Дисертації з теми "Орган влади"

Функцію правового забезпечення в інституціональному механізмі митної політики та відповідно митної справи закріплено за Верховною Радою України, - оскільки згідно ст. 92 Конституції України (далі – КУ) засади митної справи визначаються виключно законами України. Згідно зі ст. 116 КУ, Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи [1]. За Кіотською конвенцією, митна служба - це державна служба, на яку покладено застосування митного законодавства та стягнення мит і податків, а також застосування інших законів і правил, що стосуються ввезення, вивезення, переміщення або зберігання товарів [2].

Сардак, Т. М. Механізми удосконалення кадрового менеджменту в органах публічної влади (на прикладі Головного управління Держпродспоживслужби в Україні : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / Т. М. Сардак, К. І. Чаплієва ; керівник роботи М. П. Бутко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра менеджменту та державної служби. – Чернігів, 2021. – 100 с.
Метою кваліфікаційної роботи є пошук механізмів удосконалення кадрового менеджменту в органах публічної влади в умовах децентралізації. Об’єкт дослідження – процес удосконалення інституціональних механізмів у сфері кадрового менеджменту органів місцевого самоврядування. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти удосконалення інституціональних механізмів у сфері кадрового менеджменту органів публічної влади. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад і розробці практичних рекомендацій з формування системи механізмів управління персоналом в органах публічної влади. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретико-методичних розробок та практичних рекомендацій щодо формування системи управління персоналом органів публічної влади державної влади при розробці державних і галузевих стратегічних програмних документів, у процесі підготовки фахівців з економіки підприємств. Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку посилань.
The purpose of the qualification work is to find mechanisms to improve personnel management in public authorities in a decentralized environment. The object of research is the process of improving institutional mechanisms in the field of personnel management of local governments. The subject of research is theoretical, methodological and applied aspects of improving institutional mechanisms in the field of personnel management of public authorities. The scientific novelty of the obtained research results lies in the substantiation of theoretical and methodological principles and the development of practical recommendations for the formation of a system of mechanisms for personnel management in public authorities. The practical significance of the results is the possibility of using theoretical and methodological developments and practical recommendations for the formation of personnel management system of public authorities in the development of state and sectoral strategic policy documents in the training of specialists in business economics. The structure of the work consists of an introduction, three sections, conclusions, a list of references.

Нефінансові активи мають високу частку в структурі майна суб’єктів державного сектору. В органах державної влади вона сягає понад 90% і вимагає ефективного управління. Система обліку нефінансових активів покликана формувати якісне інформаційне забезпечення управлінських рішень і потребує раціональної організації з урахуванням нових викликів, що виникають під впливом модернізації системи управління державними фінансами і подолання яких неможливе без організації ефективного контролю на усіх рівнях. Предмет дослідження – теоретичні та організаційно-методичні положення організації обліку та контролю нефінансових активів суб’єктів державного сектору. Об’єкт дипломної роботи – система організації обліку та контролю нефінансових активів органів державної влади в умовах модернізації управління державними фінансами. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку джерел посилання та комплексних додатків. У вступі визначено актуальність теми, мету та завдання дослідження. В першому розділі розглянуто теоретичні основи організації обліку та контролю нефінансових активів органів державної влади. У другому розділі наведено організаційно-економічну характеристику ГУНП в Хмельницькій області установи та проаналізовано сучасний стан.

Стаття призначена питанням визначення системи державних правоохоронних органів України та їх місцю в системі органів державної влади. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/22651
Статья посвящена вопросам определения системы государственных правоохранительных органов Украины и их месту в системе органов государственной власти. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/22651

Наступного року в країні будуть відзначати 100-річчя Української революції 1917-1921 рр. Понад століття тому було відновлено процес українського державотворення. Українська Держава (П. Скоропадського) за формою правління мала одночасно риси монархії, президентської республіки та військової диктатури.

Механізм взаємодії судової влади з іншими органами владних повноважень є важливим, насамперед, з позиції ефективності діяльності самої судової влади, балансу у взаємовпливі та взаємодії гілок державної влади, а також для повного забезпечення незалежності суддів та авторитету судової влади в цілому. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36718

Автор досліджує роль органів державної влади та місцевого самоврядування в процесі реалізації прав людини і громадянина на одержання інформації При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36646
Автор исследует роль органов государственной власти и местного самоуправления в процессе реализации прав человека и гражданина на получение информации При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36646
The author explores the role of state and local authorities in the implementation of human and civil rights to information When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36646

Для застосування принципу презумпції невинуватості поліцейського в Україні ми повинні враховувати світовий досвід, зокрема США та Німеччини. Саме в цих країнах ефективна діяльність правоохоронних органів у забезпеченні законності та правопорядку. Таким чином, презумпція правоти поліцейського повинна бути відображена у законодавстві нашої держави.

Політика держави в соціальній сфері – це сукупність соціально-економічних заходів з боку місцевих органів влади та держави, які направлені на захист населення від зростання цін, безробіття, а також знецінення трудових заощаджень тощо.

У сучасному світі загальновизнаним є той факт, що рівний доступ жінок і чоловіків до ухвалення рішень на всіх рівнях державного управління і місцевого самоврядування гарантує більш рівномірне представлення інтересів різних соціальних груп. На жаль, в Україні рівень репрезентації жінок в органах влади є низьким. Так, згідно з даними Звіту з глобального гендерного розриву за 2015 рік, Україна посідає 67 місце серед 145 країн за величиною гендерного розриву. При цьому за гендерним розривом в освіті Україна обіймає 30 місце, економіці – 40, охороні здоров’я – 42, а в політиці – 107. Таким чином, будучи освіченою та економічно активною частиною населення, українські жінки не мають ані належного представництва, ані повноважень у політичній сфері [1].

В останній час органи влади, управління, бізнесові партнери все ширше застосовують електронні документи, які значно скорочують час та витрати, пов'язані з управлінською діяльністю, проведенням ділових переговорів, пересиланням договорів, платіжних документів, тощо. Впровадження електрон-ного документообігу всередині підприємств дозволяє значно прискорити процес підготовки та візування документу кількома особами, скоротити час руху документів між підрозділами, удосконалити і здешевити процедури обліку і зберігання документації, об’єм архіву, тощо. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/28986

Важливим кроком на шляху відкритості та прозорості влади в Україні стало прийняття у 2011 році Закону України "Про доступ до публічної інформації". Закон покликаний підвищити ефективність державного управління шляхом вільного та максимально спрощеного доступу до інформації, а також надати можливість контролювати прийняття суспільно важливих рішень. Прийняття правового акту стало великим надбанням суспільства і влади, відновленням довіри один до одного і взаємної відповідальності. Однак підготовка законодавств є тільки першим кроком. Застосування такого закону, включаючи завдання щодо перетворення культури управління у бік більшої демократичності та підзвітності, становить величезний виклик.
Важным шагом на пути открытости и прозрачности власти в Украине стало принятие в 2011 году Закона Украины "О доступе к публичной информации". Закон призван повысить эффективность государственного управления путем свободного и максимально упрощенного доступа к информации, а также предоставить возможность контролировать принятие общественно важных решений. Принятие правового акта стало большим достоянием общества и власти, восстановлением доверия друг к другу и взаимной ответственности. Однако подготовка законодательства является только первым шагом. Применение такого закона, включая задачи по преобразованию культуры управления в сторону большей демократичности и подотчетности, представляет огромный вызов.
An important step towards openness and transparency of the authorities in Ukraine was the adoption in 2011 of the Law of Ukraine "On Access to Public Information". The law is designed to increase the efficiency of public administration through free and simplified access to information, as well as to provide the opportunity to control the adoption of socially important decisions. Adoption of a legal act has become a great asset of society and government, restoring trust in each other and mutual responsibility. However, drafting legislation is only the first step. The application of such a law, including the task of transforming the culture of governance towards greater democracy and accountability, is a huge challenge.

1. Посібник ОЕСP з питань вpегулювання конфліктів інтеpесів на деpжавній службі [Електpонний pесуpс] // ОЕСP. – 2003. – Pежим доступу: http://www.acrc.org.ua 2. Закон Укpаїни «Пpо Національне антикоpупційне бюpо Укpаїни» [Електpонний pесуpс]. – Pежим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/1698-18 3. Грущинська Н.М.Управління та економіка освіти в сучасних умовах розвитку суспільства Матеріали 1 міжнародного експертного форуму – Україна – Європа: між політичними деклараціями та експертними оцінками.13 вересня 2019 р. – м.Львів – С.10-12
Суспільство - розмаїття людей , соціальних груп та відносин. Суспільство є системою самостійних і незалежних від держави суспільних відносин та інститутів , що створює умови для самореалізації особи, реалізації приватних інтересів і потреб , індивідуальних і колективних. Ці інтереси реалізуються через інститути громадянського суспільства: сім’ю , церкву, та інші асоціації. Влада - це сфера публічного управління , яка притаманна суспільству на будь-якому етапі його розвитку. Ця сфера має загальний характер і витікає із системної природи суспільства , з колективної праці людей , необхідності спілкування у процесі праці та життя. Система публічного управління підтримує постійні зв'язки суспільством і піддається трансформаціям відповідно до інтересів та потреб суспільства.

Внукова, А. О. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу : випускна кваліфікаційна робота : 262 "Правоохоронна діяльність" / А. О. Внукова ; керівник роботи І. В. Берднік ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра правоохоронної діяльності та загальноправових дисциплін. – Чернігів, 2021. – 79 с.
Історичний досвід вивчення перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу свідчить про те, що в період кардинальних змін суспільно-економічного ладу спостерігається стрімке зростання злочинності в цілому і, особливо в сфері державного управління. Дійсно, вже кілька років українське суспільство переживає глибокі формаційні перетворення економічного, політичного, правового та ідеологічного характеру, що охоплюють всі сфери суспільного і державного життя, а злочинність у сфері службовою діяльністю з кожним днем набуває все більш широкі масштаби та стає все більш гострою проблемою. Прогресуючі негативні тенденції злочинності у сфері службової діяльності несуть в собі руйнівні соціальні наслідки: деформується правосвідомість українських громадян, посилюється дезорганізація і правовий нігілізм, модифікується мораль і моральність, трансформуються особистості молодих громадян, інтенсивно втягуються в злочинність представники правоохоронних органів. У розділі 1 роботи досліджується загальні засади кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Розділ 2 присвячений особливостям дослідження юридичного аналізу перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. У розділі 3 досліджуються проблеми кваліфікації і відмежування перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу від суміжних кримінальних правопорушень. Наукова новизна випускної кваліфікаційної роботи визначається тим, що в ній зроблено детальний аналіз кримінально-правової характеристики перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. У роботі на базі основних положень теорії кримінального права, аналізу судової практики обґрунтовується низка положень і висновків, що мають важливе теоретичне і практичне значення удосконалено: положення про те, що кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, можуть посягати на два родові об’єкти: перший – встановлений порядок правильної роботи апарату органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ чи організацій; другий – встановлений порядок, що визначає і регулює зміст правильної роботи апарату підприємств, установ чи організацій недержавних форм власності.
Historical experience of studying the excess of power or official authority by a law enforcement officer shows that during the period of radical changes in the socio-economic system there is a rapid increase in crime in general and especially in public administration. Indeed, for several years now, Ukrainian society has been undergoing profound formational transformations of an economic, political, legal and ideological nature, covering all spheres of public and state life, and crime in the sphere of official activity is becoming more widespread and more acute. Progressive negative tendencies of crime in the sphere of official activity have destructive social consequences: the legal consciousness of Ukrainian citizens is distorted, disorganization and legal nihilism intensify, morals and ethics are modified, personalities of young citizens are transformed, law enforcement officers are intensively involved in crime. Section 1 of the work examines the general principles of criminal liability for abuse of power or official authority by a law enforcement officer. Section 2 is devoted to the features of the study of the legal analysis of excess of power or official authority by a law enforcement officer. Section 3 examines the problems of qualification and delimitation of excess of power or official authority by a law enforcement officer from related criminal offenses. The scientific novelty of the final qualifying work is determined by the fact that it made a detailed analysis of the criminal-legal characteristics of excess of power or official authority by a law enforcement officer. The work based on the main provisions of the theory of criminal law, analysis of judicial practice substantiates a number of provisions and conclusions that have important theoretical and practical significance improved: the provision that criminal offenses in the field of official activities and activities related to public services, may encroach on two generic objects: the first - the established order of proper operation of the apparatus of public authorities and local governments, as well as enterprises, institutions or organizations; the second - the established procedure that determines and regulates the content of the proper functioning of the apparatus of enterprises, institutions or organizations of non-state forms of ownership.

Робота публікується згідно наказу Ректора НАУ від 27.05.2021 р. №311/од "Про розміщення кваліфікаційних робіт здобувачів вищої освіти в репозиторії університету" . Керівник проекту: к.ю.н., доцент, професор кафедри кримінального права і процесу Біленчук Петро Дмитрович
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері виконання службових обов’язків та функцій працівниками правоохоронних органів України, а також відносини, що виникають при притягненні працівників правоохоронних органів до кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень. Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень.Метою дослідження є дослідження теоретичних аспектів та підходів до здійснення всебічного аналізу кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.

Нa дaний чaс в прoвiдних держaвaх свiту утвердилoся рoзумiння тoгo, щo нaйкращi результaти нa шляху прoгресивнoгo суспiльнoгo рoзвитку мoжуть бути дoсягнутi при реaлiзaцiї iдеoлoгiї пaртнерствa мiж влaдoю i суспiльствoм. Врaхoвуючи це, держaвним упрaвлiнцям нa всiх рiвнях вaжливo прoникнутися цiєю iделoгiєю, знaти метoдoлoгiчний iнструментaрій, зa дoпoмoгoю якoгo мoжнa нaлaгoдити ефективний дiaлoг мiж oргaнaми влaди i грoмaдянaми, a тaкoж вмiти викoристoвувaти цей метoдoлoгiчний iнструментaрiй у свoїй прaктичнiй дiяльнoсті. Нa сучaснoму етaпi суспiльнoгo рoзвитку перед Укрaїнoю, якa зaдеклaрувaлa себе як демoкрaтичнa i прaвoвa держaвa, пoстaє неoбхiднiсть рoзвитку iнститутiв грoмaдянськoгo суспiльствa тa нaлaгoдження ефективнoї взaємoдiї мiж ними та влaдoю. У нaлaгoдженнi тaкoї взaємoдiї зaцiкaвлене не лише сaме суспiльствo, aле й держaвa, i oргaни мiсцевoгo сaмoврядування, i бiзнес-структури i нaвiть iнoземнi крaїни. Дoслiдження взaємoдiї держaвнoї влaди i грoмaдянськoгo суспiльствa як бaзи для ствoрення ефективнoї системи держaвнoгo упрaвлiння є в Укрaїнi вiднoснo нoвим питaнням, вивченню теoретичних oснoв якoгo пoки щo придiленa недoстaтня увaгa. Трaдиційнo держaвне упрaвління рoзглядaється як вид суспiльнoї діяльнoсті; у кoнтексті віднoсин влaди і пoлітики; віднoсин гілoк влaди мiж сoбoю; вiднoсин викoнaвчoї влaди i мiсцевoгo сaмoврядувaння; віднoсин держaвнoгo упрaвління i мiсцевoгo сaмoврядувaння. У цих дoслiдженнях викoристoвується трaдицiйне уявлення прo держaвну влaду, як мехaнiзм впливу нa суспiльствo, тoбтo функцioнувaння дихoтoмії «держaвa – суспільствo» нa oснoвi мехaнiзму прямих зв’язкiв.
Нa дaний чaс в прoвiдних держaвaх мира утвердилoся рoзумiння тoгo, чтo нaйкращi результaт нa пути прoгресивнoгo суспiльнoгo рoзвитку мoжуть быть дoсягнутi при реaлiзaцiи iдеoлoгiи пaртнерствa между влaдoю i суспiльствoм. Врaхoвуючы это, держaвним упрaвлiнцям нa всех уровнях вaжливo прoникнутися настоящей iделoгiею, знaты метoдoлoгiчний iнструментaрий, зa с пoмoщью якoгo мoжнa нaлaгoдиты эффективный дiaлoг между oргaнaмы влaды i грoмaдянaмы, a тaкoж уметь викoристoвувaты этот метoдoлoгiчний iнструментaрiй в свoий прaктичнiй дiяльнoсти. Нa сучaснoму етaпi суспiльнoгo рoзвитку перед Укрaинoю, которaя зaдеклaрувaлa себя как демoкрaтичнa i прaвoвa держaвa, пoстaе неoбхiднiсть рoзвитку институтов грoмaдянськoгo суспiльствa тa нaлaгoдження ефективнoи взaемoдiи между ними и влaдoю. В нaлaгoдженнi тaкoй взaемoдiи зaцiкaвлене не только сaме суспiльствo, но и держaвa, i oргaны мiсцевoгo сaмoврядування, i бизнес-структуры i нaвiть iнoземнi крaины. Дoслiдження взaемoдiи держaвнoи влaды i грoмaдянськoгo суспiльствa как бaзы для ствoрення ефективнoи системы держaвнoгo упрaвлiння есть в Укрaинi вiднoснo нoвим питaнням, изучению теoретичних oснoве якoгo пoкы щo придiленa недoстaтня увaгa. Трaдицийнo держaвне упрaвлиння рoзглядaеться как вид суспiльнoи дияльнoсти; в кoнтексти виднoсин влaды и пoлитикы; виднoсин гилoк влaды между сoбoй; вiднoсин викoнaвчoи влaды i мiсцевoгo сaмoврядувaння; виднoсин держaвнoгo упрaвлиння i мiсцевoгo сaмoврядувaння. В этих дoслiдженнях викoристoвуеться трaдицiйне представление прo держaвну влaду, как мехaнiзм влияния нa суспiльствo, тoбтo функцioнувaння дихoтoмии «держaвa - суспильствo» нa oснoвi мехaнiзму прямых связей.
At the same time, in the prime state of the world, there has been an assertion that the best results in the way of a progressive social advance can be achieved through the realization of the ideal of partnership between society and society. Vrahovuyuchy it derzhavnym upravlintsyam nA all levels vazhlyvo pronyknutysya by this idelohiyeyu, znaty metodolohichnyy instrumentariy, za dopomohoyu yakoho mozhna nalahodyty effective dialoh between orhanamy vlady i hromadyanamy, a takozh To be able vykorystovuvaty this metodolohichnyy instrumentariy in svoyiy praktychniy diyalnosti. For certain ethnic groups of social progress in front of Ukraine, which, as a substitute for democrats and protesters of the state, suffers from the inadequacy of the development of the institutes of the Russian-American society and the introduction of effective interactions between them and the state. At the request of the same authorities, not only the members of the community, but also the state, and the representatives of the local municipal administration, and the business structure, I am aware of the foreign crimes. Investigating the use of state-owned and state-owned society as a base for establishing an effective system of state administration is in Ukraine in particular with the new knowledge, the study of theoretical principles, as long as the acquired non-native wisdom is acquired. Traditional state management is seen as a type of social activity; in the context of the textbook and the politics; from the bottom of the bell between you and you; altogether discharged from the land and the local self-government; from the state control of the local and local authorities. In these investigations a tacit representation of the state power as a mechanism of influence on society, including the functioning of the dichotomy of state-society, based on the mechanism of direct ties, is used.

В даній статті автор намагається проаналізувати аксіоми влади які в свій час використав І. Ільїн
In this article the author tries to analyze the axioms of power which at one time used I. Ilyin. Where he analyzed the principles of functioning and organization of government. I. Ilyin drew attention to the fact of the impersonal power and its legitimacy. The power can not be divided into two, because it weakens it. He developed some principles that can be used for the operation of public authorities in any country

У роботі розглянуто особливості використання адміністративних методів в діяльності органів публічної влади на прикладі відділу з організації діяльності ради Сумської міської ради. У першому розділі розкрито сутність поняття публічної влади, наведено різні класифікації методів діяльності органів публічної влади та викладена інформація щодо використання адміністративних методів в роботі органів публічної влади. У другому розділі здійснено аналіз використання адміністративних методів в роботі відділу з організації діяльності ради Сумської міської ради. У третьому розділі здійснено порівняння чинного регламенту роботи Сумської міської ради VІІ скликання та інших регламентів інших місцевих рад, зокрема з чинними регламентами роботи Львівської міської ради, Харківської міської ради, Миколаївської міської ради Вінницької міської ради та Покровської міської ради, також надано пропозиції для нового регламенту роботи Сумської міської ради VІІІ скликання.
В работе рассмотрены особенности использования административных методов в деятельности органов публичной власти на примере отдела по организации деятельности совета Сумского городского совета. В первой главе раскрыта сущность понятия публичной власти, приведены различные классификации методов деятельности органов публичной власти и изложена информация относительно использования административных методов в работе органов публичной власти. Во втором разделе проведен анализ использования административных методов в работе отдела по организации деятельности совета Сумского городского совета. В третьем разделе проведено сравнение действующего регламента работы Сумского городского совета VII созыва и других регламентов других местных советов, в частности с действующими регламентами работы Львовского городского совета, Харьковского городского совета, Николаевского городского совета Винницкого городского совета и Покровской городского совета, также даны предложения для нового регламента работы Сумского городского совета VIІІ созыва.
The paper considers the peculiarities of the use of administrative methods in the activities of public authorities on the example of the department for organizing the activities of the Sumy City Council. The first section reveals the essence of the concept of public authority, provides various classifications of methods of public authorities and provides information on the use of administrative methods in the work of public authorities. The second section analyzes the use of administrative methods in the work of the department for organizing the activities of the Sumy City Council. The third section compares the current regulations of the Sumy City Council of the VII convocation and other regulations of other local councils, in particular with the current regulations of the Lviv City Council, Kharkiv City Council, Mykolayiv City Council of Vinnytsia City Council and Pokrovsky City Council, also provides proposals for new regulations. work of the Sumy city council of the VIII convocation.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації сервісних функцій органів державної влади в умовах пандемії COVID-19.Предметом кваліфікаційної роботи є правові засади забезпечення сервісних функцій органів державної влади в умовах пандемії COVID-19, відповідні правові норми та практика їх реалізації.Мета кваліфікаційної роботи полягає у теоретичному аналізі сервісних функцій органів державної влади, характеристиці основних засад їх забезпечення виходячи із сутності, завдань та принципів сервісної моделі управління держави, вивчення особливостей їх реалізації в умовах пандемії COVID-19, а також вироблення на основі отриманих знань практичних рекомендацій щодо використання результатів дослідження у правотворчій та правозастосовній діяльності.

У роботі визначено сутність, принципи та напрямки взаємодії органів державної виконавчої влади з органами місцевого самоврядування. На основі системного підходу досліджені теоретичні та методичні засади взаємодії органів державної виконавчої влади з органами місцевого самоврядування. Використовуючи метод структурно-функціонального аналізу досліджено сутність поняття "взаємодія органів публічної влади". Узагальнено методи взаємодії органів публічної влади та органів самоорганізації населення. Визначено основні проблеми взаємодії органів публічної влади та органів самоорганізації населення, до яких можна віднести неудосконалене правове поле, відсутність систем електронного документообігу в організаціях, низькі темпи запровадження електронних форм взаємодії, неготовність громадян співпрацювати з органами влади через інформаційно-комунікаційні технології.
В работе определена сущность, принципы и направления взаимодействия органов государственной власти с органами местного самоуправления. На основе системного подхода исследованы теоретические и методические основы взаимодействия органов государственной власти с органами местного самоуправления. Используя метод структурно-функционального анализа исследована сущность понятия "взаимодействие органов публичной власти". Обзор методы взаимодействия органов публичной власти и органов самоорганизации населения. Определены основные проблемы взаимодействия органов публичной власти и органов самоорганизации населения, к которым можно отнести несовершенное правовое поле, отсутствие систем электронного документооборота в организациях, низкие темпы внедрения электронных форм взаимодействия, неготовность граждан сотрудничать с органами власти через информационно-коммуникационные технологии.
The essence, principles and directions of interaction of state executive bodies with local self-government bodies are determined in the work. On the basis of the system approach the theoretical and methodical bases of interaction of bodies of the state executive power with bodies of local government are investigated. Using the method of structural and functional analysis, the essence of the concept of "interaction of public authorities" is investigated. The methods of interaction between public authorities and bodies of self-organization of the population are generalized. The main problems of interaction between public authorities and self-organization of the population, which include imperfect legal field, lack of electronic document management systems in organizations, low rates of introduction of electronic forms of interaction, unwillingness of citizens to cooperate with government through information and communication technologies.

У роботі розглянуто теоретичні і методичні основи взаємодії органів місцевого самоврядування та державної влади щодо забезпечення розвитку територіальної громади. Проведено аналіз соціально-економічного розвитку Бочечківської об’єднаної територіальної громади в контексті взаємодії органів місцевого самоврядування та державної влади. За методом Дельфі та SWOT-аналізу виявлено проблематику соціально-економічного розвитку територіальної громади, визначено, що для ефективного розвитку Бочечківській громаді потрібно підвищити рівень довіри громадян до органів публічної влади на місцях, розробити та затвердити стратегію розвиту, в якій передбачити дієві механізми співробітництва органів публічної влади на місцевому рівні із залученням громадськості до вирішення проблемних питань громади. В дипломній роботі запропоновано напрями вдосконалення взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та державної влади щодо забезпечення подальшого соціально-економічного розвитку територіальної громади.
В работе рассмотрены теоретические и методические основы взаимодействия органов местного самоуправления и государственной власти по обеспечению развития территориальной общины. Проведен анализ социально-экономического развития Бочечковской объединенной территориальной общины в контексте взаимодействия органов местного самоуправления и государственной власти. По методу Дельфи и SWOT-анализа выявлены проблематика социально-экономического развития территориальной общины, определено, что для эффективного развития Бочечковской общине нужно повысить уровень доверия граждан к органам публичной власти на местах, разработать и утвердить стратегию развития, в которой предусмотреть действенные механизмы сотрудничества органов публичной власти на местном уровне с привлечением общественности к решению проблемных вопросов общества. В дипломной работе предложены направления совершенствования взаимоотношений между органами местного самоуправления и государственной власти по обеспечению дальнейшего социально-экономического развития территориальной общины.
The theoretical and methodological bases of interaction of local self-government bodies and state authorities in ensuring the development of the territorial community are considered in the paper. The analysis of socio-economic development of Bochechkiv United Territorial Community in the context of interaction of local self-government bodies and state authorities. Delphi method and SWOT analysis identified issues of socio-economic development of the territorial community, determined that for the effective development of the Bochekivka community it is necessary to increase the level of public trust in public authorities on the ground, to develop and approve a development strategy in which to provide effective mechanisms for cooperation of bodies of cooperation local authorities with involvement of the public in solving community issues. The diploma thesis proposes directions of improving the relations between local self-government bodies and state authorities in order to ensure the further socio-economic development of the territorial community.

Дисертацію присвячено визначенню сутності та особливостей адміністративно-правових засад проведення децентралізації органів виконавчої влади в України, а також виробленню пропозицій щодо підвищення ефективності її впровадження шляхом виявлення недоліків реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Встановлено сутність та ознаки виконавчої влади в Україні, а також розглянуто систему шляхом визначення її елементів – органів виконавчої влади та їх правового статусу. Під час дослідження поняття та сутності децентралізації органів виконавчої влади в Україні з’ясовано, що термін "децентралізація" використовується у багатьох галузях науки, що і зумовлює його багатозначність. На підставі вивчення підходів науковців щодо визначення поняття "децентралізація" зроблено висновок, що воно має не одне визначення у сучасній українській та зарубіжній літературі, тому що це явище є досить складним феноменом, яке можна розглядати через його вплив на систему органів влади, устрій країни, повноважень і фінансових ресурсів. Досліджено питання періодизації імплементації ідеї децентралізації органів виконавчої влади у законодавство України та виділено її відповідні етапи. Досліджено сутність понять "наділення", "передача" та "делегування" повноважень, проаналізовано їх співвідношення та розмежування. З урахуванням положень чинного законодавства, а саме окремих норм Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визнано необхідність внесення змін до законодавчого визначення терміна «делеговані повноваження». Визнано доцільним абзац 14 ст. 1 викласти в такій редакції: "делеговані повноваження – повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом; повноваження органів місцевого самоврядування, надані відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад; повноваження сільських, селищних, міських рад, надані обласним та районним радам для представництва спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст". На підставі запропонованого визначення терміна «делеговані повноваження» необхідним також визнано внесення змін до тексту деяких норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з метою уникнення використання слів "повноваження, які передаються", "повноваження, які не можуть передаватися", "прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень" тощо. Запропоноване авторське визначення: делегування повноважень органів виконавчої влади передбачає надання суб’єктом делегування (органом виконавчої влади; органом місцевого самоврядування; сільською, селищною, міською радами) нормативно визначених повноважень виконавцю (відповідно органу місцевого самоврядування; місцевій державній адміністрації; обласним та районним радам) з одночасним збереженням права здійснювати контроль за виконанням делегованих повноважень та можливістю відкликання таких повноважень з метою ефективної, повноцінної та раціональної їх реалізації із врахуванням як державних інтересів, так і законних інтересів громадян України та жителів відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Підтримуючи позицію, що делегування повноважень є однією зі специфічних форм децентралізації, класифіковано його ознаки на загальні та спеціальні. До загальних ознак делегування повноважень, що притаманні будь-якій формі децентралізації, віднесені: 1) чітке законодавче розмежування повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 2) адміністративна автономія органів місцевого самоврядування; 3) максимізація ефективності вирішення місцевих справ без втручання центральної адміністрації; 4) фінансова підтримка з боку держави (майнове забезпечення витрат, пов’язаних зі здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади) тощо. Серед спеціальних ознак делегування повноважень визначено наступні: 1) законодавче закріплення права делегування повноважень; 2) можливість делегування окремих повноважень, що є частиною власної компетенції органу виконавчої влади; 3) наявність державного контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади; 4) фінансова незалежність органів місцевого самоврядування (самостійність у фінансовій сфері); 5) можливість відкликання делегованих повноважень тощо. Виділено недоліки впровадження децентралізації органів виконавчої влади, з яких деталізовано проблеми організаційного та фінансового характеру. З’ясовано, що процес реформування адміністративно-територіального устрою держави у рамках децентралізації органів виконавчої влади в Україні вимагає додержання таких вимог: 1) структурна побудова адміністративнотериторіального устрою повинна визначатися першочергово на конституційному рівні та конкретизуватися у спеціальному Законі; 2) визначення структурних елементів адміністративно-правового устрою держави, зокрема визначення їх адміністративних центрів, повинне бути закріплене в спеціальному законодавчому акті; 3) за необхідності додаткового роз’яснення та з рекомендаційними цілями можливим вбачається використання відповідних Методичних рекомендацій стосовно організаційних питань формування адміністративно-територіальних одиниць субрегіонального рівня. Визначено, що серед основних моделей децентралізації публічної влади, що склалися під час проведення реформ місцевого самоврядування у більшості європейських країн, виділяють англосаксонську, континентальну (романську) та змішану. Узагальнення досвіду зарубіжних держав, серед яких Великобританія, Сполучені Штати Америки, Канада, Індія, Австралія, Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Фінляндія, Швеція, Латвія, Грузія, Республіка Польща, щодо проведення децентралізації органів публічної влади здійснено з урахуванням моделі місцевого самоврядування. Вивчення досвіду зазначених країн дозволило визначити основні переваги децентралізації органів публічної влади. Встановлено, що на сьогодні в Україні законодавча база регулювання місцевого самоврядування представлена великою кількістю нормативноправових актів, що обґрунтовує необхідність здійснення їх кодифікації. Тому визнано доцільним прийняття Кодексу місцевого самоврядування в Україні шляхом зведення правових норм, що містяться в різних нормативноправових актах, якими визначено правовий статус та регулюються діяльність органів місцевого самоврядування у державі, їх адміністративно-правові акти, особливості правового регулювання участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування тощо. Напрямки підвищення ефективності та результативності проведення реформи децентралізації органів виконавчої влади в Україні, що сьогодні перебуває на активній стадії її впровадження, визначено за наступними критеріями: 1) законодавчий – належне нормативно-правового забезпечення, тобто удосконалення правового механізму її здійснення; 2) організаційний – потреба удосконалення організаційного механізму здійснення децентралізації державної влади, а також формування кадрового складу, що є необхідним для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування делегованих повноважень; 3) фінансовий – удосконалення фінансового механізму реалізації процесу такого реформування, що, зокрема, викликано скороченням надходжень до місцевих бюджетів на розвиток громад, слабкою фінансовою самостійністю територіальних громад, надмірною централізацією фінансових ресурсів на вищому рівні, відсутністю законодавчого врегулювання встановлення умов закріплення фінансових ресурсів, необхідних для здійснення повноважень органами місцевого самоврядування, тощо.
The dissertation is devoted to defining the essence and features of administrative and legal bases of decentralization of executive bodies in Ukraine, as well as to develop proposals to increase the efficiency of its implementation by identifying shortcomings in reforming local government and territorial organization of power. The essence and features of the executive power in Ukraine are established, and also its system is considered by definition of its elements – executive bodies and their legal status. The study of the concept and essence of decentralization of executive bodies in Ukraine revealed that the term "decentralization" is used in many branches of science, which determines its ambiguity. Based on the study of scholars’ approaches to the definition of "decentralization", it is concluded that it has many definitions in modern Ukrainian and foreign literature, because this phenomenon is a rather complex phenomenon that can be considered through its impact on the system of government, powers and financial resources. The issue of periodization of implementation of the idea of decentralization of executive bodies into the legislation of Ukraine is investigated and its corresponding stages are allocated. The essence of the concepts of "endowment", "transfer" and "delegation" of powers is investigated, their correlation and delimitation are analyzed. Taking into account the provisions of current legislation, namely certain provisions of the Constitution of Ukraine and the Law of Ukraine "On Local SelfGovernment in Ukraine", the need to amend the legislative definition of the term "delegated powers" was recognized. Paragraph 14 of Art. 1 shall be worded as follows: “delegated powers – powers of executive bodies granted to local selfgovernment bodies by law; powers of local self-government bodies granted to the relevant local state administrations by the decision of district and regional councils; powers of village, settlement, city councils, given to regional and district councils to represent the common interests of territorial communities of villages, settlements, cities". Based on the proposed definition of the term "delegated powers", it is also necessary to amend the text of some provisions of the Law of Ukraine "On Local Self-Government in Ukraine" in order to avoid the use of the words "delegated powers", "non-delegated powers", decisions on the transfer of certain powers to other bodies ", etc. Proposed author’s definition: delegation of powers of executive bodies involves granting by the subject of delegation (executive body; local government; village, settlement, city council) normatively defined powers to the executor (respectively local government; local state administration; regional and district councils) while maintaining the right to monitor the implementation of delegated powers and the possibility of revoking such powers in order to effectively, fully and rationally implement them, taking into account both state interests and legitimate interests of citizens of Ukraine and residents of the administrativeterritorial unit. Supporting the position that the delegation of powers is one of the specific forms of decentralization, its features are classified into general and special. The general features of the delegation of powers inherent in any form of decentralization include: 1) a clear legislative division of powers between the executive and local governments; 2) administrative autonomy of local governments; 3) maximizing the efficiency of solving local cases without the intervention of the central administration; 4) financial support from the state (property support of expenses related to the exercise of powers of executive bodies by local self-government bodies), etc. Among the special features of delegation of powers are the following: 1) legislative consolidation of the right to delegate powers; 2) the possibility of delegating certain powers that are part of the competence of the executive body; 3) the presence of state control over the exercise by local governments of delegated powers of executive authorities; 4) financial independence of local governments (independence in the financial sphere); 5) the possibility of revoking delegated powers, etc. The shortcomings of the introduction of decentralization of executive bodies are highlighted, among which the problems of organizational and financial nature are detailed. It was found that the process of reforming the administrative-territorial structure of the state in the framework of decentralization of executive bodies in Ukraine requires compliance with the following requirements: 1) the structural structure of the administrative-territorial system should be determined primarily at the constitutional level and specified in a special law; 2) the definition of the structural elements of the administrative and legal system of the state, including the definition of their administrative centers, must be enshrined in a special legislative act; 3) if necessary, additional clarification and for recommendation purposes, it is possible to use the relevant Methodological recommendations on organizational issues of formation of administrative-territorial units of the subregional level. It is determined that among the main models of decentralization of public power that have developed during local government reforms in most European countries, there are Anglo-Saxon, continental (Romanesque) and mixed. Generalization of the experience of foreign countries, including the United Kingdom, the United States, Canada, India, Australia, the Federal Republic of Germany, France, Italy, Belgium, Finland, Sweden, Latvia, Georgia, the Republic of Poland, in the decentralization of public authorities Local Government. The study of the experience of these countries allowed to determine the main advantages of decentralization of public authorities. It is established that today in Ukraine the legislative framework for local government regulation is represented by a large number of regulations, which justifies the need for their codification. Therefore, it is expedient to adopt the Code of Local Self-Government in Ukraine by compiling legal norms contained in various legal acts, which define the legal status and regulate the activities of local governments in the state, their administrative acts, features of legal regulation of citizen participation in local self-government, etc. Directions for improving the efficiency and effectiveness of the reform of decentralization of executive bodies in Ukraine, which is currently in the active stage of its implementation, are determined by the following criteria: 1) legislative – proper regulatory support, ie improving the legal mechanism for its implementation; 2) organizational - the need to improve the organizational mechanism for the decentralization of state power, as well as the formation of personnel that is necessary to ensure the implementation of local governments delegated powers; 3) financial – improvement of the financial mechanism for the implementation of the process of such reform, which, in particular, is caused by reduced revenues to local budgets for community development, weak financial independence of territorial communities, excessive centralization of financial resources at the highest level, lack of legislation necessary for the exercise of powers by local governments, etc.

Сучасна кадрова політика у органах державної влади та місцевого самоврядування за своїм характером повинна бути інноваційною. Вимогою сьогоднішнього дня є застосування сучасних кадрових технологій, що дасть змогу забезпечити високу репутацію органів державної влади та місцевого самоврядування, досягти високої якості життя населення та конкурентних переваг країни.

Ефективність економіки будь-якої країни обумовлена стабільністю національної валюти, низькими темпами інфляції, надійністю банківської системи і т.д. Забезпечити ці умови можна лише якщо центральний банк буде вільним від політичної кон’юнктури, а відповідно, незалежним в прийнятті рішень і виборі інструментів для їх реалізації.
The effectiveness of the economy of any country is due to the stability of the national currency, low inflation, the reliability of the banking system, etc. Providing these conditions is possible only if the central bank is free from the political situation, and accordingly, independent in decision-making and the choice of instruments for their implementation.

1. Посібник ОЕСP з питань вpегулювання конфліктів інтеpесів на деpжавній службі [Електpонний pесуpс] // ОЕСP. – 2003. – Pежим доступу: http://www.acrc.org.ua 2. Закон Укpаїни «Пpо Національне антикоpупційне бюpо Укpаїни» [Електpонний pесуpс]. – Pежим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/1698-18 3. Публічне управління та національна безпека Розділ 4. Публічне управління та принципи адміністрування в сфері суспільних відносин: освіта – економіка-держава. За заг.ред.Грущинської Н.М. НАУ. – 2019 – С.167-202
Розробка науково обґрунтованої державної кадрової політики є нагальною потребою українського суспільства, найважливішою передумовою зміцнення держави. Відповідно до Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Це зайвий раз підкреслює, що вся її діяльність має чітко визначену спрямованість. Тому і виконання покладених на державу функцій має у якості орієнтира забезпечення прав і свобод людини. Визнаючи пріоритет людини як найвищої соціальної цінності, держава одночасно взяла на себе певні обов’язки з його забезпечення. Таке конституювання державної діяльності не може не вплинути на те, як, яким чином і за допомогою яких ресурсів державою виконуються відповідні обов’язки та функції.

Дисертація присвячена питанням аналізу правових засад взаємодії громадянського суспільства й держави в умовах становлення демократичної правової держави в Україні; проаналізовано основні форми такої взаємодії, визначено проблеми та запропоновано напрямки реформування й удосконалення такої взаємодії. Із метою наукового визначення теоретично-методологічних основ правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади проаналізовано наукові праці українських і зарубіжних учених, які досліджували відповідні зв’язки на різних етапах становлення права й держави. Констатовано, що проблемами громадянського суспільства та його взаємодією з органами публічної влади займалися і продовжують займатися вчені різних галузей знання (філософи, політологи, правники тощо). Визначено, що методологія дослідження правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні – це система підходів, принципів, методів і напрямків наукового дослідження правових засад такої взаємодії, її специфіки та практичної реалізації. Встановлено, що методологія дослідження правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні складається з таких груп методів дослідження: загальні методи мислення; загальнонаукові методи; міждисциплінарні та спеціально-юридичні методи. Запропоновано дослідження правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні здійснювати за допомогою загальних методів мислення: індукції, дедукції, аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, аналогії, формалізації та моделювання; загальнонаукових методів пізнання: діалектичного, структурно-функційного, системного, історичного та порівняльного; міждисциплінарних: статистичного, конкретносоціологічного – та спеціальних: формально-юридичного, спеціальноюридичного, герменевтичного методів. Визначено, що до методології досліджень правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні, крім різних груп методів, входять також і принципи наукового пізнання: принцип об’єктивності, принцип науковості, принцип наступності, принцип повноти і всебічності, принцип історизму, принцип конкретності, принцип комплексності та основні напрямки дослідження. Проаналізовано, що сучасне громадянське суспільство – це не лише суспільство вільних індивідів, але й суспільство, побудоване на правомірних (справедливих) відносинах. Підтверджено, що визнання зв’язку між правом і справедливістю є складовою європейської правової традиції, починаючи з античних часів. Взято до уваги те, що базовим елементом громадянського суспільства є його незалежні самоврядні інститути, які, взаємодіючи з органами державної влади, виконують важливі легітимувальні функції як усередині суспільства, так і в процесі його взаємодії з органами державної влади. Встановлено, що по-перше, інститути громадянського суспільства є гарантами непорушності особистих прав громадян, дають їм упевненість у своїх силах, слугують опорою у їх можливому протистоянні з державною владою. По-друге, громадянське суспільство є засобом самовираження громадян, їх самоорганізації та самостійної реалізації ними власних інтересів. По-третє, інститути громадянського суспільства систематизують, впорядковують, надають урегульованості протестам і вимогам людей, які в іншому разі могли стати руйнівними, і в такий спосіб створюють сприятливі умови для функціювання державної влади. По-четверте, ці інститути виконують функцію захисту інтересів певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів і завдяки цьому кожна група отримує шанс «бути почутою нагорі» владної піраміди. По-п’яте, інститути громадянського суспільства здійснюють ефективний контроль за формуванням і функціюванням органів державної влади, встановлюючи межі їх компетенції. Подано авторське визначення громадянського суспільства як об’єднання вільних осіб, які є правосвідомими членами суспільства й реалізують свої основні невід’ємні права і свободи через добровільно сформовані громадянські інститути, які діють на самоврядних засадах у межах Конституції й законів України. Резюмовано, що ефективність функціювання громадянського суспільства безпосередньо пов’язана з процедурою взаємодії з органами публічної влади. Запропоновано до ознак публічної влади відносити такі: публічний інтерес, що виражається у спрямованості на вирішення суспільних, публічно-політичних та вольових відносин; легітимність; транспарентність; безперервність функціювання; функціювання через правові форми й інститути; екстериторіальність, особливий суб’єктний склад, що включає органи державної влади, місцевого самоврядування, посадові особи держави, наділені владними повноваженнями, фізичні та юридичні особи, громадянське суспільство. Обґрунтовано, що поняття публічної влади слід розуміти як вид суспільно-політичної, суверенної, легітимної влади, в основі якої лежить публічний інтерес і безособовий характер, що виражається у системі суспільних, публічно-політичних, вольових відносин, які виникають між органами і посадовими особами держави (наділеними владними повноваженнями), фізичними та юридичними особами, що в своїй основній масі є суб’єктами громадянського суспільства (які делегують органам і посадовим особам держави свої повноваження) на основі публічного права й закону. Запропоновано авторську концепцію системи принципів взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади. Її складають три групи принципів: ідеологічні (світоглядно-філософські), загальноправові та предметно-інституційні. До ідеологічних (світоглядно-філософських) принципів необхідно віднести принципи гуманізму, демократії, справедливості, свободи, відкритості, плюралізму. До загальноправових принципів – принцип верховенства права, законності, правової рівності, пропорційності, субсидіарності. Предметно-інституційні принципи включають принцип довіри, громадської участі, підзвітності та відкритості, добровільності та самоврядності. Підкреслено, що, крім принципів взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади, розглядаючи питання правових засад такої взаємодії, необхідно також говорити про нормативне вираження змісту цих принципів у конкретних нормативно-правових актах. Встановлено, що в дослідженні форм реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади потрібно застосовувати широкий підхід, згідно з яким реалізація таких засад можлива через: 1) діяльність різного роду об’єднань громадян (політичних партій, громадських, благодійних, релігійних організацій, професійних та творчих спілок тощо); 2) учасницьку (партисипативну) демократію (референдуми, громадські ради, консультації з громадськістю та ін.); 3) реалізацію положень статутів територіальних громад (загальні збори громадян, громадські слухання, місцеві ініціативи, громадські бюджети та ін.). На цій основі запропоновано авторську класифікацію форм реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади. Доведено, що в сучасних реаліях українського державотворення створення й діяльність ефективних, дієвих та ідеологічних політичних партій сприятиме розвитку громадянського суспільства й водночас ставатиме провідною формою його взаємодії з органами публічної влади. Своєю чергою, така ж діяльність громадських організацій розвиватиме громадську активність і ставатиме ефективною формою контролю за діяльністю органів публічної влади. Акцентовано увагу на тому, що побудова демократичної правової держави, однією з головних ознак якої є свобода совісті й віросповідання, у контексті створення незалежної православної церкви в Україні, нового, потужного інституту громадянського суспільства, вимагає якнайшвидшого приведення державно-релігійних відносин до визнаних міжнародних стандартів. Підтверджено, що партисипативна (учасницька) демократія як вид демократії не завжди спричиняє прямі правові наслідки, а тягне за собою обов’язок органів публічної влади або розглянути якесь питання, або іншим чином відреагувати на думку громадськості. Визначено, що активна діяльність інститутів громадянського суспільства у взаємодії з органами і посадовими особами органів місцевого самоврядування повинна відбуватися на етапах розробки концепції статуту, його експертизи, консультативно-дорадчої роботи, фахового обговорення проєкту з різними політичними й громадськими об’єднаннями, проведення масових публічних слухань проєкту статуту територіальної громади, формування його іміджу та контролю за реалізацією його положень. Зосереджено увагу на тому, що основною проблемою належної реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в Україні є відсутність на рівні положень Основного закону окремого розділу, який би стосувався громадянського суспільства і принципів його взаємовідносин з органами публічної влади. Визначено, що проблеми взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні виникають у питаннях правового статусу й діяльності політичних партій, громадських, релігійних та інших організацій, формах партисипативної (учасницької) демократії на загальнодержавному й локальному (місцевому) рівнях, особливо в контексті реалізації положень статутів територіальних громад. На основі аналізу проблем реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в Україні розроблено пропозиції з реформування й удосконалення механізмів такої взаємодії. Зазначено, що на сьогодні всі проблеми реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в Україні слід долати новітніми формами взаємодії, взаємоконтролю, взаємодопомоги та співпраці за принципом «горизонтальних», партнерських відносин. Такий процес стане позитивним прикладом раціональних, конструктивних відносин, заснованих на взаємній довірі, принципах демократії, верховенства права та пріоритету прав людини.

У статті проаналізовано та узагальнено теоретико-правові підходи до розуміння сутності «механізму державного управління», «адміністративно-правового механізму». Запропоновано авторське визначення поняття «механізму впровадження електронного врядування в органах виконавчої влади». Досліджено етапи і структуру механізму впровадження електронного урядування в органах виконавчої влади в Україні. В статье проанализированы и обобщены теоретико-правовые подходы к пониманию сущности «механизма государственного управления», «административно-правового механизма». Предложено авторское определение понятия «механизма внедрения электронного управления в органах исполнительной власти». Исследованы этапы и структура механизма внедрения электронного управления в органах исполнительной власти в Украине. The article analyzed and summarized the theoretical and legal approaches to under-standing the essence of “mechanism of public management”, “administrative and legal mechanism”. The author’s definition of “the implementation mechanism of e-governance in the executive branch” was proposed. The stages and structure of the implementation mechanism of e-governance in the executive power in Ukraine were investigated.

Органи податкової міліції є колективним суб'єктом адміністративного права, які наділені адміністративною право- та дієздатністю. Вони наділені практичною здатністю реалізовувати свою адміністративну правоздатність в рамках конкретних адміністративно-правових відносин. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34472

У дисертації досліджені теоретичні засади механізмів запобігання та протидії корупції в органах місцевої влади. Розкрито й охарактеризовано сутність, зміст, форми та основні детермінанти соцієтального феномену корупції. Проаналізовано світовий досвід та сучасний стан запобігання й протидії корупції в органах місцевої влади України. Здійснено суб’єктний аналіз органів місцевої влади України та виокремлено сім груп суб'єктів корупційних відносин - покривачів корупції-організаторів корупційних мереж; власне корупціонерів-посадовців органів публічної влади; посередників корупційних дій; корупціонадавців; представників силових антикорупційних органів; постраждалих від корупції та мовчазних спостерігачів корупційних відносин. Доведено, що дієва антикорупційна політика в Україні неможлива без послідовних, спланованих і скоординованих системних дій органів публічної влади як на загальнодержавному, так і особливо на місцевому рівнях. Така антикорупційна політика має поєднувати три стратегічні напрямки - стратегію суспільного усвідомлення, стратегію попередження та стратегію невідворотної відплати. Охарактеризовано інституціонально-управлінський, політико-правовий, соціально-економічний, суспільно-громадянський та етично-психологічний механізми запобігання корупції в органах місцевої влади.
В диссертации исследованы теоретические основы механизмов предотвращения и противодействия коррупции в органах власти. Проанализирован мировой опыт и современное состояние предотвращения и противодействия коррупции в органах местной власти Украины. Осуществлен субъектный анализ органов местной власти Украины и выделены семь групп субъектов коррупционных отношений - покрыватели коррупции-организаторы коррупционных сетей; собственно коррупционеры-чиновники органов публичной власти; посредники коррупционных действий; коррупциодатели; представители силовых антикоррупционных органов; пострадавшие от коррупции и молчаливые наблюдатели коррупционных отношений, где первые четыре группы в условиях попустительства и недостаточного общественного контроля, а также безответственности политической власти и правоохранительных органов тяготеют к тотальной коррупционализации системы публичной власти в государстве. Сделан вывод о том, что коррупция как системное явление, требует системных подходов к борьбе с ней, применения новейших механизмов и современного инструментария предотвращения и противодействия коррупционных проявлений в государственно-властных отношениях, в частности, предложенного автором муниципального Антикоррупционного совета, предусматривающего совместные скоординированные системные антикоррупционные действия представителей шести общественных институтов - государственной исполнительной власти; органов местного самоуправления; силовых органов, включая суды; бизнеса; гражданского общества и средств массовой информации как "четвертой ветви власти". Доказано, что действенная антикоррупционная политика в Украине невозможна без последовательных, спланированных и скоординированных системных действий органов публичной власти как на общегосударственном, так и, особенно, на местном уровнях. Такая антикоррупционная политика в программно-целевом измерении должна сочетать три стратегических направления - стратегию общественного осознания непримиримости с коррупцией, стратегию предупреждения коррупционных действий и стратегию неотвратимой расплаты. Выделены структурные элементы антикоррупционной стратегии - механизмы предотвращения коррупции в органах власти: институционально-управленческий, политико-правовой, социально-экономический, общественно-гражданский и морально-психологический с учетом того, что наибольшая эффективность проявляется в случае синергетического сочетания всех этих механизмов в едином комплексном механизме предотвращения и противодействия коррупции, закрепленном в Национальной антикоррупционной стратегии - стержневом инструменте общегосударственной, региональной и местной антикоррупционной политики.
In the thesis the theoretical basis of the mechanisms of preventing and combating corruption in local government were examined. The insights into the fundamental nature, contents, forms and basic societal determinants of the phenomenon of corruption were provided and defined. The international experience and the current state of preventing and combating corruption in local government in Ukraine were analyzed. The subjective analysis of the local authorities in Ukraine was performed and seven groups of subjects of corruption relations were distinguished: accomplices in corruption -organizers of corruption networks; corrupt officials of public authorities as such; intermediaries in corruption; corruptors; representatives of anti-corruption law enforcement agencies; victims of corruption; and silent observers of corrupt relations. The thesis established that the effective anticorruption policy in Ukraine can not be effective without a coherent, planned and coordinated systematic actions of public authorities both on the national and especially on the local levels. Such anti-corruption policy should combine three strategic directions - a strategy of public awareness, a prevention strategy and a strategy of the inevitable responsibility. The institutional administrative, political and legal, socio-economic, socio-civic and ethical and psychological mechanisms of preventing corruption in local authorities were characterized.

Федоренко, О. С. Управління проєктами електронного урядування в органах місцевої влади : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / О. С. Федоренко, О. В. Кузнєцов ; керівник роботи Г. В. Старченко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2021. – 110 с.
Робота присвячена пошуку шляхів визначення сутності проєктного менеджме- нту як інструменту розвитку управління проєктами електронного урядування в ор- ганах місцевої влади. Об’єкт дослідження – процеси управління проєктами електронного уряду- вання в органах місцевої влади. Предмет дослідження – процеси вдосконалення управління проєктами елект- ронного урядування в органах місцевої влади. Мета роботи – обґрунтування теоретичних положень, розроблення концептуа- льних засад та прикладних рекомендацій щодо управління проєктами електронного урядування в органах місцевої влади. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків. Робота містить рисунків – 11; таблиць –2; кількість літературних джерел – 55; загальна кількість сторінок – 112. У першому розділі розглядаються теоретико-методологічне обґрунтування проєктного менеджменту як фактору розвитку сфери публічного управління та уп- равління проєктами електронного урядування в органах місцевої влади. Другий розділ містить розкриття змісту поняття «публічність», публічна сфера як предметна область проектного менеджменту, управління проєктами електрон- ного урядування. У третьому розділі розглядається: доцільність застосування концепції управ- ління проєктами для розробки та здійснення проєктів електронного урядування; проактивне управління електронного урядування; інноваційні механізми організа- ції управління державними проектами електронного урядування.
The work is devoted to finding ways to determine the essence of project management as a tool for the development of e-government project management in local governments. The object of research is the processes of e-government project management in local authorities. The subject of the research is the processes of improving the management of e- government projects in local authorities. The purpose of the work is to substantiate theoretical provisions, develop conceptual principles and applied recommendations for the management of e-government projects in local governments. The work consists of an introduction, three sections, conclusions. The work contains drawings - 11; tables -2; number of literary sources - 55; total number of pages - 112. The first section considers the theoretical and methodological justification of project management as a factor in the development of public administration and e-government project management in local authorities. The second section contains the disclosure of the content of the concept of "publicity", the public sphere as a subject area of project management, e-government project management. The third section considers: the feasibility of applying the concept of project management for the development and implementation of e-government projects; proactive e-government management; innovative mechanisms for organizing the management of state e-government projects.

Дисертація присвячена комплексній адміністративно-правовій характеристиці забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади. Проаналізовано історіографія проблеми та напрями дисертаційного дослідження, визначено теоретико-методологічні підходи до дослідження питання забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади, з’ясовано поняття та зміст законності в органах виконавчої влади в контексті сучасного праворозуміння Розкрито сутність та ознаки законності в діяльності органів виконавчої влади як об’єкта забезпечення, охарактеризовано законність в діяльності органів виконавчої влади як складову правового регулювання в умовах побудови правової держави. Визначено місце органів виконавчої влади у системі гарантій законності. Розглянуто право на звернення як засіб відновлення порушеного права та забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади. Здійснено аналіз діяльності органів виконавчої влади щодо протидії корупції як негативного чинника, що впливає на стан законності. Окреслено напрями удосконалення законодавства, що регулює питання забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади в умовах політичних і соціально-економічних змін в українському суспільстві. Диссертация посвящена комплексной административно-правовой характеристике обеспечения законности в деятельности органов исполнительной власти. Проанализированы историография проблемы и направления диссертационного исследования, определены теоретико-методологические подходы к исследованию вопроса обеспечения законности в деятельности органов исполнительной власти, установлено понятие и содержание законности в органах исполнительной власти в контексте современного правопонимания. Раскрыта сущность и признаки законности в деятельности органов исполнительной власти как объекта обеспечения, охарактеризованы законность в деятельности органов исполнительной власти как составляющую правового регулирования в условиях построения правового государства. Определено место органов исполнительной власти в системе гарантий законности. Рассмотрены право на обращение как средство восстановления нарушенного права и обеспечения законности в деятельности органов исполнительной власти. Осуществлен анализ деятельности органов исполнительной власти по противодействию коррупции как негативного фактора, влияющего на состояние законности. Определены направления совершенствования законодательства, регулирующего вопросы обеспечения законности в деятельности органов исполнительной власти в условиях политических и социально-экономических изменений в украинском обществе. Установлено, что в деятельности органов исполнительной власти законность должна обеспечить эффективный, справедливый и гуманный режим общественно-политической жизни через следующие принципы: 1) принцип единства и всеобщности законности, заключающийся в обеспечении единства понимания нормативно-правовых актов всеми участниками правоотношений каждым органом исполнительной власти ; 2) верховенство закона оказывается в высшей юридической силе закона по сравнению с другими нормативноправовыми актами. Значение этого принципа проявляется в том, что он обеспечивает соответствие системы подзаконных и индивидуальных актов закону; 3) взаимодействие законности и целесообразности заключается в возможности органов исполнительной власти принимать наиболее эффективные, целесообразные решения в рамках правового поля, определенного нормой права; 4) неотвратимость ответственности как принцип законности заключается в том, что за каждое ошибочное решение представитель органа исполнительной власти должен быть привлечен к ответственности. Констатировано, что законность является многогранным явлением, которое рассматривается как принцип формирования правового государства, как метод управления обществом и как режим точного исполнения закона. Законность стоит трактовать и как совокупность требований и гарантий, обеспечивающих порядок в правовом государстве. Установлено, что содержание принципа законности составляет система конкретных требований: 1) всеобщность законности, означает обязательность законов и других нормативно-правовых актов для всех участников общественных отношений без исключения; 2) строгое соблюдение закона всеми субъектами правоотношений; 3) верховенство закона в системе нормативноправовых актов; единство законности: 4) реальность законности, то есть фактическое выполнение требований, заложенных в юридических нормах, участниками правоотношений; 5) единственная нацеленность деятельности органов законодательной, исполнительной и власти; целесообразности законности: (выбор законных вариантов осуществления правотворческой и правоприменительной деятельности, является наиболее оптимальным мероприятием достижения цели правового регулирования); 6) обеспечение равенства всех перед законом, возможность наказания только за нарушение четко определенных положений закона; 7) неотвратимость наказания за совершенное нарушение закона; 8) установление действенного механизма внедрения принципа законности во всех сферах общественной жизни, создания системы гарантий, с помощью которых бы обеспечивалось соблюдение принципа законности. The dissertation is devoted to the complex administrative-legal characteristic of ensuring legality in activity of executive bodies. The historiography of the problem and directions of the dissertation research are analyzed, the theoretical and methodological approaches to the research of the issue of ensuring legality in the activity of executive bodies are determined, the concept and content of legality in executive bodies in the context of modern legal understanding is clarified. The essence and signs of legality in the activity of executive bodies as an object of provision are revealed, legality in the activity of executive bodies as a component of legal regulation in the conditions of building the rule of law is characterized. The place of executive bodies in the system of guarantees of legality has been determined. The right to appeal is considered as a means of restoring the violated right and ensuring legality in the activities of executive bodies. An analysis of the activities of executive bodies to combat corruption as a negative factor influencing the rule of law. The directions of improvement of the legislation regulating the issue of ensuring legality in the activity of executive bodies in the conditions of political and socio-economic changes in the Ukrainian society are outlined.

У роботі розглянуто теоретичні і методичні основи удосконалення системи надання адміністративних послуг (на прикладі Управління Державної міграційної служби України в Сумській області). За допомогою системного підході з застосуванням методів порівняльного та структурного аналізу визначено готовність з боку представників державних органів та громадян до процесу надання послуг в електронному вигляді за допомогою запровадження інформаційно-комунікаційних технологій. Сучасна державна політика України у сфері надання адміністративних послуг повинна бути спрямована на впровадження електронних технологій, що допомогло б вирішити питання впровадження електронного урядування, і в подальшому, "осучаснити" процес надання адміністративних послуг.
В работе рассмотрены теоретические и методические основы совершенствования системы предоставления административных услуг (на примере Управления Государственной миграционной службы Украины в Сумской области). С помощью системного подходе с применением методов сравнительного и структурного аналеза определено готовность со стороны представителей государственных органов и граждан к процессу предоставления услуг в электронном виде с помощью внедрения информационно-коммуникационных технологий. Современная государственная политика Украины в сфере предоставления административных услуг должна быть направлена на внедрение электронных технологий, что помогло бы решить вопрос внедрения электронного управления, и в дальнейшем, "осовременить" процесс предоставления административных услуг.
The paper considers the theoretical and methodological foundations of improving the system of administrative services (on the example of the Office of the State Migration Service of Ukraine in Sumy region). Using a systematic approach using the methods of comparative and structural analysis, the readiness of representatives of government agencies and citizens to provide services in electronic form through the introduction of information and communication technologies. Modern state policy of Ukraine in the field of administrative services should be aimed at the introduction of electronic technologies, which would help address the implementation of e-government, and further, "modernize" the process of providing administrative services.

У роботі розглянуто сучасний стан та перспективи подальшого розвитку кадрової політики в Україні. Проаналізовано сучасний стан кадрового забезпечення Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області, приведено приклади роботи та напрямки розвитку та реформування кадрової політики в Україні. Сучасність потребує на кваліфікованих державних службовців та вдосконалення управлінської діяльності, впровадження інформаційних технологій для надання органами влади якісних послуг.
В работе рассмотрены современное состояние и перспективы дальнейшего развития кадровой политики в Украине. Проанализировано состояние кадрового обеспечения Главного управления Пенсионного фонда в Сумской области, приведены примеры работы и направления развития и реформирования кадровой политики в Украине. Современность требует квалифицированных государственных служащих и совершенствования управленческой деятельности, внедрения информационных технологий для предоставления органами власти качественных услуг.
The aim of this dissertation is to study the modern approaches and perspectives of future development of Human Resources Policy in Ukraine. The current status of employment in Main Office of Sumy Oblast Pension Centre is been analysed. The patterns of work and directions of development and reformation of Human Resources Policy of Ukraine is been provided. Nowadays, qualified Public Sector personnell is required and managerial activity of Pension Centre should be improved. The modern information technologies should be implemented in order to provide high quality services by Authorities.

У тезах доповіді проаналізовано поняття реєстраційного провадження. Наведено визначення поняття "реєстраційне провадження". Також визначено місце державного реєстратора в системі реєстраційних органів.
В тезисах доклада проанализировано понятие регистрационного производства. Приведено определение понятия "регистрационное производство". Также определено место государственного регистратора в системе регистрационных органов.
The theses of the report analyzes the concept of the registration procedure. The definition of the term "registration proceedings" was explained in the theses of the report. There was also defined the place of the state registrar in the registration system.

Якимчук, М. С. Стратегії розвитку органу публічної влади з урахуванням викликів сучасного етапу державотворення (на прикладі Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області) : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / М. С. Якимчук ; керівник роботи Г. М. Самійленко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра менеджменту та державної служби. – Чернігів, 2021. – 88 с.
Актуальність даної теми в тому, що в умовах світової економічної кризи однією з основних функцій держави залишається забезпечення і підтримка малозабезпечених прошарків населення з метою недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності, забезпечення розвитку народонаселення, удосконалення трудових відносин, створення ефективної пенсійної системи, реформування системи пенсійного забезпечення. Метою кваліфікаційної роботи є розробка та обґрунтування стратегії розвитку Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Об’єктом дослідження є процеси розвитку пенсійного забезпечення в Україні. Предмет дослідження є теоретико-методологічні аспекти та практичні рекомендації щодо аналізу сучасного стану та формування тенденцій розвитку пенсійного забезпечення в Україні. Інформаційну основу дослідження становлять Конституція України, чинні нормативно-правові акти, що регламентують функціонування пенсійної системи; звітні дані й аналітичні матеріали Пенсійного фонду України, матеріали Державної служби статистики України.
The urgency of this topic is that in the global economic crisis one of the main functions of the state is to provide and support the poor in order to prevent growing social tensions over property inequality, ensuring population development, improving labor relations, creating an effective pension system, reforming the system pension provision. The purpose of the qualification work is to develop and substantiate the development strategy of the Main Department of the Pension Fund of Ukraine in Chernihiv region. The object of research is the processes of pension development in Ukraine. The subject of the research is theoretical and methodological aspects and practical recommendations for the analysis of the current state and formation of trends in the development of pensions in Ukraine. The information basis of the study is the Constitution of Ukraine, current regulations governing the functioning of the pension system; reporting data and analytical materials of the Pension Fund of Ukraine, materials of the State Statistics Service of Ukraine.