Добірка наукової літератури з теми "Обороноздатність України"

Актуальність теми статті полягає в тому, що кожен злочин завжди посягає на певний об'єкт, заподіює йому шкоду або створює загрозу заподіяння такої шкоди. Будучи одним із чотирьох елементів складу злочину, об'єкт злочину дає можливість визначити суспільно-політичну сутність злочину, з'ясувати його суспільно небезпечні наслідки. Чим більш важливим є об'єкт, тим більш небезпечним є злочин, а отже, тим більш пріоритетною повинна бути кримінально-правова охорона цього об'єкта. Таке концептуальне питання, як об'єкт злочину, не знайшло однозначного вирішення у кримінально-правовій теорії. У статті досліджено родовий, безпосередній основний і безпосередній додатковий об'єкти злочину, передбаченого ст. 326 КК України. Обґрунтовано доцільність визнання біологічної безпеки родовим об'єктом цього злочину. У межах концепції об'єкта злочину як суспільних відносин сформульовано визначення безпосереднього основного об'єкта злочину, передбаченого ст. 326 КК України, а також висловлено думку, що цей злочин має декілька альтернативних додаткових безпосередніх об'єктів. Наголошено, що однією з відмітних ознак згаданого поняття як родового об'єкта злочинів проти здоров'я населення є масштабність поширення таких діянь, а також той факт, що їх небезпечні наслідки не локалізуються на окремій персоні, а полягають у спричиненні шкоди великій кількості людей невизначено широкого кола. У цьому, зокрема, полягає їх відмінність від злочинів проти здоров'я особи. Зроблено висновок, що основним безпосереднім об'єктом досліджуваного злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення біологічної безпеки, які регулюються встановленими правилами поводження з біологічними патогенними агентами. Зважаючи на особливості побудови диспозиції відповідної кримінально-правової норми, зокрема на альтернативність наслідків цього діяння, можна зробити висновок, що досліджуваний злочин має декілька альтернативних додаткових безпосередніх об'єктів: здоров'я конкретної особи; життя і здоров'я населення; екологічну безпеку; продовольчу безпеку; економічну безпеку; обороноздатність тощо. При цьому в кожному конкретному випадку один із цих додаткових об'єктів виступає як обов'язковий, а решта - як факультативні.

У статті автор здійснив дослідження поняття «кібершпигунство» на основі аналізу концепту «шпигунство» в його теоретичному сенсі, а також застосуванні сучасних шпигунських технологій у кіберпросторі. Актуальність дослідження зумовлена не лише значним збільшенням випадків нелегального втручання в персональні системи, а також перехоплення інформації з боку кримінальних структур і терористичних організацій, але й системним, цілеспрямованим впливом державних або квазідержавних структур на державні системи, критичну інфраструктуру, хід виборів або конституційний лад. При цьому важливими аспектами дослідження стали такі: врахування сучасних суспільно-політичних змін у законодавчому регулюванні обігу секретної інформації, максимальна конкретизація та уніфікація понятійно-категорійного апарату, що застосовується в диспозиції норми, а також дотримання усталених принципів законодавчої техніки та використання наявної зарубіжної практики, норм і доктрин. Запропоновано авторське розуміння кібершпигунства: це злочинна діяльність, яка здійснюється шляхом таємного вистежування, розшуку, збирання, викрадання та передачі інформації, що становить державну таємницю, іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства в кібернетичному просторі. Встановлено, що об'єктом кібершпигунства є зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека та кібернетичний простір загалом. З об'єктивної сторони шпигунство виражається в передачі або збиранні з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю. Предметом цього злочину є відомості, що містять державну таємницю. Із суб'єктивної сторони кібершпигунство характеризується прямим умислом. Суб'єкт злочину спеціальний - іноземець або особа без громадянства, які досягли 16-річного віку. Наголошено на тому, що це злочинне діяння повинно бути закріплене на законодавчому рівні - не лише національному, але й міжнародному, з метою уніфікації та можливості приведення наявних норм в єдине ціле.

Визначення та оцінювання зв’язків між розвитком економіки та обороноздатністю держави є важливим кроком до обґрунтування можливостей відтворення та раціонального використання національних ресурсів. Одним із головних елементів забезпечення необхідного рівня оборонного потенціалу та воєнно-економічної безпеки держави є компетентне керування якісними та кількісними характеристиками людських ресурсів. Визначення та контролінг співвідношення їх складових елементів є запорукою як підвищення національної безпеки так і рушієм економічного прогресу. Тому, авторами у статті був зроблений акцент саме на оцінюванні рівнів можливостей держави щодо забезпечення людськими ресурсами, що надало змогу визначити межі «достатнього рівня» їх можливостей щодо відновлення або підтримки необхідного рівня оборонного потенціалу держави та рівня її воєнно-економічної безпеки.

У статті розглянуто актуальність підготовки військових фахівців морської піхоти у системі підвищення обороноздатності держави. Звернено увагу на нарощування зусиль Військово-морських сил Збройних Сил України щодо оборони морського узбережжя України. Розкрито концептуальні основи перспективних та інноваційних підходів підготовки підрозділів морської піхоти щодо підвищенні оборони морського узбережжя. Ключові слова: морський десант; морська піхота; оборона; обороноздатність; оборона морського узбережжя; підготовка військових фахівців.

Рішенням РНБО від 28.04.2014 р. «Про заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки України», введеним в дію Указом Президента № 449/2014 від 01.05.2014 р., передбачена необхідність вдосконалення нормативно-правового забезпечення та попередження й нейтралізації потенційних і реальних загроз національній безпеці в інформаційній сфері.

Природна актуальність теми пов’язана з нейтралізацією гібридної локальної війни між Російською федерацією (РФ) і Україною (2014-2020 р.р.), з переоцінкою соціальних та загальнолюдських цінностей, до яких реально відносимо, як запоруку Миру, національно-державну та міжнародну колективну військову безпеку за провідними принципами: 1) розумної військової достатності; 2) підготовки та застосуванні сучасних військових технологій; 3) участі на міжнародному рівні у розробці та підготовці стратегічних космічних військ; 4) застосування біологічних та комп’ютерних роботів для належної обороноздатності України замість історично складеної людської військової сили.