Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Олійне насіння.
Статті в журналах з теми "Олійне насіння"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-30 статей у журналах для дослідження на тему "Олійне насіння".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Шкурдода, Сергій Вікторович, Тетяна Володимирівна Солодовнік, В’ячеслав Вікторович Пасічник, Костянтин Петрович Король та Дмитро Юрійович Шинкаренко. "МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ Δ9-ТЕТРАГІДРОКАНАБІНОЛУ В НАСІННІ КОНОПЕЛЬ МЕТОДОМ ГАЗОВОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ: АНАЛІЗ І НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 1 (15 квітня 2021): 173–82. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.1.2021.230000.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті піддаються предметному аналізу методики рідинно-рідинної екстракції Δ-9-ТГК з конопляного насіння з подальшою їх апробацією й удосконаленням для відділення заважаючих фракцій, насамперед жирів (олій), та з наступною ідентифікацією Δ-9-ТГК методом газової хроматоас-спектрометрії з мас-селективним детектуванням. Апробовано деякі методи рідинно-рідинної екстракції конопляного насіння. Отримані результати досліджень дають змогу визначити наявність Δ-9-ТГК в насінні конопель та продуктах харчування, виготовлених з насіння конопель. Встановлено, що метод екстракції ацетонітрилом з подальшим промиванням гексаном є найбільш ефективним і легко відтворюваним та може бути рекомендованим для якісного визначення Δ-9-ТГК в незначних концентраціях у насінні конопель. Дані дослідження надалі можуть бути використані для кількісного визначення Δ-9-ТГК в насінні конопель та продуктах харчування, виготовлених з насіння конопель, із подальшим визначенням межі детектування (LOD) та межі кількісного виявлення (LOQ) зазначеної речовини, що необхідно для подальшої сертифікації цієї продукції та її експорту.
2
Жуйков, О. Г., та Т. А. Ходос. "Формування комплексу біометричних, структурних і продуктивних показників гірчиці сарептської залежно від норми висіву та рівня біологізації технології вирощування культури в умовах Південного Степу". Аграрні інновації, № 10 (3 березня 2022): 46–50. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою наукового дослідження було встановленнявпливу на комплекс біометричних (висота рослин,площа асиміляційної поверхні, листковий індекс агрофітоценозу), структурних (елементи пробного снопу,показник М1000) і продуктивних ознак (урожайність кондиційного насіння, вміст у насінні сирого жиру й ефірноїолії) залежно від норми висіву культури та ступеня біологізації технології вирощування культури. Реалізаціяпоставленої мети здійснювалася шляхом закладанняпольового двофакторного досліду і проведеннямкомплексу спостережень і лабораторних досліджень.Фактор А (технологія вирощування культури) був представлений варіантами традиційної зональної технологіївирощування гірчиці, біологізованою технологією (відмова від мінеральних добрив і заміна їх на органічніпрепарати) та органічною (заміна мінеральних добриві синтетичних ЗЗР на органічні препарати). ФакторВ являв собою різні норми висіву культури (від 2,0 до3,0 мільйонів штук схожих насінин на 1 гектар з інтервалом 0,5 мільйона). У досліді висівався сорт гірчиціПріма селекції Інституту олійних культур Національноїакадемії аграрних наук. Повторність досліду чотирикратна, загальна площа дослідної ділянки становила0,9 гектара, загальна площа ділянки першого порядку –250 квадратних метрів, облікова – 200 квадратних метрів.Ділянки в досліді розміщувалися методом розщепленихділянок із частковою рендомізацією. Збільшення нормивисіву культури із 2,0 до 3,0 мільйонів штук на гектарзумовлює погіршення значення більшості біометричнихпоказників (висота рослин, облистяність) та всіх показників структури врожаю. Проте, зважаючи на дискретний характер реальної кількості рослин, що збереглисяв агроценозі на момент дослідження, значення такихпоказників, як площа асиміляційного апарату та листковий індекс, а також врожайність кондиційного насіннякультури, мали криволінійну залежність: із збільшеннямнорми висіву від 2,0 до 2,5 мільйонів штук на гектар зростали, а надалі зменшувалися. Оптимальною нормоювисіву культури за всіх варіантів технології вирощуваннявизнана норма 2,5 мільйони штук на гектар. Такожу досліді зазначена істотна перевага біологізованоїй органічної технології вирощування гірчиці сарептськоїнад традиційною інтенсивною як за біометричнимита структурними показниками, так і за рівнем урожайності кондиційного насіння, його якісними показниками,насамперед вмістом у насінні сирого жиру.
3
Польовий, Володимир Мефодійович, Людмила Анатоліївна Ященко, Оксана Володимирівна Курач, Галина Францівна Ровна та Богдан Васильович Гук. "ВИНОС БІОГЕННИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПРОДУКЦІЄЮ РІПАКУ ОЗИМОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ І ВАПНЯКОВИХ МЕЛІОРАНТІВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 43, № 1 (12 жовтня 2021): 36–41. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.1.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено вплив застосування N120Р90К120 сумісно з S40, позакореневим підживленням мікродобривом, а також різних доз і видів вапнякових меліорантів на вміст і винос азоту, фосфору, калію основною та побічною продукцією ріпаку озимого. Мета досліджень – встановити специфіку розподілу біогенних елементів у насінні та соломі ріпаку озимого, залежно від удобрення і вапнування, їх винос на формування одиниці продукції. Методи досліджень: польові, агрохімічні, статистичні. За вирощування ріпаку озимого на дерново-підзолистому ґрунті Західного Полісся застосування вапнякових меліо-рантів на фоні N120Р90К120 забезпечило істотне зростання врожайності насіння на 1,08–2,07 т/га, соломи – на 2,09–3,40 т/га до контролю (без добрив) та формування відношення насіння до побічної продукції на рівні 1,95–2,32. Вміст еле-ментів живлення у насінні ріпаку озимого, залежно від удобрення та вапнування, коливався у межах 3,17–3,56 % азоту, 0,85–0,95 фосфору, 1,09–1,17 % калію; у соломі – 1,05–1,24 % азоту, 0,22–0,35 фосфору, 1,39–1,52 % калію. Найбільш ваго-мий вплив на показники мало застосування на фоні мінерального удобрення 1,0 дози НГ доломітового борошна у поєднанні з сіркою та мікродобривом. Господарський винос елементів живлення урожаєм і побічною продукцією, головним чином, залежав від поєднання компонентів удобрення та доз вапнування. Максимальним він був за внесення доломітового борошна 1,0 дози НГ сумісно з S40 і мікродобривом Нутрівант Плюс олійний та 1,5 дози НГ на фоні N120Р90К120: азоту 156,7 і 163,9 кг/га, фосфору 42,8 і 40,3 кг/га, калію 106,1 і 110,9 кг/га. Встановлено, що найвищий нормативний показник виносу елементів живлення на формування 1 т насіння та від-повідної кількості побічної продукції спостерігався за внесення 1,0 дози НГ доломітового борошна із S40 та мікродобривом на фоні N120Р90К120 і становив 59,1 кг азоту, 16,1 фосфору та 40,1 кг калію.
4
Гао, Дан, Анна О. Геліх та Чженьхуа Дуань. "ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ЧОТИРИХ ВИДІВ БІЛКОВИХ ІЗОЛЯТІВ НАСІННЯ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 1 (1 травня 2021): 155–63. http://dx.doi.org/10.15421/082116.
Повний текст джерелаАнотація:
Рослинні білки можуть застосовуватися в харчовій промисловості як альтернатива тваринного білка. Останнім часом такі популярні добавки рослинних білків, як соєвий білок та арахісовий білок, широко застосовуються в харчових продуктах, таких як м'ясні продукти, напої та хліб. Крім того, рослинним білкам, таким як білок насіння гарбуза та білок насіння соняшнику, також приділяють дедалі більше уваги у харчовій промисловості. Ці рослинні білки повинні задовольняти функціональні властивості, такі як жироутримуюча здатність та емульгуюча здатність. Проаналізовано ці функціональні властивості та проведено їх порівняння. У цьому дослідженні для виділення чотирьох видів білкових ізолятів олійних культур, використовували метод лужного розчинення з подальшим кислотним осадженням. Ізолят білка арахісу (ІБА), ізолят білка насіння гарбуза (ІБНГ), ізолят білка насіння соняшнику (ІБНС) та ізолят білка сої (ІБС) готувались із знежиреного борошна відповідного виду. Були досліджені та проаналізовані функціональні властивості, такі як вологоутримуюча здатність (ВУЗ), жиропоглинаюча здатність (ЖПЗ), час змочування (ЧЗ), емульгуюча здатність (ЕЗ), стійкість емульсії (СЕ), піноутворююча здатність (ПЗ) та стійкість піни (СП) всіх чотирьох видів ізолятів білка. Результати показали, що різні ізоляти білка виявляли різні функціональні властивості. ПЗ ІБА показала найвище значення 18.18 ± 0.97 %, порівняно з ПЗ ІБНГ (3.88 ± 1.69 %), ІБС (7.76 ± 2.04 %) та ІБНС (9.33 ± 1.39 %). ІБНГ демонстрував найкоротший ЧЗ 11.02 ± 3.13 і найвищий показник ЖПЗ 1.34 ± 0.004 мл/г. Рослинні білки можуть застосовуватися в харчовій промисловості як альтернатива тваринного білка. Останнім часом такі популярні добавки рослинних білків, як соєвий білок та арахісовий білок, широко застосовуються в харчових продуктах, таких як м'ясні продукти, напої та хліб. Крім того, рослинним білкам, таким як білок насіння гарбуза та білок насіння соняшнику, також приділяють дедалі більше уваги у харчовій промисловості. Ці рослинні білки повинні задовольняти функціональні властивості, такі як жироутримуюча здатність та емульгуюча здатність. Проаналізовано ці функціональні властивості та проведено їх порівняння. У цьому дослідженні для виділення чотирьох видів білкових ізолятів олійних культур, використовували метод лужного розчинення з подальшим кислотним осадженням. Ізолят білка арахісу (ІБА), ізолят білка насіння гарбуза (ІБНГ), ізолят білка насіння соняшнику (ІБНС) та ізолят білка сої (ІБС) готувались із знежиреного борошна відповідного виду. Були досліджені та проаналізовані функціональні властивості, такі як вологоутримуюча здатність (ВУЗ), жиропоглинаюча здатність (ЖПЗ), час змочування (ЧЗ), емульгуюча здатність (ЕЗ), стійкість емульсії (СЕ), піноутворююча здатність (ПЗ) та стійкість піни (СП) всіх чотирьох видів ізолятів білка. Результати показали, що різні ізоляти білка виявляли різні функціональні властивості. ПЗ ІБА показала найвище значення 18.18 ± 0.97 %, порівняно з ПЗ ІБНГ (3.88 ± 1.69 %), ІБС (7.76 ± 2.04 %) та ІБНС (9.33 ± 1.39 %). ІБНГ демонстрував найкоротший ЧЗ 11.02 ± 3.13 і найвищий показник ЖПЗ 1.34 ± 0.004 мл/г.
5
Сорокова, Наталія Миколаївна, та В. В. Дідур. "Математичне моделювання динаміки тепломасопереносу в процесі жаріння олійної сировини". Scientific Works 83, № 1 (1 вересня 2019): 141–46. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v83i1.1432.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблено математичну модель і чисельний метод розрахунку динаміки тепломасопереносу та фазових перетворень в процесі волого-теплової обробки подрібненої олійної сировини (м’ятки) в багаточанній жаровні циліндричної конфігурації при кондуктивному підведенні теплоти. Волого-теплова обробка м’ятки є складовим процесом в технології виготовлення рослинної олії. Вона супроводжується певними біохімічними і структурними змінами матеріалу, спрямованими на підвищення виходу та якісних показників олії. Основною умовою досягнення необхідних якісних змін є дотримання заданого температурно-вологістного стану м’ятки при обробці. Математична модель будувалась на базі диференціального рівняння переносу субстанції (енергії, маси, імпульсу) в системах, що деформуються. Вона включає рівняння переносу енергії та рівняння масопереносу рідкої, парової і повітряної фаз в дисперсній колоїдній капілярно-пористій системі. Сформульовано крайові умови. Розроблено чисельний метод розрахунку. Проведено розрахунок динаміки і кінетики жаріння рецинової мезги та верифікацію отриманих результатів, що свідчить про адекватність математичної моделі, ефективність чисельного методу та доцільність їх використання при розробці та оптимізації режимів жаріння у відповідних умовах різних видів насіння олійних культур.
6
Резвих, Н. І. "АНАЛІЗ ОРГАНОЛЕПТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ХЛІБА ПШЕНИЧНОГО З ПІДВИЩЕНОЮ ХАРЧОВОЮ ЦІННІСТЮ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 5 (28 грудня 2021): 24–31. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.5.4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено найважливіші завдання, які стоять перед харчовою промисловістю України. Проаналізовано наукові роботи, присвячені дослідженню впливу різних видів сировини на органолептичні показники якості хліба пшеничного. Досліджено роботи вчених, спрямовані на вивчення впливу рослинних жирів та олій на організм людини і визначення норм їх споживання у щоденному раціоні, розкрито їхню роль в життєдіяльності організму. Проаналізовано наукову літературу та результати вітчизняних і закордонних досліджень з визначення харчової та біологічної цінності насіння конопель як сировини для одержання рослинної олії. Проведений аналіз харчової та біологічної цінності насіння конопель показав, що воно містить 25% білка, 31% жирів та 34% вуглеводів. У складі конопляного насіння є 20 амінокислот, з яких 8 незамінних (вони не синтезуються в організмі людини). В конопляному насінні міститься велика кількість вітамінів E, C, Д, K, вітаміни групи В, а також каротиноїди (попередники вітаміну А), макро- і мікроелементи (залізо, магній, калій, фосфор, кальцій, марганець, цинк, сірка, хлор тощо). Досліджено вплив конопляної олії, що додавалась у різних дозуваннях у рецептуру хліба пшеничного, на його якість з метою отримання дієтичного та оздоровчого продукту з підвищеною харчовою цінністю завдяки вмісту ненасичених жирних кислот у конопляній олії. Розроблено рецептуру та здійснено оцінку органолептичних показників якості хліба пшеничного, досліджено зміну цих показників. В результаті дослідження органолептичних показників якості хліба пшеничного, виготовленого з різним дозуванням конопляної олії в рецептурі, встановлено, що якість пшеничного хліба за додавання 34–68 г конопляної олії не погіршується, а залишається високою. Збільшення конопляної олії до понад 68 г у рецептурі призводить до погіршення смаку, кольору, скоринки хліба. Таким чином, у виробництві хліба пшеничного з конопляною олією можна використовувати олію в кількості до 68 г.
7
Bielins'ka, A., T. Matvieieva, V. Papchenko, and S. Bochkarev. "Development on the basis of vegetable oils and seeds of olive crops of products for feed of sportsmen." Visnyk agrarnoi nauky 96, no. 11 (November 15, 2018): 192–96. http://dx.doi.org/10.31073/agrovisnyk201811-24.
Повний текст джерела
8
Kalens'ka, S., N. Novyts'ka, Ju Stepanenko, T. Stoliarchuk, V. Taran, A. Ryzhenko, and O. Jeremenko. "Longevity of seeds of oily crops." Visnyk agrarnoi nauky 95, no. 12 (December 15, 2017): 63–70. http://dx.doi.org/10.31073/agrovisnyk201712-11.
Повний текст джерела
9
Aliiev, E., and I. Shevchenko. "Research of aerodynamic properties of seeds of olive crops." Visnyk agrarnoi nauky 95, no. 3 (March 15, 2017): 63–65. http://dx.doi.org/10.31073/agrovisnyk201703-09.
Повний текст джерела
10
Chehov, S., and I. Chehova. "Increase of competitiveness of production of seeds of olive cultures." Visnyk agrarnoi nauky 95, no. 1 (January 15, 2017): 57–61. http://dx.doi.org/10.31073/agrovisnyk201701-11.
Повний текст джерела
11
КРАЄВСЬКА, С. П., Н. О. СТЕЦЕНКО та Г. М. БАНДУРЕНКО. "ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ БІЛКА НАСІННЯ ЛЬОНУ МЕТОДОМ DIAAS". Grain Products and Mixed Fodder’s 18, № 3 (24 жовтня 2018): 10–15. http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v18i3.1073.
Повний текст джерелаАнотація:
Розробка нових харчових продуктів та раціонів підвищеної біологічної цінності, а також удосконалення вже існуючих виробів неможливо без наявності точних критеріїв оцінки отриманого результату. Білкова складова в харчуванні переважної більшості людей є найбільш дефіцитною, тому оцінці якості білкового компонента їжі приділяється особлива увага. Сьогодні існує досить багато методик оцінки біологічної цінності харчових продуктів. Хоча медико клінічні дослідження забезпечують отримання більш точних результатів, однак вимагають значних фінансових затрат. Для ефективного удосконалення рецептур існуючих виробів і розробки нових продуктів з підвищеною біологічною цінністю необхідно мати точні методики оцінки якості білка, які не вимагають значних витрат часу і коштів. В роботі наведені необхідні формули та дані для використання методики DIAAS. На прикладі білка насіння льону показано зміни амінокислотного складу до і після його пророщування, а також наведено розрахунки показника DIAAS. Насіння льону (Linum usitatissimum) відносять до білково-олійних культур, оскільки в своєму складі (залежно від сорту та умов вирощування) містить 17-30% білків та 32-50% жирів. Білок насіння льону, представлений альбумінами і глобулінами, має повний склад незамінних амінокислот (НАК), схожий до складу соєвих білків, які вважаються найбільш поживними протеїнами рослинного походження. Пророщування льону дозволяє використовувати всі анатомічні частини насінини у технологіях продуктів оздоровчого призначення, адже у процесі пророщування помякшуються оболонки і з’являється приємний солодкий присмак. Пророщування веде до деградації антихарчових речовин (фітинова кислота) та появі нових фізіологічно активних речовин (вітаміну С, токоферолів). У статті подано опис нової методики DIAAS (digestible indispensable amino acid score – укр. амінокислотне число незамінних амінокислот з урахуванням їх засвоюваності), яка рекомендована Продовольчою та Сільськогосподарською Організацією Об’єднаних Націй (ФАО) з 2013 року після Міжнародного симпозіуму “Харчові білки для здоров'я людини”. На симпозіумі визнано, що амінокислоти слід розглядати як окремі поживні речовини і взявши до уваги зростаючий масив даних щодо їх істинної засвоюваності, було рекомендовано поступовий перехід на методику розрахунку біологічної цінності продуктів і раціонів з урахуванням біологічної доступності окремих амінокислот. Нова методика DIAAS дозволяє кількісно оцінити засвоюваність кожної амінокислоти окремо з білка продукту. Перетравлення незамінної амінокислоти повинно базуватися на справжній засвоюваності ілеї (тобто визначається наприкінці тонкої кишки) кожної амінокислоти, яка визначається у продукті для людини, але якщо це неможливо, слід вико ристовувати значення засвоюваності незамінної амінокислоти у продукті для зростаючої свині або для зростаючого щура. Методика може бути корисною при визначенні біологічної цінності нових видів сировини та конструюванні нових функціональних харчових продуктів.
12
Васильчук, Н. В. "ОГЛЯД НОВІТНІХ КОНСТРУКЦІЙ ЖАТОК ДЛЯ ЗБИРАННЯ СОНЯШНИКУ". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 47 (7 грудня 2021): 15–24. http://dx.doi.org/10.36910/acm.vi47.617.
Повний текст джерелаАнотація:
Соняшник – це одна із найважливіших олійних культур у світі. Основною цінністю соняшнику є його насіння, яке використовується в якості сировини для виробництва олії. Україна є світовим лідером із виробництва та перероблення соняшнику. Так, за 2019–2020 роки в Україні було зібрано 16,5 млн т соняшнику. Це більше ніж в Росії, ЄС та Аргентині. Схема перероблення соняшнику в готовий продукт містить основні етапи: вирощування соняшнику, збирання насіння, очищення насіння, лущення насіння, гідротермічне оброблення, екстрагування, рафінування та розливання олії в тару. Один із найбільш важливих та відповідальних етапів технології виробництва соняшнику – збирання. Для реалізації цього процесу використовуються зернозбиральні комбайни, які агрегатуються із спеціально розробленими для соняшника пристосуваннями – жатками. У статті викладено результати аналізу окремих, найбільш популярних, моделей соняшникових жаток. Подано огляд конструкцій жаток соняшнику, які випускаються провідними світовими виробниками. Серед них жатки виробників John Deer «Frontier SH», Claas «Sunspeed», Moresil «G-4570», Oros «Sun», Сapello «Helianthus», Franco Fabril «SF», Geringhoff «SunLite», Geringhoff «SunStar», Geringhoff «SunStar». Українськими виробниками жаток для соняшнику є «Бердянський завод сільгосптехніки», ВКО «МААНС», КБ «Альфа». Проаналізовано основні особливості будови цих жаток, що відрізняють їх від жаток традиційної конструкції. Кожна із жаток має свої переваги, які дозволяють покращувати результати їх роботи залежно від пріоритетів, що поставлені виробниками. Досягаються покращення конструкцій соняшникових жаток шляхом встановлення додаткових конструктивних елементів. На підставі одержаних результатів огляду конструкцій жаток встановлено, що сучасні іноземні виробники пропонують різноманітні технічні рішення для інтенсифікації процесу збирання соняшнику та зменшення втрат насіння.
13
Ягелюк, С. В., В. Ф. Дідух, Т. Н. Артюх та О. В. Голій. "ЗУСИЛЛЯ РІЗАННЯ БІОМАСИ ОЛІЙНИХ ЛУБ’ЯНИХ КУЛЬТУР З УРАХУВАННЯМ ВОЛОГОСТІ". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 46 (30 травня 2021): 124–32. http://dx.doi.org/10.36910/acm.vi46.496.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасне агропромислове виробництво передбачає використання нових універсальних, екологічних та енергозберігаючих технологій і засобів, які можуть бути швидко переналаштовані для випуску продукції різного функціонального призначення. Встановлено, що з біомаси олійних луб’яних культур після збирання насіння можна отримати технічне волокно та тверді паливні матеріали. Науковці досліджують можливість отримання з біомаси олійних луб’яних культур (наприклад, льону олійного та конопель) волокна, придатного для текстильної промисловості. Різання – це одна з операцій, що найчастіше використовується у технологіях збирання, оброблення й перероблення рослинних матеріалів. Вона має свої особливості для луб’яних культур, адже повинні бути ураховані їх технологічні характеристики (вид, сорт, вологість). У статті представлені результати дослідження зусилля різання стебел льону. У результаті проведених досліджень на прикладі льону олійного та льону-довгунця встановлено, що під час різання (подрібнення) біомаси олійних луб’яних культур потрібно ураховувати не тільки фазу стиглості, вид й сорт льону, але й вологість стебла. Також дослідження показали, що стебла льону олійного чинить менший опір різанню, ніж стебла льону-довгунця. Проведені дослідження дозволяють оцінити потенціал стеблової частини урожаю олійних луб’яних культур як сировини для подальшого використання.
14
Chehov, S. "Theoretical fundamentals of the concept «Market of seeds of oily crops»." Visnyk agrarnoi nauky 96, no. 8 (August 15, 2018): 69–75. http://dx.doi.org/10.31073/agrovisnyk201808-10.
Повний текст джерела
15
Гангур, В. В. "ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ВМІСТ ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН У ҐРУНТІ ТА УРОЖАЙНІСТЬ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ РІЗНИХ ГРУП СТИГЛОСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 116–21. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.13.
Повний текст джерелаАнотація:
В аграрному виробництві України головною олійною культурою є соняшник (Helianthus annuus L.), обсяги валового виробництва насіння якої практично щорічно зростають. Метою досліджень було з’ясувати вплив різного рівня удобрення на вміст поживних речовин у ґрунті та продуктивність гіб-ридів соняшнику різних груп стиглості. В умовах польового досліду на Полтавській державній сіль-ськогосподарській дослідній станції імені М. І. Вавилова впродовж 2018–2020 рр. виявлено, що у разі вирощування гібридів соняшнику найбільший вміст азоту, що легко гідролізується, спостерігається у разі внесення повного мінерального удобрення N40P60K60. Встановлено, що у разі внесення максима-льної дози добрив N60P80, виявлено зменшення вмісту азоту у ґрунті відносно застосування низьких та середніх доз. Найбільше рухомого фосфору містилося в орному шарі ґрунту у разі вирощування гібриду Ореол на фоні N30P40, гібриду Кадет –N40P60K60, а гібриду Драйв – N40P60. Виявлено, що найбі-льшим вміст калію у ґрунті був у разі внесення N40P60K60, або був вищим порівняно з варіантом без добрив за групами стиглості гібридів, відповідно на 21,6; 36,0; 44,3 мг/кг ґрунту. За результатами досліджень виявлено, що у гібрида Ореол приріст урожайності насіння від застосування мінераль-них добрив порівняно з контролем становив 0,15–0,28 т/га або 4,8–8,9 %. Урожайність гібридів Кадет і Драйв на фоні добрив була вищою порівняно з варіантом без добрив, відповідно на 0,25–0,30 т/га або 7,9–9,5% і 0,10–0,23 т/га або 3,0–6,9 %. Ранньостиглий гібрид Ореол забезпечив максимальну урожайність насіння 3,41 т/га в разі внесення N60P80. Виявлено, що середньоранній гіб-рид Кадет найменше реагував на різні фони удобрення. Різниця між варіантами досліду за урожай-ністю насіння становила лише 0,02–0,05 т/га. Найвищу врожайність насіння гібриду Драйв 3,58 т/га одержано на фоні N60P80.
16
Ягелюк, С. В., та В. Ф. Дідух. "КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ТЕХНОЛОГІЙ ПЕРЕРОБКИ СТЕБЕЛ ЛЬОНУ". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 44 (7 червня 2020): 155–64. http://dx.doi.org/10.36910/agromash.vi44.300.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті запропонована концептуальна модель комплексних технологій переробки стебел льону залежно від класифікаційних ознак стеблостою. Ситуація у вітчизняному льонарстві на сьогодні неоднозначна. Спостерігається значне зменшення виробництва льону на волокно і зростання виробництва льону на насіння. Також, на основі існуючих досліджень, можна стверджувати, що в Україні зростає інтерес до комплексної переробки луб’яних культур. Основними виробниками льону олійного в Україні є південні та східні області. Західна Україна традиційно вважається виробником льону-довгунця. Проте, за останні чотири роки на цих територіях з’явилось й стрімко зростає виробництво льону олійного. Дослідження показали значні відмінності між льоном олійним, який вирощений у різних природно-кліматичних умовах. Особливістю сортів льону олійного, вирощеного у вологих та прохолодних умовах, є значне збільшення довжини стебла. Висока урожайність стеблової частини ускладнює застосування традиційної технології збирання льону олійного, яка передбачає використання зернозбиральних комбайнів. Після видалення насіння на полі лишаються валки стебло-волокнистої маси, яка потребує подальшої переробки. Однак, агровиробники не мають відповідних технологій і засобів. У результаті проведених досліджень розроблена концептуальна модель ресурсозберігаючих технологій збирання стебел льону з одночасною переробкою стебло-волокнистої маси в продукцію різного функціонального призначення: малогабаритні паливні рулони, паливні брикети та волокно, залежно від класифікаційних ознак стебел льону. На її основі подані пропозиції щодо технологій збирання льону з одночасною обробкою стебел й переробкою стебло-волокнистої маси для агровиробників.
17
Головенко, Т. М., О. О. Налобіна, О. В. Шовкомуд, О. П. Герасимчук та В. М. Козел. "АВТОМАТИЗАЦІЯ ОЦІНЮВАННЯ ЛУБ’ЯНОЇ СИРОВИНИ З ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 47 (23 грудня 2021): 124–32. http://dx.doi.org/10.36910/acm.vi47.657.
Повний текст джерелаАнотація:
Створення програмного забезпечення CQSoilseed Flax, CQRoilseed Flax та CQSRoilseed Flax, що призначене для автоматизованого визначення загального рівня якості соломи та трести льону олійного, базувалося на розробленій авторській методології контролю якості продукції зі стебел льону олійного. Оцінювання луб’яної сировини відповідно до запропонованих комплексних систем контролю якості є трудомістким процесом. Для спрощення процедури визначення номера соломи та трести льону олійного розроблено комп’ютерні програми. Автоматизація дозволяє істотно прискорити процес визначення якості сировини. Актуальність розробки полягає в тому, що льон олійний в Україні використовується лише з метою перероблення насіння для одержання інноваційних біопрепаратів, харчових добавок та олії, а стебла майже не переробляються. Утилізація відходів після збирання насіння, а саме – стебел льону олійного, на сьогодні здійснюється у двох напрямах: спалювання на полях, що заборонено законодавством України і за що передбачені штрафні санкції, та використання сировини як підстилки для тварин. Разом із тим, ця культура у світі використовується як додаткове джерело луб’яної сировини для виробництва текстильних, технічних та целюлозовмісних матеріалів, кручених і санітарно-гігієнічних виробів, а також як армувальна складова під час виготовлення композиційних матеріалів і палива. В умовах сировинної кризи в України використання лубоволокнистої сировини з льону олійного, яка придатна для виготовлення широкого спектру промислової продукції, – це перспективна можливість підтримання вітчизняних виробників різних підгалузей легкої промисловості, що дозволяє задовольнити їхні потреби у сертифікованій сировині.
18
Pashova, N., G. Voloshchuk, V. Fomenko, and V. Mank. "THE INFLUENCE OF THE FLOUR OF PARTIALLY DEFATTED OIL SEEDS AND ARTICHOKE ON RYE BREAD STALING." Scientific Works of National University of Food Technologies 25, no. 2 (April 2019): 204–16. http://dx.doi.org/10.24263/2225-2924-2019-25-2-22.
Повний текст джерела
19
Жуйков, О. Г., та О. О. Бурдюг. "Фітосанітарний стан та продуктивність гібридів соняшнику за різних рівнів біологізації технології вирощування". Аграрні інновації, № 3 (22 березня 2021): 26–32. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2020.3.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – встановити критерії фітосанітарногопресингу, проаналізувати врожайність кондиційногонасіння культури, його олійність залежно від ступенябіологізації технології вирощування. Методи. Методдосліджень – двофакторний польовий дослід, де фак-тор А був представлений двома варіантами районова-них гібридів середньостиглої екологічної групи: TuncaF1 та РR64F66 F1, а фактор В (технологія вирощування):традиційна інтенсивна зональна (контроль), біологізо-вана І, біологізована ІІ, органічна й екстенсивна. Дослідсупроводжувався дослідженням засміченості посівівбур’янами кількісно-ваговим методом із диференціацієюза групами та видами бур’янів, заселеності й ураженостіпосіву фітофагами та патогенами, лушпинності й олій-ності насіння згідно із загальноприйнятими методиками.Біологізована й органічна технології вирощування доз-воляють контролювати весь спектр найбільш шкодочин-них фітофагів, за ефективністю не поступаються син-тетичним інсектицидам. Фунгіцидний захист соняшникуорганічними препаратами за дієвістю й ефективністю не поступається системі захисту на основі синтетич-них фунгіцидів: ураженість гібридів найбільш розпо-всюдженими фітопатогенами не вирізнялася залежновід типу препарату. Залучення до- та післясходовогоборонування штригельними боронами і ротаційнимимотиками та міжрядних культивацій до системи захистукультури від бур’янів як складової частини біологізова-ної й органічної технології вирощування соняшнику непоступається за ефективністю застосуванню ґрунтовихта страхових синтетичних гербіцидів, а у другу поло-вину вегетації переважає їх за контролем другої – тре-тьої хвиль пізніх ярих видів. Максимального значенняпоказник урожайності насіння гібридів, що досліджува-лися, набув за варіантами органічної та біологізованоїІІ технологій вирощування і становив 2,16–2,20 тоннина гектар; за традиційної / інтенсивної та біологізованоїІ він становив 1,87–1,88 тонни на гектар. Вирощуваннякультури за екстенсивною технологією (без застосу-вання будь-яких добрив та засобів захисту рослин)визнане нами як неефективне – у середньому за рокипроведення досліджень урожайність насіння не пере-вищувала 0,70–0,73 тонни на гектар за епіфітотійногорозвитку хвороб, високого рівня враженості фітофагамита забур’яненості агроценозу.
20
Yeremenko, O., and L. Pokoptseva. "Improvement of oilseed crops sowing qualities at the effect of physiologically active antistress substances." Scientific Horizons 64, no. 1 (2018): 41–48. http://dx.doi.org/10.33249/2663-2144-2018-64-1-41-48.
Повний текст джерела
21
Pashova, Natalia, Halyna Voloshchuk, Natalia Gregirchak, and Halyna Karpyk. "Effect of defatted flour of oilseeds and topinambur flour on rye bread quality and safety." Food Resources 6, no. 11 (December 25, 2018): 139–47. http://dx.doi.org/10.31073/foodresources2018-11-16.
Повний текст джерела
22
Matsiuk, K. D., L. I. Vyshnevska та A. V. Buhai. "НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЛОПУХА ВЕЛИКОГО СУЧАСНОЮ МЕДИЦИНОЮ ТА АНАЛІЗ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ ПРЕПАРАТІВ НА ЙОГО ОСНОВІ". Фармацевтичний часопис, № 2 (14 липня 2021): 44–54. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.2.12178.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Аналіз фармацевтичного ринку України та визначення доцільності виготовлення на основі субстанцій лопуха великого лікарських препаратів різної направленості дії, зокрема в умовах аптеки. Матеріали і методи. На основі бібліосемантичного, аналітичного та логічного методів досліджень при проведенні аналізу джерел літератури визначено доцільність використання сировини лопуха великого в розробці оригінальних лікарських препаратів завдяки наявності в ній активних речовин широкого спектра дії. Результати й обговорення. У результаті маркетингового аналізу визначено, що на фармацевтичного ринку України присутні три препарати з коренів лопуха великого ‒ Детоксифіт та Нефрофіт (у формі складних зборів) Аллотон (у формі розчину для зовнішнього застосування), 5 дієтичних добавок (з них 1 засіб ‒ таблетки і 4 ‒ фіточаї) та косметичні засоби (у вигляді шампунів для волосся ‒ 6 позицій, масок для волосся, кондиціонеру, олійного екстракту, крему для обличчя ‒ по 1 пропозиції. Виробниками продукції є Україна (4 засоби), Польща, Італія та Франція ‒ по 2 засоби. У народній медицині широко використовують відвар, настій, настоянку, олійні розчини, мазі, фітокреми, сухий порошок із коренів, свіже та висушене листя і насіння лопуха великого при артриті, ревматизмі, псоріазі, ранах, пухлинах, подагричних вузлах, для покращання стану волосся і трофіки волосистої частини голови; боротьби з алопецією та сухою себореєю, проявляючи протизапальну, спазмолітичну, полівітамінну, загальнозміцнювальну, антибактеріальну, імуностимулювальну та антифунгінальну дію; покращує обмінні процеси в організмі. Висновки. Враховуючи достатню сировинну базу лопуха великого, широкий спектр фармакологічної дії його субстанцій, при цьому обмежений асортимент на фармацевтичному ринку лікарських препаратів на його основі, було визначено доцільність виготовлення оригінальних засобів різної направленості дії з сировини лопуха великого, зокрема і в умовах аптеки.
23
Поспєлова, Г. Д., Н. П. Коваленко, О. В. Бараболя та В. М. Здор. "АНАЛІЗ ФІТОПАТОГЕННОГО СТАНУ ЛІКАРСЬКИХ КУЛЬТУР ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ БІОКОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ ЗАХИСТУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 79–87. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Лікарські рослини є важливим джерелом біологічно активних речовин, які широко застосовують-ся у різних галузях виробництва, насамперед, фармацевтичному. З огляду на зростання частки лі-карських препаратів рослинного походження, попит у світі на рослинну сировину невпинно зростає. Найважливішою проблемою в лікарському рослинництві є якість вирощеної продукції, і тут вразли-вою ланкою технології є пошкодження рослин хворобами й ураження шкідниками, що призводить до необхідності розробити певну систему захисту. Найбільш відчутні господарські втрати лікарської сировини спричинюють борошнисторосяні та іржасті гриби, збудники кореневих гнилей і плямисто-стей (філостіктоз, рамуляріоз, антракноз, септоріоз, церкоспороз та інші). Ураження ними рослин призводить до зниження вмісту біологічно активних діючих речовин (ефірних олій, полісахаридів, флавоноїдів, оксикоричних кислот тощо). Істотний вплив на схожість і розвиток рослин має насін-нєва інфекція, тому важливим елементом у технології вирощування лікарських рослин є фітоекспе-ртиза насіння на наявність шкідливої мікрофлори. Аналіз наукових джерел щодо фітопатогенного стану плантацій лікарських рослин вказує на необхідність пошуку нових підходів до їх захисту від збудників хвороб, що сприятиме поліпшенню якості лікарської рослинної сировини. Узагальнення да-них вивчення впливу біопрепаратів на об’єкти цільового використання та об’єкти захисту – лікарсь-кі рослини – показало ефективність використання мікроорганізмів у боротьбі з патогенами рослин. Тривалий час з метою контролю за поширенням і розвитком патогенів використовували біофунгіци-ди. Основними механізмами контролю вважалися мікопаразитизм, антибіоз і боротьба за ресурси і простір. Останні дослідження свідчать, що їх застосування включають індуковану системну або локальну резистентність рослин. Більшість біофунгіцидів містять спори і міцелій грибів (штами Trichoderma ssp.) або спори і продукти метаболізму бактерій (Pseudomonas aureofaciens, P. fluorescens, Bacillus subtilis). У системі біологічного захисту лікарських рослин активно вивчають-ся препарати різного спрямування, серед яких стимулятори росту, імуномодулятори та індуктори стійкості. Через суворі вимоги до якості лікарської рослинної сировини зменшився асортимент фун-гіцидів у захисті лікарських рослин, альтернативою яким є біопрепарати. Однак їх активне випро-бування проводиться лише на економічно рентабельних культурах (зернових, овочевих, плодових) та на обмеженій кількості видів лікарських рослин. Вважаємо за доцільне активізувати дослідження в напрямі біоконтролю за хворобами лікарських рослин.
24
Білик, О. М., Л. М. Головач, В. Я. Кочерга, Л. Я. Харченко та Г. Д. Поспєлова. "БІОРІЗНОМАНІТТЯ ДИКИХ ВИДІВ РОСЛИН ПОЛТАВЩИНИ ЯК ДЖЕРЕЛО ЦІННОГО ГЕНЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ СЕЛЕКЦІЇ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 172–79. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено дослідження біорізноманіття диких видів рослин Полтавської області. Ви-значено, що нині в Полтавській області як центрі аграрно-промислового розвитку відбуваються змі-ни видового складу та поширення рослин. Домінуючими стали угруповання агрокультурної рослинно-сті та польових бур’янів, рудеральної рослинності, штучних деревних насаджень. Зважаючи на це, метою статті стало виявлення місць зростання та збір зразків для збереження генетичного різно-маніття дикорослої флори Полтавської області. Методика дослідження включала обстеження це-нозів, збір насіння кормових, лікарських, технічних, овочевих і декоративних культур під час експеди-цій у середині серпня. Окремо відмічали осередки червонокнижних та регіонально рідкісних рослин. Дослідження розпочалися 2016 року в межах пошукової програми – «Залучення до Національного генбанку рослинних форм народної селекції та диких споріднених видів культурних рослин, адаптова-них до умов центрального Лісостепу України» та тривають дотепер. За цей період було зібрано 254 зразки культур, а загальна довжина маршруту склала 580 км. На виконання цього завдання було організовано та проведено комплекс робіт із експедиційного обстеження територій природно-заповідного фонду, природно-історичних святинь (курганів та ін.) та пам’яток садово-паркового мистецтва в межах Полтавської області. Вивчення рослинного покриву історичних пам’яток: кур-ганів, майданів та могильників свідчить про те, що переважно представлена збережена у природ-ному стані та цінна в науковому відношенні рослинність та флора. При узагальненні зібраних даних встановлено, що власне степова рослинність збереглася на верхівках або валоподібних підвищеннях історичних пам’яток, насамперед, тих, на яких знаходяться (або знаходилися) геодезичні знаки. Залучений насіннєвий і посадковий матеріал характеризується показниками адаптивності до стре-сових факторів середовища, стійкості до біотичних чинників. Цінними є зразки дикорослих кормових бобових і злакових трав, диких родичів олійних культур, диких родичів технічних культур та ін. Зіб-рані зразки передано в ресурсні підрозділи установ-виконавців НТП «Генофонд рослин», що спеціалі-зуються на відповідних культурах, для поглибленого вивчення за господарськими і біологічними озна-ками та властивостями, подальшого включення кращих із них до Національного генбанку рослин України та використання в селекційних, наукових та інших програмах установами України. Цінність матеріалу полягає в тому, що він є ендемічним українським, отже адаптований до умов України. Результати експедиції свідчать про доцільність подальшого обстеження, охоплюючи інші населені пункти України та залучаючи більш широке різноманіття видів.
25
Єременко, О. А., та О. В. Онищенко. "ДИНАМІКА ЗМІН БІОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОСЛИН СОНЯШНИКУ ЗАЛЕЖНО ВІД ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ ТА РЕГУЛЯТОРА РОСТУ В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 93–103. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Вирощування соняшнику та виробництво соняшникової олії займає провідне місце і сягає близько 95 % від загального обсягу рослинних олій. У статті наведені результати досліджень високоолеїно-вих гібридів Коломбі і Таленто компанії Сингента за умови різної обробки ґрунту та застосування регуляторів росту рослин АКМ-К1 і АКМ-К2 у різних комбінаціях в умовах недостатнього зволо-ження Південного Степу України. Досліди проводили протягом 2017–2019 рр. на полях ТОВ «Енер-гія-2000» Мелітопольського району Запорізької області. Ґрунти господарства ‒ чорноземи південні важкосуглинкові. Роки дослідження різнилися за кількістю опадів, але усі характеризувалися силь-ною посухою на різних етапах росту і розвитку рослин соняшнику. Регулятор росту рослин АКМ-К1 застосовували для передпосівної обробки насіння соняшнику, а РРР АКМ-К2 ‒ по вегетуючим росли-нам. Відбір зразків рослин проводили відповідно до шкали ВВСН та загальноприйнятих методик. Суттєвої різниці між гібридами за кількістю листків на рослинах не встановлено. У варіанті АКМ-К1+АКМ-К2 на рослинах гібрида Таленто (на глибокому рихленні) було встановлено максимальну висоту (172,9 см) за даними 2019 року. І цього ж року у варіанті АКМ-К1+АКМ-К2 на глибокому ри-хленні рослини гібрида Коломбі сформували максимальний діаметр стебла (2,93 см). 2018 року, який видався найпосушливим серед досліджуваних, вплив регуляторів росту рослин АКМ-К1 і АКМ-К2 був максимальний. Це підтверджується збільшенням лінійних розмірів, наприклад, у рослин гібриду Ко-ломбі на глибокому рихленні показники збільшувалися від 9,7 до 22,7 %, а на оранці від 8,0 до 23,0 %. Для рослин соняшнику гібрида Таленто на глибокому рихленні ці показники становили від 8,1 до 26,5 %, а на оранці від 6,7 до 26,2 %. Встановлено, що найбільший вплив на формування біометрич-них показників соняшнику гібридів Коломбі та Таленто мали гідротермічні умови року. Коефіцієнт кореляції між кількістю опадів і діаметром стебла дорівнює r=0,806, а між кількістю опадів і ви-сотою рослин r=0,956. Отже, пропонуємо застосовувати антистресові технології для вирощування високих урожаїв соняшнику з регуляторами росту рослин АКМ-К1 та АКМ-К2 та для збереження продуктивної вологи у ґрунті проводити глибоке рихлення.
26
Овсянникова, л. к., О. Г. СОКОЛОВСЬКА та Л. О. ВАЛЕВСЬКА. "ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОЦЕСУ ЗБЕРІГАННЯ ДРІБНОНАСІННЄВИХ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР". Grain Products and Mixed Fodder’s 18, № 1 (17 квітня 2018). http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v18i1.889.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проведено дослідження зміни кислотного, перекисного та йодного чисел дрібнонасіннєвих олійних куль-тур у діапазоні температури зберігання 5…25 °С та тривалості зберігання до 12 місяців. Встановлено, що з факторів, щовпливають на величину поглинання води насінням, визначаючими є анатомічна будова і хімічний склад зерна. При однако-вих температурі і відносній вологості повітря основні і покривні тканини насіння поглинають з повітря різну кількістьвологи.Показано, що чим вище олійність насіння, тим нижче їх рівноважна вологість, тому у високоолійному насіннівміст вологи в гідрофільній частині вищий. Для олійного насіння вологість гідрофільної частини значно вище за сумарнувологість. Хімічний склад гідрофільної частини насіння різних культур різний, тому їх вологопоглинаюча здатність не од-накова. Проте в цілому для всіх культур загальна зворотна залежність між вмістом олії в насінні і рівноважною вологіс-тю зберігається.Величина рівноважної вологості насіння залежить від розмірів насіння: рівноважна вологість у дрібного насінняменше, ніж у крупних, унаслідок відносного збільшеної поверхні насіння.Отримані дані можна використовувати при виборі умов при закладанні дрібнонасіннєвих олійних культур на дов-готривале зберігання.Для зберігання насіння олійних культур має значення не тільки вміст сирого жиру, а також жирокислотний склад олії,перш за все вміст ненасичених жирних кислот. Псування макової олії при несприятливих умовах зберігання починається під впливомферменту ліпази, яка розщеплює жир на гліцерин і вільні жирні кислоти. Вільні жирні кислоти можуть вступати в реакцію з киснемі далі розщеплюватися, при цьому утворюються проміжні продукти – гідроперекиси, які можуть руйнуватися далі до альдегідів,кетонів та простих жирних кислот. Саме вторинні продукти окислення зумовлюють зниження харчової цінності олії і її псування.Окислювальні процеси протікають в основному в ненасичених жирних кислотах, а жирокислотний склад насіння муку на 90 % скла-дається з ненасичених жирних кислот.При зберіганні дрібнонасіннєвих культур протягом 12 місяців показники їх якості не перевищували нормованихзначень.
27
Бандура, Валентина Миколаївна. "Обґрунтування взаємодії електромагнітного поля надвисокої частоти з насінням ріпаку в процесі сушіння". Scientific Works 85, № 1 (31 серпня 2021). http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v85i1.2067.
Повний текст джерелаАнотація:
В харчовій промисловості, основному, використовуються технології конвективного сушіння зернових і олійних культур, що реалізовані в різноманітних за конструкціями сушарках: шахтних, стрічкових, барабанних, в яких передача теплоти до сировини реалізується за допомогою сушильного агенту, нагрітого повітря. Перспективним способом при організації процесу сушіння є технологія мікрохвильової обробки насіння, що має цілий ряд відмінностей від традиційних методів зневоднення. Нагрів за рахунок мікрохвильового опромінення забезпечує підведення енергії до об’єму матеріалу, а температурою нагрівання легко керувати.
У статті представлені теоретичні та експериментальні дослідження діелектричного нагріву насіння ріпаку в процесі сушіння в мікрохвильовому полі. Проаналізовано математичні моделі тепломасообміну, розроблені для моделювання процесів мікрохвильового сушіння, і обговорені діелектричні властивості олійних культур в залежності від вологості та температури. Принцип перетворення НВЧ - енергії в теплоту заснований на ефективному поглинанні вологою продукту, що нагрівається, підведеної до нього НВЧ - енергії. При цьому теплота, що генерується в усьому об’ємі оброблюваного продукту, і що підводиться в робочу камеру НВЧ - енергія практично повністю поглинається насінням. Інтенсивність нагрівання насіння ріпаку залежить від його діелектричних властивостей і напруженості мікрохвильового поля, що створює випромінювач.
Коефіцієнт діелектричних втрат насіння ріпаку в значній мірі залежить від вологовмісту,тобто вода відіграє основну роль в процесі поглинання енергії при діелектричному нагріві. Нелінійна залежність коефіцієнта діелектричних втрат від вологості обумовлена різноманітністю форм зв’язку вологи в насінні ріпаку. Зменшення значення коефіцієнта діелектричних втрат, з підвищенням температури ріпаку можна пояснити активними втратами води при нагріванні насіння.
28
Овсянникова, Л. К. "ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ПІСЛЯЗБИРАЛЬНОЇ ОБРОБКИ ДРІБНОНАСІННЄВИХ КУЛЬТУР". ЗЕРНОВІ ПРОДУКТИ І КОМБІКОРМИ 17, № 3 (22 жовтня 2017). http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v17i3.656.
Повний текст джерелаАнотація:
Виробники зернопереробної галузі все частіше стали звертати увагу на дрібнонасіннєві культури такі як сорго, амарант, ріпак, гірчиця, льон, мак та ін. Оскільки виробництво дрібнонасіннєвих культур зростає, то для визначення ефективних режимів їх післязбиральної обробки та зберігання необхідне проведення широкомасштабних досліджень. В статті наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень тепломасообмінних процесів. Отримані значення теплофізичних характеристик в залежності від вологості зерна та запропоновані формули для їх розрахунку, які можуть бути використані при виборі раціональних режимів сушіння, активного вентилювання та зберігання зернових і олійних дрібнонасіннєвих культур. Визначено питомі витрати повітря для активного вентилювання дрібнонасіннєвих культур. Важливою стадією процесу післязбиральної обробки насіння є сушіння складна і енергозатратна операція. Своєчасне і правильно проведене сушіння не тільки підвищує його стійкість під час зберігання, а й поліпшує якість насіння, тому проведено дослідження кінетики конвективного сушіння дрібнонасіннєвих культур в залежності від параметрів зерна і режимів сушіння. Нами був обґрунтований і рекомендований для використання на підприємствах двостадійний спосіб сушіння зерна. При запропонованому способі сушіння на 20…30 % підвищується продуктивність зерносушарок, на 15…25 % знижуються витрати палива, істотно поліпшується якість зерна (за рахунок зниження на 3…5 % кількості битих і розтріснутих зерен). У зв’язку з тим, що дрібнонасіннєві культури через їх розміри мають більший аеродинамічний опір в порівнянні з іншими культурами, товщину шару насіння при активному вентилюванні необхідно зменшувати. Дрібнонасіннєві культури, особливо олійні, можна вентилювати підігрітим повітрям (до 55 °С). Підвищення температури повітря прискорює процес сушіння, проте супроводжується зростанням нерівномірності знімання вологи по товщині шару з пересушуванням нижніх шарів і зволоженням верхніх шарів. Для надійного зберігання культур потрібно забезпечити ряд умов: на сито-повітряних або аеродинамічних сепараторах довести вміст домішок до рівня не більше 2 %, шляхом сушіння або активного вентилювання знизити вологість насіння до 6...8 %, засобами активного вентилювання знизити температуру насіння до 5...10 °С. Ці умови забезпечать довгострокове збереження якості дрібнонасіннєвих культур до їх відвантаження або переробки. Крім того, досліджено інтенсивність дихання зерна в залежності від його вологості і температури. Показано, що при збільшенні вологості з 7 до 11 % інтенсивність дихання дрібнонасіннєвих культур підвищується в 4,9...16,5 рази, а при збільшенні температури від 5 до 25 °С в 1,1…1,6 рази. Наслідком такого зростання інтенсивності дихання є підвищене тепловиділення, яке може приводити до самозігрівання насіння і їх псування. При інтенсивному диханні збільшуються також природні втрати насіння при зберіганні через витрачання на дихання власних сухих речовин. Для тривалого зберігання дрібнонасіннєві культури необхідно розміщувати в складах підлогового типу, які забезпечують хороший доступ повітря при порівняно невеликій висоті насипу дрібнонасіннєвих культур. Для короткочасного зберігання можна використовувати склади силосного типу. На підставі результатів проведених досліджень була удосконалена схема технологічного процесу зернозаготівельного підприємства, яка дозволяє підвищити ефективність використання основного обладнання підприємства, розширити їх функції і дозволяє формувати партії зерна різного цільового призначення.
29
Овсянникова, Л. К. "ФІЗИКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СУЧАСНИХ СОРТІВ ДРІБНОНАСІННЄВИХ КУЛЬТУР". Grain Products and Mixed Fodder’s 17, № 1 (15 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v17i1.307.
Повний текст джерелаАнотація:
Забезпечити якісне зберігання зерна можливе лише при глибокому розумінні процесів, з цілеспрямованим урахуванням фізіологічних властивостей, що відбуваються в зернових масах на всіх етапах їх післязбиральної обробки і подальшому зберіганні.Особливо багато проблем виникає з дрібнонасіннєвими культурами (сорго, просо, амарант, ріпак, гірчиця, льон, мак та інші), що відносяться до так званим дрібнонасіннєвим через своїх геометричних розмірів і малої маси 1000 зерен (до 6 г - олійні, до 25 г - зернові). На сьогодні недостатньо вивчені та визначені фізико-технологічні, розмірні, аеродинамічні і гігроскопічні властивості та теплофізичні характеристики, інтенсивність дихання зерна цілої низки дрібнонасіннєвих культур, не встановлено їх залежність від вологості зерна чи насіння. У роботі розглянуто сучасний стан та проблеми післязбиральної обробки і зберігання дрібнонасіннєвих культур, наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень фізичних, механічних, технологічних, аеродинамічних ігігроскопічних властивостей, розмірних характеристик дрібнонасіннєвих культур. Встановлено, що зі збільшенням вологості насіння зменшується натура, незначно зростають маса 1000 зерен та коефіцієнти зовнішнього тертя в стані спокою та руху, збільшуються розміри зернівок за довжиною, а за товщиною і шириною вони практично не змінюються. На основі досліджень аеродинамічних властивостей встановлено залежність швидкості витання від вологості зберігання дрібнонасіннєвих культур та отримано лінійні емпіричні рівняння вказаної залежності, які справедливі в діапазоні вологості 9,8…16,8 % для олійних ДК і 9,2…24,2 % для зернових дрібнонасіннєвих культур. Показано, що аеродинамічний опір дрібнонасіннєвих культур зростає зі збільшенням висоти насипу, вологості, щільності укладання, вмісту дрібної фракції і швидкості повітряного потоку. Для очищення дрібнонасіннєвих культур від важковідокремлюваних домішок можна використати різницю у аеродинамічних властивостей основного зерна та домішок. дозволили також рекомендувати для очищення від домішок з сита з круглими отворами — діаметром 8…10 мм для відділення грубих домішок, діаметром 2,6 мм для відділення крупних домішок та діаметром 1,4 мм для відділення дрібних домішок. У разі необхідності підібрати розміри отворів сит для розділення дрібнонасіннєвих культур на дві фракції, які відрізняються своїм хімічним складом, можна використати таку гранулометричну характеристику як мода.
30
Prysedskyj, Yu H., and S. S. Hutianska. "Effect Of Laser Irradiation Seeds On The Growth Processes And Pigment Content In Oil Crops." Naukovì dopovìdì Nacìonalʹnogo unìversitetu bìoresursiv ì prirodokoristuvannâ Ukraïni, no. 2(66) (March 22, 2017). http://dx.doi.org/10.31548/dopovidi2017.02.001.
Повний текст джерела