Добірка наукової літератури з теми "Опір шкіри"

Резюме. Проблема опіків в Україні, особливо в теперішній час, набула актуального значення. Тому дослідження мікроскопічних змін підшлункової залози дають можливість встановити вплив термічних опіків на організм людини. Мета дослідження – встановити особливості структурної перебудови компонентів екзокринної частини підшлункової залози в пізні терміни після експериментальної термічної травми шкіри. Матеріали і методи. Досліди проведено на 20 статевозрілих білих щурах. Опік ІІІ ступеня (20 % поверхні тіла) наносили мідними пластинами, нагрітими у воді при температурі 97–100 °С на епільовану поверхню шкіри спини тварин після знеболювання тіопентал-натрієвим наркозом. Декапітацію щурів проводили на 14 та 21 доби експерименту. Для гістологічних досліджень забирали шматочки підшлункової залози, які обробляли за загальноприйнятою методикою. Результати. Проведені дослідження встановили, що на 14–21 доби спостерігались ділянки атрофії екзокринної частини паренхіми органа. Візуально зменшилась площа ацинусів і панкреатоцитів. Серед нечисельних малозмінених кінцевих секреторних відділів спостерігалися групи клітин з характерними ознаками деструкції панкреатоцитів: втрата апікальної еозинофілії та базальної базофілії цитоплазми, пікноз ядер та їх ексцентричне розташування. Виявлялися ознаки каріорексису окремих ядер. Плазмолеми екзокринних клітин були нечіткими, в їх цитоплазмі помітно зменшувався вміст зимогенних гранул. Судини були значно розширені й кровонаповнені, подекуди зустрічалися стази та крововиливи. Висновки. У пізні терміни експерименту після термічної травми виявлені значні зміни структурної організації екзокринної частини залози. Відбувалися незворотні деструктивні зміни екзокриноцитів, що знижувало функціональну активність залози.

Мета роботи: вивчити вплив комбінованої механічної і термічної травми на жовчовидільну функцію печінки в період пізніх проявів травматичної хвороби. Матеріали і методи. В експериментах використано 60 нелінійних білих щурів-самців масою 180–200 г. В умовах тіопентал-натрієвого знеболення (40 мг×кг-1) в першій дослідній групі моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по кожному стегну, який спричиняв їхній закритий перелом. У другій дослідній групі моделювали опік шкіри III А-Б ступеня 10–11 % поверхні тіла – до депільованої поверхні шкіри спини на 10 с прикладали мідну пластину площею 28 см2, попередньо занурену в киплячу воду протягом 3–5 хв. У третій дослідній групі ці два пошкодження поєднували. Контрольну групу склали інтактні тварини. Через 14, 21 і 28 діб після нанесення травм в умовах тіопентал-натрієвого знеболення (60 мг·кг-1 маси) у 6 тварин кожної дослідної групи вивчали жовчовидільну функцію печінки шляхом катетеризації загальної жовчної протоки і забору жовчі протягом однієї години. В отриманій жовчі визначали концентрацію сумарних жовчних, загального і прямого білірубіну. Розраховували швидкість жовчовиділення та швидкість екскреції досліджуваних компонентів жовчі за 1 год. З експерименту тварин виводили після забору жовчі методом тотального кровопускання з серця. Результати досліджень та їх обговорення. За умов модельованих травм більшість досліджуваних показників жовчовидільної функції печінки в усі досліджувані терміни періоду пізніх проявів травматичної хвороби була істотно нижча, ніж у контролі. Особливістю динаміки жовчовидільної функції після моделювання скелетної травми було зниження досліджуваних показників з 14 до 21 доби, що виявилося статистично значущим для швидкості екскреції сумарних жовчних кислот, з наступним істотним зростанням до 28 доби. В цей термін швидкість жовчовиділення та швидкість екскреції загального білірубіну досягали рівня контрольної групи. Інші показники продовжували залишатися суттєво нижчими. Після моделювання термічного опіку шкіри досліджувані показники статистично вірогідно зростали з 14 до 28 діб, проте залишалися суттєво меншими, ніж у контролі. За цих експериментальних умов величини жовчовидільної функції печінки через 14 і 28 діб були суттєво меншими, ніж після нанесення скелетної травми. Характерною рисою динаміки досліджуваних показників після моделювання комбінованої травми була тенденція до зниження з 14 до 21 доби, причому за величиною швидкості екскреції сумарних жовчних кислот відмінності були статистично значущими. Через 28 діб показники зростали, ставали істотно більшими, ніж через 14 і 21 доби, проте не досягали контрольного рівня. Порівняно зі скелетною травмою величини досліджуваних показників за умов комбінованої травми у всі терміни спостереження були статистично вірогідно меншими. Порівняно з термічним опіком шкіри через 14 діб не відмічали істотних відмінностей, проте через 21 і 28 діб величини досліджуваних показників теж ставали істотно меншими. Виняток становила швидкість жовчовиділення, яка через 28 діб за умов термічного опіку шкіри та комбінованої травми була практично однаковою. Отже, модельовані травми в період пізніх проявів травматичної хвороби характеризуються суттєвим порушенням жовчовидільної функції, яке наростає від скелетної до опікової та комбінованої травми і є проявом поліорганної дисфункції, що слід враховувати при розробці заходів корекції.

Мета роботи – встановити динаміку процесів ліпідної пероксидації та маркерів запалення в пізній період комбінованої травми в експерименті. Матеріали і методи. Експерименти виконано на нелінійних білих щурах-самцях масою 180–200 г. В умовах тіопентало-натрієвого знеболення (40 мг×кг-1) в першій дослідній групі моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по кожному стегну, який спричинив їх закритий перелом. У другій дослідній групі моделювали опік шкіри III А-Б ступеня 10–11 % поверхні тіла – до депільованої поверхні шкіри спини прикладали мідну пластину площею 28 см2, попередньо занурену в киплячу воду протягом 3–5 хв. У третій дослідній групі ці два пошкодження поєднували. Контрольну групу стали інтактні тварини. Тварин виводили з експерименту через 14, 21 і 28 діб посттравматичного періоду. У гомогенаті печінки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ), у сироватці крові встановлювали концентрацію церулоплазміну (ЦП) та методом проточної цитометрії визначали вміст прозапального цитокіну – туморнекротичного фактора-α (TNF-α). Результати досліджень та їх обговорення. У період пізніх проявів травматичної хвороби після нанесення ізольованої скелетної травми, опіку та їх комбінації спостерігали високу активність процесів ліпідної пероксидації, про що свідчить підвищений вміст у печінці ТБК-активних продуктів ПОЛ. Одночасно у сироватці крові підвищений вміст ЦП та TNF-α, динаміка яких має коливальний характер. Через 14 діб величина досліджуваних показників найбільша після нанесення опіку, через 21 добу – після ізольованої скелетної та комбінованої травм. Через 28 діб активність запальної реакції стихає порівняно з попередніми термінами спостереження. В цей термін привертає увагу тенденція до зростання вмісту в сироватці крові ЦП після опіку та TNF-α після ізольованої скелетної травми. Очевидно, така динаміка відображає специфіку патогенно-саногенних співвідношень, спрямовану на адекватну адаптацію організму до патогенних чинників травми.

В науковій літературі відсутні дані відносно досліджень особливостей показників клітинного циклу і фрагментації ДНК-клітин селезінки після термічного опіку шкіри на тлі введення інфузійних гіперосмолярних розчинів.Мета дослідження – встановити особливості показників клітинного циклу і фрагментації ДНК-клітин селезінки через 1; 3 і 7 діб після опікового ушкодження шкіри на тлі введення розчинів лактопротеїну з сорбітолом або HAES -LX -5 %.Матеріали і методи. Дослідження виконано на лабораторних білих щурах-самцях масою 155–160 г, отриманих з віварію ДУ “Інститут фармакології та токсикології АМН України”. Щурів поділили в експерименті на 6 груп: перша, друга і третя групи – щури без термічної травми, яким проводили інфузію 0,9 % розчину NaCl, лактопротеїну з сорбітолом та HAES -LX -5 % у дозі 10 мл на кг. У четвертій, п’ятій і шостій групах щурам проводили інфузію 0,9 % розчину NaCl, лактопротеїну з сорбітолом та HAES -LX -5 % у дозі 10 мл на кг після опіку шкіри. Опікове ушкодження шкіри викликали шляхом прикладання до попередньо депільованих бічних поверхонь тулуба щурів на 10 с чотирьох мідних пластинок (по дві пластини з кожного боку, кожна з площею поверхні по 13,86 см2), які попередньо упродовж 6 хв нагрівали у воді з постійною температурою 100 ºС. Гоління бокових поверхонь тулуба щурів, катетеризацію вен, постановку опіків шкіри та декапітацію тварин проводили в умовах внутрішньовенного пропофолового наркозу (із розрахунку 60 мг/кг маси тварини). Вміст ДНК в ядрах клітин селезінки щурів визначали методом проточної цитометрії на багатофункціональному науково-дослідному проточному цитометрі “Partec PAS ” фірми Partec. Для збудження флуоресценції DAP I застосовувалb УФ-випромінювання. З кожного зразка аналізу нуклеарної суспензії підлягало 20 тис. подій. Циклічний аналіз клітин виконували засобами програмного забезпечення FloMax (Partec, Німеччина) у повній цифровій відповідності згідно з математичною моделлю, де визначали: G0G1 – відсоткове співвідношення клітин фази G0G1 до всіх клітин клітинного циклу (вміст ДНК = 2c); S – відсоткове співвідношення фази синтезу ДНК до всіх клітин клітинного циклу (вміст ДНК > 2c та < 4c); G2+M – відсоткове співвідношення фази G2+M до всіх клітин клітинного циклу (ДНК=4c); IP – індекс проліферації, що визначається за сумою показників S+G2+M; ВР – блок проліферації, який оцінюють за співвідношенням S/(G2+M); SUB -G0G1 – інтервал на ДНК-гістограмах RN 1 перед піком G0G1, який вказує на ядра клітин із вмістом ДНК<2с (визначення фрагментації ДНК). Cтатистичну обробку отриманих результатів проводили у ліцензійному пакеті Statistica 6.1 із застосуванням непараметричних методів оцінки отриманих результатів.Результати досліджень та їх обговорення. При застосуванні розчину лактопротеїну з сорбітолом через 1 добу після опікового ураження шкіри спостерігаються більші середні значення показника S-фази (на 39,4 %, р<0,05), порівняно з групою після опіку з корекцією 0,9 % розчину NaCl, однак вони залишаються значно меншими (на 35,4 %, р<0,05) відносно середніх значень даного показника в групі без опікового ушкодження. Також спостерігаються більші значення індексу проліферації (на 38,6 %, р=0,076) в групі “опік + лактопротеїн з сорбітолом” порівняно з групою “опік + 0,9 % розчин NaCl”. В цей же термін спостереження при астосуванні HAES -LX -5 % на тлі опіку шкіри, порівняно з аналогічними показниками групи “опік + 0,9 % розчин NaCl”, суттєво меншими виявились показники фаз G0G1 (на 4,8 %, р<0,05) та інтервалу SUB -G0G1 (на 34,9 %, р<0,01) і більшими показники S-фази (на 41,1 %, р<0,05) та індекс проліферації (на 32,7 %, р<0,05). При порівнянні показників клітинного циклу клітин селезінки між групами “опік + лактопротеїн з сорбітолом” та “опік + HAES -LX -5 %” через 1 добу експерименту встановлено лише достовірно (р<0,05) на 30,3 % менші значення інтервалу SUB -G0G1 при застосуванні HAES -LX -5 %. Таким чином, вже через 1 добу після опіку шкіри розчином лактопротеїну з сорбітолом більш суттєво впливав на синтетичні процеси, а HAES -LX -5 % – на процеси як снтезу ДНК, так і апоптозу порівняно із застосуванням 0,9 % розчину NaCl. Подібна картина за характером впливу даних препаратів на показники клітинного циклу клітин селезінки була і через 3 та 7 діб після опікового ураження шкіри. Зокрема, порівняно з показниками групи “0,9 % розчину NaCl без опіку” через 3 доби, на фоні опіку та корекції розчином лактопротеїну з сорбітолом більшими виявились середні значення блока проліферації, а на тлі корекції розчином HAES -LX -5 % вищими були середні значення показників фази S і блока проліферації та меншими – інтервалу SUB -G0G1. Через 7 діб після опіку шкіри відмінностей при впливі на показники клітинного циклу клітин селезінки між розчинами лактопротеїну з сорбітолом та HAES -LX -5 % ми не виявили. Однак в обох цих групах були встановлені більші середні значення показників S-фази, блока проліферації та інтервалу SUB -G0G1 порівняно з середніми значеннями аналогічних показників групи “опік + 0,9 % розчину NaCl”.Висновки. Застосування розчинів лактопротеїну з сорбітолом або HAES -LX -5 % на тлі опікового ушкодження шкіри сприяють більш ефективному процесу оновлення клітин селезінки шляхом стимуляції синтезу ДНК та меншого рівня апоптозу, особливо при застосуванні HAES -LX -5 %.

В тезах доповіді з метою забезпечення технічного оснащення дисципліни був розроблений навчальний фантом для проведення одного із циклу лабораторних робіт для перевірки пристроїв низькочастотної терапії. Макет імітує опір шкіри, оскільки тіло людини є провідником електричного струму.

Наук. кер.: В.З. Сікора
В повсякденній діяльності людина постійно стикається в побуті і на виробництві з величезною кількістю хімічних речовин, які викликають опіки шкіри. Хоча питома вага хімічних опіків (4,8-5,6 %) серед всіх уражень шкіри невелика, актуальність проблеми хімічної травми не викликає сумнівів. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/26920