Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Нестача.
Статті в журналах з теми "Нестача"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Нестача".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Sukhovirskyi, Oleh. "Аналіз використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій магістрантами під час дистанційного навчання в умовах карантину". Педагогічний дискурс, № 29 (15 жовтня 2020): 94–100. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2020.29.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз результатів опитування магістрантів щодо їх ставлення до дистанційного навчання та структури використання ІКТ в умовах карантину. Початок дистанційного навчання мотивував магістрантів до опанування новими засобами та технологіями, що суттєво підвищило рівень їх умінь. Найбільш популярними засобами були пошук в Інтернеті, платформи для відеоконференцій та організації дистанційного навчання, системи обміну миттєвими повідомленнями. Впевненість у власних силах, високий початковий рівень володіння комп’ютерними засобами визначили загальну позитивну динаміку ставлення до використання ІКТ в освітньому процесі. Разом з тим виявлено основні перешкоди, які магістранти вбачають у перебігу освітнього процесу з використанням ІКТ. Серед них нестача комп’ютерної техніки, обмежений доступ до швидкісного інтернету, нестача навичок, проблеми з використанням прикладного програмного забезпечення. Введення карантину спонукало магістрантів до самостійного навчання і опанування новими засобами. Більшість з них відзначають здобуття нових навичок, пов’язаних з використанням відеоконференцій, платформ для дистанційного навчання та онлайн-курсів.
2
Anasevych, Jaroslav. "Вплив надлишку та нестачі мелатоніну на продукцію супероксиду в тонкій кишці щурів". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 12 (23 листопада 2018): 118–22. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2015-313-118-122.
Повний текст джерелаАнотація:
Нестача мелатоніну сприяє збільшенню продукції супероксиданіонрадикалу в тонкій кишці щурів від фагоцитарних електронно-транспортних ланцюгів, а надлишок – від мітохондріального окиснення, що відповідає антиоксидантним властивостям мелатоніну. Витік супероксиду з мікросомального електронно-транспортного ланцюга окиснення в обох випадках не змінювався.
3
Годованець, О. І., та Т. С. Кіцак. "ПОШИРЕНІСТЬ УРАЖЕННЯ ТКАНИН ПАРОДОНТУ У ДІТЕЙ У РАЗІ СУПУТНЬОГО ДИФУЗНОГО НЕТОКСИЧНОГО ЗОБУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, № 1 (29 березня 2022): 72–75. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Йододефіцитні захворювання становлять важливу медико-соціальну проблему, оскільки значна територія України за біогеохімічними показниками характеризується низьким вмістом йоду у навколишньому середовищі, що є причиною розвитку гіпотиреозу. Водночас є чимало інших чинників, які впливають на організм дитини і призводять до розвитку захворювань щитоподібної залози [1–2]. Епідеміологічні дослідження, проведені в Карпатському регіоні, показали, що йому притаманна різного ступеня йодна недостатність [3–6]. Поглиблене вивчення причин виникнення зобу на Буковині професором М.М. Ковальовим показало, що разом із нестачею йоду важливу роль відіграє дефіцит макро- і мікроелементів, що супроводжує певні регіони [7]. Нестача йоду сприяє зобогенезу і зменшенню секреторної здатності щитоподібної залози. Внаслідок зменшення інтратиреоїдного йоду в залозі зменшується синтез дийодтирозину і зростає кількість монойодтирозину, збільшується співвідношення гормонів внаслідок зростання біологічно активнішого трийодтироніну. Цим компенсується еутиреоїдний стан на тлі нестачі йоду. Адаптивним проявом дефіциту йоду є зоб, який вважають основною ознакою йодної недостатності; зі зростанням дефіциту йоду чи потреби в тиреоїдних гормонах розміри зоба збільшуються [8–10]. Виникають більш тяжкі форми тиреопатології. Йододефіцит притаманний багатьом країнам світу. Мета. Метою нашої роботи стало визначення поширеності та інтенсивності ураження тканин пародонту у дітей у разі супутнього дифузного нетоксичного зобу. Матеріали і методи. Із метою виявлення динаміки змін клінічних показників із віком нами досліджено дві вікові групи – 12 та 15 років, з яких 180 дітей, хворих на ДНЗ, та 80 соматично здорових дітей. Висновок. Отже, щодо уражень тканин пародонту за ознакою наявності зубного каменю як одного з провідних чинників розвитку запального процесу в яснах та альвеолярній кістці слід відзначити таке: спостерігається низький рівень ураження тканин пародонту у дітей молодшої вікової групи та соматично здорових дітей обох вікових груп. У підлітків, хворих на ДНЗ, спостерігається середній рівень поширеності твердих зубних відкладень та високий у разі ДНЗ ІІ ступеня тяжкості.
4
ДЕНИСЮК, В. І. "ГОТОВНІСТЬ МОЛОДИХ ВЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 163–70. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблему готовності молодих вчителів історії до професійної діяльності (на основі анкетування вчителів історії Волинської області). Схарактеризовано головні підходи до визначення поняття «готовність до професійної діяльності», а також критерії його дефініції. Проаналізовано головні методичні проблеми, з якими стикаються молоді вчителі на початку професійної діяльності (брак психолого-фасилітативних знань і навичок, брак знань з історії, брак методичних вмінь, умінь роботи з документами, комп’ютером і програмним забезпеченням), а також їх імовірні причини (нестача практичного досвіду; невідповідність підготовки (освітньої програми) в університеті вимогам до вчителя в школі; необізнаність із вимогами до вчителя в школі; нестача психолого-фасилітативних вмінь у роботі з учнями). З’ясовано особливості методичних проблем відповідно до вікового критерію. Досліджено важливість основних професійних якостей (організаційні й управлінські здібності, емпатія, цілеспрямованість, працездатність, лідерські якості, самоконтроль, дисциплінованість, стресостійкість, комунікаційні здібності, уміння працювати самостійно й у команді, аналітичні здібності, гнучкість) і професійних компетентностей вчителя для готовності до професійної діяльності. Установлено головні рекомендації щодо підвищення професійності й конкурентоспроможності майбутніх вчителів історії (студентів, що навчаються за спеціальністю 014 «Середня освіта (Історія)»), зокрема щодо посилення практичної складової частини в освітній програмі. Результати дослідження візуалізовано в статті за допомогою діаграм. Здійснено порівняння окремих елементів державної політики у сфері підготовки вчителів в Україні та європейських державах.
5
Каюмов, Одилжон, Діалло Ях'я Кенда та Хасан Валиевич Манопов. "ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЗБІЛЬШЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ВОДОЗАБІРНИХ СВЕРДЛОВИН". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 8 (10 грудня 2019): 47–50. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.08.010.
Повний текст джерелаАнотація:
У тропічних і посушливих країнах завжди відчувається гостра нестача питної води. Для забезпечення зростаючої потреби населення буряться нові свердловини, на жаль, частина з них виявляється малопродуктивними або не дають воду. Робота присвячена розробці нової конструкції кріплення обсадних колон водозабірних свердловин, що дозволяють проведення хімічних способів обробки водоносних горизонтів з метою відновлення і збільшення їх продуктивності, як діючих, так і знову пробурених слабодебітних і непродуктивних свердловин. Рекомендована конструкція не вимагає застосування спеціальних матеріалів і додаткових витрат.
6
Забарний, М. М. "КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ". Ірпінський юридичний часопис, № 1(5) (7 вересня 2021): 192–97. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1(5).2021.192-197.
Повний текст джерелаАнотація:
Вказується, що під час здійснення кримінологічного аналізу, вирішального значення набуває питання правових наслідків вчинення кримінальних правопорушень підслідним органам, відповідальним за додержання податкового законодавства. Зазначено, що питання ефективного поповнення Державного бюджету України коштом податкових надходжень є основним питанням для органів, що здійснюють контроль за додержанням законодавства, оскільки нестача податкових надходжень негативно впливає на загальноекономічну ситуацію в Україні, тим самим знижуючи соціально важливі потреби держави. Виділено відповідні закономірності характеристики особи злочинця у сфері оподаткування. Серед них вирізняють відносно високе соціальне становище, цілеспрямованість у досягненні поставленої мети за допомогою соціальних зв’язків у різних галузях, зокрема в злочинному середовищі.
7
Goldovsky, B. M., та Ye V. Sid. "Місце β-адреноблокаторів у комплексній терапії персистуючої форми фібриляції передсердь". EMERGENCY MEDICINE, № 6.61 (1 серпня 2014): 88–92. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.61.2014.83625.
Повний текст джерелаАнотація:
Фібриляція передсердь є одним із найбільш частих видів аритмій. При виборі терапевтичної тактики необхідно зіставити очікувану користь та потенційний ризик від антиаритмічної терапії. Бета-адреноблокатори належать до антиаритмічних препаратів II класу, ефективно знижують ЧСС, вони мають ряд прямих і непрямих механізмів дії, що можуть зменшити ризик рецидиву ФП. Ефективність β-адреноблокаторів для профілактики пароксизмів ФП, за даними різних авторів, коливається від 40 до 55 %, найкращий результат був отриманий у хворих з адренергічними пароксизмами ФП. Невеликі дослідження показують однакову або порівнянну ефективність β-адреноблокаторів з іншими рекомендованими для профілактики цієї аритмії антиаритмічними препаратами. У теперішній час відчувається нестача сучасних великих міжнародних досліджень ефективності β-адреноблокаторів для профілактики пароксизмів ФП.
8
Tуtarenko, A. V. "ГАЗОНАПОВНЕНА ПІНА – ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ПОЖЕЖОГАСІННЯ ЛІСОВИХ ПОЖЕЖ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 9 (25 листопада 2015): 246–50. http://dx.doi.org/10.15421/40250939.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто класи пожеж та способи їх гасіння. Надано статистику лісових пожеж в Україні за 2014 р. Визначено, що головною проблемою, з якою стикаються оперативно-рятувальні підрозділи під час гасіння лісових пожеж, є гостра нестача вогнегасної речовини – води. Визначено, що за таких умов ефективним засобом пожежогасіння лісових пожеж є газонаповнена піна – однорідна дрібноструктурна піна низької кратності, що отримана шляхом змішування піноутворювача, води та стиснутого повітря або азоту. Наведено її основні переваги та недоліки. Висвітлено порівняльні результати гасіння лісової пожежі за допомогою води, повітряно-механічної піни та газонаповненої піни. Визначено, що застосування газонаповненої піни для гасіння лісових пожеж дасть змогу зменшити час гасіння, об'єм води на гасіння, а також зменшити швидкість поширення полум'я завдяки забезпечення вогнезахисту.
9
Міщук, Є. В. "МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ БЕЗПЕКИ ЕКОНОМІКО-ВИРОБНИЧИХ ІНТЕРЕСІВ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво та інновації, № 7 (30 грудня 2019): 44–51. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті виявлено, що підхід до оцінювання рівня безпеки економіко-виробничих інтересів підприємства, який би базувався на визначенні одного однозначного показника для всіх її складників, залишився недостатньо розробленим. Визначено, що як такий показник доцільно оцінювати величину нестачі прибутку до оподаткування (ЕВТ), яку підприємство отримує в разі недосягнення монопоказниками складників безпеки своїх заздалегідь фіксованих значень. Запропонований концептуальний підхід передбачає прямий рахунок і досить прозоре інтегрування отриманих сум нестач ЕВТ за всіма підвидами цієї безпеки, розташованими на різних рівнях її ієрархії за методом найгіршого варіанта: оцінювання кожного наступного підвиду безпеки, розташованого на більш високому щаблі ієрархії безпеки економіко-виробничих інтересів, передбачає вибір максимальної величини нестачі ЕВТ. Це робить підхід ефективним інструментом під час планування заходів щодо забезпечення економіко-виробничої безпеки підприємства.
10
Yuzvenko, T. Yu. "Вплив гіпотиреозу на окремі ланки метаболізму, структури і функції серця за умов інсулінорезистентності". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 4.60 (15 липня 2014): 31–35. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.4.60.2014.76680.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені результати дослідження впливу зниженої тиреоїдної функції на тлі інсулінорезистентності на окремі ланки метаболізму, структури і функції серця. Встановлено, що при порушеннях функції щитоподібної залози основною нозологічною формою ураження міокарда у пацієнток без супутньої серцево-судинної патології є розвиток метаболічної ендокринної кардіоміопатії. Особливістю ураження серця є відсутність розвитку кардіосклеротичних, міокардитичних та ішемічних процесів при гіпотиреозі. Встановлено нечітку клінічну симптоматику з боку серця як при явному, так і при субклінічному гіпотиреозі. Особливостями клінічних, інструментальних і лабораторних змін у пацієнток зі зниженою функцією щитоподібної залози є тенденція до підвищення систолічного артеріального тиску, відсутність значущої дисліпідемії, дисглікемії, кардіоцитолізу і гепатоцитолізу. Нестача гормонів щитоподібної залози асоціюється з підвищенням гетерогенності процесів реполяризації міокарда: субклінічний гіпотиреоз супроводжується порушенням процесів реполяризації і розвитком електричної гетерогенності міокарда шлуночків, а при явному гіпотиреозі зміни більшою мірою пов’язані з порушенням гомогенності проведення електричного імпульсу по передсердях.
11
Tereshchenko, S., та V. Feday. "Ефективне використання оборотних активів підприємством". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 2(80) (25 лютого 2019): 67–71. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.2.13.
Повний текст джерелаАнотація:
В сучасних умовах господарювання кожне підприємство робить головний акцент на вирішенні питань стабільності функціонування та максимізації прибутку. Для того, щоб досягти поставлених цілей, потрібна правильно підібрана, чітка та ефективна політика управління активами підприємства, в яких значну роль відіграють оборотні кошти. Актуальність досліджуваної проблеми управління оборотними коштами зумовлена також тим, що від ефективності їх формування, регулювання та використання залежить оптимальність рівня ліквідності, платоспроможності, і, як наслідок, фінансової стійкості підприємства. Брак оборотних коштів ставить підприємство на шлях банкрутства, що змушує задуматись над удосконаленням системи управління ними. Нестача грошових коштів, так і їх надлишок чинять значний вплив на роботу підприємства, спричиняючи збої в виробництві чи постачанні сировини, чим зменшують очікуваний прибуток. Саме тому дуже важливим є прискорення залучення грошових оборотних коштів як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Кваліфіковане управління грошовими коштами дає можливість зацікавленим особам (зовнішнім і внутрішнім користувачам) приймати певні оптимальні управлінські рішення, які в майбутньому можуть суттєво вплинути на кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємства
12
Власюк, Н. І. "ВПЛИВ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ЧИННИКІВ НА ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 68–74. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-09.
Повний текст джерелаАнотація:
У системі економічних показників фінансові результати, у яких відображені різні сторони ви-робничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства, посідають чільне місце. Сучасна практика засвідчує гостру необхідність досліджень формування та використання прибутку, підтвердженням чого є хронічна нестача коштів практично в усіх секторах фінансової системи України та незадовільний фі-нансовий стан значної частини суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим гострою потребою стало всебічне і детальне вивчення прибутку, який займає центральне місце в загальній системі вартісних інструментів і ва-желів управління економікою. Це виражається в тому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість та інші важелі прямо чи опосередковано пов’язані з прибутком. У статті обґрунтовано теоретико-методичні підходи сто-совно ролі держави та системи макроекономічних чинників впливу на фінансові результати діяльності суб’єктів господарювання. Проведено аналіз фінансових результатів (прибутку та рентабельності) підпри-ємств України за 2014-2018 рр. Висвітлено завдання комплексу першочергових інституційних перетворень, які сприятимуть у майбутньому зростанню прибутковості підприємств та посиленню активності держави у формуванні економічних і правових умов діяльності суб’єктів господарювання України. Проведені дослідження переконують у тому, що позитивний вплив макроекономічних (зовнішніх) факторів справляє вкрай важливий вплив на формування фінансових результатів діяльності підприємств. Зроблено висновок, що завдання держа-ви – максимізувати резерви підвищення прибутковості суб’єктів господарювання у царині державної фінансо-вої політики.
13
Шляхов, О. Б. "Підприємці та підприємництво у гірничій промисловості Донецького басейну в пореформений період (1860-1890-ті рр.)". Studies in history and philosophy of science and technology 30, № 1 (17 травня 2021): 40–50. http://dx.doi.org/10.15421/272104.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – висвітлити особливості розгортання підприємницької діяльності в кам’яновугільній промисловості Донбасу протягом другої половини ХІХ ст. Використано методи дослідження: історико-генетичний, ретроспективний, діахронний. Наукова новизна: на основі широкого кола джерел охарактеризовано підприємницькі практики представників ділового світу Російської імперії в гірничій галузі Донецького басейну пореформеного періоду. Основні результати. Зазначено, що в пореформений період у вугільній промисловості Донбасу виникали десятки приватних підприємств та компаній, наживалися великі статки. Головними рисами гірничопромисловців, і перш за все представників технічної інтелігенції та купецтва, були висока енергія, обачливість у справах та наполегливість у досягненні мети. Водночас нестача капіталів, а також спеціальних знань обумовили той факт, що чимало шахтовласників регіону (переважно місцевих поміщиків) у своїх бізнесових практиках зазнавали краху, а їх підприємства діяли відносно короткий час. Наголошено, що значну роль у розбудові кам’яновугільної промисловості Донецького басейну в 90-ті рр. ХІХ ст. відіграв іноземний капітал. Звернуто увагу, що за національною ознакою серед гірничопромисловців Донбасу домінували росіяни. Разом з тим до видобутку вугілля в регіоні активно долучалися етнічні українці. При цьому більшість підприємців українського походження, які займалися бізнесом у гірничій галузі, за розмірами їх прибутків можна віднести до середньої (щорічний зиск від 2 до 10 тис. крб.) або дрібної (переважно селяни) буржуазії. Тип статті: описова.
14
МАНДЗІЙ, Христина, та Маріанна ДІЛАЙ. "ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ АНГЛІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПАРАЛЕЛЬНОГО КОРПУСУ ІТ-ТЕКСТІВ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 120–27. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано актуальність створення англійсько-українського паралельного корпусу текстів сфери інформаційних технологій та окреслено перспективи його використання передусім у перекладацьких і мовознавчих студіях. Особливу увагу приділено опису основних етапів побудови паралельного корпусу, зокрема збору даних, вичитці й унормуванню текстів, вилученню нетекстової інформації, трансформуванню текстів у файли необхідного формату, завантаженню корпусу в корпусний менеджер і текстовий аналізатор «Sketch Engine», додаванню метатекстової розмітки, наданню індивідуального доступу користувачам. Хоч в українській корпусній лінгвістиці вже наявні деякі корпуси (Український національний лінгвістичний корпус (УНЛК), Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК) тощо), нестача порівняльних корпусів, зокрема англійсько-українських, усе ж відчутна. З огляду на потужність і швидкість розвитку в наші дні сфери ІТ і на труднощі перекладу ІТ-текстів, зокрема їх термінів, актуально створити англійсько-український паралельний корпус саме для текстів сфери інформаційних технологій. Основну цінність англійсько-українського паралельного корпусу ІТ-текстів убачаємо в тому, що він може бути джерелом великої кількості перекладацьких рішень, що дасть змогу полегшити процес перекладу ІТ-текстів, покращити їх якість, уникнути стихійності перекладів. Показано також, як побудований корпус текстів можна застосувати для здійснення мовознавчих досліджень ІТ-дискурсу та дійти обґрунтованих висновків стосовно вживання в ньому мовних одиниць, визначення особливостей ІТ-термінології, аналізу структурних моделей і способів перекладу термінів, стосовно виокремлення особливостей стилю тексів сфери ІТ з опертям на реальні контексти і статистичні параметри.
15
Петренко, Сергій Вікторович. "СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПЛАТФОРМ МАСОВИХ ВІДКРИТИХ ОНЛАЙН-КУРСІВ (МВОК)". Інноватика у вихованні 2, № 11 (30 травня 2020): 165–73. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.260.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано роль українських масових відкритих онлайн-курсів в організації системи дистанційної освіти в умовах карантину. Схарактеризовано найбільш популярні українські освітні платформи онлайн-освіти: Університет онлайн, Prometheus, EdEra, Освіта-онлайн, EDUGET, ВУМ online, LINGVA SKILLS, Освітній Хаб міста Києва, Brainbasket й ін.
На основі аналізу найбільш популярних вітчизняних платформ масових відкритих онлайн-курсів визначені сутнісні характеристики, особливості МВОК, їх переваги та недоліки.
Особливостями українських освітніх платформ для масових відкритих онлайн-курсів визначено: мультимедійний зміст, що покращує якість засвоєння навчального матеріалу через використання слухових та зорових рецепторів учасників освітнього процесу; контроль доступу до ресурсів, що значно спрощує роботу викладача за рахунок автоматичної реєстрації, формування електронних журналів тощо, що передбачає автоматичну перевірку великої кількості тестових завдань. Такі платформи забезпечують спрощення управління навчанням, можливість адміністративного моніторингу у відповідних документах й т. п.
Переваги МВОК: величезна різноманітність програм і курсів, лояльні витрати на освіту, комфортні умови навчання, гнучкість, використання в курсах різноманітного освітнього контенту, спілкування у відкритих дискусіях на сайті й широкі можливості зосередитися, прояв співробітництва, додаткова освіта, підвищення кваліфікації, відсутність будь-яких обмежень, розширення можливостей здобуття освіти для людей з особливими потребами, орієнтація на інноваційні футуристичні напрями.
Недоліки МВОК: система виключає індивідуальний підхід до студента, проблеми з мотивацією, надлишок та хаотичність навчальної інформації, проблема плагіату, академічної доброчесності, ідентифікації здобувача, якості системи оцінювання, нестача кваліфікованих людських ресурсів, проблема визнання сертифікату успішного закінчення онлайн-курсу університетами і роботодавцями.
16
Chunikhina, Svitlana. "КОЛЕКТИВНІ ПОЧУТТЯ ЯК ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ІНКЛЮЗІЇ". Проблеми політичної психології 22 (31 грудня 2019): 140–52. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-19.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі міждисциплінарного аналізу досліджень процесів соціального виключення уточнюється зміст поняття «соціальна інклюзія». Зокрема, у межах соціологічних досліджень увага зосереджується на горизонтальній диференціації суб’єктів соціальної взаємодії на «інсайдерів» і «аутсайдерів». Економічний підхід до проблеми соціального залучення базується на способах усунення бар’єрів у доступі до ресурсів. З позицій філософської перспективи соціальна інклюзія розглядається як можливість повернення соціального суб’єкта до активної соціальної діяльності. Психологічні аспекти дослідження впровадження інклюзивної освіти фокусуються насамперед на соціально-психологічних диспозиціях та емоційних реакціях залучених осіб. Виокремлено три рівні становлення соціальної інклюзії в Україні: інституційний – зачіпає модель соціальної політики держави, яка консервує патерналістські настановлення громадян, призводить до зростання кількості дискримінованих груп та посилення конкуренції між ними за державну підтримку; соцієтальний – пов’язаний із функціонуванням у суспільній свідомості досить жорсткої системи диспозицій щодо норми/нетиповості або меж між ін- і аутгрупами; суб’єктивно-емоційний – визначається патернами емоційного реагування громадян на взаємодію з дискримінованими групами та особами. Конкретизується поняття «колективних почуттів» як реакції на певні події, які є типовими для членів певного суспільства і стало проявляються в різних поколінь. Показано, що серед колективних почуттів, пов’язаних з процесами соціальної інклюзії, в українському суспільстві переважають «емоції дистанціювання» (страх, гнів, відраза) або амбівалентні емоції (співчуття, поєднане з агресивними інтенціями) та спостерігається нестача «емоцій близькості» (солідарність, довіра). Визначено напрями подальших досліджень модальності та динаміки колективних почуттів у процесах соціальної інклюзії, зокрема шляхів набуття позитивного колективного емоційного досвіду, пов’язаного з інклюзією.
17
Korniyenko, Ihor, Oleksiy Tereshchuk та Svitlana Korniyenko. "ГЕОІНФОРМАЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРІОРИТЕТНОСТІ ЧИЩЕННЯ СЕГМЕНТІВ ВУЛИЧНО-ДОРОЖНЬОЇ МЕРЕЖІ ЗА КРИТЕРІЄМ ІНТЕНСИВНОСТІ РУХУ ГРОМАДСЬКОГО ТРАНСПОРТУ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 4 (14) (2018): 238–47. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-4(14)-238-247.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Своєчасне прибирання вулично-дорожньої мережі міста в зимовий період потребує великої кількості прибиральної техніки. Нестача техніки призводить до перевищення термінів прибирання, а її надлишок – до перевитрат ресурсів, простоїв та втрати рентабельності підприємства. Оптимізація маршрутів прибирання вулично-дорожньої мережі міста за умов обмеженого парку техніки дозволить максимізувати міській та пасажирській трафік у місті. Постановка проблеми. В умовах обмеження парку прибиральної техніки необхідно визначити найважливіші вулиці, першочергове прибирання яких забезпечить максимальну пропускну здатність та пасажиропотік вуличнодорожньої мережі міста. Аналіз останніх досліджень та публікацій. У більшості праць, нормативних документів і методик питання пріоритетності порядку зимового чищення визначаються переважним чином категорією вулиці, при цьому питання забезпечення трафіку громадського транспорту, а відповідно, і міського пасажиропотоку не розглядаються. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Максимізація пропускної здатності вуличнодорожньої мережі потребує рекласифікації вулиць за пріоритетністю та інтенсивністю прибирання, що в подальшому дозволить оптимізувати схему маршрутів зимової прибиральної техніки. Постановка завдання. Коригування пріоритетності чищення сегментів вулично-дорожньої мережі в зимовий період за критерієм інтенсивності руху громадського транспорту. Виклад основного матеріалу. Розглянуто питання встановлення черговості чищення вулично-дорожньої мережі міста під час зимового механізованого прибирання за показником інтенсивності транспорту громадського руху. Обґрунтовано критерій встановлення пріоритету сегментів вулично-дорожньої мережі. Сформована картограма черговості прибирання сегментів вулично-дорожньої мережі міста Чернігова. Висновки відповідно до статті. Одержана картограма пріоритетності сегментів вулично-дорожньої мережі, яка сформована за показником інтенсивності руху громадського транспорту, є основою для корегування маршрутів прибиральної техніки. Врахування чинника громадського транспорту при ліквідації зимової негоди дозволить збільшити загальний міський пасажиропотік.
18
Сяофей, Ван. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 48–57. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йде мова про дослідження впливу отриманої педагогічної освіти на ефективність подальшої викладацької роботи в різних педагогічних закладах КНР. У КНР, як правило, відбувається навчання перед працевлаштуванням на посаду вчителя, так і навчання безпосередньо під час роботи. Мета цих заходів – дати майбутнім учителям можливість оволодіти знаннями і здібностями, необхідними для навчання та управління класами, і в кінцевому підсумку сприяти розвитку особистих педагогічних навичок. Освіту до працевлаштування також називають педагогічною, яка є відмінною формою вищої освіти з моменту заснування Нового Китаю. Статус вчителя до працевлаштування забезпечується безпосередньо рівнем навчання у закладі освіти з наступним отриманням відповідного ступеня, мотивацією в навчанні відповідного рівня установи, що надає ступінь, напрям академічної освіти за професійним спрямуванням, кваліфікацію та бажання продовжувати навчання на робочому місці. Ефективність вирішення такого питання була з’ясована за допомогою самозвіту респондентів. Результати дослідження вказують на те, що академічна кваліфікація викладачів в основному відповідає стандарту, але кількість викладачів з окремих предметів, в тому числі й з фізичного виховання, все ж таки є недостатньою. Рівень освіти більшості вчителів в основному відповідає вимогам підготовки, однак кількісний показник все ще потребує корегування. В початкових і середніх школах КНР існує серйозна нестача вчителів фізкультури, що різко контрастує з проханням уряду збільшити курси і заняття з фізичного виховання та основ здоров'я. Тому в майбутньому КНР необхідно змінити концепції і зосередитися на підготовці саме вчителів фізичної культури. Отримані результати можуть бути корисними для тих установ, які в даний час працюють над збільшенням кількості професійних курсів підготовки вчителів з відповідною кількістю годин навчання.
19
Obrazhei, Olha, Іryna Маliarenko, Оlha Коltsova та Borys Кеdrovskyi. "Структура процесу початкового навчання плавання молодших школярів у літньому оздоровчому таборі". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1 (49) (31 березня 2020): 90–95. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-01-90-95.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Формування позитивної мотивації в молодших школярів для успішного оволодіння навичкою плавання має важливе значення. Однак у повсякденному житті ця проблема до сьогодні залишається недостатньо вивченою. Відчувається нестача конкретних рекомендацій і розробок, упровадження яких мало сприяти більш свідомому та успішному оволодінню навичкою плавати молодшими школярами, тим самим залучати їх до фі- зичної активності як підвищення якості життя дитини. Мета дослідження – розробити структуру процесу по- чаткового навчання плавання на відкритих водоймах у літньому оздоровчому таборі, як стимулювання молодших школярів до занять із плавання. Для досягнення мети використано такі методи дослідження: аналіз даних науково-методичної літератури, нормативно-правових документів, узагальнення досвіду передової педагогічної практики, соціологічні та статистичні методи дослідження. У статті представлено результати дослідження з указаної проблеми, а саме: результати анкетування дітей молодшого шкільного віку, які перебували на базі літньо- го оздоровчого табору «Ластівка» у місті Скадовськ, 2018 р., протягом однієї зміни (14 днів) у червні місяці, а також бесід із ними й спостережень, що відбувались у реальних умовах проведення навчальних занять із плаванням. Визначено причини відвідування та причини небажання навчатися плавання молодшими школярами під час перебування в літньому оздоровчому таборі. Розглянуто основні прийоми виховання інтересу дітей молодшого шкільного віку до виконання плавальних вправ. Висновки. Розроблено структуру процесу початко- вого навчання плавання як стимулювання молодших школярів до занять із плавання та заохочення досягнень кожної дитини – Акварозряди. Основними завданнями запропонованої структури процесу початкового навчання плавання на відкритих водоймах у літньому оздоровчому таборі є сприяння розвитку гармонійної особистості, організація дозвілля та активного відпочинку, підвищення мотивації до регулярних занять плаванням.
20
Patiichuk, Viktor, та Oksana Lukashuk. "Основні православні релігійно-паломницькі центри Італії". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (29 травня 2017): 54–66. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-02-54-66.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено основні православні релігійно-паломницькі центри Італії. Узагальнено поняття релігійно-паломницького центру. Виділено два основних функціональних види релігійно-паломницького туризму, як паломницький туризм та релігійний туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості. Проаналізовано значення релігійно-паломницького туризму для розвитку економіки цієї держави. Зауважено та обґрунтовано факт, що Італія займає лідируючі позиції в Європі та світі за рівнем розвитку туристичної галузі та кількості щорічних туристів. Розглянуто поширення основних міжнародних релігійно-паломницьких центрів на території країни та описано їх головні святині. Встановлено, що важливими релігійнопаломницькими регіонами Італії є Північний та Центрально-Західний. Вивчено територіальні відмінності в розміщенні сакрально-паломницьких центрів Італії. Виділено основні релігійно-паломницькі регіони країни та їх ключові територіально-паломницькі центри. Встановлено, що сучасна економіка Італії європейської держави є однією з найрозвинутіших у країнах ЄС, а також рівень життя італійського населення в цілому є порівняно високим не тільки у Європі, але й світі зокрема, тому послуги на туристичне обслуговування, включаючи паломницьке, в цій країні є досить високими. Зауважено, що релігійно-паломницький туризм в Італії має значні подальші перспективи, через сучасну структуру економіки, що дозволило Італії стати однією із найрозвиненіших держав серед країна ЄС. Розкрито відмінності щодо забезпечення релігійно-паломницьких турів у православ’ї та католицизмі. Зазначено, що основними проблемами, які перешкоджають успішному розвитку сучасного італійського релігійно-православного туризму є роздрібненість і локалізація туристичного бізнесу в регіонах через брак ефективної централізованої координації, невміння розвивати нові туристичні пропозиції, недостатньо розвинута інфраструктура, нестача добре підготовлених туристичних кадрів і гідів-перекладачів, труднощі із залученням міжнародних інвестицій, через недостатньо налагоджену адміністративну систему й надмірну бюрократизацію процесу. Узагальнено головні проблеми та вказано на перспективи розвитку релігійнопаломницького туризму в Італії.
21
Prib, Hlib, та Svitlana Bondar. "ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ПОРУШЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СІМ’Ї ПРИ РІЗНИХ СТИЛЯХ СІМЕЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ". Psychological Prospects Journal, № 34 (29 грудня 2019): 206–18. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-206-218.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена питанню психологічних та психоемоційних порушень сімейного функціонування. Проаналізовано варіанти поєднання особистісних рис у чоловіків та жінок, які пережили адюльтер, виокремлено можливі шляхи розвитку „сімейного конфлікту”. Чоловіки та жінки із високою вірогідністю акцентуації за демонстративним типом схильні до артистизму, позерства, емоційної лабільності, до конфліктності з рисами егоцентризму та не завжди адекватною самооцінкою власних дій. Основою такої поведінки є бажання привернути до себе максимум уваги з метою впливу (зокрема контролю поведінки протилежної статі) або бажання в окремих ситуаціях почувати себе слабшим для привернення до себе уваги, часто із агресивними ознаками при відсутності бажаної реакції партнера. Особи з акцентуацією за збудливим типом проявляють слабкість емоційного контролю, підвищену імпульсивність, схильність до конфліктів, слабкість у ставлені до власних зобов'язань. Особам із гипертимною акцентуацією властиво “нестача почуття дистанції”, підвищена роздратованість та вибухи гніву. У чоловіків та жінок із емотивною акцентуацією виявлено знижену здатність до вираження відчуттів, настроїв, переживань, внутрішній страхом щодо ставлення до них оточуючих. За результатами дослідження встановлено два варіанти поєднання типів акцентуації у чоловіка та жінки, які мали сукупний руйнівний вплив на життєдіяльність родини: перший - поєднання дистимічної та застрягаючої рис. Провідною у формуванні відносин у родині є схильність до застрягання афекту. Задоволеність шлюбом характеризувалася, як “абсолютно неблагополучна” та “неблагополучна”. Другий - поєднання тривожної та емотивної акцентуації. Провідною рисою у чоловіків та жінок була схильність до розладів настрою. Часто тривожність була пов'язана з приниженням їх людської гідності внаслідок адюльтеру партнера. Задоволеність шлюбом визначалася, як “неблагополучна” або “скоріше неблагополучна”. Зазначається, що перспективним подальшого дослідження у даному напрямку є наукового обґрунтування й розробки заходів специфічної допомоги у вигляді сімейного консультування порушень життєдіяльності у родині при адюльтері.
22
Наумова, Л. В., Л. С. Мілевська-Вовчук, У. О. Наумова та Ю. В. Бойко. "РОЛЬ ВІТАМІНУ D ТА ЙОГО РОЛЬ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ СТАНОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО ОРГАНІЗМУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 107–12. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.11694.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Вітамін D відіграє важливу роль на усіх етапах формування жіночого організму, починаючи від ембріонального періоду і до глибокої старості. Нестача або дефіцит цього вітаміну проявляється розвитком дисметаболічних розладів, збільшенням кардіоваскулярного ризику, збільшує частоту новоутворень ендометрія, молочних залоз, яєчників, товстої кишки та супроводжує низку інших гіперпроліферативних захворювань. У деяких дослідженнях [1, 2] показано взаємозв’язок між дефіцитом вітаміну D і функціонуванням головного мозку, а також зi старінням. Мета дослідження – проаналізувати дослідження останнього десятиліття щодо впливу вітаміну D на жіночий організм, а також фактори ризику, патогенезу та причин виникнення захворювань, спричинених недостатнім вмістом вітаміну D. Матеріали і методи. Здійснено аналіз доступних інформаційних ресурсів мережі «Internet», іноземних фахових видань, медичної бази даних MEDLINE/PubMed за останні десять років. Застосовано метод інформаційного пошуку та аналітико-порівняльний. Результати. Експериментальні та клінічні роботи останнього десятиліття спрямовані на вирішення численних проблем, зокрема встановлення ролі вітаміну D у патогенезі низки захворювань, проведені численні дослідження щодо пояснення основних патогенетичних механізмів впливу на організм та навіть наведено доведення щодо позитивного впливу на сповільнення росту ракових пухлин. Цікаві дані були отримані авторами, які після опитування дівчат-підлітків за різними шкалами депресії відмітили достовірне зниження ступеня прояви депресивних симптомів після 9-ти тижневого курсу прийому вітаміну D [10]. Висновки. Протягом багатьох років вітамін D розглядали як харчовий компонент, який відіграє важливу роль у метаболізмі кісткової тканини. Сьогодні ж він відомий як стероїдний гормон, який має важливу регуляторну роль у різних фізіологічних системах людського організму, включаючи імунну. Переконливі дані ілюструють зв’язок між дефіцитом вітаміну D і різними інфекційними та неінфекційними захворюваннями.
23
Тильчик, О. В., В. В. Тильчик та М. О. Довга. "ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 125–30. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.112.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено правові засади розвитку інклюзивної освіти в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство. Акцентовано увагу на проблематиці впровадження інклюзивного навчання. У вітчизняному законодавстві використовується такий термін, як «діти з особливими освітніми потребами», що зазвичай охоплює дітей з вадами психофізичного розвитку та дітей з інвалідністю. Обґрунтовуються шляхи вирішення наявної проблематики, зокрема недостатнє фінансування навчальних закладів, нестача кваліфікованих кадрів, надмірне наповнення класів, нечіткість законодавства у цій сфері, недостатня кількість необхідних матеріалів для забезпечення якісного освітнього процесу, погана облаштованість будівель навчальних закладів та упередження щодо дітей з особливими освітніми потребами. Зазначено, що для вирішення перелічених проблем необхідно запровадити позитивний досвід європейських країн, а особливо Італії та Швеції, оскільки у них налагоджена співпраця між органами місцевого самоврядування та урядом, що забезпечує якісне фінансування освіти. Щодо освітнього процесу, то тут потрібно звернути увагу на досвід країн, в яких є тісний зв'язок між інклюзивною та загальною освітою. Наведене сприятиме залученню більш кваліфікованих кадрів до навчального процесу та полегшуватиме роботу вчителя. Наголошено на доцільності враховувати досвід Франції у розробці нормативно-правових актів у сфері інклюзивного навчання в Україні.
Додатково здійснено аналіз положень Закону України «Про загальну середню освіту», в останній редакції якого відбулися такі зміни: 1) гарантування можливості учнів з особливими освітніми потребами навчатися в загальноосвітніх навчальних закладах, самостійно вибирати освітню програму; 2) право дітей з особливими освітніми потребами самостійно вибирати напрями навчання, з огляду на власні потреби та таланти; 3) право проведення відповідних групових та індивідуальних консультацій на базі школи; 4) право на неупереджене та доброчесне оцінювання незалежно від форми та траєкторії навчання; 5) право на фінансову автономію шкіл тощо.
24
Chukur, O. O., N. V. Pasechko та A. O. Bob. "ОЦІНКА РІВНЯ ВІТАМІНУ D І ЙОДНОГО СТАТУСУ В ЖІНОК ПРЕМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ВІКУ З АВТОІМУННИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 171–77. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11770.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. У жінок пременопаузального віку з гіпотиреозом автоімунного ґенезу спостерігаються дефіцит вітаміну D та недостатнє йодне забезпечення.
Мета роботи – визначити рівень забезпеченості вітаміном 25(OH)D3 та провести оцінку медіани йодурії у жінок пременопаузального віку з автоімунним гіпотиреозом.
Матеріал і методи. Обстежено 146 жінок пременопаузального віку з гіпотиреозом на тлі автоімунного тиреоїдиту. Для оцінки функціонального стану щитоподібної залози визначали рівень тиреотропного гормону, вільного тироксину, вільного трийодтироніну та рівень антитіл до тиреопероксидази і антитіл до тиреоглобуліну. Визначали рівень вітаміну D у сироватці крові в осінньо-зимовий період та оцінювали йодне забезпечення за концентрацією йоду в разових порціях сечі.
Результати. У жінок пременопаузального віку з автоімунним гіпотиреозом у 78,8 % визначався дефіцит, і у 17,1 % – нестача вітаміну D. Результати визначення медіани йодурії показали недостатнє йодне забезпечення у 48,9 % хворих (легкий дефіцит йоду у 26,7 % і середнього ступеня тяжкості у 22,2 %) та надмірне йодне навантаження у 8,9 % хворих. Встановлено достовірно сильні негативні кореляційні взаємозв’язки між 25(ОН)D та рівнем антитіл до тиреопероксидази і тиреотропним гормоном та середню позитивну кореляцію із рівнем вільного тироксину і вільного трийодтироніну (р<0,05). Кореляційний аналіз визначив позитивні взаємозв’язки середньої сили між рівнем медіани екскреції йоду з рівнями тиреотропного гормону та антитіл до тиреопероксидази (р<0,05).
Висновок. Дефіцит вітаміну D корелює зі зниженням функції щитоподібної залози та тяжкістю гіпотиреозу, що визначає необхідність додаткового призначення вітаміну D всім жінкам пременопаузального віку з автоімунним гіпотиреозом. Для контролю йодного статусу жінок з гіпотиреозом автоімунного ґенезу необхідно проводити моніторинг функції щитоподібної залози та концентрації йоду в організмі.
25
Чердинцев, Ю., та М. Журавльова. "ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧИХ НОРМ, ЩО СТВОРЮЮТЬ УМОВИ РЕТРАВМАТИЗАЦІЇ ДІТЕЙ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД СЕКСУАЛЬНИХ ЗЛОЧИНІВ". Юридичний вісник, № 4 (6 жовтня 2021): 57–64. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.2215.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються пра-вові проблеми законодавчих нормУкраїни, що залишають дітей без-захисними на шляху доказуваннявчинених проти них сексуальнихзлочинів. Автори вказують на пере-шкоди, що існують у Криміналь-но-процесуальному кодексі України,які унеможливлюють об’єднання всучасній слідчій та судовій прак-тиці доказування сексуального зло-чину проти дитини та її захиствід повторної травматизації підчас слідства та суду.Серед перешкод автори визна-чають такі: зміст ст. 226 КПКУкраїни, яка вимагає присутно-сті у процесі опитування дитинизанадто великого для забезпеченнядовірливого контакту числа людей;зміст ст. 225 КПК України, якаактивно використовується у сучас-ній слідчій практиці та приводитьслідство до суддів, які не готовиопитувати дітей; нестача дружніхдля опитування дитини кімнат таневідповідність вимогам тих кім-нат, що вже існують; відсутністьзаконодавчої підтримки процесунавчання слідчих, стихійність танесистемність цього процесу; від-сутність методики опитування.Пропонуються зміни до КПКУкраїни, що будуть відповідатиКонвенції Ради Європи про захистдітей від сексуальної експлуатаціїта сексуального насильства, якаратифікована в Україні з 2012 рокута яка до цього часу реально непрацює в Україні через відсут-ність імплементації до її правовоїсистеми. Висувається пропозиціявстановити окремий алгоритмдій слідства та суду з отриманняпоказань малолітніх та неповно-літніх у справах категорії «протисексуальної недоторканості дітей».Провідною нормою КПК Укра-їни, що має з’явитися якнайш-видше, автори вважають нормупро прийняття судом відеозаписуопитування дитини як належ-ного доказу, рівноцінного допитудитини в суді. Якість проведеногодопиту (опитування), відповід-ність сучасним вимогам до нього,відсутність впливу на дитину збоку інтерв’юера пропонуєтьсяоцінювати під час проведення пси-хологічної експертизи відповідноговідеозапису такого опитування.Автори пропонують підвищитив законодавстві України суб’єк-тність маленьких постраждалих,надавши їм можливість виклю-чати із процесу допиту «зайвих»людей та залишатися віч-на-віч зінтерв’юером за умови відповідноївідеофіксації цього процесу.
26
КАСЬЯНЕНКО, Геннадій, та Станіслав МАЦАК. "ТЕХНОГЕННИЙ ФЛУОР У ҐРУНТАХ ТА ВОДОЙМАХ М. СУМИ". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 4 (19 січня 2022): 24–29. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-4-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Флуор відіграє важливу роль у мінералізації кісток та утворенні зубних емалей в організмах людей і тварин. Нестача флуору спричиняє проблеми зі здоров’ям, як-от карієс зубів, відсутність утворення зубної емалі та зменшення мінералізації кісток, особливо в дітей. У разі надмірного споживання флуору можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, які однаково впливають на молодих і літніх людей. Високі концентрації флуору в організмі людини призводять до порушення метаболічних процесів, наслідком чого можуть бути скелетний чи зубний флюороз, нескелетні вияви або поєднання цих захворювань. Частота та тяжкість флюорозу залежить від концентрації флуору в повітрі, ґрунті чи воді та ступеня їх впливу на живі організми. Мета роботи полягала у визначенні впливу хімічного виробництва на вміст флуоридів у природних середовищах м. Суми. Основним техногенним джерелом надходження флуору в довкілля в регіоні дослідження є виробництво фосфатних добрив ПАТ «Сумихімпром», на якому як сировину використовують фосфорити з високим умістом сполук флуору. Методологія дослідження. Під час досліджень використано стандартні методи відбору зразків ґрунту і поверхневих вод. Аналіз умісту флуоридів у зразках здійснювали методом йон-селективної потенціометрії. Наукова новизна. Одержано результати цільових досліджень, які вказують на завищений (порівняно з гранично допустимим) уміст флуоридів як у поверхневих природних водах, так і в ґрунтах м. Суми. На прикладі Степового заповідника «Михайлівська цілина» визначено природний фоновий уміст флуоридів у ґрунтах, характерних для досліджуваного регіону. Висновки. Низький фоновий уміст флуоридів у ґрунтах регіону, наявність порівняно високого їх умісту в ґрунтах та в сніговому покриві на території, що прилягає до хімічного виробництва фосфатних добрив, свідчить про суттєвий внесок останнього до забруднення довкілля м. Суми флуоровмісними сполуками.
27
Костров, В. О. "ДО ПИТАННЯ ВІДМЕЖУВАННЯ ПРАВА НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я ВІД ІНШИХ СУБ’ЄКТИВНИХ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ". Знання європейського права, № 1 (27 березня 2022): 28–31. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.310.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор констатує, що в умовах пандемії COVID-19 право на охорону здоров’я в кожній країні набуває першочергового значення. Не є винятком і Україна. Так як пандемія «принесла» карантинні обмеження, які, у свою чергу, потягли за собою економічну кризу, – практична реалізація цього права є доволі утрудненою. Особливо тому, що до настання пандемії в Україні були доволі загострені такі проблеми у сфері громадського здоров’я, як алкоголізм, наркоманія, туберкульоз та інші соціально-обумовлені захворювання, стрімке розповсюдження ВІЛ-інфекції. Ці проблеми викликають низький рівень життя у середньому, недостатність мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії для покриття повсякденних потреб, погіршення екологічної ситуації, погіршення умов відпочинку та нестача часу і інших ресурсів у пересічних громадян на повноцінний відпочинок. Метою статті є розмежування конституційного права на охорону здоров’я та конституційних прав на життя та на медичну допомогу. Автор підкреслює, що системний аналіз положень частини третьої статті 49 Конституції України та вищенаведених положень Основ законодавства України про охорону здоров’я свідчить про те, що право на охорону здоров’я є більш широким за своїм змістом, ніж право на медичну допомогу. Враховуючи це, право на медичну допомогу можна розглядати як одну зі складових права на охорону здоров’я. Автор резюмує, що з точки зору науки конституційного права, навряд чи можна визнати проблемним розмежування права на життя та права на охорону здоров’я (це питання викликає дискурс у науці цивільного права). Більш актуальним є розмежування конституційного права на охорону здоров’я та конституційного прав на життя та на медичну допомогу. А тому дослідження у цьому напрямі, особливо з акцентом на пандемію коронавірусної хвороби, слід всіляко вітати як такі, що збагачують науку конституційного права.
28
Ксьондзик, Олена. "ОПИТУВАЛЬНИК СЦЕНІЧНОЇ ТРИВОГИ МУЗИКАНТІВ Д.КЕННІ (K-MPAI-R): КОНФІРМАТОРНИЙ ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ВЕРСІЇ". Psychological Prospects Journal, № 36 (30 грудня 2020): 144–58. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-36-144-158.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Сценічна тривога є одною з центральних психологічних проблем у професійній діяльності музикантів. Однак в українській клінічній практиці та дослідженнях існує нестача валідних інструментів для її вимірювання. Ця публікація презентує результати психометричного аналізу україномовної версії К-МРАІ-R (переглянута версія опитувальника сценічної тривоги музикантів Д.Кенні). Базуючись на теорії тривожних розладів Д. Барлоу, даний опитувальник вимірює когнітивні, афективні, фізіологічні та поведінкові ознаки сценічної тривоги музикантів, а також її етіологічні аспекти. Метою даного дослідження було перевірити факторну структуру методики за допомогою конфірматорного факторного аналізу та визначити її надійність за критерієм альфа Кронбаха.
Методи дослідження. В емпіричному дослідженні взяло участь 164 студенти вищих музичних навчальних закладів та 240 професійних музикантів (вік = 18-72; середній вік = 35.32, стандартне відхилення = 13.28; 63% жінок та 37% чоловіків) з різних регіонів України.
Результати. Результати показали, що модифікований варіант україномовної версії К-МРАІ-R має високі психометричні показники, підтверджені за допомогою конфірматорного факторного аналізу. Дво-, три- та восьмифакторні моделі не досягли прийнятного рівня. Однак після виключення питань, що показали низькі факторні навантаження, модифікова шестифакторна модель продемонструвала задовільні індекси відповідності (χ²/df = 1.75; CFI = 0.940 і TLI = 0.931; RMSEA =0.047; SRMR = 0.048).
Надійність за внутрішньою узгодженістю шкал була підтверджена високим коефіцієнтом альфа Кронбаха (добрий рівень показників для підшкал «соматичні ознаки тривоги» (.864), «занепокоєння/страх (негативні думки)» (.818), «депресія/безнадія» (.742), «тривожне передчуття» (.839) та прийнятний – для підшкал «батьківська емпатія»(.645) і «міжпоколінна передача тривоги» (.658).
Висновки. Українська версія К-МРАІ-R може використовуватися в якості валідного та надійного інструменту для діагностики та досліджень сценічної тривоги музикантів. Перспективами подальшого дослідження україномовної версії К-МРАІ-R є перевірка її конвергентної та дивергентної валідності, а також тест-ретестової надійності.
29
Kovalova, O. V., та T. S. Shabatura. "Проблеми інституційного забезпечення розвитку сільського зеленого туризму в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (6 грудня 2020): 108–16. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Комплексне та скоординоване інституційне забезпечення сільського зеленого туризму в Україні в умовах відновлення національної економіки сприятиме активізації підприємницької діяльності галузі, соціально-економічному розвитку сільських територій та реновації рекреаційних зон.
Мета статті полягає в обґрунтуванні механізмів, важелів та інструментів державного регулювання сільського зеленого туризму, визначенні основних проблем інституційного забезпечення та обґрунтуванні пропозицій щодо його удосконалення.
Наукова новизна полягає у наданні рекомендацій щодо розробки напрямів інституційного забезпечення сільського зеленого туризму в Україні.
Висновки. Основні фактори, що ускладнюють процес регулювання діяльності суб’єктів сільського зеленого туризму в Україні, це недосконалість чинного законодавства, кризові явища та процеси, нестача фінансових ресурсів, недостатня платоспроможність населення, сезонний та регіональний характер споживчого попиту на послуги сільського зеленого туризму, недостатній рівень популяризації цього виду послуг, а також не завжди задовільна та стандартизована їх якість. У зв’язку з цим запропоновано розробити інституційні заходи з координації та регулювання, які враховуватимуть пріоритети розвитку галузі, даючи можливість економічним суб’єктам діяти самостійно. З огляду на зазначене доцільно:
1) розробити нормативно-правову базу з метою виділення сільського зеленого туризму в окремий вид економічної діяльності для визначення статусу її економічних суб’єктів, якими є переважно агрооселі та агросадиби, а також принципів ведення ними економічної діяльності та обґрунтування податкової політики;
2) здійснювати координацію дій суб’єктів підприємницької діяльності сільських територій з метою досягнення мультикативних ефектів приватної підприємницької діяльності для уникнення негативних екстерналій, забезпечення симетричності інформаційно-консультативної платформи та соціально-економічної справедливості на селі;
3) включити сільський зелений туризм до: стимулюючих програм розвитку за напрямами пільгового кредитування та оподаткування, програм соціального забезпечення, спеціальних ліній фінансування в рамках надзвичайних фондів та програм підтримки;
4) впровадити дієвий інвестиційний механізм, орієнтований на підвищення рівня туристичної інфраструктури в сільській місцевості.
30
Рогожа, М. "СОЦІАЛЬНІ ВИКЛИКИ ТА ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ (ПІД ЧАС КАРАНТИНУ COVID-19 В УКРАЇНІ)". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 1(89) (3 вересня 2021): 35–45. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.35-45.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено аналіз зумовлених пандемією та новими соціальними викликами соціально-ціннісних та морально-етичних проблем, зокрема професійного спілкування і дистанційного навчання в університеті під час пандемії COVID-19 і карантину.
Технічні фактори (відсутність безперебійного Інтернет сполучення, комфортного місця для навчання, утрудненість доступу до індивідуальних якісних гаджетів тощо) є свідченням соціальної нерівності та соціальної несправедливості, загострених в умовах карантину та зумовлених рівнем доходів людей та місцем локації (в мешканців великих міст практично відсутня проблема доступу до Інтернету, на відміну від мешканців невеликих міст та проживаючих у сільській місцевості).
Звернуто увагу, що дистанційне навчання редукує особистісний компонент взаємодії викладача зі студентами, сприяючи багатьом негативним моментам у спілкуванні та навчальній діяльності при взаємодії "викладач-студент". У статті визначено, що дистанційна освіта зменшує традиційний для університету особистий компонент спілкування викладача зі студентом як неминучий елемент морального виховання при інкультурації та соціалізації особистості. Чорний екран із вимкненою камерою і мікрофоном сприймається студентом як прояв академічної свободи і незалежності від "електронного синоптикуму" (З. Бауман), але він також звільняє його від відповідальності за інтелектуальну діяльність в аудиторії та не розвиває креативність і належні професійні якості у спілкуванні з викладачем та іншими студентами. Відсутність самодисципліни студента та його / її нездатність організувати особистий навчальний процес за допомогою самопримусу призводять до збільшення розриву між найкращими та найгіршими учнями Нестача самодисципліни здобувача вищої освіти веде до збільшення розриву між сильними і слабкими студентами, коли мова йде про їхні вольові якості, відповідальність та звернення уваги на феномен обов’язку в соціальному бутті, що не сприяє належній соціалізації та інкультурації молоді та ін. Проте указані проблеми стають на заваді отриманню якісної освіти, що становить значний суспільний ризик для українського суспільства.
31
Птащенко, O., Л. Чернобай, С. Малихіна, I. Верезомська та С. Яремчук. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЙ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ МІЖНАРОДНИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ БІЗНЕС-ПРАКТИЦІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 406–14. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3661.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті досліджено вплив персоналу на успішне функціонування підприємства у довгостроковій перспективі. Компаніям необхідно враховувати погляди, цінності, очікування, сприйняття та типову поведінку працівників різних культур. Успіх компаній на світовому ринку все більше визначається тим, чи вдалося їм створити ефективну систему управління персоналом, щоб усунути тертя у відносинах між працівниками різних національностей і з різними культурними традиціями. При оцінці точного внеску як окремого працівника, так і колективу в цілому кінцевий результат господарської діяльності міжнародної компанії є складним процесом, оскільки окрім прямих витрат праці, продукт також вкладається в постійні та поточні. активи. На сьогоднішній день HR-фахівцю необхідно задовольнити потреби роботодавців у контексті нових фахівців, зокрема, менеджер з навчання, спеціаліст з персоналу, менеджер з персоналу, директор з персоналу, менеджер команди, тренер з продажу, хедхантер, менеджер з корпоративної культури та ін. Визначено глобальні зміни та їх наслідки у сфері HR-менеджменту: інформатизація, поширення цифрових технологій, старіння знань та технологій, національні демографічні зрушення, нестача кваліфікованих кадрів, індивідуалізація, невизначеність на глобальних, регіональних та національних ринках, акцент на таких науках, як психологія та соціологія. Культурні, економічні, соціальні та політичні відмінності міжнародної компанії мають значний вплив на формування стилів управління та адаптацію та функціонування персоналу в країні перебування. Висвітлено проблеми стратегій управління персоналом міжнародних компаній в українській бізнес-практиці: стиль та практика керівництва компанією, соціо-культурні фактори, відмінності заробітних плат та трудових умов, проблеми переміщення робочої сили, фактор відносин, фактор контролю та суперечливості. Досліджено переваги стратегій управління персоналом міжнародних компаній в українській бізнес-практиці: тренінги для персоналу, диджиталізація на підприємствах, дотримання норм діючого законодавства, забезпечення об’єктивного оцінювання компетенцій персоналу, розвиток корпоративної культури серед персоналу підприємства. Ключові слова: стратегія, персонал, підприємство, підвищення, розвиток, стимулювання, керівництво. Формули:0; рис.:2; табл.:1; бібл.:13
32
Shestakovska, T. L. "Механізм управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 190–99. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження науково-прикладних засад формування механізму управління комерціалізацією інновацій аграрного сектору в Україні як напрямку підтримки його лідерських позицій на світовому ринку агропромислової продукції.
Наукова новизна. Запропоновано концептуальну модель механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Визначено складові організаційного забезпечення механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі та етапи його реалізації.
Висновки. Як свідчить практика, лише невелика частина інновацій трансформується в інноваційну продукцію та успішно комерціалізується шляхом її просування до зацікавлених груп споживачів. За результатами дослідження ідентифіковано проблеми комерціалізації інновацій в аграрному секторі та розроблено концептуальну схему механізму управління процесом комерціалізації.
Запропоновано концептуальну структуру механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Перспективною моделлю реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі є «Quаdruplе Hеlіx» (вища освіта – бізнес – держава – інститути громадянського суспільства), яка орієнтована на комплексне управління інноваційною діяльністю, зокрема процесом формування, передачі та реалізації наукових розробок, створенням на їх основі наукомістких технологій. Тобто, реалізація зазначеної моделі може стати ефективним методом і механізмом втілення в життя пріоритетів науки і технологій. Для успішної реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі слід вирішити ряд комплексних проблем: інституційного характеру (вирішити питання нормативно-правового забезпечення щодо захисту прав інтелектуальної власності та комерціалізації інновацій); кадрового характеру (дефіцит або відсутність підготовлених кваліфікованих фахівців); фінансового характеру (нестача фінансування для проведення науково-дослідних робіт, придбання нового обладнання, недостатня кількість оборотних коштів тощо).
Визначено ключові етапи реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі: 1) визначення перспективних напрямів інноваційної, науково-технічної діяльності; 2) планування науково-дослідної діяльності; створення комерційно привабливої, конкурентної на ринку інноваційної, науково-технічної продукції; 3) управління в аграрному секторі з акцентом на реалізацію та комерціалізацію результатів досліджень; 4) захист прав інтелектуальної власності на результати досліджень, зареєстрованих у патентних відомствах; 5) отримання економічних та соціальних ефектів від комерціалізації інноваційних технологій в аграрному секторі.
33
Istomina, Alla. "Сучасне наукове осмислення особливостей справляння податків російською владою на українських землях в роки Першої світової війни". Pereiaslav Chronicle, № 15 (20 серпня 2019): 54–65. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-54-65.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано історіографію податкової політики уряду Російської імперії в Наддніпрянській Україні та на окупованих землях Західної України в роки Першої світової війни. Як відомо, вступ Російської імперії у Першу світову війну потребував значних фінансових ресурсів. Нестача грошових коштів була критично відчутною вже до середини 1915 р. Спостерігалося зростання зовнішнього і внутрішнього боргу, спустошувався золотий запас країни. Запущені механізми емісії грошей не вирішували глобальних фінансових проблем воюючої держави. Крім того, введення в імперії «сухого закону» позбавив російський Держаний бюджет надходжень акцизу на суму, яка сягала 1 млрд. рублів. Тож, наступним кроком уряду Російської імперії у віднайдені грошей для ведення війни, було підвищення податків і запровадження нових, тимчасових «військових» податків. Усі заходи імперської влади щодо забезпечення державної скарбниці фінансами необхідними для ведення війни відчуло на собі населення українських земель: Наддніпрянщина, як складова Російської імперії, а Галичина й Буковина, як окуповані Російською імперією. Проблеми історії оподаткування населення України російською владою в роки Першої світової війни стали предметом вивчення у працях багатьох сучасних українських дослідників. Мета статті – розгляд наукового осмислення сучасними вченими особливостей справляння податків російською владою на українських землях у роки Першої світової війни. Методологія даного дослідження ґрунтується на сукупності принципів історизму, науковості та об’єктивності із комплексним застосуванням загальнонаукових (аналізу, синтезу, конкретизації) та історіографічних методів (конкретного історіографічного аналізу та синтезу). З’ясовано, що проблеми оподаткування українських земель у роки Великої війни стали предметом дослідження багатьох сучасних українських науковців, а в останні роки з’явилися праці, які розкривають податкову політику російського уряду на окупованих землях Галичини й Буковини. Проте, до сьогодні немає узагальненого фундаментального дослідження податкової політики російських урядовців на українських землях у цілому. На наше переконання, робота над такою перспективною науковою проблемою вкрай необхідна, але дослідження податкової політики, як і інших складових економічної історії України, досить складні у методологічному плані, із зосередженням предмету дослідження у площині перетину декількох наук, зокрема історії, економіки та права.
34
Настюк, А. А. "СИСТЕМА ЗБОРУ ДАНИНИ ДО ПРАВЛІННЯ СВЯТОСЛАВА ІГОРОВИЧА". Прикарпатський юридичний вісник, № 2 (31 серпня 2021): 15–22. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.866.
Повний текст джерелаАнотація:
Настюк А. А., Третяк С. М. Система збору данини до правління Святослава Ігоровича. - Стаття.
У статті нами досліджується виникнення та розвиток системи збору данини в Київській Русі. У нашій роботі ми проаналізували арабські джерела, в яких отримали дані про податкову систему в русів і слов’ян до приходу Рюрика. Нами було встановлено, що в ру- сів і слов’ян були різні по суті системи збору данини. Якщо в русів система податків була основана на базі процентних відрахувань на користь хакана й залежала напряму від прибутків, розбою та торгівлі, то в слов’ян надходження в казну царя залежали від об’єму вироблених харчів, які своєю чергою впливали на кількість родин.
Наступним етапом нашого дослідження став період створення глобальної системи збору данини, яку візантійський імператор Костянтин Багрянородний назвав полюддя. Аналіз літописних джерел вказав, що система почалась формуватися після захоплення Олегом Києва. Ми дійшли висновку, що за основу системи сплати данини більшою мірою бралася хазарська модель.
Нами виявлено, що оподаткування з людини й сім’ї замінюється на сплату з господарської одиниці. Літописи вказують, що із самого початку формування системи сплати данини виплати були фіксовані й могли змінюватись тільки після спроб повстань із боку данників. Слід зазначити, що полюддя спонукало князівську владу шукати вигідні й великі центри збуту сировини. За вказаними критеріями таким центром стала Візантія.
Нами було встановлено, що залежність системи полюддя від візантійських ринків призвела до фінансової катастрофи в період правління Ігоря Рюриковича. Саме ця катастрофа, на нашу думку, і спричинила кризу в системі сплати данини. Ми вважаємо, що саме нестача коштів у казні руського князя через економічну блокаду Візантії й призвела до того, що були порушені данницькі відносини з древлянами.
У нашому досліджені ми дійшли висновку, що дії княгині Ольги були спрямовані не на встановлення нової системи збору данини, а на запуск старої, яка була зруйнована Ігорем Рюриковичем.
35
Годлевський, П. М., та О. В. Саратовський. "ФОРМУВАННЯ ТА СТАН ЗДОРОВ’Я МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ ЗАСОБАМИ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 9 (18 березня 2022): 37–46. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідити стан та можливості формування здоров’я майбутніх фахівців водного транспорту засобами рухової активності. Матеріал і методи. У дослідженні були задіяні 118 майбутніх фахівців водного транспорту факультетів «Судноводіння» – 68 юнаків, та «Суднової енергетики» – 50 юнаків. Використовувалися такі методи дослідження: аналіз літературних джерел, аналіз законодавчих і нормативно правових документів, анкетування. Результати. Визначені фактори низького рівня сформованості культури здоров’язбереження здобувачів вищої освіти: відсутність особистісного ціннісного ставлення до власного здоров’я, заходів стимулювання здоров’язбережувальної діяльності у навчальний та позанавчальний час, знецінення соціального престижу фізичної культури, недостатня мотивація до рухової активності, низький рівень здоров’язберігаючої компетентності, відсутність знань, умінь та навичок профілактики професійних захворювань. Доведено, що фізична активність – обов’язкова умова нормального функціонування людського організму. Брак руху так само небезпечний для людини, як нестача кисню, вітамінів і мінеральних речовин. Висновки. Досліджений стан здоров’язбережувальної діяльності в ХДМА свідчить про серйозні недоліки в роботі з формуванням мотивації здобувачів вищої освіти до здорового способу життя. При порівняльному аналізі досліджень 2018 та 2021 навчальних років визначені причини негативного ставлення до рухової активності. Головною причиною залишається брак часу, який зріс на 3,9% і став становити 80,1% – судноводії. Механіки – із 75,4% виріс на 6,6%, піднявшись до 81,2%. Друге місце, за динамікою зростання, визначились недоліки матеріально-технічного забезпечення (25,0% – судноводії, 24,5% – механіки), в 2021 н. р. судноводії 45,0%, механіки – 43,0%. Відсутня цікавість до занять (22,4% – судноводії, 21,8% – механіки), в 2021 н. р. судноводії 30,8%, механіки – 29,0% за динамікою зростання посіла третє місце. Що доводить негативну тенденцію зниження рівня рухової активності як основи здоров’я. Із метою формування культури здоров’язбереження в ХДМА необхідний новий методичний підхід, спрямований на розвиток рухових якостей, вмінь і професійних навичок, використовуючи належну матеріально-технічну базу з наданням спеціальних теоретичних знань, що формують у здобувачів вищої освіти мотивацію до здорового способу життя.
36
Качан, Ганна Миколаївна. "ОСОБЛИВОСТІ КУРСУ «УПРАВЛІННЯ ІТ-ПРОЕКТАМИ» В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання, № 22(29) (20 лютого 2020): 73–80. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series2.2020.22(29).10.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах розвитку інформаційної економіки пріоритетним напрямком є розвиток у сфері інформаційних технологій. Розробка програмного забезпечення та програмно-технічних комплексів є досить складним проектом, управляння яким потребує спеціалізованих менеджерів проекту. У зв’язку з цим у середовищі професійних кадрів відчувається гостра нестача навичок з формалізації, підготовки та управління проектами. Отже, виникає нагальна потреба в опануванні світового досвіду розробки, аналізу, впровадження та управління проектами, особливо в сфері розробки інформаційних систем та програмного забезпечення.
В статті розглянуто особливості навчальної дисципліни «Управління ІТ-проектами» в закладах вищої освіти І-ІІ рівня акредитації. Головну мету навчання дисципліни «Управління проектами» визначено як формування у студентів уявлення про методологію підготовки й реалізації, способи та засоби побудови проектів, залучення ресурсів для реалізації цих проектів і механізмів управління ними. Завдання дисципліни – дати студентам систему теоретичних знань і сформувати практичні навички у сфері планування, оцінки, моніторингу та супроводження проектів в ІТ-сфері.
Розкрито зміст навчальної дисципліни «Управління ІТ-проектами, яка розроблена для підготовки студентів за спеціальністю «Комп’ютерні науки» всіх форм навчання. Студенти здобувають комплекс знань та навичок, що дозволить розуміти процес управління проектами, практично використовувати засоби планування та реалізацію ІТ-проектів, розробляти вірну структуру плану виконання проектів, оволодіти практичними навиками користування інформаційними системами, в яких відбувається розробка та реалізація етапів реалізації проекту, призначення відповідальних за етапи виконання, писати технічні завдання з використанням регуляторних документів та відповідних ГОСТів.
Розглянуто деякі методичні аспекти навчання управління проектами як необхідну ланку професійної підготовки фахівців у галузі інформаційних технологій. Наведено короткий огляд найпоширеніших систем управління проектами: MS Project, Open Рlan Рrofessional та Project Expert. Навчання курсу повинне сприяти засвоєнню студентами базових знань, щодо принципів теорії управління проектами з розробки програмного забезпечення і набуття лабораторних навичок планування, контролю та оптимізації процесів розробки програмного забезпечення.
37
Бурко, Я. В., та Р. Л. Гасюк. "Деякі аспекти переходу України на шлях до сталого розвитку". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-16-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Досвід за останні 25 років становлення ринкової моделі економіки України свідчить про те, що в нашій країні ще не створені ефективні умови для стабільного економічного зростання, що тісно пов'язане з накопиченням капіталу та інтенсифікацією процесу інвестування в усіх галузей економіки, а також подальший економічний розрив між розвиненими країнами світу та нашою країною став тенденцією і, як наслідок, призвів до зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Також низька додана вартість у базових галузях промисловості не дозволяє накопичити достатню кількість капіталу та перерозподілити ці заощадження для розвитку нових галузей промисловості, що, у свою чергу, не дозволяє підняти соціально-економічний рівень життя до європейського рівня у для забезпечення сталого розвитку. Більше того, останніми роками ми можемо спостерігати переорієнтацію економіки країни з індустріальної на сільськогосподарську. Такі глобальні зміни досить болісно відбиваються як у соціальному,так і у економічному аспекті. Змінюються центри формування капіталу, виникає надлишок трудових ресурсів в одних галузях та нестача в інших, а відповідно збільшення безробіття, падіння рівня життя, міграція та інші негативні елементи, які невід'ємно притаманні періоду зміни економічної структури держави. Євроінтеграційні процеси, безперечно, визначають вектор розвитку нашої держави, але для трансформації потужної пострадянської індустріальної економіки нам належить вирішити чимало складних соціальних, економічних та інших проблем.У свою чергу, перехід передових економік світу на новий технологічний уклад, всеосяжна цифровізація, розвиток генних технологій, екологічні проблеми, що становлять під загрозу подальше існування людства та іншіглобальні зиіни, які відбуваються у світовій спільноті нині, породжують багато неординарних викликів, відповідь на які потребує нових, нетрадиційних знань та підходів.Для вирішення ціх проблем необхідно проаналізувати досвід європейських країн, який показав, що на сучасному етапі розвитку світової економічної системи необмежене економічне зростання не є визначальним чинником створення ефективної економіки. Розуміння цього переорієнтувати європейську економіку та світ загалом для побудови моделі, що ґрунтується на принципах сталого розвитку, з урахуванням екологічної, економічної та соціальної складових.
38
Diachenko, O. P., та G. G. Kazarian. "Формування та реалізація моделі державно- приватного партнерства щодо соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 72–83. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню питань формування та реалізації моделі державно-приватного партнерства щодо соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю та розглянуто її інструменти.
Метою статті є дослідження процесів формування та реалізації моделі державно-приватного партнерства щодо соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні, їх оцінка та надання пропозицій щодо їх удосконалення.
Наукова новизна. Запропоновано концептуальну модель державно-приватного партнерства щодо удосконалення системи соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю. Визначено фактори регулювання якості послуг у системі соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю, а також роль державно-громадського співробітництва та участь громадських організацій у формуванні й розвитку вітчизняного ринку послуг щодо соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю.
Висновки. Визначаючи основні підходи до реформування системи соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні, акцентуємо увагу на необхідності запровадження державно-приватного партнерства, що забезпечить надання якісних соціальних послуг особам з інвалідністю та дасть можливість отримувати, за бажанням, відповідну допомогу як у державних закладах, так і в приватних.
В умовах неспроможності державних, комунальних соціальних закладів виконувати належним чином покладені на них обов’язки – надавати послуги щодо соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в достатніх обсягах і відповідної якості, постає питання залучення до цього процесу приватних суб’єктів, які надають такі послуги, зокрема громадських, благодійних, релігійних організацій. Нестача бюджетних коштів, інших ресурсів через часті фінансово-економічні кризи, політичну нестабільність ще більше спонукають державу до партнерства та співробітництва між суспільними секторами, зокрема державним (центральні, місцеві органи влади), неурядовим (громадським сектором) та приватним (бізнесом), тобто розвитку моделі державно-приватного партнерства у досліджуваній сфері.
Упродовж останніх років, а особливо в реаліях сьогодення, громадські організації в Україні помітно активізували свою участь у формуванні та розвитку вітчизняного ринку послуг щодо соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю, переконливо демонструючи високу спроможність надавати такі послуги якісно, ефективно та результативно. Громадські організації реалізують цілу низку інноваційних проектів, пов’язаних із наданням соціальних послуг, підвищенням рівня професіоналізму соціальних працівників, інших фахівців, які надають послуги соціально-економічного забезпечення особам з інвалідністю.
39
СВЯЩЕНКО, Зінаїда, та Ірина ТЕРПАН. "ХАРЧУВАННЯ У ВИТРАТНІЙ ЧАСТИНІ БЮДЖЕТІВ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ В ДОБУ НЕПУ (1921 – 1929)". Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 82–90. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253743.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – аналіз структури витрат бюджетів селянських господарств на харчування своїх родин та їх співвідношення з іншими витратами і фактичними доходами селянських родин упродовж господарського року. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системності, достовірності, історизму, логічності. Використано загальнонаукові (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичні (історико-типологічний, історико-системний) методи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше у сучасній вітчизняній історіографії розглядаються витрати на харчування при формуванні бюджетів селянських господарств у період НЕПу та їх співвідношення з іншими фактичними витратами і доходами впродовж господарського року. Аналізуються кількісні і якісні показники харчування, простежується в динаміці кількість спожитих продуктів харчування, їх енергетична цінність. Висновки. З’ясовано, що у середньому добовому споживанні сільським населенням переважали продукти рослинного походження. Норми річного споживання основних продуктів харчування селян у розрізі округ УСРР показують, що повсюдно понад половину усіх спожитих продуктів складав хліб з певними регіональними відмінностями щодо питомої ваги у річному споживанні житнього і пшеничного хліба. Одночасно зі збільшенням абсолютного споживання хлібних продуктів – основи харчування сільського населення, поволі змінювався і їх якісний склад, що засвідчило деяке поліпшення економічного стану селянства. Щодо продуктів тваринного походження, то їх денна норма була невеликою. Селянські бюджети відбивали складне матеріальне життя селянських родин у 1920-х рр., в тому числі і проблеми витрат на харчування. Щоб вийти зі скрутного становища, селянські родини змушені були обмежувати і без того скромну продовольчу норму, не давати ніякого зерна худобі. Родини відмовляла собі в будь-якій фабричній продукції – мануфактурі, взутті, цукрі, гасі і навіть голки ставали предметами розкоші. Зазначається, що за рахунок скорочення витрат на харчування селяни намагалися збалансувати витратну частину свого бюджету і забезпечити його бездефіцитність. Унаслідок цього харчовий раціон більшості селянських господарств був збідненим, особливо у весняний період, коли спостерігалася нестача м’яса, молока і молочних продуктів, натомість споживання хліба і картоплі перевищувало норми. До того ж, якість продуктів, особливо хліба, в багатьох випадках була низькою.
Ключові слова: витратна частина, бюджет, нова економічна політика, харчування, раціон, енергетична цінність, селянське господарство.
40
Дроздов, С. С., О. Б. Леонтьєв та М. В. Науменко. "Формалізовані критерії раціональності програми розвитку системи озброєння тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України на довгостроковій перспективі (прогнозованій) загрозі". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(65), (1 жовтня 2020): 13–24. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.65.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні можливі випадки нестачі бойової спроможності тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України на початку довгострокового періоду планування розвитку її системи озброєння та пов’язані з ними можливі варіанти обрання стратегій переоснащення авіаційних частин на нову бойову авіаційну техніку для ліквідації наявної нестачі. Названі варіанти стратегій пропонується звести у три основні групи, а саме стратегію сталого розвитку, коли необхідна спроможність досягається наприкінці періоду планування, стратегію постійної ліквідації нестачі спроможності вздовж всього періоду планування, та стратегію швидкої ліквідації нестачі спроможності за мінімально можливий час. Запропоновано формалізовані, із застосуванням методу бойових потенціалів, критерії раціональності програми розвитку системи озброєння тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, за допомогою використання яких, на відміну від відомих методичних підходів, можливо здійснити синтез такої раціональної програми у зворотній постановці математичної задачі оптимізації.
41
Кабацька, О. В. "ВИВЧЕННЯ ПІДХОДІВ ДО РОБОТИ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В НАПРЯМУ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ СТУДЕНТІВ". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 60–68. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність проведеної роботи підкреслюється активізацією уваги до здоров’я студентів в процесі освіти, це пов’язано із зацікавленістю суспільства у самореалізації фахівців у професійній діяльності, занепокоєнням зростанням їх захворюваності в процесі професійної діяльності з наступним зниженням працездатності. З метою вивчення сучасного стану забезпечення освіти в напряму здоров’язбереження студентів в закладі вищої освіти було проведено дослідження, яке здійснювалося за допомогою анкетування, спостереження та бесіди. В дослідженні приймали участь викладачі та студенти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. У результаті проведеної роботи з’ясовано, що молоді педагоги недостатньо використовують психолого-педагогічні знання щодо вікових та індивідуальних закономірностей розвитку особистості в студентському віці, в малому обсязі застосовують здоров’язбережувальні технології в процесі викладання. Спостереження за стилями педагогічної взаємодії досвідчених педагогів зі студентами засвідчило, що в цілому досвідчені педагоги грамотно структурують свою педагогічну діяльність. Наприклад, педагоги (переважно з педагогічним стажем 15 і більше років) активно взаємодіють зі студентами, застосовують у своїй професійній діяльності ефективні форми педагогічного спілкування. Також виявлено, що при проведення практичних занять педагоги залучають різні форми та методи активізації діяльності студентів, що забезпечує поглиблення та закріплення знань, отриманих в процесі викладання. Водночас, педагоги не готові до перебудови стереотипу як викладання, так і взаємин зі студентами. До того ж, педагоги мають низьку мотивацію зі збереження власного здоров’я в умовах професійної діяльності. Під час індивідуальної бесіди педагоги зазначили, що в освітньому процесі використовують традиційні методи й прийоми навчання, не приділяючи особливої уваги специфічним здоров’язбережувальним освітнім технологіям. Педагоги підкреслили, що важливим аспектом забезпечення здоров’язбережувальної діяльності є створення сприятливої навчальної атмосфери. Саме тому на лекційних та практичних заняттях педагоги використовують прийоми інтелектуальноемоційного стимулювання студентів, які створюють комфортне середовище, О.В. Кабацька 61 позбавлене страхів та стресів. У результаті проведеної роботи з’ясовано, що переважна більшість студентів взагалі не усвідомлюють свою роль у здоров’язбережувальному освітньому процесі, хоча всі (100 %) відзначають її важливість. Майже всі студенти (95 %), як і викладачі, мають не високу мотивацію до збереження власного здоров’я, вважаючи, що займатися здоров’ям їм заважає матеріальний стан, нестача часу для вживання оздоровчих заходів, відсутність мотивації. Значна кількість студентів (81,6 %) зазначили, що педагогам перешкоджає проводити роботу для збереження здоров’я студентів відсутність у закладі умов для проведення цієї роботи, відсутність стимулювання з боку адміністрації закладу, відсутність мотивації та недостатній рівень знань для використання здоров’язбережувальних технологій в освітньому процесі.
42
Таран С.Ф. "ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА РЕГІОНУ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 93–106. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичним засадам формування організаційно-економічного механізму розвитку інноваційного підприємництва на рівні регіону. Проаналізовано та визначено основні фактори впливу на стан та розвиток інноваційного підприємництва в регіоні, до яких віднесено: посилення деструктивних впливів на стан та розвиток регіону; нестача кваліфікованих кадрів, задіяних в розвитку інноваційного підприємництва; недосконалість комунікацій між наукою, бізнесом та владою; відсутність єдиного стратегічного бачення розвитку інноваційного підприємництва регіонів держави тощо.
Визначено структурні елементи досліджуваного механізму, до яких віднесено організаційні, інституційні та економічні складові, що формують комплекс важелів управління процесом розвитку інноваційного підприємництва регіону. Систематизовано основні типи стейкхолдерів розвитку інноваційного підприємництва регіону, до яких віднесено органи влади, підприємницькі суб’єкти регіону, інвестори, громадськість, міжнародні стейкхолдери, інститути знань.
З метою більш чіткого визначення переліку інструментів досліджуваного механізму, які відповідають його конкретним стратегічним цілям, сформовано та деталізовано пріоритети регулювання розвитку інноваційного підприємництва регіону. До таких приорітетів віднесено: формування та реалізацію конкурентоспроможних регіональних інноваційних продуктів та послуг; підвищення рівня якості інституційної інфраструктури інноваційного підприємництва регіону; удосконалення інформаційного забезпечення інноваційного підприємництва регіону; організація системи якісної підготовки кваліфікованих фахівців для сфери інноваційного підприємництва; системна детінізація діяльності суб’єктів підприємництва регіону.
Доведено, що регулювання розвитком інноваційного підприємництва регіону здійснюється шляхом визначення і підтримки пріоритетних напрямів як державного та галузевого, так і регіонального та місцевого рівня. Більшість регіонів, шляхом формування і реалізації регіональних стратегій та програм самостійно здійснюють підтримку та розвиток інноваційного підприємництва, виділяють кошти з власних бюджетів на провадження науково-дослідницької діяльності та на впровадження інновацій в регіоні. Крім того, регіони захищають права та інтереси суб’єктів інноваційної діяльності, забезпечують фінансову підтримку виконання інноваційних проектів, стимулюють комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, що кредитують виконання інноваційних проектів; підтримують функціонування і розвиток сучасної інноваційної інфраструктури регіону тощо.
Організаційно-економічний механізм розвитку інноваційного підприємництва може стати дієвим напрямом соціально-економічного розвитку регіону. Чітке та дієве регулювання процесів розвитку інноваційного підприємництва регіонів передбачає застосування комплексу економічних, організаційних та інституційних заходів, що забезпечують ефективне використання ресурсного потенціалу регіону, реалізацію потенціалу всіх суб’єктів інноваційного підприємництва та збалансування інтересів усіх стейкхолдерів регіону. Визначено, що не існує ідеальної формули для створення оптимальної системи регулювання розвитку інноваційного підприємництва, але реалізація цілеспрямованої, послідовної та добре продуманої регіональної політики у даній сфері дозволяє досягти значних позитивних результатів.
43
Петренко Г. О. "МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В УЧИТЕЛЬСЬКІХ СЕМІНАРІЯХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX– ПОЧАТКУ XX СТ. (НА ПРИКЛАДІ ХЕРСОНСЬКОЇ УЧИТЕЛЬСЬКОЇ СЕМІНАРІЇ)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 263–70. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.284.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується проблема музичного виховання майбутніх педагогічних кадрів на Півдні України у другій половині XIX – на початку XX століття, розкриті передумови та історія виникнення учительських семінарій. Зазначено, що основним завданням цих закладів було заповнити нестачу педагогічних кадрів для закладів середньої освіти. Наведено перелік документів, що регламентували їхню діяльність.Проаналізовано ступінь дослідженості проблеми з акцентом на праці вчених, які розробляли питання трасформації та розвитку музичного виховання (І. Авескулова, С.Волкова, Т. Гризоглазова, Т. Грищенко, В. Гуріна, М. Данілюк, А. Желан, Л. Коваль, Г. Падалка, О. Ростовський, Л. Сбітнєва та інші).Звернено увагу на те, як реформи 60-70-х років XIX століття Російської імперії в галузі освіти вплинули на особливості становлення та розвитку освітньої системи Півдня України, зокрема Херсонської губернії (виникнення педагогічних курсів у Херсоні та Єлисаветграді, проведення щорічних з’їздів учителів).Висвітлено особливості життя вихованців учительських семінарій, розпорядок дня у святкові й будні дні, ставлення до викладання музики та співу в закладах такого типу, особливості навчання музики в жіночих семінаріях.Визначено, що музичному вихованню надавалося великого значення. Окрім традиційних майже для всіх закладів освіти співів вивчалася також музика (гра на скрипці), причому зазначалося, що саме цей предмет є надзвичайно важливим для виховання справжніх педагогів. Для демонстрації власних музичних досягнень в учительських семінаріях проводилися звітні відкриті заходи: концерти, музично-літературні вечори та ін. Втім, зазначається, що внаслідок нестачі матеріального забезпечення, зокрема музичних інструментів, вивчення музики не мало поглибленого та системного характеру.Зроблено висновок, що головним завданням учительських семінарій наприкінці XIX століття була підготовка педагогічних кадрів для початкових училищ. Використані у статті архівні данні свідчать про значну увагу в освітніх закладах до питань естетичного розвитку підростаючого покоління та духовного становлення гармонійної особистості, в якому музичне виховання, безперечно, має особливе значення.
44
Литвинова, О. Н., А. Г. Шульгай та Г. С. Сатурська. "Питання захисту медичних працівників у стратегії професійного медсестринського та медичного самоврядування в системі охорони здоровʼя України". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 119–24. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12475.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Заходи щодо реформування систем охорони здоров’я, які активно відбуваються останнім часом в Україні, а також зміни функціонування системи надання медичної допомоги в усьому світі у зв’язку з пандемію COVID-19, внесли значні корективи в роботу медичних працівників, особливо середнього медичного персоналу та лікарів, на яких припадає велике навантаження у роботі з пацієнтами первинного рівня надання медичної допомоги, а також цілодобового спостереження та догляду за хворими вторинного та третинного рівнів медичної допомоги. Для вирішення цієї проблеми ефективними є такі напрямки для покращення якості роботи медсестер і лікарів, як підтримка нових дипломованих медичних спеціалістів – лікарів і медсестер із різним рівнем освіти, створення для них можливостей для продовження освіти та набуття досвіду в певних галузях медицини та медсестринства, сприяння позитивним колегіальним відносинам, програми зниження стресу та збільшення фінансової компенсації. В Україні цим питанням до сьогодні приділялося недостатньо уваги, що потребує пошуку шляхів їх розв’язання із залученням досвіду передових країн світу. Мета дослідження – проаналізувати питання захисту інтересів медсестер та лікарів у системі охорони здоровʼя України для можливостей вирішення цих проблем на засадах професійного самоврядування. Матеріали і методи. Використовуючи методи системного аналізу, показано частку питань, що стосуються захисту інтересів медсестер та лікарів у самоврядних професійних організаціях в Україні. Результати. Показано проблемні питання захисту інтересів медсестер та лікарів у закладах охорони здоровʼя в Україні та шляхи їх вирішення через систему медичного самоврядування в ряді європейських країн. Розглянуто позитивні та проблемні сторони медичного самоврядування у питаннях відстоювання інтересів медсестер та лікарів. В Україні прообразом самоврядних організацій є громадські організації, такі, як Лікарське товариство, Асоціації медсестер та лікарів тощо. На жаль, питання інтересів медсестер та лікарів у них відображено доволі слабко. Більше уваги вони приділяють можливостям участі у вирішенні державних питань охорони здоровʼя, але лише з правом дорадчого голосу. Акцентовано на проблемних питаннях постійного навчання медсестер та лікарів. Саме органи медичного самоврядування можуть пропонувати та реалізовувати проекти та схеми підвищення кваліфікації, застосовуючи різноманітні мотиваційні чинники для удосконалення кваліфікації медперсоналу. Висновки. Аналіз ситуації захисту медичних працівників та їх безпеки в системі охорони здоровʼя України дозволив виявити певні проблеми, що здебільшого полягають у недостатніх правових та фінансових гарантіях для медичних працівників, а також організаційних прогалинах, зокрема відсутності чіткої стратегії професійного медсестринського та медичного самоврядування. Причинами такої складної ситуації є нестача фінансування та управлінські проблеми. Щодо перспектив вирішення цього блоку питань, то найраціональніше вказані проблеми можуть бути вирішені органами медичного самоврядування при належному юридичному забезпеченні, чому сприятиме прийняття Закону про самоврядування медичних професій в Україні.
45
Бєлоусов, А. "Облік надлишків і нестач основних засобів". Бухгалтерський облік і аудит, № 5 (2006): 27–31.
Знайти повний текст джерела
46
Горак, В. "Спецслужби Нестора Махна". ПІК. Політика і культура, № 3 (2001): 38–39.
Знайти повний текст джерела
47
Lialyk, Anastasiya, Oleg Pokotylo, Nikolay Kukhtyn та Liudmila Beyko. "ОРГАНОЛЕПТИЧНИЙ І СЕНСОРНИЙ АНАЛІЗ СИРКОВОЇ ПАСТИ З ЛЛЯНОЮ ОЛІЄЮ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 287–95. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-287-295.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження: Нестача жирних кислот, таких як поліненасичені (лінолева і іноленова), омега-3, у раціоні людей є серйозною проблемою. Для підвищення біологічної цінності, зокрема збагачення незамінними жирними кислотами необхідно розробляти нові види готової продукції. Постановка проблеми. При розробці харчових продуктів вагоме значення мають його жири, особливо жирні кислоти, такі як поліненасичені (лінолева і ліноленова), омега-3, яких практично немає у жирах тваринного походження. Великий вміст даних кислот у льоні, горіхах, рибі, саме ці продукти є корисними для профілактики серцево-судинних захворювань. Тому розроблення нових видів рецептур сиркових виробів, які мають у своєму складі інгредієнти багаті на незамінні жирні кислоти та підвищують їх біологічну цінність є перспективними для впровадження у виробництво. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, включаючи технології виготовлення сиркової пасти. Лляна олія є важливим джерелом збагачення харчових продуктів. Тому актуальним є збагачення харчових продуктів лляною олією та створення збалансованих рецептур продуктів підвищеної харчової цінності з поліпшеним жирокислотним складом і збагачених жиророзчинними вітамінами. Це беззаперечно є одним з важливих напрямків у виробництві харчових продуктів, які призначені зберігати і покращувати здоров’я, регулювати певні процеси в організмі, запобігати розвитку деяких захворювань. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Для покращення харчової та біологічної цінності до сиркової пасти додавали інгредієнти багаті на незамінні жирні кислоти, а саме: лляну олію. Це беззаперечно є одним з важливих напрямків у виробництві харчових продуктів, які призначені зберігати і покращувати здоров’я, регулювати певні процеси в організмі, запобігати розвитку деяких захворювань. Створення таких продуктів харчування виводить сучасне виробництво продуктів харчування на новий рівень розвитку, коли вони знаходяться між продуктами споживання та продуктами лікувального харчування і приносять користь здоров’ю людини Постановка завдання. Проведення органолептичної оцінки і визначення профілю флейвору сиркової пасти з різним вмістом лляної олії. Виклад основного матеріалу. Згідно ДСТУ 4503:2005 “Вироби сиркові. Загальні технічні умови” визначали органолептичні властивості зразків сиркової маси. Органолептичні властивості кисломолочного сиру порівнювали з показниками ДСТУ 4554:2006 Сир кисломолочний. Загальні технічні умови, а зразків сиркової пасти з ДСТУ 4503:2005 Вироби сиркові. Загальні технічні умови та удосконаленою нами 10 бальною шкалою. Сенсорний аналіз зразків сиркової пасти з вмістом лляної олії проведено відповідно до ДСТУ ISO 6564:2005 Дослідження сенсорне. Методологія. Методи створювання спектра флейвору. Висновки відповідно до статті. Встановлено, що найкращі органолептичні показники мав дослідний зразок з вмістом 10 % лляної олії. Органолептична оцінка встановила на доцільність поєднання кисломолочного сиру, як основи сиркової пасти та лляної олії, як джерела омега-3 жирних кислот. Профілограми флейвору дослідних зразків виявили, що найбільше наближений до гіпотетичного еталонного взірця мав зразок з 10 % лляної олії.
48
Мандзій, З. П. "ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИХ СТАНІВ У КЛІНІЦІ ВНУТРІШНІХ ЗАХВОРЮВАНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 107–14. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12808.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – враховуючи статистичні дані обґрунтувати захворюваність та поширеність, причини виникнення, клінічні прояви, а також діагностичні критерії і принципи лікування залізодефіцитних станів (ЗДС) із використанням новітніх лікарських форм препаратів.
Матеріал і методи. Систематичний аналіз, розгляд та вивчення науково-медичної літератури дали можливість розглянути сучасний підхід на проблему ЗДС як серед дорослого, так і серед дитячого населення з точки зору їх поширеності, причин виникнення, вивчення патогенетичих механізмів, формування клінічних проявів хвороби, а також аналіз сучасних методів лабораторної діагностики ЗДС. На основі вивчених даних зроблені висновки щодо комплексного лікування та профілактики дефіциту заліза в організмі людини.
Результати. Найпоширенішими серед анемій є залізодефіцитні стани. Нестача заліза в організмі виникає внаслідок невідповідності між потребами організму в залізі, його надходженням і всмоктуванням.
За даними ВООЗ, більше половини населення різних країн світу страждає на дефіцит заліза, який охоплює всі вікові групи населення, проте найчастіше трапляється у дітей, підлітків і вагітних жінок.
Причинами залізодефіцитних станів (ЗДС) найчастіше є кровотечі різного генезу: з ран чи виразки, кровотечі із гемороїдальних вузлів, надмірні крововтрати під час місячних, міом матки, при виразкових колітах, злоякісних пухлинах, резекціях шлунка тощо. При таких захворюваннях депо заліза в організмі зменшується. Як свідчать статистичні дані вітчизняних та зарубіжних учених, а також ВООЗ, ЗДС спостерігаються у 20 % населення.
Симптоми анемії – блідість шкіри, швидка втомлюваність, запаморочення, задишка, втрата свідомості, порушення функції серцево-судинної, дихальної, нервової систем тощо.
Принципи лікування ЗДА полягають насамперед в усуненні причин кровотечі, призначенні дієти, збагаченої білками, залізом, вітамінами, мікроелементами.
Соціальною проблемою у багатьох країнах є питання про запобігання та лікування анемії. Адже наявність залізодефіцитного стану може знижувати якість життя пацієнтів, порушувати їх працездатність, викликати функціональні розлади з боку багатьох органів і систем. Як для профілактики, так і для усунення причин залізодефіцитних станів у наш час застосовується група залізовмісних препаратів, асортимент яких безперервно поповнюється і оновлюється. Також вивчаються і обговорюються питання комплексного підходу до лікування ЗДС із використанням сучасних препаратів заліза, а саме ліпосомальної форми заліза «Поліфер». При наявності порушення мікробіоти в шлунково-кишковому тракті – застосування пробіотиків, зокрема євро-біотика КІДС. При діагностуванні ураження пацієнтів гельмінтами рекомендовано призначення нового протигельмінтного препарату альбензі, який має високу біодоступність і мінімум побічних ефектів.
Висновки. Проаналізовано основні патофізіологічні стани, які призводять до розвитку дефіциту заліза в організмі, як при різних патологічних станах, так і при функціональних. Тому саме лікування ЗДС має бути спрямоване не тільки на усунення симптомів анемії, а й на ліквідацію дефіциту заліза, поповнення його запасів в організмі. Такого стану можна досягти завдяки прийому ліпосомальної форми препарату заліза «Поліфер».
49
Лапченко, Анастасія. "ПРАВОВИЙ СТАТУС ЖІНКИ-СЕЛЯНКИ В 1920–1930-ТІ РОКИ В УСРР". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 108–12. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Світова громадськість, у тому числі Організація Об’єднаних Націй, Міжнародна організація праці та інші, зараховують питання про статус жінки до глобальних проблем людства. Саме тому в статті досліджено процес формування нового образу жінки, запропонованого українському суспільству панівною радянською ідеологією в 1920-ті роки. А оскільки 70% жінок на той час проживали в селі, наше дослідження присвячено саме правовому статусу жінки-селянки. Правовий, економічний та соціальний статус жінок у досліджувані роки мав ідеологічний характер, бо була потреба використання ресурсу жіноцтва в різних сферах виробництва. Але голов- на подія цих років – це те, що нововведення були внесені до Конституції. Конституція УСРР 1919 р. опосередко- вано закріпила за жінками як громадянами право обирати та бути обраними. Чітко вираженого формулювання про статеву рівність у цьому документі не зафіксовано, але при цьому наголошено на класовій пролетарській єдності. Конституція УСРР 1929 р. у ст. 66 зазначає: «Право обирати і бути обраним до рад мають, незалеж- но від статі, віри, раси, національності, осілості тощо, такі громадяни Української Соціалістичної Радянської Республіки, що їм до дня виборів минуло 18 років». У Конституції СРСР 1936 р. зазначено, що жінці в СРСР нада- ються рівні права з чоловіком у всіх сферах господарського, державного, культурного та суспільно-політичного життя. Аналогічною за змістом була Конституція УРСР 1937 р. У сільському господарстві через нестачу чоловіків починали працювати жінки, які були вимушені навчати- ся чоловічим професіям (трактористки, комбайнерки, механізатори тощо). Необхідність у залученні жінок до суспільного сектора виробництва виникла за умов нестачі часу та засобів на адаптацію до традиційно чоловічих робочих місць під фізичні та психологічні особливості жінок. Через великі фізичні та психологічні навантаження, адже жінки, окрім роботи в колгоспах, мали піклуватися і про дітей, і власне хатнє господар- ство, в жінок-селянок починалися проблеми зі здоров’ям, спостерігалося раннє старіння. Усі ці побічні явища були ніщо порівняно з завданнями партії – хто і якою ціною буде їх виконувати, зовсім не цікавило державне керівництво. Це був лише початок формування тоталітарного суспільства, але в ньому чітко прослідковується курс на одержавлення всього людського.
50
Melnikova, K., та O. Melnikov. "УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ У СФЕРІ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 69 (26 травня 2020): 201–7. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджується вплив нестачі кваліфікованих кадрів на ефективність функціонування сфери публічних закупівель в Україні. Запропоновано заходи щодо вдосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів у цій сфері.