Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Партнерські взаємовідносини.
Статті в журналах з теми "Партнерські взаємовідносини"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-15 статей у журналах для дослідження на тему "Партнерські взаємовідносини".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Коханова, О. П. "ПАРТНЕРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ ЯК УМОВА РОЗВИТКУ СУБ'ЄКТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 311–16. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4957.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито основні особливості партнерської взаємодії в умовах вищої школи. Виділені характеристики партнерства як важливого феномену суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Проаналізовано процесуальний аспект партнерської взаємодії. На конкретних прикладах показано зв'язок розвитку суб’єктності студента як необхідної якості майбутнього професіонала і встановлення партнерських взаємовідносин всіх суб’єктів навчальної діяльності. Визначено сприятливі умови для ефективної партнерської взаємодії викладачів і студентів – майбутніх педагогів.
2
СЕРВЕЦЬКИЙ, Іван. "РОЗВІДУВАЛЬНІ ОРГАНИ: ЇХ РОЛЬ І МІСЦЕ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки 59, № 1 (23 лютого 2022): 25–31. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2020.1.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні на розвідку покладаються важливі завдання у протидії як зовнішнім, так і внутрішнім супротивникам держави. Тому діяльність розвідувальних органів України перебуває під прискіпливою увагою наших громадян, які шукають нові підходи щодо її удосконалення на нових засадах державотворення. Метою статті є аналіз специфіки діяльності функціонування розвідувальних органів України, їх роль і місце у забезпеченні національної безпеки України. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, а саме: становлення та розвиток розвідувальних органів України; встановлення партнерських стосунків між розвідками демократичних країн; утвердження принципів конфіденційності та ефективності; формування ефективного спеціального органу, здатного попереджувати та локалізувати існуючі ризики та виклики сучасного світу. Наукова новизна. У статті розглядаються складні питання становлення та розвитку спеціальної розвідувальної діяльності, правові засади розвідувальної діяльності й взаємозв’язку з громадським суспільством та органами влади на нових демократичних засадах, партнерства та взаєморозуміння. Як висновок, у статті проаналізовані правові норми, якими регулюються взаємовідносини між громадянами та розвідувальними органами з метою виявлення та утвердження цивілізованих партнерських взаємовідносин на підстави дотримання та поваги до норм міжнародного права. Розвідувальні служби також здійснюють функцію обміну інформацією з різними міжнародними партнерами
3
Кузнецова, Інна Анатоліївна. "Принцип гуманізації контролю знань". Освітній вимір 38 (16 травня 2013): 391–94. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3255.
Повний текст джерелаАнотація:
Кузнецова І. А. Принцип гуманізації контролю знань.
У статті розкривається поняття контролю як необхідного складника навчально-виховного процесу, наголошується на важливості дотримання партнерських взаємовідносин між викладачем та студентом у процесі перевірки знань; характеризуються принципи контролю, які відображають гуманістичну спрямованість процесу виявлення ступеня розвитку особистості.
4
Ільченко, Т. В. "ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСОБИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У ЄВРОПЕЙСЬКУ СПІЛЬНОТУ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 162–68. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.28.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено історію партнерських взаємовідносин України та ЄС. Встановлено, що одним з ключових напрямів економічної інтеграції є співпраця з міжнародними фінансовими організаціями, які фінансують програми у різних сферах економічної діяльності. Виконано статистичний аналіз показників зведеного зовнішньоторговельного балансу України з країнами ЄС. Наведено результати проведених соціологічних опитувань з метою виявлення рівня підтримки громадянами вступу України до Європейського Союзу. Запропоновано матрицю SWOT-аналізу інтеграції України у Європейську спільноту. Визначено політико-економічні засоби інтеграції України у Європейську спільноту в умовах реалізації Угоди про асоціацію, які можуть використовувати органи влади при доопрацюванні нормативно-правових актів з регулювання євроінтеграційного процесу.
5
Колосова, С. В., та Ю. В. Сирова. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ З РОДИНАМИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, № 6 (24 грудня 2020): 65–73. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-65-73.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто організаційні аспекти взаємодії вихователів закладів дошкільної освіти та сім'ї. Встановлено, що процес взаємодії вихователів з батьками має будуватися на партнерських засадах співпраці. Проаналізовано основні форми співробітництва вихователів з родинами. З’ясовано, що пріоритетними в роботі з батьками є форми, які побудовані на діалозі, передбачають обмін досвідом сімейного виховання, забезпечують становлення всіх учасників (батьків, дітей, вихователів) як суб’єктів педагогічного процесу. Звертається увага на необхідність поєднання традиційних форм роботи з варіативними інноваційними технологіями організації взаємодії вихователів ЗДО з батьками вихованців. Проаналізовано, що до найбільш зручних форм співробітництва вихователів і батьків в умовах адаптивного карантину відносять: мобільний зв’язок; короткі текстові повідомлення; групи в вайбер або телеграм; анкети, створені за допомогою онлайн-ресурсів; сторінки в соціальних мережах; веб-сайт дитячого садка; блог або онлайн щоденник групи. Визначено, що ефективна взаємодія сім'ї та закладу дошкільної освіти, як система регулярних взаємозв’язків вказаних суб’єктів з метою здійснення спільного впливу на розвиток особистості дитини, потребує створення відповідних умов. В контексті проблеми дослідження визначено наступні педагогічні умови співпраці закладу дошкільної освіти з сім'єю: соціально-педагогічна діагностика сім’ї; встановлення партнерських взаємовідносин та інтеграція батьків у освітній процес; використання різноманітних форм роботи закладу дошкільної освіти з сім'єю; систематичне здійснення зв'язку закладу дошкільної освіти з батьками протягом усього року; тематичний самоконтроль вихователями освітньої роботи з батьками.
6
Кохановська О.В. та Довгий О. Я. "МАРКЕТИНГОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ: МОЖЛИВОСІ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (25 листопада 2021): 161–68. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.319.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано можливості розвитку маркетингової компетентності керівників закладів освіти в умовах післядипломної освіти. Акцентовано, що сьогодні освітні заклади функціонують у ринкових конкурентних умовах, що безпосередньо впливає на формування та оновлення переліку освітніх послуг, побудову партнерських взаємовідносин між освітньою організацією та громадськістю, формування іміджу закладу освіти, розвиток інноваційного потенціалу та створення позитивного внутрішнього клімату. Це вимагає управління освітньою установою з точки зору маркетингового підходу і є одним із завдань сучасного менеджера. Для впровадження нових підходів до управління керівник освітньої установи повинен володіти відповідними професійно-особистісними характеристиками. Однією з них є його маркетингова компетентність.Схарактеризовано вимоги до сучасних керівників закладів загальної середньої та дошкільної освіти в контексті відповідних професійних стандартів, що надає змогу встановити необхідність оволодіння директорами освітніх установ маркетинговими знаннями, уміннями та навичками.Проаналізовано основні положення розвитку маркетингової компетентності керівника освітніх установ в умовах додаткової професійної освіти.Відмічено, що значний потенціал щодо позиціонування закладів освіти сьогодні мають інформаційно-цифрові технології, а інструменти цифрового маркетингу дають змогу побудувати взаємодію закладу освіти із кожним зацікавленим користувачем освітніх послуг. Акцентовано, що розвиток маркетингової компетентності керівники закладів освіти можуть здійснювати під час курсової (лекції, практичні, семінарські заняття, тренінги та ін.) та міжкурсової (семінари, вебінари, курси та ін.) підготовки в закладах післядипломної педагогічної освіти, а також шляхом самоосвіти (курси, відеокурси у мережі Інтернет, вебінари, читання літератури, участь у форумах, конференціях та ін.).
7
Klak, Inna, та Nadiia Yatseniuk. "ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ В МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (6 грудня 2018): 147–51. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.147-151.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто актуальну проблему в галузі теорії і методики професійної освіти – формування позитивної мотивації в майбутніх учителів іноземної мови до навчальної та подальшої професійної діяльності. Метою статті є обґрунтування доцільності створення позитивного психологічного клімату як ефективного чинника формування позитивної мотивації в майбутніх учителів іноземної мови до навчальної та подальшої професійної діяльності. Психологічний клімат визначено як суттєвий чинник формування зазначеного феномену, а саме: як показник взаємовідношення особистість-група, сукупність усіх впливів членів студентського колективу один на одного, що сприяють або заважають продуктивній спільній діяльності, всебічному розвитку особистості в групі та задоволенню соціальних потреб її членів. Визначено сприятливі та несприятливі характеристики психологічного клімату, зокрема, сприятливими ознаками психологічного клімату вважаються оптимістичний настрій студентів та викладачів, який є запорукою доброзичливого тону педагогічної взаємодії та успішної співпраці; взаємодопомога, підтримка та справедливе ставлення до всіх учасників освітнього процесу та ін. До несприятливих характеристик психологічного клімату відносяться інертність, конфліктність, агресивність, подавлений настрій, байдужість, відсутність норм справедливості та рівності у взаємовідношеннях членів студентської групи. Таким чином, встановлення комфортного психологічного клімату та партнерських відносин між викладачем і студентами та між самими студентами передбачає наявність емоційного благополуччя, позитивної «Я-концепції», успішності у сфері спілкування, взаємовідносин та майбутньої професійної діяльності. Особливої уваги в цьому контексті потребують заняття з практики усного і писемного мовлення та методики викладання іноземної мови, під час проведення яких використовуються інноваційні форми навчання такі, як лекції-діалоги, «круглі столи», батл-дискусії.
8
Магновський, І. Й. "ГРОМАДСЬКІСТЬ ЯК ОДНА ІЗ КЛЮЧОВИХ СКЛАДОВИХ ЗДІЙСНЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (26 січня 2022): 144–51. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.727.
Повний текст джерелаАнотація:
Магновський І. Й. Громадськість як одна із ключових складових здійснення пу- блічної влади в Україні: теоретико-правовий аспект. – Стаття. Стаття присвячена викладенню в теоретико-правовому аспекті участі громадськості у формуванні й здійсненні публічної влади в Україні. Означено нагальні проблеми реалі- зації права участі громадськості в організації публічної влади в Україні, котрі виникають під впливом неоднозначних взаємовідносин держави й суспільства, зокрема загостренням ситуації у сфері державотворення та правової культури у зв’язку з активними політичними подіями сучасності, а також суперечливості процесів державного, соціально-економічного й правового розвитку країни тощо. Наголошується на участі громадян у здійсненні пу- блічної влади як прояву контролю з боку суспільства за діяльністю посадових осіб і пред- ставників влади, де участь громадян легалізує та легітимує публічну владу. Своєю чергою підкреслюється, що легальність відбувається шляхом формування представників органів державної та муніципальної влади, а легітимність відбиває довіру до публічної влади. Кон- статується, що лише народ є реальним носієм влади й наділений правом вибирати форму здійснення народовладдя, визначати принципи функціонування державної влади, забез- печувати контроль за її діяльністю та змінювати владу. Зазначається, що інститут участі громадян у здійсненні публічної влади, де його вплив багатоплановий і відтворюється в усіх сферах життєдіяльності суспільства, допомагає встановити зв’язок держави з громадські- стю, публічний діалог, партнерські відносини з органами державної влади. Зосереджено увагу на соціально-правовій активності особистості, що зумовлена умовами життя, які окреслюють потреби й інтереси суспільства, соціальної групи й самої особистості й має визначатися високим рівнем правосвідомості, глибокою правовою переконаністю. Участь громадян є засобом консолідації громадянського суспільства, способом підвищення рівня правової та політичної культури населення, що забезпечить можливість політичної актив- ності й правової ініціативи. Залучення громадськості в здійснення публічної влади підви- щує рівень обізнаності й значущості громадян, виступає вагомим чинником відкритості й ефективності державно-владної діяльності, наслідком якої є дієві рішення, що формують основу народовладдя.
9
Radkevych, Valentyna. "ТЕНДЕНЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В ДОБУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ". Professional Pedagogics 1, № 20 (11 серпня 2020): 176–84. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.176-184.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті зумовлена запитом суспільства на: відродження і зміцнення української державності; забезпечення реального суверенітету та гідного місця України в світовому співтоваристві; перехід до якісно іншої форми соціально-економічної організації суспільства; формування нової економічної, інтелектуальної та духовної еліти з інноваційним державницьким мисленням; децентралізацію управлінських повноважень у всіх сферах суспільного життя; автономізацію управлінських структур на основі розподілу управлінських повноважень; розвиток партнерських взаємовідносин між державою, приватним сектором й інституціями громадянського суспільства та ін. У зв’язку з цим актуалізується значущість урахування впливу різних тенденцій на розвиток освітньої сфери, і, зокрема, системи професійної освіти в різні періоди. Мета: виявити й охарактеризувати тенденції трансформаційних змін професійної освіти в добу незалежності України. Методи: аналіз наукових джерел, законодавчо-нормативних документів – для з’ясування сучасних тенденцій розвитку професійної освіти; методи аналізу, синтезу, узагальнення і порівняння – для виявлення спільного й відмінного, встановлення причинно-наслідкових зв’язків у процесі вивчення освітніх феноменів досліджуваного періоду. Результати: функціонування системи професійної освіти в добу незалежності – це відображення змін у соціально-економічному, політичному, духовному і культурному розвитку суспільства та трансформаційних перетворень на світовому й вітчизняному ринках праці, що впливали на: зміст професійної освіти; формування мережі закладів освіти; зміну форм управління; обсяги фінансування; механізми взаємодії з економічними структурами та ринком праці. Висновки: виявлено основні тенденції трансформаційних змін професійної освіти в добу незалежності (гуманізація, демократизація, безперервність, стандартизація, технологізація, цифровізація, економізація, соціальне партнерство); охарактеризовано пов’язані з ними пріоритети її розвитку в сучасних соціально-економічних умовах (оновлення змісту; оптимізація мережі закладів освіти; вдосконалення форм управління; підвищення рівня фінансового, кадрового й навчально-методичного забезпечення; запровадження нових механізмів взаємодії з економічними структурами та ринком праці з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів).
10
Шнурко, Яна Вікторівна. "ПРИНЦИПИ ВЗАЄМОДІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ТА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ". New Ukrainian Law, № 6 (27 грудня 2021): 142–47. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.21.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою наукової статті є визначення та дослідження принципів взаємодії Національної поліції та ЗМІ на підставі норм чинного законодавства та практики його застосування, а також доробку вітчизняних учених. Запропоновано таке визначення: принципи взаємодії поліції та ЗМІ – це закріплені у нормативно-правових актах керівні ідеї, які визначають засади узгодження дій між Національною поліцією та ЗМІ задля забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Автор традиційно розподіляє принципи взаємодії Національної поліції та ЗМІ на загальні та спеціальні. До загальних принципів віднесено принципи верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності, а також вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації; рівноправності. Виділено такі принципи взаємодії Національної поліції та ЗМІ на сучасному етапі суспільного розвитку, як принципи партнерства; активного діалогу; динамічності; добровільності; раціональності; ефективності; компетентності; комплексності; соціальної відповідальності. Автор актуалізує потребу виділення та розмежування принципів взаємодії Національної поліції та ЗМІ й принципів інформування громадян про стан правопорядку та правоохоронної діяльності Національної поліції. До принципів інформування громадян про стан правопорядку та правоохоронну діяльність Національної поліції віднесено принципи об’єктивності, своєчасності, надійності, значимості, корисності, пріоритету приватного, особистого життя громадян, орієнтованості на інтереси та потреби особистості, суспільства, держави. Зроблено висновок про необхідність розроблення та затвердження Концепції вдосконалення взаємодії підрозділів системи МВС України та засобів масової інформації до 2030 року, теоретико-методичну платформу якої мають складають чітко виділені принципи щодо побудови довірчих та партнерських взаємовідносин Національної поліції з медіагромадськістю задля забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
11
ОСТРІКОВА, ТЕТЯНА. "Місце і роль авторизованого економічного оператора в системі інструментів забезпечення митної безпеки". Право України, № 2021/03 (2021): 157. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-03-157.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах євроінтеграційних процесів та необхідності оптимізації здійснення митної справи в Україні важливим завданням є імплементація в механізм правового регулювання різноманітних форм партнерських взаємовідносин між митними органами та підприємствами – суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, провідне місце серед яких займає інститут авторизованого економічного оператора (АЕО). Окрім того, цей інститут є окремим, відносно самостійним структурним елементом забезпечення митної безпеки як інструмента поліпшення процедури здійснення митної справи та захисту реалізації економічних інтересів підприємств. Мета статті полягає у визначенні місця та ролі АЕО через призму інструментів забезпечення митної безпеки держави. Встановлено, що в системі інструментів забезпечення митної безпеки АЕО – це відносно самостійний елемент, який одночасно є і інструментом сприяння торгівлі та покращення ефективності роботи митних органів, і формою захисту економічних інтересів підприємств. Роль АЕО в механізмі державного забезпечення митної безпеки запропоновано розглядати дуалістично: з боку реалізації політики сприяння міжнародної торгівлі та підвищення конкурентноспроможносні підприємств із високим ступенем довіри, що одночасно забезпечує безпеку ланцюга постачання товарів; та з боку безпосередньої оптимізації процедур здійснення митної справи. Встановлено, що запровадження спеціальних спрощень і переваг, які передбачають суттєві полегшення митних формальностей для підприємств із високим ступенем довіри щодо товарів, що переміщуються такими підприємствами, та, відповідно, зменшення обсягів контролю до АЕО з боку митних органів потенційно хоча і створюють вірогідність загроз митної безпеки, однак подібна мінімізація обсягів контрольно-наглядових дій за суб’єктами, що отримали у встановленому законом порядку авторизацію АЕО та набули статус АЕО, компенсується через проведення центральним органом виконавчої влади, який реалі зує державну митну політику із залученням посадових осіб відповідних митниць відносно таких суб’єктів оцінки відповідності підприємства критеріям АЕО, яка за своєю правовою суттю є перевіркою, а також подальшого проведення митними органами моніторингу відповідностіпідприємства критеріям АЕО та повторної оцінки відповідності у визначених законом випадках. Окрім цього, забезпечення належного рівня митної безпеки досягається перенесенням контролю на більш ранню стадію (на період оцінки відповідності підприємства встановленим критеріям набуття статусу АЕО), що дає змогу вивільнити кадрові, організаційні та інші ресурси митних органів для виконання інших завдань при здійсненні митної справи.
12
Plekhanova, T. M., та V. M. Ostrometska. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СІМЕЙНО ОРІЄНТОВАНОГО ВИХОДЖУВАННЯ НЕДОНОШЕНИХ ДІТЕЙ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (17 липня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2015.1.4677.
Повний текст джерелаАнотація:
<p> Поліпшення виживання дітей з малою та дуже малою масою тіла формує популяцію немовлят, яким необхідні особливі умови виходжування з метою запобігання негативним наслідкам незрілості, інтенсивного лікування, тривалого перебування в лікарні. Сімейно орієнтована медична допомога дозволяє знизити ризики «некомфортних» умов відділень інтенсивного<br />виходжування, надає можливість сім'ї відчути її важливу роль у лікуванні немовляти, дозволяє оволодіти необхідними навичками для подальшого догляду за ним, сформувати партнерські взаємовідносини між членами родини та медичними працівниками. Анкетування матерів, які здійснювали догляд за недоношеними немовлятами у відділенні виходжування недоношених, дозволило оцінити їх бажання доглядати за своєю недоношеною дитиною, можливість оволодіння навичками, готовність до виписування та самостійного догляду в домашніх умовах. Чим раніше мати/<br />родина мають можливість бути біля дитини, брати участь у виходжуванні, вигодовуванні, обговорювати діагностичні та лікувальні процедури з лікарем, тим вищі рівень їх психологічного комфорту, ступінь довіри до медичних працівників, більша впевненість у позитивних результатах.<br /><br /></p>
13
Бояринова, К. О., та К. А. Каніфольська. "ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИМ ПАРТНЕРСТВОМ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 18 (20 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.18.2021.240335.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито підходи до організації та механізм управління міжнародним техніко-технологічним партнерством підприємств. Розглянуто та обґрунтовано партнерські відносини підприємств, форми взаємодії між підприємствами-партнерами у техніко-технологічній сфері. Визначено специфіку міжнародного техніко-технологічного партнерства (орієнтація на техніко-технологічні проєктів, належність організаційної та економічної систем до систем відкритого типу з функціонуванням на принципах відкритих інновацій). Уточнено переваги реалізації техніко-технологічного партнерства між вітчизняними та іноземними підприємствами, способи взаємодії. Сформовано та обґрунтовано організаційну структуру підприємства за реалізації техніко-технологічного партнерства, її спрямування на забезпечення співпраці у межах партнерської стратегії техніко-технологічного забезпечення; формування планів придбання та реалізації обладнання, технологій, моніторингу задоволеності економічних інтересів партнерів. Сформовано механізм управління міжнародним техніко-технологічним партнерством, який інтегрує принципи, важелі управління, методи, інструментарій та функціонує на поєднанні комплексу організаційних заходів та економічних важелів. До перших віднесено: пошук та вибір партнера, організація структури управління міжнародним техніко-технологічним партнерством, проведення переговорів та підписання угод включно з розподілом дослідно-конструкторських робіт, інтелектуальної власності, координація діяльності та взаємодії у міжнародному економічному просторі, підвищення результативності на основі автоматизації. До других: оцінювання фінансового стану, інноваційного потенціалу, техніко-технологічної бази партнера, розподіл витрат на НДДКР, виробництво, транспортування високотехнологічного обладнання, оформлення права на об’єкти ІВ, оцінювання інноваційного потенціалу для співпраці з партнером та економічних ризиків з їх розподілом між партнерами. Визначено, що досягнення мети механізму – підвищення ефективності партнерських взаємовідносин та конкурентоспроможності підприємства у реалізації техніко-технологічних проектів, забезпечується керуючою, ресурсною та забезпечуючою підсистемами.
14
Сідельникова, Лариса. "ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ДОМІНАНТИ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ". Economy and Society, № 22 (15 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2020-22-59.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто теоретичні засади державного податкового менеджменту. Зроблено висновки щодо ключової ролі податкового адміністрування в системі державного податкового менеджменту. Досліджено генезис наукових підходів щодо трактування поняття «податкове адміністрування». Визначені його елементи з урахуванням положень чинного податкового законодавства. Узагальнено сучасний науковий доробок щодо теоретико-організаційних аспектів системи адміністрування податків, що дозволило сформулювати авторські підходи до розуміння поняття «податкове адміністрування», його об’єкту, суб’єктів та функцій. Дана оцінка поточного стану податкового законодавства в Україні. Доведено, що акценти податкового адміністрування мають бути зміщені у бік розбудови партнерських взаємовідносин між Державною податковою службою України та платниками податків.
15
Лебідь, Ольга, та Алла Тлустенко. "ВПЛИВ ЕМОЦІЙНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ТИП СПІЛКУВАННЯ З ОДНОЛІТКАМИ І ДОРОСЛИМИ". InterConf, 21 січня 2022, 326–30. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.01.2022.033.
Повний текст джерелаАнотація:
Емоційний та соціальний розвиток дитини дошкільного віку перебуває у постійній взаємодії і взаємозалежності і впливає на попередження негативних взаємодій з однолітками і дорослими. Вплив типу спілкування та виду діяльності дитини дошкільного віку на її емоційний стан та попередження негативних взаємодій з однолітками і дорослими. Проблема становлення взаємовідносин між людьми актуальна і знаходиться в центрі уваги науковців і педагогів-практиків з різних причин. По-перше, сучасний техногенний світ спонукає людину користуватися різноманітними ІКТ, відтак, люди стають більш залежними від комп’ютерних технологій, що призводить до зменшення долі живого спілкування у повсякденному житті і у професійній діяльності. По-друге, сучасні діти замість того, щоб будувати здорові дружні відносини з однолітками обирають телефон та комп’ютерні ігри. Наслідками такої глобальної технологізації є втрачання можливості повноцінно взаємодіяти, злагоджено працювати в команді, дітям складно знаходити спільну мову, домовлятись про правила під час ігор, і врешті решт – просто дружити. З огляду на вище викладене, набуває актуальності питання розвитку партнерських стосунків, починаючи з дошкільного віку.