Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Періоди економічного розвитку"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Періоди економічного розвитку".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Періоди економічного розвитку"
1
Loishyn, Anatolii. "Аналіз історичних способів економічного забезпечення війни кінця XVIII – початку XIX ст. у контексті французько-російської війни 1812–1814 років". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 12, № 1 (28 лютого 2022): 145–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2022.12.1.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: метою статті є аналіз окремих історичних способів економічного забезпечення війн кінця XVIII – початку XIX ст. для визначення особливостей економічного забезпечення війн, притаманних аналізованому періоду.
Дизайн/Метод/Підхід дослідження: для реалізації мети дослідження проведено її декомпозицію та досліджено: розвиток економічної теорії кінця XVIII ст. – початку XIX ст.; окремі способи економічного забезпечення, характерні для притаманні Російської імперії на початку XIX ст.; окремі способи економічного забезпечення притаманні, характерні для Французької імперії кінця XVIII ст. – початку XIX ст. Наприкінці, систематизовано ідентифіковані у ході дослідження окремі особливості історичних способів економічного забезпечення війни, притаманних предметному періоду. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали методи аналізу і синтезу.
Результати дослідження: у статті проаналізовано розвиток економічної теорії кінця XVIII ст. – початку XIX ст.; проаналізовано окремі способи економічного забезпечення притаманні Французькій та Російській імперіям на початок XIX ст.; виокремлено історичні особливості способів економічного забезпечення війни, притаманних періоду дослідження.
Теоретична цінність дослідження: за результатами дослідження удосконалена існуюча теорія воєнної економіки у контексті виокремлення низки особливостей у способах економічного забезпечення війни кінця XVIII – початку XIX ст. на прикладі французько-російської війни 1812–1814 років. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців у сферах воєнної економіки та історії та використані у відповідних сферах дослідження.
Практична цінність дослідження: у статті виокремлено та визначено історичні особливості способів економічного забезпечення війни, притаманних періоду дослідження.
Оригінальність/Цінність дослідження: наукова новизна дослідження полягає у визначенні особливостей історичних способів економічного забезпечення війни, притаманні предметному періоду розглянутому у дослідженні.
Обмеження дослідження/Майбутні дослідження: обмеження дослідження полягає у врахуванні способів економічного забезпечення війни кінця XVIII – початку XIX ст. на прикладі французько-російської війни 1812–1814 років. Періодом дослідження обрано кінець XVIII ст. – початок XIX ст., об’єктом дослідження – Французька та Російська імперії, що найвищий рівень військової могутності та економічних можливостей. Перспективними для подальших досліджень вбачаються такі питання: висвітлення способів економічного забезпечення у пізніші історичні періоди (Першу та Другу світові війни) для встановлення їх особливостей та обґрунтування тенденцій розвитку способів економічного забезпечення війн; аналіз сучасного стану функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу України; вивчення механізму формування та виконання мобілізаційних завдань у ході забезпечення потреб оборони для виявлення їх особливостей та тенденцій розвитку.
Тип статті: теоретичний.
2
Сунцова, О. О. "Фінансові технології як складова цифрової економіки: тенденції в реаліях пандемії COVID-19". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 7 (14 вересня 2021): 161–75. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.161-175.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню основних тенденцій, що спостерігаються у фінансових технологіях під час кризового стану економіки, який обумовлений світовою пандемією COVID-19, пошук закономірностей розвитку фінансових технологій у подібні періоди за секторами FinTech як складової цифрової економіки. Проаналізовано основні сектори FinTech за період до пандемії та під час пандемії COVID-19, виявлено особливості розвитку FinTech фірм залежно від рівня економічного розвитку певної країни, географічного її розташування та сегменту самих FinTech та запропонованоінтегральний показник рівня адаптації FinTech до кризових явищ в економіці (LFTA) для оцінки на певний період усіх можливостей розвитку за сегментами FinTech у кризові періоди, такі як пандемія COVID-19.
3
Заінчковська, М. М., та О. О. Корогодова. "ВПЛИВ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ НА РОЗВИТОК ЕМЕРДЖЕНТНИХ ЕКОНОМІК (НА ПРИКЛАДІ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЇ)". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 34–39. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто внесок транснаціональних компаній у розвиток емерджентних країн. Приділено увагу особливостям та відмінностям транснаціональних компаній, що розвивалися в емерджентних економіках. На прикладі Республіки Кореї показано, наскільки ТНК впливають на розвиток та спеціалізацію економіки країни походження. Акцентовано увагу на чинниках, завдяки яким Республіка Корея зараз має значний рівень економічного розвитку. Зазначено важливість та значимість таких факторів, як тип економіки Республіки Кореї та соціально-психологічні особливості місцевого населення. Проаналізовано динаміку економічного розвитку Республіки Кореї. Розглянуто «корейський» тип транснаціональних корпорацій, а саме чеболі. Висвітлено історичні та економічні передумови виникнення чеболів. Досліджено еволюцію розвитку чеболів, періоди росту та занепаду. Визначено та показано роль чеболів в «економічному диві» Республіки Кореї. У процесі дослідження розглянуто процес формування та розвитку, сферу діяльності та вплив на світову економіку найбільшої ТНК Республіки Кореї, а саме “Samsung”. Розглянуто зміну спеціалізації “Samsung” з 1938 року. Висвітлено основні етапи розвитку, оцінено сучасний стан зазначеної транснаціональної корпорації. Надано характеристику напрямів діяльності “Samsung”. Розглянуто, визначено фактори, завдяки яким “Samsung” стала успішною та диверсифікованою корпорацією. В результаті проведеного аналізу визначено головні причини стрімкого економічного зростання Республіки Кореї. Виявлено важливість окремих факторів в економічному зростанні Республіки Кореї. Досліджено специфіку емерджентних країн. Підсумовано головні особливості та відмінності емерджентних економік та компаній, що здійснюють виробничу діяльність на теренах таких країн.
4
Шубалий О.М. та Гриник І.С. "ТЕНДЕНЦІЇ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 107–15. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті вивчено тенденції фінансового забезпечення інвестиційної діяльності у Північно-Західному регіоні України, до якого відносять Волинську та Рівненську адміністративні області, для виявлення проблемних сфер та виділення перспективних напрямів активізації інвестиційної діяльності. Враховуючи низький рівень економічного розвитку цих областей, забезпечення їх зростання вбачається в необхідності залучення додаткових інвестицій, особливо капітального характеру. Для проведення аналізу фінансового забезпечення інвестиційної діяльності основну увагу доцільно зосередити на вивченні показника капітальних інвестицій, адже саме такі вкладення формують базу матеріальних і нематеріальних активів тривалого користування, які становитимуть основу для подальшого економічного розвитку Північно-Західного регіону. За реальними оцінками обсяг капітального інвестування залежить від економічної ситуації в країні та є нестабільним. Протягом аналізованого періоду основним джерелом фінансування капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій. У періоди економічної нестабільності прогнозовано підприємства і організації збільшували частку капітальних інвестицій з власних джерел. Частка фінансування капітальних інвестицій з держаного бюджету була найменшою. Аналіз динаміки капітальних інвестицій в охорону навколишнього природного середовища показав, що основними напрямками інвестування стали очищення зворотних вод та поводження з відходами. Зроблено висновок, що в наступних періодах особливе значення для Північно-Західного регіону має створення сприятливих умов для збільшення капітальних інвестицій як в матеріальні, так і нематеріальні активи, адже вони забезпечать оновлення основного капіталу на інноваційній основі, що дозволить збільшити виробництво конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту продукції на основі залучення потужного природно-ресурсного потенціалу даного марко регіону, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищення рівня його соціально-економічного розвитку.
5
Сошников, А. "Щодо вдосконалення планування публічних закупівель на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях в умовах децентралізації". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 95–103. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.975.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено підходи до здійснення планування публічних закупівель та запропоновано йоговдосконалення, що дозволить більш ефективно випростовувати публічні кошти, в умовах децентралізації. Визначені особливості здійснення процедур закупівель на загальнонаціональному рівні, регіональному та місцевому рівнях. Проаналізовано вплив децентралізації на здійснення публічних закупівель. Обґрунтовується доцільність здійснення планування публічних закупівель на державному, регіональному та місцевому рівнях (через розробку програм публічних закупівель), що потребуватиме законодавчих змін до діючої редакції Закону України «Про публічні закупівлі». Державна програма публічних закупівель буде включати закупівлі для забезпечення діяльності органів державної влади, юрисдикція яких розповсюджується на територію всієї України або для реалізації загальнонаціональних завдань чи проектів, визначених Кабінетом Міністрів України. Регіональні та місцеві програми публічних закупівель міститимуть інформацію про пріоритетний перелік закупівель, планові показники в здійсненні закупівель на найближчі роки (на середньострокову перспективу), строки проведення закупівель тощо, що дозволить вирішувати соціально-економічні проблеми окремих адміністративно-територіальних одиниць та відповідних територіальних громад. Оскільки публічні закупівлі набувають значення превалюючого правового механізму реалізації програм економічного і соціального розвитку та інших програмних документів, які покликані вирішити конкретні проблеми суспільства, груп населення, територіальної громади чи його частини, відповідні програми публічних закупівель повинні враховувати положення прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо - та короткостроковий періоди; прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період; загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку, інших державних цільових програм; прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період; програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період.
6
Сторонянська, І., та Л. Беновська. "ФІНАНСОВІ ТА ІНВЕСТИЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 521–32. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241439.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою дослідження є оцінка фінансових та інвестиційних детермінант розвитку українських регіонів в умовах економічної нестабільності, зумовленої пандемією COVID-19. Проаналізовано вплив рестриктивних і стимулювальних інструментів державної політики на національному і регіональному рівнях на сучасний стан регіональних економічних систем, зокрема в контексті таких складових, як стабільність цін, залучення інвестицій, поліпшення ділового клімату, кредитування, капіталовкладення, прозорість адміністрування бюджетоутворюючих податків і стабільність державних фінансів. Цісекторинайбільшчутливі до заходівдержавноїполітики, особливо в умовах суспільної турбулентності. Аналіз фінансових детермінант регіонального розвитку в умовах короновірусної кризи сприяв окресленню таких негативних тенденцій: значне падіння інвестицій в економіку регіонів і зниження частки нових інвестиційних проєктів є найбільш негативними наслідками, які суттєво вплинуть на темпи економічного зростання в наступні періоди; погіршення ділового клімату, падіння обсягів позик, що надаються суб’єктам господарювання, і зростання частки короткострокових позик вплинули на нові інвестиційні рішення; невиконання запланованих показників податкових доходів місцевих бюджетів (ПДФО, місцеві податки), вплинуло на обсяги доходів місцевих бюджетів, включаючи інвестиційні; зменшення трансфертів до місцевих бюджетів від державного вплинуло на фінансування програм регіонального розвитку; відплив іноземного капіталу, який відбувся не лише через погіршення ділового клімату в країні, а й унаслідок впливу психолого-емоційних факторів поведінки інвесторів в умовах невизначеності. Економічні, фіскальні та соціальні наслідки COVID-19 територіально диференційовані. Різніризики пандемії багато в чому зумовлені економічними та просторовими особливостями регіонального розвитку. Водночас паніка, спричинена поширенням COVID-19, що призвела до ухвалення низки нераціональних рішень фінансово-економічними суб’єктами на різних рівнях управління, є важливою причиною загострення визначених проблем. Значне зменшення інвестицій в економіку регіонів і падіння частки нових інвестиційних проєктів є найбільш негативними наслідками, які суттєво вплинуть на темпи економічного зростання в наступні періоди. Ключові слова: регіональний розвиток, економічна невизначеність, COVID-19, фінанси, інвестиції, детермінанти. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл.: 15.
7
Пислар А. Б. "ПЕРІОДІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ (1958-1991 РР.)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 48 (17 лютого 2021): 257–61. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi48.232.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу джерельної бази зроблена спроба обґрунтувати періодизацію розвитку виховання учнівської молоді в закладах професійно-технічної освіти України в 1958–1991 роках.Акцентовано, що при обґрунтуванні періодизацій певних педагогічних процесів науковці зазвичай спираються на закономірності соціально-економічного й політичного розвитку суспільства, а також на історичні особливості розвитку народної освіти і педагогічної думки в цілому та виховання молодого покоління зокрема. Проаналізовано наукові праці С. Батишева, О. Веселової, Н. Глазунової, В. Кульчицького, Н. Нічкало, О. Сухомлинської, в яких розглядаються періодизації розвитку різних історико-педагогічних процесів, а саме: радянської педагогіки, професійно-технічної освіти в СРСР, системи професійно-технічної освіти, виховання учнівської молоді в закладах професійно-технічної освіти, патріотичного виховання в школах України. На цьому підґрунті відокремлено три періоди розвитку виховання учнівської молоді в закладах професійно-технічної освіти України досліджуваної доби, а саме: 1) 1958–1971 роки – орієнтація на суспільне виховання учнівської молоді та формування комуністичної моралі; 2) 1972–1984 роки – посилення впливу Комуністичної партії та ідеологічного виховання, становлення «патерналізму»; 3) 1985–1991 рр. – початок демократичної перебудови виховного процесу. Виявлено, що ці періоди відображають розвиток виховання учнівської молоді в закладах професійно-технічної освіти України, зумовлені впливами державної політики, розвитком педагогічної думки та змінами соціально-економічних умов у ті часи.Підсумовано, що будь-яка періодизація розвитку виховання учнівської молоді в закладах професійно-технічної освіти України не висвітлює в повній мірі всіх умовностей, тим самим дає можливість для подальшого наукового пошуку.
8
Гончар, Лариса. "РОЗВИТОК ДУАЛЬНОЇ ОСВІТИ НІМЕЧЧИНИ В ІСТОРИЧНОМУ КОНТЕКСТІ". Professional Pedagogics 1, № 22 (2 липня 2021): 32–40. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.32-40.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. зумовлена соціально-економічними вимогами до пошуку шляхів реформування професійної освіти в Україні, що потребують урахування досвіду Німеччини в сфері професійної підготовки конкурентоспроможних кадрів і запровадження на цьому підґрунті дуальної форми здобуття освіти. Мета: полягає у розкритті основних історичних передумов виникнення та етапів розвитку дуальної освіти в Німеччині, аналізі її особливостей для забезпечення її ефективного та органічного впровадження в систему професійної (професійно-технічної) освіти України. Методи: теоретичні (аналіз, синтез, інтерпретація, абстрагування, узагальнення, аналогія, порівняння,); поєднання логічного й історичного, порівняльно-історичних методів; емпіричні (праксиметричні). Результати: досліджено розвиток дуальної системи освіти Німеччини в історичному контексті: від середньовічних ремісничих гільдій до сучасних проблем, пов’язаних із глобалізацією освітнього простору, модернізацією та інформатизацією економіки й виробництва. Також охарактеризовано основні етапи розвитку дуальної освіти Німеччини: створення трудових шкіл, реформа трудової (народної) школи Г. Кершенштейнера, дезінтеграція освіти в період економічної кризи, відродження дуальної системи освіти та її проблеми в епоху глобалізації. Представлено результати аналізу історико-педагогічних досліджень різних авторів, офіційних нормативних правових документів, що регламентують процес дуальної освіти Німеччини, що дали змогу визначити закономірності та особливості її розвитку. Висновки: Історико-педагогічний аналіз особливостей процесу становлення і розвитку дуальної системи освіти у Німеччині в різні періоди її історії дав змогу виокремити такі її особливості: практикоорієнтованість, інтегративність, інноваційність, гнучкість, інтелектуалізацію, динамічність, соціальну спрямованість та індивідуалізацію. Впровадження елементів дуальної системи освіти в освітні системи інших країн повинно відбуватися не лише з урахуванням досвіду, накопиченого ФРН в галузі законодавчого, економічного регулювання цієї системи і участі роботодавців в ній, а й поєднанні з дослідженням її історичного генезису.
9
Balian , A. V., I. Yu Gryshova та T. S. Shabatura. "Публічна політика та державна підтримка розвитку аграрного виробництва в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (27 квітня 2021): 156–67. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.02.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Рівень продовольчої безпеки України залежить від розвитку аграрного сектору, економічне зростання якого неможливе без надання відповідної державної підтримки, особливо в умовах панування сучасної економічної кризи, провокованої зростанням світової пандемії, а також ускладнення політичної ситуації через продовження збройного конфлікту. Саме тому актуальності набуває активізація механізмів публічної політики державного управління в контексті регуляції та підтримки розвитку аграрного виробництва в Україні.
Метою статті є проведення аналізу сучасного стану, методів і способів підтримки аграрного виробництва з боку держави, виявлення основних проблем з її надання та обґрунтування пропозицій щодо її удосконалення.
Наукова новизна полягає в наданні пропозицій щодо удосконалення публічної політики та державної підтримки аграрного виробництва з метою підвищення конкурентоспроможності аграрної галузі, зміцнення продовольчої безпеки та зростання економічного потенціалу України.
Висновки. Незважаючи на диференційний підхід надання державної підтримки аграрному сектору України, вона є недосконалою, суперечливою та такою, що не дозволяє здійснювати перспективне бюджетне планування державної підтримки аграрного виробництва, не забезпечує повноцінний розвиток галузі на базі сучасних інноваційних технологій, а тому не створює умови для підвищення економічного потенціалу країни. Основними проблемними аспектами розробки та надання державної підтримки аграрному виробництву є: відсутність системного характеру та узгодженості програм із пріоритетами напрямками розвитку сільського господарства; несталість та короткотривала спрямованість державних програм; непрогнозованість і несвоєчасність виплат з боку держави, а також щорічне недовиконання програм; недосконалість та недостатня дієвість законодавчих актів, які регулюють питання надання державної підтримки сільськогосподарському товаровиробнику.
Із метою створення ефективної системи державної підтримки аграрного виробництва необхідно: по-перше, удосконалити відповідні нормативно-правові документи, що регулюють питання державної підтримки галузі; по-друге, розробити та офіційно затвердити Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій, а також відповідні документи, що визначають пріоритети державної підтримки аграрного виробництва на середньо- та довгострокові періоди; по-третє, визначити пріоритетність розвитку малих форм господарювання й удосконалити інструменти їх підтримки та заохочення; по-четверте, визначити інструменти, джерела та обсяги формування фінансових ресурсів для надання державної підтримки, а також узгодити щорічні обсяги надання державної підтримки за її стратегічними напрямами; по-п’яте, здійснювати контроль за виконанням державних програм підтримки на основі використання якісних та кількісних показників.
10
Колянко, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 48–52. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-08.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах перманентної політичної та економічної кризи в Україні, непередбачуваних викликів внутрішнього та зовнішнього середовища актуальним є обгрунтування детермінант управління інвестиціями на регіональному та місцевому рівнях та стимулювання соціально-економічного розвитку. Україна потребує суттєвих структурних змін, а це неможливо без формування механізму відтворення цілісної національної еко-номіки. Обґрунтувано рубрикатори ефективності управління інвестиціями та можливі напрями її підвищення в умовах нестабільного середовища. Досліджено прагматику економічної ситуації України, проаналізовано напрацювання відомих наукових економічних шкіл у питаннях управління інвестиціями на регіональному та місцевому рівнях. Обгрунтовані теоретико-методичні засади оцінювання ефективності управління інве-стиціями. Оскільки йдеться про перехід до регульованої ринкової економіки, можна передбачити, що методо-логічно і практично постає досить складне питання взаємодії процесу планування інвестицій із ринковим ме-ханізмом, якому не притаманний плановий диктат. Тому роль планування має бути докорінно змінена таким чином, щоб воно не тиснуло і не заважало розвиткові ринкових відносин в інвестиційному комплексі. Запропо-новано напрями підвищення результативності використання важелів управління інвестиціями в умовах не-стабільного середовища. Зроблено висновок, що важелі стабілізаційної політики працюють не тільки в періоди кризи, а й у випадках необхідності закріплення досягнутого рівня розвитку, підтримки загальної еко-номічної рівноваги за повної зайнятості, стійкого зростання економіки, стабільного рівня цін і збалансованого платіжного балансу, запобігання небажаного виходу параметрів економіки за допустимі межі через вплив на сукупний попит чи сукупну продукцію. Зокрема, підвищення результативності управління економічної політики має проводитися в розрізі цільового, функціонального та ресурсного підходів.
Дисертації з теми "Періоди економічного розвитку"
1
Стригуль, Лариса Станіславівна. "Етапи оцінки інвестиційної привабливості". Thesis, НТУ "ХПІ", 2010. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/27896.
Повний текст джерела
2
Невмержицька, С. М. "Глобальні стратегії соціально-економічного розвитку країни у перехідному періоді". Thesis, Nemoros s.r.o., Prague, 2019. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/14893.
Повний текст джерелаАнотація:
Соціально-економічний розвиток є дуже складним процесом, що має багато аспектів, які взаємопов’язані між собою, є взаємозалежними, але разом з тим різними. У різні часи країни використовували різні глобальні стратегії соціально-економічного розвитку у перехідному періоді, зокрема: стратегія «залежності від минулого розвитку», концепція градуалізму, ліберально-монетаристська стратегія, «шокова терапія». Не існує єдиної загальноприйнятої глобальної стратегії соціально-економічного розвитку у перехідному періоді. Вони вплинули на всі країни світу. І сьогодні деякі положення з цих глобальних стратегій використовуються в економіці різних держав.
Книги з теми "Періоди економічного розвитку"
1
Жаліло, Я. А. Тридцять років Незалежності України: соціально-економічні підсумки та стратегічні візії майбутнього. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2022.01.
Повний текст джерелаАнотація:
В аналітичній доповіді систематизовано та досліджено досвід становлення та розвитку економіки України за весь період її незалежності. З позицій особливостей реалізації національного суверенітету в на сучасному етапі глобалізації проаналізовано суперечності соціально-економічних трансформацій, які сформували сучасну модель економічного і соціального розвитку України. Визначено основні виклики для досягнення повноцінної реалізації потенціалу національного суверенітету, виходячи з наявних та перспективних загальносвітових трендів та суперечностей чинної моделі розвитку України. Запропоновано авторське бачення економічних та соціальних пріоритетів розбудови незалежної України третього тисячоліття, сформульовано конкретні завдання державної політики у різних сферах.
2
Веремій, І. Г., М. О. Паламарчук, Р. Е. Юлдашев, Н. М. Гавриленко, Г. М. Широкий, Д. М. Серебрянський, О. В. Литвиненко та О. О. Сінайко. Трансформація зовнішньоекономічних відносин України з Російською Федерацією: 2010–2020 роки. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Відносини між Російською Федерацією (РФ) та Україною визначаються насамперед міждержавним конфліктом із збройною складовою в Донецькій та Луганській областях. Спроба незаконної анексії Росією території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя в 2014 р. та їх окупації, збройне протистояння на Донбасі зумовлюють довгостроковий характер міждержавної конфронтації. Цей конфлікт є асиметричним. Для України наслідки протистояння з РФ – життєво важливі, а перебіг конфлікту впливає майже на всі значущі соціальні процеси. Натомість керівництво Росії розглядає Україну переважно одним з полів конкуренції із Заходом задля «утвердження позицій Російської Федерації як одного з впливових центрів сучасного світу». Пострадянський простір визначений пріоритетом зовнішньої політики Росії, водночас більше значення надається співробітництву з державами, які беруть участь у російських інтеграційних проєктах. Стратегією економічної безпеки РФ на період до 2030 року, ухваленою в 2017 р., пріоритетом розвитку російської економіки визначено створення умов для реалізації стратегічних національних пріоритетів РФ. Так констатується підпорядкування економіки реалізації насамперед стратегічних цілей, визначених політичним керівництвом. Економічний тиск Росії, який був важливим інструментом її політики щодо України й до 2014 р., після початку агресії набув якісно нового рівня. Так само як і застосування воєнних інструментів, обмеження українського експорту, припинення транзиту українських товарів російською територією, спрямоване, зокрема, на виснаження економічних ресурсів України та обмеження її розвитку, а також примушення політичних лідерів нашої держави до прийняття вимог Кремля. Російська Федерація продовжує докладати зусиль для максимального послаблення залежності від економічної співпраці з Україною. Йдеться про зменшення ролі України як транзитної держави для експорту російських енергоносіїв, розірвання усталених коопераційних зв’язків, насамперед у сфері військово-промислового комплексу. Російська політика практично не зважає на інтереси російського бізнесу, які зберігаються на території України, попри суттєве зменшення відповідної активності порівняно з максимальними рівнями, досягнутими на початку 2010-х років. Головним пріоритетом є прагнення утримати Україну в орбіті свого впливу, що в майбутньому має забезпечити компенсацію нинішніх втрат, зокрема й економічних.