Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Особливості лідерства.
Статті в журналах з теми "Особливості лідерства"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-43 статей у журналах для дослідження на тему "Особливості лідерства".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Вижва, Марія. "ВИКОРИСТАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ДЖ. СКУЛЛЕРА У РОЗРОБЦІ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 8(53) (27 грудня 2019): 5–12. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2019.8(53).01.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена опису інтеграційної теорії лідерства, розробленої Дж. Скуллером (авторська назва – трирівнева модель лідерства (the three levels of leadership model) та їївикористання у розробці програми розвитку лідерських якостей старшокласників. Вказано основні особливості та структуру моделі та наведені головні характеристики кожногорівня. Подано детальний опис публічного, приватного та особистого рівнів лідерства, визначених Дж. Скуллером. Зазначено основні поведінкові патерни та властивостіособистості на кожному рівні. Надано пояснення таким ключовим термінам моделі як лідерська присутність, технічне ноу-хау, виміри лідерства та ін. У статті звертається увагадо визначення лідерства як процесу, що складається із чотирьох компонентів: мотиваційна мета, моніторинг прогресу та результатів; підтримка групової єдності та увага доособистостей. Аналізуються можливості практичного застосування моделі розвитку лідерства старшокласників на основі зазначеної концепції. У статті представлені основнімодулі програми тренінгу розвитку лідерства для старшокласників і визначено її теми.Зазначено перелік навичок та якостей, які передбачається розвивати в старшокласників у рамках запропонованої програми.
2
Кулеша-Любінець, Мирослава, та Тетяна Ляхович. "Гендерні особливості мотивації до лідерства у студентів університету". Збірник наукових праць: психологія, № 24 (23 грудня 2019): 59–68. http://dx.doi.org/10.15330/psp.24.59-68.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано основні підходи до визначення поняття «мотивація до лідерства» у молоді. Визначено складові мотивації до лідерства у студентів: індивідуальні потреби та мотиви (індикатором є мотиви лідерства); спрямованість особистості (індикатором є види спрямованості); поведінка особистості (індикатором є стилі лідерства). Зроблено висновок про гендерні особливості мотивації до лідерства у студентів університету.
3
Сурай, Інна Геннадіївна. "ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ЛІДЕРСТВА В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ (МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 216–27. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-216-227.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є розкриття особливостей дослідження (методологічний аспект) феномену лідерства в публічному управлінні. Феномен лідерства надзвичайно багатогранний за своїми проявами і функціями, залежить від історичних епох, типів політичних систем, конкретної ситуації, особливостей лідерів і їх конституєнтів та інших факторів. На сьогодні актуальним залишаються питання методології дослідження феномену лідерства в публічному управлінні України, яка дозволить сформувати правильні (вивірені) пропозиції для практичного їх застосування на практиці. У статті при висвітленні особливостей дослідження лідерства в публічному управлінні України акцентовано увагу на таких методологічних аспектах: використання наукових підходів, розробок вітчизняних та зарубіжних вчених, застосування феноменологічного підходу, спеціальних методів дослідження, емпіричних методів тощо. Результатами проведеного дослідження підтверджено: різницю в підходах вітчизняних та іноземних учених до дослідження лідерства в публічному управлінні; відсутність критичної розбіжності між теоретичними підходами до лідерства представниками північно-американської наукової школи та підходами до лідерства у практиці публічного управління США, Канади; помилковість сліпого застосування (без відповідних емпіричних досліджень) напрацювань зарубіжних вчених для розробки пропозицій з лідерства в публічному управлінні України; недостатність аналізу та узагальнення теоретичних підходів учених при дослідженнях лідерства в публічному управлінні; необхідність перевіряти теорії лідерства в публічному управлінні України емпіричними дослідженнями; необхідність більш широкого використання феноменологічного підходу для визначення атрибутів ефективних лідерів в публічному управлінні України, а також спеціальних методів дослідження: опитування, тестування, нестандартизоване інтерв’ю, метод експертного оцінювання, прикладні програми комплексної обробки даних тощо.
4
Бордюг, К. Д. "Таксономія стилів лідерства та особливості лідерства в управлінні медичним закладом". Європейський вектор економічного розвитку 2, № 27 (2019): 28–38. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5362-2019-2-27-3.
Повний текст джерела
5
Polysaev, Oleksandr. "Політичне лідерство як корелят поступу сучасного суспільства". Multiversum. Philosophical almanac, № 1-2 (18 травня 2018): 25–34. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.1-2.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються концептуальні підходи до проблеми політичного лідерства видатними мислителями минулого та їх вплив на сучасні розвідки зазначеного феномену. Піддано аналізу особливості становлення феномену лідерства в інформаційному суспільстві як чинника поступального розвитку людства.
6
Поточна, Вікторія. "Взаємозв’язок індивідуальних особливостей особистості та проявів булінгу". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T2 (2020): 121–31. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-2-121-131.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу теоретичного матеріалу і емпіричних досліджень висвітлено питання про взаємозв’язок індивідуальних особливостей учасників булінгу та його проявів. Охарактеризовано поняття «булінг», його шляхи прояву такі як: фізичний, вербальний, сексуальний, економічний і кібербулінг. Виділено індивідуальні та вікові особливості дітей, які впливають на прояви булінгу та на роль, яку виконує учасник в даному явищі. Шляхом емпіричних досліджень було встановлено, що вірогіднобулерам притаманні такі індивідуальні особливості, як тенденція до лідерства, схильність до суперництва, енергійність, нестриманість. У свою чергу, жертві – боязливість, невпевненість у собі, скутість, скромність, сором’язливість.
7
Filipov, V. K. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ЛІДЕРСТВА". Воєнно-історичний вісник 29, № 3 (1 грудня 2020): 41–48. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2018-29-3-41-48.
Повний текст джерела
8
Гурц, В. В. "Особливості політичного лідерства в умовах становлення демократії". Політологічний вісник, Вип. 77 (2014): 344–52.
Знайти повний текст джерела
9
Старовойтова, Г. М. "Специфіка й особливості становлення та формування харизматичного лідерства". Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Серія: Гуманітарні науки, № 2 (58) (2013): 59–65.
Знайти повний текст джерела
10
Воронова, О. Ю. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕФЛЕКСІЇ У СТУДЕНТІВ". Problems of Modern Psychology, № 3 (27 квітня 2021): 83–91. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено висвітленню особливостей побудови тренінгової програми, спрямованої на розвиток професійної рефлексії в майбутніх фахівців закладів дошкільної освіти. Встановлено, що існуюча система професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти не сприяє процесу розвитку професійної рефлексії і підтверджує необхідність створення умов для розвитку професійної рефлексії в процесі навчання у вищій школі. Виявлено, що великій кількості студентів притаманні такі індивідуально-особистісні властивості (наприклад, агресивність, підозрілість, невпевненість у собі, безвідповідальність), які протипоказані педагогічним працівникам і свідчать про професійну нездатність і певні внутрішньоособистісні проблеми (наприклад, психологічні комплекси). Розглянуто особливості формування професійної рефлексії, які зустрічаються в психолого- педагогічній літературі. Висвітлено власний підхід до формування професійної рефлексії в майбутніх фахівців закладів дошкільної освіти в процесі професійної підготовки. На основі узагальнення теоретичних і експериментальних досліджень визначено психологічні умови розвитку професійної рефлексії в майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Запропоновано змістовно-динамічну модель процесу формування професійної рефлексії в майбутніх вихователів. Зазначено, що вплив на розвиток професійної рефлексії майбутніх фахівців закладів дошкільної освіти опосередковується через низку психологічних властивостей особистості (самоповагу, самоінтерес, самовідношення, впевненість у собі, саморозуміння, емпатію, агресивність, підозрілість, авторитаризм, прагнення до влади й лідерства, відповідальність тощо). Підкреслено, що в запропонованому інтегративному тренінгу формування професійної рефлексії здійснюється не тільки завдяки акцентуванню уваги на свідомій, цілеспрямованій роботі над своїми психологічними особливостями, а й через використання процедури актуалізації рефлексії (яка, зокрема, сприяє набуттю нових умінь, навичок, нових способів професійної діяльності). Передбачається, що робота над цими психологічними властивостями буде позитивно впливати на рівень професійної рефлексії.
11
Morar, N. V. "Політичне лідерство в сучасній Україні: проблеми становлення та розвитку". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 2(142) (25 квітня 2017): 5. http://dx.doi.org/10.15421/171718.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджуються особливості формування політичного лідерства в Україні в умовах державної незалежності та актуалізується необхідність створення цілісної системи підготовки політичних лідерів. Підкреслюється, що політична практика цього періоду не висунула жодного загальнонаціонального лідера, який був би здатним об’єднати всі верстви українського суспільства в боротьбі за дійсну демократію, соціальну справедливість та всенародний добробут. Для сучасної політичної ситуації в Україні характерні такі явища, як криза державності, втрата політичного управління, криза національної ідентичності. В цьому контексті підкреслюється, що сьогоднішня реальність змушує переосмислити питання про роль особи, її внесок у політичний процес перехідного періоду розвитку суспільства.Робиться висновок, що в Україні відсутні система підготовки політичних лідерів як у загальнонаціональному масштабі, так і на регіональному рівні. Політичні партії, громадські організації теж не готують цілеспрямовано політичних лідерів, використовуючи системи стихійного відбору, що вкрай неефективно. В цьому плані особливої актуальності набуває комплекс проблем, пов’язаних з системою формування та підготовки політичних лідерів як у загальнонаціональному масштабі, так і на регіональному рівні.
12
Аулін, Олександр. "Специфіка стратегічних комунікацій Туреччини на постоттоманському просторі (1992-2020 рр.)". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University 1, № 51 (3 березня 2021): 78–86. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.51.78-86.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується своєрідність стратегічних комунікацій, що здійснюються Турецькою Республікою на постоттоманському просторі. Аналізуються можливі наслідки від втілення Анкарою в життя політичної ідеології, що відчуває значного впливу концепції «неоосманізму», орієнтованої на відновлення турецького домінування на теренах колишньої Оттоманської імперії. Звертається увага на причини вибору вищим керівництвом Турецької Республіки об’єктів для участі в інтеграційних проєктах із виходом за межі власне постоттоманського ареалу. У результаті проведення дослідження запропоновано розподіл інтеграційних пріоритетів Турецької Республіки на 3 періоди, які корелюють з основними етапами розвитку загальнотурецьких, загальноісламських і загальносвітових історичних процесів. Показано, що теперішній зовнішньополітичний вектор Турецької Республіки, великою мірою сформований під впливом доктрини неоосманізму, на тлі намагань Анкари щодо виходу на позиції надрегіонального лідерства викликатиме конфліктні ситуації з країнами, що вже мають подібний статус і не бажають приймати нового гравця до свого кола. Це потребує серйозних змін концептуального характеру у відносинах Турецької Республіки зі своїми стратегічнимипартнерами, насамперед – західними, а також інтенсифікації стратегічних комунікацій на цьому напрямі. Згадані особливості стратегічних комунікацій Туреччини мають суттєвий вплив на розвиток українсько-турецьких відносин у цілому.
13
Підбуцька, Н. В., А. Є. Книш, Ж. Б. Богдан та Ю. Г. Чебакова. "КОМУНІКАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ, СХИЛЬНИХ ДО ЛІДЕРСТВА". Problems of Modern Psychology, № 3 (24 листопада 2021): 56–63. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-3-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячене темі комунікативних властивостей студентів- психологів, що схильні до лідерства. Тема дослідження зумовлена популярністю спеціальності «Психологія», що зростає, і необхідністю вдосконалення освітніх програм не тільки в напрямі забезпечення ключових фахових компетентностей, а й у напрямі розвитку soft skills, до яких відносяться лідерство та комунікативні здібності. Акцент робиться на необхідності визначення особливостей комунікативних особливостей майбутніх психологів схильних до лідерства з метою подальшої розробки індивідуалізованих програм розвитку лідерства студентів цього професійного напрямку. У дослідженні взяли участь 60 студентів 3–4 курсів, що навчаються на освітній програмі «Психологія». У дослідженні використані методики: багатофакторний опитувальник лідерства Б. Басса, методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, п’ятифакторний опитувальник особистості Р. Маккрає і Т. Коста. За результатами дослідження визначено, що більшість студентів має середній рівень лідерських якостей. Усі фактори трансформаційного лідерства добре розвинені в психологів, але найбільше виражені вплив та управління. Домінуючими типами міжособистісних взаємовідносин у студентів із високим рівнем лідерства є авторитарний і товариський стиль, а з низьким – товариський та альтруїстичний. Особистісні характеристики психологів: із високим рівнем лідерства: екстраверсія (оптимістичні, активні й енергійні), прихильність (добрі та чуйні); з низьким рівнем: інтроверсія (не впевнені в собі, замкнуті й розсудливі), відособленість (самостійні, незалежні й холодні в ставленні до інших). В обох досліджуваних групах виявлені самоконтроль (відповідальні, точні й наполегливі), емоційна стійкість (емоційно зрілі, спокійні й реалістичні) та експресивність (емоційність і легке ставлення до життя).
14
Костиря, О. В. "Лідерство в багатонаціональному екіпажі: вимоги Міжнародної морської організації". Прикарпатський юридичний вісник, № 4(33) (25 листопада 2020): 122–27. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4.635.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті вимоги Міжнародної морської організації до лідерства й керівництва (менеджменту) в морських екіпажах, які мають свої особливості й відрізняються від менеджменту берегових організацій.
Відповідно до вимог переглянутої Міжнародної Конвенції зі стандартів підготовки, дипломування моряків і несення вахти й однойменного Кодексу (ПДНВ-95), суднові спеціалісти операторського рівня (вахтові офіцери-судноводії та механіки) повинні не лише мати відповідні професійні знання та практичні навички, але й вміти піклуватися про здоров'я, безпеку підлеглих і членів екіпажу, забезпечувати виконання чинних дисциплінарних правил, підтримувати в судновому колективі обстановку взаєморозуміння, доброзичливості, взаємовиручки, дотримання громадських норм і людських відносин.
Основними нормативними документами, що визначають систему порозуміння на судні, є Міжнародний кодекс з управління безпекою - МКУБ, що вимагає впровадження на судні Системи Управління Безпекою (СУБ) і Кодексу ПДНВ-95, що визначає рівні взаємин.
Формальне лідерство на судні існує на різних рівнях. Опис таких рівнів наведено в Конвенції ПДНВ 78/95.
Рівні відповідальності визначені на трьох рівнях (levels):1. Управління (management): означає рівень відповідальності, пов'язаний із:а) роботою як капітана, старшого помічника капітана, старшого механіка або 2-го механіка;б) забезпеченням того, що всі функції в межах визначеної сфери відповідальності виконуються належним чином. Це особи, які відповідають за виконання обов'язків екіпажем.Рівні відповідальності визначені на трьох рівнях (levels):1. Управління (management): означає рівень відповідальності, пов'язаний із:а) роботою як капітана, старшого помічника капітана, старшого механіка або 2-го механіка;б) забезпеченням того, що всі функції в межах визначеної сфери відповідальності виконуються належним чином. Це особи, які відповідають за виконання обов'язків екіпажем.2. Експлуатація (operational): означає рівень відповідальності, пов'язаний із:а) роботою на посаді вахтового помічника капітана або вахтового механіка суден із періодично безвахто-вим обслуговуванням машинного відділення або роботою радіооператора на морському судні;б) здійсненням безпосереднього контролю за виконанням усіх функцій у межах визначеної сфери відповідальності відповідно до належних процедур і під контролем особи, що працює на рівні управління в цій сфері відповідальності. Це помічники капітана, механіки, радисти, особи, що забезпечують навігаційну, машинну вахту або радіовахту, виконання робіт з обслуговування судна, вантажних операцій.3. Допоміжний (support) рівень: означає рівень відповідальності, пов'язаний із виконанням призначених завдань, обов'язків, або відповідальності на морському судні під контролем особи, що працює на рівні експлуатації або управління. Це рядовий склад, що бере участь у несенні навігаційної або машинної вахти, вахти в порту, у вантажних операціях, обслуговуванні судна тощо.
Капітан судна є стратегічним і командним лідером -керує всім судном. Рівень командний - це коли лідер відповідає за екіпаж у цілому або підрозділ на судні (капітан, старший помічник - палуба, старший механік - машина). Операційний лідер (помічники капітана, механіки) відповідає за частину суднової організації - вахту, суднові роботи. Кожному командному лідерові підпорядковуються декілька операційних. Для успіху організації важливо, щоб сильні лідери були на всіх трьох рівнях. Вони повинні спільно працювати як лідерська команда.
15
Шумовецька, С. П. "МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, № 4 (30 вересня 2019): 243–53. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-243-253.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено методичні рекомендації науково-педагогічним працівникам військового навчального закладу щодо формування у майбутніх офіцерів-прикордонників професійної культури. Детально розкрито особливості концепції і технології формування професійної культури та висвітлено основні напрями педагогічного виливу протягом чотирьох етапів: етапу ознайомлення, становлення, актуалізації та індивідуалізації.
Запропоновано на першому етапі звертати увагу на розвиток у майбутніх офіцерів-прикордонників мотивації до вивчення професійної культури, ознайомлювати їх з цінностями прикордонної служби та місією прикордонника, розвивати комунікативні уміння, необхідні для професійної комунікації з громадянами у пунктах пропуску через державний кордон. Відповідно до концепції на другому етапі рекомендовано розширювати кругозір курсантів, ознайомлювати їх з інтелектуальною історією України, забезпечити прилучення до європейських цінностей прикордонної служби, вдосконалювати навички міжособистісної взаємодії. Важливими напрямками роботи на третьому етапі визначено формування у курсантів навичок роботи з інформацією та протидії ворожій пропаганді, стимулювання пізнавальної активності засобами проблемних методів, інтенсифікацію інтелектуальної діяльності з використанням можливостей інформаційних технологій. На четвертому етапі рекомендовано ознайомити курсантів з історичними засадами прикордонної безпеки, формувати у них навички самостійного здобування професійних знань на основі проектних методів, поглиблювати за допомогою дослідницьких методів знання з проблематики лідерства та управління прикордонним підрозділом. Ці заходи допоможуть розвивати у курсантів здатності до ефективного виконання складних завдань професійної діяльності, вміння нестандартно мислити, що необхідно для їх практичної діяльності та адекватного реагування на ймовірні виклики та загрози прикордонній безпеці.
Ключові слова: професійна культура, офіцер-прикордонник, методичні рекомендації, концепція, технологія, педагогічні умови.
16
H.A., Poliakova, and Danylenko I.S. "THE DEVELOPMENT OF TEAM LEADERSHIP IN THE EDUCATIONAL ENVIRONMENT OF AN EDUCATIONAL INSTITUTION." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-2.
Повний текст джерелаАнотація:
The work is devoted to the problem of transition to a new concept of management (from administration and management to leadership). The purpose of the article is to highlight the features of team leadership as a form of management of an educational institution, to identify factors and tools that affect its development, to outline the factors of the influence of the educational environment on the formation of the management team. It is emphasized that team leadership is a promising form of educational institution management, as it is able to respond adequately and quickly to changes in both internal and external environment of the educational institution, to ensure more effective collegial management of educational institutions in conditions of instability and constant changes. It was found that team leadership is based on the principles of delegation of power and cooperation, the use of a matrix organizational structure of management, the formation of a management team, effective teamwork in performing management functions to achieve goals of development and competitiveness of educational institutions in the market of educational services. It is proposed a model of development of team leadership in an educational institution, which provides for the implementation of targeted, meaningful, organizational, effective components, taking into account changes in the external and internal environment. It is determined that the development of the internal educational environment of the educational institution will promote the development of management teams and the transition to team management through a number of factors related to target orientations, socio-psychological support, introduction of a number of actions and measures for team building and leadership development. It is paid the attention to the introduction of trainings on team building and the development of leadership in the educational institution. It is given the general stages of the organization and carrying out of such training for administrative staff, members of pedagogical, scientific and pedagogical staff of educational institutions.Key words: leadership, management, team leadership, educational institution, educational environment. Робота присвячена проблемі переходу до нової концепції управління (від адміністрування та менедж-менту до лідерства). Метою статті є висвітлення особливостей командного лідерства як однієї з форм управлін-ня закладом освіти, визначення факторів та інструментів, що впливають на його розвиток, окреслення факторів впливу освітнього середовища на формування управлінської команди. Актуалізовано, що командне лідерство є перспективною формою управління закладом освіти, оскільки воно здатне адекватно й оперативно реагувати на зміни як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі закладу освіти, забезпечувати більш ефективне колегіальне управління закладом освіти в умовах нестабільності та постійних змін. Результати. З’ясовано, що командне лідерство гуртується на принципах розподілу влади та відповідальності, співробітництва, викорис-танні матричної організаційної структури управління, побудові управлінської команди, ефективній командній взаємодії під час виконання функцій управління для досягнення цілей розвитку та конкурентоспроможно-сті закладу освіти на ринку освітніх послуг. Запропоновано модель розвитку командного лідерства в закладі освіти, яка передбачає реалізацію цільового, змістовного, організаційного, результативного компонентів з ура-хуванням змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Визначено, що розвиток внутрішнього освітнього середовища закладу освіти сприятиме розвитку управлінських команд та переходу до командного управління через низку факторів, пов’язаних із цільовими орієнтаціями, соціально-психологічною підтримкою, запровад-женням ряду дій та заходів щодо командоутворення і розвитку лідерства, створенням комфортних умов функ-ціонування. Приділено увагу запровадженням тренігів із командоутворення та розвитку лідерства в закладі освіти. Наведено загальні етапи організації та проведення такого тренінгу для управлінських кадрів, членів педагогічного і науково-педагогічного колективів закладів освіти.Ключові слова: лідерство, управління, командне лідерство, заклад освіти, освітнє середовище.
17
Откидач, В. С., М. В. Корчагін, Є. А. Куришко, І. М. Данілішин та А. А. Білуха. "ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ВІЙСЬКОВО-СПОРТИВНИМ БАГАТОБОРСТВОМ НА РІВЕНЬ ПОКАЗНИКІВ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ КУРСАНТІВ ВВНЗ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 вересня 2021): 65–72. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-09.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальному питанню корекції рівня показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів. Мета статті – дослідити вплив занять військово-спортивним багатоборством на рівень показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів. До дослідження залучено 95 курсантів контрольної групи, які навчалися за чинною системою фізично підготовки, і 36 курсантів експериментальної групи, які займалися в секції військово-спортивного багатоборства. Вік досліджуваних – від 17 до 26 років. У ході експерименту проведено дослідження показників лідерських здібностей на час проходження тестування. Результати дослідження демонструють покращення рівня показників лідерських якостей представників ЕГ щодо респондентів КГ: лідерські якості на 4,9% (p<0,05). Лідерство залишається ключовим компонентом забезпечення професійної діяльності як окремих військовослужбовців різних категорій, так й органів військового управління, військових частин (підрозділів) під час виконання завдань за призначенням, незважаючи на різноманіття визначень і методів реалізації. Визначальну роль лідерство військовослужбовців відіграє, зокрема, у цінностях, традиціях, етиці поведінки, досвіді дотримання військової дисципліни та корпоративної військової культури в арміях держав-членів НАТО. Управління (менеджмент) у військах (силах) підтримує стабільність і контрольованість процесів і моніторинг результатів діяльності, а військове лідерство стимулює позитивні зміни, зосереджуючись на натхненні й взаємодії з особовим складом. Незалежно від особливостей історичного розвитку лідерство залишається душею армії, її ціннісною основою. Набутий бойовий досвід військовослужбовців ЗС України переконливо демонструє необхідність теоретичного осмислення та практичного впровадження в підготовці й застосуванні військ (сил) притаманної національним бойовим традиціям ціннісної основи військового лідерства, яка відображає систему поглядів, керівні принципи, умови та шляхи досягнення його мети. Висновок: засоби військово-спортивного багатоборства можуть бути використаними для корекції рівня показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів.
18
Танасійчук, Володимир. "Особливості регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції фахівців соціальних служб". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 266–79. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-266-279.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті презентовано результати дослідження особливостей регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції фахівців соціальних служб як важливого чинника їх успішної професійної діяльності у складних умовах сьогодення. Наведено результати емпіричного дослідження, за якими виявлено недостатній рівень регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції (здатності конструктивно розв’язувати проблемні ситуації професійної діяльності, соціальної сміливості, комунікативної толерантності) для значної кількості (дві третини) фахівців соціальних служб. Подано результати дисперсійного аналізу, що свідчать про статистично значущі відмінності у показниках регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції досліджуваних фахівців Зокрема, щодо їх здатності конструктивно розв’язувати проблемні ситуації залежно від статі й віку показано, що з віком така здатність зростає, особливо в жінок. Стосовно соціальної сміливості вищі показники виявлені у фахівців соціальних служб, які обіймають керівні посади, а також у тих фахівців, які проживають у місті. Щодо комунікативної толерантності вищі показники виявлені у жінок порівняно із фахівцями, при цьому на основі порівняння фахівців з різним типом освіти – за фахом (профілем професійної діяльності), спорідненою чи за іншою спеціальностями зроблено висновок про проблеми професійної освіти фахівців у контексті розвитку професійно важливих якостей особистості, становлення їх лідерської позиції. Окреслено перспективи подальших досліджень, які, з одного доку, полягають в емпіричному дослідженні інших компонентів (ціннісно-смислового, когнітивно-рефлексивного, афективно-оцінного) лідерської позиції фахівців соціальних служб, а з іншого – у розробленні та апробації програми розвитку регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції фахівців. Ключові слова: фахівець соціальних служб, лідерство, лідерська позиція, комунікативна толерантність, соціальна сміливість, здатність до прояву лідерської позиції в поведінці.
19
H.K., Radchuk, and Lohvys O.I. "LEADERSHIP QUALITIES IN A INTEGRATED STRUCTURE PERSONALITIES OF THE TEACHER." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (December 1, 2021): 93–100. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-12.
Повний текст джерелаАнотація:
The article analyses the main psychological theories and considers the theoretical aspects of the concept of leadership qualities in future teachers. Purpose. The purpose of the publication is scientific study and systematization of experience on this issue, to identify the essential characteristics in the holistic structure of the personality of future teacher leaders in the educational space of Institutions of Higher Education.Methods. In the research were used such a theoretical methods: content analysis, synthesis, classification and generalization of scientific and theoretical provisions of the concept of "leadership qualities" in the modern educational environment. The methodological basis of the article is the scientific concepts of native and foreign researchers who have dealt with issues of leadership and leadership qualities. Different approaches of scientists on understanding the essence of leadership qualities of the individual and their features are considered. The components and criteria of leadership qualities from the standpoint of the psychology of work of the teacher are described. Leadership qualities of future teachers has an important role of the formation.Results. As a result of theoretical and methodological research, we analyzed, systematized and identified the following components of leadership qualities in the holistic structure of the future teacher's personality from the point of view of psychology of pedagogical work: motivational-value, emotional-communicative, organizational-regulatory and reflexive-evaluative.Conclusions. It is concluded that in the conditions of modernization of the educational system the teacher-leader becomes an important strategic resource of all transformations, and is able to generate and perceive innovations, ready to show activity and creativity. Subjectivity and congruence are defined as the fundamental qualities that determine the purposeful development of important personal and professional characteristics that contribute to the development of personality to the position of a leader.Key words: leadership, leadership qualities, future teachers, pedagogical activity. У статті проаналізовано основні психологічні підходи і теорії, розглянуто теоретичні аспекти поняття лідерських якостей у майбутніх педагогів. Мета публікації – наукове вивчення та систематизація досвіду з даної проблематики, виявлення сутнісних характеристик у цілісній структурі особистості майбутніх педагогів-лідерів в освітньому просторі закладу вищої освіти.Методи. Під час проведення дослідження використовувалися такі теоретичні методи: контент-аналіз, синтез, класифікація та узагальнення науково-теоретичних положень поняття «лідерські якості» в системі сучасного освітнього середовища. Методологічну основу статті становлять наукові концепції сучасних вітчизняних та зарубіжних дослідників, котрі займалися питаннями лідерства та лідерських якостей, зокрема у педагогів. Розглядаються різні підходи та погляди науковців на розуміння сутності лідерських якостей особистості та їхні особливості. Описуються структура, компоненти та критерії лідерських якостей з позиції психології праці педагога. Підкреслюється важлива роль формування лідерських якостей у майбутніх учителів. Результати. У результаті теоретико-методологічного дослідження нами проаналізовано, системати-зовано та виокремлено такі компоненти лідерських якостей у цілісній структурі особистості майбутнього педагога з точки зору психології педагогічної праці: мотиваційно-ціннісний, емоційно-комунікативний, організаційно-регулятивний та рефлексивно-оцінювальний. Висновки. З’ясовано, що в умовах модернізації освітньої системи педагог-лідер стає важливим стратегічним ресурсом усіх перетворень, здатним генерувати і сприймати інновації, готовим проявляти активність і творчість. Основоположними якостями, що зумовлюють цілеспрямований розвиток важливих особистісно-професійних характеристик, які сприяють розвитку особистості до позиції лідера, визначені суб’єктність і конгруентність. Перспективи подальшого дослідження ми вбачаємо в дослідженні лідер-ських якостей та розробленні психолого-педагогічного супроводу в процесі фахової підготовки педагогів.Ключові слова: лідерство, лідерські якості, майбутні педагоги, педагогічна діяльність.
20
ВОРОХОБІНА, Діана. "ЛІДЕРСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ З НАВІГАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ СУДНОМ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (20 квітня 2022): 20–33. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.953.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено результати досліджень, публікацій та нормативно-правових актів, у яких розкриваються теоретичні аспекти лідерської компетентності фахівців з навігації та управління судном. З’ясовано, що лідерство є одним з найважливіших компонентів професійної компетентності фахівців з навігації та управління судном. На це наголошується у сучасних нормативно-правових документах, що регламентують підготовку майбутніх судноводіїв. У зв’язку із цими вимогами, а також сучасними викликами і загрозами у сфері судноплавства потребують ретельного аналізу результати навчання – знання, уміння, навички, способи мислення, ціннісні орієнтації, професійно важливі властивості фахівцівз на вігації й управління суднами, які складають зміст лідерської компетентності. З’ясовано, що важливі аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців річкового та морського транспорту неодноразово привертали увагу науковців. Однак наукове завдання щодо формування і розвитку лідерської компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління судном у процесі професійної підготовки не було предметом окремого дослідження. Зроблено висновок, що лідерська компетентність – це інтегроване поняття, що охоплює професійну компетентність і професійну мобільність, а також здатність швидко адаптуватися до нових умов, орієнтуватися в інформаційних потоках, оптимально вирішувати професійні й соціальні проблеми, здійснювати ефективне управління персоналом і вміння працювати в команді. Лідерська компетентність фахівців з навігації та управління судном охоплює досить значний перелік компонентів, серед яких знання (психології роботи з персоналом, особливостей управління людськими ресурсами, комунікації, особливостей формування команди тощо), уміння та навички (підтримувати серед членів суднової команди атмосферу взаєморозуміння, доброзичливості, взаємодопомоги, навички керівника і вміння працювати в команді, застосовувати методи ефективного управління ресурсами, здійснювати менеджмент та мотивацію персоналу суднової команди тощо), а також лідерські якості (організаторські, професійно-ділові, емоційно-комунікативні, інтелектуально-креативні та морально-вольові). Важливе значення в умовах сучасного мореплавання є володіння капітанами суден та їх помічниками міжкультурною та етнічною толерантністю.
21
Баранова, А. М. "МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ". Problems of Modern Psychology, № 2 (16 лютого 2021): 125–32. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вивченню особливостей розвитку лідерського потенціалу в юнацькому віці. У результаті проведеного теоретичного аналізу проблеми з’ясовано, що процес формування ефективного лідера значною мірою залежить від створених для цього відповідних умов. Так, вивчення соціально- психологічної вітчизняної і зарубіжної літератури з проблем лідерства засвідчило, що наявні різні підходи до вивчення феномена лідерства, у структурі яких простежуються чинники формування лідерського потенціалу особистості в юнацькому віці. У статті на основі проведеного теоретичного аналізу першоджерел із проблем лідерства були виділені та розглянуті соціально-психологічні чинники формування лідерського потенціалу в юнацькому віці як комплексний феномен, що об’єднує індивідуальні та групові характеристики спільної діяльності, які у своїй сукупності забезпечують успішне досягнення загальногрупової мети. Метою статті було виділення соціально-психологічних чинників формування лідерського потенціалу в юнацькому віці та побудова моделі соціально- психологічних чинників формування лідерського потенціалу в юнацькому віці. Детально вивчивши всі відомі теорії і підходи стосовно питань лідерства, була виділена низка соціально-психологічних чинників формування лідерського потенціалу, що дало змогу нам побудувати модель, яка розкриває всі залежності формування лідерського потенціалу від конкретних чинників. Відповідно до розгляду сукупності соціально-психологічних чинників формування лідерського потенціалу в юнацькому віці була розроблена та проаналізована модель, яка може розглядатися як методологічна основа дослідження та вдосконалення лідерського потенціалу особистості юнацького віку. Відповідно до цього було визначено мету та завдання, на вирішення яких спрямована така модель. Моделюючи процес формування лідерського потенціалу в юнацькому віці під впливом виділених соціально-психологічних чинників, було враховано такі підходи, як: суб’єктно-діяльнісний, особистісно орієнтований, суб’єкт-суб’єктний, системний, акмеологічний. Під час побудови моделі було виділено соціально-психологічні чинники формування лідерського потенціалу в юнацькому віці. Виділені чинники розподілено на дві загальні групи: зовнішні (об’єктивно-ситуаційні) та внутрішні (суб’єктивно-особистісні).
22
Rotar, Nataliia. "Особливості позиціонування зовнішньополітичних пріоритетів Європейського Союзу". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 41 (26 червня 2020): 146–56. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.41.146-156.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено комплексне дослідження особливостей позиціонування зовнішньополітичних пріоритетів Європейського Союзу. Встановлено, що хоча модель стратегічного суверенітету офіційно не була визначена як підґрунтя для формування пулу зовнішньополітичних пріоритетів ЄС, об’єднання опирається на її базові принципи, що потребує опанування Європейським Союзом мислення геополітичної сили. Доведено, що коло зовнішньополітичних пріоритетів ЄЄ на 2019–224 рр. визначається «геополітичним» статусом Європейської Комісії, яка сфокусувала свою діяльність на розробці всеосяжної стратегії щодо Африки; підтвердженні європейських перспектив Західних Балкан; стратегічному партнерстві зі Сполученим Королівством; орієнтації на світове лідерство (геополітичну суб’єктність); збереження трансатлантичної безпекової платформи в умовах створення системи європейської оборони. Обґрунтовано, що для ЄС важливо зберігати і реформувати трансатлантичне партнерство як центр європейської безпеки і найважливіший компонент міжнародного порядку та водночас інвестувати в безпеку Європи, щоб стати більш автономним партнером в рамках НАТО і джерелом безпеки для сусідніх країн Європи. Досягнення такого балансу потребує від ЄС і його держав-членів зміцнити європейські центри НАТО, та конкурувати з ним в Косово та Африці. В умовах зростаючої невизначеності та перманентних геополітичних ризиків ЄС повинен слідувати стратегічному курсу дій, який має громадську підтримку, та забезпечити свою здатність діяти автономно, основою якої є консенсус між державами-членами об’єднання щодо формату зовнішньої політики та її пріоритетів.
23
Bilousova, Natalia. "Акмеологічний підхід до професійної підготовки медичних представників у вітчизняних фармацевтичних компаніях". Освітній простір України, № 15 (15 квітня 2019): 66–72. http://dx.doi.org/10.15330/esu.15.66-72.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюються особливості професійної підготовки медичних представників у вітчизняних фармацевтичних компаніях на основі акмеологічного підходу. Розкривається суть акмеологічного підходу як системного способу навчання медичних працівників проектуванню, створенню і частковій апробації елементів системи професійної діяльності з просування лікарських засобів на фармацевтичному ринку в процесі взаємодії з його різними суб’єктами. Він синтезує різні підходи до професійної діяльності: системний, цілісний, суб’єктний, синергетичний, аксіологічний. Акцентується увага на необхідності дотримання акмеологічних закономірностей у вирішенні проблеми розвитку професіоналізму медичного представника: вивчення медичним представником або виробничим колективом результативності власної праці; врахування динамічних змін на життєвому шляху людини, пов’язаних з віковими особливостями. Виявлено суттєві відмінності між закономірностями в психології розвитку і в акмеології.Обґрунтована посередницька роль медичного представника, що дає підстави вважати цю професію складною, оскільки вона потребує медичних і психологічних знань, володіння такими навичками, як: лідерство, наставництво, делегування, уміння мотивувати персонал, володіння акмеологічними знаннями для професійного зростання і розвитку професійної кар’єри.Незважаючи на те, що для розвитку компетентностей медичних представників у фармацевтичних компаніях використовують технології успіху в галузі професійної діяльності, проте нині актуалізувалась необхідність розроблення науково-методичного забезпечення розвитку кар’єри цих фахівців, яке має базуватися передусім на акмеологічному підході.
24
Rodchenko, V. B., G. P. Rekun та Yu I. Prus. "ПРОСТОРОВІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ УМОВ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (30 листопада 2021): 128–43. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.128-143.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає в розвитку теоретичних основ та методичних положень трансформації параметрів системи управління просторовим капіталом регіону під впливом глобальних викликів. Проаналізувавши праці провідних науковців та аналітичні матеріали світових дослідницьких центрів, у роботі виокремлено сучасні тенденції розвитку бізнес-структур, обумовлені трансформацією системи управління просторовим капіталом; особливості впливу змін в системі управління просторовим капіталом на процеси реалізації державного врядування та життєдіяльності людини. Серед глобальних викликів трансформації властивостей простору авторами виокремлено цифровізацію, сервісизацію, індустрію 4.0, декарбонізацію економіки. У роботі доведено, що у сукупності саме ці виклики змінюють традиційне розуміння сутності менеджменту як виду управлінської діяльності, що проявляється у переході до концепції напрацювання диференційованих індивідуальних показників ефективності діяльності; перманентного зменшення поляризації між поняттями масове виробництво та якість локальних товарів, робіт, послуг; переходу від масового ринку до мінливого ринку індивідуальних або мікрогруп покупців тощо. Як наслідок, під впливом цих процесів виникають нові системи виробництва (вікіноміка, нові мережеві кооперативи), нові способи доставки товару (віртуальні примірочні, 3D-друк, електронні книги), нові системи власності (економіка дарування та економіка розподіленого користування, безкоштовні та умовно-безкоштовні товари/послуги); нові системи управління (незалежні ради директорів, мультистейкхолдеризм, відсутність ієрархій, колективне лідерство); нові системи фінансування (краудфандинг та «етичний банкінг»); нові системи організації ринку (механізми співконкуренції).
25
Mikheichenko, Mariia. "ПАР В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН В ПІВДЕННІЙ АФРИЦІ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 11, № 2 (25 грудня 2019): 95–102. http://dx.doi.org/10.15421/351922.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчаються особливості міжнародних відносин у Південній Африці. Розкриваються особливості розвитку ПАР як регіонального лідера. Наголошується на тому, що країна відіграє провідну роль в регіоні через сприятливе географічне положення і досить високий рівень економічного розвитку. Підкреслюється значення зовнішньої політики сучасної ПАР. Відзначається, що зовнішня політика ПАР здійснюється на трьох рівнях: регіональному, континентальному і глобальному. На першому з них республіка, маючи в своєму розпорядженні не тільки значним військово-політичним, але і найбільшим в Африці економічним потенціалом, може вважатися практично безальтернативним претендентом на лідерство. ПАР є локомотивом САДК і привертає трудові ресурси з усіх прикордонних країн, що не мають настільки розвиненої промисловості і не відрізняються настільки ж високим за регіональними мірками рівнем заробітної плати.Наголошується, що Стратегія ПАР в рамках САДК будується на трьох китах: відновлення, зміцнення і збереження політичної єдності та згуртованості в рамках САДК. З’ясовано, що роль ПАР полягає у поглибленні економічної інтеграції, і інтенсифікації розвитку регіональної інфраструктури. Доводиться, що ПАР взяла на себе провідну роль в регіоні для вирішення багатьох соціально-гуманітарних питань, особливо за допомогою економічної складової. Підтверджується, що Південна Африка також грає важливу роль з точки зору того, що вона є стартовим майданчиком для іноземних інвестицій в іншій частині Африки. Доводиться, що зовнішня політика ПАР в регіоні сприяла:- створенню нових робочих місць;- модернізації існуючої, а також створення нової інфраструктури - в тому числі інвестиції в телекомунікації;- технологічного розвитку за рахунок поставки висококваліфікованих кадрів;- збільшенню податкових надходжень, а також збільшення споживчого вибору в приймаючих країнах;- створенню сприятливого бізнес клімату в південноафриканських країнах.Робиться висновок, що зовнішня політика ПАР в регіоні не завжди конструктивна по відношенню до інших південноафриканським країн. Південноафриканські корпорації домінують і це призводить до монополії і гегемонії ПАР. Економічна і політична міць Південної Африки на Півдні континенту є незаперечною. Політична нестабільність визначається як чинник послаблення лідерських позицій ПАР в регіоні.
26
Язіна, В. А., М. М. Кучер та Н. Ф. Стеблюк. "ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА У СУЧАСНИХ УМОВАХ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (63) (29 грудня 2021): 81–85. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено засадам успішного розвитку та функціонування підприємств готельного господарства у сучасних умовах за допомогою використання ефективного менеджменту. У процесі формування ефективної системи загального управління якістю важливо орієнтуватися на поточні і перспективні потреби клієнтів, підтримувати лідерство керівника, забезпечувати повне залучення працівників готелю до вирішення завдань поліпшення якості послуг, застосовувати системний підхід до менеджменту та гарантувати постійне підвищення результатів підприємницької діяльності. Механізм управління якістю повинен базуватися на ефективних системах підбору та навчання персоналу, контролю якості послуг та моніторингу задоволення споживачів. У процесі розбудови цілісної системи управління якістю послуг, що надаються підприємствами готельного господарства, необхідно дотримуватися принципів маркетингу. Рівні продуктивності праці, виробничих та маркетингових витрат, а також якості є суттєвими чинниками прибуткової діяльності підприємств готельного господарства. Важливо втілювати в життя принципи кодексу етичного маркетингу; при цьому слід передбачити для споживачів можливість ідентифікації технологій, за якими здійснено надання готельних та супутніх послуг. Висвітлено сучасний стан розвитку підприємств готельного господарства. Наведено характеристику особливостей сучасного менеджменту підприємств готельного господарства. Розглянуто актуальність створення та розроблення актуальних напрямів для підприємств готельного господарства на вітчизняному рівні на основі міжнародного досвіду та обґрунтовано необхідність їх застосування на практиці як багатоелементної системи, що має позитивний вплив на функціонування національної економіки за допомогою індустрії гостинності. Готельне господарство розглянуто як один із головних детермінантів індустрії гостинності. Зазначено підходи до використання сучасного менеджменту в готельному господарстві. Визначено проблеми управління підприємствами готельного господарства та запропоновано шляхи вдосконалення менеджменту на сучасному етапі.
27
Mushkevych, Valentyn. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПЕРЕЖИВАННЯ СТРЕСУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ". Psychological Prospects Journal, № 34 (29 грудня 2019): 119–36. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-119-136.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано поняття бойового стресу як багаторівневого процесу адаптаційної активності людського організму в умовах бойової обстановки, що супроводжується напругою механізмів реактивної саморегуляції і закріпленням специфічних пристосувальних психофізіологічних змін. Вказано, що інтенсивність переживання військовослужбовцями бойового стресу залежить від взаємодії двох основних чинників: сили і тривалості впливу на психіку військовослужбовця бойових стресорів; особливостей реагування військовослужбовця на їх вплив. Виділено, що військовослужбовці характеризуються таким психологічним чинником переживання стресу, як «адаптованість» – проявляють достатній і високий рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, відсутність схильності до девіантної та суїцидальної поведінки; мають переважаючі мотиваційні установки на дружню підтримку, комунікабельність, товариськість, комфортний стан і «нормальну» адаптацію. Виділено ще один чинник - «відносна адаптованість» – проявляють задовільний, достатній і високий рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, низьку схильність до девіантної та суїцидальної поведінки; мають переважаючі мотиваційні установки на подолання перешкод, збереження стійкості положення і досягнення успіху без докладання значних зусиль або на занурення у себе як спосіб відмежування від складних зовнішніх обставин. Визначено, що наступним чинником переживання стресу є «дезадаптованість» – проявляють низький і задовільний рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, окремі ознаки девіантної поведінки та суїцидального ризику; мають переважаючі мотиваційні установки або на лідерство при завищеній самооцінці, або на відстороненість, замкнутість, тривожність, астенізацію і сором’язливість, або мотивацію до розваг. Досліджено, що загальний рівень адаптації до бойового стресу достовірно вищий у розлучених військовослужбовців, однак це ще не означає, що так само він буде проявлятися й у мирному житті. Військово-професійна спрямованість розлучених також значно вища, ніж у їхніх неодружених та одружених побратимів. Встановлено, що, достовірно найвищі рівні проявляються у сержантів та старших сержантів (у порівнянні з лейтенантами й солдатами), а найнижчий рівень адаптаційного потенціалу, зокрема комунікативного потенціалу спостерігається у бійців із середньою освітою у порівнянні з тими, хто має середню спеціальну та вищу освіту. Виявлено, що з віком у військовослужбовців спостерігається зниження схильності до девіантної поведінки.
28
Іваненко, І. В., та С. В. Гордійчук. "ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ЗДОБУВАЧІВ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 154–59. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі формування загальних компетентностей у здобувачів медичної освіти. Під час аналізу вітчизняних літературних джерел встановлено, що реформування системи вищої освіти, зокрема медичної, передбачає посилення фундаментального складника підготовки майбутніх медичних фахівців та формування в них загальних компетентностей, які є універсальними, не залежать від предметної галузі, але важливі для успішної подальшої професійної й соціальної діяльності здобувача вищої медичної освіти, формування ціннісних орієнтацій, світосприйняття та для його особистісного безперервного розвитку. Доведено необхідність перегляду теоретичних і методологічних засад системи закладів медичної освіти, що здійснюють підготовку медичних фахівців, особливо на етапі відбору та диференціації змісту соціально-гуманітарних і природничих дисциплін, які є основою для подальшого формування професійної мобільності та компетентності майбутніх медичних спеціалістів. З’ясовано, що до пріоритетних soft skills, які необхідно розвивати в процесі підготовки майбутніх медичних фахівців для їх подальшої професійної діяльності, належать такі: командна робота, комунікативні навички, стресостійкість, лідерство, прийняття рішень тощо. Підкреслено, що навички командної роботи необхідні для медичних фахівців при зустрічі з пацієнтом під час прийому, в разі виконання призначень лікаря, надання медсестринської допомоги, комунікативної підтримки та здійснення догляду за пацієнтом з боку його родичів; навички стресостійкості – для врахування індивідуальних особливостей пацієнта, вміння стримувати власні емоції, адекватно виражати думки та контролювати емоції пацієнта; навички прийняття рішення – для спонукання пацієнтів до інтерпретації своїх вчинків у зв’язку з хворобою та зміни поведінки з метою одужання, для вміння брати відповідальність на себе в складних і надзвичайних ситуаціях, коли існує загроза життю людини, тощо. За результатами дослідження зроблено висновок про те, що для організації формування та розвитку м’яких навичок (soft skills) необхідно залучати здобувачів медичної освіти до участі в студентських олімпіадах, конкурсах, науково-практичних конференціях, тренінгах, семінарах, майстер-класах із природничих та соціально-гуманітарних дисциплін; забезпечувати участь студентів у суспільному житті закладу медичної освіти (зокрема, через органи студентського самоврядування); впроваджувати на практичних заняттях інтерактивну симуляцію, яка своєю чергою моделює професійну діяльність тощо.
29
N.V., Batryn, та Verhun L.I. "ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН-МЕТОДУ КОНКРЕТНИХ СИТУАЦІЙ З ЕЛЕМЕНТАМИ РОЛЬОВИХ ІГОР З МЕТОЮ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 96 (15 листопада 2021): 83–88. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-96-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Case studiesandrole-playsare examples of active collaborative teachingtechniques. Online collaborative learning encourages students to learn together in teams using Internet communication technologies. However, online collaborative learning space is not only encouraging but also challenging for both instructors and students. In this article, the authors investigated the application of an online case study method that involves role-play approach (RP/CS) in solving the cases. Due to the shift to online education during the last two years in response to the Covid-19 pandemic, this research study explored the application of online RP/CS in the development of students’ leadership skills, which are of significance for all professions. The purpose of this research study is to investigate if/how the instructors use RP/CS tools in order to aid students in their leadership skills development and how students perceive the application of RP/CS activities introduced in online courses. Course instructors across the West Ukrainian National University were surveyed to identify the courses where the instructors used online RP/CS activities. The focus was on the application of RP/CS in teaching leadership skills. Nine course instructors were interviewed to identify the features around the courses and the use of RP/CS (the aim of the course, the purpose of using RP/CS, and the expected outcomes). 22 second-year students who participated in online RP/CS activities were surveyed online. Seven students were interviewed online. The research purpose was to explore students’ perceived learning, participation, and satisfaction. According to the analysis of students’ surveys and interviews, the participants were satisfied with their online learning experience and felt increased motivation and interest in RP/CS. Thus, the difficulties caused by the Covid-19 pandemic and other current challenges should not negatively affect the educational process in universities. The creation of a new educational space for interactive learning and the use of active collaborative methods online are of particular significance.Key words: online education, case study method, role play, leadership skills, collaborative learning. Методи конкретних ситуацій (case study) та рольові ігри належать до активних колаборативних технологій навчання. Інтерактивне спільне навчання заохочує студентів навчатися разом у командах з використанням технологій Інтернет-комунікацій. Протягом останніх двох років у відповідь на пандемію Covid-19 відбувся перехід до онлайн-навчання. Однак спільний навчальний простір в Інтернеті є складним завданням як для викладачів, так і для студентів. У статті автори розглянули застосування методу конкретних ситуацій (кейс-стаді), який передбачає використання методу рольової гри (РГ) у розв’язанні кейсів з метою розвитку лідерських навичок студентів, які є важливими для всіх професій. Завдання дослідження полягає у вивченні того, як викладачі використовують онлайн РГ/КС та як студенти сприймають застосування РГ/КС на онлайн-курсах. Проведено опитування викладачів Західноукраїнського національного університету для того, щоб визначити курси, на яких викладачі використовували онлайн РГ/КС. Основна увага приділена застосуванню РГ/КС з метою розвитку лідерських навичок. Було проведено інтерв’ю дев’яти викладачів курсів, щоб визначити особливості курсів та використання РГ/КС (цілі курсу, причини використання РГ/КС та результати). Також 22 студенти другого курсу, які брали участь в онлайн РГ/КС під час онлайн-курсу Командна робота та лідерство, взяли участь і в опитуванні. Аналіз даних опитувань та інтерв’ю студентів показав, що вони позитивно сприймають активну спільну навчальну діяльність, задоволені досвідом навчання онлайн, мали підвищену мотивацію та інтерес до РГ/КС. Отже, труднощі, спричине-ні пандемією Covid-19, та інші сучасні виклики не повинні негативно впливати на навчальний процес в університеті. Особливої важливості набуває створення нового освітнього простору інтерактивного навчання і використання активних колаборативних методів онлайн. Ключові слова: онлайн-навчання, метод конкретних ситуацій (кейс стаді), рольова гра, лідерські якості, колаборативне навчання.
30
Карпенко, Володимир. "ПОНЯТТЯ ЛІДЕРСТВА У ВОЄННО-НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ". Військова освіта, 28 грудня 2021, 91–99. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-44/91-99.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано формування поняття лідерства у воєнно-наукових дослідженнях. Розглянуто поліаспектність поняття лідерства. Враховуючи специфічні особливості військового середовища та вимоги до діяльності військовослужбовців запропоновано розглядати поняття «військове лідерство» спираючись на визначені аспекти. На основі військової діяльності та особливостей військової сфери запропоновано поняття «військовий лідер» та уточнено поняття «військове лідерство».
Ключові слова: лідер; військовий лідер; лідерство; військове лідерство; лідерські якості; офіцер-лідер.
31
Ангєлов, Г. В., Є. Р. Петракова та А. В. Черкаський. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКІ ОСОБЛИВОСТІ КОМАНДНОГО ЛІДЕРСТВА У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА". Food Industry Economics 10, № 2 (8 липня 2018). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v10i2.962.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються організаційно-управлінські особливості командного лідерства у сферівиробництва, аналізуються основні теорії лідерства в сучасній науці. Головна увага приділяється тиммоделям лідерства, які найбільш відповідають командній роботі. Розкриваються також основні прин-ципи командного лідерства, які дозволяють лідерові команди сформувати і зберегти сильне почуттясоціальної ідентифікації у членів команди, підвищити самоповагу і згуртованість серед них. Відміченотакож, що наявність командного лідера, сформовані стосунки довіри до нього з боку інших членів ко-манди є необхідними соціальними ознаками ефективної управлінської команди. Акцентовано такожувагу на особливостях командного лідерства у сфері виробництва. В статті підкреслюється, що керів-ництву сучасних організацій необхідно максимально усунути усі управлінські процеси, які викликаютьзатримки в передачі інформації або впровадженні реформ.
32
Ковальчук, О. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІЙСЬКОВОГО ЛІДЕРСТВА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПРАКТИЦІ ОФІЦЕРА". Вісник Національного університету оборони України, 30 січня 2022, 65–70. http://dx.doi.org/10.33099/2617-6858-2021-64-6-65-70.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано чинники, які визначають провідну функціональну роль військового лідерства у професійній практиці офіцера, найбільше впливаючи на загальну ефективність її функціонування через утвердження нових моделей поведінки, процедур, принципів і цінностей. Наголошено, що військове лідерство відображає здатність офіцера до самостійного й адекватного узгодження зовнішніх і внутрішніх умов діяльності для досягнення оптимального способу вирішення професійних завдань.
33
Marushchak, M. I., I. Ya Krynytska, N. V. Petrenko та H. H. Habor. "ВИКЛАДАННЯ В МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ НА ЗАСАДАХ ЛІДЕРСТВА". Медична освіта, № 4 (18 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2017.4.8369.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – проаналізувати особливості викладання в медичному університеті на засадах лідерства.Основна частина. В еру глобалізації, інтернаціоналізації, розвитку інформаційних технологій відбувається перехід від поверхневого підходу (surface approach) викладання до глибинного (deep approach). Викладання на засадах лідерства спрямоване на розкриття потенціалу кожного, активно залучаючи студентів в освітній процес, надихаючи їх на запитання і пошук відповідей на них. Студент отримує знання через аналіз та синтез інформації, інтегруючи їх із загальними здібностями комунікації, критичного мислення та вирішення проблем, а викладач лише допомагає в цьому.Висновки. Розвиток теорії дистрибутивного лідерства передбачає лідерство усіх співробітників навчального закладу, незалежно від посади, яку вони обіймають, та рівня відповідальності, здійснення впливу на колег, а також на загальний напрям розвитку вишу.Викладач-лідер – це професіонал зі збереженими професійними цінностями і чітко визначеною сферою діяльності. Викладання на засадах лідерства спрямоване на розкриття потенціалу кожного студента та активне їх залучення в освітній процес.
34
Кікінежді, О., Н. Савелюк та Л. Мороз. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН ЖІНОЧОГО ЛІДЕРСТВА В УКРАЇНІ". Вісник Національного університету оборони України, 7 травня 2021, 56–63. http://dx.doi.org/10.33099/2617-6858-2021-60-2-56-63.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено теоретичний аналіз проблеми жіночого лідерства як соціально-психологічного феномену в сучасній Україні. Охарактеризовано психоісторичні особливості становлення лідерства жінки в умовах розвитку української державності. Досліджено особливості соціальних уявлень населення про соціально-демографічні параметри іміджу політика й політикині.
35
Близнюк, Тетяна. "КРОС-КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ МОНГОЛЬСЬКОГО СТИЛЮ ЛІДЕРСТВА". Економіка та суспільство, № 26 (27 квітня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-40.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню культурних особливостей монгольського стилю лідерства, який значно відрізняється від інших стилів лідерства, які традиційно відносять до азіатського типу. Для Монголії це тема особливо актуальна, оскільки зростаюча увага до Монголії як до потенційного ринку з боку інших країн вимагає від монгольських компаній пошуку нових шляхів ефективного управління та вдосконалення лідерських якостей менеджерів. В Монголії, ще досі переважають авторитарні моделі і прийоми керівництва, хоча і відбувається досить швидкий перехід до більш демократичних методів. Існують одночасно цінності традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Патерналізм є невід'ємною якістю монгола. Основними рисами сучасного монгольського лідера є яркий індивідуалізм; високий ступень неприйняття невизначеності; потреба в постійному кураторстві та постійний конформізм.
36
Shulzhenko, Iryna. "FEATURES OF CREATIVE LEADERSHIP." Market Infrastructure, no. 43 (May 2020). http://dx.doi.org/10.32843/infrastruct43-57.
Повний текст джерела
37
Гнидюк, Олександр. "ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ У ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ В КАНАДІ". Військова освіта, 28 грудня 2021, 51–59. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-44/51-59.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті представлено результати аналізу особливості фізичної підготовки офіцерів у військових закладах освіти в Канаді. Детально представлено особливості фізичної підготовки на прикладі її організації в Королівському військовому коледжі Канади. Освітня програма в цьому коледжі пропонує виняткові можливості для розвитку потенціалу кадетів-спортсменів. Спортивний компонент є одним із чотирьох компонентів підготовки офіцерських кадрів у Королівському військовому коледжі Канади. Програма «Легка атлетика» покликана надати всім майбутнім офіцерам можливість брати участь у фізичній діяльності та видах спорту, які вимагають навантаження з метою розвитку їх загальних фізичних можливостей, впевненості в собі та лідерства. Програма фізичної підготовки має на меті поліпшення фізичної підготовленості курсантів; розвиток лідерських можливостей; створення конкурентного середовища; ознайомлення кадетів з різними видами спорту; розвиток командного духу та духу; пропаганда активного та здорового способу життя. Під час навчання кадети проходять випробування фізичної придатності за допомогою фітнес-тесту, який проводиться два рази на рік.Він складається з бігу на 2,4 км на час, максимального числа повторень віджимань і присідань, стрибків у довжину та бігу на спритність.
Ключові слова: система фізичної підготовки; офіцерські кадри; військові заклади освіти; тенденції професійної підготовки; військовий коледж; збройні сили Канади.
38
Ангелов, Г. В., та О. А. Стояно. "СУЧАСНИЙ КЕРІВНИК-ЛІДЕР – ЦЕ ПСИХОЛОГ І ВМІЛИЙ ПЕДАГОГ". Food Industry Economics 8, № 2 (21 серпня 2016). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v8i2.133.
Повний текст джерелаАнотація:
Закони ринкової економіки, що увійшли в останні десятиліття в наше життя, багато в чому змі-нили психологію людей, сформувавши нові погляди, нові типи відносин і нові установки в свідомостілюдей – коли вірні, а коли і ні. В країнах, які пішли далеко вперед у становленні ринкових відносин,давно прийшли до висновку, що саме людський фактор – головна зброя в конкурентній боротьбі, такяк унікальне поєднання особистостей, що складають трудовий колектив, який ефективно працює, не-можливо відтворити в короткий проміжок часу. Таким чином психологічно грамотне управління персо-налом здатне стати потужною продуктивною силою, що приносить, у кінцевому підсумку, фінансовийприбуток. Тому проблеми лідерства і керівництва являються ключовими для досягнення організацій-ної ефективності.За більш ніж столітній період досліджень лідерства вчені накопичили безліч даних, що дозво-ляють досить повно описати цей феномен, показати різні його сторони і прояви. Незважаючи на це,авторами даної статті зроблена спроба узагальнення і доповнення існуючих досліджень своїм бачен-ням феноменів лідерства і керівництва. У статті розкривається зміст і встановлюється співвідношенняпонять «лідер» і «керівник», а також виділяються особистісні якості і здібності керівника-лідера як пси-холога і педагога.Для успішного керівництва людьми необхідно знати і враховувати психологічні особливості ко-жного працівника. І в цьому полягає найбільш важлива соціально-психологічна умова ефективногоуправління в процесі виробничої і комерційної діяльності. Запорукою мудрого керівництва людьми євміння розпізнавати в кожному підлеглому мотиви його ставлення до праці. Вміння керівництва оціни-ти по достоїнству (морально і матеріально) роботу підлеглих надає прямий вплив на їх поведінку і на-стрій, що не може не позначитися на їх ставленнях до виконування обов\'язків. До основних особистіс-них якостей керівника-лідера в процесі успішної психологічної і педагогічної діяльності слід віднести:емпатію, тактовність і дипломатичність у спілкуванні, моральність, честь, обов\'язок, відповідальність,сміливість у вирішенні практичних питань, фасилятивність і психологічну проникливість.
39
Drach, Iryna, та Yurii Skyba. "ДІЯЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ ВИЩОЇ ОСВІТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 4, № 1 (10 травня 2022). http://dx.doi.org/10.37472/v.naes.2022.4126.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано особливості діяльності Інституту вищої освіти НАПН України в умовах воєнного часу. На виконання Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64/2022, розпорядження НАПН України від 24 лютого 2022 р. № 19-Р працівників Інституту вищої освіти НАПН України переведено на дистанційний режим роботи (наказ директора Інституту від 24 лютого 2022 р.). Діяльність колективу Інституту здійснювалася за такими напрямами: організаційна, дослідницька, освітня, експертна та волонтерська. На засіданнях дирекції та Вченої ради Інституту вищої освіти НАПН України обговорювалися питання щодо організації діяльності Інституту в умовах воєнного часу, зокрема, збереження інфраструктури установи, роботи бухгалтерії, моніторингу місця перебування працівників, необхідності оновлення складу редакційної колегії журналу «Філософія освіти», підготовки звернень та листів до міжнародних організації, академічної спільноти Європейських країн щодо протидії війні Російської Федерації проти України. Для моніторингу реалізації дослідницької діяльності відбулися засідання відділів, на яких наукові працівники звітували про виконання індивідуального плану наукових досліджень за перший квартал 2022 р. Експертна діяльність здійснювалася шляхом підготовки пропозицій до нормативно-правових актів МОН України, рецензування статей до періодичних наукових вітчизняних і міжнародних фахових видань. Для реалізації освітньої діяльності налагоджено комунікацію аспірантів з науковими керівниками та керівництвом Інституту; здійснено моніторинг виконання ними індивідуальних планів наукової роботи; проводиться профорієнтаційна робота щодо прийому до аспірантури та докторантури Інституту за спеціальністю «011 — Освітні, педагогічні науки». Вчені Інституту здійснювали активну волонтерську діяльність — надавали фінансову та матеріально-технічну допомогу Збройним Силам України; спільно з громадською організацією «Інститут лідерства, інновацій на розвитку» започаткували ініціативу «Academics to Academics» (A2A), спрямовану на підтримку академічного персоналу університетів України, переміщених з регіонів, що перебувають у зоні активних бойових дій.
40
Бабко, К. В. "ЛІДЕРСЬКІ ЯКОСТІ МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ЯК УМОВА УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Освітній вимір 33 (28 жовтня 2012). http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v33i0.1921.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор статті робить спробу визначити особливості формування лідерських якостей майбутніх соціальних педагогів, а також роль цих якостей у майбутній професійній діяльності.Ключові слова: лідерство, лідерські якості, соціальний педагог. Author of the article makes an attempt to determine the features of the formation of leadership quality of future social workers, as well as the role of these qualities in future work professionally. Key words: leadership, leadership skills, social pedagogue.
41
Karkovska, Veronika, and Iryna Dorosh. "MODERN LEADERSHIP: FEATURES, REQUIREMENTS, PROBLEMS AND MISTAKES." State and regions. Series: Economics and Business, no. 5 (110) (2019). http://dx.doi.org/10.32840/1814-1161/2019-5-18.
Повний текст джерела
42
Яворська, Оксана. "ЛІДЕРСТВО В ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОМУ БІЗНЕСІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ УТВЕРДЖЕННЯ БІОЕКОНОМІКИ". Економіка та суспільство, № 35 (25 січня 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-35-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним питанням визначення напрямів стійкого розвитку готельного-ресторанної індустрії, аналізу та встановленню основних особливостей організації бізнес-процесів сучасних лідерів індустрії гостинності в період утвердження біоекономіки. Встановлено, що провідні заклади у сфері послуг підтримують різноманітні екологічні ініціативи з захисту та збереження природного середовища, менеджмент стійкого розвитку вибудовують у відповідності до екологічних, соціальних та управлінських цілей, які узгоджуються з принципами біоекономіки, активно співпрацюють з незалежними громадськими структурами та публічно звітують про власний прогрес щодо означених напрямів реальними діями у площині соціальної відповідальності, а також примножують інтелектуально-технологічну домінанту сучасних бізнес-процесів підприємств індустрії гостинності.
43
Грубінко, А. В. "РОЛЬ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У СТАНОВЛЕННІ ЗОВНІШНЬОЇ І БЕЗПЕКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (1990–2019 РР.)". Сторінки історії, № 52 (11 жовтня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5244.52.2021.236237.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати дослідження історичної ролі та особливостей участі Великої Британії у формуванні й реалізації Спільної зовнішньої та безпекової політики Європейського Союзу. Сформульовано висновок про те, що можливості СПБО ЄС приваблювали керівництво Великої Британії, але поглиблення її участі в інтеграції стримували усталені принципи зовнішньої політики. Керівництво держави різних періодів знехтувало об’єктивними можливостями її лідерства в ЄC у сфері зовнішньої і безпекової політики. Загалом Великій Британії не вдалося віднайти свого місця в європейському об’єднанні, логічним наслідком чого став Brexit та вихід держави з Європейського Союзу.
Keywords: Велика Британія, європейська інтеграція, Європейський Союз, Спільна зовнішня політика і політика безпеки, Спільна політика безпеки та оборони, Brexit, Україна.