Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Педагогіка успіху.
Статті в журналах з теми "Педагогіка успіху"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Педагогіка успіху".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
ДЕМЧЕНКО, О. П., М. О. ДАВИДОВА та І. О. ЛАРІНА. "СТВОРЕННЯ СИТУАЦІЇ УСПІХУ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПРОЯВАМИ ОБДАРОВАНОСТІ В УМОВАХ ТЕАТРАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (17 листопада 2021): 22–30. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті окреслено сучасні напрями досліджень обдарованості як складного психологічного феномена, вивчення шляхів розвитку здібностей і творчості талановитих дітей. Зроблено акцент на науковому підході, що розробля- ється у зарубіжній педагогіці, згідно з яким обдарованих дітей вважають особистостями з особливими освітніми потребами. Показано важливість раннього виявлення потенційно обдарованих дітей і розвитку їх здібностей на етапі дошкільного дитинства. Обґрунтовано необхідність створення у закладі дошкільної освіти сприятливих умов для творчої самореалізації талановитих дітей. Показано, що роботу з розвитку здібностей необхідно поєднувати з вихованням впевненої та оптимістичної особистості. З’ясовано сутність поняття «успіх» у психології, «ситуації успіху» – в педагогіці. Успішність дитини закладена у самій природі феномена обдарованості, бажання досягти успіху є однією з екзистенційних потреб талановитої особистості. Доведено розвивально-виховний ресурс створен- ня ситуації успіху у вихованні обдарованих дітей. Переживання обдарованою дитиною радості успіху позитивно впливає на її особистісне зростання і творчу самореалізацію. Необхідно забезпечувати можливості досягнення успі- ху в художньо-естетичній діяльності, зокрема театральній. Залучення дітей до різних видів театралізацій створює їм можливості проявити себе, продемонструвати свої досягнення, набути комунікативного досвіду. Проаналізовано програми дошкільної освіти і показано, що у їх змісті закладено можливості для організації театралізованої діяль- ності дошкільнят. Однією з умов ефективного створення ситуації успіху для кожної здібної дитини є підготовленість вихователів до використання театралізацій в освітньому процесі закладу дошкільної освіти.
2
Коваленко, Олена. "Феномен успіху в соціокультурному менеджменті". Socio-Cultural Management Journal 4, № 1 (27 червня 2021): 3–33. http://dx.doi.org/10.31866/2709-846x.1.2021.235662.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Знаковим для сучасних реалій є посилення прагнення людей до успіху, особливо в менеджменті. Однак, незважаючи на відчайдушні намагання, переважна більшість людей успіху не досягає. Пояснюється це тим, що люди здебільшого не розуміють, що таке успіх, яка його сутнісна основа та шляхи досягнення. Водночас кардинальні зміни, які сьогодні відбуваються під впливом глобалізації, обумовлюють необхідність вже нового осмислення природи цього явища. Мета і методи.Мета статті – теоретико-філософський аналіз феномену успіху і виявлення причинно-наслідкових закономірностей його досягнення в соціокультурному менеджментіпостіндустріального суспільства. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, метафізичний, культурологічний, психологічний, організаційний підходи до вивчення поведінкових процесів у менеджменті. Результати. Розглянуто існуючі методологічні підходи дослідження феномену успіху в житті окремої людини і всього суспільства. Розкрито сутність успіху як соціокультурного мотиватора діяльності людини і рушійної сили менеджменту.Визначено екзистенціальні типи успіху і механізми його досягнення.Виявлені найважливіші особисті якості індивіда, які гарантують досягнення успіху в ролі менеджера.Обґрунтована сучасна парадигма педагогіки менеджменту з орієнтацією на підготовку успішних менеджерів. Висновки.Наукова новизна результатів дослідження полягає у поглибленні розуміння природи феномену успіху й особливостей його досягнення в умовах ускладнення суспільних відносин, невизначеності та турбулентності. Значущість дослідження виявляється у доповненні управлінської науки новими ідеями про успіх як рушійну силу в управлінні, а також у можливості використання цих ідей у процесі професійної підготовки менеджерів ділових організацій.
3
Собченко, Т. М. "ДІАГНОСТИКА РІВНІВ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 54 (2020): 40–55. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.54.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито зміст, критерії (мотиваційний, когнітивно-діяльнісний, інформаційно-технологічний, репродуктивно-конструктивний) та показники, схарактеризовано рівні (високий, середній, початковий) готовності майбутніх філологів до використання хмарних технологій у професійній діяльності. На цій основі дібрано діагностичні методики та визначено наявні рівні сформованості досліджуваної готовності у здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 035 «Філологія» факультету іноземної філології й українського мовно-літературного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, факультету іноземних мов і факультету української філології та соціальних комунікацій Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, філологічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету. Під час дослідження використані: «Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху» Т. Елерса, «Діагностика знань, умінь, навичок використання хмарних технологій у майбутній професійній діяльності» (авторська), «Методика для діагностики навчальної діяльності студентів» (А. Реан, В. Якунін, модифікація Н. Бадмаєвої), «Методика діагностики рівня розвитку рефлексивності» (А. Карпов). Дані методики виявилися результативними щодо виявлення рівнів готовності студентів- філологів до використання хмарних технологій у професійній діяльності. Отримано такі дані: на високому рівні перебуває 13,9% студентів-філологів, середній рівень має більша половина респондентів 52,7%, відповідно на початковому рівні 33,4%. Після вивчення в процесі експериментального навчання модулю «Засоби цифрової підготовки» в експериментальних групах виявлені позитивні зміни сформованості готовності студентів-філологів до використання хмарних технологій в професійній діяльності за всіма чотирма критеріями. Перспективи подальших наукових розвідок полягають у розробці навчальної програми, робочої програми, силабусу навчальної дисципліни «Цифрова педагогіка» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 035 «Філологія».
4
Триндюк, Валентина. "ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНА НАВЧАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА СИТУАЦІЯ УСПІХУ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ". Інноватика у вихованні, № 9 (11 червня 2019): 273–79. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті розглянуто особистісно-орієнтоване навчання як пріоритетний напрям розвитку сучасної освіти. Особистісно-орієнтоване навчання спрямоване на розвиток індивідуальних здібностей і можливостей кожного учасника навчального процесу, передбачає використання передових педагогічних та інформаційних технологій. Особистісно-організоване навчання створює атмосферу доброзичливості, налагоджує довіру між учасниками навчального процесу, стимулює студентів до висловлювання власних думок. Створення на заняттях особистісно-орієнтованих навчально-педагогічних ситуацій, ситуації успіху розглядається у праці як вагомий педагогічний ресурс у досягненні студентами ефективних результатів у навчанні. Навчально-педагогічна ситуація успіху трактується як цілеспрямоване поєднання умов, за яких можна досягти кращих результатів у навчанні, вона досягається лише тоді, коли сам студент оцінює свій результат як успіх.
Авторами описано умови створення ситуації успіху. Наголошується на тому, що за умови професійно підібраних матеріалів та в залежності від виду роботи, ситуація успіху на заняттях з іноземної мови розвиває вміння усно та письмово висловлювати свою думку, працювати в команді, приймати самостійні рішення, конструктивно вирішувати проблеми тощо.
5
Kozmenko, O. I. "ДОСВІД РОБОТИ ЦЕНТРІВ УСПІХУ СТУДЕНТІВ У США". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 139–47. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-139-147.
Повний текст джерелаАнотація:
Останнім часом проблема успіху студентів закладів вищої освіти привертає увагу педагогів США і спонукає їх шукати більш ефективні шляхи її розв’язання. Рівень утримання і успіх студентів характеризують роботу закладу і свідчать про результативність навчально-виховного процесу. ЗВО працюють над покращенням якості освіти, але в своїй роботі стикаються з низкою проблем, які самостійно важко подолати. З 2010 року в Сполучених штатах Америки з’являється мережа центрів, які допомагають суспільним коледжам налагодити ефективну роботу та вирішити проблеми утримання і успіху студентів. У статті розглянуто роботу Центрів успіху студентів, охарактеризовано їх функції. З’ясовано, що Центр успіху студентів – це загальнодержавна організація, яка підтримує зусилля суспільних коледжів, що здійснюють підготовку більшості американських здобувачів вищої освіти щодо розвитку шляхів допомоги, орієнтованих на студентів та підвищення рівня успішності студентів. Наразі мережа охоплює 16 Центрів в різних штатах країни та сприяє плідній сумісній роботі, обміну думок і ідей педагогів, впровадженню реформ вищої освіти. Кожний Центр координує зусилля освітян і втілення нових ініціатив всередині окремого штату і представляє їх роботу на федеральному рівні. До функцій Центру входить створення єдиної платформи для спільної роботи коледжів, узгодження роботи освітян щодо розробки спільного розуміння успіху студентів, дослідницька робота, інформаційне забезпечення, науково-методична підтримка нових ініціатив, пошук матеріальних ресурсів для впровадження освітніх реформ на місцевому рівні тощо. Останнім часом Центри надають експертну допомогу коледжам у здійсненні масштабної освітньої реформи «Керовані шляхи» (Guided pathways). Таким чином, робота даних Центрів є корисною і доволі ефективною у здійсненні реформ щодо успіху студентів. Запозичення подібного зарубіжного досвіду може сприяти покращенню якості освіти в Україні.
6
Терещук, Григорій, Ірина Кузьма, Олександра Янкович та Галина Фальфушинська. "Формування успішної особистості учня в українській початковій школі під час впровадження медіаосвіти". Педагогіка вищої та середньої школи 52 (19 грудня 2019): 39–55. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v52i0.3775.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано актуальність впровадження технології формування успішної особистості учня початкового шкільного віку під час впровадження медіаосвіти в початковій школі. Розроблена технологічна модель. Необхідність вирішення завдань успіху одночасно з підвищенням рівня медіакультури учня, формуванням ключових компетентностей життя, доведено підготовку дитини до самореалізації життя на основі впровадження партнерства дітей школи, батьків та вчителів. Показано необхідність втілення педагогіки серця та педагогіки успіху. Уточнено діагностичний інструментарій для визначення рівнів сформованості успішної особистості учнів початкових класів. Обґрунтовано ефективні форми та методи навчання школярів: створення електронних книг, проекти «Правила досягнення успіху», «Історії успіху», перегляд фільмів про успішних людей з особливими потребами, аналіз медіапродуктів на тему успіху. Визначено способи навчання батьків щодо проблем успіху дітей. Проаналізовано результати експериментальних досліджень. Розкрито необхідність удосконалення змісту підручників у контексті досягнення успіху, підвищення інтересу до дитячої періодики. Становлення успішного учня розглядається як один із способів зміцнення української держави. Доведено необхідність підвищення авторитету викладацької професії.
7
Козьменко, О. І. "АНАЛІЗ ВИЗНАЧЕННЯ УСПІХУ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ США НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, № 5 (29 листопада 2019): 108–18. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-108-118.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються дослідження американських педагогів щодо визначення успіху в системі вищої освіти. Значне зростання кількості студентів наприкінці ХХ століття призвело до появи нового типу студентів, які відрізнялися за певними ознаками від «традиційних» американських студентів. Це суттєво вплинуло на політику університетів і змусило шукати нові форми і засоби навчання з урахуванням різноманіття етнічних, вікових та соціальних особливостей студентів, політичної та соціально-економічної ситуації в країні. Високі кількісні показники утримання і випуску студентів довгий час визначали успіх закладу вищої освіти, але увагу освітян на початку ХХІ століття привертають інші фактори успішності. У 2004 році Американська асоціація державних коледжів і університетів разом з організацією «Довіра до освіти» та Національною Асоціацією керівників системи освіти створила проєкт щодо вивчення та поширення позитивного досвіду успішності окремих закладів вищої освіти США. У цьому дослідженні було розкрито поняття успішності як сукупності факторів культури освітнього середовища та вдалого керівництва. У 2006 році Національне товариство закладів вищої освіти оприлюднило результати проєкту дослідження успіху студентів. У 2007 році було опубліковано звіт про роботу Симпозіуму з питань успішності здобувачів вищої освіти, в якому було продемонстровано різні підходи до визначення цього поняття з урахуванням багатьох факторів. Заради реформування умов навчання, модернізації освіти Американська федерація вчителів у 2010 році теж провела власне дослідження успіху студентів вищих навчальних закладів. Таким чином, на початку ХХІ століття поняття успішності набуло іншого значення, що спонукало науковців до подальших розвідок у цьому напрямку.
Ключові слова: успішність, вища освіта США, заклади вищої освіти, студенти, визначення успіху.
8
Ворожбіт-Горбатюк, В. В., К. В. Зозуля та Т. М. Собченко. "НАУКОВИЙ ГУРТОК В РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕЇ НАВЧАННЯ ЧЕРЕЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ ПЕРШОГО БАКАЛАВРСЬКОГО РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ (З ДОСВІДУ ХНПУ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ)". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 19–29. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автори презентували досвід роботи наукового гуртка «Педагогічне коріння» в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Науковий гурток об’єднав студентів-бакалаврів на факультеті іноземної філології (2001 – 2014 рр.) і на юридичному факультеті університету (2012 – 2014 рр.). Проаналізований і узагальнений у статті досвід реалізує ідею навчання через дослідження. Робота координатора і членів гуртка була спрямована на формування навичок дослідника, умінь критичного мислення, академічного усного і писемного мовлення, досвіду аргументувати і доводити свою позицію. Авторами проаналізовано програма і положення про роботу наукового гуртка, звітні матеріали, результати творчих студій і науково-популярних публікацій, які підтверджують участь членів гуртка «Педагогічне коріння» в розробленні методичного забезпечення самостійної роботи здобувачів першого бакалаврського рівня вищої освіти. У статті зазначено, що ініціатива створення гуртка виходила від самих студентів, які зацікавилися історією педагогіки з позицій спільності форм, прийомів і методів роботи з першоджерелами з фаховою підготовкою філологів. Згодом до роботи гуртка долучилися і студенти юридичного факультету. Робота наукового гуртка була спрямована на особистісне зростання студентів, системну професійну профорієнтацію. Просвітницькі ініціативи студентів – членів гуртка передбачали адаптування наукового доробку визначних персоналій історико-педагогічного дискурсу для вчителів-практиків, батьків дітей, одногрупників, молоді, яка не має педагогічної підготовки. Гуртківці приділяли увагу дослідженню індивідуального шляху успіху визначних педагогів. І з успіхом інтерпретували свої знахідки. Переваги наукового гуртка в реалізації ідеї навчання через дослідження здобувачів першого бакалаврського рівня вищої освіти: підвищення рівня зацікавленості педагогічними науками, системна профорієнтація, доцільна інформаційна, організаційна, методична підтримка.
9
Размолодчикова, І. В. "ІМІДЖ - ШЛЯХ ДО УСПІХУ". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 316–20. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4959.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено проблему іміджу в майбутній успішній професійній діяльності вчителя початкових класів. Розглянуто трактування поняття іміджу в психології, політиці, соціології. Запропоновано програму формування у студентів ціннісного ставлення до майбутньої професійної діяльності. Виявлено чинники професійної успішності педагога. Зроблено висновок, що здатність майбутнього учителя початкових класів до успішного здійснення своїх професійних функцій залежить від рівня його креативного мислення і мотивації на успіх.
10
Kalynych, Kateryna. "Художній текст як ілюстративне джерело значення парадигми «успіх» у педагогіці: роман Є. Водолазкіна «Брісбен»". Педагогічний дискурс, № 30 (17 червня 2021): 83–92. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2021.30.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Виокремлено матрицю найнеобхідніших якостей педагога, які безпосередньо впливають на формування майбутнього їхніх вихованців. На прикладі персоносфери роману Є. Водолазкіна «Брісбен», розглянуто фактори створення іміджу викладача, які (не)ведуть до педагогічного успіху (вчитель-тиран Леся Кирилівна, педагог-романтик Віра Михайлівна, улюблена вчителька сольфеджіо Клавдія Василівна, викладач-панібрат Олена Марківна, непримітний Павло Сєргєєв, моралістка директорка школи, донощиця вчителька суспільствознавства, психологічно стійка Катя, нонконформіст Іван Сергієнко, досвідчений професор Бєсєдін, родичка Ліза). На прикладі доцента Чукіна та його взаємовідносин з колегами-філологами, розглянуто особливості етичних взаємин у науковому середовищі. Висвітлено вплив політичної доктрини (радянського союзу) на формування особистості вчителя та його викладацьку практику. Простежено визрівання індивідуальності та педагогічної майстерності протагоніста твору – Гліба Яновського. Зокрема, підкреслено вплив досвіду стосунків з педагогами на викладацьку практику головного героя. Констатовано відмінність специфіки вузівського та шкільного викладання. Опираючись на соціологічні опитування та роман «Брісбен», виділено найнеобхідніші професійні, індивідуальні особливості та риси зовнішнього вигляду викладача для реалізації успішної взаємодії з учнями та парадигми «успіх» у професійному ключі. Особливу увагу зосереджено на педагогічних якостя,х актуальних для нашого часу.
11
Гомеля, Ніна, Віта Данькевич та Ольга Штапір. "ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, № 2 (23 листопада 2021): 203–11. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.203-211.
Повний текст джерелаАнотація:
В оглядовій статті автори здійснюють історико-педагогічний аналіз формування підприємницької компетентності майбутніх педагогів професійного навчання. Виявлено стан розробленості проблеми формування підприємницької компетентності майбутніх педагогів професійного навчання в теорії та практиці вітчизняної і зарубіжної освіти. Зокрема, розглянуто ідеї поєднання праці з навчанням у педагогічній науці ХХ століття та деталізовано досвід Антона Макаренка щодо організації трудової діяльності вихованців, яка ґрунтується на ціннісній основі і сприяє творчій та професійній реалізації потенціалу особистості.У статті проаналізовано ключові компетентності педагога професійного навчання та обґрунтовано необхідність формування підприємницької компетентності для педагогічної діяльності і всебічного розвитку особистості майбутніх організаторів професійної підготовки закладів професійно-технічної освіти. Розглянуто теоретичні основи і узагальнено практичний досвід формування підприємницької компетентності загалом та запропоновано напрями формування підприємницької компетентності майбутніх педагогів професійного навчання задля успішної особистісної та професійної самореалізації здобувачів освіти закладів вищої та фахової передвищої освіти.Автори переконливо доводять, що вирішення проблеми розвитку підприємливості у підростаючого покоління можливе через впровадження в освітній процес підприємницького змісту як у ході викладання навчальних дисциплін, так і в позаурочний час. З цією метою охарактеризовано вибіркову дисципліну «Основи підприємницького успіху», яка спрямована на формування підприємницької компетентності.Акцентовано увагу на тому, що сформована підприємницька компетентність майбутніх педагогів професійного навчання стане підґрунтям для їх професійного саморозвитку, усвідомленою потребою в неперервному самовдосконаленні, ставленні до навчання та буде реалізуватись через освітню діяльність, розвиваючи соціально-значимі якості своїх учнів.
Ключові слова: підприємницька компетентність; педагог професійного навчання; професійне та особистісне зростання; заклади фахової передвищої освіти.
12
ПІХОРОВИЧ, Василь. "ВИХОВАННЯ НОВОЇ ЛЮДИНИ. ФІЛОСОФСЬКЕ ТА ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДОКТРИНИ КОЛЕКТИВІЗМУ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 43 (29 листопада 2021): 109–20. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.43.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – довести, що характерне для сьогоднішньої філософської та педагогічної думки абстрактне протиставлення індивідуалізму та колективізму є контр- продуктивним як з теоретичної (тобто філософської та політекономічної), так і з практичної (соціально-педагогічної) позиції і не було ніколи притаманне ні класичній філософії, ні класичній педагогічній думці. Задля досягнення цієї мети у статті здійснена спроба простежити в найзагальніших рисах еволюцію теоретичних та практичних поглядів на питання виховання людської особистості та ролі колективу в цьому процесі. Окрема увага приділена аналізу поглядів М.Г. Чернишевського та А.С. Макаренка як найяскравіших представників теорії та практики колективістського напряму в педагогіці, один із яких водночас був прихильником теорії «розум- ного егоїзму», а інший досягнув чи не найбільших в історії педагогіки успіхів у справі масового виховання всебічно розвинутої особистості. Дослідження спирається на класичну традицію, яку М.Г. Чернишевський охарактеризував як антропологічний метод у філософії. Автор не тільки не претендує на якусь наукову новизну, але і старається довести, що в таких галузях, як філософія, економічна наука, педагогіка, формальна гонитва за новизною часто приводить до бездумного заперечення старого, тобто невміння відрізнити те, що дійсно віджило своє, і класичне, тобто таке, що принципово не може застаріти. Такий підхід не веде до справді нового, а приводить як науковців, так і практиків до того, що вони знову і знову повторюють ті ж самі помилки, які дав- но були подолані в класичній традиції. Одним із яскравих прикладів таких помилок і є абстрактне протиставлення індивідуалізму та колективізму. Головним висновком цього дослідження є те, що насправді справжній колективізм є не що інше, як послідовно проведений індивідуалізм, а вихован- ня справжньої, розвинутої індивідуальності, особистості можливо виключно тільки в правильно організованому колективі і через колектив.
13
ВИГОВСЬКА, Ольга. "Українська освіта та суспільство: пролегомени до нової педагогіки Людини". EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 4 (24 грудня 2019): 21–44. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.4.02.
Повний текст джерелаАнотація:
"Людина", як смисл і центр тяжіння української науки, освіти, суспільства, все ще залишається terra incognita для реформаторів української освіти. "Демократичне суспільство лише тоді досягне успіху, коли загальна освіта сформує у громадян філософський світогляд". На основі "образного" аудиту гарячих точок суспільства доведена необхідність та можливість змін фундаменту освітньої політики. Акцентована увага читача на КОДІ нації. Загалом прокреслено масштаб проблеми, інструменти й засоби її вирішення. Цією статтею автор означає лише напрями й тематику міркувань, які можуть стати пролегоменами1 для нової педагогіки Людини.
14
Старчук, О. О. "Формування ситуації успіху у майбутніх офіцерів як науково-педагогічна проблема". Проблеми освіти, Вип. 56 (2008): 13–18.
Знайти повний текст джерела
15
Віхрова, О. В., та Т. А. Корченко. "ГАРМОНІЯ ІНТЕЛЕКТУ ТА ЕМОЦІЙ ЯК ФАКТОР ПРОФЕСІЙНОГО УСПІХУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА". Educational Dimension 31 (19 травня 2022): 474–76. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4784.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається питання гармонії інтелекту та емоцій як фактору професійного успіху майбутнього педагога. Наведені аргументи існування тісного взаємозв'язку між інтелектом та емоціями з психологічної та педагогічної точки зору.
16
Чен, Пен. "НАВЧАЛЬНА РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ В КНР (НА ПРИКЛАДІ КОМУНІКАТИВНО ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ)". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 55 (2020): 34–45. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.55.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Китайська педагогічна наука завжди мала досить складні стосунки з поняттям «обдарованість» як соціальною та освітньою реальністю, оскільки ознакою обдарованості людини у традиційній китайській педагогіці вважався соціальний успіх людини (обре матеріальне становище, соціальний та професійний попит, максимальна відповідність соціальному ідеалу суспільства). Онлайн-освіта завжди вважається допоміжною формою освіти в Китаї або варіантом освітньої послуги, діяльність якої спрямована на особливі категорії дітей (важкодоступні діти, діти з особливими фізичними та освітніми потребами, ті, хто опинився у складній життєвій ситуації: ув’язнені, у лікарні тощо). Однак ситуація з пандемією 2020 року поставила увесь світ та Китай, зокрема, перед необхідністю переглянути погляди щодо місця дистанційної освіти. Вся педагогічна та освітня робота у світі була переміщена в Інтернет і робота з обдарованими дітьми не стала винятком. Стаття має на меті представити китайський досвід роботи з обдарованими дітьми (особливо з комунікативно обдарованими) в Інтернеті за допомогою спеціальних освітніх платформ та програм. Для написання статті було використано комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження (метод абстракції, аналіз педагогічної літератури, індукція та дедукція, спостереження тощо). Дослідження проводиться в рамках програми «Порівняльне дослідження професійного розвитку вчителів початкових класів у Китаї та Південній Кореї» (реєстраційний номер ZKNUC2017038)
17
Коновець, С. В. "НАБУТТЯ ДУХОВНОСТІ ЗРОСТАЮЧОЮ ОСОБИСТІСТЮ ЗАСОБАМИ «ВАЛЬДОРФСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ»". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 169–79. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-169-179.
Повний текст джерелаАнотація:
У змісті статті розглядається проблема з набуття духовності зростаючою особистістю на засадах вивчення й оптимального впровадження відповідного досвіду всесвітньо відомої «вальдорфської педагогіки» у вітчизняних освітньо-виховних закладах. Обґрунтовуються психолого-педагогічні та особистісні аспекти феномену «духовність». Аналізуються відомі визначення ступенів і критеріїв духовності, а також оптимальні методологічні принципи (історизму, системності, розвитку, науковості, всебічного вивчення явищ і процесів, їх взаємозв’язку та взаємозумовленості) й відповідні методологічні підходи (системний, феноменологічний, антропологічний, аксіологічний, особистісний, діяльнісний, технологічний, культурологічний), необхідні для організації та здійснення процесу набуття духовності зростаючою особистістю.
Окрім цього, підкреслюється значущість використання у зазначеному процесі мистецьких творів. Розглядається доцільність визначення дієвості для набуття духовності зростаючою особистістю застосування найефективніших форм і методів (систематизації, синтезу, узагальнення педагогічного досвіду, самовиховання, самоактуалізації, моделювання проблемних ситуацій) та впровадження відомих педагогічних технологій (особистісно-орієнтованої, технології створення ситуації успіху, технології колективної творчості, інтеграції різних видів діяльності та «вальдорфської педагогіки»). Презентуються й обґрунтовуються освітньо-виховні особливості «вальдорфської педагогіки». Визначаються основні складові, критерії та засоби духовно-орієнтованого виховання загалом і презентуються системні, успішні й переконливі форми та методи здійснення духовного розвитку дітей та молоді в умовах традиційних «вальдорфських шкіл» зокрема.
18
Kuznetsova, Svetlana Valer'evna, and Elena Vital'evna Bystritskaya. "Realization of Technology to Create a Situation of Success for a Future Teacher by Means of Theatrical Pedagogy." Pedagogika. Voprosy teorii i praktiki, no. 1 (March 2020): 107–11. http://dx.doi.org/10.30853/pedagogy.2020.1.19.
Повний текст джерела
19
Тарутіна, З. "Нові успіхи природничих наук і перспективи їх використання у педагогіці вищої школи". Вища школа, № 5/6 (119) (2014): 41–50.
Знайти повний текст джерела
20
Дейніченко, Т. І., Г. В. Дейниченко та О. А. Жерновникова. "ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА ІНОЗЕМНИХ ЗДОБУВАЧІВ З КНР ОСВІТНЬО-НАУКОВОГО РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ВИВЧЕННІ МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ". Педагогіка та психологія, № 63 (2020): 43–50. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.05.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі аналізу науково-педагогічної літератури у статті розкрито суть педагогічної підтримки, яку визначено як педагогічну, дидактично цілеспрямовану діяльність компетентних педагогів з надання превентивної й оперативної дозованої допомоги аспірантам. Це сприятиме розв’язанню їхніх індивідуальних проблем, пов’язаних з успішним просуванням у навчанні, спілкуванні, професійному самовизначенні, самовираженні. У статті розглянуто різні підходи до визначення педагогічного змісту поняття «педагогічна підтримка» – широкий і вузький. Схарактеризовано принципи педагогічної підтримки (загальності, суб’єктності й індивідуальності, проблемності, пріоритету захисту прав та інтересів аспірантів; адресності й дозованості допомоги, співробітництва, систематичності підтримки, диференційованого підходу при наданні підтримки), її види (превентивна, оперативна, опосередкована, дозована, адресна), форми (індивідуальна, групова), прийоми надання (використання карток-консультацій, таблицьпорад, організація спілкування, наведення питань, що наштовхують на відповідь, попередження про типові помилки і неправильні підходи тощо). Визначено специфіку здійснення педагогічної підтримки в умовах групової роботи у вивченні здобувачами-іноземцями з КНР освітньо-наукового рівня вищої освіти елементів математичної статистики задля оволодіння стохастичними методами обробки результатів педагогічного експерименту. Схарактеризовано етапи надання педагогічної підтримки іноземним здобувачам освітньо-наукового рівня вищої освіти у вивченні стохастики, якот: діагностичний, пошуковий, проектний, діяльнісний, рефлексивний. Науково обґрунтовано як загальні вимоги до викладача, який здійснює педагогічну підтримку (постійна увага до кожної особистості, створення ситуацій успіху, стимулювання до самостійних дій, розвинена емпатія, забезпечення умов для самовизначення і самореалізації), так і ті, що стосуються безпосереднього здійснення педагогічної підтримки (вивчення індивідуальних особливостей кожного здобувача з метою надання «адресної» допомоги, що потребує Т.І. Дейніченко, Г.В. Дейниченко, О.А. Жерновникова 44 виявлення «проблемного поля», тобто особистісно значущої для нього проблеми; цілеспрямованої пізнавальної діяльності викладача і здобувача з розв’язання проблеми, а також організації співробітництва здобувачів).
21
Zaplishnyi, I., and V. Borovyk. "FEATURES OF THE INTRODUCTION OF PEDAGOGY OF SUCCESS IN PHYSICAL EDUCATION LESSONS IN HIGH SCHOOL." Research Notes, no. 223 (July 1, 2020): 46–52. http://dx.doi.org/10.31654/2663-4902-2020-pp-2-46-52.
Повний текст джерела
22
Кононко, Олена Леонтіївна. "ОСОБИСТІСНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА: ЗМІСТ, СТРУКТУРА, УМОВИ ФОРМУВАННЯ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 75–84. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.187.
Повний текст джерелаАнотація:
У матеріалах висвітлено концептуальний та технологічний підходи до проблеми формування особистісної компетентності майбутніх педагогів дошкільної освіти. Їх актуальність обумовлюється браком теоретичних та експериментальних досліджень означеного напряму, трансформацією морально-духовних цінностей сучасної молоді, затребуваністю закладами вищої освіти інформації щодо шляхів ефективного формування у майбутніх педагогічних кадрів особистісної компетентності як складного і вкрай важливого феномену. Під «особистісною компетентністю» розуміється інтегральна характеристика майбутнього фахівця, яка засвідчується його здатністю свідомо мотивувати, організовувати, регулювати, контролювати та адекватно оцінювати результативність своєї життєдіяльності й вкладених в неї особистісних зусиль, творчо й соціально прийнятно самовиражатися, уміло розв»язувати проблеми, реалізовувати свої потенційні можливості, орієнтуватися на духовні цінності, набувати індивідуального досвіду, домагатися життєвого успіху.. Критеріями оцінки типу сформованості особистісної компетентності слугували: міра реалізації майбутнім педагогом дошкільної освіти свого інтелектуального, емоційно-ціннісного, соціально-морального, вольового та рефлексивного потенціалів; прояви творчої активності, висока продуктивність навчальної та педагогічної діяльності, задоволеність життям. Схарактеризовано чотири типи особистісної компетентності: продуктивно-креативний, продуктивно-реконструктивний, продуктивно-відтворювальний та деструктивний. Умовами ефективного формування соціальної компетентності у закладі вищої освіти виступають: розвиток рефлексивних рис особистості, адекватного Я-образу; формування цілісної реалістичної картини світу, наукового світогляду та смислу життя; вправляння в умінні довіряти особистісному досвіду; виховання системи духовних цінностей; забезпечення балансу соціальних та індивідуальних потреб, професійних та особистих інтересів; прищеплення корисних звичок.
23
Sutt, Piotr. "ПРИСТРАСТЬ ТА НАТХНЕННЯ, ДОВІРА ТА СПІВРОБІТНИЦТВО – ЦІННОСТІ, ЯКІ РОБЛЯТЬ ХУДОЖНІЙ, ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА ОСОБИСТИЙ УСПІХ МОЖЛИВИМИ". Музичне мистецтво і культура 2, № 32 (11 січня 2022): 161–74. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Представити моделі та особливості поведінки, які визначають досягнення професійного, артистичного, педагогічного та особистого успіху. Основна ідея полягає в тому, щоб намітити шляхи та методи, що дозволяють використовувати і передавати мудрість і досвід наших майстрів на благо наших слухачів, учнів і власне нас. Інше питання – це необхідність правильного та повного розуміння аспектів довіри і співпраці, оскільки без цього місія артиста і наставника не може існувати. Дуже важлива ідея, що міститься у статті, – вказати на особливості заслуговуючого на довіру музиканта і педагога і не тільки його практичний досвід і мудрість, а, і, перш за все, теоретичні знання, що охоплюють різні аспекти: історичні, виробничі, формальні та асоціативні. Методологія, що застосовується в процесі дослідження, спирається на аналіз багаторічного досвіду, заснованого на художніх і дидактичних ефектах, спостереженні за спільнотою, переосмисленні спеціальної літератури та аналізі питань і компонентів пізнавального процесу. Наукова новизна. Кожен індивідуальний погляд на питання дидактики і самореалізації в професії художника новаторський і абсолютно доцільний. Навіть якщо ми піднімаємо вже відому проблему, ми робимо це у відповідності з процесом навчання і самовдосконалення, що полягає в нескінченному повторенні і консолідації певних рухів, асоціацій, висновків, думок або постійному застосуванні етичних, освітніх та культурних принципів. Таким чином, новизна полягає в тому, що представлений новий ракурс на механізми і рушійні сили, які формують розвиток артистичної і педагогічної особистості вчителя, майстра, наставника і авторитета. Висновки. Підводячи підсумок, можна сказати, що саме знання і навички створюють, у першу чергу, почуття довіри і показують артиста у світі правдоподібності або брехні. Основне завдання – розвиток компетенцій, що дозволяють сприймати нас як авторитетного педагога-артиста. Однак цього недостатньо для повної довіри і впевненості у словесній, письмовій та виразній інформації, яку ми передаємо за допомогою виконання на інструменті, голосом, пишучи або диригуючи. Якщо пристрасть не проявляється у звуках і фразах наших концертів та рядках наших лекцій, буде складно надихнути – мотивувати, дати віру і вказати на шляхи для досягнення успіху.
24
O.V., Chaban. "THE AUTHOR SCHOOLS AS AN ENVIRONMENT OF A REALIZATION OF THE INNOVATIVE EDUCATIONAL POTENTIAL." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 21–27. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-3.
Повний текст джерелаАнотація:
In the article on the background of the analysis of the methodology works and history, theory of pedagogy it is represented the viewing of an author school as the pedagogical phenomena. The multimanibility of interpretation of the outlined by the notion in the pedagogical science demands the learning of the innovative potential of the author schools from the position of history, which gives the possibility to analyze the value experience of the teachers-leaders and use it in the reforms of the modern educational paradigm. A part of the system creation of each author school is a founder, a leader – an author of own pedagogical system, which, in its turn, creates the basis and is realized in special educational environment of an author school. In the pedagogical science the author school is defined as an experimental educational institution or an original general and pedagogical, didactic, methodical and up-bringing system of work. In the article, we except the theoretical material, it is made an analysis of the modern native author school by Vasyl’ Sukhomlynskyi. He doesn’t only substantiate the theoretical fundamentals of his system, has constructed the conception and realized it in the practical activity, has defined the subjects (teacher, pupil, family), an aim (forming of the general developed person), parts (mental, moral, civil, labour, physical, aesthetic, patriotic, іdea and political up-bringing), which propped up on the human fundamentals (cultural demands of a child; forming of culture of desires, eelings culture; сreation for a child of “life joy”; forming of the feeling of own dignity; creation of success atmosphere; the advantage of positive stimulus and reactions on the behaviour of a child under the negative; interaction of a school, a family, civil activity and others). A centre, an aim of pedagogical system by Vasyl’ Sukhomlynskyi became a humanity, an attitude to the child as to the unique person, responsibility of the nature, responsibility of the culture, a base on the positive in a child, a creation of the success situation, an eddying of knowledge, formation of joy notion, creation of the “intellectual background of school” and others. It is analyzed the modern scientific issues, materials of periodic issues of the second part of the XX century and modern pedagogical press, archival materials.Key words: author school, experimental educational institution, innovative educational institution, pedagogical system, educational environment.У статті на основі аналізу праць методології, історії та теорії педагогіки представлено огляд автор-ської школи як педагогічного феномена. Багатоманітність тлумачення окресленого поняття в педа-гогічній науці вимагає вивчення інноваційного потенціалу авторських шкіл з позиції історизму, що дасть можливість актуалізувати цінний досвід педагогів-новаторів і застосувати його у реформуванні сучасної освітньої парадигми. Системоутворюючим складником кожної авторської школи виступає її розробник, лідер – автор власної педагогічної системи, яка, своєю чергою, становить підґрунтя і реалі-зується в особливому освітньому середовищі авторської школи. У педагогічній науці авторська школа визначається як експериментальний освітній заклад або оригінальна загальнопедагогічна, дидактич-на, методична чи виховна система роботи. У статті нами, крім теоретичного матеріалу, здійснено ана-ліз діяльності відомої сучасної вітчизняної авторської школи Василя Сухомлинського. Він не лише обґрунтував теоретичні основи своєї системи, вибудував концепцію і втілив її у практичній діяльно-сті, з’ясував суб’єкти (учитель, учень, родина), мету (формування всебічно розвиненої особистості), складники (напрями виховання), що ґрунтувалися на гуманістичних основах (принципах окультурення потреб дитини; формування культури бажань, почуттів; винайдення для дитини атмосфери «радості буття»; формування почуття власної цінності; створення ситуації успіху; перевага позитивних ідеа-лів, стимулів і реакцій на поведінку дитини над негативними; співпраця школи, сім’ї, громадськості тощо). Сутністю педагогічної системи Василя Сухомлинського стали гуманізм, ставлення до людини як до особливої особистості, природовідповідність, культуровідповідність, опора на позитивне в дитині, формування ситуації успіху, одухотворення знання, формування радості пізнання нового, розроблення «інтелектуального фону школи» тощо. Проаналізовано сучасні наукові видання, матеріали періодичних видань другої половини ХХ ст. та сучасної педагогічної преси, архівні матеріали.Ключові слова:авторська школа, інноваційний освітній заклад, експериментальний освітній заклад, освітнє середовище, педагогічна система.
25
Рубашенко, Светлана Александровна. "ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПРОФЕССИЯ В УСЛОВИЯХ ЦИФРОВОЙ ТРАНСФОРМАЦИИ ОБРАЗОВАНИЯ". Bulletin of the Humanities Institute of ISUCT 2, № 1 (2021): 103–10. http://dx.doi.org/10.6060/bhiisuct2021_103.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассматриваются особенности современной системы образования, профессиональная деятельность педагога, которой невозможна вне информационного пространства. Проанализированы функциональные и методические возможности цифровых инструментов и сервисов, электронных образовательных ресурсов, образовательных платформ, сайтов и порталов для эффективного взаимодействия преподавателей вуза со студентами педагогических направлений подготовки. ИКТ-компетентность педагога (его готовность к отбору и адаптации готовых образовательных решений, способность разрабатывать авторские образовательные ресурсы или наполнять собственным контентом цифровые шаблоны в приложениях) является основополагающим фактором успеха педагогической деятельности в условиях цифрового общества.
26
Люшина, Валентина. "Хіба можна не любити професію, яка дає натхнення (з історії педагогічної династії Варвари Вангрет)". New pedagogical thought 107, № 3 (8 грудня 2021): 154–57. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-154-157.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлене дослідження є спробою осмислення педагогічних традицій в одній родині, зокрема висвітлено життєвий шлях і творчі здобутки на освітянській ниві професійно компетентних, неординарних особистостей із педагогічної династії Варвари (Віри) Вангрет – представниці плеяди інтелігентних, талановитих, ініціативних учителів, справжніх майстрів своєї справи. Окреслено професійне зростання представників трьох поколінь – очільниці династії Варвари Вангрет, її дітей Віктора Скока та Тетяни Сокол, а також онуків Вікторії Дундюк і Ольги Сокол. На основі аналізу джерельної бази схарактеризовано виразний соціокультурний портрет багатогранної й неординарної династії педагогів, які культивують філософію професійного успіху та максимальної самореалізації.
Доведено, що феномен педагогічної династії лишається маловивченим, а тому в умовах розвитку української державності та створення нового простору освітніх можливостей актуалізується потреба у подальшому зверненні до творчого доробку педагогічних династій регіону, проєктуванні моделі професійної орієнтації щодо здобуття педагогічної освіти у межах педагогічного експерименту.
27
Oliiar, Mariia. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНОЛОГІЙ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 21 (27 листопада 2019): 72–77. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.21.72-77.
Повний текст джерелаАнотація:
Підготовка сучасних висококваліфікованих фахівців у галузі освіти повинна відповідати міжнародним стандартам. Модернізація сучасної освіти неможлива без належного рівня комунікативної культури педагогів. Однак проблема розроблення сучасних технологій формування комунікативної культури майбутніх педагогів недостатньо висвітлена в працях учених. Мета і завдання статті – розкрити теоретико-методичні засади технологій формування комунікативної культури майбутніх учителів. Дослідження стану комунікативної культури студентів засвідчило, що необхідно внести корективи в навчально-виховний процес закладів вищої освіти. Комунікативна культура вчителя – це системно-інтегративна якість, яка забезпечує успішну взаємодію між учителем та учнем у системі суб'єктно-суб'єктних відносин. Технологія формування комунікативної культури майбутніх педагогів являє собою сукупність змісту, методів, форм і засобів, систему дій суб'єктів освітнього процесу. Вона передбачає кілька послідовних етапів: етап проектування майбутньої комунікації, етап її реалізації та діагностико-корегувальний етап. Комунікативні ситуації є основним технологічним елементом. Діалог виступає основою навчальних комунікативних ситуацій. Технологія формування комунікативної культури розвиває здатність майбутніх педагогів до конструктивного діалогу. Вона формує такі якості особистості майбутнього фахівця, як креативність, самостійність, активність, рефлексія.
28
Мацюк, Зоряна, та Марія Фенко. "Казкотерапія в системі мовленнєвого розвитку дошкільників". East European Journal of Psycholinguistics 3, № 1 (30 червня 2016): 91–101. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2016.3.1.mat.
Повний текст джерелаАнотація:
У складних суспільних умовах дедалі більше розширюється коло проблем, які потребують педагогічного вирішення. Дієвий метод – казкотерапія, використовують для безпосереднього впливу на емоційно-почуттєву сферу особистості для зміни моделей поведінки, аналізу прихованих можливостей дітей. У статті обґрунтовано теоретичні засади використання казкотерапії в психолого-педагогічній практиці. Зокрема було визначено критерії та показники мовленнєвого розвитку дошкільників в ігрових казкових ситуаціях: 1) обізнаність із казками; уміння розповідати знайомі казки; уміння оцінювати свою розповідь і розповідь товариша; 2) самостійність складання дітьми сюжетів казкових ситуацій; оригінальність вигаданого казкового сюжету; наявність засобів творчого самовираження. Особливий акцент зроблено на творчому мовленнєвому самовиражені дітей, чому безпосередньо сприяє використання казкотерапії: відбувається занурення дітей у світ казки, що поглиблює максимальну мовленнєву активність дітей на навчально-виховному просторі дитячого навчального закладу; наявність позитивних емоційних стимулів у складанні творчих розповідей; створення ситуацій успіху в мовленнєво-ігровій діяльності; стимулювання мовленнєвого самовираження і творчої ініціативи дошкільників в казкових ситуаціях. Результати проведеного дослідження свідчать, що використання методу казкотерапії є доцільним і виправданим.
Література
References
Алексеенко В. В. Играем в сказку. Воспитание и развитие личности ребенка 2–7 лет. – М.: РИПОЛ.Aleksеіenko, V.V. (2008). Igraem v skazku. Vospitanie i razvitie lichnosti rebionka 2–7 let. [Playing Fairy-Tale. Educating and Developing Personality from 2 -7]. Moscow: RYPOL.
Бурчик О. В. Групова казкотерапія в особистісно-орієнтованому вихованні дітей // Высник Житомирського державного ун-ту ім. Івана Франка. – 2005, № 25. – С. 203-205.Bourchyk, O.V. (2005). Grupova kazkoterapia v osobystisno-orientovanomu vyhovanni ditej [Group Fairy-Tale Therapy in Personality-oriented Education of Children]. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni I. Franka, 25, 203-205.
Давыдова Т. Т. Сказка // Лит. Учеба. – 2003., № 1.Davуdova, T. T. (2003). Skazka [Сказка]. Lyt. Ucheba, 1.
Деркач О. О. Педагогіка творчості: Арт-терапія та казкотерапія на допомогу вчителю, вихователю, праткичному психологу. Вінниця, 2003.Derkach, O. O. (2009). Pedahohika tvorchosti: Art-terapiia ta kazkoterapiia na dopomohu vchyteliu, vykhovateliu, praktychnomu psykholohu]. Vinnytsia.
Кирилюк О. С. Універсалії культури і семіотика дискурсу : казка та обряд. – Одеса: ЦГО НАНУ, 2003. Kyryliuk, O. S. (2003). Universalii kultury i semiotyka dyskursu: kazka ta obriad [The Cultural Universals and Semiotics of Discourse: Fairy-Tale and Rite]. Odesa: TsHO NANU.
Мелетинский Е. М. От мифа к литературе. – М.: РГГУ, 2000.Meletynskyij, E. M. (2000). Ot Mifa k Literature [From Myth to Literature]. Moscow: RGGU.
Нассруллаева Н. Н. Влияние содержания и языковых средств народной сказки на образность и выразительность речи старшего дошкольника. – К.: Рад. школа, 1982.Nassrullaeva, N. N. (1982). Vlyianie soderzhansiia i yazykovykh sredstv narodnoij skazki na obraznost i vyraziytielnost rechy starsheho doshkolnyka [The Impact of Content and Linguistic Means of Folk-Tale on the Imagery and Expressiveness of Older Pre-schooler Speech]. Kyiv: Rad. Shkola.
Померанцева Э. В. Русское народное поэтическое творчество. – М.: Учпедгиз, 1956.Pomerantseva, Е. V. (1956). Russkoe narodnoe Poetiycheskoe Tvorchestvo [Russian Folk Poetic Art]. Moscow: Uchpedgiz.
Пропп В. Морфология волшебной сказки. Исторические корни волшебной сказки. – М.: АСТ, 1998.Propp, V. (1998). Morfolohyia volshebnoij skazki. Istoricheskie korny volshebnoij skazki [The Morphology of Fairy-Tale]. Moscow: AST.
Соколов Д. Сказки и сказкотерапия. –М.: Экcмо-Пресс, 2001.Sokolov, D. (2001). Skazki i skazkoterapiia [Fairy-Tales and Fairy-Tale Therapy]: Moscow: Eksmo-Press.
Вачков Я. Сказкотерапия: Развитие самосознания через психологическую сказку. –М.: Ос-89. – С. 144.Vachkov, Y. V. (2001). Skazkoterapiia: Razvitie samosoznanyia cherez psykholohycheskiju skazku [Fairy-Tale Therapy]. Moscow: Os-89.
Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Укл. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: Перун, 2004.Velykyj tlumachnyj slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy (2004). V. Busel, Ed. [Great Explanatory Dictionary of Modern Ukarinain]. Kyiv; Irpin: Perun.
Якименко С. І. Формування основ світогляду у дітей молодшого шкільного віку засобами казки: теорія і практика. – Київ: Знання, 1999.Yakymenko, S. I. (1999). Formuvannia osnov svitohliadu u ditej molodshoho shkilnoho viku zasobamy kazky: teoriia i praktyka [Формування основ світогляду у дітей молодшого шкільного віку засобами казки: теорія і практика]. Kyiv: Znannia.
Зинкевич-Евстигнеева Т. Формы и методы работы со сказками. – СПб: Речь, 2006.Zynkevych-Evstyhneeva, T. D. (2006). Formy i metodu raboty so skazkami [Forms and Methods of Working with Fairy-Tales]. S.-Petersburg: Rech.
29
Овчієва, Леся Петрівна. "Любов Ліницька — актриса театру І. К. КарпенкаКарого (До 175-річчя від дня народження І. К. Карпенка-Карого)". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, № 27-28 (25 травня 2021): 32–40. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238772.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто багаторічну спільну діяльність одного з корифеїв українського театру — драматурга, актора, режисера, організатора театральної справи і театрального педагога Івана Карпенка-Карого з актрисою Любов’ю Ліницькою, яка понад 18 років працювала у трупі братів Тобілевичів — П. Саксаганського та І. Карпенка-Карого. Вона належить до другої хвилі корифеїв українського класичного театру. Вперше зроблено спробу реконструювати основні ролі Л. Ліницької у п’єсах І. Карпенка-Карого і визначити спільність їхніх мистецьких поглядів, що збагачували успіх не лише їхньої трупи, а й усієї української театральної культури.
30
ІВАХ, Світлана. "ФОРМИ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З МОЛОДИМИ ПЕДАГОГАМИ У ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (13 квітня 2022): 66–72. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті конкретизовано сутність методичної роботи з молодими педагогами в закладі дошкільної освіти; висвітлено основні підходи до її організації та наведено змістові характеристики її різновидів. Окреслено вимоги до організації методичної роботи з молодими педагогами у сучасному закладі дошкільної освіти: інноваційність, діалогічність, довіра, творчий характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку педагога, надання необхідного простору для прийняття самостійних рішень, відповідальність, компетентність. Виокремлено традиційні (педагогічні ради, педагогічні читання, конференції, методичні семінари, методичні об’єднання, школи передового досвіду, школи молодого вихователя, ініціативні творчі групи) та інноваційні (використання сучасних діагностичних методик для виявлення рівня компетентності вихователів; реалізація методичного супроводу в закладі дошкільної освіти; залучення молодого педагога до інноваційної освітньої діяльності; покращення самоосвіти через застосування онлайн-ресурсів) форми організації методичної роботи з молодими педагогами в умовах закладу дошкільної освіти. Увагу акцентовано на тому, що тільки правильний підхід до вибору змісту, форм і методів методичної роботи, їх раціонально доречне поєднання дадуть змогу ліквідувати прогалини в теоретичних знаннях і практичних навичках молодих вихователів, дозволять досягти успіху та самореалізуватися в професії. Наголошено, що методичну роботу з молодими педагогами в закладі дошкільної освіти слід орієнтувати на: оновлення змісту дошкільної освіти, вивчення та застосування освітніх технологій; поглиблення та розширення знань молодих вихователів, активізацію їхнього творчого потенціалу; організацію дієвого освітнього простору для дітей; інноваційну діяльність фахівців тощо.
31
Грицюта, О. Ф. "ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ЛІТНІХ ТАБОРІВ ВІДПОЧИНКУ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 50–62. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-50-62.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі теоретичного аналізу констатується, що виховна робота в сучасних дитячих таборах – це перш за все робота за спеціально розробленими програмами. Відзначається, що від того, наскільки педагогічно грамотно розроблена програма табору, яким чином враховується специфіка дітей, їх потреби і інтереси, приймаються до уваги стратегічні напрямки виховної діяльності, як здійснюється безперервна освіта підростаючого покоління, залежить досягнення цілей і планованих результатів. Розкрито сутність основних критеріїв її розробки – актуальність; цілісність; прогностичність; реалістичність; оригінальність. Наведені підходи до структури і змісту авторської програми виховання моральних цінностей у підлітків в умовах літніх таборів відпочинку, упровадження якої у виховну практику цих соціальних інститутів гіпотетично має підвищити педагогічну ефективність морального виховання. Вказано, що при складанні програми враховувалися традиції і виховні можливості літніх таборів відпочинку, професійну готовність педагогічного колективу до виховання моральних цінностей у підлітків, а також теоретичний психолого-педагогічний досвід. Відзначається, що розроблена програма за своєю спрямованістю є корекційно-розвивальною і спирається на найбільш популярні в корекційно-розвивальній роботі з підлітками теоретичні підходи: гуманістичний, когнітивний та поведінковий. Визначені головні педагогічні умови, що сприяють вихованню моральних цінностей у підлітків в умовах літніх таборів відпочинку, – використання багатого морального потенціалу виховного середовища літнього табору відпочинку; включення підлітків в різноманітні види діяльності, перш за все творчі, на основі їх самостійного вибору; залучення підлітків в колективну творчу діяльність; підтримка і стимулювання соціально-значущих ініціатив; створення ситуацій успіху та умов для самореалізації та самоствердження підлітків; готовність педагогів літнього табору відпочинку до організації процесу виховання моральних цінностей підлітками; ставлення педагогів до підлітка як до суб'єкта виховання моральних цінностей.
32
Сташкова, Татьяна В. "Психологические аспекты моделирования профессионально-личностного развития педагога в системе повышения квалификации". Инновационная наука: психология, педагогика, дефектология 4, № 3 (30 червня 2021): 55–64. http://dx.doi.org/10.23947/2658-7165-2021-4-3-55-64.
Повний текст джерелаАнотація:
Во Введении дано обоснование актуальности исследования детерминации успешности моделирования профессионально-личностного развития педагога в системе повышения квалификации. Представлены результаты теоретического анализа психологических факторов, обеспечивающих продуктивный личностный рост и профессиональное развитие педагога в процессе непрерывного повышения квалификации. Описаны основные векторы активности педагога, направленной на позитивное преобразование, саморазвитие и преодоление рисков. Дана содержательная характеристика функций представлений педагогов о способах саморазвития, формирования способности к преадаптации как фактора повешения профессиональной успешности в условиях неопределённости. Новизна исследования заключается в выявлении и описании психологических особенностей моделирования профессионально-личностного развития педагога в системе повышения квалификации в условиях современных рисков. В содержании статьи включён сопоставительный анализ различных моделей профессионально-личностного развития педагога и их эффективности на практике. В разделе Результаты показана роль самооценки компетентности и индивидуальных рисков в моделировании профессионального роста и достижения успеха в проектировании конструктивной индивидуальной траектории продвижения в педагогической деятельности. В данном модуле содержится анализ мотивации достижения и субъективного контроля, представлений педагогов о факторах продуктивного развития в условиях современных рисков. В Обсуждении результатов представлено описание и интерпретация результатов эмпирического исследования психологических аспектов моделирования профессионально-личностного развития педагога в системе повышения квалификации в условиях современных трансформаций. Данные эмпирического исследования показывают значение представлений педагогов о факторах успешного профессионального роста и построении индивидуальной траектории развития. Впервые показана роль рефлексии индивидуальных профессиональных рисков в определении продуктивной преобразующей активности педагогов в процессе непрерывного повышения квалификации. В Заключении подчеркивается наличие связи степени рефлексии своих ресурсов и рисков и успешности профессионально-личностного роста педагогов. Делается вывод о том, что уровень осмысления профессионально-личностных затруднений в современной ситуации способствует формированию адекватной, конструктивной модели развития педагога. Приведена модель программы психологического обеспечения повышения уровня профессионально-личностного развития в системе повышения квалификации.
33
Скляр, Светлана Сергеевна. "Технологии формирования ответственного поведения старшеклассников: дидактический аспект". Российский психологический журнал 7, № 3 (30 червня 2010): 41–47. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2010.3.7.
Повний текст джерелаАнотація:
На современном этапе развития дидактической науки ответственность как важнейшая личностная характеристика современного старшеклассника, чрезвычайно редко становится объектом, как теоретического анализа, так иэм- пирического исследования. В современной отечественной педагогике существует определенныйдефициттехнологийнаправленного воздействиянаразвитие само- реализациишкольников, установок на его профессиональный и социальный успех. Одной из технологий развития ответственности является распространение процессов осмысления за пределыналичной актуально воспринимаемой ситуации, непосредственного перцептивного поля, в план представления, воображения, идеаторных содержаний сознания, что может рассматриваться как задача на смысл, инициирующая формирование личностной сферы старшеклассника.
34
Товканець, Ганна. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, № 2 (25 грудня 2020): 115–22. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.115-122.
Повний текст джерелаАнотація:
Оглядову публікацію присвячено проблемі підготовки майбутніх педагогів до виховання дітей-сиріт в умовах соціальних трансформацій. В статті обгрунтовано напрями підготовки майбутніх педагогів до виховання дітей-сиріт в умовах соціальних трансформацій. Визначено готовність майбутніх педагогів до роботи з дітьми-сиротами як особистісне утворення, що передбачає наявність професійно важливих якостей та характеризується спрямованістю на успішну взаємодію з вихованцями. Підкреслено, що напрямами професійної підготовки майбутніх педагогів в умовах соціальних трансформацій є: акцент на розробку програм соціального виховання в освітніх навчальних закладах, врахування активно-діяльнісної природи дитини-сироти, її прагнення до участі в ціннісно-значимій, креативно-дослідній, індивідуально-комфортній життєдіяльності; спрямування соціально-педагогічної діяльності на формування адекватних ціннісних орієнтацій, соціального досвіду, установок на досягнення соціально-психологічного комфорту; вивчення законодавчо-нормативного забезпечення; впровадження конструктивних ідей зарубіжного досвіду утримання дітей-сиріт з акцентуванням проблем щодо створення оптимальних умов для підтримки соціально незахищених категорій дітей як одного з найважливіших завдань сьогодення. Окреслено практичний аспект у підготовці майбутнього вчителя до соціально-педагогічної взаємодії з дітьми-сиротами: формування умінь і навичок здійснення педагогічних операцій, сукупність яких складає процедуру технологічного процесу освітньої діяльності; виявлення, оцінки та ранжування проблеми, з’ясування чинників, що обумовили її виникнення; спрямування практичного навчання на здійснення аналізу взаємодії, для вироблення програм дій, складання змістовної бази для уточнення мети та завдань, визначення організаційних форм і методів соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами; реалізація намічених програмою заходів соціально-педагогічного впливу в означений час і терміни, зіставлення і порівняння результатів з критеріями успішності соціально-педагогічної діяльності; підготовка до здійснення контролю, аналізу підсумків діяльності, виявлення чинників, які сприяють позитивному вирішенню завдань соціально-педагогічної діяльності з дітьми-сиротами і проектуванню шляхів усунення недоліків тощо.
Ключові слова: професійна підготовка, майбутній педагог, виховання дітей-сиріт.
35
Пугач, Віталіна. "Формування правової компетентності майбутніх менеджерів охорони здоров’я у професійній підготовці". New pedagogical thought 102, № 2 (7 вересня 2020): 132–37. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-102-2-132-137.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті означено та проаналізовано проблему формування правової компетентності в процесі підготовки майбутніх менеджерів охорони здоров’я.Проаналізовано праці, присвячені даній проблемі, та виявлено чинники, які позитивно впливають на процес навчання і зумовлюють успішну професійну діяльність педагогів, зокрема: використання потенціалу різних вишівських дисциплін для вивчення правових ідей; доповнення теоретичних правових положень відомостями про можливість їхнього практичного застосування в системі охорони здоров’я; засвоєння відомостей, що дають змогу майбутнім фахівцям моделювати свою правову професійну й повсякденну діяльність; створення умов для участі студентів в активній правозахисній діяльності під час освітнього процесу; організація навчання на вербально-діяльнісній діалогічній основі, орієнтованій на індивідуально-творчий розвиток студента; введення донавчального плану правових спецкурсів, пов’язаних із системою охорони здоров’я.
36
ЖОРНЯК, Б. Є. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ РОЗРОБКИ ПРОГРАМИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО УЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (17 листопада 2021): 45–49. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовуються теоретико-методологічні аспекти програми професійного виховання особистості майбутнього учителя музичного мистецтва та подаються методичні поради та рекомендації щодо розробки відпо- відної програми у закладах вищої освіти. Автор розглядає проблему виховання особистості молодого педагога з позицій сучасної соціокультурної ситу- ації, пов’язаної з реформою вищої педагогічної освіти, новими тенденціями в освіті, у контексті різнобічного його соціального, інтелектуального і фахового розвитку – опанування ґрунтовною музичною освітою, формуван- ня естетичних поглядів і почуттів, світогляду, високих морально-духовних якостей, засвоєння ним вироблених людством життєвих ідеалів і суспільно значущих цінностей, важливих для особистісного загального і творчого професійного становлення та розвитку. Це вимагає побудови у закладі вищої освіти освітнього процесу на засадах гуманізму і демократизму, внутрішньої свободи, особистісно орієнтованого підходу у вихованні, що забезпечує успішну соціалізацію майбутнього педагога у житті та майбутній професійній діяльності на ринку освітніх послуг. У межах статті визначено головні напрями фахової підготовки майбутнього учителя музичного мистецтва, зумовлені сучасними соціальними потребами, світовими тенденціями розвитку освіти, важливими принципами та функціями процесу професійного виховання особистості педагога. Автор пропонує зміст і форми організації освітнього процесу, підпорядковані логіці професійно-особистісного розвитку студента-музиканта. Головним джерелом виховання майбутнього учителя музичного мистецтва є саме мистецтво, яке розвиває його інтелект, високу ерудицію, загальну емоційну сферу, художні смаки й естетичні цінності, формує його професійну творчість. Виховання ціннісного ставлення до суспільства, педагогічної праці та мистецтва виявляється в особистісному зростанні майбутнього учителя музичного мистецтва, його гармонійному загальному розвитку і здатності успішно самореалізуватися і самоутвердитися у соціумі як професіонал, митець, носій і пропагандист музичної культури.
37
Yara, O. "ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 120–26. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що в умовах сьогодення вітчизняне суспільство в тому числі система вищої юридичної освіти переживає процес цієї трансформації, направленої на всебічне забезпечення прав свобод та інтересів приватних осіб, в нашому випадку студентів – здобувачів вищої юридичної освіти. На цьому шляху є як успіхи так і певні прорахунки, як практичного так і теоретичного характеру, зокрема вони стосуються й багатогранності доктринальних думок щодо принципів адміністративна-правового забезпечення вищий юридичної освіти в Україні. У статті виявлені у загальні принципи адміністративно-правового забезпечення вищої юридичної освіти в Україні. Це найбільш загальні та стабільні вимоги, об’єктивно зумовлені засади, на яких базується науково-педагогічна виховна діяльність суб’єктів навчально-виховного і наукового процесу та адміністративної діяльності суб’єктів публічної адміністрації. Вони базуються на європейських цінностях щодо поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права, повага до прав людини студентів та науково-педагогічних працівників. Їх метою є забезпечення права громадян України на реалізацію своїх можливостей щодо отримання вищої юридичної освіти. Зроблено висновок, що принципи адміністративно-правового забезпечення вищої юридичної освіти в Україні – це найбільш загальні та стабільні вимоги, об’єктивно зумовлені засади, на яких базується науково-педагогічна виховна діяльність суб’єктів навчально-виховного і наукового процесу та адміністративної діяльності суб’єктів публічної адміністрації. Вони базуються на європейських цінностях щодо поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права, повага до прав людини студентів та науково-педагогічних працівників. Їх метою є забезпечення права громадян України на реалізацію своїх можливостей щодо отримання вищої юридичної освіти. Вони складаються із загальних та спеціальних принципів адміністративного права, останні в свою чергу поділяються на загально-освітянські принципи, спеціально-освітянські публічного вищої школи та спеціальні принципи публічного адміністрування вищої юридичної освіти.
38
Машкіна Л. А. "ІННОВАЦІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 166–71. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.271.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто необхідність інноваційної підготовки фахівців,індикаторами якої є наступні елементи: попередні успіхи студентів у роки навчання в педагогічних навчальних закладах, інформованість про інновації і готовність до їх практичного втілення. Висвітлено зарубіжний досвід інноваційної підготовки майбутніх бакалаврів дошкільної освіти в системі вищих навчальних закладів Європи й Америки, структуру та особливості навчання і викладання в них. Проаналізовано зміст та методику підготовки до використання інноваційних технологій на практиці. Висвітлено новаторські методи роботи (коопероване навчання, методи критичної педагогіки, педагогічної антропології, аутентичної та етнічної бесіди, тощо), форми організації (кооперативне навчання, мікронавчання, моделювання, мінікурси, виїзні семінари, тощо) та інноваційні моделі навчання студентів-бакалаврів з пошуковою спрямованістю, способи і засоби їх введення у навчальний процес. Виділено необхідні компоненти для створення ефективних ситуацій кооперованого навчання: позитивна взаємозалежність, взаємодія підтримки «пліч-о-пліч», індивідуальна відповідальність, вміння спільно працювати в малій групі, групова обробка результатів. Розглянуто практичні уміння та навички викладача закладу вищої освіти (володіння пояснювальними та дослідницькими методами навчання), які необхідні для ознайомлення студентів із нововведеннями, формування у них стійкої зацікавленості до вивчення та використання в своїй професійній діяльності інновацій, також указано функції викладача у ході навчального процесу (координатор, партнер). Описано методи надпредметної пошукової навчальної діяльності, до якої входять дослідницька, комунікативно-діалогова, дискусійна, ігрова, моделююча діяльність. Висвітлено завдання які стоять перед викладачем закладу вищої освіти в процесі викладання дисципліни.
39
Козьменко, О. І. "НЕТРАДИЦІЙНІ СТУДЕНТИ ЗВО США". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, № 1 (4 березня 2020): 112–21. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-112-121.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема визначення характеристик сучасних американських студентів. Демографічні зміни США 1970–х років сприяли появі нового студентського контингенту. Якщо до того часу ЗВО мали здебільшого справу з тими студентами, хто закінчили навчання в школі й одразу вступили до університету або коледжу, присвячували увесь час виключно навчанню (не працювали) і не мали фінансових труднощів, то зараз такі студенти складають лише чверть контингенту здобувачів вищої освіти. Тобто освітяни працюють здебільшого зі студентами, які мають певні відмінності, порівнюючи з традиційними студентами. Така категорія отримала назву «нетрадиційні студенти». На початку ХХІ століття з’являється низка досліджень, які визначають особливості цієї категорії студентів і доводять користь використання їхнього досвіду. У статті аналізуються наукові пошуки представників американської педагогіки, наводяться погляди щодо визначення категорії «нетрадиційні студенти». Спочатку до таких студентів відносили тих, кому на момент вступу до ЗВО було понад 24 роки, хто не мешкав у гуртожитку й не навчався на денній формі навчання. Поступово це визначення змінювалося, й науковці на початку ХХІ століття доповнили його сьома різними характеристиками. З’явилися три категорії нетрадиційних студентів за ознаками кількості наявних характеристик. Але не всі освітяни визнавали цю проблему, й довгий час ставлення до таких студентів демонструвало кілька різних підходів, які наводяться у статті. Останнім часом значно поширилося визначення нетрадиційних студентів, і зараз науковці вважають, що вони, крім визначених ознак, можуть бути «представниками першого покоління», особами з низьким соціально-економічним статусом, представниками етнічних меншин, іммігрантами тощо. Отже, у сучасній вищій освіті зараз переважають студенти, які мають певну кількість нетрадиційних характеристик, тому американським ЗВО вкрай необхідно надати увагу цим студентам та створити умови досягнення успіху.
40
СУХОПАРА, Ірина. "КРИТЕРІЇ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 357–66. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-357-366.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема емоційної компетентності, яка допомагає вчителю встановлювати партнерські стосунки з учнями, їхніми батьками, колегами, володіти технологіями впливу на інших, організовувати освітнє середовище, освітній процес на емоційній основі, що важливо в умовах реалізації концепції Нової української школи. Емоційна компетентність майбутніх учителів початкової школи розуміється як сукупність поглядів, цінностей, набутих знань, сформованих вмінь та навичок в емоційній сфері, їх розуміння, вираження, регулювання та дозволяє успішно організовувати освітній процес на емоційній основі, засадах емпатії, поваги, співпраці з школярами, їх батьками, колегами, реалізовувати себе в особистісній і професійній діяльності. Метою статті є вивчення та теоретичне обґрунтування критеріїв, рівнів і показників сформованості емоційної компетентності майбутніх учителів початкової школи. Для вирішення проблеми застосовувалися методи аналізу психолого-педагогічної літератури, систематизації та узагальнення теоретичного матеріалу, вивчення досвіду. На основі змістових і структурних компонентів зазначеного феномену розроблено когнітивний (сукупність знань про емоції, почуття, емоційні стани, способи їх вираження, причини виникнення, вікові особливості емоційної сфери молодших школярів), ціннісний (сукупність мотивів та цінностей гуманного спілкування, взаємодії, досягнення успіху) і діяльнісний (сукупність умінь та навичок адекватно сприймати емоції учнів, розуміти їх почуття і власний емоційний стан, виражати власні емоції, керувати ними) критерії, наведено відповідні показники сформованості емоційної компетентності майбутніх педагогів. Враховуючи ступневий характер оволодіння компетентністю, визначено низький, середній і високий рівні сформованості емоційної компетентності майбутніх учителів початкових класів, описано їх характеристики. Сукупність професійних цінностей, мотивів, знань, вмінь, що належать до визначених критеріїв і показників емоційної компетентності майбутніх фахівців є важливою для здійснення професійної діяльності. Ключові слова: емоційна компетентність, майбутні вчителі початкової школи, критерії, показники, рівні, сформованість.
41
Бортнюк, Т. Ю., та Г. М. Голя. "ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 135–41. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентовано увагу на тому, що сучасний світ неможливо уявити без фінансів. Вони забезпечують функціонування усіх сфер суспільства. Фінансова обізнаність допомагає зрозуміти ключові фінансові поняття і використовувати їх для прийняття рішень про доходи, витрати і заощадження, для вибору відповідних фінансових інструментів, планування бюджету, нагромадження коштів на майбутні цілі тощо. Аналіз сучасної ситуації в Україні свідчить про досить низький рівень знань із фінансових питань серед населення. Проблема підвищення фінансової грамотності населення є нагальною в умовах сьогодення. Відсутність елементарних фінансових знань та навичок обмежує можливості людей щодо прийняття правильних рішень для забезпечення власного добробуту. Надзвичайно актуальним це питання є для країн пострадянського простору. Для України питання фінансової грамотності є одним із пріоритетних в освіті. У статті розглянуто сутність фінансової грамотності, з’ясовано, що програми з фінансової грамотності для підлітків і молоді повинні стати в Україні пріоритетом. Відзначено, що в Україні на загальнодержавному рівні визнано необхідність формування фінансової грамотності здобувачів освіти, що сприятиме успіху, активній життєвій позиції та готовності докладати зусиль для соціального розвитку й економічного зростання. На підставі проведеного аналізу рівня фінансової грамотності студентів факультету початкової освіти та фізичної культури Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради відзначено, що стратегічними напрямами її підвищення є оновлення змісту освіти із включенням фiнансової грамотностi в навчальні програми; високий рiвень фiнансової грамотностi педагогів та впевнене розпоряджання власними фінансами; доступність інформаційних ресурсiв із фiнансової освiти для використання їх учителями та здобувачами освіти, пересiчними громадянами; розроблення та впровадження нацiональної стратегiї фiнансової освiти.
42
ВОРОЖБІТ-ГОРБАТЮК, Вікторія, Людмила ЗЕЛЕНСЬКА та Олена КАРАСЬОВА. "МОЖЛИВОСТІ МЕНТОРИНГУ В ФОРМУВАННІ ПРЕДМЕТНО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ-ІННОВАТОРА". Human Studies Series of Pedagogy, № 45 (9 грудня 2021): 21–26. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автори конкретизували методологічні і процесуальні аспекти менторингу. Автори визначили актуальність використання менторингу в професійному становленні учителя-інноватора. У статті виділено методологічний базис менторингу в формуванні предметно-методичної компетентності вчителя-інноватора: гуманістичний, транспаритетний, партисипативний, емерджетний, праксеологічний, неологічний підходи. На підставі аналізу професійного стандарту за професією «Вчитель закладу загальної середньої освіти» охарактеризовано предметно-методичну компетентність учителя як комплекс здатностей опанувати і використовувати в професійній діяльності систему наукових і методичних знань, умінь із конкретної предметної галузі, умінь проводити заняття ефективно, досягати програмних результатів навчання. У статті визначено групи компетентностей ментора, якими може послуговуватися учитель-інноватор: організаторські (планування особистого прогресу менті, аудит витрат часу, координація роботи команди/ оточення менті); психологічні (активація внутрішньої мотивації менті, розвиток самосвідомості, ідентифікація сил і слабких сторін менті, критичне мислення й уміння точно оцінювати переваги і ризики), партнерства (уміння надавати підтримку, якої потребують, отримувати задоволення від допомоги іншим, ентузіазм, експертність в конкретній галузі). Презентовано умови успіху роботи педагога-ментора, а саме: відсутність упереджень і оцінних суджень, готовність і можливість витрачати час, лаконічні доступні правила спілкування, дедлайн ключових завдань, довіра, повага, вимоглива любов, незаперечна віра в менті, орієнтування на успішний результат, психоемоційна стабільність, здатність учитися на помилках і виходити за межі стереотипів навчального процесу. Авторами розкрито перспективи методичного інструментарію ментора: павутина цілей і очікувань, шкала SMART-цілей, технологія шести капелюхів мислення Едварда де Боно, мозковий штурм, модель GROW, технологія активного слухання, ресурси дидактики епістолярного жанру, процедури матчінгу, елементи методики Волта Діснея, технологія торта, принцип паротяга, живий підручник, handbook.
43
Чогут, Лілія. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ". Professional Pedagogics 2, № 23 (20 грудня 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.23.81-86.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження визначається приналежністю проблеми підготовки педагогічних кадрів для системи професійної (професійно-технічної) освіти (далі: П(ПТ)О) до пріоритетних завдань Концепції Державної цільової соціальної програми розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на 2022–2027 роки. Мета: здійснити теоретичний аналіз проблеми розвитку професійної культури та уточнити поняттєво-категоріальний апарат дослідження. Методи: вивчення й аналіз філософської, загальнонаукової, методичної, психолого-педагогічної літератури, нормативно-правової бази, навчально-плануючої документації – для виявлення стану розробленості проблеми; узагальнення одержаної інформації – з метою визначення напрямів дослідження (уточнення гіпотези, поняттєвого апарату); порівняння, зіставлення – для порівняння підходів дослідників до розв’язання проблеми формування й розвитку поняття «професійна культура»; синтез – для обґрунтування поняттєво-категоріального апарату дослідження. Результати: вивчено наукову літературу та інструктивно-методичні й нормативно-правові документи; здійснено теоретичний аналіз проблеми розвитку педагогічного феномена «професійна культура»; проаналізовано підходи дослідників до розв’язання проблеми формування і розвитку професійної культури майстра виробничого навчання; уточнено поняттєво-категоріальний апарат дослідження. Висновки: у сучасній педагогічній науці проблема підготовки високоосвіченого, професійного і мобільного фахівця є продовженням не лише вітчизняних, а й світових традицій філософської та педагогічної думки; проблема розвитку професійної культури майстрів виробничого навчання закладів П(ПТ)О у вітчизняному науковому доробку представлена не достатньо (дослідження нечисленні, фрагментарні, не відображають системного бачення проблеми); поняття «професійна культура майстра виробничого навчання» визначено як інтегральна якість особистості, що містить сукупність взаємопов’язаних компонентів (професійна педагогічна самосвідомість, педагогічні знання та професійно актуальні ключові навички, педагогічний і професійний досвід, педагогічні цінності й переконання), які сприяють досягненню успіху у професійній педагогічної діяльності, побутовому та професійному спілкуванні, саморозвитку і самовдосконаленні особистості фахівця, його невпинному рухові до педагогічного ідеалу.
44
Bondarchuk, N. V. "ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМІСТ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (26 квітня 2018): 10–18. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.10-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню теоретичного змісту людського капталу та визначення його основних складових. Метою дослідження є визначення теоретичного змісту поняття «людський капітал» як об’єкта обліку та його складових. Встановлено, що центральне місце в процесі переходу економіки на інноваційний шлях розвитку, яка повинна мати високий творчий потенціал, бути висококваліфікованим професіоналом. Від професіоналізму працівника залежать результати інтелектуальної, інноваційної діяльності та успіхи в інноваційній економіці.
Наведено основні визначення поняття “людський капітал” у працях економістів. Констатовано, що людина та її продуктивні здібності займають центральне місце в психолого-педагогічних та соціально-економічних науках. Відмінності у трактуванні даної дефініції залежать: по-перше, у виокремленні складових людського капіталу (капітал здоров’я, інтелектуальний капітал, мобільність, мотивація, культура, творчі здібності, талант, виховання, менталітет, адаптивність); – по-друге, у сфері використання людського капіталу (економічна, соціальна, психологічна, педагогічна, управлінська, облікова категорія).
Для формування повного уявлення про сутність, особливості людського капіталу та його значимість у різних сферах діяльності суб’єктів господарювання змістовно розкрито елементи досліджуваної категорії. Визначено основні складові людського капіталу серед яких: капітал здоров’я, інтелектуальний капітал, мобільність, мотивація, культура, творчі здібності, талант, виховання, менталітет, адаптивність). В процесі дослідження уточнено функції кожної із складової людського капіталу.
Основними напрямами подальших досліджень є конкретизація облікових принципів і процедур людського капталу, формування єдиних методичних підходів у способах оцінювання людського капіталу.
45
Борисенко, Лариса, та Катерина Кучерява. "ДІАГНОСТУВАННЯ МОТИВАЦІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО СКЛАДНИКА САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЕКОНОМІКИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 17 (27 грудня 2018): 84–88. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.17.84-88.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито сутність та зміст мотиваційно-особистісного складника структури самоосвітньої компетентності майбутніх викладачів економіки. На основі аналізу різних наукових підходів визначено, що самоосвітня компетентність викладача економіки є інтегративна властивість особистості, що характеризується наявністю стійкої внутрішньої мотивації та професійно-значущих особистісних якостей, спрямованих на безперервний процес підвищення кваліфікації педагога.
У ході дослідження обґрунтовано доцільність використання психодіагностичних методик, визначено та обґрунтовано критерії та показники для оцінки сформованості мотиваційно- особистісної складової самоосвітньої компетентності, до якої входять мотиви й потреби студентів щодо самоосвіти, потреби в самовдосконаленні, а також самоефективність особистості. Встановлено, що сформованість мотиваційно-особистісного складника вказаної компетентності характеризується та оцінюється певними рівнями її розвитку, які ідентифікуються на основі інтерпретації якісних та кількісних характеристик та інтенсивності прояву її показників. Представлено методику емпіричного дослідження, проведеного в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана. За результатами експерименту виявлено, що домінуючими мотивами самоосвітньої діяльності серед респондентів загальної вибірки є мотиви: професійного саморозвитку (37,5%), особистісного становлення (36,3%) та пізнавальні (24,5%). У респондентів виявлено високі та середні рівні прояву показників мотиваційно-особистісної складової самоосвітньої компетентності: потреба у самовдосконаленні особистості – у 64,3% осіб, рівень професійної спрямованості – у 46,9% осіб; мотивація досягнення успіху у самоосвітній діяльності – у 51,3% осіб; самоефективність особистості – у 54,3% осіб.
Отримані результати дослідження мотиваційно-особистісної сфери респондентів вказують на наявність у майбутніх викладачів економіки передумов та потенційних можливостей щодо формування самоосвітньої компетентності, що розглядається як процес і результат розвитку особистості студента під упливом зовнішніх і внутрішніх умов, пов’язаних з вдосконаленням та появою в структурі особистості нових, раніше відсутніх якостей, мотивів, потреб у самоосвіті.
46
Констанкевич, Лариса, Мар’яна Радкевич та Тарас Лехіцький. "Мобільні додатки як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів нової української школи". New pedagogical thought 107, № 3 (6 грудня 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-65-70.
Повний текст джерелаАнотація:
У час стрімкої інформатизації українського суспільства та інтенсивного оновлення й переформатування освітньої галузі особливо гостро постає питання формування цифрової грамотності випускника закладу освіти. Формула Нової української школи: «Наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі та управлінні закладами освіти і системою освіти має стати інструментом забезпечення успіху Нової української школи. Запровадження ІКТ в освітній галузі має перейти від одноразових проєктів у системний процес, що охоплює всі види діяльності. ІКТ суттєво розширять можливості педагога, оптимізують управлінські процеси, таким чином формуючи в учня важливі для нашого сторіччя технологічні компетентності».
Сучасні діти зростають повністю «занурені» в мобільні технології та комп’ютери. Персональні пристрої створюють те середовище, за допомогою якого молодь взаємодіє з оточуючим світом. Підлітки вже не сприймають традиційні форми навчання, а потребують мобільних технологій в освіті. Їм необхідне динамічне інтерактивне середовище, що забезпечить якісне оволодіння програмним матеріалом із максимальним наближенням до сучасних технічних можливостей дитини.
У зв’язку з цим у статті проаналізовано вплив мобільних додатків як засобів активізації пізнавальної діяльності учнів, окреслено можливості розширення освітніх послуг за їх допомогою. Розглянуто сучасний стан та розвиток мобільних застосунків як одного із сучасних засобів комунікації в суспільстві знань. Проаналізовано особливості та специфіку використання мобільних додатків як перспективного та дієвого інструмента поширення освітніх інформаційних ресурсів, а також популяризації наукових, освітніх та самоосвітніх процесів у суспільстві.
Варто зазначити, що сучасні технології в дозованому обсязі сприяють не лише якісному вивченню навчальних предметів, а й формуванню цифрової компетентності як учнів, так і вчителя. Раціональне використання мобільних телефонів на уроках призводить до економії часу, підвищення мотивації учнів та якісного зворотного зв’язку між педагогом і здобувачем освіти.
47
Yershova, Liudmyla. "ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ УЧНІВСЬКОЇ І СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (7 грудня 2018): 162–68. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.162-168.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі аксіологічного підходу до вивчення феноменів професійної педагогіки визначено реперну точку модернізації системи професійної освіти, якою має бути особистість людини як найвища цінність держави і найголовніший двигун оновлення її виробничих відносин. Охарактеризовано трансформацію феномена «праця» в системі внутрішніх цінностей українців. Статистично проілюстровано найбільш помітні трансформаційні зміни в системі цінностей сучасної української молоді, відображені в уявленнях про престижність освіти, професіоналізм та професійний успіх. Визначено основні чинники трансформації професійної освіти, що вплинули на зміну цінностей української молоді: глобалізаційні світові процеси, освітнє законодавство, стан економіки та стан самої освітньої системи. Представлено актуальні завдання вітчизняної системи освіти, покликані стабілізувати систему цінностей сучасної української молоді: подолання рольового дисбалансу між професійною та вищою освітою, зміцнення рівноправного партнерства і забезпечення їх рівноцінного внеску в економічну безпеку країни, якій однаково потрібні як компетентні вчені, так висококваліфіковані робітники; налагодження дієвих механізмів забезпечення наступності всіх рівнів освіти (загальної, професійної, вищої), організація ефективної професійної орієнтації молоді на всіх рівнях професійного самовизначення; удосконалення змісту професійної освіти та забезпечення її якості відповідно до завдань Нової української школи, запитів суспільства та економіки; розвиток державно-приватного партнерства, здатного покращити мотивацію всіх осіб, зацікавлених у підвищенні якості професійної освіти; вдосконалення форм і механізмів мотивації роботодавців для організації на своїх базах різних видів навчально- виробничої діяльності, підвищення кваліфікації та стажування педагогічних працівників для підвищення престижності професійної освіти; поширення в закладах професійної освіти досвіду функціонування центрів професійної кар’єри, організації системи консультування з розвитку професійної кар’єри; забезпечення умов для впровадження інклюзії в заклади професійної (професійно-технічної) освіти.
48
Ковтун, Ірина Іванівна, та Ірина Андріївна Нікітіна. "Використання навчальних комп’ютерних програм в організації навчання студентів". New computer technology 4 (31 жовтня 2013): 32. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v4i1.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Не викликає сумніву, що викладач повинен вміти направляти навчальний процес, раціонально розподіляти навчальні матеріали і допоміжні засоби навчання. Відомо також, що педагогічна робота має на увазі не тільки процес подання, закріплення навчального матеріалу і контролю над його засвоєнням, але і процес керування навчальною діяльністю студентів.Поряд із традиційними методами потрібно впроваджувати принципово нові підходи до керування пізнавальною діяльністю студентів. Одним із таких підходів є використання комп’ютерних технологій. Це дає змогу керувати навчальним процесом, забезпечує викладача інформацією про хід навчання, створює можливість планувати і коректувати процес навчання.Для проведення лабораторних робіт по основним розділам курсу вищої математики на кафедрі вищої математики Національного аграрного університету розроблено цикл навчальних програм.Студенти працюють у діалоговому режимі, в індивідуальному темпі, який визначається їх рівнем підготовки і здібностями. Програми мають такі особливості:чітко визначено задачі навчання;встановлено критерії засвоєння матеріалу;студенти можуть оцінити свої недоробки, і мають можливість подолати їх;студенти регулярно отримують повідомлення про свої успіхи та повідомлення про завершення і виконання завдання,при необхідності студентам надається допомога;забезпечується структуризація навчання.Ключовим фактором забезпечення ефективного комп’ютерного навчання є об’єм і вид взаємодії студентів і викладача.Використання навчальних комп’ютерних програм забезпечує мотивацію навчання, індивідуалізацію та інтенсифікацію самостійної роботи студентів, якість засвоєння матеріалу, більш глибоке розуміння суті математичних понять, скорочує час навчання.Крім того, використання комп’ютерних технологій створює можливість перенесення уміння і навичок з однієї предметної області на іншу, суттєво впливає на розумові процеси вищого порядку.
49
Дмитриева, Ирина Анатольевна. "A MODEL OF TUTOR SUPPORT FOR THE PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF A YOUNG AND NOVICE TEACHER OF SECONDARY VOCATIONAL EDUCATION." Pedagogical Review, no. 2(42) (April 8, 2022): 73–82. http://dx.doi.org/10.23951/2307-6127-2022-2-73-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлена модель тьюторского сопровождения молодого и начинающего педагога в учреждении среднего профессионального образования. Охарактеризованы такие ее компоненты, как целевой, организационно-подготовительный, содержательный, результативно-рефлексивный. Обозначены основные функции тьютора в системе среднего профессионального образования: диагностическая, информационная, методическая и др. Описываются необходимые мероприятия, которые способствуют подготовке молодых педагогов к самостоятельной и эффективной преподавательской деятельности в рамках программ «Шаг к успеху» и «Путь к мастерству». The article deals a model of tutor support of a young and novice teacher in a vocational school. It outlines the model’s components such as target, organizational and preparatory, informative, effective and reflexive. The author describes the specifics of the purpose and practical orientation of the model development, namely, the need to use a personal-activity approach in the modeling process. The model is based on the “dispatcher model of tutor support of the professional career of young specialists”, which is modified taking into account the existing features of the GAPOU KuzTAGiS and involves the design of individual educational trajectories of professional development of young and novice teachers. The main function of a tutor is to coordinate actions at each step of the implementation of an individual educational trajectory of professional development. The main functions of a tutor in the system of secondary vocational education are diagnostic, informational, methodological, etc. The necessary measures that contribute to the preparation of young teachers for independent and effective teaching activities within the framework of the “Step to Success” and “Path to Mastery” programs are described. The article also contains specifics of conducting educational tutoring seminars (tutorials), involving the organization of group work of young and novice teachers of the technical school in the field of designing pedagogical activities, taking into account the activity approach; possible forms of dissemination of pedagogical experience of young and novice teachers.
50
Вітченко, A. O. "ЛІДЕРСЬКА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ: НАСЛІДУВАННЯ ЧИ ЗМАГАЛЬНІСТЬ?" Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, № 3 (29 червня 2020): 112–23. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-112-123.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено осмисленню сучасної стратегії розвитку української педагогічної науки, розкриттю сутності лідерства в науково-педагогічній діяльності.
З’ясовано, що внаслідок суттєвого корегування вектору цивілізаційного прогресу, стрімкого зростання людського чинника у процесі суспільних перетворень, надання людській діяльності випереджального та культуротворчого спрямування неабиякого значення набуває лідерська позиція вченого-педагога, його вплив на поширення педагогічних інновацій. З цією метою уточнили професіографічний портрет науковця-лідера, сформулювали критеріальні показники його лідерської діяльності (самостійність, ініціативність, ентузіазм, сміливість, рішучість, гнучкість у розв’язанні проблем, принциповість, відповідальність). До специфічних ознак науково-педагогічного лідерства віднесли те, що воно ґрунтується на беззаперечному моральному авторитеті вченого, критичному ставленні до результатів будь-якої науково-дослідницької, професійно-практичної діяльності; наукові здобутки втілюються в освітньо-виховний процес, відображаються на конкретних показниках освітньої підготовки вихованців, закладають підґрунтя для подальшої їх життєвої і професійної успішності.
Визначено умови поширення лідерства у педагогічній науці: усвідомлена потреба колективу в лідері, успішне розв’язання завдань, інноваційний науковий пошук; особиста мотивація вченого на лідерську позицію, готовність до співпраці; змагальність, конкурентне наукове середовище; сприйнятливість колег, учнів, академічного середовища до нових ідей; особиста налаштованість на співпрацю і спільний успіх. Наголошено на тому, що поширення ідеї лідерства в академічному середовищі передбачає утвердження активного культуротворчого ставлення до розв’язання актуальних проблем навчання, виховання та розвитку особистості в сучасних соціокультурних координатах.