Статті в журналах з теми "Оцінка діяльності підприємств"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Оцінка діяльності підприємств.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Оцінка діяльності підприємств".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Кубів, С. І., та В. В. Федюк. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 43–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Велике значення для розвитку національної економіки, набуття нею рис, притаманних ринковій економіці, має процес входження України до системи міжнародних економічних відносин. Поглиблення участі України в європейських та світових інтеграційних процесах супроводжується збільшенням кількості підприємств, що здійснюють свою діяльність у зовнішньоекономічній сфері. Проведене у статті дослідження встановило, що важливою умовою успішного функціонування підприємства, де ЗЕД – основний вид діяльності, є створення досконалої системи оцінки результатів експортно-імпортних операцій, рівень яких характеризується ефективністю їх здійснення та базується на критеріях ефективності та результативності, які у сукупності характеризують рівень розвитку ЗЕД підприємства. Дослідження методологічних підходів до оцінки розвитку ЗЕД підприємства дає змогу стверджувати, що загальноприйнята методика його визначення відсутня. Важливим для розвитку національної економіки, набуття нею рис, властивих ринковій економіці, є процес входження України в систему міжнародних економічних відносин. Поглиблення участі України в європейських та світових інтеграційних процесах супроводжується збільшенням кількості підприємств, що працюють у зовнішньоекономічній сфері. Вивчення методологічних підходів до оцінки розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства свідчить про те, що загальновизнаний метод його визначення відсутній. У результаті дослідження узагальнено методичні підходи до оцінки розвитку ЗЕД підприємства, проведено порівняльний аналіз тих методичних підходів, які орієнтовані на ефективність ЗЕД. Порівняльний аналіз дав змогу встановити, що оцінка розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств повинна проводитися на основі економіко-математичних методів та методів експертних оцінок. Дослідження показує, що майже у всіх підходах, які ми розглядали, одним із ключових моментів у вивченні зовнішньоекономічної діяльності підприємства є визначення чинників, що впливають на ефективність експортного потенціалу. Проблема вибору відповідних критеріїв для аналізу зовнішньоекономічної діяльності залишається відкритою, що дасть змогу окремим підприємствам залежно від виду, масштабу їхньої діяльності адекватно оцінити рівень свого розвитку та визначити шляхи подальшого розвитку. Ми вважаємо, що найефективнішим методом виявлення чинників, що мають значний вплив на розвиток експортної діяльності підприємств і до якого схиляються багато дослідників, є метод експертних оцінок.
2
Бурдик, О. Ю. "ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 132–36. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні принципи управління вартості автотранспортного підприємства та методичні підходи оцінки його вартості. Акцентовано увагу на важливості управлінського обліку та ін-формаційного забезпечення, як його складової, у визначенні вартості автотранспортного підприємства. За-значено про обов’язковість аналізу фінансового стану підприємства, оскільки він чітко розкриває всі ризики і перспективи його діяльності. Мета статті – визначити та розглянути основні принципи управління вартістю підприємства, з урахуванням виду діяльності – міські пасажирські перевезення, комунальної форми власності. Вартість підприємства оцінює його діяльність коли стоїть завдання продажу підприємства чи здійснення інвестиційних вкладень. Інформація щодо вартості цікавить менеджерів та власника підприємства, інве-сторів. Хоч оцінка вартості підприємства здійснюється здебільшого для підприємств приватної форми влас-ності, на нашу думку, вона є важливою і для підприємств комунальної форми власності, оскільки діяльність підприємств вже тривалий час здійснюється «на мінус» та необхідно залучати інноваційні підходи щодо управлінської діяльності підприємства. Не вирішеною проблемою залишається неналежний рівень розробки та впровадження методичних підходів визначення вартості підприємства, про що зазначено багатьма вченими. Проаналізувавши зміст оцінки вартості підприємства та методичні підходи можна зробити висновок, що – це комплексний підхід, з обов’язковим урахуванням можливості економічного зростання та негативного впливу на розвиток підприємства факторів ризику. Він є більш інформативним ніж просто дані фінансової звіт-ності, проте потребує методичного редагування, з метою адаптації до діяльності підприємств в Україні. Важливою є окрема розробка та впровадження методики визначення вартості для автотранспортних підприємств комунальної форми власності. Зроблено необхідні висновки та пропозиції щодо досліджуваної теми.
3
Talakh Т. "ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 101–8. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Найбільш вагомими показниками господарської діяльності будь-якого підприємства або галузі є показники, що характеризують ефективність їх діяльності, тобто співвідношення отриманого результату до понесених витрат.
На показники ефективності чинять вплив безліч факторів, які залежать від галузевих особливостей, територіальних, маркетингових та системи менеджменту. Завдання кожного підприємства в контексті ефективного господарювання полягає у скороченні витрат і отриманні вищих фінансових результатів, при цьому враховуючи ризики функціонування підприємства. Саме тому, виникає необхідність комплексного, структурного дослідження показників ефективності господарської діяльності підприємств різних галузей національної економіки із застосуванням методики економічного аналізу.
В статті дана характеристика наукових підходів до економічної сутності поняття «ефективність», «економічна ефективність» та системи показників, що характеризують рівень економічної ефективності підприємства. З’ясовано, що економічна ефективність – це результат фінансово-економічної діяльності суб’єкта господарювання, який покриває усі витрати на її здійснення та містить чистий прибуток, що залишається для розвитку бізнесу.
Проведено аналіз суб’єктів господарювання України за видами економічної діяльності і з’ясовано, що промислові підприємства складали 6,7% від всієї кількості суб’єктів господарювання, вони забезпечують 24,4% ВВП України і реалізують 30,7 % продукції від загального обсягу підприємств національної економіки України. На основі статистичних методів дослідження та методики економічного аналізу розраховано, проаналізовано динаміку основних показників економічної ефективності промислових підприємств України та проведено факторний аналіз їх зміни. З’ясовано, що за 5 останніх років підприємства промисловості нарощують обсяги реалізації, суму отримуваного чистого прибутку та збільшують показники економічної ефективності.
4
Бурдик, О. Ю. "БЮДЖЕТУВАННЯ В УПРАВЛІННІ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 107–11. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано основні принципи бюджетування, необхідні для управління фінансовими результатами автотранспортних підприємств, а також розкрито основні проблеми побудови бюджетів. Встановлено, що головною проблемою автотранспортних підприємств, які здійснюють міські пасажирські перевезення, є збиткова динаміка результатів їхньої діяльності. Врахування цієї тенденції під час побудови бюджетної системи є необхідним для виявлення причин утворення негативного фінансового результату діяльності та своєчасного вжиття заходів з усунення факторів, які його спричиняють. Також виявлено, що на автотранспортних підприємствах складають, як правило, лише фінансовий план, без застосування ефективної системи бюджетування. Надано характеристику структури фінансового плану та операційного бюджету автотранспортного підприємства. Розглянуто відмінності бюджетування та фінансового плану. Метою статті є розробка та надання рекомендацій з побудови сучасної системи бюджетування для покращення ефективного управління фінансовими ресурсами і показниками автотранспортного підприємства. Це зумовлено тим, що автотранспортні підприємства комунальної форми власності мають ряд особливостей, від яких залежить процес бюджетування, особливо в частині методики розрахунку витрат підприємства і тарифів за проїзд. Оскільки у комунальному підприємстві тариф на перевезення пасажирів залежить не лише від собівартості перевезень, але й від корегування його органами місцевого самоврядування, це призводить до встановлення тарифів, нижчих за фактичну собівартість перевезень. Виявлено залежність діяльності таких підприємств від кількості асигнувань, отриманих з місцевого бюджету згідно з кошторисними призначеннями, що унеможливлює формування реального тарифу з використанням системи бюджетування. Відповідно до здійснених досліджень зроблено висновок, що головним завданням створення бюджетів автотранспортного підприємства задля управління фінансовими результатами є формування бюджетів доходів та бюджетів витрат. Для кращої координації цих бюджетів необхідно створити центри відповідальності за даними напрямками для оцінки діяльності центрів доходів та центрів витрат, щоб краще можна було прогнозувати доходи та витрати автотранспортного підприємства. Важливого значення набула оцінка рентабельності маршрутів з метою перегляду транспортної сітки, проведення контролю та аналізу виконання бюджетів, прогнозування ризиків та виявлення шляхів їх запобігання, порівняння фактичних фінансових результатів із плановими. Все це дасть можливість розрахувати стратегію рентабельності перевезень як основного чинника формування позитивного фінансового результату.
5
Mashkantseva, S. "Моніторинг ефективності діяльності підприємств транспортної галузі регіону". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 69–72. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено рівень ефективності діяльності підприємств транспортної галузі регіону за допомогою аналізу показників приведеної собівартості перевезення, рентабельності діяльності, чистого прибутку (збитку) від діяльності підприємств. Запропоновано заходи щодо забезпечення подальшого розвитку підприємств транспортної галузі на регіональному рівні. Визначено, що сучасний стан трансформаційних перетворень у регіональному середовищі характеризується зростаючим інтересом до питань підвищення ефективності діяльності підприємств транспортної галузі. Об’єктивна оцінка ефективності діяльності підприємств транспортної галузі має велике значення, оскільки характеризує успішність менеджменту підприємства, формує його імідж, обґрунтовує доцільність інвестицій.
6
Чіков, І. А. "ОЦІНКА РІВНЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво та інновації, № 23 (29 квітня 2022): 96–102. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій роботі досліджено актуальне питання оцінки рівня інноваційного потенціалу аграрних підприємств. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення сутності поняття «інноваційний потенціал». На основі опрацьованої літератури було сформовано авторське бачення зазначеної економічної категорії. В рамках даної роботи було досліджено існуючі підходи щодо оцінювання інноваційного потенціалу підприємств. Наведено переваги та недоліки використання кожного з них. Визначено, що діагностика рівня інноваційного потенціалу підприємства, згідно ресурсного підходу, здійснюється на предмет наявності вільних фінансово-економічних ресурсів для забезпечення проведення інноваційної діяльності. Запропоновано трикомпонентну модель оцінки інноваційного потенціалу аграрних підприємств, яка ще на стадії планування інноваційної діяльності дозволяє визначити доцільність її проведення.
7
Ткаченко, П. В. "ОЦІНКА СТАНУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 9 (3 листопада 2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.9.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено статистику ведення інноваційної діяльності промисловими підприємствами в Україні. До уваги було взято дані обсягів впровадження та реалізації інноваційної продукції, витрат і фінансування, а також кількість інноваційно активних підприємств. Статистика вказує на відносно низький рівень інноваційної активності промислових підприємств України в умовах практично повного самостійного фінансування інноваційної діяльності та невпинного зростання собівартості впровадження інновацій на фоні збільшення їх технологічності. Не останню роль у цьому питанні відіграє відповідність загального інноваційного розвитку України світовому рівню, в контексті якого сучасний рівень інноваційної активності, можливо, відповідає зовнішнім умовам. В таких умовах набуває актуальності питання створення умов для стимулювання зростання інноваційної активності на промислових підприємствах України.
8
Levytska, S. О. "НЕФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ РИНКУ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 152. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202015.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено формуванню нефінансових показників господарської діяльності підприємств на принципах збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Досліджено етапи формування нефінансових показників господарської діяльності підприємств в контексті збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Узагальнено міжнародну практику використання нефінансових показників як невід’ємної частини звітності підприємства. Запропоновано визначення потенціалу корисності такої звітної інформації, зокрема через вартісну оцінку: економічної вигоди – матеріально-грошових надходжень, одержаних в результаті операцій підприємницького характеру; соціально-економічної вигоди – економічної вигоди, оцінка якої враховує як прямі надходження активів, так і задокументовану оцінку впливу операції на збільшення економічної вигоди за результатами реалізації соціальних програм; соціальноекономічного ефекту – нематеріальної соціально-економічної вигоди, одержаної суб’єктами господарювання через оцінку попередження та зменшення втрат (або збільшення доходів). Проаналізовано нефінансові показники у Звітах про управління (які оприлюднюються вітчизняними емітентами цінних паперів з 2019-го року), їх відповідність міжнародній практиці розкриття таких даних в інтегрованій звітності юридичних осіб.Узагальнюючи практику використання нефінансових параметрів емітентами цінних паперів України (які підприємства включають до Звіту про управління), така нефінансова інформація в роботі структурована за рівнями споживачів: мегарівень – інформація, призначена для суб’єктів підприємницької діяльності на міжнародних ринках; макрорівень – інформація, призначена для державного управління та контролю; мезорівень – інформація, призначена для постачальників, покупців, споживачів, кредиторів; макрорівень – інформація, призначена для власників, менеджерів, службовців, партнерів. Проведена в роботі систематизація переліку нефінансових показників за галузевою приналежністю підприємств (на основі ідентичності операційної діяльності), визначення на державному рівні варіативності вибору з урахуванням організаційно-економічної структури підприємства дозволили проаналізувати показники фінансових результатів, реалізацію соціальної підтримки та екологічної безпеки відповідно до бізнеспрограм досліджуваних підприємств. Обґрунтовано критерії "корисності", серед яких чільне місце належить об’єктивній оцінці розвитку бізнесу, організації бізнес-моделі та стратегії корпоративного управління в довгостроковій перспективі, задоволенню потреб інвесторів (власників, працівників, партнерів та інших зацікавлених сторін) у розумінні звітної інформації про продуктивність виробничих ресурсів, а також ефективному зв’язку між динамікою економічних викликів та внутрішніми та зовнішніми ризиками ділової діяльності. Запропоновано методичні аспекти підготовки нефінансових показників для підприємств з урахуванням сучасних викликів на світових ринках, а саме: на умовах дотримання принципу підготовки якісної нефінансової звітної інформації; на основі вибору ключових напрямків господарської діяльності як об’єктів щодо визначення нефінансових показників.
9
Аболхасанзад, А. "Інтегральна оцінка діяльності енергетичних підприємств". Економічний вісник Національного гірничого університету, № 1 (65) (2019): 149–57.
Знайти повний текст джерела
10
Levytska, S. O. "ЕКОНОМІЧНА ВИГОДА АКТИВІВ В ТРАНЗАКЦІЯХ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОГО БІЗНЕСУ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 91 (20 грудня 2020): 111. http://dx.doi.org/10.31713/ve3202011.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є: узагальнення на основі міжнародної та вітчизняної практики розвитку бізнесу факторів впливу на оцінку економічної вигоди активів підприємств з урахуванням вимог щодо соціально-економічної та екологічної збалансованості бізнесу; визначення та обґрунтування методичних та організаційних підходів щодо ідентифікації варіативних форм економічної вигоди, її оцінки. Підтверджено, що міжнародна практика підприємництва, враховуючи суспільну корисність бізнесу, виокремлює підвищення впливу на оцінку корисності підприємства результативність вирішення ним питань соціального забезпечення та екологічної безпеки як на рівні своєї діяльності, безпосередньо, так і в регіональному масштабі. Зазначене суттєво міняє роль і доповнює зміст поняття «економічна вигода»: оцінка потребує перегляду з урахуванням використання активу; серед елементів оцінки, крім економічних фінансових показників, з’являються нефінансові – якісні, що в цілому підвищує достовірність облікової інформації. Досліджено альтернативні форми економічної вигоди від використання виробничих ресурсів зарезультатами транзакцій вітчизняних підприємств в контексті політики збалансованого ведення бізнесу. Наведено міжнародну практику визначення фінансових результатів діяльності суб’єктів на основі аналітичного обліку елементів оцінки економічної вигоди, враховуючи їх вплив на вирішення питань економічного розвитку, соціального захисту та екологічної безпеки. В роботі уточнено критерії оцінки економічної та соціально-економічної вигоди, соціального ефекту. Зазначене уможливить проведення результативного стратегічного планування як розрахунково-платіжної дисципліни, так і розвитку бізнесу на перспективу, що, безперечно, позитивно вплине на поступальний збалансований розвиток підприємництва в Україні.
11
Юрків, Н. М., І. І. Дідович та Е. А. Кульчицька. "Методика розрахунку рівня екологічної безпеки експортної діяльності лісогосподарських підприємств". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 1 (4 лютого 2021): 62–67. http://dx.doi.org/10.36930/40310110.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано та обґрунтовано поняття еколого-безпечного експортного виробництва лісогосподарських підприємств, як такого, за якого фінансові надходження від реалізації експортної продукції є на рівні, що дає змогу відшкодовувати витрати на виробництво і реалізацію цієї продукції, витрати на відтворення лісу і на відновлення корисних соціальних та екологічних функцій лісу, які внаслідок вирубок понесли відповідні втрати. Встановлено, що для забезпечення екологічно безпечного функціонування лісових екосистем у процесі експортної діяльності лісогосподарських підприємств фінансові надходження від реалізації експортної продукції повинні повністю компенсувати виробничі втрати (вилучені деревинні ресурси), а також втрати соціальних і екологічних функцій лісу. Систематизовано еколого-економічні фактори, які впливають на безпеку експортної діяльності лісогосподарських підприємств, а також проаналізовано величину і характер цього впливу. Запропоновано та обґрунтовано методику оцінювання рівня екологічної безпеки експортної діяльності, яка базується на розрахунку коефіцієнта рівня екологічної безпеки підприємства. Ця методика передбачає здійснення комплексного оцінювання безпеки експортної діяльності показниками, що враховують ступінь екологічної загрози від виробничого навантаження на лісові екосистеми в процесі виробництва лісопродукції на експорт і ступінь навантаження від експортної діяльності на соціальні та екологічні функції лісу. Запропонована методика розрахунку рівня екологічної загрози від експортної діяльності лісогосподарських підприємств з урахуванням впливу зазначених факторів дає змогу оцінити стан еколого-економічної безпеки експортної діяльності цих підприємств. Така оцінка слугуватиме передумовою для розроблення та прийняття підприємством необхідних управлінських рішень для підвищення ефективності експортної діяльності на засадах сталого розвитку. Запропоновану методику можна використати для оцінювання стану еколого-економічної безпеки експортної діяльності підприємств суміжних галузей національного господарства для прийняття ними адекватних управлінських рішень.
12
Levytska, S. О., та M. D. Polіuhovych. "ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 81 (26 квітня 2018): 89. http://dx.doi.org/10.31713/ve1201810.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено сучасний стан інноваційного розвитку підприємств України. Проаналізовано динаміку основних показників інноваційної діяльності. Відображено структуру джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні. Обґрунтовано причини низької інноваційної активності вітчизняних підприємств.
13
Задёра, Ольга. "ЗАРУБЕЖНЫЙ И ОТЕЧЕСТВЕННЫЙ ОПЫТ ОЦЕНКИ ВЕРОЯТНОСТИ БАНКРОТСТВА (НА ПРИМЕРЕ ПАТ "АВТОКРАЗ")". Modern engineering and innovative technologies, № 06-04 (29 грудня 2018): 19–27. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2018-06-04-068.
Повний текст джерелаАнотація:
Оцінка фінансового стану підприємства необхідна для прийняття ефективних управлінських рішень та попередження фінансових проблем компанії. У сучасних умовах розвитку економіки стали поширеними фінансові ускладнення діяльності підприємств, що зумовлено як
14
Бричко, Аліна Михайлівна, та Ван Чженянь. "Цифрові технології економічного сталого розвитку в Китаї". Економіка, управління та адміністрування, № 2(96) (7 липня 2021): 15–24. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-2(96)-15-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Раніше довгий час існували традиційні підприємства, що мали великий успіх, але сьогодні, в умовах швидкого розвитку соціальної економіки, вони мають змінюватися, щоб краще впоратися з виникненням можливих проблем, а отже повинні використовувати інформації технології. Цифрові технології приносять більше заробітку, підприємствам необхідно поєднувати використання інформаційних технологій та управлінську діяльність. Сільське господарство є основою сталого розвитку національної економіки, необхідною вимогою людства та основою виживання людини. Управління економікою сільського господарства є важливою складовою економічної діяльності, тому побудова та застосування інформаційних технологій стали важливою темою дослідження в умовах сьогодення. Завдяки цьому дослідженню ми можемо краще зрозуміти, як поєднувати цифрові інформаційні технології з управлінням підприємством. Методи дослідження – уточнення і спрощення понять «цифрові технології» та «управління підприємством»; експертна оцінка, статистичний аналіз, групування та зведення даних, дослідження ситуації на ринку підприємств, виявлення та розвиток цифрових технологій; метод підвищення ефективності праці шляхом застосування цифрових технологій в управлінні.
Застосування комп’ютерних технологій призводить до діджиталізації інформації. Вся інформація, що генерується в процесі діяльності підприємств, така як: файли про персонал підприємства, інформація про ресурси клієнтів підприємства, фінансове становище бізнесу тощо, безсумнівно потребуватиме більших людських, матеріальних та фінансових ресурсів, а низька ефективність збільшить вартість роботи. Якщо комп’ютерні технології використовувати для обробки корпоративної інформації, це пришвидшить діджиталізацію інформації, полегшить її інтеграцію та підвищить ефективність роботи, і ця інформація буде дуже легко використовуватися, уникаючи марної витрати часу на пошук, та значно заощадить людські ресурси. Результати, проаналізовані авторами, є дуже корисними для проведення оцінювання розвитку китайських підприємств і навіть є вагомими в дослідженні стійкого економічного розвитку всієї країни, а також можуть дати рекомендації для подальшого розвитку й трансформації традиційних китайських підприємств. З огляду на це, стаття пропонує методи та контрзаходи сталого економічного розвитку в умовах швидкого економічного розвитку сьогодні. Запропонований авторами метод може сприяти розвитку економіки Китаю та надати значну допомогу для трансформації традиційних підприємств.
15
Бондарчук, Н. В. "ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (25 листопада 2020): 94–101. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.94-101.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження значення інвестицій у забезпеченні економічної безпеки підприємства. Метою статті є визначення значення інвестицій в економічній безпеці підприємства та дослідження основних методів визначення ефективних інвестиційних проектів, які забезпечують економічну безпеку підприємства в цілому.
Методи дослідження, використані у процесі написання статті, передбачають застосування загальнонаукових та емпіричних прийомів економічної науки, що ґрунтуються на системному підході. Крім цього, у процесі роботи застосовувались такі загальні методи досліджень, як узагальнення та порівняння. Запропоновано під інвестиційною безпекою розуміти підсистему економічної безпеки, яка запобігає можливим загрозам та забезпечує можливість ефективного вкладення інвестицій з метою розвитку підприємства. Приймаючи рішення щодо можливості інвестування наявних ресурсів підприємство проводить ретельний аналіз наявних можливостей та можливих ризиків пов’язаних із такою діяльністю. В ході дослідження запропоновано систему заходів забезпечення інвестиційної безпеки підприємства, серед яких виділено: інформаційно-аналітичне забезпечення процедури інвестиційного проектування; оцінка здатності підприємства реалізувати проект; передінвестиційна підготовка; управління реалізацією інвестиційного проекту.
Констатовано, що оцінка ефективності здійснюється за допомогою розрахунку системи показників або критеріїв ефективності інвестиційного проекту, серед яких досліджено переваги недоліки методів: прості методи оцінки інвестицій та методи оцінки інвестицій, які засновані на дисконтуванні
Практична значущість даної статті полягає у тому, що проведенi дослiдження інвестиційної безпеки, як складової економічної безпеки підприємства сприятимуть стабiльному функціонуванню підприємств, а також зниженню ризиків,що виникають у процесі їх діяльності.
16
Holiachuk N. та Talakh Т. "ЕКОНОМІЧНА АНАЛІТИКА З ВИКОРИСТАННЯМФУНКЦІЙ ПРОГНОЗУВАННЯ MS EXCEL". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 129–38. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Показники рентабельності – це відносні показники, які застосовують для порівняння підприємств різних галузей, форм власності, розмірів, обсягів реалізації продукції та ін. Розрахунок показників рентабельності, оцінка ефективності господарювання за допомого них та розрахунок їх прогнозних величин з використанням MS Excel є важливим елементом оцінки фінансової діяльності кожного підприємства. В даний час використовуються різні підходи, методики розрахунку фінансових результатів діяльності підприємства, в тому числі з використанням функцій і можливостей MS Excel, а отже, змінюється характеристика даних показників, їх інтерпретація, умови розрахунків тощо. Використання таблиць Excel дає можливість не тільки розрахувати показники рентабельності підприємства, визначити тренд та побудувати графіки, які демонструють динаміку показників, а й розрахувати прогнозні показники рентабельності, що дасть можливість покращити менеджмент підприємства та спрямувати перспективи його розвитку.
В статті дана характеристика наукових підходів до економічної сутності поняття «рентабельність» та системи показників, що характеризують рентабельність підприємства. З’ясовано, що всі вчені економісти одностайні у твердженні, що рентабельність – це показник ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства і відображає відношення результату господарювання до його витрат. Проте немає єдиної думки про систему показників рентабельності. В статті виділено систему показників, за якою характеризується ефективність лісових господарств Волинської області.
Проведено аналіз показників рентабельності за 9 років господарської діяльності п’яти лісових господарств. З’ясовано тренд підприємств і визначено, що розвиток підприємств відбувається за синусоїдою. Це дало можливість розрахувати та запропонувати до практичного застосування прогноз цих показників за допомогою використання функцій прогнозування TREND, FORECAST, GROWTH, LINEST.
Обґрунтовано, що функції TREND, FORECAST, GROWTH, LINEST та Аркуш прогнозу дозволяють зробити «швидкий» прогноз зміни показників на будь-який період.
17
Дзямулич, М. І., та О. А. Урбан. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 17(67) (29 грудня 2020): 82–88. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-9.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто специфіку сучасних підходів до оцінки ефективності управління персоналом підприємств в умовах сталого розвитку. Визначено проблеми вибору та застосування дієвих критеріїв оцінки ефективності управління персоналом, актуалізовано використання опосередкованих критеріїв ефективності, запропоновано підходи щодо проведення даної оцінки відносно загальної економічної ефективності діяльності підприємства.
18
Ковтун, О. І. "ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО СЕКТОРА В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЇХ ВИХОДУ ТА ДІЯЛЬНОСТІ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 63 (1 жовтня 2021): 42–51. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Питання управління конкурентоспроможністю вітчизняних агропідприємств та їх продукції на світовому ринку, яке зводиться до її (конкурентоспроможності) забезпечення, підтримування та розвитку, пов’язане насамперед із з’ясуванням поняття конкурентоспроможності та її адекватною оцінкою, оскільки ефективно управляти можна лише тим, що об’єктивно оцінено з позицій переваг і недоліків. У статті запро-поновано авторський погляд на категорію “конкурентоспроможність підприємства”. “Конкурентоспромож-ність підприємства” нами потрактовано як оціночні категорію і критерій щодо можливостей створювати підприємством конкурентні переваги за критичними факторами успіху в конкретному галузево-ринковому сегменті (ГРС) певного бізнесу та адаптуватися до змін цього бізнес-середовища і на цій основі досягати там кращих результатів, ніж діючі чи потенційні конкуренти.У контексті такого трактування конкурентоспро-можності підприємства в майбутніх публікаціях нами будуть розглянуті альтернативні методики її оцінки та універсальний механізм її забезпечення (як сукупність засобів, форм і заходів) у межах певного інтегровано-го (ресурсно-ринкового) підходу, який повинен для кожного конкретного підприємства персоніфікуватися в залежності від галузево-ринкового сегмента його бізнес-діяльності, специфіки ланцюжка вартості формуван-ня споживчої вартості продукту бізнесу цього підприємства (коротко - ланцюжка вартості) та його конку-рентної позиції в конкретному ГРС, оціненої за відповідною методикою, вибір якої продиктований насамперед наявністю відповідної (необхідної для оцінки конкурентної позиції підприємства, його конкурентної сили, тоб-то конкурентоспроможності за даною методикою) інформації про цей ГРС ведення бізнесу. В якості ключо-вого аспекту й етапу в процесі управління конкурентоспроможністю підприємства, який охоплює питання її оцінки, забезпечення, підтримки та розвитку, розглянуто процедуру її оцінки. Проаналізовані різноманітні підходи, методи і методики до проведення її оцінки як в тактичному, так і в стратегічному контекстах. Власне, адекватно оцінена конкурентоспроможність підприємства з огляду його конкурентної позиції в ГРС, з одного боку (ринковий аспект), і з огляду його специфіки ланцюжка вартості, з іншого (ресурсний аспект), дозволяє визначити адекватні заходи щодо підвищення його конкурентоздатності в певному бізнесі на кон-кретному ринку. Цьому мають слугувати розглянуті та проаналізовані в цій статті альтернативні методи, методики та показники оцінки конкурентоспроможності підприємства, які можна застосувати для визна-чення рівня та параметрів конкурентоспроможності вітчизняних агропродовольчих підприємств з огляду на можливості і загрози, обумовлені провадженням ними бізнесу в умовах зовнішньоекономічної лібералізації (як прояву економічної глобалізації) як в межах національного, так і в масштабах світового ринку.
19
Yatsiv, I. B., та D. O. Bobrovnyk. "Оцінка потенціалу використання бенчмаркінгу щодо підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (14 лютого 2020): 106–18. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню питань оцінки потенціалу використання бенчмаркінгу щодо підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств.
Метою статті є дослідження та обґрунтування змісту питань оцінки потенціалу використання бенчмаркінгу щодо підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств.
Наукова новизна. Враховуючи сучасні тренди в управління глобальними підприємствами на світових ринках товарів та послуг, доведено, що й аграрні суб’єкти підприємницької діяльності можуть також використовувати бенчмаркінг у своїй роботі. Обґрунтовано, що в реальності такий метод управління на професійному рівні мають змогу використовувати лише господарські товариства та частково приватні підприємства, які дійсно зацікавлені у підвищенні до максимально можливого рівня ефективності виробництва і володіють відповідними фінансовими ресурсами, які можуть бути використані у цьому напрямку. Україна на порядок відстає від розвинених держав у розвитку бенчмаркінгу, що обумовлюється великою кількістю перешкод, серед яких, насамперед, варто виділити економічну, політичну нестабільність та інформаційну замкненість підприємств, які для стабільного та успішного розвитку намагаються не демонструвати реальні показники власної діяльності.
Висновки. Бенчмаркінг як універсальний інструмент забезпечення ефективності роботи компанії також можна використовувати для підвищення якості функціонування інших економічних систем, а не тільки суб’єктів підприємницької діяльності. На сьогодні активний розвиток бенчмаркінгу призвів до формування окремих підрозділів у великих консалтингових компаніях для надання відповідних послуг. Простота та ефективність цього методу сприяли швидкому його розповсюдженню серед менеджерів різних ланок великих підприємств. Також, враховуючи універсальність бенчмаркінгу та можливість використовувати його в різних галузях та секторах національної економіки, консалтингові агентства почали відігравати активну роль у просуванні цього методу управління серед інших корпорацій, створюючи відповідні інститути по вивченню бенчмаркінгу.
20
Ткаченко, С. М. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРІТЕТИ ВИКОРИСТАННЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується оцінка та стратегічне управління конкуренто- спроможністю підприємства. Розглянуті основні концепції управління і питання удосконалення управління інноваціями, що направлені на підви- щення конкурентоспроможності підприємства. Обґрунтовано, що важли- вим аспектом системи забезпечення належного рівня конкурентоспромож- ності підприємства є процес його оцінювання, в ході якого виявляються його сильні і слабкі сторони, приховані можливості та потенційні загрози, що у подальшому дає можливість ефективно планувати та розвивати діяль- ність на основі конкурентних переваг. Визначення рівня конкурентоспро- можності підприємства є початковим моментом планування його діяльності та розробки стратегії конкурентоспроможності. Для функціонування орга- нізаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідна система оцінки конкурентоспроможності, яка б врахувала інтереси інвесторів, підприємств, споживачів, держави. Акцен- товано увагу на те, що відсутність єдиного розуміння суті поняття конку- рентоспроможності підприємства обумовило неоднозначність трактування даної категорії. В сучасних ринкових умовах підприємства діють в конку- рентному середовищі. Зроблено висновок, що для забезпечення ефектив- ної діяльності підприємствам потрібно вивчати конкурентне середовище, визначати конкурентні переваги та конкурентоспроможність. Визначено, що існують різні підходи до визначення конкурентоспроможності підпри- ємства. Зроблено висновок що конкурентоспроможність підприємства це: порівняльна перевага, відмінність чи відносна характеристика, показник; властивість об’єкта управління (суб’єкта ринкових відносин) задовольняти потреби; система показників конкурентоспроможності та ефективності; підсумковий показник стійкості роботи підприємства, ефективного вико- ристання ресурсів, здатності протистояти чи виробляти і збувати товари і послуги; здатність витримувати конкуренцію на ринку; займана частка ринку; критерій виходу підприємства на товарні ринки; гнучкість і адап- тивність; рівень компетенції підприємства; пріоритетні аспекти конку- рентоспроможності з урахуванням інтересів зацікавлених користувачів інформації про конкурентоспроможність; якість і конкурентоспроможність продукції, що випускається. Зроблено висновки, що важелями підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є фактори конкурентоспро- можності. Встановлення визначальних факторів конкурентоспроможності здійснюють за їх впливом та в залежності від цілей і завдань управління конкурентоспроможністю.
21
Сидоренко Р.В., Зубчик В. "ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗАБОРОНИ НА ЕКСПОРТ НЕОБРОБЛЕНОЇ ДЕРЕВИНИ НА ПРИБУТКОВІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ". Економічні науки. Облік і фінанси 1, № 16 (61) (27 березня 2020): 142–48. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2707-8701-2019-16/61-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено оцінку останніх змін законодавства щодо заборони експорту необробленої деревини на прибутковість діяльності лісогосподарських підприємств. На основі проведеного аналізу показників діяльності лісгоспів Волинської області авторами доведено ріст залишків нереалізованої продукції на складах підприємств галузі та загальне зменшення прибутковості їх діяльності протягом досліджуваного періоду.
22
Zinchenko, O. A., та U. D. Malyshko. "Розвиток методик аналізу мікросередовища підприємства на прикладі закладу аптечної галузі". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 280. http://dx.doi.org/10.15421/191631.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах функціонування бізнесу все більшу роль відіграє аналіз середовища підприємства. Це – початковий етап формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії і цілей його функціонування. Однак наявні методики аналізу більше концентрують увагу саме на факторах макросередовища, стосовно ж мікросередовища, то його досліджують комплексно, не акцентуючи на його винятковій ролі в процесі ухвалення управлінських рішень. Це обумовлює необхідність розвитку методики та підходів діагностики середовища бізнесу, їх апробації в умовах конкретного підприємства.Мета роботи – розробка на основі методів SWOT- і PEST-аналізу нової методики, яка дозволить оцінити вплив факторів мікросередовища на результати поточної й майбутньої діяльності підприємства аптечної галузі.Розроблено нову методику CLCP-аналізу, за допомогою якої можна оцінити вплив факторів мікросередовища на результати поточної й майбутньої діяльності підприємства. Для проведення нового аналізу було виділено чотири групи факторів мікросередовища, які в разі своєї зміни здатні впливати на діяльність підприємства. Це фактори впливу споживачів (Сonsumers), законодавства країни (Legislation), конкурентів (Сompetitors) і постачальників (Providers).Запропоновано алгоритм виконання CLCP-аналізу, який включає п’ять етапів: визначення факторів, які можуть впливати на діяльність компанії; аналіз значущості й ступеня впливу кожного фактора; оцінка імовірності змін факторів; оцінка реальної значущості фактора; складання зведеної таблиці CLCP-аналізу. Розроблено табличні форми подання інформації, що стосується CLCP-аналізу.Апробовано дану методику в умовах закладу аптечної галузі. Виявлено чинники, які можуть найбільше впливати на підприємство у разі зміни, – це поява нових вимог споживачів до асортименту, підвищення державою податків, застосування конкурентами нових технологій у сфері обслуговування та несвоєчасне постачання товару постачальниками. Проведено ранжування цих факторів на основі методу експертних оцінок. Запропоновано дії підприємства для мінімізації загроз і використання можливостей, що можуть виникнути у зв’язку зі змінами у мікросередовищі.На відміну від інших запропонована авторами методика дозволить повніше та комплексно оцінити фактори мікросередовища й деталізувати процеси, які в ньому відбуваються. Може бути застосована для здійснення бізнес-діагностики під час розробки конкурентної стратегії підприємства.Важливі наукові завдання як теоретичного, так і прикладного характеру в перспективі реалізації даної методики – вартісна оцінка впливу кожного фактора мікросередовища на фармацевтичне підприємство, розробка механізмів мінімізації ризиків, пов’язаних зі змінами мікросередовища, аналіз взаємозв’язку мікро- і макросередовища. Їх виконання сприятиме розвитку стратегічного менеджменту і впровадженню його підходів у практику підприємств фармацевтичної галузі.
23
Смирнова, Т. А. "ОЦІНКА ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ДІЄВІСТЬ ЦИФРОВИХ КОМУНІКАЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво та інновації, № 20 (29 жовтня 2021): 56–61. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/20.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасній ринковій економіці комунікації підприємства є основою стійких трансакційних відносин. Визначення факторів, що впливають на дієвість інтернет-комунікацій, і ефективне управління ними можуть створити умови для максимально ефективного використання інформації, що перебуває в розпорядженні підприємства, для досягнення його стратегії і поточних цілей, підвищення ринкової вартості підприємства й отримання конкурентних переваг в умовах динамічного ринкової середовища. У статті проаналізовано сучасний стан світових тенденцій у розвитку й використанні засобів інтернет-комунікацій у діяльності підприємств, а також виявлено фактори й показники, що впливають на дієвість інтернет-комунікацій за впливом на його джерела, та класифіковано інструменти інтернет-комунікацій за типом впливу на потенційного клієнта.
24
Баліцька, В. В. "Доходи та рентабельність діяльності підприємств України: макроекономічна оцінка". Формування ринкових відносин в Україні, № 9 (76) (2007): 59–64.
Знайти повний текст джерела
25
Піскунова, О. В. "Аналіз та оцінка фінансових ризиків діяльності малих підприємств". Фінанси України, № 8 (2007): 119–29.
Знайти повний текст джерела
26
Піскунова, О. В. "Аналіз та оцінка фінансових ризиків діяльності малих підприємств". Фінанси України, № 8 (2007): 119–29.
Знайти повний текст джерела
27
Гудзовата, О. О., А. В. Костенко та М. І. Плеша. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІТ-ПРОЕКТІВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 54–60. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-09.
Повний текст джерелаАнотація:
В процесі управління для забезпечення конкурентоспроможності та розвитку підприємства важливим аспектом є впровадження і використання інноваційних технологій і ІТ-рішень. ІТ-проекти призна-чені для автоматизації багатьох базових процесів підприємств: від фінансів до управління виробництвом. Цілями їх впровадження є інтеграція різних видів інформації, створення взаємозв’язків між відповідними підсистемами, формування об’єднавчої платформи бізнес-партнерів, замовників, постачальників, виробників, клієнтів, працівників компанії в єдиному інформаційному просторі. Кожен ІТ-проект слід вважати одним із видів інвестицій. Саме тому перед впровадженням конкретного проекту необхідно скласти економічне об-грунтування, ідентифікувати ризики, визначити ефект вкладення інвестицій. Автоматизація діяльності підприємства розглядається як бізнес-процес комплексного бізнес-дизайну. ІТ-проект також потрібно розгля-дати як бізнес-проект, що впливає на діяльність компанії в перспективі. Коректна оцінка його ефективності є важливим питанням розвитку й оцінки бізнесу загалом. Методика оцінки економічної ефективності ІТ-проектів може бути різною і вимагає вибору в кожній конкретній ситуації. Унікальність кожного ІТ-проекту зумовлена переліком зовнішніх і внутрішніх факторів, а також особливістю кожного окремого підприємства. Тому однозначні висновки та рекомендації щодо методів оцінки ефективності впровадження ІТ-проектів є досить складними в практичній реалізації. В статті зроблена спроба дослідити й узагальнити різні підходи, методології та методи оцінки ІТ-проектів, сформулювати загальні правила вибору методу оцінки. Для аналізу ефективності впровадження ІТ-проектів найбільш прийнятними є класичні фінансові ме-тоди оцінки в поєднанні з якісними. Також при виборі методу оцінки ІТ-проекту потрібно враховувати співвідношення його вартості й ефективності з інтеграцією в актуальну систему бізнес-дизайну компанії.
28
Кущик, А. П., та А. К. Журавльова. "ОЦІНКА ПРИВАБЛИВОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 99–102. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто актуальні питання застосування методик оцінки привабливості інвестиційних проєктів. Зазначено, що на сьогодні розвиток багатьох підприємств залежить від ефективної організації інвестиційної діяльності, оскільки значна їх частина вже є учасниками інвестиційного процесу, а ще більше прагне долучитися до нього. Залучення інвестицій є можливістю для підприємств забезпечити конкурентні переваги як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. У статті актуалізується проблема визначення поняття «інвестиційна привабливість проєкту», в зв'язку, з чим наведено ряд погля- дів авторів на дану категорію. Стаття акумулює сукупність існуючих методів оцінки економічної ефективності проєктів з метою вибору інструментарію для визначення поняття інвестиційної привабливості. За допомогою порів- няння існуючих на сьогоднішній день груп методів оцінки інвестиційної привабливості, зроблено висновок про те, що найбільш вдалою комбінацією є комплексне їх застосування в процесі інвестиційного аналізу.
29
Карлін, М., О. Стащук та О. Борисюк. "ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ВРАХУВАННЯ НОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 376–86. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241330.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Економічний розвиток підприємств у світі та в Україні 2020 року та на майбутнє дедалі більше залежатиме від урахування нових економічних ризиків, серед яких уже сьогодні доцільно виділити такі: кліматичні, епідеміологічні (передусім — коронавірусні), деглобалізаційні, протекціоністські, популістські, нерівність у доходах. На тлі коронавирусної пандемії і породженої нею економічної кризи найбільше постраждав сектор вітчизняного малого та середнього бізнесу, орієнтований на надання офлайн-послуг. Фактично попит на послуги індустрій громадського харчування, розваг, туризму, гостинності, а також beauty-індустрії і непродовольчого ритейлу в умовах карантину впав у рази. При цьому необхідність платити заробітну плату, податки, соціальні внески, орендні платежі, кредити банкам і контрагентам за постачання та інші послуги зберіглася. Водночас усі види бізнесів, які не встигли перейти на надання товарів і послуг в онлайн-форматі або дотримуються бізнес-моделей, пов’язаних виключно з наданням персональних офлайн-послуг, схильні до ризику банкрутства в майбутньому. Наслідком карантину стане економічна криза, а значить і скорочення купівельної спроможності, зміна споживчої поведінки. Загалом, відбулося порушення традиційної сезонності продажів, змінюються тенденції внаслідок падіння доходів споживача. Водночас прискореного розвитку дістають цифрові послуги: електронна комерція, платіжні системи та послуги замовлення і доставки он-лайн. Також серед інших економічних ризиків у діяльності підприємств особливої уваги набуває необхідність визначення та оцінка фінансово-кліматичних ризиків, які виникають унаслідок обмежень, що накладаються міжнародними організаціями та окремими країнами на бізнес. Відповідно, підприємства, які здійснюють кліматично небезпечну діяльність, повинні розраховувати свої фінансові втрати на перспективу, якщо вони будуть продовжувати подібний бізнес. Проблемою є й той факт, що поки фінансово-кліматичні ризики та інші нові економічні ризики достатньо не вивчені та не систематизовані, а також не досліджено їхній вплив на фінансовий стан підприємств як у світі, так і в Україні. Ключові слова: нові економічні ризики, підприємство, деглобалізація, протекціонізм, економічний популізм, економічна нерівність, Україна. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 0; бібл. 14.
30
Кушал, І. М., та Ю. О. Харьковська. "Практичні аспекти податкового стимулювання інноваційної діяльності підприємств розвиненими країнами світу". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-22-27.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються основні податкові інструменти стимулювання інноваційної діяльності підприємств. Досліджено практикувикористанняподаткових стимулів інновацій закордоном та в Україні. Встановлено, що для успішного та стрімкого інноваційного розвитку необхідне непряме державне стимулювання.Розвиток інноваційної економіки, підвищення ділової активності й конкурентоспроможності країни є результатамивпровадження ефективної податковоїполітики стимулювання суб’єктів господарювання. Перспективним напрямом подальших досліджень у даній проблематиці є розробка методичних підходів щодо запровадженнядієвих податкових стимулів у контексті підтримки інноваційної діяльності вітчизняних підприємств з урахуванням закордонного досвіду та оцінка їх ефективності.
31
Melnyk, L. V. "ОЦІНКА СТАНУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИКІВ ТА ФАКТОРІВ, ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 84 (24 липня 2019): 106. http://dx.doi.org/10.31713/ve4201811.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проведено аналіз стану кредитування банківською системою аграрних підприємств в 2013-2017 роках. Визначено чинники сповільнення темпів приросту кредитного забезпечення господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Виокремлено напрямки кредитування комерційними банками агарних підприємств. Досліджено фактори, що зумовлюють аграріїв відмовлятися від кредитних ресурсів. Визначено основні напрямки розвитку інвестиційних процесів при іпотечному кредитуванні аграрної сфери.
32
Мажаренко К.П., Бражнікова Т.М. "ВИЗНАЧЕННЯ МЕХАНІЗМУ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ". Економічний форум 1, № 3 (17 грудня 2019): 143–49. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-3-21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються проблеми, які впливають на ефективність організаційно-економічного механізму антикризового управління підприємствами машинобудівного комплексу. Проводиться оцінка основних показників діяльності вітчизняного машинобудування. Авторами сформовано концепцію моделі організаційно-економічного механізму антикризового управління для підприємств даної галузі.
33
Тендюк А.О. та Медвєдєва О.І. "ОЦІНКА КОНКУРЕНТНИХ ПОЗИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВ-ВИРОБНИКІВ БУДІВЕЛЬНОЇ КЕРАМІЧНОЇ ЦЕГЛИ М. ЛУЦЬКА". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 154–59. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-19.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проведено дослідження конкурентних позицій підприємств-виробників будівельної керамічної цегли м. Луцька та оцінку рівня конкурентоспроможності на прикладі одного із суб’єктів ринку. Визначено ринкові частки основних виробників будівельної керамічної цегли м. Луцька, здійснено порівняльний аналіз їх фінансових показників, показників прибутковості та ділової активності, що дозволило конкретизувати конкурентні позиції МП «Полум’я», деталізувати його конкурентні переваги та слабкі сторони.
Проведено оцінку конкурентоспроможності продукції на основі розрахунку та побудови матриці «Бостонської консалтингової групи», що дозволило визначити конкурентні позиції основних видів продукції основних гравців ринку будівельної керамічної цегли.
Здійснено розрахунок інтегрального рівня конкурентоспроможності на прикладі одного з суб’єктів ринку будівельної керамічної цегли, на основі оцінки чотирьох груп параметрів: показників фінансового стану, ефективності збуту та просування продукції, ефективності виробничої діяльності та конкурентоспроможності продукції. Розрахунок інтегрального індексу здійснено з використання встановлених експертним шляхом вагових коефіцієнтів.
34
Кирчата, Ірина, та Олена Шершенюк. "ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 56. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.56.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 339.187; JEL Classification: М29
Мета – визначення та обґрунтування шляхів удосконалення і застосування нових методів, технічних засобів та організаційних заходів в системі збуту, а також оцінювання збутового потенціалу торговельного підприємства. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання управління збутом, збутовою діяльністю підприємств та оцінкою потенціалу в умовах мінливого зовнішнього середовища. Використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. Дана стаття присвячена вирішенню актуальної економічної проблеми, а саме удосконаленню ефективності збутової системи торговельних підприємств на засадах оцінки збутового потенціалу з метою набуття довгострокових переваг та забезпечення сталого розвитку. Збутовий потенціал торговельного підприємства – це внутрішні ресурсні можливості торговельного підприємства реалізувати товари за рахунок наявних кадрових компетенцій в сфері формування асортименту, технологічної та передпродажної підготовки, мерчандайзингу та сервісної підтримки. З метою забезпечення своєчасного виявлення невикористаних резервів та збутових можливостей, а також уникнення ризикових подій торговельним підприємствам доцільно проводити діагностику збутового потенціалу, що уможливить ефективне управління збутовою діяльністю та активізує збутовий процес як такий. Завдяки правильно обраній збутовій політиці та оптимізованим збутовим процесам підприємство може боротися за збільшення частки ринку і набуття нових конкурентних переваг. Наукова новизна. В роботі теоретично обґрунтовано доцільність проведення діагностики та оцінювання збутового потенціалу торговельного підприємства, як інструмента ефективної системи управління збутом для набуття підприємством нових конкурентних переваг. Практична значущість. Практичне використання, а саме виявлення резервів та розвиток збутового потенціалу торговельного підприємства, які ґрунтуються на результатах його діагностичної оцінки, дозволять надалі розробити систему заходів і розрахунку показників конкурентної стійкості, що можуть бути використані в подальшому для забезпечення стійкого функціонування та підвищення рівня його конкурентоспроможності.
35
Ishchuk, Svitlana. "ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: ОЦІНКА ДИНАМІКИ РОЗВИТКУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, № 17 (12 березня 2019): 68–76. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-01-68-76.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано динаміку і ключові тенденції розвитку хімічної промисловості регіонів України упродовж 2012–2017 років. Здійснено розрахунок множини показників, які відображають: темпи приросту обсягу реалізованої хімічної продукції і частку експорту в ній; продуктивність праці; рентабельність операційної діяльності; фінансовий результат (сальдо); частку прибуткових хімічних підприємств. На підставі результатів проведених оцінок усі регіони України умовно розділено на чотири групи за рівнем потенціалу та ефективністю функціонування хімічної промисловості. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на збільшення експортного потенціалу хімічних виробництв шляхом стимулювання зовнішньоекомічної активності підприємств і їх технічне переоснащення, а також створення нових високотехнологічних виробництв.
36
Шитікова Т. В. та Ігнатишин М. І. "ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МІСТ ТА РАЙОНІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ МЕТОДОМ АНАЛІЗУ ІЄРАРХІЙ". International Journal of Innovative Technologies in Economy, № 1(28) (31 березня 2020): 3–8. http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_ijite/31032020/6958.
Повний текст джерелаАнотація:
The article assesses the results of activity of enterprises of cities and districts of Zakarpattya region with the use of the Saati method.The conducted studies on this method allowed to obtain an assessment of the activities of enterprises by integrating several indicators, by quantifying the level of industrial activity, to identify those criteria, which will allow for the adoption of the right managerial decisions to improve the efficiency of industrial policy in the region, to identify depressed areas that need investment and state regulation .The scientific novelty consists in the construction of a hierarchical model for evaluating industrial policy using fully matched matrices of pairwise comparisons obtained through the transformation of economic activity indices into dimensionless criteria of Thomas Saati's hierarchical model.
37
Таранюк, Л. М. "Стратегічна оцінка діяльності промислових підприємств при реінжинірингу бізнес-процесів на виробництві". Маркетинг і менеджмент інновацій, № 3 (2014): 165–75.
Знайти повний текст джерела
38
Колєсніков, Д. В. "Оцінка поточної діяльності промислових підприємств, функціонуючих у складі вертикально-інтегрованих структур". Агросвіт, № 3, лютий (2016): 34–39.
Знайти повний текст джерела
39
Корецька Н.І., Олійник С.Б. "ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ". Економічні науки. Облік і фінанси 1, № 15 (57) (17 грудня 2019): 102–15. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2707-8701-2018-15/57-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості фінансової підтримки сільського господарства у період 2015–2017 років. Встановлено, що обсяги державного фінансування розподілялися між регіонами пропорційно обсягам продукції, виробленої сільськогосподарськими підприємствами, що здійснюють діяльність на їх території. Проаналізовано стан банківського кредитування сільського господарства та визначено, що довіра сільськогосподарських підприємств до банків поступово відновлюється, однак банки продовжують вважати кредитування даного виду економічної діяльності високо ризиковим. Визначено пріоритети подальшої фінансової підтримки сільського господарства регіонів України.
40
Kovalenko, Larisa Oleksiivna. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ БАЗОВИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНУ АКТИВНІСТЬ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, № 2(10) (2017): 97–104. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2017-1-2(10)-97-104.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Представляє інтерес дослідження відповідності заявлених цілей щодо розбудови інноваційної моделі економіки змісту конкретної політики їх реалізації. Постановка проблеми. Показники розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в економіці свідчать про відсутність адекватних законодавчих актів в частині фінансової підтримки інноваційної діяльності та обмеженість фінансових можливостей реального сектору економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний науковий і практичний внесок в дослідження механізмів фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності становлять праці провідних науковців В. Гейця, В. Александрової, Л. Федулової, А. Даниленко, С. Онишко та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Високий динамізм розвитку, загострення економічних, політичних протиріч вимагає вдосконалення фінансової бази інноваційної діяльності підприємств. Постановка завдання. Метою статті є дослідження тенденцій зміни структури капіталу в галузях реального сектору економіки та оцінка їх впливу на інноваційно-інвестиційну активність підприємств. Виклад основного матеріалу. Дослідженням виявлені негативні тенденції зміни структури капіталу підприємств базових галузей економіки. Зменшується частка власного капіталу, більше половини джерел фінансування припадає на поточні зобов’язання. Скоротились кредитні програми для бізнесу, що зумовлено високими процентними ставками та низьким рівнем рентабельності підприємств. Негативний вплив на ці процеси здійснила монетарна політика НБУ: трикратне знецінення національної валюти, висока інфляція та облікова ставка поглибили кризу і обмежили доступ підприємств до кредитних ресурсів. Висновки. Стратегія управління економікою країни орієнтована на екстенсивний розвиток. Якщо вона буде консервуватись і на майбутнє, то економіка України залишиться не конкурентноздатною, не спроможною вирішити проблеми бідності значної частини населення, втратить свій науково-технічний, інтелектуальний потенціал. Обгрунтовані напрямки зміцнення фінансової бази інноваційної діяльності бізнесових структур та підвищення їх інвестиційної привабливості.
41
Kropyvko, Mykhailo, Mykola Krushelnytsky та Nadiia Stolyarchuk. "СОЦІАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІНВЕСТИЦІЙ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 121–31. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0211.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено, що соціальна відповідальність суб’єктів бізнесу перед органами місцевого самоврядування та соціумом залежить від соціально-економічних потреб суспільства. Проаналізовано особливості двох основних моделей побудови соціальної відповідальності між відповідними суб’єктами господарювання: американської та європейської. Встановлено, що важливим напрямом оцінки сучасного стану залучення інвестицій в соціально-економічну діяльність в аграрній сфері є оцінка взаємозв’язку між економічним зростанням суб’єктів аграрної сфери та розвитком сільських територій. Визначено вплив показників рівня економічного розвитку на рівень соціально-економічної відповідальності. Встановлено, що найбільш ефективною організаційно-правовою формою в Україні у сільській місцевості є фермерське господарство. Здійснено аналіз основних показників діяльності аграрних підприємств за 2015-2019 рр. Оцінено соціально-економічну діяльність господарюючих суб’єктів аграрної сфери на прикладі Степанівської територіальної громади. Визначено найпоширеніші практики надання інвестицій регіону (громаді) та завдання з реалізації напрямів соціально-економічної переорієнтації діяльності в процесі розвитку аграрної сфери. Визначено, що ключовими бар’єрами для розвитку соціальних ініціатив на селі є, з одного боку, небажання великої частини аграрників свідомо, ініціативно та добровільно надавати посильну допомогу у розвитку сільських громад та територій, а з іншого – несприятливі податкові, інвестиційні та інші економічні та інституційні умови, що створені державою для функціонування цих аграрних підприємств у цілому та реалізації їхніх соціальних функцій зокрема.
Доведено, що посилення соціально-економічної відповідальності в аграрній сфері матиме позитивний вплив на розвиток кадрового потенціалу підприємства (зменшується плинність кадрів, підвищується їх мотивація до праці), відносини з партнерами та інвесторами (зростає довіра до компанії та рівень інвестиційної привабливості), клієнтами (зростає імідж, бренд стає більш привабливим та споживаним, репутація компанії покращується). Як наслідок, можна очікувати підвищення ринкової вартості аграрного бізнесу, а відтак і ширшого залучення інвестицій в розвиток вітчизняної аграрної галузі.
42
Агій, Ярослав Юрійович, В. В. Гоблик та О. В. Данайканич. "МІСЦЕ ТА РОЛЬ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА У ФОРМУВАННІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 2(56) (22 березня 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2020.2(56).62-69.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено важливість інноваційного підприємництва як фактору формування та розвитку організаційно-економічного потенціалу регіону з метою забезпечення його конкурентоспроможності; окреслені функції інноваційного підприємництва в контексті регіональної теорії. Проведена оцінка інноваційної активності промислових підприємств в Україні та Закарпатській області за 2017-2019рр. та проаналізовано обсяги витрат на інновації за напрямками інноваційної діяльності та джерелами фінансування. А також підкреслено необхідність розробки та реалізації інноваційної регіональної політики.
43
Мутерко, Г. М. "ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД ПОШУКУ ПЕРСОНАЛУ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 48–52. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-08.
Повний текст джерелаАнотація:
Підбір персоналу є найважливішим елементом діяльності кожного підприємства. Існує багато різних традиційних методів підбору персоналу, але багато з них уже застаріли і підприємствам потрібно переходити на інноваційні. Основними методами пошуку є хедхантинг, рекрутинг та скринінг. Найдієвішим є рекрутинг, тому що він допомагає підібрати висококваліфікованих працівників на будь-яку посаду. Але на разі ці методи підбору персоналу недостатньо розповсюджені на території України, і багато підприємств використовують застарілі методи підбору персоналу. Автором доведено актуальність використання нетрадиційних методів підбору персоналу, але за умов урахування можливості самостійного розкриття професійних надбань, що зменшить ризики виникнення конфліктних ситуацій у колективі, дасть змогу знизити плинність кадрів та в подальшому формувати ефективний вектор розвитку кадрової політики на підприємстві. Оскільки розвиток професійних якостей та навичок іноді можливий лише за допомогою використання традиційних методів, то необхідно також їх ураховувати під час підбору персоналу. Визначено, що комбінування традиційних та нетрадиційних методів ефективно впливатиме на процес формування системи підбору персоналу, тому що в комбінації цих методів розкриваються як професійні, так і особисті якості робітника. Також поряд з інноваційними методами підбору персоналу підприємствам потрібно використовувати інноваційні методи пошуку, а саме за допомогою чат-ботів для швидкого пошуку робітників на підприємства. Боти здатні заощадити час не лише рекрутерами, а й кандидатам: за статистикою компаній HR-скринінг та перегляд потенційного робітника менеджером займає 60% часу від процесу відбору конкретного кандидата. Боти працюють 24/7 і з більшою кількістю завдань одночасно, що означає, що скринінг резюме починає діяти після того, як подати, у реальному часі. Ще одна проблема, яку вони можуть вирішити, – «немає відповіді»: до 85% резюме не отримує жодної реакції роботодавця. «Пошук і відбір резюме за ключовими словами можна вже віддати роботизованим системам. Проводити пошук за допомогою ботів можна, але вони можуть і помилятися. Відповідно, оцінка резюме живою людиною більш точніша».
44
Зюман, Сергій, та Тетяна Яковлєва. "АУДИТ ЯК СИСТЕМА НАДІЙНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (11 квітня 2022): 105–22. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.861.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено наявний нормативно-правовий стан внутрішнього аудиту в органах державного сектору України та проаналізовано функціонування системи внутрішнього контролю загалом. Внутрішній контроль представлено комплексом заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. Внутрішній аудит передбачає діяльність, що спрямована на удосконалення системи управління, внутрішнього контролю, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та ка передбачає надання незалежних висновків і рекомендацій. Для здійснення внутрішнього аудиту розпорядник бюджетних коштів в особі керівника утворює самостійний структурний підрозділ внутрішнього аудиту, що є підпорядкованим і підзвітним безпосередньо такому керівникові. У роботі автор розкриває сутність національних стандартів: стандартів якісних характеристик та стандартів діяльності, які описують сутність діяльності внутрішнього аудиту та відповідають міжнародним стандартам. Цими стандартами визначено, що під час проведення внутрішнього аудиту здійснюються дослідження та оцінка системи управління та внутрішнього контролю, у тому числі управління ризиками з питань та в обсязі, що відповідають об’єкту, темі та цілям внутрішнього аудиту.
45
Cімахова, Анастасія Олексіївна, та Тетяна Олександрівна Грицик. "Сучасна транснаціоналізація економіки України". Економіка, управління та адміністрування, № 4(98) (29 грудня 2021): 64–68. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-64-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні відмінні характеристики ТНК від інших іноземних компаній. Метою статті є оцінка рівня транснаціоналізації ринку України та діяльності передових ТНК в Україні. Використано загальнонаукові методи аналізу й синтезу, систематизації та порівняння. Проаналізовано рейтинг найбільших компаній України за 2020 р. з виокремленням українських філій світових ТНК. Серед ТНК, які займають лідируючі позиції у світі, лише 15 проводять свою діяльність в Україні. Визначено позиції даних ТНК в рейтингу «Global 500». Передовими українськими компаніями є підприємства таких секторів економіки, як енергетика та металургія, збільшується роль агропромислового комплексу та ІТ-компаній. Здійснено розподіл філій світових ТНК серед 200 передових компаній України за рівнем доходу. Секторальний аналіз найбільших підприємств України вказує на їх сировинну приналежність, отже, потенційні можливості виробництва й інноваційної діяльності не реалізовуються. Перспективами транснаціоналізації економіки України є посилення соціальної відповідальності ТНК, їх інноваційно-інвестиційної активності, створення нових робочих місць для вирішення соціальних проблем країни. Транснаціоналізація є одним із потенційних шляхів соціально-економічного розвитку України, що має можливість надати поштовх для реалізації нових інвестиційних стимулів, підвищити конкурентоспроможність країни й рівень якості життя населення.
46
Ліпич Л.Г., Хілуха О.А. та Кушнір М.А. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВ ДЕМОТИВАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 70–78. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Обмеженість ресурсів, конкуренція, глобалізація економіки зумовлюють необхідність виявлення впливу демотиваційних чинників на ефективність діяльності кожного суб’єкта підприємництва. Тому метою статті є оцінка джерел та чинників, що мають демотивуючий вплив на працівників підприємств.
У статті демотивація розглядається як система дисциплінарних покарань, матеріальних стягнень і емоційних стресів для того, щоб дати зрозуміти працівнику, що він погано справляється зі своїми обов’язками. Обґрунтовано,
що в контексті мотивації та демотивації до праці працівник може займати такі позиції: бути мотивованим, що означає, що він буде демонструвати поведінку, необхідну для досягнення конкретної мети; демотивованим - буде працювати на досягнення поставлених цілей чи виконання завдань набагато нижче власних можливостей; виражати нейтральне ставлення до роботи - виконувати свої завдання відповідно до зазначених вказівок, не демонструючи позитивної чи негативної поведінки.
Шляхом опитування працівників великих Луцьких підприємств на предмет ролі позитивної та негативної мотивації і демотивації до роботи, встановлено, що чинники позитивної мотивації використовуються частіше. Це свідчить про ефективність мотиваційної системи роботодавців опитуваних підприємств. Респонденти ранжували позитивні чинники таким чином: оприлюднення позитивних досягнень (16%),стимулювання розвитку (15%), підвищення матеріальної винагороди (15%), право придбання акцій підприємства (11% ),почуття самореалізації та розвитку (9% ). Найбільш демотивуючим чинником для респондентів є фінансовий , другим - непорозуміння в колективі, третім - погані стосунки з безпосереднім керівником. Доведено, що хоча фінансовий чинник має найсильніший вплив, не менш важливими для працівників є міжособистісні відносини. Найменше демотивують респондентів складні завдання.
Запропоновано здійснення заходів із профілактики і попередження виникнення демотивації працівників. Обґрунтовано, що знання видів мотивації та демотиваційних чинників і раціональне застосування форм матеріального та нематеріального стимулювання підвищують конкурентоспроможності підприємства та його кадрову безпеку.
47
Поясник, Георгій. "АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 132. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.132.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 330.332; JEL Classification: E 220
Мета. Метою статті є розгляд та аналіз існуючих методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості підприємства. Методика дослідження. Методичною основою роботи є наукові праці сучасних вчених та матеріали періодичних видань. Під час дослідження у роботі використано метод порівняльного аналізу при аналізі існуючих методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості. Результати. У роботі було проаналізовано основні методики щодо оцінювання інвестиційної привабливості підприємства, а також визначені їх переваги та недоліки. Сучасна теорія інвестування розглядає значну кількість підходів щодо оцінки інвестиційної привабливості підприємства, що в свою чергу передбачає використання різних методів на основі аналізу його господарської діяльності з урахуванням фінансових показників. Проведений аналіз відносно існуючих методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості підприємства показав, що незважаючи на складну сучасність, інвестувати треба тільки з урахуванням ризиків та перспективності розвитку суб’єкта господарської діяльності. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на підприємствах дорожньо-будівельної галузі оцінку фінансового стану потрібно доповнити аналізом наявного потенціалу, що враховує використання на підприємствах вторинних ресурсів та отримання завдяки цьому екологічного ефекту. Наукова новизна. Проведений аналіз методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості підприємств дозволив сформувати напрямки удосконалення оцінки інвестиційної привабливості підприємств дорожньо-будівельної галузі за рахунок доповнення оцінки фінансового стану підприємства аналізом наявного потенціалу використання вторинних ресурсів. Практична значущість. В статті проведений аналіз щодо існуючих методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості підприємства, визначені їх недоліки та переваги. Даний аналіз дозволяє скорегувати дії інвестора у необхідному для нього напрямку задля перспективи розвитку господарської діяльності.
48
Коцеруба, Н. В. "КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ В СИСТЕМІ КРИЗИС-МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 28–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Загострення кризи світової економіки актуалізує необхідність мінімізації впливу кризових ризиків на результати економічної діяльності підприємств. Події попереднього та поточного років свідчать про те, що найбільше потерпають від наслідків кризи мікро-, малі та середні підприємства, які на відміну від великих підприємств не мають ефективних запобіжників для своєчасного виявлення та попередження кризових загроз. Це вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності своєчасного виявлення, перш за все, операційних ризиків, до яких належать зменшення обсягів діяльності і, як наслідок, уповільнення зростання операційних доходів і зменшення операційного прибутку, що призводить до загострення фінансових ризиків – зниження рентабельності операційної діяльності, а також рентабельності активів та капіталу підприємства і погіршення фінансового стану підприємств. Чинники кризи як предмет антикризового управління являють собою явища, що є причинами порушення стабільного розвитку підприємства. Залежно від середовища виникнення чинники кризи розподіляються на зовнішні (на зміну яких окреме підприємство впливати не може) та внутрішні (які піддаються регулюванню з боку систем антикризового управління підприємством). Ефективне антикризове управління підприємством торгівлі ґрунтується на використанні інформації стосовно показників операційної і фінансової діяльності, негативна зміна яких призводить до утворення кризових ситуацій. Із метою визначення проблемних ланок діяльності підприємства торгівлі запропоновано моделювання операційного прибутку, що розраховується методом прямого рахунку: збільшення доходів та зменшення витрат створюють приріст прибутку, а зниження доходів та зростання витрат зменшують прибуток на відповідну величину. Для зниження ризику та втрати платоспроможності підприємства рекомендовано використання платіжного календаря. Грошові потоки у платіжному календарі групуються за видами діяльності відповідно до напрямів надходження і витрачання коштів, що дає змогу своєчасно встановити потенційні кризові загрози та сформувати критерії оцінки ризику неплатоспроможності. Доцільне використання методики оцінки потенційного банкрутства за системою формалізованих і неформалізованих критеріїв, що доповнена показником власного оборотного капіталу, від’ємне значення якого є ознакою критичного фінансового стану суб’єкта господарювання. Зважаючи на обмежені ресурси кризис-менеджменту значної кількості підприємств, що діють на товарному ринку України, у статті запропоновано систему контрольно-аналітичних процедур, застосування яких дає змогу оцінити ризики та визначити орієнтири безпечної економічної діяльності, не залучаючи фахівців консалтингових аудиторських фірм та маркетингових агентств.
49
ЧЕРВІНСЬКА, Любов, та Тетяна ЧЕРВІНСЬКА. "МЕХАНІЗМ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ РОЗБУДОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 60, № 1 (24 лютого 2022): 61–69. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2021-1(60)-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблематика менеджменту в контексті екологічної соціальної відповідальності сьогодні в центрі уваги багатьох країн і світової спільноти. Її значимість збільшується внаслідок процесів глобалізації, зростаючого впливу діяльності бізнес-структур на довкілля, небезпечності зовнішнього середовища підприємств і регіонів тощо. В менеджменті організацій набули поширення інноваційні практики етики бізнесу, складовою яких є екологічна відповідальність. Метою статті є оцінка теоретичних і практичних аспектів інноваційних практик менеджменту в контексті екологічної соціальної відповідальності бізнесу в країні і за рубежем і визначення напрямів поширення їх використання. Задля цього проаналізовано апробовані інноваційні українські практики та зарубіжний досвід екологічної відповідальності бізнесу, запропоновано ефективні підходи з поширення екологічних ініціатив в діяльності бізнесу, що стосується впровадження інновацій щодо модифікації продукції, використання основних критеріїв, ознак і мотивів екологічної відповідальності компаній, виявлення впливу екологічної складової брендів, застосування екологічно орієнтованого кредитування тощо.
50
Samiilenko, Halyna. "ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА СИНЕРГІЙНИЙ ЕФЕКТ КЛАСТЕРНИХ СТРУКТУР РЕГІОНУ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3(23) (2020): 83–92. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-3(23)-83-92.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено основні підходи до поняття «кластер» та визначено його основні характеристики. Зазначені основні риси вітчизняних кластерних структур, на основі яких виявлені труднощі процесу їх формування та функціонування в регіонах України. Запропоновано заходи для вирішення вказаних проблем. З’ясовано, що відмінною особливістю кластерних структур є виникнення в результаті їх ефективного функціонування синергетичного ефекту, який можна вважати їхньою стратегічною перевагою. Виокремлені види синергійних ефектів, які трапляються в межах кластерних об’єднань, запропоновано відповідні показників для розрахунку ефективності діяльності підприємств кластера, на основі чого запропонована кількісна оцінка загального синергетичного ефекту кластера.