Статті в журналах з теми "Параметри тепловідведення з поверхні"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Параметри тепловідведення з поверхні.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Параметри тепловідведення з поверхні".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Бабич, Віталій, та Юрій Олександрович Шостачук. "Можливості використання лазерних пристроїв при обробці друкованої паперової продукції". Технологія і техніка друкарства, № 1(71) (5 квітня 2021): 70–77. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.1(71).2021.233605.
Повний текст джерелаАнотація:
У процесі роботи проведено аналітичний огляд існуючих видів паперів, визначена їх структура, особливості поверхні і механічні характеристики та інші параметри паперових матеріалів, а також визначено особливості виконання окремих технологічних процесів з можливістю використання лазерних пристроїв. Для оптимізації якості при обробці паперових матеріалів з використанням лазерів необхідно визначати певні параметри матеріалів та їх відповідність лазерному випромінювачу відповідно до зазначеного процесу, основними з яких є довжина хвилі випромінюваного світлового променю, потужність лазерного променю, швидкість обробки матеріалу, кількість аркушів у стопі, а також якість та обробка поверхні матеріалу).
2
Киричок, Тетяна Юріївна, Володимир Анатолійович Баглай та Андрій Анатолійович Безпалий. "Вплив технологічних параметрів на властивості друкувальних елементів форм інтагліодруку, отриманих прямим лазерним гравіюванням". Технологія і техніка друкарства, № 3(69) (10 листопада 2020): 4–15. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.3(69).2020.226568.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначення якості відтворення отриманих методом прямого лазерного гравіювання (DLE — Direct Laser Engraving) штрихів форми інтагліодруку та її залежності від запроектованих параметрів профілю є актуальним завданням, що дозволить удосконалити режими оброблення форм DLE та розширить її використання у виробництві захищеної поліграфічної продукції.
Дослідження методом оптичної металографії шліфів гравійованих штрихів тридцяти видів, що відрізнялися запроектованим профілем (глибиною (20‒100 мкм), шириною (30‒100 мкм), кутом нахилу стінок штриха (600‒900)) та потужністю гравіювання, утворених методом DLE на латунній пластині, показало, що всі гравійовані штрихи зразка мають суттєві відхилення від заданого геометричного профіля і зазвичай є несиметричними.
Оскільки стан поверхні штрихів є ще одним додатковим фактором забезпечення зносостійкості форм DLE + PVD, то для урахування цього параметру було розроблено принципи бального оцінювання поверхні штрихів на основі порівняння зі зразком за 5-бальною шкалою
В експериментальних дослідженнях встановлено, що, незважаючи на суттєві відмінності профіля, що був отриманий гравіюванням, і запроектованого, з погляду можливої тактильності відбитків (найсуттєвішого параметру інтагліодруку), переважна більшість режимів виготовлення і профілів забезпечує достатньо високу відповідність ширини штриха (80‒130 %) запроектованому. Глибина штриха змінюється суттєвіше — від 60 % від запроектованого до майже 200 %. Через суттєве відхилення профілю від запроектованого площа перетину штрихів перебуває в межах 40‒90 % від запроектованого. Найкращі геометричні параметри мають прямокутні штрихи невеликого розміру. З погляду відтворення геометричної форми штрихів кращі параметри мають трапецієподібні профілі. З погляду якості поверхні штрихів — прямокутні профілі.
Зниження потужності випромінювання дозволяє як забезпечити кращу якість відтворення геометричних параметрів штриха, так і забезпечити кращу якість поверхні штриха. Останнє є особливо важливим фактором забезпечення належного рівня адгезії захисного покриття до латунної основи, тобто в подальшому — вищої тиражостійкості. Таким чином, стан поверхні штрихів є ще одним додатковим фактором забезпечення зносостійкості форм DLE + PVD.
3
Каіров, О. С., O. O. Лимар та В. Я. Ошовський. "ВПЛИВ КАРБІДОТИТАНОВИХ ПОКРИТТІВ НА ЗНОСОСТІЙКІСТЬ ТОРЦЕВИХ ФРЕЗ ЗІ ШВИДКОРІЗАЛЬНОЇ СТАЛІ". Проблеми обчислювальної механіки і міцності конструкцій 33, № 1 (3 лютого 2022): 76–85. http://dx.doi.org/10.15421/4221007.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати експериментальних досліджень зносостійкості ріжучих зубів торцевих фрез зі швидкорізальних сталей з карбідотитановим покриттям при обробці конструкційних хромистих сталей. Показано вплив технології нанесення зміцнюючих покриттів на їх структурні параметри і властивості, працездатність ріжучого інструменту. Описана методика проведення експерименту. Виконано рентгеноспектральний аналіз хімічного складу поверхневого шару різців. Представлена структура поверхні зносу і крихкого руйнування ріжучих зубів
4
Дубинин, Евгений. "Математичне моделювання руху шарнірно-зчленованої колісної машини з пружнім елементом у з’єднувальному шарнірі". Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», № 22 (7 грудня 2020): 76–83. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2020.22.76-83.
Повний текст джерелаАнотація:
Отримана динамічна модель руху шарнірно-зчленованого колісного трактора нерівностями враховує основні конструктивні параметри, що впливають на стійкість його положення в площині, перпендикулярній до опорної поверхні, а також характеристики опорної поверхні. Для побудови рівнянь руху секцій трактора використано рівняння Лагранжа другого роду та, виходячи з конструктивних особливостей шарнірно-зчленованого колісного трактора, прийнятий ряд припущень для спрощення математичної моделі. У розглянутому варіанті сполучний шарнір трактора являє собою конструкцію з пружнім елементом. Зміна кутів нахилу твірних нерівностей поверхні під колесами секцій шарнірно-зчленованого трактору задана у вигляді періодичних функцій. В якості параметру динамічної стійкості положення розглянуті кутові швидкості секцій у поперечній площині, перпендикулярній до опорної поверхні.
Наявність пружного зв’язку в горизонтальному шарнірі впливає на стійкість проти перекидання та може бути зроблена в різному конструктивному виконанні. Одним з таких варіантів є застосування пружин або пружини, які б під час коливань секцій машини під час руху нерівностями перерозподіляли енергію коливань найменш стійкої передньої секції до більш стійкої задньої, при цьому частково зменшуючи цю енергію. Таким чином, система буде більш стійкою щодо перекидання та забезпечить відсутність ударних навантажень між елементами з’єднувального шарніра, підвищивши його надійність.
Встановлено, що наявність пружного елементу у горизонтальному шарнірі між секціями знижує максимальні величини параметра стійкості положення – кутових швидкостей секцій на 15–20%. При цьому підвищується динамічна стійкість колісних шарнірно-зчленованих машин.
5
Andronova, O., та V. Kurak. "ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗМІЩЕННЯ ПРИЙМАЧІВ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГІЇ РЯДАМИ ДЛЯ КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ПІВДНЯ УКРАЇНИ". Vidnovluvana energetika, № 2(61) (28 червня 2020): 45–53. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.2(61).45-53.
Повний текст джерелаАнотація:
Максимальне надходження сонячної енергії на поверхню приймачів при їх розміщенні паралельними рядами забезпечується мінімізацією затінення одного ряду іншим. Існуючі методики розрахунку надходження сонячної радіації до приймачів в умовах затінення рядами не дають універсальної відповіді на питання щодо оптимального взаєморозташування рядів сонцесприймальних поверхонь і потребують залучення даних щодо умов сонячної інсоляції для конкретної місцевості. Оскільки методики, що базуються на розрахунку абсолютних показників з надходження енергії до поля приймачів, потребують, окрім енергетичних, додаткових критеріїв оптимізації, то варто орієнтуватися на показники з надходження сонячної радіації на одиницю площі сонцесприймальної поверхні, яка затінюється.
Метою даної роботи є розрахунок надходження сонячної радіації на одиницю площі сонцесприймальної поверхні частково затіненого ряду та визначення оптимальних параметрів розміщення приймачів паралельними рядами для кліматичних умов півдня України.
Представлено методику розрахунку надходження сонячної енергії на частково затінені ряди, що враховує пряму, дифузну, відбиту сонячну радіацію від підстилаючої поверхні та нахиленої поверхні приймачів. Для кліматичних умов м. Херсона отримано вирази, що дозволяють в зручний спосіб без проведення громіздких розрахунків визначити річну питому енергію, яка надходить на одиницю площі затіненого ряду при заданому куті нахилу поверхні та відстані між рядами. Показано, що в якості оптимального кута положення, який визначає відстань між рядами приймачів, доцільно прийняти кут висоти Сонця у сонячний полудень 21 грудня. Визначено оптимальний кут нахилу поверхні приймачів, що забезпечує максимальне річне надходження сонячної радіації на одиницю площі сонцесприймальної поверхні затіненого ряду.
Розраховано параметри розміщення приймачів паралельними рядами для інших міст півдня України та визначено середні значення оптимальних кутів положення та нахилу сонцесприймальної поверхні. Бібл. 8, табл. 8, рис. 4.
6
Kahaniak, Yulian, Ivan Ilkiv та Serhii Havryliuk. "Багатомірна будова букових деревостанів північно-східного мегасхилу Українських Карпат теоретичні аспекти і практичне значення". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 22 (10 червня 2021): 130–40. http://dx.doi.org/10.15421/412111.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідженнями охоплено високоповнотні одновікові високопродуктивні букові деревостани північно-східного мегасхилу Українських Карпат у різному віці. Методом перелікової таксації зібрано первинну інформацію про таксаційну будову букового деревостану. Первинними даними є діаметри та висоти дерев бука, які отримано з урахуванням їхнього зв’язку в динаміці.
Математико-статистичний аналіз первинних даних букових деревостанів дав змогу обґрунтувати основні таксаційні параметри для подальшого моделювання їх у динаміці і статиці. Моделлю розподілу діаметрів і висот вибрано рівняння вирівнювальної поверхні типу А. Функція щільності розподілу ймовірностей цієї моделі описується 14 параметрами. Розподіл діаметрів (висот) оцінено середньоарифметичною величиною, стандартним відхиленням, асиметрією та ексцесом, а також шістьма параметрами, які зв'язують зазначені розподіли, дають змогу отримати теоретичну поверхню. За результатами моделювання 14 параметрів вирівнювальної поверхні типу А побудовано двовимірні розподіли частот за діаметром та висотою. Теорію таксаційної будови доповнено розподілами висот з урахуванням зв’язку з діаметрами у динаміці. Поверхні розподілу частот діаметрів і висот описують структуру букових деревостанів Іс-ІІ класів бонітету в діапазоні 10-120 років.
Розрахунок запасу деревостану здійснено із застосуванням моделі багатовимірного розподілу, що дає змогу розширити інформаційну основу сортиментації й товаризації. Застосування методу багатовимірного оцінювання розподілу висоти й діаметра в різному віці, у різних лісорослинних умовах дає змогу формалізувати проектування рубок догляду, деталізувати оцінку підземної та асимілятивної частин деревостану.
7
Shpak, Yaroslav, Iryna Zapisotska, Volodymyr Baranov та Olha Terek. "Нейтралізація фітотоксичності перегорілої породи відвалів кам’яновугільних шахт попелом ТЕС і гуматом калію". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 7(356) (2 липня 2018): 103–8. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-356-7-103-108.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив кам’яновугільного попелу з Добротвірської теплоелектростанції та гумату калію «ГКВ-45» на фітотоксичність субстрату перегорілої породи з відвалів кам’яновугільних шахт Червоноградського гірничопромислового району. Для біотестування використали суданську траву Sorghum bicolor subsp. Drummondii (Nees ex Steud.). Виявлено збільшення площі листкової поверхні, довжини й маси коренів зі зменшенням висоти стебла за додавання гумату до субстрату перегорілої породи. Застосування лише попелу не спричинило достовірного впливу на досліджені морфометричні параметри, але у варіанті з його внесенням разом із гуматом простежено підсилення стимуляційного впливу останнього на масу коренів і площу листкової поверхні. Установлено, що внесення попелу призводить до підвищення вмісту хлорофілу a з одночасним зниженням умісту феофітину a у листках суданської трави. Додавання гумату призвело до підвищення вмісту хлорофілу a і зниження феофітину a. Застосування попелу разом із гуматом підвищило вміст хлорофілу a та знизило вміст феофітину a більшою мірою, ніж унесення лише попелу. Збільшення розмірів листків і коренів Sorghum bicolor subsp. drummondii, підвищення вмісту хлорофілу a у поєднанні зі зменшенням висоти стебла, зниженням умісту феофітину a свідчить про зменшення стресового впливу на рослини. Показано, що внесення кам’яновугільного попелу разом із гуматом калію нейтралізовує фітотоксичність породних відвалів ефективніше, ніж застосування лише попелу.
8
А. І. Гордєєв, Є. В. Сич, А. Л. Ганзюк,. "ОБҐРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ КОНСТРУКЦІЇ ПРИСТРОЮ ДЛЯ МАГНІТНО-ПОРОШКОВОЇ ДЕФЕКТОСКОПІЇ НОМЕРІВ ВУЗЛІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ". Криміналістичний вісник 33, № 1 (10 лютого 2021): 15–24. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-33-1-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є обґрунтування конструктивних параметрів і працездатності пристрою для експертних досліджень з виявлення прихованих дефектів структури поверхневого шару металу та встановлення наявності перебивання номерних знаків, вварювання окремих ділянок або відсутності таких пошкоджень на поверхні вузлів транспортних засобів. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено застосуванням низки методів наукового пізнання. Зокрема, діалектико-матеріалістичним методом з’ясовано об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження в контексті поєднання здобутків технічних наук і потреб юридичної практики, коли виникають проблеми з визначення номерів вузлів транспортних засобів; системно-структурним методом класифіковано об’єкти дослідження; структурно-функціональним методом вивчено механізм розподілу магнітних силових ліній за наявності поверхневих і заглиблених дефектів; експериментальним методом доведено ефективність запропонованого пристрою. Наукова новизна. Розроблено і запроваджено в практику пристрій для магнітно-порошкової дефектоскопії номерів вузлів транспортних засобів. Отримано кількісний критерій оцінки його ефективності. Висновки. Створено нову конструкцію та обґрунтовано параметри пристрою для магнітно-порошкової дефектоскопії номерних знаків вузлів транспортних засобів, який не складний і технологічний у виготовленні, а також у порівнянні з аналогами недорогий. Результати експертних досліджень з виявлення прихованих дефектів структури поверхневого шару металу за допомогою запропонованого пристрою засвідчили його працездатність при встановленні наявності перебивання номерних знаків, внесення інших цифр у зміст першопочаткового ідентифікаційного номера кузова або відсутності таких пошкоджень на поверхні вузлів транспортних засобів.
9
Editor, Editor. "ФОРМУВАННЯ СПОЖИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ АЛКІДНОЇ ФАРБУВАЛЬНОЇ КОМПОЗИЦІЇ". Товарознавчий вісник 1, № 12 (27 листопада 2019): 75–88. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2019-12-08.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою роботи є товарознавча оцінка нових фарбувальних композицій талакофарбових покриттів для деревини листяних порід на основі алкідних смол.Методика. Методологічну базу роботи склали фундаментальні і прикладнідослідження і аналіз лакофарбових матеріалів, які представлені на ринку України, згіднодіючих стандартів. В процесі роботи використовувались матеріали статей та Інтернет- конференцій з даної теми дослідження.Результати. Формування лакофарбових покриттів на деревині листяних порід наоснові фарбувальної композиції відкриває широкий діапазон її застосування з різними зафізико-хімічними властивостями покривними лаками, що забезпечує її універсальність.Попередніми дослідженнями встановлено, що складна будова деревини обумовлюєскладнощі глибокого проникнення фарбувальних речовин у її середину. Під час поверхневогофарбування не можливо забезпечити глибоке проникнення фарбувального складу, максимальнаглибина складає 0,07 - 0,2 мм, що пов’язане із несумірністю розміру частинок фарбника, клітині пор деревини.У результаті застосування раціонально розробленої композиції скорочується чассушіння покриття до 21 хв., що значно відрізняється від поренбейців на основі алкіднихсмол, час сушіння яких складає 180 хв. Ця обставина викликана малим вмістом лаку уфарбувальній композиції. Досягнута раціональна глибина проникнення фарбувальноїкомпозиції у деревину 4,10 мкм, що викликана фізико-хімічними властивостями розчинникаі малим вмістом лаку у фарбувальній композиції.Наукова новизна. Полягає у тому, що визначено раціональні параметри рецептурифарбувального складу на основі алкідних смол для формування лакофарбового покриття надеревині листяних порід з поліпшеними експлуатаційними показниками; визначенооптимальні технологічні параметри нанесення фарбувальної композиції та алкіднихлакофарбових покриттів на деревину листяних порід.Практичне значення. Застосування розробленої алкідної фарбувальної композиціїзабезпечує отримання високоякісних покриттів на деревині листяних порід, виключаючиоперацію проміжного шліфування, поєднуючи операції ґрунтування і фарбування при досить низькій собівартості. Застосування алкідної фарбувальної композиції знижуєшорсткість поверхні забарвленої деревини за рахунок заповнення грунтлаком перерізанихпорожнин клітин, судин, створюючи мікроплівку на поверхні деревної підкладки,закриваючи всі структурні нерівності. Дана композиція рівномірно розподіляється надеревній підкладці, забезпечуючи рівномірність колірного забарвлення, зберігаючи прицьому текстуру деревини.
10
Zhuk, V. M., O. V. Verbovskiy, I. Yu Popadiuk та I. I. Matlai. "Основні технологічні параметри реалізації аеробного біокомпостування осадів стічних вод". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (27 грудня 2018): 91–95. http://dx.doi.org/10.15421/40281117.
Повний текст джерелаАнотація:
Перспективним шляхом утилізації осадів стічних вод на каналізаційних очисних спорудах є їх аеробне біокомпостування з отриманням органо-мінеральної суміші. Представлено узагальнену математичну модель, що враховує геометричні розміри компостних буртів і товщину зони охолодження та дає змогу прогнозувати та оптимізувати основні технологічні параметри реалізації процесу аеробного компостування осадів. Показано, що без урахування технічних обмежень максимально досяжний відносний ефективний об'єм зростає зі збільшенням висоти бурту H, коефіцієнта закладання його відкосів m та відносної довжини бурту L/H. Для довгих буртів із L/H³20 впливом торцевих зон на значення відносного ефективного об'єму можна нехтувати. За сталого значення площі поперечного перерізу довгих буртів максимальні значення відносного ефективного об'єму відповідають коефіцієнту закладання відкосів m = 1. Розроблена модель дає змогу розв'язати оптимізаційну задачу для фіксованого об'єму компостного бурту за наявності технічних обмежень щодо максимального значення висоти Н. У практично вагомому діапазоні значень вихідних параметрів (Wtot = 50−500 м3; Нmax = 2 м; a = 0,3−0,5 м) максимальний відносний ефективний об'єм відповідає буртам невеликої довжини L/H<20 зі значеннями коефіцієнта закладання відкосів m>1. Це пояснено тим, що такі бурти мають мінімальну площу поверхні розділу з повітрям, що мінімізує об'єм зон охолодження за сталого об'єму і висоти бурту.
11
Диня В.І. "ПРОЕКТУВАННЯ ПРИВОДІВ МЕХАНІЗМІВ ОДНОСТОРОННЬОЇ ДІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ МАШИН". Перспективні технології та прилади, № 17 (17 грудня 2020): 42–45. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2020-17-6.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі приведені конструкції шліцьових з’єднань односторонньої дії з елементами кочення, що забезпечує менше зусилля осьового переміщення за рахунок використання тіл кочення і підвищення їх надійності та довговічності при експлуатації у сільськогосподарській, машинобудівній, переробній та інших галузях народного господарства. Приведено технічні вимоги на виготовлення шліцьового вала односторонньої дії, які включають параметри точності і якості поверхні, а також її фізико-механічні властивості в загальному будуть аналогічними до тих, що ставляться до валів шліцьових кулькових з’єднань. Виведені аналітичні залежності для визначення міцності і навантажувальної здатності. Результатом роботи є розроблення методики проектування механізмів односторонньої дії сільськогосподарських машин, технологічні передумови проектування приводних механізмів односторонньої дії сільськогосподарських машин. Спроектовані приводні механізми односторонньої дії машин різноманітного призначення з використанням пар тертя кочення.
12
Роїк, Тетяна Анатоліївна, А. О. Бровкин та Олександр Павлович Шостачук. "Вплив режимів тонкого ельборового шліфування на шорсткість поверхонь самозмащувальних композитних деталей для друкарської техніки". Технологія і техніка друкарства, № 1(71) (5 квітня 2021): 51–61. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.1(71).2021.238995.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті представлено результати досліджень з особливостей формування параметрів шорсткості Ra при тонкому круглому ельборовому шліфуванні робочих поверхонь композитних самозмащувальних деталей на основі промислових шліфувальних відходів інструментальної сталі 05Х12Н6Д2МФСГТ з домішками твердого мастила, що призначені для роботи у високообертових вузлах офсетних циліндрів друкарських машин. Показано, що на параметри шорсткості Ra істотно впливають зернистість ельборового інструменту, матеріал зв’язки шліфувального круга і технологічні режими різання. В роботі визначено, що для формування рельєфу, який відповідає вимогам до якості поверхонь деталей з нових антифрикційних композитів необхідно застосовувати ельборові шліфувальні круги (ЛО) зернистістю 14–28 мкм на бакелітно-гумовій зв’язці. Робочі поверхні нових самозмащувальних композитів, які були оброблені за визначеними режимами тонкого ельборового шліфування, сприяли швидкому утворенню на контактних ділянках щільних самозмащувальних плівок, і, як наслідок, забезпечили мінімізацію інтенсивності зношування пари тертя. Завдяки тонкій фінішній ельборовій обробці скоротився час припрацьовування контактних поверхонь у 1,5−2 рази порівняно з литою латунню, яка застосовується у зазначених вузлах, що є наслідком утворення щільних самозмащувальних плівок. Триботехнічні випробування показали високі антифрикційні властивості нових композитів після тонкого ельборового шліфування. Високі параметри якості контактних поверхонь, які сформувались при тонкому круглому ельборовому шліфуванні, стали передумовою реалізації ефекту перманентного змащування ділянок контакту, що сприяло підвищенню зносостійкості, зменшило час припрацьовування і стабілізувало роботу вузла тертя офсетного циліндра.
13
Горбань, І. М., та А. С. Корольова. "ЧИСЕЛЬНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СОЛІТОННОЇ ХВИЛІ ІЗ ЗАНУРЕНИМИ ПЕРЕШКОДАМИ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical and Mathematical Sciences, № 1 (6 вересня 2021): 22–32. http://dx.doi.org/10.26661/2413-6549-2021-1-03.
Повний текст джерелаАнотація:
Чисельно досліджується поширення солітонної хвилі в каналі, на дні якого встановлено занурену перешкоду. Ця проблема тісно пов’язана з експлуатацією захисних споруд для розсіювання енергії хвиль у природних водоймах. Розвинена модель поєднує метод граничних інтегральних рівнянь, що застосовується для визначення деформацій вільної поверхні, і вихрову схему для розрахунку вихрового поля, яке генерується хвилею. Для її валідації залучені дані аналогічних експериментальних досліджень, що проводилися в гідравлічному лотку Інституту гідромеханіки. Збіг експериментальних та чисельних результатів щодо еволюції вільної поверхні вказує на те, що запропонована теоретична модель адекватно описує параметри як прохідної, так і відбитої хвиль, які утворюються над зануреною перешкодою. Виконані розрахунки поширення солітонної хвилі над зануреними вертикальними бар’єрами різної висоти та довжини. З їхніх результатів випливає, що тип взаємодії солітонної хвилі з бар’єром залежить від коефіцієнту, який є відношенням амплітуди падаючої хвилі до товщини стовпа води над перешкодою. Коли його значення менше за критичне, яке становить приблизно 1, падаюча хвиля м’яко поділяється на відбитий та прохідний солітони. В іншому разі вона руйнується, що викликає хаотичні коливання вільної поверхні. Детальне дослідження вихрової течії, яка генерується солітонною хвилею поблизу бар’єру, виявило в цій області два великих протилежно спрямованих вихори, що послідовно утворюються на вершині бар’єру. Взаємодіючи з перешкодою та дном каналу, вони зростають до розмірів, співставних з глибиною води, та відриваються. Один із них рухається за течією, інший – проти неї. Ці вихори визначають розвиток течій та інтенсивність турбулентних процесів поблизу перешкоди. Отримано, що вплив вихрового поля на стійкість зануреної конструкції залежить від її висоти. Коли бар’єр високий, вихори піднімаються і зносяться супутньою течією. У разі низької перешкоди вихровий потік дисипує поблизу неї, спричиняючи ерозію дна в цій області.
14
Ліннік А.Ю. та Фльонц О.В. "ДОСЛІДЖЕННЯ КІНЕМАТИКО-ДИНАМІЧНИХ ЗВЯЗКІВ ОЧИСНИКА З КОРЕНЕПЛОДОМ". Перспективні технології та прилади, № 18 (7 липня 2021): 81–89. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2021-18-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Зниження собівартості цукрової сировини поряд з підвищенням її якості дозволить підтримувати та підвищити конкурентноспроможність українських виробників цукру на міжнародному рівні, а також будуть створені передумови для зниження вартості кінцевого продукту на внутрішньому ринку. Одним із шляхів досягнення такої мети виступає застосування таких технічних рішень під час виробництва сировини які забезпечать зниження затрат праці та енергоємність процесів виробництва.
У статті розглянуто взаємодію очисника з голівкою коренеплоду цукрового буряка з метою дослідження динамічних показників очисника з урахуванням механічних властивостей тіла головки коренеплоду та залишків гички, а також їх геометричних розмірів. Межі допустимого навантаження з боку робочого органу очисника на головку коренеплоду виходячи з умов не пошкодження кореня, але руйнування залишків гички визначено розглянувши контактну задачу взаємодії поверхні очисника-голівка коренеплоду залишок гички. Для аналізу динаміки взаємодії, а саме визначення зусиль, що діють на поверхню коренеплоду та залишки гички, а отже і напружень на поверхні контакту очисника з коренем визначено кінематичні показники кінців лопатей та прутків очисника. Крім того, умови якості виконання процесу очищення голівок коренеплодів будуть залежати від кінематичного режиму роботи очисника, який забезпечить умову відсутності пропусків контакту лопать-поверхня голівки коренеплоду та забезпечить мінімальне пошкодження коренів за рахунок повторного контакту лопатей очисника з коренем. Отримано величину відношення переносної та кутової швидкостей очисника, яка забезпечує відсутність пропусків контакту лопатей очисника з головкою коренеплоду що є коефіцієнтом кінематичного режиму роботи ротаційного очисника з віссю обертання паралельною до напрямку переносної поступальної швидкості.
Аналіз динамічних та кінематичних параметрів роботи очисника дозволяє вибрати раціональні параметри роботи машини виходячи з конструктивних особливостей робочих органів, агрофізичних властивостей контактуючих тіл та характеристик агрофону поля.
15
Овчатов, І. М., та О. В. Журавльов. "Продуктивність сої залежно від способів зрошення". Аграрні інновації, № 3 (22 березня 2021): 54–58. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2020.3.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчення впливу дощування, краплинного зро- шення та підґрунтового краплинного зрошення на ростові процеси, структуру врожаю та врожайність насіння сої. Методи. Короткотерміновий польовий дослід, аналітичні і статистичні методи обробки експериментальних даних. Результати. Сучасні способи зрошення розглянуто як ключовий фактор інтенсифікації технологій вирощування сої. Польові експериментальні дослідження проведено на землях Кам’янсько-Дніпровської дослідної станції ІВПіМ Національного академії аграрних наук України протягом 2018–2020 років. Отримані результати підтверджують, що спосіб зрошення достовірно впливає на формування основних біометричних параметрів, структурні елементи врожаю та врожайність насіння сої. Встановлено, що максимальні параметри ростових процесів (висота рос- лин, площа листової поверхні, а також фотосинтетичний потенціал і чиста продуктивність фотосинтезу) сої забез- печує краплинне зрошення. Достовірно нижчі та близькі за значеннями показники визначено для умов підґрун- тового краплинного зрошення та дощування, а найнижчі параметри продуктивності сої отримано в умовах при- родного зволоження. Найвищу врожайність насіння сої отримано за краплинного зрошення – 5,87 тонн на гектар, тоді як за підґрунтового укладання поливних трубопрово- дів вона була достовірно нижча – 4,14 тонни на гектар. У варіанті з дощуванням зниження врожайності зерна на 0,22 тонни на гектар порівняно з підґрунтовим кра- плинним зрошенням було в межах похибки польового досліду (НІР05 = 0,49). На варіанті умовного контролю (без зрошення) у середньому за три роки отримано найниж- чий рівень врожайності – лише 1,38 тонни на гектар, що підтверджує значні ризики і недоцільність вирощування цієї культури в умовах Степу без зрошення. Висновки. За результатами досліджень визначено особливості та встановлено закономірності формування основних біометричних параметрів рослин сої залежно від способів зрошення. Встановлено кореляційні залежності врожай- ності насіння сої і таких параметрів, як площа листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал та чиста продук- тивність фотосинтезу. Вказані залежності представлено лінійними рівняннями регресії.
16
Роп’як, Л. Я., М. В. Шовкопляс, В. С. Витвицький та Ю. Й. Стрілецький. "ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ПРОЦЕСУ ЕЛЕКТРОХІМІЧНОГО ХРОМУВАННЯ НА ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОКРИТТІВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes 45, № 3 (21 лютого 2022): 48–56. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2021.3.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено аналіз методів хромування для підвищення зносостійкості та корозійної тривкості змінних деталей гідравлічної частини поршневих насосів: штоків поршнів, надставок штоків, плунжерів і циліндрових втулок. Обґрунтовано переваги застосування електрохімічного хромування деталей в проточному електроліті з нанододатками, яке забезпечує отримання зносостійких покриттів зі стабільними показниками якості поверхні та високими фізико-механічними властивостями. Розроблено систему автоматизованого керування, яка забезпечує підтримання на заданому рівні технологічних параметрів процесу електрохімічного хромування в проточному електроліті: співвідношення концентрацій компонентів електроліту, швидкості потоку, густини струму та температури електроліту, а також дозволяє контролювати величину водневого показника електроліту та його електричного опору. Дослідили нанесення на зразки зі сталі 40ХН, які поверхнево гартували та шліфували, хромового покриття із стандартного електроліту з нанододатками. Визначали шорсткість поверхні, товщину і мікротвердість покриття. Хромовані зразки випробовували на зношування під час зворотно-поступального руху. Величину зносу визначали гравіметричним методом. Провели статистичну обробку результатів експерименту із застосуванням кореляційно-регресійного аналізу. Дослідили вплив масового співвідношення концентрацій компонентів електроліту, густини струму, швидкості потоку електроліту і температури електроліту на величину шорсткості, мікротвердості та зносу покриттів. Побудували регресійні моделі другого порядку, які описують залежності величини шорсткості поверхні, мікротвердості та зносу хромових покриттів від технологічних параметрів процесу. Встановлено, що зростання величини співвідношення концентрацій компонентів електроліту, швидкості потоку та густини струму призводить до зниження шорсткості, а збільшення температури електроліту спричиняє збільшення шорсткості хромового покриття. Технологічні параметри процесу хромування практично однаково впливають на збільшення величини мікротвердості та зменшення зношування покриття, а введення до складу хромового покриття нанооксидів алюмінію призводить до зростання його мікротвердості та відповідно, і зменшення зносу.
17
ПОГРІБНИЙ, В. В., О. О. ДОВЖЕНКО та Ю. В. ЧУРСА. "ШПОНКОВІ З’ЄДНАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ БУДІВЕЛЬ ІЗ ЗАЛІЗОБЕТОНУ". Наука та будівництво, № 1(15) (7 квітня 2019): 88–93. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v0i1(15).14.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто шпонкові з’єднання елементів збірних плит перекриття із збірними колонами, монолітними ригелями, стіновими панелями та між собою, а також збірних ригеля та колони багатоповерхових будівель із залізобетону. Проаналізовано конструктивні особливості з’єднання, що визначають характер руйнування та величину граничного навантаження. Встановлено фактори, що впливають на міцність: геометричні параметри з’єднань (розміри, їх відношення, форма шпонкового профілю та поперечного перерізу шпонок, наявність і ширина шва), армування, обтиснення (розтягування), кількість шпонок у стику. Розширено існуючу класифікацію шпонкових стиків. Запропоновано метод розрахунку несучої здатності шпонок, розроблений на основі теорії пластичності бетону з використанням варіаційного методу. Бетон граничного стану розглядається як жорстко-пластичне тіло. Пластична деформація локалізується в зонах стиску в тонких шарах на поверхні руйнування. Застосовано принцип віртуальних швидкостей. Результати отримані в розривних рішеннях. Величину граничного навантаження визначено з використанням верхньої оцінки, що відповідає мінімуму потужності пластичної деформації. Метод враховує характер руйнування стиків та дозволяє найбільш точно оцінить вплив факторів, що обумовлюють їх міцність. Представлено приклади вдосконалених шпонкових з’єднань. Запропоновано з’єднання плити перекриття з колоною в конструктивній системі КУБ-2,5, в якому змінено геометричні параметри стику. Це дозволяє підвищити їх міцність та покращити умови передачі вертикального навантаження. Вдосконалено стик круглопустотних плит з монолітним несучим ригелем конструктивної системи АРКОС. Запропоновано армування шпонок циліндричними каркасами, що дозволяє отримати однакову міцність як у вертикальному так і горизонтальному напрямках. Забезпечення сумісної роботи елементів конструктивних систем будівель за допомогою бетонних та залізобетонних шпонок відкриває перспективи значного збільшення корисного навантаження при використанні високоміцних бетонів та арматури для конструкцій дисків перекриття, каркасів та стінових панелей.
18
Журавльов, О. В., А. П. Шатковський, Ф. С. Мельничук та Ю. О. Черевичний. "Транспіраційний коефіцієнт томата залежно від гранулометричного складу ґрунтів". Аграрні інновації, № 6 (9 липня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.6.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – дослідити і визначити вплив гранулометрич- ного складу ґрунтів на транспіраційний коефіцієнт рослин томата. Методи. Дослідження проводили за методиками вегетаційних досліджень І.К. Кіршина з використанням аналітичних і статистичних методів обробки експеримен- тальних даних. Результати досліджень. Параметри тран- спірації рослин томата розсадного розглянуто як оціночний критерій водопотреби рослини у певну фазу її розвитку з метою оптимізації процесу управління зрошенням. Польові експериментальні вегетаційні дослідження про- ведено на землях ДП «ДГ «Брилівське» ІВПіМ НААН про- тягом 2016–2020 рр. Отримані результати підтверджують, що гранулометричний склад ґрунту достовірно впливає на фізіологічні процеси рослин томата: формування основних біометричних параметрів, структурні елементи і параметри процесів транспірації тощо. Встановлено, що максимальні витрати вологи на транспірацію рослини томата відпові- дають міжфазному періоду «цвітіння–плодоутворення». Водночас за мірою росту і розвитку рослин транспіраційний коефіцієнт знижується. Так, до цвітіння залежно від грану- лометричного складу ґрунтів транспіраційний коефіцієнт становив 186,2–202,2 г/г, а на початок дозрівання плодів цей параметр зменшувався до 159,8–157,6 г/г. Визначено, що тенденція динамічних змін параметра продуктивності транспірації дзеркально відображала тенденцію змін транспіраційного коефіцієнта рослин томата. Висновки. Максимальні значення транспіраційного коефіцієнта фік- сували від висаджування розсади до цвітіння, а у міжфаз- ний період «плодоутворення–дозрівання» його параметри знижувалися. За результатами кореляційно-регресійного аналізу встановлено функціональну залежність накопи- чення сухої речовини рослин томата від площі листкової поверхні. Визначено, що залежно від гранулометричного складу ґрунтів транспіраційний коефіцієнт рослин томата має стійку тенденцію до зниження зі збільшенням вмісту у ґрунтах фізичної глини.
19
Fialko, N. M., G. O. Gnedash, R. O. Navrodska, S. I. Shevchuk та G. O. Sbrodova. "Удосконалення технічних рішень теплоутилізаційного устаткування котелень". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 7 (26 вересня 2019): 120–23. http://dx.doi.org/10.15421/40290724.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати досліджень щодо застосування в конденсаційних водогрійних теплоутилізаторах систем глибокої утилізації теплоти відхідних газів котельних установок пучків оребрених біметалевих труб певної конфігурації, а саме: з інтенсифікаторами (турбулізаторами) теплообміну всередині сталевих труб та з зовнішнім алюмінієвим оребренням. При цьому димові гази омивають оребрену поверхню, а рух нагріваної води здійснюється усередині труб. Використання таких труб дає змогу посилити теплообмін на внутрішній частині труб, що особливо важливо для конденсаційної зони теплоутилізатора, де відбувається інтенсифікація теплообміну, і з боку димових газів в разі їх охолодження нижче температури точки роси водяної пари та її конденсації. Для конденсаційної зони трубного пучка визначали раціональні геометричні параметри сталевих труб і турбулізаторів потоку на їхній внутрішній поверхні за умови рівності термічних опорів з боку димових газів і води. За результатами виконаних досліджень визначено оптимальні співвідношення параметрів сталевої труби і турбулізаторів потоку, що забезпечують значну інтенсифікацію теплообміну за відносно помірного росту аеродинамічного опору. Показано, що застосування пропонованих труб поліпшує також теплообмін і шляхом уповільнення процесу накипоутворення за рахунок турбулізації пристінного шару нагріваної води. Так відносне зменшення товщини відкладень для труб з турбулізаторами потоку порівняно з гладкими трубами зростає з часом і в деяких режимах перевищує значення 2.
20
Фльонц О.В. та Кирик О.М. "КОНТРОЛЬНИЙ ПРИСТРІЙ ДЛЯ ЗАМІРУ ПАРАМЕТРІВ ШЛІЦЕВИХ ВАЛІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ МАШИН". Перспективні технології та прилади, № 17 (30 грудня 2020): 142–45. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2020-17-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Описано види шліцевих з¢єднань та актуальність теми, приведено технічні умови точності при виготовленні і відновленні шліцевих валів сільськогосподарських машин. Розроблена конструкція контрольного пристрою для заміру конструктивних параметрів і шорсткості при їх виготовленні і відновленні. Пристрій для заміру параметрів шліцевих валів виконано у вигляді плити, на якій розміщено основні вузли і деталі. Всі покази надходять через аналогово-цифровий перетворювач до електронно обчислювальної машини і профілографо-профілометром. Крім цього для заміру інших конструктивних параметрів шліцевого вала і шорсткості інших поверхонь можуть встановлюватися додаткові датчики аналогічно вищевказаним. Вказана послідовність роботи пристрою: в центри ділильної головки і задній центр встановлюється еталонний шліцевий вал, з якого за допомогою індуктивних датчиків знімаються всі контрольовані параметри і шорсткість поверхні і встановлюють їх допустимі межі. Приведено визначення величини допустимої похибки встановлення. Визначено вимогу, яку повинна задовольняти схема встановлення заготовки. Зроблено висновки щодо проведених досліджень.
21
Олійник, О. Я., С. В. Телима, Ю. І. Калугін та Е. О. Олійник. "Моделювання і розрахунки очистки стічних вод від сполук азоту в біореакторах з використанням біоплівкових моделей". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 5 (27 жовтня 2021): 39–49. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2021.05.039.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано математичну модель та розрахунки параметрів очистки стічних вод від сполук амоній ного азоту(нітрифікація) в біореакторах з додатковим облаштуванням в їх об’ємі закріпленого біоценозу у вигляді біоплівки. Дана оцінка впливу різних факторів на параметри очистки. В моделі використовується кінетика реакцій згідно нелінійного рівняння Моно, що дозволяє проводити розрахунки по визначенню концентрацій азоту на зовнішній та внутрішній поверхнях біоплівки та оцінювати ефективність дії біоплівки заданої товщини по характеру проникнення в ній забруднень азоту. При цьому потік субстрату та глибина проникнення в біоплівку є функціями концентрації субстрату на поверхні біоплівки, швидкості реакції всередині біоплівки і дифузійного масопереносу. У якості основного параметра для оцінки впливу кисню, який контролює процес окислення амонію до нітритів, пропонується використання відношення концентрацій кисню до амонійного азоту. Як показали конкретні приклади і розрахунки, дане відношення мо же бути кращою альтернативою контролю за нітрифікацією в реакторі у порівнянні з концентрацією кисню.
22
Полоз, Олексій Ю., та Юрій Р. Ебіч. "ВПЛИВ ОЛІГОМЕРНИХ КАУЧУКІВ НА ПОЧАТКОВІ СТАДІЇ ФОРМУВАННЯ ЗНОСОСТІЙКИХ ЕПОКСИДНИХ КОМПОЗИЦІЙ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 4 (21 січня 2022): 580–88. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i4.241644.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація
Олігомерні каучуки застосовуються в епоксидних композиціях різного призначення для зменшення їх крихкості, підвищення ударної в’язкості, динамічної витривалості, зносостійкості, деформаційних та інших характеристик, які в значній мірі залежать від хіміко-технологічних параметрів виготовлення та отвердження цих композицій. Метою роботи є визначення впливу олігомерних каучуків різної хімічної будови у складі зносостійких епоксидних композицій на основні параметри їх переробки і встановлення напрямів можливого регулювання цих параметрів. Дослідження проведено з використанням розрахункового методу визначення сумісності компонентів композицій, експериментальних – оптичної мікроскопії для підтвердження розрахункових даних сумісності епоксидної матриці з олігомерними каучуками, статичного методу Вільгельмі при визначенні поверхневого натягу складових компонентів епоксидних композицій, «сидячої» краплі при змочуванні поверхні модельних високотвердих наповнювачів складовими композицій та їх комбінаціями, кількості гелю епоксидна матриця – наповнювач (силіцій карбід), температури екзотермічної реакції взаємодії епоксидних груп матриці з амінними групами отверджувача (поліетиленполіаміну). Розрахунковим методом визначено і експериментально підтверджено початкову сумісність епоксидної матриці (діанова смола ЕД-20, аліфатична ДЕГ-1) з олігомерними каучуками різної хімічної будови і показано можливість її покращення шляхом застосування бутадієн-нітрильних каучуків з кінцевими гідроксильними (СКН-ГТР) та карбоксильними (СКН-КТР) групами з підвищеним вмістом (14-40% мас.) акрилонітрилу, олігоізопрену з кінцевими гідразидними (СКІ-ГДШ) групами. Встановлено вплив компонентів зносостійких епоксидних композицій на змочування ними модельних високотвердих за шкалою Мооса поверхонь наповнювачів і з’ясовано, що олігомерні каучуки не покращують змочування поверхні бор, силіцій карбідів і не суттєво впливають на цей процес при змочуванні електрокорунду; вони також не сприяють покращенню розтікання наповнених силіцій карбідом F1000 епоксидних композицій, що пов’язано із збільшенням у їх присутності утворення гелю епоксидна матриця – наповнювач у порівнянні з немодифікованою смолою ЕД-20. З’ясовано позитивний вплив олігомерних каучуків на зниження температури екзотермічної реакції отвердження композицій, підвищення їх «життєздатності» як основних технологічних параметрів при переробці модифікованих епоксидних композицій.
23
Grushko, О. V., та O. V. Gutsalyuk. "Моделювання напруженого стану в процесах вісесиметричного пластичного деформування із врахуванням карти матеріалу". Обробка матеріалів тиском, № 1(50) (31 березня 2020): 18–23. http://dx.doi.org/10.37142/2076-2151/2020-1(50)18.
Повний текст джерелаАнотація:
Грушко О. В., Гуцалюк О. В. Моделювання напруженого стану в процесах вісесиметричного пластичного деформування із врахуванням карти матеріалу. Oбробка матеріалів тиском. 2020. № 1 (50). C. 18-23.
Результати моделювання проаналізовано з врахуванням умови, що на кінематику досліджуваного процесу не впливають властивості реологічно подібних матеріалів. Дослідження показали, що механіці процесу редукування притаманні три ділянки по довжині. Використання регресійного аналізу сприяло отриманню залежностей, які дозволяють розрахувати величини деформацій в небезпечних зонах залежно від відносного натягу та кута нахилу робочого інструменту. При цьому поява бракувальних ознак спостерігається на вісі симетрії заготовки зі сторони прикладення зовнішніх зусиль. Водночас, причиною являється наявність розтягувальних напружень на даній ділянці заготовки. У статті наведено епюри контактних напружень, а також результати розрахунку значень максимальних контактних напружень. Розрахунки проводились для інструменту з кутом нахилу робочої поверхні 70 та різних обтисків. Аналіз отриманих даних дозволяє підбирати раціональні параметри інструменту та умови змащення. Отримано залежності перерахунку компонентів тензора напружень, контактних напружень для матеріалів з подібною реологією, що розширює область застосування отриманих результатів для розрахунку технологічних параметрів процесу редукування заготовки з різних конструкційних матеріалів.
24
Кузавков, Василь, Марія Романенко та Юлія Болотюк. "Умови застосування методу власного випромінювання при вирішенні задач технічної діагностики напівпровідникових структур". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 42, № 3 (17 грудня 2021): 55–62. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-42-3-55-62.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто особливості застосування методу власного випромінювання для складних напівпровідникових структур (мікропроцесорів, мікроконтролерів, програмовано-логіних інтегральних схемах та ін.)
Метод власного випромінювання пов’язаний з реєстрацією параметрів електромагнітного поля в інфрачервоному діапазоні хвиль. Параметри цього випромінювання безпосередньо залежать від температури об’єкту контролю – температури напівпровідникової структури. Використання температури в якості діагностичного параметру вимагає аналітичного опису процесів в напівпровідникових структурах, а саме фізико-хімічних процесів пов’язаних з термодинамічними властивостями кристалічної структури та поверхні, яка ізолює кристал від зовнішнього середовища.
З метою активації функціональних вузлів, які входять до складу великих інтегральних схем в запропонованому методі використовується спеціально підготовлена тестова послідовність. Довжина зазначеної послідовності повинна забезпечити вихід температурного процесу на сталий режим. Однак, при цьому можливе спотворення діагностичної інформації внаслідок взаємного впливу температури від сусідніх функціональних вузлів. В роботі визначено час реєстрації (довжину активуючого впливу) діагностичного параметру окремих функціональних вузлів. Проаналізовано умови розповсюдження тепла в ізолюючому шарі напівпровідникової структури, яка містить в собі декілька окремих функціональних вузлів з відомим геометричним місцем розташування на підложці.
Дослідження спрямовані на вирішення задач технічного діагностування, а саме: визначення фактичного технічного стану цифрового радіоелектронного обладнання та прогнозування технічного стану.
25
Леонтьєва, І. О., та В. А. Хобін. "ПРОЦЕС ВИСТОЮВАННЯ ТІСТОВИХ ЗАГОТОВОК ЯК ОБЄ’КТ УПРАВЛІННЯ". Automation of technological and business processes 10, № 3 (13 листопада 2018): 19–22. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v10i3.1085.
Повний текст джерелаАнотація:
Процес вистоювання тістових заготовок складається з багатьох фізико-механічних та біохімічних процесів, що ускладнює управління та отримання оптимальних показників якості на виході готового продукту. Велика кількість регульованих змінних та інформаційних потоків впливає на хід протікання процесу дозрівання тіста. У шафах (камерах вистоювання) підтримується строгий температуро-вологісний режим. Важливо не тільки з високою точністю підтримувати температуру в межах 35-40 ° С, а вологість 75-85%, але і регулювати ці параметри для оптимізації процесу вистоювання в залежності від виду виробів, які виготовляються. Під впливом температури в шафі вологість з поверхні виробу випаровується одночасно з процесом розпушення тіста в обсязі під впливом СО2 в результаті спиртового бродіння. В даній статті розглядаються способи прискорення дозрівання тіста та пропонується введення додаткового каналу управління, який відображатиме інтенсивність газоутворення під час спиртового бродіння, а саме визначатиме приріст об’єму тістової заготовки на етапі вистоювання з метою підвищення якості хлібобулочних виробів. Завдяки камерам відеоспостереження додатково контролюватиметься об’єм тістової заготовки. Саме це дозволить встановити оптимальний час вистоювання для того чи іншого виду хлібобулочних виробів. Камери відеоспостереження зможуть ідентифікувати в першу чергу приріст висоти тістової заготовки. Отримана інформація по даному каналу буде передаватися до лабораторії з метою швидкого реагування, використовуючи найоптимальніший варіант прискорення процесу дозрівання тіста.
26
Голобородько, К. К., В. І. Русинов та О. Є. Пахомов. "Білоакацієва міль-строкатка (Pаrectopа robiniellа Clemens, 1863) у паркових зонах м. Дніпра". Vìsnik Zaporìzʹkogo nacìonalʹnogo unìversitetu. Bìologìčnì nauki, № 1 (2 серпня 2021): 37–43. http://dx.doi.org/10.26661/2410-0943-2020-1-05.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі проведено дослідження особливостей заселення інвазійного виду молей-строкаток (Grаcillаriidаe Stаinton, 1854) білоакацієвої молі- строкатки (Pаrectopа robiniellа Clemens, 1863) різних паркових екосистем м. Дніпро. Оцінку масштабів інвазії та активності заселення різних екосистем мінером-інвайдером було здійснено за кількістю візуально зареєстрованих мін на листках кормової рослини робінії псевдоакації (Robinia pseudoacacia Linnaeus, 1753). Дослідженнями було охоплено всі основні за розмірами паркові екосистеми м. Дніпро, де висаджено дерева кормової рослини. Польові спостереження проведено протягом трьох вегетаційних сезонів (2018–2020 рр.). Морфологічні дослідження мін P. robiniellа проводили на стадії їх максимального розвитку, що відповідало останньому віку гусені. Для цього використано такі параметри: довжину міни (L) за центральною жилкою, максимальну ширину міни (W), площу міни (S), площу листкової пластинки (Sl). Розраховували відношення довжини до ширини міни (L/W) та відношення площі міни до площі листкової поверхні (S/Sl). З’ясувалось, що найбільша кількість мін реєструвалась у більш чистих зонах м. Дніпро, що розташовувались на високих відмітках рельєфу, – Ботанічному саду ДНУ та парку імені Т.Г. Шевченка, а також у природному заповіднику Дніпровсько- Орільський. Найменша кількість мін реєструвалась ближче до центру міста, у парку Сагайдак та парку імені Лазаря Глоби. Морфологічні дослідження мін дозволили встановити, що коефіцієнт варіації довжини міни дорівнює 0,4, ширини – 0,6, а площі – 0,8. Відношення довжини до ширини менш варіативне, ніж відношення площі міни до площі листкової поверхні. Це, з одного боку, пов’язано з більш стабільною загальною формою міни, з іншого – досить мінливою площею міни, що, вірогідно, залежить від різних факторів міського середовища.
27
Петрова, А. Т. "ГЕОМЕТРИЧНІ АСПЕКТИ ТРАНСЦЕНДЕНТНОГО ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРОСТОРУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 4 (26 листопада 2021): 83–88. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.4.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються питання, пов’язані з вивченням можливостей деяких спеці- альних координатних систем, які можуть застосовуватися під час проєктування повер- хонь складної криволінійної форми. Криві поверхні застосовуються в багатьох галузях науки й техніки, зокрема машинобудуванні, будівництві, архітектурі та інших галузях знань, а також на виробництві. Конструювання складних кривих поверхонь може бути спрощеним, якщо під час проєктування застосовується геометричний апарат створення спеціальної координатної системи. У таких випадках геометричний апарат спеціальної координатної системи органічно зв’язується з геометрією та кінематикою поверхні, що конструюється. У практиці архітектурного проєктування є чимало прикладів застосування спеціаль- ної координатної системи під час проєктування оболонок і різних криволінійних варіантів покриттів будівельних об’єктів та інших споруд. У зв’язку із цим у роботі пропонується докладний опис геометричних перетворень прямокутної декартової системи координат на інші координатні системи. Будь-яку тривимірну систему координат представляємо у вигляді трьох умовних осей і трьох величин, що відкладаються на цих осях. Осі можуть бути прямолінійними чи криволінійними, а координати можуть бути лінійними величи- нами, кутовими, виражатися простим числом або взагалі бути якоюсь функцією деяких наперед заданих параметрів. Будь-яка точка, лінія або навіть поверхня може використовуватися як початок від- ліку вибраних координат. Таким чином, отриману безліч координатних систем можна назвати узагальненою координатною системою. Водночас сутність будь-якої просторо- вої координатної системи може бути представлена певною конгруенцією. Геометричним апаратом узагальненої координатної системи є будь-яка конгруенція прямих чи кривих ліній з урахуванням конкретних умов, що зв’язують параметри конгруенції. У визначення «узагальнена координатна система» включаються також відомі в математиці цилін- дрична та сферична координатні системи.
28
Налобіна, О. О., Н. В. Васильчук та П. Г. Івашко. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ СТЕБЕЛ СОНЯШНИКУ ІЗ РОТОРАМИ ЖАТКИ". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 46 (29 травня 2021): 58–69. http://dx.doi.org/10.36910/acm.vi46.493.
Повний текст джерелаАнотація:
У процесі збирання соняшнику традиційними жатками зрізування корзинок відбувається разом із частиною стебла. Оскільки у зону дії шнека корзинки надходять із частиною стебел, маємо втрати насіння та засмічення рухомих елементів жатки. Потреба в їхньому очищені призводить до зупинок і збільшення тривалості збирання. Із метою усунення зазначених недоліків розроблено та виготовлено додатковий робочий орган жатки – ротор. Конфігурація робочого органу та геометричні параметри авторами обґрунтовані теоретично у попередніх працях. З метою перевірки отриманих теоретичних результатів та встановлення раціональної частоти обертання роторів були проведені експериментальні дослідження. У статті описане розроблене лабораторне устаткування для дослідження закономірностей взаємодії стебел соняшнику із роторами та встановлення впливу на цей процес діаметра стебел, кута нахилу роторів та частоти їх обертання. Для мінімізації довжини частини стебла, що потрапляє в зону дії шнека, потрібно ротори встановлювати під кутом 10–15 град. до поверхні поля, а частота їх обертання має бути 300–350 хв-1. За умови збільшення кута нахилу чи встановлені роторів паралельно горизонтальній поверхні матиме місце забивання їх каналу та відхилення стебел у протилежному напрямку до їх переміщення, що зумовить втрату насіння.
29
Vitynskyi, P. B., R. O. Tkachenko та I. V. Izonin. "Ансамбль нейромереж GRNN на підставі зміщених поверхонь відгуку для задач електронної комерції". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 9 (26 грудня 2019): 142–46. http://dx.doi.org/10.36930/40290925.
Повний текст джерелаАнотація:
Розв'язок задач електронної комерції, які здебільшого характеризуються нелінійними поверхнями відгуку, є важливим завданням. Застосування сучасних засобів обчислювального інтелекту не завжди є доречним зважаючи на складність реалізації процедур навчання і налагодження. Неітеративні засоби та нейронні мережі без навчання також не забезпечують задовільної точності результату. З огляду на це у роботі описано новий ансамбль на підставі нейронних мереж узагальненої регресії. Основна ідея розробленого ансамблю полягає в лінеаризації поверхні відгуку, що задається даними наявної вибірки. Для цього отримана за допомогою мережі GRNN поверхня подається на вхід лінійної нейроподібної структури. Така комбінація забезпечує підвищення точності роботи ансамблю під час розв'язання поставленої задачі. Описаний ансамбль застосовано для розв'язання задачі прогнозування ціни на вживані автомобілі. Експериментальним способом підібрано оптимальні параметри його роботи. Шляхом порівняння із відомими методами встановлено найвищу точність його роботи. Результати експериментальних досліджень порівняно з теоретичними оцінками на підставі висновків теореми Кондорсе про журі присяжних. Розроблений ансамбль нейронних мереж узагальненої регресії на підставі зміщення поверхонь відгуку та з додатковим використанням нейроподібних структур Моделі послідовних геометричних перетворень варто застосовувати під час розв'язання різноманітних задач електронної комерції підвищеної точності.
30
Базіло, Костянтин Вікторович, Віталій Володимирович Хлівний та Юлія Юріївна Бондаренко. "МОДИФІКАЦІЯ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ П’ЄЗОЕЛЕКТРИЧНИХ ПЕРЕТВОРЮВАЧІВ З РОЗДІЛЕНИМИ ЕЛЕКТРОДАМИ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 4 (15 березня 2021): 5–13. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.4.2020.216483.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі наводяться результати удосконалення технології формування струмопровідних електродів п’єзоелектричних елементів та розробка пристроїв з п’єзоелектричної кераміки з розділеними електродами методом, що базується на технології комбінованої електронно-променевої модифікації. Показано перспективу використання методу термовакуумного напилення при отриманні покриттів електродів на виробах з п’єзоелектричної кераміки сорту ЦТС. Особливістю такого комбінованого методу є здійснення його в одному технологічному циклі «термовакуумне осадження – електронно-променева модифікація покриття» за незмінних умов робочого середовища, що виключає утворення хімічних сполук в осаджуваному покритті на проміжному етапі формування наноструктурних утворень. Встановлено, що утворені за запропонованою технологією срібні покриття на п’єзоелектричних елементах є більш рівномірними та однорідними порівняно з покриттями, отриманими у традиційний (промисловий) спосіб. Як практичний результат реалізації запропонованої в статті технології розроблено конструкції пристроїв п’єзоелектроніки на основі елементів із п’єзоелектричної кераміки зі сформованими на їх поверхні розділеними електродами, зокрема багатосекційного п’єзоелектричного перетворювача. Найбільш цікавим у цьому випадку є те, що п’єзоелемент (пружне монолітне тверде тіло) може одночасно мати різні властивості внаслідок технологічних можливостей методу термовакуумного напилення. Зміна розмірів електродів, їх взаємне розташування дають змогу впливати на параметри вихідних сигналів і відкривають широкі можливості для створення п’єзоелектричних перетворювачів для комп’ютерних систем критичного застосування. Основна перевага використання перетворювачів з п’єзокерамічних матеріалів у комп’ютерних системах пов’язана з їх особливою конструкцією, що дає можливість реалізувати принципово різні схеми в одному такому елементі.
31
Kontsur, A. Z., I. Z. Dumas та L. V. Sysa. "Очищення водних систем від надлишку фосфатів за допомогою бентоніту, активованого надвисокочастотним випромінюванням". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 7 (27 вересня 2018): 78–82. http://dx.doi.org/10.15421/40280717.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено сорбційні властивості бентоніту, опроміненого мікрохвилями, на прикладі вилучення ним фосфат-іонів із концентрованих розчинів. Використано фізико-хімічні методи аналізу та графічно-аналітичну обробку результатів експериментів. Досліджено нативні (необроблені) зразки сорбенту та зразки, опромінені мікрохвилями у два способи: а) попереднє промивання бентоніту чистою водою під дією мікрохвиль ("стимуляція"); б) опромінення мікрохвилями суспензії бентоніту безпосередньо в робочих розчинах фосфатів ("пряме опромінення"). Показано, що останній спосіб активації збільшує сорбційну здатність бентоніту за фосфат-іоном порівняно з нативним та "стимульованим" сорбентом. Криві адсорбції фосфат-іонів бентонітом під час "прямого опромінення" розчину мікрохвилями добре описано моделлю Ленгмюра. Гранична рівноважна адсорбція фосфатів (ємність моношару) становить 6,13 мг/г для способу "прямого опромінення", порівняно з 2,54 мг/г ("стимульований" зразок) та 1,15 мг/г (нативний зразок). Припущено, що внаслідок опромінення суспензії мікрохвилями можливо подолати активаційний бар'єр та зароджуються мікрокристали нерозчинних фосфатів на поверхні кристалів сорбенту. Внаслідок цього різко збільшується сорбційна ємність бентоніту за фосфат-іоном. Відзначено значний вплив кислотності та температури розчину на параметри адсорбції фосфат-іонів бентонітом.
32
Morozov, Yu, A. Barylo, D. Chalaev та M. Dobrovolskyi. "ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРШИХ ВІД ПОВЕРХНІ ВОДОНОСНИХ ГОРИЗОНТІВ ДЛЯ ТЕПЛО- І ХЛАДОПОСТАЧАННЯ". Vidnovluvana energetika, № 2(57) (2 вересня 2019): 70–78. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.2(57).70-78.
Повний текст джерелаАнотація:
На підставі експлуатаційних даних двох свердловин, пробурених на території Міжнародного центру відновлювальної енергетики, визначена енергетична ефективність використання підземних вод перших від поверхні землі водоносних горизонтів для отримання теплоти та холоду в системах теплохладопостачання житлових будинків та будівель громадського призначення. Дослідні свердловини розташовані на відстані 11,5 м одна від одної, глибина яких складає 50 і 57 м відповідно. Під час проведення пробних відкачок одержані основні попередні експлуатаційні характеристики горизонту. Статичний рівень встановлюється на глибині 32,0 м, дебіт свердловин складає 2-3 м3/год., початкова температура підземних вод – 12 °С.
Були розкриті таки водоносні горизонти та комплекси: горизонт алювіально-делювіальних відкладень першої надзаплавної тераси, що складається кварцовими пісками з лінзами та проверстками суглинків і залягає на глибині від 8 до 12 м; водоносний комплекс у відкладах межигірської, берекської та новопетрівської світ олігоцен-міоцену (полтавська і харківська серії), який залягає на глибині від 32 до 50 м та створений з дрібно-зернистого піску; бучаксько-канівський водоносний горизонт, що залягає на глибині від 90 до 117 м і складається з мілкого та дрібно-зернистого піску.
Для оцінки можливості використання підземних вод з метою геотермального тепло- і хладопостачання використано водоносний горизонт полтавського і харківського віку, оскільки цей горизонт ізольований від поверхневих і грунтових вод потужною товщою (до 20 м) щільних глин, що забезпечує йому сталий режим фільтрації і стабільні гідрогеологічні параметри.
В роботі показано, що використання підземних вод як джерела низькопотенційної енергії для теплових насосів дозволяє отримати від свердловини в 7...10 разів більшу теплову потужність в порівнянні з традиційними теплонасосними системами на основі ґрунтових зондів. Запропоновано схему роботи теплонасосних агрегатів з ступінчастим спрацьовуванням температурного потенціалу підземних вод від + 12 °С до + 1 °С, що дозволяє майже в півтора рази підвищити енергетичну ефективність процесу генерування теплової енергії. Оцінено ефективність застосування підземних вод для кондиціонування приміщень в літній час. Показано, що для даних свердловин величина СОР процесу «пассивного» кондиціонування перевищує 25. Температуру в приміщенні можна знизити на 5 градусів. Кількість «холоду», яка може бути отримана від однієї свердловини, становить більше 10 кВт.
На підставі аналізу гідрогеологічних характеристик та режиму фільтрації перших від поверхні водоносних горизонтів вибрано найбільш придатний для створення систем геотермального тепло- і холодопостачання водносний комплекс та проведено розрахунки, які показали доцільність використання водоносного горизонту у відкладах межигірської, берекської та новопетрівської світ олігоцен-міоцену. Бібл. 3, табл. 3, рис. 4.
33
Моркун, В. С., Н. В. Моркун, В. В. Тронь, О. Ю. Сердюк, І. А. Гапоненко та А. А. Гапоненко. "Попереднє оброблення пульпи ультразвуком для очищення рудних зерен та дезінтеграції флокулоутворень на основі ефектів кавітації". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 1(271) (8 лютого 2022): 24–35. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2022-271-1-24-35.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи є підвищення ефективності флотаційного доведення магнетитових концентратів шляхом дезінтеграції рудних флокулоутворень та очищення поверхні часток. Запропоновано застосовувати нелінійні ефекти поля високоенергетичного ультразвуку та дослідити особливості формування кавітаційних режимів у залізорудній пульпі для дезінтеграції рудних флокулоутворень та очищення поверхні часток рудної сировини. На основі узагальненої моделі динаміки руху повітряних бульбашок, представленої у вигляді рівняння Релея-Плессета, розраховано параметри ультразвукового впливу для формування і підтримання у залізорудній пульпі кавітаційних процесів і акустичних течій. На підставі дослідження закономірностей протікання кавітаційних процесів одержано залежності, які дозволяють визначити оптимальну частоту високоенергетичного ультразвуку для підтримання кавітаційних процесів у залізорудній пульпі у залежності від параметрів її складових. Для моделювання процесу поширення ультразвукового сигналу в рідкому середовищі в умовах зміни швидкості поширення звуку та зміни щільності використовують метод k-space першого й другого порядку, заснований на системі лінійних рівнянь першого порядку. Розрахунок потужності високоенергетичного ультразвуку, що дозволяє підтримувати кавітаційні режими у залізорудній пульпі, здійснювався на основі результатів дослідження поширення фронту ультразвукового імпульсу за допомогою комп’ютерного моделювання. На основі результатів моделювання встановлено, що для підвищення якості очищення часток руди перед флотацією доцільно здійснювати просторовий вплив на залізорудну пульпу, який включає комбінацію високоенергетичного ультразвуку з частотою 20 кГц в кавітаційному режимі, модульованого високочастотними імпульсами з частотою від 1 до 5 МГц та імпульсного магнітного поля спадної напруженості. При дослідженні процесу флокулоутворення та дефлокуляції враховано залежність величини магнітної сприйнятливості часток рудної сировини від тривалості намагнічування.Результати експериментальних досліджень використання пристрою розмагнічування часток залізорудної пульпи, одержані із застосуванням ультразвукового гранулометра «Пульсар».
34
Cherlіnka, V. R. "Вплив роздільної здатності цифрових моделей рельєфу на якість предикативної симуляції ґрунтового покриву". Fundamental and Applied Soil Science 18, № 1-2 (9 січня 2018): 79–95. http://dx.doi.org/10.15421/041709.
Повний текст джерелаАнотація:
Основною метою математичного експерименту було дослідження впливу роздільної здатності ЦМР на якісні характеристики симулятивних ґрунтових карт, які отримуються шляхом моделювання при використанні типового набору матеріалів, які можуть бути потенційно доступними пересічному ґрунтознавцю чи науковцю в сучасних українських реаліях. При цьому показано, що морфометричні параметри рельєфу та його деривати є надійним базисом предикативного моделювання просторового поширення ґрунтових відмін з достатньо високою точністю, а представлена методика має значну перспективу в науково-виробничих задачах. На основі кореляційного аналізу була здійснена оцінка тісноти зв’язку та ролі згаданих параметрів у мінливості ґрунтового покриву, що з залученням аналізу головних компонент дозволило обрати 9 базових предикторів моделі: абсолютні висоти, топографічний індекс вологості, кількість сонячної радіації на одиницю площі, крутизну схилів, поздовжню та максимальну кривизну топографічної поверхні, акумуляцію, довжину та відстань до водних потоків. Зроблено розширену оцінку якості симулятивних ґрунтових карт при різних значеннях роздільної здатності ЦМР. Встановлено відмінності у якості прогнозних ґрунтових карт при використанні 14 основних типів предикативних алгоритмів та рекомендовано найбільш придатні для такого роду задач моделі, зокрема Decіsіon Trees, Random Forests, та виокремлено деякі з них, які потенційно можуть показувати високі результати, зокрема Bugget Trees, K-Nearest Neіghbors, Support Vector Machіnes та Neural Networks.
35
Yeroshenko, Andriy, та Oleksandra Doroshenko. "ТОЧНІСТЬ ФОРМОУТВОРЕННЯ ПОВЕРХОНЬ ТІЛ ОБЕРТАННЯ ПРИ ШЛІФУВАННІ З ВИКОРИСТАННЯМ МАСТИЛЬНО-ОХОЛОДЖУЮЧОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 3(17) (2019): 18–26. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-3(17)-18-26.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Дослідження спрямовані на виявлення та встановлення чинників, що найбільше впливають на точність формоутворення поверхонь тіл обертання при шліфуванні, є актуальним завданням у машинобудуванні. Постановка проблеми. Точність формоутворення поверхонь тіл обертання залежить від точності лінійних розмірів, якості оброблюваної поверхні, точності форми та взаємного розташування поверхонь. Ці параметри залежні від багатьох змінних факторів, що впливають на процес обробки. При круглому шліфуванні високої точності можливо досягти лише при великій втраті продуктивності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У відомих дослідженнях точності формоутворення поверхонь тіл обертання при шліфуванні фактори, що впливають на якість оброблюваної поверхні, розглядаються незалежно один від одного. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Дослідження процесу круглого шліфування з метою виявлення найбільш впливових факторів та встановлення їх оптимальних значень. Постановка завдання. Виявлення основних та другорядних чинників, що впливають на процес формоутворення поверхонь тіл обертання при круглому шліфуванні. Встановлення граничних значень обраних факторів. Проведення експериментальних досліджень для отримання числових значень параметрів точності. Проведення статистичного аналізу отриманих даних та створення математичної моделі процесу. Проведення повного факторного експерименту з метою оптимізації процесу шліфування. Виклад основного матеріалу. Експериментально досліджено точність формоутворення поверхонь тіл обертання при круглому шліфуванні на основі виявлення найбільш впливових змінних факторів у категоріях: верстат та оснащення, заготовка. Здійснено статистичне оцінювання факторів за планом Plackett-Burman (7/8). Проведено дисперсійний аналіз експерименту. Виявлені залежності між факторами (побудовані графіки маргінальних середніх та графіки взаємодій факторів). Виявлено найбільш впливовий фактор. Проведено повний факторний експеримент, оптимізацію процесу з метою встановлення оптимальних показників найбільш впливових факторів. Висновки відповідно до статті. У результаті проведених досліджень виявлено найбільш впливовий фактор процесу круглого шліфування поверхонь тіл обертання. Розв’язана задача оптимізації, побудовано оптимальний профіль бажаності.
36
Добростан, Олександр, Сергій Новак та Варвара Дрідж. "ОЦІНЮВАННЯ ВОГНЕЗАХИСНОЇ ЗДАТНОСТІ ВЕРТИКАЛЬНИХ ВОГНЕЗАХИСНИХ ЕКРАНІВ ДЛЯ НЕСУЧИХ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ". Науковий вісник: Цивільний захист та пожежна безпека, № 1(11) (2 липня 2021): 44–55. http://dx.doi.org/10.33269/nvcz.2021.1(11).44-55.
Повний текст джерелаАнотація:
Застосовна на європейському рівні процедура оцінювання вогнезахисної здатності виробів і систем, призначених для вогнезахисту будівельних конструкцій, має невизначеності і вимагає уточненню. Через це актуальним є дослідження, спрямоване на її удосконалення та розвиток. В статті визначено експериментальні та розрахункові складові удосконаленої процедури оцінювання вогнезахисної здатності вертикальних екранів, призначених для вогнезахисту несучих будівельних конструкцій, виготовлених зі сталі, залізобетону, сталезалізобетону або деревини. Обґрунтовано застосування в розрахунковій складовій цієї процедури двох альтернативних підходів, в одному з яких результати вимірювання температури в порожнині застосовують в якості граничної умови при розв’язанні теплотехнічної задачі, в іншому – за результатами вимірювання температури в порожнині і на поверхні сталевої колони шляхом розв’язання оберненої задачі теплопровідності визначають ефективний коефіцієнт теплопровідності вертикального вогнезахисного екрана. Показано, що запропонована процедура дозволяє визначати параметри несучих будівельних конструкцій, зокрема коефіцієнт поперечного перерізу сталевої конструкції, і товщину вертикального вогнезахисного екрану, які забезпечують нормовані класи вогнестійкості цих конструкцій.
37
Хоботова, Е., В. Даценко та О. Шептур. "Реагентна очистка промивних вод нафти". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 4(14) (25 лютого 2020): 68–74. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2019.4(14).68-74.
Повний текст джерелаАнотація:
У наступний час об'єми світового промислового виробництва по переробці нафти збільшуються з кожним роком. Промислова обробка нафти полягає в її знесолюванні та зневодненні. При обробці нафти методом кавітації промивні води поступово збагачуються іонами хлору. Їх присутність зумовлює утворення хлоридної кислоти в подальших технологічних стадіях термічної обробки нафти. Пари знижують продуктивність виходу нафтопродуктів, порушують режим роботи нафтопереробних установок, знижують калорійність і якість нафтових палив, викликають корозію апаратури нафтопереробних установок.
Мета роботи: очистка промивних вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів. Задачі роботи: визначити основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та провести оптимізацію його стадій.
У роботі методом потенціометрії визначали вміст хлорид-іонів у періодично відібраних пробах вод. Контроль вмісту іонів срібла у розчині після осадження проводили на атомно-абсорбційному спектрофотометрі. Ідентифікацію сполук осаду після осадження здійснювали рентгенографічним методом. Морфологічні особливості поверхні осаду вивчені по методу електронно-зондового мікроаналізу. Виміри кислотності води проводили вимірювальним пристроєм – мілівольтметром.
Для очищення промивних вод нафти від хлорид-іонів до норм технологічного процесу запропоновано хімічний реагентний метод осадження. За реагент-осаджувач вибрано арґентум нітрат , оптимальна кількість якого вибрана на підставі експериментальних даних.
Визначені основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та оптимізовані його стадії: кількість реагенту-осаджувача по відношенню до кількості хлорид-іонів, що містяться, на стадії осадження; час кип'ятіння суспензії ; об'ємні співвідношення промивної води, що декантується, і осаду на стадії їх розділення; кількість лугу , необхідного для обробки розчину, що залишився після декантації, з осадом арґентум хлориду ; об'ємні співвідношення лужного розчину, що декантується, і осаду, що утворився, на стадії їх розділення; об'єми води, необхідної для промивання осаду; об'єми концентрованої азотної кислоти на стадії розчинення отриманого осаду.
Розглянутий в роботі процес очищення вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів, що включає хімічне осадження хлорид-іонів аргентум нітратом з наступною регенерацією реагента-осаджувача, може бути використаний на підприємствах газонафтодобуваючої і нафтопереробної промисловостей.
38
Степаненко, Сергій, та Борис Котов. "Математичне моделювання процесу фракціонування зернового матеріалу у пневмогравітаційному сепараторі". Bulletin of Lviv National Agrarian University Agroengineering Research, № 25 (1 грудня 2021): 12–20. http://dx.doi.org/10.31734/agroengineering2021.25.012.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота присвячена розробці математичних моделей руху зернівок у складі компонентів зернового матеріалу (КЗМ) в аспіраційному каналі сепаратора. Отримано траєкторії руху зернівок в аспіраційному каналі сепаратора з різними значеннями коефіцієнтів вітрильності (або «парусності»). Отримано рівняння руху зернівки за дії додаткових сил, які дозволяють визначити залежність швидкості руху матеріалу в шарі КЗМ від кутової швидкості обертання зернівки, коефіцієнта вітрильності, геометричних параметрів аспіраційного каналу. Обґрунтовано процес руху зернового матеріалу в аспіраційному каналі сепаратора, що дозволяє визначити раціональні параметри введення КЗМ в аспіраційний канал сепаратора та рівномірного їх розподілу в каналі з подальшою можливістю фракціонування. Отримано залежність для функції швидкості потоку зернового матеріалу в аспіраційному каналі сепаратора, що дає змогу визначити параметри розподілу зернового матеріалу за площею перерізу аспіраційного каналу сепаратора. Зроблено оцінку абсолютної швидкості руху зернового матеріалу в аспіраційному каналі сепаратора на основі математичної моделі, побудованої за аналогією з гідродинамічною моделлю, що, своєю чергою, дає змогу проаналізувати рекомбінацію зернівок за товщиною шару зернового матеріалу. За встановленими математичними моделями побудовано графічні залежності абсолютної швидкості руху зернівок від часу, траєкторії руху масиву частинок, розрахункові траєкторії частинок зернового матеріалу, які подаються у пневмоканал за сталих початкових умов. Розроблена математична модель, яка відрізняється від відомих тим, що відтворює дію раніше не врахованих чинників: нерівномірність поля швидкості, дію поперечних сил типу Жуковського і Магнуса, густини зернівок. Аналіз траєкторій зернівок дав змогу в першому наближенні оцінити можливість поділу компонентів зернового матеріалу при низхідномупротитечієвому русі зернівок у вертикальному каналі, а також встановити вплив дії окремих сил і режимів пневмосепарування на величину розгалуження траєкторій, тобто ефективність поділу. Виявлено, що для компенсації або унеможливлення негативного впливу поперечних сил необхідно забезпечити рівномірний повітряний потік у перерізі пневматичного каналу або штучно змінити розподіл швидкості повітря в каналі таким чином, щоб максимальна швидкість повітря в каналі була в пристінковій зоні (на поверхні стінок).
39
Ребезнюк, І. Т., Л. Ф. Дзюба, Х. І. Ліщинська, К. Я. Лазарчук та С. А. Саловський. "Аналітичне визначення коефіцієнта форми зубця пило". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (9 вересня 2021): 114–19. http://dx.doi.org/10.36930/40310419.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлено, що рекомендовані в літературі величини коефіцієнта форми зубця пилок не дають змоги точно визначати коефіцієнт напруженості западини та швидкість подавання деревини, оскільки мають широкий діапазон значень. Показано, що для обчислення дійсних величин коефіцієнта форми зубця пилок за відомого кроку зубців необхідно знати площі западин, тому що неточності визначення цих площ на підставі рекомендованих у літературних джерелах величин коефіцієнта форми зубця пилок є істотними. Це підтверджено визначенням дійсних площ міжзубцевих западин за відбитками зубчастих вінців пилок. Використовуючи методи аналітичної геометрії у роботі отримано аналітичні залежності для визначення площ міжзубцевих западин та коефіцієнта форми зубця пилок, профілі зубчастих вінців яких відповідають міжнародному стандарту. На підставі геометрії зубчастого вінця пилки профілю NV із закругленою западиною та прямою задньою поверхнею розроблено формули для визначення площ міжзубцевих западин та коефіцієнтів форми зубця пилок із зубчастими вінцями профілів NU, KV, KU, PV, PU. В аналітичних залежностях враховано такі параметри зубчастого вінця: крок зубців; кутові параметри зубців (головний передній кут, головний кут загострення, головний задній кут); радіус закруглення міжзубцевої западини. Для зубчастого вінця пилки профілю KV у формулах для визначення площі міжзубцевої западини та коефіцієнта форми зубця пилок враховано зменшення площі міжзубцевої западини порівняно з площею профілю NV унаслідок наявності трикутного виступу. Для пилки із зубцями профілю PV прийнято припущення, що радіус закруглення задньої поверхні дорівнює подвоєному крокові зубця. Зменшення площі міжзубцевої западини зубчастого вінця профілю PV порівняно з профілем NV враховано наявністю кругового сектора. Для зубчастих вінців пилок профілів NU, KU, PU збільшення площ міжзубцевих западин порівняно з площами міжзубцевих западин профілів NV, KV, PV враховано додаванням площі прямокутника, яка дорівнює добутку довжини дна западини на висоту зубця. Залежності для визначення коефіцієнта форми зубця пилок із зубчастими вінцями профілів NV, NU, KV, KU, PV, PU отримано як відношення площ міжзубцевих западин до квадрата кроку зубців. Показано, що отримані аналітичні залежності дають змогу достатньо точно визначати площі міжзубцевих западин та коефіцієнт форми зубця пилок.
40
НЕМЧИНОВ, Ю. І., М. Г. МАР’ЄНКОВ, Ю. І. КАЛЮХ, К. М. БАБІК та В. І. ДИРДА. "ЗАХИСТ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ ВІД СЕЙСМІЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ТА ДИНАМІЧНИХ ВПЛИВІВ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ". Наука та будівництво 20, № 2 (24 червня 2019): 19–30. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v20i2.92.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті представлені результати експериментально-теоретичних досліджень щодо вирішення проблеми віброізоляції багатоповерхових житлових будинків у рівні пальового ростверку від потягів залізниці. Результати виконаних робіт дозволили отримати акселерограми поверхні ґрунту на будівельному майданчику; здійснити розроблення розрахункових динамічних моделей віброізольованих 6, 10 та 13-поверхових секцій житлового будинку для проведення розрахунків та розроблення рекомендацій з конструювання вузлів влаштування віброізоляторів та системи сейсмо- та віброзахисту секцій будинку з метою зниження до допустимих за Санітарними нормами динамічних впливів від потягів залізниці. Для захисту від динамічних впливів потягів залізниці за результатами чисельних досліджень та випробувань гумових віброізоляторів, проведених в ДП НДІБК та ІГТМ НАНУ, згідно патенту на оголовок кожної палі перед бетонуванням плити ростверку встановлюється гумовий ізолятор та влаштовується система віброзахисту будинку у рівні підошви плити ростверку та стін підвалу. За результатами розрахунків просторових моделей будинків обґрунтовані параметри гумових ізоляторів для віброзахисту 6, 10 та 13-поверхових секцій. Виконані випробування двох типів гумових віброізоляторів вітчизняного виробництва з зовнішнім діаметром 340 мм і товщиною 40 і 50 мм з доведенням максимального вертикального навантаження до 3200 кН. Середня жорсткість гумового ізолятора діаметром 340 мм та товщиною 50 мм на стиск (при розрахункових навантаженнях на палі до 800 кН) дорівнює Кz = 67000 кН/м; ізолятора товщиною 40 мм Кz = 105000 кН/м (при розрахункових навантаженнях на палі до 1200 кН).Розрахункові коефіцієнти запасу проти перекидання секцій висотою 13, 10 та 6 поверхів дорівнюють від 5,4 до 16,5 при інтенсивності сейсмічних впливів 6 балів. При вітрових впливах коефіцієнти запасу дорівнюють від 101,6 до 196,6.
41
Shmatenko, O. P., L. L. Davtyan, V. O. Tarasenko, R. L. Prytula, D. V. Voronenko, D. V. Drozdov, Ya R. Andriychuk та N. A. Kozyko. "Кінетика (in vivo) вивільнення активних фармацевтичних інгредієнтів із лікарського засобу під умовною назвою АМО-золь". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 130–39. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-130.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Фармакокінетика відіграє значну роль у фармації. Дослідження залежності швидкості реакції від різних факторів дає можливість інтенсифікувати технологічні процеси виготовлення лікарських засобів (ЛЗ). Фармакокінетичні дослідження, пов’язані з вивченням швидкості всмоктування і виведення ЛЗ із організму, дозволяють інтерпретувати механізми їх фізіологічної дії. Кінетичний процес розпочинається з вивільнення активних фармацевтичних інгредієнтів із фармацевтичної системи (аерозоль), далі – всмоктування та дифундування активних речовин до поверхні всмоктування – ранової поверхні. Сам процес абсорбції також є дифузійним і залежить від багатьох чинників: кількості, властивостей та фізичного стану активної речовини, загального складу та властивостей аерозолю, а також технологічних чинників і фізіологічного стану поверхні всмоктування (перша стадія ранового процесу).
Мета: проведення фармакокінетичних досліджень методом in vivo щодо ізолювання та виявлення бензокаїну та мірамістину в крові щурів з використанням однокамерної фармакокінетичної моделі.
Матеріали та методи. При проведенні експериментальних досліджень матеріалами слугували активні фармацевтичні інгредієнти – офлоксацин, бензокаїн, мірамістин, а також допоміжні речовини – натрій-карбоксиметилцелюлоза, метилцелюлоза, полівініловий спирт, полівінілпіролідон, пропіленгліколь, гліцерин, поліетиленоксид-400, спирт етиловий, кислота лимонна моногідрат, хладон-134а. Методами in vitro встановлювали порядок кінетичної реакції для вибору моделі визначення фармакокінетичних параметрів методом in vivo.
Фармакокінетичні параметри ЛЗ АМО-золь досліджували у крові білих щурів лінії Вістар після його одноразового нанесення на модельну рану.
Ізолювання активних фармацевтичних інгредієнтів (бензокаїн, мірамістин) проводили за допомогою хромато-масспектрометра Agilent 6850/5973N виробництва Agilent Technologies, колонка кварцева капілярна НР-5MS 0.25 мм х 30 м. Температура: інжектора – 250 0С, інтерфейса масспектрометру (Transfer line) – 280 0С, джерела іонів – 230 0С, квадруполя – 150 0С. Режим іонізації – електронний удар, енергія електронів – 70 еВ, напруга електропомножувача – на 106 В більше ніж при Autotune. Діапазон сканування 40 – 550 а.о.м. Режим програмування температури термостата: 90 0С – 2 хв. потім підйом до 300 0С зі швидкістю – 20 0С/хв, та витримування при цій температурі 10 хв. Швидкість газу носію (гелію) – 1,0 мл/хв. Режим вводу проби – 2мкл без поділу потоку.
Результати. З метою проведення фармакокінетичних досліджень методом in vivo щодо ізолювання та виявлення бензокаїну та мірамістину в крові щурів використо однокамерну фармакокінетичну модель. Розраховані значення констант ke и kа, показали, що аплікаційне нанесення ЛЗ на тканини піддослідних щурів являє приклад фліп-флоп феномену, так як константа швидкості елімінації більше (0,022 1/хв) константи швидкості їх всмоктування (0,007 1/хв), та змінює своє положення по відношенню до моменту часу tmax, що відповідає рівності параметрів швидкостей елімінації і всмоктування. Визначено, що при введенні ЛЗ, що містять 12,5 мкг/г бензокаїну і 1,25 мкг/г мірамістину, максимальна концентрація у крові (0,052 мкг/мл) спостерігається для бензокаїну через 30 хв і 0,072 мкг/мл через 240 хв для мірамістину. Розрахований кліренс, який для бензокаїну складає 0,00011 мл/(хв‧г), а для мірамістину 0,000112 мл/(хв . г) відповідно. В клінічних умовах кліренс служить для розрахунку дози, необхідної для підтримки рівноважної концентрації ЛЗ у крові, тобто підтримуючої дози. Визначений об’єм розподілу, який слугує для розрахунку навантажувальної дози препарату, що необхідно для досягнення його потрібної концентрації в крові. Для даної моделі об’єм розподілу ЛЗ в організмі і для бензокаїну, і для мірамістину складає 0,005 мл/г відповідно. Завершальним етапом досліджень in vivo з використанням однокамерної фармакокінетичної моделі стало визначення періоду напіввиведення. За один період із організму виводиться 50 % ЛЗ, за два – 75 %, за три – 90 %. Так, період напіввиведення бензокаїну на швидкості елімінації складає 30,904 хв, а на швидкості всмоктування – 98,18 хв. Період напіввиведення мірамістину на швидкості елімінації складає 30,942 хв, а на швидкості всмоктування – 92,821 хв. Отже, в фармакокінетичних дослідженнях вище перераховані параметри використовуються для оцінки змін концентрації ЛЗ у часі в специфічній камері, де виявляється бажана терапевтична дія препарату.
Висновки. Методом in vivo з використанням однокамерної фармакокінетичної моделі проведені дослідження щодо ізолювання та виявлення бензокаїну та мірамістину в крові щурів. Доведено, що розроблені ЛЗ виявляють переважно місцеву дію, оскільки в даному моменті потік вивільнення активних речовин із аерозолю більше потоку проникнення через природні біологічні бар’єри організму. Проведена якісна оцінка фармакокінетичного процесу зі встановленням 15-и фармакокінетичних параметрів.
42
Сиваш, С. Б., та Г. В. Соколовська. "МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ В ЗАДАЧАХ ВОДНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 1 (8 квітня 2022): 175–80. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2022.1.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Різке зростання світових цін на енергоносії актуалізує завдання мінімізації витрат матеріалів, електроенергії та інших ресурсів у гідротехнічному будівництві, судноплавстві та суміжних галузях. Дослідження таких завдань має значний теоретичний та вагомий практичний інтерес. Потужними засобами розв’язання широкого кола інженерних задач з практичним змістом є математичний аналіз та диференціальні рівняння. Побудова математичної моделі процесу дає можливість застосування методів оптимізації. Вибираючи певним чином параметри управління, можна оптимізувати цільову функцію, яка залежить від цих параметрів. Формалізація практичної задачі дозволяє відкинути фактори, що не мають визначного впливу на процес. Завдяки цьому стає можливим скласти диференціальне рівняння для дослідження фізичного процесу. Доповнення задачі початковими умовами дає можливість отримати єдиний розв’язок. Зазначимо, що здебільшого отримані диференціальні рівняння є нелінійними та розв’язуються лише наближеними методами. У роботі розглянуто низку інженерних задач з практичним змістом. Зокрема, задача мінімізації поверхні каналу, що омивається; дослідження швидкості руху судна за певних умов; задача мінімізації витрат матеріалів у гідротехнічному будівництві та деякі інші задачі. Для їх розв’язання побудовано відповідні математичні моделі. Методами математичного аналізу функції однієї та декількох змінних, диференціальних рівнянь знайдено точні розв’язки цих задач. Вивчення таких задач веде до більш глибокого розуміння фізичних явищ та процесів і можливості розв’язання задач, що виникають в інженерії та суміжних галузях, зокрема, аеродинаміці, теорії гравітації та у інших областях науки і техніки.
43
Shapoval, S. L. "Прилад для дослідження структурно-механічних та теплофізичних властивостей м’яса птиці". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 85 (2 березня 2018): 100–106. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8519.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано конструкцію та принцип роботи вимірювального модуля для визначення структурно-механічних властивостей та теплопровідності м’яса птиці до та після кулінарної обробки. Наведено схему розташування температурних датчиків та нагрівального елементу. Доведено актуальність дослідження не лише межи міцності поверхні продукту пенетрометром, а й релаксаційного зусилля та термопровідності продукту. Побудовано градуювальні графіки пенетрометрів та наведено приклад фіксування температури стінки вимірювального індентора напівпровідниковим термометром при підвищенні температури зразка нагрівальним індентором. Створений модуль «Реологія» приладу MIG-1.3 дозволяє визначати основні структурно-механічні та теплофізичні параметри м’яса птиці. Похибки окремих датчиків не перевищують ± 1 °С, що дозволяє визначати реологічні та теплофізичні властивості зразків м’яса птиці на проміжних стадіях технологічного процесу, коли дегустація неможлива. Результати фіксації динаміки різниці температур поверхні інденторів вказують на швидкість розповсюдження тепла всередині зразка, що дозволяє визначити теплопровідность та отримати уявлення про кількість вільної вологи, що утворилася внаслідок денатурації білків м’яса птиці. За визначеними реологічними та теплофізичними параметрами були встановлені оптимальні режими термічної обробки трьох зразків філе індика (температура, час, швидкість руху повітря, вологість) та модифікований режим «steaming» пароконвекційної шафи Convothem. З метою перевірки структурно-механічних властивостей готових зразків філе на розробленому обладнанні проведено дослідження структурно-механічних та теплофізичних властивостей філе індика після термічної обробки за різних температурних режимів. За температури 20 ± 2 °С було визначено динаміку зміни сили супротиву (релаксаційне зусилля) та зміну температури при механічній деформації зразків. Доведено відповідність результатів дослідження реологічних та теплофізичних властивостей на пропонованому приладі MIG-1.3 технологічним властивостям зразків філе.
44
Гапонова, О. "Дослідження якості сульфоалітованих покриттів на стальних поверхнях, отриманих методом електроіскрового легування". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 3(17) (28 грудня 2020): 86–93. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).86-93.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропонований спосіб сульфоалітування робочих поверхонь екологічно безпечним методом електроіскрового легування, що полягає у нанесенні сірчаної мазі на оброблювану поверхню і подальшого ЕІЛ алюмінієвим електродом. В якості матеріалу підкладки використовували сталь 20 і 40. Після оброблення визначали шорсткість поверхневого шару. Аналіз профілів поверхонь зразків після сульфоалітування методом ЕІЛ і параметрів шорсткості досліджуваних поверхонь показав, що зі збільшенням енергії розряду, а також вмісту вуглецю в сталі параметри Ra, Rz, Rmax зростають. Проведений микроструктурній, дюрометричний та локальний енергодисперсійний аналізи. Металографічний та дюрометричний аналізи отриманих покриттів показали, що на мікроструктурах можна виділити зони: приповерхневий, не суцільний пухкий шар товщиною 20-40 мкм, зміцнений шар (20-80 мкм), дифузійна зона та основний метал з ферито-перлітною структурою. При заміні матеріалу підкладки зі сталі 20 на сталь 40 збільшується як твердість верхнього шару (1670 і 2240 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно), так і зміцненого шару (5147 і 10380 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно). Зі зростанням енергії розряду збільшуються параметри покриття: товщина, мікротвердість верхнього і зміцненого шару, а також їх суцільність. Локальний енергодисперсійний аналіз показав, що найбільша кількість сірки знаходиться у поверхневому шарі, що характеризує шар зниженої мікротвердості і розподіляється по глибині до 15 мкм. Дифузійна зона алюмінію складає 30-80 мкм, залежно від енергетичних параметрів процесу ЕІЛ. Найбільший вміст алюмінію характерний для ділянок покриття, що знаходяться на відстані 7-15 мкм від поверхні. Приповерхневий пухкий шар збагачений сіркою, зміцнений – алюмінієм.
45
Гапонова, О. "Дослідження якості сульфоалітованих покриттів на стальних поверхнях, отриманих методом електроіскрового легування". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 3(17) (28 грудня 2020): 86–93. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).86-93.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропонований спосіб сульфоалітування робочих поверхонь екологічно безпечним методом електроіскрового легування, що полягає у нанесенні сірчаної мазі на оброблювану поверхню і подальшого ЕІЛ алюмінієвим електродом. В якості матеріалу підкладки використовували сталь 20 і 40. Після оброблення визначали шорсткість поверхневого шару. Аналіз профілів поверхонь зразків після сульфоалітування методом ЕІЛ і параметрів шорсткості досліджуваних поверхонь показав, що зі збільшенням енергії розряду, а також вмісту вуглецю в сталі параметри Ra, Rz, Rmax зростають. Проведений микроструктурній, дюрометричний та локальний енергодисперсійний аналізи. Металографічний та дюрометричний аналізи отриманих покриттів показали, що на мікроструктурах можна виділити зони: приповерхневий, не суцільний пухкий шар товщиною 20-40 мкм, зміцнений шар (20-80 мкм), дифузійна зона та основний метал з ферито-перлітною структурою. При заміні матеріалу підкладки зі сталі 20 на сталь 40 збільшується як твердість верхнього шару (1670 і 2240 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно), так і зміцненого шару (5147 і 10380 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно). Зі зростанням енергії розряду збільшуються параметри покриття: товщина, мікротвердість верхнього і зміцненого шару, а також їх суцільність. Локальний енергодисперсійний аналіз показав, що найбільша кількість сірки знаходиться у поверхневому шарі, що характеризує шар зниженої мікротвердості і розподіляється по глибині до 15 мкм. Дифузійна зона алюмінію складає 30-80 мкм, залежно від енергетичних параметрів процесу ЕІЛ. Найбільший вміст алюмінію характерний для ділянок покриття, що знаходяться на відстані 7-15 мкм від поверхні. Приповерхневий пухкий шар збагачений сіркою, зміцнений – алюмінієм.
46
Богомолов, М. Ф., В. В. Шликов та С. І. Вовянко. "КОМП’ЮТЕРНА ОБРОБКА СПЕКЛ-ІНТЕРФЕРОГРАМ ДЛЯ ОПТИЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ БІОЛОГІЧНИХ МІКРООБ’ЄКТІВ". Біомедична інженерія і технологія, № 6 (17 листопада 2021): 99–108. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.244563.
Повний текст джерелаАнотація:
Реферат: Комп’ютерна обробка спекл-інтерферограм для оптичного діагностування біологічних мікрооб’єктів дає можливість визначити оптичні та фізичні параметри компонентів біологічного об’єкта. Важливою характеристикою розробленої моделі є універсальність при її застосуванні, що дає можливість забезпечити необхідну адекватність і однозначність оптичних співвідношень з оригіналом. Під час комп’ютерної обробки проводиться розрахунок розподілу випромінювання в середовищі температурних полів.
Метою моделювання є дослідження взаємодій лазерного випромінювання з біологічними мікрооб’єктами для удосконалення та підвищення ефективності лазерної діагностики.
Методика реалізації. Для дослідження взаємодії електромагнітного випромінювання з еритроцитами крові людини використано метод спекл-інтерферометрії, який було взято за основу для побудови лабораторного стенду. Розроблений лабораторний стенд дозволив отримати спекл-інтерферограми для чотирьох патологічних зразків еритроцитів крові людини. Для обробки спекл-інтерферограм зразків створено комп’ютерну модель в середовищі Matlab, яка дає змогу досліджувати зображення у форматі JPEG з роздільною здатністю 72х72 точок на дюйм.
Результати дослідження В результаті комп’ютерної обробки та моделювання розраховуються поверхні нормованої крос-кореляції між двома досліджуваними зразками спекл-інтерферограм. Отримані залежності показали, що найбільший пік коефіцієнта кореляції припадає на центральну частину спекл–інтерферограм зразків крові. Середня інтенсивність випромінювання для зразків істотно не розбігається, але показано, що інтенсивність випромінювання одного із зразків на 12% вища за інтенсивність випромінювання для еталонного зразка. Наведені результати дають можливість визначення патології в зразках крові на основі дослідження спекл-інтерферограм під час оптичного діагностування біологічних об’єктів.
Висновки. Запропоновано спосіб визначення патології в зразках крові людини за допомогою дослідження спекл-інтерферограм біологічних об’єктів та комп’ютерної обробки оптичних зображень зразків на основі моделі в середовищі Matlab.
Ключові слова: спекл-інтерферограми, еритроцити крові, діагностування біологічних мікрооб’єктів, оброблення зображень, модель, Matlab
47
Яровий, Ігор Іванович, та Віта Петрівна Алі. "Ініціювання механодифузійного режиму вологовідведення в процесах зневоднення рослинної сировини". Scientific Works 84, № 1 (14 грудня 2020): 61–66. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v84i1.1871.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття містить результати експериментальної частини дослідження, що проводиться за загальним напрямом впровадження технологій адресної доставки енергії (АДЕ) в типових процесах харчової та переробної промисловості. В роботі визначено мету та засоби досягнення результатів, методи проведення дослідження, приведено аналіз отриманих результатів.
Основний зміст роботи полягає в дослідженні умов та обмежень при яких можливо та доцільно ініціювання та підтримка в стабільному стані механодифузійного режиму вилучення вологи при зневодненні вологих матеріалів з капілярно-пористою структурою. Визначено актуальність та доцільність використання ефекту механодифузії в процесах зневоднення сировини рослинного походження та вологих матеріалів з схожою будовою внутрішніх шарів. Обґрунтовано необхідність використання додаткових рушійних сил для інтенсифікації процесу вологовідведення з поверхні частинок матеріалу. Зокрема запропоновано використати для цього принцип фільтраційного способу сушіння. Визначено основні переваги комбінування енергопідведення за допомогою мікрохвильового електромагнітного поля та вологовідведення способом фільтраційного сушіння. Експериментально доведено принципову можливість та ефективність такої комбінації.
Описано причини обрання даного напряму досліджень, місце дослідження в системі наукової діяльності наукового колективу, зв’язки з іншими дослідженнями. Обґрунтовано актуальність дослідження, обрано конструкцію дослідного стенда, способи проведення експерименту та методи оцінки отриманих результатів. Приведено структурну схему та порядок проведення експерименту, обґрунтовано способи та методику збору інформації про хід експерименту. Описано принципи керування процесом енергопідводу та процесом вологовідведення. Надано обґрунтування обраного способу впливу на процес зневоднення, та доцільність його реалізації в стрічковій сушильній установці. Визначено модельну сировину та параметри процесу, що підлягають контролю в ході експерименту. Надано зразки графіків залежностей між основними параметрами процесу, отримані в ході експерименту. Виконано оцінку отриманих результатів. Визначено залежності кінетики процесу від питомої величини енергопідведення. Надано принципову схему удосконаленого сушильного модуля стрічкової мікрохвильової сушильної установки з реалізацією режиму механодифузійного вологовидалення. Приведено висновки, щодо завершеного етапу дослідження.
48
Прасолов, Є. Я., Т. Ю. Рижкова та К. С. Величко. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОБОТИ ГІДРО-ПНЕВМАТИЧНОГО ВИСІВНОГО АПАРАТУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 293–99. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.37.
Повний текст джерелаАнотація:
Відомі конструкції гідравлічних та пневматичних висівних апаратів травмують насіння та їхні ростки під час висіву. Для покращення якості висіву насіння гідро-пневматичну сівалку пропонується модернізувати шляхом вбудованих системи для знезараження насіння, пристрою для обробки насін-ня надвисокочастотним випромінюванням, пристрою для підрахунку кількості листочків пророще-ної культури та підрахунку кількості насінин. Також модернізовано конструкцію сошників, які по-винні забезпечувати рівномірність висіву пророщеного насіння гідро-пневматичним способом. Для експериментального дослідження відбиралося крупне та неушкоджене насіння сортів огірків і каба-чків, які є стійкими до засухи. Вивчались фізико-механічні властивості насіння овочевих культур та визначався коефіцієнт тертя насіння з матеріалами робочої поверхні ложки, стінками насіннєвого ящика та іншими допоміжними органами пристрою. Визначено, що найменше тертя насіння з робочими поверхнями у матеріалів ПВХ або фторопласт. При використанні пророщеного насіння у якості висівного матеріалу відбувається значне зниження коефіцієнту тертя, що поліпшує якість висіву пророщеного насіння порівняно з непророщеним на 48 %. Запропоновано використовувати водо-насіннєву рідину для змочення насіння овочів під час висіву, яке шляхом переорієнтації насіння в ложці забезпечує надійну його фіксацію. За трьома факторами визначені оптимальні параметри роботи гідро-пневматичної сівалки. Аналіз експериментальних досліджень показав, що пропуск насіння склав 2,55 % за таких визначальних параметрів: частота обертання вала 18,42…19,17 с-1, жорсткість пружини державки 541…547 Н/м, швидкість потоку повітря у насіннєвому ящику 5,78…6,15 м/с. Запропонована технологія забезпечує уникнення пропусків насіння та пошкодження ростків під час посіву овочів гідро-пневматичним висівним апаратом, що забезпечує економію й отримання ранньої продукції.
49
Лисенко, В. П., та І. С. Чернова. "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ АЛГОРИТМ КЕРУВАННЯ ДЛЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО ВИРОЩУВАННЯ ЕНТОМОФАГІВ". Automation of technological and business processes 10, № 3 (13 листопада 2018): 50–58. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v10i3.1088.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена енергоефективному вирощуванню ентомофагів. Об’єктом дослідження були процеси керування лабораторним виробництвом млинової вогнівки (Ephestia kuehniella), комахи-хазяїна ентомофага бракон (Habrobracon hebetor).
Метою досліджень є розроблення методу, а на його основі – алгоритму керування для енергоефективного вирощування ентомофагів із використанням теорії нечіткої логіки.
Розроблено метод енергоефективного вирощування ентомофагів, який на основі інформації про залежність прибутку виробництва від параметрів техноценозу (температури та відносної вологості повітря боксу для розведення комах), загальних витрат поживного середовища та витрат на інокуляцію поживного середовища яйцями комахи-хазяїна, витрат електроенергії, доходу, із використанням теорії нечіткої логіки дозволяє формувати стратегії керування електротехнічним комплексом для максимізації прибутку виробництва ентомофагів в умовах невизначеності.
Методи досліджень – експериментальний, аналітичний, нечіткого висновку.
За результатами експериментальних досліджень, проведених в Інженерно-технологічному інституті «Біотехніка», розроблено експертні системи нечіткого висновку для оцінки прибутку виробництва ентомокультур, створено бази знань та отримано поверхні нечіткого висновку, що дають можливість визначати такі параметри процесу вирощування ентомокультур з урахуванням збурення в умовах неповної вхідної інформації, за яких прибуток буде досягати максимального значення за умови мінімізації енерговитрат.
50
Terlych, S. V. "ВПЛИВ АЕРОДИНАМІЧНОГО СЛІДУ АВІАНЕСУЧОГО СУДНА НА ДИНАМІЧНІ ПАРАМЕТРИ СУПУТНІХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ". Transport development, № 4(11) (14 січня 2022): 72–81. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.4-11.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Турбулентність в атмосфері є одним із основних факторів ризику для авіації. Великі вихори, які виникають при обтіканні складного рельєфу берегової місцевості та стаціонарних берегових споруд, а також як й атмосферний супутній слід за авіанесучим судном, є серйозною загрозою для літальних апаратів, що здійснюють зліт або посадку. Актуальність. Залежно від обставин літальний апарат, який потрапляє у вихоровий слід за судном, може відчувати сильні збурення підйомної сили, моментів крену, рискання й тангажуючого моменту. Саме обмеження у вихровій безпеці в основному визначають мінімальні дистанції між кораблем і літальним апаратом при посадці. Зліт і посадка на палубу авіаносного корабля є найскладнішими режимами пілотування. Метою дослідження є моделювання обтікання надводної частини судна повітряним потоком і формування когерентних структур від його корпусу й надбудов (рубок, щогл, спеціальних пристроїв) під час руху судна, його швартування або стоянки на якорі, урахування впливу хитавиці судна на формування й еволюцію когерентних структур атмосферного супутнього сліду, оцінка параметрів впливу збуреного потоку від судна на літального апарату. Методи та технології. Під час дослідження застосовано сіткові методи розв’язання початково-крайових задач прикладної аеродинаміки (RANS: Reynolds-averaged Navier-Stokes) [2] і технології штучних нейронних мереж [3]. Отриманий результат не враховує в’язкої структури вихорів та «оцінки зверху» ступеня небезпечності вихорового сліду для літального апарату в супутньому сліді корабля. З іншого боку, вихоровий слід, який отримано сітковим методом, у силу високої схемової в’язкості, ураховуючи рихлу структуру вихорів, дає змогу дати «оцінку знизу». Зокрема, на рис. 6 спостерігається сплиття вихорового кластера (вихорів протилежного знаку) на значну висоту відносно поверхні моря. Висновки. 1. Створено комп’ютеру модель обтікання надводного корпусу та рубки судна повітряним потоком. 2. Отримано графічні залежності впливу хитавиці судна на формування супутнього аеродинамічного сліду за судном. 3. Виконано оцінку параметрів впливу збуреного потоку на літальні апарати в супутньому сліді в атмосфері за судном.