Увійти

Готові списки джерел за темами / Особистості» / Статті в журналах

Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Особистості».

Статті в журналах з теми "Особистості»"

Автор: Grafiati

Опубліковано: 30 травня 2022

Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Особистості»".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Медведєва, Ніна. "Формування критичного мислення учнів на уроках російської мови та літератури як основа розвитку інноваційної особистості". Освітній вимір 40 (13 лютого 2014): 136–39. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2975.

Повний текст джерела

Анотація:

Лисевич О. В., Медведєва Н. Г. Формування критичного мислення учнів на уроках російської мови та літератури як основа розвитку інноваційної особистості. У статті розкрито прийоми й методи формування критичного мислення учнів, обґрунтовано їх уплив на розвиток інноваційної особистості. Доведено, що необхідними умовами для вияву критичного мислення учнів є наявність творчих особистостей, творчого процесу, творчого середовища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Гладкова, М. А. "Аспекти становлення особистості. Інтелектуальний потенціал особистості". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, вип. 42/45 (2002): 214–15.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Лисевич, Олександра Вікторівна. "Формування творчої особистості майбутнього вчителя початкових класів". Освітній вимір 38 (16 травня 2013): 55–57. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3113.

Повний текст джерела

Анотація:

Лисевич О. В. Формування творчої особистості майбутнього вчителя початкових класів. У статті розглядається проблема формування творчої особистості майбутнього вчителя початкових класів, підходи та шляхи її формування. На думку автора, є необхідність у забезпеченні умов, які сприяли б виявам творчої активності, створення творчого мікроклімату, проблемно-пошукової атмосфери, необхідної для формування позитивних мотивів креативної діяльності. Автор стверджує, що необхідними умовами для вияву творчості в педагогічній діяльності є наявність творчих особистостей, творчого процесу, творчого середовища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Вєтрова, Наталія. "СПЕЦИФІКА МОТИВАЦІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 64 (2021): 97–109. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.06.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження обумовлена наявністю потреби в молодих людей реалізуватися професійно, досягаючи прагнення бути фінансово незалежним. Підприємництво в нашій країні на сьогодні в активній фазі розвитку, і при мотивованості молодої людини до підприємницької діяльності вона може виразити себе як висококваліфікований фахівець, задовольняючи потяг до морального та матеріального благополуччя. Мета дослідження: вивчення специфіки мотиваційної спрямованості особистості студентського віку на підприємницьку діяльність. Методи дослідження: метод теоретичного аналізу; метод емпіричного дослідження (опитувальники К. І. Фоменко «Мотиваційно-ціннісні орієнтації на підприємницьку діяльність», М. Кубишкіної «МАС», методика Е. Шейна «Якорі кар'єри», методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса). Для математично статистичної обробки використано коефіцієнт лінійної кореляції (критерій Пірсона). Вибірку склали 212 осіб студентського віку 17-26 років. Результати дослідження. Визначено взаємозв’язок спрямованостей особистостей студентського віку, їх прагнень та кар’єрних уподобань із показниками мотиваційних орієнтацій підприємницької діяльності, виявлено провідні мотиви підприємницької діяльності особистостей студентського віку. Висновки. Мотиваційна спрямованість осіб студентського віку на підприємницьку діяльність має свою специфіку. Наявний взаємозв’язок між мотиваційно-ціннісними орієнтаціями на підприємницьку діяльність й спрямованостями особистості на себе, спілкування, справу та її прагненнями до соціального престижу, суперництва, досягнення цілей є позитивним. Найбільшу схильність до підприємницької діяльності має студентська молодь, яка в побудові професійного шляху орієнтована на різнобічну управлінську компетентність, на успіх через подолання нездоланних перешкод у створенні нового, яка прагне винаходити, діяти нестандартно, креативно, що виражено в переважанні якорів кар’єри «Менеджмент», «Виклик», «Підприємництво». Перевагу мають особистості з прагненням до соціального престижу та спрямованістю на себе.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

КРАСНИЦЬКА, Ольга. "ПРОФІЛАКТИКА СОЦІАЛЬНОЇ ДЕПРИВАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ". Humanitas, № 3 (28 жовтня 2021): 52–59. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.8.

Повний текст джерела

Анотація:

Приналежність до певної соціальної групи, прийняття нею, ідентифікація з її членами, потреба у спілкуванні та любові, самореалізація у соціальному середовищі є базовими соціальними потребами особистості, обмеження або позбавлення яких породжує соціальну депривацію. Статтю присвячено теоретичному дослідженню проблеми профілактики соціальної депривації особистос- ті. Доведено, що в сучасному суспільстві та соціальних умовах її може переживати будь-яка людина. Соціальну депривацію розглянуто з боку обмеження соціальних потреб та соціальних контактів чи обмеження можливос- тей для їх задоволення, ізоляції або самоізоляції, порушення соціальних норм, прийнятих у суспільстві чи в пев- ному соціальному середовищі, обмеження можливостей для повноцінної соціалізації особистості, тривалого (короткотривалого) повного або часткового позбавлення людини соціальних потреб. Виокремлено джерела соціальної депривації. Охарактеризовано явище соціальної самодепривації. Підтвер- джено їхній негативний вплив на саму особистість, що породжує видозміну її характеристик, поведінку людини, розвиток особистості. Профілактику соціальної депривації визначено як комплекс соціальних і психолого-педагогічних заходів, спря- мованих на задоволення соціальних потреб людини, розширення кола її соціальних контактів, повноцінну соці- алізацію особистості в певному соціальному середовищі, а також попередження порушення соціальних норм, формування позитивних соціальних якостей і цінностей. Окреслено зміст первинної та вторинної профілактики соціальної депривації особистості, описано її стратегії й моделі. У межах стратегії запобігання та подолання проаналізовано моделі поширення фактичних знань, формуван- ня здорового способу життя, навчання позитивної поведінки, соціального впливу, стримування, ствердження моральних принципів. У межах стратегії нормалізації охарактеризовано зміст моделей контрольованого впливу й зменшення шкоди.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Бех, І. Д. "ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ У СМИСЛОЦІННІСНОМУ ПОСТУПІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, № 3 (29 червня 2020): 44–57. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-44-57.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті акцент зроблений на тому, що місія кожної людини на Землі зводиться до ведення повноцінного життя та здійснення добрих вчинків за найвищим виміром духовності: жити так, щоб не гнатися за злом і не втікати від добра; нанизувати добрі справи так, щоб між ними не зоставалося найменшого проміжку; зводити свої вчинки до добробуту людства як до абсолюту одухотворення її духовних надбань. Підкреслюється необхідність відродження одного з найпоширеніших імперативів античної етики, естетики й педагогіки, згідно з яким поєднання приємного й корисного вважалося єдиним добротворчим процесом, у який включалася зростаюча особистість. Автор зазначає, що зростаюча особистість має бути здатною до розуміння як внутрішнього світу іншої людини, так і світу власного, до простеження своїх душевних порухів; вона має наповнюватись суспільно корисними утвореннями, які несе світ людей. Ціннісне вдосконалення зростаючої особистості відбувається і через зберігання паростків добродійних поривань, і через очищення негативних станів від різноманітних нижчих потягів і настанов. Автором надається характеристика байдужості як провідного негативного утворення і характеристика бережливості як внутрішнього утворення, яке має запобігати втраті наявних духовних надбань. Наголошується, що, поряд з буденними ситуаціями і відносинами, життя наповнене міжособистісними взаєминами вищого рівня; ним виступає ціннісний світогляд як провідний чинник становлення і розвитку особистості. Автор умовно диференціює дві групи особистостей: духовно досконалі й духовно примітивні особистості; і окреслює, якою має бути оптимальна поведінка духовно досконалої особистості стосовно особистості духовно примітивної. У статті автор доходить висновку, що навіть у найменшому треба діяти так, щоб воно передбачало найвищу ціль, і тоді життя приноситиме заслужену радість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Кихтюк, О. В. "Дослідження авторитарної структури особистості як протилежного полюса толерантної особистості". Психологічні перспективи, Вип. 17 (2011): 116–22.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Скоромна, Маріанна. "РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(102) (27 жовтня 2020): 383–91. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.08/383-391.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті викладено основний зміст науково-педагогічного дослідження, пов’язаного з вивченням проблеми взаємозв’язку особистісних якостей учителя та процесу формування особистості його учнів. Актуальність дослідження визначається важливістю такого аспекту педагогічної взаємодії як вплив особистості вчителя молодших класів на формування особистісних якостей дітей молодшого шкільного віку, на формування соціально прийнятних навичок, набутих дітьми під керівництвом педагога. Ураховуючи особливі відносини педагогів із дітьми молодшого шкільного віку, а саме наслідування поведінки дорослих, бажання демонструвати схвалювані педагогом вчинки, ми звертаємо увагу на особистісні особливості педагогів, їх психологічне здоров’я. У нашій статті ми намагаємося довести, що особистість педагога має вплив на формування особистості дитини, який можна спостерігати в якостях особистості учнів, які найбільш часто будуть зустрічатися в даному класі і відповідатимуть основним рисам особистості вчителя даного класу. Ми вважаємо, що враховуючи велику кількість часу, яку діти проводять зі своїм учителем у період активного формування їх особистості, основним об’єктом для наслідування поведінки та характеру спілкування є саме вчитель.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Rubanets, Oleksandra. "Когнітивна активність особистості". Multiversum. Philosophical almanac, № 9-10 (18 травня 2018): 99–107. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.9-10.07.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті з позицій холістичого підходу на основі сучасних досягнень когнітивної науки висвітлюється когнітивна активність особистості. Показано обмеженість редукції когнітивної активності особистості до функціональних аспектів обробки інформації. Проаналізовано інформаційний і гетерофеноменологічний підходи до когнітивної активності особистості. Розглядається також когнітивна активність особистості в локусі пам’яті. Це дає можливість перейти від розгляду когнітивної активності як об’єкта моделювання, теоретичного та методологічного реконструювання до розробки її як основи відтворення цілісності й тотожності особистості самій собі в часовому вимірі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Отрешко, В. "Духовна свобода особистості". Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди", Вип. 32 (2014): 272–85.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Акопян, В. "Екологічне самовиховання особистості". Вища освіта України, № 3 (42) (2011): 67–73.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Добридень, О. В. "Екологічна самоідентифікація особистості". Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, № 29 (2007): 55–63.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Мотков, С. О. "Адаптаційні механізми особистості". Психологія і особистість, № 2 (16) (2019): 22–36.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Ануфрієва, Н. М. "Комунікативна компетентність особистості". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка, Вип. 12/13 (2002): 52–55.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Гуляс, І. А. "Детермінанти самоздійснення особистості". Психологічні перспективи, Вип. 17 (2011): 83–92.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Мотков, С. О. "Адаптаційні механізми особистості". Психологія і особистість, № 2 (16) (2019): 22–36.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Діордій, Катерина, та Катерина Радзівіл. "СТУПЕНІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 6 (7 липня 2021): 351–53. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.061.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Рудоманенко, Ю. В. "СТРУКТУРА ПРОКРАСТИНАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ". Problems of Modern Psychology, № 3 (27 квітня 2021): 28–38. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-3.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основні наукові підходи до вивчення видів, типів, складників, детермінант, контексту, наслідків, класифікацій феномену «прокрастинація» задля створення загального уявлення та окреслення багатогранності феномену, що може суттєво впливати на побудову цілісної картини його структури. Узагальнюючи погляди на природу прокрастинації в різних дослідницьких підходах, виявлено: компоненти прокрастинації – поведінковий, емоційний, когнітивний, несвідомий, мотиваційний; детермінанти прокрастинації – перманентні й ситуативні; види прокрастинації – прокрастинація у виконанні завдань і прокрастинація в прийнятті рішень. Фундаментальні типи прокрастинації – розслаблена (пасивна) й напружена (активна). Прокрастинацію розглядають у конструктивному й у деструктивному контексті. Напрями вивчення феномену: дослідження ситуативних причин прокрастинації; виявлення індивідуально- особистісних особливостей самих прокрастинаторів; наслідки відкладання справ; соціально-культурні й демографічні відмінності прокрастинації. Встановлено що «прокрастинація» є комплексним, неоднорідним у психологічному плані феноменом, який поширюється на багато сфер людської діяльності (навчальну, трудову, соціальну, побутову); в психологічній науці немає загальновизнаного трактування терміну та єдиного погляду на його структуру. Запропоновано власне бачення структури й визначення феномену: «прокрастинація – це завжди ірраціональне відтермінування важливих рішень із супутнім відчуттям емоційного дискомфорту»; якісні характеристики: «ірраціональне»; «відтермінування»; «важливих»; «рішень»; «емоційний дискомфорт»; компоненти: когнітивний; часовий; ціннісний; поведінковий; емоційний. У структурі прокрастинації ми розглядаємо ціннісний, а не мотиваційний компонент, тому що феномен «прокрастинація» припускає взагалі невиконання дії, тобто відсутність мотивації. Цінності й динамічні смислові системи особистості, вважаємо, значною мірою визначають спрямованість особистості на реалізацію, відстрочення чи взагалі припинення певної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Volodarskaya, Natalia. "РОЛЬ СВІТОГЛЯДНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ ТА ОБРАЗУ «Я» У САМОТВОРЕННІ ОСОБИСТОСТІ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 2, № 2 (28 травня 2015): 24–29. http://dx.doi.org/10.31108/1.2015.2.2.4.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Володарська, Н. Д. "Роль світоглядних орієнтацій особистості та образу "Я" у самотворенні особистості". Психологічний часопис, № 2 (2) (2015): 24–29.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Бойченко, М. К. "МЕХАНІЗМ СПРИЙНЯТТЯ АУДИТОРІЄЮ ХАРИЗМАТИЧНИХ ОЗНАК ПУБЛІЧНОЇ ОСОБИСТОСТІ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 20–31. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-3.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття містить обґрунтування вербально-графічної моделі механізму сприйняття аудиторією харизматичних ознак публічної особистості. Для реалізації мети дослідження автором запропоновано узагальнену класифікацію ознак формальних і неформальних особистостей публічних харизматичних лідерів. У процесі теоретичного пошуку було виявлено необхідність формування складу оптимального термінологічного інструментарію, покликаного забезпечити повноту й однозначність наукового опису феномену комунікативної поведінки публічної харизматичної особистості та механізму сприйняття аудиторією харизматичних ознак публічної особистості. У результаті аналізу пропонованих авторами з різних галузей (психології, соціології, лінгвістики) ознак харизматичної комунікації у статті було запропоновано поділ на цільові ознаки та засоби актуалізації цілей спілкування. З метою створення зазначеної вище моделі за результатами теоретичного пошуку у статті було систематизовано особистісні характеристики мовця, представника аудиторії, умови комунікації, що можуть впливати на сприйняття харизматичних ознак. Для уникнення розуміння харизми в широкому сенсі автор роботи надає своє визначення цього явища, що відповідає меті започаткованого міждисциплінарного дослідження. У роботі представлено вербально-графічну модель механізму сприйняття аудиторією харизматичних ознак публічної особистості, що була розроблена на основі піраміди сфер духовного буття індивіда О. Клименюка. Запропонована модель представляє зазначений механізм як взаємодію двох систем, харизматичного мовця і реципієнта, який має певний культурний рівень, у навколишньому середовищі (конкретні умови комунікації). Ця модель обґрунтовує процес вибору оптимальних вербальних і невербальних засобів комунікації для здійснення максимального харизматичного впливу на реципієнта. Вказано на перспективність використання моделі в майбутніх міждисциплінарних дослідженнях здійснення сугестивного впливу лідера-мовця на аудиторію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

БОНДАРЕВИЧ, Світлана, та Лілія СУСЛІК. "ВПЛИВ ҐЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ НА ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ ОСОБИСТОСТІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 27–35. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.4.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті психологічні особливості ґендерних стереотипів, які впливають на формування самооцінки особистості, її Я-концепції як складників самосвідомості. Проаналізована у статті інформація свідчить про те, що існує взаємозв’язок та взаємовплив між ґендерними стереотипами та формуванням самооцінки особистості, її Я-концепції та самосвідомості особистості. Метою статті є висвітлення результатів дослідження значення взаємовпливу та взаємозв’язку психологічних особливостей ґендерних стереотипів на формування самооцінки особистості, Я-концепції та самосвідомості особистості. Методологія дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі були використані теоретичні, емпіричні методи, а також методи кількісної обробки даних. Для вивчення закономірності взаємовпливу та взаємозв’язку між формуванням самооцінки особистості, Я-концепції і самосвідомості особистості з психологічними особливостями ґендерних стереотипів були використані: методика дослідження самооцінки С.А. Будассі та методика «Статево-рольовий опитувальник» С. Бем. За результатами дослідження виявлено, що у більшості досліджуваних присутній андрогінний тип ґендеру, а також більшість з респондентів має адекватно завищену самооцінку. Показано, що психологічні особливості ґендерних стереотипів, а саме мускулінність, фемінність, андрогінність, мають прямий кореляційний зв’язок із самооцінкою особистості. Виявлено, що психологічні особливості ґендерних стереотипів, а саме маскулінність, фемінність, андрогінність, мають зворотний кореляційний зв’язок із самооцінкою особистості. За результатами дослідження було виявлено, що, чим більший ступінь маскулінності, тим вірогідніша завищена самооцінка, і навпаки, чим більший ступінь фемінності, тим вірогідніша низька самооцінка. Наукова новизна дослідження визначена науково-практичною потребою в більш глибокому розумінні того, як психологічні особливості ґендерних стереотипів впливають на формування самооцінки особистості, Я-концепції особистості, а саме на «Я-ідеальне» та «Я-реальне», що є значущими у формуванні самосвідомості особистості; необхідністю наукового осмислення закономірностей взаємовпливу та взаємозв’язку між психологічними особливостями (андрогінність, маскулінність, фемінність) ґендерних стереотипів та формуванням самооцінки особистості, її Я-концепції, а також самосвідомості особистості. Висновки. Обґрунтовано закономірності взаємовпливу та взаємозв’язку між формуванням самооцінки особистості, Я-концепції особистості і самосвідомості особистості з психологічними особливостями ґендерних стереотипів. На онтогенез розвитку особистості, її самосвідомості, до складу якої входить самооцінка особистості та її Я-концепція, ґендерні стереотипи мають значний вплив. Показано, що серед молодих людей віком 19–23 роки переважає саме андрогінний тип ґендеру. Андрогінна поведінка сприяє більш високому рівню адаптації у відносинах з близькими людьми і самооцінки особистості порівняно з тими, чия поведінка жорстко регламентується рамками статево-рольового стереотипу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Сторож, О. В. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЕТАПІВ ТВОРЧОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ". Психологія: реальність і перспективи, № 12 (3 листопада 2019): 212–17. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.76.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено теоретичному аналізу етапів творчої соціалізації особистості. Здійснено аналіз наукової літератури, що розкриває процес соціалізації творчої особистості. Обґрунтовано основні положення регулятивно-детерміністської концепції соціалізації особистості. З’ясовано, що зміст і структура творчої соціалізації особистості базуються на її вікових особливостях і взаємозв’язку складових соціалізації і творчого мислення. Охарактеризовані причинно-наслідкові етапи життєдіяльності особистості з усвідомленим сенсом життя в процесі творчої соціалізації. Основна увага у розвитку творчої соціалізації особистості приділяється діяльнісному, операційно-когнітивному, референтному і особистісно-цінному компонентам її життєдіяльності. Обґрунтовано, що творча соціалізація особистості є процесом стійкої, загальної адаптованості і проявляється у майстерності, винахідливості, соціальній лабільності, в якій здійснюється її творче самовизначення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Leshchenko, Maryna Yevheniivna. "ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ УСПІШНОЇ ОСОБИСТОСТІ". SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, № 1(13) (2019): 46–51. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2019-1(13)-46-51.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Проблема формування успішної особистості набуває в сучасних умовах розвитку суспільства особливого значення. Дослідження проблеми толерантності та її важливості викликано необхідністю побудови і організації нового суспільства, в якому всі особистості мають рівні права і можливості. Постановка проблеми. При включенні у соціальну реальність, міжособистісну взаємодію постає проблема самореалізації в тому суспільстві, в якому існує особистість. Гармонійним існування стає тоді, коли самореалізація відбувається успішно. В сучасних умовах одним із чинників успішної самореалізації постає толерантність особистості. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Толерантність як якість особистості досліджується з різних боків: як особистісна риса, як категорія відносин, як суспільно значуща цінність, як важлива якість сучасного фахівця (В. Байденко, А. Вербицький, І. Бех, Т. Болотіна, Б. Гершунський, О. Ю. Клепцова та інші). Виділення недосліджених раніше частин загальної проблеми. В цілому, недостатня наукова розробка проблеми значення толерантності як особистісної якості успішної особистості визначила актуальність даного дослідження. Постановка завдання. Завданнями даного дослідження є визначення значення толерантності для успішності особистості, визначення критеріїв та проявів толерантності в діяльності та системі міжособистісних відносин та спілкування. Виклад основного матеріалу. У статті визначено важливість толерантності для сучасної особистості. Проаналізовано зв’язок толерантності і успішності особистості. Визначено основні складові толерантності як якості особистості, такі як: когнітивний, емоційний та поведінковий. Охарактеризовано основні соціально-психологічні прояви толерантності особистості в системі ділових і міжособистісних стосунків. Висновки. Проведене дослідження дозволяє зробити висновки, що толерантність як якість особистості має пронизувати всю діяльність та міжособистісні відносини суб’єктів суспільних відносин. Толерантність як якість особистості має бути наявною в комплексі базових ціннісних орієнтирів професійно успішної особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Bratus, Ivan, та Halyna Kuzmenko. "ДЕЯКІ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ «ІНТЕЛЕКТУАЛІВ» У ТВОРАХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ". ART-platFORM 1, № 1 (14 травня 2020): 39. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.39-68.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті в історико-культурологічному аспекті крізь призму особистостей письменників розглядається проблема самоідентифікації особистості «людини-інтелектуала», подається художній аналіз деяких літературних творів ІІ пол. ХХ ст. у рамках загальної естетичної та етичної картини світу. На тлі домінування зосередженості головних героїв на своєму внутрішньому світі визначаються шляхи осмислення, самоідентифікації та «переродження» особистостей «інтелектуалів» у нових реаліях. У дослідженні розглянутий творчий доробок північноамериканських письменників Сола Беллоу, Джона Уільямса, Пета Корнея, Остіна Райта та радянських майстрів слова Василя Гроссмана, Анатолія Рибакова, Андрія Вознесенського. Кожен з них по-своєму дає аналіз історико-культурних реалій, розставляє відповідні акценти. Різниться івплив літературної спадщини кожного на сучасність. На прикладі представлених творів цих авторів демонструється проблематика пошуку самоідентифікації особистості. Маркерами ідентифікації виступають національні, естетичні та моральні ознаки літературних персонажів. Досліджується вплив життєвих колізій на підвищення рівня самоусвідомлення. У статті побіжно наводяться спільні та відмінні фактори впливу на зображальні можливості в залежності від культурно-історичного контексту. Особлива увага надається внутрішній динаміці роздумів ліричних героїв, позитивних і негативних факторів постійної рефлексії. Розглядаються питання протидії тоталітаризму, збереження внутрішнього простору за умов ідеологічного тиску. Продемонстровано, що кожний ліричний герой має унікальний набір випробувань. Окремо увага надається попереднім спробам осмислити людське буття з точки зору самоаналізу. Розглядається проблема історизму та його специфіки в романах письменників ХХ ст., найважливішою складовою художнього світу яких стає відтворення інтелектуальної, політичної суті епохи, яка формує певну психологію і філософські позиції героїв. При цьому історичний фон складається не тільки з характерних прикмет побуту і звичаїв часу, але й історичних подій. Ключові слова: інтелектуал, особистість, самоосмислення, усвідомлення, самоідентифікація особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Пілецька, Любомира. "Психологічна структура реабілітаційного потенціалу особистості у проектуванні життєвого шляху". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т3 (2021): 157–64. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-157-164.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена розгляду важливої і актуальної проблеми реабілітаційного потенціалу особистості. Визначено основні структурні компоненти та рівні реабілітаційного потенціалу особистості. Проаналізовано специфічні особистісні ресурси, які виступають предикторами психологічного здоров’я та є ознаками реабілітаційного потенціалу. Визначено, що у межах ресурсних концепцій такі утворення як життєстійкість, життєздатність, оптимізм, самоцінність, самоефективність, толерантність до невизначеності, самоконтроль та копінг-компетентність розглядаються багатьма вченими як предиктори психологічного благополуччя, що відображає стан психологічного здоров’я загалом. Визначено сучасні погляди на реабілітаційний потенціал особистості та його компоненти, які детермінують реабілітаційний прогноз.Психологічний реабілітаційний потенціал можна визначити як комплекс індивідуально-психологічних проявів особистості, який лежить в основі реабілітації. Саме психологічна складова реабілітаційного потенціалу людини визначає ресурси особистості не лише психологічної, а й комплексної реабілітації. Цей показник демонструє приховані особистісні ресурси, які стають компенсаційними й сприяють адаптації в новій соціальній ситуації. Значущість психологічної складової реабілітаційного потенціалу полягає у його мотиваційному компоненті, розвиненість якого дає можливість компенсації порушень не тільки в усіх інших складових. Крім того, важливою складовою реабілітаційного потенціалу особистості є емоційно-вольовий компонент, який визначає вихідну позиції особистості, який безпосередньо впливає на характер інших складових реабілітаційного потенціалу особистості. Ще однією складовою є рівень інтелектуальних здібностей особистості та вищих психічних функцій, які забезпечують розуміння існуючих проблем та шляхів їх подолання за допомогою реабілітації. Ключові слова: реабілітаційний потенціал особистості, особистість, соціально-психологічна реабілітація особистості, психологічна структура, проектування життєвого шляху.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Гейко, Євгенія, та Наталія Завацька. "Соціальна адаптованість дитини у структурі цілісності її особистості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T2 (2019): 234–42. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-234-242.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено спробу теоретико-аналітичного висвітлення специфіки адаптованості дітей у структурі цілісності особистості. На підґрунті системного підходу визначається полісистемна структура цілісності особистості дитини. Показано, що у концепції цілісності особистості, як системи поняття взаємодії поширюється на особистість, світ і активність. Згідно з вказаною концепцією, цілісний світ постає у вигляді полісистеми і підкорюється принципу подвійності якісної визначеності: особистість і світ взаємодіють як системи і підсистеми одна одної. Важливим є те, що декілька форм активності надають взаємодіям особистості і світу характер активнісної поліфонії. Наголошується, що цілісний світ зорганізується в полісистему через взаємодію особистості і її світу у двох позиціях: незалежних систем і підсистем одна одної. Полісистемні взаємодії особистості і її світу розподіляються за різними складовими. Взаємодії локалізуються в поле складової особистості і в поле складової світу. Позиція (система чи підсистема), локалізація (у складовій особистості і світу) і взаємодія (з урахуванням позиції і локалізації) – ключові параметри цілісного світу. Вони надають йому розмаїтості, різнопорядковості, релятивності. Цілісність особистості дитини – це єдність світоглядних орієнтацій, яка проявляється в автономності особистості, її відповідальності за свої дії, рефлексивності, відкритості, здатності до саморозвитку й самореалізації. Протилежним поняттю “цілісна особистість” є “фрагментарна особистість” – особистість, структурні компоненти якої входять у конфлікт один із одним і не являють собою цілісної картини світу. Застосувавши принцип системності до висвітлення психологічної природи цілісності особистості розглядаються компоненти структури цілісності у взаємозв'язку й взаємозалежності, визначається специфіка об'єкта і предмета дослідження, які, у свою чергу, впливають на зміст, власне, цілісності особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Вдовіченко, Оксана. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ РИЗИКУ ОСОБИС-ТОСТІ: ЦИКЛІЧНА СТРУКТУРНО-ПРОЦЕСУАЛЬНА МОДЕЛЬ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 62 (лютий 2020): 18–36. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження: концептуалізувати феномен «ризику особистості» та побудувати його теоретичну модель. Результати. У поданому дослідженні показано циклічну структурно-процесуальну модель ризику особистості, яка описує реальний цикл її перебування в ситуації ризику, що дає змогу розглядати особливості активності людини як прояв її суб’єктності в реакціях (діях) на ці ситуації. Процесуальність активності в ситуації ризику репрезентується через суб’єктивну оцінку ситуації, прийняття рішення, вибір моделі поведінки, реалізацію рішення, рефлексію результатів та визначається характером суб’єктивної оцінки ситуацій небезпеки і невизначеності в подальшому житті. Психологічну основу ризику особистості визначають такі його складові, як суб’єктивна оцінка ситуації небезпечної/невизначеної, схильність та готовність до ризику, так і системна взаємодія когнітивних, мотиваційно-регулятивних, конативних, афективних чинників. Висновки. Циклічна структурно-процесуальна модель ризику особистості відображує реальний цикл існування особистості в ситуації ризику, який дає можливість продемонструвати міру активності особистості як суб’єкта поведінки в ситуаціях ризику. Процес проходження особистості через етапи розгортання ситуації ризику структурований із урахуванням надбань психології прийняття рішень, психології вчинку, психології рефлексії та психології особистості. Виділені в моделі психологічні основи ризику особистості, а саме його ядро (схильність та готовність до ризику, суб’єктивна оцінка ситуації як небезпечної/невизначеної) й психологічні чинники визначають не тільки дослідницький, але і розвивальний потенціал запропонованої циклічної структурно-процесуальної моделі ризику особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Гавлітіна, Тетяна. "Виховання компетентної особистості в Новій українській школі". New pedagogical thought 106, № 2 (8 липня 2021): 143–47. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-143-147.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті окреслено сутність компетентності особистості для теорії і практики виховання в умовах упровадження Концепції «Нова українська школа». Схарактеризовано програмно-педагогічні засоби формування практичної здатності особистості діяти відповідально на основі цінностей в умовах цілісного освітнього процесу. Визначено пріоритети цілеспрямованого освітнього процесу щодо єдності навчання, виховання, розвитку особистості, а також інструменти й механізми врахування ціннісного потенціалу компетентностей на основі сутнісного наповнення ціннісного ставлення особистості до навколишнього світу в загальній структурі компетентності й орієнтирах виховання. Закцентовано увагу на вихованні компетентної особистості та об’єктивній характеристиці ціннісної спрямованості особистості, формуванні в неї ідейних переконань і готовності чинити морально. Обґрунтовано взаємозв’язок цінностей та компетентностей для розвитку ціннісно орієнтованої діяльності особистості як можливості проявляти себе, задовольняти потреби та розвивати інтереси, жити і працювати в реальних умовах. Доведено, що компетентність у Новій українській школі формується на основі системи цінностей, які сприяють прояву практичної здатності (компетенції) та набуттю індивідуального соціального досвіду особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Турбан, Вікторія. "Культурний контекст психології особистості: постановка проблеми". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 280–89. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-280-289.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується культурний контекст психології особистості в Україні. Описані багатоманітні прояви культурного контексту психології особистості. Окреслено становлення психології особистості в Україні у ХХ-ХХІ столітті. В статті показано, що психологічне пізнання бере початок з осягнення психологією самої себе – власної картини світу і способів рефлексії, котрі й конструюють цю картину світу. Наголошено, що у ХХІ столітті розвиток психології в Україні відбувається під впливом «лінґвістичного повороту», постструктуралізму та філософії Постмодерну загалом. Психологія активно засвоює методи дискурс-аналізу й наративного аналізу. До наукового обігу входять постмодерністські поняття – «ідентичність», «роль», «гра» та ін. Особистість постає детермінованою домінантними дискурсами та соціальними практиками. Відтак психологія деталізує та поглиблює розуміння тих факторів, котрі впливають на становлення особистості. В статті показано, що теорії й узагальнення психології особистості органічно ввійшли до всіх поведінкових наук і української культури загалом. Вони широко використовується в науковому та ненауковому дискурсах, що свідчить про культурну адекватність концептуалізації поняття «особистості», виробленого в рамках психології, та соціальну актуальність психології особистості загалом. Ця ситуація підводить до висновку автора про доцільність виявлення саме культурного контексту, який позначається на уявленнях про особистість, які мають місце в психології, і впливають на розвиток психології особистості. Разом із тим, в статті наголошено, що культура Модерну та Постмодерну відзначається активними трансформаціями. Традиційні уявлення про соціум і особистість, які були поширені в ХХ столітті, вже нині піддаються перегляду. Передусім, предметом аналізує постає соціалізація особистості під впливом культури. Дискурс теорії та методи дискурс-аналізу уможливлюють аналітику культури та факторів становлення ціннісних уявлень, а отже й тих чинників, котрі визначають соціалізацію особистості та формування її ідентичності. Встановлено, що культурні трансформації неминуче позначаються на наукових трактуваннях поняття «особистість», а отже і психології особистості. Відповідно, актуальним є розмежування, з одного боку, суто наукових тлумачень особистості, а, з другого – культурних конотацій. Ключові слова: особистість, психологія особистості, культурний контекст, культурні трансформації, рефлексія.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Добровольська, Л. А. "Формування мовної культури особистості". Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки, Вип. 13 (2011): 221–26.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Котлова, Людмила. "СТРУКТУРА МОРАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 9(54) (27 лютого 2020): 89–97. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).08.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена теоретичному аналізу підходів щодо розуміння структури моральної самосвідомості особистості. Дослідження спрямоване на виокремлення психологічних особливостей, структури та механізмів моральної самосвідомості особистості. Основними завданнями стали психологічний аналіз та на його основі узагальнення особливостей структури моральної самосвідомості.Морально зрілій особистості притаманний високий рівень моральної свідомості та самосвідомості, що проявляється в стійкості переконань і вірності своїм ідеалам, у розумінні та оцінці інших і себе, в самостійності та правильності прийнятих рішень, послідовності добровільних учинків, моральній надійності, здатності протистояти внутрішнім поривам, вмінні враховувати зовнішні обставини. Моральна самосвідомість розглядається як специфічна форма моральної свідомості, усвідомлення себе, своїх моральних цінностей, ставлень, якостей, потенційних можливостей, учинків, їх мотивів і наслідків, регулювання власної поведінки та моральне самовдосконалення.Виділено два рівні моральної самосвідомості: на першому рівні відбувається порівняння «Я» іншої людини, оцінювання її якостей, а потім ці якості переносяться на себе; на другому рівні відбувається співвіднесення знань про себе в процесі аутокомунікації, тобто в межах «Я і Я». Людина вже оперує готовими, сформованими знаннями про себе. На цьому рівні вона співвідносить свою поведінку з тією мотивацією, яку реалізує.Моральна самосвідомість може мати трьохкомпонентну структуру: афективний (емоційний), когнітивний, поведінковий (регулятивний) компоненти або чотирьохкомпонентну: когнітивний, світоглядний, поведінковий, емоційний. Основними змістовими характеристиками когнітивного компоненту моральної самосвідомості є моральні знання, переконання, моральна рефлексія. Емоційно-ціннісна складова моральної самосвідомості представлена моральними цінностями та моральними почуттями. Поведінковий компонент – моральною саморегуляцією.Моральна самосвідомість – це не лише осмислення певних проблем та обставин життя з точки зору моральних цінностей, що їх визнає конкретна людина, це й власна її самооцінка і спроба розібратися у справедливості й обґрунтованості моральних засад, якими вона керується.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Вакуліч, Тетяна. "Механізми віктимізації особистості жінки". Психологічне здоров’я, № 1 (2018): 30–44. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2018-1-1-30-44.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Кіреєва, В. Г. "Розвиток особистості засобами музики". Наука. Релігія. Суспільство, № 2 (2010): 182–87.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Кляпець, О. Я. "Сфери життєвих завдань особистості". Наукові студії із соціальної та політичної психології, Вип. 22 (25) (2009): 132–40.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Yurchenko-Shekhovtsova, Tatyana. "ПРАВОСВІДОМІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 8, № 4 (6 липня 2017): 134–44. http://dx.doi.org/10.31108/1.2017.4.8.11.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Терещенко, К. В. "Толерантність особистості: міждисциплінарний підхід". Актуальні проблеми психології. Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія 1, вип. 52 (2019): 123–28.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Леонтьєва, І. В. "Теорія особистості О.Ф. Лазурського". Педагогіка і психологія, № 1 (82) (2014): 80–88.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Максименко, С. Д. "Теоретичні проблеми самоздійснення особистості". Педагогіка і психологія, № 1 (2008): 47–56.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Данилова, Л. "Формування особистості нового типу". Шлях освіти, № 3 (2001): 26–28.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Тур, О. "Структура комунікативної компетентності особистості". Педагогічний дискурс, Вип. 20 (2016): 187–91.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Третяк, Наталія. "Вгадати код майбутньої особистості". Українська культура, № 5 (2008): 22–23.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Тітова, Т. Є. "Смислові аспекти саморегуляції особистості". Психологія і особистість, № 1 (9) (2016): 217–25.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Ковальчук, Ю. І. "Розвиток особистості неповнолітнього правопорушника". Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України, Вип. 3 (2002): 169–75.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Малая, Оксана. "Розвиток особистості засобами краєзнавства". Географія та основи економіки в школі, № 4 (2006): 30–34.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Степанов, В. Ю. "Інформаційне суспільство: культура особистості". Культура України, Вип. 30 (2010): 78–85.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Шмаргун, В. М. "Інтелектуальна складова соціалізації особистості". Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія "Педагогіка. Психологія. Філософія", Вип. 159, ч. 4 (2011): 229–33.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Ліщинська, О. А. "Інформаційно-динамічна модель особистості". Практична психологія та соціальна робота, № 7 (172) (2013): 6–11.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Малихіна, О. А. "Психологічні характеристики самоповаги особистості". Проблеми сучасної психології, № 2 (8) (2015): 154–60.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Агулова, О. О. "Писхологічні особливості адиктивної особистості". Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія, вип. 46, ч. 2 (2013): 14–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!