Статті в журналах з теми "Патогенні організми"

Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Патогенні організми.

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Патогенні організми".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Kvashnina, L. V., та I. M. Matviyenko. "Стан мікробіоценозу та місцевого імунітету кишечника у здорових дітей раннього віку: результати дослідження". CHILD`S HEALTH, № 6.57 (13 листопада 2014): 38–42. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.6.57.2014.75717.

Повний текст джерела
Анотація:
Стан мікробіоценозу кишечника є одним із ключових компонентів процесу формування здоров’я дитини. За даними дослідження, проведеного в ІПАГ НАМН України, до 60 % дітей раннього віку (6 місяців — 3 роки) без клінічних ознак захворювання мають дисбіоз 1–2-го ступеня з переважним формуванням дефіциту біфідо- та лактофлори та зі зростанням патогенної флори (патогенний стафілокок, патогенні ентеробактерії, E.coli зі зміненими ферментативними та гемолітичними властивостями), що потенційно призводить до формування патологічних процесів і, як наслідок, захворювань. У 30–68 % дітей (залежно від віку) були виявлені асоціації патогенної флори, представлені переважно стафілококом, клебсієлою та грибами роду Candida. Визначений знижений рівень місцевого кишкового імунітету на тлі дисбіозу призводить до ослаблення опору дітей вірусним та бактеріальним інфекціям, а також зменшує інтенсивність захисних реакцій організму, що може призвести до більш тяжкого перебігу інфекційних захворювань та підвищувати ризик формування хронічної патології.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Matsiakh, Iryna. "Інвазійні чужорідні патогени як загроза глобальному біорізноманіттю". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 22 (10 червня 2021): 11–26. http://dx.doi.org/10.15421/412101.

Повний текст джерела
Анотація:
Охарактеризовано особливості шляхів проникнення інвазійних патогенів і показано приклади масових пошкоджень лісів внаслідок поширення адвентивних збудників хвороб. Встановлено, що основною причиною поширення інвазійних патогенів є широкомасштабна торгівля декоративними рослинами для потреб озеленення. Вказано на причини, які призводять до пошкоджень деревних порід і подальшої суттєвої трансформації лісових екосистем під впливом інвазійних патогенів. Підкреслено недостатній рівень уваги з боку лісопатологів, науковців, практиків лісового господарства до проблеми поширення адвентивних збудників хвороб. Недостатньо уніфікованою та розробленою є термінологія щодо інвазій різних таксонів патогенних організмів. Подано характеристику основних термінів щодо інвазій та інвазійних організмів. Охарактеризовано особливості фаз, які проходить організм, щоб набути статусу інвазійності та чинники, які сприяють успішному встановленню інвазійних патогенів на локальних, регіональних і континентальних рівнях. Переважна більшість інтродукцій лісових інвазійних видів є ненавмисними, наприклад, морфологічними структурами патогенів (спори, міцелій) які не вдається виявити під час імпорту рослин, або на упакуванні тощо. В Україні не існує законодавчої бази, яка б регулювала на державному рівні проникнення чужорідних інвазійних видів рослин. На сьогодні діє тільки Закон України "Про карантин рослин" який містить списки: 1) карантинних організмів, відсутніх в Україні; 2) карантинних організмів, обмежено поширених в Україні; 3) регульованих некарантинних шкідливих організмів. Глобальні зміни клімату суттєво впливають на успішність впровадження інвазійних організмів, стимулюють їх поширення і розповсюдження, а також ослаблюють рослин-господарів, що є сприятливою передумовою поширення адвентивних видів на нових територіях.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Tsyhura, V. V., та L. G. Vinnikova. "Продовження термінів зберігання м’яса шляхом підвищення стресостійкості свиней". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 80 (5 жовтня 2017): 115–18. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8024.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена вивченню можливості продовження термінів зберігання свинини за допомогою використання у відгодівлі свиней речовин, що підвищують стеростійкість свиней. М'ясо забійних тварин є сприятливим поживним середовищем для розвитку багатьох мікроорганізмів. На безпечність і якість м’яса має значний вплив бактеріальне обсіменіння під час первинної переробки туш, зумовлене внутрішніми та зовнішніми чинниками. На якість та технологічну придатність та безпечність свинини впливає ряд факторів, серед яких не останнє місце займає стійкість свиней до дії зовнішніх факторів. У здорових тварин прижиттєве забруднення окремих органів відбувається за умов ослаблення природного імунітету під впливом різних несприятливих факторів з кишечника через лімфатичні і кровоносні судини. Вживання такого м’яса може бути небезпечним для споживача. На якість і безпечність м’яса та м’ясних продуктів мікробіологічний стан м’яса. Важливу роль у зменшенні бактеріального обсіменіння відіграє якісне виконання технологічних етапів, починаючи з відгодівлі тварин, транспортування, передзабійної витримки, забою та первинної переробки. Важливим фактором, який впливає на терміни зберігання м’яса є активність води. У технології м’яса і м’ясопродуктів має значення досить вузький діапазон зміни активності води – від 0,80 до 1,00. Значення активності води відіграє вирішальну роль у забезпеченні безпеки і збереженні їх якості, тому що значення аw нижчі 0,95 виключають можливість активного зростання більшості патогенних мікроорганізмів, а також мікроорганізмів, що викликають псування продуктів і харчові отруєння ( Cl. botulinum, Cl. perfringens, Васillш, Citrobacter, Enterobacter, Escherichia, Proteus, SalmonelIa, Pseudomonas, Corynobacterium та ін.). При дослідженні виявлено, що після забою кількість МАФАнМ, КУО/г, відповідають вимогам нормативним показникам, на 5 та 10 добу загальна кількість мікроорганізмів зростає, але не перевищує встановлених вимог. На 15 добу після забою в контрольній групі показник перевищив допустиму норму на 3·105 КУО, а в дослідних групах відповідає нормі. Патогенні організми роду Salmonella не виявлено. В процесі зберігання на 5 добу зберігання кількість бактерій Enterobacteriaceae зростає, а на 10 добу різко зменшується в зв’язку з пригніченням активності бактерій під дією холоду та зміною рН середовища. Доведено можливість продовження термінів зберігання свинини за рахунок використання в раціонах природних речовин, які впливають на стресочутливість свиней.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Petrushanko, T. O., I. Yu Popovych та T. M. Moshel. "Оцінка дії хвороботворних факторів у пацієнтів із генералізованим пародонтитом". Clinical Dentistry, № 2 (22 вересня 2020): 24–32. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.2.11398.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. В основі генералізованого пародонтиту лежить запально-дистрофічний процес, який виникає в організмі під впливом патогенних факторів. Організм людини перебуває під постійним впливом різноманітних чинників зовнішньої та внутрішньої природи, які взаємодіють між собою, а реакція організму на їх вплив може бути різноманітна. Визначається вона рядом моментів, у тому числі й природою патогенного фактора. Мета дослідження – оцінити вплив патогенних факторів на стан тканин пародонта у пацієнтів із генералізованим пародонтитом. Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети проведено обстеження 230 осіб віком від 25 до 65 років, 204 з яких мали клінічні симптоми хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП) (три дослідні групи із I, II, III ступенями тяжкості), 26 – здоровий пародонт (контрольна група). Результати досліджень та їх обговорення. Для оцінки впливу ряду патогенних факторів на розвиток генералізованого пародонтиту ми провели аналіз зв’язків впливу можливих хвороботворних чинників на тканини пародонта. Виконане всебічне обстеження пацієнтів із генералізованим пародонтитом та здоровими яснами дозволило систематизувати наслідки дії та вплив місцевих і загальних патогенних чинників, які залежно від стану адаптаційних можливостей організму можуть призвести до розвитку та обтяження патологічного процесу в тканинах пародонта. Висновки. Результати проведеного місцевого обстеження (щелепно-лицевої ділянки) пацієнтів із ХГП та осіб із здоровими тканинами пародонта свідчать про наявність зв’язків дії місцевих хвороботворних факторів на розвиток хронічного генералізованого пародонтиту. Для ефективного лікування пацієнтів із ХГП та досягнення ремісії і довготривалої стабілізації запально-дистрофічного процесу в тканинах пародонта важливим є персоналізований підхід із урахуванням як місцевих, так і загальних хвороботворних факторів та індивідуальних особливостей організму.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Гиря, В. М., В. Є. Усачова, О. І. Мироненко та В. Г. Слинько. "ТЕМПЕРАТУРНИЙ КОМФОРТ І ПРОДУКТИВНІСТЬ СВИНЕЙ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2019): 105–12. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.13.

Повний текст джерела
Анотація:
Викладено сучасне розуміння про значення температурного фактору на добробут свиней та за-ходи, спрямовані на зменшення негативного впливу зміни клімату і вирішення проблем, що пов’язані зцим. Проаналізовано вплив зміни клімату на продуктивність свиней, обґрунтовано адаптаційні про-цеси та визначено, як попередити можливості виникнення температурного стресу. Досліджено ре-акцію організму свиней на порушення теплового комфорту. Незадовільний стан мікроклімату тва-ринницьких приміщень негативно впливає на життєздатність організму у тварин, спостерігаєтьсятеплове перенапруження, що супроводжується погіршенням апетиту і споживання кормів, а та-кож резистентності тварин до патогенних організмів, паразитів. Визначено, що численні чинникистресу серйозно позначаються на виробництві продукції тваринництва, відтворенні, імунному ста-тусі і ефективності виробництва загалом. Розглянуто механізми регуляції тепла в організмі тваринпри температурному стресі та його негативна дія на показники продуктивності свиней різних ви-робничих груп. Викладено дані щодо заходів адаптації свиней до умов навколишнього середовища всередині приміщень, які зможуть сприяти у вирішенні їх пристосування в умовах теплового стресу,який можна мінімізувати за допомогою регулювання температури у приміщенні системою венти-лювання, опалення та охолодження, розприскуванням води. Окреслено основні напрями стратегіїрегулювання теплостійкості свиней, пов’язані із використанням різноманітних селекційних програм,нових біомаркерів стресу, інноваційних технологій вирощування. Зазначено про використання більшнасичених рецептів кормів зі зменшеним рівнем сирого протеїну та клітковини в раціоні, скоригова-но порції корму. Зібрана інформація може бути використана в наукових дослідженнях, впровадженау виробництво, навчальний процес при підготовці спеціалістів у галузі технології виробництва про-дукції тваринництва.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Худецький, І., Ю. Антонова-Рафі, Ю. Даниленко та Н. Худецька. "БІОЛОГІЧНІ ПАТОГЕННІ АГЕНТИ ГЕННО-ІНЖЕНЕРНОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА БІНАРНА БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ". Біомедична інженерія і технологія, № 6 (21 грудня 2021): 152–60. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.248309.

Повний текст джерела
Анотація:
Історія людства як біологічного виду та історія людини розумної в значній мірі пов’язана з патогенними біологічними агентами, які з доісторичних часів були причиною пандемій чи використовувались як зброя. Розвиток і удосконалення будь якої зброї тісно пов’язаний з розробкою нових технологій. Лікування пацієнтів з інфекційними захворюваннями, захист людей під час пандемій також тісно пов’язані з новими технологіями. Двадцять перше століття характерне бурхливим розвитком біотехнологій та генної інженерії, які можуть мати вирішальне значення у лікуванні багатьох хвороб та надати небезпечний поштовх розвитку нових видів біологічної зброї. Пандемія COVID-19 продемонструвала величезний вплив, який може мати на суспільство один біологічний патогенний агент, щодо природного походження якого експерти не дали остаточної однозначної відповіді. Небезпека розробки нових видів біологічної зброї та застосування її для війни, диверсій, терору, шантажу, отримання надприбутків чи в кримінальних злочинах зростає з розвитком біотехнологій. Знання про можливі шляхи розвитку біологічної зброї дозволяє вибудовувати систему біобезпеки та біозахисту в кожній країні зокрема та на планеті в цілому. Постіндустріальна епоха створює загрозу нових вірусів або хвороб, поява яких може бути спровокована сільськогосподарським чи промисловим освоєнням нових територій. А глобальні системи комунікації сприяють майже миттєвому поширенню небезпечних інфекцій. Останні досягнення в галузі біохімії, генетики та молекулярної біології зробили можливим створення живих організмів. Хоча ці розробки пропонують ефективні засоби для лікування хвороб, збільшення виробництва їжі та покращення якості життя багатьох людей, вони також можуть використовуватися державними та недержавними структурами для розробки нових видів біологічної зброї. Доступність фундаментальної біологічної науки, інформації про генну інженерію та біотехнології, модульний принцип досліджень, бази готових рішень, доступність матеріалів знижують рівень навичок, необхідний для проведення неконтрольованих досліджень біологічних патогенних агентів чи розробки біологічної зброї. В роботі проаналізовані загрози, пов’язані з можливістю застосування генної інженерії та сучасних біоінженерних технологій для розробки генетично модифікованих біологічних патогенних агентів, бінарної та інших нових видів біологічної зброї. Ключові слова: біологічні патогенні агенти, емерджентні та ре-емерджентні інфекції, біологічна зброя, бінарна біологічна зброя, біобезпека, біозахист
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Shahinian, V. R., I. V. Filchakov, O. P. Danko, H. V. Sopil та O. P. Diachenko. "КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРАЗИТАРНОЇ ІНВАЗІЇ BLASTOCYSTIS SPP." Інфекційні хвороби, № 3 (4 грудня 2020): 84–90. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11556.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета роботи – узагальнити сучасні погляди на епідеміологічні та клінічні особливості паразитарної інвазії Blastocystis spp. Проведено аналіз сучасних уявлень і даних власних досліджень про поширеність і роль Blastocystis spp. у патології травного каналу, зокрема синдрому подразненого кишечнику (СПК). Висвітлюється стан вивчення механізмів впливу мікробіоти кишечнику на патогенез СПК та участі в цьому бластоцистної інвазії. Розглянуте питання про поширеність Blastocystis spр. в осіб з імунодефіцитними станами. Ґрунтуючись на даних літератури та власних досліджень, вказується на низьку поширеність Blastocystis spр. у ВІЛ-позитивних пацієнтів. Суттєві відмінності у частоті виявлення різних кишкових найпростіших у ВІЛ-позитивних пацієнтів може підтверджувати вищу патогенність Cryptosporidium spp порівняно з Blastocystis spр. Враховуючи неоднозначність літературних даних про патогенний потенціал паразита, бластноцистна інвазія була розглянута з позицій паразитарної системи як біологічної основи епідемічного процесу. Узагальнення існуючих епідеміологічних і клінічних даних дало змогу припустити, що подальші еволюційні зміни біологічних властивостей Blastocystis spр. відбуватимуться у напрямку зниження вірулентності паразита, що сприятиме тривалій персистенції збудника в організмі хазяїна. Висновок. Отримані на теперішній час дані можуть свідчити про несуттєве епідеміологічне значення бластоцистної інвазії на тлі значної поширеності паразита у людській популяції. Відсутність єдиної думки про клінічне значенні Blastocystis spр. у формуванні та розвитку хронічної патології травного каналу підтверджує необхідність поглибленого вивчення тонких механізмів взаємодії паразита і хазяїна з урахуванням інтенсивності інвазії, стану мікробіоти кишечнику та імунної резистентності організму.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Biben, I. A., A. A. Sosnitska, E. V. Udovitsky та V. V. Zazharsky. "Імунобіологічні властивості польових культур атипових мікобактерій". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 174–82. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.23.

Повний текст джерела
Анотація:
При проведенні симультанного внутрішньошкірного алергічного дослідження 12 голів ВРХ встановили, що вони сенсибілізовані алергенами з атипових мікобактерій. Тварини були клінічно здорові і знаходилися в місцевості, яка є благополучною щодо інфектопатологіі. При бактеріологічному дослідженні коров'ячого гною з передпосівною обробкою біоматеріалу за методом А. П. Алікаєвої вдалося ізолювати культури мікобактерій, які за комплексом характеристик були ідентифіковані як Mycobacterium phlei; M. flavenscen; M. vaccae; M. terra. При дослідженні сенсибілізуючих і патогенних властивостей на мурчаках з'ясували, що всі ізоляти мають виражений сенсибілізуючий потенціал і не викликають патологічних змін в організмі інфікованих тварин. Найбільша інтенсивність алергічних реакцій спостерігалася через 60 діб після інфікування, потім йде спад і звільнення організму від атипових мікобактерій. Ізоляти в організмі білих мишей підвищували неспецифічну резистентність, що було показано при зараженні DCL P. multocida sb. gallicida білих мишей, превентивно інфікованих атиповими мікобактеріями. Найбільшими протективними і пробіотичними потенціями володіла культура M. vaccae.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Чечет, О. М. "ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ У ПТАХІВНИЦТВІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 3 (54) (17 лютого 2022): 60–69. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.9.

Повний текст джерела
Анотація:
Птахівнича галузь в Україні динамічно розвивається за рахунок економічної привабливості і досить швидкого повернення інвестицій, що стимулює інтенсифікацію вирощування птиці. Через це переущільнюється поголів’я, скорочуються санітарні розриви, що призводить до накопичення патогенної вірусної та бактеріальної мікрофлори у навколишньому середовищі. Порушення ветеринарно-санітарних правил, низька якість кормів, збої у технології вирощування, стреси різного походження створюють умови для зниження резистентності організму птиці, послаблюють імунну систему і, як наслідок, стають причиною виникнення інфекційних хвороб різної етіології. Перебіг асоційованих інфекцій у латентній формі відбувається у більш тяжкій формі та більш тривалий час зі значною варіабельністю клінічних ознак і різними ускладненнями, що обтяжує проведення діагностичних і профілактичних заходів. Окрім того, тісні зв’язки між вітчизняними та зарубіжними сільськогосподарськими товаро- виробниками є основною причиною занесення на територію України збудників інфекційних хвороб. Наявна загроза епізоотії та, відповідно, збитків для птахівництва вимагає застосування повного комплексу прогресивних програм імунної корекції і профілактики захворювань, ефективних заходів біологічного захисту, що оптимізують метаболічні процеси в організмі птиці, підвищуючи природну резистентність. Мета роботи – вивчення, моніторинг, аналіз, узагальнення та оцінка ринку імунобіологічних препаратів, біоцидів і кормових добавок для птахівничої галузі на сучасному етапі розвитку вітчизняного аграрного сектору. Аналіз запропонованих та офіційно зареєстрованих в Україні імуномодулюючих препаратів, антибіотиків, біоцидів, нутріцевтиків і кормових добавок для птахівництва свідчить, що більшість із них (65,8%) - це засоби, представлені зарубіжними виробниками, однак асортимент вітчизняної фармакологічної індустрії (34,2%) свідчить про високий потенціал українських виробників ветеринарних препаратів і кормових добавок для птахівничої галузі. Задля ефективної і пролонгованої дії цих заходів потрібно здійснювати систематичну ротацію біоцидів із метою запобігання виникненню стійкості збудників захворювань заразної етіології серед поголів’я птахів. Комплекс лікувально-профілактичних заходів має обов’язково враховувати локальну епізоотичну ситуацію, стійкість бактерій і вірусів до дії фізико-хімічних факторів і дезінфектантів, прогресивні та універсальні методи імунної модуляції організму птиці. Для технологічної системи вирощування птахів нами запропоновано нові біоцидні препарати «Біолайд» і «Діолайд». Комплексне використання препаратів на основі цих діючих речовин не потребує ротації дезінфікуючих засобів і пролонгованої дії на патогенні мікроорганізми. Нами запропоновано також нові пробіотичні препарати «Біозапін» і «Біомагн». Комплекс запропонованих препаратів покращить профілактику інфекційних хвороб і підвищить продуктивність у птахівництві.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Березняков, В. І. "Стан клітинної і гуморальної ланок імунітету при негоспітальній пневмонії". Україна. Здоров’я нації 1, № 1 (19 січня 2022): 107–10. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254649.

Повний текст джерела
Анотація:
Метою дослідження було вивчення змін імунного статусу організму хворих на негоспітальну пневмонію, з’ясування ролі дисбалансу в системі цитокінів, які здійснюють регуляцію міжклітинних взаємодій усіх ланок імунної системи при цьому захворюванні. Обстежено 20 дорослих хворих на негоспітальну пневмонію, які перебували в терапевтичному відділенні Міської клінічної лікарні № 25 м. Харкова. Діагноз встановлювали на підставі епідеміологічних, клінічних, лабораторних, рентгенологічних даних. Хворі булі обстежені відповідно Медичним стандартам Національного інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України. Важливою ланкою в патогенезі негоспітальної пневмонії є зміни як клітинної, так і гуморальної ланок загального імунного статусу, що проявляється у вираженому зменшенні кількості загальних зрілих Т-лімфоцитів (CD3+) і Т-лімфоцитів-хелперів (CD4+); у збільшенні Т-супресорів (CD8+) і зменшенні відносної кількості В-лімфоцитів (CD20+). Найбільш виражені зміни імунної системи організму при негоспітальній пневмонії проявляються, в основному, в клітинній ланці імунної системи. Для успішного лікування негоспітальної пневмонії доцільним є призначення, крім стандартної терапії, загальнозміцнюючих і імунокорегуючих препаратів.Ключові слова: негоспітальна пневмонія, імунний статус, патогенез.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Kursov, S. V., V. V. Nikonov, O. V. Biletskyi, Ye I. Kinoshenko та S. M. Skoroplit. "Фізіологія обміну магнію і застосування магнезії в інтенсивній терапії (літературний огляд із результатами власних спостережень, частина 3)". EMERGENCY MEDICINE 17, № 8 (27 січня 2022): 33–46. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.17.8.2021.245572.

Повний текст джерела
Анотація:
Ми надали в цьому огляді результати експериментальних і клінічних досліджень, які найбільш переконливо демонструють місце порушень обміну магнію в розвитку пошкоджень міокарда, фатальних аритмій і артеріальної гіпертензії. Ми також висвітлили питання діагностики прихованого дефіциту магнію в організмі і роль дефіциту магнію в патогенезі кардіоміопатії, застійної серцевої недостатності і пролапсу мітрального клапана. Пероральні добавки Mg сприяють зниженню середнього артеріального тиску, периферичного опору судин і частоти ізольованих і залпових шлуночкових екстрасистол і нападів нестійкої шлуночкової тахіаритмії. Вчені виявили, що в багатьох пацієнтів із сильно вираженим пролапсом мітрального клапана рівень Mg в сироватці крові був низьким і прийом добавок з Mg призводить до поліпшення стану пацієнтів. Контроль статусу магнієвого обміну в організмі не тільки необхідний в умовах інтенсивної терапії та стаціонару в цілому, але також актуальний в амбулаторній практиці. Регулярний прийом препаратів Mg або харчових добавок, що містять в основному Mg, може істотно поліпшити результати лікування численних захворювань і запобігти розвитку небезпечних для організму ускладнень. При цьому собівартість магнезіальної терапії є досить низькою.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Бойко, Т. О. "Фітосанітарний стан зелених насаджень міста Херсон". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 4 (17 вересня 2020): 67–72. http://dx.doi.org/10.36930/40300412.

Повний текст джерела
Анотація:
Проаналізовано фітосанітарний стан зелених насаджень міста Херсон, багатий видовий склад дерев і кущів якого зумовили широкий спектр патогенних організмів та шкідників, що їх уражають. З'ясовано, що підвищення техногенного навантаження в урбанізованих екосистемах призвели до зниження життєздатності деревних рослин-едифікаторів Херсона. Встановлено, що патогенними організмами уражаються 45 видів досліджених деревних рослин міста. Виявлено, що найбільш вразливими до патогенних організмів є Acer negundo L., A. platanoides L., A. saccharinum L., Quercus robur L., Tilia cordata Mill., Aesculus hippocastanum L., Juglans regia L., Fraxinus excelsior L. За інтенсивністю пошкодження, яке впливає на життєвий стан рослин та їх декоративність, найбільш вразливими до дії фітопатогенів та ентомошкідників виявились Aesculus hippocastanum L., Buxus sempervirens L., Buxus sempervirens (Du Roi) Moench, Prunus divaricata Ledeb., Rosa canina L., Pinus pallasiana D. Don, Picea pungens Engelm., Juniperus virginiana L. З'ясовано, що низка дерев і кущів (Quercus rubra L., Betula pendula Roth, Betula pubescens Ehrh., Cotinus coggyria Scop., Sophora japonica L., Gymnocladus dioicus (L.) Koch, Mahonia aquifolium (Purh.) Nutt., Maclura acuminata L., Populus simonii Carr., Eucomia ulmoides Oliv., Albizia julibrissin Durazz, Symphoricarpos albus (L.) Blake, Ginkgo biloba L., Taxus baccata L.) є стійкими до дії шкідників та хвороб. Дослідження показали, що різні типи насаджень відрізняються за видовим складом патогенних організмів, а також за інтенсивністю пошкодження рослин-господарів. У паркових насадженнях частіше трапляються хвороби та шкідники листя або хвої деревних рослин. У вуличних насадженнях деревні рослини частіше пошкоджуються збудниками стовбурових і кореневих гнилей, листя рослин пошкоджуються американським білим метеликом та комахами-мінерами. Появі уражень та захворювань сприяють перестиглий вік насаджень, велике рекреаційне навантаження на зелені зони, а також відсутність регулярного кваліфікованого догляду за насадженнями. Тому на території дослідження рекомендовано проведення рубок формування та вибіркових санітарних рубок, а також регулярне та своєчасне здійснення агротехнічних заходів.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Наумова, Л. В., Л. С. Мілевська-Вовчук, У. О. Наумова та Ю. В. Бойко. "РОЛЬ ВІТАМІНУ D ТА ЙОГО РОЛЬ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ СТАНОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО ОРГАНІЗМУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 107–12. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.11694.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. Вітамін D відіграє важливу роль на усіх етапах формування жіночого організму, починаючи від ембріонального періоду і до глибокої старості. Нестача або дефіцит цього вітаміну проявляється розвитком дисметаболічних розладів, збільшенням кардіоваскулярного ризику, збільшує частоту новоутворень ендометрія, молочних залоз, яєчників, товстої кишки та супроводжує низку інших гіперпроліферативних захворювань. У деяких дослідженнях [1, 2] показано взаємозв’язок між дефіцитом вітаміну D і функціонуванням головного мозку, а також зi старінням. Мета дослідження – проаналізувати дослідження останнього десятиліття щодо впливу вітаміну D на жіночий організм, а також фактори ризику, патогенезу та причин виникнення захворювань, спричинених недостатнім вмістом вітаміну D. Матеріали і методи. Здійснено аналіз доступних інформаційних ресурсів мережі «Internet», іноземних фахових видань, медичної бази даних MEDLINE/PubMed за останні десять років. Застосовано метод інформаційного пошуку та аналітико-порівняльний. Результати. Експериментальні та клінічні роботи останнього десятиліття спрямовані на вирішення численних проблем, зокрема встановлення ролі вітаміну D у патогенезі низки захворювань, проведені численні дослідження щодо пояснення основних патогенетичних механізмів впливу на організм та навіть наведено доведення щодо позитивного впливу на сповільнення росту ракових пухлин. Цікаві дані були отримані авторами, які після опитування дівчат-підлітків за різними шкалами депресії відмітили достовірне зниження ступеня прояви депресивних симптомів після 9-ти тижневого курсу прийому вітаміну D [10]. Висновки. Протягом багатьох років вітамін D розглядали як харчовий компонент, який відіграє важливу роль у метаболізмі кісткової тканини. Сьогодні ж він відомий як стероїдний гормон, який має важливу регуляторну роль у різних фізіологічних системах людського організму, включаючи імунну. Переконливі дані ілюструють зв’язок між дефіцитом вітаміну D і різними інфекційними та неінфекційними захворюваннями.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Дубова, О. А., О. А. Згозінська, Л. О. Ковальова та П. В. Ковальов. "СПЛЕНОМЕГАЛІЯ ЯК УСКЛАДНЕННЯ, СПРИЧИНЕНЕ БАБЕЗІОЗОМ У СОБАК". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2019): 126–32. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.16.

Повний текст джерела
Анотація:
Надзвичайно розповсюдженою кровопротозойною хворобою собак регіону Центрального ПоліссяУкраїни є бабезіоз. Збудники паразитують в еритроцитах хворих тварин, зумовлюючи їхнє руйну-вання. Рештки зруйнованих клітин, вивільнені фактори еритроцитів сприяють реакції з боку лімфо-їдних тканин. Постійна патогенна стрес-стимуляція органів системи мононуклеарних фагоцитівзбудниками захворювання, особливо селезінки, призводить до гіперпластичних змін – спленомегалії.Мета роботи – визначити механізм формування спленомегалії, спричинений бабезіозом та патоген-ний вплив зміненої селезінки, встановити клінічні ознаки, стан організму під час цього ускладнення,обґрунтувати рекомендації щодо лікування хворих тварин. Матеріалом дослідження слугували соба-ки, хворі на спонтанний бабезіоз, з ускладненням хвороби на спленомегалію. Проводили клінічні і ла-бораторні дослідження для встановлення загального стану функціонування організму хворих собак.Виявлено виражену сезонну активність спалахів бабезіозу. Ускладнення перенесеного бабезіозу спле-номегалією відмічено в середньому у 7 % хворих собак. Основну кількість їх зареєстровано наприкін-ці осінньої хвилі спалаху бабезіозу в зимовий період. Спленомегалія є віддаленим наслідком дії збудни-ка та патологічних реакцій, відповідно на його вплив. Клінічно ускладнення проявляється збільшен-ням селезінки в розмірах, периспленітом. Розлади шлунково-кишкового тракту зумовлені компресій-ним впливом селезінки і часто гепатомегалією, що розвивається паралельно до гіперплазії селезінки.Лабораторні дослідження свідчать про завершення запалення і розвиток гіперплазії селезінки, запа-льні процеси, а також дистрофічні зміни у печінці, ниркову недостатність, що сукупно визначаєсимптомокомплекс псевдогепаторенального синдрому. Гіперпластично змінена селезінка загрожуєнаростанням несприятливих явищ позапечінкової портальної гіпертензії, компресійних порушеньорганів черевної порожнини, септичного розплавлення органу. Такий стан визначає необхідністьпроведення спленектомії для збереження здоров’я та життя тварини.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Lavryshyn, Y. Y., та B. V. Gutyj. "Рівень вітамінів у крові бугайців за експериментального хронічного кадмієвого токсикозу". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 317–23. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.41.

Повний текст джерела
Анотація:
Надходження Кадмію пов’язане з екологічним ризиком для організму через кумулятивну його токсичність щодо органів і систем. Воно спричинює зниження інтенсивності росту та продуктивності тварин. Накопичення згаданого вище важкого металу в компонентах природного середовища збільшує небезпеку його надходження в організм і становить загрозу для здоров’я тварини. Саме тому метою роботи було вивчити вплив кадмієвого навантаження на рівень вітамінів А і Е у крові молодняку великої рогатої худоби. Дослідження проводились на базі фермерського господарства с. Іванівці Жидачівського району Львівської області на десяти бугайцях шестимісячного віку, української чорно-рябої молочної породи, які були сформовані у дві групи по п’яти тварин у кожній: контрольну та дослідну. Бугайці контрольної групи знаходились на звичайному раціоні. Бугайцям дослідної групи згодовували з кормом хлорид кадмію у дозі 0,04 мг/кг маси тіла тварини. Дослід тривав упродовж 30-и діб. Для проведення досліджень дотримувалися правил, обов’язкових з виконання зоотехнічних дослідів щодо підбору та утримання тварин-аналогів у групи, технології заготівлі, використання й обліку спожитих кормів. Раціон тварин був збалансований за поживними та мінеральними речовинами, які забезпечували їх потребу в основних елементах живлення. Експерименти проводили з дотриманням принципів гуманності, викладених у директиві Європейської Спільноти. Результати експерименту вказують на те, що кадмій істотно впливає на процеси метаболізму клітин печінки, таким чином стимулюючи процеси перекисного окиснення ліпідів та пригнічуючи активність неензимної ланки системи антиоксидантної системи, а саме на рівень вітамінів А і Е у крові молодняку великої рогатої худоби. Найнижчим рівень вітамінів А і Е був у крові дослідної групи бугайців на 20-ту добу досліду, де відповідно коливався у межах 0,62±0,035 і 2,9±0,10 мкмоль/л. Лише на 5-ту добу досліду відзначали незначне підвищення вмісту вітамінів, що можливо зумовлено захисною дією організму бугайців на надходження кадмію хлориду у токсичній дозі. Проведені дослідження дали можливість глибше розкрити патогенез токсичної дії Кадмію на організм молодняку великої рогатої худоби та використати ці дані для розроблення антидоту при кадмієвій інтоксикації.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Levkivsky, D. M., N. D. Levkivska, B. V. Gutyj та M. I. Leno. "Аналіз лікувально-профілактичних заходів щодо інфекційних хвороб телят ТОВ СГП імені Воловікова Гощанського району Рівненської області". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (27 лютого 2018): 93–96. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8318.

Повний текст джерела
Анотація:
Проаналізовано ефективність лікувальних і профілактичних заходів щодо респіраторних та шлунково-кишкових хвороб телят в господарстві із великою концентрацією поголів’я тварин. Наведено результати апробації вакцин, запропонованих компанією «MSD Animal Health» щодо раннього захисту телят як від вірусних так і бактеріальних патогенних агентів. Тривалість напруженого імунітету при будь-якому введені вакцини тваринам складає від 6 місяців до 365 днів. Дослідження проводились на базі приватного підприємства ТОВ СГП імені Воловікова Гощанського району, Рівненської області. Середня продуктивність на одну корову складає 5000 кг молока за лактацію. Племінна робота в господарстві ведеться на належному рівні. Для аналізу схем імунопрофілактики телят щодо інфекційних хвороб апробували наступні вакцини: Бовіліс BVD, Бовіліс Vista Once, Бовіліс Vista5L5, Ротавек Корона, Мультиклос, жива маркована вакцина Бовіліс IBR, Бовіліс Бовіпаст RSP. З лікувальною метою респіраторних патологій телят, неонатальної діареї телят, проаналізували застосування наступних препаратів: Ресфлор, Нуфлор, Фінадин, Енгеміцин, Кобактан IV 4,5%. При специфічній профілактиці тварин живою маркованою вакциною Бовіліс ІБР щодо інфекційного ринотрахеїту утворюється напружений імунітет у тварин через 4 дні (96 годин) після інтраназального введення та через 7 днів після внутрішньом’язового введення вакцини. Тривалість імунітету при будь-якому введенні вакцини триває не менше 6 місяців. Застосування вакцини Бовіліс Бівопаст RSP та живої маркованої вакцини Бовіліс IRB забезпечує ранній захист організму тварин від парагрипу-3, синцитіальної інфекції, пастерельозу та інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби. Імунопрофілактика телят вакцинами Бовіліс Vista Once та Бовіліс Vista 5L5 забезпечує захист організму тварин від парагрипу-3, синцитіальної інфекції, вірусної діареї великої рогатої худоби 1-го та 2-го типів, інфекційного ринотрахеїту ВРХ, пастерельозу (P. multocida, P. haemolytica) та лептоспірозу 5 серотипів. Вакцина Ротавек Корона захищає організм телят від ротавірусної, коронавірусної інфекції та E.coli. Застосування вакцини Бовіліс BVD забезпечує повний захист організму тварин від внутрішньоутробного інфікування ембріону вірусом BVD. Лікування телят щодо респіраторних патологій, неонатальної діареї, шлунково-кишкових хвороб при застосуванні препаратів Ресфлор, Нуфлор, Фінадин, Енгеміцин, Кобактан IV 4,5%, а також залежно від фізіологічного та імунного стану організму телят, забезпечує їх збереження від 92 до 99%.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Федосєєва, О. В., та Ю. Б. Чайковський. "МОРФОГЕНЕЗ ЛІМФОЇДНОЇ ТКАНИНИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ У РАННЬОМУ ВІЦІ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПРЕНАТАЛЬНОГО АНТИГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 161–67. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12121.

Повний текст джерела
Анотація:
У сучасній світовій літературі велика увага приділяється питанням загального впливу інфекційного навантаження на імунну систему організму, і, як наслідок, розвитку автоімунних станів щитоподібної залози. Т-лімфоцити є основними ефекторами адаптивної імунної системи і мають вирішальне значення для захисту організму від патогенних інфекційних збудників. Особливу увагу в цьому питанні привертає до себе вплив різноманітних чинників на організм вагітної, тобто пренатальна неспецифічна дія зовнішніх інфекційних антигенів на організм, які б мали віддалені прояви після народження. Мета – експериментально встановити особливості морфогенезу лімфоїдної тканини щитоподібної залози у ранньому постнатальному періоді онтогенезу за умов пренатальної дії стафілококового анатоксину. Матеріал і методи. Експериментально досліджено щитоподібні залози щурів лінії Вістар у віці від 1 до 14 доби постнатального розвитку (всього 90 тварин). Кожному плоду на 18 добу датованої вагітності під час лапаротомії, шляхом крізьматкової, крізьоболонкової підшкірної ін’єкції вводили стафілококовий анатоксин рідкий очищений адсорбований (10–14 одиниць зв’язування у 1 мл, розведений у 10 разів) в дозі 0,05 мл, тваринам контрольної групи аналогічно вводили 0,9 % розчин NaCl. Комплекс щитоподібної залози з ділянкою трахеї фіксували в 10 % розчині нейтрального забуференого формаліну протягом доби. Гістологічні зрізи товщиною 3–5 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином, імуногістохімічно із застосуванням моноклональних антитіл СD 3 (5В2), CD4 (5B4), CD8 (32-M4), CD20 (D-10) фірми Santa Cruz Biotechnology, Inc. із дофарбовуванням ядер гематоксиліном Майера. Фотодокументацію досліджуваних об’єктів виконано з використанням мікроскопа Carl Zeiss «Primo Star» з використанням камери AxioCam, комплекс морфометричних досліджень виконувався за допомогою програми Zeiss Zen (2017). Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою персонального комп’ютера на базі операційної системи Windows XP за допомогою статистичного пакета «Statistica for Windows 6.0» (StatSoftInc.), програма Excel (Microsoft Office, USA). Результати. Внутрішньоплідне введення стафілококового анатоксину призвело до часткової лімфоцитарної інфільтрації строми щитоподібної залози і формування внутрішньоорганної дифузної лімфоїдної тканини здебільшого з СD 3+ та СD 4+ лімфоцитів (збільшення кількості Т-лімфоцитів за цей період у 75,1 раза), та кооперації її у вигляді лімфоїдного вузлика на 14 добу постнатального життя, клітинний склад якого був імуногістохімічно представлений СD 3+СD 4+ та СD 3+СD 8+ Т-лімфоцитами, що супроводжувалося розширенням і явищами стазу у венулах, активацією мастоцитів і макрофагів. Така морфологічна картина у щитоподібних залозах антигенпремійованих тварин наявна на периферії залози. Таким чином, інтенсивні зміни в імунологічному компартменті щитоподібної залози з формуванням дифузної лімфоїдної тканини у щурів раннього віку після пренатальної дії стафілококового анатоксину обумовлені генералізованим пренатальним антигенним навантаженням організму в цілому та є проявами реактивності у процесі формування антигеннезалежного диференціювання Т-лімфоцитів у тимусі.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Філоненко, Валерій Вікторович. "Коалювання як новий механізм захисту організму від оксидативного стресу". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, № 1 (29 січня 2022): 30–37. http://dx.doi.org/10.15407/visn2022.01.030.

Повний текст джерела
Анотація:
У доповіді наведено результати співпраці вчених Інституту молекулярної біології і генетики НАН України та лабораторії клітинної регуляції Університетського коледжу Лондона зі з’ясування механізму біосинтезу та визначення нових функцій коензиму А (КоА), який відіграє ключову роль у багатьох біохімічних клітинних реакціях. Уперше у світі було ідентифіковано ензим КоА-синтазу, який відповідає за два останні етапи біосинтезу КоА, а також визначено всі ензими, задіяні в цьому процесі. Встановлено новий тип посттрансляційної модифікації білків — коалювання, який виявився поширеним і універсальним механізмом антиоксидантного захисту протеїнів клітин та організму в цілому від оксидативного стресу. Наголошено на перспективності подальшого вивчення ролі коалювання в патогенезі нейродегенеративних захворювань з метою розроблення сучасних підходів до їх лікування та профілактики.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Осадча, Оксана, та Ольга Павлова. "Екологічна тріада в спорті. Сучасний погляд". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (18 вересня 2021): 31–34. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.31-34.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. У загальному плані поняття «екологія» прийнято розглядати як взаємодію організму з навколишнім середовищем і вплив різних сприятливих і несприятливих патогенних факторів середовища на життєдіяльність організму, на підтримання або порушення процесів життє-забезпечення і функціонування систем гомеостазу й організму в цілому. Мета. Узагальнення думок щодо взаємодії між екологічним станом навколишнього середовища та формуванням сталого розвитку спортсмена. Методи. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Результати. Навколишнє середовище відіграє значну роль у фізичному, психічному і соціаль-ному добробуті людини. Складні взаємозв'язки між факторами навколишнього середовища та здоров’ям людини слід розглядати в більш широкому просторовому, соціально-економічному і культурному контексті, особливо на сучасному етапі розвитку суспільства.Ключові слова: екологія, екологічне середовище, екологічні фактори, фізичне виховання.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Bai, U. A. "КВАРЦ. УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ. ОЗОН. ВПЛИВ НА ВІРУС COVID-19". Медсестринство, № 2 (8 липня 2020): 41–42. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.2.11238.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проаналізовано вплив ультрафіолетового випромінювання, кварцу та озону як на людський організм, так і на мікроорганізми. Пояснено, що внаслідок дезактивації ДНК бактерій, вірусів та інших патогенних мікроорганізмів руйнується їх здатність до розмноження та виникнення хвороби, що робить доцільним використання ультрафіолетового випромінювання з метою дезінфекції, особливо в період такої вірусної епідемії, як COVID-19.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Kashchak, T. V., та A. A. Gudyma. "Інтенсивність процесів ліпідної пероксидації та рівень маркерів запалення в пізній період комбінованої травми в експерименті". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (3 січня 2019): 62–68. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9715.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета роботи – встановити динаміку процесів ліпідної пероксидації та маркерів запалення в пізній період комбінованої травми в експерименті. Матеріали і методи. Експерименти виконано на нелінійних білих щурах-самцях масою 180–200 г. В умовах тіопентало-натрієвого знеболення (40 мг×кг-1) в першій дослідній групі моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по кожному стегну, який спричинив їх закритий перелом. У другій дослідній групі моделювали опік шкіри III А-Б ступеня 10–11 % поверхні тіла – до депільованої поверхні шкіри спини прикладали мідну пластину площею 28 см2, попередньо занурену в киплячу воду протягом 3–5 хв. У третій дослідній групі ці два пошкодження поєднували. Контрольну групу стали інтактні тварини. Тварин виводили з експерименту через 14, 21 і 28 діб посттравматичного періоду. У гомогенаті печінки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ), у сироватці крові встановлювали концентрацію церулоплазміну (ЦП) та методом проточної цитометрії визначали вміст прозапального цитокіну – туморнекротичного фактора-α (TNF-α). Результати досліджень та їх обговорення. У період пізніх проявів травматичної хвороби після нанесення ізольованої скелетної травми, опіку та їх комбінації спостерігали високу активність процесів ліпідної пероксидації, про що свідчить підвищений вміст у печінці ТБК-активних продуктів ПОЛ. Одночасно у сироватці крові підвищений вміст ЦП та TNF-α, динаміка яких має коливальний характер. Через 14 діб величина досліджуваних показників найбільша після нанесення опіку, через 21 добу – після ізольованої скелетної та комбінованої травм. Через 28 діб активність запальної реакції стихає порівняно з попередніми термінами спостереження. В цей термін привертає увагу тенденція до зростання вмісту в сироватці крові ЦП після опіку та TNF-α після ізольованої скелетної травми. Очевидно, така динаміка відображає специфіку патогенно-саногенних співвідношень, спрямовану на адекватну адаптацію організму до патогенних чинників травми.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Guryev, S. O., P. V. Tanasiyenko та O. S. Solovyov. "Інфекційні ускладнення перебігу травматичного процесу у постраждалих із полісистемними пошкодженнями Повідомлення 2. Патогенез розвитку". TRAUMA 15, № 4 (1 липня 2014): 133–37. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.4.15.2014.81684.

Повний текст джерела
Анотація:
Дослідження присвячене вивченню загальних закономірностей розвитку реакції організму на травму, особливостей перебігу травматичної хвороби та профілактиці виникнення інфекційних ускладнень у постраждалих. Причиною високої частоти інфекційних ускладнень у постраждалих із політравмою є імунні порушення, які або передують травмі, або розвиваються у постраждалих як наслідок пошкоджень, особливо пошкоджень життєво важливих органів. Концепція синдрому системної запальної відповіді та синдрому поліорганної недостатності більш повно висвітлює ті патологічні процеси, які викликають інфекційні ускладнення, що, у свою чергу, є підґрунтям для розвитку поліорганної недостатності та сепсису.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Прилуцький, Сергій. "МУТАЦІЯ ГЕНУ CCR5: ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ШТУЧНОГО МУТАГЕНЕЗУ". Молодий вчений, № 3 (103) (31 березня 2022): 18–20. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-3-103-4.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розкрито ключові питання з проведення досліджень створення генетично-модифікованих організмів шляхом редагування певних генів за новітніми технологіями і методами, також розкрито головні аспекти з питань безпеки та законності використання подібних експериментів. Також розкрито питання особливості будови генетичної структури нуклеїнових кислот та її окремих генів, наслідків штучної мутації генів, проблема використання даних технологій в майбутньому. Було проаналізовано історичний аспект створення генетичної інженерії та початок розвитку досліджень в області генетично-модифікованих організмів, в тому числі було з’ясовано роль різного роду патогенних явищ на ДНК та їх роль у генетичних захворюваннях, які мають здатність до передачі статевим шляхом.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Луців, І. І., А. А. Гудима та Д. В. Попович. "ВПЛИВ КРАНІОСКЕЛЕТНОЇ ТРАВМИ НА ДИНАМІКУ ЕНЗИМНОЇ ЛАНКИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В КІРКОВОМУ І МОЗКОВОМУ ШАРАХ НИРКИ ЗА УМОВ ДВОБІЧНОГО ВИДАЛЕННЯ ГОНАД У ПЕРІОД ПІЗНІХ ПРОЯВІВ ТРАВМАТИЧНОЇ ХВОРОБИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 45–50. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12338.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. Останніми роками відмічають значне зростання частки жінок у постменопаузальному періоді. Природня інволюція, в основі якої лежить зниження рівня естрогенів, суттєво змінює реактивність і резистентність організму жінки до різноманітних факторів навколишнього середовища. Однак до останнього часу поза увагою дослідників залишається дослідження ролі дефіциту естрогенів у порушенні антиоксидантного захисту за умов травматичної хвороби, що сприяло б пошуку напрямків патогенетично обґрунтованої корекції. Мета дослідження – з’ясувати вплив двобічної оваріоектомії на ензимну ланку антиоксидантного захисту в кірковому і мозковому шарах нирки у пізній період краніоскелетної травми (КСТ). Матеріали і методи. Експерименти виконано на 54 нелінійних білих щурах-самках масою 200–220 г. Гіпоестрогенний стан виконували шляхом оперативного видалення гонад із подальшим моделювання КСТ. Через 1 і 2 місяці посттравматичного періоду в кірковому та мозковому шарах нирки визначали суперосиддисмутазу (СОД) та каталазну активність. Результати. Через 1 місяць посттравматичного періоду в тварин без гонадектомії СОД- і каталазна активність кіркового і мозкового шарів нирки істотно знижувалися порівняно з контролем. Через 2 місяці експерименту досліджувані ензими нормалізувалися, що вказує на домінування в організмі саногенних механізмів. Нанесення травми гонадектомованим тваринам супроводжувалося більшим пригніченням СОД- і каталазної активності кіркового і мозкового шарів нирки через 1 місяць посттравматичного періоду. На такому ж рівні досліджувані ензими залишалися й через 2 місяці експерименту. Висновки. В умовах краніоскелетної травми через 1 місяць посттравматичного періоду в кірковому і мозковому шарах нирки відмічають порушення ензимної ланки антиоксидантного захисту, яке виявляють зниженням, порівняно з контролем, СОД- та каталазної активності. В гонадектомованих щурів виявлені порушення суттєво більші й не стихають через 2 місяці експерименту, що вказує на вагому роль антиоксидантної дії естрогенів у патогенезі травматичної хвороби.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Maksiv, C. Ya, та M. I. Marushchak. "РОЛЬ ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ В РОЗВИТКУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (12 квітня 2019): 120–25. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.9892.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Поширеність хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) продовжує неухильно зростати. На думку дослідників, до 2030 р. воно стане третьою за значимістю причиною смертності. Патофізіологія ХОЗЛ складна і на даний час не до кінця вивчена. Більшість дослідників у хворих на ХОЗЛ визначає локальні та системні зміни, що включають оксидативний стрес, зміну рівнів гострофазових протеїнів і запальних медіаторів, хоча й немає єдиної точки зору щодо їх ролі при цьому захворюванні. У роботі використано загальнонаукові методи дослідження, що включають експертно-аналітичний огляд наукових джерел, аналіз і синтез літературних даних. Дослідники зазначають, що пероксидне окиснення протеїнів є не тільки пусковим механізмом патологічних процесів при стресі, але й одним з найбільш ранніх маркерів оксидативного стрессу, а також відображенням ступеня окиснювального ураження клітин та резервно-адаптаційних можливостей організму при ХОЗЛ. Оксидативний стрес призводить до окиснення арахідонової кислоти і формування нової генерації простаноїдних медіаторів, так званих ізопростанів, які можуть проявляти виражені функціональні ефекти, включаючи бронхоконстрикцію та ексудацію плазми. Негативним ефектам оксидативного стресу в організмі протидіють ензимна і неензимна ланки системи антиоксидантного захисту. Високу антиоксидантну ефективність проявляють мідь-цинковмісна супероксиддисмутаза, гемовмісна каталаза, селеновмісна глутатіонпероксидаза. За результатами аналізу літературних джерел, внутрішньоклітинний антиоксидант глутатіон є головною захисною системою в епітелії легень. Захисні ефекти спорідненої антиоксидантної системи, розташованої в епітелії, імовірно, регулюють гени. Це може бути однією з причин, чому лише в 10 % осіб, які курять, розвивається ХОЗЛ. Мета дослідження – проаналізувати сучасні літературні джерела про роль вільнорадикальних процесів у механізмах розвитку хронічного обструктивного захворювання легень. Висновок. Проведений аналіз літературних даних показав, що оксидативний стрес відіграє вагому роль у патогенезі хронічного обструктивного захворювання легень, проте механізми його впливу потребують детальнішого і глибшого дослідження.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

Деркач, І. М., В. Б. Духницький, С. С. Деркач, В. М. Лозовий, В. В. Коструб, Ю. В. Лоза, С. В. Мідик та ін. "ВПЛИВ КЛАТРОХЕЛАТУ ФЕРУМУ(IV) НА ВМІСТ ФЕРУМУ У ДЕЯКИХ ВНУТРІШНІХ ОРГАНАХ ПОРОСЯТ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 188–94. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.24.

Повний текст джерела
Анотація:
Причиною розвитку ферумдефіцитної анемії у новонароджених поросят є затримка еритроцитопоезу у селезінці і печінці та недостатня перебудова кровотворної здатності кісткового мозку. Поглиблені знання особливостей кровотворення у тварин даного виду дають змогу проаналізувати патогенез малокрів’я в організмі поросят і з’ясувати роль різних факторів, які спричиняють цю хворобу. Метою наших досліджень було дослідити вміст Феруму у селезінці та печінці поросят, народжених від свиноматок, яким у період вагітності внутрішньом’язово вводили розчини клатрохелату Феруму (IV) та ціанокобаламіну. У статті представлено результати наших наступних клінічних досліджень з визначення протианемічної ефективності Феруму у новій рідкісній валентності – IV та у формі клатрохелату. Для виконання поставленої мети було сформовано 2 групи новонароджених поросят-аналогів (гібриди порід ландрас та велика біла) у період їх утримання зі свиноматками на підсосі – контрольна та дослідна, по 15 тварин у кожній. У дослідну групу були відібрані поросята, які народжені від свиноматок, яким в період вагітності двічі внутрішньом’язово вводили 10 % розчин клатрохелату Феруму (IV) та розчин ціанокобаламіну. Поросятам контрольної групи за традиційною схемою профілактики ферумдефіцитної анемії вводили ферумдекстрановий препарат (з розрахунку 200 мг Феруму на одне введення). Результати проведених досліджень засвідчують про достатнє надходження Феруму в організм поросят, народжених від свиноматок, яким у період вагітності за 14 та 7 діб до очікуваного опоросу вводили 10 % розчин клатрохелату Феруму(IV) та розчин ціанокобаламіну. Встановлено високий уміст мікроелемнету Феруму у печінці та селезінці впродовж 15 діб, який перевищує показники за застосування поросятам традиційного ферумдекстранового препарату юніферону. Можна стверджувати, що клатрохелат Феруму(IV) характеризується високою біодоступністю, здатністю проникати через плацентарний бар’єр. Проведені дослідження мають наукове та практичне значення, так як розширюють пізнання фармакокінетики та фармакодинаміки Феруму високої валентності (IV), а запропонований нами підхід до застосування клатрохелату Феруму (IV) забезпечує надійну та ефективну профілактику ферумдефіцитної анемії поросят.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Volotovska, N. V. "ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІКИ МОЛЕКУЛ СЕРЕДНЬОЇ МАСИ НА ТЛІ МОДИФІКАЦІЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО СИНДРОМУ КІНЦІВКИ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (12 лютого 2021): 63–70. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11740.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Прогностичну роль показників ендогенної інтоксикації на тлі ішемічно-реперфузійного синдрому (ІРС) кінцівки вивчено недостатньо, незважаючи на значущість цієї проблеми за умов сучасних бойових дій. Мета дослідження – з’ясувати особливості зміни концентрації молекул середньої маси в сироватці крові на тлі експериментального ішемічно-реперфузійного синдрому кінцівки. Методи дослідження. Після експериментального моделювання ішемічно-реперфузійного синдрому особливості ендогенної інтоксикації вивчали у 260 білих статевозрілих щурів-самців (віком 5–5,5 місяця), яких було поділено на групи: контрольна (n=10); ЕГ1 – моделювання ізольованого ІРС кінцівки; ЕГ2 – моделювання ізольованої об’ємної крововтрати; ЕГ3 – поєднання ІРС кінцівки і крововтрати; ЕГ4 – моделювання ізольованої механічної травми стегна; ЕГ5 – поєднання ІРС кінцівки та механічної травми. У сироватці крові після завершення експерименту визначали концентрацію молекул середньої маси (МСМ). Кількісні показники обробляли статистично. Результати й обговорення. Кожне експериментальне втручання призвело до збільшення концент­рації МСМ254 і МСМ280. Особливістю є те, що в усі досліджувані періоди рівень МСМ був найвищим на тлі ІРС, поєднаного з крововтратою, що свідчить про потенціювання тяжкості інтоксикації у післятравматичний період. Так, в ЕГ3 така комбінація патогенних факторів спричинила зростання рівня МСМ254: на 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту доби після нанесення травми досліджуваний показник перевищив дані контрольної групи в 3,7, 4,2, 3,2 та 2,8 раза відповідно, тоді як концентрація МСМ280 через 1 год після втручання була більшою, ніж у контрольній групі, на 53,5 %. На 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту доби показник був ще вищим – у 3,4, 4, 3,4 та 3 рази відповідно. Висновки. Кожне з експериментальних втручань призвело до порушення детоксикаційно-видільної функції організму, що проявилося зростанням концентрації молекул середньої маси. При цьому застосування кровоспинного джгута, яке від самого початку повинно проявляти лікуваний ефект, імовірно, мало і патогенний вплив, що необхідно враховувати при проведенні лікувальних дій таким постраждалим.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

Piliponova, V. V., та V. A. Slobodianyk. "РОЛЬ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ НИРОК В ПАТОГЕНЕЗІ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ЇХ УСКЛАДНЕНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (21 жовтня 2019): 32–39. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10503.

Повний текст джерела
Анотація:
РЕЗЮМЕ. Ендотеліальна дисфункція є одним із ранніх та важливих компонентів патогенезу багатьох серйозних захворювань, таких як цукровий діабет, атеросклероз, системні автоімунні ревматичні хвороби, онкопатологія тощо. Значну роль відіграє в цих процесах функціональний стан ниркового ендотелію, оскільки близько 30 % всієї ендотеліальної вистилки судин організму знаходиться саме в нирках. Метою даного дослідження були пошук, систематизація та аналіз існуючих наукових публікацій щодо ролі системної ендотеліальної дисфункції взагалі та порушень ниркового ендотелію зокрема у механізмах розвитку різних захворювань, а також їх ускладнень. Ендотеліальну дисфункцію визнано одним із основних чинників патогенезу атеросклерозу та його ускладнень, серцевої недостатності, діабетичних ангіопатій тощо. Пошкодження ниркового ендотелію порушує нормальні регуляторні зв’язки, виникає дисбаланс активних судинних медіаторів, змінюється антитромбогенна активність судинної стінки. Під впливом довготривалої гіперглікемії клітини ендотелію починають продукувати фактори, що прискорюють процеси атерогенезу: ЕТ-1, активується експресія молекул клітинної адгезії, посилюється агрегація тромбоцитів, проліферація гладком’язових клітин. Ендотеліальна дисфункція при системних автоімунних ревматичних захворюваннях супроводжується гіперпродукцією судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), ендотеліну-1, Е-селектину (ESel) і, як наслідок – пошкодженням капілярів клубочків та артеріол нирок. VEGF діє як ключовий медіатор пухлинного ангіогенезу, стимулюючи ріст нових кровоносних судин із найближчих капілярів, даючи тим самим пухлині доступ до кисню та поживних речовин, а також він відіграє важливу роль у підтриманні судинної сітки пухлини, перешкоджаючи апоптозу незрілих клітин ендотелію. Оцінка ендотеліальної дисфункції в механізмах розвитку хвороб повинна бути комплексною та системною, базуватися на дослідженні порушень функцій ендотелію, вивченні маркерів його пошкодження, сприяти розробці відповідних сучасних методів лікування.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Vlasenko, V. V., та I. G. Vlasenko. "ВИКОРИСТАННЯ НІЗИНУ У ВИРОБНИЦТВІ ВАРЕНИХ КОВБАС ФУНЦІОНАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (8 вересня 2016): 21–26. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6804.

Повний текст джерела
Анотація:
Сьогодні на українському ринку фігурує понад 300 найменувань ковбасних виробів, але велика увага приділяється створенню новітніх технологій виробництва харчових продуктів, зокрема продуктів, які отримали назву - функціональні продукти харчування. Технології виробництва функціональних варених ковбас Діабетична призначена для людей, що страждають цукровою хворобою (діабетом) і посвячена наша робота. При виробництві варених ковбас використовують нітрит натрію або калію. За рішенням ВООЗ добова доза для людини має складати не більш 5 мг на 1 кг маси тіла. Небезпека використання нітритів полягає в тім, що саме вторинні аміни здатні реагувати з нітритами ковбас, утворюючинітрозаміни. Нітрозаміни відносяться до сильнодіючих токсичних речовин, які негативно впливають в першу чергу на печінку та нирки людини в результаті чого відбувається порушення їх функцій та некрози. Однак найбільшу небезпеку для організму людини становить канцерогенна дія нітрозамінів, які можуть викликати утворення пухлин різних органів. Зростаюча проінформованість про потенційну шкоду консервантів для здоров'я сприяла проведенню досліджень ряду авторів Представляються актуальними дослідження з обґрунтування рецептур і технології на фаршеву систему варених ковбасних виробів без нітриту натрію або калію. Розглянуто питання можливості заміни нітриту натрію на використання нізину та кориці у виробництві варених ковбасних виробів. Показано позитивний вплив ї харчової добавки (нізину та кориці) на терміни зберігання ковбасних виробів, а також на підвищення їх біологічної та харчової цінності Завдяки нізину та кориці відбувається здійснення біохімічних перетворень основних компонентів м'яса з утворенням з'єднань, що обумовлюють смак, аромат і консистенцію. Разом із цим відбуваються зміни фізико-хімічних параметрів м'ясного фаршу в напрямку, несприятливому для розвитку патогенної мікрофлори. Нізин та кориця має антимікробні та антиоксидантні властивості, підвищує активність інсуліну в організмі людини. Крім того, слід зазначити, що кориця знижує в крові жир і холестерин та нейтралізує вільні радикали. Дослідники виявили, що кориця має властивість відновлювати чутливість тканин до інсуліну і контролювати цукор крові. Тому додавання до удосконаленої рецептури вареної діабетичної ковбаси вищого сорту нізину та кориці частково поповнює дефіцит мікроелементів за рахунок включення в раціон харчування людей як найбільш прийнятого харчового продукту для масового споживання-кориці.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Babinets, L. S., Yu Ya Kotsaba та O. V. Denefil. "Ентеропанкреатичний синдром і його вплив на трофологічні порушення при хронічному панкреатиті". GASTROENTEROLOGY, № 4.50 (1 серпня 2013): 61–65. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.4.50.2013.86383.

Повний текст джерела
Анотація:
При дослідженні мікрофлори товстого кишечника у хворих на хронічний панкреатит у 72 % випадків був знайдений дисбіоз різного ступеня вираженості. Було виявлено, що дисбіотичні зміни спричинюють збільшення загального рівня білка крові, м’язової маси плечей та індексу маси тіла. Вони також призведуть до формування й збільшення вторинної імунної недостатності внаслідок підвищення кількості Т- і В-лімфоцитів. Був виявлений вірогідний прогностичний вплив мікрофлори товстого кишечника у хворих із хронічним панкреатитом на формування й прогресування анемії на підставі вірогідної кореляції між рівнями гемоглобіну й еритроцитів крові та кількістю лакто- і біфідобактерій (R у межах 0,3–0,6), а також умовно-патогенних організмів і загальної кількості E.coli (R у межах (–0,3) — (–0,6)).
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

Козира, О. С., та М. В. Медведєв. "СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ЕТІОЛОГІЮ, ПАТОГЕНЕЗ ТА МОЖЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ПАТОЛОГІЇ ЕНДОМЕТРІЯ ЯК ПРИЧИНИ БЕЗПЛІДДЯ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (9 вересня 2021): 80–86. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12360.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета дослідження – науковий пошук літератури, присвяченої факторам ризику, етіології та патогенезу розвитку патології ендометрія, методам діагностики маткового фактора непліддя у жінок репродуктивного віку. Матеріали та методи. У роботі використано бібліосемантичний та аналітичний методи. Проаналізовано бази даних: науковометричну базу медичних і біологічних публікацій, створену Національним центром біотехнологічної інформації (NCBI) Національної медичної бібліотеки США (NLM) – PUBMED та Google Академію, як вільну пошукову систему повнотекстових наукових публікацій. Значна частка гінекологічних захворювань безпосередньо пов᾽язана з патофізіологією матки, в тому числі і рясні менструальні кровотечі, аденоміоз, поліпи, рак ендометрія, ендометрит, тазові болі, які призводять до зниження рецептивності ендометрія і, як наслідок, до невдалих спроб імплантації, втрат вагітності на ранніх термінах. На етапі зародження ЕКЗ про матковий фактор безпліддя було відомо набагато більше, ніж про ембріональний. За ці роки знання та технології самого запліднення in vitro значно просунулися вперед, тоді як питання патології ендометрія та всього жіночого організму, як об᾽єкта імплантації, все ще є недостатньо висвітлені. Багато сучасних методів визначення ендометріального фактора у субфертильних пацієнтів засновані на емпіричних підходах через наше неповне розуміння молекулярної регуляції рецептивності ендометрія. У минулі десятиріччя було опубліковано важливі дані, які ілюстрували пробіли в теоріях та постулатах, і, як наслідок, різко змінили наше розуміння складності функції матки та імплантації в тому числі.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Demkovych, A. Ye, M. M. Yakymchuk та A. S. Sverstiuk. "Етіологічні фактори ризику виникнення периімплантиту". Clinical Dentistry, № 2 (23 вересня 2020): 62–69. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.2.11401.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. У статті викладено сучасні дані щодо етіологічних факторів ризику виникнення периімплантиту, який ставить під загрозу результат реставрації з опорою на імплантати. Тому вивчення етіологічних факторів ризику виникнення периімплантиту є актуальною медико-соціальною проблемою сучасного суспільства. Мета дослідження – на основі аналізу літературних даних визначити найбільш значущі етіологічні фактори ризику виникнення периімплантиту. Матеріали і методи. У дослідженні було використано методи структурно-логічного, бібліосемантичного та аналітичного аналізів літературних джерел. Результати досліджень та їх обговорення. У статті проаналізовано та опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосуються етіологічних факторів ризику виникнення периімплантиту. Висновки. У розвитку периімплантиту провідну роль відіграє багато етіологічних чинників та факторів ризику, що у своїй сукупності сприяє розвитку запальної реакції організму на встановлення імплантату. Одну із ключових ролей відіграють мікроорганізми ротової порожнини, які утворюють колонії на поверхні імплантату після його встановлення, а пародонтальні кишені слугують резервуаром патогенних бактерій.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
33

Mudra, U. O., та S. M. Andreychyn. "ЕНДОГЕННА ІНТОКСИКАЦІЯ, ПЕРОКСИДНЕ ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНА СИСТЕМА ОРГАНІЗМУ В ХВОРИХ НА ПОДАГРУ НА ТЛІ НЕАЛКОГОЛЬНОГО СТЕАТОГЕПАТИТУ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (7 листопада 2019): 64–70. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i3.10561.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Подагра і неалкогольний стеатогепатит належать до розповсюджених хвороб, однак патогенез такої поєднаної патології досліджено недостатньо. Мета дослідження – вивчити вираження ендогенної інтоксикації, вміст малонового діальдегіду та рівень супероксиддисмутази у крові хворих на подагру в поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом, а також лікувальну ефективність вуглецевого ентеросорбенту IV покоління “Карболайн”. Методи дослідження. Обстежено 123 хворих на подагру в період загострення. Їх було поділено на 2 групи. До 1-ї групи ввійшли пацієнти з подагрою без ураження печінки, до 2-ї – хворі із супутнім неалкогольним стеатогепатитом. Кожну із цих груп поділили на підгрупи, пацієнти однієї з яких, окрім стандартного лікування, отримували вуглецевий ентеросорбент “Карболайн”. Усі хворі пройшли стандартне клінічне обстеження, а також у них досліджували рівень молекул середньої маси в сироватці крові за методом Н. І. Габріелян та співавт., визначали вміст малонового діальдегіду та рівень супероксиддисмутази в плазмі крові за допомогою спектрофотометричного методу. Результати й обговорення. У хворих на подагру виявлено підвищення рівня ендотоксикозу та дисбаланс пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту. Ці зміни організму посилювалися на тлі супутнього неалкогольного стеатогепатиту. Застосування ентеросорбенту “Карболайн” у комплексному лікуванні сприяло зменшенню ендотоксикозу та поліпшенню показників пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту: зниженню вмісту малонового діальдегіду та підвищенню рівня супер­оксиддисмутази. Наростання ендогенної інтоксикації та дисбаланс між пероксидним окисненням ліпідів і антиоксидантним захистом, очевидно, спричинені порушенням метаболізму та зниженням дезінтоксикаційної функції печінки і нирок, що притаманно подагрі. Лікувальна ефективність карболайну зумовлена високою поглинальною активністю щодо токсичних метаболітів у цього ентеросорбенту. Висновки. Подагра супроводжується підвищенням ендогенної інтоксикації, зокрема вмісту молекул середньої маси в сироватці крові, вмісту малонового діальдегіду та зменшенням рівня супероксиддисмутази. Ці зміни більш виражені на тлі супутнього неалкогольного стеатогепатиту. Застосування ентеросорбенту “Карболайн” призводить до зниження ендотоксикозу та покращення зазначених показників пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
34

Деркач, І. М. "ВПЛИВ КЛАТРОХЕЛАТУ ФЕРУМУ(IV) НА ДИНАМІКУ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СИРОВАТКИ КРОВІ ПОРОСЯТ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (24 вересня 2021): 186–93. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.23.

Повний текст джерела
Анотація:
В усьому світі найбільш поширеним видом анемій у тварин є ферумдефіцитна анемія, яка вини-кає, відповідно за умови дефіциту Феруму в організмі та у разі впливу інших чинників. Хвороба хара-ктеризується високим показником летальності серед молодняку, особливо свиней. Найбільш часто на неї хворіють поросята-сисуни у віці 5‒10 діб. Відомо, що патогенез ферумдефіцитної анемії складають послідовні взаємопов’язані процеси, основними з яких є порушення синтезу гемоглобіну та оксигенова гіпоксія. Метою наших досліджень було визначити вплив клатрохелату Феруму(IV) та ціанокобаламіну за умови їх застосування поросним свиноматкам на біохімічні показники сироватки крові поросят, які є основними маркерами ферумдефіциту в організмі. У статті представлено ре-зультати наших клінічних досліджень Феруму в новій рідкісній валентності – IV та у формі клат-рохелату, зокрема його протианемічної ефективності. Для виконання поставленої мети було сфор-мовано 2 групи новонароджених поросят-аналогів (гібриди порід ландрас та велика біла) у період їх утримання зі свиноматками на підсосі – контрольна та дослідна, по 15 тварин у кожній. У дослідну групу були відібрані поросята, народжені від свиноматок, яким у період вагітності двічі внутріш-ньом’язово вводили 10 % розчин клатрохелату Феруму(IV) та розчин ціанокобаламіну. Поросятам контрольної групи за традиційною схемою профілактики ферумдефіцитної анемії вводили ферумде-кстрановий препарат (з розрахунку 200 мг Феруму на одне введення). Результати проведених дослі-джень таких показників, як вмісту Феруму, еритропоетину, феритину, трансферину, відсотку насичення трансферину в сироватці крові та ферумзв’язувальної здатності сироватки крові підтве-рджують, що запропонована схема профілактики ферумдефіцитної анемії – на основі застосування клатрохелату Феруму(IV) та ціанокобаламіну поросним свиноматкам – виявилась ефективною, причому в разі відсутності народження мертвих плодів та клінічних ознак анемії в поросят.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
35

Коваленко, Л. М., та О. І. Коваленко. "ПАТОЛОГІЯ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ПОРОСЯТ У РАЗІ ВПЛИВУ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗБУДНИКІВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 3 (54) (17 лютого 2022): 26–30. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.4.

Повний текст джерела
Анотація:
За результатами низки досліджень встановлено, що одними з проблем, які спричиняють зниження рентабельності тваринництва, стають респіраторні хвороби молодняку. З розвитком свинарства, оскільки це найбільш прибуткова галузь, ці хвороби поширені у багатьох країнах світу і посідають провідне місце в патології свиней (Grechukhin, Shafiev, 2012; Kovalishin, Kanypina, Byadovskaya, 2016). За останній період численними дослідженнями в нашій країні та за її межами встановлено, що хворобам молодняку сприяють технологічні стрес-фактори, які знижують загальну неспецифічну резистентність та мають як неінфекційну, так і інфекційну природу. Велику питому вагу становлять респіраторні хвороби. Незважаючи на те, що епізоотологічна роль збудників інфекційної етіології досить вивчена, але у виникненні респіраторного синдрому у поросят залишається однією з гострих проблем. Різна видова належність в етіології захворювань шляхів дихання у молодняку забезпечує їх більш продовжене перебування в організмі. Упереджені господарські фактори впливу утворюють бар’єр, який не дозволяє формуванню специфічного захисту у разі інфекційних хвороб тварин, а імунопрофілактика факторним інфекціям, особливо без створення належних умов утримання і годівлі тварин. Науковцями доведено, що комплекс заходів боротьби з респіраторними хворобами поросят, окрім застосування засобів специфічної профілактики, проведення технологічних та ветеринарно-санітарних заходів, потребує застосування препаратів-імуностимуляторів та з антимікробною дією на супутні патогенні бактерії (Zuev, 2012; Bednarek, Pejsak, 2014). За даними дослідницьких робіт визначено, що специфічна профілактика великої кількості інфекційних хвороб не є ефективною, тому напрям у боротьбі з ними належить застосуванню комплексної терапії. Респіраторні захворювання мають асоційовану форму, тому стає необхідністю застосування препаратів широкого спектра дії, одночасно впливаючи на декілька збудників. На сучасному рівні використовується антибіотикотерапія. Комплекс препаратів включає синергідний ефект, який дозволяє зменшити дозу того чи іншого препарату і тим самим удосконалити схему лікування інфікованих тварин.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
36

Салех, А. Ю., С. А. Шнайдер, О. В. Дєньга та О. А. Макаренко. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ В СТОМАТОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ НА ТЛІ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОГО РЕФЛЮКСУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 110, № 1 (27 травня 2021): 7–11. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-35-1-7-11.

Повний текст джерела
Анотація:
Гастроезофагеальна н. ексно хвороба (ГЕРХ) – од-не з найпоширеніших, потенційно небезпечних гаст-роентерологічних захворювань, яке, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), вважається хворобою ХХІ століття.Вивчення особливостей тканин ротової порожнини при різних соматичних захворюваннях, зокрема на тлі ГЕРХ, має велике діагностичне значення та сприяє кращому розумінню патогенетичних механізмів їх взаємозв’язку, який свідчить не тільки про н. екснфічні відношення між ротовою порожни-ною та кишечною трубкою, але і про тісний рефлек-торний та гуморальний зв’язок слизової оболонки по-рожнини рота, шлунку та кишечника. Відомо, що у патогенезі захворювань ротової порожнини важливу роль посідає зростання інтенсивності перекисне оки-слення ліпідів (ПОЛ) та недостатній рівень активно-сті антиоксидантного захисту клітин (АОЗ). Саме аномальне утворення продуктів ПОЛ виступає поча-тковим етапом молекулярних пошкоджень клітин.Нами було проведено дослідження по вивченню стану перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксида-нтного захисту клітин (АОЗ) та розробці профілак-тичного комплексу для попередження розвитку за-хворювань ротової порожнини при н. ексн, шляхом моделювання н. ексн у щурів. В результаті було зроблено висновок, що сукупність гастроезофагеаль-ної н. ексної хвороби та карієсогенного раціону має негативний вплив на антиоксидантний та про-тизапальний захист організму, натомість застосу-вання лікувально-профілактичного комплексу призво-дить до покращення показників антиоксидантного захисту клітин.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
37

Nasibian, L. S., I. B. Philippov та Ya M. Shuba. "ВПЛИВ ПЕПТИДОГЛІКАНУ ЗОЛОТИСТОГО СТАФІЛОКОКА НА СПОНТАННУ СКОРОТЛИВУ АКТИВНІСТЬ МІОМЕТРІЯ ВАГІТНИХ ЩУРІВ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 138–44. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11594.

Повний текст джерела
Анотація:
Пептидоглікан Золотистого стафілокока – структурний елемент бактеріальної клітинної стінки, який вивільнюється протягом життєдіяльності мікроорганізму та розноситься кровотоком по організму. Осідаючи на тропних клітинах він реалізує патогенні та імуногенні властивості. Золотистий стафілокок досить часто висівається із сечостатевої системи жінок. Відомо, що взаємодія пептидоглікану з ендотеліальними та децидуальними клітинами матки під час вагітності ініціює такі ускладнення, як прееклампсія, стимуляція скоротливості активності матки, передчасне переривання вагітності. Однак досі достеменно не вивчені механізми дії пептидоглікану на міометрій. Мета – визначити, чи впливає пептидоглікан на спонтанну скоротливість міометрія вагітних щурів за умов відсутності ендометрія, вивчити характер спонтанних скорочень міометрія вагітних щурів під дією пептидоглікану та механізми виявлених ефектів. Матеріал і методи. Досліди проводили на гладеньком’язових смужках міометрія вагітних щурів лінії Вістар. Скоротливість міометрія вивчали методом тензометрії. Результати. Результати експериментів показали, що, пептидоглікан модулює всі основні параметри спонтанних маткових скорочень за умов відсутності ендометрія. Він збільшував амплітуду та тривалість скорочень у середньому на 18,5 % та 16 %, відповідно. Водночас частота спонтанних скорочень зменшилась у середньому на 10,5 %. Ряд параметрів скорочень міометрія свідчить про збільшення їх інтенсивності під дією пептидоглікану. Крім того, змінювалось співвідношення фаз скорочень міометрія: під дією пептидоглікану спонтанні скорочення міометрія мали відносно коротку, але високоамплітудну фазу скорочення, досить тривалий тонічний компонент та повільне розслаблення. Вказані фази скорочення міометрія на тлі дії пептидоглікану збільшились у середньому на 11,26 %, 69,23 % та 44,34 % відповідно. На тлі блокаторів потенціал керованих кальцієвих каналів L-типу та ІП3-рецепторів пептидоглікан не стимулював скорочення міометрія. Висновки. Пептидоглікан має стимулювальну дію на спонтанну скоротливість міометрія шляхом впливу безпосередньо на міометрій. Модулювальний вплив пептидоглікану на скоротливість міометрія вагітних щурів пов’язаний зі збільшенням внутрішньоклітинного рівня кальцію в гладеньких міоцитах матки, що досягається завдяки посиленню трансмембранного входу кальцію та вивільненню із саркоплазматичного ретикулуму.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
38

Simrok, V. V., та S. S. Sivtsov. "Особливості лікувальної тактики у вагітних з істміко-цервікальною недостатністю на фоні інапарантних форм інфекції". ACTUAL INFECTOLOGY, № 1.01 (1 листопада 2013): 53–55. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.01.2013.82601.

Повний текст джерела
Анотація:
Проблема зростання гестаційних та перинатальних ускладнень у вагітних на сьогодні є досить складною. Основною метою сучасного акушерства є зниження кількості репродуктивних втрат, тому актуальність невиношування вагітності не викликає сумніву. Незважаючи на досягнуті за останні роки успіхи в профілактиці та діагностиці невиношування вагітності, частота залишається стабільною та достатньо високою. Так, за даними різних авторів, вона становить від 15 до 65 %, досягаючи в першому триместрі 80 % [1, 2]. В етіопатогенезі звичних викиднів та передчасних пологів при істміко-цервікальній недостатності (ІЦН) значну роль відіграє інфекційна патологія. Шийка матки — орган, що знаходиться на межі внутрішнього середовища жінки й агресивного зовнішнього середовища. Крім анатомічних особливостей (закриті зовнішній та внутрішній зів, протяжність вузького цервікального каналу близько 3 см, складчастість його слизової і наявність у просвіті густого слизу), що забезпечують захист внутрішнього середовища жінки, шийка матки має автономну імунну систему [3, 6]. Це лімфоїдні структури і макрофаги стромальних тканин шийки матки, а також гуморальні фактори, які проникають через судинну стінку з крові, — імуноглобуліни (Ig) класів А, М, G і місцевосекретуючий slgA. Фізико-хімічні особливості імуноглобулінових молекул і їх імунобіологічні властивості забезпечують захист шийки матки.У посівах із цервікального каналу вагітних з ІЦН висівається умовно-патогенна мікрофлора в майже 50 %, найчастіше це ентерококи, різноманітні неспороутворюючі анаероби-бактероїди та бактеріально-вірусні асоціації [2, 3, 5]. Активація природного імунітету під час вагітності забезпечує ефективний захист організму від більшості бактеріальних інфекцій. Однак найчастіше цього буває недостатньо для елімінації інапарантних форм інфекцій (ІФІ) [2, 5, 6].
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
39

Boychak, M. P. "Книга Анатолія Міхньова «Очерки по военно-полевой терапии» та сучасність". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 2 (5 липня 2020): 74–91. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.2(1)-074.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета. Розглянути окремі глави книги Анатолія Міхньова «Очерки по военно-полевой терапии» і, по можливості, надати своє бачення актуальності деяких проблем, що піднімав автор «Очерков», з точки зору сьогодення Матеріали та методи дослідження. В дослідженні використано історичний і бібліосемантичний методи для повного розкриття актуальності деяких проблем, що піднімав А.Л. Міхньов в книзі «Очерки по военно-полевой терапии» з точки зору сьогодення. Результати дослідження. Фундаментальні погляди А. Міхньова на етіопатогенез та терапію гострих бронхітів воєнного часу, деякі особливості перебігу крупозної пневмонії та її лікування внутрішньовенним введенням сульфідину, патогенез та лікування легеневих нагнійних процесів, патогенез і терапію кардіопульмональної недостатності, аліментарну дистрофію, спільність симптомів та диференційну діагностику міокардіодистрофій, Брайтову хворобу і аліментарну дистрофію, а також лікування малярії внутрішньовенним введенням хініну залишиаються актуальними і на теперішній час. Висновки. Оскільки у надані медичної допомоги військовослужбовцям ЗС України на Сході України активну участь приймають терапевти і лікарі терапевтичного профілю (більшість санітарних втрат на цій війні є втрати саме терапевтичного профілю), фундаментальні погляди А. Міхньова на етіопатогенез та терапію бойовоїтерапевтичної патології є важливими і не втрачають своєї актуальності. Звичайно і, це вже чітко встановлений факт – низка захворювань внутрішніх органів мають певні особливості перебігу, які залежать від багатьох факторів (від театру воєнних дій, їх інтенсивності, застосування сучасного озброєння і бойової техніки, умов служби та побуту військовослужбовців тощо). Міхньов А.Л. звертає увагу на те, що умови служби і побуту бійців та командирів діючої армії у роки Другої світової війни «знижують загальну опірність організму і послаблюють його сили в боротьбі з інфекцією. Ця обставина істотно позначається і на характері перебігу патологічного процесу, змінюючи клінічну картину цілого ряду захворювань, роблячи її різноманітною, даючи нові якісні прояви при взаємодії хвороботворних агентів з макроорганизмом». Такі особливості є і тепер,а їх вивчення та вплив на здоров'я військовослужбовців, та на перебіг захворювань – є одним із завдань військово-медичної служби. Прикладом для такого вивчення і є книга А.Л. Міхньова «Очерки по военно-полевой терапии».
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
40

Зезекало, В. К., С. Б. Передера та Н. С. Щербакова. "УЗАГАЛЬНЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ХЛАМІДІЙНИХ ІНФЕКЦІЙ ТВАРИН ТА ЇХ ЗООНОЗНОГО ПОТЕНЦІАЛУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2019): 171–82. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.23.

Повний текст джерела
Анотація:
Ця оглядова стаття покликана надати оновлену і узагальнену інформацію щодо хламідійних ін-фекцій як свійських, так і диких видів тварин, з акцентом на захворюваннях, які спричиняють ті чи ті види хламідій та їх зоонозного потенціалу. Дати роз’яснення, щодо розширення кола господарів для різних видів хламідій та хламідіє-споріднених організмів. Хламідії надзвичайно розповсюджені по всьому світу, вони викликають широкий спектр захворювань різних органів та систем. Хламідії охо-плюють значне коло хазяїв: найпростіших, членистоногих, риб, птахів, диких тварин худоби, домаш-ніх тварин, людини, тощо. Хламідії добре адаптуються і розмножуються в епітеліальних клітинах слизових оболонок респіраторної системи, сечостатевої системи, системи органів травлення, і в клітинах ретикуло-ендотеліальної системи. Характер патологічних змін, спричинених хламідіями залежить від видів хламідій, їх тропізму та шляху інфікування. Широкий діапазон господарів, що може бути інфікований, та різноманітність клінічних проявів ускладнює стандартизацію діагнос-тичних підходів для цих патогенів. Спостерігається розширення кола господарів для відомих видів та з’являються нові види, що становлять загрозу для здоров’я тварин та людини. Збільшилась і кі-лькість видів, які несуть потенційну зоонозну загрозу, на що необхідно зважати власникам домашніх тварин, робітникам сільського господарства та іншим людям, які мають безпосередній контакті з тваринами. Представлена оновлена й узагальнена інформація щодо хламідійних інфекцій як свійсь-ких, так і диких видів тварин, з акцентом на захворюваннях, що викликають ті чи ті види хламідій та їх зоонозного потенціалу. Надано роз’яснення щодо розширення кола господарів для різних видів хламідій та хламідіє-споріднених організмів. Надана інформація може бути використана в наукових дослідженнях, впроваджена в навчальний процес при підготовці спеціалістів у галузі ветеринарної медицини, а також використовуватися практикуючими лікарями ветеринарної медицини з метою покращення лікування та профілактики хламідіозів тварин та людини.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
41

Приліпко, Т. М., В. М. Федорів та В. Б. Косташ. "РОЗРОБКА СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЯКОСТІ І БЕЗПЕКИ СИРОВИНИ І ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ЗГІДНО ЗІ СТАНДАРТАМИ І НОРМАТИВАМИ ЄС". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 1 (8 квітня 2022): 113–24. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2022.1.13.

Повний текст джерела
Анотація:
Наведені результати розробки методів бактеріологічного дослідження у молоці та молокопродуктах. Через причини, пов’язані з відбором проб, методологією та нерівномірним розповсюдженням мікроорганізмів, тільки мікробіологічні дослідження ніколи не можуть гарантувати безпечності харчових продуктів, що досліджуються і безпечність харчових продуктів можна гарантувати шляхом застосування структурованого профілактичного підходу. Обов’язкові мікробіологічні критерії необхідно застосовувати лише стосовно тих продуктів та/або в тих точках харчового ланцюга, у яких неможливо застосовувати інші, більш ефективні, а також у випадках, коли очікується, що мікробіологічний критерій може підвищити ступінь захисту, що пропонується споживачу. Мікроорганізми, що входять до складу компонентів критерію, мають бути загальновизнаними, як такі – патогени або індикаторні організми – що мають відношення до певних харчових продуктів та технологічних процесів. Отримані дані при використанні удосконалених методів виявлення listeria monocytogenes, salmonella та коагулазопозитивних стафілококів у молоці та молокопродуктах були стабільними та достовірними, тому ці показники можна використовувати при оцінюванні безпечності молока та молокопродуктів. Встановлено, що метод є економним, простим у виконанні, а його результати дають конкретні якісні показники по червоному забарвленню ізольованих типовий колоній Salmonella. Розроблений метод пропонується як якісний спосіб удосконалення горизонтального методу виявлення коагулазопозитивних стафілококів у молоці та молокопродуктах поряд з іншими методами визначення їх безпечності (визначення загальної кількості мікроорганізмів, визначення бактерій групи кишкової палички, лістерій, сальмонел і має перевагу перед існуючими якісними методами визначення безпечності молока та молокопродуктів тому, що результати мають достовірні показники за забарвленням типових колоній коагулазопозитивних стафілококів. Крім того, слід зазначити, що методи є економними, простими у виконанні, а його результати дають конкретні якісні показники.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
42

Власова, О. В., Л. О. Безруков, О. О. Шахова та Л. І. Власик. "ВПЛИВ ВМІСТУ УЛЬТРАДРІБНИХ ЧАСТОЧОК В АТМОСФЕРНОМУ ПОВІТРІ НА ПЕРЕБІГ НЕОНАТАЛЬНОГО СЕПСИСУ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 3-4 (24 грудня 2020): 29–33. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2020.3-4-03.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Вплив ксенобіотиків низької інтенсивності за рахунок біоакумуляції у тканинах матері і вивільнення їх до кровотоку під час вагітності можуть патогенно впливати на плід, особливо у сенситивні періоди його розвитку. Тому метою роботи було оцінити вплив вмісту ультрадрібних часточок (УДЧ) в атмосферному повітрі під час внутрішньоутробного розвитку новонароджених, які захворіли на сепсис та проаналізувати ключові його показники перебігу.Матеріали та методи. Для аналізу вибрані показники ультрадисперсних часточок розміром 10-20 нм, які при вдиханні їх вагітними здатні проникати вїї кровотік і, відповідно, в систему кровообігу плода. Було сформовано дві клінічні групи спостереження. Першу групу сформували 17 хворих неонатальним сепсисом, в яких в один з вказаних періодів інтегральний показник вмісту УДЧ у повітрі перевищував 1,0. У другу групу увійшли 35 новонароджених з сепсисом, у яких в одному з вказаних періодів вміст УДЧ в атмосферному періоді був менше 1,0.Результати. У дітей І групи відмічається певний дисбаланс маркерів системної запальної відповіді організму на інфекцію у вигляді суттєвого зниженняпротизапального Іл-10, а також підвищений вміст в сироватці крові пресепсина. Так, в І групі вміст пресепсину склав 907,1±198,2 пг/мл, а в групі порівняння 672,6 ±152,4 пг/мл (р>0,05). Вміст в сироватці крові імуноглобулінів А, G, M в підгрупах порівняння суттєво не відрізнявся.Висновок. Вміст в атмосферному повітрі ультрадрібних часточок розміром в 10-20 нм під час внутрішньоутробного розвитку плоду суттєво не впливаєна гестаційний термін, загальний характер інтенсивності терапії сепсису та тривалості його лікування в стаціонарі. Характерною особливістю у хворих основної групи можна вважати тенденцію до більш високого рівня вмісту в сироватці крові пресепсину при зниженому рівні вмісту протизапального інтерлейкіну-10.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
43

Сафін, Олександр, та Анатолій Якимчук. "ПСИХОЛОГІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ РОБОТИ З УЧАСНИКАМИ АНТИТЕРОРИСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ ПІД ЧАС ЇХНЬОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, № 3 (27 березня 2020): 235–51. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.228.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті обґрунтовуються психологічні інструменти проведення реабілітаційних заходів із ветеранами бойових дій. Зазначається, що на сьогодні пропонується великий вибір технік і методик психотерапевтичної і психологічної допомоги комбатантам, що використовують такі методи корекції посттравматичних станів як метод раціональної психокорекції, психологічний дебрифінг, методи психічної саморегуляції, методи особистісно-орієнтованої психокорекції. Але лише заходами психологічного дослідження, психологічного консультування і психокорекції складну проблему бойової психічної травми не вирішити. Адже у патогенезі психогенних травм домінуючою є проблема перенапруження і перебудови нейрогуморальних механізмів забезпечення адаптаційних процесів зі зміною біохімічного складу речовин головного мозку, у першу чергу, релізінг-факторів і нейропептидів, а також формування стійких патологічних змін у структурній організації функціональних систем забезпечення життєдіяльності організму. У поранених і хворих клінічна картина загострюється ще й специфічними для нозологічнихформ со матопсихічними проявами. У цій ситуації, окрім психологічних бесід, потрібно активно застосовувати методи фармакокорекції психотропними ліками, адаптогенами, біостимуляторами, фізіотерапевтичні та психотерапевтичнімет оди. Доцільно інтенсивно застосовувати заходи і методи комплексної психофізіологічної реабілітації з усіма її формами: превентивною, клінічною, функціональною, психологічною. і заходами – психодіагностика, фармакокорекція, психотерапія, психокорекція, фізіотерапія, тренінги, аутотренінги. Групова психотерапія у межах соціально-психологічної реабілітації може розглядатися як один з основних методів надання психологічної допомоги особам, що перенесли психотравмуючий стрес на війні. У процесі соціально-психологічної реабілітації, можливо, саме робота з розвитку емоційної сфери ветеранів бойових дій допоможе їм виявити інтерес до себе як до творців власного життя, здатних отримувати від нього моральне задоволення.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
44

Levchuk, N. I. "Біохімічні і молекулярні механізми розвитку інсулінорезистентності в клітинах жирової тканини". Endokrynologia 25, № 3 (6 жовтня 2020): 243–50. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-3.243.

Повний текст джерела
Анотація:
Інсулінорезистентність (ІР) тісно пов’язана з ожирінням і є ключовою ланкою в патогенезі цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) та низки супутніх захворювань. Споживання надмірної кількості висококалорійної їжі та недостатня фізична активність призводить до накопичення жирової тканини переважно в абдомінально-вісцеральній області. Вісцеральний жир є метаболічно активним. Його клітини виробляють низку біологічно-активних речовин і є місцем синтезу ферментів стероїдних гормонів. Висока метаболічна активність вісцеральної жирової тканини також пов’язана з наявністю в адипоцитах високої щільності β3-адренорецепторів, кортикостероїдних і андрогенних рецепторів та відносно низької щільності α2-адренорецепторів і рецепторів до інсуліну. Збільшення об’єму вісцеральної жирової тканини призводить до активного ліполізу, що супроводжується утворенням великої кількості вільних жирних кислот (ВЖК), синтезу прозапальних цитокінів (інтерлейкін-6 (IЛ-6), інтерлейкін-1бета (IЛ-1β) і фактор некрозу пухлин альфа (ФНП-α)) та розвитку хронічного системного запалення. Всі ці події призводять до розвитку ІР – стану, що характеризується зниженням чутливості периферичних тканин організму до дії інсуліну. Результати ґрунтовного аналізу наукової літератури дають змогу стверджувати, що вивчення молекулярних механізмів розвитку ІР має важливе практичне значення для удосконалення і розробки нових методів діагностики та лікування осіб із надмірною масою жирової тканини. У даному огляді літератури розглянуто біохімічні і морфологічні особливості структури жирової тканини, її метаболічну активність, а також механізми формування стану клітинної ІР на рецепторному і пострецепторному рівнях. Наведено дані про участь запального процесу в розвитку ІР.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
45

Vatseba, T. S., L. K. Sokolova, V. V. Pushkarev, O. I. Kovzun, B. B. Guda, V. M. Pushkarev та M. D. Tronko. "Активація протеїнкінази Akt у мононуклеарах периферичної крові. Зв’язок із рівнями інсуліну та інсуліноподібного чинника росту в крові хворих на рак і діабет". Endokrynologia 24, № 3 (20 вересня 2019): 228–32. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-3.228.

Повний текст джерела
Анотація:
Сигнальний каскад PI3K/Akt/mTOR/p70S6K відіграє важливу роль у патогенезі раку та діабету. Макрофаги та лімфоцити беруть участь у розвитку діабету, діабетичного атеросклерозу, формуванні резистентності тканин організму до інсуліну, а також в імунній відповіді на рак і підтримці пухлини. Метою дослідження було визначення активації Akt кіназою mTORC2 у мононуклеарах периферичної крові (РВМС) пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та раком. Матеріал і методи. Вивчали такі групи: 1 — контрольна, 2 — хворі на рак молочної залози, 3 — хворі на рак матки, 4 — хворі на рак кишечника, 5 — хворі на рак підшлункової залози. Кількість фосфо-Akt (р-S473), інсуліну й інсуліноподібного чинника росту 1 (IGF‑1) визначали з вико-ристанням імуноферментних наборів. Результати. Рівні інсуліну й IGF‑1 у крові хворих на рак молочної залози й ендометрія були вищими за контрольний і в пацієнтів із раком кишечника та підшлункової залози. Зміна вмісту активованої Akt у PMBC у цілому відповідала концентрації інсуліну та IGF‑1 у крові. Відмінності між пухлинами молочної залози й ендометрія та пухлинами підшлункової залози і шлунка за вмістом IGF‑1/інсуліну в крові й активацією Akt у PMBC можна пояснити наявністю гормонального тла (естрогени), характерного для перших двох типів раку.Висновки. Хронічні захворювання, такі як діабет 2-го типу та рак, можуть впливати на сигнальні механізми в клітинах крові. Стан фосфорилювання Akt у PMBC може вказувати на активність mTORC1 і його субстратів, що є важливим для оцінки патологічного процесу й ефективності лікування.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
46

Бурда, Х. Б., А. П. Скалат, З. М. Гонта, О. М. Немеш та І. В. Шилівський. "ЦИТОМОРФОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ В ХВОРИХ ІЗ ВИРАЗКОВОЮ ХВОРОБОЮ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 14–20. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.3.

Повний текст джерела
Анотація:
Проблема критеріїв доцільного вибору методів лікування захворювань пародонту в їх окресленні для конкретних клінічних випадків, із врахуванням системного статусу пацієнтів та умов реальної практики залишається відкритою. Тому і надалі актуальним постає аналіз призначення альтернативних лікувальних моделей ведення хворих на генералізований пародонтит. Мета дослідження: обґрунтування клінічної ефективності використання озонотерапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту в хворих із ускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. Матеріал та методи. Комплексне лікування генералізованого пародонтиту запропонованим нами методом ступінчастої терапії проведено 53 хворим із виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, ускладненою кровотечею (32 хворих) та перфорацією (21 хворий). Озонування дистильованої води проводили в апараті Еконіка Бозон-КСВ (Україна). Озоновану воду використовували впродовж 3 годин після її приготування. Концентрація озону у воді становила 4 мг/л. Курс озонотерапії в середньому становив 10 днів. Для цитоморфологічного дослідження ефективності проведеного лікування забирали ексфоліативний матеріал із пародонтальних кишень, після їх промивання ізотонічним розчином хлориду натрію. Препарати фарбували за методом Папенгейма. Мікроскопію виконували в імерсійній системі за допомогою окулярів × 10 (або × 20) і об’єктиву × 40. Результати та їх обговорення. Цитологічним дослідженням виявлено зміни морфологічних ознак цитограм: патогенна мікрофлора кількісно зменшується вже до 3-го дня озонотерапії або зовсім зникала до 5-го дня в окремих пацієнтів, особливо з ІІ, I та початковим ступенями тяжкості генералізованого пародонтиту; кількість нейтрофілів залишалася незмінною, особливо у пацієнтів із II і III ступенями, проте переважали незмінені нейтрофіли; в одного з пацієнтів на третю добу появлялись моноцити на фоні зменшеної кількості мікрофлори, включно з амебами. На 5-ий день мікрофлора практично зникла, амеб не виявлено. Поява моноцитів свідчила про активацію захисних механізмів організму. Висновки. Розроблена нами схема комплексного лікування генералізованого пародонтиту з використання озонотерапії забезпечує достовірне покращення клінічних показників ефективності лікування. Отримані результати цитологічного дослідження свідчили про позитивний вплив озонотерапії на перебіг генералізованого пародонтиту в хворих на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
47

Демченко, Олена, Олександр Родинський, Юлія Козлова, Сергій Козлов, Галина Родинська та Герман Тітов. "ФОРМУВАННЯ ЗАХИСНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ТИРЕОДИСФУНКЦІЇ". Problems of Endocrine Pathology 79, № 1 (15 березня 2022): 85–92. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2022.1.12.

Повний текст джерела
Анотація:
Тиреоїдна дисфункція супроводжується розладами психоемоційного статусу організму. Патогенез цих розладів потребує поглибленого дослідження. Мета роботи – дослідження нейромедіаторного механізму когнітивної активності молодих щурів за умов тиреоїдної дисфункції, що може бути основою розробки методів корекції психоемоційного компоненту даних патологій. Матеріали і методи. Поведінкову активність досліджували в піднесеному хрестоподібному лабіринті і тесті Полсорта; формування просторової пам’яті вивчали у водному лабіринті Морріса та у 8-променевому харчовому лабіринті. Вміст гліцину, гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), глутамату, серотоніну у неокортексі і гіпокампі визначали хроматографічно. Результати. За умов експериментального гіпертиреозу у молодих щурів вияв­лено підвищення кількості переходів у світлі рукави лабіринту на 88 %, а тривалості знаходження в них у 2,3 рази, а також прискорення появи першої рухової активності в тесті Полсорта на 21 %. Зменшення тривожності й оптимізація просторової пам’яті щурів супроводжувалися суттєвим підвищенням вмісту ГАМК у неокортексі (51 %), глутамату в гіпокампі (25 %) і серотоніну в корі та гіпокампі (25–33 %). Установлено, що за умов експериментального гіпотиреозу формується депресивноподібний стан, що віддзеркалено у значному підвищенні у 4.2 рази тривалості перших завмирань, а також часу появи рухової активності в тесті Полсорта на 32 %. Анксіогенний ефект супроводжується подовженням (22 %) латентного періоду захисної реакції в лабіринті Морріса. Когнітивний і поведінковий дефіцит характеризувався відсутністю накопичення ГАМК за підвищеного рівня серотоніну в неокортексі (37 %), а також суттєвим зростанням вмісту глутамату в гіпокампі (43 %). Висновки. Підвищення вмісту ГАМК на фоні збільшення вмісту глутамату в гіпокампі при гіпертиреозі забезпечує анксіолітичний ефект і підтримку мнестичної активності щурів, а надмірне зростання вмісту глутамату в гіпокампі на тлі підвищення вмісту серотоніну в неокортексі за відсутності накопичення ГАМК при гіпотиреозі викликає екзайтотоксичний ефект і супроводжується формуванням депресивноподібного стану та погіршенням просторової пам’яті.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
48

Demkovych, A. Ye. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПАРОДОНТИТІ БАКТЕРІАЛЬНО-ІМУННОГО ГЕНЕЗУ ТА ВПЛИВ НА НИХ КВЕРЦЕТИНУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (17 вересня 2020): 34–38. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11263.

Повний текст джерела
Анотація:
Резюме. Активація пероксидного окиснення ліпідів і зниження антиоксидантної активності порушують динамічну стабільність мембран еритроцитів і сприяють розвитку патологічного процесу в пародонтальному комплексі. Багатофакторний патогенез генералізованого пародонтиту передбачає адекватний вибір та призначення лікарських препаратів. Особливу увагу заслуговують деякі флавоноїди рослиного походження, зокрема кверцетин. Антиоксидантна активність препарату пов’язана з його здатністю пригнічувати пероксидне окиснення ліпідів, знижувати концентрацію вільних радикалів і токсичних продуктів пероксидації, стимулювати каталазну і супероксиддисмутазну активність організму. Мета дослідження – з’ясувати вплив флавонолу кверцетину на показники ліпопероксидації у сироватці крові при експериментальному пародонтиті бактеріально-імунного генезу. Матеріали і методи. Проведені біохімічні дослідження показників активності вільнорадикальних процесів у сироватці крові, які оцінювали за вмістом дієнових (ДК) і трієнових кон’югатів (ТК) на 14-ту добу дослідження при розвитку експериментального пародонтиту як до, так і після використання водорозчинної форми флавонолу кверцетину – препарату «Корвітин», який вводили дослідним тваринам внутрішньом’язово у дозі 100 мг/кг маси тварини упродовж 7-ми діб (з 7-ї до 14-ї доби). Результати. У даній статті висвітлюється вивчення особливостей процесів ліпопероксидації в білих щурів у різні періоди розвитку експериментального пародонтиту. В процесі формування експериментального бактеріально-імунного запального процесу в пародонтальному комплексі, який включав відрізок часу з 1-ї до 14-ї доби експериментального спостереження, відбувалося надмірне накопичення в сироватці крові продуктів ліпопероксидації, про що свідчило зростання концентрації вмісту в сироватці крові дієнових і трієнових кон’югатів. Застосування антиоксиданту флавоноїдного походження кверцетину приводило до зниження вмісту продуктів ліпопероксидації у сироватці крові тварин. Висновки. При експериментальному пародонтиті нагромаджуються продукти пероксидації ліпідів, що впливає на характер перебігу і завершення запального процесу. Значне збільшення вмісту ДК і ТК вказує на роль активності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів у розвитку запалення в механізмах формування його бактеріального та імунного компонентів. Флавонол кверцетин стабілізує прооксидантну систему в процесі перебігу експериментального бактеріально-імунного пародонтиту.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
49

Добрянський, Т. О. "КОРЕКЦІЯ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ РІВНОВАГИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ У ПОЄДНАННІ З ОБЛІТЕРУЮЧИМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ ТА КРИТИЧНОЮ ІШЕМІЄЮ НИЖНІХ КІНЦІВОК". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (22 травня 2021): 45–53. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12107.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Несприятливий прогноз при мультифокальному атеросклерозі (коронарному і судин нижніх кінцівок) асоціюється з тяжчим ускладненим перебігом хвороби, обмеженням проведення інвазивних коронарних втручань тощо, що й визначає необхідність вивчення ролі тригерів у патогенезі даної коморбідної патології та розробці шляхів корекції цих патологічних процесів. Мета дослідження – вивчити можливість корекції порушень ліпідограми та рівноваги прооксидантно-антиоксидантної системи у пацієнтів із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок і високим ризиком розвитку реперфузійних ускладнень. Методи дослідження. В основу роботи покладено аналіз результатів комплексного обстеження та хірургічного (черезшкірного коронарного втручання) лікування 67 хворих із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом магістральних артерій нижніх кінцівок. Показники ліпідограми та активність складових прооксидантно-антиоксидантної системи визначали за допомогою спектрофотометричних методів, оптичну густину вимірювали на спектрофотометрі “Biomat 5” (Велика Британія). Результати й обговорення. З метою корекції ліпідограми і прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в перед- та післяопераційний періоди призначали внутрішньовенні вливання аргінін-карнітинового комплексу (4,2±2,0 відповідно), що дало можливість стабілізувати активність прооксидантно-антиоксидантної системи на момент проведення оперативного втручання (вміст активних продуктів тіобарбітурової кислоти у сироватці крові знизився в 1,3 раза (р<0,05) при одночасному відновленні функціонування ензимних антиоксидантних систем в 1,5 раза (р<0,05), на що вказувало зменшення ступеня блокування у сироватці крові активності супероксиддисмутази при зростанні активності каталази і церулоплазміну). В післяопераційний період після черезшкірного коронарного втручання відмічено зменшення реперфузійних ускладнень і стабілізацію клінічного стану коморбідних пацієнтів за рахунок зниження частоти порушень ритму на 53,3 %, а проявів гострої серцевої недостатності – на 44,4 %. Висновок. Застосування аргінін-карнітинового комплексу в перед- та післяопераційний періоди у хворих із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок і високим операційним ризиком сприяє достовірному зменшенню активності вільнорадикального окиснення та відновленню функціонування ензимних антиоксидантних систем організму, що дає можливість знизити частоту порушень ритму і провідності на 53,3 %, а прояви гострої серцевої недостатності – на 44,4 %.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
50

Мамотенко, А. В., Т. Є. Комісова та І. А. Іонов. "КОРЕКЦІЯ РОЗЛАДІВ РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ ЩУРІВ ЗА УМОВ ЗМІН СВІТЛОВОГО РЕЖИМУ". Problems of Endocrine Pathology 76, № 2 (10 червня 2021): 78–85. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2021.2.11.

Повний текст джерела
Анотація:
Суперечливий характер сучасних даних щодо динаміки порушень добових ритмів гормональної активності статевих залоз, а також пошук засобів відновлення їх нормального функціонування за допомогою засобів фармакологічної корекції є на сьогодні своєчасним та актуальним. Проведене дослідження мало за мету встановити наслідки деструктивного впливу довготривалих змін режиму освітлення на репродуктивну систему самців щурів та пошук комплексних підходів до її фармакологічної корекції. У ході дослідження виявлено, що в умовах тривалого освітлення, на тлі послабленого добового ритму, у щурів спостерігається розвиток вираженої мелатонінової недостатності. У самців щурів на фоні світлового навантаження розвиваються глибокі морфофункціональні зміни системи репродукції, які прогресують та поглиблюються із зростанням часу освітлення. Показано, що 12-годинне освітлення призводить до зниження рівня фруктози у сім’яних пухирцях на 24 % (р ≤ 0,05). Цілодобове освітлення викликає ще більш значні відхилення цього показника від контрольних величин — на 49 % (р ≤ 0,05). Кількість та рухливість сперміїв у даних групах теж знижується порівняно з контролем. Встановлено, що тяжкі наслідки тривалого дефіциту мелатоніну в організмі для функціонування статевих залоз не є незворотними. Отримано експериментальні докази доцільності та високої ефективності застосування препаратів мелатоніну для профілактики гіпогонадизму, в патогенезі якого є тривала мелатонінова недостатність. Так, після самостійного введення мелатоніну в обох групах щурів, що перебували в умовах штучного освітлення, відбувається нормалізація кількісних показників статевих клітин, вірогідно збільшується й відсоток рухливих сперміїв, але, за виключенням їх кількості в гр. 12/12+М, вони не досягають показників контролю. При цьому, вміст фруктози у сім’яних пухирцях зростає, відповідно, на 26 % та 36 % в гр. 12/12 + М та 24/00 + М (р ≤ 0,05). Показана більш висока ефективність використаної схеми курсового застосування мелатоніну у комплексі із спіруліною для превентивного зниження ризику репродуктивних розладів. Особливо виразна позитивна дія такого комплексу спостерігається у групі цілодобового штучного освітлення.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії