Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Пенсійні ресурси.
Статті в журналах з теми "Пенсійні ресурси"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-18 статей у журналах для дослідження на тему "Пенсійні ресурси".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Побоча, К. П., та М. Ю. Ходаківська. "УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (23 червня 2019): 189–99. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.189-199.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розв’язанню науково-практичного завдання щодо розроблення та обґрунтування теоретичних положень і практичних рекомендацій для забезпечення підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами недержавних пенсійних фондів (НПФ) України в умовах соціально-економічної нестабільності. З’ясовано особливості фінансових ресурсів недержавних пенсійних фондів, а саме: формування та використання фінансових ресурсів здійснюється згідно із законодавством; цільове призначення чітко визначене; їх надходження та вилучення має циклічний характер; накопичення та зберігання фінансових ресурсів довготермінове; їх розпорядження здійснює компанія з управління активами. Досліджено, що НПФ свої фінансові ресурси спрямовують на пенсійні виплати, інші зобов’язання, видатки та придбання активів.
2
Латковська, Т. А. "РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ КРАЇНИ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (26 січня 2022): 136–43. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.726.
Повний текст джерелаАнотація:
Латковська Т. А. Реформування пенсійної системи з метою забезпечення фінансо- вої стабільності країни. – Стаття. Виходячи із сучасного стану світової економіки, усі національні проблеми набувають світового значення, оскільки акумулюються та інтегруються в спільний економічний про- цес. Інтеграційні питання стають визначальними, тому що виступають ключовими фактора- ми подолання кризових явищ. Перед Україною, як і перед кожною країною, постає питання про необхідність інтегруватися в ту чи іншу спільноту для економічного процвітання, заяв- леного не лише в Конституції, а насамперед в українському суспільстві. Тісно пов’язане з інтеграційними процесами й реформування фінансової системи, яке спостерігається нині, тож виникає необхідність створення ефективних систем управління на всіх рівнях. Важливе й болюче реформування пенсійної системи України, адже Пенсій- ний фонд є найбільшим фондом соціального призначення, який належить до групи держав- них централізованих цільових позабюджетних фондів і, відповідно, самостійною ланкою фінансової системи держави. На жаль, фінансова стійкість Пенсійного фонду України стоїть під питанням. Сфера соціального забезпечення перебуває в глибокій кризі, адже наша країна, успадкувавши багато чого від колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, суттєво відста- ла у справі надання соціальних пільг і гарантій громадянам. Постійне недофінансування соціальної галузі стає значною перешкодою на шляху розвитку держави. В Україні триває пенсійна реформа, необхідність якої зумовлена постійним дефіцитом коштів фондів загаль- нообов’язкового державного пенсійного страхування, а наявність його дефіциту спричи- нена багатьма чинниками. Серед таких чинників, які гальмують фактичне провадження пенсійної реформи, є і забезпечення належного доступу громадськості до публічної інфор- мації, пов’язаної з роботою Пенсійного фонду України, і забезпечення реалізації принципу публічності й прозорості діяльності фонду, і недовіра суспільства до недержавних фондів фінансових ресурсів, і недоліки й суперечності законодавчих актів, і відсутність сформо- ваного галузевого законодавства, що спричиняє порушення прав громадян на пенсійне забезпечення. І хоча пенсійна реформа на відміну від багатьох інших не є частиною вимог Міжнародного валютного фонду, однак уряду необхідно проводити її через те, що Пенсій- ному фонду бракує коштів, у зв’язку із чим фонд потребує дедалі більшого фінансування з державного бюджету.
3
Bіlovus, Tаtiana. "НЕДЕРЖАВНИЙ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД ЯК СУБ’ЄКТ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 261–70. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-261-270.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено особливості функціонування недержавних пенсійних фондів (НПФ) як суб’єктів ринку цінних паперів. Проаналізовано кількісну динаміку НПФ за останні десять років. Також у статті досліджено НПФ з найбільшою вартістю активів, КУА з найбільшою вартістю активів НПФ в управлінні, співвідношення частки активів НПФ в ЦП до загальної вартості активів НПФ, портфель цінних паперів НПФ за типами інструментів. Наголошено на необхідності впровадження другого рівня пенсійної системи, оскільки РЦП в Україні не зможе розвиватися без появи довгострокових фінансових ресурсів, насамперед, коштів пенсійного фонду. Але разом з тим зазначено, що розвиток накопичувальної пенсійної системи в повному її розумінні може відбуватися лише в поєднанні з розвитком якісно функціонуючого РЦП з великим асортиментом ліквідних ЦП, ефективним корпоративним управлінням компаній і надійним захистом прав приватної власності.
4
Kuzheliev, M. O., V. V. Fedyna та S. M. Stabias. "«СРІБНА ЕКОНОМІКА»: СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 227–35. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.227-235.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню сутності концепції «срібної економіки» як нового підходу до вирішення проблеми старіння населення, з якою стикнувся і світ, і Україна. Методологією проведення дослідження стали методи факторного аналізу та синтезу, діалектичний, логіко-семантичний, графічний, методи порівняння та узагальнення.
Традиційно старіюче населення сприймається як фінансовий тягар для економіки та загроза благополуччю майбутніх поколінь. В складних демографічних умовах розвинені країни світу почали реалізовувати спеціальну політику, спрямовану на підтримку старіючого населення. Розглянуто принципи ООН щодо людей похилого віку, основна теза яких полягає у створенні умов для максимальної самореалізації в суспільстві, унеможливленні вікової дискримінації, які в комплексі забезпечать гідне життя для українців похилого віку. Доведено, що старіння населення, крім негативних наслідків, може стати новим ресурсом економічного зростання країни за рахунок розширення ринку праці, збільшення споживання та зростання виробництва.
Розглянуто важливі економічні, соціокультурні та політико-правові чинники становлення та розвитку «срібної економіки». Зазначено, що такий процес має відбуватись в рамках державного регулювання. Відповідно окреслено основні напрями державної політики, які сприятимуть розвитку «срібної економіки» в країні.
Встановлено вплив «срібної економіки» на ефективність розвитку системи пенсійного забезпечення в країні. Визначено, що пенсійна реформа є методом захисту стійкості пенсійної системи через підвищення рівня зайнятості людей літнього віку. Доведено, що в умовах пенсійного реформування люди «срібного віку» становлять прихований потенціал для розв’язання фінансових проблем системи пенсійного забезпечення і можуть стати джерелом збалансування такої системи.
Зроблено висновок про те, що позитивний вплив «срібної економіки» можливий лише при умові усвідомлення сучасним суспільством необхідності зміни ставлення до людей літнього віку і повноцінної інтеграції їх у соціальне та економічне життя суспільства.
5
Ріппа, М. Б., та Н. В. Шамун. "ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2 (27 листопада 2018): 319–36. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2018.319-336.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено інвестиційну діяльність недержавних пенсійних фондів (НПФ) в Україні упродовж 2011-2017 рр., зокрема наявні обмеження, обсяги інвестиційних ресурсів та динаміку складу і структури консолідованого портфеля, зарубіжний досвід інвестиційної діяльності НПФ, у тому числі країн-членів ОЕСР. Приділено увагу особливостям та основним відмінностям у впровадженні інвестиційної діяльності НПФ у різних країнах. У результаті аналізу сучасного портфеля інвестиційних активів недержавних пенсійних фондів виявлено деякі зміни у їх структурі. Обґрунтовано певні особливості діяльності НПФ як інституціональних інвесторів на інвестиційному ринку та запропоновано заходи щодо покращення їх інвестиційної політики.
6
Vyhovska, Valentyna. "СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(24) (2020): 170–78. http://dx.doi.org/10.25140/411-5215-2020-4(24)-170-178.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано необхідність проведення комплексного вивчення сучасних проблем розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні та формування на основі такого аналізу інформаційної платформи для роз-робки пропозицій щодо підвищення ефективності вказаного інституту соціального захисту для майбутнього добробуту громадян. За результатами дослідження з’ясовано переваги недержавного пенсійного забезпечення. Водночас встановлено низку проблем, що уповільнюють його поширення в країні, зокрема: висока вартість недержавного пенсійного забезпечення на тлі низьких доходів працюючих громадян та дефіцит надійних фінансових інструментів. Окреслено коло учасників недержавного пенсійного забезпечення. При цьому акцентовано увагу на формах пенсійних виплат, які здійснюють суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення, що мають право провадити свою діяльність у цій сфері. Наведено кількісну характеристику функціонування недержавних пенсійних фондів. Вказано на можливостях позитивного впливу недержавної системи пенсійного забезпечення на розвиток національної економіки та підвищення добробуту громадян на основі використання акумульованих нею коштів як джерела інвестиційних ресурсів.
7
Підлипна, Р. П. "ЗАГОСТРЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ В УКРАЇНІ У СВІТЛІ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 59 (18 червня 2020): 12–19. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Ключовими проблемами, що суттєво обмежують зростання конкурентоспроможності систе-ми соціального захисту в Україні, є прогалини в державному регулюванні та недосконалості інфраструктури соціальної сфери, що визначає об’єктивну потребу в посиленні соціальних функцій держави. Статтю присвя-чено дослідженню впливу карантинних обмежень, викликаних пандемією Covid-19, на розвиток кризи соціаль-ного розвитку в Україні та виявленню можливих шляхів її подолання. Зазначено, що в період кризи спричинені карантинними обмеженнями негативного впливу зазнали такі елементи соціального розвитку, як система медичного обслуговування населення, надання освітніх послуг, громадський транспорт, рекреаційні установи. Вирішення завдань державної політики соціального захисту запропоновано визначати не лише економічними ресурсами, які може направляти держава на їх здійснення, але і розглядати як найважливіший чинник еконо-мічного зростання у посткризовий період відновлення соціально-економічного зростання, оскільки саме завдяки цілеспрямованій соціальній політиці з’являються умови для зростання і реалізації інноваційного потенціалу трудових ресурсів суспільства. Було встановлено, що перерозподіл видатків Державного бюджету України дозволив направити додаткові кошти на соціальний захист в умовах пандемії, а саме придбання медичних пос-луг, додаткові виплати працівникам, безпосередньо зайнятим у ліквідації Covid-19, або забезпечити засоби до існування, надання фінансової допомоги людям похилого віку та безробітним, субсидування Пенсійного фонду України. Були визначені категорії громадян, які залишились поза увагою програм соціального захисту: наймані працівники через приховане безробіття, приватні підприємці, мігранти, самозайняті особи, молодь, яка впер-ше вийшла на ринок праці. Пропонується на державному рівні врегулювати гнучкі формати зайнятості, за-безпечити їм повноцінні трудові та соціальні гарантії. Визначено основні соціальні проблеми дистанційного навчання та відповідні ризики соціальної нерівності для розвитку людського капіталу. Подальші дослідження доцільно присвятити дослідженню соціальних аспектів впливу карантинних обмежень на пенсійне забезпечен-ня та доступ до медичних послуг, що дозволить виявити можливі інституційні інструменти удосконалення соціальної політики.
8
Рачинський, Р. М. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 23 (11 листопада 2019): 108–20. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v23i0.605.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено сутність поняття інформаційно-аналітичного забезпечення. Розглянуто форми подання інформації контролюючим органам (періодично або за письмовим запитом). Досліджено порядок періодичності подання інформації такими суб'єктами: органами місцевого самоврядування; центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; органами внутрішніх справ; органами державної статистики; Державною митною службою; Національним банком України, банками та іншими фінансовими установами; Пенсійним фондом України. Досліджено спосіб отримання інформації контролюючими органами за їх запитом, вивчено підстави надсилання платникові податку запиту щодо надання інформації. Виявлено проблеми щодо захисту інформації, що міститься в інформаційних ресурсах.
9
Пшик, Б., А. Сидорчук, М. Адамик, Н. Медуна та Р. Михалевич. "МЕХАНІЗМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ: МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 349–61. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241327.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Заощадження населення є вагомим внутрішнім джерелом інвестиційного потенціалу держави, завдяки якому формується національний добробут розвинутих країн. Інвестиційний потенціал домогосподарства запропоновано розглядати з позицій їхніх можливостей здійснювати заощадження, схильності до ощадливості та намірів трансформувати неспоживчі ресурси в інвестиційні. Проведений аналіз динаміки доходів і витрат, депозитів і внесків до недержавних пенсійних фондів населення України у 2010—2020 рр. дав змогу виявити обмеження у формуванні та ефективному використанні інвестиційного потенціалу домогосподарств: низький рівень оплати найманої праці та брак фінансових ресурсів у домогосподарств для формування їхнього інвестиційного потенціалу; збереження значних заощаджень домогосподарств поза межами фінансової системи; слабкий розвиток ринків цінних паперів і небанківських фінансових послуг, недостатній рівень охоплення ними населення; низький рівень довіри до фінансових інститутів; несформованість у населення ментальності інвестора вітчизняної економіки. Розроблено підхід до стимулювання участі населення в інвестиційному процесі, який передбачає акумулювання домогосподарствами власних заощаджень на спеціальних рахунках, відкритих у банках із подальшим спрямуванням цих коштів в інвестиційні та інноваційні проєкти, які реалізуються в тих галузях економіки, що мають стратегічне і пріоритетне значення для соціально-економічного розвитку національної економіки. Обґрунтовано механізм створення та функціонування Фонду компенсування інвестицій фізичних осіб, призначеного для відшкодування збитків, заподіяних професійними інвесторами. Для підвищення активності домогосподарств підтримувати соціальні проєкти запропоновано заходи з популяризації ідеї створення ендавмент-фондів серед вітчизняних некомерційних організації та підвищення їхньої привабливості перед потенційними інвесторами і партнерами. Сформульовано пріоритети державної політики активізації інвестиційного потенціалу домогосподарств в Україні: забезпечення умов для розширення інвестиційного потенціалу домогосподарств за рахунок зростання реальних доходів населення; розроблення комплексу заходів для забезпечення гарантій для участі домогосподарств в інвестиційних процесах; створення ефективної системи залучення заощаджень домогосподарств в інвестиційну діяльність за допомогою широкого спектра надійних і зрозумілих для пересічного громадянина фінансових механізмів; підвищення рівня фінансової грамотності українців у контексті активного їх залучення до інвестиційних процесів на фінансовому ринку; відновлення довіри населення до національної валюти і діяльності фінансових посередників. Ключові слова: домогосподарства, інвестиції, інвестиційний потенціал, заощадження, механізм трансформації заощаджень. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 12.
10
Lipych, Lubov, and Sofiia Tesliuk. "STRUCTURE OF FINANCIAL RESOURCES OF NON-STATE PENSION FUNDS IN UKRAINE AND THEIR ANALYSIS." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 15, no. 3 (2018): 21–30. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2018-03-21-30.
Повний текст джерела
11
Стойчик, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО РИНКУ ПРАЦI: АНАЛIЗ ПОПИТУ I ПРОПОЗИЦIЇ РОБОЧОЇ СИЛИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 17 (27 грудня 2018): 101–5. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.17.101-105.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано поняття ринок праці як найбільш складний елемент ринкової економіки, де поєднуються інтереси робітника і роботодавця при визначенні ціни праці та умов її функціонування. Доведено, що ринок праці постійно знаходиться в полi зору держави, оскільки відтворення такого товару як робоча сила - це постійне оновлення трудових ресурсів i в цілому продуктивних сил суспільства. Проаналізовано ситуацію на світовому ринку праці та виявлено, що економiчнi кризи, що мали місце у всьому свiтi, спричинили зростання безробіття. Проведено аналіз ринку робочої сили в Україні у перехідний період та виявлено погіршення вікової структури населення, збільшення демографічного та економічного навантаження на працюючих; погіршення умов працевлаштування, ослаблення стимулів до високопродуктивної праці. Виявлено певні чинники, що зумовлюють диспропорції мiж попитом та пропозицією робочої сили, а саме: вiдсутнiсть ефективної системи прогнозування майбутньої потреби у квалiфiкованих фахівцях; вiдсутнiсть балансу трудових ресурсів у складі державних програм економічного та соціального розвитку, стратегій регіонального розвитку; програм i стратегій розвитку окремих галузей суспільного життя.
Проаналізовано погляди вітчизняних науковців та визначено додаткові чинники, що впливають на виникнення диспропорції на ринку праці, зокрема: демографiчнi (рівень народжуваності, смертності, тривалості життя тощо); низький рівень заробітної плати, що спонукає до масової мiграцiї найбільш активної квалiфiкованої робочої сили за кордон; недосконалість податкової політики щодо стимулювання попиту на робочу силу; неефективність заходів держави щодо сприяння малому та середньому бізнесу при створенні ним нових робочих місць; вiдсутнiсть дієвої системи залучення iнвестицiй для модернiзацiї галузей економіки з умовою збереження робочих місць; недосконалість пенсійної системи.
12
Тулянцева, В. "Відповідальність за правопорушення у сфері використання позабюджетних цільових фондів". Юридичний вісник, № 6 (17 лютого 2021): 207–11. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2047.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій статті зазначено, що побудова соціальної держави передбачає створення певних умов, в межах яких забезпечуються соціально-економічні права людини й громадянина. Метою здійсненого дослідження визначено здійснення характеристики відповідальності за правопорушення у сфері використання позабюджетних цільових фондів. Наголошено, що подальша розбудова української державності та утвердження України як соціальної держави безпосередньо пов'язується з реформуванням системи публічних фінансів країни загалом і системи позабюджетних цільових фондів зокрема. Підкреслено, що наявність фінансових ресурсів детермінує рівень ефективності реалізації моделі соціальної та економічно розвиненої держави. Встановлено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: 1) бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); 2) напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвен-цій); 3) бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів). Визначено, що саме за рахунок акумуляції коштів у власності держави й територіальних громад та формування публічних фондів можливе існування самої держави. Деталізації і відповідного нормативного закріплення потребує також перелік підстав для визнання певного діяння правопорушенням у сфері використання ресурсів зазначених фондів: приміром, визнання випадком нецільового використання коштів Пенсійного фонду України використання коштів на сплату інших видів соціальних виплат (наприклад, виплат на поховання) чи виплати пенсій у необгрунтовано підвищеному розмірі тощо. Удосконалення нормативно-правової бази в аспекті юридичної відповідальності позабюджетних цільових фондів сприятиме не тільки оптимізації цієї сфери, а й позитивно вплине на становлення України як соціальної держави, яка забезпечує гідні умови життя своїм громадянам.
13
Ковтун, Н., Л. Шкіль та Н. Венцель. "БЕЗУМОВНИЙ БАЗОВИЙ ДОХІД ЯК ФАКТОР НІВЕЛЯЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ INDUSTRY 4.0". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 1(89) (3 вересня 2021): 76–87. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.76-87.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито вплив технологій четвертої індустріальної революції (роботизації, автоматизації, діджиталізації виробництва) на процеси соціального й матеріального розшарування в умовах постіндустріального суспільства, поляризацію у доходах між різними верствами населення у залежності від доступності для них інноваційних технологій, загрозу зростання масового безробіття як в країнах центру світ-системи, так і в країнах її периферії. Доведено ефективність використання механізмів безумовного базового доходу як чинника упередження і подолання технологічного безробіття, вирішення проблеми працюючих бідних, сповільнення прискореної поляризації у доходах між різними соціальними верствами, активізації купівельної спроможності громадян, подолання кризи пенсійних систем більшості країн світу, скорочення бюрократичного апарату в системі соціального захисту та ін.
Особлива увага у дослідженні сконцентрована на аналізі практик впровадження безумовного базового доходу в таких країнах, як США, Норвегія, ОАЕ, де безумовний базовий дохід формувався з ренти за використання природних ресурсів. З’ясовано, що впровадження в цих країнах безумовного базового доходу стало ефективним механізмом справедливого перерозподілу матеріальних багатств і способом досягнення принципів соціальної справедливості. Поряд з цим у країнах, які розвиваються (Індія, Уганда, Намібія), введення механізмів безумовного базового доходу призвело до зростання рівня фінансової стабільності і фінансової безпеки серед його отримувачів та зумовило покращення якості боргових зобов’язань серед бідних верств населення.
Встановлено, що введення механізмів безумовного базового доходу містить і ряд серйозних соціальних ризиків: зростання соціальної апатії, загальне зниження трудової активності, знецінення праці людини як такої. Водночас аргументовано, що введення безумовного базового доходу розвинутими країнами і обмеженість ресурсів на такі практики в країнах, які розвиваються, може ще більше поглибити вже існуючі диспропорції у їх соціально-економічному розвитку та зумовити стихійне зростання міграційних потоків з менш розвинутих країн у країни центру світ-системи.
На основі аналізу диспропорцій у соціальному розвитку сучасної української держави з’ясовано, що в Україні вже склалися умови для впровадження механізмів безумовного базового доходу: значна кількість пенсіонерів і людей з обмеженими можливостями, порівняно з працюючими; реальна відсутність середнього класу і належність левової частки населення держави до категорії бідних; концентрація суспільного багатства в руках незначної кількості олігархічних сімей і, як наслідок, величезний запит в українському суспільстві на дотримання принципів соціальної справедливості.
14
ПОПОВА, АНАСТАСІЯ. "Ринки небанківських фінансових послуг та їх інструменти". Право України, № 2018/05 (2018): 136. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-136.
Повний текст джерелаАнотація:
Необхідність посилення ролі ринків небанківських фінансових послуг як невід’ємної частини фінансової системи країни зумовлює актуальність цієї статті. Ринки небанківських фінансових послуг функціонують і постійно розвиваються, що зумовлює доцільність дослідження цієї економіко-правової категорії та її інструментів. Метою статті є аналіз існуючих в економічній і правовій доктрині визначень понять “фінансовий ринок”, “ринок фінансових послуг” і “ринок небанківських фінансових послуг”, а також дослідження співвідношення таких категорій, як “фінансові інструменти”, “фінансові ресурси” і “фінансові активи”. Запропоновано власне визначення і класифікацію ринків небанківських фінансових послуг. З огляду на відсутність єдиного підходу до співвідношення фінансового ринку і ринків фінансових послуг, з’ясовано, що: ринок фінансових послуг є частиною, сегментом або самостійною підсистемою фінансового ринку; фінансовий ринок і ринок фінансових послуг мають складний взаємозв’язок, але не включають один одного; поняття “ринок фінансових послуг” є ширшим за поняття “фінансовий ринок”; ці поняття є синонімами. У результаті проведеного аналізу доктринальних і законодавчих понять запропоновано визначати ринки небанківських фінансових послуг як сегмент фінансового ринку, що складається із системи економіко-правових відносин, які виникають між небанківськими організаціями та іншими учасниками ринку небанківських фінансових послуг щодо надання фінансових послуг (крім банківських), спрямовані на формування і використання власних та (або) залучених фінансових активів у сфері суспільного виробництва, та підлягають державному регулюванню. Пропонується також поділити ринки небанківських фінансових послуг на: ринок послуг із залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо подальшого їх повернення; ринок послуг із фінансового лізингу; ринок послуг із надання коштів у позику, зокрема й на умовах фінансового кредиту; ринок послуг із надання гарантій та поручительств; ринок страхових послуг; ринок послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів; фондовий ринок; ринок послуг із факторингу; ринок послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; ринок послуг з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та (або) здійснення операцій з нерухомістю; ринок послуг із довірчого управління фінансовими активами. Авторка дійшла висновку, що фінансові активи – це особливий вид майна суб’єктів господарювання (кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів), який є об’єктом фінансової послуги.
15
Коваль, О. П., О. О. Коломієць, Д. М. Гладких, А. Л. Дешко та Ю. В. Касперович. "ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОЇ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ (ІІ РІВЕНЬ)". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 19 (17 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.19.2021.231165.
Повний текст джерелаАнотація:
Упровадження загальнообов’язкової накопичувальної системи (ІІ рівня) часто вважають одним із перспективних шляхів покращення ситуації в пенсійній сфері, проте здійснення такого кроку в сучасних економічних реаліях України пов’язане з низкою ризиків. У статті визначені наступні ризики, які виникають при впровадженні накопичувальної системи, а саме соціально-політичні ризики, адміністративні ризики, фінансові ризики. Попри усі вищевказані ризики, запровадження загальнообов’язкового накопичувального компоненту автори вбачають доцільним, оскільки він (більш або менш успішно, в залежності між ступеня продуманості механізму реалізації) може вирішити проблему встановлення принципу справедливості у пенсійному забезпеченні. Обґрунтовано, що таким компонентом для України може стати інститут індивідуальних пенсійних рахунків, призначених для відокремленого обліку пенсійних внесків на рахунок фізичної особи. Описано, що головною перевагою такої системи є швидкий позитивний соціально-економічний ефект від її впровадження. Запропонований авторами механізм передбачає диверсифікацію напрямів спрямування коштів – частина з них стане джерелом покращення добробуту чинних пенсіонерів, і відтак – уникне знецінення, як би не розвивалася економічна ситуація, частина перетвориться на інвестиційний ресурс. Запровадження накопичувального компоненту на вищенаведених концептуальних засадах можна умовно назвати «прямим». Проте, ще одним варіантом такого запровадження є «опосередкований» (м’який), який полягає у наступному. Запропонований нами алгоритм вважаємо безболісним переходом до накопичувальної пенсійної системи. У результаті отримуємо різновид накопичувальної системи зі збереженням елементу солідарності, який мотивуватиме працівників до наповнення бюджету ПФУ протягом усього трудового життя. Його реалізація може зняти можливі спекуляції щодо страхового стажу та пенсійного віку, які завжди супроводжуються підвищенням соціальної напруженості, адже якщо працівник вважає, що накопичив достатньо коштів на своєму пенсійному рахунку, він зможе вийти на пенсію в будь-якому віці. Головне завдання статті в тому, аби відділити реальні загрози й ризики складової пенсійної реформи від непрофесійних суджень і відвертих політичних спекуляцій. Наголошуємо, що докорінне вирішення пенсійної проблеми знаходиться поза межами пенсійної системи. Вважаємо, що вирішальними кроками у процесі забезпечення гідної старості українців мають бути зміна демографічної ситуації, радикальне зменшення рівня тінізації економіки, підвищення рівня заробітної плати за рахунок збільшення продуктивності праці, перебудови розподільчих відносин і створення додаткових високооплачуваних робочих місць.
16
Kravchenko, M. V. "Основні міжнародні тенденції реформування солідарної пенсійної системи". Public administration aspects 3, № 5-6 (24 червня 2015). http://dx.doi.org/10.15421/151547.
Повний текст джерелаАнотація:
Діагностика державної політики у сфері пенсійного забезпечення показує, щовона характеризується безсистемністю та фрагментарністю здійснюваних заходів, за-лежністю від політичної ситуації, у тому числі виборчих компаній, обмеженістю ін-струментарію проведення кардинальних змін, неврахуванням об’єктивних чинниківпроведення пенсійної реформи тощо. Водночас світова практика має значний доробокзаходів і механізмів, які дозволяють покращити стан солідарної пенсійної системи тадиверсифікувати джерела отримання пенсій. У статті здійснено аналіз основних між-народних тенденцій реформування солідарної пенсійної системи, які бажано враху-вати в Україні для забезпечення управління у сфері пенсійного забезпечення в умовахобмеження ресурсів і значної диференціації пенсій. Найбільш поширеними тенденці-ями є: підвищення віку виходу на пенсію для працездатних громадян, стимулюваннянаселення до участі у приватних системах пенсійного забезпечення, сплата пенсій-них внесків між роботодавцями і працівниками на паритетних засадах.
17
Аровіна, Марина. "ЕКСПОРТ МОЛОДОЇ РОБОЧОЇ СИЛИ З УКРАЇНИ ДО ПОЛЬЩІ: ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ ТА РИЗИКИ". Економіка та суспільство, № 30 (31 серпня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-30-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним питанням експорту молодої робочої сили з України в Польщу. Охарактеризовано основні тенденції світової трудової міграції і місце України в цьому процесі. Розглянуто основні фактори переміщення української молоді як трудового ресурсу на ринок праці Польщі. Обґрунтовано причини, які сприяють міграції молоді в Польщу в порівнянні з іншими країнами Європейського союзу. Розглянуто спектр найбільш затребуваних професій іноземними трудовими мігрантами. Проведено аналіз динаміки трудової міграції в Польщу в контексті найбільш привабливих регіонів. Визначено основні ризики, викликані працевлаштуванням молодих людей з України в Польщі і їх потенційним неповерненням: скорочення трудових ресурсів, недоотримання коштів до бюджету України і в пенсійний фонд, зниження рівня відтворення населення.
18
Демешок, О. "Стан фінансового забезпечення сектору оборони України в контексті реалізації військової кадрової політики". Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, 20 квітня 2022, 102–8. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-3-73/102-108.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогоднішній день перед Україною постала перспектива залишитись наодинці перед низкою загроз національній безпеці. Таким чином існує необхідність у реформуванні інститутів національного сектора оборони, і як результат ‑ формування ефективного військового бюджету, який би забезпечував оптимальний розподіл видатків за напрямами використання, особливо в умовах воєнного конфлікту з Російською Федерацією. При цьому існує необхідність визначення напрямів реалізації військової кадрової політики для покращення умов життя військовослужбовців, з урахуванням таких показниках як: охорона життя та медичне забезпечення, пенсійне забезпечення, матеріальне забезпечення, що знаходять своє відображення у статті поточних видатків державного бюджету; забезпечення житлом військовослужбовців – відображені у статті капітальних видатків державного бюджету та є найпотужнішою складовою військової кадрової політики.
Метою статті є дослідження питань фінансового забезпечення сектору оборони України, здійснення моніторингу сучасних реалій його фінансування в цілому та соціального захисту військовослужбовців, зокрема.
Аналіз сучасних реалій фінансового забезпечення сектору оборони України за умов ресурсних обмежень та гібридизації сучасних конфліктів визначив, що загалом на безпеку і оборону передбачено більше коштів, аніж у попередні роки. Але залишається ще ряд проблем.
Для покращення ефективності фінансового забезпечення обороноздатності України варто запровадити такі заходи:
посилення фінансового забезпечення сектору оборони;
збільшення фінансування з державного бюджету Збройних Сил України;
реформування структури бюджетних програм;
забезпечення перманентного зростання обсягів фінансових ресурсів сектору оборони;
покращення системи фінансового контролю видатків державного бюджету на оборону.