 1938 гг. в Южной Осетии, проводится количественный и качествен- ный анализ имеющихся данных, делается вывод об использовании периода Большого террора грузинскими властями для подавления югоосетинского национального движения.

Незважаючи на вагомий обсяг вже існуючих робіт, присвячених нацизму, історики все ще мають численні лакуни з цієї проблематики. Наприклад, не існує ще загальновизнаного трактування термінів «фашизм» чи «нацизм»; маловивченими «залишаються методи, засоби, прийоми поширення нацистської ідеології» 3, також не розкрито і «проблему співвідношення в нацистській системі панування методів терору, пропаганди та організаційно-політичного впливу регіональних лідерів, їх взаємозв’язки і взаємодію в різні періоди існування режиму та пов’язане з цим питання стосовно «ролі та взаємодії допоміжних і «дочірніх» організацій НСДАП (СС, СД, СА, гестапо, «Гітлерюгенда» тощо) в системі репресій та маніпулювання суспільною свідомістю»; мало інформації стосовно повсякденного життя німецького суспільства доби Третього райху 4. Саме тому неабиякий інтерес у читачів у Німеччині та за її кордонами викликала збірка біографічних матеріалів під гучною назвою «Чому я став нацистом?», що вийшла друком у вересні 2018 р. у Берліні, упорядкована та прокоментована відомим сучасним німецьким істориком, письменником і видавцем Віландом Ґібелем (1950 р. н.).

Ґрунтуючись на масиві змістовних джерел вітчизняних архівів, Російського державного історичного архіву (Санкт-Петербург), а також на матеріалах тогочасної преси, відтворено основні етапи й тенденції в еволюції «польського питання» у хронологічних межах після повстання 1863 р. і до Першої світової війни. З’ясовано, що, витримавши репресії царизму, особливо в перше постповстанське десятиріччя, польській людності на українських землях у складі Російської імперії вдалося зберегти національну ідентичність та за ідеологічної підтримки Римсько-католицької церкви розгорнути національне відродження. Його активна фаза припала на 1905–1907 рр. і в латентних формах тривала за часів реакції до початку Першої Світової війни. Причини поразки асиміляторської політики царського уряду та нарощення польського визвольного потенціалу були пов’язані також з лояльним ставленням до польської боротьби з боку місцевого українського населення, особливо Правобережної України. Ключові слова: «польське питання», Римсько-католицька церква (РКЦ), українські землі у складі Російської імперії, асиміляторська політика, «розполячення костьолу», польське національне відродження.

Рецензия на издание: История Тувы / под общ. ред. Н. М. Моллерова. Новосибирск: Наука, 2016.Отмечается, что труд является логическим продолжением предшествующих двух первых томов нового издания «Истории Тувы» 2001 и 2007 годов и подготовлен учеными Тувинского института гуманитарных и прикладных социально-экономических исследований и их коллегами. Преемственность выразилась в определении теоретико-методологического основания исследования — формационно-цивилизационного подхода. Это определило периодизацию и структуру работы. История Тувы рассматривается в 1944–1961 гг., когда ТНР вошла в союзное государство в качестве автономной области в составе РСФСР, и в 1961–1991 гг. — с момента изменения ее конституционно-правового статуса — преобразования автономной области в автономную республику в составе РСФСР и до распада СССР.По мнению автора рецензии, авторскому коллективу удалось показать развитие Тувы максимально полно, в политико-правовом, социально-экономическом и культурном аспектах, с учетом национального своеобразия региона. Богатый фактический материал представлен системно и логично. Выводы авторов подтверждаются материалами статистики (таблицы и диаграммы). Не избегаются проблемные вопросы: тема репрессий, оптимизации политико-управленческих процессов государственного строительства и пр. Противоречия развития, с которыми неизбежно сталкивается общество, вставшее на путь ускоренной модернизации, показаны объективно и одновременно корректно.

В статье рассматривается специфика репрессий 1937–1938 гг. в Южной Осетии, проводится количественный и качественный анализ имеющихся данных, делается вывод об использовании периода Большого террора грузинскими властями для подавления югоосетинского национально-освободительного движения. The article deals with the specifi city of the repression during 1937–1938 in South Ossetia , the quantitative and qualitative analysis of the available data is being carried out , the article concludes that the Georgian authorities had benefited during the period of the Great Terror to suppress the South Ossetian national movement.

В статье рассматривается специфика репрессий 1937–1938 гг. в Южной Осетии, проводится количественный и ка- чественный анализ имеющихся данных, делается вывод об исполь- зовании периода Большого террора грузинскими властями для по- давления югоосетинского национально-освободительного движения. The article deals with the specifi city of the repression during 1937–1938 in South Ossetia , the quantitative and qualitative analysis of the available data is being carried out , the article concludes that the Georgian authorities had benefi ted during the period of the Great Terror to suppress the South Ossetian national movement.

Исследование посвящено истории развития буддийской храмовой скульптуры в Калмыкии, периода ее возрождения с начала 90-х годов ХХ века. Автор затрагивает основные причины утраты огромного пласта буддийского изобразительного искусства Калмыкии XVII начала XX столетия, в драматический период ее истории, а также хронологию создания новых культовых памятников архитектуры и скульптуры. Основное внимание в статье уделено вкладу в воссоздание национальной традиции буддийской пластики заслуженного художника России, скульптора Владимира Савельевича Васькина. Имена членов его творческой группы скульпторов, а также его духовного учителя вводятся в научный оборот. Выделяются и описываются главные этапы становления художественного метода скульптора, основанного на фундаменте из опыта личностных переживаний, связанных с трагедией всего калмыцкого народа в годы сталинских репрессий. Материал адресован широкому кругу читателей, интересующихся буддийским искусством. The study is devoted to the history of the development of Buddhist temple sculpture inKalmykia, the period of its revival from the beginning of the 1990s. The author notes the main reasons for the loss of a huge layer of Buddhist fine art of Kalmykia XVII early XX century, in the dramatic period of its history, as well as the chronology of the creation ofnew cult monuments of architecture and sculpture. The main focus of the article is on the contribution to the reconstruction of the national tradition of Buddhist plastic by the honored artist of Russia, sculptor Vladimir Savelyevich Vaskin. The study introduces into scientific circulation the names of members of his creative group of sculptors, as well as his spiritual teacher. The author has identified and described the main stages in the formation of the sculptors artistic method, based on personal experiences associated with the tragedy of the entire Kalmyk people during the years of Stalins repressions. The results of the study are addressed to a wide circle of readers interested in Buddhist art.

Предпринята попытка анализа влияний социальных и индивидуальных факторов на творческие судьбы представителей российской науки и искусства. Анализ публикаций С.В.Кравкова периода начала и середины 20-х гг. доказывает, что в сферу научных интересов ученого входили не только проблемы психологии и психофизиологии зрения, исследованиями которых он занимался в Государственной академии художественных наук (ГАХН), но и методологические проблемы психологии, психологии развития, педагогической психологии. Ограничение области научных исследований Кравкова в конце 20-х, его уход полностью в естественнонаучные, идеологически нейтральные исследования рассматривается как вариант его индивидуальной стратегии сосуществования с режимом при сохранении определенной степени личной независимости и возможности самореализации в науке. Судьбы ученых философского отделения ГАХН (Волков, Габричевский, Жинкин, Губер), уцелевших после чисток и репрессий, доказывают невозможность полноценной творческой самореализации в жестко заданных рамках социального пространства. Поэтому единственно возможной стратегией физического выживания становится изменение сферы деятельности и области научных интересов. Научная и творческая биографии философа и психолога С.Л.Рубинштейна и композитора Д.Д.Шостаковича рассматриваются как стратегии ухода во внутреннее пространство личности и способа сохранения собственной идентичности. Такая стратегия позволяла конструировать личностное пространство как убежище от внешнего мира и давления социальных факторов, пространства свободы и самореализации. Изменение внешнего социального пространства на макрои микроуровне (на примере биографии В.Кандинского) рассматривается как пример личностной стратегии, способствующей сохранению индивидуальности и творческой самореализации в соответствии с личностным выбором. Усиление индивидуализации рассматривается как основной личностный ресурс построения / сохранения личностного пространства как пространства свободы и самореализации, важными составляющими которого становятся наука и искусство.