Добірка наукової літератури з теми "Орган влади"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Орган влади".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Орган влади"
1
Кожевніков, В. О. "Порівняльно-правовий аналіз статусу антимонопольних органів України та іноземних держав у системі органів публічної адміністрації". Актуальні проблеми держави і права, № 89 (28 квітня 2021): 28–36. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i89.3186.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена особливостям адміністративно-правового статусу антимонопольного органу в системі органів державної влади за законодавством України та зарубіжних країн. Запропоновано типологізацію антимонопольних органів залежно від впливу вищих органів виконавчої влади (Уряду або Президента залежно від різновиду республіканської форми правління). Аналіз адміністративно-правового статусу антимонопольних органів іноземних держав дає можливість виділити два основних види інституційної побудови антимонопольного органу. У першому випадку конкурентне відомство є центральним органом виконавчої влади, який є підзвітним та підконтрольним вищому органу виконавчої влади (Уряду або Президенту). Здебільшого, але не завжди, це одноосібний орган (Міністерство, служба), керівник якого призначається за загальною процедурою призначення міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади. У другому випадку, як це має місце і в України, антимонопольний орган не входить до складу Уряду (або Кабінету Президента), прямо не підзвітний вищому органу виконавчої влади. Акцентовано увагу на процедурах призначення та звільнення керівництва антимонопольного органу, взаємовідносинах конкурентного відомства з вищими органами виконавчої влади держави. Проаналізовано правозастосовчу практику діяльності конкурентного відомства Європейського Союзу – Європейської Комісії під час надання дозволів на концентрацію у стратегічних сферах економіки Європейського Союзу, де посилюється міжнародна конкуренція з боку Китайської Народної Республіки. Розглянуто вітчизняну судову практику оскарження указу Президента України про звільнення члену Антимонопольного комітету України. Окреслено питання ролі антимонопольних органів та Уряду у сфері контролю за допустимістю державної допомоги суб’єктам господарювання. З урахуванням вітчизняної судової практики та федерального законодавства США (зокрема, федерального закону США «Про Федеральну торгову комісію») надано пропозиції щодо вдосконалення порядку звільнення Першого заступника, заступників Голови Антимонопольного комітету України, державних уповноважених Антимонопольного комітету України.
2
Бабенко, Д. В. "РОЛЬ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ У ВІДНОСИНАХ ІЗ ГОСПОДАРСЬКИМИ ТОВАРИСТВАМИ". Знання європейського права, № 1 (27 березня 2022): 53–57. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.315.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті присвячено увагу дослідженню категорії «суб’єкт владних повноважень», висвітлено роль та значення таких суб’єктів у відносинах із господарськими товариствами. Встановлено, що найбільш розповсюджена форма здійснення комерційної діяльності – господарські товариства, нерозривно пов’язана із необхідністю взаємодії з суб’єктами владних повноважень. Аналізується понятійно-категоріальний апарат теорії адміністративного права, який більш розповсюджено оперує терміном «публічна адміністрація» та наводиться співвідношення останнього із законодавчо-уставленими категоріями – «суб’єкт владних повноважень» чи «адміністративний орган».
Констатовано, що не завжди правовідносини підприємств приватної форми власності із суб’єктами владнихповноважень є саме адміністративно-правовими. Автором у статті пропонується власно розроблений алгоритм розмежування адміністративно-правових із цивільними та або господарськими відносинами, в яких з одного боку
виступає орган публічної влади.
Зосереджено увагу на тому, що окремі представники публічної влади можуть мати різний правовий статус – бути юридичною особою публічного права (міністерства, державні служби, інспекції тощо), утворенням без статусу юридичної особи (територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну та податкову політику чи індивідуальним суб’єктом (приватні виконавці тощо). З’ясовано, що система публічної влади та управління в Україні складається також із органів державної влади, які не належать до органів виконавчої влади, не підпорядковані та не залежать від останніх, проте, здійснюють публічні функції (адміністрування).
У статті звертається увага, що Конституція України, проголошуючи у статті 8 принцип верховенства права та закріплюючи у статтях 6 та 19 похідний від зазначеного принцип законності, суттєво обмежила поведінку суб’єктів владних повноважень, встановлюючи певний запобіжник від свавілля і вседозволеності держави та її апарату.
3
Petriv, I. M. "До питання визначення конституційної юстиції в механізмі державного управління: досвід України та держав Східної Європи". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 139–49. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено особливості органу конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи. Приділено увагу підходам до розуміння органу конституційної юстиції в системі органів державної влади й аналізу законодавства з цього питання. Зазначено, що у процесі становлення конституційної юстиції, при організації та діяльності відповідного органу, закладено різні законодавчі підходи до його діяльності, перш за все, з огляду на сутнісні характеристики та правову природу. Проаналізовано значення органу конституційної юстиції в механізмі державного управління.
Метою статті є дослідження особливостей органів конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи.
Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні особливостей органів конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи, а також у визначенні ролі та місця конституційної юстиції в механізмі державного управління.
Висновки. Вирішення проблемних питань при організації ефективного державного управління на найвищому рівні має відбуватися із використанням інструментів конституційної юстиції у відповідності до практики конституційної ефективності публічної влади, з урахуванням принципу верховенства права, а також максимального дотримання норм конституції органами публічної влади під час реалізації повноважень на відповідній території. Реалізація принципу верховенства права під час розподілу повноважень між вищими органами державної влади може ефективно забезпечуватися лише відповідальним впливовим органом – органом конституційної юстиції. Наявність органу конституційної юстиції дозволяє урівноважувати механізм державного управління за рахунок арбітражних повноважень та вирішення конфліктних ситуацій на найвищому рівні. Водночас дослідження правової природи органу конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи підтверджує думку про те, що органи конституційної юстиції, виходячи зі своїх повноважень, вирішують спори про право і врегульовують правові конфлікти, які виникають між найвищими державними інститутами, таким чином, встановлюючи конституційну істину про право й забезпечуючи конституційне правокористування та реальний конституціоналізм. Побудова ефективного механізму державного управління має ґрунтуватися, у першу чергу, на принципах верховенства права та конституційного людиноцентризму. Адже ефективність діяльності органів державної влади вимірюється рівнем життя громадян та здатністю оперативно й консолідовано вирішувати проблеми і виклики різного характеру. Аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно змістовного наповнення поняття «орган конституційної юстиції» дає змогу зробити висновок, що конституційна юстиція є складовою механізму державного управління з надзвичайними повноваженнями впливу на прийняті рішення чи дії суб’єктів державного управління найвищого рівня.
4
ТИМОЩУК, ВІКТОР. "Запровадження загальної адміністративної процедури як напрям реформування публічної влади". Право України, № 2018/11 (2018): 105. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-11-105.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблематика законодавчого врегулювання загальної адміністративної процедури в Україні. Її актуальність зумовлена черговим етапом у доопрацюванні відповідного законопроекту та високою ймовірністю його ухвалення у середньостроковій перспективі. Метою статті є привернути увагу на саме призначення закону про загальну адміністративну процедуру, його місце серед інших законодавчих актів, основні новели законопроекту, що з’явилися протягом останнього року. Отже, у статті пояснюється, що закон про адміністративну процедуру покликаний врегулювати саме загальну адміністративну процедуру. Тобто це не кодекс, що має кодифікувати чи в інший спосіб систематизувати усе різноманіття про цедур розгляду та вирішення різних категорій адміністративних справ. Його основне призначення – визначати загальні принципи та стандарти спілкування публічної адміністрації з приватними особами. У ньому мають бути закріплені основні права особи, обв’язки адміністративного органу, механізми їх реалізації/виконання. Також у статті звертається увага на функціональне розуміння категорії “адміністративний орган”, на практичну цінність використання механізму нікчемності адміністративних актів. Особлива увага приділяється питанню суб’єкта розгляду скарг в адміністративному порядку. Зокрема, наголошується на всьому різноманітті таких суб’єктів: це і “класичний” вищий адміністративний орган, і орган виконавчої влади, що здійснює фаховий адміністративний контроль за законністю діяльності органів місцевого самоврядування у відповідній сфері делегованих повноважень. У кожному з випадків заохочується створення допоміжних колегіальних органів – комісій з розгляду скарг в адміністративному порядку, із можливістю залучення до їхнього складу представників громадськості. Головними висновками у питанні загальної адміністративної процедури в Україні є: потреба активізації науковців, викладачів та інших компетентних осіб до підготовки навчальних і тренінгових програм, а також подальше навчання усіх публічних службовців. Крім того, потрібною є наукова підтримка для практичних працівників задля своєчасного перегляду усього масиву законодавства, узгодження спеціальних (тематичних) законів із законом про адміністративну процедуру.
5
Прилуцький, С. "Вища рада правосуддя - самостійний орган судової влади України!?" Публічне право, № 4 (28) (2017): 9–18.
Знайти повний текст джерела
6
ШЛЯХТУН, ПЕТРО, та ВАЛЕРІЙ КОЛЮХ. "Конституційний Суд України як надпарламентський орган законодавчої влади". Право України, № 2021/01 (2021): 215. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-01-215.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є з’ясування впливу рішень Конституційного Суду України (КСУ) на систему права України та окреслення правових засобів обмеження можливих негативних наслідків їх ухвалення з урахуванням відповідного зару біжного конституційного досвіду. Рішення КСУ з питань антикорупційного законодавства аналізуються під кутом зору їхньої відповідності принципам правової держави та завданням щодо протидії корупції в Україні. Звертається увага на місце рішень КСУ в системі права України, правові та політичні наслідки їх ухвалення. Обґрунтовується необхідність реформування конституційного статусу КСУ. На основі аналізу зарубіжного конституційного досвіду окреслюються можливі шляхи обмеження компетенції КСУ, передусім у частині його функції наступного конституційного контролю та остаточного характеру ухвалених ним рішень. У висновку зазначається, що наділений функцією наступного конституційного контролю, повноваженнями щодо тлумачення Конституції і – до червня 2016 р. – законів України, ухвалюючи відповідні рішення, КСУ тією чи тією мірою виконує і правотворчу функцію, а оскільки його рішення мають вищу від прийнятих пар-ламентом законів юридичну силу, то це означає, що він певною мірою виступає і як надпарламентський орган законодавчої влади. Така “законотворчість” КСУ може негативно впливати на систему права і суспільні відносини в Україні. Рішення суду нерідко є політично і корпоративно вмотивованими, значний вплив на їх прийняття справляє політична обстановка в країні, незаконний тиск на суд та ідеоло гічні переконання і політичні позиції самих суддів. Для істотного обмеження можливих негативних наслідків діяльності КСУ потрібна буде згода його самого, оскільки будь-яке обмеження конституційних повноважень, особливо після запровадження інституту конституційної скарги, він може сприйняти як обмеження прав і свобод людини та громадянина, що унеможливить внесення відповідних змін до Конституції України.
7
Бондаренко, О. М. "ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОЗАСУДОВОГО ВИРІШЕННЯ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 81–78. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).324.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу наукових поглядів учених і норм чинного законодавства України визначено можливі шляхи вдосконалення правового регулювання позасудового вирішення податкових спорів. Констатовано, що запропоновані в статті кроки не вирішують усіх наявних проблемних аспектів механізму досудового вирішення податкових спорів, тим не менше проведення роботи з удосконалення законодавчого регулювання щодо вищезазначених проблемних питань має суттєво підвищити якість та ефективність функціонування зазначеного механізму. Необхідність запровадження переговорної форми врегулювання податкових конфліктів, по-перше, зумовлено тим, що однією з основних ідей податкової реформи в нашій державі є встановлення партнерських відносин між державою в особі контролюючих органів і платниками податків; по-друге, допоможе зменшити навантаження на відповідні адміністративні та судові органи, уповноважені вирішувати податкові спори; по-третє, проведення переговорів сприятиме підвищенню якості й ефективності реалізації адміністративного та (або) судового вирішення податкових спорів, якщо перші (тобто переговори) не призвели до врегулювання розбіжностей. Доведено, що законодавчі положення мають бути чіткими та зрозумілими для тих, кому вони адресовані. Тобто необхідно закріпити в законодавстві чіткий перелік основних принципів, на яких ґрунтується й відповідно до яких функціонує механізм позасудового вирішення податкових спорів, щоб кожна сторона, як платник податків, так і контролюючий орган, із якими виник спір, а також контролюючий орган, що розглядає цей спір, чітко розуміли та усвідомлювали ті відправні, засадничі ідеї, відповідно до яких має відбуватися вирішення податкового спору. Наголошено на доцільності передбачити, що за загальним правилом вирішення справи відбувається відповідною посадовою особою вищого контролюючого органу. Однак платник податків під час подання скарги на рішення контролюючого органу має право подати клопотання про вирішення спору колегією у складі зазначеної посадової особи представників Ради бізнес-омбудсмена й центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
8
Бабюк, А. "МИТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ОГЛЯД". Юридичний вісник, № 1 (10 квітня 2022): 15–20. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2297.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено визначення поняття митна система. Зокрема, з’ясовано, що на законодавчому рівні визначення цього поняття відсутнє. При цьому вказаний термін є досить вживаним як серед юристів-практиків так і в наукових працях. Серед наукових досліджень в митній сфері існує велика кількість поглядів щодо визначення поняття митна система. Так, можна виділити два підходи: у вузькому розумінні під цим терміном розуміється система митних органів України, у широкому розумінні сюди включають не лише державні та інші органи, які забезпечують формування державної митної політики та реалізацію митної справи, але й практичні форми їх діяльності, а також законодавство з питань митної справи. Законодавство України визначає, що до митних органів належать центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости. Метою наукової публікації є здійснення історико-правового огляду формування митної системи України. Проведення дослідження історичних засад зародження та розвитку цієї системи, аналіз сучасного законодавства з питань митної справи. Протягом останніх років в митній сфері відбувся ряд реформ. Проте, дослідження численних реформ та перетворень які відбуваються в системі митних органів свідчить про те, що стрімкого позитивного ефекту вказані реформи так і не принесли. Пропозиції щодо необхідності запровадження нових змін в системі митних органів продовжують обговорюватись і сьогодні. Аби системно підійти до процесу запровадження реформ у митній сфері необхідно здійснити історико-правовий аналіз митної системи України. У статті проаналізовано розвиток системи митних органів України, починаючи з 1996 року і до сьогодні. За результатами проведеного аналізу виділено п’ять етапів розвитку митної служби. В основу вказаної періодизації покладено реформи системи митних органів та організаційно-правову зміну центрального органу виконавчої влади на який покладено реалізацію митної справи. За результатами проведеного дослідження запропоновано розглядати митну систему як комплексне поняття, яке включає в себе не лише органи, які здійснюють митну справу. Сюди також слід віднести й інші органи державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю митних органів, а також органи, які забезпечують формування державної митної політики та реалізацію митної справи.
9
Панфілов, О. Є., та А. Л. Калімбет. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2 (31 серпня 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.878.
Повний текст джерелаАнотація:
Панфілов О. Є., Калімбет А. Л. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України: характеристика поняття та змісту. - Стаття.
У статті досліджено поняття і сутність адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України, виокремлено та проаналізовано його складові частини
з урахуванням сучасних правових реалій. Встановлено, що адміністративно-правовий статус являє собою сукупність конкретно визначених суб’єктивних прав і обов’язків, які закріплюються за відповідним суб’єктом визначеними нормативно-правовими актами та гарантовані державою.
Виокремлено структуру адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України шляхом детермінування таких елементів, як: 1) нормативно-правова основа; 2) принципи функціонування; 3) мета та завдання; 4) компетенція; 5) порядок формування; 6) порядок ухвалення рішень.
Визначено, що нормативну основу діяльності Кабінету Міністрів України становлять акти загального характеру, які встановлюють основні положення про органи виконавчої влади, і акти спеціального характеру, які конкретизують усі важливі аспекти діяльності Кабінету Міністрів України.
Доведено, що метою функціонування Кабінету Міністрів України як суб’єкта публічної адміністрації виділено забезпечення публічних інтересів, а також здійснення належного публічного адміністрування в тих сферах суспільних відносин, у межах яких його наділено повноваженнями. Завдання як елемент адміністративно-правого статусу спрямовано на конкретизацію мети та відображено на нормативному рівні.
Встановлено, що компетенція Кабінету Міністрів України складається з таких трьох елементів, як: повноваження, предмет відання, функції. Визначено, що повноваження є сукупністю прав та обов’язків, якими наділено вищий орган виконавчої влади. Як предмет відання визначаються сфери суспільних відносин, у межах яких можуть бути реалізовані закріплені за Кабінетом Міністрів України повноваження.
Виділено, що функції як структурний елемент компетенції Кабінету Міністрів України можна поділити на соціально орієнтовані та внутрішньо орієнтовані. Визначено, що через соціально орієнтовані функції Кабінету Міністрів України функції виявляється основний сенс і зміст публічного адміністрування, реалізується його призначення щодо виконання своїх обов’язків перед суспільством. Визначено, що внутрішньо орієнтовані функції Кабінету Міністрів України спрямовані всередину вищого органу виконавчої влади і здійснюються для забезпечення умов нормального функціонування цього органу, його належної самоорганізації та самозбереження.
10
Lytvynova, O. N., L. P. Zaporozhyan та K. Y. Yuriyiv. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОЄКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО СИСТЕМУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я»". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (19 березня 2021): 81–87. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11914.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: показати актуальні питання громадського здоров’я, проголошені в проєкті Закону України «Про систему громадського здоров’я», та можливості їх реалізації.
Матеріали і методи. Використовуючи метод системного аналізу, проведено вивчення найактуальніших завдань системи громадського здоров’я у даному законопроєкті.
Результати. Даний законопроєкт орієнтований на стратегічний план розвитку громадського здоров’я, має бути консолідованим законом на кшталт Основ законодавства чи Кодексу. У ньому повинна бути чітко виписана виконавча структура, її місце у владних органах, співіснування з ними, функціональна підпорядкованість тощо.
У даному законопроєкті вводиться нова структура – уповноважений орган у сфері громадського здоров’я, який розглядають як «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері громадського здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя, у тому числі щодо організації та здійснення державного контролю, в порядку визначеному законом, за дотриманням вимог санітарного законодавства у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарно-епідемічного благополуччя». У цьому законопроєкті не чітко визначено місце даного органу у виконавчій структурі влади, а отже унеможливлює його співфункціонування ні в плані розподілу праці, ні в плані фінансування.
Декларативні стратегічні тези мають мати чітко визначене фінансування зі зазначеними джерелами поступлень та співвідноситись із фінансовими можливостями.
Питання вакцинації на сьогодні має ознаки юридичної колізії та потребує збалансування між правами особи та інтересами громади.
Питання громадського здоров’я повинно вирішуватись консолідованими силами суспільства і узгодженими діями виконавчої вертикалі влади. Пропаганда здоров’я і профілактика захворювань повинні бути пріоритетним напрямком державної політики у сфері охорони здоров’я.
Висновки. Безперечно, що галузь громадського здоров’я потребує вагомого законодавчого підґрунтя, яке має бути достатньо виважене, орієнтоване на інтереси як громади, так і окремого громадянина і не викликати настороги з боку населення.
Дисертації з теми "Орган влади"
1
Дудник, Н. С. "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ". Thesis, АЕРО-2014. Повітряне і космічне право: матеріали Всеукраїнської конференції молодих учених і студентів (м. Київ, НАУ, 20 листопада 2014 р.). – К. : ТОВ «МП ЛЕСЯ», 2014. ‒ С.177-179, 2014. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/12148.
Повний текст джерела
2
Пересипкін, Д. О. "Державна фіскальна служба України як орган державної влади, який забезпечує ефективність здійснення митних режимів в Україні". Thesis, Сумський державний університет, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/41599.
Повний текст джерелаАнотація:
Функцію правового забезпечення в інституціональному механізмі митної політики та відповідно митної справи закріплено за Верховною Радою України, - оскільки згідно ст. 92 Конституції України (далі – КУ) засади митної справи визначаються виключно законами України. Згідно зі ст. 116 КУ, Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи [1].
За Кіотською конвенцією, митна служба - це державна служба, на яку покладено застосування митного законодавства та стягнення мит і податків, а також застосування інших законів і правил, що стосуються ввезення, вивезення, переміщення або зберігання товарів [2].
3
Соколова, Е. О. "Історія розвитку органів прокуратури в Україні 1722-1917 рр". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/8023.
Повний текст джерела
4
Сардак, Т. М., та К. І. Чаплієва. "Механізми удосконалення кадрового менеджменту в органах публічної влади (на прикладі Головного управління Держпродспоживслужби в Україні)". Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/25257.
Повний текст джерелаАнотація:
Сардак, Т. М. Механізми удосконалення кадрового менеджменту в органах публічної влади (на прикладі Головного управління Держпродспоживслужби в Україні : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / Т. М. Сардак, К. І. Чаплієва ; керівник роботи М. П. Бутко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра менеджменту та державної служби. – Чернігів, 2021. – 100 с.Метою кваліфікаційної роботи є пошук механізмів удосконалення кадрового менеджменту в органах публічної влади в умовах децентралізації. Об’єкт дослідження – процес удосконалення інституціональних механізмів у сфері кадрового менеджменту органів місцевого самоврядування. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти удосконалення інституціональних механізмів у сфері кадрового менеджменту органів публічної влади. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад і розробці практичних рекомендацій з формування системи механізмів управління персоналом в органах публічної влади. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретико-методичних розробок та практичних рекомендацій щодо формування системи управління персоналом органів публічної влади державної влади при розробці державних і галузевих стратегічних програмних документів, у процесі підготовки фахівців з економіки підприємств. Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку посилань.
The purpose of the qualification work is to find mechanisms to improve personnel management in public authorities in a decentralized environment. The object of research is the process of improving institutional mechanisms in the field of personnel management of local governments. The subject of research is theoretical, methodological and applied aspects of improving institutional mechanisms in the field of personnel management of public authorities. The scientific novelty of the obtained research results lies in the substantiation of theoretical and methodological principles and the development of practical recommendations for the formation of a system of mechanisms for personnel management in public authorities. The practical significance of the results is the possibility of using theoretical and methodological developments and practical recommendations for the formation of personnel management system of public authorities in the development of state and sectoral strategic policy documents in the training of specialists in business economics. The structure of the work consists of an introduction, three sections, conclusions, a list of references.
5
Кравченко, Д. "ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ". Thesis, Scientific horizons : Materials of the X International scientific and practical conference. - 2014. Volume 3. History. Law. Sheffield. Science and education LTD. – Р. 22-23, 2014. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/12709.
Повний текст джерела
6
Пустовой, В. В., та О. О. Пелипенко. "ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЯК СИСТЕМНЕ УТВОРЕННЯ". Thesis, Молодіжний науковий юридичний форум: [Матеріали Всеукраїнської науково - практичної конференції до Дня науки, м. Київ, Національний авіаційний університет, 18 травня 2017 р. ] Том 1 . – Тернопіль: Вектор. – с 208-210, 2017. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/27767.
Повний текст джерела
7
Гавриш, Роман Олегович. "Організація обліку та контролю нефінансових активів органів державної влади в умовах модернізації управління державними фінансами на прикладі ГУНП в Хмельницькій області". Магістерська робота, Хмельницький національний університет, 2021. http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/11558.
Повний текст джерелаАнотація:
Нефінансові активи мають високу частку в структурі майна суб’єктів державного сектору. В органах державної влади вона сягає понад 90% і вимагає ефективного управління. Система обліку нефінансових активів покликана формувати якісне інформаційне забезпечення управлінських рішень і потребує раціональної організації з урахуванням нових викликів, що виникають під впливом модернізації системи управління державними фінансами і подолання яких неможливе без організації ефективного контролю на усіх рівнях.
Предмет дослідження – теоретичні та організаційно-методичні положення організації обліку та контролю нефінансових активів суб’єктів державного сектору.
Об’єкт дипломної роботи – система організації обліку та контролю нефінансових активів органів державної влади в умовах модернізації управління державними фінансами.
Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку джерел посилання та комплексних додатків. У вступі визначено актуальність теми, мету та завдання дослідження. В першому розділі розглянуто теоретичні основи організації обліку та контролю нефінансових активів органів державної влади. У другому розділі наведено організаційно-економічну характеристику ГУНП в Хмельницькій області установи та проаналізовано сучасний стан.
8
Ільченко, Олександр Васильович, Александр Васильевич Ильченко та Oleksandr Vasylovych Ilchenko. "Визначення системи державних правоохоронних органів України та їх місце в системі органів державної влади". Thesis, Видавництво "Центр правових наукових досліджень", 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/22651.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття призначена питанням визначення системи державних правоохоронних органів України та їх місцю в системі органів державної влади.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/22651Статья посвящена вопросам определения системы государственных правоохранительных органов Украины и их месту в системе органов государственной власти. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/22651
9
Соловей, Д. І. "Перспективи реформи децентралізації влади в Україні в контексті європейської доктрини". Thesis, Cумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/48896.
Повний текст джерела
10
Чушенко, І. М., та Валерій Костянтинович Колпаков. "Місцеві органи виконавчої влади в публічній адміністрації". Thesis, Транспортне право в ХХІ столітті : Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції, Київ, Національний авіаційний університет, 21 лютого 2013 р. – К. : Комп’ютерпрес, 2013. – С.159-161, 2013. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/12730.
Повний текст джерелаКниги з теми "Орган влади"
1
Авер"янов, В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. Київ: Ін Юре, 1997.
Знайти повний текст джерела
2
Бойко, І. Й. Органи влади і право в Галичині у складі Польського Королівства (1349 - 1569 рр.). Львів: Львівський національний університет ім. І.Франка, 2009.
Знайти повний текст джерела
3
Сушинський, О. І. Центральні органи виконавчої влади: статус та організація діяльності. Львів, 2004.
Знайти повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Орган влади"
1
ВЫЯВЛЕНИЕ КИНЕТИЧЕСКИХ ЗАКОНОМЕРНОСТЕЙ РАЗДЕЛЕНИЯ ВОДОЭМУЛЬСИОННОЙ ШПИНАТНОЙ СУСПЕНЗИИ В ПОЛЕ ГРАВИТАЦИОННЫХ И ЦЕНТРОБЕЖНЫХ СИЛ. А. Х.-Х. Нугманов, И. Ю. Алексанян, З. М. Арабова, О. А. Алексанян, квітень 2020. http://dx.doi.org/10.33236/2307-910x-2020-1-29-70-80.
Повний текст джерелаАнотація:
Пищевая натуральная добавка хлорофилл – это зелёный пигмент растений, хорошо растворимый в жирах. Эту пигментную субстанцию, имеющую название пищевой краситель хлорофилл и относящуюся к пищевым премиксам, получают различными физико-химическими способами из сырья, как правило, растительного происхождения. Данный пищевой краситель разрешен практически во всех странах мира и считается безвредным для здоровья. В известных способах получения хлорофилла применяется неэффективная с точки зрения энергосбережения подготовка растительного материала к экстракции путем его термической сушки, поэтому предложено часть свободной влаги удалять из измельченного сырья механическим способом. Для решения поставленной задачи наиболее полного извлечения хлорофилла из измельченных листьев шпината, их целесообразно подвергнуть предварительному кратковременному замачиванию в эмульсии вода/органический реагент при ультразвуковом воздействии, и далее удалить часть влаги, например, фильтрующим центрифугированием. После реализации процесса механического отделения эмульсии от измельченных листьев шпината и их отжима, полученный осадок, имеющий пониженную влажность, является подготовленным материалом для экстрагирования из него хлорофиллов. Для рационализации процесса фильтрации необходимо оценить структурно-механические свойства осаждаемых материалов с целью определения сопротивления осадка, выбора материала и сопротивления фильтрующей перегородки в зависимости от движущей силы процесса путем решения кинетического дифференциального уравнения фильтрации. В данной статье рассмотрен важный этап подготовки растительного сырья к экстрагированию хлорофилла, а именно механическое удаление влаги из осадка, состоящего из тонко измельченных листьев шпината, который образуется в результате частичного отделения эмульсии после этапа замачивания. Используя опытные данные и зависимости от скорости вращения рабочего органа центрифуги, после проведения серии экспериментов получены обобщенные уравнения для расчета удельного сопротивления осадка в зависимости от угловой скорости или от соответствующего ей перепада давления для использования в инженерных расчетах фильтрующих центрифуг.