Статті в журналах з теми "Обсяги інвестицій"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Обсяги інвестицій.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Обсяги інвестицій".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Тарабан, Світлана Василівна. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРИВАБЛИВОГО КЛІМАТУ В РЕГІОНІ – СТРАТЕГІЧНИЙ ПРІОРИТЕТ РОЗВИТКУ ХАРКІВЩИНИ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 228–38. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-228-238.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто процеси надходження інвестицій в економіку Харківської області, висвітлено особливості проведення інвестиційної діяльності в регіоні. Зазначено, що у лютому 2020 року прийнято Стратегію розвитку Харківської області на 2021–2027 роки, однією із стратегічних цілей якої є: «Забезпечення інвестиційно-привабливого клімату в регіоні і створення інноваційної та інвестиційної інфраструктури». Проведено аналіз динаміки обсягів надходжень прямих іноземних інвестицій до Харківської області за 2009-2019 роки, який дозволив виявити періоди найбільш значних коливань. Виконано порівняльний аналіз обсягів залучених прямих інвестицій (акціонерного капіталу) в регіони України на кінець 2019 року та визначено, що Харківська область посідає дев’яте місце серед регіонів України за цим показником. Проаналізовано обсяги надходжень прямих інвестицій (акціонерного капіталу) з країн світу в Харківську область на кінець 2019 року і з’ясовано, що переважну частку складають надходження з країн ЄС. Проведено структурний аналіз прямих іноземних інвестицій за видами економічної діяльності на кінець 2019 року, встановлено пріоритетні галузі економіки Харківщини, до яких іноземні інвестори вважають доцільним вкладати кошти. Проаналізовано динаміку та структуру капітальних інвестицій в Харківській області. Вивчено структуру капітальних інвестицій в регіоні у 2019 році за джерелами фінансування, а також за видами економічної діяльності. Досліджено обсяг капітальних інвестицій по містах і районах Харківської області за 2018 рік та визначено, що майже 2/3 всіх капітальних інвестицій спрямовується в місто Харків. У результаті проведеного дослідження динаміки та структури обсягів прямих іноземних інвестицій в Харківську область та капітальних інвестицій виявлено, що спостерігається суттєва диспропорція та підтверджується моноцентричний характер інвестиційного розвитку Харківщини. Визначено шляхи активізації залучення прямих іноземних інвестицій та капітальних інвестицій з метою забезпечення інвестиційно-привабливого клімату в регіоні.
2
Onegina, Viktoriya, та Yurii Vitkovskyi. "Інвестиції та земельна реформа в сільському господарстві в Україні". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, № 4 (20 грудня 2020): 187–210. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.04.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою статті є ідентифікація тенденцій і чинників інвестицій у сільському господарстві в Україні в період 2014–2019 рр. та впливу заходів земельної реформи із лібералізації обігу земель сільськогосподарського призначення на обсяги інвестування в сільському господарстві. Методологія / методика / підхід. У дослідженні використано такі методи, як логічні операції (аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція) – для визначення особливостей тенденцій в інвестуванні, формулювання висновків щодо впливу земельної реформи на інвестиції; індексний – для виявлення кількісних змін у номінальних і реальних обсягах інвестицій, чинниках впливу; трендовий аналіз – для визначення тенденцій змін та побудови функцій тренду інвестицій у різні періоди; факторний і кореляційний аналіз – для виявлення чинників і щільності зв’язку та залежностей обсягів інвестицій від окремих чинників (прибутку, цін, ставки відсотка, державної підтримки); графічний – для візуальної презентації динаміки інвестицій. Дослідження виконувалося на основі статистичних даних Державної служби статистики України, Національного банку України, звітності сільськогосподарських підприємств Харківської області та даних власних спостережень за 2014–2019 рр. (для розрахунку індексів окремих показників та окремих коефіцієнтів кореляції враховувалися дані за 2009–2013 рр.). Результати. Визначено функцію тренду, яка розкриває загальну спрямованість зміни річних обсягів інвестування в сільському господарстві у 2014–2019 рр. в Україні. Установлено, що основними чинниками, які здійснювали вплив на процеси інвестування в цей період, були підвищення цін на сільськогосподарську продукцію, низький рівень диспаритету цін на продукцію сільського господарства та матеріально-технічні ресурси, експортна орієнтація виробництва та сприятлива для експортерів динаміка курсу національної валюти, агроінновації, прибутковість сільськогосподарського виробництва. Однак дія визначених чинників не пояснює зменшення обсягу інвестицій у 2019 р. Проведене дослідження показало, що очікування щодо змін у законодавстві стосовно обігу земель сільськогосподарського призначення мали негативний вплив на динаміку інвестування в сільському господарстві в Україні. Для збереження тренду збільшення інвестування в сільськогосподарське виробництво, його техніко-технологічне оновлення важливим є здійснення комплексу правових, економічних, технічних та організаційних заходів, що забезпечать якісне реформування земельних відносин. Оригінальність / наукова новизна. Набули подальшого розвитку визначення динаміки інвестицій у сільському господарстві в Україні та ідентифікація найбільш значущих чинників впливу на них у 2014–2019 рр., оцінка зміни в річних обсягах інвестування під впливом очікувань запровадження ринку землі в Україні. Розвинуто наукове обґрунтування впливу земельної реформи на інвестування в сільському господарстві та доведено, що доки права власності на землі сільськогосподарського призначення залишатимуться нечітко та не у повному обсязі визначеними, неможна стверджувати про підстави для підвищення ефективності використання земельних ресурсів, збільшення інвестицій у сільське господарство внаслідок відміни мораторію на продаж землі. Тривалість лагу впливу земельної реформи на збільшення інвестицій у сільському господарстві буде залежати від якості інститутів землекористування та ринку землі. Практична цінність / значущість. Результати дослідження можуть бути використані в управлінні як на мікро, так і на макрорівнях для прогнозування обсягу інвестицій у сільському господарстві, опрацювання заходів із стимулювання інвестицій та поглиблення земельної реформи.
3
Давиденко, Н. М., та С. І. Войцехівська. "ОФШОРИЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 22 (31 січня 2022): 67–72. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/22.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливість сучасного розвитку економічних систем – інтенсифікацію процесів офшо- ризації економіки, що зумовлює актуальність тематики дослідження. Метою дослідження є здій- снення аналізу теоретичних аспектів процесу офшоризації та встановлення її впливу на фінансову безпеку держави. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи, методи теоретичного узагальнення, діалектичного пізнання, абстракції, індукції, синтезу, дедукції, методи статистичного та економічного аналізу. Проаналізовано вплив операцій round-tripping на обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну, обсяги відтоку українського капіталу через офшорні зони та вказано на загрозливі обсяги офшоризації сучасної економіки. Проаналізовано теоретичні аспекти процесу офшоризації в системі фінансової безпеки держави. Виділено першочергові загрози, що ста- новить офшоризація для фінансової безпеки та економіки держави у цілому. З’ясовано, що основна частина виведених капіталів повертається в економіку країни у вигляді round-trip-інвестицій. Проана- лізовано співвідношення обсягу виведених капіталів і зовнішнього боргу різних держав та встановлено, що Україна належить до країн-лідерів за даним показником. Надано рекомендації щодо деофшоризації економіки країни та забезпечення її фінансової безпеки.
4
Сторонянська, І., та Л. Беновська. "ФІНАНСОВІ ТА ІНВЕСТИЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 521–32. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241439.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою дослідження є оцінка фінансових та інвестиційних детермінант розвитку українських регіонів в умовах економічної нестабільності, зумовленої пандемією COVID-19. Проаналізовано вплив рестриктивних і стимулювальних інструментів державної політики на національному і регіональному рівнях на сучасний стан регіональних економічних систем, зокрема в контексті таких складових, як стабільність цін, залучення інвестицій, поліпшення ділового клімату, кредитування, капіталовкладення, прозорість адміністрування бюджетоутворюючих податків і стабільність державних фінансів. Цісекторинайбільшчутливі до заходівдержавноїполітики, особливо в умовах суспільної турбулентності. Аналіз фінансових детермінант регіонального розвитку в умовах короновірусної кризи сприяв окресленню таких негативних тенденцій: значне падіння інвестицій в економіку регіонів і зниження частки нових інвестиційних проєктів є найбільш негативними наслідками, які суттєво вплинуть на темпи економічного зростання в наступні періоди; погіршення ділового клімату, падіння обсягів позик, що надаються суб’єктам господарювання, і зростання частки короткострокових позик вплинули на нові інвестиційні рішення; невиконання запланованих показників податкових доходів місцевих бюджетів (ПДФО, місцеві податки), вплинуло на обсяги доходів місцевих бюджетів, включаючи інвестиційні; зменшення трансфертів до місцевих бюджетів від державного вплинуло на фінансування програм регіонального розвитку; відплив іноземного капіталу, який відбувся не лише через погіршення ділового клімату в країні, а й унаслідок впливу психолого-емоційних факторів поведінки інвесторів в умовах невизначеності. Економічні, фіскальні та соціальні наслідки COVID-19 територіально диференційовані. Різніризики пандемії багато в чому зумовлені економічними та просторовими особливостями регіонального розвитку. Водночас паніка, спричинена поширенням COVID-19, що призвела до ухвалення низки нераціональних рішень фінансово-економічними суб’єктами на різних рівнях управління, є важливою причиною загострення визначених проблем. Значне зменшення інвестицій в економіку регіонів і падіння частки нових інвестиційних проєктів є найбільш негативними наслідками, які суттєво вплинуть на темпи економічного зростання в наступні періоди. Ключові слова: регіональний розвиток, економічна невизначеність, COVID-19, фінанси, інвестиції, детермінанти. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл.: 15.
5
Гурочкіна, В. В. "ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В ЕКОНОМІЦІ ЕМЕРДЖЕНТНОГО ТИПУ". Підприємництво та інновації, № 11-2 (29 травня 2020): 13–22. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано обсяги капітальних інвестицій в економіці України, наведено пріоритетні напрями капітальних інвестицій у промисловості за її видами. Проаналізовано динаміку прямих інвестицій у вигляді акціонерного капіталу та боргових фінансових інструментів в економіці України та наведено напрями інвестування за видами промисловості. Наведено найбільші країни-інвестори та пріоритетні напрями інвестування в Україну. Зазначена роль держави та ведення інвестиційно орієнтованої політики для цілей розвитку промислових підприємств. Проаналізовані зміни в структурі прямого інвестування у промисловість України за 2010–2020 рр. Виділено емерджентні прояви функціонування промисловості. Порівняно зміни в динаміці прямого інвестування та ВВП країни, визначено та наведено динаміку грошових переказів мігрантів в Україну. Охарактеризовано зв’язок за показниками змін динаміки здійсненого аналізу. Визначено вплив наслідків пандемії COVID-19 та ймовірність виникнення фінансових й соціальних ризиків.
6
Скороход, І. П., та Є. С. Зозуля. "РОЗВИТОК ПОТЕНЦІАЛУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Підприємництво та інновації, № 20 (29 жовтня 2021): 25–32. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/20.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізований обсяг іноземного інвестування в економіку України та визначені найбільші іноземні інвестори. Визначені обсяги іноземного інвестування окремих галузей національної економіки та найбільш привабливі галузі для іноземних інвесторів. Систематизовані основні проблеми, що перешкоджають залученню іноземних та національних інвестицій в економіку України, та запропоновані шляхи їх подолання. На сучасному етапі, в умовах структурної перебудови економіки України, активізація інвестиційної діяльності набуває особливого значення. Незважаючи на незначні позитивні зрушення процесу інвестиційної діяльності в Україні, інвестиційний клімат країни залишається досить несприятливим для капіталовкладень. Саме тому залишаються актуальними питання підвищення інвестиційної привабливості країни.
7
Коба, Олена. "РОЗВИТОК БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ ЯК ЗАПОРУКА СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 385–89. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-83.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток будівельної галузі є запорукою стабільного розвитку економіки держави. Дослідження свідчать, що показники діяльності суб’єктів господарювання будівельної галузі України за 2015-2020 роки мали в цілому позитивну динаміку. Зріс внесок будівельної галузі у ВВП країни як в абсолютному, так у відсотковому значенні, збільшувалися обсяги виконаних будівельних робіт, індекс будівельної продукції, кількість діючих суб’єктів господарювання, кількість робочих місць в будівельній галузі. Проте рівень більшості показників суттєво відставав від рівня європейських країн. Значні зміни у ведення будівельного бізнесу внесла пандемія COVID-19. У 2020 році відбулося значне зменшення обсягу капітальних інвестицій у будівельну галузь. Залишаються проблемними і потребують вирішення моменти ліквідації, підключення до системи електромереж, якості контролю, реєстрації, оподаткування, інвестування в будівельній галузі.
8
Kramchaninova, Maiia, Maryna Kasatkina та Tetiana Masalova. "СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАНТАЖНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), № 3(15) (2018): 63–70. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-63-70.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу сучасного стану сфери вантажних перевезень залізничного транспорту України. На основі проведеного дослідження виділено системні проблеми, які негативно впливають на ефективність роботи залізничного транспорту з вантажних перевезень. У цій роботі обґрунтовано необхідність оновлення рухомого складу шляхом залучення міжнародних інвестицій, яке допоможе підвищити обсяги вантажних перевезень, сприятиме розвитку галузі залізничного транспорту та економіки України загалом.
9
Штейнгауз, Дмитро. "ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ ТА ВПЛИВ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ ІНСТРУМЕНТІВ НА ЙОГО РОЗВИТОК В УКРАЇНІ". Вісник Університету банківської справи, № 2(41) (2 вересня 2021): 19–23. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x2(41)2021249958.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Досліджено особливості функціонування та основні тенденції розвитку вітчизняного ринкужитлової нерухомості на сучасному етапі. Метою дослідження є визначення основних тенденцій роз-витку вітчизняного ринку житлової нерухомості на сучасному етапі, аналіз проблем і визначення перспективнихнапрямів використання фінансово-кредитних інструментів для забезпечення ефективногофункціонування ринку житлової нерухомості в Україні. Проаналізовано динаміку споживчого попитуза кількістю угод купівлі-продажу житла на фоні «ковідної кризи», структуру попиту за розміром і рів-нем комфортності житла, досліджено динаміку і структуру капітальних інвестицій у житлове будівництвоза видами активів. Виявлено проблеми неналежного фінансування потреб ремонту, реконструк-ції та оновлення старого житлового фонду, що в перспективі спричинять погіршення якості житловоїнерухомості, яка реалізується на вторинному ринку. Обґрунтовано доцільність перегляду державноїфінансової політики у сфері житлового будівництва і створення нових фінансово-кредитних інструмен-тів, що забезпечать ефективне функціонування ринку житлової нерухомості. Визначено низький рівеньінвестиційних можливостей населення у сфері будівництва житла й необхідність розвитку фінансово-кредитного інструментарію для розширення альтернативних можливостей інвестування населенняв будівництво / придбання житла. Окреслено шляхи розв’язання соціально значущої проблеми забез-печення населення України доступним житлом належної якості. Визначено основні очікувані тенденції,які будуть мати вплив на розподіл фінансових потоків і визначатимуть можливі напрями вдосконален-ня фінансово-кредитних інструментів на ринку житлової нерухомості України, а саме: 1) перерозподілкапіталу між класами нерухомості та різке збільшення інвестицій у багатоквартирні об’єкти; 2) сприят-ливі можливості для розвитку ринку привілейованих акцій та різних похідних фінансово-кредитних ін-струментів; 3) поширення і вдосконалення цифрових інструментів як складової забезпечення застосу-вання фінансово-кредитного інструментарію; 4) збереження високої ризиковості ринку нерухомості якдля інвесторів, так і для кредиторів, що зумовлює потребу вдосконалення чинної системи фінансовогомоніторингу й фінансового контролю, а також створення системи страхування інвестицій на житловунерухомість, оскільки на цьому ринку сконцентровані значні обсяги інвестицій населення.Ключові слова: ринок житлової нерухомості, житлове будівництво, фінансове забезпечення, капіталь-ні інвестиції, фінансово-кредитні інструменти, споживчий попит, доступне житло.Формул: 0; рис.: 2; табл.: 0; бібл.: 5.
10
Пащук, О. Б. "МЕТОДИКА ПРОСУВАННЯ ПРОДУКТУ У ВИСОКОКОНКУРЕНТНІЙ НІШІ НА МАРКЕТПЛЕЙСІ". Підприємництво та інновації, № 19 (31 серпня 2021): 27–33. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/19.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Цифрові платформи продажу продуктів забезпечують зростаючі обсяги торгових операцій завдяки зручності вибору продукту для покупця, клієнтоорієнтованому сервісі, альтернативним варіантам продуктів для клієнтів. Цифрові торгові майданчики, або маркетплейси, забезпечують компанії інтегрованими у платформу інструментами просування продуктів, що автоматично веде до створення унікальних бізнес-моделей продажу в цифровому середовищі. Проте інтегровані інструменти просування за умови відсутності розуміння алгоритмів та принципів їх роботи не забезпечують стабільність продажів. Це потребує розроблення методики просування продукту на електронному ринку. Мета статті полягає в розробленні методики просування продукту у висококонкурентній ніші на маркетплейсі. В результаті вивчення практики просування продукту компанії Х сформовано методику просування продукту у висококонкурентній ніші на маркетплейсі. Визначено, що для ефективного просування методика повинна включати ідентифікацію передумов та цілей просування продукту на цифровій платформі, розроблення унікальної торгової пропозиції на основі переваг продукту, аналіз продукту конкурентів, визначення бюджету та стратегії просування продукту, вибір типів рекламних кампаній та інструментів просування кампанії. Для оцінювання ефективності запуску продукту та рекламних кампаній використовуються показники конверсії, рівня охоплення цільової аудиторії, CPC (“pay per click” – «вартість за клік»), CTR (рейтинг кліків, або клікабельність), відношення вартості реклами до продажів (Ad Cost Over Sales, ACOS), частки витрат конкурентів на рекламу (Share of Spend, SOS) та планової частки продажу продукту на ринку (SOM). Перерозподіл рекламних інвестицій між вибраними рекламними кампаніями забезпечує досягнення планового обсягу продажу завдяки вкладенням у найбільш ефективні інструменти. Визначено, що перерозподіл рекламних інвестицій доцільно здійснювати у поточному періоді для досягнення стратегічних цілей просування, таких як забезпечення планової частки ринку за планових інвестицій у випуск, просування продукту на електронному ринку.
11
Murashko, Mykola, та Dmytro Sotnikov. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ БУДІВЕЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 254–61. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-254-261.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано сутність функціонування інвестиційного будівельного сектору економіки в сучасних умовах. Доведено, що нині становище вітчизняних будівельних підприємств на ринку інвестицій характеризується їхньою неготовністю до ефективного освоєння основних засобів на інноваційній основі, а також неготовністю потенційних інвесторів вкладати капітал у будівельні підприємства через високі ризики, пов'язані з незахищеністю права власності, з великою ймовірністю неповернення коштів через неефективне управління. Водночас сучасні інноваційно-інвестиційні процеси в будівельній галузі повинні бути спрямовані не тільки на зростання питомої ваги інноваційно орієнтованих підрядних робіт у загальному обсязі будівельно-монтажних робіт, а й на інноваційну перебудову самої будівельної галузі. Обґрунтовано, що основними причинами, що стримують інвестиції в зростання будівельного виробництва та технічне переоснащення будівельної галузі, є нестабільність політичної ситуації, тіньові та різного роду спекулятивні процеси в інвестиційно-будівельній сфері, високі податки та ризики інвестиційної діяльності, велика вартість позикового капіталу та складність отримання кредиту, а також інші чинники, що характеризують інвестиційний клімат України як несприятливий. Тому в контексті вищезазначених причин, інвестиційна політика в будівельній галузі повинна органічним чином поєднувати інструменти державного впливу та дерегуляції з метою створення сприятливого інвестиційного середовища як для вітчизняних, так і іноземних інвестицій. Інвестиційна політика України в середньостроковій перспективі має бути спрямована на стійкий розвиток будівельної галузі на інноваційній основі, забезпечення економічної безпеки країни, формування повноцінного ринку землі, розвиток ринкової інфраструктури, нарощування інвестиційно-будівельного потенціалу та створення сприятливого інвестиційного середовища для трансферу сучасних технологій, застосування узгоджених з нормами ДБН механізмів захисту національного будівельного ринку, створення дієвих стимулів для поступального розвитку інноваційно-інвестиційних процесів у будівельній галузі України шляхом першочергової реалізації проектів із реконструкції, модернізації та технічного переоснащення виробничих потужностей та інфраструктурних об’єктів на інноваційній та екологічній основі.
12
Bilinchuk, Valeria, та Olena Sobolieva-Tereshchenko. "СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПИВНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(17) (2019): 122–31. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-122-131.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу сучасного стану пивного ринку в Україні. У роботі представлено статистичні та аналітичні дані відносно стану ринку пива України, а також Литви, Норвегії, Словаччини та Хорватії за останні десять років. На основі проведеного дослідження виділено системні проблеми, які негативно впливають на ефективність роботи виробництва пивних напоїв. Досліджено основних лідерів ринку та тенденції в галузі пива. З’ясовано причини нестабільної ситуації цього ринку. Визначено основні напрями розвитку в умовах економічної кризи. Обґрунтовано необхідність залучення міжнародних інвестицій, що допоможе підвищити обсяги пивного виробництва, сприятиме розвитку галузі українських слабоалкогольних напоїв та економіки України загалом.
13
Бояринова, К. О., та А. А. Бичковська. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ". Підприємництво та інновації, № 14 (30 жовтня 2020): 19–24. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження зумовлене необхідністю забезпечення сталого розвитку підприємств та присвячене аналізу наявного стану, проблем та перспектив упровадження екологічних інновацій на підприємствах. На основі використання монографічного методу, абстрактно-логічного, логічних узагальнень, формалізації та конкретизації розкрито проблемність, тенденції та особливості впровадження екологічних інновацій на вітчизняних промислових підприємствах. Розглянуто сутність екоінновацій та об’єкти, які їм належать. Обґрунтовано поділ екоінновацій промислового підприємства на інновації у виробничій діяльності, у зміні складу продуктів; в управлінській сфері. Проаналізовано тенденції впровадження на підприємствах маловідходних, ресурсозберігаючих, технологічних процесів. Досліджено обсяги капітальних інвестицій в екологізацію за видами економічної діяльності підприємств України. З метою розвитку процесів екологізації запропоновано забезпечити низку економічних умов: розвиток страхового ринку; субсидіювання використання нетрадиційних джерел енергії; створення кластерів екологічно орієнтованого виробництва; підвищення інвестиційної привабливості еколозації виробництв; створення фондів спеціального призначення; формування програми розвитку екоінновацій у промисловості.
14
Ivaniv, S. I. "ВПЛИВ ІНВЕСТИЦІЙ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (30 листопада 2021): 115–27. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.115-127.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження спрямоване на детальне вивчення залежності між використанням ресурсного потенціалу сільськогосподарськими підприємствами та залученням інвестицій.
Метою проведення дослідження є вивчення та аналіз впливу різних форм інвестування на діяльність сільськогосподарських підприємств та ефективність використання ресурсного потенціалу.
У дослідженні використовувалася така методологічна база: метод групування для визначення форм залучення інвестицій у сільськогосподарські підприємства; графічний метод для відображення обсягу імпорту нової та вживаної сільськогосподарської техніки, а також динаміки капітальних інвестицій у сільське господарство; метод розрахунку для визначення величини середньорічного абсолютного приросту капітальних інвестицій у сільське господарство; аналітичний метод для визначення стримуючих факторів розвитку інвестиційної діяльності у сільському господарстві.
У статті проаналізовано можливі форми залучення інвестицій та їх вплив на структурні складові ресурсного потенціалу. У результаті дослідження було визначено, що найбільший вплив інвестиційна діяльність має на технічну складову ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.
У дослідженні визначено основні чинники, які створюють несприятливий клімат у залученні інвестицій у сільське господарство. Стаття містить рекомендації яким чином варто на державному рівні та на рівні самих сільськогосподарських підприємств підвищувати інвестиційну привабливість сільськогосподарської галузі, особливо якщо йдеться мова про залучення іноземних інвестицій. Продемонстровано динаміку вкладення капітальних інвестицій, де як результат, визначено скорочення інвестицій за останні роки.
Результати, що отримані у ході дослідження можуть використовуватися сільськогосподарськими підприємствами при плануванні використання власного інвестиційного фонду та залучення зовнішніх інвестицій.
15
Krуvoruchko, О. Р. "МОДЕЛЬ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У ГАЛУЗЬ ТРАНСПОРТУ В УКРАЇНІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 83 (23 липня 2019): 181. http://dx.doi.org/10.31713/ve3201818.
Повний текст джерелаАнотація:
В статтi проаналiзовано та визначено, що найбільш ефективний напрям розвитку транспортного сектору України може бути реалізований шляхом формування транспортно-логістичної системи країни, що потребує значних фінансових інвестицій. За допомогою побудови економіко-математичної регресійно лінійної модель взаємозв'язку одних чинників - обсягу інвестицій, на показники розвитку економіки, валовий внутрішній продукт, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиницьрезидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва у галузі транспорту, доведено, що інвестиції в транспорт мають: високий рівень ліквідності; короткий термін окупності; доступний інвесторам різного рівня. А зростання обсягу прямих іноземних інвестицій є необхідною умовою зростання вітчизняної економіки.
16
Аранчій, В., Л. Ганущак-Єфіменко, Л. Христенко, М. Шкода, I. Гнатенко та Н. Фастовець. "МОДЕЛЮВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 259–70. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3526.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою дослідження є розроблення інтегрального показника оцінювання ефективності менеджменту фінансового стану суб’єктів підприємництва в Україні, а також визначення впливу на нього обсягу капітальних інвестицій, витрат на персонал та оплату праці. Зауважено, що динамічність зовнішнього, зокрема інституціонального середовища підприємництва, несприятливі кон’юнктурні зміни вимагають систематичного перегляду методики оцінювання ефективності менеджменту фінансового стану суб’єктів підприємництва. Оперативне оцінювання ефективності менеджменту фінансового стану підприємницької діяльності дозволяє контролювати трансформаційні та трансакційні витрати за рахунок вдало обраної стратегії перспективного розвитку підприємства. Акцентовано увагу на фрагментарності, застарілості та суперечливості в науковому світі вже розроблених методів і моделей оцінювання ефективності менеджменту фінансового стану суб’єктів підприємництва. З урахуванням цього запропоновано модель оцінювання ефективності менеджменту фінансового стану великих, середніх і малих підприємств. Розроблена модель надасть можливість державним посадовцям, суб’єктам підприємницької діяльності, міжнародним установами та іншим стейкхолдерам оцінювати поточну ефективність менеджменту фінансового стану великих, середніх та малих підприємств. Інтегральну оцінку ефективності менеджменту фінансового стану суб’єктів підприємництва запропоновано відзначати на основі трьох первинних показників: відсоток прибуткових підприємств серед усіх підприємств цієї групи; фінансовий результат до оподаткування підприємств, що одержали прибуток; фінансовий результат до оподаткування підприємств, що одержали збиток. Виявлено, що зниження ефективності менеджменту фінансового стану суб’єктів підприємництва в Україні почалося з 2012 року для всіх видів підприємств. Досліджено вплив на інтегральну оцінку ефективності менеджменту фінансового стану підприємств показників обсягів капітальних інвестицій, витрат на персонал та оплату праці. Виявлено, що обсяг капітальних інвестицій, витрати на персонал та оплату праці істотно впливають на фінансовий стан середніх і малих підприємств. Ключові слова: менеджмент, фінансовий стан, капітальні інвестиції, прибуток, фінансовий результат. Формул: 27; рис.: 1; табл.: 5; бібл.: 21.
17
Volik, Maiia Anatoliivna. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 1(17) (2019): 103–9. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-1(17)-103-109.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Сучасний стан економіки України характеризується значними соціальноекономічними трансформаціями. Деякі з яких негативно вливають на якість життя населення. Для впровадження інновацій у виробничі процеси, оновлення основних засобів, нарощування інвестиційного потенціалу національної економіки, покращення життя населення необхідно активізувати інвестиційні процеси в країні. Постановка проблеми. Для відновлення економічного зростання, підняття на більш високий рівень забезпечення соціальних стандартів необхідна модель управління економічними процесами, в основі якої знаходяться інвестиції. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед вчених, що займаються проблемами інвестицій, інвестиційного потенціалу варто виділити І. Ю. Бережну, В. Бочарова, С. Заїку, Ф. Тумусова, Т. Г. Шамоту та інших вчених. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Залишається дискусійним питання змісту самого поняття інвестиційного потенціалу, впливу на нього динаміки освоєних інвестиційних та заходів державного впливу. Постановка завдання. Для нарощування інвестиційного потенціалу України необхідно стабілізувати політичну та макроекономічну ситуацію в країні, сприяти на державному рівні оновленню на інноваційних принципах матеріально-технічної бази, розвитку персоналу за допомогою збільшення та диверсифікації інвестицій. Виклад основного матеріалу. У статті висвітлені погляди вчених на інвестиційний потенціал, обґрунтовано, що інвестиції є важливим чинником нарощування інвестиційного потенціалу. Проаналізовано динаміку процесу інвестування в національній економіці, перспективні напрями державного регулювання щодо нарощування інвестиційного потенціалу. Висновки. Для України розміщених капітальних інвестицій недостатньо для позитивних зрушень в економіці. При збільшенні обсягів інвестицій в національну економіку можливо було б забезпечити збільшення темпів економічного зростання та покращення соціальних стандартів. Тому необхідно вжити на рівні держави дієвих заходів щодо створення єдиної цілісної системи державного управління процесами формування та реалізації інвестиційного потенціалу, які б сприяли залученню вітчизняних та іноземних інвестицій, підвищували ефективність їх використання.
18
Chemerus, V., V. Dushka та V. Maksym. "СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (4 вересня 2016): 169–75. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6933.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливою складовою у забезпечені продовольчої безпеки України є розвиток інтенсивної аквакультури. У статті представлені результати дослідження стану та основних перспектив розвитку галузі рибництва. За результатами дослідження встановлено, що рибна галузь в Україні перебуває у кризовому стані. За 2013 – 2015 рр. обсяг вилову риби через негативні економічні процеси, які пов’язані із втратою значної частини риболовецького флоту та морського шельфу, скоротився у 2 рази. Частка імпортної продукції у структурі фонду споживання риби за 2015 рік становила близько 80% на суму понад 290 млн. дол. США. Україна володіє достатнім ресурсним потенціалом для розвитку аквакультури, на базі якого необхідно збільшувати обсяги вирощування та вилову товарної риби з метою забезпечення потреб споживачів продукцією вітчизняного виробництва. Для розвитку аквакультури в Україні необхідно реалізувати комплекс заходів щодо відновлення ресурсного та виробничого потенціалу рибної галузі. Створення сприятливого економічного середовища для залучення інвестицій у впровадження новітніх інноваційних технологій інтенсивного вирощування риби у ставах, річках, басейнах та садках. Наявність зростаючого споживчого попиту на прісноводні види риб, на вирощуванні яких в основному ґрунтується не розкритий потенціал аквакультури у внутрішніх водоймах. Розвиток збутової інфраструктури, забезпечення пільгового цільового кредитування підприємств рибної галузі на оновлення основних виробничих засобів та відновлення водних об’єктів придатних для вирощування риби. Сприяння встановленню інтеграційних процесів між підприємствами рибної галузі та господарствами галузей рослинництва, тваринництва, харчової промисловості, які забезпечують сировинними ресурсами розвиток аквакультури в Україні. Надання державних замовлень машинобудівним підприємствам для забезпечення основних засобів виробництва за доступними цінами та на умовах лізингу. Підготовка у профільних ВНЗ висококваліфікованих спеціалістів із знанням технології та економіки ведення ефективного рибництва. Реалізація запропонованих заходів сприятиме розвитку виробництва продукції рибництва в Україні, підвищенню конкурентоспроможності рибних господарств та зниженню залежності від імпорту продовольчого сектору економіки.
19
Вахович, І., Л. Матвійчук та Б. Смаль. "РОЗВИТОК ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЗАХОДИ ПОСИЛЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 494–502. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251512.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Присвячено дослідженню тенденцій розвитку індустрії гостинності в регіонах України. Розглянуто зміст та значення індустрії гостинності в соціально-економічному розвитку регіонів. Визначено зміст досліджуваних дефініцій, узагальнено та сформульовано підходи до визначення співвідношень понять «індустрія гостинності» й «індустрія туризму». Визначено основні показники, що характеризують споживання послуг індустрії гостинності. Доведено що основними такими показниками є внесок індустрії туризму у ВВП, обсяги туристичного збору. Визначено, що стан і розвиток індустрії гостинності характеризують також обсяги капітальних інвестицій за видами економічної діяльності у сфері тимчасового розміщення та організації харчування. Проведено аналіз зазначених показників у динаміці та в регіональному розрізі. Охарактеризовано тенденції розвитку індустрії гостинності в сучасних умовах. Виявлено суттєві регіональні диференціації щодо сплати туристичного збору в Україні, а також зниження майже всіх показників розвитку індустрії гостинності. Проаналізовано дані Всесвітньої ради з подорожей і туризму щодо стану індустрії гостинності в Україні. Виявлено скорочення загального внеску подорожей і туризму в зайнятість України 2020 року до 6,3 %. Визначено напрями і заходи посилення конкурентних переваг індустрії гостинності в регіонах України. Визначено умови діяльності суб’єктів господарювання індустрії гостинності, до яких віднесено гнучкість і здатність швидко адаптуватися до сучасних умов ринку, упровадження заходів безпеки та гігієни, оптимізації форм підприємницької діяльності, розвиток цифрових технологій, посилення ролі здорового харчування, розширення асортименту продукції та послуг туристичних регіонів, швидкий розвиток послуг доставки, орієнтація на екологічну діяльність, посилення вимоги до кваліфікації персоналу тощо. Доведено, що перспективними напрямами підвищення конкурентних переваг індустрії гостинності в сучасних умовах є підвищення рівня фінансування галузі, активізація зусиль органів місцевого самоврядування щодо цільового використання коштів від туристичного збору на місцях, а також застосування інструментів стратегування та програмування розвитку індустрії гостинності регіонів, об’єднання стейкхолдерів індустрії в кластери, альянси тощо. Ключові слова: конкурентні переваги, індустрія гостинності, регіональний розвиток, туристичний збір. Формул: 0; рис.: 3; табл.: 1; бібл.: 14.
20
Богданенко, Анатолій. "ДЕРЖАВНА ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ ФАКТОРІВ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 15–25. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-15-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито сутність державної інвестиційної політики та принципи її здійснення. Досліджено стан проведення інвестиційної полі- тики держави та наведено заходи держави в напрямі покращення реаліза- ції ефективної інвестиційної політики.
Зазначено, що державна інвестиційна політика є одним із заходів від- повідних органів державної влади в напрямі ефективного здійснення ін- вестиційних процесів з метою забезпечення сталого економічного розвит- ку країни, основними елементами якої можна визначити мету і завдання політики, економічний ефект, що очікується від її реалізації, склад пріо- ритетних сфер і об’єктів інвестування, принципи формування та реаліза- ції інвестиційної політики.
Визначено, що головна мета державної інвестиційної політики поля- гає у залученні інвестицій в обсягах, що забезпечать реалізацію процесів диверсифікації виробництва та розширеного відтворення економіки, а ре- зультатом ефективної державної інвестиційної політики є створення умов для переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, який неможливий без динамічного розвитку законодавства, для стимулю- вання інвестицій. Раціональне залучення інвестицій сприяє зростанню ВВП.
Встановлено, що основною метою управління інвестиційною діяльніс- тю є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії та створення сприятливого інвестиційного клімату, в процесі ре- алізації якої інвестиційне управління спрямоване на розв’язання низки найважливіших завдань, таких як забезпечення високих темпів економіч- ного розвитку країни, створення високотехнологічного інвестиційного комплексу, підвищення технічного рівня виробничого апарату, максимі- зація доходів від інвестиційної діяльності, мінімізація інвестиційних ри- зиків, визначення шляхів прискорення інвестиційних програм, створення конкурентоспроможних експортних виробництв, забезпечення в країні фінансової стабільності в процесі здійснення інвестиційної діяльності, по- зитивних структурних змін в економіці, подолання диспропорцій, струк- турно-технічної незбалансованості економіки.
Доведено, що завдяки продуманій інвестиційній політиці держави, можна здійснювати структурну перебудову економіки, підвищуючи її рі- вень міжнародної конкурентоспроможності та збільшуючи експортний потенціал.
21
Voloshchuk, Vasyl, Sergiy Smyslov, Mykhailo Pidtereba, Alexey Pidtereba та Leontius Khmelnychyi. "ПОШУК ОПТИМІЗОВАНИХ РІШЕНЬ ПРИ РОЗРОБЦІ ПРОЕКТУ З ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ СВИНАРСТВА ПОТУЖНІСТЮ 24 ТИС. ГОЛІВ У РІК". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 1-2(36-37) (1 липня 2019): 47–53. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2019.1-2.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Зниження кількості продукції свинарства на ринку та постійне зростання попиту на неї завжди стимулює інвесторів шукати шляхи нарощування обсягів виробництва товарної свинини. Підвищити зацікавленість інвесторів можна лише оцінивши всі ступені ризиків максимально визначивши значення параметрів виробничої діяльності і ще до початку активного вкладання коштів вказати на обсяги необхідних інвестицій та параметри прибуткової діяльності. Дослідження з пошуку оптимізованих рішень проводили шляхом комп’ютерного моделювання послідовно змінюючи значення параметрів визначаючи вірогідні зміни показників виробничої діяльності. Встановлено, що при одночасній зміні багатоплідності з 12 до 14 поросят і зменшенні технологічного відходу з 14,3 до 10,7% при постійній кількості основних свиноматок впродовж року на свинокомплексі потужністю 24 тис. голів у рік кількість приплоду збільшиться на 4 368, а відлучених поросят на 4844 голів, це дозволить передати на дорощування не 21996, а 26728 голів, що і потрібно враховувати при розрахунку необхідної кількості станків для їх розміщення. Залежно від компактності розміщення станкового обладнання, системи гноєвидалення, способу роздавання корму та водонапування відсоток зайнятої станками виробничої площі буде змінюватись, а отже і буде змінюватись потреба у загальній кількості приміщень для утримання поголів’я усіх технологічних груп. При зміні зайнятої станками площі з 70 до 52 відсотків потреба загальної площі зміниться з 4320 до 5760 м2, що рівнозначно додатковому приміщенню розмірами 80 х 18 м. Збільшення інтенсивності росту у період дорощування та відгодівлі призводить до зменшення потреби у кількості станків та загальної площі для утримання поголів’я, а також значного зменшення тривалості відгодівлі, що дозволить знизити витрати корму та прискорити оборот станкомісць. Недотримання правил проведення розрахунків та ігнорування змінних значень вхідних даних у кінцевому результаті призводить до порушення роботи створеного комплексу, а також невідповідності між розрахунковим бізнес-планом та реальними даними економічно-господарської діяльності підприємства з виробництва продукції свинарства.
22
Аль-Абабне, Х. А., А. Осмонова, І. Думанська, П. Матковський та А. Калиновський. "ВИКОНАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В КОНТЕКСТІ ЗАГОСТРЕННЯ СВІТОВОЇ КРИЗИ ПРОДУКТІВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 469–85. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251504.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою дослідження є вивчення сутності, основних тенденцій і проблемних аспектів реалізації експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва в умовах загострення продовольчої кризи. Використовуються теоретичні та емпіричні методи пізнання в їхньому діалектичному поєднанні. Основними методами, що використовуються в цьому дослідженні, є статистичний аналіз, індексні, графічні та аналітичні методи, методи оцінки структурних динамічних зрушень, порівняння і монографічний метод. Дослідження також включало загальні методи економічних досліджень, зокрема: у розкритті змісту експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва, формулюванні висновків використовувалися теоретичні узагальнення та порівняння, індукція та дедукція; за допомогою синтезу та економічного аналізу проводиться оцінка сучасного стану та тенденцій розвитку експорту сільськогосподарської продукції; для аналізу експорту сільськогосподарської продукції використовувалися графічні, економічні, статистичні та міждержавні порівняння; для оцінки внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу сільськогосподарської продукції в регіональному контексті були впроваджені статистичні методи (групування). Вплив зовнішнього і внутрішнього експортного потенціалу на експорт пшениці вивчався шляхом регресійного аналізу. Необхідність забезпечення продовольчої безпеки країнами в усьому світі наголошує на важливості аграрного сектору як каталізатора економічного розвитку, джерел валютних надходжень, напрямів інвестицій тощо. Вивчення спеціалізації сільського господарства привело до висновку, що пшениця і цукор — товари з найбільшим експортним потенціалом. Обґрунтовано, що країни Південної Америки, ОЕСР, Північної Америки та Європи мають найвищий рівень реалізації експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва, а африканські країни залежать від імпорту. Крім того, низька експортна орієнтація Африки та Азії через особливості їх природних і кліматичних умов установлюється на основі оцінки експортно-імпортних операцій у регіональному контексті. Проаналізовано внутрішній і зовнішній експортний потенціал кожного з регіонів. Було застосовано економіко-математичне моделювання оцінки впливу найважливіших факторів на обсяги експорту пшениці, що дозволило передбачити обсяги експорту пшениці й ухвалити обґрунтовані управлінські рішення щодо реалізації експортного потенціалу агрокомпаній. Обернена пропорційність обсягу експорту споживанню пшениці на душу населення і пряма пропорційність ефективності та площі земель, що використовуються для вирощування пшениці, була встановлена шляхом кореляційного і регресійного аналізу. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше проводиться цілісний аналіз потенційних можливостей і можливостей експорту наявної та збільшення експорту сільськогосподарської продукції у світі та за групами продуктів. Визначено сутність та особливості економічного представлення експортного потенціалу сільськогосподарської продукції на міжнародному і національному рівнях. Окреслено основні чинники, що впливають на розвиток експортного потенціалу сільськогосподарської продукції в регіональному контексті та досліджують їхній вплив шляхом проведення відповідного аналізу агресії. Додатковий розвиток отримало дослідження внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу за регіонами світу. Проведено аудит внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва у регіональному контексті, у результаті якого були визначені основні рекомендації щодо підвищення їхнього рівня з метою активізації розвитку агропромислового сектору економіки. Ключові слова: експортний потенціал, сільськогосподарське виробництво, експорт, інтеграція, продовольча безпека. Формул: 1; рис.: 7; табл.: 5; бібл.: 26.
23
Черкашина, Т. С. "Стан і тенденції іноземного інвестування економіки України на етапі четвертої промислової революції". Academy Review 53, № 2 (2020): 95–105. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5354-2020-2-53-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано динаміку прямих іноземних інвестицій в економіку України впродовж 2010–2019 рр. і виявлено, що вона не була сталою та мала тенденцію до погіршення. Так, і обсяг прямих (чистих) іноземних інвестицій, і прямих іноземних інвестицій за накопичувальним (наростаючим) підсумком в економіку України зменшився більш ніж удвічі. Також встановлено, що регіональна і галузева структура розподілу прямих іноземних інвестицій є неефективною: здебільшого вони зосереджені у м. Києві, а також у Київській, Дніпропетровській, Одеській і Харківській областях; натомість регіональними аутсайдерами залучення прямих іноземних інвестицій залишаються Вінницька, Кіровоградська, Тернопільська, Чернівецька і Чернігівська області, де питома вага прямих іноземних інвестицій не перевищує 1%. Окрім цього, вказано, що за період 2010–2019 рр. суттєво підвищилася інвестиційна привабливість галузей фінансів, страхування і сфери послуг (на 30,64%, 28,5 та 15,9% відповідно); у той же час обсяг прямих іноземних інвестицій в українську промисловість у відносному значенні суттєво не змінився. Також у статті досліджено динаміку прямих портфельних інвестицій в економіку України і зроблено висновок про те, що вона має тенденцію до покращання. Так, за період 2010–2019 рр. обсяг прямих портфельних інвестицій збільшився у 1,6 раза, що вказує на зацікавленість іноземних інвесторів у придбанні первинних і вторинних цінних паперів та формуванні інвестиційного портфеля українських підприємств без безпосередньої участі в роботі підприємства країни-реципієнта.
24
Носач, Ю. О., та С. В. Войтко. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Підприємництво та інновації, № 7 (30 грудня 2019): 80–84. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто економіко-правову систему захисту комп’ютерних технологій України та Сполучених Штатів Америки. Виявлено, що США є першою державою, що розпочала охороняти комп’ютерні програми як об’єкт авторського права. Встановлено, що внесок ІТ-сфери у валовий внутрішній продукт (ВВП) країни за 7 років збільшився в 4 рази: з 1% у 2012 році до 4% у 2018 році. У ході аналізу світового ринку програмного забезпечення визначено частку українського ринку надання послуг в ІТ-сфері. Розглянуто видову характеристику комерціалізації програмного забезпечення України. Досліджено, що основними партнерами України за експортом ІТ-сфери є США (31%), Велика Британія (23%) та інші (46%), зокрема Німеччина, Канада, Ізраїль, Швеція, Швейцарія. Проаналізовано обсяги інвестицій на розвиток ІТ-сфери України, що склали в загальному обсязі у 2016 році 120 млн. дол., у 2017 році – 265 млн. дол., у 2018 році – 295 млн. дол. Проаналізовано попит на українські аутсорсингові компанії, які забезпечують патентно-ліцензійну діяльність на підприємствах як у своїй країні, так і поза її межами. У 2018 році 12 українських компаній та 6 компаній з українськими представниками увійшли в топ-100 лідерів за рейтингом “The 2018 Global Outsourcing 100”. Хоча український ринок має позитивну динаміку щодо експорту продуктів програмного забезпечення, все ще українські фірми не мають значної кількості замовлень на міжнародному ринку. У ході дослідження Асоціації виробників програмного забезпечення було встановлено, що в Україні лише 20% ліцензійного програмного забезпечення, інші 80% не мають потрібних ліцензій, тобто є нелегальними. Запропоновано вдосконалити чинне законодавство України щодо охорони об’єктів інтелектуальної власності у сфері комп’ютерних технологій, що дасть змогу не лише запобігти численним правопорушенням незаконного використання комп’ютерних програм, але й забезпечити значний розвиток країни у сфері комп’ютерних технологій загалом та збільшити можливості держави посісти почесне місце в Європейському Союзі серед експортерів комп’ютерних технологій.
25
Турчиняк, М. К., та О. Г. Форись. "РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА В ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 3 (21 грудня 2021): 68–73. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-3-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сучасні тенденції розвитку ресторанного господарства у Західному регіоні України, зокрема нові формати закладів, які використовуються для утримання постійних і залучення нових клієнтів. Проаналізовані актуальні проблеми щодо застосування сучасних тенденцій розвитку ресторанного господарства. Досліджено послуги, які надає ресторанне господарство м. Тернополя для залучення великої кількості клієнтів, що дозволяє збільшити обсяги реалізації виробів, підвищити прибутковість підприємства, його конкурентоспроможність. Карантинні обмеження внаслідок пандемії вірусу СOVID-19 вкрай негативно вплинули на розвиток підприємств України, зокрема ресторанного бізнесу. Сучасна ситуація на ринку сфери послуг змушує підприємства ресторанного господарства розробляти нові механізми для збереження та розвитку свого бізнесу, адаптації до нових умов зовнішнього середовища. На основі аналізу визначено особливості та обґрунтовані перспективи розвитку підприємств. Здійснено оцінювання основних показників, а саме: кількості підприємств ресторанного господарства, кількості місць в об’єктах ресторанного господарства, забезпеченості населення місцями в об’єктах ресторанного господарства. Найвищий розвиток ресторанного господарства має Львівська область,помірний розвиток ресторанної галузі слід відзначити у Тернопільській та Івано-Франківській областях . Ці області є сприятливі для залучення інвестицій у розвиток галузі, характеризуються середнім рівнем забезпеченості населення підприємствами ресторанного господарства. Низький рівень забезпеченості населення підприємствами харчування мають Чернівецька та Закарпатська області. Визначено причини, що гальмують розвиток об’єктів ресторанного господарства та інноваційні підходи для утримання постійних відвідувачів, залучення нових в умовах конкуренції. У статті доведено, що впровадження інновацій забезпечує закладам ресторанного господарства конкурентні переваги. Перераховано тенденції, що зумовлюють появу нових видів організації ресторанного господарства.
26
Ткаченко, А. М., та Е. О. Колесник. "ВПЛИВ АНТИДЕМПІНГОВИХ ТА ЗАХИСНИХ ЗАХОДІВ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 78–83. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентовано на значимості конкурентоспроможності у забезпеченні життєдіяльності підприємств. Здійснено порівняльний аналіз змін позицій України у рейтингу TOП-10 країн-лідерів на світовому ринку металопродукції. Обгрунтовано, що визначальним чинниками впливу на конкурентоспроможність експортнозалежних підприємств є антидемпінгові та захисні заходи на світовому ринку. Здійснено комплексне дослідження впливу антидемпінгових та захисних заходів на конкурентоспроможність металургійних підприємств в умовах підвищення ЄС амбіційності до скорочення вуглецевого сліду виробництва металопродукції. Поглиблено аналітичний апарат з оцінювання впливу антидемпінгових та захисних заходів на конкурентоспроможність металургійних підприємств. Акцентовано, що Україна разом з усім цивілізованим світом прийняла на себе зобов'язання з імплементації європейського екологічного законодавства, приєдналася до Зеленого кліматичного фонду Green Climate Fund та визначила Національний вуглецевий внесок відповідно до вимог Паризької кліматичної угоди. Наголошено на очікуваному введенні в найближчі роки Європейскою комісією Carbon border adjustment. Встановлено пагубний вплив на конкурентоспроможність металургійних підприємств запровадження ЄС екологічного мита - Carbon border adjustment. Здійснено компаративний аналіз ефекту запровадження Carbon border adjustment для ЄС та України. Розглянуто запропоновані Європейською комісією формати Carbon border adjustment. Обгрунтовано, що запровадження Carbon border adjustment не прискорюватиме, а гальмуватиме процес декарбонізації, оскільки обсяги капітальних інвестицій виробників сталі можуть суттєво скоротитись, що в підсумку і призведе до втрати їх конкурентоспроможності. Наголошено, що запровадження Carbon border adjustment не обмежиться секторіальними наслідками, а й матиме суттєвий вплив на економіку України в цілому. Визначено арсенал дієвих заходів щодо його пом’якшення, запровадження якого у вітчизняній практиці дозволить приймати ефективні та оптимальні управлінські рішення щодо збереження позицій вітчизняних металургійних підприємств у ТОП-10 країн-лідерів з виробництва металопродукції.
27
Povna, Svitlana. "АНАЛІЗ СТАНУ ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ ЯК ЗАСОБУ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ТА СТРУКТУРНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(22) (2020): 131–37. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-2(22)-131-137.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано стан інвестування в Україні як засіб оновлення підприємств та структурних перетворень в економіці, що включає два напрями – оцінка обсягів інвестування та оцінка частки інвестування в сектори зі зростаючою віддачею. Розроблено схему ролі інвестування в розрізі результатів для економіки, підприємств, а також їхньої ресурсної складової. За результатами аналізу з’ясовано, що в Україні обсяг капітальних інвестицій за 2013–2018 рр. був у межах 13,8–17,6 % від ВВП, що є меншим навіть за ту норму, що притаманна економікам із середніми та низькими темпами зростання. Також виявлено значне зменшення обсягу основних фондів в Україні протягом 2013–2017 рр., що вплинуло на більш ніж двократне збільшення фондовіддачі основних засобів. Зменшення зносу основних фондів відбулося не через збільшення інвестування, а через списання значних обсягів наявних основних засобів.На наш погляд, суттєве недоінвестування зумовлене насамперед несприятливим інституційним середовищем. Також у процесі аналізу динаміки розвитку переробної промисловості виявлено, що її роль в українській економіці незначна, і хоча частка інвестування в переробну промисловість невелика, однак відбувається випереджальне інвестування переробної промисловості на фоні тих результатів, які вона показує, що свідчить про недостатнє використання потенціалу переробної промисловості.
28
Katan, L. I., N. K. Vasylieva та I. I. Vinichenko. "Інституційне забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 207. http://dx.doi.org/10.15421/191622.
Повний текст джерелаАнотація:
Із прискоренням глобалізаційних процесів міцність зв’язку між аграрним виробництвом і сільськими територіями зростає, змінюється співвідношення в структурі інститутів впливу в бік фінансового забезпечення збалансованого економічного, соціального й екологічного розвитку цього складного системного утворення. Незважаючи на зростаючий у пошукових працях дослідний інтерес до питань фінансування сільського господарства, аналіз інституціональних основ забезпечення фінансування сталого розвитку, які враховують багатогранний характер інституціональних механізмів його здійснення у аграрній сфері, обмежений.Мета роботи – обґрунтувати теоретико-методологічні та прикладні засади інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України.Визначено ключові підходи до формування інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери. Вважаємо, що інституційне забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери – це сукупність соціально-економічних, організаційних і законодавчих заходів органів влади та суб’єктів господарювання (сукупності державних і недержавних інститутів) у сфері фінансових відносин, які формують необхідні правові, організаційні та економічні умови для ефективного залучення, накопичення і використання фінансових ресурсів для досягнення запланованого динамічного соціально-еколого-економічного ефекту. Подано складники інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери.Проаналізовано стан аграрної сфери України за 2000–2013 рр. та оцінено тісноту зв’язку між обсягами інвестиційного забезпечення і рівнем розвитку національної економіки (ВВП) й аграрної сфери (ВП с.-г). Виявлено, що зростання обсягу інвестицій в основний капітал на 1 млн грн сприяло зростанню ВВП національної економіки України на 60,9 млн грн. У той час як збільшення інвестицій в основний капітал сільського господарства на 1 млн грн обумовило приріст валової продукції сільського господарства на 7,9 млн грн. До джерел фінансування аграрної сфери, які мають тісний зв’язок із розвитком аграрної сфери (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,94), належать прямі іноземні інвестиції, але вони не чинять суттєвого впливу на зростання валового продукту сільського господарства (зростання на 1 млн дол. США стимулювало зростання на 0,14 млн грн). В аграрній сфері інвестиційна діяльність як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів залишається другорядною, суми інвестованих інвестиційних ресурсів не відповідають необхідним обсягам.Запропоновано створення інноваційно орієнтованого кластера аграрної сфери, удосконалення кредитного механізму та механізму державного регулювання в контексті її сталого розвитку.Цінність дослідження полягає у визначенні тісноти зв’язку між обсягами інвестиційного забезпечення і рівнем розвитку національної економіки (ВВП) та аграрної сфери (ВП с.-г). Практичне використання наведених у цій статті рекомендацій із корегування проекту Концепції «Державна програма сталого сільського розвитку України на період до 2025 року» дозволить оптимізувати фінансовий механізм державної підтримки сталого розвитку аграрної сфери України.Перспективний напрямок досліджень – вивчення та оцінка можливостей застосування іноземного досвіду в оптимізації складників інституційного забезпечення фінансування сталого розвитку аграрної сфери України.
29
Гаман, І. А., та Б. О. Лисюк. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В НІМЕЦЬКОМОВНИХ ВІДЕОПОВІДОМЛЕННЯХ САЙТІВ DEUTSCHE WELLE ТА YOUTUBE". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 31–37. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-5.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу особливостей вербалізації інноваційних процесів, висвітлених у німецькомовних відеоповідомленнях, які характеризуються передачею інформації через поєднання вербального та невербального компонентів. Усі досліджені та проаналізовані відеоматеріали були опубліковані на сайтах Deutsche Welle та YouTube у період з 2015 по 2021 рр. Кількість німецькомовних відеоматеріалів інноваційного «спрямування» постійно збільшується у зв’язку з безперервним технологічним прогресом суспільства. Нині сучасні медіа відіграють головну роль у відображенні дійсності, вирізняються мовною неоднорідністю та строкатістю. Використання лексики різного ступеня фаховості сприяє формуванню певних уявлень та ідей, які транслюються реципієнтові у відеоповідомленнях. Медіатекст – це багаторівневий текст, який поєднує в собі різні семіотичні коди (зображення та слово). Відеоповідомлення є прикладом медіатексту, за допомогою якого суспільство інтегрується у світовий простір та який сприяє ефективній міжкультурній взаємодії. У статті розглядаються полікодовий текст та відеоповідомлення як приклад полікодового тексту. Передусім увага приділяється особливостям вербалізації інноваційних процесів у німецькомовних відеоматеріалах. Досліджені відеоповідомлення, в яких висвітлено тематику інноваційного розвитку, відрізняються своїм смисловим наповненням, однак проаналізований лексичний склад дає змогу зробити висновки про шляхи актуалізації засобів для відображення інноваційного процесу. Під час аналізу були враховані також прагматичні інтенції авторів медіатекстів та розробників інновацій, які полягають не лише на тому, щоб повідомити про нововведення, але й спонукати реципієнта до певних роздумів та дій. Для проведення дослідження використано описовий, статистичний, гіпотетико-дедуктивний, індуктивний методи. За допомогою описового методу проведено роботу з теоретичним матеріалом. Гіпотетико-дедуктивний метод слугував для зібрання фактичного матеріалу дослідження, індуктивний метод – для лінгвістичного аналізу. Розвідка має міждисциплінарний характер і сприяє формуванню уявлення про роль інновацій, обсяги інвестицій і пріоритетність напрямів досліджень.
30
Войтко, С. В., та В. В. Ткач. "ПЕРШІ ПРАКТИКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАД ІНДУСТРІЇ 4.0 У ПРОМИСЛОВОСТІ ТА СФЕРІ ПОСЛУГ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 57–61. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто перші спроби запровадження засад Індустрії 4.0 на підприємствах різних країн світу. Визначено, що використання технологій, притаманних Індустрії 4.0, дає можливість виробничим компаніям уникати збоїв у роботі, скорочувати час простою в середньому на 50% і збільшувати обсяги виробництва на 20%. Наведено факти про те, що Німеччина була «точкою зародження» Індустрії 4.0. Доведено, що саме з цієї країни розпочато опис перших проєктів з автоматизації та поширення нових технологій з 2011 року. Наведено інформацію про такі німецькі проєкти, як RES-COM, що працює над автоматизованим збереженням ресурсів за допомогою тісно пов’язаних та інтегрованих систем у контексті Індустрії 4.0; CyPros, що є проєктом для вивчення й розвитку модулів кіберфізичних систем для виробничих і логістичних систем промисловості; цифрова копія німецького концерну “Siemens AG” 2011, 2012 та 2013 років відповідно. Зазначено поширення індустріального буму на всі розвинені країни світу, перш за все США. Проаналізовано такі вдалі експериментальні американські стартапи, як Oculus (розробка у сфері віртуальної реальності 2012 року) та завод Lighthouse (дизайн та виробництво спеціального спортивного одягу 2016 року). Проаналізовано діяльність японських підприємств у сфері Індустрії 4.0 на прикладі компаній “Omron”, “SEIREN CO.” та “Daikin”. Наведено та проаналізовано рейтинги найбільш високотехнологічних компаній за версіями “MIT Technology Review” і “Fortune Global 500”. Виявлено, що в обох списках компанії США не тільки лідирують, але й складають більшість. За версією “MIT Technology Review” до першої 15-ки також увійшли підприємства Китаю та Данії, за версією “Fortune Global 500” – Японії, Республіки Корея, Тайваню та КНР. Виявлено чотири періоди розвитку індустрії в Україні. Доведено, що процес активної автоматизації та цифровізації промисловості, значного зростання інвестицій у нові технології та масового вироблення продукції Індустрії 4.0 в Україні не розпочався досі.
31
Гуцул, T., А. Орозонова, Г. Митрофанова, Т. Артюх та Н. Кравченко. "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІРИ ІНВЕСТУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 342–50. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3657.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Досліджено види ризиків і негативних впливів, які несе пандемія COVID-19 для сільськогосподарській галузі. Визначено, що основними ризиками є: економічні, екологічні, соціальні, інформаційні, політичні, технологічні. Досліджено, що інвестиції в сільське господарство мають свої відмінності. Вони перш за все проявляються в людській працездатності, як і в інших галузях економіки, у сільському господарстві, вони відображаються ще й у природному потенціалі, що за різних умов робить їх функціонування більш капіталомісткою з прибутками в довгостроковій перспективі. Визначено, що за останній рік кількість капітальних інвестицій у сільськогосподарську галузь значно зменшилась, передусім це пов’язано з обмеженнями, які були введені керівництвом країни 2020 року, та застоєм усієї галузі. Висока інвестиційна привабливість галузі є ключовим фактором підвищення її конкурентоспроможності, забезпечення високого та стійкого економічного зростання. Завдяки прозорому механізму інвестування в сільське господарство вона має шанс розпочати сталий розвиток, що веде до інновацій, а це, у свою чергу, забезпечує трансформацію в модернізацію технічної, технологічної та організаційної бази сільськогосподарського виробництва. Представлено перелік програм державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції та обсяг фінансування. Висвітлено, що на сучасному етапі сталого розвитку сільського господарства в Європейському Союзі потенційні ризики і загрози включають такі ключові фактори: зміна клімату і зміна навколишнього середовища; зменшення різноманітності біосфери; високі темпи зростання населення у країнах Європи і зростання попиту на продукти харчування; зниження ефективності агробізнесу через непередбачені фактори (епідемії, соціально-економічні конфлікти тощо). Представлено пріоритетні напрями державної інституційної підтримки інвестиційного клімату в сільськогосподарську галузь найближчим часом. Визначено, що основними орієнтирами для вітчизняних сільгоспвиробників мають стати програми, які зараз найбільше цікавлять європейських інвесторів. Ключові слова: ринок, сільське господарство, інвестиції, регулювання, підтримка, держава, продукція. Формул: 0, рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 17.
32
Toniuk, M., T. Karpova, T. Pishenina та O. Yakovleva. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, № 1 (5 березня 2020): 34–41. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено сутність, основні особливості інвестицій в аграрний сектор, що зумовлюються специфікою правового стану України, специфікою аграрного виробництва в Україні та специфікою нового світового порядку планування, виробництва, розподілу. Визначено теоретичні та методологічні проблеми залучення інвестицій в аграрний сектор України. Виділено основні складові сільськогосподарської галузі економіки, в які в Україні, в основному, залучено іноземні інвестиції. Проаналізовано види та деякі характеристики інвестицій, основні проблеми гальмування інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Запропоновано шляхи вирішення існуючих проблем інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано ризики вкладання інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано динаміку прямих іноземних інвестицій у сільське господарство за період з 2010 по 2017 рр. та їх вплив на основні показники розвитку сільського господарства України. Зроблено висновок, що іноземних інвесторів цікавлять підприємства, які можуть забезпечити за короткий час повернення вкладеного капіталу з отриманням найбільшого прибутку. З огляду на це, більш перспективними в українській економіці для них є не виробництво сільськогосподарської продукції, а її переробка. Сьогодні увага акцентується на необхідності диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення аграрної сфери. Виявлено на які види за видами вирощуваних культур розподілилися посівні площі. Визначено ТОП-10 найбільших агрохолдингів за обсягом земельного банку. Виділено основні індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України. Обґрунтовано стратегічну спрямованість залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки України. Зроблено висновок, що недостатня ступінь довіри іноземних інвесторів до України і високий рівень інвестиційного ризику зумовлюють низький рівень надходжень інвестицій, а інвестиційний клімат в свою чергу безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку держави. Проаналізовано стратегічні цілі, індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України та основні макроекономічні проблеми.
33
Kryshtanovych, Myroslav. "Особливості розвитку інвестиційної діяльності у сільському господарстві України". Public Administration and Regional Development, № 8 (30 червня 2020): 584–95. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.08.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У ході дослідження проаналізовано основні чинники, що впливають на розвиток інвестиційної діяльності в сільському господарстві. Проаналізовано основні показники, які виражають темпи іноземного інвестування в сільськогосподарську галузь. Охарактеризовано основні показники інвестиційного розвитку сільськогосподарських підприємств, зокрема розглянуто динаміку обсягів капітальних інвестицій, частки інвестицій в агросектор в структурі ВВП, обсяг інвестицій у розрахунку на одне аграрне підприємство. Проведено дослідження та оцінювання результативності державного регулювання інвестицій у сільському господарстві, яке передбачає статистичний аналіз опорних показників.
Результатом державного регулювання інвестицій у сільському господарстві є аналіз впливу основних факторів на ефективність інвестицій. З метою виявлення впливу на процес державного регулювання інвестицій у агросфері здійснено кореляційний аналіз за низкою критеріїв. Обґрунтовано перспективні напрямки удосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві.
Система державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні, сформована в результаті великої кількості трансформацій і реорганізацій, не є єдиною та результативною. Вона складалася з багатьох учасників, функції які доволі часто дублювалися, що в фінальному підсумку знижувало рівень управління інвестиційними процесами. Погіршення розвитку державного регулювання в сфері інвестицій, підтверджується тенденцією до зниження фінансування видатків на утримання загальнодержавних установ, які здійснюють управління інвестиційними процесами в секторі економіки сільського господарства. Особливостями розвитку політики регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві, також враховуються передумову зміни попиту на різні категорії агропродукції.
За результатами аналізу сформульовано висновки щодо особливостей впливу державного регулювання інвестиційної діяльності у сільському господарстві.
34
Maruhlenko, O. V. "Планування інвестицій в інноваційну продукцію на основі матриці інноваційного потенціалу регіону". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 229. http://dx.doi.org/10.15421/191625.
Повний текст джерелаАнотація:
Ефективне керування інноваційним процесом для виробництва інноваційної продукції передбачає обґрунтування джерел, визначення обсягів і об’єктів фінансування інноваційних розробок. Оскільки один із важливих елементів керування інвестиційним забезпеченням інноваційного розвитку – планування вартості та витрат на інноваційну продукцію, обраний напрям дослідження вважаємо актуальним.Мета роботи – характеристика методу визначення обсягів інвестицій в інноваційну продукцію за її типами і підприємствами на основі матриці інноваційного потенціалу регіону для формування оптимального інвестиційного портфелю.Перелічено основні види форсайтних досліджень науково-технічного розвитку, які проведені в Україні. Зроблено висновок, що не зважаючи на множинність варіантів такого розвитку, його напрями поряд з іншими факторами обмежені фінансовим забезпеченням виробництва інноваційної продукції, складник якого – визначення потрібних обсягів та об’єктів для інвестування.Охарактеризовано метод відбору видів інноваційної продукції як об’єкту для інвестування. Для відбору інвестиційних об’єктів визначають перелік пріоритетних для регіону критичних технологій та інноваційних підприємств, оцінюють інвестиційні ризики на різних стадіях виробництва інноваційної продукції, розраховують дисконтований дохід і ціни ризиків, розв’язують задачу оптимального розподілу інвестицій за типами продукції і підприємствами із урахуванням дисконтованого доходу й ціни ризиків.Новизна дослідження полягає у алгоритмізації відбору пріоритетних для інвестування інноваційних технологій на основі матриці інноваційного потенціалу регіону.Результати дослідження можуть бути застосовані для формування інвестиційного портфелю, що містить найбільш перспективні з економічного погляду інноваційні технології.Перспективний напрям для подальших досліджень – здійснення порівняльного інвестиційного портфельного аналізу інноваційних виробництв для різних галузей діяльності на основі запропонованого алгоритму.
35
Бортнік С.М., к.е.н., доцент. "УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ РОЗБУДОВИ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТУКТУРИ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 18–27. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена питанням покращення інвестиційного клімату в Україні та вирішенню проблемних питань державного регулювання інвестиційної діяльності, у тому числі в транспортно-логістичній сфері. Здійснено аналіз надходжень прямих іноземних інвестицій, динаміки та структури капітальних інвестицій, обсягів виробленої будівельної продукції та інвестування в розбудову транспортної інфраструктури в Україні. Доведено, що інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим, активність суб'єктів інвестиційної діяльності є досить низькою, низька віддача від інвестицій та їх неефективний розподіл. Виявлено головні причини, що сповільнюють розвиток інвестиційного підприємництва та логістичного бізнесу в Україні та чинники, що гальмують процес покращення інвестиційного клімату та нарощування інвестицій в економіку держави. Показано, що в Україні питання технічного переоснащення та модернізації об’єктів транспортної інфраструктури потребують невідкладного вирішення. Доведена необхідність удосконалення механізмів державного регулювання залучення інвестицій. Показано, що в Україні повинна бути сформована виважена та дієва державна інвестиційна політика, яка б враховувала можливості та потреби розвитку країни та була спрямована на збільшення її інвестиційної привабливості. Доведено, що ефективність державного регулювання і відповідних управлінських рішень визначається низкою кількісних та якісних чинників техніко-технологічного, соціально-економічного і організаційного характеру, які формують інвестиційний клімат та впливають на стан інвестиційного ринку у перспективі, формують економічний потенціал будівельної сфери. Результатом проведеного дослідження є надання практичних пропозицій щодо формування організаційно-економічного механізму активізації інвестиційної діяльності для забезпечення організаційно-інституційних, фінансових та правових передумов для розвитку інвестиційної діяльності в Україні.
36
Сакун Л.М., к.е.н., доцент Бражнікова Т.М., студентка. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-12.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах ринкової економіки мотивом розвитку виступають внутрішні та зовнішні фактори діяльності підприємства, на відміну від централізованого управління, де основними мотиваційними факторами розвитку підприємств є план та централізовані капіталовкладення або довгострокові державні кредити. Інновація – це реалізація об’єктивних законів розвитку суспільства, які, у свою чергу, є окремим випадком загальних законів розвитку систем. У статті розглянуто концепцію інвестиційно-інноваційного механізму підтримки конкурентоспроможності підприємств, визначено компоненти інвестиційної та інноваційної діяльності.
Промисловий сектор займає особливе місце в економіці країни. Конкурентоспроможність підприємств галузі вимагає постійного вдосконалення технологічних аспектів. Це можливо лише шляхом впровадження результатів НДДКР. Проаналізовано стан функціонування промислових підприємств та визначено тенденції інноваційних та інвестиційних процесів у машинобудівній галузі України. Аналіз показав, що галузеві наукові установи мали низький рівень підтримки фінансування в період запуску ринкових відносин.
Спираючись на результати цього дослідження, автори конкретизують системні компоненти механізму інвестицій та інновацій для підтримки конкурентоспроможності промислових підприємств. Така структура моделі дозволяє адаптувати механізм інвестицій та інновацій до динамічного середовища, дає можливість контролювати несприятливі тенденції в діяльності промислових підприємств, зробити конкурентоспроможність більш досяжною та підвищити обсяг та ефективність економічної діяльності шляхом залучення коштів.
37
Brazhnуk, L. V. "Стан і тенденції інвестиційної діяльності аграрного сектора економіки в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (2 жовтня 2021): 120–26. http://dx.doi.org/10.32886/10.32886/instzak.2021.05.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичним і практичним питанням інвестиційних процесів, оцінки рівня державної підтримки аграрного сектора в Україні. У статті окреслені проблеми залучення інвестицій та покращення інвестиційної привабливості національних підприємств України. Досліджено стан капітальних інвестицій у сільському господарстві, що відображає зниження інвестиційної привабливості та потребує запровадження ефективної інвестиційної політики. Проаналізовано структуру інвестицій за джерелами фінансування в аграрне виробництво України, що підтверджує реалізацію другого сценарію інвестиційної політики, де приватному сектору відводилися лідируючі позиції в акумуляції та використанні інвестиційних ресурсів.
Метою статті є дослідження еволюції інвестиційних моделей та процесів на вітчизняному інвестиційному ринку.
Наукова новизна. Обґрунтовано тенденції у сфері інвестування, визначено рівень забезпечення капіталовкладеннями для умов ефективної економіки та можливості функціонування розширеного відтворення, що дозволило запропонувати пріоритетні вектори реформування державної інвестиційної політики у контексті специфічних неспроможностей трансформаційної економіки.
Висновки. Графічна інтерпретація коливань індексів сільськогосподарської продукції та капітальних інвестицій в аграрний сектор України сигналізує про погіршення капіталовкладення. Загальний індикатор державного фінансування, зокрема сукупної оцінки підтримки сільської галузі з 2013 року мав від’ємне значення. Дослідження свідчать про необхідність оптимізації векторів фінансового забезпечення, оскільки аграрна галузь є стратегічно важливою для національної безпеки країни. Аналіз показав, що основним джерелом фінансування інвестицій залишаються власні кошти підприємств, є потреба у нарощуванні обсягів фінансових інвестицій шляхом розвитку фінансового посередництва, а найбільш привабливою сферою інвестування є промисловість. Спостерігаються негативні явища інвестиційних процесів в аграрному секторі, невтішний прогноз у короткостроковій перспективі щодо активізації інвестиційної активності у сільському господарстві. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано інвестиційні процеси в країні, розкрито проблеми сьогодення та приділено увагу питанням реалізації державної інвестиційної політики у контексті загальносвітових тенденцій.
38
Шевчук, Н., О. Терентєва, С. Клименко та В. Гмиря. "ІНВЕСТИЦІЙНІ АСПЕКТИ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 533–40. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241440.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Постіндустріальна специфіка суспільних процесів зумовила суттєві зміни в усіх сферах економічної діяльності, у тому числі й капіталотворенні. Іманентною властивістю процесів і результатів капіталізації є їхню інвестиційна природа, яка набуває суттєвих змін за сучасних умов господарювання підприємств, що актуалізувало здійснення нашого наукового дослідження. За результатами критичного аналізу змістовного наповнення категорії «капіталізації» було зроблено впорядкування наукових підходів до її визначення, що дозволило в подальшому дослідженні сфокусуватися на більш значущих моментах, які характеризують інвестиційну специфіку досліджуваного явища. Базуючись на сучасних положеннях теорії капіталізації, які визначаються на основі взаємопов’язаних категорій «Капітал — Цінність — Зростання» (у класичній інтерпретації теорії капіталізації такими концептами є «Капітал — Вартість — зростання») було встановлено, що інвестиційну специфіку сучасних процесів і результатів капіталотворення доцільно досліджувати на засадах концепції імпактінвестування, яка передбачає пріоритизацію інвестиційних вкладень не тільки в комерційно-, а й суспільно орієнтовані сфери життєдіяльності, у яких забезпечуються соціально значущі та екологічні ефекти. У ході дослідження було доведено, що ключові вартісні результати капіталізації за сучасних умов діяльності підприємств є залежними від рівня розвитку нефінансованих і нематеріалізованих видів капіталу, сфер діяльності та інвестування. На основі використання методу рангової кореляції було визначено зв’язок факторів капіталотворення і ключових вартісних показників, що розраховані на основі фундаментально-вартісного підходу. За результатами досліджень 19 промислових підприємств України протягом 2009—2018 рр. було доведено високий рівень залежності між обсягами інвестицій, ціннісними результатами капіталотворення і показниками фундаментальної вартості капіталу та її різновидів. Визначено, що наслідки інвестування в розвиток управлінських і комунікаційних технологій, цифровізацію бізнес-процесів мають досить високий рівень зв’язку із фундаментальною вартістю операційного капіталу досліджуваних підприємств. Зроблено висновок про посилення впливу інтелектуальних і соціальних факторів на вартісні результати капіталізації підприємств. Ключові слова: капіталізація, імпактінвестування, фундаментальна вартість капіталу, ціннісні результати, інвестований капітал, промислові підприємства. Формул: 0; рис.: 3; табл.: 0; бібл.: 15.
39
Коваленко, Н. В., К. В. Шаповал та В. С. Пасічний. "НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МІЖНАРОДНОГО АЕРОПОРТУ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 33–39. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-05.
Повний текст джерелаАнотація:
На сучасному етапі розвитку світової економіки, поглиблення міжнародного поділу праці, економічної глобалізації, транснаціоналізації виробництва, об'єктивного посилення інтеграційних процесів визначають потребу в стрімкому підвищенні конкурентоспроможності міжнародних аеропортів, здатних повністю забезпечити гармонійну взаємодію економічних суб’єктів на міжнародному рівні, необхідно створити умови для розвитку перспективних міждержавних і суспільних відносин. В умовах глобальної конкуренції розвинена інфраструктура міжнародних аеропортів перетворюється на конкурентну перевагу країни на світовому ринку. Однак зі зростанням динаміки світової економіки, розширенням обсягу повітряного руху питання про недосконалу інфраструктуру аеропортових служб є необхіднім для збалансованого розвитку всіх ланок в умовах дефіциту інвестицій. Прогнозоване збільшення обсягу міжнародних повітряних перевезень на рік за умови одночасного обмеження державних джерел фінансування вимагає чітко структурованої та гнучкої стратегії планування конкурентоспроможності міжнародних аеропортів. Порівняльний аналіз широкого кола сучасних методологічних підходів, оцінка конкурентоспроможності міжнародних аеропортів указують на відсутність загальновизнаної методології, актуалізують проблему виявлення та впорядкування критеріїв оцінки, відбору з урахуванням впливу різних елементів системи детермінант на конкурентоспроможність аеропорту. Управління міжнародною конкурентоспроможністю інфраструктури аеропортів повинно забезпечувати взаємодію економічних агентів на міжнародному рівні та створювати необхідні умови для розвитку міждержавних відносин. У зв’язку з розширенням ринку авіаперевезень з’являються нові потреби в удосконаленні інфраструктури міжнародних аеропортів, рівномірному розвитку всіх її ланок, незважаючи на дефіцит інвестицій. Проблеми трансформації, збільшення обсягів та модернізація аеропортової інфраструктури також стосуються України та вимагають оновлення у зв'язку з адаптацією до стандартів та практики найбільш конкурентоспроможних міжнародних аеропортів з урахуванням пріоритетних векторів інтеграції та ключових напрямів лібералізації авіаційного простору.
40
Brazhnуk , L. V. "Інвестиційні процеси в економіці України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 140–46. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичним і практичним питанням формування, оцінки джерел інвестування та визначення векторів реалізації державної інвестиційної політики. У статті виокремлено та обґрунтовано основні ідеології представників різних течій механізму інвестування, а також представлено зарубіжні практики ведення інвестиційної діяльності. Розглянуто тенденції стану капітальних інвестицій, зокрема структура за джерелами фінансування, динаміка та структура за видами економічної діяльності, темпи приросту, здійснено оцінку їх співвідношення до ВВП та порівняння результатів з рекомендованими нормативами, що свідчать про його низький рівень економічного зростання в Україні.
Метою статті є дослідження еволюції інвестиційних моделей та процесів на вітчизняному інвестиційному ринку.
Наукова новизна. Обґрунтовано тенденції у сфері інвестування та визначено рівень забезпечення капіталовкладеннями для умов ефективної економіки та можливості функціонування розширеного відтворення, що дозволило запропонувати пріоритетні вектори реформування державної інвестиційної політики у контексті специфічних неспроможностей трансформаційної економіки.
Висновки. Аналіз показав, що основним джерелом фінансування інвестицій залишаються власні кошти підприємств, є потреба у нарощуванні обсягів фінансових інвестицій шляхом розвитку фінансового посередництва, та найбільш привабливою сферою інвестування є промисловість. Спостерігаються негативні явища інвестиційних процесів в аграрному секторі, невтішний прогноз у короткостроковій перспективі щодо активізації інвестиційної активності у сільському господарстві, оскільки потенційні інвестори зайняли позицію очікування прийняття закону обігу земель. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано інвестиційні процеси в країні, розкрито проблеми сьогодення та приділено увагу питанням реалізації державної інвестиційної політики у контексті загальносвітових тенденцій.
41
Hrabynska, I. V. "ВНЕСОК ВОЛОДИМИРА ТИМОШЕНКА У РОЗВИТОК АГРАРНОЇ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ КОЛИВАНЬ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 70–79. http://dx.doi.org/10.15421/40250711.
Повний текст джерелаАнотація:
З'ясовано наявні підходи та труднощі класифікації теорій економічних коливань, а також місце аграрної теорії економічних циклів у загальній архітектурі макроекономічної науки. Досліджено історичні умови зародження, напрямки розвитку аграрної теорії ділових циклів та її вплив на розвиток сучасної макроекономічної теорії. Американський економіст українського походження В. Тимошенко зробив помітний внесок у розвиток цієї теорії. Проаналізовано основні положення теоретичної концепції В. Тимошенка. На основі проведених розрахунків "індексу Тимошенка" для економіки України у 2000-2014 рр., зроблено висновок про те, що основні положення аграрної теорії ділових циклів можуть бути використані у прогнозуванні та аналізі причин і наслідків коливань ділової активності у країнах із великою питомою вагою сільського господарства у галузевій структурі. За таких умов коливання обсягів сільськогосподарського виробництва можуть впливати на виробничу функцію, рівень доходів, обсяг інвестицій, а отже – і на економічне зростання.
42
Kindrat, O. V. "СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ – НАЙПЕРСПЕКТИВНІША ІНВЕСТИЦІЯ У РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (7 вересня 2016): 72–74. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6913.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується стан використання сучасних інформаційних технологій на підприємствах. Існуючі умови ринкового середовища вказують на те, що підприємство знаходиться під постійним впливом факторів, пов’язаних з розвитком технологій, що спрощують роботу з великим обсягом інформації. Інтенсифікація інноваційних процесів, розвиток інформаційних технологій значно скорочують час на збір і обробку інформації. Нові економічні відносини потребують використання великих обсягів інформації та оперативних розрахунків, забезпечених сучасними інформаційними технологіями і системи. У роботі розглянуто проблему необхідності застосування й використання інформаційних технологій для вдосконалення діяльності підприємств. Показано, що ефективне застосування сучасних інформаційних технологій для підтримки, забезпечення й моделювання бізнес–процесів стає одним з вирішальних конкурентних переваг в сучасних ринкових умовах. Саме ефективність впровадження і використання інформаційних технологій є одним з основних чинників, що впливають на підвищення рівня конкурентоспроможності, що досягається за рахунок підвищення рівня гнучкості і ступеню використання економічного потенціалу. Проаналізовано, що на шляху впровадження інформаційних технологій підприємства стикаються з проблемами організаційного, економічного, технічного, соціального та іншого характеру. Розглянуті автоматизовані системи управління підприємством, що представлені на ринку України.
43
Popelo, Olha. "ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДОМІНАНТА В РЕГІОНАЛЬНОМУ РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), № 3(15) (2018): 112–29. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-112-129.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню інноваційно-інвестиційної діяльності України та її регіонів. Досліджено сучасний стан основних складових інноваційного індексу Європейського інноваційного табло. Проаналізовано основні показники інноваційної діяльності промислових підприємств; динаміка впроваджених нових технологічних процесів та інноваційних видів продукції. Також розглянуто обсяг фінансування інноваційної діяльності за джерелами та напрямами інноваційної діяльності. Розкрито сучасні тенденції динаміки капітальний інвестицій та прямих іноземних інвестицій. Проведено просторово-часове рейтингування регіонів України за інноваційно-інвестиційною складовою розвитку продуктивних сил.
44
Анін, В. І. "Аналіз статистичних даних обсягів інвестицій в основний капітал". Статистика України, № 1 (2004): 59–61.
Знайти повний текст джерела
45
Анін, В. І. "Аналіз статистичних даних обсягів інвестицій в основний капітал". Статистика України, № 1 (2004): 59–61.
Знайти повний текст джерела
46
Konakova, Kateryna Mykolayivna. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 1(17) (2019): 110–17. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-1(17)-110-117.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Підвищення рівня інвестиційної привабливості національної економіки є завданням інвестиційної політики як складової державної економічної політики, що тісно пов'язане зі стратегією економічного та соціального розвитку України, з планами та програмами збільшення темпів економічного росту, розвитку промисловості, впровадження наукових розробок у виробничі процеси. Все це потребує залучення інвестиційних ресурсів та зумовлює необхідність проведення ефективної інвестиційної політики. Постановка проблеми. Формування передумов трансформації державного регулювання інвестиційних процесів при визнанні доцільності підвищення рівня інвестиційної привабливості зумовлює необхідність упорядкування місця держави у цій сфері. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Істотний внесок у процес дослідження інвестиційної привабливості внесли А. Асаул, М. П. Бутко, В. Г. Горник, І. В. Гришина, Н. В. Дацій, С. В. Захарін, О. В. Носова, О. Сталінська, С.А. Гуткевич, Н. Макарій, Т. В. Момот, М. Лільова, Н. Ю. Рекова, Д. А. Удалова, С. В. Степаненко, Л. Л. Тарангул, Н. М. Якупова та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Не дивлячись на значні напрацювання вчених стосовно підвищення інвестиційної привабливості національної економіки та дій різник гілок влади у цьому контексті, потребують уточнення складові інвестиційної політики України у сучасних умовах посилення факторів нестабільності. Постановка завдання. Нині для відновлення економічної стабільності в Україні, підвищення темпів економічного зростання, модернізації виробництва, створення умов для структурної перебудови економіки необхідна реалізація цілей та завдань державної інвестиційної політики в частині збільшення обсягів залучених інвестицій та активізації попиту на інвестиційні ресурси. Виклад основного матеріалу. У статті проаналізовані мета, цілі, завдання, пріоритетні напрями інвестиційної політики України. У межах пріоритетних напрямів конкретизовано управлінські заходи з підвищення дієвості державної інвестиційної політики України. Висновки. Державна інвестиційна політика повинна: забезпечити мінімізацію інвестиційних ризиків; сприяти диверсифікації інвестиційних ресурсів, їх ефективному використанню в частині інвестиційного забезпечення структурної перебудови економіки, розвитку наукомістких галузей економіки, підвищення рівня та тривалості життя населення України тощо.
47
Камінська І.М., Мишко О.А. та Шишка Д.С. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 107–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено системне дослідження методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства.
Обґрунтовано сутність, мету, завдання, предмет, об’єкт та інформаційне забезпечення аналізу фінансового потенціалу підприємства.
Встановлено, що комплексний, деталізований та усесторонній аналіз фінансового потенціалу підприємства повинен охоплювати різноманітні підходи, методи та прийоми аналізу.
На основі розгляду сучасних методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства встановлено, що відсутній єдиний і універсальний методичний підхід до його аналізу. У статті розглянуто зміст і особливості основних методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства.
Базуючись на проведеному дослідженні, запропоновано наступний алгоритм аналізу фінансового потенціалу підприємства:
1 етап – аналіз забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, що полягає у організації горизонтального (трендового) і вертикального (структурного) аналізу балансу підприємства;
2 етап – аналіз фінансових результатів підприємства, що засвідчує результативність використання фінансових й інших ресурсів підприємства;
3 етап – аналіз фінансового стану підприємства, що у свою чергу охоплює такі напрями аналітичного дослідження: 1) аналіз майнового стану суб’єкта господарювання; 2) аналіз ділової активності суб’єкта господарювання; 3) аналіз ліквідності та платоспроможності суб’єкта господарювання; 4) аналіз фінансової стійкості суб’єкта господарювання; 5) аналіз рентабельності діяльності суб’єкта господарювання;
4 етап – узагальнююча оцінка рівня фінансового потенціалу підприємства за такими критеріями:
достатність власних фінансових ресурсів підприємства;
відповідність обсягів довгострокових позикових фінансових ресурсів обсягам оборотних активів;
інтенсивність нарощення обсягу інвестицій;
стабільність фінансового стану підприємства.
Доведено, що аналіз фінансового потенціалу підприємства є важливим інструментом з’ясування поточного його рівня й визначення адекватних напрямів його нарощення в майбутньому. Визначено, що результати такого аналізу є вихідним моментом розробки на підприємстві перспективних планів і заходів із підвищення фінансової спроможності, конкурентоспроможності й ефективності виробничо-господарської діяльності, досягнення максимальних кінцевих результатів, забезпечення економічного розвитку і подальшого успішного функціонування суб’єкта господарювання.
48
Полякова, Ю. В. "ІННОВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Підприємництво та інновації, № 11-1 (29 травня 2020): 32–36. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена оцінюванню інноваційної компоненти експортної діяльності України. Аналіз структури та динаміки вітчизняного експорту свідчить про наявність поряд із досягненнями низки недоліків. Застосування методу нечіткої логіки показує, що інноваційні витрати порівняно із іншими вхідними параметрами є нині найменш впливовим чинником для експорту. Одночасно з’ясовано, яку вагомість мають прямі іноземні інвестиції, інноваційні витрати, капітальні інвестиції та обсяги виконаних науково-технічних робіт для досягнення високих показників експортної діяльності. Отримані результати свідчать про необхідність обґрунтування заходів, пов’язаних із розвитком експортної діяльності на інноваційних засадах. Напрями стимулювання експорту охоплюють участь українських суб’єктів у міжнародних інноваційних проектах, створення системи інституційного забезпечення експорту, запровадження комплексу економічних стимулів модернізації виробництва.
49
Shyshkina, Olena, та Olga Kalchenko. "РИЗИКОЗАЛЕЖНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІД ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 245–60. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-245-260.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано сучасний стан іноземного інвестування у вітчизняну економіку за допомогою аналізу обсягів іноземних інвестицій, надходжень і вкладень прямих іноземних інвестицій та оцінки інвестицій за видами економічної діяльності, регіонами надходження інвестиційних ресурсів і країнами походження. Сформульовано основні тенденції та особливості інвестиційного процесу. Визначено інвестиційний рейтинг економіки України за конкурентоспроможністю, легкістю ведення бізнесу, процвітанням, економічною свободою та ідентифіковано можливі загрози щодо його погіршення і узагальнено наслідки їх прояву. Систематизовано основні ризики, що супроводжують процес іноземного інвестування в національну економіку в умовах фінансової кризи.
50
Yudina, Е. I. "Моделювання впливу технологічних нововведень на зростання ефективності виробництва". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 272. http://dx.doi.org/10.15421/191630.
Повний текст джерелаАнотація:
Невід’ємний інструмент підвищення ефективності промислового виробництва – активізація інноваційної діяльності, яка заснована на застосуванні досягнень науково-технічного прогресу (НТП). Саме це обумовлює необхідність розробки науково обґрунтованих підходів до управління інноваційною діяльністю, спрямованою на підвищення ефективності використання ресурсів і результатів діяльності промислових підприємств, а також визначення напрямів її організації. Підвищення ефективності діяльності підприємства пов’язане із його умінням пристосовуватися до особливостей сучасної конкуренції і швидких змін ринкового середовища, своєчасно реагувати на ці зміни, визначати стратегічні напрями діяльності, зокрема такі, як застосування нових технологій і створення ефективних механізмів упровадження інновацій.Мета роботи – моделювання впливу технологічних нововведень на підвищення ефективності виробництва шляхом математичного опису закономірностей взаємодії інноваційної і виробничої діяльності промислового підприємства та визначення кількісного впливу впроваджених нових технологій на зниження ресурсомісткості продукції і поліпшення результатів роботи суб’єктів господарювання промислового сектора економіки.Досліджено вплив технологічних нововведень на показники витрат ресурсів виробництва на основі економіко-математичного моделювання взаємодії виробничого та інноваційного процесів. Розроблено моделі кореляційної залежності ресурсомісткості виробництва від упровадження нових технологій на промисловому підприємстві Дніпропетровської області (Україна), за допомогою яких встановлено та математично описано закономірність впливу технологічних нововведень на величину економічних показників виробничої діяльності промислового підприємства. Створені економіко-математичні моделі дозволили розрахувати кількісне співвідношення витратомісткості продукції та інвестиційних витрат на прогресивне технологічне оновлення виробництва, а встановлені інтервальні межі – прогнозувати можливі зміни показників виробництва в результаті впровадження нових технологій і планувати результати діяльності підприємства залежно від його інвестиційно-інноваційної активності. У ході аналізу розраховано параметри, які характеризують якість розроблених моделей і свідчать про їх адекватність і можливість застосування на практиці.Наукова новизна дослідження – встановлено й надано математичне пояснення закономірностей взаємодії показників інноваційної та виробничої діяльності, оцінний кількісний вплив нових технологій на зростання ефективності роботи промислових підприємств.Практичне значення дослідження – розроблені моделі дозволяють обчислювати величину показників ресурсомісткості та ефективності виробництва, які відповідають певній сумі інвестицій у нові технології, та визначати зміну величини показників виробничої діяльності в результаті впливу зміни обсягу інвестицій у технологічні нововведення, а отже, прогнозувати і планувати результати і ступінь зростання ефективності виробництва на основі наявних інвестиційних ресурсів. Їх кількісне співвідношення дозволяє оцінити якісний і кількісний вплив упроваджених нових технологій на підвищення ефективності роботи підприємства.Перспективним напрямом подальших досліджень за темою даної роботи можна вважати створення механізму управління інвестиційно-інноваційною діяльністю і ефективністю виробництва на основі техніко-технологічного оновлення матеріально-технічної бази підприємства.