Статті в журналах: "Освіта спеціальна"

1

БУЙНЯК, Мар’яна. "РОЗУМІННЯ СТУДЕНТАМИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 016 СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА СУТНОСТІ ПАРТНЕРСТВА У МАЙБУТНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 137–43. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.21.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті описано результати дослідження розуміння здобувачами вищої освіти спеціальності 016 Спеціальна освіта сутності партнерства у майбутній професійній діяльності. Обґрунтовано необхідність формування у студентів навичок партнерської взаємодії відповідно до Стандартів вищої освіти України зі спеціальності 016 Спеціальна освіта; наголошено на ролі концепції Нової української школи у формуванні професійної компетентності майбутніх корекційних педагогів. Акцентовано, що в освіті дітей з особливими освітніми потребами партнерська взаємодія є міждисциплінарною, оскільки сама освіта поєднується з лікуванням, корекційною роботою, соціальною допомогою. За результатами анкетування з’ясовано, що студенти спеціальності 016 Спеціальна освіта здебільшого розуміють сутність понять «партнерство», «педагогіка партнерства», підтримують ідею партнерської взаємодії з батьками учнів з особливими освітніми потребами та усвідомлюють важливість партнерської співпраці з учнями і колегами. Визначено особистісні якості, вміння і навички, які, на думку студентів, є важливими для успішної партнерської взаємодії з учнями та колегами. Встановлено, що майбутні фахівці недостатньо володіють вміннями і навичками, необхідними для ефективної реалізації партнерської взаємодії у закладах спеціальної та інклюзивної освіти. Доведено, що навчання у закладі вищої освіти сприяє формуванню навичок партнерської взаємодії у майбутній професійній діяльності: майже всі здобувачі вищої освіти зазначають, що повністю чи частково оволодівають ними у процесі вивчення дисциплін професійної підготовки. На підставі результатів анкетування зроблено висновок про необхідність створення системи підготовки здобувачів вищої освіти до реалізації партнерської взаємодії з різними суб’єктами освітнього процесу та позашкільних установ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Шевцов, Андрій Гаррієвич, Олена Володимирівна Ласточкіна та Наталія Валеріївна Никоненко. "ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ В УМОВАХ ЕКСТРЕННОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ". Information Technologies and Learning Tools 77, № 3 (19 червня 2020): 240–61. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v77i3.3960.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено аналіз особливостей провадження дистанційного навчання вчителями спеціальної освіти в Україні та за кордоном у сучасних умовах запровадження в освітніх закладах тимчасового карантину через вірусну пандемію. Для з’ясування об’єктивних труднощів, пов’язаних із використанням дистанційних освітніх технологій у закладах вищої освіти в освітньому процесі спеціальності 016 «Спеціальна освіта», було проведене онлайн анкетування викладачів та студентів на основі розробленого авторами інструментарію (сервіс webanketa.com), до якого було введено загальні та фахові запитання. В анкетуванні взяли участь 135 викладачів та 435 студентів. Дослідження довело неможливість ефективно формувати фахові практичні вміння та навички за дисциплінами практичного спрямування освітньої програми спеціальності 016 «Спеціальна освіта» існуючими засобами навчальних платформ і адекватно здійснювати оцінку якості й результатів навчання. Крім того, аналіз результатів дослідження дає можливість стверджувати, що більшість респондентів обох категорій відчувають різні види труднощів, які пов’язані з технічними недоліками існуючих систем дистанційного навчання, сервісів та засобів відео й аудіозв’язку в мережевому Інтернет-середовищі; із недостатнім рівнем підготовки до роботи з інформаційно-комунікаційними технологіями та відсутністю ефективно організованої системи надання консультативних послуг щодо користування сервісами дистанційного навчання; а також із психологічним несприйняттям учасниками освітнього процесу організації навчання лише за допомоги онлайн контактів. За результатами дослідження було зроблено висновки про неготовність вітчизняної системи освіти до ситуативного виклику негайного запровадження дистанційного навчання на всіх рівнях. Зокрема технічні характеристики відповідних систем дистанційного навчання, Інтернет-сервісів та організаційно-методичний супровід означеної форми навчання не були достатніми для екстреного її впровадження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

МИЦИК, Ганна, та Михайло ПРИШЛЯК. "ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ ГЕЙМІФІКАЦІЇ В ПРОЦЕС НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 016.01 СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА (ЛОГОПЕДІЯ)". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 284–93. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-284-293.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті акцентовано увагу на ролі інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах життєдіяльності людини, зокрема і у вищій освіті. Вказано на зміни, що відбуваються у ставленні нового покоління, що зростає на основі гаджетів та цифрових додатків, до навчання. Зазначено необхідність пошуку науково-педагогічними працівниками закладів вищої освіти всіх форм власності нових підходів до оптимізації освітнього процесу відповідно до потреб і особливостей сучасного покоління здобувачів. З’ясовано сутність гейміфікації, досліджено можливості використання її методів як ефективного засобу включення здобувачів до ігрової діяльності на занятті, підвищення рівня їх мотивації та успішності в навчанні. Визнано, що в цьому контексті особливої важливості набувають наукові розробки, які в тій чи іншій мірі торкалися вивчення переваг та недоліків використання ігрових методів навчання в поєднанні з вебінструментами у вищій школі. На основі результатів теоретичного аналізу напрацювань закордонних та вітчизняних колег у цій царині виокремлено компоненти гейміфікованого освітнього процесу та основні ігрові елементи, що формують механіку процесу гейміфікації. Зазначено, що досить важливим є поширення власних напрацювань, у яких висвітлюються оптимальні шляхи впровадження методів гейміфікації, а саме: в освітній процес здобувачів спеціальності 016.01 Спеціальна освіта (Логопедія). З урахуванням наявних власних розробок запропоновано більш ефективні способи використання цифрових засобів при викладанні окремих навчальних дисциплін, запропонованих здобувачам. Представлений перелік безкоштовних та доступних онлайн платформ і додатків для гейміфікації освітнього процесу в закладі вищої освіти. Наведені приклади використання LearningАpps, Wordwall, Baamboozle, Quizlet, Kahoot під час вивчення навчальних дисциплін здобувачами спеціальності 016.01 Спеціальна освіта (Логопедія), охарактеризований зміст такої взаємодії. Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, освітній процес, гейміфікація, методи гейміфікації, онлайн додатки та платформи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Бугера, Юлія, та Наталія Дідик. "ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНОГО КОМПОНЕНТУ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), № 9(103) (30 листопада 2020): 3–11. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/003-011.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано сутність та значення мотиваційного компоненту готовності студентів спеціальності 016 Спеціальна освіта до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Визначено, що для розвитку мотиваційного компоненту найбільш ефективними є інтерактивні технології підготовки студентів. Описано особливості використання різних інтерактивних технологій в освітньому процесі закладів вищої освіти. Зроблено висновок про те, що інтерактивні технології наочно відтворюють майбутню професійну взаємодію і дають змогу апробувати знання здобувачів вищої освіти на практиці в максимально наближеній до практичної діяльності, інтерактивній формі

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Войтович, Оксана. "ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ В СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 306–13. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.419.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. У статті аналізується проблема формування професійних якостей вихователя закладів спеціальної дошкільної освіти, зокрема особливості їх розвитку в процесі підготовки студентів до професійної діяльності. Здійснюється аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми. Подається визначення поняття емоційної стійкості педагога, аналізуються її складові та особливості їх формування; поняття емоційного вигорання та саморегуляції вихователя, а також симптоми порушень емоційної саморегуляції, наводяться чинники, які їх детермінують (негативний соціально-психологічний клімат, взаємини в колективі і з керівництвом, ставлення до об’єкта праці, наявність напруженості й конфліктів у професійному середовищі). Розглядаються засоби формування емоційної стійкості та саморегуляції в процесі підготовки здобувачів до професійної діяльності та профілактики порушень (семінари, практичні заняття з елементами тренінгу, спрямовані на ознайомлення з особливостями емоційної стійкості та професійної саморегуляції, феноменом професійного та емоційного вигоряння). Стаття презентує результати дослідження з даної проблеми, а саме визначення рівнів емоційної стійкості та саморегуляції здобувачів вищої освіти напряму спеціальна освіта та фахівців, а також напрями роботи з розвитку емоційної стійкості майбутніх вихователів закладів спеціальної освіти. Методи корекції, представлені в статті, спрямовані на підвищення рівня емоційної грамотності та самооцінки, рівня емпатії, впевненості в собі, формування мотивів домагань здобувачів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Джус, О. В., Т. В. Потапчук, С. О. Покутнєва та Н. В. Труш. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ У ЗВО". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 63–73. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-63-73.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню стану підготовки майбутніх магістрів спеціальної освіти до професійного самовдосконалення у ЗВО. Акцентовано увагу на тому, що таку підготовку має забезпечувати вищий заклад освіти, який сьогодні повинен відповідати не тільки індивідуальним потребам особистості щодо навчання, а й соціальним запитам. Оскільки сучасна вища освіта в Україні спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, практичної, загальнокультурної підготовки конкурентоспроможних фахівців та формування інтелектуального потенціалу країни. Тому сучасні вимоги до освіти в Україні, необхідність запровадження нових наукових підходів і гуманістичних концепцій навчання та виховання актуалізують проблему якісного поліпшення підготовки майбутніх спеціальних педагогів та майбутніх магістрів спеціальної освіти у закладах вищої освіти. У статті наголошується, що студент стане справжнім магістром спеціальної освіти тільки тоді, як він сам працює над своєю особистістю та проявляє активність щодо оволодіння науковими знаннями і вміннями, наскільки цілеспрямовано, свідомо та наполегливо працює над розвитком у собі тих дрібниць, що формують особистість сучасного фахівця. У спеціальній педагогіці й спеціальній психології така робота має назву самовиховання і саморозвитку. У статті зазначено, що професійне самовдосконалення майбутніх магістрів спеціальної освіти пов’язане із самопошуком і самоздійсненням професійного вибору системи «спеціальний педагог» як сукупності взаємопов’язаних елементів, що сприяє розвитку нових якостей та властивостей означеної системи, та усвідомленням себе та власної значущості як спеціального педагога у професійно-педагогічному світі, який здатний взаємодіяти з іншими суспільними системами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Набока, О., та І. Татьянчикова. "СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Physical and Mathematical Education 27, № 1 (26 квітня 2021): 76–81. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-027-1-012.

Повний текст джерела

Анотація:

Формулювання проблеми. У статті розкрито сучасні підходи до фахової підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Зазначено, що в умовах соціально-економічних змін у суспільстві, нових поглядів на якість освіти в цілому, назріла необхідність реформування і осучаснення основних положень спеціальної освіти, що вимагає її відповідності європейським і новим Державним стандартам в Україні. Матеріали і методи. Для визначення сучасних підходів з підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами у дослідження були використання теоретичні методи: аналіз, узагальнення, інтерпретація сучасної наукової та навчально-методичної літератури. Результати. Результати обґрунтовують необхідність здійснення системної, поступової та послідовної спеціальної педагогічної роботи, яка спрямована на розвиток соціальної активності, виховання життєздатності особистості через формування у неї життєвих компетентностей, що забезпечить спроможність повноцінного існування дитини з особливими освітніми потребами у соціумі. Визначено основні складові нової Концепції спеціальної освіти: інклюзивна форма навчання дітей з особливими потребами, забезпечення їхньої соціалізації, особистісно-зорієнтований та компетентнісний підходи. Основну увагу зосереджено на низці проблем, які є й досі не вирішеними і гальмують процес підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі й в інклюзивному закладі освіти. Висновки. За результатами теоретичного дослідження доведено необхідність проведення підготовки фахівців для реабілітації дітей у широкому сенсі. Висвітлено ідею незалежного життя, яка є ядром сучасної Концепції спеціальної освіти. Наголошуються, що фахівці спеціальних навчальних закладів мають відігравати важливу роль в керуванні процесом соціального розвитку своїх вихованців і досягненні ними загального рівня соціальної переконливості. Зазначено на необхідності упровадження інноваційних підходів до підготовки фахівців для навчання дітей з особливими потребами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

N.V., Nykonenko. "INFLUENCE OF US SPECIAL EDUCATION LEGISLATION IN 1975–1989 ON SPECIAL EDUCATION DEVELOPMENT." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 94 (May 6, 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-94-1.

Повний текст джерела

Анотація:

The article deals with studying of social transformations in 1975-1989 and new democratic traditions caused with the US legislation on education of individuals with disabilities.The role of the period for the current special education system creation in the United States is highlighted. US federal legislation in 1975–1989 introduced the legal basis of the special education system, which finally determined the vector of its development and caused a revolution in the whole education system. Active civil movement for equal rights enabled the adoption of The Education for All Handicapped Children Act of 1975, known after the renewal as The Individuals with Disabilities Education Act of 1990. The main innovations of the adopted law in the field of US special education were ensuring free access to appropriate public education for American children with disabilities aged 3 to 21, a right to be served in the least restrictive environment, at public expense, and under public supervision; introduction of individualized educational programs, launching early intervention programs for children at risk, funding of additional educational services for students with special educational needs, etc. The law adoption guaranteed millions of students who were raised in residential institutions or did not receive appropriate educational services in regular schools a possibility to study for free in accordance with state standards with their peers.According to the amendments to this law in 1983 and 1986, the leading principle of special education has been the partnership of parents or caregivers and professionals. To intensify active parental interaction, the law provided their mandatory participation in each stage of individualized educational programs for their children, the opportunity to discuss the conditions of the child’s education and the right to sue the school in case of a controversial educational decision.Key words: history of US special education, legal regulation of US special education, periods of US special education legislation, special education in the USA, periods of special education legislation. Ухвалені Конгресом США у 1975–1989 рр. законодавчі акти запровадили правові основи системи спеціальної освіти, які остаточно визначили вектор її розвитку та спричинили революцію в системі освіти країни загалом. Зауважено роль активного руху за рівні права для всіх громадян країни в ухваленні Закону «Про освіту для всіх дітей з інвалідністю» після оновлення у 1990 р. відомого під назвою «Освіта осіб з особливими освітніми потребами». Досліджено, що головними нововведеннями галузі спеціальної освіти у США після ухвалення зазначеного закону стали забезпечення доступу американський дітей з обмеженнями життєдіяльності віком від 3 до 21 року до безкоштовної освіти належної якості у державних закладах освіти і під контролем громадськості, запровадження індивідуальних навчальних планів, програм раннього втручання для дітей групи ризику, фінансування додаткових освітніх послуг для учнів з особливими освітніми потребами тощо. Підкреслено, що після ухвалення зазначеного закону мільйони учнів, які раніше зростали в закритих спеціалізованих установах або не отримували належних освітніх послуг у загальних школах, отримали можливість безкоштовно навчатися відповідно державних стандартів разом зі своїми однолітками.Указано, що відповідно до поправок до вказаного закону 1983 та 1986 рр. провідним принципом спеціальної освіти стала партнерська взаємодія батьків або опікунів та фахівців. Наголошено, що для активізації цієї взаємодії законом передбачено обов’язкову участь членів сім’ї на кожному етапі укладання індивідуальних навчальних програм для своїх дітей, можливість обговорювати умови навчання дитини та право подавати позов на школу в разі ухвалення суперечливого рішення.Ключові слова: спеціальна освіта у США, правове врегулювання спеціальної освіти, періодизація розвитку правового забезпечення спеціальної освіти, періодизація становлення правового забезпечення спеціальної освіти США.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Середа, Ірина Валеріївна. "РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ КАРАНТИНУ". Information Technologies and Learning Tools 88, № 2 (29 квітня 2022): 239–54. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v88i2.4532.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено результати дослідження стану реалізації змішаного навчання (ЗН) у підготовці педагогів спеціальної освіти в умовах карантину на базі Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Здійснено аналіз сучасного досвіду використання ЗН у практичній діяльності педагогів України та світу. Визначено умови ефективності реалізації ЗН, серед яких: технологічна готовність закладу освіти, ІК-компетентність викладачів і студентів, відповідне організаційно-методичне забезпечення освітнього процесу. Аналіз стану реалізації ЗН у підготовці педагогів спеціальності 016 Спеціальна освіта виявив його значні потенційні можливості при збалансованому поєднанні очної та дистанційної форми, а також відповідному організаційному, технологічному та методичному супроводі. Основні недоліки пов’язані з неузгодженістю аудиторних форм з проведенням занять у режимі онлайн, технічним забезпеченням та організацією ЗН, рівнем ІК-компетентності його учасників, нечіткістю критеріїв оцінювання, складністю, а подеколи й неможливістю формування в такий спосіб важливих професійних навичок, зокрема, комунікативних, соціальних тощо. Запроваджений спосіб організації та реалізації освітнього процесу в умовах карантинних обмежень не є технологією ЗН у класичному її розумінні, проте він продемонстрував гнучкість та мобільність такої форми навчання в екстрених умовах, сприяв підвищенню ІК-компетентності викладачів та студентів, дозволив дотримуватись умов дистанціювання та зменшення соціальних контактів з метою запобігання поширенню епідемії СOVID-19. Результати дослідження дозволяють розглядати змішане навчання не лише як вимушену міру, пов’язану з карантином, а, насамперед, як перспективну технологію, яка органічно вписується в освітній простір високотехнологічного суспільства, спроможна впоратись із складними викликами сьогодення та потребує подальшої розробки і впровадження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Sherman, Mychailo I., та Yaroslava B. Samchynska. "ІНФОРМАЦІЙНО-ДОВІДКОВА СИСТЕМА РІДКІСНИХ ТА ЗНИКАЮЧИХ ВИДІВ ТВАРИН ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОЛОГІВ". Information Technologies and Learning Tools 72, № 4 (21 вересня 2019): 121–35. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.2479.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття розкриває основні аспекти створення інформаційно-довідкової системи навчального призначення «Little Zoo», орієнтованої на вирішення завдань комп’ютерно-інформаційної підготовки майбутніх екологів в умовах сучасної вищої освіти. На основі проведеного аналізу аналогічних веб-ресурсів сформульовано основні та додаткові вимоги до інформаційно-довідкового ресурсу про рідкісні та зникаючі види тварин, які враховують недоліки існуючих інформаційних ресурсів. Розглянуто основні етапи процесу розробки інформаційно-довідкової системи «Little Zoo». Реалізацію проекту було здійснено за допомогою мови програмування Python, фреймворка Django, графічного редактора Adobe Photoshop. Завдяки даному ресурсу користувачі зможуть провести пошук рідкісного виду тварини за однією або декількома характеристиками. У системі також передбачено можливості засвоєння студентами навчальних матеріалів шляхом сортування статей про тварин у потрібному порядку. Наведено структуру бази даних MySQL, на основі якої було розроблено інформаційно-довідкову систему, а також опис полів її основних таблиць. Представлено діаграму прецендентів щодо ролей, характерних для інформаційно-довідкової системи «Little Zoo» (адміністратор, зареєстрований користувач, незареєстрований користувач), діаграму кооперацій по додаванню статті в базу даних інформаційно-довідкової системи, діаграму послідовностей у системі, діаграму станів пошуку. Представлений опис функціоналу інформаційно-довідкової системи, який дозволяє зареєстрованим користувачам додавати власні статті, розширювати базу даних ресурсу. Застосування розробленої системи «Little Zoo» у Херсонському державному університеті при викладанні дисциплін «Інформатика та системологія», «Інформаційні технології та технічні засоби корекційного навчання» спрямовано на формування професійної компетентності студентів спеціальностей 101 «Екологія», 014 «Середня освіта (Біологія)», 016 «Спеціальна освіта» не тільки через розгляд системи теоретичних положень, методики та технології роботи з певними апаратними і програмними засобами, але насамперед через практичне використання ІТ-інструментів у професійній діяльності на рівні сучасних та перспективних вимог.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

ГУБІНА, Оксана. "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛЮЧОВИХ АСПЕКТІВ РОЗВИТКУ ВІДКРИТОЇ ОСВІТИ В РОБОТАХ ВІТЧИЗНЯНИХ КОМПАРАТИВІСТІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 48–55. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-48-55.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати дослідження соціально-педагогічного та технологічного аспектів розвитку відкритої освіти у вищих навчальних закладах України та Великої Британії. Встановлено, що в результаті інформатизації суспільства постають нові вимоги до навчання майбутніх фахівців. Вирішення вимог полягає у створенні вдосконаленого відкритого (комп’ютерно-орієтованого) середовища навчальних закладів, лабораторій, бібліотек; оновленням методичного забезпечення, педагогічних технологій та змісту дистанційного й електронного навчання на основі використання ІКТ; запровадженням нових форм і методів організації освітнього процесу; упровадженням відкритих навчальних систем; використанням методики формування інформаційно-комунікаційних компетентностей науково-педагогічних працівників, методики оцінювання якості відкритих електронних систем та вільного доступу до відкритих освітніх ресурсів; а також у дослідженні стану, тенденцій і моніторингу розвитку відкритої освіти. Представлено основні технології, що застосовуються у відкритій освіті, а саме: а) кейс-технологія, яка є близьким аналогом технологій заочного навчання; б) TV-технологія; в) мережна технологія. Наведено найбільш детальну в українській науці класифікацію технологій відкритої освіти: 1) науково-освітні інформаційні мережі; 2) технології підтримки віртуального навчання (зокрема, web 2.0 та ін.); 3) всесвітня мережа «Партнерство в навчанні» (Partners in Learning Network); 4) технології електронного проєктування педагогічних систем; 5) технології мережного е-дистанційного навчання; 6) електронні бібліотеки; 7) технології комунікацій близької зони, зокрема, мобільні електронні технології і спеціальні засоби; 8) електронні технології управління проєктами. Доведено, що головними перевагами відкритої освіти є доступність, гнучкість, паралельність, модульність, економічність, інтернаціональність та координованість, які надають можливість кожній людини отримувати освіту. Використання елементів відкритої освіти забезпечує не тільки доступ до цифрового контенту, а й сприяє вдосконаленню системи управління освітою та контролю її якості. Ключові слова: відкрита освіта, соціально-педагогічний та технологічний аспекти, інноваційні технології, інформаційно-комунікаційні компетентності, індивідуалізація навчання, навчальні ресурси.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Некраш, Людмила. "Теоретичні аспекти формування концепції раннього втручання в психолого-педагогічних дослідженнях". Особлива дитина: навчання і виховання 4, № 89 (16 січня 2020): 88–95. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v4i89.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Узагальнено історичні аспекти формування концепції раннього втручання. Виявлено, що концепція раннього втручання формувалася на основі наукових досліджень, клінічного і практичного досвіду різних дисциплін (охорона здоров’я матері і дитини, дошкільна освіта, спеціальна педагогіка, психологія розвитку і нейробіологія), а також під впливом ініціатив і поширення руху батьків дітей з особливими потребами. Встановлено, що сучасна модель раннього втручання пропонує нові теоретичні уявлення і практичні підходи до розуміння проблем і потреб дітей раннього віку з порушеннями розвитку, у тому числі й немовлят, а також їх родин. Наразі актуальними є: перехід від форм втручання, спрямованих на дитину і усунення захворювання, до залучення батьків\опікунів, членів родини, місцевої громади; долучення до цільової групи й дітей з ризиком виникнення порушень розвитку; перехід до функціональної класифікації, зокрема, Міжнародної класифікації функціонування (МКФ)

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Utosov, Yan, та Olena Utosova. "Спеціальна методика формування соціальної компетентності підлітків з інтелектуальними порушеннями". Педагогічний дискурс, № 29 (22 вересня 2020): 7–13. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2020.29.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Робота присвячена питанням розвитку соціальної компетентності у підлітків з інтелектуальними порушеннями в умовах освітнього процесу та в позакласній роботі. Визначено актуальність цього питання для соціалізації учнів закладів спеціальної та інклюзивної освіти. На основі теоретичного аналізу останніх досліджень з проблеми визначено суть, складові та чинники формування соціальної компетентності. Обґрунтовано спеціальну методику формування її у підлітків з інтелектуальними порушеннями. Спеціальна методика передбачає урахування можливостей кожного підлітка в умовах будь-яких змін педагогічних умов – від структури занять в класі до позакласної роботи, на будь-якому віковому етапі – від молодшого підліткового віку до юнацького. Представлена у статті спеціальна методика дозволить педагогам направляти корекційну роботу з підлітками на формування в кожного окремого учня конкретних компетентностей, які важливі саме для нього на наступній ланці навчання та соціалізації. Для успішного впровадження заявленої спеціальної методики в практику роботи закладів спеціальної та інклюзивної освіти автором статті розроблено та структуровано основні принципи формування соціальної компетентності підлітків з інтелектуальними порушеннями, основані на освітніх стандартах нової української школи (НУШ). У статті розкрито етапи та особливості впровадження спеціальної методики формування соціальних компетентностей у підлітків на заняттях і в позакласній роботі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Podoliakina, Olga. "Освіта як нова тема доповідей Римського клубу". Multiversum. Philosophical almanac 1, № 2 (20 серпня 2020): 111–25. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.1.2.07.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено огляду становлення передумов звернення Римського клубу до теми освіти. Римський клуб давно набув авторитет у політичних та економічних колах. Однак, доволі тривалий час його доповіді мало використовували в освітньому процесі. Вочевидь, вважали їх надто гіпотетичними або дещо політизованими. Зі свого боку, і Римський клуб не надто переймався питаннями освіти. Віднедавна ситуація почала радикально змінюватися: і освіта зацікавилася Римським клубом, і Римський клуб нарешті приділив спеціальну увагу темі освіти. Знаковою є публікація доповіді Лін Речел Андерсен «Bildung: Продовжуйте зростати» (2020), в якій автор протиставляє надмірному індивідуалізму і надмірній соціалізації альтернативу високого ступеня самостійності та соціальної інтеграції. Якщо у перших доповідях Римського клубу домінувала економічна, екологічна і політична проблематика, то поступово на перший план починає виходити проблематика цінностей, соціального капіталу як основи можливого сталого розвитку людства. Андерсен звертає увагу на освіту по-данськи, яка корениться в освіті по-німецьки – Bildung – і тісно переплітається з нею. Bildung для Андресен водночас і процес формування особистості, і результат цього процесу – коли особистість стає інтегральною складовою певної громади. Андерсен для цього приділяє увагу тому, як датчани перетворили Bildung на folk-bildung, тобто на загальнонаціональну освіту, виводить на перше місце роль громад в освіті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Псарьова, М. Д. "ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ ДІТЕЙ ІЗ ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ У США". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 103–9. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-13.

Повний текст джерела

Анотація:

Сьогодні у високорозвинених країнах та тих країнах, що активно розвиваються, кожна дитина з порушенням психофізичного розвитку має право отримати таку освіту, яка дозволить їй розкрити свій внутрішній потенціал та бути максимально залученою до суспільного життя. У 2011 році Україною була підтримана західна ініціатива щодо соціалізації осіб з обмеженими можливостями шляхом надання їм освітніх послуг у межах інклюзивної школи. Через проблеми з керуванням власною поведінкою, соціальною взаємодією та академічною успішністю організація процесу навчання дітей, що мають психічні розлади, викликає особливий інтерес у представників освітньої спільноти. Оскільки Сполучені Штати Америки мають більший досвід навчання таких дітей разом з однолітками з типовим розвитком, ми вважаємо необхідним звернутися до досвіду цієї країни. Метою статті є аналіз підходів до визначення основних понять проблеми освіти дітей із порушенням психічного розвитку у законодавчих актах США. Для вирішення поставленої мети нами були використані такі методи: аналіз нормативно-правових актів, ретроспективний метод та термінологічний розбір. Результати. У статті надано визначення ключовим поняттям, які стосуються навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх школах США. Провівши аналіз нормативно-правової бази, нами виділені та проаналізовані такі поняття, як «дитина з порушенням психофізичного розвитку», «спеціальна освіта», «пов’язані послуги», «додаткова допомога та сервіси», «індивідуальна програма розвитку» та «план 504». Також у статті розглянуто низку складників індивідуальної програми розвитку для дитини з ментальними порушеннями, а саме модифікації навчальної програми; акомодації середовища, де навчається дитина з порушенням психофізичного розвитку; сервіси допоміжних технологій; послуги переходу для підлітків; визначення ступеня, у якому дитина буде включена до загальноосвітнього середовища; ресурсна кімната та інструкції, що надаються мобільним корекційним педагогом. У кінці статті нами наданий аналіз плану поведінкової корекції – важливої складової частини індивідуальної програми розвитку, оскільки діти з психічними розладами нерідко мають поведінкові проблеми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Kostrikova, Katerina. "Вплив олімпійської освіти на особистість школярів". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3 (43) (27 вересня 2018): 20–25. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-20-25.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано освіту з погляду освітнього рівня, здобуття якого передбачає системне та цілеспрямоване оволодіння змістом навчання. То, згідно з чинним законом, освіта – це, передусім, сукупність систематизованих компетентностей, знань, умінь, практичних навичок, способів мислення (компетентностей), професійних, світоглядних, громадянських якостей та морально-етичних цінностей, що набуваються в закладах середньої освіти. Це цілком відповідає європейським тенденціям розвитку освіти на засадах компетентнісного підходу. Відповідно, й освітню діяльність розглядаємо ширше (не лише як надання освітніх послуг із видачою відповідного документа, а й орієнтація на задоволення освітніх потреб школяра). Якість освітньої діяльності трактуємо не тільки як сукупність характеристик системи освіти та її складників, а й рівень організації освітнього процесу, орієнтованого як на забезпечення здобуття особами якісної освіти, так і на створення нових знань. Концептуально закладається модель сучасної динамічної системи, яка має забезпечити розвиток освіти із широким залученням до навчального та організаційно-управлінського процесів науково-педагогічних працівників та молоді. Одним з основних напрямів концепції розвитку освіти є реформування змісту освіти. Це дасть змогу впровадити ідеї олімпізму в майбутню діяльність; забезпечити поширення олімпійської освіти серед різних верств населення. Інноваційний характер основних положень закону випливає з аналізу його тезаурусу. Так, до кола основних категорій, що чітко визначаються й регулюються законом, віднесено такі, як освіта, заклад освіти, освітня діяльність, якість освіти, якість освітньої діяльності та ін. Аналіз спеціальної літератури дав підставу виділити основні етапи формування системи олімпійської освіти як потужного фактора виховання підростаючого покоління: витоки ідеї олімпійської освіти; формування основ олімпійської освіти; становлення й розвиток олімпійської освіти. Проведене емпіричне дослідження дає змогу зробити висновок, що після впровадження олімпійської освіти в загальноосвітні заклади Херсонської області довело її позитивний вплив на комплекс основних показників навчально-виховного процесу, які мають бути предметом суспільного консенсусу, розуміння того, що освіта – це один з основних важелів цивілізаційного поступу й значною мірою характеризують соціальне замовлення держави на формування та розвиток фізично, психічно, духовно й соціально здорової дитини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

ЛИНДІНА, Євгенія. "ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЛОГОПЕДІЮ: СТАРОДАВНІЙ СВІТ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 34–40. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-34-40.

Повний текст джерела

Анотація:

Необхідні зміни в освіти неможливі без урахування та оцінки наукового досвіду попередніх поколінь. Вивчення та історико-педагогічний аналіз витоків логопедичної допомоги дають змогу простежити процес формування логопедії, взаємозв’язок її з іншими науками. Метою статті є дослідження проблеми зародження знань про мовленнєві порушення, причини та засоби їх усунення, аналіз та обґрунтування розвитку. Для досягнення мети вивчались архівні джерела та наукові доробки вчених, які досліджували це питання. У науковій статті висвітлюються факти перших логопедичних знань періоду до н.е. – початку н.е. Зокрема, йдеться про науковців різних галузей, які займалися вивченням мовлення у осіб з різними мовленнєвими недоліками, причин цих порушень та різних засобів їх усунення. Простежуються в порівняні з сучасною логопедією знання про порушення мовленнєвого розвитку, які збереглись й актуальні сьогодні. У період до н.е. – початку н.е. порушення мовлення відносились до хвороб та лікувались виключно лікарями. Про це свідчать описи в священних писаннях та працях Геродота, Гіппократа, Аристотеля, Плутарха, Цельса, Галена, Квінтіліана, Антілла, Орібазія, Авіценна. З початком н.е., вивчаючи механізми утворення акту мовлення, відомі діячі, оратори та лікарі почали залучати до методів усунення мовленнєвих порушень деякі педагогічні підходи. Але це не призвело до виокремлення недоліків мовлення від медичної сфери. У статті окреслюються важливі для історії логопедії факти пояснення Гіппократом механізму вимови звуків, введення наукової термінології хвороб мовлення Галеном та застосування мовленнєвих вправ у процесі лікування недоліків мовлення. Ключові слова: логопедія, історія логопедії, порушення мовлення, витоки, спеціальна освіта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Гнидюк, Олександр. "НЕПЕРЕРВНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ: СУТНІСНО-ПОНЯТІЙНИЙ АСПЕКТ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, № 1 (26 квітня 2021): 43–59. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.629.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено узагальнення результатів дослідження щодо сутності базових понять проблеми неперервної фізичної підготовки офіцерів-прикордонників на різних рівнях військової освіти. З’ясовано, що неперервна фізична підготовка офіцерів-прикордонників – це постійний керований процес фізичного розвитку та самовдосконалення, набуття ними вміннями і навичками особистої безпеки, фізичної витривалості, здатності застосовувати набуті прикладні знання фізичних тренувань та фізично-вольові якості у процесі оперативно-службової діяльності, що передбачає послідовне чергування навчання на рівнях військової освіти з професійною діяльністю або практикою для формування загальної фізичної та спеціальної фізичної готовності з урахуванням сучасних вимог до фахівців з безпеки державного кордону. Метою неперервної фізичної підготовки офіцерів є опанування ними визначеним обсягом теоретичних знань, прикладних рухових навичок, формування і розвиток фізичних і психологічних якостей, тактико-технічних навичок захисту і нападу з використанням спеціальних засобів та прийомів рукопашного бою, готовність їх застосувати у необхідний момент; здатності переносити значні фізичні навантаження без зниження професійної працездатності в умовах повсякденної діяльності з охорони державного кордону України, а при необхідності – під час ведення сучасного бою; опанування методичними навичками навчання підлеглих застосовувати силу та спеціальні засоби при виконанні службових обов’язків. Встановлено, що результатом неперервної фізичної підготовки є здатність до постійного професійного фізичного розвитку та самовдосконалення, застосовувати у процесі оперативно-службової діяльності набуті прикладні і методичні знання з фізичної підготовки, прикладні рухові вміння і навички особистої безпеки, навички захисту і нападу з використанням спеціальних засобів та прийомів рукопашного бою, уміння застосовувати фізичну силу та спеціальні засоби при виконанні службових обов’язків, фізична витривалість переносити фізичні навантаження без зниження професійної працездатності в умовах повсякденної діяльності з охорони державного кордону, а при необхідності і при веденні сучасного бою. Ця здатність охоплює фізично-вольові властивості особистості офіцера, загальну фізичну та спеціальну фізичну підготовленість з урахуванням сучасних вимог до фахівців з безпеки державного кордону.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Алфімов, В. М., та Д. О. Перепадя. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ДО РОБОТИ ІЗ ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ У КНР". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 6–16. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-6-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню особливостей підготовки китайських педагогів до роботи із обдарованими дітьми. Розглянуто специфіку підготовки педагогічних кадрів у Китаї; приділено увагу професійним характеристикам і компетенціям педагогів КНР, які працюють з обдарованими дітьми, заходам із підвищення кваліфікації та розвитку педагогічних навичок, а також вимогам до їх професійних якостей. Освіта обдарованих дітей у Китаї не має окремого статусу у системі освіти КНР, а є частиною спеціальної освіти, тобто освіти дітей із особливими освітніми потребами. У статті визначено, що підготовкою спеціальних вчителів займається обмежена кількість університетів, тому брак спеціальних педагогів та фахівців є актуальною проблемою спеціальної освіти у Китаї. З’ясовано, що переважна більшість учителів, які навчають обдарованих дітей, – випускники середніх професійних навчальних закладів. Основним шляхом підготовки педагогів до роботи із обдарованими дітьми є заходи з підвищення кваліфікації, тематичні конференції та семінари. Дослідження показало, що до професійних та особистісних якостей спеціальних педагогів висуваються відповідні вимоги, засновані на досвіді інших країн світу та класичних китайських трактатах. До роботи за спеціальними освітніми програмами залучаються учителі, які відповідають висунутим характеристикам і компетенціям, а також зосереджено увагу на їх професійних знаннях та вміннях. У спеціалізованих педагогічних навчальних закладах програми підготовки вчителів основну увагу приділяють педагогічним стратегіям та методам, розробленим згідно до особливостей викладання певного циклу дисциплін.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Громовенко, К. В. "Право на вищу освіту в діяльності Організації з безпеки та співробітництва в Європі". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 31–37. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).511.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті доведено, що наразі питання освіти у ОБСЄ опрацьовуються у декількох вимірах: захист освітніх прав меншин, освіта й права людини та освіта в умо-вах конфлікту. Автором підтверджено, що Бюро з де-мократичних інститутів і прав людини ОБСЄ серед ін-шого має на меті забезпечення поваги різноманітності і взаєморозуміння під час освіти та забезпечення освіти у сфері прав людини. У статті відображено увагу по-льових операцій ОБСЄ до освітніх питань щодо реформ системи освіти, включаючи юридичну освіту, визна-чення результатів і стандартів навчання, усунення дис-кримінації та відчуження під час освіти. Автором досліджено Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту і Пояснювальну записку до них, методичні публікації ОБСЄ «Викла-дання тем голокосту і антисемітизму. Огляд і аналіз освітніх підходів» «Протидія нетерпимості та дискри-мінації щодо мусульман: керівні принципи для викла-дачів. Боротьба з ісламофобією через освіту», «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для співробіт-ників правоохоронних органів» та «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для працівників охорони здоров’я». Автором відзначено, що підходи ОБСЄ до форму-вання власного закладу вищої освіти мають певну спе-цифіку, відмінну від підходів до цього питання ООН та установ системи ООН. Європейські стандарти вищої освіти зазнають вагомого розвитку через діяльність ОБСЄ, що реалізує власні завдання, як керуючись по-требою забезпечення права на освіту, так й врахову-ючи значущість освіти для сталого співробітництва й безпеки. Недоговірний характер самої ОБСЄ та участь в організації не лише європейських, але й усіх постра-дянських та деяких інших держав зумовлює специфіку як охоплення, так і методів застосування спеціальних стандартів ОБСЄ у сфері освіти. Основна увага в цих стандартах приділена захисту права меншин на освіту, запровадженню в рамках осві-ти анти-дискримінаційних механізмів, ефективному навчанню правам людини, зокрема й у рамках формаль-ної вищої освіти різних кваліфікацій. Автором дослі-джено договірне, законодавче та статутне забезпечення діяльності власного навчального закладу організації – Академії ОБСЄ у Бішкеку. У статті доведено, що ця Академія слугує специфічним прикладом реалізації наднаціональних практик ОБСЄ у сфері вищої освіти для конкретної установи. Автор резюмує, що реалізація стандартів ОБСЄ у сфері вищої освіти в Україні може слугувати підґрунтям для нових наукових досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Чікарькова, Марія. "ВИЩА СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА В РЕГІОНІ [рец. на кн.: Вища культурологічна освіта в Україні: регіональний дискурс: крізь призму діяльності кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ. До 50-річчя від дня заснування: монографічно-довідкове вид. /". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (31 січня 2022): 165–68. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.514.

Повний текст джерела

Анотація:

Аналізується зміст монографічно-довідкового видання, спрямованого на розгляд становлення і розвитку вищої культурологічної освіти, реалізованої професорсько-викладацьким складом у Рівненському державному гуманітарному університеті на базі кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства упродовж 50 років її існування; акцентується увага на найбільш яскравих розділах книги, спрямованих, зокрема, на виявленні ролі цієї освіти в історичній ретроспективі в Західному регіоні України, технологічних складових аналізу цього процесу, постатях, причетних до її розбудови тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Кухарчук, Петро, Лілія Коврігіна та Вадим Калінін. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ". Public management 15, № 5 (29 вересня 2018): 123–39. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-123-139.

Повний текст джерела

Анотація:

Зроблено спробу аналізу запровадження інклюзивної освіти в Україні. Висвітлено реформування системи освіти, забезпечення рівного доступу до якісної освіти всіх дітей, включаючи дітей з особливими освіт- німи потребами. Розкрито особливості інклюзивної форми навчання в сучасній українській школі, що передбачає дитині, яка потребує корекції психофізичного розвитку, право відвідувати загальноосвітній заклад і готовності педагогічних працівників до психолого-педагогічного супроводу дитини. Схарактеризовано імплементацію Закону України “Про освіту” щодо ре- формування системи освіти, забезпечення рівного доступу до якісної освіти всіх дітей, включаючи дітей з особливими освітніми потребами. Розкрито ак- туальне значення інклюзивної форми навчання у сучасній українській школі, яку передбачено для дитини, що потребує корекції психофізичного розвитку, право відвідувати загальноосвітній заклад і готовність педагогічних праців- ників до психолого-педагогічного супроводу дитини. Висвітлено зміщення акцентів соціальної політики держави стосовно лю- дей з інвалідністю у бік формування суспільної свідомості щодо сприйняття їх як рівних членів суспільства та необхідності створення для цих громадян умов для повноцінного життя, в тому числі здобуття освіти. Законодавчо ви- знано право дітей з особливими освітніми потребами на навчання в освітніх закладах за місцем проживання. Розкрито питання включення дітей з особливими освітніми потребами в дитячий колектив якомога раніше, починаючи з дошкільного віку. Схарактеризовано використання нетрадиційних форм і методів роботи, що на практиці довели свою ефективність та результативність в освіті дорос- лих. Готуючи майбутніх педагогічних працівників, інститути післядипломної педагогічної освіти та інші установи, які займаються підвищенням кваліфіка- ції, мають включати в освітні програми інклюзивну тематику та формувати у педагогів психологічну та професійну готовність до роботи з дітьми з особли- вими освітніми потребами. Необхідно надати їм знання зі спеціальної та со- ціальної педагогіки, забезпечити інструментарієм та моделями альтернатив- ного навчання, використовуючи воркшоп (інтенсивний навчальний захід, під час якого дорослі навчаються через власну активність).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Гончаренко, Євген, та Ірина Когут. "Сталий розвиток Спеціальних Олімпіад: стратегічний план розвитку". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 4 (4 травня 2022): 59–64. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.4.59-64.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Нині у світі, в тому числі і в Україні, спостерігаються позитивні зміни у ставленні до осіб з інвалідністю, залучення їх до активного способу життя, реалізації інклюзивного підходу в освіті, спорті, культурі, інших сферах. Разом з тим однією з найменш захищених верств населення залишаються люди з відхиленнями розумового розвитку. Спорт та фізична культура стали доступними для людей цієї нозологічної групи з появою руху Спеціальних Олімпіад. Зародившись у 1960-х роках, сьогодні вони являють собою міжнародний спортивний феномен, який охоплює мільйони людей з відхиленнями розумового розвитку у понад 170 країнах. Мета. Виявлення перспективних напрямів діяльності Спеціальних Олімпіад у світі, що обумовлені реалізацією Глобального стратегічного плану у 2021–2024 рр. Методи. Аналіз і узагальнення спеціальної науково-методичної літератури, документальних матеріалів та матеріалів мережі Інтернет, синтез та узагальнення. Результати. Філософія Спеціальних Олімпіад полягає у формуванні світу без дискримінації, заснованого на принципах рівності та взаємоповаги. Протягом всієї історії діяльність Спеціальних Олімпіад була орієнтована на захист прав людей з відхиленнями розумового розвитку, пошук ефективних засобів соціальної інтеграції людей з інвалідністю через заняття спортом, розробку моделей інклюзивних тренувальних занять, вирішення медичних, освітніх та соціальних проблем. Саме тому у 2020 р. Спеціальна Олімпіада затвердила Глобальну стратегію розвитку на 2021–2024 рр., що розроблена на основі Цілей сталого розвитку ООН до 2030 р. У статті охарактеризовано Цілі сталого розвитку – підсумковий документ Саміту ООН зі сталого розвитку 2015 р., проаналізовано аспекти реалізації Цілей сталого розвитку ООН в межах спортивного руху Спеціальних Олімпіад, визначено фактори, які обумовлюють досягнення цілей, проаналізовані практичні кроки досягнення цілей у світі та в Україні. Ключові слова: цілі сталого розвитку, Спеціальна Олімпіада, особи з відхиленнями розумового розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

ТЕЛЬНА, Ольга, Віталія ТАРАСОВА та Валентина КОНДРАТЕНКО. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ЗАСОБАМИ ІГРОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (14 квітня 2022): 211–16. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.33.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблематика професійної підготовки майбутніх спеціальних педагогів у сучасному закладі вищої освіти. У фокусі дослідження перебуває ігрове моделювання як ефективна навчальна технологія та особливості його використання у фаховій підготовці майбутніх спеціальних педагогів. Аналізуючи сучасний стан педагогічної освіти в Україні, автори звертають особливу увагу на необхідність застосування інтерактивних навчальних технологій у сучасних педагогічних університетах, що сприятиме підвищенню фахової компетентності та особистісної готовності здобувачів освіти до самостійного виконання практичної діяльності. Щоб реалізувати мету дослідження, яка полягає в доведенні корисності технології ігрового моделювання в навчанні спеціальних педагогів, автори використовують комплекс компаративно-теоретичних методів, які дозволяють визначити компоненти особистісної готовності здобувачів спеціальної освіти до майбутньої професійної діяльності, розглянути можливості ігрового моделювання як засобу ефективного формування загальних і фахових компетентностей майбутніх педагогів, охарактеризувати суть і особливості технології ігрового моделювання в розвитку особистісних якостей майбутніх фахівців, визначити принципи, на яких має базуватися використання технології ігрового моделювання в роботі зі здобувачами спеціальної освіти, описати вимоги до створення сприятливого ігрового середовища, що допомагатиме правильно й ефективно організувати інтерактивне навчання майбутніх спеціальних педагогів. У підсумку автори доходять висновку, що ігрове моделювання, за умови системного та грамотного його використання, може бути корисним засобом формування у здобувачів спеціальної освіти як загальних, так і спеціальних (фахових) компетентностей, а також якостей особистості, необхідних для успішного виконання професійної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

БРАТЧИКОВА Т. І., МАРОВА С. Ф. ,. АДАМОВ Д. В. ,. "УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДАМИ СЕРЕДНЬОЇ, ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 84, № 3 (14 січня 2020): 5–17. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.84-3-01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовані сучасний стан, тенденції та проблеми розвитку освіти в Україні та м. Маріуполь. Предметом дослідження є процеси управління закладами середньої, дошкільної та позашкільної освітив умовах децентралізації. Метою дослідження є аналіз сучасного стану середньої, дошкільної та позашкільної освіти м. Маріуполь. У дослідженні використовувались загальнонаукові та спеціальні методи аналізу та синтезу, аналогії та порівняння, статистичні та аналітичні. Зокрема в статті наведено модель інтегральної стратегії формування конкурентних переваг в межах Концепції «Нова українська школа», наведено суми невикористання коштів по освітній субвенції у 2018 р., виявлено динаміку виплат з міського бюджету по статті «Освіта» по м. Маріуполь за 2016-2018 рр. (виконання бюджету), шляхи та заходи з модернізації вітчизняної освіти на етапі дігіталізації економіки, наведено схему ідентифікації моделі вдосконалення освітньої політики м. Маріуполь.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Войтовська, О. М. "ВЕКТОРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ВІДКРИТОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-21.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено, що в останні два десятиліття істотною парадигмою розвитку систем освіти у багатьох країнах є відкритість освітнього середовища, поширення принципів якої проявляється у впровадженні вимог відкритості у стандартах діяльності не лише громадських і державних освітніх установ, а й цілих національних освітніх систем. Зазначено, що побудова системи відкритої освіти стає провідною стратегією розвитку освіти дорослих загалом та післядипломної педагогічної зокрема, оскільки ґрунтується на світоглядних і методологічних основах відкритості та неперервності процесу пізнання. Це стало особливо актуальним у сучасних реаліях пандемії COVID-2019. Вказано, що нова якість вітчизняних закладів вищої та післядипломної педагогічної освіти формується завдяки впровадженню вимог, зазначених у чинних нормативно-правових, організаційно-управлінських та концептуально-програмних державних документах. У результаті створення освітнього середовища в закладах вищої та післядипломної педагогічної освіти має бути забезпечений професійний розвиток учителів з пріоритетних напрямів. У цьому разі акцент робиться на врахування впливу інтеграційних процесів, що сприяють впровадженню інновацій у процес професійного розвитку вчителів в умовах вищої та післядипломної педагогічної освіти. Встановлено, що відкрита освіта – це складна соціальна система, особливістю якої є її здатність реагувати на швидкозмінні соціально- економічні ситуації, персональні та загальні освітні потреби і запити. Головні її принципи – відкритість і неперервність гносеологічного процесу, а основою є планомірна, контрольована, посилена самостійна робота здобувачів освіти у зручному місці за індивідуальним навчальним планом чи розкладом за умов використання комплекту спеціальних засобів навчання і здатність спілкування з викладачем та тими, хто навчається. Дано власне визначення поняття «відкрите освітнє середовище професійного розвитку вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Лунячек, Вадим. "Компетентнісний підхід як методологія професійного розвитку працівника освіти". New pedagogical thought 102, № 2 (3 вересня 2020): 37–45. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-102-2-37-45.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються особливості застосування компетентнісного підходу в процесі професійного розвитку працівників освіти на сучасному етапі.Представлені матеріали є логічним продовженням попередніх робіт автора, в яких аналізується компетентнісний підхід як методологія професійної підготовки у вищій школі. Певні висновки та узагальнення зроблені на основі наукових джерел, оприлюднених після 2014 р., коли набув чинності Закон України «Про вищу освіту» та почалися суттєві якісні зміни в системі вищої освіти України, що тривають до цього часу. Увага акцентується на висвітленні компетентнісного підходу як методології створення індивідуальних траєкторій удосконалення професіоналізму кожного працівника освіти в процесі підвищення кваліфікації. Підґрунтям для цього є самооцінювання професійної компетентності згідно з вимогами Закону України «Про освіту» та інших підзаконних актів. Доведено, що в основі цієї процедури повинна бути спеціально створена компетентнісна модель професійного розвитку педагогічного працівника та окремі педагогічні технології, метою яких є формування або поліпшення певної компетентності за результатамипроведення самооцінювання. Окрему увагу приділено також дотриманню принципу комплексного оцінювання професійної компетентності та її складовихяк умови досягнення запланованих результатів навчання, наведені спеціальні приклади. Наголошується на необхідності створення відповідних педагогічнихтехнологій саме в системі післядипломної педагогічної освіти, що набуло своєї актуальності в умовах диверсифікації процесів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних кадрів. Увага акцентується на необхідності формування системного бачення процесів оцінювання окремих компетентностей в осіб, що здійснюють викладацьку діяльність і є суб’єктами надання освітніх послуг у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Юрчук, Олексій Іванович. "ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ В ЗДО ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 012 «ДОШКІЛЬНА ОСВІТА»". Інноватика у вихованні 2, № 13 (15 червня 2021): 212–22. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.389.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються особливості формування мотивації до фізкультурно-оздоровчої роботи в закладах дошкільної освіти у майбутніх вихователів. Доведено необхідність забезпечення мотивації до означеного виду підготовки фахівців галузі дошкільної освіти. Обґрунтовано процес формування у майбутніх вихователів мотивації, вироблення інтересу до майбутньої професії, занять фізичною культурою, отримання нових знань, розуміння своєї ролі в збереженні здоров’я вихованців. Визначено пріоритетне джерело формування мотивації до фізкультурно-оздоровчої роботи у майбутніх вихователів (навчальні дисципліни, що відображають і теоретичні основи, і педагогічний досвід створення та реалізації фізкультурно-оздоровчих заходів). Розроблено спеціальний напрям діяльності здобувачів вищої освіти, який охоплює організацію спеціальних занять, навчальних завдань, загальноуніверситетських і міських заходів. З’ясовано, що практичне розв’язання проблеми зумовить у майбутніх вихователів формування допитливості, пізнавального інтересу й об’єктивне оцінювання власних можливостей, утвердить прагнення до саморозвитку та самовдосконалення під час проведення фізкультурно-оздоровчої роботи в закладі дошкільної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Деркач, Юлія, та Ольга Лавро. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ". Молодий вчений, № 6 (94) (30 червня 2021): 159–62. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-32.

Повний текст джерела

Анотація:

Ця стаття висвітлює проблему підготовки вчителів у Великобританії. Були зроблені спроби розглянути спеціальні викладацькі кафедри багатьох університетів Великобританії, а також, питання навичок групового навчання та самостійної роботи студентів. Сформульовано головну ідею нового методу навчання за кордоном, а саме: студенти не є пасивними слухачами, а активними учасниками навчального процесу. Велика увага приділяється обов’язковому вихованню вчителів-дослідників як важливої потреби сучасного суспільства. Досліджено, що наукові навички майбутніх учителів культивуються у процесі навчання системи вищої професійної освіти. Визначено, що у європейській освіті, зокрема у Великобританії, триває процес розробки та впровадження нової моделі професійної підготовки вчителів початкових класів, яка відповідає вимогам єдиного європейського простору вищої освіти та має спільні характеристики з іншими країнами ЄС, а саме: педагогічна освіта базується на трьох домінантних моделях (технологічній, гуманістичній, функціональній орієнтації), а пріоритет у підготовці вчителя надається концепціям: загальній персоналістичній, прагматичній, методичній, неопозитивістській, гуманістичній.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

СТРАЖНІКОВА, І. В. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ЯК МАЙБУТНІХ ЕКСПЕРТІВ У ГАЛУЗІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ДИСКУРС". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 4 (18 квітня 2022): 177–82. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.26.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто особливості підготовки майбутніх експертів у галузі освіти в українських закладах вищої освіти України та зарубіжжя з огляду педагогічної історіографії. Автором продемонстровано реалізацію підготовки магістрантів ОП «Освітні, педагогічні науки» у ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», зокрема набуття загальних і фахових компетентностей, вивчення критеріїв якості освітнього процесу у контексті професійної підготовки експертів у галузі освіти у східноєвропейських країнах. Актуальність підготовки освітніх експертів визначають виконувані ними функції, що забезпечуватимуть упровадження інновацій в освітню діяльність з урахуванням світових практик, сприятимуть підвищенню якості освіти, зокрема вищої. Серед основних функцій експертної діяльності в педагогічній історіографії автори виокремлюють аналітичну, навчальну, експертну, узагальнювальну, прогностичну, фасилітативну, консалтингову і супервізійну, здійснення яких визначає зміст спеціальних компетентностей освітнього експерта. Нами доведено, що у науковій літературі експертиза в освіті розглядається як системний аналіз проблеми, процесу чи явища у сфері освіти чи в одній із її підсистем із метою визначення стимулюючих або гальмуючих чинників, їх розвиток із наступним закріпленням або усуненням. Адже експертиза передбачає дослідження, оцінку, прогнозування розвитку педагогічних явищ, об’єктів, процесів, визначення відповідності освітніх послуг, узгодження пріоритетів різноманітної діяльності освітніх закладів, а також надає можливість компетентно і системно підходити до удосконалення освітнього процесу в закладі. Компаративістським методом показано процес підготовки експертів у галузі освіти магістерськими ОП за програмою «Розвиток школи та забезпечення якості» в університетах Німеччини, Австрії та Швейцарії; відбір агенціями із забезпечення якості кандидатів у експерти (Литва, Екстонія), відповідно до вимог яких і відбувається підготовка майбутніх експертів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Лазоренко, Олександр. "СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ПОНЯТТЯ “ВІЙСЬКОВО-СПЕЦІАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ” У КОНТЕКСТІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 206–19. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.700.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті охарактеризовано низку ключових понять для визначення теоретичних основ навчання військово-спеціальних дисциплін майбутніх бакалаврів безпеки державного кордону. Актуальність дослідження зумовлена тим, що від рівня підготовки офіцерів-прикордонників залежить безпека держави на державному кордоні, а основою навчання зазначених фахівців є військово-спеціальні дисципліни. Визначено, що проблематика навчання військово-спеціальних дисциплін, вивчення сприятливих психологічних та методичних умов для їх проведення потребує подальшого дослідження та вдосконалення. Посилює актуальність дослідження модернізація охорони державного кордону, що вимагає нових підходів до визначення змісту та сутності дисциплін військово-спеціального спрямування.Дослідження показало, що під поняттям “майбутній бакалавр безпеки державного кордону” слід розуміти курсанта, який здобуває вищу освіту за першим (бакалаврським) освітнім рівнем у галузі знань “Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону” у вищому військовому навчальному закладі з метою отримання спеціальності “Безпека державного кордону” за кваліфікацією “офіцер тактичного рівня”, здатного вирішувати завдання щодо забезпечення безпеки державного кордону.Відповідно під поняттям “військово-спеціальні дисципліни” маємо на увазі комплекс навчальних дисциплін, зміст яких пов’язаний з потребами прикордонної практики та розвитком військової освіти і науки в Україні. Зазначені дисципліни відповідають спеціальності “Безпека державного кордону” та мають на меті забезпечити набуття курсантами теоретичних знань та практичних навичок за спеціальністю. До основних військово-спеціальних дисциплін віднесено тактику прикордонної служби, прикордонний контроль, загальну тактику. Навчання цих дисциплін є дієвим інструментом реалізації мети навчання майбутнього бакалавра безпеки державного кордону –формування особистості висококваліфікованого офіцера-прикордонника тактичного рівня, здатного вирішувати завдання щодо забезпечення безпеки державного кордону на ділянці відповідальності прикордонного підрозділу та нести відповідальність за свої дії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Yara, O. "СТУДЕНТСЬКОЦЕНТРИЗМ, ЯК ПРОВІДНИЙ СПЕЦІАЛЬНИЙ ПРИНЦИП АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 171–78. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.21.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність статті полягає в тому, що в системі цінностей адміністративного права принципам належить головна основоположна роль. Саме на їх основі суб’єкти публічної адміністрації здійснюють публічне адміністрування у формі виконавчої та розпорядчої діяльності. Більш того й суб’єкти законотворчості враховують їх при розробці законопроектів проєктучи нові чи відміняючи застарілі норми адміністративного права. Також свою головну засадну роль відіграють принципи адміністративного права щодо адміністративно-правового забезпечення вищої юридичної освіти. Адже адміністративно-правові відносини у цій сфері пронизується чисельними вертикальними і горизонтальними зв’язками і суб’єкти публічної адміністрації мають мати певні високогуманні й одночасно ефективні стандарти по яким мають повіряти свою адміністративну діяльність. Крім того слід наголосити, що принципи адміністративного права, не є ортодоксальною категорією. Із зміною суспільних відносин об’єктивно виникають нові принципи, уточняються й відмерзають старі. В статті виявлені і узагальнені засади принципу студентноцентризму, як спеціальної засади адміністративно-правового забезпечення вищої юридичної освіти в Україні. Доведено, що це об’єктивна, загальна та стабільна вимога, у сфері вищої юридичної освіти, на яких базується педагогічна, наукова та виховна діяльність спеціальних суб’єктів адміністративного права. Він є втіленням вищих гуманістичних цінностей сучасної освітньої соціалізації студента. Його реалізація здійснюється шляхом утвердження первинності прав, свобод та інтересів (потреб) студентів. Зроблено висновок, що принцип студентноцентризму, як спеціальна засада адміністративно-правового забезпечення вищої юридичної освіти в Україні – це об’єктивна, загальна та стабільна вимога, у сфері вищої юридичної освіти, на яких базується педагогічна, наукова та виховна діяльність спеціальних суб’єктів адміністративного права, як втілення вищих гуманістичних цінностей сучасної освітньої соціалізації студента, шляхом утвердження первинність прав, свобод та інтересів (потреб) студентів викликам, що стоять перед вищими начальними закладами та іншими суб’єктами публічної адміністрації з метою свідомого заохочення студентів до освітнього процесу, створення для нього зразкового освітнього середовища, побудови відносин на засадах взаємної поваги і партнерства між студентом та іншими учасниками освітнього процесу з здобування юридичних знань та здійснення виховного процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Олефіренко, Надія, та Віра Андрієвська. "ОЗНАЙОМЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ З СУЧАСНИМИ ОСВІТНІМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ". Physical and Mathematical Education 33, № 1 (2 квітня 2022): 30–35. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2022-033-1-005.

Повний текст джерела

Анотація:

Формулювання проблеми. Основною рушійною силою у реформуванні освіти є інноваційні освітні технології, як такі, що уможливлюють: створення цілісного ІКТ-орієнтованого освітнього середовища; створення Science-простору; використання дидактичних можливостей сучасних персональних ІТ-пристроїв та їх доцільне застосування у процесі навчання; розширення інструментальної підтримки пізнавальної діяльності; надання різноаспектної педагогічної підтримки. Визначено причини модернізації методичної підготовки майбутніх учителів інформатики, зокрема, пов’язаних з перманентним оновленням шкільного курсу інформатики, зміною парадигм навчання, збільшенням інтересу освітян до сучасних ІКТ-зорієнтованих технологій навчання, наскрізним використанням ІКТ у освітньому процесі, розширенням спектру додаткових курсів з поглибленого вивчення окремих розділів інформатики тощо. Матеріали і методи. Використано теоретичні методи дослідження, зокрема, аналіз, узагальнення, систематизація і вивчення психолого-педагогічної, методичної та спеціальної літератури, інформаційних джерел з проблеми дослідження. Результати. Для відповідної підготовки майбутніх вчителів оновлено зміст курсу «Методика навчання інформатики» модулем «Освітні технології». Уточнено сутність ІКТ-орієнтованих освітніх технологій (дистанційне навчання, Е-Learning, M-Learning, F-Learning, Blended-Learning, STEM-навчання, Smart-навчання, технологія самоосвіти). Схарактеризовано очікувані результати вивчення майбутніми педагогами оновленої навчальної дисципліни «Методика навчання інформатики». Висновки. Оновлення курсу «Методика навчання інформатики» і запровадження модуля «Освітні технології» у систему підготовки студентів спеціальності «014.Середня освіта. Інформатика» сприяє формуванню у майбутніх фахівців комплексу теоретичних знань і практичних умінь, потрібних для продуктивного використання ІКТ-орієнтованих освітніх технологій у професійній педагогічній діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

ГНИДЮК, Олександр. "ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ НА ТАКТИЧНОМУ ТА ОПЕРАТИВНОМУ РІВНЯХ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (20 квітня 2022): 34–46. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.954.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено особливості діагностики фізичної підготовленості офіцерів-прикордонників на тактичному та оперативному рівнях військової освіти. З’ясовано, що результатом неперервної фізичної підготовки офіцерів-прикордонників є здатність, що охоплює прагнення офіцерів до постійного професійного фізичного розвитку та самовдосконалення, готовність застосовувати у процесі оперативно-службової діяльності набуті прикладні і методичні знання з фізичної підготовки, прикладні рухові вміння і навички особистої безпеки, навички захисту і нападу з використанням спеціальних засобів та прийомів рукопашного бою, застосовувати фізичну силу та спеціальні засоби у визначених законодавством ситуаціях під час виконання службових обов’язків. Ця здатність охоплює фізичну витривалість, сформовані фізично-вольові властивості особистості офіцера, загальну фізичну та спеціальну фізичну підготовленість, що в сукупності дозволяють переносити фізичні навантаження без зниження професійної працездатності в умовах повсякденної діяльності з охорони державного кордону, а при необхідності і при веденні сучасного бою. З урахуванням структури фізичної підготовленості, що поєднує чотири основних компоненти – мотиваційно-ціннісний, інформаційно-когнітивний, операційно-діяльнісний та професійно-особистісний, визначено, що критеріями сформованості цієї здатності (як результату неперервної фізичної підготовки) доцільно вважати психолого-аксіологічний, предметно-інструментальний, поведінково-компетентнісний та індивідуально функціональний критерії. Визначення діагностичного апарату дозволяє здійснити якісний і кількісний аналіз традиційної системи фізичної підготовки офіцерів-прикордонників на рівнях військової освіти в умовах традиційного освітнього процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Лазарєва, Олена, Ірина Жарова, Римма Баннікова, Світлана Гаврелюк, Володимир Кормільцев та Вікторія Брушко. "Аналіз оцінювання якості навчального процесу студентами магістерської програми зі спеціальності 227.01 – Фізична терапія". Слобожанський науково-спортивний вісник 6, № 81 (22 лютого 2021): 79–88. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-1.011.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: визначити рівень задоволеності та якості навчального процесу студентів магістерської програми зі спеціальності 227.01 – Фізична терапія. Матеріал і методи: для реалізації поставленої мети нами були використані такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють процес оцінювання якості освіти та ресурси мережі Інтернет, соціологічне опитування в моніторинговому режимі, аналіз, синтез та узагальнення отриманих даних, методи математичної статистики. Результати: в опитуванні магістрів денної форми навчання кафедри фізичної терапії те ерготерапії НУФВСУ взяли участь 164 студенти, середній вік досліджуваних склав 27,6±0,6 років, переважаючий рівень освіти у студентів був – неповна вища освіта (диплом бакалавра) або закінчена вища освіта (вже отриманий диплом магістра, але з іншої спеціальності). Можна сказати, що студенти магістерської програми кафедри фізичної терапії та ерготерапії НУФСУ в цілому задоволені якістю, наповненістю та методами викладання предметів вищезгаданої програми. Недоліки, що відмітили студенти: проблеми з працевлаштуванням, низька якість матеріалу деяких дисциплін, відсутність або неможливість працювати із спеціальним обладнанням та розбіжність в інформаційному наповненні теоретичних та практичних занять. Висновки: використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій під час проведення опитування та обробки його результатів не лише підвищує ефективність комунікації між суб’єктами та об’єктами експертизи (якість використання методу), а й забезпечує оперативність та наочність отримання її результатів. Ключові слова: втома, модифікована ортостатична проба Н. Тесленко, оцінка витривалості, оптимізація фізичного навантаження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Лазарєва, Олена, Ірина Жарова, Римма Баннікова, Світлана Гаврелюк, Володимир Кормільцев та Вікторія Брушко. "Аналіз оцінювання якості навчального процесу студентами магістерської програми зі спеціальності 227.01 – Фізична терапія". Слобожанський науково-спортивний вісник 6, № 81 (22 лютого 2021): 79–88. http://dx.doi.org/10.15391/10.15391/snsv.2021-1.011.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: визначити рівень задоволеності та якості навчального процесу студентів магістерської програми зі спеціальності 227.01 – Фізична терапія. Матеріал і методи: для реалізації поставленої мети нами були використані такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють процес оцінювання якості освіти та ресурси мережі Інтернет, соціологічне опитування в моніторинговому режимі, аналіз, синтез та узагальнення отриманих даних, методи математичної статистики. Результати: в опитуванні магістрів денної форми навчання кафедри фізичної терапії те ерготерапії НУФВСУ взяли участь 164 студенти, середній вік досліджуваних склав 27,6±0,6 років, переважаючий рівень освіти у студентів був – неповна вища освіта (диплом бакалавра) або закінчена вища освіта (вже отриманий диплом магістра, але з іншої спеціальності). Можна сказати, що студенти магістерської програми кафедри фізичної терапії та ерготерапії НУФСУ в цілому задоволені якістю, наповненістю та методами викладання предметів вищезгаданої програми. Недоліки, що відмітили студенти: проблеми з працевлаштуванням, низька якість матеріалу деяких дисциплін, відсутність або неможливість працювати із спеціальним обладнанням та розбіжність в інформаційному наповненні теоретичних та практичних занять. Висновки: використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій під час проведення опитування та обробки його результатів не лише підвищує ефективність комунікації між суб’єктами та об’єктами експертизи (якість використання методу), а й забезпечує оперативність та наочність отримання її результатів. Ключові слова: втома, модифікована ортостатична проба Н. Тесленко, оцінка витривалості, оптимізація фізичного навантаження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Ivaniuk, Iryna V. "РОЗВИТОК ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ: ДОСВІД КРАЇН СКАНДИНАВІЇ". Information Technologies and Learning Tools 72, № 4 (21 вересня 2019): 81–90. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.3081.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття «цифрова компетентність» на основі документу Європейської Комісії «Рамка цифрової компетентності для громадян». Зроблено огляд основних стратегічних документів освітньої політики Норвегії та Фінляндії, які є підґрунтям сучасного реформування системи підготовки та підвищення кваліфікації вчителів з метою розвитку їх цифрової компетентності. Виявлено, що в зазначених країнах створено спеціальні установи, які відповідають за розроблення та впровадження національного курікулуму, що охоплює впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій - Національне агентство освіти в Фінляндії та Директорат у Норвегії. Висвітлено основні повноваження та сфери відповідальності державних інституцій, які впроваджують освітню політику країн (Міністерства освіти, округи, муніципалітети, спеціальні служби, заклади загальної середньої освіти). Подано огляд електронних ресурсів, що використовуються в країнах для розвитку цифрової компетентності вчителів (навчальні платформи з переліком ресурсів за різними тематиками начальних дисциплін, національні тести, онлайн-інструменти з самооцінки щодо визначення рівня цифрової компетентності тощо). Зазначено, що аналіз існуючих документів освітньої політики Норвегії та Фінляндії свідчить про комплексний підхід до вирішення поставлених завдань щодо реформування системи освіти на всіх рівнях, а також розроблення відповідних навчальних платформ, електронних освітніх ресурсів та онлайн-інструментів з оцінювання та визначення рівня цифрової компетентності. Надано рекомендації Міністерству освіти і науки України щодо використання позитивного досвіду розвитку цифрової компетентності вчителів скандинавських країн в освітній політиці України, зокрема: створення спеціальної установи, яка відповідатиме за цей процес; запровадження принципу «рівний-рівному» у навчанні вчителів використовувати новітні інформаційно-комунікаційні технології; розроблення онлайн-інструменту з самооцінки вчителями рівня інформаційно-цифрової компетентності; створення відкритого комерційного ринку для онлайн-навчальних матеріалів та електронних підручників.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Разуменко, Т. О. "ТАНЦЮВАЛЬНА ОСВІТА В КИТАЇ: АНАЛІЗ ОФФЛАЙН ТА ОНЛАЙН ТРЕНДІВ". Теорія та методика навчання та виховання, № 49 (2020): 80–87. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.07.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено аналізу сучасного стану розвитку 81 танцювальних шкіл в Китаї, виявлено тренди естетичної освіти онлайн та оффлайн. У статті використано загальнонаукові методи дослідження (аналіз, синтез, порівняння, систематизація та ін.). Для обробки вихідних даних, що розкривають досліджувану проблему, використано порівняльно-історичний метод, що дозволяє виявити особливості розвитку танцювальної освіти в Китаї в сучасному аспекті. Проаналізовано актуальні публікації китайських учених, пов‟язані з розвитком танцювальної освіти в Китаї як в історичному, так і в сучасному аспекті. Увага приділяється статистичній оцінці ринку освітніх послуг онлайн, у тому числі – співпраці шкіл з провайдерами платних послуг для створення релевантного контента, який набирає популярності в умовах пандемії COVID-19. Розглянуто діяльність основних танцювальних шкіл, які здійснюють онлайн та оффлайн освіту, зокрема Little Swan Art Center, Wu Yulun, Isee Cinderella, Red Dance Shoes та деяких інших. Визначено умови, які сприяють розквіту танцювальної освіти і зазначено причини її популярності серед школярів та батьків. На думку експертів, навчання танцям через інтернет сприяє більш продуктивній діяльності вчителів, ефективно вирішує кадрову проблему нестачі вчителів із танцевальною освітою, але, з іншого боку, це також може прискорити поширення та використання Інтернет-платформ для розповсюдження корпоративного бренду на більш широкій території. Розвиток танцювальної інтернет-освіти безпосередньо пов‟язаний і з необхідністю забезпечення якості освіти викладачів танців основної платформи та франчайзингових курсів, а також зменшенням вартості навчання для вчителів. Разом з тим, Міністерство освіти Китаю проводить послідовну політику підвищення якості естетичного виховання в школі. Зокрема, застосування методу комплексної оцінки дозволяє всебічно оцінити вміння та танцювальні навички дитини. Зроблено висновок про те, що танцювальна освіта онлайн безумовно є перспективним напрямом, якому потрібно розвиватись та покращувати якість послуг за рахунок спеціальної підготовки вчителів, але на даний час вона ще не здатна конкурувати з традиційними танцювальними школами оффлайн.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Marusinets, Marianna. "Освіта Австрії: історичні акценти розвитку". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 30–38. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.30-38.

Повний текст джерела

Анотація:

На основі спеціальних архівно-аналітичних матеріалів зроблено спробу розкрити історичні аспекти розвитку і становлення освіти в Австрії. Визначено основні віхи реформування змістового наповнення, зумовлених суспільними, політичними та ідеологічними трансформаціями, які мали місце в той чи інший період становлення та розвитку освіти. Особливий акцент зроблено на розкритті відомих політичних і громадських діячів, учених-реформаторів у галузі педагогіки, чиї ідеї слугували підґрунтям історії освіти Австрії. Розкрито діяльність Габсбургів у розвитку освіти – зробити Відень центром австрійської імперії; правління Марії Терезії та її сина Йозеф ІІ – що стало початком ідей Просвітництва, досконалим зразком для його вивчення і пропагування в Європі. Окремою сторінкою у розвитку освіти Австрії є період розпаду Австро-Угорської імперії, управління освітою соціал-демократами, та їх реформаторськими нововведеннями. Найбільш затребуваними серед них були не тільки педагоги, а й психологи, психоаналітики. Їх реформаторські ідеї знайшли впровадження у створенні шкільної реформи, яка стала історичною; дитячих будинків та приютів для дітей та підлітків, які були соціально незахищеними; діти з девіантною та асоціальною поведінкою. Особливий розвиток освітня галузь отримала в 20 ст., де зроблено акцент на підвищення якості навчання; налагодження співробітництва гуманітарних гімназій із соціальними інституціями; вивчення мовних дисциплін за вибором; підвищення кваліфікації педагогічних працівників у гуманітарних гімназіях та покращення умов їх праці. Освітніми напрямами політики Австрії нині є: якісна освіта впродовж життя; реалізації компетентнісного підходу; співпраця з місцевими громадами і релігійними спільнотами; упровадження білінгвального навчання, зумовленого міграційними процесами; виховання гендерної рівності серед дітей іммігрантів; створення сприятливого середовища для полікультурного розвитку та навчання дітям та молоді різних етнічних меншин із неоднаковими конфесійними світоглядними переконаннями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

САВЧУК, Андрій, та Ігор ЦЕПЕНДА. "ПІДГОТОВКА ДИПЛОМАТИЧНИХ КАДРІВ У ДЕРЖАВАХ ВИШЕГРАДСЬКОЇ ЧЕТВІРКИ (1991–2004 рр.): ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ". Східноєвропейський історичний вісник, № 19 (30 червня 2021): 191–203. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.19.233840.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження полягає у розкритті передумов становлення та розвитку дипломатичних систем і підготовки дипломатичних кадрів у державах Вишеградської четвірки (V 4) у 1991–2004 рр. Методологія дослідження. В основі методології дослідження лежать принципи історизму, об'єктивності, системності, науковості, а також використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українські та зарубіжній науці розглянуто передумови становлення дипломатичних систем та підготовки дипломатичних кадрів у державах V 4 (1991–2004 рр.) в органічній єдності, виокремлено групи зовнішніх та внутрішніх чинників, які впливали на ці процеси, проаналізовано особливості становлення та розвитку дипломатичних систем та підготовки відповідних фахівців у кожній з держав V 4. Висновки. Виокремлені чинники, які впливали на формування та розвиток дипломатичних систем та підготовку дипломатичних кадрів у державах V 4 (1991 – 2004 рр.), умовно згруповано в зовнішні (макрочинники: розпад Радянського Союзу, падіння Берлінської стіни, крах комуністичного режиму, набуття незалежності та суверенітету Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною, організація дипломатичних служб цих держав, зміцнення власного іміджу на міжнародному рівні, участь держав у міжнародних структурах, міжнародна політика, освітні ініціативи ЄС тощо) та внутрішні (мезо- та мікрочинники: суспільно-політична ситуація в державах V 4, розвиток дипломатичної служби, зовнішньополітичний курс держави, офіційна політика Вишеграду та Болонська система, національна освітня політика кожної з держав, належна нормативно-законодавча база, розвиток вищої освіти у кожній з держав, освітні системи в Радянському Союзі і в Україні, де теж готувалися кадри фахівців з міжнародних відносин, іншомовна освіта як пріоритетна державна політика тощо). Ці групи детермінант взаємопов’язані і творять складну систему, що програмувала створення дипломатичних служб, розвиток дипломатичної освіти у державах V 4.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Yara, O. "ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 120–26. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність статті полягає в тому, що в умовах сьогодення вітчизняне суспільство в тому числі система вищої юридичної освіти переживає процес цієї трансформації, направленої на всебічне забезпечення прав свобод та інтересів приватних осіб, в нашому випадку студентів – здобувачів вищої юридичної освіти. На цьому шляху є як успіхи так і певні прорахунки, як практичного так і теоретичного характеру, зокрема вони стосуються й багатогранності доктринальних думок щодо принципів адміністративна-правового забезпечення вищий юридичної освіти в Україні. У статті виявлені у загальні принципи адміністративно-правового забезпечення вищої юридичної освіти в Україні. Це найбільш загальні та стабільні вимоги, об’єктивно зумовлені засади, на яких базується науково-педагогічна виховна діяльність суб’єктів навчально-виховного і наукового процесу та адміністративної діяльності суб’єктів публічної адміністрації. Вони базуються на європейських цінностях щодо поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права, повага до прав людини студентів та науково-педагогічних працівників. Їх метою є забезпечення права громадян України на реалізацію своїх можливостей щодо отримання вищої юридичної освіти. Зроблено висновок, що принципи адміністративно-правового забезпечення вищої юридичної освіти в Україні – це найбільш загальні та стабільні вимоги, об’єктивно зумовлені засади, на яких базується науково-педагогічна виховна діяльність суб’єктів навчально-виховного і наукового процесу та адміністративної діяльності суб’єктів публічної адміністрації. Вони базуються на європейських цінностях щодо поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права, повага до прав людини студентів та науково-педагогічних працівників. Їх метою є забезпечення права громадян України на реалізацію своїх можливостей щодо отримання вищої юридичної освіти. Вони складаються із загальних та спеціальних принципів адміністративного права, останні в свою чергу поділяються на загально-освітянські принципи, спеціально-освітянські публічного вищої школи та спеціальні принципи публічного адміністрування вищої юридичної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Anatska, Nataliya. "Філософська ретроспектива становлення екологічної освіти". Multiversum. Philosophical almanac, № 5-6 (18 травня 2018): 162–70. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.5-6.15.

Повний текст джерела

Анотація:

З огляду на проблеми сьогодення, коли в умовах глобалізації у взаєминах людини з природою відбуваються зміни негативного характеру, надзвичайно актуальними є питання, пов’язані з екологічною освітою. Показано, що першорядною є проблема екологічної відповідальності за соціальну, економічну, політичну, технічну, наукову, культурну та інші види людської діяльності. Актуальність також обумовлена і потребою у філософському осмисленні екологічних знань, які повинні нести у собі ставлення до природи як до найвищої цінності, що сприяє формуванню життєво-ціннісних орієнтацій сучасної людини. В статті здійснюється філософське осмислення еволюції екологічної освіти, з’ясовуються закономірності, сутнісні і змістовні характеристики її становлення. Через узагальнену інформацію здійснюється спроба побудови розгорнутої картини її розвитку, а також підкреслюється провідне значення екологічної освіти у прогнозуванні майбутнього. Розкривається потреба реформування системи освіти відповідно до реалій і вимог сучасного життя. Перед освітою постає складне завдання: спрямувати людину і суспільство на те, щоб природа з об’єкта діяльності перетворилася на носія найвищої цінності – цінності життя. Отже, екологічна освіта повинна формувати відповідальність людини за природу, за її збереження та оновлення і реалізовувати її життєву цінність на практиці. Доведено, що лише взаємозв’язок технократичного, гуманітарного і екологічного мислення має забезпечити систему освіти, що діє на випередження, де екологічні питання будуть засадничими в навчальних програмах усіх без винятку спеціальних та професійно орієнтованих дисциплін.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Котирло, Тамара. "ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ПЕРСОНАЛУ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, № 2 (23 листопада 2021): 101–8. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.101-108.

Повний текст джерела

Анотація:

Автором оглядової статті проаналізовано актуальні дослідження щодо професіоналізації педагогічного персоналу закладів вищої освіти в Україні. Наведено погляди дослідників щодо сутності професіоналізації андрагогів (як різнорівневе й багатоступінчасте явище (первинна і вторинна професіоналізація); як процес формування об’єктивної і суб’єктивної готовності до професійної діяльності; як складний конструкт, у структурі якого виокремлено певні модуси). Особливу увагу приділено професіоналізації як соціальному процесу, що обумовлено соціальною спрямованістю змісту професійної діяльності викладача закладу вищої освіти.Наголошено на можливостях професіоналізації в умовах формальної і неформальної освіти. Схарактеризовано сутність і значення самоосвіти педагогічних і науково-педагогічних працівників для особистісно-професійного зростання. Акцентовано увагу на актуальних проблемах професіоналізації педагогічного персоналу закладів вищої освіти, обґрунтовано шляхи їх вирішення у системі вищої освіти.Окреслено основні компетентності педагогічних і науково-педагогічних працівників (ключові, загальнофахові та спеціально-фахові). Зазначено, що розвиток професійних компетентностей педагогічного персоналу закладів вищої освіти забезпечує цілеспрямоване, правильно організоване управління як освітнім процесом, так і процесом саморозвитку та самовдосконалення викладача. Наголошено, що зростання ролі викладачів-професіоналів у сфері вищої освіти є нагальною потребою для входження України в європейський освітній простір.Проаналізовано тенденції професіоналізації педагогічного персоналу у сфері освіти дорослих у контексті андрагогічного підходу. Приділено увагу висвітленню питань, пов’язаних із організацією та змістом професійної підготовки педагогічного персоналу у сфері освіти дорослих.Ключові слова: освіта дорослих; заклад вищої освіти; педагогічний персонал; професіоналізація; професійний розвиток; формальна освіта; неформальна освіта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Мінцер, О. П., та Л. Ю. Бабінцева. "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДИСТАНЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ". Medical Informatics and Engineering, № 4 (4 червня 2020): 65–68. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.4.11021.

Повний текст джерела

Анотація:

Питання розвитку післядипломної медичної освіти науково-педагогічних працівників актуалізувалися в зв'язку з модернізацією всієї системи освіти. Констатовано відсутність у державі цілісної системи підготовки та підвищення кваліфікації викладачів післядипломної медичної освіти. Тому існує необхідність обґрунтування системи цілеспрямованих і програмних зусиль для забезпечення традиційної спрямованості розвитку педагогічних і науково-педагогічних працівників на вдосконалення після-дипломного медичного викладання із застосуванням системного підходу. Підкреслено, що підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників у системі післядипломної медичної освіти в період інтенсивного реформування галузі набуває надзвичайного значення. Запропонована спеціальна програма підготовки в рамках стратегії системного безперервного педагогічного розвитку. Важливим індикатором спеціальної програми може стати показник особистого розвитку викладача—векторна характеристика з координатами у вигляді цифрових показників рівня компетенцій, знань, умінь та соціальної активності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

МАРУСИНЕЦЬ, Мар’яна, та Вікторія ІВАНОВА. "СТАНОВЛЕННЯ БРИТАНСЬКОЇ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 349–58. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-349-358.

Повний текст джерела

Анотація:

Показана історія розвитку освіти в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, що в другій половині XX – на початку XXI століття містить конструктивний початок, який зумовив становлення і поступовий розвиток та визначив шляхи в системі професійного розвитку вчителів дошкільної освіти. Мета статті – схарактеризувати різні аспекти проблеми професійного розвитку фахівців дошкільної освіти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в системі неперервної освіти. У 80-90-ті роки ХХ ст. відбулися значні зміни в організації професійного розвитку вчителів дошкільної освіти, зокрема створювалися різні форми такої діяльності. Основними організаторами професійного розвитку були: місцеві органи влади, заклади дошкільної освіти, університети, в яких організовувались спеціальні курси; різні консультативні комітети типу кванго (quango) – неурядові організації, які створені й фінансуються урядом (отже, підзвітні йому), але формально незалежні у своїй діяльності. На початку ХХІ століття почалася нова хвиля професійного розвитку фахівців дошкільної освіти, адже ним займаються на всіх рівнях: національному, регіональному, місцевому, зокрема запроваджено посаду Міністра у справах шкільної реформи; оновлено стандарти в освіті. Особливу роль у підвищенні рівня професійного розвитку відіграє британська асоціація дошкільної освіти, яка розробила різні курси, програми, сформулювала конкретні цілі в системі професійного розвитку фахівців дошкільної освіти; підвищується рівень знань, умінь, навичок, їх оновлення у процесі професійного розвитку; до основних постачальників професійного розвитку фахівців дошкільної освіти, крім місцевих органів влади, самих навчальних закладів, належать чартерні ЗВО, університети, створюються і поширюються різні моделі, які пропонують низку курсів, програм для неперервного професійного розвитку фахівців дошкільної освіти; використовуються різноманітні форми і методи навчання, які сприяють підвищенню кваліфікації вчителя-дошкільника. Ключові слова: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, британська система професійного розвитку фахівців, дошкільна освіта, вчитель-дошкільник, система неперервної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Буденкова, Надія. "ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ ІНЖЕНЕРІВ ЯК ЧАСТИНА КОНТЕНТУ ФОРМУВАННЯ ДОВЕРШЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ". New pedagogical thought 99, № 3 (11 лютого 2020): 145–48. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-99-3-145-148.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проблемі екологічного виховання в технічних закладах вищої освіти. Розглянуто особливості, основні підходи та зміст екологічного виховання у процесі підготовки фахівців водогосподарського профілю. Доведено, що екологічна освіта є одним із пріоритетних напрямків у технічних вищих навчальних закладах. Це безперервний процес навчання, самоосвіти, накопичення досвіду та розвитку особистості, спрямований на формування ціннісних орієнтацій, правил поведінки та спеціальних знань про охорону навколишнього середовища та природокористування, що реалізуються в екологічно компетентній діяльності. Ці питання є особливо гострими проблемами в підготовці фахівців з питань управління водними ресурсами. Серед хімічних дисциплін, які займаються вищою освітою водного менеджменту, найбільш екологічно спрямованими слід вважати «Хімію довкілля» та «Гідрохімію води». Зазначено, що низький рівень екологічних знань інженерів водного господарства вказує на необхідність активізації процесу формування екологічних знань майбутніх фахівців та пошуку інноваційних технологій навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Дичківська, Ілона, Наталія Федорова та Оксана Борисова. "Гуманістична технологія М. Монтессорі в системі спеціальної освіти України". New pedagogical thought 103, № 3 (17 грудня 2020): 80–84. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-80-84.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено аналіз психолого-педагогічних поглядів М. Монтессорі на освіту дітей з особливими освітніми потребами. Обґрунтовано зміст гуманістичної технології М. Монтессорі, що включає систему наукових і духовних знань, навички й уміння, оволодіння якими забезпечує формування гармонійно розвиненої, творчої, суспільно активної особистості. Зміст освіти за гуманістичною технологією М. Монтессорі визначається конкретними навчальними розділами, необхідними у розвитку дитини з особливими освітніми потребами (навички практичної повсякденної діяльності, сенсорний розвиток, математичний та мовленнєвий розвиток, навчання письма та читання, космічне виховання). Доведено, що педагогічні погляди М. Монтессорі не втратили своєї актуальності й донині, а гуманістична технологія видатної вченої є перспективною для організації інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами, зокрема її елементи доцільно використовувати у корекційному освітньому процесі спеціальних закладів загальної середньої освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Pavlun, Tetiana, Viktoriia Коndratenko, Liudmyla Homon, Ihor Zaitsev, Volodymyr Liubimov та Henadii Chekolba. "Оптимізація занять із фізичного виховання дистанційно в спеціальних медичних групах закладів вищої освіти". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1(53) (1 квітня 2021): 26–32. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-01-26-32.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито важливе завдання фізичного виховання в закладах вищої освіти для студентів, які займатися в спеціальних медичних групах, що набуває все більш вагомого значення в умовах карантинних обмежень у зв‟язку з пандемією коронавірусу, коли організація занять із фізичного виховання проводиться дистанційно. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати особливості організації занять із фізичного виховання студентів спеціальних медичних груп закладів вищої освіти в умовах роботи на відстані. Вихідним матеріалом для дослідження стали контрольні дані організації навчального процесу на відстані кафедрою фізичного виховання та спеціальної підготовки Університету митної справи та фінансів (м. Дніпро), що проводилася в 11 спеціальних медичних групах на п'яти факультетах протягом двох семестрів 2020 року. Методи дослідження – метод тестування студентів для оцінки стартового рівня фізичної підготовленості; метод контролю за функціональним станом серцево-судинної, дихальної систем, опорно-рухового апарату; педагогічний експеримент, спрямований на впровадження фізичного самовиховання студентів спеціальних медичних груп дистанційно. Результати досліджень. Виявлено особливості методики викладання дисципліни «фізичне виховання» в умовах дистанційного навчання закладів вищої освіти, розроблено методологію й процедуру педагогічного контролю за станом здоров‟я студентів під час самостійних занять фізичним вихованням. Висновки. Проведені дослідження дають підставу рекомендувати організацію занять із фізичного виховання на відстані зі студентами спеціальних медичних груп у поєднанні з уведенням додаткових контрольних заходів із боку викладача-модератора та організацією самоконтролю студентів за станом свого здоров‟я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Соловей, О. М., М. Ю. Пожидаєв, Д. В. Дищенко, К. Г. Вознюк, С. П. Петренко та Д. О. Анісімов. "ТЕОРЕТИЧНА ПІДГОТОВКА КУРСАНТІВ ЯК ФАКТОР, ЩО ВПЛИВАЄ НА РІВЕНЬ СКЛАДНИКІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 4 (18 квітня 2022): 71–79. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-10.

Повний текст джерела

Анотація:

Нині основною складовою частиною професійної діяльності працівників правоохоронних органів є високий рівень компетентності і рівень спеціальної фізичної підготовленості. Незважаючи на це, рівень теоретичної підготовки курсантів і здобувачів вищої освіти та їхні теоретичні знання не завжди відповідають вимогам, які сприяють підвищенню мотивації до занять зі спеціальної фізичної підготовки і вдосконаленню їх рівня. Тому проблемою нашого дослідження є визначити рівень теоретичної підготовки курсантів та її вплив на розвиток складників спеціальної фізичної підготовки протягом навчального процесу. Мета – визначити вплив теоретичної підготовки курсантів на їх рівень складників спеціальної фізичної підготовленості під час навчального процесу. Матеріал і методи: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури та нормативних документів, анкетування, педагогічне спостереження, методи тестування спеціальної фізичної підготовленості, послідовний педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Стимулюючими факторами успішного навчання в університеті є оволодіння професією (72,6 %), набуття знань (70,3 %), наявність бажання навчатися (93,4 %). Отримують задоволення від дисципліни «Спеціальна фізична підготовка» 28,3 %, мають бажання займатися додатково фізичними вправами 58,1 %. Із форми заняття обрали лекції в поєднанні з практичними заняттями 89,2 %, лекції в поєднанні із самостійною роботою – 60,3 %, лекції в поєднанні із семінарськими заняттями і консультаціями –61,8 %. 55,0 % задоволені змістом лекцій і практичних занять, 31,6 % достатньо зрозумілі поняття і терміни під час лекцій, 13,3 % відчували інтерес до проблем, що розглядалися під час лекції. 19,1 % вважають рівень власної підготовленості високим, 41,6 % – середнім і 34,4 % – нижчим за середній. Достовірно (р<0,05) покращились показники швидкісно-силових здібностей (на 3,1%), спритності (на 3,2 %), сили (на 25,4 %) та витривалості (на 3,6 %). Професійні мотивації першокурсників («оволодіння професією», «отримання диплома», «набуття знань») прямо пов’язані з формуванням професійних вмінь та навичок та набуттям теоретичних знань із дисципліни «Спеціальна фізична підготовка». Набуті теоретичні знання відіграють важливу роль у підвищенні рівня спеціальної фізичної підготовленості курсантів і здобувачів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Radchenko, V. V. "МЕНТОРСТВО В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРЯ". Медична освіта, № 1 (3 травня 2019): 116–20. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10094.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи - визначити складові методу навчання і професійного розвитку “Менторство”, що можуть застосовуватися в післядипломній освіті лікаря, та надати практичні рекомендації. Основна частина. Професійне становлення молодого фахівця є важливим етапом у його соціалізації. Одним із розповсюджених методів розвитку фахових навичок та якостей є менторство. Наставництво в медицині виявилося корисним для особистісного росту, професійного розвитку, формування впевненості в собі та навичок спілкування, отримання задоволення від роботи та планування кар’єри. Існуючі програми післядипломної освіти мають вузьку направленість та не передбачають багатьох сторін підготовки спеціалістів. Метод наставництва, на теперішній час, не має чіткого організаційного, правового та економічного підґрунтя, але багато років, часто стихійно та неформально, використовується в інтернатурі. Післядипломна освіта, на жаль, перестає виконувати соціальну функцію. Для успішного навчання та становлення молодого лікаря необхідні спеціальні ресурси, що дозволять здійснювати психологічний і соціально-педагогічний супровід – тьюторство. На практиці цей напрямок відчуває дефіцит ресурсів і стимулів. У статті проведено аналіз умов до застосування, висвітлено складові, сформульовано основні переваги та недоліки методу наставництва. Наведено досвід застосування методу на клінічній базі. Сформульовано переваги та недоліки методу, дано рекомендації до практичного застосування. Висновок. Організоване наставництво виведе систему післядипломної освіти на якісно новий рівень, сприятиме швидкій професійній адаптації молодих фахівців та зменшить розрив, що існує нині між вищими навчальними закладами та системою охорони здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Освіта спеціальна"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями