Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Педагогічний персонал"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Педагогічний персонал".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Педагогічний персонал"
1
Самко, Алла. "ОСОБЛИВОСТІ АНДРАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО ПЕРСОНАЛУ ЗАКЛАДІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, № 2 (23 листопада 2021): 133–44. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.133-144.
Повний текст джерелаАнотація:
В оглядовій статті проаналізовано особливості професійної діяльності андрагога в умовах безперервної освіти, охарактеризовано андрагогічну компетентність педагогічного персоналу закладів післядипломної педагогічної освіти. Зазначено, що андрагог, який працює з дорослими, повинен розуміти специфічні цілі, що стоять перед різними категоріями дорослих-учнів, мотиви їх освітньої діяльності, вміти надавати освітню допомогу та забезпечувати соціально-психологічну підтримку, розвивати рефлексивні вміння дорослих, вміти діагностувати освітні потреби та можливості дорослих.На основі аналізу наукових джерел автором виокремлено особливості, що визначають специфіку андрагогічної компетентності педагогічного персоналу закладів післядипломної педагогічної освіти. З’ясовано, що це: диференціація суб’єктів навчального процесу; соціально-психологічні особливості; диференційованість та гнучкість професійної діяльності андрагога; специфіка освітнього середовища; мотиваційна сфера професійної діяльності педагога.Зроблено висновок, що визначені особливості андрагогічної компетентності педагогічного персоналу закладів післядипломної педагогічної освіти взаємопов’язані та взаємообумовлені. Зауважено, що професійна діяльність сучасного фахівця-андрагога містить сукупність різних інформаційних, освітніх, організаційно-управлінських, експертних, соціально-проєктних, дослідницьких та інших ролей і функцій, отже є диференційованою та гнучкою.Ключові слова: андрагог; специфіка; андрагогічна компетентність; педагогічний персонал; післядипломна педагогічна освіта; освіта дорослих.
2
Аніщенко, Олена, Ольга Баніт та Тетяна Калюжна. "АНДРАГОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО ПЕРСОНАЛУ У СФЕРІ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ: СУТНІСНИЙ АСПЕКТ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, № 2 (23 листопада 2021): 63–72. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.63-72.
Повний текст джерелаАнотація:
Авторами оглядової статті проаналізовано сутність андрагогічної компетентності педагогічного персоналу у сфері освіти дорослих. Обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, доцільність її розгляду в контексті професіоналізації освіти дорослого населення. Доведено, що андрагогічну компетентність педагогічного персоналу доцільно тлумачити як важливу складову його професійної компетентності. Уточнено сутність андрагогічної компетентності педагогічних і науково-педагогічних працівників. Викладено авторське визначення андрагогічної компетентності педагогічного персоналу у сфері освіти дорослих. Відповідно до структури андрагогічної компетентності визначено критерії й показники її сформованості. Охарактеризовано чотири компоненти й відповідні критерії сформованості андрагогічної компетентності педагогічних і науково-педагогічних працівників: ціннісно-мотиваційний компонент (критерій – мотиваційно-аксіологічний), когнітивно-змістовий компонент (критерій –знаннєво-інформаційний), рефлексивно-оцінний компонент (критерій – рефлексивний), операційно-діяльнісний компонент (критерій – процесуально-технологічний).Наголошено, що сформованість андрагогічної компетентності педагогічних і науково-педагогічних працівників є однією з найважливіших умов забезпечення ефективності освітнього процесу у закладах формальної і неформальної освіти дорослих. Обґрунтовано доцільність формування й розвитку андрагогічної компетентності педагогів у традиційному, дистанційному й змішаному форматах в умовах формальної і неформальної освіти.Ключові слова: андрагогічна компетентність; компоненти, критерії і показники андрагогічної компетентності; педагогічний персонал у сфері освіти дорослих; професіоналізація освіти дорослих.
3
Аніщенко, Олена. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИ АНДРАГОГІВ: АНАЛІЗ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ГАЛУЗІ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК В УКРАЇНІ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, № 2 (25 грудня 2020): 131–50. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.131-150.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором оглядової статті проаналізовано дисертаційні дослідження у галузі педагогічних наук в Україні, в яких висвітлено зарубіжний досвід підготовки андрагогів. Обґрунтовано актуальність порушеної проблеми. Здійснено класифікацію, систематизацію опрацьованих дисертацій на основі запропонованих автором критеріїв (особистісно-інформаційний, предметно-змістовий, організаційно-процесуальний, науково-ідентифікаційний). Встановлено, що у дисертаціях українських науковців викладено концептуальні, теоретичні засади професійної підготовки сучасних фахівців-андрагогів в окремих європейських країнах, США, Канаді, Мексиці та Венесуелі, змістові, організаційні, процесуальні аспекти професійної підготовки андрагогів. Акцентовано увагу на науковій новизні та практичному значенні дисертаційних досліджень, здійснених українськими науковцями. Виокремлено нагальні завдання педагогічної науки і практики в умовах стрімкого зростання попиту і пропозицій на національному ринку освітніх послуг у сфері освіти дорослих, серед яких такі: розроблення професійного стандарту за професією «Андрагог», програм підготовки і підвищення кваліфікації педагогічного персоналу закладів формальної і неформальної освіти дорослих, який покликаний здійснювати професійну діяльність в умовах структурних перетворень суспільства та економіки, у ситуації нестабільності й невизначеності. Наголошено на доцільності здійснення подальшого вдосконалення змісту педагогічної освіти, виходячи з цільового спрямування (підготовка до роботи з різними категоріями дорослих), посадових обов’язків фахівців-андрагогів, попередньо здобутої ними освіти (для закладів післядипломної освіти), досвіду діяльності, індивідуальних інтересів, культурно-освітніх потреб тощо.
Ключові слова: андрагог; педагогічний персонал у сфері освіти дорослих; професійна підготовка андрагога; зарубіжний досвід; дисертаційні дослідження з педагогічних наук.
4
Котирло, Тамара. "ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ПЕРСОНАЛУ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, № 2 (23 листопада 2021): 101–8. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.101-108.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором оглядової статті проаналізовано актуальні дослідження щодо професіоналізації педагогічного персоналу закладів вищої освіти в Україні. Наведено погляди дослідників щодо сутності професіоналізації андрагогів (як різнорівневе й багатоступінчасте явище (первинна і вторинна професіоналізація); як процес формування об’єктивної і суб’єктивної готовності до професійної діяльності; як складний конструкт, у структурі якого виокремлено певні модуси). Особливу увагу приділено професіоналізації як соціальному процесу, що обумовлено соціальною спрямованістю змісту професійної діяльності викладача закладу вищої освіти.Наголошено на можливостях професіоналізації в умовах формальної і неформальної освіти. Схарактеризовано сутність і значення самоосвіти педагогічних і науково-педагогічних працівників для особистісно-професійного зростання. Акцентовано увагу на актуальних проблемах професіоналізації педагогічного персоналу закладів вищої освіти, обґрунтовано шляхи їх вирішення у системі вищої освіти.Окреслено основні компетентності педагогічних і науково-педагогічних працівників (ключові, загальнофахові та спеціально-фахові). Зазначено, що розвиток професійних компетентностей педагогічного персоналу закладів вищої освіти забезпечує цілеспрямоване, правильно організоване управління як освітнім процесом, так і процесом саморозвитку та самовдосконалення викладача. Наголошено, що зростання ролі викладачів-професіоналів у сфері вищої освіти є нагальною потребою для входження України в європейський освітній простір.Проаналізовано тенденції професіоналізації педагогічного персоналу у сфері освіти дорослих у контексті андрагогічного підходу. Приділено увагу висвітленню питань, пов’язаних із організацією та змістом професійної підготовки педагогічного персоналу у сфері освіти дорослих.Ключові слова: освіта дорослих; заклад вищої освіти; педагогічний персонал; професіоналізація; професійний розвиток; формальна освіта; неформальна освіта.
5
Савчук, Борис, та Ірина Розман. "Поняття «педагогічна персоналістика» крізь призму науково-дефінітивного дискурсу". New pedagogical thought 105, № 1 (7 травня 2021): 3–7. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-105-1-3-7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено синтезований аналіз дефініції «педагогічна персоналістика», з’ясовано її сутність, зміст та доцільність використання у предметному полі педагогічної науки. Відзначено, що в процесі нагромадження масиву літератури про життєдіяльність педагогічних персоналій в історико-педагогічній науці сформувався міждисциплінарний науково-дослідницький напрям, який подекуди йменують як «педагогічна персоналістика». Крізь призму наукового дискурсу проаналізовано сутність понять «персоналія», «педагогічна персоналія», «персоналістика». Доведено, що використання терміна «педагогічна персоналістика» через формальну прив’язку до поняття «педагогічна персоналія» є алогізмом, тому невиправдано ні з наукової, ні з філологічної позицій. Обґрунтовується позиція, відповідно до якої замість поняття «педагогічна персоналістика» на позначення окремого напряму української історико-педагогічної науки, що вивчає життєдіяльність персоналій, доречно використовувати термін «педагогічна біографістика». Наведено аргументи на її користь, згідно з якими: 1) поняття «педагогічна біографістика» відповідає загальній традиції світової та української гуманітаристики, адже її основні наукові галузі (філософія, психологія, соціологія, історія тощо) позначають свої окремі наукові напрями, що вивчають діячів (персоналій), які зробили вагомий внесок у їхній розвиток, як «біографічні»; 2) термін «біографія» відповідає українській біографічній традиції; 3) українські вчені нагромадили значний масив знань для обґрунтування дефініції «педагогічна біографістика» та визначення її предмета, завдань, інших параметрів як окремої субдисципліни (галузі, наукового напряму) української педагогічної науки.
6
БОЙЧУК, Оксана. "РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ СФЕРИ ПОСЛУГ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, № 4 (26 березня 2021): 22–44. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.616.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано результати констатувального експерименту та здійснено аналіз результатів формувального експерименту щодо ефективності запропонованих педагогічних умов формування професійної комунікативної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників сфери послуг. До участі в експерименті були залучені учні, викладачі, майстри, керівництво ЗП(ПТ)О, науково-педагогічний персонал вищих навчальних закладів, роботодавці.
Визначення фактичного рівня сформованості професійної комунікативної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників сфери послуг у процесі констатувального експерименту передбачало проведення відібраних діагностичних методик; проведення контрольних зрізів; математичну обробку та аналіз отриманих даних. У процесі формувального етапу експерименту здійснено впровадження в навчально-виховний процес запропонованої моделі формування професійної комунікативної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників сфери послуг; проведено порівняльний аналіз ефективності запропонованої авторської моделі формування професійної комунікативної компетентності із традиційними навчальними моделями, що застосовуються у процесі освітньої підготовки майбутніх кваліфікованих робітників сфери послуг; вивчено вплив запропонованих педагогічних умов на ефективність застосування запропонованої моделі. На заключному етапі експерименту проведено тестування майбутніх кваліфікованих робітників сфери послуг; сформульовано й уточнено основні теоретичні та експериментальні висновки; здійснено аналіз одержаних результатів; виконано математичне оброблення результатів дослідження. У статті подано порівняльні результати педагогічного експерименту в експериментальній та контрольній групах, які дають підставу вважати, що визначені педагогічні умови є ефективними для формування професійної комунікативної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників сфери послуг у процесі їхньої професійної підготовки.
7
Галів, Микола. "ЗМІСТ ОСВІТИ У ДРОГОБИЦЬКІЙ УЧИТЕЛЬСЬКІЙ СЕМІНАРІЇ СЕСТЕР ВАСИЛІЯНОК (1920 – 1936 РР.)". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 54–59. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.54-59.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано зміст освіти в Приватній учительській жіночій семінарії сестер Василіянок зукраїнською мовою навчання, яка діяла у міжвоєнному Дрогобичі. Висвітлено заснування та головні віхи діяльності учительської семінарії сестер Василіянок, схарактеризовано педагогічний колектив семінарії, з’ясовано зміст освіти в семінарії, окреслено склад студентів. Сестрам чину Св. Василія Великого (ЧСВВ) у Дрогобичі вдалося забезпечити ці заклади матеріально, організувати належний педагогічний персонал, зібрати значну кількість семінаристок та учнів. З’ясовано, що освітній процес визначався державними програмами і планами, виховна ж робота зосереджувалася переважно на релігійно-моральному, естетичному та громадянському напрямах. За приблизними підрахунками,учительська семінарія сестер Василіянок підготувала понад 350 народних учителів.
8
Кучеренко, Д. Г. "Науково-педагогічний персонал як запорука ефективної діяльності сучасної системи вищої освіти". Проблеми освіти, Вип. 44 (2006): 85–87.
Знайти повний текст джерела
9
Гуржій, Андрій Миколайович, Наталія Валеріївна Бахмат, Валентин Олександрович Зайчук, Любов Андріївна Карташова, Ірина Іллівна Розман та Тамара Михайлівна Сорочан. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ОСВІТИ І ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ 80-Х РР. ХХ СТОЛІТТЯ-ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)". Information Technologies and Learning Tools 83, № 3 (25 червня 2021): 26–48. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v83i3.4219.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто передумови, динаміку, тенденції, інституційну базу розвитку сучасної педагогічної біографії в Україні. Підкреслено, що на кінець 80-х років XX ст. – початок XXI ст. припадає зростання інтересу науковців до педагогічної біографії, а історіографія в цьому аспекті набуває актуальності. Акцентовано увагу на значному обсязі та різноманітності історіографічних матеріалів. За результатами аналітичного огляду встановлено, що досліджувані матеріали, представлені в трьох категоріях, презентують спробу персоніфікації розвитку української педагогічної думки та вивчення діяльності педагогічної спільноти України за межами держави. Доведено актуальність наукового дослідження життя і спадщини видатних українських педагогів, які визначали освітню політику та розвивали наукову педагогічну думку в різні історичні періоди державотворення. Зазначено, що бібліографія, і як галузевий ресурс, і як пошукова інфраструктура, зумовлює доцільність створення цифрової бібліографії, інших цифрових ресурсів як інноваційних інструментів пошуку біографічних відомостей про видатних українських педагогів та вчених світового рівня. Ефективність зазначеного підтверджена потужною системою біографістики зарубіжних країн, представленою в сучасному цифровому середовищі – Інтернеті. Підкреслено, що в більшості випадків автори наукових досліджень обмежуються стислим поданням біографії видатних педагогів відповідно до предмету конкретного дослідження. Уточнено, що в сучасній українській історико-педагогічній науці сформувався окремий міждисциплінарний дослідницько-персоніфікований напрям – педагогічна біографістика, яка в силу невпинного зростання масиву наукової, навчальної, науково-популярної, довідкової літератури та інших інформаційних джерел про педагогічні персоналії, безсумнівно, потребує відтворення, зберігання і використання саме в цифровому форматі. Отже, на часі персоніфікація історії освіти і педагогічної думки в Україні в інноваційному форматі цифрової інфраструктури, що не лише забезпечить сучасні форми партнерства і співробітництва вітчизняних дослідників персоналій із світовою спільнотою науковців, але й сприятиме подальшому науковому розвитку української педагогічної біографістики.
10
Маража, І. О., та І. В. Жулкевич. "РОЛЬ ПЕДАГОГІКИ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ ЛІКАРЯ". Медична освіта, № 2 (5 серпня 2021): 94–99. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12058.
Повний текст джерелаАнотація:
Наголошено актуальність використання педагогічних компетентностей у клінічній практиці лікаря. Перелічено нормативні документи, що регулюють використання засобів педагогіки в практиці лікаря, та наведено погляди таких науковців, як Л. Столяренко, І. Зязюн, К. Левітан, А. Маркова й С. І. Куликов, на сутність поняття «педагогічна та медична компетентність». Сказано, що сутність педагогічної компетентності медичних працівників продиктована особливостями їхньої професійної діяльності, які полягають у тому, що лікувально-профілактична діяльність передбачає лікарську рефлексію, тобто обов᾽язкове усвідомлення її сенсу, змісту, засобів і способів виконання, а також спирається на систему цінностей особистості; педагогічна діяльність медичного працівника спрямовується на проектування освітнього процесу і передбачає педагогічну рефлексію, тобто обов᾽язкове усвідомлення всіх параметрів і чинників успішності виконання цієї діяльності. Процес виховання за допомогою педагогічних прийомів у клінічній практиці лікаря ведеться з урахуванням соціальних умов, що надають можливості реалізації певних соціальних та індивідуальних цінностей пацієнта. Зокрема, необхідно усунути конкуренцію між професійною діяльністю, іншими соціальними сферами життєдіяльності та самозбереженням і здоров’ям лікаря. Зроблено висновок, що основними видами і напрямками педагогічної діяльності лікаря може бути методична діяльність з ознайомлення пацієнтів різного віку, національної приналежності, соціального або економічного статусу з принципами і правилами організації здорового способу життя; практична діяльність з виховання та навчання пацієнтів поведінки, що запобігає рецидивам захворювання; науково-педагогічна дослідницька діяльність; а також методична діяльність з навчання середнього та молодшого медичного персоналу. Загальну спрямованість педагогічної діяльності лікаря можна охарактеризувати як формування та розвиток у пацієнтів індивідуальної основи для відновлення і збереження здоров’я.
Дисертації з теми "Педагогічний персонал"
1
Полотай, О. І. "Особливості запровадження змішаного навчання в закладах вищої освіти з особливими умовами навчання". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/40072.
Повний текст джерела
2
Болотова, Вікторія Олександрівна, та Тетяна Михайлівна Байдак. "Атестація науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/42571.
Повний текст джерела
3
Воробйова, Євгенія Вячеславівна, Ніна Вікторівна Підбуцька та Юлія Григорівна Чебакова. "Інноваційні педагогічні техніки розвитку управлінського потенціалу менеджерів у вищій школі". Thesis, Національний авіаційний університет, 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/41689.
Повний текст джерела
4
Москаленко, Оксана Миколаївна. "Соціально-педагогічна допомога працівникам інженерно-технічного персоналу машинобудівельних підприємств у їх професійній та особистісній адаптації". Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/3503.
Повний текст джерелаАнотація:
Москаленко О. М. Соціально-педагогічна допомога працівникам інженерно-технічного персоналу машинобудівельних підприємств у їх професійній та особистісній адаптації : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 231 "Соціальна робота" / наук. керівник О. В. Пономаренко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 82 с.EN : Qualification work: 82 pages, 2 tables, 87 sources, 3 appendices. Object of research: the process of professional and personal adaptation of engineering and technical personnel at a machine-building enterprise. The purpose of the study: to consider the content and forms of socio-pedagogical assistance to engineering and technical staff for professional and personal adaptation to the conditions of machine-building production. Research methods: - theoretical analysis of psychological and pedagogical, sociological, psychological literature, management theories and management, allowed to determine the initial theoretical positions and develop a program of research and experimental work; - methods of survey (interview, questionnaire) and observation were conducted in order to identify socio-pedagogical problems in people undergoing professional and personal adaptation; - socio-pedagogical experiment, analysis of its results. Scientific novelty of the obtained results. The theoretical development of the concepts of "adaptation of employees", "social and pedagogical assistance to a person in the process of adaptation" was further developed in the work, the program of social and pedagogical assistance to specialists of engineering and technical group to reduce the period of professional adaptation was developed. The materials of the work can be used by social educators, recruitment engineers, personnel services, psychologists, managers, managers of various levels in their professional activities.
UA : Кваліфікаційна робота: 82 с., 2 таблиці, 87 джерел, 3 додатки. Об’єкт дослідження: процес професійної та особистісної адаптації інженерно – технічного персоналу на машинобудівному підприємстві. Мета дослідження: розглянути зміст та форми соціально-педагогічної допомоги інженерно – технічному персоналу з професійної та особистісної адаптації до умов машинобудівельного виробництва. Методи дослідження: - теоретичний аналіз психолого-педагогічної, соціологічної, психологічної літератури, теорій управління та менеджменту, дав змогу визначити вихідні теоретичні позиції й розробити програму дослідно-експериментальної роботи; - методи опитування (бесіда, анкетування) та спостереження були проведені з метою виявлення соціально-педагогічних проблем у людей, які проходять процес професійної та особистісної адаптації; - соціально-педагогічний експеримент, аналіз його результатів. Наукова новизна одержаних результатів. У роботі дістало подальший розвиток теоретичне обґрунтування понять «адаптація працівників», «соціально-педагогічна допомога людині у процесі адаптації», розроблена програма соціально-педагогічної допомоги спеціалістам інженерно-технічної групи по скороченню терміну проходження професійної адаптації. Матеріали роботи можуть бути використані соціальними педагогами, інженерами по прийому персоналу, кадровими службами, психологами, менеджерами, керівниками різного рівня у своїй професійній діяльності.