Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Перерахування"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Перерахування".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Перерахування"
1
Стєганцева, П. Г., та А. О. Артеменко. "РЕКУРЕНТНІ СПІВВІДНОШЕННЯ ДЛЯ ЧИСЛА НЕІЗОМОРФНИХ (n,m)-ГРАФІВ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical and Mathematical Sciences, № 1 (6 вересня 2021): 51–56. http://dx.doi.org/10.26661/2413-6549-2021-1-06.
Повний текст джерелаАнотація:
Задача перерахування графів та підрахунку їх числа включає задачі перерахування та підрахунку числа помічених і числа непомічених графів. Друга з них вважається більш складною. Виділяють також задачі перерахування графів спеціального виду. Наприклад, помічених звичайних неорієнтованих графів, помічених звичайних орієнтованих графів, помічених зв’язних неорієнтованих графів, помічених дерев, непомічених гусениць та інших. Класичним результатом щодо перерахування графів вважають теорему Редфілда-Пойї, яка випливає з леми Бернсайда. Граф G з n вершинами та m ребрами називають n,m -графом. Два n,m -графа називаються ізоморфними, якщо існує бієкція між множинами вершин, яка зберігає їх суміжність. Ця стаття присвячена задачі підрахунку числа T n,m неізоморфних звичайних n,m -графів з використанням поняття вектора степенів графа. Вектор степенів графа є його неповним інваріантом відносноі изоморфізмів. Послідовності чисел T n,m для n ≤ 20 можна знайти в Online енциклопедії цілочислових послідовностей під номером A008406. У цій статті досліджено властивості вказаної таблиці, одна з яких демонструє залежність між кількостями всіх попарно неізоморфних графів з m ребрами та кількостями вершин, що відрізняються на один. Показано, що коли в сукупності всіх попарно неізоморфних n,m -графів присутній граф з вектором степенів (1,1,…,1), то n = 2m . Отримано рекурентні співвідношення, що дозволили знайти деякі не наведені в таблиці кількості неізоморфних графів з n вершинами та m ребрами при n > 20 . Для доведення рекурентних співвідношень введено поняття редукції вектора степенів графа (Р-перетворення). За допомогою Р-перетворення досліджено зв’язок між наборами попарно неізоморфних графів з однаковими кількостями ребер та різними кількостями вершин. Для підтвердження отриманих результатів була використана відома формула Харарі для знаходження числа неізоморфних звичайних графів.
2
Шевелєва, Ю. "Реалізація права державних службовців на перерахування пенсій". Фінансовий контроль, № 4 (135), квітень (2017): 20–23.
Знайти повний текст джерела
3
Сіренко, В., та Є. Демченко. "Деякі особливості хронологічних обчислень". Озброєння та військова техніка 23, № 3 (26 вересня 2019): 84–98. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2019.3(23).84-98.
Повний текст джерелаАнотація:
Викладена суть проблеми перерахування календарних дат в часові інтервали між ними і навпаки, що виникає у процесі комп’ютерного оброблення результатів наукових досліджень, в яких задіяний часовий фактор та використовуються машинні методи обчислювальної математики. Формалізовані основні закономірності григоріанського календаря. Сформульовані й доведені чотири теореми щодо вибору потрібного варіанту хронологічних обчислень. Запропоновані алгоритми вирішення дев'яти основних та двох допоміжних хронологічних завдань.
4
Гурський, О. О., О. Є. Гончаренко та С. М. Дубна. "Розробка моделі газотурбінного двигуна на основі даних перерахування характеристик компресора динамічного принципу дії". Refrigeration Engineering and Technology 55, № 2 (30 квітня 2019): 132–40. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v55i2.1362.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи є підвищення ефективності функціонування газотурбінного двигуна шляхом використання координувальної системи автоматичного управління. Для досягнення поставленої мети необхідно розробити модель газотурбінного двигуна на базі моделі статичних режимів роботи компресора динамічного принципу дії, що реалізована засобами середовища MATLAB \ Simulink. Актуальність розробки відповідної моделі обумовлена необхідністю оцінки енергоефективності функціонування газотурбінного двигуна, а також можливістю побудови певної координувальної системи автоматичного управління, що використовує відхилення від співвідношення змінних системи при регулюванні технологічних параметрів. Автоматичні системи координувального управління дозволяють узгодити відповідні перехідні процеси і можуть забезпечити ряд позитивних особливостей при функціонуванні об'єкта управління. У даній роботі представляється розробка елементної моделі газотурбінного двигуна як об'єкта керування. Ця модель розробляється для синтезу різноманітних систем автоматичного управління, що забезпечують узгодження перехідних процесів при регулюванні. Надається структурно-параметрична схема газотурбінного двигуна з описом окремих її елементів. Відображається принцип перетворення вихідної моделі компресора у відповідну модель газотурбінного двигуна. При розробці математичної моделі, відповідно конструктивним особливостям, газотурбінний двигун розділяється на турбокомпресор, камеру згоряння, турбіну і реактивне сопло. Виходячи з такого поділу, безпосередньо розглядається математичний опис окремих елементів газотурбінного двигуна, а потім зв'язується в єдину математичну схему. У заключній частині роботи наведені результати моделювання. Це статичні характеристики компресора і перехідні характеристики турбіни за швидкістю обертання валу. Приводиться аналіз результатів моделювання на основі порівняння статичних характеристик моделі вихідного компресора і компресора газотурбінного двигуна.
5
Костенко, Е. М. "Перечисление типовых планов многофакторного эксперимента". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (28 березня 2013): 146–50. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.01.36.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано метод перерахування типових оптимальних планів БФЕ, заснований на поданні планів БФЕ у вигляді серійних послідовностей. Розглянуто рішення поетапних задач методу. Досліджено властивості серійних послідовностей планів БФЕ, отримані оцінки їхньої кількості, описана процедура формування множини базових серійних послідовностей і типових варіантів структур планів БФЕ. Наведено приклади каталогів оптимальних планів БФЕ. Застосування запропонованого методу дасть змогу спростити процес вибору мінімальних планів БФЕ для великої кількості факторів.
The method of multifactorial experiment of typical plans enumeration, based on representation of MFE plans in the form of serial sequences is offered. The decision of stage-by-stage problems of the method is considered. Properties of plans of MFE serial sequences are investigated, estimations of their quantity are received, and procedure of base serial sequences set formation and typical variants of plans of MFE structures is described. Examples of optimum plans of MFE catalogues are resulted. Application of the offered method will allow to simplify the process of choice of minimal plans of MFE for a plenty of factors.
6
Kozak, T. M. "Суперечності понятійного апарату в дослідженні системи пенсійного забезпечення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 110–17. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті. Встановлення елементів системи пенсійного забезпечення, а також логічного зв’язку між основними поняттями в дослідженні даної системи.
Наукова новизна. У статті проведена систематизація основних понять системи пенсійного забезпечення, вказані їх відмінності, встановлено елементи зазначеної системи.
Висновки. Державна політика є родовим поняттям по відношенню до державної соціальної політики, яка включає в себе політику соціального захисту і політику соціального забезпечення. У свою чергу їх складовими є пенсійна політика і політика пенсійного забезпечення.
Підсистемами системи пенсійного забезпечення є солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та система недержавного пенсійного забезпечення. Ці підсистеми системи пенсійного забезпечення можна розглядати як окремі самостійні системи зі своїми елементами: особами, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та інвестування коштів; підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення; юридичними особами, які здійснюють адміністративне управління пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами; зберігачами; страховими організаціями.
Термін «пенсійний фонд» має два значення: цільовий фонд, який створюється відповідно до законодавства і акумулює страхові внески застрахованих осіб; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення. Поняття «солідарний рівень» доцільно застосовувати до осіб, які отримують забезпечення на цьому рівні, а солідарну систему слід розглядати як сукупність елементів, що, виконуючи визначені функції, реалізують завдання щодо забезпечення пенсіонерів саме на цьому рівні.
7
PONOMARENKO, Olga. "ВАРІАТИВНІСТЬ ЯК ВИПАДКОВА ОСОБЛИВІСТЬ ДИПЛОМАТИЧНОГО ДИСКУРСУ: ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВАРІАНТІВ, ВАРІАНТІВ І ПРОЦЕСУ ВАРІАТИВНОСТІ". Astraea 1, № 2 (2020): 53–87. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.2.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається явище варіантності (варіативності) як невід’ємно- притаманна та характерна риса дипломатичного дискурсу на будь-якій стадії його еволюційного варіювання, а також у всіх його сучасних проявах (варіантах). Авторка зробила огляд існуючих наукових праць, присвячених мовній варіантності, варіативності, варіабельності, варіюванню, варіації; розробила та запропонувала власне визначення явища, порівнявши його з поняттям інваріанта, адаптованого до потреб дослідження дипломатичного дискурсу. Останнє стосується, зокрема, мовного аналізу досліджуваного дискурсу. Таким чином, під варіантом дипломатичного дискурсу розуміють увесь спектр усіх можливих його проявів, якщо сукупність його ключових ознак, характеристик і компонентів залишається впізнаваною, що, власне, і є його константою чи інваріантом. У статті стверджується, що варіанти з’являються та існують завдяки цілому ряду як лінгвальних, так і позалінгвальних факторів, які живлять процес розповсюдження різних типів дипломатичного дискурсу. Авторське тлумачення варіантності (варіативності), протиставлене визначенню інваріанта дипломатичного дискурсу, відповідно до наданого терміну, в поєднанні з найбільш загальним розумінням явища, яке міститься у довідкових джерелах, а також у наукових працях з філології, дозволило виділити та перерахування критеріїв мовної варіативності (варіантності). Відтак, наведено приклади найчастотніших варіантів (типів, проявів) дипломатичного дискурсу. По суті, досліджуване явище та відповідний процес – варіювання – є потенційно необмеженими та безкінечними. Ця особливість наштовхує авторку на припущення про неможливість виконати узагальнене дослідження та залишатися, при цьому, академічно чесними. Стверджується, що тільки певна вужча сфера дослідження може бути проаналізована глибоко, достеменно та правильно. Водночас така значущість варіантності (варіативності) відкриває нескінченну перспективу для подальшого мовного дослідження та/чи модифікації сучасного канону дипломатичного дискурсу.
8
Loiko, Valeryia, та Tatiana Bashkyrtseva. "ІННОВАЦІЇ ЯК РУШІЙНА СИЛА БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 1 (29 жовтня 2018): 67–76. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0108.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання розробки та впровадження банківський інновацій, зокрема у банках України. Банківськими інноваціями можна вважати як окремі впровадження так і цілі системи організаційних, економічних, управлінських, інституціональних нововведень в будь-якій сфері діяльності банку. Впровадження банківських інновацій у роботу банку супроводжується як економічним так і соціальним ефектами. Розробкою банківських інновацій займаються як самі банки так і сім професійних світових банківських лабораторій більшість з яких розташована у США. Банківська інновація перестає бути інновацією при масовому її використанні і переходить до стану банківської операції. Термін життя банківської операції значно довший, ніж банківської інновації. До основних банківських інновацій сучасності відносяться наступні: продуктові: платежі в реальному часі, мобільні, безкарткові, безконтактні платежі; дистанційне кредитування, платіжний мінітермінал, онлайн-продукти); процесні (технологічні): хмарні сховища даних, хмарні обчислення - обробка Віg Data, відкритий банкінг - API, інтелектуальний аналіз даних, BaaS - банкінг як послуга, технологія блокчейн; ринкові: everyday banking, цифрове банківське обслуговування у форматі 24/7, безпека банківської діяльності, маркетингові інновації. Багато експертів стверджують, що попри технологічні інновації, домінантну роль у майбутньому все ж будуть відігравати інновації соціальні. І українським банкам доведеться також вчитися ставити своїх клієнтів на перше місце в пріоритетності своїх цілей і налагоджувати тісніші взаємозв'язки. Основними напрямами українських банківських інновацій в останні роки стали: Інтернет та мобільний банкінг та значне розширення банківських операцій, які доступні через ці системи; безкарткові розрахунки через мобільний телефон; режим роботи «24/7»; доступність терміналів самообслуговування; перерахування електронної решти на поповнення мобільного телефону клієнта; активізація присутності в соціальних мережах; індивідуалізація потреб клієнтів (застосовується переважно для VIP-клієнтів банку). Значна питома вага банківських інновацій впроваджується у сегменті комерційних банків.
9
Коваль, Тетяна Владиславівна, та Ольга Сергіївна Парамонова. "ГРОШОВА ЗАСТАВА НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ: ЕВОЛЮЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА". Історико-правовий часопис 17, № 2 (30 березня 2022): 58–64. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/8.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню інституту грошової застави на місцевих виборах в Україні. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, які регулювали (регулюють) підготовку та проведення виборів до місцевих органів влади з 1994 року по 2020 рік. З’ясовано, що положення щодо грошової застави були включені лише до окремих із них. Так, Закон України «Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад» від 24 лютого 1994 року передбачав внесення кандидатами грошової застави. Закони ж про місцеві вибори 1998, 2004 років та початкові редакції Закону від 2010 року не містили жодної згадки про неї. Кандидати використовували інший інструмент – збір підписів виборців на свою підтримку. До необхідності відновлення грошової застави повернулися у 2014 році. Акти 2014, 2015, 2020 років значно розширили та деталізували процедуру її сплати. Серед основних тенденцій такі: суттєве збільшення розміру грошової застави на місцевих виборах; розширення кола суб’єктів виборчого процесу, для яких внесення грошової застави є обов’язковим; детальна реґламентація порядку її внесення, повернення та перерахування; дотримання принципу пропорційності в її обліку тощо. Зазначено, що найбільш дискусійним видається питання щодо стрімкого зростання розміру грошової застави. З одного боку, експерти визнають прагнення законодавця запобігти надмірній кількості кандидатів. З іншого боку, наголошують на порушенні права бути обраним, усунення від участі в місцевих виборах політичних сил з обмеженими фінансовими можливостями. Очевидно, що вирішення вказаного питання вимагає комплексних зусиль як від представників влади, так і від наукової спільноти. Водночас розглянуто й інші спірні моменти, зокрема невідповідність судової практики документам про порядок внесення грошової застави, та наголошено на необхідності внесення змін до відповідних актів.
10
Діордіца, І. "Методологія дослідження кібербезпекової політики: кібернетичний, системний та матричний підходи". Юридичний вісник, № 4 (30 жовтня 2020): 66–73. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1973.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті пропонуються до розгляду авторські результати формування методології дослідження кібербезпекової політики шляхом застосування кібернетичного, системного та матричного підходів. У рамках кібернетичного підходу виокремлено три компоненти кібернетики: теоретична кібернетика, яка досліджує філософські й математичні проблеми кібернетики; технічна кібернетика - досліджує принципи розроблення технічних систем, фактично будови кіберпростору; прикладна кібернетика - досліджує можливості використання ідей, методів і технічних засобів кібернетики для вирішення практичних завдань у різних сферах життєдіяльності людини. Запропоновано алгоритм застосування кібернетичного підходу через послідовне визначення таких його елементів: визначення мети управління (виражається моделями висхідного, проміжного і кінцевого стану системи; мету встановлює людина, а кількісні динамічні моделі одного з типів записуються до пам'яті комп'ютера або виражаються аналоговою моделлю); перерахування засобів управління з програмами їх впливу на елементи системи; складання алгоритму управління (розрахунок за моделюю зміни системи в часі за різних управляючих впливів і вибір оптимальної стратегії і тактик управління для досягнення мети; прийняття рішення й уточнення програми управління); контроль виконання програми управління (система зворотних зв'язків, оцінка стану системи на проміжних стадіях і корекція управляючих впливів залежно від ефекту управління). З використанням методології системного підходу проаналізовано статичні, динамічні, структурні компоненти, онтогенетичні зв'язки та властивості кібернетичних відносин, їхні внутрішні та зовнішні вияви, а також рівень інформаційної взаємодії з інформаційним середовищем. Розглянуто трактування матричного підходу як стандартного способу структуруван-ня зібраних даних на основі моделі «об'єкт - ознака». Висновується, що наука і її цінність полягає в передбаченні й формуванні прогнозних моделей і сценаріїв розвитку різноманітних подій із відповідними механізмами реагування держави. За такого підходу ми не відстаємо, ми не реагуємо, а діємо проактивно, адже в даному випадку ми формуємо майбутнє і реальність, і штучний інтелект приходить до нас у світ і буде функціонувати за нашими правилами.
Дисертації з теми "Перерахування"
1
Грищенко, В. В. "Порушення строків перерахування податків до бюджетів з вини банку: адміністративно-правові особливості". Thesis, Українська академія банківської справи Національного банку України, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/62107.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлення пені засновано на
принципі, що прострочення виконання грошового зобов’язання, зокрема сплата
податку в пізніші терміни, заподіює державі збиток, який повинен бути
відшкодований. Цей принцип має на меті захистити державні фінансові
інтереси (тобто суспільні відносини) і тому був покладений в основу цієї
правової норми.
2
Артеменко, Наталія Вікторівна, та Д. А. Артеменко. "Фінансування за відомчою структурою і через органи Державної казначейської служби України". Thesis, НТУ "ХПІ", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35158.
Повний текст джерела