Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Обсяги реалізації продукції.
Статті в журналах з теми "Обсяги реалізації продукції"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Обсяги реалізації продукції".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Бочко, О., О. Клювак, О. Зарічна, У. Балик та М. Бачинська. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ МАКРО ТА МІКРОЧИННИКІВ НА РИНОК ТАВАРІВ ПЕРШОЇ НЕОБХІДНОСТІ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД ПАНДЕМІЇ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 387–97. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251467.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Запропоновано сукупність критеріїв кількісної оцінки впливу факторів макро- і мікросередовища на кон’юнктуру ринку товарів першої необхідності. Дослідження визначає основні чинники впливу мікросередовища на кон’юнктуру ринку товарів першої необхідності, зокрема пандемію, кліматичні умови, обсяги експорту та імпорту продукції, попит на продукцію, податкову політику, державну систему стандартизації, захист прав споживачів, рівня доходів споживачів і виробників, ринки продажу, асортимент продукції на ринку, конкурентоспроможність продукції, інфляцію, посередників, інформаційне забезпечення ринку, науково-технічний прогрес. Обґрунтовано, що серед макрочинників найбільший вплив на кон’юнктуру ринку товарів першої необхідності мають пандемія, інфляція, конкурентоспроможність продукції. Слід зазначити, що пандемія COVID-19 внесла свої корективи у функціонування ринку основних товарів. Зокрема, на початку кризи спостерігалося зростання попиту на товари першої необхідності, однак споживачі швидко адаптували свою модель поведінки до нових вимог. Серед факторів впливу мікросередовища на кон’юнктуру ринку товарів першої необхідності названо такі: споживчі характеристики товару, наявних конкурентів, застосування інноваційних технологій, екологічні властивості товарів, матеріально-технічне забезпечення, якість продукції, обсяг споживання населенням і маркетингове забезпечення. Серед виділених найбільшу питому вагу мають споживчі характеристики товару, обсяг споживання населенням, наявні конкуренти та якість продукції. Результати дослідження обґрунтовано на основі розрахунків коефіцієнта конкордації. Результати проведених досліджень доводять парадокс у нинішніх умовах правового забезпечення реалізації продукції. Зокрема, з одного боку, правові умови функціонування ринку товарів першої необхідності є недосконалими, з другого — він практично функціонує, демонструючи цілком позитивні результати. Ключові слова: ринок товарів першої необхідності, ринкова кон’юнктура, мaкросередовище, мікросередовище, коефіцієнт конкордації. Формул: 2; рис.:0; табл.: 3; бібл.: 14.
2
Салівончик, І. М. "СТРУКТУРНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІСОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 68–71. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто загальні напрями та методи фінансової діяльності лісових підприємств, представлено комплекс модернізованих заходів, що забезпечують розвиток економіки. Модернізація лісових підприємств включає у себе ефективну податкову систему, достатні обсяги інвестування. Нині переважна більшість технічного устаткування лісових підприємств є застарілою, що потребує негайного оновлення новітніх технологій та якісного обладнання. Це дасть змогу бути конкурентоспроможним у ринкових умовах, збільшити ринки збуту, що, своєю чергою, дасть змогу підвищити фінансові результати. Загалом модернізація будь-чого базується на якісній еволюції, переході від традиційного до сучасного, оновленні відповідно до вимог сьогодення. Конкурентоспроможність продукції підприємства є важливим чинником створення необхідних умов для проведення модернізації. Тому конкурентоспроможність продукції – це сукупність її якісних, споживчих властивостей, що становлять інтерес для споживача, відрізняють її від іншого товару-аналога та дають змогу конкурувати на конкретному ринку збуту. Відомо, що конкурентоспроможність продукції залежить від низки чинників, що впливають на пріоритетність вибору і визначають обсяг їх реалізації на певному ринку. Для прискорення модернізації лісових підприємств потрібне здійснення заходів, спрямованих на концентрацію інвестиційних ресурсів для реалізації їхніх інвестиційних та інноваційних програм і проєктів. Вони повинні бути спрямовані на технічне переоснащення тих виробничих підрозділів підприємств, які є визначальними у виготовленні продукції з інноваційним наповненням. Структурна модернізація та зростання національної конкурентоспроможності належать до головних пріоритетів соціально-економічного реформування України. Модернізація підприємств повинна здійснюватися з урахуванням зовнішнього попиту на відповідні товари та послуги. Відповідно, це дасть змогу повернути втрачені та захопити нові ринки збуту через задоволення їх попиту на інноваційну продукцію. Вистояти і випередити конкурентів – це діяти зовсім по-іншому, а саме за допомогою модернізації виробничої діяльності на основі інновацій.
3
Аль-Абабне, Х. А., А. Осмонова, І. Думанська, П. Матковський та А. Калиновський. "ВИКОНАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В КОНТЕКСТІ ЗАГОСТРЕННЯ СВІТОВОЇ КРИЗИ ПРОДУКТІВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 469–85. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251504.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою дослідження є вивчення сутності, основних тенденцій і проблемних аспектів реалізації експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва в умовах загострення продовольчої кризи. Використовуються теоретичні та емпіричні методи пізнання в їхньому діалектичному поєднанні. Основними методами, що використовуються в цьому дослідженні, є статистичний аналіз, індексні, графічні та аналітичні методи, методи оцінки структурних динамічних зрушень, порівняння і монографічний метод. Дослідження також включало загальні методи економічних досліджень, зокрема: у розкритті змісту експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва, формулюванні висновків використовувалися теоретичні узагальнення та порівняння, індукція та дедукція; за допомогою синтезу та економічного аналізу проводиться оцінка сучасного стану та тенденцій розвитку експорту сільськогосподарської продукції; для аналізу експорту сільськогосподарської продукції використовувалися графічні, економічні, статистичні та міждержавні порівняння; для оцінки внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу сільськогосподарської продукції в регіональному контексті були впроваджені статистичні методи (групування). Вплив зовнішнього і внутрішнього експортного потенціалу на експорт пшениці вивчався шляхом регресійного аналізу. Необхідність забезпечення продовольчої безпеки країнами в усьому світі наголошує на важливості аграрного сектору як каталізатора економічного розвитку, джерел валютних надходжень, напрямів інвестицій тощо. Вивчення спеціалізації сільського господарства привело до висновку, що пшениця і цукор — товари з найбільшим експортним потенціалом. Обґрунтовано, що країни Південної Америки, ОЕСР, Північної Америки та Європи мають найвищий рівень реалізації експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва, а африканські країни залежать від імпорту. Крім того, низька експортна орієнтація Африки та Азії через особливості їх природних і кліматичних умов установлюється на основі оцінки експортно-імпортних операцій у регіональному контексті. Проаналізовано внутрішній і зовнішній експортний потенціал кожного з регіонів. Було застосовано економіко-математичне моделювання оцінки впливу найважливіших факторів на обсяги експорту пшениці, що дозволило передбачити обсяги експорту пшениці й ухвалити обґрунтовані управлінські рішення щодо реалізації експортного потенціалу агрокомпаній. Обернена пропорційність обсягу експорту споживанню пшениці на душу населення і пряма пропорційність ефективності та площі земель, що використовуються для вирощування пшениці, була встановлена шляхом кореляційного і регресійного аналізу. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше проводиться цілісний аналіз потенційних можливостей і можливостей експорту наявної та збільшення експорту сільськогосподарської продукції у світі та за групами продуктів. Визначено сутність та особливості економічного представлення експортного потенціалу сільськогосподарської продукції на міжнародному і національному рівнях. Окреслено основні чинники, що впливають на розвиток експортного потенціалу сільськогосподарської продукції в регіональному контексті та досліджують їхній вплив шляхом проведення відповідного аналізу агресії. Додатковий розвиток отримало дослідження внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу за регіонами світу. Проведено аудит внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва у регіональному контексті, у результаті якого були визначені основні рекомендації щодо підвищення їхнього рівня з метою активізації розвитку агропромислового сектору економіки. Ключові слова: експортний потенціал, сільськогосподарське виробництво, експорт, інтеграція, продовольча безпека. Формул: 1; рис.: 7; табл.: 5; бібл.: 26.
4
Лаврук, Олександр. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА АКТИВІЗАЦІЯ ЇЇ ФУНКЦІЙ У РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 124–35. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-124-135.
Повний текст джерелаАнотація:
Вказується на загострення соціально-економічних проблем у розвитку галузі тваринництва, які потребують активної регулюючої участі держави за рахунок формування і реалізації державної політики з метою за- безпечення стабільних економічних, правових, соціальних передумов його подальшого функціонування. Підкреслюється, що важливість цих актуаль- них і стратегічних питань має перебувати під прискіпливою увагою держави та її державної політики, якій належить постійно забезпечувати узгодження інтересів тваринницьких підприємств регіонів і держави. Зазначається, що подальша нестійка виробнича діяльність тваринництва призведе до такої критичної ситуації, коли держава не отримає необхідного обсягу найбільш важливих продуктів харчування власного виробництва, що вплине на стан продовольчої безпеки країни. Вказується, що на даний час потребують на- укового осмислення й обґрунтування питання організаційного, норматив- но-правового забезпечення впровадження сучасних інструментів державної політики у тваринництві. Розглядається роль та складові елементи функ- цій державної політики, які мають безпосередній вплив на збільшення гене- тичного потенціалу тварин та обсяги виробництва тваринницької продукції. Обґрунтовуються методи та механізм реалізації різних видів функцій державної політики під час виробництва якісної тваринницької продукції. Визначаються основні функції, які повинні підпорядковуватися виконанню місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядуван- ня, оскільки сприяють ефективному розвитку галузі тваринництва. Окрес- лено доцільність держави впроваджувати спеціальні соціальні програми для підтримки тваринництва і створення сприятливих умов для його ефектив- ного функціонування. Запропоновано структурні класифікаційні характе- ристики та основні складові активізації функціональної спрямованості дер- жавної політики на інноваційний розвиток тваринництв.
5
Бабич, Ірина Михайлівна, Петро Миколайович Бойко та Микола Васильович Бондар. "ТЕХНОЛОГІЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА СПИРТУ ЕТИЛОВОГО РІЗНОГО ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ". Scientific Works 2, № 85 (19 березня 2022): 77–83. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i85.2244.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проаналізовано причини, що призвели до майже катастрофічної ситуації, що склалася в спиртовій галузі країни. Наявна структура споживання етилового спирту на внутрішньому ринку, коли левова частка спирту використовується для виробництва алкогольних напоїв, разом з фактичною монополізацією цінової політики призвели до того, що спиртові заводи можуть виробляти значно більші обсяги спирту, ніж потребує ринок, а експорт унеможливлює висока вартість спирту. При розгляді ефективності впровадження нових технологічних та технічних рішень практично ніколи не зверталася увага на їх вплив на вартість готової продукції. Так, вітчизняні спиртові заводи здатні виробляти ректифікований спирт високої якості, але потреба в ньому як всередині країни, так і в світі обмежена. Основні обсяги реалізації спирту на світових ринках формуються за рахунок біоетанолу та технічного спирту (спирту для технічних потреб). При цьому ціни на них формуються з урахуванням конкуренції з продукцією аналогічного призначення, що пропонується виробниками інших галузей економіки. Виробники всіх видів етилового спирту практично не впливають на вартість сировини та енергоносіїв, отже вартість технічної переробки сировини в готову продукцію визначає її ціну на ринку та конкурентоспроможність. Тому розвиток спиртової галузі можливий лише при зміні основних напрямків його використання з виробництва напоїв на технічні та транспортні потреби і врахуванні економічних результатів впровадження технологічних та технічних рішень.
6
Yeleyko, V. I., та O. V. Kindrat. "ЕКОНОМЕТРИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ВЛАСНОГО ТА ПОЗИКОВОГО КАПІТАЛУ НА ЗБІЛЬШЕННЯ ДОХОДУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (5 вересня 2016): 62–66. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6911.
Повний текст джерелаАнотація:
Дiяльнiсть пiдприємства в умовах ринкової економiки будьякої форми власностi, органiзацiйноправового статусу i галузевої спрямованостi безпосередньо залежить вiд джерел формування капiталу, їх спiввiдношення та ефективностiвикористання. Завданням успiшного розвитку пiдприємств виступає якiсне управлiння їх капiталом. При цьому обґрунтування його оптимальної величини вiдповiдно до обсягу, структури i змісту виробничої дiяльностi, вибiр рацiонального способу його нарощування, урахування вартостi i ризикiв забезпечує стiйкий розвиток підприємства.
У статті розглядається актуальна на сьогодні проблема вивчення залежності отриманого доходу від реалізації продукції від власного та залученого капіталу. Під час залучення позикового капіталу підприємству необхідно визначити свій фінансовий стан та оцінити, наскільки вплинуть позикові кошти на результат його діяльності.
За даними експертів через відсутність налагодженої системи управління капіталом підприємства щорічно втрачають не менше 10% своїх доходів недоотримання повної і оперативної фінансової інформації приводить до помилкових управлінських рішень. У сучасних умовах невизначеності і ризику вказані проблеми набувають особливої актуальності. Для їх вирішення необхідна постановка ефективного механізму фінансового менеджменту на підприємстві інструменту підвищення ефективності і керованості підприємства, поліпшення фінансовоекономічних результатів його діяльності.
Застосування традиційних методик обмежує можливості здійснення комплексної діагностики капіталу. Відповідно виникає необхідність в моделюванні нового системного підходу до діагностики капіталу, який має стати фундаментальною платформою менеджменту будьяких підприємств.
У статті здійснено економетричний аналіз фінансовоекономічних результатів діяльності одного із підприємств Львівської області, побудовано найпростіші моделі трендів, а також лінійні моделі регресії залежності обсягів діяльності базового підприємства від сум власного і позикового капіталу та оборотних активів, спрогнозовано обсяги отриманого доходу від реалізації продукції аналізованого підприємства на найближчу перспективу. На основi проведеного аналiзу впливу структури капiталу на фiнансовоекономiчнi результати дiяльностi пiдприємства виявлено, що спiввiдношення позичкового i власного капiталу є одним з головних чинникiв, що дозволяє максимiзувати результати дiяльностi пiдприємства.
7
Bondarenko, Valerii, та Yaroslav Hontaruk. "АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ АПК УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(26) (2021): 86–98. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-86-98.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено економічну ефективність виробництва продукції АПК України, стан зовнішньої торгівлі аграрних підприємств, обсяги потенційного експорту, можливість диверсифікації виробництва, стан інтеграції у світогосподарські зв’язки. Виявлено проблеми в управлінні експортом, спричинені неефективним використанням наявних ресурсів, резерви збільшення експорту, неефективність державного регулювання в сфері ЗЕД аграрного сектору. Запропоновано заходи з реалізації стратегії розвитку АПК України. Визначено першочергову необхідність державної підтримки особистих селянських господарств з метою відродження молочної галузі. Обґрунтовано необхідність переробки олійних та зернових культур на біодизель та біоетанол.
8
Shulskyy, M. G. "ГОСПОДАРСТВА НАСЕЛЕННЯ: ТЕНДЕНЦІЇ ЗМІН ПЛОЩ ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ І ВИРОБНИЦТВА АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (5 вересня 2016): 183–87. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6935.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено дослідження діяльності господарств населення Львівщини з акцентуванням уваги на важливі складові їх функціонування, а саме: змін площ земельних угідь і виробництва сільськогосподарської продукції. Для реалізації поставленої мети використано матеріали досліджень функціонування цих форм господарювання вітчизняними вченими–аграрниками , статистичні дані діяльності господарств населення досліджуваної області за ряд років , нормативно–правові акти, власні спостереження автора тощо. Такий підхід дозволив виявити основні тенденції щодо змін площ земельних угідь, що є основою діяльності різних суб’єктів господарювання в системі АПК, а також наслідками їх використання, що відображаються у продукуванні аграрної продукції. Одержані результати досліджень, дають змогу більш глибше вникнути в суть змін площ земельних угідь та їх вплив на обсяги виробництва продукції господарствами населення. Це дозволяє найбільш оптимально поєднати цих двох архіважливих складових аграрного виробництва як в умовах сьогодення, так і на майбутнє. Ці напрацювання можуть бути використанні для інших форм господарювання в системі АПК.
При цьому слід врахувати специфічні особливості функціонування господарюючих суб’єктів з акцентуванням уваги на вплив природних факторів на їх діяльність. Безумовно, в цій публікації неможливо розглянути весь спектр впливу цих чинників на стан розвитку аграрного виробництва в досліджуваній області. Проте підняті проблеми будуть спонукати науковців і практиків для проведення подальших досліджень за обраною тематикою.
9
Shibaeva, Natalia, та Tetiana Baban. "Інституалізація агрострахування в Україні: чинники впливу та вектори розвитку". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, № 2 (20 червня 2020): 174–90. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.02.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою статті є дослідження розвитку українського ринку страхових продуктів у сільському господарстві з виокремленням і класифікацією чинників, які впливають на динаміку основних показників ринку, та визначення на цій основі концептуальних напрямів розбудови ефективної системи агрострахування України.
Методологія / методика / підхід. Методологію дослідження становили положення неокласичної та інституційної теорій; використано методи узагальнення та систематизації (при визначенні сучасних тенденцій розвитку ринку агрострахування), періодизації (для визначення спільних рис і розбіжностей у становленні агрострахування в Україні), статистичного аналізу (для аналізу динаміки показників розвитку аграрної сфери, ринку агрострахування), факторний аналіз (для визначення чинників впливу на ефективність агрострахування); кореляційний і регресійний аналізи (при виявленні залежності показників розвитку ринку агрострахування від макроекономічних показників й обсягів державного фінансування), прогностичний (для формулювання висновків і пропозицій щодо концептуальних векторів розвитку агрострахування).
Результати. У результаті дослідження виявлено низький рівень проникнення страхування в сільське господарство України. Агрострахування здійснюється переважно у рослинництві. На ринку агрострахування України представлені сучасні страхові продукти, але їх асортимент є меншим у порівнянні з країнами з розвинутим агрострахуванням. Нормативно-правове забезпечення страхування продукції сільського господарства представлено значною кількістю документів, невиконання у повному обсязі окремих положень яких, наприклад, щодо державного субсидіювання страхових премій, перешкоджає розвитку агрострахування. Ми узагальнили та класифікували чинники розвитку агрострахування в Україні й використали математичну модель для виявлення основних функціональних чинників, які мають вплив на динаміку застрахованих площ. Ми встановили важливу залежність розвитку агрострахування від комплексу інституційних і функціональних чинників.
Оригінальність / наукова новизна. Отримав подальший розвиток системний підхід до дослідження агрострахування як складника умов сталого розвитку аграрної сфери. Визначено, що реалізації потенційних можливостей агрострахування, як складника забезпечення умов сталого розвитку аграрної сфери, перешкоджають висока вартість страхових премій, недостатні обсяги фінансування державних програм, непослідовність державної політики, відсутність при її розробленні та реалізації середньострокового планування; неповнота інформації з боку стейкхолдерів щодо необхідності, доступності агрострахування. Для розвитку агрострахування необхідно зменшити негативний вплив таких чинників.
Практична цінність / значущість. Інституалізації агрострахування, як однієї з передумов функціонування сільського господарства України на принципах сталого розвитку, будуть сприяти перехід від мультиризикового до індексного страхування, формування прозорого регуляторного середовища, запровадження середньострокового державного програмування, поширення інформації на державному рівні для стейкхолдерів щодо необхідності, доступності, доцільності агрострахування.
10
Нікітенко, К. С. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ ІНТЕРНЕТ-ПІДПРИЄМСТВ З СПОЖИВАЧАМИ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 10 (30 грудня 2021): 70–77. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.10.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний розвиток економічних відносин, їх глобальний характер з одного боку та розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, з іншого, зумовили появу специфічної форми цих відносин – електронного бізнесу та електронної комерції. Суб'єкти ринку швидко освоюють нові можливості організації бізнес-комунікацій та активно включаються до електронного бізнес-середовища. Це призводить до того, що доступ до інформаційних технологій стає не просто конкурентною перевагою, а необхідною умовою функціонування суб'єктів ринку. Однак, незважаючи на бурхливий розвиток електронних бізнес-комунікацій, існує велика кількість проблем, що стримують інтеграцію національної економіки у світовий економічний електронний простір. Великі корпорації, що мають значні обсяги експорту та великі зовнішньоекономічні зв'язки, просто не можуть дозволити собі залишитися поза простором сучасного світового ринку, в якому дедалі більша частка починає припадати на його електронну частину. Великі обсяги продажів дозволяють навіть у разі реалізації на перших етапах незначної частини виробленої продукції забезпечувати економічну ефективність своїх електронних майданчиків. На сьогоднішній день сегменти електронної комерції – business-to-business (B2B) та business-to-consumer (B2C) є найбільш освоєними і є відповідно сферою укладання електронних підприємницьких угод між суб'єктами господарювання. У статті розглядаються причини, через які потенціал електронної комерції в Україні не повністю реалізований та основні фактори зростання Інтернет-торгівлі в нашій країні.
11
Zhezhkun, I. N. "Подвійне оподаткування лісових земель в Україні та його наслідки для лісогосподарської та деревообробної галузей". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 8 (31 жовтня 2019): 97–101. http://dx.doi.org/10.36930/40290817.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто теоретичні аспекти та головні економічні наслідки для лісогосподарської та суміжних з нею галузей в Україні від запровадження податку на лісові землі з одночасним збереженням рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів. Проаналізовано останні зміни в законодавстві України щодо оподаткування лісових земель та теоретично доведено суперечливість для економіки держави введення подвійного їх оподаткування. Обґрунтовано нерівнозначність підходів до оподаткування сільськогосподарських та лісових земель. З'ясовано, що одержувачем фінансової вигоди від введення податку на лісові землі є об'єднані територіальні, насамперед сільські громади, а постраждалою стороною – лісокористувачі: підприємства лісового господарства безпосередньо та деревообробної галузі, малого бізнесу – опосередковано через вірогідність зростання цін на деревину. Встановлено позитивну динаміку впродовж 2016-2018 рр. обсягів податків та виплат до соціальних фондів держави, сплачених підприємствами Державного агентства лісових ресурсів України та визначено в них та в доходах від реалізації продукції, робіт та послуг частку рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів. Розраховано за областями України на 2019 р. прогнозні обсяги земельного податку із вкритих лісовою рослинністю земель. Визначено категорії лісових земель, які не можуть приносити дохід їх користувачу і тому мають бути вилучені з бази оподаткування земельним податком. Запропоновано два шляхи вирішення проблеми подвійного оподаткування лісових земель.
12
Kaziuka, N. P. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 87–94. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.87-94.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню зарубіжного досвіду регулювання зайнятості населення, підготовки та перепідготовки робочої сили у провідних країнах світу, забезпеченості працевлаштування трудових ресурсів. Виокремлено базові сценарії, моделі, методи подолання безробіття та бідності, ефективні способи зростання зайнятості для розгляду та вивчення можливостей реалізації в сучасних умовах функціонування вітчизняної економіки. Визначено фактори сприяння детінізації економіки та оптимальні шляхи реформування економіки для досягнень максимальних економічних показників.В статті виокремлено основні підходи до регулювання ринку праці, елементи розробки ефективної політики зайнятості США, Великобританії, Франції, Німеччини, Польщі, Японії та Китаю. На конкретних прикладах розглянуто досвід провідних країн світу в проведенні економічних реформ, розглянуто динаміку основних тенденції змін зайнятості населення.Розглянуто специфічні методи, програми та засоби боротьби з безробіттям, подолання кризи та бідності, підвищення рівня зайнятих, що успішно використовувались різними країнами на певному етапі розвитку. Визначено, що країни, які розвиваються характеризуються високим рівнем зайнятості в сільському господарстві, сфері послуг та низьким – в галузях матеріального виробництва. Вивчено обсяги зайнятості в тіньовій економіці провідних країн світу, роль державних органів у врегулюванні процесів, що відбуваються на ринку праці.В результаті вивчення світового досвіду формування ефективної системи зайнятості виокремлено наступні напрями формування продуктивної економіки регіону: зростання податкових відрахування до бюджетів різних рівнів завдяки підвищенню доходів населення та зростання обсягу виробництва наукомісткої продукції; створення додаткових робочих місць в усіх галузях економічної діяльності; скорочення чисельності екологічно шкідливих підприємств; вирішення існуючої екологічної проблеми на основі розробки та використання новітніх “зелених” технологій.
13
Talakh Т. "ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 101–8. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Найбільш вагомими показниками господарської діяльності будь-якого підприємства або галузі є показники, що характеризують ефективність їх діяльності, тобто співвідношення отриманого результату до понесених витрат.
На показники ефективності чинять вплив безліч факторів, які залежать від галузевих особливостей, територіальних, маркетингових та системи менеджменту. Завдання кожного підприємства в контексті ефективного господарювання полягає у скороченні витрат і отриманні вищих фінансових результатів, при цьому враховуючи ризики функціонування підприємства. Саме тому, виникає необхідність комплексного, структурного дослідження показників ефективності господарської діяльності підприємств різних галузей національної економіки із застосуванням методики економічного аналізу.
В статті дана характеристика наукових підходів до економічної сутності поняття «ефективність», «економічна ефективність» та системи показників, що характеризують рівень економічної ефективності підприємства. З’ясовано, що економічна ефективність – це результат фінансово-економічної діяльності суб’єкта господарювання, який покриває усі витрати на її здійснення та містить чистий прибуток, що залишається для розвитку бізнесу.
Проведено аналіз суб’єктів господарювання України за видами економічної діяльності і з’ясовано, що промислові підприємства складали 6,7% від всієї кількості суб’єктів господарювання, вони забезпечують 24,4% ВВП України і реалізують 30,7 % продукції від загального обсягу підприємств національної економіки України. На основі статистичних методів дослідження та методики економічного аналізу розраховано, проаналізовано динаміку основних показників економічної ефективності промислових підприємств України та проведено факторний аналіз їх зміни. З’ясовано, що за 5 останніх років підприємства промисловості нарощують обсяги реалізації, суму отримуваного чистого прибутку та збільшують показники економічної ефективності.
14
Войтко, С. В., та В. В. Ткач. "ПЕРШІ ПРАКТИКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАД ІНДУСТРІЇ 4.0 У ПРОМИСЛОВОСТІ ТА СФЕРІ ПОСЛУГ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 57–61. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто перші спроби запровадження засад Індустрії 4.0 на підприємствах різних країн світу. Визначено, що використання технологій, притаманних Індустрії 4.0, дає можливість виробничим компаніям уникати збоїв у роботі, скорочувати час простою в середньому на 50% і збільшувати обсяги виробництва на 20%. Наведено факти про те, що Німеччина була «точкою зародження» Індустрії 4.0. Доведено, що саме з цієї країни розпочато опис перших проєктів з автоматизації та поширення нових технологій з 2011 року. Наведено інформацію про такі німецькі проєкти, як RES-COM, що працює над автоматизованим збереженням ресурсів за допомогою тісно пов’язаних та інтегрованих систем у контексті Індустрії 4.0; CyPros, що є проєктом для вивчення й розвитку модулів кіберфізичних систем для виробничих і логістичних систем промисловості; цифрова копія німецького концерну “Siemens AG” 2011, 2012 та 2013 років відповідно. Зазначено поширення індустріального буму на всі розвинені країни світу, перш за все США. Проаналізовано такі вдалі експериментальні американські стартапи, як Oculus (розробка у сфері віртуальної реальності 2012 року) та завод Lighthouse (дизайн та виробництво спеціального спортивного одягу 2016 року). Проаналізовано діяльність японських підприємств у сфері Індустрії 4.0 на прикладі компаній “Omron”, “SEIREN CO.” та “Daikin”. Наведено та проаналізовано рейтинги найбільш високотехнологічних компаній за версіями “MIT Technology Review” і “Fortune Global 500”. Виявлено, що в обох списках компанії США не тільки лідирують, але й складають більшість. За версією “MIT Technology Review” до першої 15-ки також увійшли підприємства Китаю та Данії, за версією “Fortune Global 500” – Японії, Республіки Корея, Тайваню та КНР. Виявлено чотири періоди розвитку індустрії в Україні. Доведено, що процес активної автоматизації та цифровізації промисловості, значного зростання інвестицій у нові технології та масового вироблення продукції Індустрії 4.0 в Україні не розпочався досі.
15
Косінський П.М. "ОЦІНКА НЕОБХІДНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ДОДАТКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЗНИЖЕННЯ ВИКИДІВ І ВІДХОДІВ ПЕРЕРОБНИХ ВИРОБНИЦТВ У РЕГІОНІ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 75–82. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-9.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядається питання, що стосується застосування додаткових економічних стимулів як засобів впливу на зниження викидів і відходів переробних виробництв регіону, що працюють на місцевій природно-ресурсній сировині. Визначено фактори, які впливають на викиди шкідливих речовин та відходів у навколишнє природне середовище. Узагальнено «основні проблеми функціонування системи стимулювання поглибленої переробки природних ресурсів еколого-економічного характеру. Виявлено, що у Волинській області спостерігається переважно позитивна тенденція до збільшення масштабів поглибленої переробки природної сировини, а також доцільності збільшувати бюджетні видатки на розвиток сільського, лісового та рибного господарства, адже це дасть позитивний соціально-економічний результат. Вивчено й проаналізовано тенденції стосовно зміни обсягів реалізації промислової продукції та зміни обсягів викиду шкідливих речовин і відходів, на основі показників реальних обсягів реалізації продукції підприємств харчової та деревообробної сфери, дослідження яких показало, що за останнє десятиріччя обсяг реалізованої продукції підприємствами деревообробної та харчової сфер промисловості регіону поступово зростав, при чому обсяг відходів та викидів шкідливих речовини, в наслідок їхньої діяльності, поступово зменшувався, що, зрештою, дає можливість говорити про певний розвиток поглибленої переробки природних деревинних ресурсів і сільськогосподарської сировини у Волинській області. Проведено порівняння показників співвідношення обсягів виробництва (реалізації) продукції підприємствами, що переробляють місцеву природно-ресурсну сировину до суми обсягів відходів виробництва й викиду шкідливих речовин в звітному році із середнім зваженим значенням даного показника за період 2010-2018 рр. Таким чином, коли щорічний показник співвідношення обсягів реалізації продукції підприємствами, до сумарного обсягу відходів виробництва й викиду шкідливих речовин більший за середнє зважене значення, то відпадає потреба у залученні додаткових економічних інструментів зниження обсягів забруднюючих речовин, але, якщо даний показник є меншим за середнє зважене значення, то залучення додаткових економічних інструментів зниження викидів і відходів переробних виробництв у регіоні є просто необхідним. У зв’язку з цим, запропоновано використовувати відповідні фінансово-економічні інструменти заохочувального та карального характеру.
16
Шиндировський, І. М. "СУЧАСНИЙ СТАН ТОРГІВЛІ АВТОТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 66 (15 квітня 2022): 85–91. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-66-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Автомобільна галузь знаходиться в епіцентрі розвитку сучасних технологій, створює умови для розвитку низки суміжних галузей економіки, активно сприяє засвоєнню високих передових технологій та створенню і подальшій реалізації складного кінцевого продукту, якими є автомобілі, з високою доданою вартістю. Така сфера діяльності також сприяє зайнятості населення, здійснює великі платежі і відрахування до бюджетів усіх рівнів. У статті досліджено сучасний стан торгівлі автотранспортними засобами. Розглянуто суб’єктний склад оптової та роздрібної торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами, їх ремонту, чисельність зайнятого населення у цій сфері. Проаналізовано обсяги реалізованої продукції та результативність діяльності суб’єктів господарювання в оптовій та роздрібній торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами, їх ремонті. Особлива увага приділена ринку нових легкових автомобілів в Україні. Ідентифіковано структуру вітчизняного первинного ринку легкових автомобілів. Розглянуто фактори, що впливають на стан вітчизняного ринку автотранспортних засобів. Досліджуються проблеми торгівлі автотранспортними засобами. Визначено, що причинами уповільнення темпів розвитку торгівлі новими автомобілями є низька купівельна спроможність населення, яке все більше орієнтується на сегмент недорогих автомобілів, відсутність доступного механізму кредитування, а також державна політика лібералізації імпорту вживаних автомобілів. Водночас в Україні розвивається вторинний ринок автомобілів, що дає змогу вітчизняним автодилерам розширити сервісний складник свого бізнесу. За результатами дослідження визначаються перспективні напрями розвитку торгівлі автотранспортними засобами. Зроблено висновок про необхідність проведення активної протекційної політики з боку держави з метою захисту інтересів вітчизняних автовиробників.
17
Сімахіна, Галина, та Наталія Науменко. "ЗДОБУТКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ У ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 5 (13 червня 2021): 109–15. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.021.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах інноваційний шлях розвитку України є єдино доцільним, економічно обґрунтованим, підтвердженим багаторічною діяльністю індустріально розвинених країн світу. Це однаково стосується усіх галузей суспільного життя. Особливого значення набирає інноваційний розвиток у харчових технологіях, де цілеспрямований пошук, формування і реалізація інновацій дають можливість отримати нове покоління харчових продуктів, яке відповідає принципам здорового харчування і формулі харчування ХХІ століття – якість, ефективність та абсолютна безпека для споживача. Інновації у харчових виробництвах на нинішньому етапі мають посилено впроваджуватись передусім у виробництві оздоровчих харчових продуктів, частка яких на світовому ринку постійно зростає, а в Україні не перевищує 2…3 % від загального обсягу харчової продукції. Це є особливо актуальним у зв’язку зі вступом України до Світової організації торгівлі і широкими можливостями виробництва та реалізації експортно-орієнтованої продукції.
18
Хлистун, O., М. Проскуріна, Л. Малоока, В. Мішкой, В. Коренев та А. Туз. "ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО ПРОДУКТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 454–63. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3705.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Досліджено вплив глобалізаційних процесів на створення національного культурного продукту. Визначено, що глобалізація сприяє розширенню кордонів і створює виклики для створення національних культурних продуктів. На нинішній день культурний продукт забезпечує рух і розвиток суспільства, а також разом з його розвитком створюються нові цінності, нові потреби у населення та нові значення, а також нові культурні символи. Це висвітлено в Законі України «Про національний культурний продукт», який спрямований на стимулювання розвитку та підтримки української культури. На території України існує необхідність реформування державної підтримки розвитку культури і креативних індустрій. Як інституція, УКФ втілює нову модель України, яка отримує державну фінансову підтримку ініціатив у сфері культури і креативних індустрій. Продукти культури — це товари і послуги з особливими потребами, відзначено, що купуючи культурний продукт, споживач отримує враження та емоції Процес їх купівлі вимагає чіткого усвідомлення та певних зусиль від споживачів. Розкрито сутність довгострокової стратегії розвитку української культури — стратегії реформ. Вона зазнала змін, зумовлених появою нових внутрішніх структур і зв’язків. Висвітлено культурно-інформаційні процеси в умовах глобалізації. Культурна глобалізація — це новий етап інтеграційних процесів у світі, її процеси зачіпають усі сфери життя суспільства — від економіки і політики до культури та мистецтва.З розвитком культурно-економічного обміну між країнами в ринковому обігу бере участь дедалі більше товарів і послуг, ускладнюється галузева структура, збільшуються обсяги міжнародної торгівлі. Приплив ресурсів у цю сферу передусім є результатом зростання духовно-естетичних потреб людини в сучасному світі, посилення впливу культури на якість людського капіталу та економічне зростання. Визначено, що основними особливостями культурної продукції є: культурний продукт у формі товарів чи послуг, матеріальних чи нематеріальних; емоційна складова, що сприймається споживачем; супутні товари і послуги, що сприяють реалізації культурного продукту. Ключові слова: культура, глобалізація, культурний продукт, креативне виробництво, національний продукт, креативна індустрія. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 0; бібл.: 17
19
Паленичак, О., та О. Стасів. "КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИЙ РОЗВИТОК АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ КОРЕКЦІЇ ЇХНЬОЇ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 582–95. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245242.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні конкурентоспроможного розвитку регіональних сільськогосподарських товаровиробників в умовах корекції їхньої галузевої структури в контексті євроінтеграційних процесів. Методологія / методика / підхід. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії та практики забезпечення конкурентоспрожного розвитку аграрного товаровиробництва з урахуванням екзогенних та ендогенних факторів. Зі спеціальних методів дослідження використано економіко-статистичний — під час аналізу сучасного стану й прогнозування перспектив конкурентоспрожного розвитку регіональних аграрних товаровиробників в умовах євроінтеграційних процесів, графічний — для визначення прогнозованих обсягів тваринницької продукції у фермерських господарствах у розрізі областей Карпатського регіону України, абстрактно-логічний з метою обґрунтування інституціонально-економічного механізму конкурентоспроможного розвитку сільськогосподарських товаровиробників Карпатського регіону України в контексті корекції їхньої галузевої структури. Результати. У результаті проведеного дослідження виявлено, що з огляду на можливості налагодження транскордонного партнерства, поглиблення економічної євроінтеграції з країнами ЄС важливим економічним пріоритетом регіональних сільськогосподарських товаровиробників Карпатського регіону України є можливість формування ринку різних видів агропродовольчої продукції з географічним зазначенням. Карпатський регіон України володіє достатньо потужним земельно-ресурсним потенціалом для виробництва якісної і безпечної молочної продукції з високою доданою вартістю. Згідно з проведеними розрахунками за умови використання конкурентних переваг, які законодавчо закріплені у країнах ЄС, у досліджуваному регіоні потенційні обсяги виробництва найважливішої тваринницької продукції — молока у фермерських господарствах можуть зрости з 14 тис. тонн до 252 тис. тонн, або у 18 разів. У регіоні відродження традиційних напрямів спеціалізації в сільськогосподарському виробництві сприятиме корекції його галузевої структури, поліпшенню організаційно-економічних умов щодо самозабезпечення регіону тваринницькою продукцією, мінімізації економічного ризику внаслідок розширення напрямів спеціалізації, зниженню трансакційних витрат на транспортування і реалізацію завдяки розвиткові фірмової торгівлі, підвищенню рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, що вироблятимуть продукцію з високою доданою вартістю. Оригінальність / наукова новизна. Уперше обґрунтовано організаційно-економічні засади оптимізації галузевої структури регіональних сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням конкурентних переваг, які законодавчо закріплені у країнах ЄС. Практична цінність / значущість. Згідно з проведеними розрахунками в Карпатському регіоні врахування принципу боніфікації в розмірі 10,0 % на агропродовольчу органічну, приміром нішеву або крафтову тваринницьку продукцію, з географічним зазначенням, дозволить скоригувати галузеву структуру аграрних підприємств відповідно до науково обґрунтованих вимог і підвищити рівень рентабельності традиційно важливого виробництва і водночас життєвого необхідного виду продовольчої продукції — молока на 13,0—22,0 процентного пункту. Ключові слова: конкурентоспроможний розвиток, галузева структура, аграрна продукція, конкурентні переваги, екологічний маркетинг, регіон. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 2; бібл.: 20.
20
Ощипок, І. М. "ОПТИМІЗАЦІЯ АСОРТИМЕНТНОЇ ПРОГРАМИ ВИГОТОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ ХАРЧОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ІЗ НАЯВНОЇ СИРОВИНИ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто асортиментну політику харчового підприємства, яка становить ядро дій із реалізації продукції, навколо якого формуються інші кроки, пов’язані з умовами придбання сировини і методами просування готової продукції від виробника до споживача. Сформульовано завдання асортиментної політики для визначення переваг у нарощуванні та урізноманітненні асортименту харчової продукції за основними напрямами її формування, оптимізації асортименту, який буде найкращим із погляду збільшення прибутку, доступності ресурсів, зростання продаж і освоєння нових ринків. Вправне формування оптимального асортименту забезпечить засади продуктивної діяльності виробництва, сприятиме збереженню бажаного прибутку. Визначено основні завдання асортиментної політики, переваги урізноманітнення асортименту харчової продукції, складники системи формування асортименту, включаючи напрями його формування. Розглянуто питання скорочення і розширення асортименту поряд зі збільшенням його товарної маси стабілізації, удосконалення і гармонізації. Рекомендовано після оцінки якості показників товарів на кожному з ринків вилучати нерентабельну продукцію; при цьому необхідно враховувати об'єднану інформацію з усіх підприємств, де вона виготовляється, щоб установити реальний обсяг продаж і рівень економічної ефективності в русі, яка забезпечить виробнику позитивну динаміку. Вилучатися може продукція економічно неефективна, хоча і, можливо, та, що користується деяким попитом. Розглянуто основні методи формування асортименту продукції підприємства. Описано метод формування асортименту на основі вивчення особливостей платформи продукції, яка випускається, і метод оптимізації структури асортименту за існування низки обмежень. Процедуру оптимізації асортименту продукції, що випускається, можна звести до розв’язку системи нерівностей (обмежень). Серед найбільш характерних обмежень, властивих більшості підприємств, можна виділити такі: обмеження за обсягом продаж; обмеження за виробничими потужностями; обмеження за доступністю ресурсів; обмеження за ціною. Можуть бути розраховані й інші види обмежень. Останнє, що необхідно визначити, – це критерій оптимізації для вироблених обмежень. Як правило, показником, щодо якого проводиться оптимізація структури асортименту, виступає максимум маржинального прибутку підприємства.
21
Нестеренко, Валентина, та Владислава Сідельнікова. "АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА: АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 89. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.89.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 658.8; JEL Classification: M 31
Мета. Визначення критеріїв прийняття рішення про ефективність маркетингової діяльності підприємства та розробка алгоритму проведення аналізу ефективності маркетингової діяльності підприємства. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є спеціалізовані наукові видання і матеріали періодичних видань. Результати. Проблема забезпечення найвищого рівня ефективності маркетингової діяльності і усіх видів витрат на неї в сучасних умовах вимагає ґрунтовного дослідження. Одним з елементів вирішення проблеми може стати побудова дієвої системи аналізу маркетингової діяльності підприємства. У існуючих дослідженнях відстежується загальний підхід до визначення ефективності маркетингової діяльності підприємства через порівняння ефекту і витрат. Під ефектами або результатами маркетингової діяльності найчастіше розуміють наступні: збільшення обсягів попиту на продукцію, збільшення обсягів реалізації продукції, збільшення доходу від реалізації продукції, збільшення ступеню задоволеності потреб споживачів, збільшення частки ринку, збільшення рівня лояльності споживачів до підприємства, тощо. До складу витрати на маркетингову діяльність відносять: витрати на збут та рекламу, витрати на дослідження ринків та розробку нових видів продукції, витрати на формування структури випуску продукції за асортиментними групами, витрати на утримання маркетингового відділу, витрати на формування цінової політики підприємства, тощо. Ефективність маркетингової діяльності слід аналізувати у короткостроковій та довгостроковій перспективі: в короткостроковій перспективі її головним ефектом є збільшення доходу від реалізації існуючих видів продукції; в довгостроковій перспективі висновки слід робити на основі обсягів реалізації відповідно до зміни потреб та лояльності споживачів та відповідності розробленої структури асортименту продукції підприємства цим зміненим вимогам ринку. Виходячи з існуючої ринкової ситуації, алгоритм реалізації аналізу ефективності маркетингової діяльності має носити ознаки експрес-аналізу, що дозволить швидко робити висновки та реагувати на ситуацію без залучення значних обсягів додаткових коштів на реалізацію самої процедури аналізу. Алгоритм має включати такі етапи: визначення переліку показників та критеріїв оцінювання, встановлення нормативного значення показників оцінювання, розрахунок показників оцінювання, аналіз отриманих показників та визначення резервів їх поліпшення, розробка заходів по засвоєнню визначених резервів. Наукова новизна. Уточнено критерій прийняття рішення про ефективність маркетингової діяльності підприємства у короткостроковій та довгостроковій перспективах. Запропоновано алгоритм експрес-аналізу ефективності маркетингової діяльності підприємства. Практична значущість. Запропоновані висновки можуть бути використані дослідниками, власниками та керівниками підприємств при побудові ефективної системи аналізу маркетингової діяльності.
22
Нужна О.А., Тлучкевич Н.В. "АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБСЯГІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ З РОЗПОДІЛОМ ЇХ ЗА РОЗМІРАМИ". Економічний форум 1, № 1 (10 лютого 2020): 115–20. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-1-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто актуальні питання, пов’язані із дослідженням проблем здійснення ефективної діяльності з виробництва і реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у сільському господарстві України. Проведено кількісну оцінку діяльності аграрних підприємств Волинської області за таким показником, як обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і виявлено стійку тенденцію до зростання вказаного показника як для підприємств галузі загалом, так і з розподілом їх за розмірами. У структурі обсягу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) підприємств сільського, лісового і рибного господарства Волинської області найбільшу питому вагу займають середні підприємства (64 % у 2018 році), відповідно питома вага малих підприємств складає у 2018 році 36 %, в тому числі питома вага мікропідприємств не перевищує 10 %.
23
Loiko, Valeriia, та Yelyzaveta Loiko. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ ЯК СУЧАСНОГО ЗАСОБУ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 5 (3 квітня 2020): 45–55. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0104.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання застосування інструментів Інтернет-маркетингу як сучасного засобу рекламної діяльності підприємства. Проведено аналіз кількості користувачів соціальних мереж, яких в Україні є більше, ніж 19 млн. осіб. Найбільш популярною мережею серед українців є Facebook, ним користується 13 млн. користувачів. Друге місце по популярності займає Instagram, аудиторія якого складає 11 млн. користувачів. И трете місце займає LinkedIn з аудиторією 2,9 млн. користувачів. У статті запропоновано метод залучення нових потенційних клієнтів промислового підприємства за рахунок створення та налаштування реклами у соціальних мережах та використання інструменту Інтернет-маркетингу – SMM (Social Media Marketing). Запропоновано налаштувати та використовувати протягом 30 днів таргетировану рекламу у Facebook. Facebook є найбільш популярною соціальною мережею для українських користувачів. Розроблено наступний алгоритм налаштування та запуск таргетированой реклами у Facebook, у якому виділено наступні етапи створення та налаштування реклами. Перший етап: обрання цілей рекламної компанії. Запропоновано обрати інструмент «Трафік». Другий етап: оптимізація бюджету кампанії. Запропоновано обрати бюджет у розмірі 840 грн на день (еквівалент 30$). Третій етап: назва компанії та місце, куди буде йти трафік. Це сайт, а саме, сторінка на сайті, де люди можуть приєднатися до розробленого комьюніті. Четвертий етап: встановлення рамок для бюджетної компанії. Встановлюється вручну за домовленістю із замовником реклами. П’ятий етап: налаштування аудиторії. Обрання регіону, у якому буде відображатися реклама. Обрання віку, статі та детального таргетингу. Шостий етап: оформлення реклами для показу. На цьому кроці доцільно обрати платформи та оформити кінцевий вид реклами. Розроблений алгоритм налаштування та запуску таргетированой реклами у Facebook сфокусований на максимальне інформування зацікавленої аудиторії покупців, що дозволить збільшити обсяги продажів продукції підприємства. Рекламна компанія розрахована на 30 днів з бюджетом у 28 000 грн. Розрахована на чоловіків та жінок віком від 18 років до 65+. Як показує досвід маркетингової фірми, такий вид реалізації рекламної кампанії виробничого підприємства є найбільш ефективним.
24
Maltsev, Oleksandr. "Логістичне забезпечення сталого розвитку аграрного сектора: проектний підхід". Journal of Innovations and Sustainability 5, № 1 (21 листопада 2021): 04. http://dx.doi.org/10.51599/is.2021.05.01.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретичних засад застосування проектного підходу у сфері аграрної логістики й аналізі сучасного стану та тенденцій перевезення вантажів в аграрному секторі України.
Результати. На основі аналізу літератури визначено сутність таких понять: «логістичний проект», «управління проектами в аграрній логістиці», «логістичне забезпечення аграрного сектора», «проекти логістичного забезпечення аграрного сектора». Аналіз динаміки обсягу перевезення вантажів автотранспортними підприємствами в аграрному секторі протягом 2015–2020 рр. виявив тенденцію до зростання цього показника та продемонстрував їх важливе місце в загальному обсязі перевезення вантажів в Україні (їх питома вага становила 12,4–14,0 %). Установлено, що обсяг перевезення вантажів аграрного сектора різними видами транспорту збільшується, що є результатом нарощування обсягів виробництва аграрної продукції, передусім зернових, проте наявна логістична інфраструктура не завжди забезпечує на достатньому рівні потреби агробізнесу. Виявлено тенденцію до підвищення середніх цін перевезення вантажів, що склалися при купівлі сільськогосподарськими підприємствами, однак темпи зростання, як і самі ціни, істотно варіюють у розрізі регіонів України.
Наукова новизна. Запропоновано авторське трактування поняття «проекти логістичного забезпечення аграрного сектора» як комплекс взаємопов’язаних одноразових заходів, які виконуються в межах логістичної діяльності та спрямовані на досягнення визначених цілей у рамках встановлених часових і ресурсних обмежень. Дістали подальшого розвитку положення щодо оцінки логістичного забезпечення аграрного сектора на основі аналізу динаміки обсягу перевезення вантажів різними видами транспорту та середніх цін перевезення вантажів, що склалися при купівлі сільськогосподарськими підприємствами.
Практична цінність. Установлено, що за збереження наявного середньорічного зростання цін перевезення аграрних вантажів, в Україні можна прогнозувати їх підвищення у 2022 р. до 3,00 грн/т·км. З огляду на те, що логістичні витрати в аграрному секторі України значно більші, ніж у ЄС та США, необхідно розробляти й реалізовувати проекти, спрямовані на здешевленням транспортування аграрних товарів різними видами транспорту, модернізацію парків вагонів-зерновозів та автомобілів, розвиток річкової логістики, дорожньої, портової та припортової інфраструктури для реалізації стратегії сталої логістики.
25
Поддєрьогін, А. М., та С. В. Скочій. "ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2 (27 листопада 2018): 304–18. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2018.304-318.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено результати факторного аналізу формування прибутку виробничого підприємства. Відображено аналіз динаміки показників фінансових результатів діяльності, структуру доходів і витрат операційної діяльності компанії, фактори впливу на валовий прибуток. Здійснено оцінку впливу на формування прибутку від реалізації обсягу реалізованої продукції, цін реалізації, собівартості продукції, змін у структурі. Запропоновано заходи щодо ефективного управління прибутком аналізованого підприємства.
26
Духневич, А., та Н. Карпінська. "Інституційне та законодавче забезпечення реалізації вимог ЄС у сфері санітарних та фітосанітарних заходів в Україні". Історико-правовий часопис 14, № 2 (18 лютого 2021): 71–77. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюються питання інституційного та законодавчого забезпечення реалізації вимог ЄС у сфері санітарних та фітосанітарних заходів в Україні, зокрема, здійснено аналіз законодавства крізь призму «Всеохоплюючої Стратегії імплементації Глави 4 Угоди про асоціацію з ЄС». Наслідком реалізації заходів щодо імплементації права ЄС в законодавство України є постійне зростання обсягів торгівлі аграрною і харчової продукції між Україною і ЄС. За результатами січня- жовтня 2018 року вартість такої продукції, що експортується в ЄС, зросла на 1,3%. Крім того, постійно зростає число підприємств, що мають дозвіл на експорт в ЄС. Приведення санітарних і фітосанітарних заходів та системи контролю безпеки харчових продуктів в Україні у відповідність з європейськими вимогами і практик сприятиме підвищенню рівня захисту життя і здоров'я людей, тварин і рослин в Україні, посилення захисту прав українських споживачів харчової продукції, а також розширенню експорту сільськогосподарської продукції до країн ЄС і третіх країн. У той же час, поки особливо актуальні такі проблеми, як забезпечення повної прозорості щодо санітарних та фітосанітарних заходів, що застосовуються у торгівлі; наближення законів України до законів Європейського Союзу; визнання стану здоров'я тварин і рослин Сторін і застосування принципу регіоналізації; встановлення механізму визнання еквівалентності щодо санітарних та фітосанітарних заходів, що застосовуються Сторонами. Найбільша частина зобов’язань України в межах Угоди про асоціацію з ЄС пов’язана з прийняттям регулятивних норм ЄС в аграрному секторі. Їх можна згрупувати у три блоки, а саме: технічні вимоги – це вимоги до безпеки продукції, технічної стандартизації, упаковки та маркування продукції; санітарні та фітосанітарні вимоги стосуються безпеки продуктів харчування та кормів, захисту здоров’я та безпеки людей, тварин, рослин; екологічні вимоги – вимоги та регламентації до імпорту на територію ЄС добрив, засобів захисту рослин, вимираючих видів тварин, відходів аграрного сектору.
27
Gylka, Ulyana Leonidivna, та Olena Ivanivna Yakovenko. "ОЦІНКА ФАКТОРІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ УСПІХИ І НЕВДАЧІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, № 2(14) (1 березня 2018): 216–21. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-1-2(14)-216-221.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Важливість аналізу факторів успішної реалізації інноваційних проектів обумовлюється впливом інновацій на сучасну високотехнологічну економіку. Постановка проблеми: невизначеність комплексу факторів, що впливають на реалізацію інноваційних проектів. Аналіз останніх досліджень. Виявлені такі причини невдач проектів: поверхневий аналіз ринку, виробничі проблеми при переході від зразка до серійних партій, дефіцит фінансових ресурсів, проблеми комерціалізації. Виділення недосліджених частин проблеми. Закордонні дослідження спираються на обстеження інноваційних проектів, що має для України інтерес, однак малокорисно внаслідок несхожості макроекономічних і бізнесових умов. Актуальним є дослідження вітчизняних інноваційних проектів на великому масиві даних. Постановка завдання. Метою є аналіз бізнес-планів інноваційних проектів для виявлення залежності між характеристиками проектів і шансами на успішну ринкову реалізацію. Виклад основного матеріалу. Спирачись на бізнес-плани, були визначені три групи показників: - вихідні характеристики проекту (оригінальність, ресурсне забезпечення, готовність виконавців, обсяг робіт тощо); - очікувані проблеми виконання проекту; - ймовірність ринкової реалізації проекту. Запропонована шкала для визначення кількісних оцінок показників і схема обробки. Проаналізовано 24 бізнес-плани інноваційних проектів. Тематика проектів охоплює пріоритетні науково-технічні напрями: машинобудування, приладобудування, паливно-енергетичний комплекс, енергозаощадження, нові матеріали, агротехнології. Висновки. Аналіз ресурсних складових проектів показує високий рівень технічних можливостей виготовлення запланованої продукції. Однак, потенційно високий рівень значимості, інноваційності та технічної завершеності проектів не знаходить втілення на етапах ринкового впровадження продукції з причин нехтування маркетинговим плануванням.
28
Бочко, О. Ю., Н. Я. Рожко та Н. М. Васильців. "Взаємозв'язок скорочення ланцюгів постачання та SCM на ринку овочів та фруктів". Academy Review 53, № 2 (2020): 55–61. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5354-2020-2-53-6.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано необхідність скорочення ланцюгів постачання на ринку овочів та фруктів з кількох причин: продукція швидко псується та має короткий термін придатності; зменшення витрат на логістику. Досліджено ланцюг постачання на ринку овочів та фруктів, який включає в себе введення в сільськогосподарське виробництво; сільськогосподарське виробництво садівницької продукції; первинне зберігання та переробку харчових продуктів; дистрибуцію. Здійснено аналіз ланцюгів постачання, орієнтований на усунення бар’єрів на шляху виробництва овочів та фруктів. Встановлено, що скорочення ланцюга постачання на ринку овочів та фруктів забезпечує: істотне поліпшення якості продукції; економію коштів та зниження витрат; збільшення рівня продажів та інвестицій. Доведено взаємозв’язок скорочення ланцюгів постачання та SCM на ринку овочів та фруктів. Мета скорочення ланцюгів постачання: забезпечити, щоб потрібний продукт був у потрібному місці в потрібний час і в потрібній кількості. Основними показниками роботи, які демонструють, наскільки ефективний ланцюг постачання, є: рівень наявності, який відображає дефіцит у точках споживання; запаси. Обґрунтовано застосування SCM, що охоплює весь цикл закупівлі сировини, виробництва і розповсюдження товару та гарантує можливість вирішити декілька завдань одночасно: скоротити цикл планування і збільшити його горизонти; оптимізувати витрати та визначити контрагентів і відповідний обсяг товарів у закупівлі; вивести відносини з постачальниками і суміжними підприємствами в режим реального часу; знизити витрати виробництва. Для реалізації якісної ініціативи щодо ощадливого SCM необхідно розуміти, обговорювати і документувати бізнес-процеси, інструменти та інформаційні системи. Авторами досліджено основні складові скорочення ланцюгів постачання, серед яких система планування поточного та стратегічного попиту на ринку овочів та фруктів для Source, Make, Deliver, Return. Також встановлено, що для скорочення ланцюга постачання необхідна потужна координація.
29
Жежкун, І. М. "Лісоресурсні рентні платежі в Україні за умов значного коливання цін на продукцію необробленої деревини". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 1 (27 лютого 2020): 88–93. http://dx.doi.org/10.36930/40300115.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто теоретичні і законодавчі аспекти та практичні наслідки для лісогосподарської галузі та сільських територіальних громад в Україні від вилучення рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів (деревини). Доведено недосконалість сучасного механізму визначення обсягів рентних платежів за заготівлю деревини за недостатнього економічного обґрунтування рівня їх ставок при періодичному директивному підвищенню та неузгодженості у короткотерміновій перспективі (у межах року) з динамікою цін на продукцію необробленої деревини та витрат постійних лісокористувачів на рубання та відновлення деревного ресурсу. З'ясовано, що особливо значні негативні наслідки для фінансово-економічного стану підприємств лісогосподарської та деревообробної галузей країни через надмірне рентне оподаткування спостерігаються в умовах раптового стрімкого падіння цін на продукцію необробленої деревини (2013 та 2019 рр.). Виявлено наявність в Україні, як і в інших європейських країнах, нерегулярних та циклічних коливань цін на продукцію необробленої деревини. Оцінено вплив на посилення кризового фінансово-економічного стану постійних лісокористувачів багаторесурсної Поліської частини України стрімкого підвищення за останні (2018-2019) роки податкового навантаження (ставок рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів (на 16,8 та 50,0 %), введення з середини 2018 р. податку на лісові землі) при істотному скороченні попиту та цін реалізації продукції круглого лісу (за півроку у 2019 р. на 6-59 %). Визначено, що частка рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів, починаючи з 2016 р., в 1,2-2,4 раза перевищувала витрати державного бюджету на ведення лісового та мисливського господарства, що зумовлює фіскальний, а не стимулятивний характер оподаткування галузі. Запропоновано вдосконалений механізм нарахування рентних платежів за заготівлю деревини через визначення еквівалентного (справедливого) їх розміру як важливої складової фінансово-економічного механізму лісогосподарювання в умовах децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування. Рекомендовані зміни впроваджують ринковий механізм розрахунку рентних платежів за заготівлю деревини, які узгоджують обсяг рентних зобов'язань лісокористувачів з динамікою квартальних аукціонних цін на продукцію необробленої деревини.
30
Chemerus, V., V. Dushka та V. Maksym. "СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (4 вересня 2016): 169–75. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6933.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливою складовою у забезпечені продовольчої безпеки України є розвиток інтенсивної аквакультури. У статті представлені результати дослідження стану та основних перспектив розвитку галузі рибництва. За результатами дослідження встановлено, що рибна галузь в Україні перебуває у кризовому стані. За 2013 – 2015 рр. обсяг вилову риби через негативні економічні процеси, які пов’язані із втратою значної частини риболовецького флоту та морського шельфу, скоротився у 2 рази. Частка імпортної продукції у структурі фонду споживання риби за 2015 рік становила близько 80% на суму понад 290 млн. дол. США. Україна володіє достатнім ресурсним потенціалом для розвитку аквакультури, на базі якого необхідно збільшувати обсяги вирощування та вилову товарної риби з метою забезпечення потреб споживачів продукцією вітчизняного виробництва. Для розвитку аквакультури в Україні необхідно реалізувати комплекс заходів щодо відновлення ресурсного та виробничого потенціалу рибної галузі. Створення сприятливого економічного середовища для залучення інвестицій у впровадження новітніх інноваційних технологій інтенсивного вирощування риби у ставах, річках, басейнах та садках. Наявність зростаючого споживчого попиту на прісноводні види риб, на вирощуванні яких в основному ґрунтується не розкритий потенціал аквакультури у внутрішніх водоймах. Розвиток збутової інфраструктури, забезпечення пільгового цільового кредитування підприємств рибної галузі на оновлення основних виробничих засобів та відновлення водних об’єктів придатних для вирощування риби. Сприяння встановленню інтеграційних процесів між підприємствами рибної галузі та господарствами галузей рослинництва, тваринництва, харчової промисловості, які забезпечують сировинними ресурсами розвиток аквакультури в Україні. Надання державних замовлень машинобудівним підприємствам для забезпечення основних засобів виробництва за доступними цінами та на умовах лізингу. Підготовка у профільних ВНЗ висококваліфікованих спеціалістів із знанням технології та економіки ведення ефективного рибництва. Реалізація запропонованих заходів сприятиме розвитку виробництва продукції рибництва в Україні, підвищенню конкурентоспроможності рибних господарств та зниженню залежності від імпорту продовольчого сектору економіки.
31
Рижакова, Г. М. "Вплив факторів на обсяг реалізації продукції (робіт, послуг) малих підприємств у освіті". Економіка та держава, № 1 (2011): 68–70.
Знайти повний текст джерела
32
Derkach, Tatyana. "ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ІНДУСТРІЇ В УКРАЇНІ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, № 20 (30 грудня 2019): 42–54. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-04-42-54.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. В статті представлено результати дослідження особливостей економічного розвитку хімічної галузі в Україні. Визначена роль хімічного виробництва в господарстві країни та частка галузі в структурі промисловості. Представлена порівняльна характеристика експорту та імпорту хімічної продукції України з країнами ЄС, визначена рейтингова позиція України за цими показниками, проаналізовані тенденції зовнішньоекономічної торгівлі України продукцією хімічної галузі. Проаналізована динаміка обсягів реалізації хімічної продукції, в тому числі визначені регіони лідери та аутсайдери хімічного виробництва. На основі порівняння основних показників роботи хімічних підприємств в докризовому 2013 році та 2015 році, другому з початку економічної кризи, визначений вплив кризи на галузь. В ході дослідження встановлено, що однією з головних перешкод розвитку галузі є застаріле технологічне обладнання, а подолати цю перешкоду не вдається через відсутність власних коштів та незадовільний інвестиційний клімат країни. В порівнянні з виробництвом основної хімічної продукції фармацевтичне виробництво має кращі результати діяльності, що природно, оскільки в Україні вікова група населення пенсійного та передпенсійного віку – основних покупців лікарських засобів – є домінуючою. В результаті проведеного дослідження визначені основні проблеми, що сьогодні гальмують розвиток хімічної промисловості та перелічені основні шляхи розвитку галузі.
33
КОЛТОК, Леся, та Тетяна НАДІМ’ЯНОВА. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІКТ-КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Acta Paedagogica Volynienses 2, № 1 (14 квітня 2022): 81–86. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі формування ІКТ-компетентності у молодших школярів, її складникам та підходам; акцентовано увагу на вмінні володіти сучасними ІКТ-технологіями, на формуванні ІКТ-компетентності учнів початкових класів в умовах реалізації Державного стандарту початкової освіти. Сучасне суспільство характеризується глобальним процесом інформатизації, стрімким переходом на новий етап розвитку – інформаційне суспільство. У зв’язку з цим однією з основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні є забезпечення комп’ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед завдяки створенню системи освіти, орієнтованої на використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні всебічно розвиненої особистості. Еволюція сучасної освіти, інформатизація навчання, масова комп’ютеризація закладів освіти, постійна модернізація комп’ютерної техніки, розвиток комп’ютерних мереж, розширення персональної комп’ютеризації суспільства, збільшення обсягу програмних продуктів, розрахованих на застосування в навчальному процесі, – умови, які створюють нове інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище. Реалізація сучасної освітньої парадигми значною мірою залежить від учителя початкової школи. Наразі учитель перестав бути основним джерелом знань для учнів, які отримують значний обсяг інформації в інформаційно-комунікаційному середовищі, створеному телебаченням, відеофільмами, комп’ютерними програмами й іграми, різноманітною навчальною й науково-популярною літературою тощо. Це вимагає від сучасної вищої професійної освіти підготовки спеціалістів, здатних орієнтуватися у численних змінних потоках інформації, критично ставитися до неї, створювати, обробляти та передавати необхідну інформацію, постійно самовдосконалюватися в особистісному та професійному плані та відповідати вимогам розвитку суспільства. Розв’язанням цієї проблеми є професійна підготовка майбутнього вчителя в інформаційно-комунікаційному педагогічному середовищі.
34
Битов В.П., Кадебська Е.В. "УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ В РИНКОВИХ УМОВАХ". Економічний форум 1, № 4 (30 листопада 2019): 98–102. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-4-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У публікації розглянуто роль і значення конкуренції та управління конкурентоспроможністю продукції підприємств в умовах ринку, що є сьогодні досить актуальним і своєчасним. Обрана тема публікації полягає у тому, що через підвищення менеджменту конкурентоспроможністю українських підприємств дає можливість значно збільшити сегмент обсягу виробництва та реалізації продукції та послуг як на зовнішньому так і на внутрішньому ринку. У даній публікації охарактеризовано окремі види конкуренції та їх дієвість і значення, а також виділено основні напрямки цілеспрямованої діяльності, які передбачають застосування нових підходів і форм щодо менеджменту, як дієвої форми управління конкурентоспроможністю підприємств в ринкових умовах. Запропоновано також окремі механізми розрахунку щодо забезпечення можливості підвищення конкурентоспроможності, що сприятиме ефективному розвитку підприємств в умовах ринку.
35
Колокольчикова, І. В. "МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ НТП У БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩІ РИНКУ ПЛОДОВО-ЯГІДНОЇ ПРОДУКЦІЇ". Підприємництво та інновації, № 11-1 (29 травня 2020): 88–93. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Умовою розвитку галузі виробництва високоякісної плодово-ягідної продукції є впровадження досягнень науково-технологічного прогресу. Обґрунтовано, що наукові розробки є важливими для галузі, вони дають змогу оптимально використовувати природно-кліматичний, біологічний та технологічний потенціал регіонів. Розглянуто стадії реалізації інноваційних нововведень. Окреслено основні види інновацій: біологічні, технічні, хімічні та технологічні. Запропоновано механізм реалізації НТП та взаємодії з бізнес-середовищем на ринку плодово-ягідної продукції. Підкреслено важливість спеціальних установ та держави у підтримці і реалізації наукового прогресу. Запропоновано розширити внутрішнє середовище інноваційних перетворень інформаційно-консультаційною, науково-методичною та органічною складовими частинами. Встановлено, що саме вони необхідні представникам малого бізнесу, які сьогодні виробляють більшу частину плодів та ягід і мають значні труднощі в отриманні інформації, знань щодо інновацій, їх упровадження. Визначено, що розвиток органічного виробництва продукції доцільно починати з невеликих господарств із метою поступового нарощування обсягів, розвитку внутрішнього ринку та формування попиту.
36
Торосов, А. С., та І. М. Жежкун. "Регіональна структура заготівлі та споживання деревини в Україні". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (9 вересня 2021): 93–97. http://dx.doi.org/10.36930/40310415.
Повний текст джерелаАнотація:
Оцінено на регіональній основі виробництво та споживання деревини і виробів з неї. Дослідження регіональної структури виробництва та споживання деревини потребує збирання, групування й узагальнення значних обсягів інформації. Тому актуальними є питання застосування сучасного різнопланового методичного інструментарію. При цьому з'ясовано складнощі законодавчо-методичного характеру, що перешкоджають проведенню детального аналізу ринку деревини. Встановлено, що вивчення ринку деревини ускладнюється, зокрема, через відсутність достатнього обсягу матеріалів у відкритому доступі для здійснення аналізу його сучасного стану. Під час економічних досліджень науковці пропонують такі методичні підходи до вивчення ринку деревини: експертний, на базі життєвого циклу лісопродукції, статистичний та моделювання. У дослідженні застосовано статистичний метод. Проведено розрахунки для 6-ти товарних груп круглого лісу та виробів з деревини (І – круглі лісоматеріали; ІІ – деревне вугілля, тріска, стружка та деревні відходи, деревні пелети та інші агломерати; ІІІ – пиломатеріали та шпон; IV – листові деревні матеріали; V – маса з деревини та рекуперірований папір; VI – папір та картон) за статистичними даними міжнародної класифікації FAO. Наведено показники виробництва зазначених товарних груп продукції з деревини по областях України в розрізі природних зон за статистичними показниками Державної служби статистики України (2019 р.). Визначено регіональну структуру виробництва та споживання деревини. З'ясовано, що виробничі потужності деревооброблення переважно зосереджені у лісозабезпечених областях Полісся, Карпат та Лісостепу, а окремі виробництва розміщені і в Степовій природній зоні, зокрема, у великих обласних центрах країни. Результати здійсненого аналізу дадуть змогу отримати потрібну інформацію щодо наявних обсягів, якісної характеристики деревного ресурсу, напрямів його реалізації та споживання як усередині країни, так і можливості експортування певних видів та обсягів деревної продукції. Оцінювання сучасного стану виробництва та споживання деревини є необхідною передумовою для прогнозування ринку деревини в країні.
37
Chemerus, V., V. Dushka та V. Maksym. "Стан та основні тенденції розподільчої політики підприємств з виробництва свинини у Львівській області". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (5 березня 2017): 112–17. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7622.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією з ключових складових процесу відтворення є розподіл виробленої продукції. Формування ефективної розподільчої політики для підприємств галузі свинарства є складним завданням, яке повинно враховувати значну кількість чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. Ринок свинини Львівщини характеризується високим ступенем концентрації. Розподільча політика підприємств, які вирощують свиней формується в основному без посередників, що є характерним для галузі. Понад 11,1 тис. тонн свинини у 2015 р. перероблено підприємствами області на власних виробничих потужностях. Основними розподільчими каналами збуту свиней є м’ясопереробні підприємства Львівщини, а також сусідніх областей, інші підприємства галузі та господарства населення. Менш розвиненими каналами реалізації є продаж продукції у власних торгових пунктах. Реалізація свиней сільськогосподарськими підприємствами Львівщини за 2012–2016 рр. характеризується зростаючою динамікою. У структурі обсягів реалізації свиней підприємствами області за основними каналами розподілу переважає тенденція до зростання частки, яка припадає на м’ясопереробні підприємства. Середньорічний темп зростання за цим каналом перевищив 4%. Динаміка зміни ціни реалізації свиней за каналами продажу є одним із основних чинників, який формує політику розподілу підприємств галузі. За досліджуваний період закупівельні ціни на свиней зросли в середньому на третину. Важливим завданнями для підприємств, які вирощують свиней, є диверсифікація продажу за різними каналами збуту шляхом співпраці з декількома м’ясопереробними підприємствами, з метою мінімізації ризиків продажу, а також розвиток власних торгових пунктів з продажу живих свиней на забій та поросят для відгодівлі селянським господарствам на місцевих ринках. Крупним виробникам свинини економічно доцільно застосовувати розподільчі стратегії, які базуються на співпраці з максимальною кількістю господарюючих суб’єктів за кожним напрямом продажу, з метою зменшення розподільчих ризиків на основі розширення потенційних ринків збуту.
38
TKACHUK, V. I., L. V. TARASOVICH, and D. O. DAVYDOV. "DIVERSIFICATION AS A TOOL OF ECONOMIC GROWTH OF AGRICULTURAL ENTERPRISES: THEORETICAL-APPLIED ASPECT." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 42, no. 4 (December 23, 2019): 89–94. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2019.42.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті доведено, що диверсифікація діяльності сільськогосподарського підприємства є дієвим маркетинговим інструментом забезпечення його економічного зростання, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності та економічної безпеки, посиленню довгострокової позиції на ринку, нівелюванню ризиків виробничо-господарської діяльності у стратегічній перспективі. Визначено місце мотиваційної складової у конфігурації переваг диверсифікації діяльності підприємства та моделюванні очікуваних ефектів. Доведено, що механізм диверсифікації є основою побудови взаємозв’язків між елементами локальної системи (структурних підрозділів у межах конкретного підприємства), необхідними для узгодження всіх параметрів її функціонування (прогнозування споживчого попиту, готовності до диверсифікації, оцінки диверсифікаційного потенціалу тощо). Аргументовано, що реалізацію стратегії диверсифікації за відсутності дієвого механізму її формування слід вважати економічно невиправданим і стратегічно непередбачуваним управлінським рішенням, що супроводжується фрагментарністю та неузгодженістю. Це підкріплюється нівелюванням системного підходу до розробки та імплементації загальної стратегії розвитку суб’єкта господарювання на сталій основі. Обґрунтовано, що оцінка потенціалу диверсифікації та прогнозування ефективності цього процесу є своєрідними індикаторами побудови моделі розвитку підприємства. При цьому, механізм диверсифікації передбачає наявність відповідних маркетингових інструментів як стратегічних орієнтацій підприємства, що використовуються в чітко визначеній послідовності у процесі реалізації політики диверсифікації та здійснюється розрахунок економічного ефекту. Для оцінки стратегічних можливостей розвитку і розробки пропозицій щодо формування стратегії диверсифікації діяльності здійснено поваріантний прогноз показника обсягу реалізації готової продукції (на прикладі ТОВ «Овочевий комбінат «Станишівка»). Охарактеризовано етапи здійснення та визначено найдоцільніші напрями диверсифікації діяльності підприємства.
39
Tluchkevych N. та Nuzhna O. "ЗАСТОСУВАННЯ МАРЖИНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 145–51. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-20.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті охарактеризовано значення маржинального аналізу при прийнятті управлінських рішень. Обгруновано, що витрати та маржинальний прибуток є ключовими показниками при прийнятті управлінських рішень.
Встановлено, що витрати для аналізу беззбитковості поділяються на змінні і постійні, при цьому, ціна повинна покрити повну собівартість, яка визначається виключно для потреб управлінського обліку. Методика розрахунку собівартості в управлінському обліку має певні особливості, зокрема для потреб управління визначають різні види собівартості.
Розглянуто методику формування собівартості виготовленої і реалізованої продукції за змінними і постійними виробничими витратами. Обґрунтовано необхідність розрахунку собівартості продукції за методом «директ-кост» для маржинального аналізу. Розглянуто методику маржинального аналізу та розрахунку точки беззбитковості.
Запропоновано для потреб управлінського обліку та управління витратами, деталізувати і визначати маржинальний прибуток за джерелами його отримання: від реалізації продукції та загальний маржинальний прибуток.
Для прийняття управлінських рішень рекомендовано здійснювати розрахунок точки беззбитковості послідовно за етапами та видами маржинального прибутку: розрахунок точки беззбитковості на основі постійних виробничих витрат і маржинального прибутку від реалізації продукції; розрахунок точки беззбитковості на основі загальних постійних витрат, загальних змінних витрат та маржинального прибутку підприємства. Це дозволить визначати верхню і нижню межу величини точки беззбитковості, ціни та обсягів реалізації продукції для покриття постійних витрат і не отримання збитків. Для більш детального маржинального аналізу та визначення прибутку за видами діяльності слід визначати маржинальний прибуток і за видами діяльності, при цьому розподіливши доходи, змінні і постійні витрати в розрізі видів діяльності.
40
Balian, A. V., I. Yu Gryshova та T. S. Shabatura . "Державні напрями підтримки та стимулювання органічного виробництва". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (27 вересня 2020): 150–62. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.05.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Зростаюча невизначеність, спричинена пандемією COVID-19, здійснила безпрецедентний негативний вплив на економіку України. Існує невідкладна необхідність розробки та прийняття на рівні держави дієвих заходів щодо підтримки та стимулювання розвитку органічного виробництва як екологічно-, соціально-, так і економічно-доцільного сектору для національної економіки.
Метою статті є обґрунтування державних напрямків підтримки та стимулювання органічного виробництва в Україні в умовах дії надзвичайної ситуації.
Наукова новизна полягає в наданні рекомендацій щодо державних напрямків, орієнтованих на підтримку та стимулювання розвитку органічного виробництва з метою підвищення якості продовольчих продуктів, раціональне використання земельних ресурсів та охорону навколишнього природного середовища.
Висновки. З метою активізації діяльності у сфері органічного виробництва пріоритетними напрямками державної підтримки та стимулювання визначено: створення Агроекологічних кластерів, розвиток яких сприятиме вирішенню питання активізації можливостей особистих підсобних господарств у виробництві органічної продукції; надання для сільського населення необхідних преференцій, які стимулюватимуть їх до створення та розвитку органічного бізнесу; удосконалення фінансової підтримки фермерських господарств, які є головними виробниками органічної продукції; розробка модельної цільової програми диверсифікації господарської діяльності сільських регіонів з урахуванням зміни клімату; формування інформаційно-консультативної платформи, з метою інформування товаровиробників щодо ефективності впровадження прогресивних технологій, спрямованих на енерго-, ресурсо- і вологозбереження; розробка інвестиційних механізмів, орієнтованих на впровадження інфраструктурних інновацій з урахуванням викликів сьогодення.
Реалізація означених державних напрямків сприятиме не лише формуванню позитивного іміджу країни як виробника високоякісної органічної продукції, а стане платформою для створення нових робочих місць на сільських територіях, окреслюватиме нові можливості розвитку для малого й середнього агробізнесу та сприятиме нарощенню експортних обсягів готової органічної продукції, а не лише її сировини.
41
Памбук, С. А., О. М. Мирошніченко та М. В. Шенгелая. "РОЗВИТОК І ТЕНДЕНЦІЇ РИНКУ ЕНЕРГЕТИЧНИХ НАПОЇВ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 73–77. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто тенденції і особливості розвитку ринку безалкогольних енергетичних напоїв в Україні. Під час проведення аналізу розглянуто частку ринка безалкогольних напоїв на категоріями у грошовому вимірі, динаміку обсягів реалізації безалкогольних енергетичних напоїв в Україні. Проаналізовано рівень споживання енергетичних напоїв в Україні, Європі та інших країнах, розглянуто та охарактеризовано основних лідерів ринку. Виявлено та описано основні категорії споживачів енергетичних напоїв, основні канали збуту. Розглянуто як перспективи, так і існуючі обмеження щодо розвитку даного ринку. Встановлено, що ринок енергетичних напоїв в Україні має досить великий потенціал і характеризується достатньо високими темпами зростання протягом всього періоду, хоча при цьому Україна досі відноситься до країн з найменшим рівнем споживання енергетичних напоїв в Європі. Ринок енергетичних напоїв характеризується достатньо високим рівнем монополізації. Значна доля ринку припадає на продукцію 3-х виробників групи компаній «Нові продукти», компанії «Monster Beverage» та команії «Red Bull». Більшу частину ринку енергетичних напоїв контролюють саме вітчизняні виробники. Лідируючим гравцем на ринку енергетичних напоїв залишається група компаній «Нові Продукти» як в грошовому виражені, так і по обсягам реалізації, завдяки популярності брендів Pіt Bull і Non Stop. Загалом кількість брендів енергетичних напоїв на українському ринку перевищує два десятки. Дистрибуція енергетичних напоїв в Україні здійснюється переважно через мережі роздрібної та оптової торгівлі. Основними споживачами енергетичних напоїв в Україні є активна молодь і головним критерієм вибору напоїв у даної категорії споживачів є ціна. Потенційними споживачами енергетичних напоїв є спортсмени, водії, працівники напруженої фізичної і розумової роботи. Серед проблем, які гальмують розвиток ринку енергетичних напоїв виділено зростанні цін при одночасному прояві кризових явищ в країні, антирекламу енергетичних напоїв, популяризацію здорового способу харчування. Прогнозується подальше розширення асортименту енергетичних напоїв і зростання обсягів реалізації, в тому числі, у каналі електронної торгівлі.
42
Жосан, Г. В. "АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ІНСТРУМЕНТІВ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 11 (28 січня 2022): 32–39. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.11.5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано обсяг рекламно-комунікаційного ринку України за 2019–2021 роки. Встановлено, що загалом обсяг рекламного медіаринку України, за підсумками 2021 року, виріс майже на 27%, що є позитивною динамікою. Визначено, що до ATL-реклами доцільно віднести такі інструменти комунікативного впливу, як телебачення, радіо, преса, кіно, зовнішня реклама, Інтернет. До BTL-реклами належать стимулювання продажів, мерчандайзинг, Digital media, поширення друкованої продукції, подієвий маркетинг та партизанський маркетинг. Розподілені інструменти комунікативного впливу на цільові аудиторії на групи ATL- та BTL-реклами, визначені способи їх реалізації. Побудовано матрицю розподілу каналів комунікативного впливу. Встановлено, що рекламні канали мають вибиратися не тільки за принципом, який з них дорожчий або дешевший. Головним критерієм їх відбору зокрема та формування стратегії просування бізнесу загалом є мета рекламної кампанії.
43
Забедюк М.С. "ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 59–64. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження теоретичних основ рентабельності підприємства. Зокрема, досліджено сутність поняття «рентабельність», функції та види рентабельності. Розглянуто причини низької рентабельності діяльності підприємств в Україні в сучасних умовах та запропоновано шляхи її підвищення.
Дослідження існуючих підходів до трактування поняття рентабельності дозволило узагальнити основні ознаки, що характеризують рентабельність, а саме: співвідношення прибутку з витратами, здатність отримувати прибуток, бачення рентабельності як економічного інструменту, як основного критерію економічної ефективності, як показника ефективності роботи підприємства тощо.
Визначено основні причини низької рентабельності діяльності вітчизняних підприємств в сучасних умовах, а саме: зниження обсягів прибутків, суттєве підвищення собівартості виробництва, недостатність та неефективність інвестиційно-інноваційної діяльності суб’єктів господарювання, недостатній контроль з боку державних органів щодо достовірності звітних даних, показників собівартості, прибутку, ціноутворення тощо.
Сформовано основні напрямки, які б дозволили підвищити рентабельність суб’єктів господарювання: реалізація більших обсягів прибуткової продукції, робіт, послуг; оптимізація асортименту продукції, робіт, послуг; інноваційні напрямки зниження собівартості продукції, робіт, послуг; диверсифікація діяльності; активізація інвестиційно-інноваційної діяльності в цілому; удосконалення системи мотивації праці тощо.
44
Zhezhkun, I. M. "Встановлення ринкових цін на необроблену деревину". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 63–68. http://dx.doi.org/10.15421/40280411.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні обсяги використання деревного ресурсу щорічно збільшуються, частину якого на суму понад 1 млрд дол. США експортують за кордон. Вигідність експортування круглого лісу зумовлена ціновою різницею на 30–40 % на внутрішньому та зовнішньому ринках. На сучасному етапі розвитку країни не вдалось реалізувати напрями державної цінової політики зі забезпечення збалансованості ринку необробленої деревини та запобігання зловживанню монопольним становищем у сфері ціноутворення на лісові ресурси. Для відродження вітчизняної деревообробної промисловості та стабілізації поставок деревної сировини на внутрішній ринок в Україні з 2017 р. строком на 10 років заборонено експорт необробленої деревини та дров паливних, завдовжки понад 2 м. В Україні тривають суперечки між лісогосподарської галуззю та галузями лісопромислового комплексу (ЛПК) щодо встановлення справедливого ринкового механізму ціноутворення та динаміки відпускних цін на необроблену деревину. Останніми роками загострились суперечності між великим і дрібним вітчизняним бізнесом деревообробної галузі щодо рівних можливостей закупівель необхідних обсягів деревної сировини та встановлення прийнятних ринкових цін. Дискусійним залишається й питання економічної доцільності та правомірності фактичного керування з боку Держлісагентства України та регіональних органів управління лісогосподарської галуззю процесом встановлення цін на деревну сировину підвідомчих лісогосподарських підприємств. Наведено результати та доведено економічну ефективність для постійних лісокористувачів електронних дистанційних аукціонів з продажу необробленої деревини, проведених упродовж 2017 – І кварталу 2018 рр., порівняно з очними торгами. Визначено основні недоліки та проблеми ціноутворення на продукцію необробленої деревини, що виникають за умов її реалізації на усних аукціонах. Встановлено недосконалість дієвого в Україні механізму організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини. Запропоновано заходи з поліпшення механізму проведення аукціонів та підходів до ціноутворення на продукцію необробленої деревини.
45
Самойлик, Ю. В., О. С. Кулик та О. О. Балана. "СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ЯГІДНОГО НАПРЯМУ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ: ЕКОНОМІЧНІ, ЕКОЛОГІЧНІ, МАРКЕТИНГОВІ ТРЕНДИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 3 (62) (27 жовтня 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/62-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі набули подальшого розвитку підходи щодо обгрунтування напрямів формування стратегії роз- витку ягідного бізнесу. Розглянуто світові тенденції виробництва плодово-ягідної продукції. Виявлено, що збільшення обсягів виробництва фруктів і ягід середньоконтинентального клімату насамперед пов’язане із інтенсифікацією галузі і як наслідок підвищенням рівня урожайності. Обгрунтовано, що Україна має зна- чний потенціал щодо розвитку ягідництва. Запропоновано три основні складові стратегічного розвитку галузі: економічний (поступовий перехід від дрібного виробництва до більш масштабного, відведення біль- ших площ під садівництво ягідних культур у великих інтегрованих підприємства; розвиток сільськогоспо- дарської кооперації та експортного потенціалу; диверсифікація виробництва; автоматизація виробничих процесів); маркетинговий (вирощування нішевих ягідних культур у промисловому масштабі; пропаганда здорового харчування та споживання ягід цілий рік, а не тільки в сезон; використання різних каналів мар- кетингових комунікацій; розвиток системи продажів через маркетплейси; збільшення терміну реалізації продукції); екологічний (удосконалення технологій виробництва та переробки ягід; розвиток органічного напряму в ягідництві; сертифікація продукції).
46
Tsarenko, O. V. "АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЄВОСТІ ТА ЦІЛЕОРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (26 квітня 2018): 84–92. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.84-92.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність оборотних активів, та ризики, пов’язані з процесом формуванням їх оптимальної структури. Визначено вплив прискорення обіговості оборотних активів на фінансові результати діяльності підприємства. Аргументовано процедури постійного моніторингу і аналізу ефективності використання оборотних активів, що забезпечує керівництво підприємства своєчасною інформацією та дозволяє прийняти обґрунтовані управлінські рішення щодо оптимального формування обсягу оборотних активів. Розкрито дефініцію оборотних (мобільних) активів як системоутворюючого елемента поліфункціональних змін масштабів розвиненості структурних одиниць з одного боку – комерційного продукту(послуги) за ознакою його матеріально-речової форми, з іншого – як діяльність з безпосереднього його створення та реалізації в безперервному кругообігу форм власності, що убезпечує: агломерацію різних за природою суб’єктно-орієнтованих відносин та ущільнення взаємодії між усіма ієрархічними рівнями. З’ясовано, що коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, визначення оптимальної потреби в оборотних активах як в цілому, так і по кожній складовій, має важливе значення. Збільшення суми оборотних активів вище за цей оптимум приводить до збитку через зайві кошти та невикористання наявних матеріальних ресурсів. У той же час зменшення оборотних активів підприємств, в порівнянні з їх оптимальним значенням, спричиняє простої устаткування і інші втрати, пов'язані з відсутністю тих або інших необхідних матеріальних ресурсів. Раціональне управління оборотними активами припускає їхню оптимізацію виходячи з потреби підприємства. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання оборотних активів в залежності від стадії кругообігу, що включають економічно-фінансові детермінанти, джерела та інструментарій регулювання для створення результативної політики управління оборотними активами у загальній стратегії управління активами підприємства для формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, оптимізації джерел їхнього фінансування. Опрацьовано критерії підвищення ефективності використання оборотних активів, що включають: прискорення їх обіговість за допомогою підвищення обсягу реалізованої продукції з забезпеченням довгострокового її випуску на замовлення, а також ретельної і своєчасної добірки продукції на відвантаження; використання методів нормування оборотних активів – метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод, коефіцієнтний метод; підвищенням ліквідності та платоспроможність підприємства; дотримання оптимального співвідношення власних і позикових оборотних активів, а також складання бюджетів поточних надходжень і витрат.
Для системної оптимізації структурних одиниць визначені такі шляхи управління дебіторською заборгованістю, як надання знижок за швидку оплату; факторинг; контроль стану розрахунків з покупцями при відстроченій(простроченій) дебіторській заборгованості; системний аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; класифікація дебіторської заборгованості залежно від її якості та створення резервів безнадійних боргів; проведення моніторингу дебіторської заборгованості і порівняння її показників з такими ж показниками по галузі, конкурентів та даними минулих років. В залежності від стадії кругообігу визначено пріоритетні шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів: скорочення матеріальних запасів на складах за рахунок зниження наднормативних запасів матеріалів, внаслідок поліпшення постачання, за рахунок зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції; зменшення тривалості циклу виробництва основної продукції за рахунок застосування нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, норм витрат ресурсів, зменшення часу перебування в заділах деталей, складальних одиниць; скорочення залишків нереалізованої продукції через прискорення реалізації, підвищення ефективності роботи служби маркетингу, удосконалення розрахунків, поліпшення комплектності постачань; підвищення ритмічності виробництва внаслідок рівномірності випуску і відвантаження продукції, удосконалення планування і організації виробництва.
47
Швець, Н. В., та А. В. Ізюмська. "Малий бізнес в Україні: аналіз стану та тенденції". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 2 (258) (13 лютого 2020): 108–17. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-258-2-108-117.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячено визначенню тенденцій функціонування та факторів, що впливають на діяльність малого бізнесу в Україні. Стаття містить результати аналізу статистичних показників цієї частини підприємницького сектора за період 2013-2018 рр., які характеризують зміни в кількісному складі суб'єктів, зайнятості працівників, обсягів реалізації продукції, прибутковості, доданої вартості та капітальних інвестицій. Динамікувказаних показників проаналізовано на макроекономічному рівні, за регіонами та в розрізі видів економічної діяльності. Виявлені позитивні тенденції, недоліки у розвитку українського малого бізнесу і визначена необхідність коригування його вектору.
48
Shulgina, L. M., Jacek Binda, and H. P. Zhaldak. "The Methodical Instrumentarium for Calculating Prospective Volumes of Sales of Tourism Products." Business Inform 9, no. 512 (2020): 305–11. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-9-305-311.
Повний текст джерелаАнотація:
On the basis of the provisions of the product lifecycle conception and the theory of consumer behavior, a methodical instrumentarium for calculating the volume of implementation of the innovative product, as well as the speed of its penetration of the market, is developed. The dependence of sales volumes of innovative tourism products in the domestic market on the level of consumers’ commitment to travel agency and its offers is determined. The method of measuring the level of consumers’ commitment to travel agency and its offers is substantiated. It is displayed that there is a relationship between the structure of target market and its activity in the purchase of tourism products. Thanks to the improvement of the classification of components of the target segments, the segmentation is deepened taking into account the peculiarities of the behavior of individual subsegments. The peculiarities of the following target market subsegments are allocated and described: loyal consumers market, sympathizers market, qualified market, searchers market, serviced market, eventual market, potential market, promising market. Participation of each subsegment of the target market in the intensity of the spread of innovative tourism product on the market is empirically proved. It is found out that the segment of the «Loyal consumer market» is the smallest, and, at the same time, the most difficult to form and maintain. Thus, in order to create a kind of «reserve» for its replenishment, it is necessary to constantly work on expanding the groups «Sympathizers market» and «Searchers market». The volume of the most volatile segment – the «Searchers market» – significantly exceeds the size of other segments and largely depends on the psychographic characteristics of its participants. The «Traditionalists» segment is relatively small, but in number it is almost comparable to the segment «Followers of leaders» (which significantly affects the perception of the market of tourism products), and «Traditionalists» significantly surpass the «Followers of leaders» in demand and commitment to the set priorities.
49
Берест, Марина, та Анна Корольова. "АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ". Молодий вчений, № 1 (101) (31 січня 2022): 219–26. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-46.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні проведено аналіз сучасного стану аграрного сектору України за ключовими напрямками. Охарактеризовано структуру сільського господарства України за напрямками діяльності суб’єктів господарювання в рослинництві та тваринництві. Проаналізовано динаміку зайнятості працівників на сільськогосподарських підприємствах України за період 2010 – 2020 рр. Проведено оцінювання динаміки обсягів реалізації товарів та послуг сільськогосподарських підприємств, проаналізовано темпи росту цін на реалізовану продукцію підприємств аграрного сектору. Досліджено показники ефективності діяльності галузі, проаналізовано динаміку чистого прибутку та фінансового результату до оподаткування сільськогосподарських підприємств.
50
Дубинська, О. С. "ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА ПІДСТАВІ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 5 (26 лютого 2021): 112–22. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.5.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено теоретичні підходи до розуміння сутності поняття фінансово-економічної безпеки з метою окреслення основних напрямів оцінки цього поняття та розглянуто основні методики оцінки її рівня. Доведено, що в наявних методиках оцінки рівня фінансово-економічної безпеки підприємств не враховано зовнішні загрози, які є одними з основних чинників порушення безпеки підприємств. Розроблено та обґрунтовано власну методику оцінки рівня фінансово-економічної безпеки підприємств на основі аналізу фінансової звітності шляхом вивчення динаміки обсягів реалізації продукції, прибутковості, рентабельності та загальної ліквідності з урахуванням динаміки валютного курсу та інфляції, які виступають у ролі зовнішніх загроз. Запропоновано модель розрахунку інтегрального індикатора фінансово-економічної безпеки та його прогнозування.