Готові списки джерел за темами / Передвиборні кампанії / Статті в журналах
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Передвиборні кампанії.

Статті в журналах з теми "Передвиборні кампанії"

Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-16 статей у журналах для дослідження на тему "Передвиборні кампанії".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Pryakhina, K. А., та K. S. Skrebcova. "Соціальні мережі: удосконалення правового регулювання передвиборної агітації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (29 серпня 2019): 145–53. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.15.

Повний текст джерела
Анотація:
Проблема правового регулювання політичної реклами в мережі Інтернет є актуальною і такою, яка вимагає якнайшвидшого вирішення на правовому рівні. Метою статті є проведення комплексного та системного аналізу соціальних мереж як інструменту передвиборної агітації та вироблення пропозицій щодо удосконалення правового регулювання їх використання.Наукова новизна полягає у наданні дієвих пропозицій щодо удосконалення правового регулювання соціальних мереж в передвиборній агітації шляхом внесення змін до законів України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України».Висновки. У процесі дослідження, по-перше, розкрито роль соціальних мереж у передвиборній кампанії. Соціальні мережі все активніше використовуються у політичній комунікації як громадянами, так і політичними інститутами. Можна стверджувати, що сьогодні саме ці майданчики обумовлюють розширення політичного дискурсу в інтернет-просторі. По-друге, визначено активні соціальні мережі, а також проаналізовано передвиборну агітацію в Україні. Вперше активно політики почали використовувати соціальні мережі у передвиборчих агітаціях у 2014 р. Роль мереж з того часу лише збільшується, а політичні сили не лише використовують їх, а й зловживають ними. По-третє, використання соціальних мереж у передвиборній агітації має і свої недоліки, основним є недостовірна інформація, яку розповсюджують боти. Тому пропозиції щодо удосконалення правового регулювання передвиборної агітації в соціальних мережах, а саме – зміни до законів України «Про вибори Президента України» та «Про вибори народних депутатів України», що регулюють діяльність політиків у соціальних мережах, повинні стосуватися: заборони використання ботів, чіткого визначення строків проведення агітації у соціальних мережах, ідентифікування політичної реклами.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Stalovierova, A. V. "Особливості сучасної безпекової політики політичних партій Великобританії". Grani 19, № 1 (28 грудня 2015): 128–32. http://dx.doi.org/10.15421/1716023.

Повний текст джерела
Анотація:
Підводяться підсумки безпекової політики британського коаліційного уряду Д. Кемерона (2010-2015); доведено, що політичним силам консерваторів та ліберал-демократів для проведення одностайного курсу у сфері нацбезпеки потрібно було йти на компроміси, а також аналізується проблематика безпекової стратегії на парламентських виборах 2015 р., зокрема, проводиться порівняльний аналіз положень сучасної безпекової стратегії провідних партій Великобританії. Передвиборча кампанія 2015 р. стимулювала активні дискусії з питань безпеки, а відповідні розділи були включені у передвиборчі маніфести усіх ведучих британських політичних партій. В умовах виникнення нових викликів та загроз, трансформації системи міжнародної безпеки, питання безпекової політики часто стають об’єктом уваги британської спільноти та експертів. Відсутність міжпартійного консенсусу по більшості положень безпекової стратегії Великобританії у ході передвиборчої кампанії 2015 р. роблять дискусії про перспективи британської безпекової політики ще більш актуальними. У ході передвиборчої кампанії практично не по жодному аспекту безпекової проблематики не було міжпартійної єдності. Насамперед, лейбористи, ліберал-демократи, ШНП і партія «зелених» зробили заяву про готовність розвивати співробітництво з ЄС, а консерватори та ПНОК виявилися на боці євроскептиків. Думки партій розділилися також з питань проведення військових операцій за кордоном, фінансування й чисельності збройних сил.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Переяславець, М. "Передвиборна компанія розгортає кампанію". Народний депутат, № 8 (2007): 28–31.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Сагалаков, Б. Ф. "Методика соціологічного дослідження передвиборної кампанії". Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка, Вип. 1 (1995): 62–71.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Бадрак, В. "Політичне портретування у президентській передвиборчій кампанії 1999 р." Українська журналістика в контексті світової, Вип. 4 (2000): 21–25.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Павшук, К. О. "Передвиборна агітація - 2019: традиційний виклик українській демократії". Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 3, № 87 (27 вересня 2019): 59–70. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.87.59-70.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуто безпосередній вплив передвиборної агітації на реалізацію принципу чесних виборів. Проаналізовані актуальні виклики виборчих кампаній 2019 року: недобросовісна конкуренція, неврегульованість агітації, маніпулятивна боротьба. З'ясовано, що підходи до передвиборної агітації за роки незалежності фактично залишилися незмінними (прямий і непрямий підкуп виборців, застосування адмінресурсу, передчасна агітація). Встановлено, що чинні законодавчі механізми боротьби з порушеннями потребують зміни, особливо в частині фінансування агітаційної діяльності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Kiyanka, Iryna. "ІДЕЇ ПОПУЛІЗМУ У ВИБОРЧІЙ КАМПАНІЇ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 2019 РІК". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (7) (18 березня 2020): 223–29. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-223-229.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті здійснено аналіз ключових гасел, які активно використовувались у виборчій кампанії Президента України 2019 р. До уваги взято програми, у яких відображено реальні політичні вимоги та популістські гасла. Вивчення популізму актуалізується наявністю соціального замовлення від зацікавлених суб’єктів політичної дії, які застосовують популізм для реалізації своїх програм та в боротьбі за владу. У сучасних умовах політичне гасло лідера відіграє надзвичайно важливу роль у процесі передвиборчої боротьби за владу. Гасло займає провідну нішу у виборчих технологіях і забезпечує успіх політичного лідера у веденні виборчої кампанії. Як свідчить досвід останніх виборчих кампаній, політичне гасло досить часто асоціюється з популізмом або стає популістським гаслом Разом із цим актуальна сьогодні в Україні популістська категорія «народу», носія всіх чеснот, найвищої цілі та мірила добра й зла, веде свій родовід ще від українського національно-демократичного руху ХІХ ст., із його виразно народницькими рисами. Новітній український національний рух певною мірою перейняв її як частину інтелектуальної спадщини від своїх історичних попередників, тим більше, що вона, як зазначалося вище, виявилася потрібною в роки вирішальної атаки на комуністичний режим. Акцентовано, що популістські гасла у виборчі кампанії на пост Президента України 2019 р. сприймається, по-перше, як іноді спланована політична дія, за допомогою якої певна політична партія чи група політичних лідерів свідомо провокує та включає значну частину мас для втілення своїх маніпулятивних дій і реалізацію політичних технологій заради здобуття влади. А по-друге, політична еліта вдало використовує національні образи, ідеї, символіку, щоб утвердити це у свідомості більшої частини свого електорату й узяти під контроль політичну ситуацію в країні. Останнім часом спостерігаємо на полі українського електорату, де з боку як опозиційних партій, так і провладних усі готуються до виборів-2020 р., забуваючи свої передвиборчі обіцянки та програми. Вибори в Україні втрачають значення механізму ствердження стандартів відповідальної державної політики. Це також є свідченням слабкості політичних партій, адже саме вони мають бути зацікавлені в зміцненні такого інституту демократії, як вибори, оскільки вибори дають змогу політичним партіям реалізувати себе. Виборча система й надалі залишається фактором соціально-політичної напруженості, провокує політичні сили використовувати регіональні відмінності як інструмент політичної боротьби
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Чубатенко, О. М. "Трансформація виборчих технологій у процесі формування інформаційного суспільства". Актуальні проблеми політики, № 65 (2 вересня 2020): 97–102. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.312.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуто етапи еволюції суспільства від аграрного до інформаційного. Зазначено, що важливою характеристикою інформаційного суспільства є збільшення кількості засобів масової комунікації, які дозволяють користувачеві обирати потрібний канал інформації, зокрема інтернет-сайти, інтер-нет-телебачення, інтернет-радіо, соціальні мережі тощо. Ці засоби використовують політтехнологи, які розробляють і впроваджують різні технології у виборчий процес. У статті говориться про те, що виборчі технології становлять невід'ємну складову частину політичного життя сучасного суспільства, вони відіграють значну роль у формуванні політичних процесів та інститутів у політичній системі, а виборчі кампанії посіли місце важливої складової частини політичного життя українського суспільства. Проаналізовано сучасні виборчі кампанії, які показують, що в сучасних аспектах суспільного життя України передвиборча боротьба стає все інтенсивнішою, оскільки все більше передвиборчих кампаній будуються на застосуванні виборчих технологій із використанням інформаційних ресурсів, що підвищує шанси кандидата на перемогу. Сучасні інформаційні технології дозволяють політикам-кандидатам регулювати свої можливості під час комунікації з виборцем та вимагають здійснити конкретні кроки в досягненні політичної мети. У статті розкривається еволюція виборчих технологій, які пройшли газетний, телевізійний та цифровий шляхи розвитку. Додавання інформаційної складової частини у виборчі технології дозволило їм перетворитися на потужну частину виборчих засобів, які все більше використовують інформаційні технології в боротьбі за владу. Зазначено, що в сучасних реаліях боротьба за владу ведеться не стільки через конкуренцію політичних партій та передвиборчих програм, скільки через боротьбу віртуальних образів, які створюються інформаційними технологіями, що застосовуються у виборчому процесі. Останні виборчі перегони в Україні й інших державах доводять ефективність застосування інформаційної складової частини під час виборів. У висновках наголошено на важливості дослідження виборчих технологій та інформаційних можливостей у сучасній політичній науці, оскільки вони як складник виборчих процесів істотно впливають на розвиток процесів державотворення.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Лагута, Андрій. "Політико-психологічні маніпуляції у передвиборчій кампанії президента України 2019 року". Український інформаційний простір, № 2(4) (4 грудня 2019): 220–38. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.2(4).2019.187853.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Веремчук, Ольга Олександрівна. "МІСЦЕ ТА РОЛЬ МОВНОГО ПИТАННЯ У ВИБОРЧІЙ КАМПАНІЇ 2019 Р. В УКРАЇНІ". Актуальні проблеми політики 63 (7 вересня 2019): 166–80. http://dx.doi.org/10.32837/app.v63i0.15.

Повний текст джерела
Анотація:
Висвітлюється проблематика мовного питання в політичному дискурсі, його актуальність та місце в передвиборчих програмах кандидатівна виборах 2019 року. Проаналізована ситуація, яка склалася навколо мовноїполітики в попередні роки та її місце в передвиборчих програмах 2019 року.Розглянуті такі категорії як «виборчі технології», «мовна політика», «передвиборча програма». З’ясовано, що мовне питання й досі є актуальнимта не зникає з порядку денного української політики, хоча його роль і дещозмінилася
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Войтович, Н. "Політична реклама в соціальних мережах: нові форми передвиборних кампаній". Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства, Вип. 5 (23) (2015): 441–47.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Павшук, К. О. "НОВІ ПІДХОДИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕДВИБОРНОЇ АГІТАЦІЇ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ ВИБОРЧОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ". Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 1, № 89 (6 березня 2020): 13–22. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.89.13-22.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуто основні новели Виборчого кодексу України в частині про-ведення передвиборної агітації. З’ясовано, наскільки принципово змінилися підходи до її проведення. Проаналізовано позитивні та негативні сторони встановлених зако-нодавчих підходів. Визначено, яким чином окреслені нововведення вплинуть на реа-лізацію принципу чесних виборів. На основі досвіду минулих виборчих кампаній і практичних прикладів здійснено спробу спрогнозувати результати такого впливу та попередити ймовірні порушення виборчого права.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Radio, Mykhailo. "«FACEBOOK» ТА ПАРТІЇ У ПЕРЕДВИБОРНИХ КАМПАНІЯХ 2019 р. В УКРАЇНІ І ПОЛЬЩІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 5 (10 травня 2020): 193–204. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.5.2020.203705.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Kulyk, Sergii. "НЕСПОРТИВНИЙ ЖЕСТ КОЗАКЕВИЧА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ У ВНУТРІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ПОЛЬЩІ Й МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (7) (18 березня 2020): 7–21. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-07-21.

Повний текст джерела
Анотація:
У Польщі є два політичні жести, які знає кожен. Перший – це пальці у формі літери «V», жест, відомий із часів «Солідарності». Другий, найпомітніший в історії польського спорту, – це жест Козакевича (пол. – gest Kozakiewicza), продемонстрований на Олімпійських іграх у Москві 1980 р. Влада СРСР і соціалістичної Польщі не надала публічного розголосу ні жесту, ні історії довкола нього. Під час «холодної» війни спортсмени з багатьох країн світу сприймали спортсменів із СРСР не лише як своїх суперників у змаганнях, але і як політичних, ідеологічних, культурних недругів. Тому жест у півруки відомого польського стрибуна із жердиною В. Козакевича, який він показав уболівальникам і суддям на стадіоні в Лужниках, зумовив підняття національного духу в Польщі, став символом визволення від комуністичного режиму. Політична реакція вищого партійного керівництва СРСР на жест польського атлета спростувала гасло, яким активно маніпулювала на міжнародній арені – спорт поза політикою. Здійснено спробу переосмислити значення жесту В. Козакевича в сучасних суспільно-політичних умовах, тому звертаємо увагу, насамперед, на: 1) політичний контекст іменного «жесту Козакевича»; 2) реакцію влади СРСР і ПНР щодо виступу спортсмена; 3) використання жесту як символу у внутрішньополітичній боротьбі у ПНР та проти СРСР; 4) політичні утиски В. Козакевича як відомого спортсмена; 5) використання В. Козакевичем історії свого жесту для створення особистого іміджу, у власній передвиборчій кампанії; 6) уживання вислову «жест Козакевича» у сучасній польській пресі та його значення. Доведено, що «жест Козакевича» з іменного перетворився на політичний, національний і міжнародний жест, він став універсальним у польській журналістиці.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Іщенко, О. В., та О. М. Верховцова. "ВІДОБРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНИОГО КОМПОНЕНТА У ПЕРЕКЛАДІ АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ (НА ОСНОВІ ФРАГМЕНТІВ ПОЛІТИЧНИХ ДЕБАТІВ)". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 142–47. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-22.

Повний текст джерела
Анотація:
Ораторська мова політичних діячів – це спосіб прояву мовної особистості. Слово – це головна зброя політика. Політична діяльність є діяльність мовною. Політик звертається до виборців під час виборчої кампанії або до громадян із приводу якоїсь суспільної проблеми чи нагального питання. Перемагає той, хто може переконати, висловлюючи думки вдало, впевнено, захоплююче, застосовуючи стилістичні, лексичні та граматичні мовні засоби, що роблять публічні виступи особливо ефектними й ефективними. Емоційно-експресивні засоби служать для створення ефекту на реципієнта. Вони можуть виконувати естетичну функцію, тобто стосуватися прекрасного, або аргументовану функцію – маніпулювати простими громадянами, тобто тими, хто створює громадську думку і є потенційним виборцем. Часто передвиборча промова характеризується розривом, віддаленістю від реальності, від очікувань громадян. Орієнтуючись на ідеологію, роблячи політичні ставки, оратор прагне отримати владу. Дійсно важко передбачити політичну боротьбу без політичного дискурсу, але у більш широкому розумінні до політичного дискурсу можна підходити досить просто, як до публічного виступу про державні справи. У цьому сенсі будь-яка форма вираження поглядів, яка бере за об’єкт режим управління державними установами, політичними діячами, різними повноваженнями держави, питаннями, що становлять суспільний інтерес у суспільстві, є політичним дискурсом. Така промова свідчить про стурбованість людини щодо управління країною, народом. Ми розглядатимемо політичну промову як засіб впливу, метою якого є змусити публіку діяти, думати та повірити. Ораторська трибуна постає як місце боротьби за голоси громадян, за прихильність політичних партій. Театральність, володіння ораторським талантом, мистецтво переконання є запорукою успіху політичного промовця. Дослідження прийомів досягнення експресивності стає необхідним етапом аналізу політичного дискурсу, оскільки емоційно-експресивне оцінне навантаження суспільно-політичної лексики публічних виступів допомагає окреслити думку автора та здійснити вплив на аудиторію.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Kulyk, Serhii. "ІДЕЯ ПРОВЕДЕННЯ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР-2022 В УКРАЇНІ ЯК ПАРТІЙНО-ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЕКТ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (8) (26 листопада 2020): 192–209. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-02-192-209.

Повний текст джерела
Анотація:
Підтримка популярних видів спорту, підготовка і проведення міжнародних спортивних заходів в Україні – це успішно апробовані політичні і виборчі технології. Особливо активно їх застосовували під час перебування на найвищих державних посадах лідера Партії регіонів (ПР) В. Януковича. Мета цього дослідження: довести гіпотезу, що ідея проведення зимових Олімпійських ігор 2022 р. в Україні – це партійно-політичний проект партії влади, а саме, Партії регіонів та її лідера – Президента України В. Януковича. Проект був розрахований на пошук підтримки електорату під час першого президентського терміну В. Януковича та ймовірного його балотування на другий термін. Встановлено, що особисте захоплення В. Януковича спортом, суміщення ним державних і спортивних посад, увага до проблем спорту у передвиборних програмах Партії регіонів, мали на меті сформувати його позитивний імідж як посадовця. Простежено, що успішне проведення «Євро-2012» в Україні під час президентської каденції В. Януковича було сприйнято членами Партії регіонів як початок підготовки до Олімпійських ігор, а взаємний «обмін» нагородами між В. Януковичем і представниками НОК, МОК став важливим елементом участі України в олімпійській заявниковій кампанії. В. Янукович особисто ініціював ідею провести в Україні зимові Олімпійські Ігри 2022 р. Виявлено, що цьому повинно було сприяти неодноразове реформування ним центральних органів виконавчої влади, відповідальних за розвиток фізичної культури і спорту. Автор статті стверджує, що проект президента В. Януковича з проведення Зимової Олімпіади в Україні геополітично мав два напрями – російський та європейський. Саме так можна пояснити, чому В. Янукович – єдиний з усіх президентів України, хто коли-небудь відвідав урочисту церемонію відкриття Олімпійських ігор, – Сочі 2014 р. Досліджено, що підготовка до майбутніх Ігор мала потенційно високі корупційні ризики, бо зосередження владних повноважень і фінансових потоків виключно у представників Партії регіонів породжувало проблеми із прозорістю використання державних коштів. Звернуто увагу на те, що ідея проведення в Україні Олімпійських ігор лишається актуальною. Так, Президент В. Зеленський вже тричі – у липні, жовтні 2019 р. і у липні 2020 р. озвучив ідею про проведення Олімпіади.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії