Статті в журналах з теми "Отримання ефірів"

Мета роботи. Хроматографічний аналіз ефірних олій монарди лимонної (Monarda citriodora Cerv. ex Lag, родина Lamiaceae Martinov), отриманих із трави рослини в різні фази вегетації. Матеріали і методи. Матеріалом для досліджень була трава M. citriodora, яку заготовляли на дослідних ділянках у Херсонській області на початку цвітіння та у період масового цвітіння рослин. Ефірну олію отримували методом гідродистиляції. Аналіз її компонентного складу проводили методом газової хроматографії з мас-спектрометричним детектуванням (ГХ/МС). Для отримання «хроматографічних відбитків» компонентів ефірної олії використовували метод тонкошарової хроматографії (ТШХ). Результати й обговорення. На основі ГХ/МС аналізу вивчено компонентний склад ефірних олій сировини M. citriodora. Всього в ефірній олії із трави рослини при її заготівлі на початку цвітіння ідентифіковано 28 компонентів, під час масового цвітіння – 27. В обох ефірних оліях домінували ароматичні монотерпеноїди тимол і карвакрол. Проведення заготівлі сировини M. citriodora у фазу масового цвітіння визначено більш перспективним з огляду на вищий сумарний вміст в ефірній олії тимолу й карвакролу (84,07 %) порівняно з початком цвітіння (75,09 %). Запропоновано застосувати ТШХ-аналіз ефірної олії з трави досліджуваної рослини, заготовленої під час масового цвітіння, як експрес-метод її ідентифікації. Висновки. Визначено компонентний склад та специфічні особливості ефірних олій M. citriodora вітчизняної заготівлі у дві різні фази вегетації, на основі чого їх віднесено до тимолово-карвакролового хемотипу. У перспективі визначено доцільним вивчення потенціалу фармакологічної активності ефірної олії M. citriodora.

Реальним робочим тілом парокомпресійних холодильних машин є розчини холодоагенту в компресорних мастилах. Однак питання впливу домішок компресорного мастила в холодоагенті на показники ефективності компресорної системи залишаються недостатньо вивченими зважаючи на відсутність в літературі інформації про калоричні властивості розчинів холодоагент / компресорне мастило. У статті представлені результати експериментального дослідження ізохорної теплоємності у двофазній області розчинів диметилового ефіру (DME) в триетиленгліколі (TEG). Об'єкти дослідження розглядаються в якості модельної термодинамічної системи при вивченні калоричних властивостей реальних робочих тіл парокомпресійних холодильних машин - розчинів холодоагентів в компресорних мастилах. Експериментальні дослідження калоричних властивостей розчинів DME / TEG і їх компонентів виконані методом монотонного нагріву в адіабатичному калориметрі в діапазоні температур 243,15 < T < 333,15 К і при концентраціях DME 0,241,0; 0,606% і 0,746 кг/кг. Розширена невизначеність отриманих експериментальних даних по ізохорній теплоємності у двофазній області не перевищує 0,75%. З використанням отриманої експериментальної інформації про ізохорну теплоємність у двофазній області були розраховані значення питомих ізохорної і ізобарної теплоємностей, ентальпії та ентропії на лінії кипіння. В роботі виконано аналіз температурної і концентраційної залежності калоричних властивостей розчинів диметилового ефіру в триетиленгліколі. Показано що домішки TEG істотно впливають на значення калоричних властивостей розчинів DME / TEG. Отримані дані по калоричних властивостях розчинів DME / TEG вказують на необхідність врахування впливу домішок компресорних мастил на термодинамічні властивості реальних робочих тіл парокомпресійних холодильних машин і значення параметрів ефективності термодинамічного циклу при розробці нового і вдосконалення старого холодильного обладнання.

Розроблено технологічні схеми одержання екстрактів коренів Carlina acaulis, які дали змогу отримувати вторинні метаболіти лікарських рослин для виробництва фармацевтичних препаратів. Carlina acaulis є лікарською рослиною, яка нині є недостатньо вивченою. Відомо, що корені містять дубильні та смолисті речовини, інулін (12-18 %), барвники, ефірну олію (1-2 %) та цукор. Встановлено, що для максимального вилучення фенольних сполук і флавоноїдів потрібно правильно підібрати ефективну технологію екстрагування. Розроблено на підставі кінетичних закономірностей екстрагування технологічні схеми двома способами – настоюванням та настоюванням з перемішуванням в апараті з мішалкою. Запропоновано як екстрагент використати 70 % водно-етанольну суміш, співвідношення сировина: екстрагент – 1:10, розмір частинок 2 мм. Встановлено, що час екстрагування методом настоювання становить 48 год, методом настоювання з перемішуванням – 3 години. Отримано настоянку в'язкої консистенції, світло-коричневого кольору із вмістом етанолу не більше 15 %, сухим залишком не менше 70 % і також перевірено на мікробіологічну чистоту. Технологічна схема виробництва містить підготовку рослинної сировини (подрібнення, просіювання, зважування), отримання первинної витяжки (мацерація) та фільтрування й освітлення настоянки (очищення від баластних речовин способом охолодження, відстоювання, фільтрування та ін.). Зроблено висновок, що на підставі розроблених технологічних схем можна отримувати екстракти C. acaulis з максимальним виходом фенольних сполук та флавоноїдів. Одержані настоянки мають високі органолептичні та фізико-хімічні показники та можуть застосовуватись як лікарський засіб.

Серед численних плодів екзотичних рослин, які є у вільному доступі, особливою популярністю корис- туються цитрусові. Плоди мандаринів, апельсинів, лимонів, лаймів, цитронів, грейпфрутів, бергамоту від- різняються високими поживними, лікувальними й діє- тичними властивостями. Вони служать сировиною для отримання соків, компотів, цукатів і джемів, цінних ефір- них олій і різних есенцій, які широко використовуються в харчовій, кондитерській і парфумерній промисловості. Мета. Нині цитрусові рослини переважно використову- ються для кімнатного та офісного озеленення, зимових садів та оранжерей в якості декоративних, а не плодо- вих рослин. Для розвитку виробництва з вирощування цитрусових культур в якості плодових у промислових обсягах необхідний якісний і доступний посадковий матеріал у великих кількостях. Мета дослідження – аналіз таких доступних субстратів для живцювання цитрусових культур, як торф, пісок, кокосовий субстрат, вермикуліт, торф із додаванням піску, кокосовий суб- страт із додаванням вермикуліту для укорінення жив- ців цитрусових рослин у захищеному ґрунті. Методи. Для отримання посадкового матеріалу використову- вали метод розмноження цитрусових рослин зеленими живцями в умовах захищеного грунту. Результати. За результатами проведеного дослідження з укорінення живців цитрусових культур установлено, що найвищий відсоток приживлюваності лимону сорту «Павлівський», апельсину сорту «Вашингтон Навел» та мандарину сорту «Кавано-Васьо» спостерігався за вирощування рослин у кокосовому субстраті з додаванням вер- микуліту (85-98%). Посадковий матеріал, отриманий методом зеленого живцювання за використання коко- сового субстрату з додаванням вермикуліту та окремо вермикуліту в тепличному господарстві села Раденськ Олешківського району Херсонської області, показав високий результат вкорінення і приживлюваності порів- няно із торфом і піском. Висновки. Проведені дослі- дження дозволяють рекомендувати для живцювання субстрат із кокосової маси з додаванням вермикуліту та вермикуліт для захищеного грунту та подальшого використання у виробництві цитрусових культур.

Дана робота присв’ячена дослідженням процесу екстрагування пахучих речовин пряно-ароматичної сировини методом мацерації, з встановленням технологічних параметрів мацерації (гідромодуля 1:5, тривалість процесу 10 діб). Вихід екстрактивних речовин з підвищенням температури зростає, досягаючи максимуму при 40 °С, а потім зменшується. Найбільше значення виходу (15,2 %) встановлено для екстрактів №1 (кмин у поєднанні з чорним перцем) та №2 (барбарис у поєднанні з коріандром). Найвищий вміст за сумою фенольних сполук виділено в ефіроолійному екстракті з плодів кардамону. Розроблено 21 рецептуру м'ясо-рибних напівфабрикатів з різним співвідношенням м'ясної та рибної сировини. До рецептури яких входили: куряче філе, риба хек, мінтай, пікша, сайда у різних співвідношеннях від 10 % до 50 %. За результатами попередніх органолептичних досліджень встановлено, що найбільш оптимальним виявились зразки з використанням курячого філе та філе океанічної риби пікші, сайди у співвідношенні 50:50 % та 60:40 % відповідно. Саме до цих рецептур напівфабрикатів додавали п’ять отриманих ефіроолійних екстрактів з пряно-ароматичної сировини у кількості 2, 3 ,5 та 8 % до рецептури. Найбільшу кількість балів за показниками «смак» і «запах» отримали зразки м'ясо-рибних напівфабрикатів до складу яких входили ефіроолійний екстракт суміші розмарину і чебрецю, доданий у кількості 3% до маси сирого фаршу. В результаті досліджень даних зразків жирно кислотного складу встановлено, що у м'ясо-рибних формованих напівфабрикатах співвідношення м’яса та риби пікші 50:50 % є більш наближене до науково-обгрутнованих норм. Термін зберігання м'ясо-рибних формованих напівфабрикатів складає 8 діб за температури ‒ 4…-6 ̊С.

У статті досліджуються актуальні проблеми розширення асортименту м’ясних напів- фабрикатів із мало використовуваної сировини – перепелятини з використанням маринадів на основі хеномелесу. Метою статті є дослідження ефективності маринадів на основі порошку хеномелесу та овочів для оптимізації технологічних характеристик м’ясних цільном’язових напівфабрикатів із пере- пелиної грудки. У процесі дослідження встановлено, що сучасні тенденції створення продуктів нового покоління ґрунтуються на моделюванні технологічних та споживчих характеристик продукту шляхом комбі- нування м’ясної й рослинної сировини, тому поєднання цінного м’яса перепелятини та натуральних рослинних інгредієнтів у складі маринадів є перспективним. Це дасть змогу вирішити низку питань харчової індустрії: збільшення обсягу виробництва харчових продуктів, розширення їх асортименту і гарантування високого рівня якості та безпечності. Виявлено, що використана технологія приго- тування маринадів забезпечує збереження компонентів, а маринади володіють властивостями, які характерні для окремих їхніх інгредієнтів. Дослідні маринади містять всі ессенціальні та біологічно активні компоненти, які були в рослинних інгредієнтах – порошках: хеномелесу – органічні кислоти, пектинові та фенольні речовини, L-аскорбінову кислоту, ефірні олії; моркви – поліцукри, ефірні олії, комплекс вітамінів С, В1, В2, В6, В12, D, Е, К, Р, РР, пантотенову і фолієву кислоти, каротини; паприки – капсациїн, ефірні олії, каротини, вітамін С; часнику – ефірні олії, поліцукри. Визначено технологічні режими маринування м’ясних напівфабрикатів: тривалість маринування доцільно обмежити до 12 годин за оптимальної кількості порошку хеномелесу у маринаді (40 г). За визначених оптимальних умов маринування м’ясних напівфабрикатів спостерігається оптимізація технологічних характеристик напівфабрикатів: активна кислотність на рівні 5,6 од. рН, вологозв’язуюча здатність збільшується до 69,1%, зростання – 9,9%, вологоутримуюча здатність – до 72,7, зростання – 10,8%. Експеримен- тально отримано та математично розраховано оптимальні технологічні параметри процесу мари- нування м’ясних напівфабрикатів.

Предметом статті є процес виявлення порушень в роботі транспондерів ADS-B при визначенні координат повітряних об’єктів. Метою є підвищення точності визначення координат повітряних об’єктів за рахунок своєчасного виявлення та усунення порушень в роботі транспондерів ADS-B при визначенні координат повітряних об’єктів. Завдання: аналіз відомих методів підвищення точності координат повітряних об’єктів при контролю повітряного простору та ведення радіолокаційної розвідки; навести приклад використання інформації від транспондерів ADS-B; проаналізувати склад пакетів ADS-B; провести експериментальні дослідження щодо виявлення можливих порушень та збоїв транспондерів ADS-B. Отримані такі результати. Встановлено, що у теперішній час для підвищення точності визначення координат повітряних об’єктів активно використовується автоматичне залежне спостереження – радіомовне. Проаналізовані відомі методи підвищення точності визначення координат повітряних об’єктів. Встановлено, що основними недоліками таких методів є використання морально застарілих технологій, невідповідність точності визначення координат повітряних об’єктів вимогам та стандартам безпеки повітряного руху тощо. Наведений приклад використання інформації від транспондерів ADS-B. Інформація отримана з використанням RTL-SDR приймача. Проаналізовано склад пакетів ADS-B. Встановлено, що існує можливість перерахунку контрольної суми Parity Information. В результаті цього отримується валідний ADS-B пакет. Другий тип вразливостей пов’язаний з відсутністю механізмів для міцного криптографічного підпису. Це може привести до посилання в ефір підроблених даних або підміни інформації в пакетах. Третій вид вразливості пов’язаний з відсутністю криптування на пакетному рівні. Розглянуті різні сценарії атак на ADS-B. Проведені експериментальні дослідження щодо виявлення можливих порушень та збоїв транспондерів ADS-B. Для проведення експериментів використовувався приймач FlightAware Piaware та програмне забезпечення PiAware від FlightAware. Проілюстровано значні помилки у визначенні координат повітряних об’єктів. Встановлено, що при проведенні експерименту основною причиною помилок у визначенні координат ПО є навігаційний модуль, який є частиною транспондеру ADS-B. В подальших дослідженнях пропонується розробити рекомендацій щодо протидії порушенням в роботі транспондерів та приймачів ADS-B.

Мета роботи. Дослідити вплив допоміжних речовин (ДР) на фармако-технологічні властивості порошкових мас із рослинними екстрактами та ефірною олією. Матеріали і методи. У склад порошкових мас входили такі діючі речовини, як сухий екстракт трави герані криваво-червоної, сухий екстракт трави герані сибірської та ефірна олія шавлії мускатної у співвідношенні – 3:1:1,2. Для експерименту обрано 30 ДР, які використовують для отримання таблеток методом прямого пресування. Усі вони розділені на 6 груп по 5 речовин у кожній. Вивчення впливу ДР на фармако-технологічні властивості порошкових мас здійснювалось завдяки визначенню насипної густини, густини після усадки, текучості, кута природнього укосу (ДФУ 2 видання). Результати й обговорення. Результати дисперсійного аналізу експериментальних даних показали, що найбільше значення вільної насипної густини порошкових мас із рослинними екстрактами та ефірною олією отримали при використанні магній карбонат основного, МКЦ бурст, натрій крохмальгліколяту, лудіпресу, перлітолу 500 DС, компактролу і натрій лаурилсульфату. При наявності у порошкових масах неусіліну UFL 2, МКЦ бурст, натрій крохмальгліколяту, лудіпресу, МагГран і кислоти стеаринової було одержано найкращі показники густини після усадки. На текучість порошкових мас найбільш позитивно впливають магній карбонат основний, МКЦ бурст, натрій карбоксиметилкрохмаль, лудіпрес, емкомпрес та кальцій стеарат. Найменше значення кута природного укосу порошкових мас отримували при використанні неусіліну UFL 2, мікроцелаку 100, МКЦ бурст, крохмалю прежелатинізованого, кальцій гідрофосфату безводного та кислоти стеаринової. Висновки. Проведені дослідження дозволили встановити вплив 30 ДР на основні фармако-технологічні показники порошкових мас із сухими екстрактами трави герані криваво-червоної і герані сибірської, а також ефірною олією шавлії мускатної.

В патогенезі ЧМТ традиційно виділяється дві фази. Перша фаза обумовлена пошкодженням головного мозку при прямій дії травмуючого чинника, що призводить до механічного пошкодження цілісності нейронів, глії, судин мозку. Друга фаза, у якій виникають так звані вторинні порушення, починається через кілька годин після ЧМТ і триває від кількох днів до кількох тижнів, характеризується надходженням кальцію в нейрони, утворенням вільних радикалів, оксидантним стресом, синтезом прозапальних цитокінів та розвитком імунопатологічних реакцій, що призводить до некрозу та апоптозу нейронів. Одним з підходів до лікування наслідків ЧМТ є клітинна терапія різними стовбуровими клітинами (СК) та їх гуморальними чинниками, які показали себе як перспективний метод лікування. Мета – вивчення впливу на цитотоксичну активність спленоцитів щурів у першу та 5 добу після ЧМТ гуморальних чинників, які продукуються в культурі клітин in vitro ембріональними нейрональними клітинами. Матеріал і методи. В роботі використані статевозрілі щури (n=36), розведені у віварії ДУ «ІНХ НАМН». Усі роботи з експериментальними тваринами проводили з дотриманням законодавчих норм та вимог Закону України № 3447 IV «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для дослідних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1986), з урахуванням принципів біоетики та норм біологічної безпеки. Тварин утримували у стандартних умовах акредитованого віварію. Черепно-мозкову травму у щурів моделювали згідно з рекомендаціями Романова Г. А. та інших (2015) шляхом падіння вантажу (вагою 100 г) з висоти 120 см на голову щурів, що були занаркотизовані внутрішньоочеревинно 0,5 мл суміші кетаміну (70,0 мг/кг) та седазину (15 мг/кг) [22]. У роботі визначали цитотоксичну активність спленоцитів щодо еритроцитів барана за спектрофотометричним методом, описаним [23]. Отримання фракцій кондиційного середовища з культур ембріональних клітин головного мозку щурів проводили за розробленою методикою [24]. Головний мозок вилучений у стерильних умовах з плодів наркотизованих ефіром самиць (Е16-18 день вагітності), звільняли від судин та оболонок та багатократним пікетуванням суспендували в середовищі [24]. Отримані клітинні суспензії висівали на дно пластикових чашок Петрі та культивували 48 годин у поживному середовищі без ембріонального телячої сироватки. Супернатанти культур клітин мозку, так звані кондиційні середовища (КС), використовували для лікування тварин з ЧМТ. Результати. При ЧМТ у щурів відмічається підвищення прямої та антитілозалежної цитотоксичності клітин селезінки, яка реєструється через 24 години після травми з поступовим подальшим зростанням до 5 доби. Одноразове введення трофічних чинників, які продукуються в культурі клітин ембріональними нервовими клітинами в кондиційне середовище, щурам одразу після травми викликає вірогідне зниження показників обох типів цитотоксичності. Введення кондиційних середовищ ембріональних нервових клітин щурам з ЧМТ на 1, 2, 3 добу після травми викликає на 5 добу вірогідне гальмування підвищеної прямої та антитілозалежної цитотоксичності, що свідчить про імуносупресивну дію цих трофічних чинників. Висновок. При ЧМТ у щурів спостерігається підвищення цитотоксичної активності спленоцитів вже через 24 години після травми, яка може бути загальмована введенням трофічних чинників, що продукуються ембріональними клітинами головного мозку щурів.

Мета статті полягає в розробленні деяких теоретичних положень і науково-обґрунтованих практичних рекомендацій щодо дослідження рідин, застосовуваних в електронних пристроях для куріння, зокрема послідовності пробопідготовки рідин на основі гліцериново-пропіленгліколевих сумішей, використовуваних в електронних сигаретах, для подальшого їх якісного та кількісного дослідження із застосуванням методів хромато-мас-спектрометрії і газорідинної хроматографії. Методологія. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та часткові методи наукового пізнання, комплексне застосування яких дозволило чітко окреслити мету й завдання дослідження в контексті взаємопоєднання наукових здобутків і потреб судово-експертної практики. При цьому за допомогою емпіричних методів (складника загальнонаукових або загальнологічних методів під кутом зору логіки пізнавального процесу), таких як опис, аналіз, вимірювання, порівняння, спостереження, експеримент проаналізовано рідини для вейпорайзерів, виготовлені з використанням наркотичних засобів і психотропних речовин, отриманих із рослин конопель, коли відсутність характерного їдкого диму дозволяє маскувати їх вживання таким способом; проаналізовано та експериментально перевірено можливість якісного і кількісного визначення тетрагідроканабінолу методом газорідинної хроматографії з мас-селективним та полум’яно-іонізаційним детектуванням, окреслено особливості таких досліджень. Часткові методи застосовано для дослідження конкретних явищ хімічної та біологічної природи. Математичними методами здійснено проміжні та остаточні розрахунки експерименту. Наукова новизна. Розроблено і відпрацьовано методологію пробопідготовки дослідження рідин на основі гліцериново-пропіленгліколевих сумішей, використовуваних в електронних сигаретах, для подальшого їх якісного та кількісного дослідження із застосуванням методів хромато-мас-спектрометрії та газорідинної хроматографії. Висновки. Окреслено основні проблеми дослідження гліцериново-пропіленгліколевих рідин та їх сумішей, зокрема на етапі пробопідготовки, коли за браком чіткої методичної регламентації цього процесу експерти мусять вдаватися до експериментального підбору оптимального розчинника для екстракції та самостійно встановлювати послідовність її проведення з метою їх подальшого гравіметричного (визначення сухого залишку екстракту канабісу) і газохроматографічного (кількісного визначення тетрагідроканабінолу) дослідження; запропоновано методологію пробопідготовки дослідження рідин на основі гліцериново-пропіленгліколевих сумішей, використовуваних в електронних сигаретах, для подальшого їх якісного та кількісного дослідження із застосуванням методів хромато-мас-спектрометрії та газорідинної хроматографії; експериментально доведено неможливість кількісного (а в окремих випадках і якісного) визначення тетрагідроканабінолу методом газорідинної хроматографії з полум’яно-іонізаційним детектуванням через наявність у складі гліцериново-пропіленгліколевих рідин речовин, які мають близький до тетрагідроканабінолу час утримання та «виходять» із хроматографічної колонки разом із ним одним аналітичним сигналом («піком»). Підтверджено можливість вирішення цього завдання за допомогою хромато-мас-спектрометричного комплексу із застосуванням методу вибіркового сканування іонів (Selective Ion Monitoring) у разі, коли неможливо підібрати умови для хроматографічного розділення тетрагідроканабінолу в суміші з іншими супутніми компонентами; проаналізовано отримані експериментальним шляхом дані порівняльного дослідження екстракції тетрагідроканабінолу із водних розчинів рідин для паріння трьома різними органічними розчинниками, у результаті з’ясовано, що діетиловий ефір проявляє дещо кращі екстракційні властивості щодо досліджуваного об’єкта, проаналізовано способи приготування наркотичних засобів і психотропних речовин, отриманих із рослин конопель, на основі рідин для вейпорайзерів. Наголошено на тому, що ці способи приготування відноснонескладні, а відсутність характерного їдкого диму дозволяє маскувати їх вживання. Тому убачається на часі, оскільки формування демократичного суспільства і розбудова інституцій правової держави потребують унормування усіх сфер життєдіяльності суспільства, на законодавчому рівні розтлумачити і чітко дефініювати поняття «електронні сигарети», врегулювати їх обіг, зважаючи на ті ризики, що сьогодні постають перед державою.

Сьогодні спостерігається проблема дефіциту нутрієнтів в харчуванні населення економічно розвинутих країн, що пов’язано з різким зниженням енерговитрат і зміною раціону харчування, який не забезпечує сформованих фізіологічних потреб у цілому ряді незамінних харчових речовин. Ефективним способом ліквідації дефіциту нутрієнтів є збагачення ними харчових продуктів масового споживання до рівня, що відповідає фізіологічним проблемам людини. Кондитерські вироби є групою харчових продуктів широкого асортименту, які значно відрізняються між собою за складом і споживчими характеристиками. Вони користуються сталим попитом насамперед завдяки вишуканим смаковим властивостям. Споживання кондитерських виробів відіграє значну роль у повноцінному харчуванні різних вікових груп населення, особливо у дітей. Основні групи виробів в даній галузі займають борошняні кондитерські вироби. Для їх оформлення використовують різноманітні оздоблювальні напівфабрикати: глазурі, помадні маси, креми. Значення кондитерських виробів у харчуванні зумовлено високою енергетичною цінністю, яка забезпечується значним вмістом цукрів, а в деяких виробах і жирів, але їх харчова цінність обмежена. Тому було розроблено технологію кондитерських напівфабрикатів із використанням рослинних порошків, вершкового масла та поверхнево активної речовини – ефіру лимонної кислоти. В якості контролю для збагачення обрано класичну помаду цукрову. Обґрунтовано вибір сировини, розроблено технологічну схему з детальним описом стадій виробництва. Визначено органолептичні (зовнішній вигляд, смак та запах, колір, консистенція) та фізико-хімічні (масові частки вологи та жиру, вміст редукуючих речовин та розмір кристалів основної фракції) показники якості готових напівфабрикатів. Показано переваги нового кондитерського напівфабрикату за органолептичними показниками якості у порівнянні з контролем. Отриманий кондитерський напівфабрикат підвищеної харчової цінності є багатофункціональним та дозволяє розширити асортимент оздоблювальних напівфабрикатів закладів ресторанного господарства.

Останнім часом усе більш широке поширення одержують альтернативні біопалива на основі рослинних олій (рапсових, соєвого, соняшникового, арахісового, пальмового) та їх похідних. Інтенсивні роботи з переведення дизелів на біопаливо ведуться як у країнах з обмеженим енергетичним потенціалом, так і в країнах з великими запасами нафтового палива, а також у високорозвинених країнах, що мають фінансову можливість придбання нафтових енергоносіїв. На даний час у Європі (Німеччина, Франція, Австрія й ін. країни) щорічно виробляється більш 1,5 млн. т біопалива. Це - сумішеве біопаливо, що містить до 10 % складного метилового ефіру, який отримується з рапсової олії. Аналіз ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств водного транспорту свідчить, що середній рівень рентабельності їх основних послуг не високий. Отже, існує необхідність пошуку резервів підвищення ефективності перевезень і роботи транспортного флоту. Одним з напрямків наукового пошуку є економічна оцінка використання ресурсів і, насамперед, палива в компанії для досягнення корисного результату в діяльності. Проблема пошуку та оцінки ресурсозберігаючих технологій роботи транспортних судів є актуальною. Особливу гостроту їй додає ситуація на ринку енергоносіїв за умови постійного коливання цін на паливо. Резерви для зменшення витрат на паливо полягають у нормуванні ходових операцій, вибору оптимальних режимів роботи двигунів на різних ділянках рейсу, вибору швидкості, що з одного боку забезпечить своєчасне виконання транспортної операції – а з іншого дозволить отримати економію у витраті палива. Дослідження полягає у можливості доведення отриманих теоретичних положень до практичних рекомендацій та безпосередньо пристроїв та обладнання, які дозволять використовувати альтернативні види палива з метою підвищення екологічних та енергетичних характеристик судових двигунів. Ключові слова. паливо, двигуни, ресурсозберігаючі технології, дизельне паливо, транспортний флот

Проведено наукові дослідження технологічних та екологічних аспектів отримання поверхнево-активних речовин – складних ефірів жирних кислот й цукрів. Традиційно ефіри жирних кислот й цукрів синтезують хімічними методами в екстремальних умовах (з застосуванням високої температури й тиску, у присутності лужних або кислотних каталізаторів). Заміна хімічних процесів на ферментні є прикладом «зеленого» виробництва. Наведено різні підходи застосування неводних середовищ для проведення біокаталітичної етерифікації. Визначено найбільш екологічний підхід – етерифікація у середовищі без розчинника, що забезпечує збереження активності ферментів, відсутність витрат на використання та відновлення розчинника, полегшує подальшу очистку, зменшують вплив на екологію, підвищує особисту безпеку.

Каротини - природні органічні пігменти групи каротиноїдів, які є попередниками вітамінуА. У продуктах тваринного походження міститься в усіх формах, проте оскільки чистийретинол нестабільний, значна його частина перебуває у вигляді складних ефірів ретинолу.Вітамін не може синтезуватися в організмі людини самостійно. Його нестача в організміпровокує ряд проблем зі здоров’ям: курячу сліпоту, збільшення ризику виникненняонкологічних патологій передміхурової залози, легенів, захворювання серцевого м’яза,розвиток вікових змін у сітківці ока. Hезважаючи на схожість між собою, кожна групакаротиноїдів справляє свій вплив на певний тип тканин в організмі людини.Найрозповсюдженішими з них є каротини. Вони активно синтезуються рослинами,особливо багато їх у листі при переході рослин до цвітіння. Використання рослин, якджерела каротиноїдів, незважаючи на свою популярність має ряд недоліків: сезоннийхарактер, залежить від екологічного стану ґрунтів та урожаїв рослин, також існуєпроблема великих посівних площ під вирощування рослин, забезпечувати які дорого. Дотого ж, біодоступність каротиноїдів з соку овочів невелика через високий вміст пігментів,асоційованих з білковими комплексами, що ускладнює їх вивільнення. Мікробіологічнийсинтез є перспективним методом отримання пігменту, так як мікроорганізми, зокремабактерії, здатні швидко накопичувати біомасу, а також не потребують великої площі длякультивування. Саме тому з метою здешевлення подальшого промислового виробництвабуло проведене дослідження, метою якого було експериментально з’ясувати вплив умовкультивування, а саме вмісту солі різної концентрації в середовищі та наявність(відсутність) світла на синтез каротиноїдів ґрунтових бактерій. Дослідження показали, щодосить незначні коливання вмісту солі NaCl в складі середовища культивування бактерійвиду Bacillus subtilis викликають збільшення синтезу каротиноїдів, при чому в темряві цейпроцес проходить активніше.

Резекцію печінки широко застосовують у сучасних хірургічних відділеннях. Видалення великих об’ємів печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, що ускладнюється кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асцитом, спленомегалією, вторинним гіперспленізмом, паренхіматозною жовтяницею та портосистемною енцефалопатією. Широке розповсюдження даної патології, висока смертність від її ускладнень свідчать, що вона є важливою медичною та соціальною проблемою.Мета дослідження – кількісне морфологічне вивчення особливостей ремоделювання судин гемомікроциркуляторного русла клубової кишки при резекціях різних об’ємів печінки.Матеріали і методи. Дослідження проведено на 43 статевозрілих щурах-самцях, яких поділили на 4 групи: перша група нараховувала 12 інтактних практично здорових тварин, друга – 11 щурів після резекції лівої бокової частки – 31,5 % паренхіми печінки, третя – 12 тварин після резекції лівої бокової і внутрішньої часток – 42,0 % від об’єму печінки, четверта – 8 щурів після резекції правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через місяць від початку експерименту. Гемомікроциркуляторне русло клубової кишки вивчали за допомогою ін’єкції її судин туш-желатиновою сумішшю, яку вводили через черевну аорту. На заморожуючому мікротомі виготовляли зрізи товщиною 30–40 мкм, які зневоднювали в етилових спиртах зростаючої концентрації, просвітлювали у метиленовому ефірі саліцилової кислоти і поміщали в полістирол. З частини спостережень із заповненими судинами туш-желатиновою сумішшю виготовляли гістологічні мікропрепарати, забарвлені гематоксиліном та еозином. Морфометрично визначали діаметри артеріол, передкапілярних артеріол, гемокапілярів, закапілярних венул, венул, щільність судин гемомікроциркуляторного русла на 1 ммl клубової кишки дослідних тварин. Кількісні показники обробляли статистично.Результати досліджень та їх обговорення. Усесторонній аналіз отриманих даних встановив, що резекція 1/3 паренхіми печінки призводила до вираженого ремоделювання судин гемомікроциркуляторного русла клубової кишки, яке характеризувалося вираженим звуженням приносної (артеріол, прекапілярних артеріол), обмінної (гемокапілярів) ланок мікрогемоциркуляторного русла та розширення закапілярних венул і венул, венозного повнокров’я, гіпоксії, дистрофії, некробіозу клітин і тканин. Вираження структурної перебудови судин мікрогемоциркуляторного русла клубової кишки залежить від об’єму видаленої паренхіми печінки. Найбільш вираженим ступінь ремоделювання судин гемомікроциркуляторного русла клубової кишки виявився при резекції 58,1 % паренхіми печінки. Діаметр артеріол при цьому статистично достовірно (р<0,001) зменшився на 31,5 %, передкапілярних артеріол – на 35,4 %, гемокапілярів – на 24,6 %. Закапілярні венули клубової кишки при резекції 58,1 % паренхіми печінки розширилися на 38,9 %, венули – на 31,7 %, щільність мікросудин зменшилася на 28,2 %.Висновки. Резекція 42 % та більше паренхіми печінки призводить до вираженої структурної перебудови судин мікрогемоциркуляторного русла клубової кишки, яке характеризувалося вираженим звуженням приносної (артеріол, прекапілярних артеріол), обмінної (гемокапілярів) ланок мікрогемоциркуляторного русла та розширення закапілярних венул і венул, венозного повнокров’я, гіпоксії, дистрофії, некробіозу клітин і тканин. Вираженість структурної перебудови судин мікрогемоциркуляторного русла клубової кишки залежить від об’єму видаленої паренхіми печінки.