Добірка наукової літератури з теми "Нестійкий фінансовий стан"

Актуальність теми дослідження. Внутрішнє середовище банку є важливим елементом стратегічного управління, що визначає його конкурентоспроможність на ринку та ефективність прийняття управлінських рішень. Постановка проблеми. Численні дослідження розглядають окремі аспекти внутрішнього середовища, що формує фрагментоване уявлення про нього. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження внутрішнього середовища та його окремих складових присвячено праці таких науковців, як Богацької Н. М., Віханського О., Грішнової О. А., Зверякова М. І. Лунякова О. В., Науменко А. В., Оборської С. В., Паладія М. В., Стефанової Н. А., Ткачука В. О., Шпига Ф. І. тощо. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на численні дослідження в цій сфері, в умовах трансформації економіки систематизація внутрішніх факторів банку, а особливо визначення його фінансового стану потребує більш поглибленого вивчення. Постановка завдання. Дослідження основних складових внутрішнього середовища банку та формування підходу до оцінки фінансового стану банку за допомогою поєднання коефіцієнтного аналізу та методів комплексної оцінки. Викладення основного матеріалу. У роботі запропоновано виділяти такі складові в структурі внутрішнього середовища банку: організаційний, кадровий, інформаційно-технологічний, маркетингововиробничий та фінансовий. Автор пропонує за наведеними структурними рівнями проаналізувати АТ КБ «ПриватБанк» та оцінити його фінансовий стан за допомогою коефіцієнтного аналізу та методів комплексної оцінки. Висновки. На основі оцінки фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності та рентабельності банку за 2002-2018 роки було виявлено незадовільний стан (за запропонованою шкалою до 2016 року – «з деякими ознаками проблемності» та після 2016 – нестійкий (передкризовий) фінансовий стан»). Запропонований аналіз внутрішнього середовища повинен бути покладений в основу стратегічного управління банку задля вибору найкращої стратегії та прийняття ефективних управлінських рішень.

Кредитні спілки є невід’ємною складовою частиною фінансової системи країни з ринковою економікою. Їх основною функцією є надання депозитно-кредитних та інших супутніх фінансових послуг фізичним особам, дрібним селянським та фермерським господарствам, а також мікропідприємствам, кредитування яких є нецікавим для банків. Стрімкий розвиток кредитних спілок в Україні розпочався з набуттям Україною незалежності й базувався на відносно розвиненій споживчій кооперації. Перед початком світової фінансової кризи в Україні налічувались 829 кредитних спілок. З початком кризи як кількість кредитних спілок, так і показники їх діяльності почали стрімко зменшуватись, і цей процес продовжується досі. Однак кількісні показники діяльності кредитних спілок, розраховані на одну спілку та одного члена спілки, мали більш стійку та навіть позитивну динаміку. Це дає підстави стверджувати, що фінансова криза привела до банкрутства фінансово нестійких, з низьким рівнем менеджменту та таких, що порушували принципи кооперативного руху, кредитних спілок. Кредитні спілки, що залишилися, є основою розвитку кредитних спілок в Україні.

У статті розглянуто сучасний стан туристичної галузі Закарпаття, що є пріоритетним напрямом соціально-економічного розвитку регіону, охарактеризовано унікальність геополітичного розташу-вання області. Метою статті є дослідження стану та визначення напрямів розвитку сфери туризму Закар-патської області як складової туристичної галузі України. У ході дослідження встановлено, що за останні роки спостерігається нестійкий попит на туристичні послуги суб’єктів туристичного ринку на різних рівнях адміністративно-територіального поділу держави, що залежить від впливу географічних, політичних, соціально-економічних, демографічних, психологічних та інших чинників. На основі вивчення статистичної інформації проаналізовано туристичні потоки у Закарпатській області за 2001-2018 роки, зазначено об’єктивні чинники, що характеризують їхню динаміку зростання чи спадання. Встановлено, що в інфра-структурі рекреаційної галузі важливе місце займають колективні засоби розміщування. Проведено аналіз даних про колективні засоби розміщення та дитячі заклади оздоровлення і відпочинку, які працювали влітку. Визначено частку Закарпаття у туристичній галузі України за кількістю туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності, громадян, які виїжджали за кордон та відвідали Україну, за кількістю готелів і ана-логічних засобів розміщення, їх місткістю та чисельністю осіб, що перебували у цих закладах. Встановлено, що, зважаючи на значний туристичний потенціал Закарпаття, існує потреба в системному підході щодо ро-звитку туристичної галузі області, розробці й реалізації комплексу заходів, які забезпечать сталий розвиток регіону. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на вивчення впливу фінансово-економічних та соціаль-но-економічних факторів на розвиток туристичних потоків регіонів України з використанням економетрич-них методів і моделей.

Економічна та інформаційна глобалізація світових відносин супроводжується створенням ефектив- них механізмів і засобів для інформаційного та фінансового впливу на партнерів і конкурентів у локальному, регіональному і глобальному масштабах. Метою таких дій, як правило, є зміна розподілу вироблених реальних благ на користь тих, хто розробляє, має і застосовує відповідні технології. Ситуація, що склалася, вимагає підвищення уваги до захисту державних інтересів від нових реальних і потенційних загроз, забезпечення інформаційної та економічної безпеки. Пережитий світом черговий етап технологічної революції в інформаційній сфері тягне серйозні зміни в суспільстві у цілому. Змінюється спосіб життя мільйонів людей. Процеси глобалізації зачіпають усе нові й нові сфери діяльності. Це стає актуальним й у сфері забезпечення національної безпеки, де чітко виділяється специфіка забезпечення інформаційної безпеки. Загрози економічній та інформаційній безпеці дуже різноманітні, не завжди їх можна класифікувати й систематизувати, оскільки динаміка розвитку суспільства та економіки постійно змінюють існуючі і ство- рюють нові загрози. До таких загроз можна віднести міжнародний кібертероризм, інформаційно-фінансові атаки та ін. Тяжкість наслідків реалізації економічних загроз залежить не тільки від сили джерела загроз, які прагнуть змінити стан держави, а й від непідготовленості державних систем до відбиття цих загроз. У сучасних нестійких турбулентних умовах, у світлі загострення проблеми взаємозв’язку інформаційної та економічної безпеки дуже важливо своєчасно виявляти й оцінювати виникаючі загрози економічній та інформаційній безпеці і на цій основі вживати необхідні заходи щодо запобігання загрозам, захисту інформаційних і економічних інтересів від потенційних джерел небезпеки.

В статті дана оцінка сучасного стану та визначено основні тенденції розвитку підприємств ДК «Укроборонпром». Проведеним дослідженням установлено, що для підприємств ДК «Укроборонпром» характерним є високий рівень зносу основних засобів підприємств Концерну та нестійка динаміка прибутковості. При цьому спадна динаміка прибутковості і зростання фінансової залежності призводить до недотримання “золотого правила економіки”. Концепція реформування ДК «Укроборонпром» розглядає процес корпоратизації Концерну основою трансформації, що має забезпечити діяльність підприємств ДК «Укроборонпром», відповідно до кращих практик ОЕСР. У ДК «Укроборонпром» розпочали процес реструктуризації оборонних підприємств, що перебувають в управлінні Концерну. Проте залишаються невирішеними питання щодо механізму фінансування розвитку підприємств ОПК та інституціоналізації процесу корпоратизації ДК «Укроборонпром».

Сформульовано та науково обґрунтовано методичні підходи щодо концепції публічного управління соціально-економічної безпекою регіону шляхом побудови моделі публічного управління соціально-економічної безпекою регіону, що відрізняється від наявних тим, що вона сформована з урахуванням виявлених факторів соціально-економічної безпеки та специфіки інституційних умов регіону, а також встановлених механізмів публічного управління соціально-економічною безпекою регіону. Визначено, що одним із важливих елементів системи державного управління соціально-економічною безпекою є інституційно-правовий фактор, що включає законодавче та нормативне забезпечення формування та підтримки належного рівня соціально-економічної безпеки в країні та регіонах. Систематизовано проблеми забезпечення соціально-економічної безпеки економіки, визначені фактори та інституційні аспекти забезпечення соціально-економічної безпеки. Це дозволило розробити концептуальну модель державного управління соціально-економічною безпекою регіону. При цьому джерелом виникнення більш стійкого стану і поштовхом до самоорганізації в складній системі є руйнування колишнього стійкого стану. Тому розвиток економіки, в тому числі регіональної, представляє собою стохастичний процес, який характеризується виникненням періодичних дисипацій (розсіювання) накопичених нею ресурсів зростання, внаслідок чого темпи її зростання можуть сповільнюватися – і, на певних етапах, розвиваються в процеси у вигляді криз, нестійких станів, «струсів», екстремальних станів. Тому для ефективного управління розвитком економіки, підвищення соціально-економічної безпеки регіону необхідно формування нової парадигми публічного управління соціально-економічною безпекою, що спирається на ідеї формування структур-атракторів, які здатні «притягувати» позитивні траєкторії розвитку регіону. У процесі самоорганізації регіональної системи, як було зазначено вище, відбувається придбання нею нової якості стійкості в області тяжіння атрактора. Запропонована модель характеризується тим, що відображає важливі складові частини регіональної системи державного управління соціально-економічною безпекою: процес, що забезпечує регулювання, контроль, концентрацію ресурсів на найважливіших сферах соціально-економічної безпеки; структуру, що включає сукупність підрозділів і служб державних органів, що реалізують функції нормативного, інформаційного, організаційного, кадрового та технічного забезпечення системи соціально-економічної безпеки регіону. Мета роботи. Метою статті є дослідження концептуальних аспектів публічного управління соціально-економічної безпекою регіону. Методологія. Значний внесок у дослідженні аспектів публічного управління соціально-економічною безпекою на рівні регіону внесли відомі вітчизняні вчені, такі як Александрова О.Ю., Дикань В.В., Жовнірчик Я.Ф., Івашина С.Ю., Івашина О.Ф. та інших науковців. Аналіз попередніх досліджень та публікацій з даної проблематики свідчить про те, що авторами, як правило, досліджувалися тільки окремі аспекти соціально-економічної безпеки ми розглянемо концептуальні аспекти публічного управління соціально-економічної безпекою регіону. Наукова новизна. Удосконалено механізми публічного управління соціально-економічною безпекою, що реалізуються державою на рівні центру, де виділено спеціальні механізми публічного управління соціально-економічною безпекою, що реалізуються на рівні регіонів. До таких механізмів віднесені: нормативно-правові, фінансові, організаційно-розпорядчі, механізми соціального партнерства, інфраструктурні, інформаційні та механізми конвергенції. Висновки. Запропоновано концептуальну модель публічного управління соціально-економіч- ної безпекою регіону, що відрізняється від наявних тим, що вона сформована з урахуванням виявлених факторів соціально-економічної безпеки та специфіки інституційних умов регіону, а також встановлених механізмів публічного управління соціально-економічною безпекою регіону.