Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Організація відпочинку.
Статті в журналах з теми "Організація відпочинку"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Організація відпочинку".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Бенецький, С. "Щодо особливостей договору про надання туристичних послуг за цивільним законодавством України". Юридичний вісник, № 1 (7 серпня 2020): 274–79. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1633.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначається, що туристична галузь є третьою за прибутковістю галуззю серед усіх інших галузей світової економіки. Крім того, для економіки багатьох інших держав вона є базовою. Кількість туристичних компаній постійно збільшується.
Договір надання туристичних послуг посідає одне із центральних місць у туризмі, у тому числі міжнародному. На відміну від неорганізованої туристської поїздки, регламентованої безліччю різноманітних цивільно-правових договорів, що укладаються туристом із виконавцями окремих послуг, для здійснення організованої туристської поїздки досить укладення одного договору з туристського обслуговування з особою, яка перебирає на себе зобов'язання щодо надання туристичного обслуговування.
Основними сегментами ринку туристичних послуг є корпоративний туризм, під яким розуміють організацію ділових поїздок і відпочинку співробітників різних компаній. Він почав розвиватися водночас із появою в Україні великих іноземних і спільних підприємств; індивідуальний туризм - організація відпочинку за індивідуальною програмою, а також організація VIP перевезень; масовий туризм - туристичні поїздки за кордон, а також усередині країни за стандартними турпаке-тами. Усе більш популярні такі нові категорії, як екологічний та екстремальний туризм, а також упевнено розвивається сектор молодіжного і студентського туризму.
Для задоволення попиту на перерахованих сегментах туристичного ринку найдоцільніше використовувати повітряний транспорт, оскільки швидкість доставки пасажирів і протяжність маршрутів відіграють тут визначальну роль.
2
Докашенко, В. М. "Профспілки та організація літнього відпочинку школярів. До характеристики політичних граней "відлиги"". Гуманітарний вісник Черкаського державного технологічного університету. Серія: Історичні науки, Число 28 (2018): 22–37.
Знайти повний текст джерела
3
Чубукіна, Олена. "Організація діяльності клубних об’єднань вищих педагогічних навчальних закладів України". Professional Art Education 2, № 1 (15 квітня 2021): 60–66. http://dx.doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається питання організації діяльності клубних об’єднань вищих педагогічних навчальних закладів України у другій половині ХХ століття. Надається оцінка такої діяльності. Охарактеризовано поняття клуб, клубна діяльність, клубні об’єднання тощо. Встановлено, що проблему молодіжного дозвілля вивчали багато науковців минулого та сучасності. Доведено, що дозвілля є специфічним та соціальним засобом регенерації потенціалу людини, та водночас є важливою сферою розвитку особистості студента, що сприяє формуванню наукового світогляду, політичної та моральної культури, естетичному погляду й смаку, моральним ідеалам й духовних цінностей. Визначено мету клубних об’єднань вищих педагогічних закладів України – виховання та самовиховання студентів на основі ініціативи, творчого прояву здібностей кожного. Завдання спрямовувались на організацію суспільно корисного дозвілля молоді, пошук нових форм та засобів культурно-масової роботи відповідно до інтересів та потреб молоді, залучення до культурно-масової дозвіллєвої діяльності, розвиток соціально-культурної творчості, забезпечення спілкування молоді в результаті спільної діяльності та культурного відпочинку.
4
Kucherenko, Lilia, Igor Babij, and Katerina Boyko. "ARCHITECTURAL AND SPACE ORGANIZATION OF OBJECTS OF REST AND TOURISM." Modern technology, materials and design in construction 26, no. 1 (August 21, 2019): 103–8. http://dx.doi.org/10.31649/2311-1429-2019-1-103-108.
Повний текст джерела
5
Matviichuk, O. M. "Organizing Recreation and Leisure for Children: International Practice." Research Notes, no. 1 (November 26, 2018): 207–11. http://dx.doi.org/10.31654/2663-4902-2018-pp-3-207-211.
Повний текст джерела
6
Moskalenko, Nataliya, Antonina Polyakova та Olga Mykytchyk. "Методичні основи організації рухової діяльності дітей молодшого дошкільного віку залежно від рівня фізичного стану". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(46) (30 червня 2019): 28–34. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-28-34.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Останнім часом особливе занепокоєння викликає факт зниження здоров’я дітей дошкільного віку. Підвищення рівня фізичного стану дітей молодшого шкільного віку значною мірою залежить від оптимального рухового режиму в закладах дошкільної освіти. Його змістом є комплекс організаційних форм фізичного виховання (фізкультурні заняття, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня, активний відпочинок, самостійна рухова діяльність дитини), який використовується в педагогічному процесі закладів дошкільної освіти. Мета статті – науково обґрунтувати організаційно-методичні підходи до організації рухової діяльності дітей молодшого дошкільного віку в умовах закладів дошкільної освіти різного типу для підвищення рівня їхнього фізичного стану. Дослідження проводили протягом 2013–2014 років у закладах дошкільної освіти комбінованого типу, санаторного типу, компенсуючого типу та загального розвитку. Розроблені організаційно-методичні підходи реалізовували в таких формах організації роботи з фізичного виховання в умовах роботи закладів дошкільної освіти: фізкультурних заняттях, фізкультурно-оздоровчих заходах у режимі дня, активному відпочинку, самостійній руховій діяльності дітей у режимі дня. Методи дослідження – теоретичні (аналіз й узагальнення науково-методичної літератури та інтернет-джерел); педагогічні (спостереження, експеримент). Результати. Визначено форми роботи та види рухової діяльності для оптимізації фізичного стану дітей 3–4 років у закладів дошкільної освіти різного типу. Організація процесу рухової активності дітей в умовах закладів дошкільної освіти передбачає такі компоненти: організовані форми рухової активності дітей, комплексний підхід до методів регулювання рухової активності, різноманітність рухів в організованих формах рухової діяльності, самостійна рухова активність, міжвікова ігрова взаємодія. Висновки. Обґрунтовані організаційно-методичні підходи до організації раціонального рухового режиму дітей 3– 4 років у закладів дошкільної освіти різного типу. Запропонована модель оптимізації рухової активності дітей молодшого дошкільного віку не замінює й не виключає обов’язкових занять фізичними вправами відповідно до державних програм виховання та розвитку дитини.
7
Ganskiy, V. "The organization of public leisure in interwar Poland (1918-1939)." Scholarly Works of the Faculty of History, Zaporizhzhia National University 49 (2017): 171–75. http://dx.doi.org/10.26661/swfh-2017-49-032.
Повний текст джерела
8
Стеблюк, С. В. "ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ У КЛАСІ З ІНКЛЮЗИВНИМ НАВЧАННЯМ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 116–21. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості організації освітнього процесу у класі з інклюзивним навчанням. Акцентовано увагу на тому, що запровадження інклюзії передбачає розроблення ефективних навчальних стратегій, адаптацію навчальних програм та планів, добірку методів та форм навчання, що враховуватимуть можливості дітей з особливими освітніми потребами. Указано, що першочерговим завданням є створення атмосфери взаєморозуміння та взаємодопомоги, щоб забезпечити учневі можливості самоствердитися, набути навичок соціальної поведінки. Мета статті – з’ясувати сучасні підходи до організації навчання, виховання і розвитку дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному освітньому середовищі закладу загальної середньої освіти. Зʼясовано, що учні займаються за адаптивними та модифікованими програмами, освітня й розвивальна діяльність яких повинна бути спрямована на корекцію певних порушень. Зазначено, що створення осередків у навчальній кімнаті за Концепцією нової української школи дає можливість реалізувати завдання інклюзивної освіти, а кожному учневі знайти своє місце для когнітивної діяльності та відпочинку. Наголошено на дотриманні принципів корекційної роботи та добірці методів та прийомів навчання, що комфортні для розвитку когнітивних умінь школярів. Виокремлено основні принципи корекційно-розвивальної роботи: ґрунтування корекційно-розвивальної роботи на результатах психодіагностики; нормативності; роботи в «зоні найближчого розвитку» дитини; урахування індивідуально-психологічних та особистісних відмінностей дитини; системності; діяльності. Розкрито традиційні методи навчання (рольові ігри, мультипрезентації, парна та групова робота), що спрямовані на розвиток особистості, її позитивних основ, та інноваційні («кубування», «асоціативний кущ», «щоденні 5», «щоденні 3», «6 цеглинок» (робота з лего-конструктором)), які, як правило, реалізуються спільно всіма дітьми інклюзивного класу.
9
МЕЛЬНИЧУК, Ірина. "ПОНЯТТЄВО-ТЕРМІНОЛОГІЧНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, № 1 (17 серпня 2020): 179–90. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.407.
Повний текст джерелаАнотація:
Усвідомлене ставлення до збереження власного здоров’я сприяє всім аспектам особистісного розвитку (фізичного, морального, розумового та ін.). Розуміння майбутніми фахівцями сутності здоров’я, здорового способу життя, способів здоров’язбереження свідчить про сформованість у них здоров’язбережувальної компетентності. Особливу увагу доцільно приділяти розумінню студентами сутності здорового способу життя, що має такі ознаки: відсутність шкідливих звичок, збалансоване раціональне харчування, здоровий сексуальний спосіб життя, систематична й достатня фізична активність, уміння вирішувати психологічні проблеми, відповідальність за власне здоров’я, усвідомлення переваг здорового способу життя в особистому, соціальному та економічному сенсі.
До здоров’язбережувальних чинників відносяться раціональна організація життєдіяльності; адекватна рухова активність; соціальний та психологічний комфорт; повноцінне і раціональне харчування; відсутність шкідливих звичок; валеологічна освіта та ін.
Позаяк сформованість здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фахівців значною мірою залежить від здорового способу життя, відтак доцільно спрямовувати увагу студентів на дотримання в повсякденному житті таких правил: організація оптимальної рухової активності; забезпечення психічного здоров’я; чіткий режим життя: будь-яке навантаження (фізичне, розумове, психічне) необхідно чергувати з періодом відпочинку, щоб відновити резерви організму; відмова від шкідливих звичок; дотримання гігієнічних норм життєдіяльності; вміння попереджати небезпечні ситуації та правильно поводити себе при їх виникненні, щоб уникнути найменшої шкоди здоров’ю.
У роботі зі студентами необхідно акцентувати увагу на таких ключових положеннях: кожна людина як суб’єкт власної життєдіяльності є носієм здорового способу життя; в реалізації здорового способу життя поєднується розуміння сутності здоров’я та важливості його збереження на основі використання валеологічних знань, фізичних, психічних і соціальних можливостей; основою здорового способу життя є розвиток у студентів мотиваційної сфери до організації ефективної життєдіяльності; здоровий спосіб життя є оптимальним шляхом для забезпечення індивідуального здоров’я, що свідчить про сформованість здоров’язбережувальної компетентності особистості.
10
РАСТОРГУЄВА, Ірина, та Анастасія ЄФІМОВА. "ВИКОРИСТАННЯ САМОСТІЙНИХ ЗАНЯТЬ ОЗДОРОВЧОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ЗДОБУВАЧАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 388–94. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-388-394.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ У статті проаналізовані позитивні аспекти використання самостійних занять фізичними вправами здобувачами вищої освіти. Висвітлено вагомість їхньої рухової активності у фізкультурно-оздоровчій діяльності не тільки на обов’язкових заняттях фізичною культурою, але і при застосуванні самостійних занять фізичними вправами. Рухова активність є необхідною умовою гармонійного розвитку студентської молоді, що має безпосередній вплив на організм молодої людини, виходячи з його потреб. Організація та структура самостійних занять фізичними вправами передбачає комплексний розвиток провідних функціональних систем і фізичних якостей організму. На практиці доведено, що досягнути оздоровчого ефекту в процесі самостійного виконання фізичних вправ можна лише при дотриманні основних принципів: поступовості, систематичності, адекватності й різнобічної спрямованості тренувань. Сучасні складні умови життя диктують більш високі вимоги до біологічних і соціальних можливостей людини. Всебічний розвиток фізичних здібностей здобувачів вищої освіти за допомогою організованої рухової активності (фізичного тренування) допомагає покращити працездатність, зміцнити здоров’я, мати підвищену стійкість до стресових навантажень. Залучення молоді до самостійних занять фізичними вправами передбачає засвоєння знань про ефективний вплив фізичних вправ на організм, можливість самовдосконалення, організацію свого активного відпочинку. Доцільно розробляти зміст програм занять оздоровчого спрямування для студентів в залежності від їхніх інтересів та потреб. Ключові слова: фізичні вправи, студенти, здобувачі вищої освіти, самостійні заняття, фізична підготовка, здоров'я.
11
Vilchkovski, Eduard, та Volodymyr Pasichnyk. "Організація та зміст фізичного виховання в чеських школах". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(42) (26 липня 2018): 5–12. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-05-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Чехія має давні традиції у створенні національної системи фізичного виховання й спорту, а також оригінальну систему сокольської гімнастики, яка отримала в другій половині ХIХ ст. широку популярність не тільки в європейських країнах, що розміщувалися поблизу Чехії, а й також у Росії, Франції, Великобританії, США та інших державах світу. Завдання дослідження – проаналізувати сучасну систему фізичного виховання школярів у Чехії. Результати дослідження. Система фізичного виховання в чеських школах складається з двох взаємодоповнювальних блоків: навчальний процес із фізичного виховання, який передбачає три уроки щотижня та позакласну спортивно-масову роботу, що проводиться факультативно для всіх бажаючих учнів. Програми з фізичного виховання включають основну гімнастику; спортивні ігри; танцювальні вправи; плавання, лижі, ковзани (взимку), якщо школа має умови для проведення цих занять. Міністерство освіти, молоді і спорту видає базові програми з фізичної культури для учнів усіх типів шкіл. Висновки. У чеських школах, починаючи з 90-х років ХХ ст., широко реалізовуються новаторські концепції: «Школа здоров’я» й «Спорт для всіх». Вони спрямовані на активну боротьбу з негативними явищами в суспільстві (алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням), а також на роботу зі створення профілактичних заходів проти цивілізаційних захворювань, які стали пандемією за останні 30 років у Європі та інших континентах світу. Державна програма «Спорт для всіх» передбачає поширення занять спортом не лише серед учнів шкіл, але і серед їхніх батьків та інших вікових груп чеського населення, створення масовості в активному відпочинку всього суспільства, а також селекції та підготовці резерву для збірних спортивних команд країни. Сучасна система фізичного виховання школярів у Чеській Республіці спрямована на зміцнення здоров’я, покращення фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей і молоді збільшенняя годин на уроки фізичного виховання, поширення масовості занять фізкультурою та спортом у позаурочний час, організації регулярних спортивних занять і змагань за допомогою спортивних клубів, створення в школах спортивних класів для здібних учнів.
12
Milchevska, H. S., and K. O. Petukhova. "ORGANIZATION OF SOCIAL AND EDUCATIONAL WORK WITH ADOLESCENTS IN A CHILDREN'S INSTITUTION FOR HEALTH AND RECREATION." Scientific Bulletin Melitopol State Pedagogical 2, no. 21 (2018): 27–32. http://dx.doi.org/10.33842/2219-5203-2018-2-21-27-32.
Повний текст джерела
13
Бєлобородова, М. В., Л. І. Юрчишина та А. П. Козинець. "ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ ЕКОТУРИЗМУ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 3 (21 грудня 2021): 5–11. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-3-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено потенціал екологічного туризму в регіонах України на основі тестування екологічних кривих Кузнеця (ЕКК), побудованих через співвідношення викидів в атмосферне повітря на кв. км регіону та валового регіонального продукту на душу населення. Показником туристичного потенціалу регіону вибрано валову додану вартість за такими видами економічної діяльності, як мистецтво, спорт, розваги та відпочинок і тимчасове розміщення та організація харчування (за період 2005–2018 рр. у приведених цінах). За наведеним показником вибрано Дніпропетровську, Львівську, Одеську області, як такі, що мають найвищу частку ВДВ за зазначеними видами економічної діяльності, а також побудовано ЕКК за даними в середньому по Україні. Більш ранній період проходження поворотної точки ЕКК в регіоні дає змогу зробити висновок про стійкість тенденції до екологічної переорієнтації населення. Доведено, що екотуризм має перспективи розвитку лише після досягнення певного рівня валового регіонального продукту і, відповідно, отримання населенням певного рівня прибутку, який і дає змогу поширитися стійким «зеленим» тенденціям у сфері організації відпочинку. За результатами дослідження зроблено висновок, що Дніпропетровська та Львівська області, а також Україна загалом пройшли поворотну точку на початку другої половини досліджуваного періоду (2012–2015 рр.), і лише Одеська область характеризується найбільш стійкими тенденціями до екологізації туризму у зв’язку з проходженням поворотної точки ЕКК у 2009 р. Тенденції ЕКК для Львівської області збігаються із середніми по Україні. Особливості ЕКК Дніпропетровської області зумовлені вищим рівнем ВРП на душу населення, який відображає проходження поворотної точки ЕКК (44 650 грн на душу населення проти середнього показника по Україні 32 002 грн на душу населення). Відповідно, доведено наявність соціальних та ринкових передумов для активного розвитку екологічного туризму в Україні та найбільших її туристичних регіонах. Перспективи подальших досліджень полягають у підвищенні специфікації ЕКК через розширення переліку викидів шкідливих речовин, а також конкретизації напрямів регіональної екологічної політики у сфері стимулювання та поширення екотуризму.
14
Shcherba, G. I., and R. V. Yaremkevych. "Formation of spiritual values of youth organization of leisure and rest as a component of youth policy in Ukraine." Ukrainian society 24, no. 1 (April 10, 2008): 103–11. http://dx.doi.org/10.15407/socium2008.01.103.
Повний текст джерела
15
Marchuk, Serhii. "Методичні засади фізичного виховання школярів у педагогічній спадщині Костянтина Ушинського". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1 (49) (31 березня 2020): 29–35. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-01-29-35.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У статті розкрито педагогічні засади фізичного виховання в науковій спадщині видатного україн- ського педагога, корифея світової й вітчизняної психолого-педагогічної науки Костянтина Ушинського. Мета дослідження – проаналізувати методичні засади фізичного виховання школярів крізь призму розгляду педа- гогічних засобів і форм у гуманістичній та здоров’язберігальній концепції Ушинського. Методи дослідження – вивчення літературних джерел, документальних матеріалів, теоретичний аналіз і синтез отриманих даних. Результати дослідження. На основі вивчення історико-літературних джерел установлено, що К. Ушинський (1824–1870) критично порівняв освітні реалії зарубіжжя з актуальним станом вітчизняної школи та зробив вагомі теоретичні узагальнення щодо таких актуальних методичних питань фізичного виховання: місця гімнастики й гімнастичних ігор у змісті навчальних предметів у школах різного типу; впливу режиму дня на нормальний фізичний розвиток вихованців; ролі раціонального харчування в збереженні здоров’я учнів; формування сприятливого психоемоційного клімату та ін. Висновки. Дослідження, здійснене на основі історико-педагогічного аналізу праць К. Ушинського, дало змогу виокремити та зафіксувати арсенал засобів фізичного виховання школярів у творчій спадщині видатного педагога: фізичні вправи, гімнастика, гра, праця, ознайомлення учнів із теоретичними відомостями з анатомії, фізіології та гігієни в підручниках «Дитячий світ» і «Рідне слово»; природні й гігієнічні чинники: раціональний режим праці, харчування, відпочинок, сон. Визначено найбільш дієві орга- нізаційні форми фізичного виховання учнів у науковому доробку К. Ушинського: уроки гімнастики, фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, раціональна організація відпочинку учнів на перервах, на свіжому повітрі з рухливими іграми, прогулянками на природу. Загальнопедагогічні положення К. Ушинського істотно вплинули на теорію фізичного виховання царської Росії другої половини ХІХ ст. Як українського педагога, Костянтина Ушинського, без сумніву, можна вважати засновником національної педагогічної теорії фізичного виховання.
16
Овчар, Н. В. "СЕНСОРНА ІНТЕРАКТИВНА ДОШКА В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ НУШ". Теорія та методика навчання та виховання, № 49 (2020): 56–66. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.05.
Повний текст джерелаАнотація:
лише в навчальному процесі, а й в організації самого освітнього середовища. Основною її метою є формування ключових компетенції, однією серед яких є інформаційно-цифрова. Орієнтуючись на законодавство України, визначено засіб, що сприятиме досягненню поставлених завдань. Це сенсорна інтерактивна дошка (СІД). На підставі аналізу педагогічних джерел та нормативної бази з‟ясовано поняття «освітнє середовище Нової української школи». Охарактеризовано вісім навчальних осередків – навчально-пізнавальний, тематичний, ігровий, художньо-творчий, куток живої природи, відпочинку, класної бібліотеки, учителя. Зазначається, що осередки в класі варто організовувати так, щоб дитина могла самостійно їх доповнити. Визначено шляхи використання сенсорної інтерактивної дошки в цих зонах класу; її особливості та можливості. З‟ясовано, що сенсорна інтерактивна дошка виступає засобом реалізації можливостей учителя. За допомогою спеціальних програм він може реалізувати не лише свій потенціал, але й учнів. У статті коротко описано деякі з них (Starfall, Тopmarks, Рrometheanplanet), наведено приклади використання. Визначено очікуваний результат на основі власних спостережень та практики роботи. Зазначається, що не лише навчальні програми можуть сприяти досягненню мети, але й стандартне забезпечення, таке як нотатки. Використання сенсорної інтерактивної дошки в освітньому середовищі НУШ спирається на досвід та бажання вчителя. Часто можна спостерігати пасивне використання зазначеного засобу навчання – як екран монітору. В цьому випадку інтерактивна дошка не виконує своїх функцій і не надає достатньо якісної навчальної інформації, до якої можна «доторкнутися». Важливим є організація такого виду діяльності, при якому діти застосовуватимуть практичні навички при роботі з СІД. Саме таким чином і формуватиметься інформаційно-цифрова компетентність.
17
Pyrohova, Tetiana. "Мистецьке виховання майбутніх педагогів в позанавчальний час". Multiversum. Philosophical almanac, № 5-6 (28 листопада 2019): 185–97. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.5-6.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються різноманітні форми мистецького виховання майбутніх педагогів у позанавчальний час. Автор стверджує, що позааудиторна діяльність несе в собі чи не найбільший потенціал залучення студентства до мистецтва і власної творчості. Адже вона, зазвичай, здійснюється на засадах зацікавленості, ініціативи, співтворчості, добровільної участі, врахування індивідуальних потреб і талантів, її рушійною силою є інтерес. Крім того, форми позааудиторної роботи мають більш відкритий та неформальний характер спілкування, стосунків, більш динамічну реалізацію і передбачає проведення різноманітних форм. Серед них – вечори відпочинку та зустрічі з діячами культури, поетами, майстрами, митцями, диспути, усні журнали, відзначення пам’ятних дат у житті кафедр, факультетів, дні відкритих дверей університету, виконання громадських доручень, волонтерська діяльність, конференції, конкурси, КВК, екскурсії, бесіди про історію та культуру власного народу та інших країн світу, робота в гуртках за інтересами, участь у художній самодіяльності тощо. Правильна організація вільного часу сприятиме всебічному розвитку молоді завдяки наближенню її до досягнень світової культури, допоможе подолати однобічність мислення та суджень, сприятиме формуванню естетичної культури через залучення майбутніх педагогів до естетичної діяльності, розвине чуттєву сферу особистості, потяг до мистецтва.
18
Труніна, І. М., та К. О. Латишев. "МАРКЕТИНГОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПОЖИВАЦЬКИХ ПЕРЕВАГ МОЛОДІ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 3 (9 листопада 2020): 115–22. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті проблеми молодіжного туризму в Україні. Виявлено причини актуальності активного відпочинку, територіальні сприятливі умови для його розвитку. Авторами було проведено маркетингове дослідження затребуваності відпочинку і подорожей серед молоді у формі інтернет-опитування. Виявлено параметри туризму, які залучають студентів до подорожей та стримуючі параметри подорожування молоді по Україні, запропоновано шляхи модернізації «молодіжного туризму». На основі проведеного дослідження запропоновано основні напрями відпочинку для молоді: екскурсії, пов’язані з краєзнавством та історією України; подорожі до гірських пам’яток і водоспадів; розважально-тематичні тури. Проведений аналіз дав змогу виявити асортимент турів для молоді, цінові показники і фактори, що впливають на збільшення або зменшення витрат на активний відпочинок: чисельність групи, віддаленість місця відпочинку, тривалість екскурсійної програми та безпеку туристів. За допомогою маркетингового дослідження для особливого виду подорожей, як «молодіжний туризм», виявлено вимоги споживачів турпослуг до організації подорожей по Україні, визначено частоту і регулярність подорожей, а також час, який студенти готові витратити на туризм.
19
Voronova, Valentina, Oksana Shynkaruk, Olga Borisova, Irene Khmelnitska Khmelnitska та Victor Kostyukevich. "Особливості прояву особистісних якостей спортсменів різної статі у футболі". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3(47) (1 жовтня 2019): 78–89. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-03-78-89.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Для якісного управління підготовкою важливо враховувати не лише анатомічні, соматичні, фізіологічні, біохімічні, вікові відмінності чоловіків та жінок, а й різницю чоловічої й жіночої психології. Мета дослідження ― визначення особистісних особливостей кваліфікованих спортсменів у футболі залежно від їх статі. Методи та організація – теоретичний аналіз науково-методичної літератури, матеріалів мережі Інтернет, методи психологічної діагностики, математичної статистики. У дослідженні брали участь кваліфіковані спортсмени (16 чоловіків однієї з футбольних команд Вищої ліги; 23 жінки зі складу збірної команди України з футболу). Результати. Установлено гендерні відмінності особистісних якостей кваліфі- кованих футболістів, детерміновані вродженими гендерними особливостями: перевага в чоловіків нейрони- намічної властивості гальмування, а в жінок – збудження; показника екстравертованості (20,7 – жінки, 15,6 – чоловіки) та нейротизму (19,4 – жінки, 10,6 – чоловіки); показника ефективності роботи на увагу у футболісток (692,4) і 627,4 у чоловіків; у кваліфікованих футболісток-жінок виявлено вищий рівень мотивації, спрямованої на досягнення успіху; рівень мотивації, спрямованої на уникнення невдачі в спортсменів-чоловіків 15,4; 13,4 – жінки. 48 % футболісток і 56 % футболістів мають порушення актуального психофізіологічного стану спортсмена через різні причини – від труднощів щодо перенесення навантаження, необхідності застосування вольових зусиль для виконання запланованих тренувальних завдань (13 % – жінки; 19 % – чоловіки) до нагальної необхідності відновлення систем організму спортсмена, спрямованості на самозбереження, зниження активної тренувальної діяльності, потреба відпочинку, накопичення енергетичних запасів, посилення анаболічних, асиміляторних процесів (35 % – жінки; 37 % – чоловіки). Висновки. Спортивна діяльність у футболі диктує свої вимоги до наявності, необхідного рівня сформованості й ступеня вираженості певної професійно значущої особистісної властивості особистості кваліфікованого спортсмена/спортсменки, що вимагає певного рівня особистісної готовності кваліфікованих футболістів/ футболісток на етапі збереження спортивних досягнень.
20
Obrazhei, Olha, Іryna Маliarenko, Оlha Коltsova та Borys Кеdrovskyi. "Структура процесу початкового навчання плавання молодших школярів у літньому оздоровчому таборі". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1 (49) (31 березня 2020): 90–95. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-01-90-95.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Формування позитивної мотивації в молодших школярів для успішного оволодіння навичкою плавання має важливе значення. Однак у повсякденному житті ця проблема до сьогодні залишається недостатньо вивченою. Відчувається нестача конкретних рекомендацій і розробок, упровадження яких мало сприяти більш свідомому та успішному оволодінню навичкою плавати молодшими школярами, тим самим залучати їх до фі- зичної активності як підвищення якості життя дитини. Мета дослідження – розробити структуру процесу по- чаткового навчання плавання на відкритих водоймах у літньому оздоровчому таборі, як стимулювання молодших школярів до занять із плавання. Для досягнення мети використано такі методи дослідження: аналіз даних науково-методичної літератури, нормативно-правових документів, узагальнення досвіду передової педагогічної практики, соціологічні та статистичні методи дослідження. У статті представлено результати дослідження з указаної проблеми, а саме: результати анкетування дітей молодшого шкільного віку, які перебували на базі літньо- го оздоровчого табору «Ластівка» у місті Скадовськ, 2018 р., протягом однієї зміни (14 днів) у червні місяці, а також бесід із ними й спостережень, що відбувались у реальних умовах проведення навчальних занять із плаванням. Визначено причини відвідування та причини небажання навчатися плавання молодшими школярами під час перебування в літньому оздоровчому таборі. Розглянуто основні прийоми виховання інтересу дітей молодшого шкільного віку до виконання плавальних вправ. Висновки. Розроблено структуру процесу початко- вого навчання плавання як стимулювання молодших школярів до занять із плавання та заохочення досягнень кожної дитини – Акварозряди. Основними завданнями запропонованої структури процесу початкового навчання плавання на відкритих водоймах у літньому оздоровчому таборі є сприяння розвитку гармонійної особистості, організація дозвілля та активного відпочинку, підвищення мотивації до регулярних занять плаванням.
21
Цюприк, Андрій, та Світлана Федорович. "Профілактика емоційного вигорання студентів-психологів". Педагогіка і психологія професійної освіти, № 1 (8 серпня 2019): 160–70. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній статті проведено теоретичний аналіз стану проблеми емоційного вигорання на сучасному етапі. Виявлено основні стадії формування, характерні для них симптоми. З’ясовано, що синдром емоційного вигорання розвивається поетапно, для кожної стадії характерні своєрідні ознаки, і він не обмежується професійною сферою. Виділено головні компоненти емоційного вигорання: емоційне виснаження, яке виявляється у відчуттях емоційного перенапруження і в почутті спустошеності, вичерпаності своїх емоційних ресурсів; деперсоналізація, пов’язана з виникненням байдужого і негативного ставлення до людей; негативні установки, які виявляються у внутрішньому стримуванні роздратування; знижена продуктивність праці. Окреслено зовнішні організаційні фактори, до яких включаються умови матеріального середовища, зміст роботи і соціально-психологічні умови діяльності, є домінуючими у формуванні «вигорання». До внутрішніх факторів, які зумовлюють емоційне вигорання, відносяться: схильність до емоційної ригідності, інтенсивна інтеріоризація обставин професійної діяльності, слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності, етичні дефекти і дезорієнтація особистості. Серед основних чинників емоційного вигорання виділено соціальну незахищеність, відсутність соціальної підтримки, незадоволеність навчанням. Запропоновано можливі шляхи профілактики емоційного вигорання у майбутніх психологів на таких етапах професійної підготовки, як: обґрунтований вибір абітурієнтів, з’ясування причин вибору абітурієнтами цієї професії та бажання працювати з людьми, обізнаності у сферах майбутнього працевлаштування, причин готовності до здійснення різних видів діяльності психолога. Дієвими засобами профілактики емоційного вигорання студентів-психологів є використання технік саморегуляції поведінки у процесі навчання, зокрема тренінгів особистісного зростання, професійної ідентичності, розвитку готовності до професійної діяльності, які забезпечують узгодження життєвих і професійно орієнтованих цінностей, гармонізацію академічної та професійної самооцінки, рівня домагань, правильну організація відпочинку та дозвілля.
22
Бурлакова, Ірина, Олексій Шевяков та Ігор Шрамко. "Психологічні чинники професійного здоров'я фахівців еконоmічної сфери". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 44–58. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-44-58.
Повний текст джерелаАнотація:
Виявлено, що успіх людини в професійній діяльності пов'язаний з її здоров'ям тісним чином, а вплив здоров'я на кар'єру і кар'єри на здоров'я є обопільним. Психологічні чинники професійного здоров'я фахівців економічної сфери ми розглянули як трьохкомпонентну структуру, що об'єднує когнітивний, емоційний і поведінковий модулі. Когнітивний модуль передбачає адекватне уявлення фахівця про рівень свого здоров'я. Емоційний модуль включає в себе весь спектр переживань стану «здоров'я / хвороби», що виникають у включеного в ту чи іншу професійну ситуацію фахівця. У поведінковому модулі відображаються особливості поведінки фахівця, що сприяють адаптації до мінливих умов навколишнього середовища і професійної діяльності. До психологічних чинників професійного здоров'я фахівців економічної сфери ми також відносимо стрес-чинники професійної діяльності та індивідуально-психологічні особливості особистості професіонала. Основними стресори, які впливають на діяльність фахівців економічної сфери є наступні: зміст професійної діяльності, її організація; професійна кар'єра; корпоративні взаємовідносини; позаорганізаційні джерела стресу. Доведено, що здорова поведінка являє собою конкретний прояв психологічного потенціалу здоров'я, вона є і процесом, і результатом взаємодії чотирьох чинників: мотивації до здоров'я; накопиченого досвіду щодо збереження здоров'я; здатності підтримувати своє здоров'я; відповідного рівня досягнутого здоров'я. Вплив різних стресогенних чинників на професійне здоров'я фахівця економічної сфери велике. Основними ознаками цього негативного впливу є: негативна самооцінка; почуття провини; зростання агресивності, ворожості; відчуття емоційного виснаження; наявність психосоматичного захворювання. Щодо відчуття задоволеності життям і відчуття щастя, то воно залежить від чотирьох чинників: емоційної врівноваженості; життєвих пріоритетів; співвідношення роботи і відпочинку; власної ваги. Більшість описаних чинників можна віднести до об'єктивних впливів і суб'єктивного переживання ситуації, що склалася в професійній діяльності та базується на рівні розвитку психологічних ресурсів фахівців економічної сфери.
23
Петренко, Інна. "ВНЕСОК ЛІКАРЯ-ГІГІЄНІСТА Ф. Ф. ЕРІСМАНА (1842–1915) В ОРГАНІЗАЦІЮ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ КЛАСНОЇ КІМНАТИ". Інноватика у вихованні, № 9 (10 червня 2019): 345–52. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.147.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз внеску лікаря-гігієніста і педагога, засновника вітчизняної гігієнічної науки і наукової шкільної гігієни в Росії швейцарця за походженням Федора Федоровича Ерісмана (1842–1915) в організацію освітнього простору класної кімнати.
З’ясовано, що важливу роль у формуванні концептуальних ідей Ф. Ф. Ерісмана відіграла багатогранна діяльність вченого, визначальне місце в якій займали соціально-просвітницький напрям, що включає в себе праці з основ гігієни; практико-педагогічний напрям, представлений організаційною й викладацькою діяльністю; науково-педагогічний напрям, центрований на розробку проблем шкільної гігієни. Ф. Ф. Ерісман підкреслював важливість масових гігієнічних заходів з метою позитивного впливу на здоров’я учнів. Значне місце в дослідженнях вченого займає питання про гігієну розумової праці учнів. В результаті експериментальних досліджень ним були сформульовані загальні гігієнічні засоби боротьби з втомою, визначені норми сну, харчування, розподілу навчальних занять, їх чергування з відпочинком, із заняттями фізичними вправами для школярів відповідно до вікових можливостей. Спеціальну увагу він приділяв організації відпочинку та дозвілля дітей.
У науковій діяльності лікаря-гігієніста Ф. Ерісмана провідне місце займали питання організації освітнього простору, співвідношення зросту учня і розміру шкільних меблів, врахування кількості годин, які дитина проводить у школі і за виконанням домашніх завдань. Він досліджував зір і поставу дітей шкільного віку; обґрунтував проект зразкової класної кімнати й розробив гігієнічні вимоги до класної кімнати; створив спеціальну шкільну парту для зниження ризику короткозорості і збереження прямої постави; виявив закономірності росту дітей в залежності від статі і умов виховання; розробив оціночний показник фізичного розвитку дитини (індекс Ерісмана).
24
Докаленко, Анна. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ ДІТЕЙ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 5(89) (27 травня 2019): 35–46. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2019.05/035-046.
Повний текст джерела
25
Докаленко, А. "Особливості організації оздоровлення та відпочинку дітей: закордонний досвід". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 5 (89) (2019): 35–46.
Знайти повний текст джерела
26
Мальцев, Дмитро, та Інна Хрипко. "Потенціал оздоровчо-рекреаційних технологій при організації сімейного дозвілля". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 1 (3 липня 2021): 44–49. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.44-49.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті розглянуто потенціал оздоровчо-рекреаційної рухової активності під час організації сімейного дозвілля. Мета. Вивчити доцільність та перспективність використання оздоровчо-рекреаційних технологій в організації активного сімейного дозвілля. Методи. Теоретичний аналіз даних спеціальної науково-методичної літератури, узагальнення, систематизація, абстрагування, синтез, аналогія, індукція, дедукція, логічний метод, соціологічні методи дослідження. Результати. Досліджено алгоритм організації оздоровчо-рекреаційної діяльності: визначення наявності оздоровчо-рекреаційних потреб у населення в контексті організації вільного часу; виявлення фізкультурно-рекреаційних уподобань населення, тих форм і видів активного відпочинку, які є цікавими як дітям і дорослим окремо, так і для обох вікових груп; визначення обізнаності дітей та членів їхніх сімей у сфері способів організації активного відпочинку і діяльність з їх фізкультурно-рекреаційної освіти; розробка системи залучення дітей та їхніх батьків до участі у фізкультурно-рекреаційних заходах і реалізація цієї системи; планування майбутньої фізкультурно-рекреаційної діяльності на основі попереднього аналізу відповідних потреб та інтересів учасників, розробка відповідних програм, сценаріїв тощо; визначення критеріїв ефективності фізкультурно-рекреаційної діяльності; забезпечення діяльності матеріальними, фінансовими, інформаційними, технологічними і кадровими ресурсами; контроль і координація діяльності.
Ключові слова: сімейне дозвілля, оздоровчо-рекреаційна рухова активність, технології.
27
Buryak, V. K. "ORGANIZATION OF STUDENT WORK IN HOMEWORK PROCESSES." Educational Dimension 2 (May 19, 2022): 63–71. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.5026.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано оптимальну систему заходів процесі виконання домашніх завдань, що залежить від правильної організації у часі та черговості виконання завдань, а також чергування періодів роботи та відпочинку.
28
Бондар, Оксана Петрівна. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ ГРИ Й ІГРОВОГО ПРОСТОРУ ДИТИНИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 3 (12 листопада 2021): 82–86. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються особливості феномену гри й ігрового простору дитини дошкільного віку. Проаналізовані дослідження зарубіжних та українських фахівців у галузі вивчення теорії та практики гри. Досліджені філософські, культурологічні, педагогічні й психологічні підходи до феномену гри. Констатовано, що «гра» є багатомірним понят- тям, яке містить діяльність і пізнання, розваги й творчість, наслідування та спілкування, відпочинок і тренування. У грі дитина відбиває своє ставлення до довкілля та отримує інформацію про себе від інших людей або атрибутів ігрової діяльності. З’ясовано, що гра є засобом активізації психічних процесів дитини, діагностики, корекції та адап- тації її до життя. Гра розглядається як діяльність, в якій створюються соціальні взаємини між людьми. Доведено, що за допомогою гри дитина виявляє особисту активність і демонструє свої потенційні можливості. Акцентовано на тому, що гра створює можливості ненасильного й усебічного розвитку природних задатків дитини й готує до жит- тя в суспільстві. Визначено закономірності впливу ігрового простору на соціокультурний розвиток дитини, зокрема на формування та розвиток низки особистісних компонентів. З’ясовано особливості організації предметно-ігрового середовища дитини як невід’ємної частини дошкільної освіти. Розкрито особливості впливу соціального середовища на розвиток особистості дитини. Установлено, що організація ігрового простору має бути спрямована не тільки й не стільки на засвоєння певних цінностей, скільки на вироблення власного ставлення, перетворення та трансформацію цінностей у власні міжособистісні досягнення дітей дошкільного віку. Доведено, що гра й ігровий простір виступа- ють важливими компонентами системи соціально-особистісного становлення дітей дошкільного віку. Підкреслено, що якісна організація ігрового простору сприяє гармонійному поєднанню психічного, фізичного й духовного розви- тку дитини. Визначено, що повноцінний психічний розвиток дитини дошкільного віку відбувається за умови якісної організації ігрового простору й ефективного використання ігрової діяльності.
29
Діденко, Катерина. "ДІЯЛЬНІСТЬ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЗАХИСТУ НАУКОВОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ У 1920-Х – 1932 РР." Litopys Volyni, № 22 (16 березня 2021): 19–24. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено досвід взаємодії державної влади та інтелігенції у 1920-х роках. Доведено, що форму- вання радянською владою нового суспільства спричинило втрату науковою інтелігенцією свого статусу, майна та елементарних засобів до існування. Для поліпшення матеріального та морального становища українських науковців було видано низку нормативних актів та створено організації. Установлено, що відсутність уваги з боку радянської влади до проблем і становища представників інтелектуальної праці змушувала останніх до самоорганізації із захисту своїх прав та інтересів. Майданчиками для вирішення матеріально-побутових проблем науковців стали ВУКСУ, секції наукових працівників та будинки вчених. Створенням ВУКСУ влада намагалася показати псевдотурботу про збереження науковців для подальшого їх залучення до соціалістичного будівництва. Питаннями поліпшення матеріального становища науковців у регіонах та організацією їхньої діяльності займалися секції наукових працівників. На прикладі Дніпропетровської секції наукових працівників досліджено їхню організаційну структуру, завдання та результати діяльності. Першочерговими на порядку денному ста- ли завдання матеріально-побутового забезпечення науковців, організації відпочинку та дозвілля. З’ясовано, що Дніпропетровська секція наукових працівників виступила ініціатором створення у місті Будинку вчених. Ключо- вим питанням у роботі правління Будинку вчених була турбота про перетворення установи на епіцентр науко- вого життя регіону. Із часом фактично через ВУКСУ, секції наукових працівників та будинки вчених радянська влада намагалася здійснювати «ідеологічне оздоровлення» науковців та сприяти їх радянізації. У зв’язку з політичними подіями кінця 1920-х років основний напрям роботи Будинку вчених починає змінюватися з культурно-освітнього на масово-політичний.
30
Грицюта, О. Ф. "ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ЛІТНІХ ТАБОРІВ ВІДПОЧИНКУ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 50–62. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-50-62.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі теоретичного аналізу констатується, що виховна робота в сучасних дитячих таборах – це перш за все робота за спеціально розробленими програмами. Відзначається, що від того, наскільки педагогічно грамотно розроблена програма табору, яким чином враховується специфіка дітей, їх потреби і інтереси, приймаються до уваги стратегічні напрямки виховної діяльності, як здійснюється безперервна освіта підростаючого покоління, залежить досягнення цілей і планованих результатів. Розкрито сутність основних критеріїв її розробки – актуальність; цілісність; прогностичність; реалістичність; оригінальність. Наведені підходи до структури і змісту авторської програми виховання моральних цінностей у підлітків в умовах літніх таборів відпочинку, упровадження якої у виховну практику цих соціальних інститутів гіпотетично має підвищити педагогічну ефективність морального виховання. Вказано, що при складанні програми враховувалися традиції і виховні можливості літніх таборів відпочинку, професійну готовність педагогічного колективу до виховання моральних цінностей у підлітків, а також теоретичний психолого-педагогічний досвід. Відзначається, що розроблена програма за своєю спрямованістю є корекційно-розвивальною і спирається на найбільш популярні в корекційно-розвивальній роботі з підлітками теоретичні підходи: гуманістичний, когнітивний та поведінковий. Визначені головні педагогічні умови, що сприяють вихованню моральних цінностей у підлітків в умовах літніх таборів відпочинку, – використання багатого морального потенціалу виховного середовища літнього табору відпочинку; включення підлітків в різноманітні види діяльності, перш за все творчі, на основі їх самостійного вибору; залучення підлітків в колективну творчу діяльність; підтримка і стимулювання соціально-значущих ініціатив; створення ситуацій успіху та умов для самореалізації та самоствердження підлітків; готовність педагогів літнього табору відпочинку до організації процесу виховання моральних цінностей підлітками; ставлення педагогів до підлітка як до суб'єкта виховання моральних цінностей.
31
Кулініч, М. "Забезпеченість населення Середнього Подніпров"я місцями для організації та проведення короткострокового відпочинку біля води". Економічна та соціальна географія, Вип. 4 (74) (2015): 25–33.
Знайти повний текст джерела
32
Кулініч, М. "Забезпеченість населення Середнього Подніпров"я місцями для організації та проведення короткострокового відпочинку біля води". Економічна та соціальна географія, Вип. 4 (74) (2015): 25–33.
Знайти повний текст джерела
33
Кулініч, М. "Забезпеченість населення Середнього Подніпров"я місцями для організації та проведення короткострокового відпочинку біля води". Економічна та соціальна географія, Вип. 4 (74) (2015): 25–33.
Знайти повний текст джерела
34
Літвін, Артур, та Світлана Марченко. "Програмування процесу навчання техніки удару ногою в сторону «йоко гері кекомі» хлопців 10 років". Journal of Learning Theory and Methodology 2, № 3 (30 жовтня 2021): 111–18. http://dx.doi.org/10.17309/jltm.2021.3.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – експериментально встановити оптимальні умови навантаження для побудови серії навчальних завдань спрямованих на засвоєння вправи «Удар ногою в сторону «йоко гері кекомі» на середньому рівні «чудан». Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 32 хлопці 10 років. Діти та їхні батьки були інформовані про всі особливості дослідження і дали згоду на участь в експерименті. Для вирішення поставлених завдань були використані методи дослідження: вивчення та аналіз науково-методичної літератури, педагогічне спостереження, хронометраж навчальних завдань, педагогічний експеримент, методи математичної статистики, методи математичного планування експерименту. У процесі навчання використовувався метод алгоритмічних розпоряджень. Результати. Перевірка однорідності дисперсій за допомогою критерію Кохрена показала, що у всіх чотирьох вибірках розбіжність між дисперсіями вважається випадковою для обраного рівня значимості 0,05. В усіх серіях виконується умова Gр<G0,05(7.4), досліди вважаються відтворюваними а оцінки дисперсій однорідними. Побудовані математичні моделі адекватно описують отримані дані (Fр<Fкр). Признається статистична значущість моделі та надійність рівняння регресії. Дисперсійний аналіз виявив процентний вплив предикторів (Х1, Х2) в серіях програми навчання удару ногою в сторону «йоко гері кекомі»: 1 серія – Х1 (63,8%), Х2 (24,0%, негативний); 2 серія – Х1 (69,0%); 3 серія – Х1 (62,6%), Х1Х2 (27,4%); 4 серія – Х1 (74,6%), Х2 (21,6%, негативний); 5 серія – Х1 (91,0%), Х1Х2 (6,4%); 6 серія – Х1 (84,8%), Х2 (10,3%). Висновки. Для раціональної організації процесу навчання удару ногою в сторону «йоко гері кекомі» на середньому рівні «чудан» хлопців 10 років за програмою алгоритмічних розпоряджень, рекомендуємо дотримуватись наступного режиму навантаження: 1 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 60 с; 2 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 60 – 120 с; 3 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 120 с; 4 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 60 с; 5 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 120 с; 6 серія – 4 підходи, інтервал відпочинку 120 с.
35
Ніколенко, О. І., А. О. Ногас, С. В. Гуцман, І. О. Орел, І. М. Гайнуліна та Т. В. Гамма. "ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ ЯК ЗАСОБИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПЕРЕДЧАСНОГО СТАРІННЯ ЛЮДИНИ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 9 (21 березня 2022): 182–86. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується вплив фізичної культури і спорту як основних засобів попередження передчасного старіння людини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в кінці 60-х років у 23 економічно розвинутих країнах світу лише за одне десятиріччя смертність від ІХС виросла на 60%. Як правило, хвороби віку є наслідком недостатньої рухової активності і незбалансованого харчування, навколишнього середовища. Здоров’я не означає просто відсутність хвороб – це щось позитивне, це життєрадісне і охотне виконання обов’язків, які життя покладає на людину. Мета статті – проаналізувати вплив фізичної культури і спорту на попередження старіння людини. Під час вирішення поставлених завдань були використані методи теоретичного рівня дослідження. Медики всіх часів одностайно застерігають, що недостатня рухова активність підриває здоров’я, старить людину, наближує її смерть. У теперішній час раціональна організація рухової активності набула особливої актуальності внаслідок порушення балансу між вжитою їжею, фізичним навантаженням і відпочинком людини. Проведено аналіз фізичного стану людей похилого віку. Близько 80% осіб похилого та старечого віку страждають множинної хронічною патологією. Так, у структурі захворюваності літніх людей основне місце займають ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, хвороби органів дихання, захворювання опорно-рухового апарату.
36
Shevchenko, Svitlana. "ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ЛІТНЬОМУ ТАБОРІ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 32–35. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.32-35.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню переваг викладання англійської мови у літніх таборах з урахуванням особистісно орієнтованого напрямку методики викладання, що є невід’ємною частиною інтерактивних методів навчання іноземної мови. З’ясовано, що інтерактивне навчання – це навчання, засноване на теоріях навчання, висловлених низкою психологів освіти, наприклад Еріксоном. Його ідеї були реалізовані в програмі під назвою «Супер навчання». Ця програма базується на дослідженнях, які вказують на те, що навчання стає тоді ефективним, коли учень перебуваєу стані розслаблення та коли матеріал подається за допомогою різноманітних методів навчання. Було виявлено, що максимальне навчання відбувається тоді, коли інформація сприймається різними органами почуттів і найкраще інтегрується, коли використовується як досвід у процесі навчального процесу. На основі цих теорій викладачам англійської мови пропонується створювати та представляти класи, що передбачають інтерактивне навчання. Інтерактивна спрямованість занять з іноземної мови – це один з головних компонентів, методичних та педагогічнихприйомів, завдяки яким можна досягти якісних результатів. Авторка акцентує увагу на важливості та ефективності застосування інтерактивних методів у процесі викладання англійської мови в умовах реалізації програм роботи літніх таборів, які пропонують відпочинок, оздоровлення та заняття англійської з волонтерами країн світу. У статті розглянуто дидактичні передумови організації інтерактивного навчання під час літнього відпочинку, проаналізовано ефективність кожного наведеного прикладу інтерактивного завдання. Доведено, що інтерактивні заходи є дуже ефективними і їх легко запровадити з-поміж учнів будь-якої вікової групи. Окрім того, інтерактивні заходи приносять задоволення; вони стимулюють дітей до легкого вивчення мови. Інтерактивні заняття мають атмосферу освітньої взаємодії між учнем та викладачем, що добре впливає на якість вивчення англійської мови.
37
Lavrov, V. V., O. I. Slobodeniuk та L. A. Savchuk. "Стан зелених насаджень міста Умань". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 8 (31 жовтня 2019): 25–30. http://dx.doi.org/10.36930/40290802.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив діяльності людини на рекреаційно-оздоровчі, захисні і природоохоронні деревостани Умані. З'ясовано ступінь, діагностичні і просторові особливості їх порушення залежно від їх функціонального призначення, лісівничо-таксаційної характеристики, розміщення у ландшафті, відносно об'єктів комунікації та атрактивних центрів скупчення і відпочинку людей. Встановлено, що в районах найпривабливіших об'єктів дендропарку "Софіївка" дерева механічно пошкоджені, витоптується травостій і ґрунт, що на крутих схилах призводить до площинної і вертикальної ерозії ґрунту. Більше деградовані ґрунтозахисні та водоохоронні насадження міста у захисних смугах річок. Поблизу кладовища з могилою духовного наставника хасидів насадження дуба звичайного інтенсивно засмічені, витоптані, дерева мають механічні рани, пошкоджені вогнем. Біля заплави річки Уманки деревостани починають всихати. Це може активізувати розвинену у минулому на схилах систему ярів. У передмісті Мішанка захисні насадження середньо та інтенсивно пошкоджені лише біля річки Олександрівки, що спричинило активізацію розмивів ґрунту. Необхідне удосконалення організації зон відпочинку і регулювання їх відвідування з урахуванням ландшафтно-екологічних, урбоекологічних та природоохоронних норм. Актуальним є збереження пріоритетних захисних функцій досліджуваних насаджень.
38
Kulinich, Maryna. "Provision of the Middle Dnieper population with places for a short-term recreation near water." Ekonomichna ta Sotsialna Geografiya, no. 74 (2015): 25–33. http://dx.doi.org/10.17721/2413-7154/2015.74.25-33.
Повний текст джерела
39
Bilavych, H. V., I. V. Bilavych, M. P. Pantyuk, B. P. Savchuk та N. O. Fedchyshyn. "КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАРПАТ ЯК ЧИННИК ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ДІТЕЙ ТА ДОРОСЛИХ (ПОЧАТОК ХХ СТОРІЧЧЯ)". Медична освіта, № 4 (15 лютого 2020): 119–26. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10870.
Повний текст джерелаАнотація:
На початку ХХ ст. у Карпатському регіоні склалася система масового громадського медичного просвітництва, що охоплювало всі напрями системи медичної опіки (санітарно-гігієнічний сегмент, здоров’язбереження та тіловиховання, рух тверезості тощо), яка постійно еволюціонувала та вдосконалювалася. Означені напрями праці були реальним внеском у збереження генофонду українського народу. Створена система лікувально-профілактичних (диспансери, амбулаторії, шпиталі, лабораторії) та консультативних («порадні») закладів засвідчила важливість організації суспільної медичної опіки українців, тут могли отримати безкоштовну (чи за символічну оплату) найменш незахищені (та найбільш вразливі до соціальних катаклізмів) верстви українства (діти, учасники національно-визвольних змагань українців, інваліди, удовиці, сироти, селянство, українське вчительство, студентство та ін.). Складником філософії здоров’язбереження українства була ідея тіловиховання. Ефективним засобом і формою здоров’язбереження в Галичині стало оздоровлення дітей та дорослих за умов гірської місцевості в «оселях», «півоселях», «живцях» та інших суспільних закладах, що виконували оздоровчі й лікувальні функції. Українські громадські (зазвичай станові) товариства вагомо спричинилися до організації відпочинку для своїх членів, а також забезпечення оздоровлення (зазвичай міських дітей) у Карпатах.
40
Валінкевич, Н. В., та С. В. Тищенко. "РЕКРЕАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА СЕРВІСНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (63) (22 лютого 2022): 23–28. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто проблеми розвитку рекреаційної діяльності з позиції сервісної діяльності. Досліджено основні тлумачення рекреаційної діяльності та сервісного обслуговування. Установлено що рекреація – це відновлення розумових, духовних і фізичних сил людини шляхом загальнооздоровчого і культурно-пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, любительського та спортивного рибальства, полювання, опрацьовано функції рекреації. Установлено, що сервіс передбачає розроблення та реалізацію програм обслуговування для задоволення потреб відпочиваючих у відновленні сил, отриманні нових вражень та розваг. Конкретизовано проблеми організації сервісного обслуговування. Запропоновано для підвищення якості сервісу в рекреаційній діяльності обов’язково формувати стратегічну мету процесу рекреації. Досліджено використання сучасних методів стратегічного портфельного аналізу галузі (матриця ADL/LC). Зазначено, що вирішальним чинником розвитку сервісу рекреаційної діяльності є державна політика.
41
Спірін, Олег Михайлович, та Катерина Ростиславівна Колос. "ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МАСОВОГО ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ В УМОВАХ КАРАНТИНУ НА БАЗІ ПЛАТФОРМИ MOODLE". Information Technologies and Learning Tools 79, № 5 (28 жовтня 2020): 29–58. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.4090.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні висвітлено актуальність організації масового дистанційного навчання в умовах карантину. Проаналізовано сучасний стан впровадження дистанційного навчання в закладах загальної середньої освіти та наявні недоліки організації цієї форми навчання під час карантину; виокремлено необхідні засоби для ефективної організації дистанційного навчання. Визначено критерії добору платформ дистанційного навчання для закладів загальної середньої освіти та встановлено відповідні числові значення рівнів їх прояву, на основі яких здійснено порівняльний аналіз платформ дистанційного навчання. Обґрунтовано доцільність розгортання на базі платформи Moodle «Освітнього порталу для закладів загальної середньої освіти» та визначено передумови його використання учасниками навчального процесу зазначених закладів; представлено структуру електронного освітнього ресурсу. Представлені компоненти дистанційного курсу: система навчально-методичних матеріалів і система освітніх послуг. Для навчання учнів найдоцільніше використовувати тижневий формат курсу, що передбачає час для опрацювання учнем навчальних матеріалів самостійно чи за підтримки тьютора відповідно до навчального розкладу, для виконання домашніх завдань, для відпочинку, хобі та самовдосконалення. Наведено приклад структури дистанційного курсу для окремого класу закладу загальної середньої освіти. Виділено обов’язкові змістові елементи в структурі дистанційного курсу. У дистанційному навчанні тьютор є ключовою фігурою, яка відповідає за проведення занять з учнями, створює відповідне навчальне середовище. Це обумовило виокремлення основних функцій тьютора та компетентностей, якими він повинен володіти. Також обґрунтовано потребу в організації систематичного підвищення кваліфікації педагогів за дистанційною формою навчання. Головною особою дистанційного навчання є учень. Це обумовило виокремлення умов успішного навчання учнів у дистанційному курсі та роль тьютора у їх реалізації.
42
Voitovych, Iryna, Vasyl Voitovych та Viktoriia Petrovych. "Особливості організації секційних занять із фізичної культури в школі". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1(53) (1 квітня 2021): 19–25. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-01-19-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Основним завдання предмету «Фізична культура» в школі є гармонійний фізичний розвиток дітей та формування в них звички здорового способу життя. Виконання цього завдання вимагає від учителів уміння сформувати в учнів інтерес до фізичної активності, розуміння її важливості у власному житті. Цього можна досягти шляхом використання індивідуального підходу та врахування вподобань учнів під час позаурочних секційних занять, які є безкоштовними та не передбачають зміни місця навчання. Мета роботи полягає у визначенні й обґрунтуванні головних аспектів організації секційних занять із фізичної культури. Методи – аналіз і синтез наукових літературних джерел, педагогічне спостереження, узагальнення експериментальних досліджень науковців і систематизація отриманих результатів, метод теоретичного моделювання. Результати дослідження. Позакласна робота з фізичної культури вимагає значної гнучкості та мобільності форм, методі і засобів організації навчання. Вони повинні підбиратись із врахуванням інтересу та можливостей учнів і містити «вільний» час на опанування чогось нового, активного відпочинку чи вдосконалення окремих напрямів у фізичній підготовленості. На заохочення учня до цих занять можуть впливати як усвідомлені, так і неусвідомлені фізіологічні потреби, також не можна виключати зовнішніх факторів (загальносуспільні цінності, вплив друзів, батьків тощо). Важливим завданням секційної роботи є розвиток морально-вольових якостей школярів (цілеспрямованість, рішучість, сміливість, наполегливість, взаємодопомога, довіра тощо). Крім того, позаурочні заняття потрібно розглядати як засіб психологічного розвантаження, переключення уваги з буденних справ на улюблену фізичну активність, яка повинна здійснюватися якнайбільше на відкритому повітрі під керівництвом кваліфікованого педагога. Висновки. Визначено основні фактори планування та організації різних видів секційних занять; розроблено схему їх взаємодії, що формується навколо особистості учня, з урахуванням його життєвої мети та мотивації, адекватному та оптимальному підборі методів і засобів фізичного виховання.
43
САГАН, Віталій. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ДО ВЕДЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ТА КОРАБЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ПІДРОЗДІЛІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (20 квітня 2022): 173–93. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.963.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наводиться практичний досвід, отриманий курсантами й викладачами Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького під час проведення спільної спеціальної прикордонної операції “Полісся” з посилення україно-білоруського кордону на ділянці 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого (м. Чернігів). Курсанти й викладачі факультетів охорони та захисту державного кордону, забезпечення оперативно-службової діяльності взяли участь в організації завдань з охорони державного кордону України на ділянці відділу прикордонної служби “Деревини”. Ключовими питаннями розглянуто: розгортання й забезпечення наметового містечка для проживання особового складу; розгортання об’єктів інфраструктури військового містечка; забезпечення належних умов для несення служби та відпочинку особового складу у польових умовах. Окремо висвітлено питання стосовно організації тилового забезпечення у місцях тривалого несення служби, зокрема – порядку організації та забезпечення особового складу, що несе службу у віддалених місцях гарячим харчуванням. Розглянуто широкий спектр номенклатури технічних засобів тилу. Приділено увагу важливості заготівлі дров у польових умовах, підтримання температури у місцях розташування особового складу. Результати проведеного аналізу готовності майбутніх офіцерів вирішувати завдання тилового (логістичного) спрямування щодо розгортання наметового містечка, облаштування його території, об’єктів військового господарства показали, що курсанти не в повному обсязі володіють необхідними знаннями, вміннями, навичками та іншими професійно важливими компетентностями логістичного (тилового) спрямування. Для розуміння й усвідомлення причин недостатнього рівня опанування курсантами необхідних логістичних компетентностей було проведено аналіз змісту навчальних дисциплін, які викладаються на кафедрі логістики, стосовно наявності в них тем, які певною мірою можуть вплинути на якість досліджуваної підготовки майбутніх офіцерів. Виокремлено питання, що потребують особливої уваги з боку викладачів під час організації освітнього процесу з питань тилового, логістичного спрямування.
44
СОЛОВЙОВА, Наталія. "РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТОВОЇ ЛІНІЇ «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК» У ПІДРУЧНИКУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ 8 КЛАСУ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, № 2 (2020): 215–26. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-215-226.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено практичним аспектам реалізації інтегрованої змістової лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток» на уроках англійської мови в закладах загальної середньої освіти у 8 класі. Зазначено, що уміння окресленої змістової лінії традиційно формуються під час розвитку комунікативної компетентності в межах тем ситуативної комунікації, пов’язаних зі змістовою лінією, наприклад, «Відпочинок та дозвілля», «Природа та довкілля» тощо. Підкреслено, що інші теми ситуативного спілкування, які безпосередньо не пов'язані зі змістовою лінією (наприклад, «Шкільний час. Яка у вас школа?», «Ваші вподобання. Чи потрібна вам книга?», «Ваші вподобання. З музикою в серці» та ін.) також мають свій ситуаційний потенціал і можуть забезпечити розвиток відповідних умінь змістової лінії. Це можливо, насамперед, завдяки включенню екологічних матеріалів та завдань, які є життєво важливими, містять цікаві факти, викликають емоції та стимулюють обговорення. Успіх та продуктивність також досягаються завдяки використанню відео- та аудіоматеріалів, інформативних екологічних онлайн-ресурсів. Навчальні ситуації на основі матеріалу з реальними даними та фактами, виконання значущих завдань та організація екологічних заходів сприяють усвідомленню учнями відповідальності людини за навколишнє середовище, сприяють розвитку критичного мислення, здатності розв'язувати питання екологічної безпеки. Розкрито дидактико-методичні можливості підручника з англійської мови для 8 класу. На прикладі тем ситуативного спілкування, запропонованих Програмою для учнів 8 класу, до тем, які безпосередньо не відносяться до зазначеної змістової лінії, наведено приклади форм організації навчання та технологій освітнього процесу (екскурсія, презентація, проєктна робота, ролева гра, ділова гра, дискусія, акції) з формування умінь змістової лінії. Наведено приклади навчального матеріалу, що містять екологічні проблеми та ілюструють реалізацію цієї змістової лінії, визначено конкретні уміння змістової лінії. Ключові слова: інтегровані змістові лінії, реалізація, екологічна безпека, іноземна мова, тема спілкування, уміння.
45
Dmytruk, Oleksandr, and Maryna Kulinich. "To the issue of organization the outdoor recreation for the citizen of big cities in the Middle Dnieper region (on the example of Kyiv City)." Ekonomichna ta Sotsialna Geografiya, no. 71 (2015): 18–22. http://dx.doi.org/10.17721/2413-7154/2015.71.18-22.
Повний текст джерела
46
I.H., Hubeladze. "Structural and dynamic peculiarities of the sense of ownership experiencing during the COVID-19 pandemic quarantine." Insight: the psychological dimensions of society, no. 5 (July 6, 2021): 101–15. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2021-5-7.
Повний текст джерелаАнотація:
The article contains the results of empirical study of structural-dynamic peculiarities of the sense of own-ership experiencing under the conditions of COVID-19 quarantine restrictions, which aimed at identifying and comparison of the peculiarities of how individu-als experience a sense of ownership towards various property targets during the quarantine restrictions and after some time of the restriction lifting. The paper also addressed the identification of such structur-al-dynamic peculiarities in terms of age and gender of the respondents. There was also an attempt to find the connection between the manifestation of the sense of ownership during the quarantine in various domains and the level of psychological wellbeing of the popula-tion. The research method was based on a two-phase online survey: 1) May 2020 (the period of increased quarantine restrictions and aggravation of psychologi-cal experiences in humans); 2) July 2020 (a month after the restrictions had decreased) among 363 individu-als, 41.8% male and 58.2% female. The questionnaire included open questions, as well as metric scales that related to the peculiarities of the sense of ownership experiencing during the quarantine, and standardized Psychological Wellbeing Scale. The desire to own a vehi-cle was the primary one, especially among females, which related to substantially low rate of females who owned a car. In addition, the findings indicate that another pri-mary concern was to possess enough funds and finan-cial ‘safety bag’ to have opportunities to overcome the uneasy period together with the risk to lose job or income. In order to find other resources for stabilization and safety, the attention of the population was refocused at the targets of ownership which they still were able to control, including body care and physical exercises, work or learning area management, creation and personali-zation of leisure environment and solitude. In addition, there was a rethinking of the value of costly things that lost their actuality and meaningfulness, as well as social contacts, including close people, the meaningfulness has substantially increased and stayed at the same level even after the quarantine restrictions had been lifted. It can be observed that unstable periods in society, such as pandemic and quarantine restrictions, create conditions for restructuring of the basic sense of personality safety.Keyw ords:COVID-19 pandemic, quarantine, psycho-logical safety, psychological ownership. Представлено результати емпіричного дослідження структурно-динамічних особливостей проживання почуття власності в умовах карантинних обмежень в період пандемії COVID-19, що передбачало визначення і порівняння особливостей переживання почуття власності щодо різних об’єктів власності під час карантинних обмежень та через деякий час після зняття таких обмежень; визначення таких структурно-динамічних особливості залежно від статі та віку опитаних; та виявлення зв’язків між проявом почуття власності під час карантину в різних сферах з рівнем психологічного благополуччя населення. Було проведено онлайн опитування у 2 етапи: 1) травень 2020 р. (період посиленого карантину і загострення психологічних переживань людей); 2) липень 2020 р. (через місяць півтора після послаблення карантину) серед 363 осіб, 41.8% чоловіків і 58.2% жінок. Питальник містив як відкриті питання, так і метричні шкали, пов’язані з особливостями проживання почуття власності під час карантину, а також стандартизовану “Шкалу психологічного благополуччя”. Найбільше в період карантинних обмежень актуалізованим було бажання мати власний засіб пересування, особливо серед жінок, що пов’язано зі значно меншою кількістю жінок, що володіють автомобілем, а також потреба у достатній сумі грошей і фінансовій подушці безпеки для можливості переживання надзвичайноїситуації і можливоїчи реальної втрати роботи чи прибутку. У пошуку інших ресурсів стабілізації і захисту увага населення була перефокусована на об’єкти власності, щодо яких залишилася можливість контролю, зокрема догляд за тілом і фізичні навантаження, організація власного робочого чи навчального місця, створення і персоналізація простору для відпочинку та усамітнення. Відбулося переосмислення цінності коштовних речей, які втратили свою актуальність і значущість, та соціальних контактів, зокрема з близькими людьми, цінність яких суттєво зросла і залишилася на такому ж рівні вже й після завершення карантинних обмежень. Показано, що нестабільні періоди в суспільстві, такими як є пандемія і карантинні обмеження, зумовлюють переструктурування базових основ відчуття безпеки особистості.
47
Zemskyi, Iurii, Valerii Diachok та Ihor Zhurba. "ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ КРАЄЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У МІЖНАРОДНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ ТУРИСТИЧНОЇ АГЕНЦІЇ «ПОДІЛЬСЬКІ МАНДРИ» НА ДІЛЯНЦІ ПОДІЛЬСЬКОЇ НАДДНІСТРЯНЩИНИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (4) (25 жовтня 2018): 116–26. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-116-126.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз інформаційного забезпечення туристично-екскурсійної діяльності студентської туристичної агенції «Подільські мандри» на ділянці Подільського Наддністров’я. Завдання цього дослідження – з’ясувати ретроспективу становлення та значення краєзнавчого туризму; визначити найефективніші форми дослідження й популяризації українських національно-культурних традицій та історико-краєзнавчих пам’яток Подільського краю; дослідити генезис становлення краєзнавчого туризму на засадах історичного джерелознавства; з’ясувати практичне застосування краєзнавчих розвідок у діяльності туристичної агенції «Подільські мандри». Краєзнавчі дослідження Поділля за допомогою туризму можна розподілити на теоретичні, пов’язані з напрацюванням науково-методичних засад територіальної організації активного відпочинку, і прикладні, основною метою котрих є створення рекомендацій для активізації туристичної діяльності в регіоні. Зазначимо, що основним методом дослідження до 50–60-х рр. XX ст. був описовий метод. Також у роботі застосовували методи аналізу й синтезу, картографічний. Зазначимо, що в статті продемонстровано інформаційні можливості нововиявлених історичних джерел, зокрема щоденникові записи мандрівки подільського архієрея Димитрія, пов’язаної з ревізією православних парафій Подільської єпархії в 1889 р., у яких висвітлено його мандрівку поселеннями Поділля й Бессарабії, що розміщуються вздовж Дністра. Використання даних історичних джерел під час організації екскурсійної діяльності туристичної агенції «Подільські мандри» враховуються в плані розвитку міжнародного туристичного співробітництва. Отже, у результаті дослідження з’ясовано ретроспективу становлення та значення краєзнавчого туризму; визначено найефективніші форми дослідження й популяризації українських національно-культурних традицій та історико-краєзнавчих пам’яток Подільського краю; досліджено генезис становлення краєзнавчого туризму на засадах історичного джерелознавства; з’ясовано практичне застосування краєзнавчих досліджень у діяльності туристичної агенції «Подільські мандри».
48
Fedchyshyn, N. O., та O. H. Permyakova. "РОЛЬ РОДИНИ Й СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ НІМЕЧЧИНИ І ФРАНЦІЇ: ІСТОРІЯ ТА ДОСВІД". Медична освіта, № 1 (14 травня 2019): 181–86. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10134.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – з’ясувати вплив родини й сімейного виховання на навчально-виховний процес у Німеччині та Франції в історичному аспекті.
Основна частина. Інноваційні технології не можуть замінити виховання людини, і важливість родини поступово зростає: усвідомлюється роль виховання підростаючого покоління (формування громадянина). Вивчення історичного досвіду Німеччини та Франції щодо сімейного виховання, у виховному процесі яких втілено передові ідеї європейської педагогічної думки і які займають лідерські позиції у навчально-виховному процесі, є сьогодні актуальним. З педагогічної точки зору на основні принципи і засади теорії шкільної організації, педагогічні спільноти Німеччини та Франції констатували першочергове право родини на виховання дитини.
Висновки. Гербартіанство забезпечило у Німеччині всі належні передумови для освітньої політики й практики, де поєднані: сімейне виховання, креативне навчання, належний відпочинок, релігійне осмислення сенсу життя. У Франції для підтримки сімей та всіх, хто займається вихованням й освітою дітей, створені асоціації сімейної освіти, які підтримуються державою та місцевими органами влади, благодійними спільнотами й чисельними партнерами.
49
Роговий, А. В., та М. М. Забаштанський. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 1 (7 лютого 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-1-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Узагальнення існуючих концептуальних підходів до розуміння сутності та значення соціального туризму в розвитку національної економіки дозволило розкрити ключові тенденції розвитку, визначити його структурні елементи, поглибити сутність дефініції «соціальний туризм» під якою запропоновано розуміти створення можливостей для незабезпечених верств населення отримати туристичні послуги та задовольнити право на відпочинок за рахунок соціальних видатків держави, недержавних фондів, коштів благодійних організацій з метою відновлення продуктивних сил та збереження здоров’я суспільства. Охарактеризовано наукові підходи до розуміння складових принципів (цільового спрямування, доступності та своєчасності, гуманізму, системності та безповоротності, економічної доцільності) та функцій (соціальна, економічна, культурна) соціального туризму. Зроблено висновок про доцільність активізації процесів розвитку соціального туризму в країні та розробки відповідної концепції інкорпорованої до національної стратегії соціально-економічного розвитку держави.
50
Приймак, В. В., та К. В. Демшевський. "СУЧАСНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН АЗОВО-СИВАСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ". Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», № 21 (14 квітня 2021): 85–89. http://dx.doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/10.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі визначений сучас-ний екологічний стан та природні особливості Азово-Сиваського національного природного парку, проаналізовано сутність природно-заповідного фонду. Територія парку розташована у межах великого перелітного шляху і численні зграї птахів зупиняються тут для відпочинку під час міграцій, 67 рідкісних та зникаючих видів занесені до Червоної книги України. У різні сезони року на території національного природного парку мешкає 224 види птахів. 3 48 видів тварин, занесених до Червоної книги України, – це тушканчик великий, дельфін-азовка, га-дюка степова, а також два види гідроїдних поліпів, по одному виду кільчастих червів і рако-подібних. Виявлено 9 видів комах, внесених в офіційні охоронні списки, з них 7 видів внесені до Червоної книги України, 2 види – в Європейський червоний список. Флора судинних рос-лин нараховує 797 видів. До її складу входять рослини 35 родів. До Червоної книги України занесені 25 видів рослин, з них 22 види в Україні зустрічаються лише на півдні. Загалом те-риторія Азово-Сиваського національного природного парку включає унікальні природні ландшафти зі значним фіто- і зоорізноманіттям та є сприятливою для організації культурно-просвітницької та еколого-пізнавальної діяльності.