Добірка наукової літератури з теми "Носове дихання"

Актуальність. Щороку в Україні реєструється близько 400 надзвичайних ситуацій. На сході країни з 2014 р відбувається антитерористична операція. На сьогодні постає загроза війського вторгнення на територію України інших держав. Це підкреслює актуальність підготовки лікарів первинної медичної допомоги до сучасних вимог реагування, дій та медичного сортування на догоспітальному етапі. Мета – визначити і окреслити основи медичного сортування на догоспітальному етапі в умовах значних загроз військових дій та надзвичайних ситуацій в Україні. Матеріали та методи. З метою збору та аналізу інформації застосовували бібліосемантичний метод, метод експертних оцінок. Результати. На догоспітальному етапі медичне сортування проводиться з метою своєчасного надання медичної допомоги максимальній кількості постраждалих в обсязі, що забезпечує відновлення раптової втрати життєвих функцій та сприяє збереженню здоров'я постраждалих. Медичне сортування здійснюється медичними працівниками (лікарями, фельдшерами, медичними сестрами) за єдиними принципами щодо діагностики, лікування та прогнозу результатів лікування постраждалих та складється з двох етапів: перший етап медичного сортування – визначення належності кожного постраждалого до відповідної сортувальної категорії позначається сортувальним браслетом; другий етап медичного сортування – заповнення картки медичного сортування. Крім того, для кожного етапу визначені обсяги медичної допомоги, діагностики та лікування. На першому етапі медичного сортування, який триває не більше 60 секунд, базовий обсяг медичної допомоги: у дорослих перевіряють наявність дихання та, за потреби, відновлюють прохідність дихальних шляхів; визначають капілярний пульс; визначають стан свідомості; у дітей до 8 років для відновлення прохідності дихальних шляхів при відсутності дихання виконують 5 штучних вдихів. Базовий обсяг медичної допомоги на другому етапі медичного сортування складається з: потрійний прийом Сафара; ручне очищення порожнини рота та гортані; очищення ротоглотки за допомогою аспіратора; прийом Хеймліка; введення повітроводу; ендотрахеальна інтубація; крікотомія (конікотомія); пункція крікотиреоїдної зв’язки; трахеостомія; здійснення штучного дихання, у тому числі з використанням мішка типу «АМБУ»; інгаляція кисню; непрямий масаж серця; дефібриляція; зупинка зовнішньої кровотечі (венозної, артеріальної); застосування протишокового одягу; накладення шийного комірця; мобілізація переломів за допомогою шин; фіксація постраждалого на транспортній дошці; накладання бинтових пов'язок; підшкірні, внутрішньом'язові, внутрішньовенні ін’єкції; внутрішньокісткова пункція (доступ) для введення інфузійних розчинів; катетеризація периферійних чи центральних вен; використання лікарських засобів при реанімаційних заходах у дорослих та дітей; проведення тампонади носової порожнини при масивній кровотечі; проведення місцевої анестезії; лікувальна блокада. Висновки. Враховуючі ситуацію сьогодення в Україні, суспільство та медичні працівники, у тому числі працівники екстреної та первинної медичної допомоги, повинні бути обізнані в основах медичного сортування та обсягах надання догоспітальної невідкладної/екстреної медичної допомоги.

Питання діагностики, планування та лікування хворих з деформацією лицевого скелета залишаються вкрай актуальними. Ми обстежили 100 пацієнтів на базі відділення пластичної хірургії Другої клініки Ташкентської медичної академії, з яких 71% склали чоловіки. Усіх обстежуваних було поділено за віковим критерієм на 3 групи: 18–28 років (група склала 58 % від усіх пацієнтів), 29–39 років (30 %) та старші 40 років (12 %). Усі хворі мали порушення дихання та зубощелепну патологію, 70 % з них з переважною деформацією зовнішнього носа, а 30 % – зубощелепного апарату. Проведені обстеження вказують на значну поширеність та варіативність клінічних проявів деформацій зовнішнього носа та внутрішніх носових структур. Поєднання рентгенологічного та ендоскопічного методів, способи Воячека та Гляцеля об’єктивізують дані та дозволяють підвищити клінічну ефективність лікування.

Виконання функціональних досліджень носового дихання під навантаженням у форсованому режимі пов'язане з методологічними труднощами забезпечення риноманометричних вимірювань. Тому, для застосування у спортивній медицині доцільно розробляти удосконалені конструкції стандартних риноманометричних засобів

Відсутність прямого візуального контролю при ендоскопічних операціях, травматичність і обмеження хірургічного доступу не повинні супроводжуватися зниженням ефективності лікування, неповною елімінацією наявної патології й погіршенням віддалених результатів.

Порушення носового дихання найчастіше виявляються під час фізичних вправ – у форсованому режимі дихання. При цьому спортсмен переходить на режим дихання ротом. Тому, доцільним є визначення моменту часу та відповідної пневматичної потужності дихання, при яких для подальшого виконанні фізичних вправ спортсмен переходить на ротове дихання. Для цього необхідно використовувати методи задньої активної риноманометрії та досліджувати режим повітряного потоку в носовій порожнині в динаміці під час інтенсивного вдиху, що забезпечує максимальну подачу кисню в легені.

Визначено впливи локальних аеродинамічних опорів на загальну провідність верхніх дихальних шляхів. Визначено основні точки виміру тиску на натурних моделях. При цьому відсепаровуються області, наприклад, градчатої кістки та інші, де превалюють дифузні, а не аеродинамічні процеси. Проведено математичне моделювання та дослідження впливу різних типів локальних опорів носової порожнини на назальну аеродинаміку при диханні.

З огляду на доцільність з'ясування, як швидко відновлюється нюхова функція після перенесеного захворювання на Covid-19, необхідно підібрати набір пахучих речовин з відповідними концентраціями, які в нормі інтенсивно впливають на нюхові аналізатори

У дисертаційній роботі подано розв'язання конкретного наукового завдання – розробка методів та засобів об’єктивного визначення респіраторно-ольфакторних порушень. На основі дослідження аеродинаміки носа на мікрорівні розроблено метод визначення ламінарного пограничного шару повітряного потоку у верхніх дихальних шляхах, що дозволяє за рахунок дослідження товщини пристінкової течії повітря відносно нерівномірності оболонки визначати патологічні ділянки носової порожнини за різних режимів дихання. Розроблено метод та засіб об'єктивної діагностики респіраторно-ольфакторних порушень, які дозволяють за рахунок визначення енергетичних характеристик носового дихання під час дії різних одорівекторів визначати на доказовому рівні відповідні пороги ольфакторної чутливості. Удосконалено метод визначення порогу ольфакторної чутливості, що дозволяє за рахунок аналізу форми циклограми носового дихання підвищити об'єктивність діагностики порушень нюхової чутливості або респіраторно-ольфакторних порушень.

В роботі виконано теоретичні та експериментальні дослідження щодо функціональної діагностики верхніх дихальних шляхів та комп’ютерного планування ринохірургічних втручань. Розроблено основи теорії побудови та організації систем комп'ютерного планування ринохірургічних втручань, які полягають у формуванні основних модельних уявлень, створенні методів, інформаційно-логічної структури та алгоритмічної моделі роботи даних систем, що дозволяє підвищити ефективність проведення хірургічних втручань в ринології. Розроблено моделі та виконано чисельні оцінки функціонування носового клапану, ступеня рухливості м'якого піднебіння, визначено та обґрунтовано виникнення різниці фаз між сигналами перепаду тиску і витрати повітря у носовій порожнині, розглянуто механізми аерації придаткових пазух. Отримані результати є теоретичною базою для розробки діагностичних засобів та додаткових критеріїв функціональної діагностики верхніх дихальних шляхів. Створено концепцію побудови діагностичних засобів для тестування носового дихання, яка за рахунок застосування методу динамічної задньої активної риноманометріі і динамічної моделі обробки даних дозволяє забезпечити об'єктивну оцінку аеродинамічного опору верхніх дихальних шляхів при максимальній фізіологічності вимірювальних процедур з урахуванням індивідуальної варіабельності. The dissertation contains theoretical and experimental research for functional diagnosis and computer surgical planning in rhinology. A basic theory of aerodynamic processes in human upper respiratory tract is developed. Principles of construction, information and logical structure, algorithmic models and organization of computer image-guided systems for functional surgical planning in rhinology are proposed. Analytical and numerical methods for evaluation of nasal air flow speed and differential pressure in nasal cavity are proposed. The method of evaluation a hydraulic diameter and a Reynolds number of nasal airflow is proposed. During the quiet breathing (low, then 0,3 l/s) the mode of the air flow in the upper airways can be considered as laminar, when forced (up to 4 l/s) – a turbulent one. Paranasal sinuses are zones of stagnant air that are ventilated at about 10% of their volume. Computer rhinomanometer KRM for testing of nasal breathing TNBA with differential pressure/flow measuring module is designed, tested and metrological certified. The method of posterior active rhinomanometry with force breathing and dynamical data processing model allow increase accuracy of functional diagnostic of nasal breathing by the individual physiological variability estimation. The computer surgical planning method allows predict nasal airway resistance by the virtual model for determine optimal parameters of endonasal anatomical structures correction. Methods of CT imaging processing and functional diagnostic of nasal airways allow get actual parameters for evidence based rhinology.