Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Охорона прав інтелектуальної власності.
Статті в журналах з теми "Охорона прав інтелектуальної власності"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Охорона прав інтелектуальної власності".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Бобонич, Є. Ф., П. І. Шпак та І. В. Константинова. "СОРТ РОСЛИН У СИСТЕМІ ОБ'ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ". Знання європейського права, № 3 (2 лютого 2021): 16–19. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.91.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання місця селекційних досягнень, зокрема сортів рослин, у структурі об'єктів права інтелектуальної власності. За механізмом виникнення виключних прав юридична наука поділяє інтелектуальну власність на два правових інститути: 1) авторське право і суміжні права; 2) промислова власність. Селекційні досягнення, зокрема сорти рослин, залишаються за межами такої класифікації, що й зумовлює актуальність дослідження.
В юридичній науці сорти рослин згадуються в контексті розгляду об'єктів патентного права, із зауваженням, що сорту рослин не надається правова охорона як винахода. Тобто сорт рослин є різновидом винаходу, якому не надається правова охорона як об'єкту патентного права.
У статті також розглядаються особливості змісту прав інтелектуальної власності на сорти рослин. Законодавство України передбачає поділ майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин на два види. Також є особливості щодо його розпорядженням та набуття у спільну власність. Зазначається, що об'єктом права спільної власності можуть бути тільки майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин. Загальне та спеціальне законодавство у сфері права інтелектуальної власності передбачають випадки виникнення спільних прав інтелектуальної власності на один сорт рослин: 1) набуття спільних особистих немайнових прав на один сорт рослин у випадках співавторства у створенні сорту; 2) набуття спільних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин у автора (авторів) та роботодавця (замовника); 3) набуття декількома особами майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин в порядку спадкування; 4) набуття спільного майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин підтримувачем сорту; 5) набуття спільних майнових прав інтелектуальної власності на один сорт рослин на підставі цивільного договору.
2
Янішевська, К. Д., та О. Р. Тертичний. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАУКОВОГО ВІДКРИТТЯ ЯК ОБ’ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 147–50. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).338.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються питання вдосконалення правового регулювання наукового відкриття. У результаті дослідження специфіки даного інституту з’ясовано, що наукове відкриття є нетрадиційним об’єктом права інтелектуальної власності, оскільки йому властиві як загальні ознаки, так і особливі. Зважаючи на його фундаментальний характер, наукове відкриття може мати будь-яку форму та є процесом пізнання об’єктивної дійсності, що нехарактерно для будь-яких інших об’єктів правової охорони.
Визначено основні права авторства на наукові відкриття, а саме: право вважатися першовідкривачем певних знань та право на ім’я, а також право надати відкриттю своє ім’я або спеціальну назву. Право інтелектуальної власності є непорушним і належить володільцю, ніхто не може бути позбавлений його. Права інтелектуальної власності можуть бути обмежені лише в предбачених законом випадках.
Визначено суб’єкта права інтелектуальної власності на наукове відкриття й авторське поняття особистих немайнових прав автора наукового відкриття як об’єкта інтелектуальної власності.
Доведено, що українське законодавство щодо правової охорони наукових відкриттів потребує вдосконалення через ухвалення відповідного закону, що підтверджується визнанням Всесвітньою організацією інтелектуальної власності наукового відкриття як результату творчої діяльності, який потребує відповідного правового регулювання.
Вбачається необхідність у розробленні й ухваленні Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття», який би врегулював такі важливі питання, як: процедура державної реєстрації набуття прав власності на наукове відкриття та видачі диплома; правове регулювання експертизи наукових відкриттів, метою якої є перевірка заявленого об’єкта на відповідність усім умовам; охорона права пріоритетності; впровадження Відкритого державного реєстру наукових відкриттів; закріплення пільг за авторами наукових відкриттів.
Зроблено висновок, що охорона і відповідне законодавче регулювання наукового відкриття дозволить удосконалити і підвищити рівень наукових досягнень і зацікавленості суспільства в подальших дослідженнях.
3
Костюченко, Я. "Міжнародно-правові аспекти охорони інтелектуальності власності: досвід, правове регулювання, перспективи для національної практики". Юридичний вісник, № 6 (17 лютого 2021): 241–48. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2052.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено міжнародно-правові аспекти охорони інтелектуальної власності. Зазначено, що з розвитком інформаційних правовідносин та інформаційно-комунікаційних технологій правова охорона інтелектуальної власності значно модернізувалась, адже змінилась концепція юридичної відповідальності, виникли нові правовідносини, нові об'єкти правової охорони тощо. Як одну з актуальних проблем у зазначеному контексті виокремлено конкуренцію міжнародно-правових норм охорони інтелектуальної власності.
Серед оптимальних варіантів урегулювання проблеми конкуренції норм міжнародного права у сфері охорони інтелектуальної власності у статті запропоновано колізійний підхід до вирішення проблеми множинності застосовного права; за неможливості прив'язати правопорушення, учинене в Інтернеті, до конкретного місця його здійснення застосування правила lex loci delicti; гармонізація міжнародного законодавства, зокрема на рівні великих субрегіонів (США, ЄС, Тихоокеанський регіон тощо).
У статті досліджено досвід окремих країн із правової охорони інтелектуальної власності. Зроблено висновок, що у країнах романо-гер-манської правової сім'ї концепція правової охорони інтелектуальної власності відрізняється від підходу, прийнятого у країнах англо-амери-канської правової системи. Однак для отримання даних про правову охорону інтелектуальної власності в конкретній країні мало знати, до якої правової сім'ї вона належить. У законодавстві країн, що входять до однієї правової системи, спостерігаються істотні відмінності в механізмах правової охорони інтелектуальних прав. Така гармонізація може відбуватися на рівні директив, які роз'яснила б і за необхідності осучаснила Директива 2001/29/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу «Про гармонізацію деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві» 2001 р.
4
Шморгун, В. "Нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності у сфері незаконного використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг". Юридичний вісник, № 1 (7 серпня 2020): 370–75. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1650.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено важливу роль національного законодавства України у сфері охорони засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг. Звертається увага на те, що серед значної кількості об'єктів права інтелектуальної власності своєю специфічністю вирізняються торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення, які ми відносимо до засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг. За допомогою засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг декілька суб'єктів господарської діяльності виробляють одну й ту саму продукцію, надають послуги одного виду, що можуть бути різними як за ціною, так і за якістю, надають споживачеві можливість відрізнити один і той самий товар або послугу однієї особи від такого ж товару (послуги), що виробляється різними суб'єктами господарювання.
Вказані засоби індивідуалізації підлягають охороні значною кількістю законодавчих актів, серед яких одне з провідних місць посідає сучасне адміністративне законодавство. Пріоритети охорони прав і законних інтересів особи сьогодні потребують від держави, її уповноважених органів і посадових осіб забезпечити належну охорону суб'єктивних прав власників об'єктів права інтелектуальної власності та інших учасників правовідносин у сфері охорони засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг від їх незаконного використання.
Серед нормативних актів, що регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності, провідна роль належить Конституції України, яка має найвищу юридичну силу: ст. 41 Конституції проголошує право кожного володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а ст. 54 гарантує свободу творчості й захист прав інтелектуальної власності, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Вказане знайшло своє відображення в Кодексі України про адміністративні правопорушення, одним із завдань якого є охорона прав інтелектуальної власності.
5
Лунячек, В. Е., та Н. П. Рубан. "ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ, ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ТА ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ". Теорія та методика навчання та виховання, № 49 (2020): 145–68. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі обґрунтовано основні теоретичні засади підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти у сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності. За результатами проведеного аналізу доведено, що в сучасній педагогіці, зокрема педагогіці вищої школи достатньо ґрунтовно розроблені науково-теоретичні засади процесу підвищення кваліфікації працівників освіти, разом із тим нагальною потребою часу є їх подальша розробка в контексті формування окремих компетентностей за актуальними сьогодні напрямами, одним із яких є охорона і захист прав інтелектуальної власності. Висвітлені відповідні закономірності, принципи, педагогічні умови. Окрема увага приділена педагогічній технології підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників у сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності, яка висвітлена за етапами: підготовчо-діагностичним, мотиваційно-цільовим, когнітивним, процесуально-діяльнісним, оцінно-корекційним. У роботі наведено орієнтовний перелік цілей науково-педагогічних працівників щодо формування в них компетентності в сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності. Наведено також декілька варіантів навчальних планів, зокрема, навчальні плани, що розраховані на 30 годин (1 кредит) і 180 годин (6 кредитів), які дозволяють сформувати уявлення науково-педагогічного працівника щодо охорони і захисту прав інтелектуальної власності на його авторські напрацювання та напрацювання студентів. Запропоновано також алгоритм підвищення кваліфікації науковопедагогічних працівників у сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності, наведено структуру та зміст окремих компетентностей, що складають інтегральну компетентність науково-педагогічного працівника в сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності, приклад компетентнісної задачі за темою «Набуття прав інтелектуальної власності» і тестових завдань за темою «Система управління інтелектуальною власністю в Україні», що використовуються в процесі підвищення їх кваліфікації. Наведено приклад дистанційного курсу «Підвищення кваліфікації з методики управління об‟єктами інтелектуальної власності»
6
Ульянова, Г. О., та Д. О. Колодін. "КРИМІНАЛЬНО-ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ І ФРН В СФЕРІ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ". Kyiv Law Journal, № 1 (11 травня 2022): 163–67. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.25.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. В роботі розглядається питання визначення особливостей кримінального законодавства у сфері захисту інтелектуальної власності Федеративної Республіки Німеччини та України, визначення їх спільних та відмінних характеристик у текстовій, функціональній та прикладній площині задля подальшого врахування позитивного досвіду іноземної держави у досліджуваній сфері для України. Загалом, кримінально-правова охорона об’єктів інтелектуальної власності передбачає створення та організацію державою інституцій, що мають на меті виявлення вчинення кримінальних правопорушень, здійснювати їх профілактику та вживати ефективні заходи для впливу на порушників, забезпечуючи власнику весь спектр змісту його права інтелектуальної власності відповідно до чинного законодавства. Вказана мета переслідується як в законодавстві України, так і в законодавстві Німеччини. Детальну увагу присвячено розгляду питання визначенню суспільно небезпечних наслідків порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності як однієї з підстав кримінальної відповідальності. На основі аналізу національного законодавства і норм права Німеччини виявлено суперечливі та проблемні питання захисту прав інтелектуальної власності та запропоновано вжити заходи, а саме: впровадити позитивний іноземний досвід у законодавство України щодо термінології, способів захисту прав інтелектуальної власності та суб’єктів захисту. В тому ж числі сформульовано пропозиції з удосконалення механізму захисту в профільному законі та кодексах України. Зважаючи на ту обставину, що сучасний етап розбудови української державності спонукає виділити як одне з важливих завдань формування ефективного правового забезпечення та охорони інтелектуальної власності, а в демократичній правовій державі існує необхідність реального захисту прав інтелектуальної власності від протиправних посягань, важливо сформувати систему законодавства таким чином, щоб вказані цілі та мета була досягнута та сформувати єдині стандарти для забезпечення досліджуваних прав.
7
Задорожнюк Н.О., Щьокіна Є.Ю. та Швєд М.О. "РОЗВИТОК ВІДНОСИН У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: АКТУАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 122–27. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Відповідно до єдності різних аспектів відносин власності у статті визначено вплив на розвиток відносин у сфері інтелектуальної власності: економічний, правовий, соціальний, науково-технічний та психологічний. Особливу увагу у роботі приділено саме науково-технічному впливу. Визначено особливості прав інтелектуальної власності при застосуванні різноманітних технологій, таких як: діяльність у мережі Інтернет; робототехніка та штучний інтелект; тривимірний (3D) друк; діяльність на майданчиках краудсорсингу та застосування технології blockchain.
Дослідження світового досвіду з ключових проблем у сфері інтелектуальної власності дозволили визначити різноманітні порушення прав цього виду власності. У цій роботі авторами запропоновано групування порушення прав у сфері інтелектуальної власності на три групи: порушення авторських та суміжних прав; порушення інтелектуальних прав на об’єкти промислової власності та порушення інтелектуальних прав власників на товарний знак. У межах кожної групи порушень розглянуто найбільш поширені види: плагіат авторського твору, контрафакція, промислове шпигунство (промисловий шпіонаж), патентний тролінг, кіберсквотинг, піратство у сфері інтелектуальної власності та діяльність «хмарних рантьє». Авторами запропоновано табличне відображення групування порушень прав у сфері інтелектуальної власності з зазначенням найбільш поширених видів порушень.
Також у статті визначено актуальні тенденції еволюції інституту охорони прав інтелектуальної власності: поширення режиму охорони прав інтелектуальної власності на нові об'єкти та нетрадиційні сфери їх застосування; спрощення процедури отримання правової охорони об'єктів інтелектуальної власності; лібералізація відносин щодо використання результатів інтелектуальної діяльності за рахунок державного бюджету або спеціальних цільових фондів; поширення міжнародного співробітництва в галузі охорони прав інтелектуальної власності.
8
Михайлів, М. "Права інтелектуальної власності як об’єкт міжнародних спадкових відносин". Юридичний вісник, № 3 (6 жовтня 2020): 125–34. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1932.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена досліджен-ню питань міжнародного спадку-вання прав інтелектуальної влас-ності. Звертається увага на те, що дієвим механізмом подолання територіального характеру прав інтелектуальної власності є між-народні договори, завданням яких є визнання і захист прав на резуль-тати творчої діяльності, що вини-кли в іноземній державі на підставі іноземного права. Акцентується увага на тому, що кожна держава самостійно визначає обсяг майнових і немайно-вих прав суб’єктів права інтелек-туальної власності в спосіб закрі-плення їх у цивільних кодексах, спеціальному законодавстві у сфе-рі інтелектуальної власності та передбачає можливість переходу таких прав шляхом правонаступ-ництва до спадкоємців. Переважна більшість держав у своєму законодавстві передбачає можливість переходу від спадкодав-ця до спадкоємців лише майнових прав інтелектуальної власності. До переходу особистих немайнових прав інтелектуальної власності до спадкоємців законодавство різних держав підходить неоднозначно. У доктрині погляди науковців з питань можливості правонаступ-ництва немайнових прав інтелек-туальної власності розходяться. У зв’язку з цим запропоновано виді-ляти два види немайнових прав автора: особисті немайнові права, які тісно пов’язані із творцем та є невід’ємними, а тому не можуть входити до складу спадщини та припиняються зі смертю автора; особисті немайнові права, які тіс-но пов’язані із майновими правами автора, що можуть входити до складу спадщини поряд із майнови-ми правами інтелектуальної влас-ності та сприятимуть можливості спадкоємців здійснювати охорону та захист прав інтелектуальної власності спадкодавця. Не вирішеним є питання, пов’я-зане з тим, до кого переходять права інтелектуальної власності у випадку відсутності спадкоєм-ців або відмови спадкоємців від спадщини. У зв’язку зі специфікою об’єкта спадщини вважаємо, що права інтелектуальної власності повинні в цьому випадку перехо-дити до установи, яка забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. У статті звертається увага на те, що різний підхід у законодав-стві держав до видів прав інтелек-туальної власності, їх змісту, пра-вонаступництва таких прав та їх охорони призводить до усклад-нення міжнародного спадкування прав інтелектуальної власності. У зв’язку з цим виникає потреба в міжнародній і національній уніфіка-ції норм у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та гар-монізації законодавства держав.
9
Коротюк, О. В. "ОСНОВНІ НЕТИПОВІ ФОРМИ ПОСЯГАНЬ НА ОБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 3(28) (25 березня 2020): 182–87. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).384.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз кримінально-правових положень зарубіжних країн, які відображають основні нетипові форми посягань на об’єкти права інтелектуальної власності. Автором визначено, що основні нетипові форми посягань на об’єкти права інтелектуальної власності визначені у кримінально-правових нормах, які передбачають відповідальність за: 1) діяння, пов’язані із підробленням і незаконним отриманням прав на об’єкт права інтелектуальної власності; 2) діяння, пов’язані із незаконним володінням об’єктом та ненаданням інформації щодо незаконно створеного об’єкта; 3) діяння, пов’язані із введенням в оману споживача щодо об’єкта права інтелектуальної власності; 4) діяння, пов’язані із незаконним наданням і отриманням доступу до об’єкта права інтелектуальної власності; 5) посягання на об’єкти права інтелектуальної власності, що розцінюються як крадіжки об’єктів права власності; 6) діяння, що посягають на об’єкти, які не підлягають правовій охороні у більшості країн світу; 7) діяння, пов’язані із перешкоджанням реалізації законних прав суб’єкта права інтелектуальної власності; 8) діяння, що полягають у обмеженні прав суб’єкта права інтелектуальної власності на отримання винагороди; 9) діяння, які полягають у спричиненні фізичних змін об’єктам права інтелектуальної власності (знищення, руйнування, пошкодження, понівечення). З’ясовано, що інтелектуальна, або нематеріальна, власність розглядається законодавцем Сполученого Королівства Великої Британії на Північної Ірландії як різновид права власності. Саме нематеріальна власність включає в себе патенти та авторські права. З огляду на це особа, яка здійснила присвоєння законного права іншої особи, підлягає кримінальній відповідальності за крадіжку права інтелектуальної власності. Водночас особа, яка порушує авторські права, не вчиняє крадіжки. Це пояснюється тим, що така особа не присвоює собі авторського права. Вона порушує авторське право. Отже, така особа зобов’язана відшкодувати усі збитки у межах цивільно-правового спору, але не може підлягати відповідальності за крадіжку.
10
Майданевич, А. Г. "Суб’єкти адміністративної відповідальності за незаконне використання об’єктів прав інтелектуальної власності." Bulletin of Alfred Nobel University Series "Law" 1, № 1 (2020): 124–28. http://dx.doi.org/10.32342/2709-6408-2020-1-1-17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано основні підходи до питань адміністративної відповідальності юридич- них осіб, що існують в адміністративно-правовій доктрині, здійснено аналіз чинного законодавства України, нормами якого передбачено відповідальність юридичних осіб у сфері незаконного вико- ристання об’єктів права інтелектуальної власності. Питання адміністративної відповідальності юри- дичних осіб завжди мали актуальність і практичну значущість, особливо це стосується дослідження проблемних питань, пов’язаних із суб’єктами адміністративної відповідальності за незаконне вико- ристання об’єктів права інтелектуальної власності. Юридична відповідальність у сфері охорони ін- телектуальної власності регулюється значною кількістю актів вітчизняного і міжнародного законо- давства, серед яких, крім норм спеціального законодавства, провідну роль відіграє адміністратив- не законодавство. Проте до недоліків спеціальних законів у сфері охорони інтелектуальної власнос- ті, за виключенням Законів України «Про охорону прав на сорти рослин» та «Про авторське право і суміжні права», норми яких встановлюють відповідальність юридичних осіб. На відміну від зазначе- них спеціальних законодавчих актів інші спеціалізовані закони лише включають позначення, що за- хист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів права з інтелектуальної власності здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. На сьогод- ні чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відпові- дальність лише фізичних осіб.
11
Бойко, І. Й. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ". Прикарпатський юридичний вісник, № 5 (10 лютого 2022): 22–25. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.926.
Повний текст джерелаАнотація:
Бойко І. Й. Тенденції розвитку права інтелектуальної власності України в контексті Угоди про Асоціацію. – Стаття. Статтю присвячено дослідженню ключових тенденцій розвитку права інтелектуальної власності України крізь призму Угоди про Асоціацію. Виокремлено основні досягнення України на шляху до європейської інтеграції в контексті реформи сфери інтелектуальної власності в Україні, започаткованої 2016 року. Акцентовано на тому, що метою вказаної реформи стало не лише прийняття оновленого спеціального законодавства, але й здійснення глибинних інституційних перетворень. Зазначено, що основи реформи сфери інтелектуальної власності було закладені в Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Зазначено важливість прийняття Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності України на період 2020–2025 роки. Однією з ключових ідей Стратегії визначено необхідність впровадження в державну політику комерціалізації інтелектуальної власності та її ефективне включення в національну економіку. Наголошено, що важливим кроком на шляху до втілення стандартів, визначених Угодою про Асоціацію, стала судова реформа у сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Проаналізовано ключові аспекти правового статусу Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Зазначено, що нині право інтелектуальної власності України перебуває на етапі активного реформування. Окреслено перспективи вдосконалення системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Обґрунтовано доцільність імплементації в національне законодавство положень низки директив Європейського Союзу у сфері охорони прав інтелектуальної власності. Звернено увагу на важливість вдосконалення чинних механізмів захисту прав інтелектуальної власності у цифровій мережі та запровадження нової моделі взаємовідносин між творцями та медіа, видавничим бізнесом.
12
Коротун, О. М. "ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 101–5. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).329.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриваються окремі питання, пов’язані із проблемами розвитку сучасного стану процесуального законодавства у сфері охорони та захисту інтелектуальної власності. Здійснюється аналіз діяльності суду, пропонуються шляхи удосконалення законодавства.
Ураховуючи пріоритети зовнішньої та внутрішньої політики України, зокрема вимоги стосовно створення Зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом, а також ураховуючи те, що Україна є членом Світової організації торгівлі, держава намагаються спрямувати зусилля на активне сприяння використанню інтелектуальних ресурсів нації для економічного розвитку держави з огляду на інноваційно-інвестиційний вектор. Однак охороні та захисту інтелектуальної власності в Україні ще приділяється недостатня увага. Повідомлення засобів масової інформації та аналіз правозастосовної діяльності свідчать про порушення даних прав. Особливо велика кількість порушень спостерігається у сфері охорони комп’ютерного забезпечення, баз даних, аудіовізуальної продукції тощо.
Звернено увагу на відсутність узагальнення Верховним Судом адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Востаннє таке узагальнення відбулося у 2006 році щодо правопорушень, передбачених нормами статей 51-2 та 164-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак з огляду на значну кількість статей Адміністративного кодексу, які передбачають відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, вказане є недоліком судової гілки влади.
Підкреслено, що сучасний стан розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності, особливо процесуального, є таким, що не відповідає сучасним вимогам, потребує удосконалення з метою покращення правових механізмів захисту правовласників об’єктів права інтелектуальної власності.
13
Крусян, А. "Актуальні проблеми права інтелектуальної власності в Україні". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 21–29. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.939.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена конституційно-правовому аналізу актуальних проблем права інтелектуальної власності в Україні. Обґрунтовано, що право інтелектуальної власності в суб’єктивному сенсі можна розглядати як конституційно визначене та гарантоване державою право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. За своєю юридичною природою право інтелектуальної власності є конституційним (основним) правом людини.Визначені конституційні основи права інтелектуальної власності та аргументовані пропозиції щодо їх удосконалення через внесення відповідних змін до Конституції України. Зокрема, аргументується, що, відповідно до міжнародних стандартів у сфері права інтелектуальної власності та спрямованості конституційно-правових перетворень в сучасній Україні на утвердження та забезпечення конституційно-правової свободи людини, необхідним є внесення змін до статей 41 та 54 Конституції України. Зазначено, що юридико-правовий механізм захисту прав інтелектуальної власності в України, який складається з нормативної та інституціональної частин, потребує свого суттєвого покращення. Адже, незважаючи на певні досягнення у сфері законодавчого забезпечення правової охорони інтелектуальної власності, недосконалість законодавства у цій сфері є одним із найголовніших факторів, що перешкоджають створенню в Україні ефективного механізму (його нормативної частини) захисту прав інтелектуальної власності. Акцентована увага на тому, що важливе місце у механізмі захисту права інтелектуальної власності займають органи судової влади. У сучасних умовах значними інноваціями у цьому напрямку є запровадження в Україні інституту конституційної скарги та створення спеціалізованого суду, що має посилити механізм судового захисту прав інтелектуальної власності. Визначені недоліки щодо утворення, формування та функціонування Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Проаналізовані шляхи вирішення проблем щодо інституціональної частини механізму захисту інтелектуальної власності, зокрема, які пов’язані з запровадженням єдиного спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності.
14
КАШИНЦЕВА, ОКСАНА. "Інтелектуальна власність у сфері медицини та фармації: Quo Vadis". Право України, № 2020/03 (2020): 39. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-03-039.
Повний текст джерелаАнотація:
У правовій доктрини ХХ ст. інтелектуальна власність характеризується абсолютизацією майнових прав патентовласників, інтереси яких нормами міжнародного права поставлені вище за інтереси суспільства. Натомість у ХХІ ст. спостерігається переосмислення цього постулату в бік пошуку балансу між приватним і публічним інтересом. Саме тому початок нинішнього століття ознаменований Дохійською декларацією про Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) та громадське здоров’я, а в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом (ЄС), Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони закладається окремо норма про патенти та громадське здоров’я (ст. 219). Метою статті є окреслення сучасних наукових завдань, що постали перед доктриною інтелектуальної власності і мають надзвичайно потужний соціальний запит на їхнє розв’язання, ґрунтуючись на пріоритетності прав людини над майновими правами інтелектуальної власності. Встановлено, що сучасне розуміння суспільством моральності процесу монополізації результатів інтелектуальної діяльності в сфері медицини та фармації зазнає суттєвих змін, повертаючись до моделі верховенства природних прав людини. Відтак серед пріоритетних завдань є “перезавантаження” сучасної доктрини інтелектуальної власності у бік пріоритету інтересів пацієнта. Сучасність змушує нас до певної декомерціалізації права інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації, позаяк втрачається мета права – врегулювання суспільних відносини із максимальним збереженням інтересу їх учасників. Порівняльно-правовий метод дав змогу дійти висновку, що будь-яка монополізація знання у сфері надання медичної допомоги суперечить основним правам людини, серед яких право на життя і право на здоров’я. Саме тому в ЄС відсутнє законодавче закріплення можливості патентування способів і методів лікування, діагностики та оперативних втручань. Угода ТРІПС надає державам-членам право самостійно визначати обсяг правової охорони, що надається у сфері охорони здоров’я. Надалі постає проблема імплементації гнучких положень Угоди ТРІПС на рівні національного законодавства, а вже це питання вимагає наявності відповід-ної політичної волі у формуванні відповідної державної політки. На сучасному етапі наявність такої волі демонструється законопроєктними ініціативами різних політичних сил Верховної Ради України ІХ скликання.
15
Ярошенко, С. "Адміністративно-правова охорона прав інтелектуальної власності". Підприємництво, господарство і право, № 12 (168) (2009): 50–53.
Знайти повний текст джерела
16
Ярошенко, С. "Адміністративно-правова охорона прав інтелектуальної власності". Підприємництво, господарство і право, № 12 (168) (2009): 50–53.
Знайти повний текст джерела
17
Кудін, А. В. "Патент як об'єкт адміністративно-правової охорони в Україні". Прикарпатський юридичний вісник, № 5(34) (23 лютого 2021): 116–19. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5(34).659.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що охорона та захист прав, свобод і законних інтересів особи є пріоритетним напрямом демократичної соціальної держави, оскільки права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Мета статті полягає в тому, щоб на основі системного аналізу норм законодавства, позицій вчених-адміністративістів та науковців інтелектуального права, статистичної діяльності суб'єктів публічної адміністрації патентної діяльності, визначити патент як об'єкт адміністративно-правової охорони в Україні. В статті розкрито патент як ціннісний об'єкт адміністративно-правової охорони в Україні. Сформовано сутнісні поняття «правова охорона», «адміністративно-правова охорона», «патент». Визначено, що суб'єкти владних повноважень через вчинення адміністративної діяльності охороняють конкретний, індивідуально-персоніфікований документ права промислової власності (патент), посягання на який зумовлює застосування заходів адміністративного примусу з метою захисту прав промислової власності, що нормативно-закріплені цим патентом. Зроблено висновок, що у сфері адміністративно-правової охорони патент відіграє подвійну роль: 1) патент виступає як інструментальний спосіб адміністративно-правової охорони права промислової власності, адже легітимізує правові відносини патентної діяльності, створюючи для них систему правової охорони з метою попередження та припинення посягань і відновлення прав промислової власності як ціннісних об'єктів правового регулювання; 2) патент є ціннісним об'єктом адміністративно-правової охорони в Україні, адже суб'єкти владних повноважень через вчинення адміністративної діяльності охороняють конкретний, індивідуально-персоніфікований документ права промислової власності (патент), посягання на який зумовлює застосування заходів адміністративного примусу з метою захисту прав промислової власності, що нормативно-закріплені цим патентом.
18
Коротун, О. М. "МЕТОДИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (26 січня 2020): 100–103. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).197.
Повний текст джерелаАнотація:
Широкий аспект питань, пов’язаних з правовим захистом інтелектуальної власності, спонукає автора звернутися до різних теоретичних джерел. В основі правового спрямування цієї статті лежать концепції та доктринальні підходи представників адміністра-тивного права до вирішення проблеми. З метою роз-криття специфіки діяльності державного управління було проаналізовано обов’язковий їх атрибут – методи управління. Цікавим є те, що специфіка форм діяльно-сті публічної адміністрації щодо забезпечення захисту прав інтелектуальної власності пов’язана з кількістю власників прав інтелектуальної власності та великою кількістю їх об’єктів. Це визначає конкретні адміні-стративно-правові методи діяльності.Автор звертає увагу, що процес реалізації функцій державного управління передбачає впровадження ад-міністративно-правових та організаційних методів. З цією метою аналізуються такі аспекти діяльності: концептуальні підходи вчених до запровадження ад-міністративно-правових методів, що відображають взаємозв’язок керівної системи та керованої підсисте-ми; виконавча та адміністративна діяльність суб’єктів державного управління; нормативно-правові акти, що стосуються конкретної діяльності державного управ-ління у сфері захисту інтелектуальної власності. На основі аналізу методів управлінської діяльності дове-дено, що за допомогою використання адміністратив-них інструментів (методів здійснення управлінської діяльності) та за наявності відповідних керованих об’єктів реалізація адміністративно-правових форм суб’єктом державного управління залежить від пра-вового статусу суб’єкта та характеристики керовано-го об’єкта. Від цього залежать особливості реалізації адміністративно-правових та організаційних мето-дів у галузі захисту прав інтелектуальної власності, у тому числі й із застосуванням адміністративного примусу. Методи управління, що виражають різні ас-пекти практичної діяльності різних суб’єктів держав-ного управління, певною мірою залежать від стану законодавчого регулювання захисту прав інтелекту-альної власності, особливостей керованого об’єкта, що дає широкий вибір використання різних видів адміні-стративно-правових методів.Автор визначає поняття «адміністративно-право-ві методи забезпечення захисту прав інтелектуальної власності» як методи та прийоми прямого та свідомого впливу органів (службових осіб) державного управлін-ня на підставі визначеної компетенції.
19
Boiar, Andrii, та Nadezhda Shcherbata. "МЕТАМОРФОЗА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 4, № 28 (1 січня 2022): 16–24. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-04-16-24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано функціональну структуру системи охорони інтелектуальної власності у Європейському Союзі (ЄС). Виділено два вектори сучасно європейської політики у сфері охорони прав інтелектуальної власності: внутрішній та зовнішній. Окреслено їх цільове спрямування та функціональні особливості. Виявлені ключові суб’єкти реалізації єдиної політики ЄС у сфері інтелектуальної власності: інституції ЄС (Європейський парламент, Рада ЄС та Європейська комісія), Європейська патентна організація, Управління ЄС з питань інтелектуальної власності. Встановлено їх функції та механізми взаємодії, зокрема через Мережу інтелектуальної власності ЄС. Розкрито тенденції розвитку системи, особливості охорони різних категорій об’єктів права інтелектуальної власності в ЄС в умовах сучасних технологічних досягнень, цифровізації та пандемії COVID-19.
20
Пилипівна, Бааджи Наталія, Апалькова Інна Сергіївна та Яніцька Інна Анатоліївна. "ВРАХУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАВЛЕННЯ ЗАКОННИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ДІТЕЙ-ТВОРЦІВ У НОРМОТВОРЧІЙ ТА ПРАВОРЕАЛІЗАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Часопис цивілістики, № 43 (25 грудня 2021): 72–82. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i43.447.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню психологічних аспектів ставлення представників дітей-творців до їх правовоїграмотності. У роботі аналізується інтелектуальна власність, яка являє собою деякий продукт розумової діяльно-сті та дій особистості, що має нематеріальний характер, тобто є творінням людського інтелекту. Серед об’єктівправа інтелектуальної власності виокремлюють літературні та мистецькі твори, наукові винаходи, відкриття таінші результати інтелектуальної діяльності. Створенням таких об’єктів можуть займатися малолітні та неповнолітні діти-творці. Водночас має бути враховано, що дитяча творчість, навіть якщо вона підтримується батьками або іншими законними представниками дитини, потребує правової охорони та захисту в сучасному мінливому та непередбачуваному світі. Саме батьки та інші законні представники повинні відігравати значну роль у процесі створення такими дітьми об’єктів інтелектуальної власності. З’ясовано, що розвиток творчих здібностей неповнолітніх залежить від індивідуального розвитку, стилю дитячо-батьківських стосунків, складу сім’ї та стосунків між її членами, ставлення сім’ї до розвитку здібностей дитини, найближчого соціального середовища.Обґрунтовується, що в умовах активної комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, створених, зокрема,дітьми, набувають актуальності дослідження особливостей психології дитячої творчості, ролі батьків (інших законних представників) у процесі створення та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, створених малолітніми і неповнолітніми дітьми, та врахування можливих моделей сімейних відносин у процесі вдосконалення правових норм й юридичної практики, спрямованих на охорону та захист прав дітей-творців.Має бути враховано також, що від стилю сімейного виховання залежить рівень розвитку творчих здібностейта правової грамотності неповнолітніх. Найсприятливішим серед стилів виховання є «кооперація», за якої відбу-вається повноцінний розвиток особистості неповнолітньої дитини та захист її прав на інтелектуальну власність.
21
Сафончик, Оксана Іванівна, та Олексій Олександрович Паламарчук. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ". Часопис цивілістики, № 44 (27 березня 2022): 39–44. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i44.457.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розгляду окремих аспектів захисту прав інтелектуальної власності у галузі спорту, оскільки авторські права та суміжні права у сфері спортивної діяльності мають актуальну значимість в реаліях сьогоденні, коли спортивні відносини активно комерціалізуються. У статті зазначається, що до об’єктів інтелектуальної власності у галузі фізичної культури та спорту можна віднести художньо-спортивні твори,що створюються суб’єктами спортивної творчої діяльності, засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів, робіт і послуг, які використовуються в спорті, використання імені видатних спортсменів та епізодів з їхнього життя тощо. Вказується на виникнення досить часто конфліктів між великими спортивними компаніями стосовно питання використання товарного знаку, що супроводжує спортивну атрибутику і символіку, у спортивній сфері. У спортивній сфері власники спортивних брендів повинні ретельно стежити за можливим використанням їх товарних марок іншими учасниками ринку (суб’єктами спортивної діяльності). Досить актуальною, та все ще мало дослідженою є проблема правового регулювання використання комплексу об’єктів права інтелектуальної власності та особистих немайнових благ, що становлять імідж спортсмена. Дослідження показало наявність прогалин у законодавстві, що регулює відносини, що виникають при висвітленні спортивних заходів. У статті акцентовано увагу на необхідності адаптувати національне законодавство до вимог світової ринкової економіки, в тому числі й у сфері інтелектуальної власності, яка є високим стимулом розвитку економіки в багатьох країнах світу. Крім того, наголошується, що в цілому відповідна нормативно-правова база в Україні дещо відстає від тенденцій, які мають місце в регулюванні спортивної діяльності в інших країнах. За таких обставин неможливо здійснювати належну правову охорону результатів інтелектуальної діяльності в спортивній сфері, реалізувати судовий захист прав творців об’єктів інтелектуальної власності – суб’єктів спортивних правовідносин. Однак ці права можуть і повинні підлягати правовій охороні. З метою удосконалення законодавчої бази, що регулює відносини учасників творчої інтелектуальної спортивної діяльності, у процесі якої можуть виникати інтелектуальні права творців і виконавців спортивних творів можливо, для початку визначити та конкретизувати види спорту, в яких можуть виникати ці права та здійснити уніфікацію правових систем регулювання економічних правовідносин в галузі інтелектуальної власності під єдині стандарти.
22
Надобко, С. В. "Концептуальні аспекти адміністративної відповідальності у сфері інтелектуальної власності". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 113–16. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).528.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова стаття присвячена комплексному дослі-дженню та визначенню адміністративної відповідаль-ності у сфері інтелектуальної власності крізь призму концептуальних аспектів.Визначено, що захист прав на об’єкти інтелектуаль-ної власності нині є одним із пріоритетних напрямів розвитку в багатьох країнах, у тому числі в Україні. Формування сучасного, цивілізованого ринку інтелек-туальної власності, забезпечення ефективного і надій-ного захисту прав і законних інтересів усіх його учасни-ків – одна з ключових умов інноваційного розвитку та комплексної модернізації економічної, соціально-куль-турної та правової сфери життєдіяльності суспільства.За результатами комплексного аналізу встановле-но, що сфера інтелектуальної власності вимагає вель-ми дієвого контролю з боку держави і наявності досить широкого спектру заходів державного примусу. Крім того, повноцінну охорону інтелектуальної власно-сті, авторських і суміжних прав неможливо уявити без жорсткого адміністративного переслідування вин-них осіб і застосування до них заходів владно-правово-го впливу, сформульованих у нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення.Зроблено висновок, що захист інтелектуальної власності в основному регулюється нормами вітчизня-ного цивільного законодавства, введення ж заходів ад-міністративної відповідальності диктується кількома аспектами, зокрема: по-перше, відносини у сфері захи-сту прав та законних інтересів в інтелектуальної влас-ності характеризуються наявністю публічно-право-вих інтересів; по-друге, простежується безпосередній вплив результатів інтелектуальної власності на найріз-номанітніші сфери суспільного та державного життя; по-третє, інститут адміністративної відповідальності характеризується досить різноманітними заходами впливу, які можна розмежовувати як за формою, так і за змістом, що застосовуються за порушення охороню-ваних законом прав та інтересів у сфері інтелектуаль-ної власності.Акцентовано на тому, що інститут адміністративної відповідальності з позицій концептуальних положень, відіграє особливу роль у процесі забезпечення держав-но-владного впливу на правовідносини, які виникають у сфері інтелектуальної власності.
23
Komarov, V., T. Kurovskaya та М. Yaremenko. "Імплементація міжнародних норм у сфері інтелектуальної власності в національну практику в контексті підвищення ефективності інституційного середовища". Озброєння та військова техніка 19, № 3 (25 вересня 2018): 52–58. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2018.3(19).52-58.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто систему нормативно-правового забезпечення охорони та захисту прав у сфері інтелектуальної власності на міжнародному рівні, охарактеризовано міжнародний інституційний контекст охорони та захисту прав інтелектуальної власності, а також розглянуто інституційне забезпечення державного регулювання у сфері інтелектуальної власності на національному рівні. Проаналізовано особливості міжнародних угод та конвенцій у сфері функціонування інтелектуальної власності в глобальному контексті, досліджено участь у них України. На підставі наведених положень сформовано висновки щодо сучасного стану інституційного середовища інтелектуальної власності в Україні, обґрунтовано необхідність гармонізації українського законодавства у сфері інтелектуальної власності з міжнародними нормами та стандартами. Подано пропозиції щодо вдосконалення процесу імплементації міжнародних стандартів у сферіінтелектуальної власності у вітчизняну практику.
24
Verbovska, L. S., та N. Ye Mykytiuk. "УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПРОДУКТАМИ В УМОВАХ ЗМІН". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 296–303. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.296-303.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена пошуку шляхів ефективного управління інтелектуальними продуктами починаючи від етапу винаходження, реєстрації та виходу на ринок. Для досягнення поставлених завдань використано методи: аналізу та синтезу; системний аналіз; логічний; абстрактний. Авторами статті запропоновано визначення суті поняття «інтелектуальний продукт», який слід розуміти як новостворені духовні і матеріальні цінності, які виступають результатом інтелектуальної діяльності особистості чи групи в результаті роботи. В статті висвітлено найпоширеніші типи прав інтелектуальної власності, до яких відносяться патенти, торгові марки, авторське право, зареєстровані знаки, права на компоновку ланцюгів, права селекціонерів. Доведено, що знання та розуміння правил ефективного використання інтелектуальних продуктів дає змогу суб’єктам господарювання краще розуміти інструменти управління ними, та отримувати вигоди чи користь, які вони можу приносити бізнесові, адже це додатковий прибуток. Обґрунтовано, розуміння керівниками компаній цінність різних засобів захисту та отримання вигоди від інтелектуальних продуктів, адже вона на пряму залежить від стратегії фірми, конкурентного середовища та швидко змінюваних контурів права інтелектуальної власності, та незалежно від форми власності повинні мати стратегію щодо формування портфеля інтелектуальної власності. Розглянуто вплив зовнішнього середовища на розвиток суб’єкта господарювання, адже з’являються нові правила, і вони досить потужно впливають на розвиток внутрішніх інтелектуальних продуктів, і сильно залежить від внутрішнього потенціалу суб’єкта господарювання. Зокрема, у статті проаналізовано, що розвиток процесів провокує стрімкий розвиток Індустрії 4.0 (Industry 4.0), а це повністю автоматизація виробництва, де управління всіма процесами здійснюється в режимі реального часу, та з врахуванням факторів мінливого зовнішнього середовища. Запропоновано застосовувати патентні стратегії або ж «охоронних стратегій» для більшого захисту запатентованих технологій, які надають продуктам та послугам перевагу над продуктами та послугами конкурентів. Патенти або ж так звані «охоронні стратегії» мають слугувати суб’єктам господарювання захистом для створених продуктів, які будуть лідирувати в категоріях, та посилювати зусилля щодо брендування даних продуктів.
Управління інтелектуальними продуктами відіграє важливу роль в управлінні суб’єктами господарювання, адже розпочинається процес входження в технологічні життєві цикли продуктів, що зумовлені змінним турбулентним середовищем. Стаття є актуальною як в науковому, так і прикладному аспектах.
25
Булат, Є. А., та Р. С. Пічко. "Актуальні аспекти подальшої правової охорони наукового відкриття в контексті сучасного зарубіжного досвіду". Актуальні проблеми держави і права, № 88 (14 січня 2021): 25–29. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i88.3052.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті надано характеристику наукового відкриття як об’єкта інтелектуальної власності, висвіт-лено його особливу правову природу. Визначено, що правовими ознаками наукового відкриття висту-пають вірогідність, новизна і фундаментальність, а зміст поняття «відкриття» розкривається через такі його об’єкти, як явище, властивість і закономірність. Відзначено необхідність подальшого право-вого регулювання суспільних відносин, пов’язаних із науковими відкриттями, оскільки вони є осно-вою для розвитку нових наукоємних технологій, сприяють розвитку й удосконаленню науково-техніч-них, інноваційних здобутків.
Підкреслено, що за часів радянського періоду інститут реєстрації наукового відкриття став прак-тично завершеною конструкцією права, що дозволило не тільки визнати наукові досягнення на дер-жавному рівні, але також створити базу для проведення подальших фундаментальних досліджень. Наголошено, що на сучасному етапі розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності були здійснені кроки в напрямі вдосконалення правової охорони наукових відкриттів через ухвалення про-єкту закону України «Про охорону прав на наукові відкриття» і Модельного закону «Про охорону прав на наукові відкриття» країн – учасниць Співдружності Незалежних Держав. Відзначено, що на сучас-ному етапі в деяких закордонних країнах у контексті правової охорони між науковим відкриттям і винаходом не робиться принципової різниці і як охоронний документ видається патент. Розглянуто питання охорони відкриттів у сфері біотехнологічної індустрії.
У контексті європейського досвіду, а також досвіду, набутого іншими іноземними країнами, запропоновано виявляти із практичної частини наукового відкриття технічні (технологічні) рішення, які підлягають патентуванню, з можливістю отримання охоронних документів на них.
26
Каращук, О. О. "МІСЦЕ ГЕОГРАФІЧНОГО ЗАЗНАЧЕННЯ СЕРЕД ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 92–95. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).327.
Повний текст джерелаАнотація:
Систему права інтелектуальної власності традиційно поділяють на дві такі складові частини: авторське право та право промислової власності, беручи за основу наявний на міжнародному рівні поділ об’єктів інтелектуальної власності. Проте практичне значення, яке отримали засоби індивідуалізації в умовах ринкової економіки, вплинуло на формування інституту засобів індивідуалізації як самостійної складової частини права інтелектуальної власності. Правова охорона засобів індивідуалізації має свою специфіку та особливості. Засоби індивідуалізації не є технічними рішеннями та не є творчими досягненнями у сфері літератури, науки або мистецтва, а являють собою спеціальні позначення словесного, графічного чи іншого характеру, що використовуються для розрізнення суб’єктів цивільних правовідносин, виробленої ними продукції чи надання послуг.
Використання географічних зазначень має на меті позначити зумовленість унікальних властивостей товару географічним середовищем його походження, виробництва та переробки. Їх об’єктом виступає географічна назва району, регіону, місцевості чи країни, що відображається в позначенні товару. З огляду на це географічне зазначення є одним з небагатьох об’єктів, які не є результатами творчості, але охороняються законодавством про інтелектуальну власність.
Якщо порівнювати географічне зазначення з комерційним найменуванням, то необхідно вказати, що останньому все ж притаманний незначний рівень творчості.
Основною відмінністю між об’єктами патентного права та засобами індивідуалізації є те, що правова охорона засобам індивідуалізації надається на підставі свідоцтва, тоді як правова охорона об’єктам патентного права надається на основі патенту.
Якщо ідеться про торговельні марки, то слід зазначити, що вони можуть втілюватись в об’єктах, наділених достатньо високим рівнем творчості. Однією із відмінностей між торговельною маркою та географічним зазначенням є саме те, що у створенні торговельної марки неабияке значення має людська фантазія та креативність.
Як засіб індивідуалізації товарів географічне зазначення тісніше пов’язане з торговельними марками, ніж з комерційними найменуваннями.
Обидва види позначень пов’язує спільне призначення. Вони мають на меті забезпечити маркування продукції та виступають засобами її індивідуалізації. Водночас значення їх функцій суттєво відрізняються. Основна функція торговельної марки – ідентифікувати товар поряд з аналогічною продукцією інших виробників. У географічному зазначенні на перший план виходить функція засвідчення високої якості позначеного продукту шляхом вказівки на зв’язок властивостей товару з унікальним географічним середовищем.
27
Якубівський, Ігор Євгенович, та Микола Васильович Оприско. "ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ І БАЗ ДАНИХ: ОКРЕМІ ЗАУВАГИ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ". New Ukrainian Law, № 6 (27 грудня 2021): 40–47. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано проблемні питання реформування законодавства України щодо комп’ютерних програм та баз даних як об’єктів права інтелектуальної власності. Констатовано, що віднесення комп’ютерних програм і баз даних до об’єктів авторського права сьогодні є загальновизнаним підходом на рівні міжнародних документів ВОІВ, СОТ, ЄС. При цьому наголошено на тому, що об’єктами авторсько-правової охорони можуть бути лише оригінальні бази даних. Звернута увага на колізії між ст. ст. 420, 433 ЦК України, за якими комп’ютерна програма і літературний твір позиціонуються як окремі категорії об’єктів авторського права, та ч. 4 ст. 433 ЦК України, яка фактично розглядає комп’ютерну програму як різновид літературного твору. Зроблено висновок, що для усунення цієї колізії доцільно вилучити ч. 4 ст. 433 ЦК України та перше речення ст. 18 ЗУ «Про авторське право і суміжні права». Проаналізовано питання співвідношення понять «база даних (компіляція даних)», «збірник творів» та «складений твір». Висловлено позицію, що поняття «база даних (компіляція даних)» є більш широким порівняно зі збірниками творів. Особливість останніх полягає в тому, що вони включають виключно твори, що охороняються авторським правом. Звернута увага на недоцільність подальшого збереження поняття «складений твір» у профільному законі. Проаналізовано висловлені у вітчизняній правовій доктрині точки зору щодо перспективної моделі правової охорони нетворчих (неоригінальних) баз даних. Зазначено, що відсутність творчого характеру не може розглядатись як перешкода для віднесення нетворчих (неоригінальних) баз до об’єктів права інтелектуальної власності. Віднесення нетворчої бази даних до об’єктів права інтелектуальної власності зумовлює недоцільність врегулювання відносин щодо неї в конкурентному, інвестиційному, інформаційному законодавстві. Нетворчим базам даних варто надати правову охорону як самостійній категорії об’єктів права інтелектуальної власності, відмінній від об’єктів авторського права і суміжних прав, для чого відповідні положення доцільно закріпити в окремій главі Книги 4 ЦК України.
28
Цимбалюк, Оксана. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ І ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЩОДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ". Молодий вчений, № 2 (90) (26 лютого 2021): 21–24. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-2-90-5.
Повний текст джерелаАнотація:
Фармацевтична галузь досить специфічна і надзвичайно наукоємна. Вся її система нормативно-правової бази спрямована на забезпечення безпечності обігу лікарських засобів — гарантії того, що міра відповідальності, рівень кваліфікації, коло прав та обов'язків усіх учасників фармацевтичного ринку гарантують забезпечення населення лише якісними, ефективними та безпечними лікарськими засобами. В сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності лікарських засобів існує багато дискусійних проблем і питань. Особливу увагу потрібно присвятити проблематиці охорони і захисту через інститут авторського права, конфлікту винаходу і корисної моделі, «вічнозеленим патентам», захисту оригінальної назви лікарських засобів, зловживанням правами інтелектуальної власності в даній сфері, труднощам при проведенні судової експертизи.
29
Бабаскін, Анатолій, Марина Венецька та Алла Смородина. "ІСТОТНІ УМОВИ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ НА ВИКОРИСТАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ". Science and Innovation 17, № 5 (12 жовтня 2021): 83–94. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.05.083.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Цивільний кодекс України закріплює універсальну конструкцію ліцензійного договору, який застосовується до всіх об’єктів права інтелектуальної власності, а також встановлює універсальний підхід щодо визначення умов ліцензійного договору.Проблематика. Відсутність у Цивільному кодексі України та Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» повноти та вичерпності істотних умов ліцензійного договору на використання торговельної марки не повною мірою забезпечує інтереси правовласників і користувачів та не розв’язує проблеми у правозастосовчій практиці через ризики визнання такого договору неукладеним з підстав неузгодження сторонами всіх його істотних умов.Мета. Теоретико-правове дослідження істотних умов ліцензійного договору на використання торговельної марки.Матеріали й методи. Теоретичним підґрунтям дослідження слугували наукові праці у галузі цивільного права, права інтелектуальної власності й договірного права. Здійснювали дослідження Цивільного кодексу України та законодавства України з інтелектуальної власності з використанням методу аналізу і синтезу, формально-юридичного методу та методу системного аналізу.Результати. Проаналізовані положення Глави 75 Цивільного кодексу України та Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а також роботи вчених-цивілістів з цивільного права, проблем договірного права та права інтелектуальної власності, й останні публікації з цих питань у науковій літературі показали, що зазначенепитання наразі залишається дискусійним та потребує законодавчого врегулювання.Висновки. Визнано, що істотними умовами ліцензійного договору на використання торговельної марки є предмет договору, строк та територія, на який дозволено використання торговельної марки, та умова про контроль якісті товарів і послуг. Запропоновано відповідні зміни до законодавства.
30
Харитонова, О. І. "ДО ПРОБЛЕМИ ВИОКРЕМЛЕННЯ КАТЕГОРІЇ «ТВОРЧІ ПРАВОВІДНОСИНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ»". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 12 (6 травня 2019): 170–81. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v12i0.224.
Повний текст джерелаАнотація:
Питання охорони прав інтелектуальної власності є на сьогоднішній день дуже актуальним та, на жаль, недостатньо розробленим. Аспекти, розглянуті в даній статті, дають підстави розрізняти види цивільних правовідносин інтелектуальної власності на авторські правовідносини; правовідносини, суміжні з авторськими; правовідносини промислової власності; правовідносини, суміжні з правовідносинами промислової власності; індивідуалізаційні правовідносини інтелектуальної власності (правовідносини індивідуалізації). Даний розподіл дозволяє охопити всі сфери суспільного життя інституту права інтелектуальної власності.
Intellectual rights protection is an urgent, but unfortunately not well developed issue today. The aspects, which have been considered in this article, provide a basis for distinguishing between different types of intellectual legal relationships, such as author and allied legal relationships, industrial property and allied legal relationships, identifying intellectual property legal relationships (legal relationships of identification). This classification integrates all the social spheres of intellectual property law institute.
31
Ярошевська, Тамара Василівна. "РЕФОРМУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ". Часопис цивілістики, № 32 (5 грудня 2019): 60–65. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i32.20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується проблемні питання охорони прав на об’єкти промислової власності в умовах інте-грації України до ЄС. Встановлено, що в умовах переходу України до ринкових відносин, становлення нових форм власності істотно зросла роль промислової власності. Сьогодні в Україні проблемним питанням є вдо-сконалення механізмів охорони та комерціалізації об’єктів права промислової власності, вироблення чіткої державної політики у сфері розвитку ринку і створення системи охорони промислової власності. Доведено, що обраний Україною шлях інтеграції в ЄС потребує максимального наближення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності до законодавств країн – членів ЄС. Обґрунтовано, що для вирішення проблем-них питань необхідно: встановити відповідність положень чинного національного законодавства у сфері про-мислової власності законодавству країн – членів ЄС; вдосконалити нормативно-правову базу та створити дієві механізми охорони прав на об’єкти промислової власності; розробити відповідну стратегію державної інно-ваційної економіко-правової політики для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг. Запропоновано шляхи вдосконалення законодавства України у сфері охорони прав на об’єкти промислової власності до європейських стандартів.
32
Яворська, О. "Охорона прав інтелектуальної власності науково-педагогічних працівників: здобутки, перспективи, проблеми". Вісник Львівського університету. Серія юридична, вип. 63 (2016): 113–19.
Знайти повний текст джерела
33
Іванова, М. "Охорона прав інтелектуальної власності в Україні в сучасних дисертаційних дослідженнях". Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Вип. 46 (2017): 107–37.
Знайти повний текст джерела
34
Хаустов, В. К. "Охорона прав інтелектуальної власності в глобальних процесах розвитку цифрової економіки". Економіка України, № 6 (691), червень (2019): 79–90.
Знайти повний текст джерела
35
Дмитрук, А. В. "Свобода творчості: поняття, ознаки, сутнісні виміри". Актуальні проблеми держави і права, № 88 (14 січня 2021): 30–37. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i88.3053.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження та соціально-правовий аналіз доктрини та положень законодавства щодо суті поняття свободи творчості, визначення ознак творчості та співвідношення свободи твор-чості з поняттям культури та суспільної моралі. Для дослідження були використані загальнонаукові і спеціальні методи, що забезпечило виявлення та поєднання аналізу, теоретичних та практичних проблемних аспектів, що виникають у соціальному та правовому розумінні права на свободу твор-чості. У результаті дослідження були сформовані висновки щодо сутнісних вимірів понять свободи та творчості, виявлені характерні ознаки творчості, охарактеризовано співвідношення свободи творчості, культури та суспільної моралі на законодавчому рівні. Актуальність дослідження також зумовлена тим, що сфера інтелектуальної власності стрімко розвивається. З’являються нові об’єкти права інтелектуальної власності, які потребують визнання та правової охорони. Підтримання іннова-цій неминуче приводить до прогресу в суспільстві. У багатьох конституціях сучасних держав ідеться про інтелектуальну власність, пов’язану із творчою працею, що знаходить своє відображення в пев-ній сукупності відповідних прав і обов’язків. Ця обставина підкреслює значення свободи творчості, інтелектуальної власності в сучасному світі, актуальність дослідження теми творчості. Оскільки твор-чість не є сталим явищем, вона стрімко розвивається і на своєму шляху стикається із суперечностями, які потребують вирішення. Творчість знаходить своє відображення в різних підходах, але є загальні ознаки, які були висвітлені у статті. Охарактеризовано співвідношення творчості та культурної діяль-ності. Окреслені сутнісні виміри права на свободу творчості як особистого немайнового права особи. Визначено, що основою створення будь-якого об’єкта права інтелектуальної власності є культурні надбання попередніх поколінь, але не менш важливі й результати інтелектуальної творчої діяльності, які створюються нині і будуть створюватися в майбутньому. Кількість та різноманітність результатів творчості роблять очевидною потребу вдосконалення законодавства у сферах їх використання.
36
Бахарева, О. "Проблеми кримінально- правової охорони прав інтелектуальної власності (промислової власності)". Теорія і практика інтелектуальної власності, № 4 (108) (2019): 48–52.
Знайти повний текст джерела
37
Кулаковський, Олександр. "Компетентнісна модель скника педагогічного закладу вищої освіти у сфері інтелектуальної власності". New pedagogical thought 103, № 3 (14 грудня 2020): 21–29. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-21-29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено компетентнісну модель випускника педагогічного закладу вищої освіти у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності, що посідає ключове місце як у процесі розробки,так і впровадження у закладі освіти технології формування певних компетентностей, зокрема й щодо охорони і захисту прав інтелектуальної власності. Здійснено класифікацію професійної діяльності випускників педагогічних закладів вищої освіти на педагогічну та управлінську діяльність. Залежно від різних критеріїв (виду діяльності, спеціальності педагога, напряму діяльності) проведено класифікацію основних видів діяльності. Розглянуто особливості професійної діяльності випускника педагогічного закладу вищої освіти, законодавчо обґрунтовано його функціональні обов’язки у процесі здійснення педагогічної та управлінської діяльності. Розглянуто правовідносини, учасниками яких є педагогічні працівники, їхні функції, компетенції, повноваження. На підставі цього та на основі блочного принципу побудови компетентнісної моделі розроблено компетентнісну модель випускника педагогічного закладу вищої освіти. Запропонована компетентнісна модель випускника педагогічного закладу вищої освіти у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності охоплює здійснення ним педагогічної діяльності в закладах освіти, методичних центрах, центрах професійного розвитку педагогічних працівників (професійно-діяльнісний (педагогічний) блок, інноваційно-економічний блок), а також управлінську діяльність, яка здійснюється на керівних посадах в закладах освіти, наукових установах, методичних центрах, центрах професійного розвитку педагогічних працівників (інноваційно-управлінський блок).
38
Komarov, Volodymyr, та М. Yaremenko. "Охорона об’єктів права інтелектуальної власності, що належать до сфери національної безпеки, у передових країнах світу". Озброєння та військова техніка 19, № 3 (25 вересня 2018): 59–68. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2018.3(19).59-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто питання подальшої інтенсифікації процесу впровадження норм міжнародного права у відносини регулювання інтелектуальної власності, у тому числі, впровадження глобального патенту. Разом з тим, прогресуючий процес адаптації національних законодавств до міжнародних норм аж ніяк не впливає на питання, що стосуються інтересів національної безпеки і оборони окремих держав. Цей аспект знаходить своє відображення в міжнародних угодах, конвенціях та договорах, що спрямовані на глобалізацію процесів охорони інтелектуальної власності у світі. Проаналізовано особливості міжнародних угод та конвенцій у сфері функціонування інтелектуальної власності в глобальному контексті. На підставі наведених положень сформовано висновки, що сучасне законодавство зарубіжних країн спрямоване на застосування патентної системи для сприяння ефективному використанню винаходів, інноваційним процесам при одночасному забезпеченні інтересів держави в сфері національної оборони і безпеки.
39
Ковальський, В. "Кримінально-правова охорона права інтелектуальної власності. Загальні питання". Теорія і практика інтелектуальної власності, № 5 (2007): 12–24.
Знайти повний текст джерела
40
Зотін, С. "Міжнародні аспекти охорони і захисту прав інтелектуальної власності". Інтелектуальна власність, № 5 (2002): 6–14.
Знайти повний текст джерела
41
Ярошенко, С. В. "Механізм адміністративно-правового регулювання охорони прав інтелектуальної власності". Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, № 1 (62) (2009): 32–33.
Знайти повний текст джерела
42
Матюшко, П. "Правові аспекти охорони та захисту прав інтелектуальної власності підприємства". Праця і закон, № 4 (2005): 4–11.
Знайти повний текст джерела
43
Яра, О. "Вплив норм міжнародного права на стан кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності". Юридична Україна, № 10 (118) (2012): 81–86.
Знайти повний текст джерела
44
Гумега, О. "Вплив принципів цивільного права на правову охорону та захист прав інтелектуальної власності". Теорія і практика інтелектуальної власності, № 6 (92) (2016): 86–93.
Знайти повний текст джерела
45
KHAUSTOV, Volodymyr. "PROTECTION OF INTELLECTUAL PROPERTY RIGHTS IN THE GLOBAL PROCESSES OF THE DIGITAL ECONOMY DEVELOPMENT." Economy of Ukraine 2019, no. 6 (June 22, 2019): 79–90. http://dx.doi.org/10.15407/economyukr.2019.06.079.
Повний текст джерелаАнотація:
It is shown that the level of development of digital technologies plays a decisive role in the competitiveness of both individual countries and individual regions. Along with the developed countries, the countries of South-East Asia have also become the leaders in the creation and implementation of the ICT. It is justified that the transition to a digital economy is considered as the driving force of innovation-oriented economic growth, provided favorable conditions for the institutional and business environment, the transformation of intellectual property protection systems, and integration to the global value added chains are created. In such chains, the better off companies and countries are those who possess significant resources in the form of intangible assets. The development of digital economy is impossible without creating a “solid analogue foundation”, including a regulatory framework, a strong human capital, and special institutions of electronic governance. The modern trends of the legal relations transformations in the field of intellectual property protection, as well as the structuring of objects and subjects of industrial property rights, copyright and related rights are systematized. It is pointed out that the current tendencies include both strengthening protection of personal non-property (moral) rights of the creators of intellectual property, and further commercialization of property (economic) rights. At the state level, it is necessary to ensure a balance between the protection of copyright and the priority areas of government policy in education, research, innovation, etc. Ukraine is not an active participant in the global value added chains, despite the potential available. The results of analysis of the Global Competitiveness Index components have revealed the strengths and weaknesses of Ukraine, in particular: comparatively high rankings and valuations of intangible assets directly related to digitalization, and, at the same time, dangerously low rankings in the assessment of institutional environment, macroeconomic stability and financial system. The key strategy for increasing Ukraine’s global competitiveness should be country’s “digitalization”, creation of domestic ICT market, and integration to the global value added chains.
46
Майданевич, А. "Поняття й основні ознаки адміністративно-правової охорони прав інтелектуальної власності". Підприємництво, господарство і право, № 10 (238) (2015): 28–31.
Знайти повний текст джерела
47
Зайцева, Анастасія Вікторівна. "Правова охорона телевізійних передач та програм як об’єктів права інтелектуальної власності". Культура і мистецтво у сучасному світі, № 20 (25 червня 2019): 77–87. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1915.20.2019.172399.
Повний текст джерела
48
Yuliia, Kanarik, and Marchuk Anna. "Legal protection of non-traditional intellectual property rights objects." Law. Human. Environment 10, no. 1 (April 25, 2019): 114–19. http://dx.doi.org/10.31548/law2019.01.016.
Повний текст джерела
49
Болотіна, (Дігтяр) А. "Кримінально-правова охорона права інтелектуальної власності на лікарські засоби: проблеми судового захисту". Теорія і практика інтелектуальної власності, № 6 (110) (2019): 36–45.
Знайти повний текст джерела
50
Воронін, Я. Г. "Місце та роль права попереднього користувача у системі охорони прав інтелектуальної власності на винахід". Держава і право, Вип. 42 (2008): 395–401.
Знайти повний текст джерела