Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Парафії.
Статті в журналах з теми "Парафії"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Парафії".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Мосюкова, Наталія. "Антирелігійна політика радянської влади в кінці 20-х – 30-ті роки ХХ сторіччя (на прикладі римо-католиків Дніпропетровська)". Старожитності Лукомор'я, № 4 (23 серпня 2021): 172–83. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.4.102.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено умови, в яких існувала Дніпропетровська римо-католицька парафія св. Йосипа в кінці 20-х – 30-ті роки ХХ ст. У цей період влада впроваджувала політику, характерними рисами якої були посилення антирелігійної пропаганди, масове закриття культових споруд, репресії проти католицьких священників і польського населення.
Ймовірно, римо-католицька спільнота Дніпропетровська проіснувала довше більшості громад Південної України. Точна дата закриття костелу в обласному центрі, на жаль, невідома, але наведені аргументи дозволяють найбільш вірогідною датою вважати кінець 1936 року. Через відсутність документів немає можливості точно описати механізм закриття названого храму, можна лише «намалювати схему» цього процесу, користуючись документами про ліквідацію костелів в інших містах Півдня та Сходу України.
Останній удар по парафії св. Йосипа нанесли репресії 1937 року, в результаті яких вона на певний час припинила своє існування.
2
Рубан, Микола. "Історія та перспективи відновлення Микільської парафії села Вовкодаєве Новоайдарського району Луганської області". Старожитності Лукомор'я, № 2 (8 вересня 2020): 136–43. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2020.2.29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено спробу дослідити історію заснування та перспективи розвитку Микільської парафії селища Вовкодаєве Новоайдарського району Луганської області. Наведено біографічні відомості щодо останнього багатолітнього настоятеля вовкодаївської громади – репресованого священика Митрофана Таранського. Розглянуто обставини інституалізації Православної Церкви на Старобільщині, зокрема місцевої єпархії обновленської Української Синодальної Церкви, а також події довкола закриття храму села Вовкодаєво на тлі загальної реалізації антирелігійної політики радянського партійного керівництва та ліквідації структур відособлених реформаційних православних конфесій на Луганщині 1930-х рр. З’ясовано обставини повернення експропрійованої будівлі Микільського храму відновленій громаді у складі Лугансько-Старобільської єпархії УПЦ Київського Патріархату на початку 2000-х рр. Визначено можливі шляхи реконструкції храмової споруди та запропоновано стратегію фактичного відновлення діяльності парафії.
Доведено, що за обмежених наявних ресурсів відновлення діяльності громади та ревіталізація храмової будівлі можливі лише за умови створення на її місці монастиря – паломницького центру, що, у свою чергу, також дозволить здійснювати ефективну місіонерську діяльність серед місцевих представників дисидентських православних громад.
Проаналізовано історію розвитку православного чернецтва та досвід формування мережі монастирів на місці історичних церков на території Луганської області.
3
Стецик, Юрій. "ПАРАФІЯЛЬНИЙ ЛІТОПИС СЕЛА ДОРОЖІВ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ". Problems of humanities. History, № 7/49 (20 липня 2021): 91–102. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.7/49.234426.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження – проаналізувати інформаційний зміст парафіяльного літопису, виокремивши основні тематичні частини. Методологія дослідження базується на використанні аналітичної та синтетичної критики джерел. Для встановлення об’єктивності інформації проведено її верифікацію із оригіналами текстів документів, які згадуються у літописі. Наукова новизна вбачається у запровадженні до широкого обігу окремих фрагментів літопису, які допомагають висвітлити деякі сторони повсякденного життя селянства. Висновки. Парафіяльний літопис дорожівської парафії є унікальною документальною пам’яткою 30-х рр. XX ст., в якій відображенні як історичні, так і географічні, етнографічні та мовознавчі матеріали. Поєднання як усних, речових, так і писемних краєзнавчих джерел дає змогу привідкрити окремі сторони буденного життя дорожівської парафіяльної людності: народні вірування, звичаї, пісні, прислів’я, тип господарювання, особливості одягу та харчування. Зафіксований краєзнавчий матеріал допомагає визначити, які фактори сприяли розвитку чи занепаду населеного пункту. З’ясовано, що започатковане парафіяльне літописання розвивалося нетривалий час, оскільки прихід радянської влади (вересень 1939 р.) та її остаточне утвердження (серпень 1944 р.) зупинив процес укладення подальших описів, а започаткував переслідування національно свідомих українських патріотів, ліквідацію культурно-освітніх установ. Радянська адміністрація намагалася контролювати укладення церковної документації шляхом видання довідок про смерть односельчан дорожівською сільською радою, які мали слугувати підставою для внесення парохом запису до метричних книг померлих парафіян. Із середини XX ст. виконавчі органи сільських рад починають переймати від парафіяльної канцелярії повноваження щодо укладення цивільних реєстрів (про народжених, одружених і померлих) та видачі документів державного зразка (замість церковних метрик запроваджуються державні свідоцтва про народження, шлюб, смерть).
4
Tsap, Mykolaj. "ARCHIPRIEST PETER TKACH IN THE HISTORY OF ZABOROL PARISH «CATHEDRAL OF THE BLESSED VIRGIN»." Volynskyi Blahovisnyk 5 (2017): 220–37. http://dx.doi.org/10.33209/2519-4348-2017-5-37.
Повний текст джерела
5
Скленар, Ігор. "Нові форми інформаційної взаємодії масмедіа УГКЦ у суспільному контексті під час пандемії коронавірусу". Український інформаційний простір, № 1(7) (20 травня 2021): 105–18. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.1(7).2021.233881.
Повний текст джерелаАнотація:
Пандемія коронавірусу з березня 2020 року спонукала УГКЦ, як і інші конфесії, використовувати засоби онлайну через те, що Урядом України під час жорсткого карантину було встановлено обмеження для перебування у культових спорудах. Основною метою статті є розгляд низки форм інформаційної взаємодії УГКЦ у суспільному контексті.
Із допомогою методу аналізу констатовано, що станом на початок 2021 року в греко-католицьких ЗМІ в Україні є мала частка друкованих періодичних видань, які, на переконання експертів, потребують якісного наповнення. Натомість офіційні ресурси Церкви почали за останні роки свій розвиток у різних форматах. Застосування методу контент-аналізу, а також методу моніторингу допомогло стисло висвітлити те, як якісні ЗМІ в Україні представляють УГКЦ у добу пандемії, у тому числі з допомогою інтерв’ю зі знаковими постатями в релігійній сфері.
Результатом дослідження у статті стало визначення форм інформаційної взаємодії УГКЦ у суспільному контексті на двох рівнях – загальноукраїнському й місцевому. Зауважено, що на першому рівні провідну роль відіграли основні офіційні медіаресурси УГКЦ, зокрема, проєкт «Живе телебачення», підтриманий також національними каналами. Вони транслювали літургії в жорстку фазу пандемії. На місцевому рівні парафії (малі церковні одиниці в Церкві) стали осередками залучення вірян у мережу з допомогою різних онлайн-інструментів. Сторінки в соціальних мережах священнослужителів із різних парафій, проєкти на Youtube парафіяльних священників, монахів із різних спільнот тощо – це нові форми інформаційної взаємодії Церкви в добу пандемії, які також розглянуто в пропонованому дослідженні.
Стисло представлено досвід медійної діяльності Католицької Церкви в Італії та Польщі в жорстку фазу коронавірусу, напрацювання такої діяльності в статті порівняно з формами інформаційної взаємодії УГКЦ. Перед дослідниками із різних сфер – журналістикознавцями, релігієзнавцями, богословами, соціологами та ін. – після можливого закінчення пандемії коронавірусу виникне низка цікавих тем для вивчення феномену медійної діяльності УГКЦ та інших конфесій у взаємозв’язку із глобальними релігійними й культурними процесами у світі загалом.
6
Мосюкова, Наталія. "Катеринославська (Дніпропетровська) римо-католицька парафія у 20-ті роки ХХ сторіччя". Старожитності Лукомор'я, № 1 (10 лютого 2021): 25–33. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.1.45.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено обставини, в яких існувала Катеринославська (Дніпропетровська) римо-католицька парафія святого Йосипа у непрості для вірян всіх конфесій 20-ті роки ХХ ст. Антирелігійна політика, що її проводила радянська влада, не створювала сприятливих умов для вільного сповідування віри. Католики жили в атмосфері нагляду, фінансового тиску, втручання у внутрішні справи спільноти з боку влади. Відсутність масових репресій проти Римо-Католицької Церкви до кінця 20-их років давала можливість громадам РКЦ діяти. У Катеринославі (Дніпропетровську) діяв костел, парафія мала священника, існувала громада, але кількість парафіян у 1920-ті роки суттєво зменшилася у порівнянні з дореволюційним періодом.
7
Ishchuk, Nataliya. "Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (30 листопада 2018): 136–51. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2018.3-4.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджується становлення та розвиток традиції християнської койнонії-громади як діалогічної форми соціальності: від часів перших століть християнства до доби Нового часу. Доведено, що койнонійний тип соціальності, сформувавшись за часів есхатологічного християнства, заснований на безпосередньому не відчуженому спілкуванні в модусах «учнівство» та «братство». За мірою трансформацій християнської громадськості та перетворенням християнства на державну релігію, відбулося посилення діалогу церкви з державою. Християнська громадськість перетворилася на об’єкт впливу й патерналістського піклування з боку означених комунікуючих сторін. Поступово формалізувався й статус православної громади, яка набула топологічних і організаційних конотацій: спочатку у зв’язку з її міським розташуванням; потім із приналежністю до певного храму як осередку громади. Це й ознаменувало поступовий перехід від громади-койнонії до сучасної моделі – громади-парафії. Більш точно, враховуючи не лише парафіяльний, а й рівень єпископської громади – громади-еклезії. Що й узасадничило семантичний «дрейф» – від співжиття християнської громадськості як братерства у бік його топологічного (такого, що прикріплено до певного місця) або ж організаційного (такого, що прикріплено до організації) функціонування. Реформація поєднала християнську соціальну традицію з новою капіталістичною реальністю. Реформаторський рух XVI ст., ставши бунтом проти клерикалізму та ієрархічного свавілля, утворив новий консенсус між кліром та громадою, намагаючись відтворити первинний зразок громади-койнонії. У подальшому відбулися процеси адаптації протестантських церков до новочасних умов – у діалозі як з державою, так і з громадянським суспільством.
8
Кривенко, Ю. В. "ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЩОДО ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА МАЙНО РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 54–57. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена питанням права власності на майно релігійних організацій. Релігійний вплив на суспільне життя стає останнім часом усе більш відчутним як у його позитивних, так і в негативних проявах. Зростає інтерес до релігії, з’являються нові парафії, громади, місії різних релігійних напрямів. Тривалий час питання права власності вирішувалося аж ніяк не на користь релігійних організацій. Натепер у власності релігійних організацій можуть бути будівлі, земельні ділянки, об’єкти виробничого, соціального, благодійного, культурно-просвітницького та іншого призначення, в тому числі, які визначенні як історично-культурна пам’ятка. Майно, яке в своїй діяльності використовують релігійні організації, залежно від того, хто є власником, можна поділити на дві частини: майно, яким володіють на праві власності релігійні організації, та майно, яке належить на праві власності державі, іншим юридичним та фізичним особам. Необхідно звернути увагу на майно релігійного призначення, яке належить релігійним організаціям. Нерухомим майном релігійного призначення є: культові будівлі із земельними ділянками, які до них належать, монастирські та інші культові комплекси, побудовані для здійснення та забезпечення богослужінь, молитовних і релігійних зібрань, інших релігійних обрядів і церемоній, а також будівлі професійної релігійної освіти. Рухомим майном релігійного призначення є предмети інтер’єру культових будівель або предмети, призначені для богослужбових та інших релігійних цілей. Майно релігійного призначення використовується у відповідності до призначення та зумовлює особливий правовий режим – на рухоме і нерухоме майно богослужбового призначення не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. Слід зазначити, що законодавець більш детально регулює питання щодо нерухомого майна релігійного призначення, визначаючи історичну та культурну цінність, а от щодо рухомого майна релігійного призначення є низка питань, які потребують подальшого урегулювання.
9
Ivanchuk, A., та Y. Lanovenko. "Властивості сучасних парафіян". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 46, № 4 (8 січня 2021): 30–39. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.46.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема впливу релігії на особистість. Оскільки релігія є не тільки культурним та соціальним феноменом, її участь в особистому житті людини є безумовним чинником формування особистості людини, навіть якщо та не відноситься ні до якої релігійної спільноти. І вплив релігії прослідковується не лише на світоглядному рівні, але й на індивідуально-психологічному. І перш за все, це виявляється через виникнення такої риси особистості, як релігійність, яка, в свою чергу, стає підґрунтям для формування інших особистісних рис. В нашому дослідженні ми зосередилися на виявленні тих рис особистості, розвиток яких був спричинений належністю людини до релігійної спільноти. Задля цього ми сформували дві вибірки: експериментальна складалася з людей, в яких був діагностований високий рівень релігійності, і які є дійсними членами церковної громади, в контрольну вибірку ввійшли досліджувані із низьким рівнем релігійності. Для визначення рівня релігійності ми використовували авторський опитувальник оцінки релігійності. Для виявлення відмінностей в особистісних рисах між парафіянами та атеїстами нами були застосовані тест «Діагностика акцентуацій характеру» Г. Шмішека, тест «Рівень суб’єктивного контролю» Дж. Роттера та опитувальник «Індекс життєвого стилю» Р. Плутчика, Х. Келлермана й Х. Р. Конте. Дослідження проводилося онлайн із використанням гугл-форм. На основі отриманих даних ми визначили статистичні відмінності між парафіянами та атеїстами за всіма використаними тестами, встановили психологічні портрети усереднених показників по кожній вибірці, а також, як головний висновок, виявили, що релігійні особистості мають відмінні індивідуально-психологічні властивості не стільки характерологічного плану, скільки у сфері механізмів психологічного захисту.
10
Зайченко, В. "Новобілоуська Свято-Троїцька церква та її парафія". Сіверянський літопис, № 3 (1999): 79–94.
Знайти повний текст джерела
11
Миронова, Наталія. "Ель Гуна. Суцільний парадіз". Mandry. Navigator, № 1 (62) (2012): 46–49.
Знайти повний текст джерела
12
Миронова, Наталія. "Ель Гуна. Суцільний парадіз". Mandry. Navigator, № 1 (62) (2012): 46–49.
Знайти повний текст джерела
13
Житкова, О. О. "Початок діяльності автокефальних парафій у Києві (1919 - 1921 рр.)". Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. Серія історична, вип. 15 (2019): 242–47.
Знайти повний текст джерела
14
Іванисько, С. "Старокиївська парафія Української автокефальної православної церкви та збереження Софії Київської". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, Вип. 102 (2010): 17–20.
Знайти повний текст джерела
15
Рибак, І. В. "Літописи церковних парафій Подільської губернії як джерело з історії краю". Краєзнавство, № 1/4 (2005): 130–31.
Знайти повний текст джерела
16
Рибак, І. В. "Літописи церковних парафій Подільської губернії як джерело з історії краю". Краєзнавство, № 1/4 (2005): 130–31.
Знайти повний текст джерела
17
Abuzarova, Marta. "МЕТРИЧНІ КНИГИ — ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ОНОМАСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (НА ПРИКЛАДІ ПАРАФІЙ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ)". Studia Ukrainica Posnaniensia 1 (1 січня 2013): 5. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2013.1.01.
Повний текст джерела
18
Мартишин, Денис. "РОЛЬ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ ПРОЦЕСАХ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 188–99. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-188-199.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено роль Православної Церкви України у зміцненні процесів державності та єднання українського народу у контексті політич- них, економічних та культурних змін у житті України. Проаналізовано ре- альні проблеми та можливі шляхи духовного єднання українського народу, а також головні аспекти державотворення у вітчизняній богословській і полі- тологічній думці. Обґрунтовано, що діалог Української Християнської Цер- кви та суспільства постійно буде базисним елементом суспільного розвитку та платформою процесів демократизації в Україні.
З точки зору соціального вчення церкви, можна дійти висновку, що са- моорганізаційні духовні та соціальні процеси, які відбуваються на рівні цер- ковних парафій горизонтальних зв’язків, ефективно впливають на розвиток процесів державотворення та громадянського суспільства в Україні. Зважаю- чи на ситуацію загалом, виникає потреба переглянути позиції щодо напрямів подальшого розвитку діалогу церкви та держави у процесі державотворення, акцентуючи увагу на мотивації самоорганізаційних процесів в управлінні на рівні церковних громад, на потенційних можливостях співпраці інститу- тів церкви, держави та громадянського суспільства в духовній, культурній, освітній сферах, на досягненні паритету на рівні вертикально-горизонталь- них зв’язків з метою збалансування інтересів суб’єкта та об’єкта державного управління.
Визначено, що для налагодження тісних взаємовідносин держави і церкви у процесах державотворення в управлінні потрібна не локальна і не фрагмен- тарна, а постійна та стійка суспільна самоорганізація церковних парафій (со- ціальне служіння, освіта, виховання, проповідь, спілкування) у поєднанні з ефективним державним управлінням. Слід також зважити на ту обставину, що на рівні церковного життя Православної Церкви України та формуван- ня соціального вчення церкви потрібно сформувати загальне уявлення щодо подальшого розвитку взаємовідносин держави та церкви в управлінні.
19
Мушта, О. "Кам"янська Покровська парафія Православної церкви України на Черкащині: сторінки історії нового часу". Історія релігій в Україні: актуальні питання, Вип. 30 (2020): 124–36.
Знайти повний текст джерела
20
Kyrylova, L. H., та Ya A. Martynenko. "Когнітивний та моторний розвиток дітей, які народилися з екстремально низькою масою тіла". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 6.76 (10 жовтня 2015): 47–51. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.6.76.2015.78075.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні залишаються високими показники летальності серед дітей, народжених з екстремально низькою масою тіла (ЕНМТ). На жаль, відмічається висока частка формування грубих структурних пошкоджень головного мозку (кістозна перивентрикулярна лейкомаляція, мультикістозна лейкомаляція, внутрішньошлуночкові крововиливи ІІІ та ІV ступенів), що супроводжуються тяжкими моторними та когнітивними розладами. Захворюваність на хвороби нервової системи серед дітей, народжених з ЕНМТ, на сьогодні також залишається високою: церебральний параліч — у 43 % дітей, когнітивні розлади — у 88,2 %, епілепсія — у 15,7 %, порушення зору — у 15,7 %, порушення слуху — у 3,9 %, обструктивна гідроцефалія — у 2 %. Тобто майже кожна друга дитина, народжена з ЕНМТ, має церебральний параліч. А когнітивна недостатність є домінуючим наслідком передчасного народження дитини. З метою своєчасної діагностики уражень головного мозку в дітей з екстремально низькою масою тіла магнітно-резонансна томографія повинна проводитись у більш ранні терміни, що дозволить прогнозувати ступінь неврологічних порушень та планувати терапевтичні заходи.
21
Senatorova, A., and I. Khodun. "ERB-DUCHENNE PALSY (CASE REPORT)." Inter Collegas 5, no. 2 (July 26, 2018): 80–83. http://dx.doi.org/10.35339/ic.5.2.80-83.
Повний текст джерелаАнотація:
ERB–DUCHENNE PALSY (case study)Senatorova A.V., Khodun I.I.The frequency of damage to the brachial plexus is 0.5-2 per 1000 live births. Most of them (about 90 % cases) are Erb-Duchesnne palsy. Birth trauma of the brachial plexus occurs mainly in in full-term newborns. Correct diagnosis of Erb-Duchesnne palsy allows to avoid long-term complications as late treatment leads to disability. The article presents a clinical observation of Erb-Duchesnne palsy in a newborn patient, who was diagnosed on the first day of life. Conservative therapy was an effective strategy of baby’s recovery.Key words: Erb-Duchenne palsy, birth injury, brachial plexus, newborn. ПАРАЛІЧ ДЮШЕНА-ЕРБА (клінічний випадок)Сенаторова А.В., Ходун І.І.Частота пошкодження плечового сплетення становить 0,5-2 на 1000 живонароджених; серед них 90% випадків - це параліч Дюшена-Ерба. Причиною його можуть бути травми плечового сплетення у доношених новонароджених під час пологів. Своєчасна діагностика паралічу Дюшена-Ерба дозволяє уникнути відстрочених ускладнень. Несвоєчасне розпочате лікування призводить до інвалідизації. У статті наведено клінічне спостереження паралічу Дюшена - Ерба у новонародженого діагностували в першу добу. Своєчасна розпочата консервативна терапія призвела до одужання дитини.Ключові слова: параліч Ерб-Дюшенна, родова травма, плечове сплетіння, новонароджений. ПАРАЛИЧ ДЮШЕНА-ЭРБА (клинический случай)Сенаторова А.В., Ходун И.И.Частота повреждения плечевого сплетения составляет 0,5-2 на 1000 живорожденных; среди них 90% случаев – это паралич Дюшена-Эрба. Причиной его могут быть травмы плечевого сплетения у доношенных новорожденных во время родов. Своевременная диагностика паралича Дюшена-Эрба позволяет избежать отсроченных осложнений. Несвоевременно начатое лечение приводит к инвалидизации. В статье приведено клиническое наблюдение паралича Дюшена - Эрба у новорожденного, диагностированного в первые сутки. Своевременно начатая консервативная терапия способствовала выздоровлению ребенка.Ключевые слова: паралич Эрб-Дюшенна, родовая травма, плечевое сплетение, новорожденный.
22
Мотрічук, Роман Борисович, Оксана В’ячеславівна Кириченко, В’ячеслав Андрійович Ващенко, Сергій Олександрович Колінько, Тетяна Іванівна Бутенко, Євгеній Павлович Кириченко та Валентин Вікторович Цибулін. "ЗАКОНОМІРНОСТІ ВПЛИВУ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ТА ЗОВНІШНІХ ЧИННИКІВ НА ТЕМПЕРАТУРУ ТА СКЛАД ПРОДУКТІВ ЗГОРЯННЯ ПІРОТЕХНІЧНИХ НІТРАТНО-МЕТАЛЕВИХ СУМІШЕЙ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 4 (15 березня 2021): 131–42. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.4.2020.215189.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено результати термодинамічних розрахунків залежностей температури та складу продуктів згоряння піротехнічних сумішей з порошків магнію та нітрату калію від коефіцієнта надлишку окиснювача α = 0,1…3,0, величини органічної добавки e = 5…20 % і зовнішнього тиску Р = 105…3*107 Па, що визначають вибухонебезпечні режими їх згоряння. Дослідження проводилися за допомогою методів термодинамічного аналізу процесів горіння сумішей з урахуванням фазової нерівноважності їх продуктів згоряння. За даними термодинамічного розрахунку температура продуктів згоряння істотно залежить від коефіцієнта надлишку окиснювача в суміші та тиску і має максимум. З даних термодинамічних розрахунків температури продуктів згоряння сумішей магній + нітрат калію + парафін, стеарин, нафталін, антрацен випливає, що введення добавок розглядуваних органічних речовин у суміш магнію з нітратом натрію не призводить до істотної зміни загального характеру залежності температури продуктів згоряння від коефіцієнта надлишку окиснювача і тиску для подвійної суміші.
23
Seregin, Yryi. "ПСИХОКОРЕКЦІЯ МОВНИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ, ЩО СТРАЖДАЮТЬ НА ДИТЯЧИЙ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 2, № 2 (28 травня 2015): 92–99. http://dx.doi.org/10.31108/1.2015.2.2.14.
Повний текст джерела
24
Khapchenkova, D. S., S. О. Dubyna та K. Yu Yena. "Bell's palsy: а literature reference and own clinical case". Modern pediatrics. Ukraine, № 2(114) (27 березня 2021): 83–87. http://dx.doi.org/10.15574/sp.2021.114.83.
Повний текст джерелаАнотація:
Bell's palsy is an acute peripheral paralysis of the facial nerve of unknown etiology. The facial nerve is the seventh cranial nerve. One part of the facial nerve is the motor fibers that innervate the facial muscles. The facial nerve emerges from the brain between the posterior edge of the pons and the medulla oblongata with two roots. The main motor nucleus is responsible for the voluntary control of facial muscles. There are central and peripheral paresis of the facial nerve. Central paresis occurs during а stroke. Peripheral paresis (unilateral muscle weakness of the entire half of the face) develops when the facial nerve is affected from the motor nucleus to the exit from the stylomastoid foramen. Among the various localizations of damage to the peripheral part of the facial nerve, the most common is Bell's palsy as a result of edema and compression of the nerve in the bone canal. Clinical symptoms of facial nerve neuropathy are characterized by acute paralysis or paresis of facial muscles: smoothed skin fold on the affected side of the face; swelling of the cheeks; an inability to close the eyelid, Bell's symptom; facial muscle weakness. The degree of damage is determined by the House Brackmann scale. Treatment with glucocorticosteroids, antiviral drugs, physiotherapy procedures. Purpose — to present a clinical case of a patient with Bell's palsy as an example of delayed diagnosis, treatment and, as a result, long-term restoration of the facial muscles functions. Clinical case. The boy after suffering from the flu, began to complain of acute ear pain, vomiting, lack of movement in the right half of the face, dizziness, insomnia. Asymmetry of the face, lack of movement of the right side of the face, inability to completely close the right eye, a symptom of sailing on the right, muscle weakness were revealed during examination. The general condition of the patient improved, facial expressions were restored, sleep was normalized after hormonal, metabolic therapy, physiotherapy procedures. Conclusions. The article describes a case of inflammation of the facial nerve or Bell's palsy in a teenager who developed on the background of the flu. Timely diagnosis and treatment of the above pathology is the key to a satisfactory prognosis for the restoration of facial expressions, prevention of negative consequences of the the disease. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interest was declared by the authors. Key words: facial nerve, Bell's palsy, flu, inflammation.
25
Стасюк, Андрій. "БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ XVII–XX СТОЛІТЬ З КОЛЕКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА “ДАВНІЙ ГАЛИЧ”". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 33 (20 грудня 2020): 60–71. http://dx.doi.org/10.15330/gal.33.60-71.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена колекції богослужбових книг XVII–XX ст., котрі зберігаються у Національному заповіднику “Давній Галич”, або досліджувалися науковцями установи впродовж 1994–2018 рр. Головними об’єктами студій стали понад 50 екземплярів книг, що походять з парафій галицької церковної організації. Головно серед опрацьованих пам’яток домінують Євангеліє, Тріодь, Служебник, Мінея, Часослов, Октоїх, Псалтир, Анфологіон та Апостол. Особливу увагу приділено проблемі каталогізації стародруків, а також вивченню їх у контексті джерелознавчої перспективи. Важливий елемент дослідження становлять покрайні написи, насамперед представлені фундаційними текстами, які часто інформують сучасників про вже неіснуючі храми, фіксують імена жертводавців, священнослужителів та дяків. Разом з тим на сторінках книг трапляються й неординарні замітки, наприклад фрагмент колядки, літописні свідчення чи виправлення літургійних текстів здійснені з конфесійних мотивів. Відтак, комплекс пам’яток, умовно детермінований, як галицькі церковні стародруки відкриває широкі перспективи для подальших історичних та релігієзнавчих студій краю.
Ключові слова: Галич, стародруки, богослужбові книги, церкви, монастирі, покрайні записи.
26
Романова, Оксана Олексіївна. "Сповідальні книги Київської митрополії XVIII ст. як спосіб церковного контролю за мораллю парафіян". Український історичний журнал, № 4 (2008): 122–48.
Знайти повний текст джерела
27
Abramenko, V. V. "Comprehensive rehabilitation of children with cerebral paralysis by means of the scalр acupuncture". SOVREMENNAYA PEDIATRIYA, № 3(83) (29 квітня 2017): 132–37. http://dx.doi.org/10.15574/sp.2017.83.132.
Повний текст джерела
28
Яненко, Олексій Пилипович, Сергій Миколайович Перегудов, Костянтин Леонідович Шевченко та Борис Петрович Грубник. "Особливості мікрохвильових випромінювань матеріалів для фізіотерапії". Технічна інженерія, № 1(87) (16 червня 2021): 126–31. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2021-1(87)-126-131.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглянуто особливості мікрохвильових випромінювань матеріалів для фізіотерапії. На прикладі озокерито-парафінових аплікацій досліджено наявність та зміни рівня випромінювання в міліметровому діапазоні протягом технологічного циклу процедури. Показано, що важливою складовою фізіотерапевтичних процедур є мікрохвильове електромагнітне випромінювання, утворюване нагрітою озокерито-парафіновою сумішшю. З використанням розробленої авторами експериментальної установки проведено дослідження випромінювальної здатності озокериту, парафіну та їх сумішей у мікрохвильовому діапазоні. Проведено порівняння потужності випромінювання матеріалів з рівнем випромінювання тіла людини. Показано, що в процесі проведення процедури зміна температури призводить до появи позитивних та від’ємних потоків мікрохвильового випромінювання, які по-різному впливають на тіло людини. Отримані результати експериментальних досліджень дозволили оцінити взаємодію електромагнітного випромінювання озокерито-парафінових сумішей з власним електромагнітним випромінюванням людини та більш зважено підходити до вибору режимів лікування.
29
Jaworski, Piotr, та Paweł Juśko. "Сестринська діяльність згромадження слуг сестер Старого Міста у Східній Малій Польщі у другій половині XIX ст." History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, № 52 (15 грудня 2020): 35–44. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.52.35-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йде мова про те, що у 1861 - 1918 роках у Львівській архієпархії сестри-служебниці опікувалися в цілому 97 дитячими будинками. У переважній більшості закладів стосунки між сестрами та місцевою громадою були правильними чи добрими. Їх цінували за відданість, скромність, працьовитість та наполегливість. Величезні надії покладалися скрізь на їх роботу в дитячих кімнатах. Сподівались, що дитячий будинок буде не лише місцем догляду за покинутими, знехтуваними та позбавленими християнського виховання дітьми, а й сприятиме підвищенню духовного рівня парафіян.
Особливу роль дитячі будинки відігравали під час Першої світової війни. Перед загрозою дитячий будинок був місцем, де мешканці шукали притулку, допомоги чи просто затишку в будь-який час доби. Ризикуючи життям, сестри ховали священиків та інших людей, яких розшукували військові, дислоковані в певному населеному пункті.
30
Ткачук, В. ""Да исправится молитва моя, яко кадило пред Тобою": кадження у парафіях Київської митрополії XVII-XVIII століть". Український археографічний щорічник. Нова серія 21 (2013): 245–71.
Знайти повний текст джерела
31
Zemskyi, Iurii, Valerii Diachok та Ihor Zhurba. "ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ КРАЄЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У МІЖНАРОДНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ ТУРИСТИЧНОЇ АГЕНЦІЇ «ПОДІЛЬСЬКІ МАНДРИ» НА ДІЛЯНЦІ ПОДІЛЬСЬКОЇ НАДДНІСТРЯНЩИНИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (4) (25 жовтня 2018): 116–26. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-116-126.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз інформаційного забезпечення туристично-екскурсійної діяльності студентської туристичної агенції «Подільські мандри» на ділянці Подільського Наддністров’я. Завдання цього дослідження – з’ясувати ретроспективу становлення та значення краєзнавчого туризму; визначити найефективніші форми дослідження й популяризації українських національно-культурних традицій та історико-краєзнавчих пам’яток Подільського краю; дослідити генезис становлення краєзнавчого туризму на засадах історичного джерелознавства; з’ясувати практичне застосування краєзнавчих розвідок у діяльності туристичної агенції «Подільські мандри». Краєзнавчі дослідження Поділля за допомогою туризму можна розподілити на теоретичні, пов’язані з напрацюванням науково-методичних засад територіальної організації активного відпочинку, і прикладні, основною метою котрих є створення рекомендацій для активізації туристичної діяльності в регіоні. Зазначимо, що основним методом дослідження до 50–60-х рр. XX ст. був описовий метод. Також у роботі застосовували методи аналізу й синтезу, картографічний. Зазначимо, що в статті продемонстровано інформаційні можливості нововиявлених історичних джерел, зокрема щоденникові записи мандрівки подільського архієрея Димитрія, пов’язаної з ревізією православних парафій Подільської єпархії в 1889 р., у яких висвітлено його мандрівку поселеннями Поділля й Бессарабії, що розміщуються вздовж Дністра. Використання даних історичних джерел під час організації екскурсійної діяльності туристичної агенції «Подільські мандри» враховуються в плані розвитку міжнародного туристичного співробітництва. Отже, у результаті дослідження з’ясовано ретроспективу становлення та значення краєзнавчого туризму; визначено найефективніші форми дослідження й популяризації українських національно-культурних традицій та історико-краєзнавчих пам’яток Подільського краю; досліджено генезис становлення краєзнавчого туризму на засадах історичного джерелознавства; з’ясовано практичне застосування краєзнавчих досліджень у діяльності туристичної агенції «Подільські мандри».
32
Prutas, S. S., H. I. Kotsyumbas та E. P. Khmil. "Гістологічна характеристика сім’яників півнів за впливу кормової добавки «Єселцин»". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (2 березня 2018): 145–49. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8328.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано результати гістологічних досліджень правобічного і лівобічного сім’яників півнів за впливу кормової добавки «Єсельцин». Виробничі випробування водорозчинної суспензії «Єселцин» проводили у віварії на 24 півнях яєчної породи ЛОМАН ЛСЛ КЛАСІК віком 120 діб. Для цього поголів’я було розділено на дві групи: контрольну та дослідну (n = 12). Півням дослідної групи, через питну воду, щоденно впродовж 7-ми діб задавали експериментальну добавку. Через три тижні після закінченню курсу, по 7 півнів з кожної групи виводили з експерименту, проводили розтин і відбирали правобічні та лівобічні сім’яники, їх зважували, визначали абсолютну масу, відбирали взірці, які фіксували в 10% водному розчині нейтрального формаліну, зневоднювали у спиртах і заливали в парафін. Виготовляли гістологічні зрізи і фарбували гематоксиліном та еозином. Готові гістопрепарати розглядали під світловим мікроскопом Leica DM-2500 (Switzerland), фотографували фотокамерою Leica DFC450C. Виявлені показники збільшення середньої абсолютної маси сім’яників півнів дослідної групи узгоджуються із отриманими результатами мікроструктурних досліджень. Мікроструктурно встановлено, що випоювання півням 120-добового віку водорозчинної суспензії, що містила вітамін Е та цитрати селену й цинку протягом 7 діб сприяло зростанню кількості клітин Лейдіга, сперматоцитів ІІ-го порядку та сперматидів у заглибленнях протоплазми сустентоцитів (клітин Сертолі), що позитивно відобразились на репродуктивній функції самців. Отримані результати досліджень показали, що випоювання півням 120-добового віку водорозчинної суспензії «Єселцин» сприяє вищій фертильності спермопродукції півнів, що відобразиться на поліпшенні виводимості племінних яєць і отриманні курчат з високою життєздатністю.
33
Kotsyumbas, H. I., та N. P. Vretsona. "Гістологічні та гістохімічні зміни в нирках собак за отруєння ізоніазидом". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 238–46. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлені результати макроскопічних, гістологічних та гістохімічних досліджень нирок собак за отруєння ізоніазидом. Проведено патологоанатомічний розтин 19 трупів собак різного віку та породи, відібрано фрагменти нирок для морфологічних досліджень. Взірці нирок фіксували в 10 % водному розчині нейтрального формаліну, рідині Карнуа і Буена. Зневоднення проводили в етанолі зростаючої концентрації та заливали в парафін. Зрізи виготовляли на мікротомі МС–2 товщиною 7 мкм, фарбували гематоксиліном та еозином, за методикою Мак–Мануса і Перлса. Виготовлені гістопрепарати розглядали під світловим мікроскопом Leica DM 2500 (Switzerland), фотофіксацію здійснювали фотокамерою Leica DFC450C з використанням програмного забезпечення Leica Application Suite Version 4.4. Макроскопічно нирки кровонаповнені, бобоподібної форми, збільшені в об’ємі. Поверхня органу гладка, волокниста капсула нирки знімалась легко, на розрізі межа між кірковою і мозковою речовиною виражена. Кіркова речовина забарвлена у коричнево-вишневий колір, в той час як мозкова речовина – червоно-рожевого відтінку. З поверхні розрізу кіркової речовини стікала венозна кров. За гістологічного дослідження у нирках встановлено: гіперемія, стаз, діапедезні крововиливи, гемоліз еритроцитів, який супроводжував відкладання гранул гемосидерину та білірубіну в епітелії канальців та макрофагів; плазматичне просякання і накопичення глікопротеїнів у стінках капілярів клубочка, капсули Шумлянського-Боумена, артеріолах та у стромальних елементах інтерстицію; у проксимальних звивистих канальцях нирок превалювали гідропічна дистрофія та некробіоз, що вказувало на розвиток некротичного тубулонефрозу. Виявлені мікроструктурні зміни нирок загиблих собак відзначались не однотипністю в структурах кіркової та мозкової речовини, але спільним було прогресуюче порушення гемодинаміки та руйнування клітинних елементів.
34
Dunaievska, Oksana. "Особливості цитопопуляції білої пульпи селезінки ссавців". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 8(381) (17 лютого 2019): 49–55. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-49-55.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчення клітинного складу селезінки тварин є однією з основних характеристик для оцінки морфофункціонального стану органа. Мета нашої статті – установлення особливостей клітинного складу паренхіми селезінки ссавців та щільності розміщення в ній лімфоцитів. Для дослідження відбирали селезінку у тварин: вівці, свині, коня, великої рогатої худоби, кроля – у фазі морфофункціональної зрілості органа. Його шматочки фіксували в 10–12 % формаліні, промивали, зневоднювали, заливали в парафін, фарбували гематоксиліном Ерліха й еозином та за методоми Браше; для електронномікроскопічного дослідження шматочки селезінки фіксували 2,5 % розчином глютарового альдегіду, зневоднювали, заливали в суміш епон-аралдит. Вираховували коефіцієнт заселеності лімфоцитами білої й червоної пульп. Клітинний склад білої пульпи селезінки ссавців представлений лімфоцитами, макрофагами, які становили до 90 % від загальної кількості цитопопуляції, до 1,3 % нараховувалося клітин з ознаками деструкції. Серед лімфоцитів домінували малі, значна кількість – середні лімфоцити й найменше було великих лімфоцитів. Найбільше малих лімфоцитів серед досліджуваних тварин міститься в білій пульпі селезінки кроля (68,12 %), найменше – серед досліджуваних ссавців – у коня (50,87 %). Середніх лімфоцитів виявлялося значно менше: від 16,70 % (велика рогата худоба) до 24,19 % (кінь). Найменше в цитопопуляції клітин виявлено великих лімфоцитів і макрофагів, кількість яких не перевищувала 1,5 % від загальної чисельності клітин БП селезінки: найбільше макрофагів виявили в білій пульпі селезінки кроля (1,53 %), великих лімфоцитів – у вівці (1,43 %). Коефіцієнт заселеності лімфоцитами пульпи селезінки кроля становить 1,41; вівці – 1,32; свині – 1,39; коня – 1,52 та 1,43 – у великої рогатої худоби. Перспективними вважаємо дослідження з вивчення цитопопуляцій селезінки інших представників хребетних тварин у порівняльно-еволюційному аспекті.
35
Shapovalova, E. Yu, T. A. Boyko, Yu G. Baranovskiy, and I. A. Lugin. "Morphological characteristics of experimental ischemic wound healing after application of autoand hetero-fibroblasts and dermal equivalent." Kazan medical journal 99, no. 1 (February 15, 2018): 53–59. http://dx.doi.org/10.17816/kmj2018-053.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель. Изучить морфологическое строение, коллагенообразование и ангиогенез в биоптатах новообразованного эпидермиса и дермы на 19-е сутки их восстановления в экспериментальной ишемизированной ране после введения ауто- и гетерофибробластов, а также после трансплантации дермального эквивалента с гетерофибробластами.
Методы. Исследование выполнено на 28 белых половозрелых мышах линии С57/В1 в возрасте до 1 года. Вокруг и в дно хирургической экспериментальной кожной раны в лопаточной области вводили 0,4 мл взвеси фибробластов и дермальный эквивалент в количестве 1,33 млн клеток. Биоптат заливали в парафин, окрашивали гематоксилином и эозином и по Вейгерту-Ван-Гизону.
Результаты. Наиболее существенно на регенераторный гистогенез влияет введение аутофибробластов, когда фиксируется наибольшая толщина эпидермиса, наиболее активны ангиогенез и коллагенообразование. Вместе с тем, самым дифференцированным эпидермис становится после трансплантации в рану дермального эквивалента с гетерофибробластами.
Вывод. Благоприятное воздействие дермального эквивалента с гетерофибробластами отличается от воздействия взвеси аутофибробластов всего на несколько процентов: толщина эпидермиса - на 4,29%, площадь коллагеновых волокон - на 2,66%, площадь кровеносных сосудов - на 4,04%, что делает такие различия недостоверными.
36
Кручиненко, О. В., М. П. Прус та О. М. Шабалін. "ТЕРАПЕВТИЧНА Й ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ АНТИ- ГЕЛЬМІНТИКІВ ЗА ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ ГЕЛЬМІНТОЗІВ КОРІВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2012): 95–97. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.04.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведені результати досліджень стосовно терапе-втичної та економічної ефективності альбендазолуультра 10 %, комбітрему й рафензолу. Встановле-но, що при одночасному паразитуванні парамфіс-том, дикроцелій, фасціол й стронгілят органівтравлення комбітрем та рафензол проявляють100 % екстенс- та інтенсефективність, а альбен-дазол ультра 10 %, відповідно, 90 % й 75 %. Де-гельмінтизація корів забезпечує зростання молоч-ної продуктивності у тварин: за лікування альбен-дазолом ультра 10 % на 14,3 %, комбітремом –на 17,6 % і рафензолом – на 20,6 %, а від реалізаціїмолока, надоєного від корів трьох дослідних груп,додатково отримано 1308 гривень.
The research results of therapeutic and economic efficiency of albendazole Ultra 10%, kombitrem and rafenzol are shownbelow. It was found that by simultaneous parasitizing ofparamfistom, dikrocelij, fasciol and strongilat in the digestiveorgans kombitrem and rafenzol show 100 % extens-andintenseffect, and albendazole Ultra 10 %, respectively 90 % and75 %. Deworming of cows provides the growth of milkproductivity – when treated with Ultra 10% (albendazol) milkproductivity is 14.3% higher, with kombitremom – 17.6% andrafenzolom – 20.6%.The selling of milk from the cows of threeexperimental groups gave additional 1038 UAH profit.
37
Самойленко, А. В., та С. О. Тітовська. "РЕЗУЛЬТАТИ ІМУНОГІСТОХІМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ ТА АПОПТОЗУ В БІОПТАТАХ ЯСЕН У ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 28–32. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Зіставлення імуногістохімічних показників експресії маркерів апоптозу та запалення в тканинах маргінального пародонту осіб зі здоровим пародонтом та хворих на генералізований пародонтит. Методи дослідження. Було залучено 40 осіб віком 32–45 років, серед яких 30 хворих із хронічним генералізованим пародонтитом І–ІІ ступеня тяжкості та 10 осіб зі здоровим пародонтом. Для морфологічного дослідження використовували біоптати ясен, які фіксували у 4 % розчині нейтрального формаліну протягом доби і заливали у парафін. Гістологічні зрізи товщиною 4,0–6,0 мкм наносили на адгезивні предметні скельця. Після їх депарафінізації та регідратації проводили демаскування антигенів в цитратному буфері з рН 6,0 при 121 °С протягом 8 хвилин. Активність ендогенної пероксидази пригнічували 3 % перекисом водню протягом 20 хвилин. Інкубацію зрізів проводили з первинними антитілами у вологих камерах при 23–25 °С протягом 30 хвилин. Вивчали цитоплазматичну експресію маркерів СОХ-2, каспази-3 та інтрануклеарну експресію маркерів ММП-1 та р21 (у запальному інфільтраті), р53 та Bcl-2 (в ясенному епітелії). Наукова новизна. На сучасному етапі інтерес представляє вивчення механізмів пошкодження тканин пародонта, ініційованих мікробним фактором, до яких належать прямі цитопатичні ефекти, зокрема апоптоз та піроптоз епітеліальних та сполучнотканинних клітин пародонта. Висновки. Згідно отриманих результатів імуногістохімічного дослідження біоптатів ясен достовірної різниці між експресією маркерів антиапоптотичного білка Bcl-2 та маркеру апоптозу р53 у хворих на генералізований пародонтит та здорових не виявлено. Найбільш показовими щодо перебігу запальнодеструктивного процесу в тканинах пародонта виявились маркери запалення СОХ-2 та ММП-1, а також маркери апоптозу каспаза-3 та р21, що дозволяє їх застосування в діагностичних цілях у хворих на генералізований пародонтит.
38
Майоров, М. ""На параді в Києві 9 травня 1920-го героями були поляки, а українські вояки крокували у хвості"". Країна, № 16 (519), 23 квітня 2020 (2020): 46–50.
Знайти повний текст джерела
39
Gantsetseg, Byambasuren, Bayanmunkh Myagmargerel, Murneren Tuya, Bayasgalan Khulan, and Batchuluun Khongorzul. "Synthetic fatty acids from solid paraffin of Tsagaan-Els oil deposit." Bulletin of the Institute of Chemistry and Chemical Technology, no. 9 (December 30, 2021): 10–16. http://dx.doi.org/10.5564/bicct.v4i9.1813.
Повний текст джерелаАнотація:
In this work, fatty acids, the raw materials for detergents, were obtained by the oxidation reaction of solid paraffin extracted from the Tsagaan-Els petroleum deposit of Mongolia. The oil fraction distilled from the crude oil at 350-450°C was 20.06 mass %, and the solid paraffin was extracted from the oil fraction by complexation with urea with a yield of 34.28 %. Extracted solid paraffin contained hydrocarbons of C17-C34 and was unimodal in molecular mass distribution. Optimal conditions for the oxidation reaction of solid paraffin extracted from the oil fraction were determined by mathematical modeling depending on various reaction parameters and found to be 0.6 l/min for catalyst amount and 0.1 mass % (from paraffin) for oxygen flow. The oxidation reaction of solid paraffin extracted from the Tsagaan-Els petroleum deposit resulted in a fraction of synthetic fatty acid with a yield of 44.09 mass %. Infrared spectroscopic analysis of the synthetic fatty acids revealed that oxygen-containing compounds formed from the reaction were predominantly monocarboxylic acids and GC-MS studies have shown that these fatty acids are synthetic fatty acids containing carbon atoms of C7-C26. We report that it is possible to oxidize the solid paraffin of petroleum in our country to produce synthetic fatty acids, which are widely used in detergent production. Цагаан-Элсний ордын нефтийн хатуу парафинаас нийлэг тосны хүчил гарган авах Хураангуй: Энэхүү ажлын хүрээнд Монгол орны Цагаан-Элсний ордын нефтийн хатуу парафиныг исэлдүүлэн гадаргуугийн идэвхт үйлчлэлтэй угаагч бодисын гол түүхий эд болох нийлэг тосны хүчил гарган авах судалгааг явуулсан. Судлагдаж буй нефтийн 350-450°C-д нэрэгдэх тосны фракц нь 20.06 мас.% -ийг эзлэх бөгөөд тосны фракциас карбамидаар комплекс үүсгэх замаар хатуу парафиныг 34.28 хувийн гарцтайгаар ялган авав. Хатуу парафин нь найрлагандаа С17–С34 бүхий нүүрстөрөгчийн атом агуулсан, молекул массын тархалтаараа унимодаль шинжтэй байв. Нефтийн тосны фракцаас ялгасан н-парафиныг молекул хүчилтөрөгчөөр исэлдүүлэх процессын зохимжтой горимыг янз бүрийн параметрүүдээс хамааруулан математик загварчлалын аргаар тооцоолоход катализаторын хэмжээ 0.1 мас.% (парафинд тооцсоноор), хүчилтөрөгчийн урсгалыг 0.6 л/мин гэж тодорхойлов. Уг горимын дагуу Цагаан-Элсний ордын нефтиэс ялгасан хатуу парафиныг исэлдүүлэхэд 44.09 мас.% гарцтай нийлэг тосны хүчлийн фракцийг гарган авсан. Нийлэг тосны хүчлийн нил улаан туяаны спектроскопийн шинжилгээгээр монокарбон хүчлүүд зонхилсон хүчилтөрөгч агуулсан нэгдлүүд үүсэж байгааг тогтоосон бөгөөд хийн хроматограф-масс спектрометрийн судалгаагаар эдгээр тосны хүчил нь С7-С26 бүхий нүүрстөрөгчийн атом агуулсан дээд тосны хүчлүүд болохыг тодорхойлов. Судалгааны дүнд манай орны нефтийн хатуу парафиныг исэлдүүлэн төрөл бүрийн угаагч бодисын үйлдвэрлэлд өргөнөөр хэрэглэгддэг суурь түүхий эд болох нийлэг тосны хүчлийг гарган авах боломжтой гэж дүгнэлээ.Түлхүүр үг: нийлэг тосны хүчил, парафин, нефть, катализатор, оксидат, математик загварчлал.
40
Hnatjuk, M. S., L. V. Tatarchuk та S. O. Konovalenko. "Кількісна морфологічна оцінка структурної перебудови артерій яєчка при артеріальній гіпертензії в малому колі кровообігу". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (4 листопада 2019): 30–35. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.3.10544.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: вивчити особливості структурної перебудови артерій яєчків при пострезекційній легеневій артеріальній гіпертензії.
Матеріали і методи. Морфологічними методами досліджено структурну перебудову артерій яєчок 45 щурів, які були розділені на 3 групи. 1-ша група включала 15 інтактних тварин, 2-га – 20 щурів з артеріальною гіпертензією у малому колі кровообігу і компенсованим легеневим серцем, 3-тя – 10 експериментальних тварин з легеневою артеріальною гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Пострезекційну легеневу артеріальну гіпертензію і легеневе серце моделювали шляхом виконання у щурів правосторонньої пульмонектомії. Через місяць від початку досліду здійснювали евтаназію щурів кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. Проводили окреме зважування камер серця, їх планіметрію. З яєчок вирізали шматочки, які фіксували в 10 % розчині формаліну, проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та поміщали у парафін. Мікротомні зрізи після депарафінізації фарбували різними барвниками. У лівому та правому яєчках вимірювали зовнішній і внутрішній діаметри артерій дрібного калібру, товщину медії, індекс Керногана, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах, відносний об’єм ушкоджених клітин. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати досліджень та їх обговорення. Морфометрично виявлено, що при декомпенсації пострезекційного легеневого серця просвіт артерій дрібного калібру лівого яєчка зменшився на 12,6 %, індекс Керногана – на 11,7 %, а правого – відповідно на 9,5 та 9,9 %. Відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів досліджуваних судин у лівому яєчку при правошлуночковій недостатності зріс у 11,6 раза, а правому – у 9,3 раза. Встановлено, що в умовах змодельованої патології виражено потовщується стінка, звужується просвіт досліджуваних артерій, пошкоджуються ендотеліоцити, порушується структурний клітинний гомеостаз, що ускладнюється їх дисфункцією, погіршанням кровопостачання органа, гіпоксією, дистрофічними, некробіотичними змінами клітин і тканин, осередками інфільтрації та склерозу. Структурні зміни артерій переважали у лівому яєчку та при декомпенсації легеневого серця.
41
Goralskiy, L. P., O. F. Dunaievska та T. Ya Yaroshenko. "ПОРІВНЯЛЬНА АНАТОМО-ІМУНОГІСТОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕЛЕЗІНКИ ПРЕДСТАВНИКІВ КЛАСІВ ПТАХИ І ССАВЦІ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (4 лютого 2019): 72–78. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9806.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Необхідними для оцінки імуноморфології селезінки є анатомо-імуногістохімічні дослідження, які дозволяють вивчити розподіл лімфоцитів залежно від її мікроскопічної будови.
Мета дослідження – вивчити особливості розподілу Т- і В-лімфоцитів різних кластерів у селезінці залежно від анатомічної будови органа в представників класів Птахи і Ссавці.
Методи дослідження. Селезінку відбирали у клінічно здорових голуба, курки, кроля, свині у фазу морфофункціональної зрілості. Матеріал фіксували в 10–12 % розчині нейтрального формаліну, промивали 24–48 год, зневоднювали в спирті, заливали в парафін і виготовляли гістозрізи на мікротомі МС-2 товщиною 4–6 мкм, фарбували гематоксиліном Ерліха та еозином. Субпопуляції лімфоцитів (СD4, 8, 19, 20) виявляли за допомогою мишачих моноклональних антитіл (DAKO, Данія). Візуалізацію проводили, використовуючи систему детекції DAKO EnVision FLEX+ (DAKO, Данія), з додатковим забарвлюванням гематоксиліном Майєра (DAKO, Данія) та перенесенням у середовище Eukitt (Німеччина).
Результати й обговорення. Форма селезінки не залежить від класу тварин: еліпсоподібна в курки та сильно видовжена у голуба, кроля, свині. Лімфоїдні вузлики ссавців, на відміну від птахів, мають у своїй будові мантійну і маргінальну зони та світлий центр. Лімфоїдна тканина селезінки хребетних тварин класів Птахи і Ссавці сформована значною кількістю лімфоцитів з маркерами СD4+, СD8+, СD19+, СD20+. Такі субпопуляції лімфоцитів у червоній пульпі селезінки голуба, курки, кроля, свині розміщувались поодиноко й дифузно, в білій пульпі вони найчастіше утворювали ланцюги або скупчення. Серед популяцій В-лімфоцитів у кроля та свині домінували лімфоцити СD19+ ((83,69±8,74) і (75,14±7,13) шт. на 1 ум. од. пл. відповідно), у птахів – СD20+ ((73,91±6,21) і (38,45±2,47) шт. 1 на ум. од. пл. відповідно в голуба та курки). Імунорегуляторний індекс дорівнював 2,0 у курки, 1,85 у голуба, 1,82 у кроля; 1,71 у свині. Це вказує на розвиненість клітинних і гуморальних механізмів імунітету.
Висновок. У процесі еволюційного розвитку ускладнюється та вдосконалюється будова селезінки. Лімфоцити СD4+, СD8+ домінують у періартеріальній зоні та періартеріальних лімфоїдних піхвах, СD19+, СD20+ – у структурах лімфоїдних вузликів.
42
Міщенко, О. Я., Н. Ю. Палагіна та Ю. Б. Лар’яновська. "ВПЛИВ НОВОГО ПОХІДНОГО 4-АМІНОБУТАНОВОЇ КИСЛОТИ НА СТАН СЕНСОМОТОРНОЇ КОРИ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ІШЕМІЇ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (22 травня 2021): 27–36. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12105.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Пошук нових ноотропних препаратів, здатних поліпшувати когнітивні порушення, що виникають у результаті порушення мозкового кровообігу, є актуальним науковим завданням. Перспективними в цьому відношенні вважають нові похідні 4-амінобутанової кислоти, синтезовані в Національному фармацевтичному університеті, серед 11 з яких було обрано субстанцію-лідер за антиамнестичною активністю під шифром КГМ-5, що проявляє і антигіпоксичну активність.
Мета дослідження – вивчити вплив сполуки КГМ-5 на стан сенсомоторної кори великих півкуль головного мозку щурів на моделі гострого порушення мозкового кровообігу.
Методи дослідження. Проводили гістологічні дослідження стану сенсомоторної кори великих півкуль головного мозку щурів з моделлю гострого порушення мозкового кровообігу (на 6-ту добу), яке викликали шляхом оклюзії лівої загальної сонної артерії. Головний мозок після вилучення з черепа фіксували в 96° етанолі, потім робили фронтальний розріз на рівні передніх країв скроневих часток. Зразки заливали у парафін, одну частину фарбували гематоксилін-еозином, іншу – тіоніном за методом Ніссля. Перегляд мікропрепаратів здійснювали під світловим мікроскопом Granum, мікрофотографування мікроскопічних зображень – цифровою відеокамерою Granum ДСМ 310. Фотознімки обробляли на комп’ютері Pentium 2,4GHz за допомогою програми Toup View.
Результати й обговорення. У щурів із гострим порушенням мозкового кровообігу в ділянці сенсомоторної кори великих півкуль головного мозку виявлено ознаки порушення кровообігу: спазм артеріол, венозну гіперемію, перикапілярний набряк; пірамідні нейрони з морфологічними змінами незворотного характеру. Відзначено підвищення кількості гіпер- та гіпохромних нейронів, гліо- і перинейронального індексів та індексу альтерації. Сполука КГМ-5 поліпшувала мозковий кровообіг у щурів із гострим його порушенням, про що свідчило зменшення вираження спазму капілярів та перикапілярного набряку, збільшувала виживання пірамідних нейронів сенсомоторної кори великих півкуль головного мозку, зменшувала відносну частку незворотно змінених клітин, що підтверджено зниженням індексу альтерації нейронів, гліо- та перинейронального сателітного індексів.
Висновки. Встановлено здатність нового похідного 4-амінобутанової кислоти – сполуки КГМ-5 поліпшувати мозковий кровообіг, збільшувати виживання пірамідних нейронів, зменшувати кількість незворотно змінених клітин. Це доводить наявність у сполуки КГМ-5 церебропротективних властивостей, за виразністю яких вона не поступається препарату порівняння “Пікамілон”.
43
Martyniuk, V. Yu, and O. V. Nazar. "Unified Clinical Protocol «Cerebral palsy and other organic brain lesions in children, accompanied by movement disorders». Part I." SOVREMENNAYA PEDIATRIYA 75, no. 3 (April 30, 2016): 100–105. http://dx.doi.org/10.15574/sp.2016.75.100.
Повний текст джерела
44
Martyniuk, V. Yu, and O. V. Nazar. "Unified Clinical Protocol «Cerebral palsy and other organic brain lesions in children, accompanied by movement disorders». Part II." SOVREMENNAYA PEDIATRIYA 76, no. 4 (May 30, 2016): 97–101. http://dx.doi.org/10.15574/sp.2016.76.97.
Повний текст джерела
45
КУФТИРЄВ, ПАВЛО. "Концепція прямої електронної демократії як доцільний напрям розвитку України". Право України, № 2019/11 (2019): 225. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-11-225.
Повний текст джерелаАнотація:
Криза парламентаризму, параліч багатьох публічних правових механізмів, колапс у діяльності певних конституційних інституцій, деградація вихідних засад конституціоналізму знову і знову обумовлюють пошук найбільш оптимальних та ефективних шляхів вирішення викликів, які ставить час перед існуючим конституційно-правовим режимом України. Одними з доцільних шляхів удосконалення системи народовладдя в Україні можуть стати інструменти прямої електронної демократії, які знову перебувають на порядку денному сучасного політикуму й нині активно дискутуються громадськістю. Метою статті стало прагнення автора продемонструвати зріз підходів до прямої електронної демократії, які наразі побутують у світі, академічних колах, серед мислителів, практиків запровадження демократичних електронних інструментів. Демонстрування основних підходів дає змогу більш глибинно опанувати юридичну природу цього складного явища, що зародилося й існує на межі конституційного права, політології, соціології, інформаційно-технічних знань. Основні результати дослідження полягають у виокремленні та систематизації головних концептів електронної демократії та їх вимірі у конституційно-правовій парадигмі, адже пряма електронна демократія була генерована інтернет-спільнотою як явище саморегуляції цифрового суспільства і не була штучно розроблена науковцями-конституціоналістами. Досі пряма електронна демократія не знайшла своєї точної індексації у категорійному апараті конституційного права і перебуває у стадії розробки й осмислення як особлива форма політико-правового режиму чи як його підвид, особлива форма. Основними висновками з цієї публікації є умовиводи про доцільність осмисленого, поступового, належним чином розробленого інструментарію прямої електронної демократії у практику реалізації конституційних прав народовладдя.
46
Требухов, Алексей Владимиров. "Зависимость концентрации кетоновых тел в крови от степени жировой инфильтрации печени у коров". Аграрная Россия, № 8 (2 вересня 2018): 33–36. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2018-8-33-36.
Повний текст джерелаАнотація:
В современных условиях промышленного животноводства одной из наиболее часто встречающихся патологией обмена веществ является кетоз молочных коров. Изучена зависимость уровня кетоновых тел в крови от степени поражения их печеночной ткани у коров. Исследования проводили в Алтайском крае, в зимне-весенний период, на больных кетозом коровах черно-пестрой породы. Животных отбирали по результатам анализа уровня общих кетоновых тел (ОКТ) и их фракций — бета-оксимасляной кислоты (BH) и ацетона с ацетоуксусной кислотой (AcAc) в крови, по мере поступления животных. Пробы печени для гистологического исследования забирали сразу после убоя и обескровливания животных. Гистологические срезы готовили методом заливки в парафин на микротоме. Предварительно коров подвергали клиническому исследованию, при котором учитывали общее состояние, температуру тела, пульс, дыхание, частоту сокращения рубца. У больных кетозом коров отмечена различная гистологическая картина: от полного отсутствия видимых изменений при световой микроскопии до крупнокапельной центролобулярной и тотальной жировой дистрофии. Наиболее высокие значения показателей ОКТ, BH и BH/AcAc отмечены у коров с отсутствием выраженной жировой дистрофии печени: соответственно 3,35 ± 0,28,2, 57 ± 0,3 и 3,8 ± 0,7 ммоль/л. Более интенсивное поражение печени сопровождается понижением указанных показателей и повышением AcAc. Крупнокапельная тотальная жировая дистрофия сопровождалась относительно низким уровнем ОКТ — 2,3 ± 0,31 ммоль/л, коэффициентом BH/AcAc — 1,1 ± 0,3, наибольшей концентрацией AcAc — 1,1 ± 0,09 ммоль/л. Жировая инфильтрация печени при кетозе коров сопровождается повышением в их крови уровня наиболее токсической фракции кетоновых тел — AcAc, снижением концентрации ОКТ, BH и коэффициента BH/AcAc.
47
Кізлова, Антоніна. "ЧИННІ ЗАКОНОВЧИТЕЛІ КИЇВСЬКОГО ІНСТИТУТУ ШЛЯХЕТНИХ ДІВЧАТ У ПУБЛІКАЦІЯХ «КИЕВСКИХ ЕПАРХИАЛЬНЫХ ВЕДОМОСТЕЙ» ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ." Litopys Volyni, № 22 (16 березня 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено особливості згадування чинних законовчителів Київського інституту шляхетних дівчат (офіційна назва в указані роки – Київський жіночий інститут імені Миколи І) на сторінках офіційного друкованого органу єпархії, обов’язкового для передплати в усіх її парафіях, зокрема київських, – журналу «Киевские епархиаль- ные ведомости» за останню третину ХІХ – початок ХХ ст. (до Першої світової війни). Опрацьовано публікації в офіційній і неофіційній частинах усіх випусків окресленого періоду, протягом якого, за висновком Г.Ю. Калініч, котра присвятила просопографії викладачів Закону Божого при київських навчальних закладах статтю, законовчителі виділилися в окрему спеціалізовану й самоорганізовану групу священства, натомість знизивши активність в орга- нах єпархіального управління (крім Київської єпархіальної училищної ради). Якщо залишити осторонь публікації офіційної частини, зміст котрих мало залежав від редколегії (втім, по-своєму працював на імідж законовчителів Київського інституту шляхетних дівчат), можна зробити такі висновки. Ф. Хорошунов для того, аби подати до часопису матеріали, або шукав якийсь неординарний інформаційний привід, або реалізовував можливість опри- люднити власні студії про заклад, де займав посаду. І. Артинський писав про наболіле, ймовірно, вже не в змозі тримати думки при собі. Тож подання авторських робіт до «Киевских епархиальных ведомостей» звичним для всіх законовчителів Інституту не було. Нечасто останні потрапляли до кола головних персонажів публікацій, а не поставали суто співслужителями архієреїв чи членами товариств. Помітно, що про цих законовчителів писали перш за все тоді, коли ті підготували високоякісну друковану працю чи усну проповідь/промову. Матеріалів про негативні вчинки інститутських законовчителів розміщено не було.
48
Копочинська, Ю. В., та В. О. Зайцева. "ОГЛЯД СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 2 (4 листопада 2021): 85–90. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-2-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено досвід застосування засобів фізичної реабілітації (терапії) для дітей, хворих на церебральний параліч. Зроблена спроба науково обґрунтувати, розкрити й оцінити ефективність засобів фізичної терапії в разі дитячого церебрального паралічу. В основу статті покладено аналіз літературних джерел про засоби для реабілітації дітей із дитячим церебральним паралічем, наукову літературу, лікарсько-педагогічні спостереження, засоби фізичної терапії (кінезіотерапія, фізіотерапія, тейпування та масаж), клініко- інструментальні методи дослідження (огляд, пальпація, гоніометрія, мануально-м’язове тестування). Проаналізовано частоту виявлення дитячого церебрального паралічу різних форм в Україні і світі. Узагальнено досвід застосування засобів реабілітації: методи Б. і К. Бобатів, М. Єфименка, В. Козявкіна, Г. Кебота, В. Феліса, К. Семенової. Узагальнення публікацій виявило, що найбільш часто використовується метод Б. і К. Бобатів і М. Єфименка. Викладено особливості застосування різних програм реабілітації для дітей із різними симптомами прояву дитячого церебрального паралічу (від ледь помітної недолугості до суттєвого ускладнення рухів однієї або декількох кінцівок, паралічу і тугорухливості суглобів, поведінкові проблеми, проблеми із зором або слухом і / або судомні розлади). Серед програм відзначено такі: методи лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапії і рефлексотерапії – уважаються досить ефективними на всіх етапах реабілітаційного процесу з урахуванням тяжкості функціональних порушень і загальних протипоказань. Для вибору методів реабілітації корисно вивчити закономірності рухового розвитку здорової дитини і механізмів формування рухової патології в дітей із дитячим церебральним паралічем. У статті зроблено висновки, що кінезіотерапія, фізіотерапія, кінезіотей- пування, масаж та використання методів Б. і К. Бобатів і М. Єфименка сприяють позитивній динаміці клінічних проявів захворювання, норма- лізації функціонального стану нервової системи дитини.
49
Кобетяк, А. "ІНСТИТУТ АВТОНОМНИХ ЦЕРКОВ У СТРУКТУРІ СУЧАСНОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ'Я". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 2(90) (9 грудня 2021): 5–19. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.2(90).2021.5-19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано процес системотворення структури Вселенського православ’я на сучасному етапі. Встановлено, що церковне життя – процес динамічний. Церква постійно рухається вперед та повинна реагувати на суспільні запити і проблеми. Визначено, що інститут автономії пройшов складний шлях становлення, проте сьогодні відсутній загальноприйнятий механізм набуття церквою автономного статусу з його подальшою реорганізацією до повної незалежності. Зазначено, що сучасний устрій Вселенської церкви має низку недоліків. Незважаючи на прийнятий документ на Криті, автономна церква не є чітко регламентованим церковним інститутом. Встановлено, що традиційно статус автономії означав перехідну ланку. Одні автономні церкви ставали зрілими та отримували автокефалію, інші – втрачали незалежність. У переважній більшості випадків це було пов’язано із втратою або набуттям державної незалежності. Встановлено, що очевидним порушенням канонічних правил є наявність двох юрисдикцій (двох канонічних єпископів) на одній території. Така ситуація наявна у деяких країнах, наприклад США та Канаді, де паралельно функціонує низка церков у діаспорі різних юрисдикцій. Визначено, що на сьогодні у диптиху нараховується 6 автономних церков. Зазначено, що в Естонії, яка історично не є країною з домінуючим православним насенням, одночасно діють дві автономних церкви різних юрисдикцій, що суперечить природі церкви. Зазначено, що аналогічна ситуація вже сформувалась в Україні. Одночасно діють дві впливові церковні організації, що мають визнання Помісними церквами.
Наголошено, що внаслідок тиску та небажання материнських церков випускати Помісні церкви з поля впливу та власної канонічної території, подібна ситуація потенційно може скластись і в Чорногорії, Македонії та Білорусії. Як і в Україні, частина парафій перейде до новоствореної автономної або автокефальної церкви, а частина залишиться вірними кіріархальної організації. Встановлено, що інституційні суперечки Помісних церков, пов’язані із межами впливу та "канонічною територією", а отже, і набуттям автономного статусу, можуть бути вирішені виключно соборним шляхом та за участі всіх православних ієрархів. Наявні підходи до вирішення «тимчасової» проблеми автономії та «паралельних юрисдикцій» призвели до інкорпорації наявних неканонічних та самопроголошених утворень до визнаних церков.
Зроблено висновок про те, що сучасна ієрархія боїться чесної конкуренції між церквами різних юрисдикцій. Тому адміністративне облаштування церкви та можливості його трансформацій залежать від консенсусу між Помісними церквами. Це стимулює подальші дослідження тематики, пов’язаної із церковним устроєм та можливостями набуття статусу автономії та автокефалії. Майбутні наукові розвідки щодо церковного устрою та канонічної творчості святих отців доповнять виконане дослідження.
50
БУРАВСЬКИЙ, Олександр, та Микола КОЗЛОВЕЦЬ. "ДЕРЖАВНО-РЕЛІГІЙНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО САМОДЕРЖАВСТВА ЩОДО РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ НА ВОЛИНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст." Східноєвропейський історичний вісник, № 21 (24 грудня 2021): 48–58. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246907.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – на основі архівних джерел проаналізувати міжконфесійні процеси на Волині в другій половині ХІХ – початку ХХ ст., з’ясувати характер етноконфесійних трансформацій, які здійснювались російським самодержавством і православним духовенством у Південно-Західному краї. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, об’єктивності, верифікації, наративного конструктивізму, на історико-генетичному, історико-типологічному, історіографічному і біографічному методах, а також на загальнонаукових методах аналізу та синтезу, узагальнення. Наукова новизна. У статті, яка базується на невідомих раніше архівних джерелах і дослідженнях науковців, встановлено, що входження Волині до складу Російської імперії супроводжувалося значними трансформаціями релігійно-церковного комплексу регіону. Механізм державно-православної місії був спрямований насамперед на нейтралізацію католицького прозелітизму шляхом великомасштабної пропагандистської роботи і засобами силової регламентації. Висновки. Державно-релігійна політика російського самодержавства на Волині в другій половині ХІХ – початку ХХ ст. спрямовувалась на насадження православ’я та викорінення католицизму, ліквідацію діяльності Римо-католицької церкви. Ця політика здійснювалася у тісному союзі держави з РПЦ, оскільки в місії “войовничої” католицької конфесії вбачалася небезпека посилення національного, зокрема польського, сепаратизму. Римо-католицька церква, навпаки, чинила опір політичному тиску, переважно з патріотичних мотивів. Римо-католицька місія на українських землях не була пройнята духом всеохопної ворожнечі до православних. У суспільстві панувала думка, згідно з якою непримиренність до православ’я йшла від римо-католицького духовенства, а не від народних низів римо-католицького віросповідання, які вирізнялися доброзичливим ставленням як до православних парафіян,, так і до священнослужителів. Аналіз міжконфесійних відносин у Південно-Західному краї на початку ХХ ст. дає підстави стверджувати, що, незважаючи на ліквідацію економічної самостійності Римо-католицької церкви, ця конфесія зберігала тенденцію до кількісного збільшення віруючих.