Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Оцінка екологічної ситуації.
Статті в журналах з теми "Оцінка екологічної ситуації"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-45 статей у журналах для дослідження на тему "Оцінка екологічної ситуації".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Рацлав В.В. "ОЦІНКА ЯКОСТІ З ПРОБЛЕМАМИ ЕКОЛОГІЧНОГО ТА ЕКОНОМІЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД БАСЕЙНУ РІЧКИ СІВЕРСЬКИЙ ДІНЕЦЬ". Економічний форум 1, № 3 (16 грудня 2019): 96–105. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-3-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено статистичний аналіз проблем екологічного й економічного використання водних ресурсів Донбасу з метою поліпшення екологічної ситуації, зроблено спробу визначити можливість інтегрованого планування управління басейном річки Сіверський Дінець, що сприятиме прийняттю екологічних та економічних зважених оперативних і стратегічних рішень, які призведуть до поліпшення екологічної ситуації в Україні.
2
Писаренко, П. В., А. О. Тараненко, Д. В. Чальцев, О. О. Кахикало, К. Є. Гришина та О. П. Корчагін. "ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МІЖРЕГІОНАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ВІДХОДАМИ (НА ПРИКЛАДІ ПРОГРАМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ)". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 120–27. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним із найважливіших завдань організації міжрегіональних взаємодій у сфері поводження з ві-дходами є скорочення площі забруднених земель, утворення яких обумовлене функціонуванням цієї сфери. Нині через розвиток ринкових відносин особливого значення набувають питання, пов’язані з функціонуванням ринку земельних ділянок. Тому на сьогодні досить актуальним є виявлення чинників, їхніх взаємозв’язків і залежностей, що мають вагомий вплив на вартісні характеристики земельних ресурсів цілих районів або значних їхніх частин. Оцінка рівня екологічної небезпеки звалища проведе-на за допомогою еколого-аудиторської оцінки. Розрахунок розсіювання шкідливих речовин проводили за методикою ОНД-86 на базі програмного забезпечення ЕОЛ 2000. У дослідженні розроблені мето-дичні підходи до створення програми реабілітації забруднених твердими відходами земель, реаліза-ція якої, зважаючи на порівняно невеликі витрати дасть змогу не лише повернути природно-антропогенне середовище до стану, адекватного існуючій природно-соціальній ситуації в ареалі, але і суттєво поліпшити вартісні й інші економічні показники земель цілого району. Визначені чинники забезпечення якості життя населення міста і приміської зони, мінімізації витрат за умови захоро-нення міських відходів, зважаючи на екологічний фактор, та проведена оптимізація цих факторів на прикладі м. Полтави та приміської території. Проведені розрахунки мінімізації витрат на облаш-тування звалища ТВ, зважаючи на мінімізацію екологічного ризику для навколишнього середовища дадуть змогу встановити допустиме навантаження обсягу міських відходів на приміську зону з ура-хуванням рівності умов для населення. Обґрунтована необхідність введення комплексних (територі-альних) нормативів утворення відходів виробництва і споживання, лімітів на їхнє розміщення для території загалом, а також обґрунтована доцільність створення спеціалізованого фонду, що забез-печує залучення і раціональне використання засобів ресурсокористувачів для безпосереднього вико-нання комплексу реабілітаційних заходів
3
Мережко, Н. В., та В. В. Ткачук. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ВИСОКООКТАНОВОГО БЕНЗИНУ ТА ДИЗЕЛЬНОГО ПАЛИВА З БІОДОБАВКАМИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 24 (3 липня 2020): 26–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2020-24-04.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах значної залежності України від іноземних продуктів нафтопереробки вини- кає нагальна потреба у формуванні власного потенціалу нафтопереробної промисловості, підвищенні ефективності використання вже освоєних нафтових родовищ та освоєнні нових із використанням передових технологій видобутку нафти. Диверсифікація діяльності суб’єктів господарювання, імпле- ментація України у світовий економічний простір актуалізують питання підвищення якості продукції та послуг. Не винятком є і продукція паливно-енергетичного комплексу, зокрема бензин та дизельне паливо, які виступають основою світового та національного паливно-енергетичного балансу еконо- міки та широко використовуються у всіх видах економічної діяльності. В умовах енергозалежності України, тотального фальсифікування нафтопродуктів, екологічної ситуації в нашій країні та світі покращення експлуатаційних та екологічних властивостей моторних палив, використання біодобавок за умови економічної доцільності є важливим питанням сьогодення. Виробництво бензину та дизель- ного палива з високими споживними властивостями дозволить: збільшити рівень ВВП країни; закрі- пити позиції на національному та світовому ринку нафтопродуктів; забезпечити екологічну безпеку країни; сформувати потенціал паливного комплексу країни; забезпечити соціо-еколого-економічну ефективність. У статті досліджено ефективність виробництва запропонованих бензину та дизель- ного палива з біодобавками. Метою статті є визначення ефективності впровадження у виробництво високооктанового бензину та дизельного палива з біодобавками, та оцінка економічної доцільності такого виробництва. Якісні продукти нафтопереробки дозволять зменшити екодеструктивне наван- таження на довкілля, забезпечити екологічну безпеку країни, покращити експлуатаційні характе- ристики транспортних засобів (наземних, повітряних, морських), задовольнити запити вимогливих споживачів тощо. Проведені розрахунки показують економічну доцільність та ефективність впрова- дження запропонованої виробничої лінії, рентабельність якої задля виробництва 1 т бензину з біодо- бавками складає 7,9 %, а рентабельність від продажу 1 т дизельного палива з біодобавками – 20,9 %.
4
Гліненко, Л. К., Ю. А. Дайновський та Б. Б. Семак. "РОЛЬ МАРКЕТИНГУ І РЕКЛАМИ У ВПРОВАДЖЕННІ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 59 (18 червня 2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються актуальні проблеми впровадження екологічних інновацій і можли-вості сприяння цьому процесові засобами маркетингу і реклами. Метою статті є систематизація особливос-тей екологічних інновацій, а також маркетингових і рекламних підходів, що допомагають у процесі їх впрова-дження на ринок. Підтверджено актуальність зростання ролі екологічного маркетингу у зв’язку з тим, що він є невід’ємною складовою сучасних маркетингових концепцій, зокрема концепцій соціально-етичного, соціально-відповідального, холістичного маркетингу. Розглянуто існуючі класифікації екологічних інновацій. Проаналізо-вано позиції країн Європи у світовому рейтингу за Індексом екологічної ефективності і місце України у цьому рейтингу. Показано вплив впровадження інновацій у сфері екології на окремі параметри діяльності підпри-ємств. Підкреслено, що сучасні методи оцінки економічної ефективності переважно не включають параметри екоефективності, зокрема кількість природних ресурсів, що використовуються для одержання одиниці певно-го товару чи послуги, запропоновано враховувати усі ресурси, що витрачаються протягом усього екологічного циклу виробництва, споживання та утилізації інноваційних продуктів. Розглянуто тенденцію спекулятивного декларування впровадження екологічних інновацій без реального покращення екологічної ситуації з метою по-силення впливу на споживачів засобами маркетингу і реклами. Показано, що ефективним сучасним способом посилення маркетингового і рекламного впливу на споживачів став екологічний брендинг. Проаналізовано низку специфічних маркетингових і рекламних прийомів, що використовуються компаніями для просування екологіч-них товарів. Зазначено, що для підвищення ефективності заходів державної еколого-інноваційної політики і спрямування стимулюючих засобів саме до тих підприємств, які здійснюють реальні екоінноваційні ініціативи, необхідно розробити детальну наукову класифікацію екологічних інновацій. Підкреслено, що подальші дослі-дження доцільно було б спрямувати на нарощування, оцінювання результативності і впровадження у практи-ку комплексу ефективних прийомів екологічного маркетингу і реклами.
5
Іatsyshyn, Andrii V., Oleksandr O. Popov, Volodymyr O. Artemchuk, Valeriia O. Kovach та Iryna S. Zinovieva. "АВТОМАТИЗОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Information Technologies and Learning Tools 72, № 4 (21 вересня 2019): 286–305. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.2993.
Повний текст джерелаАнотація:
Стан довкілля значною мірою залежить від компетентності фахівців у галузі екологічної безпеки, які відповідають за прийняття управлінських рішень щодо зменшення негативного впливу на природне навколишнє середовище. Тому важливим є постійне підвищення кваліфікації управлінських кадрів, зокрема щодо застосування автоматизованих системи управління екологічною безпекою. Проаналізовано закордонні та вітчизняні публікації в галузі управління екологічною безпекою за даними моніторингу. На підставі власного багаторічного досвіду роботи в галузі екологічної безпеки та на основі наукових джерел визначено, що важливими є розробка та впровадження спеціалізованих систем управління екологічною безпекою за даними моніторингу. Такі системи необхідні для: виявлення і прогнозування прихованих тенденцій і закономірностей розвитку екологічних процесів, ідентифікації раніше невідомих взаємозв'язків між екологічними параметрами і факторами впливу, розробки оптимізаційних рекомендацій у галузі екологічної безпеки, візуалізації результатів аналізу, підготовки попередніх звітів і проєктів допустимих рішень з відповідним оцінюванням тощо. Розглянуто основні принципи управління екологічною безпекою. Описано основні блоки удосконаленої системи управління екологічною безпекою за даними екологічного моніторингу, а саме: «Задачі стратегічного управління екологічною безпекою», «Бази даних та алгоритми оцінювання ситуації і прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки», «Управління даними», «Система підготовки рішень (на основі економічної оцінки «ризик-ціна-ефект»)», «Система підготовки рішень», «Інтелектуальний аналіз даних», «Система підтримки прийняття рішень (СППР)», «Задачі тактичного управління екологічною безпекою». Запропоновано удосконалену структуру автоматизованої інформаційної системи управління екологічною безпекою територій, що зазнають техногенного впливу від промислових, потенційно-небезпечних об’єктів та транспорту. Описано призначення блоків (модулів) систем і зв’язків між ними. Побудовано параметричну модель експертно-інформаційної системи, яка охоплює: базу знань, моделювання, підтримку ухвалення рішень та налаштування контрольно-вимірювального блоку. Показано, що розроблені системи забезпечують функціонування системи управління екологічною безпекою, дають змогу описувати структурні елементи та інформаційні зв’язки між ними, що підвищує оперативність опрацювання вихідних даних. Обґрунтовано шляхи застосування автоматизованої інформаційної системи управління екологічною безпекою в підвищенні кваліфікації фахівців, відповідальних за прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки. Отже, одночасно з удосконаленням складових системи управління екологічною безпекою за даними моніторингу, важливим є підвищення кваліфікації фахівців у галузі екологічної безпеки, зокрема працівників міністерств, підприємств та організацій, які відповідають за прийняття рішень щодо зменшення негативного впливу на довкілля та підготовку майбутніх фахівців у цьому напрямку.
6
Kotkova, T. N., N. I. Fedjuchka та I. F. Karas. "Екологічна оцінка питної води Лугинського району Житомирської області на вміст хлоридів, сульфатів та нітратів". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 7 (27 вересня 2018): 83–87. http://dx.doi.org/10.15421/40280718.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено екологічну оцінку стану води водогонів та колодязів Лугинського району Житомирської області на вміст хлоридів, сульфатів та нітратів. Здійснено моніторинг ситуації в тих населених пунктах, де є і водогін, і колодязі. Сюди належать смт Лугини, села Великий Дивлин, Липники, Червона Волока, Миролюбів (стара назва Жовтневе). Проведено низку досліджень за 2014, 2015, 2016 рр. У динаміці досліджуваних років встановлено тенденцію до збільшення вмісту забруднювачів групи кислотних залишків як у джерелах централізованого, так і децентралізованого водопостачання. Другою встановленою закономірністю виявився збільшений вміст усіх досліджуваних забруднювачів у колодязях порівняно з водогонами. Однак, якщо для хлоридів та сульфатів перевищень норм ДСанПІН 2.2.4-171-10 не виявлено, то вміст нітратів у деяких досліджуваних зразках був вищим за норму впродовж усіх досліджуваних років. Пояснити ситуацію можна зменшенням водності річок протягом останніх років та пониженням рівня підґрунтових вод, що призводить до збільшення концентрації усіх забруднювальних речовин, зокрема і нітратів. Особливо критичною ситуація була влітку 2016 р. У криницях деяких господарів води не було взагалі. Отже, не можна стверджувати, що ситуація з питним водопостачанням Лугинського району Житомирської області є безпечною. У посушливі роки, а саме такими були досліджувані, стаються спалахи забруднення питної води нітратами.
7
Buzhyn, O., A. Shvydenko, O. Kulitsa, R. Zaiets та V. Hora. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА: ЕКСПЛУАТАЦІЯ ҐРУНТІВ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ". Ecological Safety and Balanced Use of Resources, № 1(19) (11 липня 2019): 53–58. http://dx.doi.org/10.31471/2415-3184-2019-1(19)-53-58.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано необхідність моніторингу змін стану ґрунтового покриву і формування відповідних програм з призупинення деградації й відтворення родючості. Визначено, що для оцінки якості відношення виробників продукції рослинництва до збереження ґрунту слід враховувати не тільки кількість внесення органічних та мінеральних добрив а й їх співвідношення (коефіцієнт екологічної збалансованості).
Проаналізовано склад основних полютантів, що надходять в атмосферне повітря, ґрунт і ґрунтові води від тваринницьких підприємств. Встановлено, що для поліпшення екологічної ситуації та виробництва якісної продукції тваринництва необхідно використовувати екологічно безпечні технології та впроваджувати сучасні технології з утилізації відходів, осадів стічних вод, дотримання всіх санітарних та ветеринарних вимог згідно з нормативно-правовим регулюванням.
Визначено, що коефіцієнт екологічної збалансованості внесення органічних та мінеральних добрив у Черкаській області у 1,7 рази вище аналогічного показника по Україні, що відповідно у 2,6 та 4,3 разів нижче існуючих норм. Внесення мінеральних добрив по Черкаській області у 2,3, а по Україні у 2,6 разів менше від норми. Внесення органічних добрив по Черкаській області у 6,7, а по Україні у 16,0 разів менше від норми.
Застосовуючи коефіцієнт екологічної збалансованості внесення органічних та мінеральних добрив у рослинництві, вивчено рівень збереження ґрунтів Черкаської області. Виявлено що коефіцієнт рівня збереження ґрунтів Черкаської області становить 0,39, а в Україні 0,23, що, як на рівні Черкаської області, так і на рівні країни, призводить до деградації ґрунтів і вказує на низьку технологічно-екологічну культуру виробників сільськогосподарської продукції.
8
Мислюк, Ольга Олександрівна, Олена Михайлівна Хоменко та Оксана В'ячеславівна Єгорова. "СУЧАСНІ ПРИРОДНІ Й АНТРОПОГЕННІ ЗАГРОЗИ ЕКОЛОГІЧНОМУ БЛАГОПОЛУЧЧЮ ПРІСНОВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 4 (15 березня 2021): 120–30. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.4.2020.216090.
Повний текст джерелаАнотація:
Гідроекологічна ситуація на багатьох водних об’єктах України за останні десятиліття відчутно погіршилася, наслідком чого є порушення рівноваги у гідроекосистемах, погіршення якості води, зменшення різноманіття риб, погіршення їх фізіологічного стану. У світлі зростання антропогенного навантаження на довкілля особливо актуальним є вивчення сучасного стану водних об’єктів для підтримання екологічної рівноваги та забезпечення сталості їх використання і розроблення водоохоронної стратегії. Для комплексного оцінювання екологічноїситуації на водних об’єктах України задля ефективного управління водоохоронною діяльністю на прикладі р. Рось проаналізовано сучасний стан басейну річки, її гідрохімічні характеристики за останні 28 років, досліджено динаміку середньорічної температури повітря в регіоні, розраховано показники якості води за екологічними та гігієнічними критеріями. Пораховано збитки, заподіяні рибному господарству під час масового замору риби у серпні 2018 р. Показано, що основними причинами трансформації водної екосистеми є як природні, так і антропогенні чинники. Вперше дано оцінку екологічному ризику порушення благополуччя водної екосистеми р. Рось за довгостроковий період і показано, що якість води річки незадовільна, і є високий ризик подальшої деградації гідроекосистеми. Найбільший потенційний екологічний ризик порушення екологічної рівноваги у р. Рось, зниження біологічного різноманіття і спрощення трофічної структури становлять сполуки Нітрогену і поліфосфати.
9
Kuznetsov, A., та V. Panov . "ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 2(56) (29 жовтня 2019): 90–96. http://dx.doi.org/10.34213/ap.19.02.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналізується питання щодо можливості запровадження геоінформаційних технологій в управління розвитком підприємств водопостачання і водовідведення. Геоінформаційні технології розглядаються як комплексна система, спрямована на формування механізмів управління стійким функціонуванням і збалансованим (відтворює) розвитком систем в умовах прояву негативних природних і техногенних факторів. На базі внесених даних про водокористувачів, системи комунального водного господарства та іншої графічної інформації по управлінню територіями вирішується досить великий комплекс завдань, зокрема: розробка екологічних прогнозів і програм розвитку комунального водного господарства; оцінка великомасштабних проектів і підготовка електронних екологічних карт регіонів; накопичення і обробка інформації про змінюються в часі параметрах з метою екологічного прогнозування; відпрацювання міждержавних умов взаємодії в прикордонних зонах на дозвіл екстремальних екологічних ситуацій, в тому числі в режимі надзвичайних ситуацій.
10
Гуцуляк, Г. Д., та Ю. Г. Гуцуляк. "Принципи оцінки екологічних ситуацій". Balanced nature using, № 2 (19 листопада 2019): 73–81. http://dx.doi.org/10.33730/2310-4678.2.2019.184156.
Повний текст джерела
11
Bakulich, O. O., E. S. Samoylenko та V. O. Holodenko. "МЕНЕДЖМЕНТ МОДЕЛЮВАННЯ РІВНЯ ЗАБРУДНЕННЯ ВУЛИЧНИХ КАНЬЙОНІВ ПІД ЧАС УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМ СТАНОМ МЕГАПОЛІСУ". Transport development, № 4(11) (13 січня 2022): 7–15. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.4-11.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. В умовах швидкої урбанізації зростає частка людей, що живуть у мегаполісах. Міський розвиток створює власний мікроклімат і свою неповторну циркуляцію повітряних мас. Автомобільний транспорт є найбільшим забруднювачем міста, кількість якого з роками зростає, особливо в сучасних умовах, коли він став більш доступним. У результаті цього його вплив на здоров’я людини стає відчутнішим. Міські каньйони є основною функціональною одиницею мегаполісу. Вивчення впливу міських каньйонів на екологічну ситуацію в умовах щільної забудови мегаполісу є надзвичайно актуальним завданням. Моделювання полів забруднення атмосферного повітря урбанізованих територій є надзвичайно складним завданням, оскільки структура міського розвитку нерівномірна. У зв’язку з цим у статті представлено безліч елементарних фрагментів – вуличних каньйонів з відповідними просторово-геометричними характеристиками. Практичне значення результатів полягає в оцінці та прогнозуванні стану атмосферного повітря в міських каньйонах. Мета. Метою роботи є моделювання й оперативна оцінка концентрації забруднюючих речовин вуличних каньйонах у проектах екологічного менеджменту мегаполісу. Результати. На основі запропонованої моделі визначено динаміку рівня забруднення атмосферного повітря міст транспортними потоками, установлено періоди доби, коли концентрація забруднюючих речовин досягає критичного рівня, перевищуючи гранично допустимі значення. Висновки. Запропонована модель дасть змогу моделювати рівень забруднення вуличних каньйонів міст, а також визначати критичні значення інтенсивностей транспортних потоків, при яких концентрація забруднюючих речовин перевищуватиме гранично допустимі значення. Отримані результати можуть бути використані для побудови прогнозу щоденного забруднення екосистем придорожнього простору й управління екологічним станом мегаполісу.
12
Grynchyshyn, N. M. "Ефективність методик для розрахунку збитків від забруднення земель в Україні". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 5 (3 листопада 2020): 66–70. http://dx.doi.org/10.36930/40300511.
Повний текст джерелаАнотація:
Економічний механізм управління екологобезпечним природокористуванням передбачає компенсацію екологічного збитку від забруднення природних ресурсів. У нормативно-методичній базі України для оцінювання екологічного збитку від забруднення природних ресурсів сформовані два напрямки: оцінка збитку через порушення природоохоронного законодавства та оцінка збитку від наслідків надзвичайних ситуацій. Серед чинних методик з оцінювання збитку від забруднення природних ресурсів є різні методики для розрахунку збитків від забруднення земель. До актуальних належить дослідження порівняльної ефективності методик розрахунку збитків від забруднення земель. Серед чинників процесу формування економічного збитку від забруднення важливе місце належить чинникам впливу і сприйняття, які визначають екологічний збиток. За допомогою здійсненого аналізу показників процесу формування екологічного збитку встановлено оцінювальні підходи до розрахунку збитків у різних методиках. Так, методика для розрахунку збитків від забруднення земель через порушення екологічного законодавства визначає прямий збиток від забруднення земель, а методики розрахунку збитків від забруднення земель для оцінювання наслідків надзвичайних ситуацій спрямовані на визначення опосередкованого збитку, а саме, збитку від забруднення підземних вод. Використовуючи опис подій техногенного характеру доведено неефективність методик для розрахунку опосередкованого збитку від забруднення земель. За результатами проведеного дослідження, рекомендуємо в Україні для оцінювання економічного збитку від забруднення земель використовувати одну, ефективнішу методику, яку розроблено для розрахунку збитків від забруднення земель через порушення природоохоронного законодавства.
13
Tryshyn, V., O. Gaidar та O. Svarychevska. "Екологічні аспекти переробки радіоактивних відходів на Запорізькій АЕС". Nuclear and Radiation Safety, № 2(66) (19 червня 2015): 47–52. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2015.2(66).08.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати прогнозних оцінок впливу радіоактивних газо-аерозольних викидів Комплексу з переробки радіоактивних відходів Запорізької АЕС на довкілля. Переробка радіоактивних відходів середньої та низької активності здійснюватиметься за допомогою установок фрагментації, спалювання й пресування радіоактивних відходів. Прогнозні оцінки, проведені для штатного режиму експлуатації, проектних та запроектних аварійних ситуацій, показали, що суттєвого шкідливого впливу Комплексу на навколишнє середовище навіть у разі запроектних аварій не очікується.
14
Azarov, Sergiy, Mykhailo Divizinyuk, Valrntina Loboichenko, Volodymyr Mirnenko та Roman Shevchenko. "Нові підходи до розробки комплексних методів цивільної безпеки". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 3 (28 червня 2020): 51–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.3.5.
Повний текст джерелаАнотація:
В досліджені розглянуто проблема розробки комплексних методів попередження надзвичайних ситуацій з накопичувальним та імпульсним негативним впливом наслідків на стан довкілля, які за своєю природою відносяться до кола задач спільної проблематики наукових напрямків цивільного захисту та екологічної безпеки. З метою вирішення поставленої задачі послідовно розглянуті широке коло пов’язаних між собою завдань, які дозволили в рамках існуючих світових підходів щодо формування методології наукових досліджень в області швидко прогресуючих сфер природно-техногенно-соціального середовища, дослідити процес діалектичної трансформації поля проблематики цивільної безпеки, визначити основні її етапи та характерні умови. Останнє дало змогу визначити логічні зв’язки, які дозволили суттєво зменшити наявні методологічні розбіжності спеціальних методів окремих наукових напрямків та однозначно узгодити у подальшому вибір групи методів з доказу достовірності отриманих результатів в межах застосування шуканих комплексних методів. Це дозволило: по-перше, розробити загальні підходи з дослідження задач спільного кола проблематики наукових напрямків цивільного захисту та екологічної безпеки та визначити основні логічні функціональні та часові зв’язки комплексних методів попередження надзвичайних ситуацій з накопичувальним та імпульсним впливом на стан довкілля; по-друге, на прикладі аналізу небезпеки технологічного процесу хімічних підприємств малотоннажного виробництва розробити структуру комплексного методу з оцінки та попередження надзвичайних ситуацій з накопичувальним та імпульсним впливом на стан довкілля, який композиційно складається з функціональних елементів спеціальних методів наукових напрямків цивільний захист та екологічна безпека, які поєднані прямими та зворотними функціональними і часовими зв’язками.
15
Mashkov, O., Yu Mamchur, S. Zhukauskas та S. Nigorodova. "ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЙ ЗВОРОТНИХ ЗАДАЧ ДИНАМІКИ В МОБІЛЬНИХ КОМПЛЕКСАХ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ДЛЯ СТАБІЛІЗАЦІЇ РУХУ ПРИ ВИНИКНЕННІ НЕШТАТНИХ СИТУАЦІЙ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 5, № 57 (30 жовтня 2019): 95–102. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.5.095.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано застосувати концепцію зворотних задач динаміки для створення системи керування мобільного комплексу екологічного моніторингу. Запропонований підхід доцільно використовувати при вирішенні завдання стабілізації руху в умовах нештатних ситуацій. Визначено, що формування системи керування на основі концепції зворотної задачі динаміки передбачає вирішення двох задач. По-перше це визначення керуючої сили для об’єкта керування. По-друге це визначення алгоритму керування силою. Отримано аналітичний вираз для вектору керуючої сили з урахуванням властивостей об'єкта керування, початкових умов, завданням програмної траєкторії руху. Надана аналітична оцінка якості процесу керування при нештатних ситуаціях з алгоритмом на основі вирішення зворотних задач динаміки. Час перехідного процесу в системі керування оцінено для двох випадків, - як без зовнішніх збурень, так й при збудженні системи керування. Надані практичні рекомендації щодо побудови системи мобільного екологічного моніторингу.
16
Havrylyuk, Volodymyr, Andrii Bortnik та Roman Melymuka. "Оцінка сучасного стану осушуваних та деградованих ґрунтів Західного Полісся". Notes in Current Biology, № 2 (3 лютого 2022): 23–29. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.2.23-29.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі проаналізовано й оцінено якість агроекологічного стану ґрунтового покриву осушуваних та деградованих земель зони Західного Полісся, з метою підвищення, а подекуди й відновлення родючості цих земель. Визначено екологічну ситуа-цію досліджуваних ґрунтів за результатами отриманих аналізів стосовно вмісту радіоактивних сполук, зокрема цезію-137, проведе-но дослідження задля визначення вмісту важких металів у ґрунтовому покриві та здійснено агрохімічний аналіз ґрунту.За результатами досліджень встановлено, що: 1) навіть у зоні радіаційного забруднення не спостерігаються землі із надзви-чайною екологічною ситуацією, а показники не перевищують 15,1 Бк/м2; 2) важкі метали не перевищують гранично допустимі но-рми, а подекуди перебувають у дуже малих кількостях та потребують поповнення; 3) для підвищення продуктивності осушуваних земель потрібно підвищувати вміст елементів живлення у ґрунтовому покриві, адже вміст азоту у ґрунті на дуже низькому та низь-кому рівні, вміст фосфору коливається від дуже низьких до середніх значень, а вміст калію є нижчим за середні значення.Також проведено дослідження, спрямовані на визначення реакції ґрунтового середовища. Результати аналізів показали знач-ну неоднорідність, оскільки показники коливалися від дуже кислих до слаболужних показників, проте більшість досліджуваних ґрунтів характеризується середньокислою та слабокислою реакцією ґрунтового середовища.
17
Личук, Г. І., та Ю. О. Тараріко. "Результати останніх досліджень ґрунтових відмін Антарктиди. Огляд". Аграрні інновації, № 10 (3 березня 2022): 65–71. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Майже на всіх ґрунтових картах світу Антарктида не представлена. Тим часом на цьому континенті є не тільки ґрунти, а й навіть проявляються закони їх широтної зональності. Це означає, що ґрунти більш теплих узбереж дуже відрізняються від ґрунтів морозних внутрішніх районів. Щоправда, повноцінні ґрунти тут представлені лише як рідкісні дрібні вкраплення серед кам'янистих розсипів материка. Ґрунтові середовища Антарктики різноманітні та займають в масштабі континенту мізерні площі. Їх унікальність надає величезні можливості для вивчення фундаментальних екологічних проблем. Ці середовища змінюються дуже повільно у тисячолітньому масштабі, у тій мірі, в якій на них впливають льодовикові умови континенту. Однак останніми десятиліттями на антарктичне довкілля посилився вплив потепління клімату, антропогенних чинників та тваринного світу. Таке положення у першу чергу відбивається на не вкритих льодом територіях, зокрема на ґрунтових відмінах стосовно особливостей окремих антарктичних біогеографічних зон. Використання сучасних методів досліджень дає змогу ефективно вивчати різні властивості окремих ґрунтових середовищ, що дає змогу простежувати спрямованість їх еволюції у часі. Для розуміння рушійних сил розвитку різних мікробних угрупувань потрібно здійснювати систематичну кількісну оцінку хімічного складу ґрунтів та особливостей змін відповідних біохімічних циклів. Такий моніторинг у свою чергу дасть змогу будувати прогнозні моделі розвитку екологічної ситуації в різних регіонах континенту під дією зовнішніх змінних факторів. Адже за наявності фрагментарних та неповних результатів досліджень низки антарктичних ґрунтів аналітикам не вистачає кількісних оцінок, потрібних для обґрунтування таких прогнозів.
18
Petrushka, I. M., M. V. Ruda, A. M. Hyvlyud та N. M. Kovalj. "Вплив поліелементного складу батарейок на стан довкілля та визначення надійності екосистем". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 3 (25 квітня 2019): 64–70. http://dx.doi.org/10.15421/40290314.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено класифікацію та стандартизацію хімічних джерел струму. Наведено результати паретто-аналізу показників небезпеки складу відпрацьованих алкалінових батарей. Реалізовано метод енергодисперсійного рентгенофлуоресцентного аналізу речовин. Відкориговано показники ступеня небезпеки з урахуванням частки (мас. %) кожного елемента досліджуваних батарейок та оцінено сумарні показники ступеня небезпеки поліелементного складу батарейок. Запропоновано новий підхід до оцінювання впливу не просто батарейки, як такої, а її полікомпонентного складу на стан довкілля, через визначення надійності екосистем, що дає змогу отримати кількісні показники стійкості та втрати природних екосистем, що можуть бути використані як індикатори стану довкілля, а відтак оцінки екологічної складової, важливої для визначення реального впливу поліелементного складу батарейок. В аспекті забезпечення переходу суспільства на засади сталого розвитку важливо оцінити ризики втрати, знищення екосистем, що тісно пов'язано з їхньою стійкістю. Стійкість екосистем розглянуто як здатність зберігати свою структуру і характер функціонування у просторі та часі за впливу змін умов зовнішнього середовища. На основі таких показників, які можна отримати за допомогою програмного забезпечення SimaPro, можливий розрахунок тих порогових величин, поза якими відбуваються негативні явища, прогнозування та моделювання ситуацій, картування джерел ризиків, моніторинг змін, а це дасть змогу виявити причини цих змін, або встановити чинники, що сповільнюють чи стримують наближення екосистем до критичного стану, тобто розробити превентивні заходи запобігання катастрофам. Використаний есо-індикатор 99 є одним із методів, який дає нам змогу прийняти одну оцінку для всього продукту – так званий екологічний індекс. Це сума всіх окремих еко-точок або часткових індексів для всіх процесів життєвого циклу. Обчислювальна процедура здійснюється шляхом підсумовування результатів зважування фаз життєвого циклу.
19
Kolisnichenko, R. M. "Еколого-демографічні особливості глобалістичної свідомості українського суспільства на прикладі м. Кропивницького". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 12(140) (11 листопада 2016): 45. http://dx.doi.org/10.15421/1716138.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено аналіз даних соціологічного опитування «Сучасні глобальні виклики в оцінках населення м. Кропивницького», проведеного автором 5-6 листопада 2016 р. З’ясовано, що загальною тенденцією є підтримка більшістю опитаних тих оптимальних екологічних заходів, які не потребують фінансування за рахунок населення та відсутність підтримки тих дій, що таке фінансування передбачають. Відсутність згоди 45% респондентів із необхідністю підвищення соціальних стандартів у слабо-розвинених країнах та системного виховання відповідального ставлення населення до політики дітонародження є проявом байдужості, недостатньої інформованості суспільства відносно особ-ливостей демографічної ситуації на планеті, що доводить актуальність державного сприяння подальшому розвитку гуманізаційної глобалістичної свідомості.Зроблено висновок, що до основних напрямків формування ставлення респондентів до окремих проблем світової екології слід віднести: підвищення рівня об’єктивної інформованості суспільства про глобальні екологічні виклики, їх зв’язок з іншими світовими загрозами; подолання радикалізму у відношенні до обмежень отруйних забруднень; відновлення суспільної довіри до органів влади шляхом справедливого перерозподілу національного багатства на користь більшості громадян; формування суспільного розуміння нагальної необхідності значного підвищення ефективності світової природоохоронної діяльності.
20
Tron’ko, M. D., G. A. Zamotayeva, I. P. Pasteur та S. V. Masyuk. "Українсько-Американський проект дослідження наслідків опромінення in utero внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: огляд наукових публікацій". Endokrynologia 24, № 4 (20 грудня 2019): 346–59. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-4.346.
Повний текст джерелаАнотація:
З метою отримання науково обґрунтованих даних щодо медичних наслідків Чорнобильської катастрофи в ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» сумісно з Національним інститутом раку (США) з 2003 року виконується програма «Дослідження наслідків опромінення у внутрішньоутробному стані (In Utero) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» (Проект In Utero). Метою цих досліджень є епідеміологічний аналіз і встановлення зв’язку між індивідуальною дозою опромінення щитоподібної залози (ЩЗ) плода та захворюваністю на патологію ЩЗ дітей і підлітків, які пренатально зазнали дії радіоактивного йоду, а також оцінка впливу чинників ризику (опромінення та йодна забезпеченість матері) на перебіг і результати вагітності, на ріст і розвиток потомства. Очікуваним результатом буде науково обґрунтована інформація про медичні наслідки пренатального опромінення, порівняльна оцінка ефекту екологічного відносно лікувального опромінення in utero, на підставі якої можна прогнозувати ризики та розробляти відповідні методичні рекомендації та яку можна буде використовувати в майбутньому в надзвичайних ситуаціях. Мета — бібліографічний огляд наукових публікацій за результатами виконання Проекту. Результати. У 2 публікаціях вказано мету та задачі Проекту, описано принципи формування когорти, дизайн дослідження, процедуру обстеження членів когорти, створення бази даних Проекту, наведено результати першого скринінгового обстеження, а також попередньої оцінки ризику розвитку новоутворень ЩЗ. У першій статті на підставі результатів двох стандартизованих скринінгових обстежень створеної когорти пренатально опромінених осіб наведено розрахунки ризику раку та доброякісних вузлів ЩЗ, проаналізовано радіаційний ризик за розміром пухлин, описано методи оцінки внутрішньоутробної та неонатальної доз йоду‑131 на ЩЗ та запропоновано загальну схему розрахунку внутрішньоутробних доз для осіб із радіаційно забруднених територій та осіб ізтериторій порівняння. У другій викладено результати аналізу антропометричних даних із використанням багатоваріантних лінійних регресійних моделей, які вказують на суттєву модифікацію залежності маси та індексу маси тіла від дози за наявності/відсутності захворювання ЩЗ. Одна публікація стосується ретроспективного аналізу відповідної медичної документації та моделювання за допомогою лінійної регресії співвідношення дози з неонатальною антропометрією та тривалістю гестації. Висновок. В опублікованих працях наведено результати довгострокового клініко-епідеміологічного когортного дослідження осіб, які зазнали опромінення in utero внаслідок аварії на ЧАЕС. Тривале спостереження за членами когорти дозволяє провести науково обґрунтовану оцінку медичних наслідків пренатального опромінення.
21
Shadura-Nykyporets, Nataliia, Galina Gaponenko та Nataliia Gutnikova. "РЕГІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СУЧАСНОГО СТАНУ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ: АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3 (19) (2019): 248–56. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-248-256.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню ключових характеристик сучасного стану сфери формування та поводження з відходами в Україні та її регіонах. Встановлено, що екологічну ситуацію, пов’язану з відходами в Україні загалом можна охарактеризувати як катастрофічно загрозливу для навколишнього середовища, однак варто зазначити, що в процесі аналізу на регіональному рівні виявляються суттєві розбіжності за окремими параметрами. Проведено оцінку стану поводження з відходами в Україні в регіональному розрізі на основі інтегрального показника, що дозволило провести їх ранжування та групування.
22
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna та V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 1)". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (27 грудня 2018): 112–24. http://dx.doi.org/10.15421/40281121.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлено, що сучасний пришвидшений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазовій промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної тощо) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних рис; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано й побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод вирішення конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
23
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna та V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 2)". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (28 лютого 2019): 126–35. http://dx.doi.org/10.15421/40290127.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний прискорений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазової промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної…) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних ознак; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано і побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод розв'язання конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
24
Beley, О. І., S. Ya Petriv, О. Yu Mirzoeva та R. B. Stasiuk. "ВПЛИВ ПАВОДКОВИХ ВОД НА ЕКОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ ДОВКІЛЛЯ". METHODS AND DEVICES OF QUALITY CONTROL, № 2(41) (1 грудня 2018): 58–61. http://dx.doi.org/10.31471/1993-9981-2018-2(41)-58-61.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто питання оцінки наслідків повеневих явищ на екологічну ситуацію в регіоні, виникнення засухи, епідемій інфекційних хвороб, зсувів та лавин в гірській місцевості, а також неврожаю сільськогосподарських культур. Проведено аналіз сучасних наукових публікацій стосовно досліджуваної проблеми. Наведено результати дослідження паводкових явищ на прикладі річки Прут та їх впливу на різні аспекти життя Карпатського регіону. Запропоновано регресійну модель для прогнозування процесів формування та розвитку паводкових явищ, рівня їх інтенсивності та тривалості. Проведено модельні розрахунки та наведено аналіз їх результатів.
25
Kucherjavyj, V., та M. Kopiy. "Перспективи відтворення та рекреаційного використання порушених земель внаслідок сірчаних розробок (на прикладі території Яворівського сірчаного кар’єру)". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 13 (2 листопада 2015): 167–72. http://dx.doi.org/10.15421/411524.
Повний текст джерелаАнотація:
Охарактеризовано основні стадії формування території Яворівського сірчаного кар’єру та виділено кілька видів панівних ландшафтів. Проведено соціологічне опитування респондентів шляхом анкетування щодо облаштування та ревіталізації території навколо кар’єру шляхом створення рекреаційних об’єктів. Здійснено аналіз основних напрямків створення рекреаційної зони на досліджуваній території. На основі статистичних даних динаміки розвитку Яворівського району, проведено оцінку сучасного стану окремих показників діяльності. На підставі отриманих результатів запропоновано систему заходів щодо відновлення порушених земель, покращення екологічної ситуації на цій території та формування сприятливого інвестиційного клімату для створення відпочинкових і спортивно-оздоровчих комплексів на території аналізованого об’єкта. Запропоновано зосередити особливу увагу на створенні в межах порушених ландшафтів лісових масивів, парків і лісопарків.
26
Pakharenko, Olha, та Fedir Shvets. "ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, № 20 (30 грудня 2019): 25–33. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-04-25-33.
Повний текст джерелаАнотація:
Інтелектуальні ресурси є тим важливим невичерпним джерелом, що здатне продукувати нові рішення назрілих політичних, економічних, соціальних, екологічних проблем. Використання всіх можливостей державної політики, взаємодії державних органів із структурами громадянського суспільства, міжнародними організаціями, застосування міжнародного виходу з аналогічних кризових ситуації надає можливість досягнути безпечного рівня за даним напрямком та створити передумови стійкового соціально-економічного розвитку.
У статті уточнено та поглиблено сутність, функції і структуру інтелектуального капіталу, досліджено та удосконалено теоретико-методологічні підходи до його оцінки. Проведено аналіз основних показників, що мають вплив на рівень науково-технологічної безпеки в Україні.
27
Степова, О. В., Р. В. Булавенко та В. В. Рома. "АНАЛІЗ СТАНУ ПОВЕРХЕВИХ ВОД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В КОНТРОЛЬНИХ СТВОРАХ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (29 березня 2012): 181–84. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.01.44.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконана екологічна оцінка стану річкових водПолтавської області в районах розташуванняочисних споруд стічних вод промислових підпри-ємств, господарсько-побутових стоків. Це далозмогу оцінити ситуацію, що склалася в досліджу-ваних водних об’єктах, і класифікувати їх за сту-пенем придатності для основних видів водоспожи-вання. Оцінка якості поверхневих вод здійснювала-ся на основі аналізу інформації стосовно величингідрохімічних показників у порівнянні з відповідни-ми значеннями їх гранично допустимихконцентрацій (ГДК).
The ecological estimation of a condition of river watersof Poltava region in areas of placing of treatment facilitieswhich has allowed to estimate a situation developedin investigated water objects is spent and to classify themon degree of suitability for water use principal views. Theestimation of quality of surface water was carried out onthe basis of the analysis of the information of sizes ofhydrochemical indicators in comparison with theircorresponding values of maximum permissibleconcentration.
28
Kryvenko, G., L. Vozniak та V. Zorin. "АНАЛІЗ ВИКИДІВ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН В АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ СТАЦІОНАРНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ". Ecological Safety and Balanced Use of Resources, № 1(19) (11 липня 2019): 85–93. http://dx.doi.org/10.31471/2415-3184-2019-1(19)-85-93.
Повний текст джерелаАнотація:
Для оцінки викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря було взято Івано-Франківську область, оскільки дана область налічує немалу кількість рекреаційних ресурсів.
Відходи виробництва електроенергії на теплоелектростанціях ускладнюють екологічну ситуацію в країні. Вирішення проблем, що пов’язані з охороною навколишнього середовища та покращення якості його соціальної складової, завжди є актуальним. Актуальність полягає у зменшенні техногенного навантаження на довкілля теплогенеруючими підприємствами.
Метою роботи є аналіз і прогнозування викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. У процесі досліджень вирішувалися питання аналізу приземних концентрацій забруднюючих речовин на межі санітарно-захисної зони та прогнозної оцінки подальших викидів.
Проаналізовано зміну викидів забруднюючих речовин за певний період часу. Для аналізу існуючих викидів Бурштинської ТЕС та порівняння їх з ГДК розраховано приземні концентрації забруднюючих речовин на межі санітарно-захисної зони. Бурштинська ТЕС належить до другої категорії небезпеки. Побудовано прогнозну оцінку подальших викидів та наведено заходи щодо їх мінімізації. Розраховано індекс токсичності з урахуванням вагових коефіцієнтів. Аналіз викидів вказує на перевищення ГДК для деяких забруднюючих речовин. За індексом токсичності, який враховує як клас небезпеки речовини, так і ступінь перевищення ГДК, рекомендуються заходи щодо зменшення викидів певних речовин та вибору палива з меншим їх вмістом.
Рекомендовано вибір палива з меншим вмістом у викидах не тільки таких речовин як оксид азоту, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, діоксиду сірки, але і свинцю та його сполук. При встановленні та реконструкції систем очищення димових газів для Бурштинської ТЕС необхідно враховувати фільтраційну здатність обладнання щодо речовин з великим значенням індексу токсичності.
Для уніфікації розрахунків, аналізу в розрізі обраного періоду часу, можливості застосування для інших об’єктів господарювання було розроблено програмне забезпечення.
29
Zubov, O. R., L. H. Zubova та A. O. Zubov. "Оцінювання впливу териконів на екологічний стан агроландшафтів". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 9 (12 червня 2018): 50–59. http://dx.doi.org/10.36930/40290909.
Повний текст джерелаАнотація:
Охарактеризовано міграційні процеси забруднювальних речовин в аграрних ландшафтах вугледобувних регіонів, кількісну оцінку ступеня забруднення ґрунтів і його впливу на біопродуктивність ландшафтів та якість сільськогосподарської продукції. Проаналізовано космічні знімки, здійснено моніторинг процесів водної ерозії, фізичне моделювання вітрової ерозії відвальної породи, математичне моделювання, застосовано емісійний спектральний та інші методи хімічного аналізу ґрунтів та рослинної продукції. Внаслідок проведення дослідження отримано кількісні показники винесення відвальної породи внаслідок водної та вітрової ерозії, встановлено закономірності відкладення частинок відвальної породи залежно від відстані до відвалу. Доведено, що породні відвали вугільних шахт є джерелами надходження в агроландшафти надмірної кількості забруднювальних речовин, що спричиняють несприятливу екологічну ситуацію внаслідок забруднення ґрунтів і рослинної продукції важкими металами. Показано, що для отримання просторового розподілу ступеня забруднення ґрунтів потрібно використовувати геосистемний підхід. Розглянуто теоретичні та практичні підходи до застосування геосистемного аналізу до процесів міграції і розсіювання забруднювальних речовин у ландшафті. Зроблено аналіз парагенетичних геосистем териконових ландшафтів Донбасу. Запропоновано показники для оцінення умов розсіювання речовин, що надходять з відвалів. Доведено, що геосистемний підхід із використанням цих показників дає змогу виявити найбільш небезпечні щодо забруднення ділянки ландшафту.
30
Tregubenko, S. S., R. V. Kubal, L. Ya Poberezhny та V. В. Zapukhlyak. "РИЗИКИ ТРАНСПОРТУВАННЯ ЕНЕРГОНОСІЇВ У ЗОНАХ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 2 (29 березня 2018): 120–23. http://dx.doi.org/10.15421/40280222.
Повний текст джерелаАнотація:
Обсяг економічних збитків від екологічних катастроф, спричинених техногенними аваріями під час бойових дій, часто досить важко підрахувати. Здебільшого дешевше і технологічно простіше відновити населений пункт або підприємство в новому місті. Відповідно до норм чинного законодавства технологічний тероризм – це злочини, які вчиняють з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або компонентів, інших шкідливих речовин для здоров'я людей. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначають такі види надзвичайних ситуацій: a) техногенного характеру; б) природного характеру; в) соціального характеру; г) воєнного характеру. Розроблено підходи, які покликані спростити прогнозування експлуатаційних ризиків та забезпечити коректну оцінку залишкового ресурсу нафтогазопроводів, які експлуатують в умовах бойових дій. За результатами проведених випробовувань, ґрунтуючись на кінетичних кривих деформації та користуючись розробленою методикою, визначено області низькочастотної корозійної втоми для основного металу та зварного з'єднання трубопроводів. Запропонований спосіб потребує подальшого вдосконалення у плані комплексного прогнозування живучості, залишкового ресурсу та експлуатаційних ризиків.
31
Маларьова, Н. О., Н. С. Урум, Л. А. Максименко та Г. В. Шапіро. "ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛІ ПРОЦЕСУ ЗГОРЯННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИДІВ ПАЛИВА В СУДНОВИХ ДИЗЕЛЯХ". Vodnij transport, № 1(32) (27 січня 2021): 75–85. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2021.1.32.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Останнім часом усе більш широке поширення одержують альтернативні біопалива на основі рослинних олій (рапсових, соєвого, соняшникового, арахісового, пальмового) та їх похідних. Інтенсивні роботи з переведення дизелів на біопаливо ведуться як у країнах з обмеженим енергетичним потенціалом, так і в країнах з великими запасами нафтового палива, а також у високорозвинених країнах, що мають фінансову можливість придбання нафтових енергоносіїв. На даний час у Європі (Німеччина, Франція, Австрія й ін. країни) щорічно виробляється більш 1,5 млн. т біопалива. Це - сумішеве біопаливо, що містить до 10 % складного метилового ефіру, який отримується з рапсової олії. Аналіз ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств водного транспорту свідчить, що середній рівень рентабельності їх основних послуг не високий. Отже, існує необхідність пошуку резервів підвищення ефективності перевезень і роботи транспортного флоту. Одним з напрямків наукового пошуку є економічна оцінка використання ресурсів і, насамперед, палива в компанії для досягнення корисного результату в діяльності. Проблема пошуку та оцінки ресурсозберігаючих технологій роботи транспортних судів є актуальною. Особливу гостроту їй додає ситуація на ринку енергоносіїв за умови постійного коливання цін на паливо. Резерви для зменшення витрат на паливо полягають у нормуванні ходових операцій, вибору оптимальних режимів роботи двигунів на різних ділянках рейсу, вибору швидкості, що з одного боку забезпечить своєчасне виконання транспортної операції – а з іншого дозволить отримати економію у витраті палива. Дослідження полягає у можливості доведення отриманих теоретичних положень до практичних рекомендацій та безпосередньо пристроїв та обладнання, які дозволять використовувати альтернативні види палива з метою підвищення екологічних та енергетичних характеристик судових двигунів. Ключові слова. паливо, двигуни, ресурсозберігаючі технології, дизельне паливо, транспортний флот
32
Писаренко, П. В., М. С. Самойлік та О. Ю. Диченко. "Використання різних технологічних рішень у сфері поводження з твердими відходами при оцінці ризиків щодо здоров'я населення". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (28 грудня 2018): 111–16. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2018.04.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Поводження з відходами є однією з найбільш важливих еколого-економічних та соціальних проблем регіонального розвитку. У статті запропоновано методичні підходи до оцінювання ризику здоров’ю населення від забруднення довкілля під час поводження з твердими відходами, які включають комплексну інвентаризацію викидів забруднюючих речовин та оцінку експозиції; визначення ризику миттєвих токсичних ефектів та ризику хронічного впливу з урахуванням сукупної дії забруднюючих речовин на організм людини; розрахунок екологічного ризику з урахуванням економічного збитку від забруднення довкілля; прогноз соціально-економічного розвитку регіону за різних технологічних рішень у сфері поводження з твердими відходами у залежності від рівня екологічного ризику.
Проведена оцінка впливу існуючої системи поводження з твердими відходами на здоров’я населення на прикладі Полтавської області дала змогу встановити, що найбільший ризик для здоров’я, як і економічний збиток від забруднення навколишнього середовища складає перший сценарій – існуюча ситуація. Найбільш ризикованим і небезпечним для здоров’я населення є будівництво сміттєспалювальних заводів, тобто четвертий сценарій є неприйнятним для області. Обґрунтовано, що найменш ризикованим і безпечним для здоров’я населення та навколишнього середовища в області є будівництво чотирьох сміттєсортувальних станцій або двох заводів із компостування.
The problem of waste management is one of the most important ecological-economic and social problems of regional development. Therefore, the article proposes methodological approaches to the assessment of the public health from environmental pollution dealing with solid waste, which includes a comprehensive inventory of pollutant emissions and exposure assessment; determination of the risk of immediate toxic effects and the risk of chronic exposure, taking into account the combined effects of pollutants on the human body; calculation of ecological risk taking into account economic damage for environmental pollution; forecast of socio-economic development of the region for various technological solutions in the field of solid waste management, depending on the level of environmental risk.
An assessment of the impact of the existing solid waste management system on the public health on the example of the Poltava region has made it possible to establish that the greatest risk to health, as well as the economic damage caused by environmental pollution, is the first scenario – the current situation. The most risky and dangerous for the public health is the construction of waste incineration plant; this scenario is unacceptable for the region. It is substantiated that the least risky and safe for the public health and the environment in the region is the construction of four waste sorting stations or two composting plants.
33
Gardashuk, Tetiana. "Дослідницьке поле екосеміотики". Multiversum. Philosophical almanac 1, № 1 (31 березня 2020): 69–83. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.1.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується екосеміотика (термін запропонований Вілфрідом Нотом) – міждисциплінарна галузь, що має на меті: 1) поглибити розуміння особливостей взаємодії між людиною і довкіллям, культурою і природою на основі застосування семіотичного підходу; 2) розширення пізнавальних можливостей людини у природнознавчій і культурознавчій сферах за допомогою семіотичного інструментарію. Відзначається, що екосеміотика безпосередньо пов’язана з біосеміотикою, семіотикою культури (культурною семіотикою), а також з екологічною (інвайронментальною) філософією. Вона спирається на принцип неперервності (спадкоємності) у розвитку природи та розуму (свідомості) (Ч. Пірс), уявлення про внутрішній зв'язок між живими (природними) та семіотичними процесами (Дж. Хофмейер), голістичний (системний) погляд на семіосферу (Ю. Лотман). Екосеміотика розглядає взаємодію культури і природи як двосторонній процес, в якому природа визначає культуру так само, як і культура у різний спосіб окреслює природу. Зауважується, що для екосеміотики як порівняно нового дослідницького напряму не вироблено єдиного методологічного базису та бачення досліджуваного ним кола проблем, що цілком релевантно ситуації в семіотиці загалом. Автор доходить висновку, що на тлі постійного зростання досліджень, які позиціонують себе як екосеміотичні, цей напрям потребує відповідних методологічних рефлексій і оцінок.
34
Chaskovskyy, O. H., D. Yu Karabchuk та A. P. Ivaniuk. "Зміни лісового вкриття Українських Карпат за період 1984–2016 років". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 2 (28 березня 2019): 9–14. http://dx.doi.org/10.15421/40290201.
Повний текст джерелаАнотація:
Масштабні зміни лісового вкриття негативно впливають передусім на гідрологічні та ґрунтові умови та загалом на екологічні функції лісів. В Українських Карпатах події, пов'язані з пошкодженнями лісового намету, зумовлені не тільки природними чинниками, такими, як погодні умови чи шкідники й хвороби, але і чинниками антропогенного впливу, такими, як збільшення обсягів вирубування лісу, основними драйверами яких є соціально-економічні потрясіння та зміна способів ведення лісового господарства й ефективність правозастосування в лісовому секторі. Метою цього дослідження було виявити обсяги порушень намету деревостанів у лісах Українських Карпатах протягом 1984–2016 рр. Для дослідження використано часові ряди зображень, отриманих із супутникових знімків проекту "Landsat" із застосуванням засобу візуалізації "TimeSync". Отже, на основі випадкової вибірки, 2000 ділянок було здійснено оцінку щорічного пошкодження намету лісу, які враховували як природні порушення, так і антропогенні. Відповідно до результатів вибірки, середня лісистість для всієї досліджуваної території протягом 1984–2016 рр. становила 65,50 %. Більше половини досліджуваного періоду значення лісових порушень коливались між 0,50–1,00 %, серед них було десять років, коли порушення були між 0,75–1,0 %. Загалом показники порушень лісового вкриття в Українських Карпатах сильно коливаються, причому значні помітні піки з'явилися після 1990 та 2012 рр. Більше того, антропогенні зміни, спричинені лісозаготівлями (зокрема суцільними та вибірковими), становили 92,07 % всіх порушень, тоді як лише 7,93 % порушень лісового намету пов'язані з природними чинниками. Аналіз піків коливань змін порушень лісового вкриття дає підстави вважати, що чинниками коливання щорічних показників, спричинених рубками, можуть бути політичні, пов'язані із зміною законодавства із часом та економічною ситуацією, спровокованою збільшенням і зменшенням попиту на ресурси деревини. Для природних порушень спостережено три різні хвилі на початку 1990-х, 2000-х та 2010-х років, які демонструють синхронізацію динаміки природних порушень з іншими помірними лісами Європи в субконтинентальному просторовому масштабі. Отже, результати здійсненого дослідження можна використати під час планування розвитку лісового господарства в Карпатах. При цьому варто приділяти більше уваги тренду зміни лісового вкриття, звертаючи особливу увагу на вразливість лісів до кліматичних змін, і розглянути вплив поточної нестабільної соціально-економічної ситуації на появу масштабних вирубок лісів в Україні.
35
Бурик, Зоряна. "СПРИЙНЯТТЯ УКРАЇНСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ (АРХЕТИПНИЙ АНАЛІЗ)". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 101–15. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-101-115.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено сутність понять “сталий розвиток” та “архетип”. Визначено основні принципи концепції сталого розвитку. Відмічено, що ба- зисними елементами культури, які формують константні моделі духовного життя, та основою екології культури в інформаційному суспільстві є архе- типи єдності людини і природи. З’ясовано, що, сприймаючи концепцію ста- лого розвитку, побудовану на розвитку особистості, потрібно пам’ятати, що архетип особистість успадковує, тому він перебуває в ній, але водночас він є і ззовні. Новацією школи архетипіки є модель “універсального епохального циклу”. Вона доповнена системою соціальних показників, з використанням яких упродовж останнього десятиліття ведуть моніторинг психосоціальних змін в Україні. Виокремлено, що головна мета сталого розвитку суспільства полягає у забезпеченні умовно нескінченного існування людської цивіліза- ції та її прогресивного розвитку. Така мета вимагає вирішення завдань двох рівнів. Перший рівень можна позначити як необхідний — це фізичне вижи- вання людини біологічної. Другий рівень — достатній, він передбачає духов- ний розвиток людини соціальної. Зазначено, що державна політика щодо сталого розвитку повинна базуватися на таких основних принципах: зба- лансованість розвитку українського суспільства; екологічно та техногенно безпечні умови життєдіяльності населення; утвердження гуманізму, демо- кратії та загальнолюдських цінностей; еколого-економічна збалансованість розвитку окремих регіонів та її узгодження із загальнонаціональними по- требами. Стверджено, що ефективність функціонування органів державної влади залежать від глибини усвідомлення виконавцями й усім населенням нових підходів, які відображають: набутий досвід (негативний та позитив- ний); прогнозовані оцінки ситуації у біосфері; практичні потреби людей; ар- хетипову складову людського розвитку (свідомого і надсвідомого).
36
Козленко, Є. В., О. В. Морозов та В. В. Морозов. "Особливості формування гідрохімічного режиму зрошувальної води Інгулецького магістрального каналу у 2021 році". Аграрні інновації, № 9 (14 грудня 2021): 26–35. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.9.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідження особливості формування гідрохімічного режиму зрошувальної води Інгулецького магістрального каналу у 2021 році та оцінювання придатності води для зрошення за чинними стандартами.Методи. Польовий експеримент, лабораторні аналізи води за стандартними методиками, системний підхід і системний аналіз, узагальнення даних, порівняння.Результати. Задля оцінки якості зрошувальної водиІнгулецького магістрального каналу закладено моніторингову мережу спостережень: точку відбору пробводи на пікеті 48 Інгулецького магістрального каналу.Протягом періоду дослідження показник мінералізаціїзрошувальної води Інгулецького магістрального каналуколивався у межах від 1550 мг/дм3 (станом на 26.06)до 750 мг/дм3 (станом на 25.08). Показник середньоїмінералізації зрошувальної води становив 1215 мг/дм3.Протягом періоду дослідження показник вмісту хлоридіву зрошувальній воді Інгулецького магістрального каналуколивався у межах від 367 мг/дм3 (станом на 26.06) до 193 мг/дм3 (станом на 26.06). Середнє значення вмістухлоридів у зрошувальній воді за період досліджень становило 263 мг/дм3. Зменшення вмісту хлоридів у зрошувальній воді у серпні-вересні пояснюється тим, щоу другій половині серпня внаслідок сприятливих умовза руслом р. Інгулець до гирла ГНС «антирічкою» булапідтягнута дніпровська вода. Але така ситуація не відбувається щорічно, це є окремим випадком. Водночасдля формування більш-менш задовільної якості водипід час застосування технології «антирічка» потрібнапостійна цілодобова робота не менш ніж чотирьох агрегатів ГНС, але і це не забезпечить постійну стабільнузадовільну якість води, про що свідчать багаторічнідослідження. Нами виконано оцінку якості води за чинними нормативними документами, а саме за державнимстандартом України «ДСТУ 2730:2015. Захист довкілля.Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії» та за Постановою Кабінету Міністрів Українивід 02.09.2020 № 766 «Про нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення, управління поливамита водовідведенням».Висновки. За небезпекою іригаційного засоленняґрунту згідно із ДСТУ 2730:2015. – вода І класу (придатна для зрошення без обмежень) для середньосуглинкових та важко-суглинкових ґрунтів; ІІ та І класудля глинистих ґрунтів. Згідно з Постановою КабінетуМіністрів України № 766 – полив безпечний, але з урахуванням ІІ класу якості за агрономічними критеріями –полив можливий за умови застосування відновлювальних заходів. За небезпекою підлуження ґрунту згідноіз ДСТУ 2730:2015 вода відноситься до І класу, згідноз Постановою Кабінету Міністрів України № 766 – поливбезпечний. За небезпекою осолонцювання ґрунту згідноіз ДСТУ 2730:2015 – вода І класу для темно-каштанових і каштанових суглинкових середньо- і високобуферних ґрунтів та для чорноземних ґрунтів суглинковихсередньо- і високобуферних. Для чорноземних ґрунтівглинистих середньо- і високобуферних у червні – водаІІІ класу, тобто вода непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу; у липні та на початкусерпня – вода ІІ класу, із середини серпня та у вересні –вода І класу. Згідно з Постановою КМУ № 766: у червні –полив заборонено, у липні та на початку серпня – поливможливий за умови застосування відновлювальнихзаходів, із середини серпня та у вересні – полив безпечний. За небезпекою токсичного впливу води на рослини згідно із ДСТУ 2730:2015 – вода ІІ класу, згідноз Постановою КМУ № 766 – полив можливий за умовизастосування відновлювальних заходів.
37
Вожегова, Р. А., Ю. О. Лавриненко, Т. Ю. Марченко, С. В. Міщенко, О. О. Пілярська та Є. О. Базиленко. "Перспективні культури для біоенергетики України". Аграрні інновації, № 11 (3 травня 2022): 5–15. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2022.11.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчення й аналіз світового досвіду вирощування кукурудзи та конопель для використання в біоенергетиці. Оцінка стану і потенціалу кукурудзи й конопель, найважливіших складових раціонального та різноманітного їх використання. Методи. Кількісне та якісне порівняння, абстрактно-логічний, аналітичний. Матеріалами досліджень слугували наукові праці з питань поточних та перспективних ресурсних можливостей виробництва біопалива в Україні та світі, енергетичний потенціал кукурудзи та конопель. Результати. Вирощування кукурудзи разом із продовольчим та кормовим нині асоціюється з новим напрямом використання, таким як переробка на біоетанол, оскільки зерно кукурудзи має високий вміст крохмалю (60–85%). Крохмаль, який міститься в зерні, спочатку розкладається до цукру, потім цей цукор у процесі бродіння перетворюється на алкоголь, після чого розчин піддають очищенню та випаровуванню. Вихід біоетанолу залежить перш за все від вмісту крохмалю у зерні, що визначається групою стиглості, підвидом гібриду. Найбільший вміст крохмалю (НІР05 гібрид = 0,42%) у середньому за три роки відзначено у групі середньопізніх гібридів: Тронка – 70,55%, Арабат – 71,21%, Віра – 72,82%, також у цих гібридів відмічався максимальний вихід крохмалю – 9,64, 9,84, 10,07 т/га відповідно. У наших дослідженнях максимальну врожайністю сирої надземної маси у «фазу молочна стиглість зерна» показали гібриди кукурудзи середньопізньої групи Арабат (ФАО 430) та Віра (ФАО 430). Максимальні значення розрахункового питомого виходу біогазу на основі вмісту елементів у силосній масі зафіксовано у гібриду кукурудзи Арабат (ФАО 430) – 7,041 тис. м3/га. Коноплі є конкурентоздатними, при виробництві біогазу і твердого біопалива, оскільки дають високі урожаї біомаси і добрий питомий вихід метану з потенціалом збільшення за умови попередньої обробки сировини. Висновки. Селекційна робота та вирощування вітчизняних сортів конопель та гібридів кукурудзи, є необхідною для Україні, що дозволить не тільки зменшити імпорт енергоносіїв та заощадити значні валютні ресурси, а також зміцнити економічну незалежність держави, покращити екологічну ситуацію, створити нові робочі місця, забезпечити розвиток спиртової галузі та підвищити інтерес аграріїв до вирощування сільськогосподарських енергетичних культур.
38
Гвоздецька, Г. С., та Н. І. Геник. "ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ В ЖІНОК ІЗ РАННІМИ ГЕСТОЗАМИ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (9 вересня 2021): 36–41. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12352.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – визначити роль особливостей психоемоційного стану вагітних жінок у розвитку проявів раннього гестозу різного ступеня тяжкості у першому триместрі вагітності.
Матеріали та методи. Обстежено 105 жінок, з них 85 – із симптомами раннього гестозу: 36 жінок із проявами легкого ступеня, 32 – середнього, 17 – тяжкого та 20 – із фізіологічним перебігом першого триместру вагітності. Для вивчення психоемоційного стану вагітних використовували тест Спілбергера–Ханіна з метою оцінки рівня тривожності та адаптований тест – опитувальник «Рівень суб’єктивного контролю Дж. Роттера» в адаптації Е. Ф. Бажина. Статистичну обробку проводили за допомогою програм Statistica 6.0 i Microsoft Excel 5.0.
Результати дослідження та їх обговорення. При визначенні факторів ризику виникнення ранніх гестозів анкетно-опитувальним методом встановлено, що у більшості обстежених спостерігали різноманітні фактори ризику: низький матеріальний статус – 91,5 %, проживання в екологічно забруднених зонах – 76,4 %, наявність конфліктних ситуацій у побуті, сім᾽ї та на роботі – 73,8 %, ранні гестози в анамнезі – 98,8 %. При розподілі величини стресогенного навантаження у 24,7 % вагітних виявлено низький рівень стресогенних навантажень, в 41,2 % – помірний, у 34,1 % – високий. У 11,8 % вагітних із ранніми гестозами встановлено високу стресостійкість, у 29,4 % – середню, в 58,8 % – низьку. У жінок із ранніми гестозами спостерігали високий рівень стресогенного навантаження поряд із низьким або помірним рівнем стресостійкості. Із 78,8 % жінок із ранніми гестозами до V функціонального класу віднесено 38,8 %, до ІV – 40,0 % вагітних, які характеризуються низьким рівнем функціональних можливостей психічної адаптації та дуже високим – тривожності, різким ослабленням фізичної та психічної витривалості. Дані жінки і склали групу ризику. У контрольній групі до даної категорії віднесено 20,0 % вагітних. Стан рівня функціональних можливостей психічної адаптації у 80,0 % жінок контрольної групи можна вважати за норму. Серед вагітних із проявами раннього гестозу до цієї категорії віднесено тільки 21,2 % жінок, що показало високий ступінь вірогідності розбіжностей (р<0,001).
Висновки. Розвиток хронічного психоемоційного стресу призводить до розвитку ознак ранніх гестозів, а визначення особливостей психоемоційного стану жінок із ранніми гестозами дає можливість розробити своєчасні заходи щодо попередження їх розвитку.
39
Velychko, V. O., A. V. Hrymak, L. V. Kurilas та T. Ye Senyshyna. "Маркетингова складова виробництва ветеринарних препаратів за функціонування системи управління". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 426–32. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.54.
Повний текст джерелаАнотація:
Якість продукції для ветмедицини, яку виробляють вітчизняні підприємства, її конкурентоспроможність, сьогодні на жаль, ще не є сильним і безапеляційним показником окремих підприємств. В той же час, необхідно визнати, що реформи, які проводяться у державі орієнтують виробників продукції, в т. ч. і для ветеринарної медицини до переоцінки своїх застарілих тенденцій в сторону удосконалення виробництв, що забезпечувало б виробництво якісної і безпечної продукції для ветмедицини, йдеться в першу чергу про ветеринарні препарати, застосування яких ефективно забезпечувало б благополуччя тваринництва, птахівництва і інших галузей, сприяло збереженню здоров'я людей і екологічної рівноваги природнього середовища. Та й на самих підприємствах ветмедицини прийшло розуміння того, що саме впровадження ефективних систем управління якістю продукції спроможне забезпечити стійке становище підприємств як у сфері виробництва так і на ринку продукції для ветмедицини. Звичайно, впровадження ефективної системи управління якістю вимагає високого професіоналізму, освоєння сучасних методів і технологій, а головне відповідного рівня кваліфікації персоналу. Це сприятиме тому, що вже сам процес розробки нових ветеринарних препаратів, відповідно і їх апробації та виробництво буде базуватися на основних принципах системи якості, яка гарантуватиме, що вироблена продукція виробляється і контролюється відповідно до чіткого дотримання вимог нормативно-технічної документації і стандартів.
Ринок продукції для ветмедицини уже орієнтує виробників на виробництво якісної, ефективної і конкурентоспроможної продукції, по-новому, з врахуванням зарубіжного досвіду розглядати контакти з усіма суб'єктами, які причетні до виробництва і поставок в обіг ветеринарних препаратів. В цьому важлива роль відводиться маркетингу, який супроводить виробництво, допомагає його організувати і управляти не тільки виробництвом, а й збутом виробленої продукції. Саме маркетинг може давати відповідні на ситуацію на ринку, планування асортименту продукції, її характеристики, оцінки конкурентів, формує пропозиції і аналізує споживацький попит. Зрозуміло, що якість ветеринарних препаратів забезпечується комплексом заходів, в т. ч. і принципами ринку. Основні із них, зокрема і механізми контролю якості ветпрепаратів регламентовані в Законах України «Про ветеринарну медицину», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної і небезпечної продукції», ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних препаратів, «Положення про реєстрацію (перереєстрацію) ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок в Україні». Основні параметри цих документів уже враховуються при гармонізації законодавчих і нормативно-регламентуючих документів України.
40
Sikora, L. S., N. K. Lysa, V. I. Sabat, B. I. Fedyna та V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Лазерні та інформаційні технології контролю динамічних зміщень просторових структур об'єктів за дії активних техногенних і природних чинників ризику аварій". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 6 (27 червня 2019): 128–35. http://dx.doi.org/10.15421/40290625.
Повний текст джерелаАнотація:
На сучасному етапі розвитку науки для технологічних і техногенних енергоактивних систем вироблено системні методи ідентифікації структури, динаміки, оцінення ризику, тоді як для просторових об'єктів цю проблему повною мірою не вирішено. Це стосується будівництва та експлуатації таких об'єктів з просторово розподіленою структурою, як мости, великі павільйони, висотні будинки, агрегатні лінії на спільному фундаменті для кольорового друку, які піддаються великим динамічним неоднорідним за потужністю навантаженням, що діють упродовж тривалого часу експлуатації. Їх руйнація при сукупній дії динамічних і статичних неоднорідних потокових у часі чинників великої енергетичної потужності, призводить до аварій і людських втрат. Основний чинник, який призводить до когнітивних помилок у проектуванні просторових конструкцій, є те, що фахівці у процесі розроблення проекту не до кінця враховують поняття фізичної сили, енергії потужності та фізичної енергії чинників з потоковою випадковою структурою. На цей аспект проблеми динамічної стійкості конструкції за дії чинників із стохастичною структурою звернув увагу Я. П. Драган, ввівши поняття "стохастичного процесу скінченої енергії" і "скінченої потужності потоків (послідовностей) активних фізичних силових дій". За певних умов комплексна дія силових чинників призводить до виникнення солітонів, тобто формування піку енергії та потужності у певний момент часу у найслабшому вузлі конструкції, що її руйнує. Якщо проектант, через свої когнітивні здібності і рівень знань, не враховує енергетичну сутність чинників як руйнівних сил, тоді це призводить до руйнування інфраструктурних об'єктів (міст у Генуї (Італія 2018 р.)), збудований у 1967 р., Китай 2019 р.), руйнівних повеней, пожарів, транспортних катастроф, цунамі. Щодо мостів з металоконструкцій у США (Нью-Йорк), побудованих з урахуванням методів вібраційних розрахунків С. Тимошенко, то вони експлуатуються понад 100 років, за відповідного технічного обслуговування. Оцінка вібраційної стійкості просторових конструкцій, як наявних, так і нових проектів, залишається складною проблемою створення систем контролю і діагностики, не вирішеною повною мірою, і тому розроблення інтегрованих інтелектуальних методів проектування систем контролю методом дистанційного лазерного зондування є актуальною. Інтенсивний розвиток як соціальної, так і техногенної інфраструктури призводить, внаслідок дії транспортних потоків, електростанцій, виробництв з шкідливими викидами, до росту силового екологічного навантаження на просторові конструкції, корозію металевих складників, росту вібраційних впливів на елементи об'єктів. Подальший розвиток таких негативних процесів призводить до зменшення міцності конструкцій, їхньої стійкості, експлуатаційної надійності та руйнування. Зниження якості несучих конструкцій, через невраховані негативні впливи, унеможливлює прогноз моменту настання аварійних ситуацій. Відповідно, розроблення методів дистанційного контролю вібрацій просторових елементів несучих конструкцій є для різних галузей актуальною проблемою.
41
Romashchenko, M. I., S. А. Shevchuk та M. V. Yatsiuk. "НАСЛІДКИ БУДІВНИЦТВА МОСТОВОГО ПЕРЕХОДУ В КЕРЧЕНСЬКІЙ ПРОТОЦІ НА ГІДРОЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ПРИЛЕГЛОЇ ЧАСТИНИ ЧОРНОГО ТА АЗОВСЬКОГО МОРІВ". Міжвідомчий тематичний науковий збірник "Меліорація і водне господарство" 108, № 2 (12 грудня 2018). http://dx.doi.org/10.31073/mivg20180108-147.
Повний текст джерелаАнотація:
Після анексії Кримського півострова Російською Федерацією розпочато неузгоджене з Україною будівництво Керченського мостового переходу, що в найближчій перспективі може призвести до знищення унікальної флори і фауни Чорного та Азовського морів. У загальнодоступних роботах Інституту водних проблем і меліорації НААН наведено результати узагальнень щодо наслідків будівництва Керченського мосту для довкілля. Основним джерелом даних слугували матеріали дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA), Європейського космічного агентства (ESA), Геологічної служби США (USGS), літературні джерела, а також результати обстеження о.Тузла, що виконано до початку будівництва. Опрацьовано дані екологічної та гідрологічної ситуації щодо впливу будівництва Керченського мосту 2014-2017 рр. Проведена експертна оцінка з визначення збитків, що заподіяні Україні внаслідок будівництва Керченського мосту, а також зібрані докази порушення норм українського та міжнародного законодавства для подальшого їх розгляду у міжнародних судових інстанціях. Зроблено висновок щодо істотних змін водного режиму в Керченській протоці та всього Азовського моря. Керченський (Кримський) мостовий перехід постійно створює реальні загрози погіршення екологічного стану Керченської протоки, а збитки, заподіяні природному середовищу Чорного та Азовського морів, вже сягають мільярди гривень.
42
Стефанишин, Дмитро, Василь Корбутяк та Даніель Бенатов. "Системний аналіз планованої діяльності підприємства деревообробної промисловості розташованого в с. Городок, Рівненської області у контексті норм закону України «Про оцінку впливу на довкілля»". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 337–43. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.232698.
Повний текст джерелаАнотація:
Наразі питання соціальної стабільності та збереження якості довкілля, подолання екологічно-конфліктних ситуацій на основі пошуку прийнятних екологічно безпечних альтернатив з врахуванням різних, зачасти протилежних або ж антагоністичних, критеріїв стали такими ж важливими для сучасного суспільства, як і отримувані економічні чи соціально-економічні вигоди від використання природних ресурсів. Незважаючи на те, що інженери та екологи відіграють важливу роль в процесі прийняття рішень, що стосуються потенційно небезпечної для довкілля, життя і здоров’я людей діяльності, наразі саме посадовці та політичні діячі мають відповідати за ці рішення, забезпечуючи досягнення компромісу між різними суспільними інтересами. Водночас зростає не тільки роль управлінських рішень, що стосуються довкілля, а і їх складність, яка потребує участі в прийнятті рішень більшої кількості зацікавлених осіб. Прийнятий в 2017 р. Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» встановив чіткі правові та організаційні засади і відкрив нові можливості для проведення екологічної експертизи та регулювання господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з залученням в процеси прийняття рішень широкої громадськості. Втім, на заваді практичній реалізації Закону, і, відповідно, прийняттю об’єктивних рішень щодо планованої діяльності уповноваженими органами державної влади на основі належної екологічної експертизи планів та проектів, що можуть шкодити довкіллю, часто стоять недостатня якість та нерелевантність оцінок впливу на довкілля планованої діяльності. Основною задачею проведених нами досліджень був аналіз звіту з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності в с. Городок, Рівненського району, Рівненської області, визначеної як «Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості», розробленого суб’єктом господарювання, що представляє інтереси відомої корпорації «Кроноспан». В звіті було виявлено ряд відступлень від вимог чинного Закону, недостатньо повне врахування при оцінці впливу очевидних та ймовірних небезпек для життєдіяльності місцевого населення та стану довкілля, неповноту інформації, необхідної для обґрунтування об’єктивних висновків, а також деякі дискусійні оцінки щодо наслідків планованої діяльності та інші недоліки.
43
Арінушкіна, Ксенія, Вадим Давидов, Василій Рудь, Антон Валов та Нікіта Лукашев. "Оцінка психічного статусу, ступеня тривоги і депресії у студентів у контексті психотравмуючих чинників навколишнього середовища". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 292–95. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.232851.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми полягає у підвищенні інтересу до проблеми тривожності та депресивних станів у зв'язку з психотравмуючими факторами середовища та їх наслідками, в тому числі серед студентів різних університетів. Важливість виявлення депресивних і тривожних настроїв у студентів зумовлена темпом, напруженістю навчання та діяльності, що висуває підвищені вимоги до компенсаторних механізмів психіки, розпад яких призводить до соціально-психологічних конфліктів та стресів. Навантаження створюють додаткові умови для прояву та схильності до захворювання. У статті розглядаються результати психологічного тестування анонімних студентів. Тяжкість тривоги та депресії оцінюється залежно від їх індивідуально-психологічних особливостей у стресових ситуаціях, спричинених діями факторів навколишнього середовища природного, соціального та техногенного середовища. Дослідження проводились за допомогою лікарняної шкали тривоги та депресії (HADS) та методів дослідження психічного стану BOMK. В результаті дослідження психічного стану, тяжкості тривоги та депресії студентів другого курсу можна говорити про відсутність тривоги, депресії та когнітивних порушень у випробовуваних у 83% та 92% та 100% відповідно, що дає можливість аргументувати відсутність психотравмуючих факторів. Більшість отриманих результатів, особливо негативних, підтвердилися в особистих розмовах зі студентами. Щодо решти групи опитаних студентів, можна сказати, що вони не мають ознак тривоги та депресії, що свідчить про відсутність травмуючих факторів, а також сприятливу екологічну ситуацію для більшості опитаних студентів.
44
Іванченко, Віталій. "ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ". Economy and Society, № 22 (15 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2020-22-36.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним питанням формування показників оцінки сталого розвитку підприємництва в сільському господарстві. Проаналізовано та систематизовано методологічні підходи до їх формування та на їх основі наведено основний алгоритм розрахунків показників оцінки сталого розвитку саме підприємництва в сільському господарстві. Ці показники розділено за окремими блоками на економічні, соціальні та екологічні, що надають можливість чітко відділяти окремі показники діяльності підприємництва в сільському господарстві за їх видами та кінцевими цілями. Крім цього, усю систему показників оцінки, розділено на п’ять етапів, що чітко розділяє та систематизує усі показники та покращує систему розрахунків й виявляє слабкі місця та проблем. Це дозволить оперативно реагувати на ситуацію та спрямувати діяльність підприємництва за системою сталого розвитку із реалізацією конкретних цілей цього процесу.
45
Файвішенко, Д. С. "Аналіз тенденцій розвитку регіональних ринків мінеральної води України". Food Industry Economics 12, № 2 (11 липня 2020). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v12i2.1736.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні в умовах трансформації та динамічного розвитку нових сфер економіки, враховуючипозитивну макроекономічну динаміку та соціально-екологічний вплив факторів (загостренняекологічної ситуації, підсилення інтересу до укріплення культурних традицій, зміни споживчихстереотипів), розвиток ринку мінеральної води займає провідні позиції, де домінантною тенденцією єаналіз регіонального ринку. У статті представлено аналіз та моніторинг стану видобутку та тенденційрозвитку регіонального ринку мінеральної води, проведена оцінка бальнеологічних запасів у областяхта виокремлено провідні торгові марки. Зроблено акцент на нівелювання чинників, які негативновпливають на економічний розвиток регіону, просування та вихід на інші регіони торговельних марок іззбереженням територіально-локальних тенденцій. Сформовано з точки зору регіональноїдиференціації виробничих потужностей видобуток мінеральної води в Україні, виокремлено ключовіобласті, яким належить виробництво 50% обсягу даної продукції: Закарпатська, Львівська, Полтавськата Івано-Франківська.