Добірка наукової літератури з теми "Організаційний аспект"

Мета дослідження – проаналізувати ключові аспекти принципів роботи та організаційної діяльності Б. Г. Шарварка. Методологія роботи включає використання наступних методів дослідження: порівняльно-історичного, структурно-функціонального, семіотичного, системного аналізу тощо. Завдання публікації полягають у вивченні режисерських принципів роботи Б. Г. Шарварка, організаційних засад його діяльності як режисера масових театралізованих видовищ і свят. Серед принципів роботи Б. Шарварка можна виділити наступні: поєднання професій режисера театру, естради, масового дійства та кіно в одній особі режисера масового дійства; синтез сучасного матеріалу з традиційним репертуаром; вміле використання факту і документа у соцреалістичному дусі; використання традиційної обрядовості; прискіпливий аналіз сценарію та шляхів його реалізації у постановці; вміле поєднання ліризму, гумору і пафосу; обов’язковість розкриття теми всіма доступними художніми засобами; розуміння конфлікту всередині твору; втілення власного світовідчуття режисера; необхідність пізнання жанрової суті сценарію. Вкрай важливим є організаційний аспект, що посприяв успіху постановок Б. Г. Шарварка. Художнє оформлення, вдале застосування аудіовізуальних інструментів, логістика, реклама та робота з глядачем, налагодження діалогу та співпраці між учасниками вистави – все це є складовими успіху справді визначних театралізованих дійств за авторства українського митця.

Обґрунтовано теоретичні засади вдосконалення бухгалтерського обліку на основі системно-кібернетичного підходу. Розроблено концептуальну схему побудови бухгалтерського обліку. Розглянуто шляхи вдосконалення організації бухгалтерського обліку. Розкрито зміст технологічних етапів облікового процесу із використанням пірамідальної моделі. Висвітлено зміст та порядок формування об’єктів облікового процесу. Запропоновано заходи з удосконалення процесів документування господарських операцій.

Охарактеризовано основні аспекти управління знаннями в умовах су-часної реальності, до яких віднесено: ідеологічний, організаційний, технологічний, культурологічний, інституційний. В окрему групу виділено методологічний аспект для систематизації основних понять і впорядкування категоріального апарату, а також для чіткого окреслення предмета вивчення як окремої галузі знань. Акцентовано на факторах, які підсилюють увагу до необхідності активного використання знань для інноваційного поступу суспільства. Підкреслено важливість системного поєднання теоретичних аспектів дослідження із практикою, оскільки таким чином досягається трансформація знання в інтелектуальний потенціал організації та підвищується її інноваційна спроможність. Виділено особливості управління знаннями на всіх стадіях його життєвого циклу із зазначенням домінуючих методів і моделей управління знаннями. Наголошено на необхідності активізації процесів створення інтелектуальних організацій, здатних примножувати і створювати нові знання.

У роботі зазначається, що стратегування як організаційно-економічний та управлінський інструментарій (метод) з відповідними механізмами на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях, одночасно є процесом і результатом на різних ієрархічних рівнях сталого просторового розвитку національного лісового комплексу. Констатовано,що сучасна трансформація простору лісогосподарювання у національному лісовому комплексі потребує масштабної екологізації лісокористування та екосистемного ведення лісового господарства на інноваційно-підприємницькій основі.
В работе отмечается, что стратегирование как организационно-экономический и управленческий инструментарий (метод) с соответствующими механизмами на стратегическом, тактическом и оперативном уровнях, одновременно является процессом и результатом на различных иерархических уровнях устойчивого пространственного развития национального лесного комплекса. Констатировано, что современная трансформация пространства лесохозяйствования в национальном лесном комплексе требует масштабной экологизации лесопользования и экосистемного ведения лесного хозяйства на инновационно-предпринимательской основе.
The paper notes that strategizing as an organizational, economic and management tool (method) with appropriate mechanisms at the strategic, tactical and operational levels, is both a process and a result at different hierarchical levels of sustainable spatial development of the national forest complex. It is stated that the modern transformation of the forest management space in the national forest complex requires large-scale greening of forest use and ecosystem forest management on an innovative and entrepreneurial basis.

Карпунець, А. С. Механізм реформування державної служби України: соціокомунікативний аспект : дис. ... канд. наук з держ. управління : 25.00.02 / А. С. Карпунець. - Чернігів, 2018. - 253 с.
У дисертації узагальнено теоретичні засади та обгрунтувано пріорітетні напрями та інструменти щодо удосконалення механізму реформування державної служби України. Проаналізовано підходи до дослідження державної служби як соціального інституту, визначено засади її функціонування; визначено підходи до трактування поняття “комунікація” в галузі державного управління; визначено механізм реформування та механізм управління функціонуванням державної служби; проаналізовано зарубіжний досвід організації та функціонування інституту державної служби. Аналіз наукової літератури щодо досліджуваного питання засвідчив, що інститут державної служби є комплексним явищем, який може розглядатися з точки зору правових, організаційних, економічних, культурних, професійних, морально-етичних, соціокомунікативних аспектів. Виділяють два основних підходи до визначення державної служби – діяльнісний та інституціональний. Доведено, що розгляд державної служби як соціального інституту надає можливість ширше поглянути на даний феномен та оцінити його роль і значення у системі суспільних відносин. Установлено, що соціальна сутність державної служби полягає у тому, що вона є відображенням суспільних відносин та цінностей. Водночас, державна служба як інструмент реалізації влади спрямована на виконання функцій і завдань держави, розбудову демократичного суспільства, захист права та інтересів громадян. Запропоновано авторське трактування державної служби як соціального інституту, що у своїй багатоаспектності виступає проміжною ланкою між державою та громадськістю, діє як інструмент реалізації державної політики і канал комунікації між державною та суспільством, має здійснювати свою діяльність на основі партнерства з громадськістю та відкритості задля забезпечення демократії, ефективної реалізації реформ, зміцнення довіри та сталого розвитку держави та суспільства. Установлено, що досягнення ефективності функціонування державної служби можливе за умов формування дієвого механізму управління, що є управлінською системою, яка складається з інституціонального, організаційного, економічного та соціокомунікативного механізмів. Вона включає сукупність норм, методів, інструментів, заходів регулювання усіх аспектів функціонування державної служби; спрямована на забезпечення ефективності виконання функцій держави, якісне надання адміністративних послуг населенню, налагодження ефективної системи комунікації з громадськістю, зміцнення довіри з боку суспільства, забезпечення сталого розвитку держави. З огляду на орієнтацію системи державного управління України на європейські стандарти управління, організацію та функціонування державної служби, установлено необхідність наявності дієвого механізму реформування інституту державної служби. Визначено, що механізм реформування інституту державної служби спрямований на забезпечення адаптації функціонування інституціонального, організаційного, економічного та соціокомунікативного механізмів до викликів внутрішного та зовнішнього середовища; функціонує на засадах гнучкості і орієнтації на новітні та ефективні технології в системі державного управління; має на меті забезпечення сталого розвитку державного управління. Доведено, що реформування державної служби в Україні має бути спрямоване передусім на налагодження ефективних комунікацій як всередині державної служби (горизонтальні, вертикальні рівні управління), так і з зовнішнім середовищем (громадськістю, державними управлінцями української та іноземних держав, організаціями, підприємствами тощо.). Аналіз наукової літератури з питань комунікації в системі державного управління і державної служби надав змогу зробити висновок, що поняття комунікації розкривається науковцями в трьох основних аспектах: з позиції інформаційної взаємодії, інтерактивної (комунікативна взаємодія органів державної влади між собою, взаємодія всередині певної бюрократичної системи, взаємодія їх з суб’єктами громадянського суспільства), управлінської взаємодії (спрямована на формування керуючих сигналів, які посилає певний публічний орган, та отримання зворотного зв’язку з боку регульованої системи). Обгрунтовано необхідність об`єднання цих трьох підходів в єдиний, який найбільш повно визначає сутність“комунікації в системі державної служби”. Це поняття трактується як соціальна взаємодія інституту державної служби з інститутами громадянського суспільства та суб'єктами управлінського впливу (державними службовцями, державними органами та структурами), яка реалізується через інституціоналізовані та неформальні канали комунікації; спирається на традиційні і новітні інструменти та форми взаємодії; має на меті інформування, досягнення консенсусу, врегулювання конфліктів, формування довіри і забезпечення стабільності побудови і функціонування державної служби та суспільства загалом на основі спільної системи цінностей. Зроблено акцент на застосуванні соціальних мереж як одного з інструментів комунікації державних службовців з громадянами, що надасть змогу сприяти поширенню ідей, думок, проектів уряду та підвищенню рівня довіри до влади. Указано на необхідність контролю з боку держави та розробки стандартів роботи державних службовців з соціальними мережами з метою запобігання підриву іміджу, престижу, рівня довіри громадськості до влади у разі надання недостовірної, неетичної інформації або некомпетентного коментаря з боку державного службовця. Узагальнено зарубіжний досвід організації і функціонування інституту державної служби, на підставі чого визначено загальні умови ефективного функціонування такого інституту незалежно від моделі (зокрема, досліджено континентальну, азіатську, англо-саксонську моделі). Установлено, що в основу функціонування системи державної служби має бути покладено відбір компетентних і кваліфікованих кадрів; матеріальна винагорода державних службовців як невід’ємна складова підтвердження їх соціального статусу має переважно відповідати рівню заробітної плати в приватному секторі. Крім того, встановлення заробітної плати має відбуватися на основі рівня кваліфікації, ефективності та досвіду роботи державного службовця. Механізми кар’єрного просування також мають базуватися на заслугах та ефективності та бути невід’ємною частиною кадрової політики. Зарубіжний досвід антикорупційної політики засвідчує, що долання корупції можливе за умов підвищення потенційних витрат і зниження потенційних вигоди від участі в корупційній діяльності шляхом створення чіткої нормативно-правової бази, максимально можливої відкритості для суспільства та наявності політичної волі керівництва. Впровадження системи електронного врядування є також з одним напрямів діяльності уряду щодо запобігання корупції в системі державної служби. Проаналізовано дії інституціонального, організаційного, економічного та соціокомунікативного механізмів функціонування інституту державної служби, досліджено засади їх функціонування, виявлено основні недоліки, розроблено модель формування комунікативного механізму державної служби. Аналіз нормативно-правової бази з питань організації, функціонування та управління в системі державної служби надав можливість дійти висновку, що механізми управління її функціонуванням загалом сформовано. Установлено, що позитивними зрушеннями у напряму реформування державної служби України стало прийняття нового Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10 грудня 2015 року. Водночас доведено, що потребують подальшого унормування питання: суб’єктного складу конкурсних комісій, формування кадрового резерву державної служби, створення додаткової системи заохочень для кандидатів на посади державної служби в органах місцевого самоврядування, процедури проведення конкурсу на посади державної служби, врегулювання питання політичної неупередженості державних службовців. Дослідження дії організаційного та економічного механізмів функціонування державної служби виявило, що доцільним є посилення уваги до питань фінансового забезпечення інституціального розвитку та проведення прикладних досліджень задля забезпечення подальшого розвитку інституту державної служби. На основі аналізу інституціонального механізму установлено наявність широкого спектру форм і видів участі громадськості в управлінні державними справами та форм взаємодії. Виявлено обмеження, що стоять на заваді реалізації права громадськості на участь в управлінні державою. Установлено, що основними перешкодами на шляху забезпечення ефективних комунікацій в системі державної влади є недосконалість та обмеженість нормативно-правової бази, відсутність єдиної комунікативної стратегії, стандартів інформаційної взаємодії між органами влади та громадськістю, єдиної структури комунікативних підрозділів, правових та організаційних засад функціонування інформаційних підрозділів. На підставі аналізу та виявленні недоліків функціонування системи комунікації державної служби, розроблено соціокомунікативний механізм розвитку державної служби, реалізація якого передбачає систематичну взаємодію всередині системи державного управління та із зовнішнім середовищем; підпорядкованість єдиній комунікативній стратегії; моніторинг і контроль результатів комунікативної взаємодії; послаблення політичного підгрунтя функціонування комунікативної системи державної служби. Установлено, що основними принципами формування соціокомунікативного механізму мають бути: гнучкість; швидка адаптація до змін політичного та соціально-економічного середовища; наукова основа; відповідність технічного забезпечення обсягу та змісту інформаційних потоків; орієнтація на найбільш ефективні технології державного управління; єдність підходу до комунікацій; політична незаангажованість. Обгрунтовано доцільність використання соціологічних досліджень як одного з інструментів налагодження ефективної комунікації в системі державної служби, запропоновано шляхи та напрями удосконалення соціокомунікативного механізму державної служби України. У ході проведеного нами соціологічного дослідження, спрямованого на з’ясування оцінки державними службовцями результатів реформування державної служби України, було встановлено, що: оцінка рівня престижу посади державного службовця корелює з категорією займаної ним посади; державні службовці позитивно оцінюють вплив нового Закону України “Про державну службу” на подальший розвиток державної служби як сервісного інституту. Основою налагодження партнерських відносин між державою та суспільством є долання корупції, інформаційна відкритість державної служби та підвищення заробітної плати державним службовцям. Основною причиною корупції в системі державної служби, на думку респондентів, є бажання компенсувати низьку заробітну плату та відсутність страху щодо наслідків корупційних вчинків. Більшість державних службовців відчувають необхідність розширення кола заходів з підвищення кваліфікації. Загалом має місце негативне ставлення до залучення іноземних фахівців на роботу в органи державного управління. Водночас, державні службовці оцінюють рівень довіри громадськості до їх діяльності як критично низький. Основними причинами зневіри громадян у реалізації реформ, на думку державних службовців, є невиконання обіцянок керівниками держави та депутатами, корупція, відсутність високої кваліфікації та креативного мислення у більшості державних службовців, відсутність прийнятної для більшості громадян стратегії реформування, популізм, невміння або неспроможність втілити в життя найкращі ідеї, “тяганина” у вирішенні будь-яких справ. Основними заходами долання корупції є: залучення до роботи людей із європейським мисленням, належне фінансове забезпечення державних службовців, суворе та безкомпромісне законодавство, невідворотність покарання за корупцію, прозорість доходів і видатків, виховання у молодшого покоління негативного ставлення до хабарництва, залучення до роботи в органах виконавчої влади представників громадянського суспільства, створення дорадчих органів ЦОВВ, подання позитивної інформації у ЗМІ щодо роботи держслужбовців тощо. Виявлено такі проблеми у сфері комунікацій, як: низька ефективність системи реординаційних комунікацій; нерівномірність рівня розвитку сучасних ІКТ на рівні регіонів; невідповідність рівня компетенцій державних службовців рівню розвитку сучасних ІКТ та зростаючому ускладненню технологій; відсутність уніфікованої структури комунікативних підрозділів; невизначеність правових та організаційних засад функціонування інформаційних підрозділів, їх завдань та функції в органі державної влади; несистемність міжвідомчої взаємодії; відсутність довгострокового стратегічного комунікативного планування; невідповідність сучасних програм підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців у сфері урядових комунікацій. Визначено, що удосконалення соціокомунікативного механізму лежить в суб’єктній (долання комунікативної некомпетентності державних службовців) та об’єктній (розвиток сучасних ІКТ, матеріально-технічне забезпечення, усунення комунікативних обмежень на рівні регіонів тощо) площинах. Крім того, розбудова ефективної системи державних комунікацій потребує усунення дисбалансу між суб’єктним й об’єктним аспектами комунікативної діяльності в системі державної служби, а також усунення даного дисбалансу між регіонами України. Він полягає в тому, що рівень кваліфікації трудових ресурсів державної служби відстає від темпів розвитку сучасних ІКТ. Установлено, що демократизація суспільних відносин і розбудова відкритої для суспільства системи державної служби вимагає підвищення рівня комунікативних компетенцій державних службовців як одного з чинників забезпечення ефективності функціонування системи державного управління. Установлено, що усунення дисбалансу між суб’єктним та об’єктним аспектами комунікативної діяльності в системі державної служби потребує нормативно-законодавчого забезпечення розвитку компетенцій державних службовців у сфері ІКТ, впровадження відповідних освітніх програм, збільшення обсягу підготовки державних службовців у сфері ІКТ, розвиток загальнодержавних програм підвищення рівня грамотності щодо застосування сучасних інформаційних технологій, прискорення розвитку ІКТ в регіонах, впровадження відповідних програм технічного та програмного забезпечення регіонів, фінансова підтримка.
The dissertation summarizes the theoretical principles and justifies the priority directions and instruments for improving the mechanism of reforming the civil service of Ukraine. The approaches to the study of the civil service as a social institution are analyzed, the principles of its functioning a determined, the approaches to the interpretation of the notion “communication” in the field of public administration are defined, the reformation mechanism and the management mechanism of the civil service functioning are determined; the foreign experience of the civil service institute organization and functioning is considered. The analysis of scientific literature on the issue under research showed that the civil service institute is a complex phenomenon that can be considered from the point of view of legal, organizational, economic, cultural, professional, moral and ethical, and socio-communicative aspects. There are two main approaches to the definition of civil service – activity-related and institutional. It is proved that the consideration of the civil service as a social institution gives an opportunity to take a broader look at this phenomenon and assess its role and significance in the system of social relations. It has been established that the social nature of the civil service manifests itself in the fact that it is a reflection of social relations, affects the formation of legal consciousness and is an indicator and carrier of existing values. At the same time, the state service as an instrument of power implementation is intended to ensure not only the fulfillment of the state functions and tasks, but also to promote the building of democratic and civil society, to protect the rights and interests of citizens. The author introduces her interpretation of the civil service as a social institution, which in its multidimensional aspect acts as an intermediate link between the state and the public, acts as an instrument for the state policy implementation and a communication channel between the state and society, has to function on the basis of openness and partnership with the public in order to ensure democracy, effective reforms’ implementation, confidence-building and sustainable development of the state and society. It is established that achievement of the efficientcivil service functioning is possible in the conditions of an effective management mechanism formation, which is a management system consisting of institutional, organizational, economic and socio-communicative mechanisms. It includes a set of norms, methods, tools, and measures regulating all aspects of the civil service functioning and is aimed at ensuring the effective performance of state functions, providing high-quality administrative services to the population, establishing an effective communication system with the public, strengthening public confidence, and providing sustainable development of the state. Given the orientation of the Ukrainian public administration system to European standards of management, organization and functioning of the civil service, the necessity of having an effective mechanism for reforming the civil service institution has been established. It is determined that the mechanism of the civil service institute reformation is aimed at ensuring the adaptation of institutional, organizational, economic and socio-communicative mechanisms functioning to the challenges of the internal and external environment; functions on the basis of flexibility and orientation to the latest and most effective technologies in the system of public administration; is oriented to sustainable development of public administration. It is proved that the reform of the civil service in Ukraine should be aimed primarily at establishing effective communication both within the civil service (horizontal, vertical levels of government) and with the external environment (public, government officials of Ukrainian and foreign states, organizations, enterprises, etc.). The analysis of scientific literature on communication in the system of public administration and civil service has made it possible to conclude that the concept of communication is disclosed by scientists in three main aspects: from the standpoint of information interaction, interactive (communicative interaction of state authorities with each other, interaction within a certain bureaucratic system, their interaction with the subjects of civil society), management interaction (directed to the formation of control signals sent by a certain public authority and feedback receipt from the regulated system). The necessity of combining these three approaches into the one that most fully defines the essence of “communication in the system of civil service” is substantiated. This concept is interpreted as social interaction of the civil service with institutes of civil society and actors of managerial influence (civil servants, state bodies, and structures), which is implemented through institutionalized and informal channels of communication; is based on traditional and newest tools and forms of interaction; is aimed at informing, reaching consensus, resolving conflicts, building trust and ensuring the stability of the civil service and society in general construction and functioning on the basis of a common system of values. The emphasis is layed on the use of social networks as one of the tools of communication between civil servants and citizens, which will help to spread ideas, thoughts, and government projects and to increase the level of confidence in government. The necessity of the state control and elaboration of standards of civil servants’ work with social networks is indicated in an effort to prevent undermining of image, prestige, level of public confidence in power in case of providing false, unethical information or incompetent comment by a civil servant. The foreign experience of the civil service institute organization and functioning generalized, which gave an opportunity to determine the general conditions for the effective functioning of such an institution irrespective of the model (in particular, the continental, Asian, and Anglo-Saxon models are investigated). It has been established that selection of competent and skilled personnel should be put in the basis of the civil service system functioning; the material remuneration of civil servants as an integral part of the confirmation of their social status should preferably correspond to the level of wages in the private sector. In addition, wages should be based on the level of qualification, efficiency and experience of a civil servant. Career development mechanisms should also be based on merit and effectiveness and be an integral part of the staffing policy. The foreign experience of anti-corruption policy shows that defeating corruption is possible in the face of raising potential costs and reducing the potential benefits of engaging in corruption through establishment of a clear legal framework, maximum openness to society and availability of political leadership of the government. Therefore, implementation of the e-governance system is one of the government's efforts to prevent corruption in the civil service system. Activities of the institutional, organizational, economic and socio-communicative mechanisms of the civil service institute functioning have been analyzed as well as the principles of their functioning, the main drawbacks have been revealed, the model of the civil service communicative mechanism formation has been developed. The analysis of the regulatory framework related to the organization, functioning and management of the civil service system made it possible to conclude that the mechanisms for managing its functioning were generally formed. It was established that the adoption of the new Law of Ukraine “On Civil Service” № 889-VIII of December 10, 2015 led to positive changes in the direction of reforming the civil service of Ukraine. At the same time, it has been proved that there is a need for further regulation of the following issues: parties of the competition commissions, the formation of the civil service personnel reserve, the creation of an additional incentive system for candidates for civil service positions in local self-government bodies, the procedures for conducting a competition for civil service positions, resolving the issue of political impartiality of public officers. The study of the effectiveness of organizational and economic mechanisms of the civil service functioning has shown that it is desirable to increase attention to the issues of financial provision of institutional development and to conduct applied research in order to improve the civil service institute. On the basis of the analysis of the institutional mechanism, a wide range of forms and types of public participation in the management of state affairs and forms of interaction was established. The restrictions on the implementation of the right of citizens to participate in the management of public affairs have been identified. It is established that the main obstacles to effective communication in the system of state power are the imperfection and limitations of the regulatory framework, the lack of a unified communicative strategy, standards of information interaction between authorities and the public, the unified structure of communicative units as well as legal and organizational principles of information units’ operation. Based on the analysis and detected shortcomings in the functioning of the civil service communication system, it became possible to elaborate a socio-communicative mechanism for the development of civil service, the implementation of which involves systematic interaction within the system of public administration and with the external environment; subordination to a single communicative strategy; monitoring and control of communicative interaction results; weakening of the political basis of the civil service communicative system functioning. It has been established that the main principles of the formation of a socio-communicative mechanism should be: flexibility, rapid adaptation to changes in the political and socio-economic environment, scientific basis, compliance of technical support to the volume and content of information flows, focus on the most effective technologies of public administration, unity of approach to communications; political negligence. The expediency of using sociological research as one of the tools for establishing effective communication in the civil service system is substantiated; ways and directions for improvement of the socio-communicative mechanism of the civil service of Ukraine are proposed. In the course of our sociological research aimed at elucidating civil servants’ assessment of reformation of the civil service of Ukraine, it was established that: the assessment of the prestige level of a civil servant's position correlates with the category of his or her position; civil servants positively evaluate the impact of the new Law of Ukraine "On State service" on the further development of the civil service as a service institute. The foundation for the establishment of partnership relations between the state and society is corruption overcoming, information transparency of the public service and higher salaries to civil servants. According to respondents, the main reason for corruption in the civil service system is the desire to compensate for low wages and lack of fear of the corruption consequences. Most civil servants feel that there is a need to expand the range of advanced training activities. In general, there is a negative attitude towards attracting foreign specialists to work in public administration. At the same time, public officials assess the level of public confidence in their activities as critically low. In the opinion of civil servants, the main reasons for citizens’ disenchantment with reforms’ implementation are unfulfilled promises by the state leaders and deputies, corruption, lack of high qualification and creative thinking in the majority of civil servants, the lack of a strategy for reforms acceptable to most citizens, populism, inability or inconsistency to put into practice the best ideas, “procrastination” in solving any issues. The main measures to overcome corruption are: involvement of people with European thinking in work, adequate financial support for civil servants, strict and uncompromising legislation, inevitability of punishment for corruption, transparency of incomes and expenditures, education in the younger generation of negative attitude to bribery, involvement of civil society representatives in work in executive bodies, creation of advisory bodies of the CEB, the provision of positive information in the media on the work of civil servants, etc. The following problems in the field of communications were identified: low efficiency of the system of reordinating communication, uneven level of development of modern ICTs at the regional level, inconsistency of civil servants’ competence with the level of modern ICT development and the growing complication of technologies, absence of unified structure of communicative units, uncertainty of legal and organizational principles of information divisions’ functioning as well as their tasks and functions in the body of state power, irregular interagency interaction, lack of long-term strategic communication planning, mismatch of modern schooling programs and training of civil servants in government communications. It is determined that the improvement of the socio-communicative mechanism lies in the subject (overcoming the communicative incompetence of civil servants) and the object (the development of modern ICT, material and technical support, elimination of communicative constraints at the regional level, etc.) areas. In addition, the development of an effective system of state communications requires elimination of imbalance between the subject and object aspects of communicative activity in the civil service system, as well as the elimination of this imbalance between Ukrainian regions. It lies in the fact that the level of qualification of the civil service labor resources lags behind the pace of modern ICTs’ development. It has been established that the democratization of public relations and development of a civil service system that is open to the public requires an increase in the level of communicative competence of civil servants as one of the factors ensuring the effective functioning of the public administration system. It is determined that eliminating the imbalance between the subject and object aspects of communicative activity in the civil service system requires regulatory and legislative support for the development of civil servants’ competences in the field of ICT, implementation of relevant educational programs, increase of ICT courses for civil servants, development of national programs raising the level of literacy with regard to the use of modern information technologies, accelerating the ICT development in the regions, introduction of relevant programs for technical and software provison in regions, and financial support.

Досліджено теоретичні й прикладні положення діджиталізації міжнародних економічних відносин на основі розвитку електронної торгівлі в національній економіці. Узагальнено й систематизовано дефініційно-методологічні аспекти тлумачення сутності й генезису електронного бізнесу. Здійснено емпіричний аналіз проблем розвитку електронної торгівлі та їх рішень у різних країнах світу. Зокрема, охарактеризовано механізми роботи систем е-торгівлі в ЄС і оцінено можливості їх застосування на вітчизняному ґрунті. Подано рекомендації щодо активізації е-торгівлі в Україні через застосування інституційно-організаційних і правових механізмів, що передбачає імплементацію європейського інструментарію. Рекомендовано економістам, фахівцям зі сфери електронної торгівлі, підприємцям-практикам, юристам.

Досліджено методологічні, організаційні, правові, політичні та інші аспекти забезпечення стійкості регіонів і територіальних громад. Проаналізовано кращі світові практики в цій сфері на прикладах формування та функціонування округів безпеки Нідерландів і місцевих форумів стійкості Великої Британії. Визначено проблеми та перспективи забезпечення стійкості регіонів і територіальних громад в Україні. Запропоновано рекомендації щодо формування комплексної моделі міжвідомчої взаємодії та координації діяльності у сферах національної безпеки та стійкості на регіональному і місцевому рівнях в Україні. Розраховано на експертів, науковців, фахівців у сфері національної безпеки, суб’єктів владних повноважень, представників громадських організацій та окремих громадян, усіх, хто цікавиться проблемами розбудови національної стійкості. Видання також може стати в пригоді під час розроблення та ухвалення нормативно-правових актів, що регулюватимуть правовідносини в цій сфері.

Дослідження присвячено теоретико-методологічному аспекту щодо забезпечення фінансової спроможності та потенціалу держави, регіонів, об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації влади. Зазначено, що упровадження децентралізації як інструменту державної регіональної політики має на меті змінити систему управління громадами та систему адміністративно-територіального устрою країни, а також досягти покращення становища громадян незалежно від місця їх проживання. Проголошена спрямованість такого інструменту на вирішення питань регіонального та місцевого розвитку означає, що в суспільстві існують очікування відповідних ефектів уже в короткостроковій перспективі: децентралізація на користь громад змінює розподіл повноважень, запроваджує механізми акумулювання бюджетних ресурсів; громади мають більше можливостей реалізовувати власні стратегії розвитку, спираючись на організаційний та матеріально-фінансовий потенціал.

У даній статті охарактеризовано розгортання інноваційного процесу в освіті, встановлено зв’язки, що існують між інноваціями і парадигмами в освіті. На прикладі інновацій, які належать до інформаційно-комп'ютєрної парадигми автором більш детально розглянуто психолого-педагогічні аспекти інноваційних процесів в освіті. Виділено ряд проблем, пов’язаних із впровадженням нових інформаційних технологій навчання, які умовно поділено на групи: організаційні, дидактичні та психологічні. Запропоновано шляхи подолання дидактичних та психологічних проблем.

Визначено негативне ставлення студентів до проведення сучасних шкільних уроків фізичної культури. В процесі навчання у них змінюється бачення майбутньої професії, що обумовило пріоритетні практичні, теоретичні та організаційні напрямки в формуванні компетентності і удосконаленні педагогічної майстерності учителя фізичної культури. Застосований нами аналітичний метод опитування з виділенням пріоритетів знань дають поштовх майбутнім вчителям обумовити свої цілі та виділити напрямки для нарощування освітнього потенціалу в обраній професії. Об’єм розуміння студентами основних складових педагогічної діяльності учителя фізичного виховання обумовлює їх рівень професійної зрілості. Визначені студентами значущі для них додаткові знання вимагають певних змін і доповнень в програмних предметах вищого навчального закладу.

Під час виконання лабораторних робіт в 11 класі школярі ознайомлюються з такими методами мікробіологічних досліджень як культивування мікроорганізмів та седиментаційний метод мікробіологічного дослідження повітряного середовища. У статті виділено спільність та відмінність між двома роботами мікробіологічного змісту і розглянуто деякі практичні аспекти формування методологічних знань учнів в 11 класі. Перспективи подальшої розробки проблеми вбачаємо у визначенні структури методологічних знань школярів з біології, їх класифікації, з’ясуванні можливостей різних організаційних форм вивчення біології для засвоєння учнями нормативних знань і подальшій розробці методики їх формування на лабораторному практикумі з біології в основній та старшій школі.