Добірка наукової літератури з теми "Освітня галузь України"

У статті в найзагальнішому вигляді сформульована змістовна сутність інноваційних змін освіти у її соціально-філософському контексті. Проект Концепції розвитку освіти України на період 2015–2025 рр. висвітлює системний характер розвитку освіти, зокрема вищої. Він містить вектори в освітній галузі, за якими затребувані зміни, визначає характер цих змін. Освіта є абсолютно соціальним явищем, і будь-які зміни, потреби, виклики, що стоять перед соціумом, тією або іншою мірою екстраполюються на освітню галузь. Різні освітні процеси потребують змін, якщо виникає значна частина суперечностей. Стаття розкриває соціально-філософське підґрунтя освітніх змін, визначає чинники загального інноваційного процесу в системі освіти в умовах розвитку та окремих викликів українського суспільства. Рушієм педагогічних інновацій, експериментів, реформ постала нова філософська парадигма ціннісних орієнтирів щодо освіти, яка стала не цінністю суспільства, а цінністю особистості. Другим важливим чинником інновацій стало «старіння» знань, що загалом змінило підхід до формування знань, умінь та навичок у системі вищої освіти. Автори статті розглядають низку соціальних перетворень, які більш конкретно формують нові підходи у вищій освіті. Загальні процеси інноваційних змін пов’язані з дихотомією «теоретичне навчання-практичні навички», що вилилася в ідею «професіоналізації» вищої освіти. Причому такий фокус змінив і характер гуманітарної підготовки, що має не стільки слугувати формуванню традиційної системи гуманітарних знань, скільки адаптувати її відповідно до професійних потреб. Не залишилися поза увагою авторів і глобалізаційні процеси, які в епоху карантинних обмежень змінили характер міждержавної освітньої інтеграції, чим загострили питання освітньої конкуренції в новому дистанційному форматі. До соціальних чинників, які визначили автори статті, також належить розуміння інклюзії як відхилення від різних норм, а також етичні питання, що постають перед фахівцями різних галузей. Інноваційний розвиток вищої освіти України можливий лише з урахуванням потреб користувача освітніх послуг, а вивчення соціально-філософського підґрунтя дасть змогу спрогнозувати попит на види і форми освітньої діяльності, а також своєчасно реагувати на майбутні виклики.

У статті акцентовано, що в історії України загалом та розвитку освіти зокрема неабияку роль відіграють непересічні, патріотично налаштовані особистості, поміж яких особливе місце посідають письменники. Метою дослідження є аналіз розвитку національної ідеї як основи навчання і виховання молодого покоління українськими письменниками ХІХ – початку ХХ століття. З цією метою використано такі методи: історико-логічний аналіз та систематизація, пошуково-бібліографічний, проблемно-генетичний. Виявлено, що за досліджуваного періоду на теренах нашої держави бурхливо розвивалася освітня галузь. Констатовано, що неабияку роль у цьому процесі відігравали українські письменники (Тарас Шевченко, Іван Франко, Павло Грабовський, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Олена Пчілка, Людмила Старицька-Черняхівська та багато інших), просвітницька діяльність і педагогічні погляди яких значно вплинули на розвиток суспільства та знайшли відображення в роботі закладів освіти різного рівня. Підкреслено, що наскрізною лінією, яка проходить через творчість усіх українських письменників вищезгаданої доби, стала національна ідея. Зроблено висновок, що у своїх творах письменники описували історію, традиції, звичаї, побут українського народу, його інтереси, уподобання, моральні якості тощо. Вони виступали за навчання дітей рідною мовою, закликали до виховання в них любові до батьківщини, національної свідомості. Письменники не тільки переймалися долею українського народу та національної школи, а й закликали до кардинальних змін в освіті, намагалися покращити її, зокрема шляхом створення навчальної літератури, окреслення виховного ідеалу, мети і завдань національного виховання молодого покоління та ін. Указано на необхідність більш ґрунтовного вивчення спадщини українських письменників досліджуваної доби у подальших наукових розвідках.

Мета: на підставі вивчення наукової літератури на інтернет-джерел проаналізувати сучасний стан кіберспортивної освіти в Україні та визначити перспективи її розвитку. Матеріал і методи: матеріалом дослідження є наукова література та інтернет-джерела, в яких висвітлюється актуальний стан кіберспорту та кіберспортивної освіти в Україні. Методи дослідження: аналіз, узагальнення та систематизація даних; історичний, логічний, проблемно-пошуковий, прогностичний. Результати: Кіберспорт являє собою перспективну спортивну та економічну галузь, в основі якої лежить використання комп’ютерних ігор. Водночас кіберспорт представляє собою новий соціокультурний феномен, що потребує осмислення філософів, культурологів, психологів та мистецтвознавців. Перевагою кіберспорту є можливість організації змагань у дистанційному режимі, що дозволяє задіяти більшу кількість глядачів. Останній факт робить кіберспорт досить привабливим для потенційних спонсорів та рекламодавців. Розвиток кіберспорту потребує залучення професійних кіберспортсменів із відповідно розвиненими когнітивними здібностями та психологічними якостями, а також інших фахівців, що забезпечують постійну та безперебійну організацію, проведення та висвітлення спортивних е-змагань на належному рівні (тренерів, психологів, менеджерів, фахівців із коучингу, брендингу, зв’язків із громадськістю, коментаторів, аналітиків, маркетологів, режисерів-постановників тощо). В університетах Європи, Америки, Азії освітні програми, спрямовані на отримання освіти в галузі кіберспорту досить різноманітні та представлені у достатній кількості. На відміну від закордонних закладів вищої освіти, вітчизняні ЗВО практично не пропонують освітніх програм, які відповідають потребам ринку кіберспорту. Тому кіберспортивна освіта в Україні є перспективним освітнім напрямом, що відповідатиме сучасним потребам ринку праці та запитам потенційних роботодавців. Висновки: Кіберспортивна освіта в Україні є перспективним освітнім напрямом, що відповідатиме сучасним потребам ринку праці та запитам потенційних роботодавців. Водночас вона потребує визначення реальних потреб ринку вітчизняного кіберспорту задля розробки та впровадження актуальних освітніх програм, спрямованих на підготовку фахівців зазначеної галузі. Отримана інформація дозволить розробити та запропонувати нові освітні програми, які дозволять українському кіберспорту посісти належне місце на світовій арені.

У статті досліджено питання впровадження освітньої реформи в умовах децентралізації та реформування адміністративно –територіального устрою в Україні. Дана оцінка тенденцій розвитку освіти та процесам секторальної децентралізації у сфері освіти, виокремлено сучасні проблеми, які постали в управлінні освітньою галуззю після завершення першого етапу адміністративно-територіальної реформи в Україні, визначено роль місцевих органів управління освітою в умовах децентралізації. У статті окреслено напрями та шляхи вирішення проблем у подальшому розвитку галузей освіти, як впливого чинника сталого розвитку територій. Мета. Дослідити основні тенденції розвитку освіти в умовах її реформування та децентралізації, запропонувати шляхи вирішення сучасних проблем, що сформувалися в освітніх галузях. Методика. У процесі дослідження використано емпірично- теоретичний метод, заснований на аналізі статистичних даних, синтезі соціально-економічного стану територіального розвитку та розвитку громад, структурний метод; порівняльного аналізу; абстрактно-логічного узагальнення. Наукова новизна. Дослідження та отримані наукові результати присвячені новітнім тенденціям розвитку освітніх галузей в умовах впровадження в України наступного етапу адміністративно-територіальної реформи. Результати. Запропоновані у досліджені рекомендації можуть бути використані органами держаної та місцевої влади.

У статті здійснено аналіз сучасного стану розвитку інклюзивної освіти в Україні в умовах проведення реформ у вітчизняній системі освіти. Відзначена тенденція в країні до стрімкого зростання кількості дітей, що мають різні порушення та відхилення у психофізичному розвитку і потребують забезпечення їх особливими освітніми потребами в рамках створення універсального освітнього дизайну. Розглянуто різні теоретико-концептуальні підходи до розуміння сутності поняття «інклюзивна освіта» у сучасному педагогічному дискурсі. На основі їх аналізу та обґрунтування сформульовано визначення поняття даної категорії як комплексного процесу забезпечення рівного доступу всіх без виключення осіб до навчання з метою отримання ними якісної освіти за допомогою впровадження диференційованих методів та технологій навчання особистісно-орієнтованого спрямування із урахуванням індивідуальних особливостей дитини. Визначено основні проблеми, які стоять на заваді ефективному та якісному забезпеченню осіб з особливими потребами якісною освітою: стереотипічність та забобонність освітнього середовища України по відношенню до інвалідності та людей з особливими потребами; недостатня поінформованість суб’єктів освітнього процесу про зміст понять: «інвалідність», «інклюзивна освіта», «особливі потреби»; відсутність доступного середовища для якісного і повноцінного навчання дітей з особливими потребами; недостатня обізнаність вітчизняних освітян про особливості роботи із дітьми з особливими потребами. Окреслено ключові перспективи та тенденції подальшого розвитку інклюзивної освіти в Україні та сформульовано рекомендації щодо необхідності вивчення зарубіжного досвіду провідних країн світу стосовно формування мережі освітніх установ з інклюзивним середовищем.

У статті на основі праць науковців досліджено проблеми у сфері освіти в Україні. Визначено, що з метою забезпечення сталого розвитку економіки та її конкурентоспроможності необхідно здійснювати зміни вимог до рівня та якості освіти шляхом формування процесів освітніх кластерів в країні. Розроблено основні концептуальні положення освітнього кластеру, складовими елементами яких є: створення єдиного інтеграційного освітнього простору; освітня модель, системна багаторівнева інтеграція; вертикальна та горизонтальна структура взаємодії з роботодавцем. Проведено характеристику функцій органів управління освітнього кластеру та виокремлено етапи формування організаційно-економічного механізму освітнього кластеру. Проведено оцінку ефективності освітнього кластеру за такими аспектами : конкурентний, бізнесовий, регіональний, ресурсний, коопераційний. Доведено, що формування і розвиток освітніх кластерів є суттєвою конкурентною перевагою національної економіки України, яка здатна впливати на формування державної політики в освітній галузі.

Резюме. В усьому світі підготовку медичних сестер на третьому рівні вищої освіти було визначено як основ­ний фактор при проведенні реалістичних досліджень, керівництві, розробці політики та освітній підготовці в галузі медсестринства. Мета дослідження – висвітлити ряд думок учасників круглого столу щодо питань удосконалення підготовки фахівців третього рівня вищої освіти за спеціальністю 223 «Медсестринство», що реалізується в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Матеріали і методи. Було запрошено 6 провідних фахівців (зовнішніх стейкголдерів) за спеціальністю 223 «Медсестринство» для обговорення шляхів удосконалення підготовки докторів філософії за спеціальністю 223 «Медсестринство» в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Результати. Щодо освітньо-наукової програми третього рівня вищої освіти (кваліфікація доктор філософії) зовнішні стейкголдери під час круглого столу відмітили, що її розробили на основі синтезу кращих практик шкіл медсестринства України та зарубіжжя. Зовнішні стейкголдери рекомендували готувати багатопрофільну PhD-медсестру через можливість вибору вибіркових дисциплін, а не звужувати освітню програму до вузького профілю. Також були обговорені пріоритетні наукові напрямки, які засвідчили необхідність проведення наукових досліджень, пов’язаних із реалізацією освітніх складових, а не лише тих, що стосуються практичної діяльності медсестри. Важливим питанням, яке підняли фахівці з медсестринства під час круглого столу, було питання функціональних обов’язків медичної сестри, доктора філософії. Висновки. На даний час Україна перебуває на початковому етапі підготовки докторів філософії із медсестринства, проте освітньо-наукова програма, за якою навчаються здобувачі в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України за спеціальністю 223 «Медсестринство» (третій рівень вищої освіти) є синтезом кращих практик шкіл медсестринства України та зарубіжжя, що дозволяє сформувати медичних сестер – лідерів у напрямках науки, освіти та практичної діяльності, здатних виховати наступне покоління медсестер.

У статті досліджено теоретико-методичні засади та проблеми функціонування механізму фінансування закладів загальної середньої освіти України. Досліджено, що світові видатки на освіту досягають 900 млрд. дол., що в свою чергу складає 3 % світового ВВП. Визначено, що фінансування освіти здійснюється в країнах світу з різних джерел. В країнах ЄС, США та Південної Кореї фінансування освіти здійснюється за рахунок державного бюджету. У постсоціалістичних країнах із-за падіння ВВП скоротилися видатки на освітню галузь. Тому в цих країнах переважає змішана система фінансування роботи освітніх закладів. Проаналізовано динаміку Зведено бюджету України та видатків на освіту за період 2014-2019 рр. Встановлено, що питома вага видатків на освіту у загальному обсязі Зведеного державного бюджету зменшилась за період 2014-2019 рр. на 19,22 %. Проведено аналіз динаміки кількісних показників по закладах загальної середньої освіти України за період 1990/91 – 2019/20 рр. Зроблено висновок, що кількість закладів загальної середньої освіти України зменшилось на 30,27 %, кількість учнів зменшилась на 41,07 %, кількість вчителів зменшилась на 18,06 %. Досліджено динаміку кількісних показників по закладах загальної середньої освіти міста Києва за період 1995/96 – 2019/20 рр. Зроблено висновок, що кількість закладів загальної середньої освіти міста Києва за досліджуваний період зросла у 1,34 рази, кількість учнів зменшилась на 10,06 %, кількість вчителів зросла на 5,86 %. Доведено, що в основі визначення обсягів фінансування лежить принцип «від досягнутого рівня». Обґрунтована доцільність вдосконалення механізму фінансування закладів загальної середньої освіти в Україні на основі використання зарубіжного досвіду, а саме, впровадження фінансових відносин на принципах концепції субсидарності.

Метою статті є теоретичне обґрунтування тенденцій реформування в освіті у контексті застосування сучасних методів та підходів. Швидкоплинні зміни у різних сферах буття потребують від науки й освіти рішучих дій, спрямованих на розв’язання нових проблем. Україна разом з іншими державами не залишається осторонь у питаннях реформування освіти й науки, запроваджує нові Державні стандарти, закладає основи подальшого ефективного розвитку країни загалом. У статті проаналізовано основні документи, що відображають вектор змін в освіті нашої держави, а саме: Закон України «Про освіту», Базовий компонент дошкільної освіти, Концепцію Нової української школи, Державний стандарт початкової освіти, Державний стандарт базової загальної середньої освіти. Зроблено висновки, що концептуальні підходи до реформування української школи спираються на важливі у демократичному суспільстві цінності, які передбачають академічну свободу педагога, його самовираження через творчість, потребують встановлення тісних контактів усіх суб’єктів освітнього процесу. Теоретично переорієнтовано підходи до визначення важливості змісту освіти: основу становлять освітні галузі, зміст яких динамічно формується відповідно до вимог часу, регіональних потреб і можливостей, а також потенціалу й менталітету держави. Із метою врахування потреб (у тому числі ринку праці) у змісті освітніх галузей визначено кінцевий результат як відповідність ключовим компетентностям. Перелік ключових компетентностей Державного стандарту початкової і базової загальної середньої освіти спирається на «Рекомендації Європейського Парламенту та Ради ЄС щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя». Процес формування ключових компетентностей у здобувачів освіти передбачає зміну технологій і підходів, що застосовуються в освітньому процесі, а саме ідеї особистісно-орієнтованої педагогіки, педагогіки партнерства, компетентнісного та діяльнісного підходів. Зазначені підходи у логічному поєднанні із інтерактивними методами сприяють ефективному формуванню soft skills – м’яких навичок, а також предметних компетентностей. Моделювання освітнього середовища за участю інтерактивних технологій сприяє інтенсифікації процесу, створенню багатосторонньої партнерської комунікації.

В умовах сучасного науково-технічного прогресу стратегічний розвиток системи вищої освіти значною мірою пов’язаний із створенням і впровадженням перспективних інформаційних технологій як однієї з базисних основ для реформування вищої школи, істотного підвищення ефективності і якості підготовки спеціалістів до рівня, який забезпечить їм конкурентоспроможність на ринку інтелектуальної праці.Як відмічаютькерівники освіти практично всіх країн світу, вирішення проблем створення і розвитку перспективних систем освіти і впровадження дистанційної освіти (ДО) на основі нових інформаційних технологій повинно визначатися прийняттям і реалізацією політичних рішень на загальнодержавному рівні.Це особливо важливо для країн, які мають слаборозвинену інфраструктуру і значну концентрацію наукових і освітніх центрів. Для їхніх громадян можливість одержання бажаної освіти без відриву від основної діяльності і місця проживання є дуже важливою. До таких країн відносяться, зокрема, Індія, Китай, Бразилія, Росія. До них варто приєднати й Україну, про що говорять соціологічні дослідження особливостей освітнього ринку в Україні.Створення організаційної інфраструктури забезпечення процесу інформатизації освіти в названих вище та інших країнах йде, в основному, шляхом організації і розвитку регіональних центрів нових інформаційних технологій (РЦНІТ). Зокрема в Росії для координації роботи таких регіональних центрів створено Центр інформатизації освіти “Інформіка” [1]. Такі системи РЦНІТ створюються з метою залучення інтелектуальних і фінансових ресурсів регіонів для вирішення задач інформатизації освіти і для подальшого переходу до інформатизації всього суспільства. Система регіональних центрів інформатизації і центрів нових інформаційних технологій функціонує, як правило, на базі вищих навчальних закладів. Вона є виробничо-технологічною базою для реалізації розробок у галузі нових інформаційних технологій і телекомунікацій. Робота центрів НІТ дозволяє створювати в регіоні єдиний науково-освітній інформаційний простір в інтересах його економічного, соціального і культурного розвитку. Поступово і в Україні починають створюватися подібні центри. Зокрема згідно Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні передбачено функціонування регіональних центрів ДО у містах: Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ.На думку авторів, одним з перших кроків, який забезпечить регіональному центру НІТ вирішення покладених на нього завдань, є створення регіонального освітнього порталу.Портал – це інформаційне середовище, яке створюється для підтримки прийняття оперативних рішень у певній галузі діяльності людини та їх всебічного аналізу.Інформаційні портали дозволяють формалізувати доступ до інформаційних ресурсів компанії, організації, товариства, громади тощо незалежно від типу джерела інформації.Зокрема, інформаційний портал організації пропонує його користувачам єдину точку доступу (єдиний URL) до всіх структурованих і неструктурованих даних, необхідний їм інструментарій для персоніфікованого доступу, перегляду й аналізу корпоративної інформації і для подальшого швидкого реагування на події на основі більш повної й оперативної інформації. На відміну від статичних мереж Intranet, портали здатні надавати інформацію, яка оперативно змінюється і відповідає поточному моменту звернення до неї. У бізнесі портал забезпечує:надійні ділові зв’язки із співробітниками, клієнтами, постачальниками і партнерами;створення нових моделей бізнесу і мережевої стратегії через глибоке розуміння потреб клієнтів, аналіз статистики і оточення;безпечне спільне використання інформації в режимі реального часу;зростання задоволення клієнтів і партнерів від підвищення рівня обслуговування;більш якісне наповнення і обслуговування ділової спільноти через партнерство та інтегроване наповнення порталу.Відкрита портальна платформа дозволяє підприємству розгорнути портал із наданням на ньому послуг, орієнтованих на потреби конкретного бізнесу, а при необхідності доповнити його додатковими послугами.Освітні портали необхідні для підвищення ефективності освітніх процесів на основі використання сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних засобів. Мета даної статті розглянути деякі організаційні особливості створення освітніх регіональних порталів і дати загальну характеристику їх змістовної складової.Серед основних причин, які обумовлюють створення освітніх регіональних порталів можна виділити такі:неспроможність існуючої інфраструктури регіональної освіти забезпечити всім бажаючим можливість одержати необхідну їм освіту (територіальність);відставання знань, які одержують студенти при традиційних формах навчання, від сучасного рівня розвитку науки та інформаційних технологій (консерватизм);низька адаптивність системи регіональної освіти до різних соціально-економічених умов (інерційність);специфічність освіти, яку надають окремі навчальні заклади регіону (локальність);обмеженість номенклатури спеціальностей, які пропонують регіональні ВНЗ особам, котрі бажають навчатися на відповідній території (обмеженість).Створення регіонального освітнього порталу, на нашу думку, буде сприяти частковому вирішенню зазначених проблем, а також дозволить:активізувати використання наявних і створення нових актуальних і якісних інформаційних та освітніх ресурсів;розширити доступ до освітніх ресурсів учням і студентам, вчителям і викладачам, працівникам органів управління освіти і науки, адміністрацій різного рівня, політичним і громадським організаціями;створити організаційну і технологічну базу для впровадження дистанційних форм навчання в регіоні;забезпечити прозорість та інвестиційну привабливість освітніх установ;підвищити рівень конкурентоспроможності випускників ВНЗ регіону на ринку праці;знизити витрати на освітні процеси;скоротити час навчання і підвищити рівень професійної підготовки студентів;забезпечити загальний доступ до інформаційних і освітніх ресурсів населення регіону;покращити процес взаємодії між освітніми установами;інтегруватися регіональним навчальним закладам у світовий освітній простір;створити єдину платформу для надання освітніх послуг;підвищити продуктивність праці професорсько-викладацького складу;підвищити віддачу від інвестицій в освіту.Як зазначено в [2], розвиток ідеї створення інформаційного освітнього порталу – задача всіх вищих навчальних закладів регіону. Лише колективними зусиллями кількох ВНЗ можна забезпечити створення і підтримку такого порталу. Створення освітнього регіонального порталу повинно спиратися на результати ряду попередніх дій, зокрема:написання і широке обговорення концепції освітнього порталу, яка повинна містити такі основні розділи:актуальність створення порталу та його призначення;цілі й основні напрями діяльності порталу;основні завдання порталу;учасники проекту та їх ролі;структура порталу;організаційне забезпечення порталу;правове забезпечення діяльності порталу;змістовна складова порталу;технологічна складова порталу;фінансове забезпечення процесу створення і функціонування порталу;очікувані кінцеві результати проекту.досягнення домовленостей відносно змісту і технології оперативного оновлення даних корпоративної бази даних ВНЗ-учасників проекту;аналіз наявних інформаційних ресурсів ВНЗ довідкового, навчально-методичного, наукового та іншого характеру і можливості їх об’єднання;визначення номенклатури видів оперативної інформації і технології її публікації всіма ВНЗ;оцінка можливостей створення віртуальних творчих колективів із складу співробітників ВНЗ-учасників проекту, які спроможні здійснювати спільну освітню, науково-дослідну, проектно-конструкторську, рекламно-видавничу, культурно-просвітницьку, інноваційну, благочинну, правозахисну та інші види діяльності;визначення номенклатури тематичних дискусійних форумів, списків поштової розсилки та персоналії авторитетних спеціалістів регіону, спроможних виконувати функції модераторів даних служб;розподіл між ВНЗ-учасниками проекту функцій підтримки окремих розділів порталу з урахуванням специфіки і можливостей кожного ВНЗ.Розглянемо деякі аспекти створення регіонального освітнього порталу, які стосуються організаційних, змістових і технологічних його складових.Організаційно освітній портал створюється як консорціум провідних навчальних закладів регіону, як державної, так і недержавної форм власності, управління освіти і науки регіону, що об’єднують за допомогою Internet свої інформаційно-довідкові та освітні ресурси і технології для їх широкого й ефективного використання.Діяльність порталу повинна ґрунтуватися на законодавчих і нормативно-правових актах, зокрема таких, як: Конституція України; Закон України “Про освіту”; Закон України “Про вищу освіту”; Закон України “Про Національну програму інформатизації”; Постанова Верховної Ради України від 06.07.2000 р. №1851-III “Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки”; Указ Президента України від 31.07.2000 року № 928/2000 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мереж в Україні”; Наказ Міністерства освіти і науки України “Про створення Українського центру дистанційної освіти” від 07.07.2000 р. №293; Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні.Оскільки освітній портал призначений для реалізації задач сучасного розвитку всіх рівнів освіти в регіоні, тому він повинен бути, насамперед орієнтований на свого користувача.Тому, на думку авторів, інформація і послуги порталу повинні групуватися за категоріями користувачів:учні;батьки;вчителі;абітурієнти;студенти;аспіранти;викладачі ВНЗ;наукові співробітники;адміністратори ВНЗ;випускники ВНЗ;роботодавці;адміністратори середніх і вищих навчальних закладів;адміністратори регіонального органу управління освіти і науки;адміністратори МОН України.Повинні бути передбачені також загальні розділи, які, насамперед, будуть містити нормативно-правову базу в галузі освіти, електронну бібліотеку навчальних матеріалів, що мають гриф МОН України, новини освіти і науки.Дамо стислу характеристику можливостей освітнього порталу відповідно до категорій користувачів.Учням освітній портал повинен пропонувати:мультимедійні матеріали з кожного предмету, що вивчається у школі;можливість контактувати з вчителями і консультуватися з ними за допомогою електронної пошти і чатів;можливість брати участь в освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість індивідуально настроювати сайт для відображення персональних завдань, розкладу занять й контрольних заходів (персоналізація);можливість оцінити власні успіхи в навчанні й одержати матеріали для вивчення найбільш складних тем;місце для збереження навчальних матеріалів і документів учня на сервері порталу.Батькам учнів портал повинен пропонувати можливість:здійснювати навігацію в сфері освіти, а також одержати допомогу у виборі майбутньої кар’єри для своєї дитини;контактувати з вчителями і методистами, консультуватися з ними з питань навчання своєї дитини;одержати кваліфіковану консультацію психолога або соціального педагога з питань сімейного виховання та особистих проблем;аналізувати успішність своїх дітей;брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях для батьків.Вчителям і викладачам портал повинен пропонувати:великий вибір мультимедійних матеріалів, які вони зможуть використати при створенні власних навчальних (дистанційних) курсів;інформацію про новітні методики у дистанційному навчанні;можливість створювати власні сторінки в Internet та сторінки на порталі, на яких вони зможуть розміщувати власну інформацію;засоби спілкування через портал з своїми учнями за допомогою електронної пошти і чатів;можливість спілкуватися з колегами, національними й міжнародними експертами з питань освіти;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість розміщувати на порталі свої навчально-методичні матеріали, наукові публікації;можливість слідкувати за успішністю своїх учнів (студентів), а також порівнювати її з успішністю паралельних класів (академічних груп).Адміністраторам регіонального органу управління освіти і науки портал повинен пропонувати:нормативну базу даних з дошкільної, середньої, професійної та вищої освіти, національні й міжнародні новини в галузі освіти, накази й інші документи Міністерства освіти і науки України;можливість створювати власні сторінки на порталі;засоби спілкування з колегами, національними й міжнародними експертами з питань управління освітою;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;місце для збереження власних документів на сервері порталу, в тому числі для створення інформаційних баз даних.Орієнтований перелік загальних розділів порталу:Структура й склад регіонального адміністративного органу управління освіти і науки;Форум з тематичних питань і періодичною участю відповідальних працівників органів управлення освіти;Положення про орган управління освітою і наукою, інші документи, що регламентують його діяльність;Плани й основні напрями діяльності органу управління освіти й науки;Інформація про національні й регіональні освітні програми, проекти, фонди, гранти і конкурси;Освітні стандарти середньої, спеціальної і вищої освіти;Правила ліцензування, акредитації й атестації закладів освіти;Міжнародне співробітництво в галузі освіти;База даних з нормативними документами МОН України;Каталог науково-пізнавальних та освітніх журналів, книг й навчальних посібників;Бази даних навчальних матеріалів відкритого й персоніфікованого доступу;Інформація про освітні й наукові конференції, семінари й виставки;Інформація про акредитовані навчальні заклади регіону;Новини;Карта веб-сайту з системою пошуку;Фотогалерея подій.Інформація, яка буде розміщуватися на освітньому порталі, повинна бути якісною, достовірною, оперативною й по можливості повною.Одним з напрямків діяльності освітнього порталу повинна бути підтримка дистанційної освіти інвалідів або створення умов, які забезпечують реальні права інвалідів на вищу освіту.Крім зазначених послуг портал може надавати різноманітні додаткові послуги:1. Система тестування знань.Необхідно передбачити, щоб за допомогою освітнього порталу учні старших класів середніх шкіл, а також всі бажаючи, в том числі і дорослі, могли проходити регулярне тестування своїх знань, пройти підсумкову атестацію через систему Державного централізованого тестування для одержання відповідного сертифіката;2. Магазин електронної т

Розвиток дистанційної освіти в Україні вимагає від науковців формування в цій галузі педагогічних досліджень єдиного понятійно-термінологічного апарату. В рамках науково-дослідної роботи відділом дослідження і проектування навчального середовища Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України на тему «Методологія проектування мережі ресурсних центрів дистанційної освіти загальноосвітніх навчальних закладів» здійснено розкриття значення ряду термінів, складеного на основі зарубіжних науково-педагогічних джерел. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29474

Реформування спортивної галузі та приведення її до європейських стандартів повинно здійснюватися не тільки на глобальному рівні шляхом зміни законодавства, а і на рівні практичної реалізації в кожному конкретному виді спорту. В повній мірі це відноситься до необхідності створення NQF – українського відповідника Європейської кваліфікаційної рамки ЕQF та системи визнання неформальної та інформальної освіти – VAE (Validation des Acquis de l’Expérience), яка базується на підтверджених результатах неформального навчання, самоосвіти та попереднього досвіду професійної чи волонтерської діяльності в конкретному виді спорту. Реалізації цих завдань присвячений спільний проект Європейської навчально-сертифікаційної академії EurEthICS ETSIA та Української Академії Будо і Спортивних Єдиноборств (УАБСЄ), як філії EurEthICS ETSIA в Україні. Мета дослідження: 1) аналіз розвитку та сучасного стану карате з точки зору спорту вищих досягнень; 2) аналіз видів спорту умовної групи «карате» на основі спільності та відмінності їх базових характеристик; 3) визначення головних критеріїв формування національної системи визнання неформальної професійної освіти VAE, як складової NQF для тренерів із карате.

Батюта К. Р. Коледжі в системі об`єктів публічно-правового регулювання у галузі освіти в Україні: генеза, статус та перспективи : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник С. М. Кушнір. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 152 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 152сторінок, містить 105джерел використаної інформації. Перехід України до інформаційно-технологічного суспільства та демократичні зміни в соціально-економічному розвитку держави потребують створення принципово нової ланки в загальній системі освіти – вищої професійної освіти, до якої належать і коледжі. Станом на 1 вересня 2019 року в Україні функціонує 611 коледжів, серед яких 356 закладів державної форми власності, 131 – комунальної форми власності, 124 – приватної форми власності. На сьогодні відповідно до чинного законодавства коледжі належать до системи вищої освіти. Вони поки що функціонують як самостійні вищі навчальні заклади або як структурні підрозділи вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації. З 2016 року коледжі поставлені перед вибором: або залишитись у вищій освіті та дублювати університети й готувати бакалаврів, або перейти в професійно-технічну освіту, що фактично ліквідує освітній рівень, який забезпечує підготовку практико-орієнтованих фахівців із вищою освітою початкового та першого рівня. Проблеми, з якими стикнулися сьогодні коледжі, потребують термінового вирішення, внесення змін або розроблення відповідних нормативно-правових актів, проведення роз’яснювальної роботи Міністерством освіти і науки України. Головне завдання сьогоднішніх освітянських реформ – не втратити цілу систему підготовки фахівців середньої ланки, які завжди були затребуваними в українській економіці. Мета магістерської роботи полягає в тому, щоб на підставі узагальнення як такого, що втратило чинність, так і чинного галузевого законодавства, проектів законів, аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових, публіцистичних, довідникових, навчальних та інших джерел виявити сутність і характерні особливості функціонування коледжів в системі об`єктів публічно-правового регулювання у галузі освіти в Україні. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час правового регулювання організації та функціонування коледжів в Україні. Предметом дослідження є коледжі в системі об`єктів публічно-правового регулювання у галузі освіти в Україні: генеза, статус та перспективи
EN : Qualifying work consists of 152 pages, contains 105 sources of information used. Ukraine's transition to an information-technology society and democratic changes in the socio-economic development of the country require the creation of a fundamentally new link in the general education system - higher vocational education, to which colleges also belong. As of September 1, 2019, there are 611 colleges operating in Ukraine, including 356 state-owned establishments, 131 communal-owned and 124 private-owned. Today, under current law, colleges belong to the higher education system. They are still functioning as independent higher education institutions or as structural units of higher education institutions of the III-IV levels of accreditation. Since 2016, colleges are faced with the choice of either staying in higher education and duplicating universities and preparing bachelors, or moving into vocational education, which effectively eliminates the educational level that provides training for practitioners with higher education in elementary and first education. The problems that colleges are facing today require urgent resolution, amendment or development of relevant legal acts, and explanatory work by the Ministry of Education and Science of Ukraine. The main task of today's educational reforms is not to lose the whole system of training of mid-level specialists, who have always been in demand in the Ukrainian economy. The purpose of the master's thesis is to, on the basis of generalization of both invalid and current sectoral legislation, draft laws, analysis of domestic and foreign scientific, journalistic, reference, educational and other sources to identify the essence and characteristic features of the functioning of the functioning of the system. objects of public legal regulation in the field of education in Ukraine. The object of the study is the social relations that arise during the legal regulation of the organization and functioning of colleges in Ukraine. The subject of research is colleges in the system of objects of public-legal regulation in the field of education in Ukraine: genesis, status and perspectives

Третьяченко К. Е. Антиукраїнська політика Російської імперії в галузі освіти (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) : кваліфікаційна робота магіста спеціальності 032 "Історія та археологія" / наук. керівник Г. Ф. Турченко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 70 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається з 70 сторінок, містить 23 джерела, 47 монографій та статей. Об’єктом дослідження є реалізація російським самодержавством політики щодо української освіти та повне підпорядкування освітніх процесів та їх подальший контроль. Предметом дослідження є антиукраїнська освітня політика Російської імперії у другій половині ХІХ – початку ХХ століття. Мета роботи полягає в аналізі антиукраїнської освітньої політики російського царизму у Наддніпрянщині в кінці XIX ̶ на початку XX ст., визначенні змісту та наслідків обмежувальних заходів щодо розвитку української культури та держави, об’єктивному й всебічному дослідженні законодавчої політики в освітньому питанні. Новизна результатів роботи полягає у постановці та комплексному дослідженні науково й політично важливої, актуальної та недостатньо вивченої проблеми – політики російського царизму стосовно освітніх процесів в Україні в кінці ХІХ ̶ початку ХХ ст. Обґрунтовується, що політика імперії була спрямована на подальше посилення колонізаторських порядків шляхом повного контролю освітніх процесів на підпорядкованих територіях, поневолення й асиміляцію народу, обмеженні культурних здобутків. Висновки. Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. у Наддніпрянській Україні характеризується активним реформуванням системи освіти. Одним із важливих напрямків діяльності Російської імперії було як раз викорінення української мови зі сфери освіти, саме законодавча політика реалізовувала ці плани. Починаючи з початкової школи і закінчуючи русифікацією та переслідуваннями вчителів, влада намагалась приєднати, таким чином, українські території, проте зазнала невдачі. Найважче у цей період довелося викладачам, які змушені були пропагувати офіційну імперську ідеологію. Більшого гноблення та репресій зазнала Наддніпряншина, на території якої українська освіта мусила долати значні перешкоди задля збереження своїх мовних та культурних цінностей. Економічний тиск, адміністративний контроль, жорстока цензура, обмежувальне законодавство, переслідування освітян – це ще не повний список методів впливу та контролю. Тих хто противився заборонам звинувачували в антиімперських настроях та поширенні українофільських ідей, що могло призвести до порушення цілісності та непорушності Російської імперії. Освіта в першу чергу була зброєю в руках Російської імперії, а не засобом розвитку держави, тому усіма можливими способами імперська влада намагалась усебічно підпорядкувати собі українські території. Варто зазначити, що становлення початкової народної школи кінця ХІХ – початку ХХ століття в системі освіти України відбувалося в умовах жорстокого протистояння як політичного так і культурного, з однієї сторони агресивна політика Російської імперії, з іншої українська еліта Друга половина ХІХ ст., особливо реформи 60-80-х рр. стають переломними для суспільства. Це була нова хвиля національно-визвольного руху ̶ переходу від культурно-освітньої до політичної боротьби. Рух за освітні ідеї набув загального характеру, інтелігенція, громадські організації, політичні об'єднання, прогресивне студентство – усі боролися за українську освіту. Незважаючи на постійні циркуляри, закони, розпорядження суспільство боролося за свої національні права. Отже, можна зробити висновки, що плани Російської імперії не були реалізовані повністю. Кожен раз політика російської імперії направлена на обмеження прав українського суспільства і кожен раз народ виборює своє право на свободу слова, думки, свободу української школи.
EN : The qualifying work consists of 70 pages, contains 23 sources, monographs and articles, without appendixes. The object of this work is the implementation of the Russian autocracy policy on Ukrainian education and the complete subordination of educational processes and their subsequent control. The subject of this work is the anti-Ukrainian educational policy of the Russian Empire in the second half of the nineteenth – early twentieth centuries. The aim of the paper is to analyze the anti-Ukrainian educational policy of Russian tsarism in the Dnieper region at the end of XIX ̶ at the beginning of XX century, determination of the content and consequences of restrictive measures for the development of Ukrainian culture and the state, an objective and comprehensive study of the legislative policy in the field of education. The novelty of the results of the work lies in the formulation and comprehensive study of a scientifically and politically important, relevant and insufficiently studied problem - the policy of the Russian tsarist concerning educational processes in Ukraine at the end of the 19th and beginning of the 20th centuries. Empire policy was aimed at further strengthening the colonial order through complete control of educational processes in subordinate territories, enslavement and assimilation of the people, limitation of cultural achievements. The results of the works how that. The second half of the nineteenth - early twentieth centuries.in Dnieper Ukraine is characterized by active reform of the education system. One of the important activities of the Russian Empire was the eradication of the Ukrainian language from the sphere of education, namely, the legislative policy implemented these plans. Starting from elementary school and ending with Russification and persecution of teachers, the authorities tried to annex Ukrainian territories in this way, but failed. Most difficult during this period were teachers who were forced to promote official imperial ideology. Greater oppression and repression was experienced by the Dnieper region, on the territory of which Ukrainian education had to overcome significant obstacles to preserve its linguistic and cultural values. Economic pressure, administrative control, cruel censorship, restrictive legislation, persecution of educators are not yet a complete list of methods of influence and control. Those who opposed the bans were accused of anti-imperialism and the spread of Ukrainophile ideas, which could have violated the integrity and inviolability of the Russian Empire. Education was first and foremost a weapon in the hands of the Russian Empire, not a means of state development, so by all possible means the imperial power tried to subjugate the Ukrainian territories comprehensively. It is worth noting that the formation of the elementary folk school of the late XIX - early XX centuries in the education system of Ukraine was in the face of violent confrontation both political and cultural, on the one hand aggressive policy of the Russian Empire, on the other Ukrainian elite. The second half of the nineteenth century, especially the reforms of the 1960s and 1980s, became a turning point for society. It was a new wave of national liberation movement and transition from cultural and educational to political struggle. The movement for educational ideas became universal, intellectuals, public organizations, political associations, progressive students - all fought for Ukrainian education. In spite of the constant circulars, laws, the society ordered to fight for its national rights. Therefore, we can conclude that the plans of the Russian Empire have not been fully implemented. Each time the policy of the Russian Empire is aimed at restricting the rights of Ukrainian society and every time the people exercise their right to freedom of speech, thought and freedom of the Ukrainian school.

Навчальний посібник із дисципліни «Теорія і практика вищої професійної освіти в Україні» укладений з огляду на освітньо-професійну програму підготовки магістрів зі спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка». Посібник репрезентує один із варіантів теоретичного викладу матеріалу, що відображає сучасний стан вищої (професійної) освіти в Україні, визначає вектори її розвитку та окреслює найбільш проблемні аспекти функціонування вітчизняної системи вищої професійної (педагогічної) освіти.

Методичні рекомендації до практичних занять магістрантів із дисципліни «Теорія і практика вищої професійної освіти в Україні» укладені з огляду на освітньо-професійну програму підготовки магістрів зі спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка». Видання містить інструктивно-методичні матеріали до семінарських занять та самостійної роботи магістрантів, орієнтовний перелік екзаменаційних питань, варіанти тестових випробувань та список рекомендованих для вивчення джерел.

Навчально-методичний комплекс із дисципліни «Теорія і практика вищої професійної освіти в Україні» укладений з огляду на освітньо-професійну програму підготовки магістрів зі спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка». Видання містить навчальну програму курсу, розширений план лекцій, інструктивно-методичні матеріали до семінарських занять та самостійної роботи магістрантів, орієнтовний перелік екзаменаційних питань, варіанти тестових випробувань та список рекомендованих для вивчення джерел.

Навчально-методичний посібник присвячено системному конституційноправовому аналізу актуальних питань організації та здійснення виконавчої влади в Україні та співвіднесених з нею процесів публічного управління та адміністрування. Посібник підготовлено відповідно до вимог державних освітніх стандартів для викладачів закладів вищої освіти та здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії у галузі знань 08 “Право”, спеціальність 081 “Право”.

У монографії узагальнено результати наукового дослідження «Стратегії вищої освіти в умовах інтернаціоналізації для стійкого розвитку суспільства». Основну увагу приділено глобальним інституційним трансформаціям, міжнародній публікаційній активності, розвитку системи освіти України у світлі зміни поколінь, трансформативним стратегіям вищої освіти, проблемі якості, гуманістичним та особистісним інтенціям вищої освіти, комунікаційній складовій вищої освіти. Упровадження монографії сприятиме підвищенню рівня і якості інтернаціоналізації вищої освіти України, формуванню світоглядного підґрунтя для стимулювання і забезпечення стійкого розвитку суспільства, підвищенню соціальної відповідальності вищої освіти і зміцненню її функції служіння суспільству. Для науковців у галузі вищої освіти, філософії освіти і педагогіки, викладачів, докторантів, аспірантів і студентів закладів вищої освіти.

Тренінговий посібник є складовою частиною виконання науково-дослідної теми молодих науковців «Формування концептуальних засад залучення патріотично активної молоді до розвитку громадянського суспільства як чинник соціальної безпеки України», яка здійснюється в Чорноморському національному університеті імені Петра Могили за тематичним планом Міністерства освіти і науки України. Авторами відповідних розділів є науковці декількох суміжних галузей наук, таких як: політологія, державне управління, соціальна робота, історія та педагогіка. Тренінговий посібник розрахований на викладачів та студентів закладів вищої освіти і вчителів закладів загальної середньої освіти, тренерів, публічних службовців, членів громадських та молодіжних організацій, а також всіх тих, хто цікавиться тематикою посібника.

II Міжнародна науково-практична конференція • 19.03.2021 • Кременчук, Україна. У збірнику містяться тези, подані на Міжнародну науково-практичну конференцію «Актуальні питання сучасної педагогіки: творчість, майстерність, професіоналізм». Висвітлюються актуальні питання в галузях педагогіки, психології, мовознавства. Подається опис інноваційних освітніх технологій та розкриваються закономірності й особливості підготовки педагогічних кадрів. Матеріали будуть корисними для широкої наукової громадськості, викладачів, аспірантів, студентів.

У збірнику матеріалів конференції містяться доповіді та повідомлення науковців, викладачів, аспірантів та студентів закладів вищої освіти України Всеукраїнської науково-практичної конференції, яка відбулася 25-26 листопада 2021 р. До збірника увійшли тези доповідей, присвячені проблемам теорії, історії та філософії культури, релігієзнвчої культурології. Подано матеріали з проблем історії та філософії мистецтва, дослідження мистецтва в контексті культури. Також розглянуто актуальні питання викладання і навчання в галузі культури і мистецтва.

Діяльність Національної академії педагогічних наук України у 2020 р. спрямовувалася на теоретико-методологічне й науково-методичне забезпечення функціонування та розвитку національної системи освіти відповідно до пріоритетів державної освітньо-наукової політики, визначених стратегічними і програмними документами. У виданні представлено результати роботи академії, її підвідомчих установ, колективів вчених, дійсних членів і членів-кореспондентів. Охарактеризовано виконання статутних завдань НАПН України та розкрито кадровий потенціал установ. Наведено найвагоміші наукові здобутки вчених академії за результатами виконання фундаментальних і прикладних досліджень із зазначенням соціального ефекту впровадження. Представлено роботу загальних зборів і методологічних семінарів, а також Президії НАПН України. Всебічно висвітлено експериментальну, видавничу, науково-організаційну, науково-експертну, освітню, міжнародну, науково-інформаційну діяльність, співпрацю з органами державної влади і науковими організаціями, представлення наукових періодичних видань та публікацій вчених у світовій системі наукових комунікацій, проведення науково-практичних масових заходів, а також фінансове забезпечення. Для освітян, науковців, управлінців, усіх, хто забезпечує функціонування і розвиток освіти, її науковий, методичний, експертний і консультативний супровід, здійснює наукові дослідження та експериментальні розробки і галузі освіти, педагогіки і психології.

Діяльність Національної академії педагогічних наук України у 2021 р. спрямовувалася на теоретико-методологічне й науково-методичне забезпечення функціонування та розвитку національної системи освіти відповідно до пріоритетів державної освітньо-наукової політики, визначених стратегічними і програмними документами. У виданні представлено результати роботи академії, її наукових установ, колективів вчених, дійсних членів і членів-кореспондентів. Охарактеризовано виконання статутних завдань НАПН України та розкрито кадровий потенціал установ. Наведено найвагоміші наукові здобутки вчених академії за результатами виконання фундаментальних і прикладних досліджень із зазначенням соціального ефекту впровадження. Представлено роботу загальних зборів і методологічних семінарів, а також Президії НАПН України. Всебічно висвітлено експериментальну, видавничу, науково-організаційну, науково-експертну, освітню, міжнародну, науково-інформаційну діяльність, співпрацю з органами державної влади і науковими організаціями, представлення наукових періодичних видань та публікацій вчених у світовій системі наукових комунікацій, проведення науково-практичних масових заходів, а також фінансове забезпечення. Для освітян, науковців, управлінців, усіх, хто забезпечує функціонування і розвиток освіти, її науковий, методичний, експертний і консультативний супровід, здійснює наукові дослідження та експериментальні розробки у галузі освіти, педагогіки і психології.

Розглянуто основні проблеми інвестування у вищу школу, актуалізовано теоретично значущі наукові доробки з обраної тематики та висвітлено досвід Криворізького державного педагогічного університету в рамках проекту.

У статті здійснено аналіз та узагальнення аспектів «освітнього права» у питанні інвестиційної діяльності закладів вищої освіти в Україні як елемента державної освітньої політики.Практичне значення дослідження полягає у висвітлені сучасного стану нормативно-правового забезпечення інвестиційної політики України в галузі вищої освіти. Видання здійснене за експертної підтримки Науково-навчального центру прикладної інформатики НАН України.

Актуальність теми полягає в потребі модернізації системи вищої освіти України, в тому числі за рахунок ефективної інвестиційної політики. Наявні публікації, які торкаються цієї проблеми, розглядають інвестиційну політику в економічній площині, акцентуючи саме на інвестиціях, однак інвестиційна політика має міжгалузевий характер, що можна продемонструвати на прикладі вищої освіти. Тому вивчення питання наукової розробленості питання інвестиційної політики в галузі вищої освіти є актуальною проблемою для вітчизняної системи освіти, розв’язання якої дозволить закласти основи для всебічного розвитку української вищої школи. Метою дослідження є з’ясування сучасного стану дослідженості проблеми інвестиційної політики в галузі вищої освіти України в науковій площині.

У статті проаналізовано нормативно-правове забезпечення України в галузі освіти осіб з особливими потребами. Охарактеризовано інклюзивну освіту як один з пріоритетних напрямків розвитку освітньої практики. Розглянуто законодавчі та правові основи впровадження інклюзивного навчання.

Стаття присвячена дослідженню проблеми моделювання структури та змісту математичної компетентності та компетентності у галузі науки, технологій та інженерії (STEM-компетентностей) учнів. Автором зазначено, що для України сьогодні актуальною постає проблема активного творчого розвитку учнів, які вміють мобілізувати знання на практиці та швидко адаптуватися до нестандартних ситуацій. Це зумовлює пошук забезпечення високої якості освіти на всіх рівнях. Можливим рішенням цієї проблеми є організація STEM-навчання, що вимагає формування в учнів STEM-компетентностей. Автором здійснено аналіз існуючих в наукових публікаціях та офіційних документах означень понять компетенція, компетентність, STEM-компетентності. З’ясовано компоненти STEM-компетентності, серед яких когнітивна, рефлексивно-аналітична, операційно-діяльнісна, ціннісно-мотиваційна. У статті визначено основні складові STEM-компетентності, яка складається зі здатності визначити проблему, умінні логічно розмірковувати, обґрунтовувати свої дії, розуміти та аналізувати різні точки зору у вирішенні проблем, вмінні нетрадиційно вирішувати проблему, здійснювати аналіз та оцінку отриманих результатів, формулювати дослідницьке завдання та визначати шляхи його вирішення, застосовувати знання в різних життєвих ситуаціях. З’ясовано, що методики, які спрямовані на формування STEM-компетентності учнів мають ґрунтуватися на застосуванні компетентнісного, діяльнісного та системного підходів до організації навчання. У роботі наголошується, що ключові компетентності за державний стандарт базової середньої освіти в Україні ґрунтуються на рекомендаціях Ради Європейського Союзу. Автором здійснено порівняння ключових компетентностей для навчання протягом усього життя в Україні та в Європейського Союзі, детально розглянуто уміння та ставлення пов’язані з STEM-компетентністю. Виявлено, що математичну компетентність та компетентність у галузі науки, технологій та інженерії в Європейському Союзі виділяють як єдине ціле, на відмінну від України.

В Україні трансформаційні процеси в галузі вищої освіти, що розпочалися після здобуття незалежності, були обумовлені як особливостями суспільно-політичних процесів, так і складними економічними обставинами. Досить швидко стало зрозуміло, що від реформування вищої освіти буде залежати не тільки виживання вищих навчальних закладів, а й рівень розвитку самої держави. Тому було зроблено ряд спрямованих на перебудову вищої освіти кроків, які призвели до наступних структурних перетворень, що впливають на сучасний стан системи українських вищих навчальних закладів.

У збірнику відображено результати наукових досліджень та науково-методичних розробок викладачів вищих навчальних закладів України в галузі мистецько-педагогічної освіта. Висвітлюються актуальні проблеми мистецької педагогіки, мистецтвознавства, культурології, естетики, теоретичні та практичні аспекти підготовки вчителя мистецьких дисциплін, впровадження сучасних художньо-педагогічних технологій. Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів.

У збірнику відображено результати наукових досліджень та науково-методичних розробок викладачів вищих навчальних закладів України в галузі мистецько-педагогічної освіти. Висвітлюються актуальні проблеми мистецької педагогіки, мистецтвознавства, культурології, естетики, теоретичні та практичні аспекти підготовки вчителя мистецьких дисциплін, впровадження сучасних художньо-педагогічних технологій. Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів.