Статті в журналах: "Особистісна мотивація"

1

Созонюк, Ольга. "ОСОБИСТІСНА ЗРІЛІСТЬ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ЯК МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ". Психологія: реальність і перспективи, № 15 (2 січня 2021): 142–47. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.196.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена психологічному аналізу особистісної зрілості як необхідної умови успішного розвитку професійної ідентичності та становлення вчителя. Особистісна зрілість майбутнього вчителя є комплексною характеристикою особистості майбутнього спеціаліста, що забезпечує свідоме прийняття здобувачем вищої освіти професійно значущих цінностей та його прагнення реалізувати себе у процесі професійної підготовки. Особистісна зрілість майбутнього фахівця є результатом засвоєння соціальнокультурних норм в умовах творчої взаємодії викладачів і студентів у навчально-виховному процесі вищої школи та виступає у майбутньому фактором професійного становлення особистості. Формування особистісної зрілості є важливим механізмом розвитку професійної ідентичності майбутніх учителів, а саме таких її структурних компонентів як Я-концепція, мотивація досягнення та здатність до психологічної близькості з іншими людьми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Кірдан, О. П. "СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОЇ САМООСВІТИ". Педагогіка та психологія, № 61 (квітень 2019): 70–80. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано структуру готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та постійної самоосвіти, що забезпечує здобуття студентами вищої освіти готовності до діяльності у цьому напрямку, їх доступ до рівня постійного професійного та особистісного саморозвитку та самовдосконалення. На основі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників запропоновано авторське визначення поняття «готовність майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної освіти» як інтегративне особистісне утворення, що є результатом професійної підготовки у закладах вищої освіти та охоплює здатність провадити ефективну професійну економічну та неперервну самоосвітню діяльність, спрямовану на професійно-особистісний розвиток відповідно до особистих потреб та актуальних професійних вимог до фахівців-економістів. Виокремлено сутнісні характеристики та індикатори готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної самоосвіти: особистісна мотивація та суб’єктивне значення професійної діяльності та безперервна самоосвіта; незалежність та ефективність професійної діяльності за фахом, наступність та систематичність професійної самоосвіти; цілеспрямованість та активність професійної рефлексії, самовиховання, саморозвиток, самовдосконалення. Висвітлено перелік показників готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної самоосвіти, що охоплюють різні її аспекти. Обґрунтовано та схарактеризовано мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексійно-поведінковий компоненти готовності майбутніх економістів до професійної діяльності та неперервної самоосвіти. А саме: мотиваційно-ціннісний (мотиваційно-ціннісна сфера, прагнення до досягнення успіху, готовність до постійної самоосвіти тощо); пізнавальний (галузь компетенції, формування теоретичних знань та практичних навичок, включаючи постійну самоосвіту тощо); оперативний (здатність до ефективної професійної діяльності та постійне самовиховання тощо) та рефлексивно-поведінковий (рефлекторні здібності, здатність розвивати індивідуальний стиль економічної поведінки, формувати індивідуальну професійну концепцію тощо) компоненти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

МОСКАЛЕНКО, Сергій, та Сергій БІЛЯВЕЦЬ. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 27, № 4 (1 січня 2022): 134–47. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v27i4.915.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі професійної підготовки офіцерів-прикордонників оперативно-тактичного рівня військової освіти. Метою статті є аспектний вибірковий аналіз наукової літератури з проблеми, висвітлення наукових джерел, що максимально відповідаютьтемі до слідження. Автори довели актуальність запропонованої у статті проблеми: зміст професійної підготовки офіцерських кадрів Державної прикордонної служби України повинен ураховувати кращий світовий досвід фахової підготовки представників сектору безпеки та оборони, зміни у сучасній світовій спільноті й водночас – євроінтеграційний вектор. Одним із шляхів забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників оперативно-тактичного рівня військової освіти є підвищення рівня їхньої професійної компетентності. З’ясовано сутність професійної компетентності (професійна, особистісна та соціально значуща характеристика, зорієнтована на самовдосконалення та саморозвиток особистості фахівця) та її зміст (цінності та мотивація до професійної діяльності; емоційно-вольові якості особистості; фахові знання, уміння та навички; професійно важливі якості, зокрема мобільність, організованість, витривалість). Дослідники виокремлюють у змісті компетентності найважливіші особистісні характеристики. Компетентність є таким інтегративним утворенням, котре можна формувати на певному етапі освіти й остаточно сформувати та розвинути протягом освітньої та професійної діяльності людини. Сформульовано висновки дослідження та перспективи подальших наукових пошуків (з’ясування змісту та структури професійної компетентності офіцерів-прикордонників оперативно-тактичного рівня військової освіти, педагогічні умови розвитку зазначеної компетентності, а також зміст методичних рекомендацій науково-педагогічним працівникам щодо її розвитку).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Волинець, Наталія. "СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ОСОБИСТІСНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ В СЕРЕДОВИЩІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 33–54. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.136.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті подано результати факторного аналізу структурних компонентів особистісного благополуччя в середовищі професійної діяльності персоналу Державної прикордонної служби України. Професійне робоче середовище, в якому працюють люди, охоплює фізичну обстановку, характеристики самої роботи, організаційні особливості та різні аспекти позаорганізаційного налаштування. Сприятливі умови середовища забезпечують як соціальну гармонію особистості, так і ставлення її до праці та задоволення працею. Умови праці є важливими фізіологічними та психологічними чинниками ефективності праці та розвитку організації, від яких безпосередньо залежить ефективність виробництва, мотивація працівника на досягнення мети та комфортні психологічні стосунки в колективі. Психологічними особливостями робочого середовища, що визначають особистісне благополуччя працівника, є ті характеристики, які впливають на його почуття, думки та поведінку.За результатами дослідження виявлено, що особистісне благополуччя є складним комплексним психологічним утворенням, що містить структурні компоненти особистісної здійсненності, професійної компетентності та самореалізації, особистісної самоефективності, особистісної гармонії, професійно-організаційної мотивації та професійного розвитку й досягнень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Скорик Т. В. "Моніторингове дослідження розвитку професійної успішності майбутніх учителів". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 208–14. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.129.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено результати моніторингу розвитку професійної успішності майбутніх учителів у педагогічних закладах вищої освіти. На основі проведено опитування серед студентів педагогічних спеціальностей, виокремлено чинники професійної успішності та уявлення щодо особистісних якостей та компетентностей, які забезпечать успішність професійної діяльності вчителя. Проведене тестування за методиками: рейтингова шкала професійних мотивів; «Мотивація професійної діяльності» (методика К. Замфір у модифікації А. Реан), «Методика аналізу мотивації навчання у ВНЗ» (Т. Ільїна), «Діагностика мотивації успіху» (Т. Елерс), «Методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач» (Т. Елерс), тест «Потреба в досягненні» (Ю. Орлов та ін.), «Методика дослідження цін¬нісних орієнтацій» (Ш. Шварц), «Діагностика рівня професійної спрямованості» (Т. Дубовицька), «Діагностика потреб у саморозвитку» (В. Маралов). Це дозволило встановити, що у студентів недостатньо сформовані уявлення та мотивація досягнення професійної успішності, немає відповідних умов у середовищі ЗВО для стимулювання студентів до професійного зростання у напрямі досягнення успіху професійної діяльності. Причинами цього є недостатнє розуміння значущості успішності для особистості, неусвідомленість суспільних та особистісних критеріїв успіху, невисокий статус та престижність професії вчителя у суспільстві тощо. Виявлені недоліки дозволили сформулювати рекомендаційні положення щодо забезпечення необхідних та достатніх умов розвитку професійної успішності майбутніх учителів у закладах вищої освіти, закцентувати увагу на подальшій розробці системи реалізації професійної успішності майбутніх учителів у ЗВО.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

КАЙЗЕРОВА, Ангеліна. "ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ТРЕНУВАЛЬНОЇ ТА ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПОРТСМЕНІВ З ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 51–55. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Тренувальна діяльність спортсменів з художньої гімнастики передбачає, окрім фізичної, технічної, тактичної та психологічної підготовки, розвиток психологічної готовності та формування психологічних компетентностей і навичок долати психологічні бар’єри у тренувальній та змагальній діяльності. У статті проаналізовано вирішення проблеми психологічних бар’єрів у зв’язку з актуальністю пошуків шляхів підвищення ефективності спортивної тренувальної діяльності особистості. У контексті проблеми дослідження визначено, що питання психологічних бар’єрів охоплює такі наукові проблеми, як: теоретико-історична ситуація вивчення психологічних бар’єрів у науковій літературі; суб’єктивне сприйняття психологічних бар’єрів; психологічні бар’єри як ресурс мотивації особистісного розвитку. Функціями психологічних бар’єрів визначено: 1) адаптивну; 2) регулятивну, що слугують мотиваторами активності особистості. У психології спорту бар’єри (труднощі, перешкоди) характеризуються через дію зовнішніх факторів – предметних (біг з перешкодами), кліматичних (зустрічний вітер, вологість повітря); та впливу соціально-психологічних чинників – мотивація психомоторної активності в тренувальній діяльності, особистісна психологічна готовність до тренування та участі у змаганнях, володіння прийомами самоорганізації/самомобілізації та стратегіями психоемоційної саморегуляції та ін. Мета статті полягає у теоретичному вивченні психологічних бар’єрів, труднощів у тренувальній та змагальній діяльності спортсменів із художньої гімнастики, аналізі чинників і механізмів їх виникнення. Висновки. Визначено, що поняття «психологічний бар’єр» трактується як психічний стан особистості, що перешкоджає виконанню тих чи інших дій та виявляється в пасивності, апатії, опорі суб’єкта. З’ясовано, що виникнення психологічних бар’єрів у спортсменів зумовлюється: а) дією об’єктивних та суб’єктивних факторів; б) ступенем психологічної готовності до тренувальної та змагальної діяльності; в) особистісними якостями. Психологічні бар’єри у тренувальній та змагальній діяльності спортсменів з художньої гімнастики виникають і формуються як внутрішній опір чи захисні реакції, в основі яких лежить механізм виникнення та утворення умовно-рефлекторних зв’язків психоемоційних реакцій у передбаченні дії суб’єктивних чи об’єктивних подразників (страх втримати предмет, оцінка суддів, реакція тренера, думка глядачів та ін.), які є значущими для гімнастки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Shylina, N. Ye. "ПРОБЛЕМА МОТИВАЦІЇ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІД ЧАС ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ КАРАНТИНУ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 193–99. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-30.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проблемі дистанційної освіти в умовах жорсткого карантину, а саме мотивації до навчання і виховання в умовах пандемії. Метою статті було дослідження змін у мотиваційній сфері студентів у зв’язку з переходом на дистанційну форму навчання. Автором проаналізовано вітчизняний та зарубіжний педагогічний досвід дистанційної освіти. З’ясовано, що щорічно збільшується кількість студентів, задіяних у дистанційному навчанні, зростає кількість нової інформації, електронних порталів та вебресурсів. Авторкою акцентовано увагу на принципах, покладених в основу освіти. Охарактеризовано принцип стимулювання і мотивації позитивного відношення учнів до навчання. Визначено поняття мотивації та проаналізовано основні дослідження із цієї теми. З’ясовано, що адаптація до нових сучасних інформаційних технологій вимагає формування різноманітних видів професійної та особистісної компетенцій. Обґрунтовано теоретичні методи дослідження: аналіз наукової та навчально-методичної літератури для пояснення теоретико-методологічних основ дослідження, опитування, аналіз продуктів педагогічної діяльності студентів. Для проведення дослідження розроблено анкету, яка складалася з п’яти питань і давала змогу виявити важливі для дослідження позиції: задоволення навчанням, проблеми у дистанційному навчанні, частота їх виникнення, динаміка успішності студентів, аналіз різних форм навчання. Проаналізовано, як змінилася мотивація студентів першого та п’ятого курсів під час переходу до дистанційної форми навчання. З’ясовано причини цих змін. Установлено, що мотивація студентів першого курсу залежить від особистісних якостей і здібностей до навчання, від можливості підтримувати контакт із викладачем та перебувати у групі однолітків. Виявлено основні проблеми, з якими стикаються студенти під час дистанційної освіти, проаналізовано частоту їх виникнення та намічено перспективи подальшого дослідження проблеми дистанційної освіти. Перспективними напрямами, на думку авторки, є дослідження проблеми систематизації та структурування навчального матеріалу на інформаційних порталах, формування певних особистісних компетенцій студентів і викладачів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Яремко, Роман. "Дослідження професійної мотивації майбутніх рятувальників". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 354–62. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-354-362.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема професійної мотивації майбутніх рятувальників. Здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз наукових праць щодо проблеми професійної мотивації майбутніх рятувальників. Підібрано та проведено ряд методик спрямованих на дослідження професійної мотивації майбутніх рятувальників, готовності до ризику, особистісних якостей, самооцінки, нервово-психічної стійкості. Описано результати емпіричного дослідження. Виявлено, що у курсантів переважає адекватна мотивація до служби, ситуаційна мотивація, викликана престижністю професії та конформістський тип професійної мотивації. Визначено наступні кореляційні зв’язки. Адекватний тип професійної мотивації позитивно корелює із високим рівнем нервово-психічної стійкості, готовністю до ризику, високим рівнем домагань, високим рівнем самооцінки, врівноваженістю. Ситуаційний тип, пов’язаний із престижем професії та матеріальними стимулами позитивно корелює із середнім рівнем готовності до ризику, високим рівнем самооцінки. Ситуаційний тип, пов’язаний із романтичною привабливістю професії позитивно корелює із фемінністю та низьким рівнем готовності до ризику. Конформістський тип професійної мотивації позитивно корелює із високим рівнем домагань та готовністю до ризику. Компенсаційний тип, позитивно корелює із низьким рівнем самооцінки та сором’язливістю. Кримінальний тип професійної мотивації позитивно корелює із спонтанною агресивністю, середнім рівнем домагань, та середнім рівнем готовності до ризику. Ключові слова: мотивація, професійна мотивація, курсанти, майбутні рятувальники, типи професійної мотивації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Майстренко, Олександр, та Юлія Франчук. "ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ СЛУЖБИ РАКЕТНО-АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОЗБРОЄННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, № 4 (8 травня 2020): 227–38. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.269.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасна воєнно-політична ситуація в Україні умовах військової агресії та трансформації систем й озброєння, які відбуваються у нашому суспільстві, висувають принципово нові вимоги до професійної підготовки фахівців у сфері забезпечення ракетно-артилерійського озброєння (РАО) у Збройних Силах України (ЗСУ), їх адаптаційних можливостей до роботи в умовах, які динамічно змінюються.Відповідальність і реалії сьогодення вимагають підготувати офіцерів у сфері забезпечення РАО, які не тільки добре володіють сучасним РАО та технікою, але й здатні, у короткі терміни опанувати нові зразки озброєння та техніки, яка активно надходять у підрозділи ЗСУ, приймати рішення і відповідати за їх результати, бути самостійними у своїх діях і домаганнях.Метою статті є аналіз використання інтерактивних технологій в системі формування вмінь у майбутніх офіцерів служби ракетно-артилерійського озброєння.Інтерактивні технології навчання визначається дослідниками як спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створення комфортних умов навчання, за яких кожна людина відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Її суть полягає в тому, що навчальний процес успішно розгортається за умови постійної, активної взаємодії всіх його учасників.Ефективність інтерактивного навчання пояснюється багатьма чинниками. Насамперед воно забезпечує “включення” колективного розуму групи майбутніх офіцерів служби РАО, що здатний до вирішення багато задач більш інтенсивно та ефективно. Розв’язуючи спільно поставлене навчальне завдання, навчальна група майбутніх офіцерів служби РАО здійснює співробітництво, співтворчість.У статті досліджено, що використання інтерактивних технологій навчання при вивченні військових та військово-спеціальних дисциплін є методика проведення практичних занять. Разом з тим, встановлено висока ефективність організації подібних занять забезпечується підвищеною внутрішньою мотивацією курсантів до навчання, яка полягає у: відповідальності курсантів-керівників за підготовку до заняття не тільки перед викладачем, але і перед своїми товаришами; результатах кінцевої оцінки курсантів-керівників за заняття, де враховується ступінь навченості ними курсантів навчальної групи відповідним технологічним операціям. Щодо курсантів групи, то їх внутрішня мотивація підвищується нагальними прикладами курсантів-керівників, які самі добре засвоїли матеріал заняття і навчають товаришів, а також таким компонентом співпраці, як особистісна взаємодія.У статті розкриті окремі теоретико-методичні аспекти інтерактивного навчання та проаналізовано організаційно-педагогічні умови їх використання в підготовці майбутніх офіцерів служби ракетно-артилерійського озброєння до ефективного виконання службових обов’язків, що дозволяє забезпечувати формування їх професійної готовності на рівні вимог сьогодення.На конкретних прикладах досліджено, що організація інтерактивного навчання в процесі підготовки майбутнього офіцера передбачає моделювання структури і змісту практичної діяльності, а також функціональних ситуацій, застосування рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин. У результаті цього встановлено, що у процесі навчальної діяльності курсантів з використанням інтерактивних методів навчання створюється можливість моделювання цілісного змісту майбутньої професійної діяльності, формування сталих вмінь; інтенсифікується процес навчання, підвищується пізнавальна активність майбутніх офіцерів служби РАО, виникає не абстрактна, а конкретна, соціально значима мотивація навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Рудь, Г. В. "ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ПРОКРАСТИНАЦІЇ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ". Психологія: реальність і перспективи, № 12 (3 листопада 2019): 190–96. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.72.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі представлене теоретичне узагальнення та експерименттальне дослідження прояву прокрастинації в юнацькому віці. Проблеми прокрастанації особистості юнацького віку в нині існуючому стандарті успішної особистості набуває особливої наукової й практичної актуальності. Прокрастинація - це добровільне ірраціональне відкладання на певний термін бажаних дій, незважаючи на наслідки. В даний час немає однозначного розуміння того, чи є прокрастинація якоюсь схильністю, або це просто особливий стан особистості або специфічна властивість психіки конкретної людини. Прокрастинація зазвичай проявляється в діяльності, результат якої дуже важливий для особистості. Підвищену значущість результату, що визначає ситуацію його оцінки як стресову, можуть зумовити такі явища, як тривожність, мотивація до успіху, мотивація уникнення невдач. Досліджено, що прокрастинація в середовищі студентів поширена значно більше, ніж серед працюючих осіб; прокрастинація може бути зумовлена високою особистісною тривожністю, а також високою мотивацією до уникнення невдач; на прокрастинацію не впливає рівень мотивації до успіху. Значних гендерних відмінностей прояву прокрастинації аналіз результатів дослідження не виявив, отже можна припускати, що прояви прокрастинації найбільше обумовлені особистісними особливостями, ніж гендерною приналежністю. Подолання негативних проявів прокрастинації особистості та формування продуктивного ставлення до себе можливе з допомогою реалізації комплексної психокорекційної системи .

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

ФЕДОРЕНКО, Олена, та Костянтин РАДЧЕНКО. "ФОРМУВАННЯ ДОСВІДУ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У МАЙБУТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ЮРИСТІВ НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 22, № 3 (16 січня 2021): 213–26. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v22i3.523.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі формування професійної компетентності у майбутніх юристів військових підрозділів. У статті конкретизовано сутність феномену «професійна компетентність майбутніх військових юристів» і визначено його як цілісне, складне особистісне утворення, інтегративну якість особистості, яка поєднує володіння майбутнім фахівцем системою знань, умінь та навичок військово-юридичного спрямування, сформованість професійно важливих якостей особистості юриста, що забезпечують ефективне виконання професійних функцій з метою дотримання й захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави в умовах мирного та воєнного часу. У структурі феномену виокремлено загально професійну, особистісну, комунікативну, фахову та військово-спеціальну складові даного феномену, надано їх характеристику. Визначено змістові компоненти професійної компетентності майбутнього військового юриста: знанієво-термінологічний (охоплює загально професійну складову компетентності); професійно-особистісний (поєднує особистісну, комунікативну складові, а також мотивацію до професійної діяльності); професійно-операційний (включає фахові та військово-спеціальні складові компетентності). У статті представлено алгоритм проведення різних типів занять, спрямований на відпрацювання практичних дій, умінь, навичок при вивченні дисциплін циклу професійної підготовки: сприйняття студентом нової інформації (зразків дій, прийомів); усвідомлення й фіксація нової інформації; ознайомлення зі сферою (ситуаціями) її застосування та прикладами використання; оволодіння практичними діями, прийомами самостійного застосування знань; самостійне застосування дій у різних ситуаціях (набуття досвіду практичної діяльності). Розкрито дидактичні можливості супроводження виробничої (юридичної) практики та військового стажування студентів задля набуття майбутніми військовими юристами досвіду практичної діяльності під час їх проходження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

ШТИК, Вікторія. "ДІАГНОСТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДІ В ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ". Humanitas, № 4 (25 листопада 2021): 64–69. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто проблему формування та діагностики соціальної компетентності молоді в діяльності громадських організацій. Проаналізовано наукові підходи до структурних компонентів та показників соціаль- ної компетентності й обґрунтовано показники сформованості соціальної компетентності молоді в діяльності громадських організацій. Розкрито критерії соціальної компетентності: мотиваційно-особистісний, когнітив- но-ціннісний, комунікативний, діяльнісний. Представлено соціальну компетентність, яка охоплює професійну, навчальну, громадську, особистісну сфери життєдіяльності людини. З’ясовано, що соціальна компетентність є найважливішою для встановлення соціальних контактів, розуміння суті міжособистісної взаємодії. Запро- поновано комплекс діагностичних методик для визначення рівня соціальної компетентності молоді в діяльнос- ті громадських організацій. Обґрунтовано доцільність представлених методик вивчення рівня сформованості соціальної компетентності. З’ясовано, що методики дозволять дослідити навички критичного мислення, кре- ативності, комунікативно-особистісний потенціал, рівень управління своїми емоціями, потребу в спілкуванні, самооцінку, емпатійні навички, мотив досягнення успіху, здатність до критичного аналізу інформації, технік переконання, відволікання уваги тощо. Представлено короткий опис методик, як-от «Вимірювання комуніка- тивної й соціальної компетентності» КОСКОМ В.М. Куніциної, «Адаптований тест критичного мислення» Л. Старкі, опитувальник Ю.М. Орлова «Потреба в спілкуванні», «Тест емоційного інтелекту EQ» Н. Холла, опитувальник М. Шерер та Дж. Маддукс «Шкала самоефективності», «Діагностика особистісної креативнос- ті» Є. Тунік, опитувальник А. Реана «Мотивація успіху та страх невдачі», «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні» М. Снайдера, «Діагностика рівня емпатії» І. Юсупова.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Rymarchuk, M. I. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ У КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СТУДЕНТОЦЕНТРОВАНОГО ПІДХОДУ". Медична освіта, № 1 (19 квітня 2019): 32–36. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.9543.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – аналіз теоретико-методичних основ формування професійної готовності майбутніх лікарів у контексті впровадження студентоцентрованого підходу в закладах вищої медичної освіти України. Реформування системи охорони здоров’я в сучасній Україні актуалізують необхідність інноваційних змін у професійній підготовці майбутніх лікарів, від фахової готовності яких безпосередньо залежить успішне функціонування медицини. Основна частина. Студентоцентроване навчання як основна вимога Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) передбачає якісну трансформацію навчального середовища для студентів та інших осіб, які навчаються, з метою досягнення їх автономії та здатності до критичного мислення на основі результатного підходу, що має важливе значення у формуванні професійної готовності майбутніх фахівців. Завдяки тому, що студентоцентрований підхід передбачає статус студентів як важливих, активних учасників їхнього власного навчання, суттєво зростає значення їх внутрішньої мотивації до вдосконалення особистісних і професійних якостей. Внутрішня мотивація стає базисом для реалізації змiсту фахової підготовки майбутніх лікарів із метою корегування їх особистісно-ціннісних, професійно важливих якостей. Висновки. Студентоцентрований підхід детермінує усвідомлення студентами важливої ролі опанування навчальної програми. Cоціальна функція професійної обізнаності виступає основоположним чинником забезпечення ефективності навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців у галузі охорони здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Ya.S., Andrushko. "Results of approbation of the program for the development of active imagination and its building in adolescents." Insight: the psychological dimensions of society, no. 5 (July 6, 2021): 67–81. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2021-5-5.

Повний текст джерела

Анотація:

Active imagination is a kind of dialogue that a person conducts with different parts of “ego”. The article has expressed the need to introduce a comprehensive program for the development of active imagination and its constellations in adolescents. Thepurposeofthearticle is to elaborate a model for imagination development, particularly active, in adolescents; to justify the comprehensive program for the develop-ment of adolescents’ imagination at the psychologi-cal level using pedagogical methods and to approbate the comprehensive program in the educational space. Researchmethods: “The achievement motive” (mod-ified by M. Mahomed-Eminova), “Diagnostics of per-sonal creativity” (O. Tunik), “Diagnostics of non-verbal creativity” (a short form of the Torrance Test adapted by A.V oronina), “Diagnostics of linguistic-cognitive creativity” (T. Halkina, L. Aleksieieva). Results.Upon indicators of achievement motivation of adolescents, there is a prevalence of the motive to avoid failures that indicates their low self-esteem, a lack of confidence and organization etc. Most respondents have also shown average and below average levels of the devel-opment of non-verbal and verbal-cognitive creativity. The research has established that personal creativity is at the average development level, which is manifested in curiosity, the ability to imagine and complicity of think-ing. An indicator of risk tolerance is at a low level given respondents’ tender age and adolescent crisis. Under-developed creative component of active imagination leads to the loss of further productivity of an adolescent and his becoming as a whole. Conclusions. Indicators of the ascertaining stage of the study have confirmed the undeveloped active imagination of adolescents and its main constellations that prompts the imple-mentation of the program of psychological influence on the development of imagination. Post-formative actions have proved the availability of positive dynam-ics in the development of active imagination and its main components at a statistically significant level. This is a key proof of the effectiveness of the author’s comprehensive program that approves its introduction in the psychological and pedagogical process of inter-action between adolescents and grown-ups.Keyw ords:imagination, active imagination, constella-tions of active imagination, program for development of active imagination. Активна уява – це свого роду діалог, який проводить особистість з різними частинами власного “Я”. У статті розкрито необхідність впровадження комп-лексної програми розвитку активної уяви та її консталяцій у підлітків. Метадослідження: розробка моделі розвитку уяви, зокрема активної в представників підліткового віку; обґрунтування комплексноїпрограми розвитку уяви підлітків на психологічному рівні з використанням педагогічних методів та апробація комплексної програми в освітньому просторі. Методидослідження:“Мотивація досягнення” (модифікація М. Магомед-Емінова), “Діагностика особистісної креативності” (О. Тунік), “Діагностика невербальної креативності” (короткий варіант тесту Е. Торренса, адаптація А. Вороніна), “Діагностика мовленнєво-мисленнєвої креативності” (Т. Галкіної, Л. Алексєєвої). Результати.За показником мотивації досягнення в підлітків переважає мотивація уникнення невдач, а це засвідчує їх низьку самооцінку, невпевненість, неорганізованість тощо. Також у значної частини респондентів виявлено середній та нижчий за середній рівні розвитку невербальноїта вербально-мислиннєвої креативності. Встановлено, що особистісна креативність перебуває на середньому рівні розвитку, що виражається в допитливості, здатності уявляти та складності мислення. Показник готовності ризикувати також перебуває на низькому рівні, зважаючи на юний вік оптантів та наявність підліткової кризи. А недостатньо розвинена творча складова активної уяви обумовлює зниження подальшої продуктивності молодої людини і її подальшого становлення загалом. Висновки.Показники констатувального етапу дослідження засвідчили недостатній рівень розвитку активноїуяви підлітків та її провідних консталяцій, що слугувало причиною впровадження програми психологічного впливу на розвиток уяви загалом. Як засвідчили постформувальні заходи, наявність позитивної динаміки щодо розвитку активної уяви та їїпровідних компонентів на статистично значущому рівні у представників експериментальної групи. Це є головним доказом ефективності запропонованоїнами комплексної програми і уможливлює її впровадження в психолого-педагогічний процес взаємодіїміж підлітками та дорослими.Ключовіслова:уява, активна уява, підліток, консталяції активної уяви, програма розвитку активної уяви.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Красілов, А. Д. "СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА КІНЕЗІОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 105–11. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано сутність та структуру кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту (ФКіС), яка формується та розвивається в процесі їхньої професійної підготовки. Кінезіологічна компетентність майбутніх фахівців фізичної культури та спорту розуміється як складова їх професійної компетентності, інтегральна особистісна якість, яка проявляється у поєднанні ціннісних поведінкових установок на раціональне виконання рухових дій і прагнення до фізичного розвитку й саморозвитку, спеціальних (кінезіологічних) знань і вмінь та методичних навичок їхнього розвитку в себе та інших, а також навичок рефлексії щодо оцінки ефективності рухової активності. Під формуванням кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту розуміється динамічний процес якісних та кількісних особистісних змін у майбутніх фахівців ФКіС, що відбуваються з позицій їхньої мотивації до формування кінезіологічної компетентності як професійного пріоритету у професійній діяльності та цілеспрямованості в оволодінні спеціальними кінезіологічними знаннями та вміннями. Результатом такого формування є цілісна особиста освіта, яка забезпечує ефективне вирішення професійних завдань майбутніми фахівцями ФКіС. Виділено гносеологічний (сприйняття, осмислення і відображення кінезіологічних знань, а також біомеханічне моделювання рухової активності), праксеологічний (здатність конструювання процесу навчання руховим діям та їх корекції) та поведінковий (прагнення досконалості професійної діяльності у формуванні рухових дій, професійно необхідні особистісні якості для педагогічної взаємодії) компоненти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Дячкова, Ольга. "Проблема формування мотивації фахівця до професійної діяльності в особливих умовах". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)Т1 (2020): 79–97. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-79-97.

Повний текст джерела

Анотація:

Інтенсивні технологічні трансформації, якісне та кількісне вдосконалення соціальної, політичної та економічної підсистем суспільства, підвищують вимоги до особистості фахівця та посилюють актуальність проблеми формування мотивації до ефективного виконання професійних обов’язків. Стаття містить теоретичний аналіз та обґрунтування специфіки формування професійної мотивації фахівця до діяльності в особливих умовах. Обґрунтовано, що професійна діяльність працівників екстремального профілю висуває високі вимоги до системи мотивів особистості. З-поміж мотиваційних чинників професійного зростання фахівців найбільше значення відведено тим, що сприяють усвідомленню соціальної значущості їхньої діяльності й забезпечують особистісний розвиток. Здійснений теоретичний аналіз наукової літератури дозволив обґрунтувати припущення, що професійна мотивація зароджується й формується на основі трудової, але під час опредметнення мотивів і цілей конкретної професійної діяльності. Розвиток означеного конструкту забезпечується шляхом накопичення індивідуального досвіду, опанування професії, зростання показників професіоналізму та взаємної кореляції з особистісними особливостями суб’єкта праці. Доведено, що ефективність професійної діяльності безпосередньо пов’язана зі змістом і рівнем інтенсивності проявів мотивів, цілей, умов і способів виконання професійних обов’язків, котрі можуть відрізнятись залежно від етапу професійного становлення працівника. Водночас, відстежено деструктивний вплив екстремальних умов праці на професійну мотивацію фахівця, процес досягнення мети і визначну роль не лише у рівні прояву і змісті професійних намірів, а й у способі їх реалізації. Обґрунтовано, що складність виконання професійних обов’язків, пов’язана барком часу та інформації, непередбачуваність та небезпечність умов праці, нерегламентований характер праці фахівців екстремального профілю посилює увагу до взаємозв’язків між психологічним станом особистості, розвитком її мотиваційної сфери й результатами та ефективністю професійної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Шевченко, Вікторія. "Особливості мотиваційного компонента професійно-психологічної компетентності військовослужбовців Національної гвардії України на етапі фахової підготовки". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т3 (2021): 220–32. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-220-232.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати емпіричного дослідження мотиваційного компоненту професійно-психологічної компетентності військовослужбовців Національної гвардії України на етапі фахової підготовки. На основі аналізу психологічної літератури визначено, що мотивація військовослужбовців Національної гвардії України – це процес в якому особистість спонукає себе до дії, в результаті якої вона досягне мети та виконає поставлені завдання. Для дослідження професійної мотивації було використано методику діагностики професійної мотивації В.І. Осьодла. Виявлено, наступні домінуючі мотиви професійної діяльності військовослужбовців на етапі фахової підготовки: мотив «Інтернальність у сфері професійних досягнень», мотив «Оцінки результатів праці», мотив «Життєві цілі». З отриманих результатів визначено, що результати професійної мотивації у групі дівчат дещо вищі ніж у хлопців. Для дівчат найбільш притаманними є мотив «Інтернальність у сфері професійних досягнень», мотив «Оцінка результатів праці». Хлопці також орієнтуються на мотив «Інтернальність у сфері професійних досягнень», а на другому місці у них є мотив «Життєві цілі».Мотиваційна готовність до військової діяльності є складною системою мотивів, які скеровують, посилюють та обумовлюють активність індивіда на шляху до поставленої мети, а саме до самопізнання, саморозуміння та самореалізації в професійній діяльності. Ключові слова: військовослужбовець, компетентність, мотивація, мотиваційний компонент, професійна діяльність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Коць, Михайло, та Ольга Цвігун. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 125–29. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.160.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження особливостей впливу емоційного вигорання на особистість студентів технічного університету. Доведено, що поняття емоційне вигорання студентів постає як низка взаємопов’язаних чинників, які визначають діяльність особистості. Обґрунтовано, що синдром емоційного виснаження варто розглядати як процес поступової втрати особою емоційної, когнітивної та фізичної енергії, який вказує на симптоми розумового виснаження, фізичної втоми і зниженням мотивації до навчання. Мета дослідження полягає у вивченні особливостей синдрому емоційного вигорання студентів технічного університету. У емпіричному досліджені було використано методику «Діагностики рівня емоційного вигорання» Бойка, що є найбільш комплексною і дає можливість системно і детальніше проаналізувати такі компоненти симптомів синдрому «вигорання»: напруження; резистенція; виснаження. За допомогою методики «Визначення психічного «вигорання» Рукавішнікова дослідили прояви синдрому за такими основними показниками: психоемоційне виснаження; особистісне віддалення; професійна мотивація. Результати емпіричного дослідження виявили, що у студентів технічного університету не виявлено повністю сформованих симптомів емоційного вигорання та є проблеми лише з мотиваційною сферою професійного розвитку. Результати дослідження відображають лише окремий аспект впливу отримання академічних знань на емоційне виснаження студентської молоді і висвітлюють лише частину наявної проблеми, яка, безумовно, заслуговує на подальше дослідження. Зокрема, нами планується детальне дослідження різних компонентів, що формують синдром емоційного вигорання та їх взаємодію з умовами отримання академічних знань.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Якимчук, Борис. "Психологічні особливості розвитку творчого потенціалу особистості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(52) (2020): 167–78. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-167-178.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. У статті поставлено за мету здійснити аналіз психологічних аспектів розвитку творчого потенціалу особистості. Ключовими завданнями статті є: 1) розглянути основні структурні елементи творчих здібностей, виявити їх змістовне наповнення та принципові особливості; 2) актуалізувати питання творчого потенціалу як розвитку творчої сили особистості та розгортання її загального особистісного потенціалу. Методи. За допомогою описового методу здійснено понятійне обґрунтування творчості через її діяльний аспект (процес і результат), а також дано визначення змісту творчості через призму активності особистості. Методом компаративного аналізу описано процеси творчої діяльності у розрізі актуальних трансформацій інформаційно-комунікаційного простору; зокрема розглянуто вплив сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на розгортання творчого потенціалу особистості. Методом системно-структурного аналізу виявлено структуру творчого потенціалу особистості, до складників якого віднесено конативну, пізнавально-емоційну та соціально-психологічну сфери, та визначено принциповий розподіл творчої діяльності на процесуальний та особистісних компоненти. Результати дослідження. При цьому констатовано, що процесуальний аспект має на увазі специфічні особливості перетворення суб’єктом творчості того продукту, який виступає предметом творчої дії, а особистісний аспект передбачає урахування якостей, здібностей та схильностей особистості як суб’єкта творчого процесу. Творчою активністю особистості названо таку діяльність, яка є перетворювальною (трансформуючою дійсність) та не стимульованою зовнішніми (нагальними) потребами, довільно і цілеспрямовано здійснюваною. Зазначено, що основним індикатором творчої активності особистості є творче зусилля як такий тип цілеспрямованої вмотивованої діяльності, що забезпечує устремління на творчий результат при відповідному рівні активності та ініціативи. Основними передумовами, що визначають схильність особистості до творчості, визначено ряд особистісних та ситуаційних рис, що стимулюють розгортання творчої діяльності та розвиток творчого потенціалу особистості, зокрема природні передумови, життєвий досвід, характерологічні особливості та мотивацію діяльності. Висновки. Підсумовано, що мотивація визначає реалізацію творчих схильностей, визначається внутрішніми спонуками, що залежать від сукупності зовнішніх середовищ них умов, світоглядних орієнтирів та спрямованості особистості. У підсумку показано, що мотивація творчої діяльності як умова розвиненого творчого потенціалу характеризує ставлення до неї, визначає відповідну спрямованість та визначає її розвиток.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Venger, O. P., T. P. Husyeva, Yu I. Mysula, L. M. Sas, O. Ye Smashna, V. S. Bilous, О. О. Liuta та Ya M. Nestorovysch. "МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕННЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК УСПІШНОГО ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ". Медична освіта, № 4 (2 жовтня 2018): 31–35. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.9388.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – визначити динаміку мотивації досягнення успіху в студентів 2-го та 4-курсів медичного факультету. Основна частина. Професійне становлення молодої людини під час навчання у вищому навчальному закладі є важливим етапом у її соціалізації, де провідним видом діяльності стає навчально-професійна. У статті висвітлені етапи професійного становлення студента-медика. Мета дослідження полягала у визначенні динаміки мотивації досягнення успіху в студентів-медиків 2-го та 4-го курсів медичного факультету. В дослідженні брали участь 112 студентів, з яких 56 студентів 2-го курсу та 56 студентів 4-го курсу медичного факультету. Розглянуто особистісні характеристики респондентів за рівнем мотивації досягнення успіху. Висновки. Отримані результати свідчать про те, що мотивація досягнення успіху в студентів за період навчання має тенденцію до зростання. На здійснення ними навчальної діяльності впливає система внутрішніх мотивів, що забезпечує ефективне оволодіння майбутнім фахом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Борисенко, Лариса, та Катерина Кучерява. "ДІАГНОСТУВАННЯ МОТИВАЦІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО СКЛАДНИКА САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЕКОНОМІКИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 17 (27 грудня 2018): 84–88. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.17.84-88.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито сутність та зміст мотиваційно-особистісного складника структури самоосвітньої компетентності майбутніх викладачів економіки. На основі аналізу різних наукових підходів визначено, що самоосвітня компетентність викладача економіки є інтегративна властивість особистості, що характеризується наявністю стійкої внутрішньої мотивації та професійно-значущих особистісних якостей, спрямованих на безперервний процес підвищення кваліфікації педагога. У ході дослідження обґрунтовано доцільність використання психодіагностичних методик, визначено та обґрунтовано критерії та показники для оцінки сформованості мотиваційно- особистісної складової самоосвітньої компетентності, до якої входять мотиви й потреби студентів щодо самоосвіти, потреби в самовдосконаленні, а також самоефективність особистості. Встановлено, що сформованість мотиваційно-особистісного складника вказаної компетентності характеризується та оцінюється певними рівнями її розвитку, які ідентифікуються на основі інтерпретації якісних та кількісних характеристик та інтенсивності прояву її показників. Представлено методику емпіричного дослідження, проведеного в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана. За результатами експерименту виявлено, що домінуючими мотивами самоосвітньої діяльності серед респондентів загальної вибірки є мотиви: професійного саморозвитку (37,5%), особистісного становлення (36,3%) та пізнавальні (24,5%). У респондентів виявлено високі та середні рівні прояву показників мотиваційно-особистісної складової самоосвітньої компетентності: потреба у самовдосконаленні особистості – у 64,3% осіб, рівень професійної спрямованості – у 46,9% осіб; мотивація досягнення успіху у самоосвітній діяльності – у 51,3% осіб; самоефективність особистості – у 54,3% осіб. Отримані результати дослідження мотиваційно-особистісної сфери респондентів вказують на наявність у майбутніх викладачів економіки передумов та потенційних можливостей щодо формування самоосвітньої компетентності, що розглядається як процес і результат розвитку особистості студента під упливом зовнішніх і внутрішніх умов, пов’язаних з вдосконаленням та появою в структурі особистості нових, раніше відсутніх якостей, мотивів, потреб у самоосвіті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

БІЛУХА, Тамара, Лариса ДЕЙНИЧЕНКО та Тетяна КУХАР. "ОСОБИСТІСНІ ПЕРЕДУМОВИ УСПІШНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 4 (53) (11 травня 2022): 12–18. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.2.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати дослідження особистісних особливостей здобувачів вищої освіти з різним рівнем успішності професійного навчання. Проаналізовано підходи до аналізу чинників, які сприяють успішності навчання. Успішність розглядається як сукупність складових, що сприяють ефективному засвоєнню знань, формуванню професійних умінь та навичок. Дослідники виділяють суб’єктивні та об’єктивні складові успішності професійного навчання. Суб’єктивні – це стійка адекватна самооцінка, задоволеність собою і власною діяльністю. Об’єктивні – кількісний і якісний показник результативності. Метою статті є висвітлення результатів дослідження особистих детермінант успішності професійного навчання здобувачів вищої освіти. За результатами експертної оцінки, поточних модульних контролів і результатів зимової сесії всі досліджувані були розділені на дві групи: високо успішних та низько успішних здобувачів. Дослідження впливу мотивації до навчання у ЗВО на успішність навчальної діяльності показало, що у високо і низько успішних здобувачів переважає мотивація отримати документ про наявність вищої освіти, що може свідчити про некоректний вибір професії або про незадоволеність нею. Дослідження особистісних детермінант успішності професійного навчання показало, що у високо успішних здобувачів переважають такі особливості, як: високий рівень інтелектуального розвитку, наполегливість, емоційна стійкість, реалістичність, сталість інтересів, тактовність, формалізованість контактів. У низько успішних здобувачів спостерігаються: емоційність, імпульсивність, дратівливість, екстравертованість, недостатня організованість діяльності, безтурботність. Висновки. Доведено, що існує зв’язок між особистісними характеристиками здобувачів та рівнем успішності професійного навчання. Подальшої розробки потребує удосконалення психологічних засобів, за допомогою яких можна підвищити результативність професійного навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Тринус, Олена. "РОЗВИТОК МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ ОСІБ ТРЕТЬОГО ВІКУ". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", № 4 (31 грудня 2021): 38–46. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.2(4).2021.38-46.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розкрито значення навчальної мотивації для освіти осіб третього віку. Наведено власне визначення мотивації до навчання зазначеної вікової категорії як системи біологічних, соціальних, особистісних чинників, які керують поведінкою особи третього віку та спонукають включитися у процес навчання з метою реалізації власних можливостей та здібностей, розкриття внутрішнього потенціалу задля збереження гідної якості життя. Представлено типологію навчальних мотивів людей третього віку за критеріями: цілеспрямованістю – соціальні, пізнавальні та особистісні мотиви; модальністю – позитивні та негативні мотиви; локалізацією стимулів діяльності – зовнішні та внутрішні мотиви, та охарактеризовано їх роль у забезпеченні навчальної діяльності. Визначено фактори, що зумовлюють розвиток мотивації навчальної діяльності – внутрішньо-особистісні, міжособистісні фактори та фактори, що діють на рівні спільнот. Важливими внутрішньо-особистісними факторами виокремлено усвідомлене бажання вчитися, інтеграцію в суспільне життя, відчуття потрібності та корисності; наявність пізнавальної активності; самостійне обирання способу отримання знань тощо. Серед міжособистісних факторів визначено створення сприятливого навчального середовища, атмосфери підтримки та безпеки; розуміння унікальності кожного старшого учня; формування у людей третього віку відчуття приналежності до групи тощо. До мотивуючих факторів, що діють на рівні спільнот, віднесено розуміння значення навчальної діяльності людей третього віку та вироблення відповідних заходів державної політики щодо їхнього залучення в систему неперервної освіти. Зроблено висновок, що розвиток навчальної мотивації пов’язаний зі створенням умов для пробудження власних мотивів людини, мотиваційного середовища, збагаченого стимулами, в якій актуалізуються мотиви людей третього віку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Зарадюк, Зоряна Валентинівна. "МОТИВАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ ПРАЦІВНИКІВ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ". Історико-правовий часопис 17, № 2 (30 березня 2022): 135–42. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/19.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено підходи та поняття механізму індивідуальної злочинної поведінки, а також визначено його склад. Розглянуто питання мотиву та мотиваційної сфери правопорушників Державної кримінально-виконавчої служби України. Визначено класифікацію мотивів індивідуальної злочинної поведінки працівників установ виконання покарань. Зокрема, до загально-кримінальних мотивів автор відносить: мотиви самоствердження, які ґрунтуються на особистісних потребах у самоактуалізації й повазі; захисні мотиви, які є універсальними для значного сегменту людської активності, в тому числі і злочинної; мотиви заміщення, які в науці зазвичай пов’язуються із зсувом об’єкту впливу, перенесенням дії з недоступного об’єкту на доступний; та насильницько-патологічні (садистські), які зустрічаються вкрай рідко та мають місце в окремих випадках перевищення влади. До службових мотивів автор включає так звані «ідейні», які полягають у вчиненні злочину персоналом УВП заради деякої «благої мети»; кар’єрного зростання, які є різновидами мотивів самоствердження, формування та реалізація яких пов’язується зі сферою службової діяльності; та нігілістичні, з яких службові особи вчиняють здебільшого службове підроблення або допускають службову недбалість. І нарешті до змішаних мотивів автор відносить мотиви адаптації, які мають в своїй основі потребу в забезпеченні безпеки, часто поєднану з користю або ж нігілізмом; мотиви домінування, в яких відбувається поєднання агресивно-насильницьких спонукань та прагнення до самоствердження, самоактуалізації; та конформістські, в підґрунті яких знаходиться потреба у забезпеченні соціальної безпеки та приналежності. Також зазначено відносні типи мотивації злочинів у сфері службової діяльності персоналу кримінально-виконавчої служби. Автор дійшла висновку, що об’єктом запобіжного впливу на індивідуальному рівні мають бути як мотиви, так і мотивація, мотиваційні стани особистості, та метою індивідуальних запобіжних заходів має бути переривання мотивації злочинної поведінки, попередження її появи через специфічні методики особистісної діагностики, відомчого контролю й сприяння в усуненні зовнішніх предметів-стимулів кримінальної активності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Voronova, Valentina, Oksana Shynkaruk, Olga Borisova, Irene Khmelnitska Khmelnitska та Victor Kostyukevich. "Особливості прояву особистісних якостей спортсменів різної статі у футболі". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3(47) (1 жовтня 2019): 78–89. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-03-78-89.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Для якісного управління підготовкою важливо враховувати не лише анатомічні, соматичні, фізіологічні, біохімічні, вікові відмінності чоловіків та жінок, а й різницю чоловічої й жіночої психології. Мета дослідження ― визначення особистісних особливостей кваліфікованих спортсменів у футболі залежно від їх статі. Методи та організація – теоретичний аналіз науково-методичної літератури, матеріалів мережі Інтернет, методи психологічної діагностики, математичної статистики. У дослідженні брали участь кваліфіковані спортсмени (16 чоловіків однієї з футбольних команд Вищої ліги; 23 жінки зі складу збірної команди України з футболу). Результати. Установлено гендерні відмінності особистісних якостей кваліфі- кованих футболістів, детерміновані вродженими гендерними особливостями: перевага в чоловіків нейрони- намічної властивості гальмування, а в жінок – збудження; показника екстравертованості (20,7 – жінки, 15,6 – чоловіки) та нейротизму (19,4 – жінки, 10,6 – чоловіки); показника ефективності роботи на увагу у футболісток (692,4) і 627,4 у чоловіків; у кваліфікованих футболісток-жінок виявлено вищий рівень мотивації, спрямованої на досягнення успіху; рівень мотивації, спрямованої на уникнення невдачі в спортсменів-чоловіків 15,4; 13,4 – жінки. 48 % футболісток і 56 % футболістів мають порушення актуального психофізіологічного стану спортсмена через різні причини – від труднощів щодо перенесення навантаження, необхідності застосування вольових зусиль для виконання запланованих тренувальних завдань (13 % – жінки; 19 % – чоловіки) до нагальної необхідності відновлення систем організму спортсмена, спрямованості на самозбереження, зниження активної тренувальної діяльності, потреба відпочинку, накопичення енергетичних запасів, посилення анаболічних, асиміляторних процесів (35 % – жінки; 37 % – чоловіки). Висновки. Спортивна діяльність у футболі диктує свої вимоги до наявності, необхідного рівня сформованості й ступеня вираженості певної професійно значущої особистісної властивості особистості кваліфікованого спортсмена/спортсменки, що вимагає певного рівня особистісної готовності кваліфікованих футболістів/ футболісток на етапі збереження спортивних досягнень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Штих, Вікторія. "Психологічна характеристика особистості спортсменів-борців різної кваліфікації". Слобожанський науково-спортивний вісник K, № 6 (30 грудня 2019): 107–11. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2019-6.042.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: виявити особливості особистості борців різної кваліфікації. Матеріал і методи: у дослідженні брали участь 30 спортсменів-борців різної кваліфікації, віком 18 - 23 роки. Для ви- рішення завдань дослідження використовувалися наступні методи: 16 - PF опитувач особистості Р. Кеттела; опитувач А. Басса - А. Дарки; опитувач «Самоактуализирующаяся личность» (А. Шостром); опитувач для оцінки мотивації до досягнення мети (Т. Эллерс); методи математичної статистики. Результати: встановлені особливості особистості спортсменів-борців різної кваліфікації та на їх основі надано прак- тичні рекомендації тренерам в роботі із спортсменами. Висновки: проведені дослідження свідчать, що психологічна характеристика особистості спортсменів-борців різної кваліфікації суттєво відрізняється, і для плідної роботи тренера йому необхідно враховувати ці особливості. Ключові слова особистість, психологічний супровід, самоактуалізація, мотивація, агресія.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Каряка, Інна. "МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 114–26. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.141.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються психологічні особливості мотиваційно-ціннісної складової особистісної сфери професійної діяльності військовослужбовців. Розкрито сутність зарубіжних концепцій, в рамках яких дослідники поділяють теорії мотивації на дві категорії: змістовні теорії, професійні теорії, комплексні теорії. Проаналізовано та узагальнено основні підходи до вивчення мотиваційно-ціннісного компоненту професійної діяльності військовослужбовців. Виявлено, що мотиваційний компонент діяльності виступає раціональним та конкретно-прикладним аспектом її здійснення, в свою чергу, ціннісна складова означеного феномену психічної діяльності військовослужбовця спрямована на духовне, інтелектуальне та соціальне становлення особистості в процесі її реалізації. Виокремлено критерії мотиваційно-ціннісного компоненту професійної діяльності військових: установка на отримання результату, соціально-особистісні переконання, домінуючі уявлення на майбутнє. Проведено підбір діагностичного інструментарію з метою виявлення рівня сформованості даних критеріїв. Здійснено експериментальне дослідження виявлення рівня сформованості мотиваційно-ціннісного компоненту професійної діяльності військовослужбовців. Проаналізовано рівень сформованості означеної проблематики та розроблено практичні рекомендації щодо підвищення рівня професійної мотивації діяльності військовослужбовців. Відповідно до цього, логіка побудови нашого дослідження спрямована на пошук засобів визначення та розвитку мотиваційно-ціннісної сфери військовослужбовців у процесі професійної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Яновська, Тамара. "ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ВЧИНЕННЯ ПОСАДОВИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ОСОБИСТІСТЮ". Молодий вчений, № 1 (101) (31 січня 2022): 61–65. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті надається теоретичний аналіз особливостей мотивації вчинення посадових правопорушень особистістю. Звертається увага на поняття мотиваційної сфери особистості, обґрунтовується психологічна специфіка вчинення правопорушень особистістю. Обґрунтовуються методичні основи організації емпіричного дослідження, у якому проводиться психологічний аналіз та інтерпретація отриманих результатів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Ковальчук, Зоряна. "ВПЛИВ ОСОБИСТІСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ РИЗИКОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОФЕСІЙ". Psychology of Personality 9, № 1 (20 лютого 2019): 35–44. http://dx.doi.org/10.15330/ps.9.1.35-44.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті теоретично обґрунтовано та емпірично доведено вплив особистісних властивостей на формування професійної деформації працівників ризиконебезпечних професій, зокрема слідчих та оперуповноважених підрозділів національної поліції України. Зазначено, що професійно важливі якості у фахівця розвиваються під час тривалої професійної діяльності, а разом з тим працівник набуває й інших якостей, які деформують особистість. Отже, у процесі професійного становлення відбувається і розвиток різноманітних професійних деструкцій. З метою виявлення деформаційних процесів працівників правоохоронних органів різних підрозділів та визначення шляхів їх профілактики авторка провела емпіричне дослідження, використавши низку психодіагностичних методик, зокрема, «Визначення психічного вигорання» О. О. Рукавишнікова, «Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності» В. В. Бойка, «Вивчення інтегральних акцентуацій особистості» К. Леонгарда, модифікація С. Шмішека, «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, опитувальник «Професійне вигорання» (К. Маслач, С. Джексон, адаптовано Н. Є. Водоп’яновою). Кореляційний аналіз показав, що у слідчих виявлено професійне «вигорання», пов’язане з психоемоційним виснаженням, особистісним віддаленням, професійною мотивацією, спонтанністю агресії, екстраверсією-інтроверсією, редукцією персональних досягнень. В оперуповноважених професійне «вигорання» пов’язане з деперсоналізацією, екстраверсією-інтроверсією, невмінням переключати агресію на діяльність або неживі об’єкти, особистісним віддаленням, ритуалізацією агресії, аутоагресією та емоційним виснаженням. Перспектива досліджень полягає у розробці рекомендацій щодо кадрового відбору на вищевказані професії з урахуванням особистісних властивостей претендентів на посади та профілактиці й використанні корекційних методів з метою зниження рівня професійного «вигорання» серед працівників поліцейських підрозділів та інших ризиконебезпечних професій In the article the author substantiates theoretically and proves empirically the influence of personal qualities on the formation of professional deformation of employees of risky professions, particularly investigators and detectives of the National Police of Ukraine. It is ndicated that professionally important qualities of a specialist are developed during a long professional activity, and at the same time the employee acquires some other qualities that deform the person. Thus, the development of various professional destructions takes place during professional formation. In order to detect the deformation processes of law enforcement officers of different units and determine the ways of their prevention the author conducted an empirical study using a number of psychodiagnostic techniques, such as: "Definition of mental burnout" (O. Rukavishnikov), "Definition of integral forms of communicative aggressiveness" (V. Boyko), "Study of the integral accentuations of a personality" (K. Leonhard, modification of S. Shmyshek), "Personality questionnaire" (G. Eysenk), Questionnaire "Professional burnout" (K. Maslach, S. Jackson, adapted by N. Vodopyanovа). Correlation analysis showed that there was a professional "burnout" in the investigators associated with psychoemotional exhaustion, personal distance, professional motivation, spontaneity of aggression, extraversion-introversion, reduction of personal achievements. Detectives’ professional burnout is associated with depersonalization, extraversion-introversion, inability to switch aggression over activity or inanimate objects, personal distance, ritualization of aggression, auto-aggression and emotional exhaustion. The author expects the prospect of research in developing recommendations on personnel selection for the above-mentioned professions, taking into consideration the personal qualities of applicants for positions and the prevention and use of corrective methods aiming to reduce the level of professional burnout among police officers and other risky professions.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Небитова, І. А. "АКТУАЛІЗАЦІЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВИХ АСПЕКТІВ САМООСВІТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЯК ЗАПОРУКА ЇХНЬОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 144–53. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито проблему актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти майбутніх учителів початкових класів як запоруки їхнього професійного зростання. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти майбутніх учителів початкових класів та аналіз її впливу на процес професійного зростання майбутніх фахівців. Використано загальнонаукові (аналіз, узагальнення), порівняльно-зіставний і прогностичний методи наукового пізнання. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено поняття «ціннісно-смислова спрямованість підготовки майбутніх учителів початкових класів». Зазначено компетенції, що забезпечують спрямованість підготовки сучасного вчителя початкових класів, а саме: усвідомлення ціннісно-смислових аспектів педагогічної діяльності в сучасному суспільстві та соціальної значущості майбутньої професії, володіння мотивацією щодо організації професійної діяльності; використання різних засобів професійного самопізнання і саморозвитку; вміння проєктувати індивідуальний маршрут у педагогічній освіті; володіння способами вдосконалення професійних знань, умінь та навичок шляхом використання можливостей інформаційного середовища закладу освіти, регіону, області, країни; володіння способами розв’язання різних завдань виховання та духовно-морального розвитку особистості учнів тощо. Визначено особистісно-педагогічні цінності, в яких відображено цілі, мотиви, ідеали, установки діяльності вчителя початкових класів та його педагогічна культура: позитивне сприйняття себе як педагога і ціннісне ставлення до себе як до самоцінності; гуманістична позиція щодо дітей; потреба в особистісній і професійній самореалізації; здатність до самоосвіти, особистісної оцінки власного життєвого досвіду; потреба в індивідуально-творчому саморозвитку; володіння способами професійно-особистісного становлення; здатність коригувати умови та обставини професійно-особистісного саморозвитку; емоційно-вольова саморегуляція тощо. Доведено, що у процесі практичної підготовки студентів для актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти доцільно використовувати технологію самопроєктування як засіб професійно-особистісного становлення майбутніх педагогів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Квітка, Аліна. "ДІАГНОСТИЧНИЙ АПАРАТ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, № 1 (26 квітня 2021): 180–91. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.638.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито діагностичний апарат для визначення сформованості соціально-комунікативної компетентності майбутніх офіцерів Державної кримінально-виконавчої служби. З’ясовано, що про сформованість зазначеної професійно важливої властивості можна зробити висновок на основі оцінки особистісних якостей курсантів, необхідних для соціально-комунікативної взаємодії, мотивації до вивчення проблем соціально-комунікативної компетентності, знань, умінь і навичок, необхідних для належної соціально-комунікативної взаємодії у професійному середовищі. Запропоновано три критерії для діагностики співробітників Державної кримінально-виконавчої служби України з питань соціальної та комунікативної компетенції з урахуванням її структури. Ці критерії характеризують його структурні компоненти, включаючи особистісний, когнітивний та активний, а також відповідні показники. Особистому критерію соціальної та комунікативної компетентності відповідають такі показники, як стійкі пізнавальні інтереси у сфері соціальної та комунікативної взаємодії, позитивна внутрішня мотивація розвитку соціальної та комунікативної компетентності; соціальний інтелект, тобто емпатія – здатність співчувати, поставити себе на місце когось іншого; толерантність як здатність прийняти іншу людину з її перевагами та недоліками, готовність зрозуміти думку інших; комунікабельність, готовність установлювати і підтримувати контакти з іншими людьми, орієнтація на партнерство; здатність аналізувати свою комунікативну діяльність, бажання розширити комунікативний потенціал до саморозвитку та самовдосконалення. Про формування соціальної та комунікативної компетентності за когнітивним критерієм свідчать такі показники, як знання сутності професійного спілкування, його специфіки, усвідомлення морально-етичних норм і правил професійно орієнтованої комунікативної діяльності, знання особливостей міжособистісної взаємодії, загальних закономірностей групової діяльності, комунікативних стратегій і взаємодії з різними категоріями осіб (засудженими, їх родичами, представниками громадськості). Показниками активного критерію є: здатність чітко будувати ділові розмови, налагоджувати контакт і підтримувати взаємодію, долати бар’єри та комунікативні відхилення у професійному спілкуванні, проводити дискусію та переконувати з метою зменшення кількості випадків примусових заходів. Використовуючи ці критерії, пропонується виділити такі рівні формування соціальної та комунікативної компетентності: початковий, достатній та оптимальний.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Савчин, М. В., та Л. П. Василенко. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ У ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (17 лютого 2022): 96–100. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.19.

Повний текст джерела

Анотація:

Констатується, що психологічна підготовка в педагогічних навчальних закладах вимагає переосмислення, докорінного оновлення мети, змісту психологічної освіти через посилення її практичної спрямованості. Зазначається, що нагальною є потреба в з’ясуванні умов, механізмів та вдосконаленні методів викладання психології з метою формування професійної компетентності в майбутніх педагогів. Виділено компетенції, розвиток яких можна забезпечити під час викладання психологічних дисциплін: діагностичну, соціально-психологічну, соціально-перцептив- ну, особистісну, аутопсихологічну, забезпечення професійного розвитку, саморегулятивну, забезпечення навчання (само- і взаємонавчання), виховання (само- і взаємовиховання), розвитку (само- і взаєморозвитку) школярів, комунікативну, а також складники та механізми їх становлення. Зазначається, що формування професійної компетентності в майбутніх педагогів у процесі вивчення психології є важливим етапом у загальній системі її розвитку під час навчання у виші. Його специфіка визначається виникненням у студентів особливої професійної позиції, яка містить особистісний (мотиваційна спрямованість на учня), діяльнісний (система навчально-професійних дій) і рефлексивно-оцінний складники. Виділено умови формування професійної компетентності в майбутніх педагогів засобами психологічних дисциплін, як-от орієнтація на суб’єктність студента та особистісну спрямованість, створення креативного середовища, спонукання до рефлексивної діяльності, проблематизація освітнього процесу, забезпечення становлення професійної ідентичності та професійної мотивації. Зазначається, що важливим показником професійної компетентності майбутнього педагога є його здатність самостійно виконувати завдання, які визначаються умовами реальної педагогічної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

БОГДАНОВА, Марина, та Марія БОГДАНОВА. "ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ УЧНІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В 10-11 КЛАСАХ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 138–42. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-138-142.

Повний текст джерела

Анотація:

АНОТАЦІЯ У статті досліджено специфіку формування ціннісних орієнтацій учнів під час вивчення зарубіжної літератури в 10-11 класах в закладах загальної середньої освіти. Саме юнацький вік (16-21) найбільш сприятливий для становлення світосприйняття, формування ціннісних орієнтацій особистості. Ціннісні орієнтації закріплюються протягом життя людини в процесі навчання, соціалізації та адаптації. Також вони є вибором людини певних моральних цінностей, які визначають її спосіб життя. Складником предметних компетентностей є ціннісний компонент. У процесі навчання передбачено усвідомлення учнями людських чеснот; формування власних суджень щодо питань праведного життя, морального вибору; вміння висловлювати власні думку щодо порушених у творах, що вивчаються, проблем, давати оцінку їхнім героям; інтерпретувати на підставі власного досвіду, проєктуючи на сучасність; здатність сприймати й обговорювати етико-філософські проблеми тощо. Окрім того, розглянуто сучасний стан аксіологічної педагогіки, з’ясовано поняття ціннісних орієнтацій особистості. Вони представлені системою знань, принципів, канонів, норм, ідеалів. Ціннісні орієнтації є вибором людини певних цінностей, які визначають її спосіб життя. Ключові слова: педагогічні цінності, ціннісні орієнтації, особистість, індивідуально-особистісні цінності, мотивація, установка, потреба.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Кочубинська, Тамара. "ПСИХОКОРЕКЦІЯ ПРОЯВІВ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ". Psychological Prospects Journal, № 37 (15 червня 2021): 111–27. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2021-37-111-127.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – теоретичне конструювання та апробація авторської методики психокорекції проявів соціально-психологічної дезадаптації учасників операції Об’єднаних сил. Методи. Для досягнення мети дослідження були застосовані такі методи дослідження: теоретичні: філософсько-психологічний аналіз дослідження, узагальнення теоретико-методологічних підходів, моделювання та конструювання; емпіричні: формувальний експеримент з використанням психодіагностичного комплексу методик; методи математичної обробки даних: порівняльний аналіз за t-критерієм Стьюдента. Реалізація програми психокорекції відбувалася відповідно до 5 етапів: діагностичного, інформаційно-просвітницького, індивідуальної психокорекції, групової психокорекції, оцінки ефективності. Участь у запропонованій програмі психокорекції взяли 38 учасників ООС. Для встановлення достовірності психокорекційної програми, а саме виключення вірогідності вікових динамічних змін, експериментальне дослідження проводилося з 40 учасниками ООС, які не брали участь у програмі психокорекції. Результати. В запропонованій програмі представлені засоби психокорекційного впливу: виокремлено просвітницький блок (лекції, навчальні семінари, програми соціально-психологічного супроводу) та блок психокорекційної роботи (індивідуальна та групова психокорекція), що впливали на прояви соціально-психологічної дезадаптації учасників ООС та сприяли виникненню конструктивних особистісних змін. Основним завданням програми психокорекції є особистісні зміни учасників ООС: гармонізація Я-концепції; емоційна складова: підвищення рівня прояву емоційного комфорту, зниження рівня прояву негативних емоцій: тривожності, агресивності, депресивності; комунікативна складова: підвищення комунікативного потенціалу та конструктивних способів взаємодії; поведінкова складова: вироблення конструктивних поведінкових стратегій; мотиваційно-ціннісна складова: гармонізація екстернальності та інтернальності, підвищення мотивації долання перешкод, конструктивні ціннісні орієнтації. За результатами порівняльного дослідження за t-критерієм Стьюдента для залежних вибірок встановлені якісні відмінності в показниках соціально-психологічної дезадаптації учасників ООС до та після участі у психокорекційній програмі: знизилися прояви показників по шкалах Я-фізичне і Я-сімейне; знизилися прояви агресивності, зокрема переживання образи, фізичної; особистісної тривожності; дезадаптації; неприйняття себе; емоційний дискомфорт; внутрішній контроль. Висновки. Результати формувального дослідження підтверджують ефективність пропонованої програми психокорекції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

ЧЕРЕЗОВА, Ірина. "АДАПТИВНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ ЖИТТЄВИХ КРИЗ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 72–79. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-72-79.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснюється огляд наукових напрямків дослідження адаптивної поведінки особистості в складних життєвих ситуаціях. Висвітлюється порівняльний аналіз концептуальних підходів до визначення поняття копінг-поведінки як такої, що дає можливість особистості опановувати себе у період життєвої кризи та адаптуватися до нових умов життя. Встановлено, що проблема копінг-поведінки бере свій початок з теоретичних передумов вивчення оволодіння стресом, а проблема опановуючої поведінки є міждисциплінарною, оскільки включає явища регуляції та саморегуляції поведінки суб’єкта, особистісний розвиток, благополуччя, психологічне здоров’я та ресурси продуктивності людини. З’ясовано, що поняття копінгу інтерпретується по-різному згідно з сучасними психологічними підходами. На основі аналізу цих підходів виділені основні характеристики копінг-поведінки, які полягають у загальній стратегії оволодіння стресом, зменшенням його дії та адаптації усіх сфер особистості. Виявлено, що в складних життєвих ситуаціях особистість використовує механізми психологічного захисту та копінги. Так, Т. Крюкова виділяє наступні ознаки такої поведінки: усвідомлюваність, можливість вибору способів поведінки та їх значущість, цілеспрямованість тощо. Домінуючим фактором адаптивної поведінки особистості є оцінка внутрішньої та зовнішньої ситуацій, яка відіграє важливу роль у виникненні емоцій та мотивації поведінки. З точки зору характеру ситуації (безпечна/небезпечна), її оцінка вперше стала центральним моментом у когнітивній моделі емоцій (М. Арнольд). Цю узагальнену модель процесу когнітивної оцінки ситуації уточнив та екс¬периментально обґрунтував Р. Лазарус, на основі якої оволодіння труднощами слугують досягненню двох цілей: оволодіння системою «індивід-навколишнє середовище», яка викликає стрес, та її зміна (проблемно-орієнтоване оволодіння); контроль стресових емоцій як емоційно-орієнтоване оволодіння, що є наслідком емоційного реагування на ситуацію. З’ясовано, що копінг-поведінка, трансформуючись відповідно до змін вимог ситуації до людини або змін самого суб’єкта в ситуації, має власну динаміку. Доведено, що людина використовує одночасно декілька усвідомлюваних видів поведінки у важкій життєвій ситуації: поодинокі копінг-дії, копінг-стратегії, копінг-стилі. Окреслено структурні компоненти копінг-поведінки як адаптивної при переживанні особистістю життєвих криз: сприйняття стресової ситуації, оцінка особистістю стресової ситуації як загрози або виклику, копінгова дія або реакція як стратегія подолання стресової ситуації. Ключові слова: копінг, копінг-поведінка, стрес, динаміка копінг-поведінки, структура копінг-поведінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Набочук, Олександр. "АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЗДАТНІСТЬ КЕРІВНИКА ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ТВОРЧОСТі". Психологія: реальність і перспективи, № 16 (1 липня 2021): 135–45. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.216.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті досліджено проблему професійної творчості керівника. Зазначено, що в більшості теоретичних визначень сутності творчості досить експресивно, презентабельно та експліцитно виявляється орієнтація на процесуальну, продуктивну та особистісну сторони творчості. Описано проведене нами емпіричне дослідження з метою встановлення рівню сформованості креативної мотивації та креативної спрямованості особистості керівників педагогічних освітніх установ, а також їх соціального інтелекту та тривожності як індивідуальної характеристики, що дасть нам можливість сформулювати психологічні чинники, що визначатимуть здатність керівника до професійної творчості. Встановлено зв’язок між соціальним інтелектом та тривожністю керівників освітніх установ. При цьому значущі негативні кореляційні зв’язки були встановлені між соціальним інтелектом та ситуативною тривожністю, а також між соціальним інтелектом та тривожністю, пов’язаною з діяльністю і самооцінкою. Теоретичний аналіз проблеми професійної творчості керівника та проведене емпіричне дослідження дозволило нам сформулювати такі психологічні чинники, що визначають здатність керівника до професійної творчості: - професійною підготовкою керівників у вищих закладах освіти, зумовленою становленням особистісно та професійно значущого досвіду, сформованістю творчих здібностей та здатностей особистості; при цьому ці творчі здібності та здатності будуть спрямовані на досягнення ціннісних, аксіологічно значущих результатів не лише у професійній парадигмі, а й у всіх сферах життєдіяльності індивіда; - високий рівень розвитку соціального інтелекту керівника, що передбачає здійснення особистістю творчих дій на рівні метаінтелектуальної діяльності, саме на якому і відбувається істинно творча діяльність, що призводить до експлікації творчих здобутків особистості. Саме завдяки даному, четвертому рівневі інтелекту людина здатна встановлювати взаємодію не лише із різними об’єктами та іншими людьми, а й зі світом в цілому, розширюючи тим самим межі свого інтелекту і розпочинаючи діалог із творчим початком світу; - низький рівень тривожності особистості, що, в свою чергу, сприятиме формуванню аксіологічного творчого потенціалу особистості як фрейму, що є запобіжним фактором ціннісної дезорієнтації керівника, нівелювання ним творчих, життєздатних змін ціннісних орієнтирів, що, в свою чергу, може призвести до морального нігілізму, професійного вигорання або й до стану професійної деградації особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Щербакова, Олена. "Соціальний інтелект та академічні здібності учнів старшого підліткового віку". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 337–49. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-337-349.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено виявлену типологію академічних здібностей учнів основної школи та визначено особливості соціального інтелекту учнів з різними типами академічних здібностей. У результаті кластеризації даних за психодіагностичними методиками, які вимірюють інтелект, креативність та мотивацію, а також враховуючи середній семестровий бал, що відображає загальну та парціальну успішність, окремо по вибірці академічно успішних та академічно неуспішних було отримано відповідно п’ять та три типологічних профілі. Було встановлено кластерні профілі академічних здібностей школярів основної школи з високою успішністю у навчанні: кластер 1 – «Інтелектуально обдаровані, креативні, внутрішньо вмотивовані академічно успішні школярі», кластер 2 – «Інтелектуально обдаровані, креативні, невмотивовані академічно успішні школярі», кластер 3 – «Інтелектуально обдаровані, зовнішньо вмотивовані академічно успішні школярі», кластер 4 – «Інтелектуально обдаровані, внутрішньо вмотивовані академічно успішні школярі», кластер 5 – «Інтелектуально обдаровані, креативні, зовнішньо вмотивовані академічно успішні школярі». Кластерні профілі академічних здібностей школярів основної школи з низькою успішністю у навчанні: кластер 1 – «Інтелектуально обдаровані немотивовані академічно неуспішні школярі», кластер 2 – «Недостатньо інтелектуально здібні, немотивовані академічно неуспішні школярі», кластер 3 – «Недостатньо інтелектуально здібні, внутрішньо вмотивовані академічно неуспішні школярі». У статті також розглядаються результати порівняння показників соціального інтелекту учнів в залежності від профілю академічних здібностей. Було встановлено, що при певному профілі академічних здібностей учні погано орієнтуються в загальноприйнятих нормах і правилах поведінки, а іншим школярам властиві здатності повно і точно описувати особистість незнайомої людини за фотографіями, розшифровувати невербальні повідомлення. Встановлено, що успішні у навчанні школярі, у типологічних профілях яких виражена внутрішня мотивація до навчання, здатні передбачати подальші вчинки людей на основі аналізу реальних ситуацій спілкування, передбачати події, грунтуючись на розумінні почуттів, думок, намірів учасників комунікації. У статті доведено, що рівень загального інтелекту та академічних здібностей загалом відповідає рівню соціального інтелекту у старшому підлітковому віці. Домінування внутрішньої мотивації у структурі типологічних профілів академічно успішних школярів позитивно позначається на соціальному інтелекті. Зниження академічних здібностей за усіма параметрами негативно позначається на соціальному інтелекті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Завацький, Юрій, Валентина Шаповалова та Дмитро Циганок. "Реалізація системно-інтегрованого проекту соціально-психологічного супроводу процесу розвитку соціальної мобільності особистості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(55) (2021): 54–63. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-54-63.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито методологічні та змістовно-процесуальні засади побудови і реалізації системно-інтегрованого проекту соціально-психологічного супроводу процесу розвитку соціальної мобільності особистості в період криз, заснованого на організаційно-методичних принципах науковості, поступовості, послідовності, урахування вікових особливостей, комплексного використання психотехнологій, просоціальної орієнтації, культуровідповідності, й доведено його ефективність. Показано, що моніторинг процесу розвитку соціальної мобільності особистості в період криз включав початково-діагностичний, проективно-стабілізуючий і експертний етапи. Визначено основні психологічні ресурси подолання кризи актуальної самореалізації та нереалізованості як переломних подій, що обумовлюють необхідність зміни індивідуальної парадигми цінностей і мотиваційно-потребнісної сфери як ядра особистості та перевизначення системи життєвих перспектив. Показано, що для особистості, яка переживає кризу актуальної самореалізації такими ресурсами можуть слугувати висока цінність результативності життя у системі смисложиттєвих орієнтацій; розвинений локус контролю-Я, як опозиція вираженій екстернальності, прожектерству і впливу зовнішніх негативних мотивів; для особистості, яка переживає кризу нереалізованості – активізація компонентів локусу контролю-Я, зовнішньої позитивної мотивації (потреби у досягненні соціального престижу; карʼєрного просування); вплив високо вираженої мотивації досягнення на підвищення цінності процесу та результативності життя, внутрішніх мотивів – у прагненні найбільш повної професійної і особистісної самореалізації. Ключові слова: особистість, соціальна мобільність, період криз, системно-інтегративний підхід, соціально-психологічний супровід, сучасний соціум.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

G.V., Chaika. "FACTORS SUPPORTING POSITIVE RELATIONS WITH OTHER PEOPLE AND PREVENTING EXCESSIVE DEPENDENCE ON THEM." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (December 1, 2021): 70–76. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-9.

Повний текст джерела

Анотація:

Objective: to find factors, i.e. personal qualities, supporting the creation of positive relationships with others and helping a person overcome too high, unhealthy sensitivity to others.Methods: indicator “positive relations with others” from the method studying psychological well-being C. Riff and indicator “sensitivity to others” from Autonomy–Connectedness Scale (ACS–30) of Bekker M.H.J., van Assen M.A.L; General Self-Efficacy Scale (Schwarzer, R., & Jerusalem, M.), Ways of Coping Questionnaire (Folkman and Lazarus), WIPPF, the Personality Views Survey III-R (S. Maddi), Self-Attitude Questionnaire (V.V.Stolin, S.R. Pantileev), Bass Orientation Personal Inventory, Zimbardo Time Perspective Syventory, Quality of Personality’s Life (Chykhantsova O.A.), Bradburn Scale of Psychological Well-Being, The Satisfaction with Life Scale (E. Diener et al.).Results: several personal traits were identified that were positively associated with “positive relations with others” and negatively with “sensitivity to others”. These were self-attitude, hardiness, self-efficacy, ability to cope with a new situation, self-understanding, choice of adaptive coping strategies in difficult situations. “Positive relations with others” were positively associated with intrinsic motivation, feelings of happiness, life satisfaction; and “sensitivity to others”, on the contrary, was positively associated with impersonal motivation and the predominance of negative emotions in life. Conclusions: positive relations with others support a person’s psychological well-being, but only if such relations are built on an equal footing. The ability to establish and maintain positive relationships with others is influenced by good self-attitude and hardiness. The development of these personal traits is especially useful if the ability to have positive relations is insufficiently developed. In addition, these personal traits will help to get rid of excessive sensitivity to the will, views, thoughts, beliefs that may be imposed by other people. To achieve positive relations on an equal basis, a person must rely on internal motivation, i.e. their own motivation in their actions, and also choose conditionally adequate coping strategies.Key words: positive relations with others, sensitivity to others, self-attitude, hardiness, coping strategies, psychological well-being, motivation. Мета – віднайти фактори, тобто особистісні якості, які підтримують створення позитивних стосунків з іншими та допомагають людині перебороти занадто високу, нездорову чутливість до інших. Методи: показник «позитивні відносини з іншими» методики вивчення психологічного благопо-луччя К.Ріфф та показник «чутливість до інших» тесту «Автономія-прив’язаність» Bekker M.H.J., van Assen M.A.L; шкала самоефективності Р.Шварцера та М. Єрусалема, копінг-тест Лазаруса і Фол-кмана WIPPF, тест життєстійкості С. Мадді, тест-опитувальник самоставлення особистості В.В. Сто-ліна, С.Р. Пантилєєва, опитувальник для визначення спрямованості особистості, опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо, опитувальние для вивчення якості життя особистості О.А. Чиханцової, опитувальник афективного балансу Н. Бредберна, шкала задоволеності життям E. Diener et al.Результати. Була виявлена низка рис, які позитивно пов’язані із позитивними відносинами з іншимиі негативно пов’язані із чутливістю до інших. Це самоставлення, життєстійкість, самоефективність, здатність впоратися з новою ситуацією, саморозуміння, вибір адаптивних копінг-стратегій у складних ситуаціях. Позитивні відносини з іншими позитивно пов’язані із внутрішньою мотивацією, відчуттям щастя, задоволеності життям, а чутливість до інших, навпаки, позитивно пов’язана із безособовою мотивацією та із переважанням у житті негативних емоцій.Висновки. Позитивні стосунки з іншими підтримують психологічне благополуччя людини, проте, лише за умови, що такі стосунки будуються на рівноправній основі. На здатність встановлювати та підтримувати позитивні стосунки з іншими впливають добре самоставлення і життєстійкість. Розвиток цих особистісних рис особливо корисний, якщо здатність до позитивних стосунків розвинена на недостатньому рівні. Крім того, ці особистісні риси сприятимуть позбавленню від надмірної чутливості до волі, поглядів, думок, переконань, що можуть нав’язуватися іншими людьми. Для досягнення позитивних взаємин на рівноправній основі людина має спиратися на внутрішню, тобто власну мотивацію у свої діях, та також обирати умовно адекватні копінг-стратегії.Ключові слова: позитивні відносини з іншими, чутливість до інших, самоставлення, життєстійкість, копінг стратегії, психологічне благополуччя, мотивація.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

V.A., Dibrova. "PECULIARITIES OF THE TIME PERSPECTIVE AND MOTIVATION FOR FUTURE OF INTERNALLY DISPLACED PERSONS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 3 (October 22, 2021): 5–12. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-3-1.

Повний текст джерела

Анотація:

The purpose of the study is to determine the peculiarities of the time perspective of internally displaced persons and to identify areas of life in which their motivation to construct personal future is reflected.Methods. To achieve the goal of the study a comparative analysis of the time perspective and motivational for the future of internally displaced persons and local residents was carried out with the help of The method of motivational induction by J. Nuttin.Results. The pilot study was conducted on the main sample, which consisted of 22 internally displaced persons, and the control sample consisted of 15 people who permanently live in one place. The endings of the sentences proposed for internally displaced persons and local residents contained 1073 motivational objects, which were analyzed using J. Nuttin’s coding system, additional codes for indication the effects of war and forced resettlement, and a separate code for the effects of the COVID-19 pandemic. According to the results of the temporal analysis of motivational objects, the future time perspective of internally displaced persons in comparison with local residents is more open and uncertain with a small amount of short-term motivations. Analysis of motivational objects’ content identified 11 key themes for future motivations, which can be correlated with areas of future life. The theme dedicated to the consequences of war and forced relocation is specific for internally displaced persons. There is a large number of motivations associated with the consequences of the COVID-19 pandemic in local residents’ answers, when the answers of internally displaced persons present almost complete absence of them.Conclusions. The effectiveness of J. Nuttin’s method of motivational induction in studying the length and motivational content of future of internally displaced persons was confirmed. The comparison of the motivational objects of internally displaced persons and local residents allowed to characterize the time perspective of internally displaced persons as more open and uncertain. Also, the areas of life related with constructing of personal future were identified, such as: personality and self-development, social contacts, self-preservation and personal autonomy, material values, work and study, rest.Key words: psychological time, personal future, forced relocation, forced internal migration, construction of personal future, method of incomplete sentences. Мета дослідження – визначити особливості часової перспективи ВПО та сфери життя, у яких відо-бражається мотивація щодо конструювання власного майбутнього.Методи. Для досягнення мети дослідження було здійснено порівняльний аналіз часової перспективи та мотиваційних щодо майбутнього ВПО та місцевих мешканців за допомогою методики незавершених речень «Метод мотиваційної індукції Ж. Нюттена».Результати. Пілотажне дослідження було проведено на двох вибірках: основній, котра складалася із 22 ВПО, та контрольній із 15 осіб, які постійно проживають на одному місці. Завершення запропонованих речень ВПО та місцевими мешканцями містили 1 073 мотиваційні об’єкти, проаналізовані за допомогою системи кодування Ж. Нюттена, додаткових кодів, введених для позначення наслідків війни та вимушеного переселення, й окремого коду для маркування наслідків пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19. Згідно з результатами темпорального аналізу мотиваційних об’єктів часова перспектива майбутнього ВПО є відкритою та невизначеною в часі з невеликою кількістю короткострокових мотивацій порівняно з місцевими мешканцями. Шляхом змістового аналізу мотиваційних об’єктів ВПО та місцевих мешканців було виявлено 11 ключових тем мотивацій щодо майбутнього, що можуть бути співвіднесені зі сферами майбутнього життя. Специфічною для ВПО є тема, пов’язана з наслідками війни та вимушеного переселення. Відзначається велика кількість мотивацій, пов’язаних із наслідками пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19 у місцевих мешканців, і майже повна їх відсутність у ВПО.Висновки. Підтверджено ефективність використання Методу мотиваційної індукції Ж. Нюттена у вивченні протяжності та мотиваційної наповненості майбутнього ВПО. Порівняння мотиваційних об’єктів ВПО та місцевих мешканців дало змогу охарактеризувати часову перспективу ВПО як більш відкриту та невизначену. Також було визначено сфери життя, у яких проявляються мотивації до конструювання майбутнього, такі як: особистість і саморозвиток, соціальні контакти, самозбереження й особиста автономія, матеріальні цінності, робота та навчання, відпочинок.Ключові слова: психологічний час, особистісне майбутнє, вимушене переселення, вимушена внутрішня міграція, конструювання особистісного майбутнього, методика незавершених речень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Струкова, Олена. "Роль бар’єрності та реалізованості смислів особистісних цінностей у побудові мотиваційної сфери жінок, які займаються бізнесом". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)Т1 (2020): 20–35. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-20-35.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті відображено результати дослідження специфіку реалізації мотиваційної сфери жінок у бізнесі. В групі жінок проявляється широкий репертуар позитивних прогнозів особистісної активності, який детермінується смисложиттєвими орієнтаціями і узгодженістю життєвих цінностей. Основними прогностичними елементами мотивації соціальної активності жінок, які займаються бізнесом, виступають такі важливі характеристики мотиваційної сфери, як: спрямованість на взаємодію, потреба у досягненнях, пізнавальний мотив, мотив самомобілізації, особистісного очікування, ініціації, самооцінки вольового зусилля, особистісного осмислення роботи тощо. Такі прогностичні елементи, як Цілі, Процес та Результат створюють позитивний вплив на досліджувану мотиваційну сферу жінок, а такі, як Локус контролю життя, Локус контролю «Я» та Реалізованість - негативний. Цілісна мотиваційна сфера жінок, які займаються бізнесом, та позитивний прогноз їхньої соціальної активності залежать від задоволеності минулим і власним актуальним станом справ, наявності цілей в бізнесі, спрямованих на майбутні перспективи його розбудови та розвитку, а також від ступеня розузгодження бажаного і можливого, від переконаності в тому, що життя людини не завжди піддається тотальному свідомому контролю свідомому контролю, на який може і не вистачати зусиль. Мета статті – на основі аналізу сучасних досліджень та емпіричного дослідження довести роль бар’єрності та реалізовуваності сенсів особистісних цінностей в побудові мотиваційної сфери жінок, що займаються бізнесом. Особливого значення у цьому контексті набуває специфіка жіночої мотивації у бізнесі, яка дозволяє не тільки досягти високих результатів, але й сформувати нове жіноче обличчя сучасного українського бізнесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Чиханцова, Олена. "Життєстійкість людей з інвалідністю в процесі соціальної реабілітації". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 5–14. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-5-14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянута проблема життєстійкості людей з інвалідністю в процесі реабілітації. Відмічено зв’язок факторів зовнішнього середовища і життєстійкості, як інтегральної властивості особистості. Розглянуто взаємозв’язок між якістю життя людей з інвалідністю і їх психологічними характеристиками. Проаналізовано, що життєстійкість багатоаспектна і включає необмежено широке коло функцій. Тому, більше уваги слід було б приділяти розвитку навичок: самовладання, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, пересування, здатності до навчання і трудової діяльності, що впливає на життєстійкість особистості з інвалідністю. Зазначено, що життєстійкість розглядається як адаптаційний механізм особистості, дозволяє моделювати життєві цілі людей з інвалідністю після реабілітації, бачити майбутні перспективи в сьогоденні. Визначено, що для успішного проходження соціальної реабілітації людей з інвалідністю в першу чергу потрібно враховувати їх життєві інтереси і домагання, а також внутрішню мотивацію до діяльності. Значення соціальної реабілітації для людей з інвалідністю пов’язано з можливостями, які людина має право реалізувати чи ні. Доведено, що життєстійкість виявляється ключовою особистісною змінною, яка опосередковує вплив стресогенних факторів на соматичне здоров’я, а також на успішність діяльності. Для успішного проходження соціальної реабілітації людей з інвалідністю в першу чергу потрібно враховувати їх життєві інтереси і домагання, а також внутрішню мотивацію до діяльності, що б вони могли позитивно оцінювати зміни в житті після участі в програмі реабілітації. Ключові слова: життєстійкість людей з інвалідністю, адаптація, реабілітація, особистість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Савчин, М. В., М. І. Заміщак та С. І. Заболоцька. "ОСОБИСТІСНИЙ РОЗВИТОК МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ТА ЕМПІРИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОГРАМИ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (17 лютого 2022): 101–6. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.20.

Повний текст джерела

Анотація:

Аналізується актуальність проблеми особистісного розвитку майбутнього педагога в контексті державного професійного стандарту та стандарту освіти з підготовки вчителя середньої школи. Викладаються сутність та зміст зазначеного феномену, теоретико-методологічні засади складання програми особистісного розвитку студента-педагога: уявлення про сутність, зміст, феноменологію, структуру та здатності особистості, як-от розвиток свідомості та самосвідомості, спонукальної (мотиваційної) сфери, потенціалу особистості (інтелект, емоційно-вольова сфера, саморегуляція, рефлексія та ін.), індивідуальні характеристики (темперамент, характер, здібності), природні основи становлення особистості (тип н.с., задатки). Розвиток особистості розглядається в єдності з її цілісною життєдіяльністю. Аналізуються складники здорової особистості педагога (психічний, психологічний, соціальний, моральний та духовний) та ознаки здорового стилю життєдіяльності. Характеризується запропонований варіант програми особистісного розвитку майбутнього педагога, в якій виділяють блоки самопізнання особистості та стилю життєдіяльності, розвиток свідомості, самосвідомості, спонукальної сфери, потенціалу особистості та її природні основи. Представлені дані емпіричного вивчення результатів реалізації програми виявили значне зростання мотивації студентів до проблеми особистісного саморозвитку та вивчення психологічних дисциплін, зростання їх суб’єктності та особистісної включеності в цей процес, як-от досягнення в самоаналізі внутрішнього світу, опануванні особистісних здатностей, вдосконаленні стилю життєдіяльності (цілеспрямованість, осмисленість та результативність життя), вирішенні широкого кола особистісних та життєвих проблем, налагодженні міжособистісних стосунків, а також у питанні підготовки до майбутньої професійної діяльності. Викладено особливості діяльності педагога в керуванні реалізацією студентами програми особистісного розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Бохонкова, Юлія, Наталія Бугайова, Юрій Сербін та Ольга Бугайова. "Психологічні особливості прояву самооцінки молодших школярів у процесі навчальної діяльності". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 99–110. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-99-110.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена теоретико-методологічному розгляду психологічних особливостей прояву самооцінки молодших школярів в процесі навчальної діяльності. У статті зроблено аналіз досліджень і публікацій з зазначеної проблематики. Розглянуто особливості розвитку самосвідомості дитини молодшого шкільного віку. Надано характеристику соціальної ситуації розвитку особистості у молодшому шкільному віці. Розглянуто чинники впливу соціального середовища (сім’ї, шкільного колективу тощо), оцінок успішності навчання, спілкування з дорослими та однолітками на формування самооцінки молодших школярів. Надано визначення поняттю «самооцінка». З’ясовано основні функції самооцінки в навчальній діяльності молодших школярів. Проаналізовано основні новоутворення молодшого шкільного віку та з’ясовано особливості їх впливу на формування самооцінки дитини. Розглянуто особливості формування самооцінки учнів молодшого шкільного віку, визначено її прояв в процесі навчальної діяльності.Відзначається, що на формування самооцінки в молодшому шкільному віці впливають особливості соціально-особистісної позиції учня в навчальному процесі, зняття негативного впливу зовнішніх оцінок, зміна системи відносин, що складаються між учителем і учнем, прилучення учнів до оцінної діяльності процесу і результату своєї навчальної діяльності. Ключові слова: самооцінка, особистість, молодший шкільний вік, самосвідомість, навчальна діяльність, виховання, поведінка, оцінка, позитивне ставлення, шкільна успішність, саморегуляція, комунікативні навички, конфліктність, мотивація, неуспішність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Бохонкова, Юлія, Наталія Бугайова, Юрій Сербін та Ольга Бугайова. "Психологічні особливості прояву самооцінки молодших школярів у процесі навчальної діяльності". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 99–110. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-99-110.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена теоретико-методологічному розгляду психологічних особливостей прояву самооцінки молодших школярів в процесі навчальної діяльності. У статті зроблено аналіз досліджень і публікацій з зазначеної проблематики. Розглянуто особливості розвитку самосвідомості дитини молодшого шкільного віку. Надано характеристику соціальної ситуації розвитку особистості у молодшому шкільному віці. Розглянуто чинники впливу соціального середовища (сім’ї, шкільного колективу тощо), оцінок успішності навчання, спілкування з дорослими та однолітками на формування самооцінки молодших школярів. Надано визначення поняттю «самооцінка». З’ясовано основні функції самооцінки в навчальній діяльності молодших школярів. Проаналізовано основні новоутворення молодшого шкільного віку та з’ясовано особливості їх впливу на формування самооцінки дитини. Розглянуто особливості формування самооцінки учнів молодшого шкільного віку, визначено її прояв в процесі навчальної діяльності.Відзначається, що на формування самооцінки в молодшому шкільному віці впливають особливості соціально-особистісної позиції учня в навчальному процесі, зняття негативного впливу зовнішніх оцінок, зміна системи відносин, що складаються між учителем і учнем, прилучення учнів до оцінної діяльності процесу і результату своєї навчальної діяльності. Ключові слова: самооцінка, особистість, молодший шкільний вік, самосвідомість, навчальна діяльність, виховання, поведінка, оцінка, позитивне ставлення, шкільна успішність, саморегуляція, комунікативні навички, конфліктність, мотивація, неуспішність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Павелків, Роман. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «ОСВІТНІЙ ПРОСТІР»". Інноватика у вихованні 2, № 11 (30 травня 2020): 6–13. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.263.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті схарактеризовано сучасні підходи до визначення сутності поняття «освітній простір» у контексті реалізації Концепції «Нова українська школа». З’ясовано, що вчені намагаються знайти баланс у підходах до вивчення та тлумачення змістового наповнення й структури поняття «освітній простір». У цьому контексті проаналізовано погляди Л. Виготського, М. Віленського, В. Касторнової, Д. Косенка, К. Крутій, Є. Мещерякової, І. Фруміна, А. Цимбалару, І. Шендрика, О. Ярошинської, В. Ясвіна та ін. Освітній простір визначено як особливий простір, у якому процеси освіти особистості відбуваються в ході трансляції культури підростаючим поколінням. Його по праву вважають основним поняттям теорії педагогіки. Схарактеризовано основні підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до розуміння «освітнього простору», як-от: системно-цілісний, ментально-емоційний, особистісно-розвивальний, соціально-географічний, дистанційний і локально-стендовий. З’ясовано, що спільними характеристиками для них є: системність, наявність просторових координат, розгляд елементів системи не ізольовано, а цілісно, інформаційність простору, територіальна цілісність освіти, особистісна спрямованість навчання. Основною ж відмінністю між визначеними підходами є визначення сутності, основного ядра освітнього простору. Доведено, що введення відповідного розуміння поняття «освітній простір», розмежування його з поняттям «освітнє середовище» вносить логічне розуміння взаємозв’язку цих понять, дає змогу розвивати нові концепції й уявлення, які з’являються останніми роками, позаяк за допомогою організації освітнього простору класної кімнати можна впливати на мотивацію учнів, формувати сприятливу атмосферу, задовольняти освітні потреби учнів Нової української школи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Ощипок, І. М. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СТИМУЛЮВАННІ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 43–50. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті концептуальні підходи до сутності стимулювання інноваційної актив-ності працівників від їх творчої діяльності, спрямовані на удосконалення функціональної, організаційної, адміністративної структури підприємств, організацій і установ з метою підвищення ефективності виробни-чо-господарської, навчально-наукової діяльності. Описано інформаційні й управлінські інновації. Показано різні підходи до інноваційної активності для впровадження досконаліших форм організації праці й управління виро-бництвом, забезпеченням трудової активності, пов’язаної з реалізацією набутих знань, творчих здібностей, професіоналізму працівників. За умов формування конкурентного середовища саме знання, творчі здібності, розвинуті інформаційні потреби, здатність до навчання та перенавчання, мотивація саморозвитку визнача-ють можливість інноваційної активності працівників, врешті-решт – їх конкурентні переваги на ринку праці. Наведено чинники впливу на інноваційну активність працівників, яка пов’язана з неоднаковістю у різних людей, оскільки їм притаманні різні рівні мотивації, різні відмінності творчих та інтелектуальних здібностей, різна швидкість розумових процесів. Навчання і мотивація працівників спрямовані на формування активного і кваліфікованого персоналу, який поряд з матеріальною базою і організацією робіт є одним з основних чинників якості праці. Розглянуто компетентність як сукупність особистісних здібностей, знання та вміння працівни-ка, що дозволяє йому вирішити певну групу професійних проблем. Підхід, базований на компетентності, ак-тивно використовується у підборі, відборі персоналу, оцінці та стимулюванні. Працівники, які мають високу кваліфікацію, досягають абсолютно різних результатів завдяки різним особистим якостям, природним здіб-ностям, досвіду роботи, трудовій етиці тощо. Ці відмінності мають бути відображені системою оплати праці. Розроблено систему стимулювання праці з урахуванням компетенцій із різними типами заохочень. За-пропоновано класифікацію компетентностей, на підставі яких встановлені найбільш важливі для розвитку та застосування працівниками під час професійної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Богатирьова, Г. А. "РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТУРИЗМУ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ АНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 17–24. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-17-24.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовані теоретичні засади розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму щодо проведення анімаційних заходів у професійній діяльності в умовах закладів вищої освіти. Визначено основні підходи щодо розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму: суб’єктивно-особистісний, системно-структурний, акмеологічний. Встановлено, що творчі здібності проявляються у відкритості до всього нового, прагненні і здатності до саморозвитку, самореалізації та самовдосконаленню; у готовності до ризику та нестандартним рішенням; у наявності творчого мислення, яке проявляється у вмінні висувати гіпотези, вмінні генерувати нові ідеї, вести багатоваріантний пошук, у гнучкості мислення. Наголошено, що для ефективного розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму щодо проведення анімаційних заходів в професійній діяльності необхідно створити педагогічні умови, а саме: навчання на основі мотивації досягнень, інтерактивне навчання з використанням прийомів модерації, професійна спрямованість процесу навчання. Зазначено, що накопичення кожним студентом досвіду самостійної творчої діяльності передбачає активне використання на різних етапах виконання творчих завдань колективних, індивідуальних і групових форм роботи. Зроблені висновки, що розвиток творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму щодо проведення анімаційних заходів у професійній діяльності має бути цілеспрямованим, методологічно обґрунтованим процесом, адже його метою є розвиток особистісних якостей та підвищення мотивації до навчання та професійної діяльності, що є вкрай актуальним в умовах сучасної вищої освіти. При цьому ефективність та результативність педагогічного здійснення забезпечується всією логікою побудови змісту навчального процесу, стилем навчання і виховання, відповідними організаційними формами квазіпрофесійної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

АЛЕКСАНДРОВА, Світлана, Ірина ПИСАРЕВА та Ольга РАДІОНОВА. "НАУКОВО-ДОСЛІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 183–89. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-183-189.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено роль науково-дослідної діяльності студентів у закладах вищої освіти як однієї з важливих умов становлення особистості та формування високопрофесійного фахівця підприємств туризму та готельно-ресторанного бізнесу; розглядаються завдання, принципи та деякі аспекти її організації. Цей вид робіт сприяє розвитку людини як особистості та професіонала, поєднує в собі навчання, пізнання, спілкування; дозволяє розширити знання, заглибитись в ті питання, які цікаві саме студенту. Уточнено поняття «професійний та особистісний розвиток студента» як цілеспрямований, свідомий процес виявлення та вдосконалення власного рівня професійної компетентності (знань, умінь, особистих якостей), що сприяє успіху особистості як у житті, так і, зокрема, в професійній діяльності. З'ясовано основні організаційно-педагогічні умови, дотримання яких сприятиме формуванню особистості студента, орієнтованого на безперервний саморозвиток, серед них: створення освітнього середовища з ціннісним ставленням усіх його учасників до самоосвіти та самовдосконалення; особистий приклад, активність, креативність науково-педагогічних працівників; створення атмосфери захопленості спеціальністю. Наукова діяльність має бути гармонійним продовженням та поглибленням освітнього процесу. З метою залучення студентства до науково-дослідноїдіяльності, її планування та організації, акцентується увага на важливості дотримання принципів студоцентризму (орієнтації на інтереси та мотивацію тих, хто навчається), диференціації, систематичності, індивідуальної орієнтації, поступовості процесу залучення студентів до цього складного творчого виду діяльності. Запропонований диференційований підхід до науково-дослідної діяльності здобувачів вищої освіти передбачав: вивчення якостей особистості кожного з них, інтереси, нахили, рівень самосвідомості, соціальну зрілість, мотивацію, рівень знань, вмінь, низки психологічних особливостей тощо. Досліджено досвід організації науково-дослідної роботи у закладах вищої освіти, запропоновано деякі інноваційні методи залучення до неї студентства. Ключові слова: саморозвиток, самовдосконалення, науково-дослідна діяльність, мотивація, диференційований підхід.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Жигаренко, Ігор. "Ресурси особистісно-професійної адаптації людини в сучасному соціуму". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(52) (2020): 262–74. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-262-274.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розкрито соціально-психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю та параметри їх професійної успішності в умовах сучасного соціуму. Встановлено, що провідними ресурсами особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю є: в цінностях – самоактуалізація в творчості, в змісті – генеративність, тобто внутрішня мотивація особистості фахівця, яка визначає і підтримує процес його адаптації в професії і через професію, та показниками яких виступають такі деривати професійної успішності, як співвідношення самооцінок задоволеності діяльністю і реалізованістю у вигляді психологічного часу особистості. Зʼясовано, що когнітивною та інструментальною основою процесу особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю є соціально-психологічна компетентність, яка забезпечує рефлексивний і конативний ресурси їх самозмінювання і самовдосконалення, зокрема в системі професійної підготовки та перепідготовки. Показано, що актуалізації ресурсів особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю сприяють сучасні психотехнології (психологічно компетентне професійне консультування, коучинг, груповий психологічний тренінг, креативні техніки та розвиток творчості, методи транзактного аналізу та арт-терапії, поведінкові методи і техніки саморегуляції), задіяні в системі їх соціально-психологічного супроводу і спрямовані на профілактику професійного вигорання, негативної девіантності і деструктивних тенденцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Особистісна мотивація"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями