Увійти

Готові списки джерел за темами / Окупація нацистська / Статті в журналах

Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Окупація нацистська.

Статті в журналах з теми "Окупація нацистська"

Автор: Grafiati

Опубліковано: 30 травня 2022

Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Окупація нацистська".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Pogorielov, Anatolii. "Колекція повоєнних спогадів остарбайтерів з Миколаївщини: від інформативного потенціалу до мікроісторії". Eminak, № 3(27) (5 жовтня 2019): 143–70. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2019.3(27).319.

Повний текст джерела

Анотація:

Аналізується інформативний потенціал повоєнних спогадів колишніх примусових працівників Миколаївщини. Розкрито основні мікроісторичні сюжети й особливості даного корпусу історичних джерел. Зазначено, що досліджувана колекція документів Державного архіву Миколаївської області є цінним джерелом з вивчення окремих аспектів довоєнної історії, періоду нацистської окупації, а також повсякденного життя наших земляків в умовах примусової чи рабської праці, повоєнного руху репатріантів. Підкреслено, що на повноті відображення власного досвіду примусової праці на території Третього рейху у даній колекції позначились ті обставини, що вони писались в умовах повоєнної недовіри радянського керівництва й органів безпеки до осіб, які пережили окупацію та побували за межами СРСР, а також, власне, страху громадян перед «системою». Через це у спогадах відсутня ціла низка аспектів повсякденного життя колишніх остарбайтерів на території Третього рейху, а основні зусилля авторів зосереджено лише на розкритті злочинів нацистських поневолювачів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Medvedovska, Anna. "ПАМ’ЯТЬ ПРО ГОЛОКОСТ У СИМВОЛІЧНОМУ ПРОСТОРІ ДНІПРА (ДНІПРОПЕТРОВСЬКА)". City History, Culture, Society, № 9 (2) (23 липня 2020): 33–45. http://dx.doi.org/10.15407/mics2020.09.033.

Повний текст джерела

Анотація:

Ця стаття має на меті продемонструвати ключові трансформації, які відбулися на місцях Голокосту в Дніпрі (колишній Дніпропетровськ) від кінця нацистської окупації до сьогодні. Досліджено, наскільки ці місця стали місцями вшанування Голокосту, та описано механізми та особливості включення такого вшанування у міський простір міста. Автор аналізує основних ініціаторів і прихильників вшанування Голокосту, щоб оцінити, наскільки ефективно представлена історія винищення євреїв у міському просторі Дніпра та наскільки це відповідає його сучасному образу. Стаття, заснована на існуючій історіографії, описує події у трьох основних місцях Голокосту в Дніпропетровську (Дніпро), де відбувалися найбільш масштабні акти винищення єврейського населення - біля Ботанічного саду (Красноповстанська Балка), єврейське кладовище (парк Писаржевського), село Верхнє (перехрестя вулиць Янгеля та Енергетича). Достатній обсяг досліджень дає досить надійні докази того, що відбувалося у вищезгаданих місцях під час нацистської окупації. Важлива особливість, яка згодом вплинула на поминання цих місць як в радянський, так і в пострадянський періоди полягало в тому, що в першому місці, тобто в Краснопівстанській балці (яр), страчені були виключно євреями, а в інших двох місцях страчували різні категорії нацистських жертв , включаючи значну кількість євреїв звісно. У 1960-1980-х рр., у період вшанування історії Великої Вітчизняної війни, пам'ятники, встановлені для вшанування пам’яті жертв, мали лише написи, характерні для радянської влади. Ці написи не згадували про етнічне походження жертв, розчиняючи їх у евфемістичних формулюваннях, таких як "цивільні особи", "радянські громадяни" тощо. Після розпаду СРСР було знято старі табу та заборонені раніше історичні факти та розповіді, включаючи ідентичність національних груп, які претендують на своє місце в історичній свідомості, почала формуватися. У цій статті проаналізовано різні комбінації меморіальних дискурсів - радянських та єврейських / радянських та пострадянських / єврейських, радянських та українських - та те, як вони співвідносяться (взаємодіють / конфліктують / не спілкуються) у зазначених місцях. На основі свого аналізу автор робить висновок, що єврейська громада міста була головним ініціатором і прихильником збереження пам’яті про Голокост, що призвело до високого ступеня фрагментації вшанування Голокосту в Дніпрі. Тим не менше, завдяки співпраці та несистематичній спільній діяльності єврейських організацій, а також громадських та урядових установ Дніпра, пам’ять про Голокост поступово вписується та займає все більш помітне місце в міському просторі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Rybalka, Valentyn. "АБЕРАЦІЯ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ КООРДИНАТ У ЧАСИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: ПРИКЛАД ДІТЕЙ ОКУПОВАНОГО ДНІПРОПЕТРОВСЬКА, 1941–1943 рр." ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 12 (15 грудня 2020): 89–107. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2020.12.04.

Повний текст джерела

Анотація:

У даному дослідженні розглядається колекція джерел з Державного архіву Дніпропетровської області з історії нацистської окупації на території регіону. Йдеться про твори учнів середніх шкіл на звільненій від окупантів території у перші післявоєнні роки. Джерела вперше вводяться до наукового обігу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Смирнов, Андрій Іванович. "СТАНОВЛЕННЯ УАПЦ НА КИЇВЩИНІ В РОКИ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ". Військово-науковий вісник, № 34 (10 листопада 2020): 103–15. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.34.2020.103-115.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Удовик, В. "Київська кіностудія в період нацистської окупації (1941-1943)". Наукові записки інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського 16 (2008): 440–48.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Дудник, В. М. "Відбудова підприємств промислової кооперації України після нацистської окупації". Краєзнавство, № 1/4 (2005): 97–101.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Титаренко, Д. М. "Культурне життя на Донбасі під час нацистської окупації". Український історичний журнал, № 2 (521), березень - квітень (2015): 67–84.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Титаренко, Д. М. "Культурне життя на Донбасі під час нацистської окупації". Український історичний журнал, № 2 (521), березень - квітень (2015): 67–84.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Фомін, Андрій. "Соціальне забезпечення у зоні військового командування в умовах нацистської окупації України (1941-1943 рр.)". Старожитності Лукомор'я, № 2 (8 вересня 2020): 96–107. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2020.2.26.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються аспекти соціального забезпечення у зоні військової адміністрації (або військового командування) в роки нацистської окупації України. Висвітлюються особливості соціального забезпечення нових, у порівнянні з довоєнним періодом, верств: родин осіб, репресованих радянською владою, родин осіб, які виїхали працювати до Німеччини, родин, які втратили годувальника, безробітних, поліцейських та їх родин, а також традиційних категорій: пенсіонерів за віком і втратою працездатності, дітей сиріт та інвалідів, багатодітних родин, родин, що втратили годувальника. Аналізується ефективність соціального забезпечення та джерела його фінансування. Розкривається політика, спрямована на знищення інвалідів з психічними захворюваннями. Доводиться, що обсяги соціального забезпечення явно не відповідали потребам населення, ним охоплювалося до половини тих, хто потребував допомоги від влади чи суспільства, а його рівень був надзвичайно низьким. У зоні відповідальності військового командування в роки нацистської окупації України були наявні лише певні елементи соціального забезпечення, єдиної системи як такої не існувало, її ефективність залежала від зусиль місцевих управ, лояльності місцевого командування. Тим не менш, навіть така допомога стала важливим фактором виживання для багатьох людей у роки Другої світової війни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Tsybulskyi, V. "Kyiv hydromelioration institute in the period of the nazi occupation." History of Science and Biographical Studies, no. 2 (June 24, 2021): 201–24. http://dx.doi.org/10.31073/istnauka202102-13.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Костючок, О. "Функціонування Софійського заповідника в роки нацистської окупації (1941-1943 рр.)". Сторінки історії, Вип. 36 (2013): 136–45.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Haliv, Mykola, та Anna Oнar. "ПОЛЬСЬКЕ ВЧИТЕЛЬСТВО СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ В УМОВАХ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941 – 1944)". Східноєвропейський історичний вісник, № 9 (10 грудня 2018): 72–80. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.9.150354.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Грінченко, Віктор. "Свято врожаю та пов’язана з ним тематика на сторінках україномовної газетної періодики часів нацистської окупації". Старожитності Лукомор'я, № 3 (1 червня 2021): 78–91. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.3.79.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано різнопланові газетні матеріали, пов’язані зі «святом врожаю», якому окупаційна влада надавала досить великого значення. Окремої публікації, де була б цілісно розкрита проблематика, яка стосується проведення «свята врожаю» в Україні у часи нацистської окупації, поки що немає. Об’єктом дослідження стали відповідні матеріали періоду 1941-1944 рр. на сторінках видань, що виходили у різних регіонах України та за її межами. Зроблено висновок, що більшість газетних публікацій стосується безпосередньо святкування на місцях і дає картину поєднання органічних народних традицій і чужих ідеологем окупаційної влади. У пресі друкувалися також деякі дотичні до теми свята врожаю матеріали, де висвітлювалася історія жниварських обрядів і звичаїв українського народу, й окремі статті та замітки про проведення цього свята у Німеччині й інших союзних їй країнах. Відзначення свята врожаю завжди слугувало для владних інституцій інформаційним приводом і використовувалося для активізації нацистської пропаганди серед місцевого населення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Беллецца, С. А. "Освіта в Україні під час нацистської окупації (на матеріалах Дніпропетровської області)". Український історичний журнал, № 3 (492) (2010): 78–91.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Budz, Kateryna. "ПЕРЕЖИТИ ГОЛОКОСТ У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ: АКЦІЇ ПОРЯТУНКУ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ У СВІДЧЕННЯХ РАБИНА ДАВИДА КАГАНЕ ТА КУРТА ЛЕВІНА". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 11 (15 грудня 2019): 186–205. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2019.11.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Східна Галичина, що входила до складу Другої Речі Посполитої в міжвоєнний період, була приєднана до Радянського Союзу у вересні 1939 р. Розпад Польської держави та подальша німецька окупація Галичини (1941–1944 рр.) спричинили напругу у відносинах між основними етнічними групами регіону – українцями, поляками та євреями. Більшість українців у Східній Галичині належали до Української греко-католицької церкви (УГКЦ), очолюваної митрополитом Андреєм Шептицьким. Намагаючись відвернути антиєврейське насильство, глава УГКЦ звертався до уряду недовговічної Української держави, нацистської влади, греко-католицького духовенства та пастви. Пастирські листи Шептицького «Про милосердя» (червень 1942 р.) та «Не вбий» (листопад 1942 р.) містять непрямі висловлювання проти Голокосту. До того ж щонайменше 200 єврейських чоловіків, жінок і дітей пережили Другу світову війну завдяки ініціативам порятунку митрополита Андрея Шептицького, його брата Климентія Шептицького – настоятеля Унівської лаври, та їхнього оточення. Серед врятованих були представники двох рабинських родин у Львові, а саме доктора Езекіїля Левіна – рабина прогресивної синагоги Львова, та рабина Давида Кагане. Якщо рабин Левін, його дружина та молодший син загинули під час Голокосту, то його два старших сини, Курт і Натан, а також рабин Давид Кагане разом із дружиною та дочкою були врятовані митрополитом Шептицьким та греко-католицькими монахами Студійського уставу. У цій статті розглянуто ініціативи порятунку євреїв з боку представників греко-католицької ієрархії та монахів-студитів крізь призму розповідей врятованих. Дослідження ґрунтується насамперед на «Щоденнику львівського гетто» Давида Кагане, а також на спогадах Курта Левіна, документах із колекції Відділу Праведників народів світу в Яд Вашем у Єрусалимі та інтерв’ю Левіна з Архіву візуальної історії Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії. Метою статті є дослідити ініціативи порятунку братів Шептицьких та монахів-студитів під час німецької окупації Галичини (1941–1944 рр.) через спогади і розповіді в его-документах тих, хто пережив Голокост. Ключові слова: Греко-Католицька Церква, Голокост, порятунок євреїв, митрополит Шептицький, студити, Східна Галичина.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Smyrnov, Andrii. "THE ACTIVITY OF FR. YAKIV KRAVCHUK IN NAZI-OCCUPIED UKRAINE." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu "Ostrozʹka akademìâ". Serìâ Ìstoričnì nauki 1, no. 27 (February 21, 2018): 113–16. http://dx.doi.org/10.25264/2409-6806-2018-27-113-116.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Dolhanov, Petro. "БЕНЕФЕЦІАРИ ГОЛОКОСТУ: РОЛЬ «СУСІДІВ» У ПОГРАБУВАННІ ЄВРЕЇВ ВОЛИНІ В ПЕРІОД НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ". City History, Culture, Society, № 9 (2) (23 липня 2020): 46–87. http://dx.doi.org/10.15407/mics2020.09.046.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено випадки пограбування жертв Голокосту у трьох невеликих містечках Західної Волині: Дубровиці, Корці й Костополі. Такі дії, окрім фінансування німецької мілітарної машини та збагачення німців, слугували легітимації геноциду й серед місцевого населення, його заохоченню до колаборації. На поведінку частини населення під час організації злочину в Костополі, Корці та Дубровиці впливали економічні чинники. Вже на початковому етапі Голокосту мешканці цих містечок долучилися до грабунку єврейських сусідів під час погромницьких акцій наприкінці червня – на початку липня 1941 р. У процесі створення гетто відбувалися стихійні пограбування помешкань жертв і «легалізована» нацистською окупаційною владою торгівля їхнім майном (переважно одягом і побутовими речами). У період існування гетто в Костополі, Дубровиці та Корці тутешнє населення (переважно селяни) активно долучилося до нерівноцінних торгових обмінів із єврейськими бранцями. В обмін на одяг, взуття, прикраси та гроші селяни приносили євреям їжу. Коли кошти закінчувалися, євреї пропонували свою працю в обмін на їжу. Таку взаємодію значно легше було організувати бранцям гетто відкритого типу в Корці та Дубровиці. Голод у гетто був найстрашнішим тоді, коли в мешканців закінчувалися цінні речі, за які можна було вимінювати продовольство, а селяни втрачали інтерес надалі приносити їжу. На етапі знищення гетто в усіх трьох містечках відбувалися стихійні пограбування будинків убитих євреїв. Після ліквідаційних акцій щоразу розпочиналася торгівля єврейським майном (переважно одягом, меблями й нерухомістю). «Легалізовану» нацистською окупаційною владою торгівлю у Дубровиці та Костополі здійснювали працівники міських управ (це були переважно місцеві українці). Найбільшу вигоду мали сусіди євреїв (українці й поляки), що мешкали у цих містах і довколишніх селах. У Корці торгівлю майном убитих євреїв контролювала районна управа, а участь у ній брали переважно місцеві українські селяни. Окрім фізичних осіб, у цьому районі участь у придбанні меблів і будинків жертв Голокосту брали й українські організації (сільські філії товариства «Просвіта», українські школи тощо). Доля тих євреїв, яким вдалося утекти з гетто або місць розстрілів, залежала від ставлення місцевого населення. Мешканці довколишніх сіл по-різному ставилися до жертв, які мусили переховуватися поза межами гетто. Зокрема, селяни і містяни в нечисленних випадках безкорисливо переховували жертв (поведінка рятівників), надавали прихисток або їжу, допомагали євреям з метою отримання якихось зиску (використання жертв Голокосту як робочої сили, нерівноцінні обміни їжі на матеріальні цінності), переховували за гроші або інші цінності, видавали представникам окупаційної влади жертв в обмін на матеріальну вигоду (яка зазвичай вимірювалася такими дефіцитними у воєнний час товарами, як керосин, спиртні напої, сіль і цукор) і навіть брали активну участь у виявленні місць переховування євреїв як за винагороду, так і незначні кар’єрні преференції. Як засвідчують спогади жертв Голокосту, значна частина українських і польських селян вибудовували різноманітні моделі взаємодії з жертвами Голокосту саме з метою отримати вигоду. В одних випадках це допомагало жертвам вижити (допомога в обмін на матеріальні речі). В інших – призводило до катастрофи. Хай там як, а «праведна» поведінка траплялася значно рідше, ніж та, що була мотивована економічним зиском

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Шахрайчук, І. А. "Соціальні настрої населення Дніпропетровська в період нацистської окупації міста (1941–1943 рр.)". Problems of Political History of Ukraine, № 13 (20 червня 2018): 202–22. http://dx.doi.org/10.15421/231817.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Шахрайчук, І. А. "Соціальні настрої населення Дніпропетровська в період нацистської окупації міста (1941-1943 рр.)". Проблеми політичної історії України, Вип. 13 (2018): 202–22.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Гордієнко, В. В. "Осередки відродження українського православ"я в період нацистської окупації (1941-1944 pp.)". Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 39 (1998): 52–56.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Доброчинська, Валентина, та Віталій Півоварчук. "Професійне шкільництво в Рівному через призму освітньої політики нацистів (1941–1944 рр.)". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, № 52 (15 грудня 2020): 134–42. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.52.134-142.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто засади освітньої політики нацистів у професійному шкільництві на окупованих українських землях у період Другої світової війни. Локалізований інтерес сфокусовано на Рівному – центрі рейхскомісаріату «Україна». Висвітлено роль органів місцевої української адміністрації в організації та функціонуванні професійних шкіл. Увагу приділено фаховій підготовці спеціалістів у школах різних типів. Проаналізовано матеріально-технічне забезпечення, освітні програми та кадровий склад навчальних закладів. Встановлено, що у роки нацистської окупації у Рівному діяльність професійних шкіл напряму залежала від указів, розпоряджень і контролю німецької адміністрації, котра, керуючись власною стратегічною метою, вбачала у підготовці кваліфікованих спеціалістів нове джерело поповнення ресурсу робітників, які б працювали в інтересах рейху.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Yu., Shchur. "THE NATIONALIST TEACHER: YULIAN WOJTOWYCH IN KHERSON (1941–1942)." South Archive (Historical Sciences), no. 33 (September 15, 2021): 36–40. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-33-7.

Повний текст джерела

Анотація:

The purpose of the work. The article is about the personality of a OUN(r) March Groups member Yulian Wojtowych and his work in the field of education in Kherson during the German occupation in particular. The attention is focused on the history of foundingan agricultural school where Yulian Wojtowych taught history and geography. The historiography of the issue embraces works which cover the topic of OUN activities at the South of Ukraine, particularly that of Lev Shankovsky and Yevgen Gorburov, and Mykola Shytiuk. OUN March Groups members’ memoirs and Soviet State Security agencies’investigatoryfiles, as well as operative ones, about OUN activities in Kherson became sources for this research.Results and scientific novelty of the research. It was found out, that educational line was one of the primary ones in the OUN activity in Kherson during the German occupation. Ukrainian nationalists paid special attention to teaching the history of Ukraine in the learning process because this very subject together with geography formed the students’ outlook. As OUN members believed, it was the school which shaped future architects of the Ukrainian State. Yulian Wojtowych who had had complete theological education was actually a teacher of history and geography, participated in composing the history of Ukraine curricula for Kherson schools. In thecrisis situation in education sphere caused by the policy of the Nazi occupational authorities, special (professional) educational institutions, namely agricultural school, were for OUN members of particular interest.The occupational authorities had their own interest in opening such schools which would train mid-level professionals (“help staff”). OUN members considered them as opportunities for Ukrainian youth to obtain education and for themselves to recruit new staff for the struggle for independence of Ukraine. Due to his nationalist underground activities and realization of the organisation leaders’ instructions on the Ukrainian education development, Yulian Wojtowych suffered repressions from the Nazi secret services and had to undergothe “Vodokachka” camp, Buchenwald, Dora and Bergen-Belsen.Key words: Nazi repressions, Organisation of Ukrainian Nationalists, OUN March Groups, Agricultural School, Kherson. Мета роботи. Стаття присвячена постаті учасника Похідних груп ОУН-р Юліана Войтовича, а саме його діяльності на освітній ниві у Херсоні під час німецької окупації. В центрі уваги історія створення херсонської сільськогосподарської школи, де Юліан Войтович викладав історію та географію. Історіографія проблеми охоплює роботи, в яких висвітлюється питання діяльності ОУН на Півдні України, зокрема Лева Шанковського та Євгена Горбурова й Миколи Шитюка. Джерелами дослі-дження стали мемуари учасників похідних груп ОУН та слідчі й оперативні справи радянських органів державної безпеки щодо діяльності ОУН у Херсоні. Результати та наукова новизна дослідження. З’ясовано, що освітянський напрямок був одним з провідних в діяльності ОУН у Херсоні під час німецької окупації. Важливе місце в освітньому процесі українські націоналісти відводили викла-данню історії України, оскільки саме цей предмет, разом з географією, формував світогляд учнів. На переконання членів ОУН саме школа формувала майбутніх будівничих Української Держави. Юліан Войтович, який мав закінчену вищу богословську освіту, якраз був викладачем історії та географії, брав участь у складенні програм з курсу історії України для шкіл Херсона. В умовах кризи освітянської галузі, спричиненої політикою нацистської окупаційної влади, значний інтерес для членів ОУН представляли спеціальні (професійні) освітні заклади, зокрема – сільськогосподарська школа. Окупаційна влада мала свій інтерес у відкритті подібних шкіл, які мали готувати фахівців середньої ланки («обслуговуючого персоналу»). Члени ОУН вбачали у подібних школах можливості для української молоді отримати освіту, а також залучення нових кадрів для боротьби за незалежність України. Через свою діяльність у націоналістичному підпіллі, реалізації настанов організаційних провідників щодо розвитку української освіти, Юліан Войтович зазнав репресій нацистських спецслужб, пройшовши шлях від табору «Водокачка» до Бухенвальду, Дори й Берген-Бельзен. Ключові слова: нацистські репресії, Організація українських націоналістів, Похідні групи ОУН, Сільськогосподарська школа, Херсон

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Tarnavskyy, Igor. "LOCAL AUXILIARY POLICE OF THE DONETSK REGION IN THE PERIOD OF NAZI OCCUPATION (1941–1943)." Kyiv Historical Studies, no. 1 (2017): 110–19. http://dx.doi.org/10.28925/2524.2017.1.1109.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Рафальська, Г. "Творча інтелігенція Києва в умовах нацистської окупації 1941-1943 pp.: сучасна вітчизняна історіографія". Емінак, № 3 (15), т. 4, липень - вересень (2016): 60–68.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Титаренко, Д. "Доля навчальної літератури під час нацистської окупації України на території зони військової адміністрації". Краєзнавство, № 3/4 (96/97) (2016): 167–74.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Голик, Р. Й. "Місто і війна: реалії та стереотипи періоду нацистської окупації в ментальності львів"ян". Вісник Національного університету "Львівська політехніка", № 693 (2011): 216–22.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Shlyakhtych, Roman. "ЗАЛУЧЕННЯ ЧЛЕНІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДОПОМІЖНОЇ ПОЛІЦІЇ ДО МАСОВИХ ВБИВСТВ ЄВРЕЇВ НА ТЕРИТОРІЇ РАЙХСКОМІСАРІАТУ УКРАЇНА". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 13 (30 грудня 2021): 86–115. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2021.13.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є висвітлення участі представників української допоміжної поліції в масових вбивствах євреїв, дослідження їх мотивації щодо участі в цих злочинах, виділення основних етапів масових вбивств, у яких брали участь місцеві поліцаї. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системоутворення, наукового характеру, перевірки, об’єктивності автора, використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичних, історико-типологічні, історико-системні тощо) методів. Наукова новизна статті зумовлена залученням архівно-слідчих справ з архіву Яд Вашем, а також регіональних архівів СБУ, були проаналізовані форми та методи участі представників української допоміжної поліції в масових убивствах єврейського населення. Для більш повного розкриття картини злочинів використовувались свідчення очевидців з архівів Яхад-ін Унум та Яд Вашем. Висновки. У тих місцевостях, де відбувались розстріли євреїв, члени української допоміжної поліції були до них долучені. Найбільше місцевих поліцейських було задіяно на етапі підготовки та проведення масового розстрілу. Зокрема, для виявлення та арештів євреїв, їх конвоювання до місця страти, охорони місця страти. Інколи поліцейські брали участь у розстрілах. До окупації це були здебільшого звичайні радянські громадяни, які нічим не вирізнялись із загальної маси радянських людей. Проте в роки нацистської окупації вони вступили до української допоміжної поліції, як правило, добровільно, і були задіяні в злочинній діяльності цієї окупаційної структури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Полуда, В. А. "Статус військовополонених в нацистських таборах на території рейхскомісаріату "Україна" та в зоні військової окупації". Гілея, Вип. 98 (№ 7) (2015): 67–71.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Малолєтова, Н. "Діяльність німецького бібліотекаря та книгознавця Йозефа Бенцінга під час нацистської окупації України (1941–1944". Студії з архівної справи та документознавства 15 (2007): 159–64.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Литвин, С. Е. "Преса Південно-Східної України як об"єкт ідейного впливу ОУН у період нацистської окупації". Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, № 4 (51) (2009): 116–20.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Семистяга, В. "Українське національне життя в шахтарському Краснодоні під час німецько-нацистської окупації краю (1942-1943 рр.)". Бахмутський шлях, № 1/2 (56/57) (2010): 114–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Семистяга, В. "Українське національне життя в шахтарському Краснодоні під час німецько-нацистської окупації краю (1942-1943 рр.)". Бахмутський шлях, № 1/2 (56/57) (2010): 114–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Склокіна, І. Є. "Радянська політика пам"яті про колаборацію періоду нацистської окупації як інструмент національної політики: регіональний аспект". Національна та історична пам"ять, Вип. 5 (2012): 118–41.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Korzun, Olena. "СПІВРОБІТНИЦТВО НІМЕЦЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЗА МЕМУАРАМИ НІМЕЦЬКОГО БОТАНІКА, ПРОФЕСОРА ГЕНРІХА ВАЛЬТЕРА (1898–1989)". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 11 (15 грудня 2019): 129–50. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2019.11.05.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті за мемуарами всесвітньо відомого біолога, вченого в галузі фітогеографії Генріха Вальтера (1898–1989) «Сповідь еколога» аналізується сприйняття німецьким вченим наукового життя на окупованих українських землях часів Другої світової війни, відносини з українськими науковцями. Доля Г. Вальтера тісно пов’язана з українськими землями – він тут народився, провів перші двадцять років свого життя, а згодом повернувся під час Другої світової війни. Мемуари німецького вченого вітчизняні та зарубіжні науковці використовують як джерело для вивчення історії науки, однак поза увагою залишається дослідження його оцінки подій суспільного, наукового життя часів Другої світової війни, взаємовідносин з українськими фахівцями, які залишились на окупованих землях. Після початку німецької воєнної експансії відбулись зміни в завданнях сільськогосподарських досліджень німецької аграрної науки. Війна надала можливість підпорядкувати всі cільськогосподарські наукові установи та насіннєві станції на східних окупованих територіях та привласнити результати їхньої наукової роботи. Одночасно вивчення та включення генетичних ресурсів та наукового потенціалу окупованих території в сільськогосподарську дослідну справу Німеччини мало слугувати «свободі харчування» для німців. У 1942–1943 рр. українські землі стали своєрідним дослідним майданчиком для багатьох німецьких науковців. Воєнний період «за Вальтером» сприймається як низка можливостей для наукового зростання німецького науковця – освоєння нових територій, знайомство з іншими науковими школами, вченими, внесок у наукове забезпечення ефективного використання cільськогосподарського потенціалу окупованих земель. Але з іншого боку – це можливість продемонструвати своє служіння державі через практичне використання набутих наукових знань як фахівця, знавця місцевих природничих умов окупованих земель, російської мови тощо. Незважаючи на більш як сорокарічний період, що розділяє описані події з датою публікації мемуарів, автор продовжує симпатизувати нацистській політиці в багатьох питаннях. Зображені мемуаристом картини життя українського наукового співтовариства демонструють, що українські науковці використовували різні стратегії виживання в умовах окупації. Робота в створених окупаційною владою науково-дослідних інституціях давала можливість не тільки покращити матеріально-побутові умови життя, а й продовжити науково-дослідну діяльність, давала шанс зберегти наукові колекції у воєнному лихолітті. Умови війни стимулювали також постійно змінювати критерії у сприйнятті людей за принципом «свій-чужий», незважаючи на пропаганду та нав’язані стереотипи. Однак колоніальний характер окупаційної політики створював імітацію свободи наукової думки, інтеграції українського наукового соціуму в німецький науковий простір. Науковий потенціал українських земель використовувався німецькою окупаційною владою лише для максимального освоєння в усіх вимірах захопленої території. Ключові слова: Друга світова війна, Україна, аграрна наука, сільськогосподарська дослідна справа, окупація, картографічна експедиція, Крайовий інститут сільськогосподарської ботаніки, Г. Вальтер, Г. Махов, Ю. Клеопов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Алексєєв, С. Ю. "Звіти про діяльність Крайової бібліотеки Києва як джерело дослідження діяльності бібліотечних установ за часів нацистської окупації". Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, № 3 (2013): 9–15.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Stepanchuk, O. "The role of Danylo Shtul in the cultural and spiritual life of Volyn in the period of Nazi occupation (1941–1944)." Scholarly Works of the Faculty of History, Zaporizhzhia National University 50 (2018): 267–71. http://dx.doi.org/10.26661/swfh-2018-50-027.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Melnychuk, Oleh, and Yurii Zinko. "Podillia Peasants Everyday Life During the Nazi-Occupation (On the Basis Melnykivtsi village,Vinnytsia Region)." Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University. Series: History, no. 38 (December 2021): 70–81. http://dx.doi.org/10.31652/2411-2143-2021-38-70-81.

Повний текст джерела

Анотація:

The aim of the article is to cover the Podillia peasants daily life during the Nazi occupation on the basis of Melnykivtsi village,Vinnytsia region. The research methodology is based on a combination of general scientific, special-historical and interdisciplinary methods of microhistorical research, taking into account the principles of systematicity, historicism, human-centeredness, scientificity and verification. The scientific novelty lies in the authors' attempt, from the standpoint of a specific microhistorical study, to characterize the life and way of life of the Podillia peasantry during the Nazi occupation. A wide range of unpublished sources are involved in the analysis, the vast majority of which are being introduced into scientific circulation for the first time Conclusions. From the first days of the Nazi-occupation, on the instructions of the authorities, the peasants actively participated in the formation of local authorities, delegating to their composition the most authoritative fellow villagers. Archival documents and eyewitness accounts show that the vast majority of the elected officials did not serve the occupiers, although they were forced to perform their duties. In order to save the lives of their fellow villagers, many of them tried to prevent provocations and avoid conflicts with the occupying authorities, as well as to provide assistance in case of food shortages. In the initial period, the repression of the occupying power was directed exclusively against the communist-Komsomol activists of the village. The vast majority of residents, including former prisoners of war, were able to engage in agriculture by paying taxes. However, with the defeats on the fronts and the intensification of the anti-Nazi resistance, the policy of the occupying authorities changed: repression against the Ukrainian national movement intensified; the activity of educational institutions is prohibited; the use of forced labor has been intensified, etc. At this time, hopes for the loyalty of the occupation regime were finally dashed among the local population. After the liberation of the Nazi-occupied territory, Soviet law enforcement agencies began repressing the peasantry, accusing them of collaborating with the Nazis. All those who held any position during the occupation were prosecuted, regardless of the nature and results of their activities.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Melnychuk, Oleh, and Maksym Melnychuk. "National-cultural and spiritual life of Vinnytsia during the initial period of Nazi occupation (according to the newspaper «Vinnytsia news»)." Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University. Series: History, no. 31 (2020): 88–98. http://dx.doi.org/10.31652/2411-2143-2019-31-88-98.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Kaparulin, Yurii. "ХРОНІКА ХЕРСОНСЬКОГО ГЕТТО (1941 р.)". City History, Culture, Society, № 9 (2) (23 липня 2020): 88–104. http://dx.doi.org/10.15407/mics2020.09.088.

Повний текст джерела

Анотація:

Після встановлення нацистського окупаційного режиму в містах України було створено десятки єврейських гетто. Більшість із них досі залишаються «білими плямами» на тлі історії міського простору. У статті розглянуто історію гетто у Херсоні. Встановлено, що від самого початку нацистська адміністрація не планувала довгострокового існування гетто, а його мешканців мали знищити у найкоротші строки. Актуальність запропонованої теми зумовлено необхідністю вивчення маловідомих сторінок місцевої історії, які мають допомогти осмислити сучасний міський простір із його минулим та сприяти формуванню сучасної політики пам’яті. Історія херсонського гетто десятиліттями залишалася маловідомою широкому загалу і досі не була темою спеціального історичного дослідження. Це можна пояснити низкою об’єктивних факторів. Більшість головних свідків організації та ліквідації гетто знищили нацисти. Гетто існувало дуже короткий час (близько одного місяця) в умовах ізоляції та комендантської години; спілкування його мешканців із іншим населенням міста максимально обмежили. У післявоєнні роки російська влада з політичних міркувань не розглядала трагедію єврейського народу як окрему проблему. Зібрано та опрацьовано комплекс джерел, які дають змогу охарактеризувати обставини створення гетто, повсякденне життя у ньому та процес його ліквідації. Визначено, що створювали та ліквідовували гетто члени зондеркоманди 11а айнзацгрупи Д поліції безпеки СД. За наказами нацистів у місті сформували єврейську раду («юденрат»), діяльність якої передбачала облік єврейського населення міста та переведення його до гетто. Прослідковано поведінку та адаптацію мешканців міста до життя в умовах окупації, зокрема зміну їхніх соціальних ролей. Наведено приклади, які свідчать про стратегії виживання і свідомий колабораціонізм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Shchelkunov, Anton. "РЕЛІГІЙНЕ ВІДРОДЖЕННЯ 1941–1943 РОКІВ У СІМЕЙНІЙ ТА КОЛЕКТИВНІЙ ПАМ’ЯТІ ЦЕРКВИ ХРИСТИЯН ВІРИ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 11 (15 грудня 2019): 151–61. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2019.11.06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються особливості сімейної і колективної пам’яті п’ятидесятників про відродження їх релігійної організації під час нацистської окупації України. У 1941–1943 рр. під керівництвом Гаврила Гавриловича Понурка, якого було обрано єпископом, п’ятидесятницька церква на території України була відновлена. У колективній пам’яті українських та російських п’ятидесятників пам’ять про релігійне відродження в 1941–1943 рр. була повністю маргіналізована. Сімейна пам’ять про релігійне відродження 1941–1943 рр. також майже стерта. Серед численних сімейних переказів про драматичний життєвий шлях Г. Г. Понурка відсутні спогади про його релігійну та місіонерську діяльність у 1941–1943 рр., коли його було обрано в єпископи. Нащадки Г. Г. Понурка з великою пошаною зберігають пам’ять про нього: те, що їх пращур був одним із перших місіонерів-п’ятидесятників на території України, про те, що він багато років був єпископом церкви християн віри євангельської, однак навіть рік обрання його на цю відповідальну посаду в сімейній пам’яті не закарбувався. Не тільки процес релігійно-церковного відродження, а навіть спогади про утиски п’ятидесятників з боку окупаційної влади були повністю стерті як з колективної, так і з сімейної пам’яті. Це можна пояснити тим, що релігійні радянські громадяни бажали уникнути переслідувань з боку влади і бути повноправними членами радянського суспільства, тому вони вписували свою особисту і групову пам’ять в офіційний дискурс «Великої Вітчизняної війни». Навіть пам’ять про переслідування з боку німецької окупаційної влади зникла, адже в офіційній радянській міфології війни нацисти не переслідували радянських громадян за їхні релігійні переконання. До того ж подібні спогади неминуче призводили до проведення паралелей між репресивною політикою нацизму і сталінізму. Після жорстоких репресій з боку сталінського режиму серед релігійних громадян СРСР виробилась жорстка самоцензура, у результаті чого відбулося свідоме переформатування колективної і сімейної пам’яті, як наслідок, спогади, відмінні від офіційної розповіді про Другу світову війну, свідомо забувалися. Тому Г. Г. Понурко та інші учасники релігійно-церковного відродження вирішили «забути» події 1941–1943 рр., щоб не наражати на ризик репресій свої сім’ї, а також своїх однодумців. З іншого боку, офіційний міф про Велику Вітчизняну війну формував конформістсько-позитивну пам’ять, яка повинна була об’єднати радянське суспільство і надати йому можливість примиритися із травматичним досвідом 1930–1940‑х рр. Пережиті страждання людям потрібно було наповнити якимось сенсом, пояснити самим собі, для чого вони страждали. Це можливо було зробити через усвідомлення того, що всі ці жертви: і особисті, і колективні – були необхідні заради «Великої Перемоги» над світовим злом, яким по суті і був нацизм. Можливо, наратив про Велику Вітчизняну війну надавав можливість п’ятидесятникам, як і іншим релігійним групам у СРСР, вписати свій особистий, як правило, трагічний досвід у загальнорадянську культурну пам’ять, відчути себе частиною радянського суспільства. Ключові слова: п’ятидесятники, релігійне відродження, окупація, сімейна пам’ять, колективна пам’ять, агоністична форма пам’яті, антагоністична форма пам’яті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Дзюбан, Р. "Як було втрачено Рафаеля, Тиціана, Рембранта... Деякі епізоди вивезення мистецьких пам"яток зі Львова за нацистської окупації (1941-1944 рр.)". Пам"ятки України: історія та культура, № 3 (2007): 108–15.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Mykhalchuk, Roman. "ШРАМИ НА ТІЛІ МІСТА: МІСЦЯ ВБИВСТВ ЄВРЕЇВ В М. РІВНЕ ПІД ЧАС ГОЛОКОСТУ". City History, Culture, Society, № 9 (2) (23 липня 2020): 105–25. http://dx.doi.org/10.15407/mics2020.09.105.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена висвітленню Голокосту в м. Рівне. Нажаль, крім розстрілів в урочищі Сосонки в листопаді 1941 р., інші випадки екстермінації євреїв в академічній л-рі висвітлені дуже мало, а деякі локації знищення не вказані. В сучасній історіографії Голокосту всі факти вбивства євреїв в Рівному ще не досліджені, що є своєрідною білою плямою. У спробі локалізувати такі місця, в статті наведені свідчення жертв (євреїв), спостерігачів (не євреїв), німців та поліцейських (катів). Першими жертвами нацистської окупації в місті стали жителі, що гинули через бомбардування та авіанальоти. Влітку 1941 р. євреї стали жертвами розстрілів. Їх початкова ліквідація відбувалася в контексті боротьби з «жидо-більшовизмом», коли вбивали тих, хто підтримував попередню владу та тих, хто був здатен очолити опір – чоловіків та інтелігенцію. Впродовж всього періоду німецької окупації євреї знаходили свою смерть в рівненських таборах військовополонених Шталаг 360, в місцевій в’язниці, в урочищі Видумка. Великим місцем вбивства та захоронення стала вул. Біла, куди звозили жертв звідусіль. Серед виявлених невідомих сторінок історії рівненського гетто – вбивство немісцевих віденських євреїв під час його ліквідації. Наявна ймовірність серед бранців гетто Рівного євреїв з Рівненського району. Члени судово-медичної експертизи НДК, що розслідували злочини окупантів в м. Рівне та Рівненській області дійшли висновків, що знищення цивільних громадян та військовополонених у м. Рівне провадилось шляхом масових розстрілів з автоматів та кулеметів, умертвління чадним газом, – у «машинах-душогубках», в окремих випадках людей живими закопували в могилах. Частину розстріляних людей, зокрема в кар’єрах біля с. Видумка, спалювали на зазделегідь підготовлених і пристосованих майданчиках. В багатьох випадках, зокрема на трупах з могил на вул. Біла виявлено сліди зовнішнього насильства, що свідчить про фізичне знущання над жертвами до їх смерті. Виокремлення точних кількісних втрат єврейського населення Рівного в названих локаціях – надважке завдання. Ми можемо оперувати лише 17,5 тис. розстріляних жертв Голокосту в Сосонках, однак в інших локаціях, де євреї були вбиті разом з українцями, поляками тощо – це зробити неможливо. Наведена раніше дослідниками інформація про кількість в 22–23 тис. вбитих під час Голокосту євреїв в місті, на наш погляд, з розвитком досліджень повинна бути змінена в бік збільшення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

ГОНЧАРЕНКО, Олексій, та Олександр ПОТИЛЬЧАК. "ПРОБЛЕМА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ РАЙХСКОМІСАРІАТУ “УКРАЇНА” (1941 – 1944) У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ". Східноєвропейський історичний вісник, № 21 (24 грудня 2021): 149–61. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246911.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є історіографічний аналіз досліджень вітчизняних вчених з проблематики діяльності установ місцевого управління цивільної адміністрації Райхскомісаріату “Україна” (далі – РКУ) у вертикалі органів нацистського окупаційного режиму, з’ясування головних напрямів цих студій, виявлення недостатньо вивчених питань та окреслення перспективних напрямів подальших досліджень цієї тематики. Методологія дослідження ґрунтується на наукових принципах історизму, об’єктивності, наступності, науковості та системності. Для студіювання історіографічного контексту проблеми автори застосовують методи історичної компаративістики, джерелознавчого, структурно-функціонального та ретроспективного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у системному аналізі основних здобутків і проблемних питань вітчизняної історіографії у сфері реконструкції однієї з маловідомих, назагал недостатньо вивчених і контроверсійних сторінок минулого України доби нацистської окупації 1941 – 1944 рр. Висновки. Проблематика особливостей функціонування органів місцевого управління, підпорядкованих німецькій цивільній адміністрації РКУ, в сучасній українській історіографії наразі розробляється доволі активно. У результаті цих досліджень з'ясовано основні напрями діяльності та повноваження районних, міських і сільських управ у соціально-економічній, культурно-освітній, комунальній та побутовій сферах. Об’єктивно сприяючи реалізації завдань окупаційної політики, ці низові управлінські структури паралельно працювали й на забезпечення в екстремальних умовах війни потреб місцевого соціуму. Достатньо вивченими виглядають регіональні аспекти функціонування органів місцевого управління РКУ. Авторами встановлено їх організаційну структуру, службові повноваження, з’ясовано взаємостосунки зі структурами німецької військової та цивільної окупаційної влади. Попри ці позитивні тенденції, напрацьований науковий наратив не позбавлений певної плутанини в понятійному апараті, особливо у сегменті ідентифікації цих органів як “самоврядних”, “українських” або ж “громадських”. Окремі дослідники гіперболізують участь осередків ОУН і національно орієнтованої української інтелігенції у створенні та діяльності інституцій місцевої влади, зокрема у період перебування окупованих українських земель під контролем тимчасової німецької військової адміністрації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Тяглий, Михайло. "КАРТОГРАФУВАННЯ ГЕНОЦИДУ РОМІВ УКРАЇНИ (1941–1944 РР.) ТА ПАМ’ЯТІ ПРО ЦЕ". City History, Culture, Society, № 1(12) (19 квітня 2021): 118–69. http://dx.doi.org/10.15407/mics2021.12.118.

Повний текст джерела

Анотація:

Упродовж низки проєктів, що їх останніми роками виконував Український центр вивчення історії Голокосту, було виявлено різноманітні історичні джерела, які загалом містять відомості про понад 140 місць загибелі ромів у зонах німецької окупації України. У цій статті подано п’ять карт, які є результатом пошукової роботи й заповнюють наявні на сьогодні у картографії та історіографії пробіли, дають змогу дати відповіді на такі запитання, що є нагальними при описі долі ромського населення України: 1) кількість і розташування місць страт ромів (що важливо для усвідомлення масштабу, регіональних особливостей і статистичних аспектів геноциду ромів на теренах України); 2) розподіл між кочовими та осілими ромськими жертвами за наявними джерелами (що важливо з огляду на концептуальні дискусії в історіографії щодо засад нацистської «циганської» політики, адже переважання жертв, які були осілими, переконливо демонструє, що у мотивації виконавців злочинів расово-ідеологічні чинники превалювали над уявленнями про «асоціальність» окремих ромів); 3) розподіл між німецькими виконавцями та місцевими співучасниками у злочинах щодо ромів (що важливо у контексті питання про ставлення місцевого населення до переслідуваних ромів та ступінь ініціативи місцевих органів врядування і допоміжної поліції у геноцидних акціях); 4) установа, яка задокументувала злочин (що важливо з погляду політики держави щодо документування злочинів проти ромів – зокрема, їхньої повноти та репрезентативності, – та особливостей формування суспільних уявлень про це); 5) наявність меморіальних об’єктів на місцях загибелі ромських жертв або зазначення наявності ромів серед жертв (що важливо у контексті формування соціальної пам’яті про геноцид ромів та наявності/відсутності механізмів «культурної пам’яті», що покликані увічнити пам’ять жертв). До кожної карти наведено опис методики її складання та аналіз наукової ваги поданих на ній відомостей. Узяті разом або окремо, карти мають потенціал для використання у науковій, освітній та музейній діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

N., Kuzovova. "PUNISHMENT FOR VOLKSDEICHE: THE FATE OF GERMAN WOMEN OF UKRAINE." South Archive (Historical Sciences), no. 33 (September 15, 2021): 26–30. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-33-5.

Повний текст джерела

Анотація:

The purpose of the work. The article is devoted to the fate of Volksdeutsche women after the end of the Second World War. The focus is on the history of women in southern Ukraine, a region of Ukraine where a large part of the German population is under occupation. The historiography of the problem covers works that cover the issue of gender history in the context of the topic: Larysa Belkovets, Lyudmila Burgart, Andriy Kotlyarchuk, Maya Lutai, Olena Styazhkina and others. The sources of the study were the NKVD investigative cases against women who accepted German citizenship, eyewitness accounts, and statistics. Results and scientific novelty of the study. The circumstances and reasons why women chose the status of Volksdeutsche have been clarified. In particular, the study found that this was not always a voluntary or conscious choice: women in difficult life situations chose a survival strategy that they thought could be successful. Volksdeutsche status did not guarantee a happy life, adequate nutrition or normal living conditions for the woman and her family. He was entitled to minimal assistance, but imposed many responsibilities on the Volksdeutsche, forcing them to accept Nazi crimes against civilians and send their children to Hitler's or the German Girls' Union, where they were raised in the spirit of Nazi ideology. German women seldom took an active part in collaborationism: they seldom worked as translators, teachers for Volksdeutsche and Ukrainian schools that did not last long in the occupied territories. In the south of Ukraine, the Volksdeutsche also included ethnic Swedes – residents of the Swedish colony Staroshvedske. For the Germans of southern Ukraine in the status of Volksdeutsche, the war ended first with the forced evacuation to Germany by the Germans, and then by the forced repatriation of Soviet troops home. As a result, Volksdeutsche women were tried on charges of treason and aiding the Nazis. Women made up the majority of special settlers in Siberia, the Urals, and Kazakhstan. However, many Germans managed to avoid repatriation and remain in European countries forever without Soviet influence.Key words: local history, gender history, Volksdeutsche, World War II, NKVD. Мета роботи. Стаття присвячена долі жінок-фольксдойче після завершення Другої світової війни. В центрі уваги історії жінок Південної України, регіону України, на території якого значна частина німецького населення опинилась в окупації. Історіографія проблеми охоплює роботи, в яких висвітлюється питання гендерної історії в розрізі теми: Лариси Белковець, Людмили Бургарт, Андрія Котлярчука, Майї Лутай, Олени Стяжкіної та інших. Джерелами дослідження стали слідчі справи НКВС щодо жінок, котрі прийняли німецьке підданство, спогади очевидців, статистичні матеріали. Результати та наукова новизна дослідження. З’ясовані обставини та причини, чому жінки обирали статус фольксдойче. Зокрема в процесі дослідження з’ясовано, що це не завжди був добровільний чи усвідомлений вибір: жінки, що опинялись в складних життєвих ситуаціях, обирали стратегію виживання, яка на їхню думку могла стати успішною. Статус фольксдойче не гарантував щасливого життя, достатнього харчування чи нормальних умов проживання для жінки та її сім’ї. Він давав право на мінімальну допомогу, проте накладав на фольксдойче чимало обов’язків, змушував примирюватися із злочинами нацистів по відношенню до мирного населення та віддавати дітей в гітлерюнг чи до Союзу німецьких дівчат, де їх виховували у дусі нацистської ідеології. Німецькі жінки рідко брали активну участь у колабораціонізмі: вони зрідка працювали перекла-дачками, вчительками для фольксдойче та українських шкіл, що недовго існували на окупованій території. На Півдні України до фольксдойче зараховували також етнічних шведів – мешканців шведської колонії Старошведське. Для німців Півдня України в статусі фольксдойче війна завершилася спочатку примусовою евакуацією в Німеччину німцями, а потім примусо-вою репатріацією радянськими військами додому. В результаті на жінок-фольксдойче чекали суди із звинуваченнями у зраді та пособництві фашистам. Жінки становили більшість спецпоселенців в Сибіру, на Уралі та в Казахстані. Проте багатьом німкеням вдалось уникнути репатріації і назавжди залишитись у країнах Європи поза радянським впливом.Ключові слова: локальна історія, гендерна історія, фольксдойче, Друга світова війна, НКВС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Тарнавський, І. С. "«МАРІУПОЛЬСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ» В УМОВАХ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941–1943 рр.)". Сторінки історії, № 45 (7 грудня 2017). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5244.45.2017.117196.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Тарнавський, І. С. "ПРАЦЕВИКОРИСТАННЯ МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ ДОНБАСУ В ПЕРІОД НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941 – 1943 рр.)". Сторінки історії, № 48 (20 серпня 2019). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5244.48.2019.176389.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Галів, Микола, та Уляна Галів. "НІМЕЦЬКЕ ПОЧАТКОВЕ ШКІЛЬНИЦТВО НА ДРОГОБИЧЧИНІ У РОКИ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941 – 1944)". Східноєвропейський історичний вісник, № 4 (5 жовтня 2017). http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.4.111466.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Галів, Микола, та Анна Огар. "ПОЛЬСЬКІ ПРОФЕСІЙНІ ШКОЛИ НА ДРОГОБИЧЧИНІ У РОКИ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941 – 1944)". Східноєвропейський історичний вісник, № 5 (30 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.5.116993.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Salata, Oksana. "THE ACTIVITIES OF LITERARY INTELLECTUALS UNDER THE NAZI OCCUPATION IN 1941-1942." Synopsis: Text, Context, Media, no. 4 (2016). http://dx.doi.org/10.28925/2311-259x.2016(4)3571.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!